Відмінності між версіями «Тимошенко Юлія Володимирівна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(→‎Юридична реабілітація: суміш розкладок)
(вікіфікація)
(Не показані 47 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 455: Рядок 455:
Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».
Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».


Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на експрезидента Ющенка, блоку Литвина, та [[КПУ]]) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій [[ПР]], [[КПУ]], Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова<ref>[http://www.newsru.com/world/11mar2010/rada.html «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010»].</ref>.
Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на експрезидента Ющенка, блоку Литвина, та [[КПУ]]) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій [[Партія регіонів|ПР]], [[КПУ]], Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова<ref>[http://www.newsru.com/world/11mar2010/rada.html «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010»].</ref>.


БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:<br/>&nbsp;— не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;<br/>&nbsp;— натомість, на базі цього «Регламенту» [[6 квітня]] 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено [[7 квітня]] 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/8/4919178/ КС легалізував коаліцію]</ref>.
БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:<br/>&nbsp;— не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;<br/>&nbsp;— натомість, на базі цього «Регламенту» [[6 квітня]] 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено [[7 квітня]] 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/8/4919178/ КС легалізував коаліцію]</ref>.
Рядок 662: Рядок 662:


=== Парламентська діяльність 2014—2018 роки ===
=== Парламентська діяльність 2014—2018 роки ===
11 грудня 2014 ВРУ підтримала ініціативу Тимошенко щодо звільнення [[Савченко Надія Вікторівна|Надії Савченко]]<ref>[https://www.slovoidilo.ua/news/7023/2015-01-21/usiliyami-timoshenko-nadezhdu-savchenko-mogut-uvolit-ecshe-do-26-yanvarya.html Зусиллями Тимошенко Надію Савченко можуть звільнити ще до 26 січня, Слово і діло]</ref>.
11 грудня 2014 року Верховна Рада підтримала ініціативу Тимошенко щодо звільнення [[Савченко Надія Вікторівна|Надії Савченко]]<ref>[https://www.slovoidilo.ua/news/7023/2015-01-21/usiliyami-timoshenko-nadezhdu-savchenko-mogut-uvolit-ecshe-do-26-yanvarya.html Зусиллями Тимошенко Надію Савченко можуть звільнити ще до 26 січня, Слово і діло]</ref>.


16 лютого 2016 року Юлія Тимошенко зробила заяву, що фракція «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» вирішила вийти з коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді<ref>[https://www.dw.com/uk/батьківщина-заявляє-про-вихід-із-коаліції/a-19053222 «Батьківщина» заявляє про вихід із коаліції]</ref>.
5 березня 2015&nbsp;Парламент підтримав законопроєкт про підтримку Волонтерського руху в Україні]<ref>{{Cite web |url=http://samoorg.com.ua/blog/2015/03/06/verhovna-rada-pidtrimala-dovgoochikuvani-zmini-do-zakonu-pro-volonterstvo/ |title=Верховна рада підтримала довгоочікувані зміни до закону про волонтерство|accessdate=27 квітень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150518115850/http://samoorg.com.ua/blog/2015/03/06/verhovna-rada-pidtrimala-dovgoochikuvani-zmini-do-zakonu-pro-volonterstvo/ |archivedate=18 травень 2015|deadurl=yes }}</ref>.<ref>[https://ukurier.gov.ua/uk/news/volonteram-maye-pracyuvatisya-legshe/Волонтерам має працюватися легше]</ref><ref>[https://interfax.com.ua/news/political/248118.html Рада должна законодательно урегулировать работу волонтеров – Тимошенко]</ref>


Восени 2016 року звернулася до Окружного адміністративного суду Києва про скасування постанови Кабінету міністрів №&nbsp;315, яка встановлювала єдину ціну на природний газ (була чинною з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року), у березні 2019 року постанова була скасована<ref>{{Cite news |url=https://www.radiosvoboda.org/a/tymoshenko-10-tsytat-za-5-rokiv/29808202.html| назва = Кандидатка Тимошенко: 10 цитат за 5 років}}</ref><ref>{{Cite news |url=https://www.oporaua.org/blog/zhitlo/18901-tarifnii-populizm-pererakhunku-za-gaz-ne-varto-ochikuvati| назва =Тарифний популізм: перерахунку за газ не варто очікувати}}</ref>. Виступає проти продажу і приватизації стратегічно важливих для держави об'єктів. Зокрема, газотранспортну систему України оцінила в 300&nbsp;млрд доларів, обіцяла наповнити її газом власного виробництва, ліквідувавши при цьому [[Нафтогаз України]] як непотрібну посередницьку структуру, та звинуватила чинного президента України в намірах дешево купити магістраль<ref>{{Cite news |url=https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-peredacha-gts-v-upravlinnya-inozemcyam-ce-privatizaciya-bez-groshej/ |title=Юлія Тимошенко: Передача ГТС в управління іноземцям – це приватизація без грошей |date=2018-03-20 |language=uk-UA|work=Батьківщина|accessdate=2018-04-24}}</ref>{{ангажоване джерело}}. Експерти оцінили пропозиції як популістські. Керівник Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко вважає що така приватизація неможлива без участі західного капіталу<ref>{{Cite news |url=https://www.dw.com/uk/газовий-популізм-експерти-про-плани-тимошенко-щодо-гтс-і-нафтогазу/a-45681463|title=Газовий популізм: експерти про плани Тимошенко щодо ГТС і "Нафтогазу", DW}}</ref>.
Виступає за зниження комунальних тарифів, вважає їх завищеними<ref>{{Cite news |url=https://www.tymoshenko.ua/news/zlochynni-reformy-vlady-vbyvchi-dlya-ukrayinskoyi-natsiyi/ |title=Злочинні реформи влади – вбивчі для української нації |language=uk-UA|work=Юлія Тимошенко - офіційний сайт|accessdate=2018-04-24 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180406230544/https://www.tymoshenko.ua/news/zlochynni-reformy-vlady-vbyvchi-dlya-ukrayinskoyi-natsiyi/ |archivedate=2018-04-06|deadurl=yes}}</ref>. 21 квітня 2015 ініціювала створення робочої групи щодо перевірки обґрунтованості тарифів на комунальні послуги.<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1458809-u-radi-stvorili-robochu-grupu-schodo-perevirki-obgruntovanosti-tarifiv-na-komunalni-poslugi В Раді створена робоча група щодо перевірки обгрунтованості тарифів на комінальні послуги]</ref> Виступає проти продажу і приватизації стратегічно важливих для держави об'єктів<ref>{{Cite news |url=https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-peredacha-gts-v-upravlinnya-inozemcyam-ce-privatizaciya-bez-groshej/ |title=Юлія Тимошенко: Передача ГТС в управління іноземцям – це приватизація без грошей |date=2018-03-20 |language=uk-UA|work=Батьківщина|accessdate=2018-04-24}}</ref>.


Була одним із авторів законопроекту, який продовжував мораторій на продаж землі<ref>[https://www.epravda.com.ua/news/2017/12/7/631959/ Рада продовжила мораторій на продаж землі]</ref>.
Виступає за збереження [[Земельний мораторій|мораторію на продаж землі]].<ref>{{Cite news |url=https://ba.org.ua/batkivshhina-domoglasya-prodovzhennya-moratoriyu-na-prodazh-silskogospodarskoї-zemli/ |title=«Батьківщина» домоглася продовження мораторію на продаж сільськогосподарської землі |date=2017-12-07 |language=uk-UA|work=Батьківщина|accessdate=2018-04-24}}</ref><ref>{{Cite news |url=https://ba.org.ua/75726-2/ |title=Юлія Тимошенко: Новий аграрний курс – це план дій, який зробить успішним агрокомплекс України |date=2018-03-23 |language=uk-UA|work=Батьківщина|accessdate=2018-04-24}}</ref> Шляхом до закінчення [[Війна на сході України|російсько-української війни]] вважає переговори у форматі [[Будапештський меморандум|Будапештського меморандуму]].<ref>{{Cite news |url=https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-ti-xto-sogodni-imituyut-borotbu-za-mir-absolyutno-niyaki-diplomati/ |title=Юлія Тимошенко: Гарантія повернення миру в Україну – виконання Будапештського меморандуму |date=2018-04-13 |language=uk-UA|work=Батьківщина|accessdate=2018-04-24}}</ref>


15 червня 2018 року Тимошенко презентувала «Новий курс України»&nbsp;— передвиборчу програму з 4 розділів: новий суспільний договір<ref>{{Cite web|title=Нова народна Конституція|url=https://constitution.nku.com.ua/|website=constitution.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref>{{ангажоване джерело}}, мир та безпека<ref>{{Cite web|title=НОВА СТРАТЕГІЯ МИРУ ТА БЕЗПЕКИ|url=https://defence.nku.com.ua/|website=defence.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref>{{ангажоване джерело}}, економіка<ref>{{Cite web|title=НОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КУРС|url=https://economics.nku.com.ua/|website=economics.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref>{{ангажоване джерело}} та соціальна політика<ref>{{Cite web|url=https://social.nku.com.ua/|title=Нова соціальна доктрина|last=|first= |date=|website=|publisher=|language= |accessdate= 30.06.2020}}</ref>{{ангажоване джерело}}<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/29292198.html «Новий курс» Тимошенко на вибори]</ref>. 21 вересня 2018 року презентувала програму «Новий економічний курс»<ref>[https://www.unian.ua/politics/10269624-yuliya-timoshenko-noviy-kurs-ce-priskorene-ekonomichne-zrostannya-na-7-shchoroku.html Юлія Тимошенко: новий курс&nbsp;— це прискорене економічне зростання на 7&nbsp;% щороку]</ref>, яка була розцінена як програма кандидата в президента. Програма отримала оцінку як незавершена, потребує більш точних економічних розрахунків.<ref>[https://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/9/641387/ Куди приведе Україну «Новий курс» Юлії Тимошенко? Документ є компіляцію наукових робіт та міжнародного досвіду, але реалістичного і збалансованого плану не вийшло. (рос)]</ref><ref>[https://www.epravda.com.ua/columns/2018/09/26/640983/ Оцінка «нового економічного курсу» Юлії Тимошенко: звідки гроші? Кандидат в президенти Юлія Тимошенко презентувала свою економічну програму. Чи можна її реалізувати в Україні?]</ref>
=== Президентські вибори 2019 ===
22 січня 2019 року партія висунула Тимошенко кандидатом у Президенти України на вибораз 31 березня 2019 року.<ref>{{Cite web|title=“Батьківщина” висунула Тимошенко кандидатом у президенти|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-elections/2624259-batkivsina-visunula-timosenko-kandidatom-u-prezidenti.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref> 25 січня ЦВК зареєструвала її кандидатом на пост Президента України.<ref>{{Cite web|title=ЦВК зареєструвала Тимошенко, Ляшка і ще 4 кандидатів у президенти|url=http://www.pravda.com.ua/news/2019/01/25/7204867/|website=[[Українська правда]]|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref>


=== Президентські вибори 2019 ===
15 червня 2018 року Тимошенко презентувала «Новий курс України»&nbsp;— передвиборчу програму з 4 розділів: новий суспільний договір<ref>{{Cite web|title=Нова народна Конституція|url=https://constitution.nku.com.ua/|website=constitution.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref>, мир та безпека<ref>{{Cite web|title=НОВА СТРАТЕГІЯ МИРУ ТА БЕЗПЕКИ|url=https://defence.nku.com.ua/|website=defence.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref>, економіка<ref>{{Cite web|title=НОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КУРС|url=https://economics.nku.com.ua/|website=economics.nku.com.ua|accessdate=2020-06-30|language=en}}</ref> та соціальна політика<ref>{{Cite web|url=https://social.nku.com.ua/|title=Нова соціальна доктрина|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=30.06.2020}}</ref>. Під час передвиборчої кампанії було проведено 5 форумів, на яких презентувалися окремі напрями Нового курсу.
22 січня 2019 року партія висунула Тимошенко кандидатом у Президенти України на виборах 31 березня 2019 року<ref>{{Cite web|title=“Батьківщина” висунула Тимошенко кандидатом у президенти|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-elections/2624259-batkivsina-visunula-timosenko-kandidatom-u-prezidenti.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref>. 25 січня ЦВК зареєструвала її кандидатом на пост Президента України.<ref>{{Cite web|title=ЦВК зареєструвала Тимошенко, Ляшка і ще 4 кандидатів у президенти|url=http://www.pravda.com.ua/news/2019/01/25/7204867/|website=[[Українська правда]]|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref>.


5 лютого 2019 року Тимошенко почала передвиборчий тур мітингом у [[Дніпро (місто)|Дніпрі]].<ref>{{Cite web|title=Юлія Тимошенко розпочала великий передвиборчий тур Україною|url=https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-rozpochala-velikij-peredvibornij-tur-ukraїnoyu/|website=Батькiвщина|date=2019-02-05|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref>
5 лютого 2019 року Тимошенко почала передвиборчий тур мітингом у [[Дніпро (місто)|Дніпрі]].<ref>{{Cite web|title=Юлія Тимошенко розпочала великий передвиборчий тур Україною|url=https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-rozpochala-velikij-peredvibornij-tur-ukraїnoyu/|website=Батькiвщина|date=2019-02-05|accessdate=2020-06-30|language=uk}}</ref>

Версія за 19:28, 6 липня 2021

Юлія Володимирівна Тимошенко
Юлія Володимирівна Тимошенко
Україна 13-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Віктор Янукович
Наступник Микола Азаров
Україна 10-й Прем'єр-міністр України
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня по 4 лютого 2005)
Президент Віктор Ющенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Юрій Єхануров
Україна Віце-прем'єр-міністр України з питань ПЕК
30 грудня 1999 — 19 січня 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Ющенко
Народилася 27 листопада 1960(1960-11-27) (61 рік)
Дніпропетровськ
Відома як економістка, політична діячка, підприємниця
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Освіта НТУ ДП і ДНУ ім. О. Гончара
Політична партія ВО «Батьківщина»
Батько Грігян Володимир Абрамовичd
Мати Людмила Миколаївна Телегінаd
У шлюбі з Тимошенко Олександр Геннадійович
Діти Євгенія
Професія політик
Релігія ПЦУ
Нагороди
tymoshenko.ua/ru
Юлія Володимирівна Тимошенко на сайті Верховної Ради
Logo of the Verkhovna Rada of Ukraine.svg Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна 16 січня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 12 травня 1998 2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (нар. 27 листопада 1960(19601127), м. Дніпропетровськ) — українська державна та політична діячка, Народний депутат України (1997—2000, 2002—2005, 2006—2007, 2007, 2014—2019, з 2019). 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007—2010), перша жінка — прем'єр-міністр України. Віцепрем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999—2001). Кандидат економічних наук.[1]

Тричі брала участь у виборах Президента України (2010, 2014, 2019)[2].

Одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004, голова партії «Батьківщина» та політичного альянсу блоку Тимошенко (2001).[3]

З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Януковича.[4][5][6][7][8][9] Реабілітована Верховним судом України і Європейським судом з прав людини.Виступає за інтеграцію України до ЄС, вступ до НАТО[10].

Дитинство, освіта, перше робоче місце

Народилася 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську у родині українського латиша й українки[11]. Навчалася в Дніпропетровську в середній школі № 37, останній рік — у школі № 75, яку закінчила 1977-го[12].

1978 — вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту. 1979 року одружилася з Олександром Тимошенком, 1980-го народила доньку. 1981-го перевелася на економічний факультет ДНУ. 1984-го закінчила університет і отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «економіка праці» з кваліфікацією «інженер-економіст»[13]. За розподілом у 1984—1988 працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш) у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста.[14]

Підприємницька діяльність

Перший бізнес

1988 — на початку розвитку кооперативів з чоловіком відкрила пункт відеопрокату[15]. Вважається, що істотну допомогу у цій справі надав свекор Геннадій Тимошенко, який наприкінці 1980-х керував мережею обласного кінопрокату.

З 1989 — комерційний директор молодіжного центру «Термінал». За статутом ця структура також займалася відеопрокатом і розташовувалася у літньому кінотеатрі парку імені Шевченка (Дніпро). Первинний капітал, зароблений у «Терміналі», дозволив створити ще один бізнес — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).

З 1991 — комерційний, а згодом генеральний директор СП Корпорація «Український бензин» (СП КУБ). В період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за бартерною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію за низькими цінами[16][17].

Одночасно чоловік створив міжнародну компанію «Сіаль», яка займалась розробкою родовища червоного граніту. Оборот цієї компанії становив $ 84 млн на рік[18].

В березні 1995 була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезення валюти[19] на загальну суму біля 26 тисяч доларів[20] при тодішньому ліміті на вивезення валюти — 500 доларів[19]; в результаті проти подружжя Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області ці постанови скасував.[21][22]

ЄЕСУ

Докладніше: ЄЕСУ

У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Перереєстрація була здійснена для збереження податкових пільг, які мала компанія «КУБ» як «компанія з іноземними інвестиціями». В 1995—1996 була президентом корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів у $ 11 млрд[23][24] і мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

Політична кар'єра (1997—2003)

Січень 1997—1998 — народний депутат України (ВРУ II скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області).[25] На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.[26]

Вересень 1997—1999 — перший заступник голови партії «Громада» Павла Лазаренка.[27]

У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи»[28]

1998—2000 — народний депутат України (ВРУ III скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету ВРУ. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001 році,[29][30][31] проекти Податкового і Соціального кодексів і пенсійної реформи, соціальні програми.[32]

У березні 1999 організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у ВРУ.[33] Була одним із засновників партії «Батьківщина», створеної у липні 1999-го. 18 грудня того ж року на другому з'їзді була обрана головою партії.[25]

Грудень 1999 — січень 2001 — віцепрем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Ющенка. За період роботи Тимошенко на посаді віцепрем'єра були ліквідовані бартерні розрахунки в галузі та створений єдиний розрахунковий центр Оптового ринку електроенергії — державне підприємство «Енергоринок»,[34] значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії,[35] залучено додаткові кошти до Держбюджету.[36][37]

Організовані віцепрем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента Кучми та наштовхнулися на протидію.[36][38]

18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура повідомила про відкриття двох кримінальних справ щодо Тимошенко як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України». Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах і призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.[39]

Юлія 2002-го року

19 січня 2001 Указом Президента Кучми була відправлена у відставку.[40]

9 лютого 2001 — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми». ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Кучми, Голови ВРУ Плюща та Прем'єр-міністра Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму.[41] Того ж дня Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді голови ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-Святошинського суду був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко.[42] Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

5—7 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Тимошенко.[43]

Парламентська діяльність 2002—2005

У березні 2002 на виборах до ВРУ Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2 % голосів виборців. Юлія Тимошенко очолила фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати.

У вересні 2002 — очолювала акцію «Повстань, Україно!» для опору режиму Кучми, проводить тур Україною.[44]

7 грудня 2005 року на міжпартійному з'їзді Блоку Тимошенко в Києві презентувала нову ідеологію блоку — солідаризм[45].

Президентські вибори і Помаранчева революція (2004)

Протягом 2003 — першої половини 2004 тривали переговори між Блоком Тимошенко, Нашою Україною і Соціалістичною партією про створення коаліції та висунення єдиного кандидата на пост Президента України.[46][47] Юлія Тимошенко відмовилася балотуватися на виборах на користь Віктора Ющенка.[48][49]

2 липня 2004 «Наша Україна» та БЮТ утворили коаліцію «Сила народу». Відповідну угоду підписали лідери блоків — Ющенко та Тимошенко.[50] Вони закликали СПУ на чолі з Морозом приєднатися до коаліції.[51] Домовленості між учасниками коаліції включали обіцянку Ющенка призначити Тимошенко Прем'єр-міністром у разі його перемоги на президентських виборах.

За результатами голосування на президентських виборах 31 жовтня 2004 в другий тур вийшли Ющенко та Янукович.[52] Напередодні другого туру виборів Тимошенко закликала прихильників опозиції 21-22 листопада збиратися на Майдані Незалежності в Києві для захисту результатів свого волевиявлення та проведення паралельного підрахунку голосів на Майдані Незалежності.[53] Для цього була встановлена велика сцена, де виступали лідери опозиції, та 27 наметів.[53]

21 листопада 2004, коли стало зрозуміло, що вибори сфальсифіковано, опозиція закликала громадян до всенародного протесту. 22 листопада в багатьох містах України розгорнулися масові акції. Найбільша з них відбувалася на Майдані Незалежності в Києві.[54] Того дня на Майдані Незалежності зібралося близько 150 тисяч людей. Уздовж Хрещатика було встановлено сотні наметів.[55] Мітинги відбувалися також біля Верховної Ради та Адміністрації Президента. Тимошенко стала одним із лідерів масових протестів проти фальсифікації президентських виборів, які дістали назву «Помаранчева революція». Вона часто виступала на Майдані Незалежності, очолювала колони демонстрантів.[55][37][56]

25 листопада був створений Комітет національного порятунку з 30 осіб — «народний орган захисту Конституції України» — одним із керівників якого стала Юлія Тимошенко.[57][58]

27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів такими, що не відповідають волевиявленню громадян, та висловила недовіру ЦВК.[59] Цього дня протести в столиці були наймасовішими: за оцінками МВС і міжнародних спостерігачів, на Майдані Незалежності, Хрещатику, біля Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента й ЦВК стояло близько 1,5 мільйона демонстрантів.[56]

28 листопада прихильники Януковича провели в Сєвєродонецьку «з'їзд депутатів усіх рівнів» під гаслом створення «автономної південно-східної республіки». Юлія Тимошенко від імені Комітету національного порятунку оголосила ультиматум Л.Кучмі, в якому, зокрема, були поставлені вимоги щодо звільнення Януковича з посади Прем'єр-міністра за сприяння фальсифікації виборів і участь у сепаратистських акціях та щодо внесення на розгляд парламенту кандидатур нового складу Центрвиборчкому.[58]

3 грудня Верховний Суд України ухвалив рішення про визнання недійсними результатів другого туру президентських виборів та визнав неправомірними дії ЦВК щодо встановлення результатів повторного голосування. Суд скасував постанову ЦВК від 24 листопада «Про результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року та обрання Президента України». У рішенні суду було сказано, що повторне голосування повинно відбутися 26 грудня.[60]

8 грудня Верховна Рада затвердила новий склад Центральної виборчої комісії. У результаті повторного голосування у другому турі виборів Президента України 26 грудня 2004 перемогу отримав Ющенко з результатом 51,99 % голосів. Янукович отримав 44,2 % виборців.[52]

28 грудня ЦВК опрацювали 100 % бюлетенів.[61] Напередодні Нового року Янукович подав у відставку з посади Прем'єр-міністра.[62].

Перше прем'єрство (2005)

24 січня 2005 року призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 року Верховна Рада призначила Юлію Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).[63][64]

У кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ, лише посаду керівника СБУ зайняв Турчинов).[65][66]

У липні 2005 року американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[67]

Протягом каденції першого уряду Тимошенко Ющенко та секретар РНБО Порошенко намагалися перетворити РНБО на структуру, яка б дублювала роботу Кабміну.[37][68][69][70]

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко «найкращим». Однак, через два тижні — 8 вересня 2005 Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку. Водночас Ющенко звільнив секретаря РНБОУ Порошенка, який опинився в епіцентрі корупційного скандалу, та задовольнив заяву про відставку держсекретаря Олександра Зінченка.[71][72][73] Своє рішення Ющенко пояснив конфронтацією між членами владної команди.[74][75]

На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку під впливом свого оточення, «щоб відвернути увагу від звинувачень його оточення в корупції», а також тому, що її рейтинг перевищив популярність Президента.[76][77]

В опозиції (2005—2007)

У вересні 2005 року Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща).[78]

Тимошенко у ВРУ, 11 січня 2007[79] — цього дня БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Ради

26 вересня 2005 Головна військова прокуратура РФ припинила міжнародний розшук Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони РФ у 1996, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ.[80] 26 грудня 2005 справу було закрито за строком давності.[81] 11 листопада 2005  Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Ю.Тимошенко та членів її родини.[82]

Опинившись поза урядом, Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Ющенка[83]

7 грудня 2005 року у Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Тимошенко. На цьому з'їзді Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. На парламентських виборах 2006 року «Батьківщина» знову брала участь у складі Блоку Юлії Тимошенко, який отримав 129 мандатів (22,29 % голосів, 5 млн 652 тис. 876 осіб), зайнявши 2-е місце. Блок отримав найбільшу підтримку в 14 регіонах України.[84] БЮТ здобуває у ВРУ V скликання 129 мандатів.

У Верховній Раді була створена Коаліція демократичних сил у складі Блоку Юлії Тимошенко, блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії України. Кандидатом у прем'єри від коаліції була Юлія Тимошенко, проте об'єднання розвалилося, тому що СПУ та НУ не змогли узгодити кандидатуру спікера. В результаті нову парламентську більшість (Антикризова коаліція) створили Партія регіонів, СПУ та КПУ, а БЮТ знову перейшов в опозицію[85].

У результаті політичних інтриг і боротьби БЮТ, Блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії України за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил. Соціалістична партія вийшла з коаліції з БЮТ і «Нашою Україною» та взяла участь у формуванні (7 липня 2006) «Антикризової коаліції» разом із Партією регіонів та комуністами.[86]

3 серпня 2006 року Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради».[87][88] У вересні 2006, після створення «Кабміну Януковича», призначеного «правлячою коаліцією» Партії регіонів, соціалістів і комуністів, до якої неформально приєдналася «Наша Україна» В. Ющенка (в «КабМіні Януковича» було вісім міністрів від Ющенка і «Нашої України») — БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.[89]

12 січня 2007 — «пакетне голосування» «Антикризової коаліції» та БЮТ: було подолане вето Президента на закон про Кабінет Міністрів в обмін на запропоновані БЮТ закони про парламентську опозицію та про імперативний мандат депутатів місцевих рад (див. «Політична криза в Україні 2007»).

31 березня 2007 року в Києві за ініціативою й під керівництвом Тимошенко та БЮТ відбувся «Стотисячний Майдан»[90] (де також були присутні Кириленко і Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2 квітня 2007 року Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради» — у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до «правлячої коаліції» не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента, а значить — приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради 170 депутатів фракцій БЮТ (у тому числі Тимошенко) та НУНС 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення дострокових парламентських виборів. Ці вибори були проведені 30 вересня 2007; за їх результатами більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ (30,71 % голосів виборців (156 мандатів) і НУНС.[91][92].

Парламентська діяльність 2007—2008

У дострокових парламентських виборах 2007 року партія отримала 156 мандатів (30,71 % голосів), зайнявши 2-е місце. У ВРУ сформовали Коаліцію демократичних сил фракцій БЮТ та НУ-НС, яка запропонувала президенту на пост прем'єр-міністра кандидатуру Тимошенко, її було затверджено на цій посаді.

У лютому 2008 партію прийнято як спостерігача до Європейської народної партії (ЄНП), найбільшої партійного об'єднання Європи, яке є союзом центристських та християнсько-демократичних партій.[93][94][95].

Друге прем'єрство (2007—2010)

4 грудня 2007 року коаліція БЮТ і НУНС висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України.[96] 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.[97]

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Тимошенко (Київ, 1 квітня 2008)

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008—2009. З метою стабілізувати державні фінанси, Голова уряду разом з міністром фінансів, головою Національного банку та Президентом України звернулася до МВФ за позикою. 31 жовтня 2008 року з'явилися лист про наміри до МВФ і Меморандум про економічну та фінансову політику. У ньому передбачалося, зокрема: «до кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ. … дотування цін на імпортований газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року.»[98].

2 вересня 2008 пропрезидентська фракція «Наша Україна — Народна самооборона» вийшла з Коаліції демократичних сил.[99] Нова коаліція не була створена протягом місяця, і Президент видав Указ про розпуск Верховної Ради та призначення позачергових виборів на 7 грудня 2008.[100][101] БЮТ оскаржив цей Указ у суді.[102] Після тривалої судової «війни» і коаліційних переговорів цей виток політичної кризи завершився 9 грудня 2008 утворенням нової коаліції за участю фракцій БЮТ, НУНС і Блоку Литвина.[103]

2008 — прем'єр Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.[104][105][106]

Також це вплинуло на майже повне припинення розробки українського Чорноморського шельфу.[107]

Розгорталася газова криза (детальніше — у розділі «Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009»).

На зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14 лютого 2008)

11 липня 2008 і 5 лютого 2009 Верховна Рада двічі не підтримала ініціативи Партії регіонів про недовіру уряду Тимошенко.[108][109]

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[110]. Наприкінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[111] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти.[112].

У лютому 2008 очолювана Юлією Тимошенко партія ВО «Батьківщина» стала асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП) — об'єднання центристських та християнсько-демократичних партій Європи.[113]

2009 — проголосила себе очільником боротьби із «газовою» та «земельною» мафією. Під «газовим мафіозі» вона мала на увазі олігарха Дмитра Фірташа, якому персонально і оголосила війну.

Першим кроком боротьби з бізнесменом та співвласником РосУкрЕнерго стало фактичне усунення посередника РосУкрЕнерго зі схеми постачання природного газу з Російської Федерації в Україну[114][115] і Україна перейшла на прямі контракти з «Газпромом»[116]. «Земельну» ж мафію за словами Тимошенко було усунено — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки[117].

Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009

Путін і Тимошенко в листопаді 2009 р.

Меморандум Путіна-Тимошенко про постачання газу в Україну

До нового газового конфлікту між Україною і Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг компанії-посередника «РосУкрЕнерго» перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів(зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11,2 млрд кубометрів газу, закачаного в українські сховища). Юлія Тимошенко вимагала прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України та перейти на прямі контракти з РФ.[118][119]

У 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 доларів США за 1 тис. куб. метрів.[120]

2 жовтня 2008 прем'єр-міністри Путін і Тимошенко підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки[121]. Незабаром для забезпечення домовленостей, зафіксованих у Меморандумі, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» підписали угоду про принципи довгострокового співробітництва в газовій сфері. Сторони, зокрема, домовилися про підписання до 1 листопада 2008 довгострокових контрактів на постачання і транзит газу та про перехід протягом трьох років до «ринкових, економічно обґрунтованих і взаємоузгоджених цін» на газ для споживачів України[122].

Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з Ющенком

На тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала заборгованість перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Президент Ющенко, зі свого боку, вимагав від Уряду Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів.

На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегові Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви[123], проти чого заперечували Юлія Тимошенко, Дмитро Мєдвєдєв та Володимир Путін.

Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[124] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України. 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів[125].

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ[126]. 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди[127]. 7 січня Росія повністю припинила його транзит через територію України[128]. ЄС виступив із низкою заяв, у яких вимагав від Росії й України негайно розв'язати конфлікт і відновити постачання газу до країн ЄС[129][130].

Укладання газової угоди та її наслідки

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне: 1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України» усунення непрозорих посередників. 2. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн. 3. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[131][132][133] (базова ж ціна згідно з угодою склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона)[134][131][132]. Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи[135].

У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому Дмитро Фірташ заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. В цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. В цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну[136][неавторитетне джерело].

2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до Стокгольмського арбітражного суду з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу і про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги РАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки[137].

Формула розрахунку ціни на газ

У російсько-українських газових угодах від 19 січня 2009 була вперше зафіксована «формула розрахунку ціни на газ»[138] — тепер «ціна газу для України» визначалася не довільно, а прямопропорційно ціні нафти і нафтопродуктів (газойль, мазут); причому при розрахунку «місячної ціни газу» береться «ціна нафтопродуктів, яка існувала 9 місяців тому» (котирування Platts[139] для мазуту і газойлю — .. з дев'ятимісячним запізненням)[138] За аналогічними формулами розраховується «ціна газу» для всіх іноземних партнерів Газпрому.

У період підписання зазначених угод (січень 2009 року) існував пік «світової ціни на нафту» (квітень—серпень 2008 р), тому «базова ціна газу» була піковою (450 дол. за 1000 м³). Реальна ж ціна (з урахуванням знижки 20 %) «в I кварталі 2009 року ціна газу для України становила 360 дол за 1000 м³, у II — 270,95 дол, в III — 198,34 дол, в IV — 208. Таким чином, середньорічна ціна, виходячи з обсягів закупівлі газу, становила 228 дол за 1000 м³»[138].

В результаті цього контракту ціна газу у 2012 році складала 516 доларів[140].

Протягом наступних 2 років ціни на нафту впали — відповідно були нижчими ціни на газ:

Динаміка цін на «Нафта Brent» (ICE.Brent), USD / барель. З сайту «Commodities. Огляд цін на нафту і метали»[141]
Рік Січ Лют Берез Квіт Трав Черв Лип Сер Вер Жов Лис Груд
2004 31.1 31.2 33.6 33.4 38.0 35.0 38.7 42.9 43.7 49.6 42.6 39.6
2005 44.3 46.1 53.3 51.6 48.9 54.5 57.9 64.4 62.8 58.6 55.4 56.9
2006 63.6 59.9 62.3 70.6 70.1 68.9 74.1 73.3 62.3 58.2 58.9 62.0
2007 54.6 58.1 62.5 67.2 68.4 71.8 78.1 71.3 78.2 83.7 92.0 91.8
2008 91.3 94.8 102.8 111.1 125.6 135.1 133.5 115.0 100.2 73.8 54.6 43.6
2009 46.3 44.2 47.7 51.9 59.0 69.5 65.9 72.9 68.5 74.0 77.7 75.3
2010 76.7 75.2 80.4 85.9 76.9 75.6 75.4 77.1 78.6 83.5 86.4 92.3
2011 97.2 105.0 114.8 123.3 114.0 113.4 116.7 116.88 114.45 102.15 108.60 109.00
2012 112.17 111.66 126.37 124.84 119.33

Слід зазначити, що «фактична ціна закупівлі газу Україною у Росії в 2009 році» склала 232[142] дол. за 1000 м³. Уряд Тимошенко домігся нижчої ціни за рахунок: знижки 20 %, яка була в «угодах 19.01.2009»; і за рахунок використання потужних газосховищ «Нафтогазу» (тобто газ закачувався в ті місяці, коли «формульна ціна» була мінімальна), але потім це призвело до повної залежності України від Росії, оскільки передбачало кожнорічні торги за газ, виходячи з базової ціни 450 дол. за 1000 м³.

Вибори Президента України 2010

7 червня 2009 в телезверненні до народу Ю.Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України.[143]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності в Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Ю.Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці.[144]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[145] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[146]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Ю.Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05 % голосів, В.Янукович отримав 35,32 %.[147] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради — члени фракцій Партії регіонів, Компартії, блоку «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційні — на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій.[148] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон.[149] З таким же закликом звернулася до В.Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[150] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[151] Це викликало міжнародну критику, зокрема, з боку Ради Європи[152], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[153] Комітет виборців України заявив, що в змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[154] Перед другим туром виборів Ющенко заявив про доцільність голосувати проти обох кандидатів. Тимошенко назвала це «найбрутальнішою, найцинічнішою технологією, яка, по суті, є зрадою України».[155][156]

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України — за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95 % виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47 %.[157] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві.[158]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[159][160][161][162]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем'єр-міністра.[163]

13 лютого Тимошенко заявила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. За її словами, «можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів».[162]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко.[164][165] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[166]

22 лютого 2010 в телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими й не визнає їх результатів.[167].

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на експрезидента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова[168].

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Регламенту» 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції[169].

8 квітня 2010 року Юлія Тимошенко опублікувала офіційну заяву[170], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади[171].

Зустріч Тимошенко та держсекретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2 червня 2010)

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

Починаючи з травня 2010 року було відкрито ряд справ проти Юлії Тимошенко; найбільш відомими є справи по Кіотських грошах; по автомобілях для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.01.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко та проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[172][173][174][175][176][177][178][179][180][181]

Найвідоміші кримінальні справи проти Тимошенко

2 грудня 2010 року була викликана на перший допит щодо «грошей Кіотського протоколу». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко не в розкраданні, а у використанні коштів, отриманих за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році, тоді як за правилами Кіотського протоколу на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — щодо автомобілів медичної допомоги для села; у цьому випадку Генпрокуратура також не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей, але вбачає порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання нібито не було передбачене в Бюджеті-2009. Згодом, у 2010 році за результатами аудиту Рахункової палати з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене з 2008 ст. 87 Бюджетного кодексу,[182] Державним бюджетом-2009[183] та ст. 13 Закону України «Про державні цільові програми».[184] З червня 2011 справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені — після того, як аудиторська компанія «BDO USA», яка має філії в більш аніж ста країнах світу, та велика юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «не варті паперу, на якому написані».[185]

У заяві цих компаній відзначається, що провина Юлії Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне: «Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому в 2009 Кіотські надходження взагалі не витрачались. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко „використала“ ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими». Аудитори наголошують, що «вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року (вже після того, як прем'єр-міністр Тимошенко пішла у відставку)».

Автори заяви зазначили, що «звинувачення Генеральної прокуратури України… або ігнорують, або викривляють вищезгадані факти… Вони не аналізують та не вивчають матеріали звітності. Вони роблять висновки, не підтримані жодними фактами».

7 серпня 2014 року голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз підтвердила, що уряд Тимошенко ніколи не витрачав «кіотських грошей», вони знаходилися на спецрахунках і у 2010 були передані уряду Януковича.[186]

Стосовно придбання автомобілів «Opel Combo», «Covington & Burling» і «BDO USA» встановили, що всі операції були цілком законними та прозорими.[185]

11 квітня 2011 року Генпрокуратура повідомила про порушення проти Юлії Тимошенко справи за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання «газових» контрактів із Росією 19 січня 2009 року.[187] А 24 червня 2011 в Печерському районному суді м. Києва розпочався суд у цій справі.[188][189] 5 серпня 2011 Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок її суперечки з Прем'єр-міністром М.Азаровим, який давав свідчення в суді).[190][191]

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[192]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Тимошенко компенсації збитків, завданих, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн доларів США).[193] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[194] На думку Тимошенко та її соратників, а також низки лідерів демократичних країн її засудили в тому числі за те, що за домовленістю з Росією на тих переговорах був усунутий український посередник у торгівлі газом — зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго.[195][196] Також політичні експерти відзначають, що Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.[197][198]

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[199] Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого і безпідставного зволікання[200] двічі відмовився це робити.[201][202]

Розгляд у ЄСПЛ скарги Тимошенко щодо порушення Україною статті 6 Європейської Конвенції (права на справедливий суд) та статті 8 (права на приватність інформації) триває.

Після засудження Юлії Тимошенко у «газовій» справі стали з'являтися нові кримінальні справи проти неї. У жовтні 2011 року було порушено низку справ, пов'язаних з її діяльністю на посаді керівниці ЄЕСУ.[203] Захисники експрем'єра наголошували, що справи щодо ЄЕСУ були закриті ще у 2005 Верховним Судом України за відсутністю складу злочину,[204] а також на тому, що сплив термін давності щодо цих справ.[205] Згодом кримінальні справи проти Тимошенко щодо ЄЕСУ були об'єднані в одне провадження.[206]

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Суд постановив ще раз заарештувати вже ув'язнену Тимошенко.[207] Посли США, ЄС і 24 країн-членів Євросоюзу організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства»[208] та є порушенням Європейської конвенції з прав людини.[209]

Від 19 квітня 2012 року судові засідання у справі ЄЕСУ багато разів переносилися через відсутність підсудної.

28 лютого 2014 року Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).[210]

23 травня 2014 року у телепрограмі «Шустер LIVE» колишній перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін заявив про відсутність даних про те, що Тимошенко відмовлялася з'являтися до суду; крім того, за його словами, у матеріалах справи є заява Тимошенко про її бажання брати участь у судових засіданнях.[211][212]

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще 30 грудня 2010 Державний департамент США повідомив українському уряду про стурбованість про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[213].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[214] Президент РФ Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[215]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим, і політично вмотивованим.[216] Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[217] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[218]

Пресслужба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[219] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[220]

У травні 2012 року президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Александра Квасневського зі спостереження за розглядом справ експрем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[221]

У 2011—2013 роках Данський Гельсінський Комітет оприлюднив чотири звіти за результатами низки візитів, інтерв'ю та досліджень юридичних документів щодо кримінальних справ проти Тимошенко. Комітет дійшов висновку, що її переслідування є політично вмотивованим.[222][223][224][225]

Правозахисна організація FreedomHouse, яка фінансується американським урядом, неодноразово закликала українську владу звільнити Юлію Тимошенко, заявляла про можливість застосування Сполученими Штатами санкцій проти українських високопосадовців та просила Євросоюз не підписувати з Україною Угоду про асоціацію, доки опозиціонери перебувають за ґратами.[226][227][228][229]

Протягом 2012—2013 років офіційні особи Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) заявляли про те, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем.[6] 28 червня 2013 ПАРЄ схвалила Доповідь Пітера Омтцігта, в якій українського експрем'єра було офіційно визнано політв'язнем.[5] 6 лютого 2014 про це було сказано і в резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні.[7]

Апеляція

24 жовтня 2011 Юлія Тимошенко подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва у «газовій» справі.[230] 1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції. Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після судового засідання суддю, яка брала участь у розгляді справи, забрала карета швидкої допомоги.[231] Розгляд апеляції по суті суд розпочав 13 грудня 2011,[232] судові засідання також відбувалися без участі Юлії Тимошенко.[233] Безпосередньо перед розглядом апеляції склад колегії суддів був повністю замінений: головуюча була призначена за день до першого засідання, інші судді — за декілька днів до початку розгляду апеляції по суті. Таким чином, судді не мали часу на вивчення матеріалів справи (84 сторінки).[234][235] У ході процесу захисту стало зрозуміло, що все вирішено заздалегідь, і наприкінці розгляду апеляції він бойкотував судові засідання.[236]

23 грудня 2011 було оприлюднене рішення Апеляційного суду, згідно з яким вирок Печерського районного суду щодо Ю.Тимошенко залишився в силі. Судді не знайшли порушень у ході досудового та судового слідства у «газовій» справі та відхилили низку клопотань захисників експрем'єра. Ухвала суду була оголошена за відсутності Ю.Тимошенко та її захисників.[237]

Рішення Апеляційного суду викликало негативну реакцію у світі, зокрема з боку Європарламенту,[238] Європейської комісії,[239] зовнішньополітичних відомств Франції,[240] США[241] та Канади[242], Європейської народної партії[243], Світового конгресу українців.[244]

Касація

26 січня 2012 захист Тимошенко подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вирок у «газовій» справі.[245] Тільки після 7-ми місяців, 16 серпня 2012, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду взялася до розгляду касації.[246] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.20 серпня 2012 суд завершив слухання і пішов до нарадчої кімнати.[247] Оголошення рішення судді відбулось 29 серпня — наступного дня після публічного слухання в ЄСПЛ справи «Тимошенко проти України» — за заявою про незаконність арешту експрем'єра і тримання її під вартою.[248]

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 зазначено, що касаційна скарга захисту експрем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на вирок у «газовій» справі задоволенню не підлягає.[249] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.

У зв'язку з цим Європейський Союз,[250] ПАРЄ,[251] уряди США,[252] Великої Британії[253] та Канади[254] висловили глибоке розчарування у зв'язку з негативним рішенням суду щодо касації експрем'єра Юлії Тимошенко у «газовій» справі.[255]

Справа Манафорта

За даними видання The Guardian[256], колишній політтехнолог «Партії регіонів» і ексголова передвиборчого штабу президента США Дональда Трампа Пол Манафорт ухвалював розробку таємної медіастратегії, націленої проти Юлії Тимошенко. Проєкт був створений у 2011 році з метою підвищення рейтингів Януковича за кордоном.

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбувала покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[257], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[258].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.08.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[259]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.08.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.08.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[260] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[261]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:

  • Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[262]
  • На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[263]
  • Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[263] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[263]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[261] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонансна томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[264][264][265]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[266] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[267] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо Тимошенко

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[268]

За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1 %) «Партію регіонів» Януковича.[269]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є: звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[270][271]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в Блок Юлії Тимошенко з пропозицією: надати для Тимошенко «найкращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань запобігання катуванням».[272]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[273].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 Харкова

15 березня 2012 Європейський суд з прав людини виніс уряду України припис «забезпечити отримання Юлією Тимошенко адекватної медичної допомоги у відповідній інституції».[274]

27 квітня 2012 лікарі берлінської клініки «Шаріте» (Charité), які обстежили Тимошенко в Качанівській колонії, повідомили її діагноз: хронічна грижа міжхребцевого диска. Німецькі фахівці заявили, що успішне лікування експрем'єра неможливе в Україні, де клініки не мають необхідного оснащення і методики.[275]

9 травня 2012 Юлію Тимошенко перевезли з Качанівської колонії до центральної клінічної лікарні № 5 «Укрзалізниці» в Харкові,[276] де вона перебувала під посиленою охороною в умовах в'язничного режиму.[277][278] З моменту її ув'язнення Тимошенко тричі оголошувала голодування.[279][280][281]

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[282]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[283], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[284].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[285] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[286], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватиме в Центральній клінічній лікарні № 5 Харкова ще місяць[287].

У другій половині 2012 — першій половині 2013 лікарі з клініки «Шаріте» наполягали на продовженні госпіталізації Тимошенко, не виключали загрози інвалідності та необхідності оперативного втручання.[286][288] Після проведення клінічного обстеження німецькі фахівці дійшли висновку про необхідність операції. Про це на початку липня 2013 повідомила дочка експрем'єра Євгенія Тимошенко.[289] У жовтні 2013 керівник «Шаріте» професор Айнхойпль заявив, що оперативне втручання є єдиним шансом Тимошенко на одужання.[290] Напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства ЄС, що відбувся в кінці листопада 2013, питання про надання Тимошенко можливості лікуватися в Німеччині обговорювалося як одна з умов підписання Україною Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.[291][292][293][294][295] Влада наполягала на законодавчому врегулюванні цього питання, у Верховній Раді розроблялися відповідні законопроєкти.[296][297] 21 листопада 2013 уряд України відмовився від підписання Угоди з Євросоюзом і провладна більшість у парламенті не підтримала жодного з семи запропонованих законопроєктів щодо лікування ув'язнених за кордоном.[298] Тимошенко закликала лідерів ЄС підписати Угоду про асоціацію з Україною, не висуваючи будь-яких умов, у тому числі й щодо її звільнення, якщо Янукович усе ж прийме таке рішення.[299]

У квітні 2013 Українська Гельсінська спілка з прав людини, Львівська обласна рада, Луцька і Тернопільська міськради звернулися до Президента Януковича з клопотаннями про звільнення Юлії Тимошенко.[300][301][302][303]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував доповідь за результатами візиту до Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона катування) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[304][305] У доповіді підкреслювалося, що «заходи безпеки, які застосовувалися до пані Тимошенко, не можуть вважатися пропорційними». Зокрема, в її палаті постійно були присутні співробітники пенітенціарної служби. Крім цього, ув'язнена перебувала під цілодобовим відеоспостереженням: у палаті були виявлені три відеокамери та ще «чотири інші, приховані відео- та/або аудіозаписуючі пристрої (у тому числі в санітарному вузлі)»; ще щонайменше шість відеокамер були встановлені в коридорі, а також у приміщеннях для медичних процедур.[304] Регулярно порушувалося і право експрем'єра на побачення.[306][307][308][309][310] Делегація КЗК підтвердила, що Тимошенко «зазнавала серйозних труднощів у здійсненні свого права на побачення і телефонні дзвінки».[304]

Упродовж усього періоду перебування Тимошенко в колонії та лікарні вона, за словами німецьких лікарів, захисників та відвідувачів, майже не могла пересуватися самостійно.[311][312][313][314][278] Водночас вивозити її на свіже повітря не дозволялося;[315] натомість їй пропонували вийти на вулицю без допомоги та засобів для пересування. Так, у доповіді КЗК зазначалося, що «пані Тимошенко не мала доступу до прогулянок… ані в колонії № 54, ані в клінічній лікарні № 5 в Харкові, оскільки їй не було надано належної допомоги, коли вона бажала здійснювати прогулянки».[304] За словами захисників, ув'язненій, яка не могла ходити, тюремники також пропонували самотужки діставатися до телефону, який знаходився в іншому приміщенні, та до автомобіля, щоб добратися в суд.[316][317] Перебуваючи в лікарні, експрем'єр ще двічі оголошувала голодування: на знак протесту проти фальсифікації виборів-2012[318] та на знак солідарності з учасниками протестів проти відмови керівництва країни від євроінтеграції.[319]

Звільнення

10 серпня 2011 захист Тимошенко звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на незаконність арешту експрем'єра 5 серпня 2011. У скарзі йшлося про порушення положень Європейської конвенції з прав людини, зокрема, ст. 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 8 (право на повагу до приватного життя) та ст. 18 (межі застосування обмежень прав).[320]

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[321] Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[199] Вищий спеціалізований суд України повинен був на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого зволікання[200] двічі відмовився це робити.[201][202]

15 липня 2013 ЄСПЛ повідомив про початок розгляду другої заяви Юлії Тимошенко, яка, зокрема, стосується справедливості кримінального провадження в «газовій» справі. У заяві йдеться про порушення права Тимошенко на справедливий суд та відображеного в Європейській конвенції з прав людини принципу «ніякого покарання без закону»;зазначається, що кримінальна справа була політично мотивованою та становила зловживання системою кримінального правосуддя.Крім того, Тимошенко заявила про незаконне оприлюднення в мережі Інтернет(зокрема, й на сайті Державної пенітенціарної служби) та на телеканалах відеозаписів її перебування в лікарні, а також сфальсифікованого аудіозапису її телефонної розмови з чоловіком.[322][323]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[324][305]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[325] 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[326] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними.[327] З 6 лютого 2013 в Апеляційному суді м. Києва проводилися слідчі дії (допит свідків) з цієї справи.[328] Засідання відбувалися без участі Тимошенко- Державна пенітенціарна служба повідомляла, що експрем'єр відмовляється їхати до суду. Проте захисники Тимошенко і вона сама неодноразово це спростовували та заявляли, що насправді тюремники самі не хочуть її етапувати.[329][330]

Нову кримінальну справу західні країни розцінили як продовження «явно несправедливих і політично мотивованих судових розглядів проти Тимошенко та інших представників опозиції».[331][332] 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було зупинене.[326]

Європейський суд з прав людини 30 квітня 2013 вирішив, що арешт Ю.Тимошенко був політично вмотивованим, незаконним та став результатом свавілля у діях прокурорів та судді.[321]

21 лютого 2014 року Верховна Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти Корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко.[333]

22 лютого, не дочекавшись підпису Президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.»[334][335].

Безпосередньо на підставі цієї Постанови Тимошенко змогла залишити лікарню ЦКБ Укрзалізниці у Харкові приблизно о 17:00 год.[336] Зовнішньополітичне відомство США привітало Юлію зі звільненням і побажало їй продовжити лікування, щоб якнайшвидше одужати.[337]

Діяльність Тимошенко після Революції Гідності (2014)

Перші дні на волі

Виступ на сцені київського Євромайдану

22 лютого 2014, при виїзді з аеропорту «Жуляни» (після перельоту з Харкова до Києва) кортеж Юлії Тимошенко зупинили активісти Майдану і звернулися до неї зі словами: «Ви пам'ятаєте, хто зробив цю революцію?!» Активістам не сподобалося, що вона виїхала не через загальний виїзд з аеропорту[338][339]. Того ж дня Тимошенко дала перше інтерв'ю на волі. Насамперед вона відвідала вул. Грушевського, де вшанувала пам'ять перших загиблих у протистоянні з міліцейськими спецпідрозділами.[340] О 21.30 вона виступила з промовою на Майдані Незалежності[341].

У перші дні після завершення лікування Тимошенко провела низку зустрічей і телефонних переговорів із представниками ЄС, США, ОБСЄ.[342]

6—7 березня Тимошенко взяла участь у конгресі Європейської народної партії в Дубліні. Виступаючи на цьому форумі, вона закликала лідерів Євросоюзу і країн Європи «разом стати на захист України».[343]

З 7 до 19 березня перебувала на лікуванні в берлінській клініці Charité[344][345]. Пропозиція лікування у клініці надійшла від канцлера Німеччини Анґели Меркель, про згоду Тимошенко було відомо 24 лютого[346].

Повернувшись до Києва, Тимошенко ініціювала створення оперативного штабу для напрацювання рішень у відповідь на загрози національній безпеці. До роботи в штабі було запрошено групу провідних фахівців у сфері безпеки, оборони та міжнародної політики.[347] У розвиток цієї ініціативи 15 квітня 2014 Тимошенко оголосила про створення Національного руху опору, покликаного об'єднати зусилля добровільних захисників країни: насамперед, військових експертів, колишніх працівників спецслужб і правоохоронців, людей з досвідом участі в бойових діях.[348][349] У травні 2014 на базі Руху були створені два батальйони територіальної оборони: 34-й батальйон «Батьківщина» та 42-й — «Рух опору».[350][351][352][353]

Юридична реабілітація

28 лютого 2014 Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину). Суд також послався на рішення Верховного Суду України, який у 2005 році підтвердив законність закриття цієї справи, та визнав, що постанова ексгенпрокурора Віктора Пшонки про скасування даного рішення Верховного Суду не відповідала законодавству. Суд також скасував постанову про арешт деякого майна Тимошенко.[210]

Того ж дня Верховна Рада ухвалила закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована та поновлена в усіх правах.[354]

Колишній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін в ефірі програми «Шустер LIVE» визнав, що «фактів отримання… експрем'єр-міністром (Юлією Тимошенко), грошей, або інших матеріальних цінностей, або корупційних дій виявлено не було».[211]

Заступник Генерального прокурора Микола Голомша, який у 2003—2004 роках займався кримінальними справами, порушеними проти Юлії Тимошенко заявив, що підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було. [355]

14 квітня 2014 Верховний Суд України під час спільного засідання всіх палат рішенням 42 із 48 суддів закрив «газову» справу Юлії Тимошенко за відсутністю події злочину.[356] 24 червня 2014 був оприлюднений повний текст цього рішення, суд дійшов висновку про відсутність у даній кримінальній справі події злочину. Таким чином, у «газовій» справі Юлії Тимошенко було поставлено крапку.[357]

22 січня 2015 року Європейський суд з прав людини опублікував рішення за другою скаргою Юлії Тимошенко та підтвердив порушення статей 18 (межі використання обмежень відносно прав, політична мотивація кримінальної справи), стаття 3 (заборона тортур), стаття 8 (право на повагу приватного і сімейного життя), стаття 10 (свобода висловлювання думки) у поєднанні із статтею 18 Європейської конвенції про права людини.Таким чином ЄСПЛ визнав політичні переслідування і катування та поставив остаточну крапку в усіх кримінальних справах порушених проти Юлії Тимошенко[358][359]

Вибори Президента України

27 березня 2014 на пресконференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.[360] 29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост Президента України.[361] Ключовими тезами передвиборчої програми Тимошенко були викорінення корупції, боротьба з олігархами, європейський шлях розвитку України (зокрема, підписання Угоди про асоціацію з ЄС), протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.[362]

Для перемоги на виборах президента і наступної політичної боротьби кандидат у президенти України Юлія Тимошенко найняла в свою команду політичного технолога Таля Зільберштейна, який колись консультував експрем'єр міністра Ізраїлю Ехуда Ольмерта.[363]

На позачергових виборах Президента України, які відбулися в один тур 25 травня 2014, Юлія Тимошенко посіла друге місце з результатом 12,81 %.[364] На виборах переміг Петро Порошенко.

Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії «Батьківщина».[365]

Парламентські вибори в Україні 2014

Запропонувала 26 жовтня 2014 провести всеукраїнський референдум щодо вступу України до НАТО, одночасно з парламентськими виборами.[366]

14 вересня 2014 на з'їзді ВО «Батьківщина» Тимошенко вперше в її політичній кар'єрі було включено до виборчого партійного списку під другим номером, перший номер отримала Надія Савченко.[367] Інші учасники списку: Ігор Луценко, Сергій Соболєв, Альона Шкрум.

За результатами парламентських виборів 2014 Юлія Тимошенко знову стала Народним депутатом України та провела до парламенту партію Батьківщина.

Парламентська діяльність 2014—2018 роки

11 грудня 2014 року Верховна Рада підтримала ініціативу Тимошенко щодо звільнення Надії Савченко[368].

16 лютого 2016 року Юлія Тимошенко зробила заяву, що фракція «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» вирішила вийти з коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді[369].

Восени 2016 року звернулася до Окружного адміністративного суду Києва про скасування постанови Кабінету міністрів № 315, яка встановлювала єдину ціну на природний газ (була чинною з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року), у березні 2019 року постанова була скасована[370][371]. Виступає проти продажу і приватизації стратегічно важливих для держави об'єктів. Зокрема, газотранспортну систему України оцінила в 300 млрд доларів, обіцяла наповнити її газом власного виробництва, ліквідувавши при цьому Нафтогаз України як непотрібну посередницьку структуру, та звинуватила чинного президента України в намірах дешево купити магістраль[372][ангажоване джерело]. Експерти оцінили пропозиції як популістські. Керівник Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко вважає що така приватизація неможлива без участі західного капіталу[373].

Була одним із авторів законопроекту, який продовжував мораторій на продаж землі[374].

15 червня 2018 року Тимошенко презентувала «Новий курс України» — передвиборчу програму з 4 розділів: новий суспільний договір[375][ангажоване джерело], мир та безпека[376][ангажоване джерело], економіка[377][ангажоване джерело] та соціальна політика[378][ангажоване джерело][379]. 21 вересня 2018 року презентувала програму «Новий економічний курс»[380], яка була розцінена як програма кандидата в президента. Програма отримала оцінку як незавершена, потребує більш точних економічних розрахунків.[381][382]

Президентські вибори 2019

22 січня 2019 року партія висунула Тимошенко кандидатом у Президенти України на виборах 31 березня 2019 року[383]. 25 січня ЦВК зареєструвала її кандидатом на пост Президента України.[384].

5 лютого 2019 року Тимошенко почала передвиборчий тур мітингом у Дніпрі.[385]

Під час туру вона відвідала практично всі області України. Завершився тур акцією єднання «Україна обирає зміни», яка одночасно проходила на Михайлівській площі у Києві, на Соборній площі в Маріуполі та на площі перед університетом ім. Франка у Львові.[386]

8 лютого 2019 року у Тимошенко з'явився «двійник» на виборах[387]. У січні 2019 року про свій намір балотуватися кандидатом у президенти заявив позафракційний народний депутат Юрій Тимошенко[388]. Сама Тимошенка назвала це брудними технологіями на виборах.[389]

16 березня 2019 року кандидат на пост Президента України від партії «Основа» Сергій Тарута ухвалив рішення підтримати на виборах Юлію Тимошенко. Політики підписали у Києві Меморандум про взаємодію.[390]

На підтримку Тимошенко на посаду Президента України публічно висловилися волонтер та громадський активіст Геннадій Друзенко, ветеран АТО, захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов, перший президент України Леонід Кравчук та інші. Також на її підтримку виступали Федерація профспілок України, Всеукраїнський громадський рух «Сила права» та інші організації.[391][392][393]

У першому турі виборів Тимошенка посіла третє місце із 13.4 % голосів (2 532 452 голосів).[394]

Вона посіла перше місце у Івано-Франківській області (22.51 % або 650 861 голос «за») та друге місце в 11 областях.[395]

Вартість передвиборчої кампанії Тимошенко, згідно зі звітом ЦВК, склала понад 164 млн грн, всі кошти надано партією «Батьківщина». Проте з урахуванням витрат на рекламу 2018 року до початку офіційної виборчої кампанії загальний обсяг витрат за даними руху «Чесно» сягає 320 млн гривень.[396] Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами аналізу звіту Тимошенко встановили невідповідність його оформлення та внесених звітних даних вимогам законодавства.[397]

Парламентська діяльність 2019—2021

Ввійшла до складу Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів[398].

У листопаді 2019 року після ухвалення Верховною Радою України законопроекту про зняття мораторію з продажу землі лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила про перехід в опозицію до правлячої партії «Слуга народу»[399].

18 листопада 2019 року Тимошенко звернулася до Конституційного Суду з проханням невідкладно розглянути подання щодо законопроекту про «ринок землі»[400].

27 січня 2021 року Тимошенко ініціювала проведення референдуму із 5 питань: постачання населенню українського газу та атомної електроенергії з 30 % рентабельністю; про продаж сільськогосподарських земель; про продаж стратегічної власності; питання про легалізацію канабісу; про гральний бізнес[401]. У той же час, Зеленський розкритикував референдум Тимошенко[джерело?], хоча сам ініціював всенародне опитування з 5 запитань, а також зміцнення народовладдя в Україні[402].

За повідомленням пресслужби «Батьківщини», в червні 2021 року Тимошенко долучилась народного віча щодо проведення референдуму проти продажу землі сільськогосподарського призначення, організованого партіями «Республіка» і «Батьківщина» та Полтавським відділенням Асоціації фермерів і приватних землевласників[403]

Сім'я

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[404].

Мати, Телєгіна Людмила Миколаївна (дівоче прізвище Нелєпова, нар. 11 серпня 1937 в Дніпропетровську, нині Дніпро), українка. Згідно з дослідженнями Антоніни Ульяхіної (сестри Людмили Миколаївни): "Ми бачили документи, що її (Юлії Володимирівни) прадід Єрофєй Неліпа — козак з Запоріжжя, під час служби в армії прізвище записали — «Нелєпов»[405]. За словами Ю. Тимошенко, вся родина її матері мешкає в селі Перещепино на Дніпропетровщині[406].

Батько, Грігян Володимир Абрамович (нар. 3 грудня 1937 року в Дніпропетровську), за словами Тимошенко, латиш[407][406] (Євген Червоненко[404], Дмитро Чобіт стверджують, що єврей[408]). Батьки розійшлися, коли Юлії ще не було одного року[406] (за іншими даними, їй було три[407]).

Чоловік, Тимошенко Олександр Геннадійович (нар. 11 червня 1960) — одружився з Юлією в 1979 році. Займається підприємництвом з 1990-х. Через політичну діяльність дружини зазнав кримінального переслідування у 2000—2001.[409][42] Був захисником Юлії під час судового процесу проти неї у 2011. У 2012 отримав політичний притулок у Чехії.[410] Був одним із організаторів Євромайдану у Празі[411] та створив Міжнародне громадське об'єднання «Батьківщина».[412][413] Після звільнення дружини з ув'язнення повернувся до України.[414]

Дуже близькою людиною був свекор Геннадій Опанасович Тимошенко. За радянських часів він працював керівником відділу кінопрокату Дніпропетровської облради; в часи незалежності — головою райради Кіровського району Дніпропетровська. В 1990-х роках Геннадій Тимошенко був гендиректором корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ)[415]. Геннадій Тимошенко помер 24 травні 2012 року (у віці 75 років, генпрокуратура в той час намагалася вкотре відновити «справу ЄЕСУ»)[415]. Ю.Тимошенко тоді знаходилася в ув'язненні, та їй не дозволили бути присутній на похованні[416].

Донька, Тимошенко Євгенія Олександрівна (нар. 20 лютого 1980). Закінчила Лондонську школу економіки, здобула ступінь бакалавра за спеціалізацією «Державне управління» та ступінь магістра за спеціалізацією «Російська та пострадянська політичні науки».[417] Була захисником матері під час судового процесу у 2011. Протягом двох з половиною років перебування Юлії Тимошенко в ув'язненні Євгенія проводила активну кампанію задля її звільнення й інформувала міжнародну спільноту про антидемократичні процеси в Україні. Євгенія Тимошенко мала десятки зустрічей з керівниками Євросоюзу, країн Заходу та міжнародних організацій[418][419][420][421][422], виступала в Сенаті США[423][424], в парламенті Італії[425], на Борнгольмській конференції[426], на форумах європейських політичних партій[263][427][428][429], у ЗМІ.[430][431] Одружена із Артуром Чечоткіним[432]. Виховує доньку Єву та двох синів Давіда та Адама[433][434].

Статки та доходи

Згідно із декларацією за 2020 рік, доходом Тимошенко були депутатська зарплата (462,5 тис. грн), кошти на виконання депутатських повноважень (255,9 тис. грн) та банківські відсотки (60,4 тис. грн). Також Тимошенко отримала зі США в порядку досудового врегулювання 148,3 млн грн компенсації шкоди, заподіяної політичними репресіями 2011—2014 років. Політик має готівкою 290 тис. грн та 5 млн 391 тис. доларів США, володіє ювелірними виробами Mikimoto, Chanel, Dinh Van, Cartier, Chopard.[435]

Чоловік депутатки Олександр Тимошенко отримав 342,3 тис. грн іноземного доходу, 1 млн грн від відчуження рухомого майна, 6 грн відсотків, 133,7 тис. грн страхових виплат. Тримає значні суми готівкою і в банках.[435]

Згідно із декларацією за 2019 рік, у Тимошенко не було авто і нерухомості, елітний будинок площею 588 м2 у селі Козин вона орендувала у двоюрідної сестри Тетяни Шарапової (у 2019 році сестра померла). Також вона орендувала дві земельні ділянки загальною площею 3362 м2[436][437]. Ще дві сусідні ділянки є у власності тітки політика Антоніни Ульяхіної[438][439][440][441]. Два автомобілі Mercedes-Benz 2014 року та ГАЗ 1983 року були зареєстровані на чоловіка[442], згодом він їх продав[443].

Наукова діяльність

Нагороди й відзнаки

  • За визначні заслуги перед УПЦ МП нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 журнал Forbes назвав Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети[67]
  • У вересні 2005 Тимошенко отримує нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
  • грудень 2005 — Prix de la Foundation за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі», Євросередземноморський форум в Монако[445]
  • У березні 2007 французький журнал «Міжнародна політика» вручив Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проєкту.[446] Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[447]
  • березень 2007 — нагорода Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[448]
  • 2008 — знак «Шахтарська слава» III ступеня у Луганську[449].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.[450]
  • У жовтні 2012 експрем'єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[451]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[452]
  • 18 жовтня 2014 у Хмельницькому журналісти вручили Тимошенко премію імені Якова Гальчевського «За вагомий внесок в розвиток демократії та подвижництво у державотворенні в Україні». Цією премією лідер «Батьківщини» була нагороджена в 2011. Диплом був вручений Юлії Тимошенко в Печерському суді, а саму нагороду — книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів» журналісти змогли передати лише тепер.[453]

Відображення у культурі

  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П'єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем'єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув'язнення.[454][455]

Див. також

Примітки

  1. Державне регулювання податкової системи, Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю.В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. 17 лютого 1999. 
  2. Юлія Тимошенко визнала свою поразку на президентських виборах-2019. DW. 2 квітня 2019. 
  3. [1]
  4. Keeping political and criminal responsibility separate. Report. Rapporteur: MrPieterOmtzigt. Парлементська асамблея Ради Європи. 23 квітня 2013. Архів оригіналу за 4 листопад 2013. Процитовано 11 грудень 2018. 
  5. а б Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной. LB.ua. 28 июня 2013. 
  6. а б Віце-президент ПАРЄ: Ситуація з Тимошенко — це аномалія, яку важко зрозуміти. Український тиждень. 19 січня 2013. 
  7. а б Європа вимагає від України негайно звільнити політв'язнів, у тому числі і Тимошенко. ТСН.ua. 6 лютого 2014. 
  8. Ніна Карпачова: в Україні тривають масові арешти. Радіо Свобода. 11 жовтня 2012. 
  9. Захаров заявил, что Тимошенко - безусловно политзаключенная. ЛIГАБiзнес Iнформ. 7 червня 2012. 
  10. Юлія Тимошенко назвала інтеграцію в ЄС і НАТО цілями України, DW
  11. Тимошенко - україно-латишка, але любить євреїв. Українська правда (uk). Процитовано 2019-11-01. 
  12. Яценюк проведе перший дзвоник у рідній школі Тимошенко в Дніпропетровську. comments.ua. 2012-09-01. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014. 
  13. Документальний фільм «Юлія». Youtube.com. 25 січня 2013. 
  14. Тимошенко святкує день народження. Gazeta.ua. 
  15. Александр Фидель. «Непотопляемая ЮВТ».Тижневик «2000», № 3 (542), 21-27 січня 2011 р.
  16. Сегодня № 168 (669) за 25.09.2000 (рос.)
  17. Юлія Тимошенко як символ української революції. korrespondent.net (російською). 2001-04-25. 
  18. Wilson, Andrew (2006-01-12). Ukraine's Orange Revolution (en). Yale University Press. ISBN 978-0-300-14391-1. 
  19. а б Корчинский Александр, Сибирцев Александр, Мирошниченко Максим, Рафал Анастасия, Дмитрий Коротков, Александр Ильченко, Тимошенко — 50: путь от песочницы до власти (рос.) // Сегодня, 25 листопада 2010
  20. Шведа, Юрій (2011-10-13). Феномен Юлії Тимошенко: реконструкція міфу. ZAXID.NET (uk). 
  21. [Києво-Святошинський суд Київської області закрив усі кримінальні справи, що були порушені щодо лідера партії “Батьківщина" Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, Радіо Свобода]
  22. ГЕНПРОКУРАТУРА СПРОСТОВУЄ ВСІ ЗАЯВИ ТИМОШЕНКО. Українська правда. 8 травня 2002. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021. 
  23. Юлина життя-2. Розкіш королеви. Документи. Політика (uk). 
  24. UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper. Interfax-Ukraine (en). 2012-06-25. 
  25. а б Біографія. Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013. 
  26. Народні депутати, II скликання, сайт Верховна рада України http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/d_ank_arh?kod=22302 Народні депутати, II скликання, сайт Верховна рада України.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  27. Тимошенко Юлия. LIGA. 
  28. «Державне регулювання податкової системи» Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю. В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp.
  29. Юлія Тимошенко. Київський безпековий форум. 
  30. Бюджетний кодекс України. Верховна Рада України. 21.06.2001. 
  31. Пропозиції Президента до Бюджетного кодексу України. Верховна Рада України. 14.06.2001. 
  32. Керівники урядів України. Юлія Володимирівна Тимошенко. Урядовий портал. 
  33. Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. Электронная библиотека Князева. 
  34. Постанова КМУ «Про утворення державного підприємства "Енергоринок"». Верховна Рада України. 5 травня 2000. 
  35. Ющенко назвав Тимошенко політичним другом і пообіцяв не красти. Українська правда. 4 лютого 2005. 
  36. а б Страх - джерело натхнення президента?. Українська правда. 11 вересня 2000. 
  37. а б в Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (перша частина). Політична думка. 4 січня 2010. Архів оригіналу за 22 жовтень 2014. Процитовано 21 жовтень 2014. 
  38. Кочубеївщина без варіантів. День. 8 червня 2012. 
  39. Заява віце-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Українська правда. 6 січня 2001. 
  40. Ющенко здав Тимошенко. Українська правда. 23 лютого 2001. 
  41. Як починався "український фашизм". Українська правда. 14 лютого 2001. 
  42. а б Суд звільнив екс-керівників ЄЕСУ Тимошенка і Фальковича з-під арешту. Українська правда. 9 серпня 2001. 
  43. Юлии Тимошенко. Политическая партия «Всеукраинское объединение» Батькивщина https://tsdea.archives.gov.ua/ru/sait_14_ru/Блок Юлии Тимошенко. Политическая партия «Всеукраинское объединение» Батькивщина.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  44. Хід акції "Повстань, Україно!". Детектор медіа (uk). Процитовано 10 березня 2003. 
  45. Що таке солідаризм. Газета День (uk). Процитовано 2006-03-21. 
  46. Тимошенко ставить умову Ющенку: або домовляємося, або я балотуюся. Українська правда. 30 травня 2003. 
  47. "Нана Україна", БЮТ і СПУ Готуються висунути єдиного кандидата. Українська правда. 2 березня 2004. 
  48. Тимошенко сказала канадцям, що не братиме участь у виборах. Українська правда. 5 грудня 2003. 
  49. Філенко: Я жалкую, що підтримав Ющенка під час «помаранчевої революції». ForUm. 24 листопада 2009. 
  50. Союз Ющенко і Тимошенко тепер називається "Сила народу". Українська правда. 2 липня 2004. 
  51. Тимошенко обіцяє перемогу Ющенку в першому турі. Українська правда. 2 липня 2004. 
  52. а б Вибори Президента України. Центральна виборча комісія України. 31 жовтня 2004. 
  53. а б Ющенко на Майдані організовує свято перемоги на виборах. Тимошенко прийде з донькою. Українська правда. 19 листопада 2004. 
  54. Тимошенко закликає громадян до страйку. Українська правда. 22 листопада 2004. 
  55. а б Другий день народного повстання. Ще один 150-тисячний мітинг. Українська правда. 23 листопада 2004. 
  56. а б Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця. Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013. 
  57. Ющенко видав перше декрети. Українська правда. 25 листопада 2004. 
  58. а б Ющенко висуває Кучмі ультиматум – інакше його заблокують на дачі. Сепаратизм вигадав Пінчук. Українська правда. 28 листопада 2004. 
  59. Ківалова і Ко звільнили. Януковича не визнали президентом. Українська правда. 27 листопада 2004. 
  60. Верховний Суд визнав перемогу Януковича недійсною, переголосування - 26 грудня. Українська правда. 3 грудня 2004. 
  61. Тимошенко вже отримала свій портфель і дала Кучмі інвалідність. Українська правда. 28 грудня 2004. 
  62. Янукович подав у відставку. Кучма вже святкує і не реагує. Українська правда. 31 грудня 2004. 
  63. Победа революционной целесообразности. Архів оригіналу за 22 лютий 2008. Процитовано 9 грудень 2007. 
  64. Тимошенко затвердили рекордною кількістю голосів. Коментарі. 04.02.2005. Архів оригіналу за 22.10.2014. Процитовано 22.10.2014. 
  65. Кабмін Тимошенко. І губернатори. Українська правда. 4 лютого 2005. 
  66. Це повинен знати українець: Хроніки Тимошенко. Таємниця "криз" 2005 року. Стрела.zp.ua. 10.08.2014. Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 22.10.2014. 
  67. а б Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу. 29 липня 2005. 
  68. Що робитиме Порошенко у РНБО. Указ Ющенка про Радбез. Українська правда. 22 лютого 2005. 
  69. Порошенко каже, що діє законно. Згадавши свою освіту, здобуту у Ківалова. Українська правда. 22 березня 2005. 
  70. РозПОРОШЕНИЙ уряд. Четверта влада. 14 березня 2005,. 
  71. Ющенко прийняв відставку Зінченка. Українська правда. 3 вересня 2005. 
  72. Зінченко теж звинувачує Порошенка, Третякова та Мартиненка у корупції. На його прес-конференцію прийшов Порошенко. Українська правда. 5 вересня 2005. 
  73. Всі формальності дотримані. Підписані укази про Тимошенко, Порошенка та Третьякова. Українська правда. 8 вересня 2005. 
  74. Ющенко назвав всіх звільнених своїми друзями і не виключає їх повернення. Українська правда. 8 вересня 2005. 
  75. "Наші блатні статті, – це зарплати і пенсії", або «Люмпенізований» бюджет, м'який пакет і відрізана коса. Віче. травень 2005. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  76. Тимошенко на Інтері: "Мене підставило оточення Ющенка". Українська правда. 9 вересня 2005. 
  77. Ющенко звільнив Тимошенко, бо не знає як конкурувати з жінкою?. Українська правда. 20 вересня 2005. 
  78. Тимошенко стала Людиною року. Українська правда. 8 вересня 2005. 
  79. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.
  80. Генпрокуратура России заявляет, что международный розыск Ю.Тимошенко прекращен (рос.). ЛІГАБізнесІнформ. 26.09.2005. 
  81. Росія закрила справу проти Тимошенко. Українська правда. 26 грудня 2005. 
  82. Верховный суд поставил точку в деле Тимошенко еще в 2005 году. ДОКУМЕНТ. Цензор.нет. 27 жовтня 2011. 
  83. Орбіти Юлії Тимошенко. Українська правда. Архів оригіналу за 21 серпень 2008. Процитовано 10 лютий 2009. 
  84. Протокол Центральної виборчої комісії України про результати виборів народних депутатів України. Офіційний веб-сервер ЦВК. 10 квітня 2006. 
  85. ІСТОРІЯ ПАРТІЇ ВО "БАТЬКІВЩИНА". Rada.oporaua.org (uk). Процитовано 2015-02-04. 
  86. Регіони, соціалісти і комуністи створили антикризову коаліцію. Українська правда. 7 липня 2006. 
  87. Повний текст виступу Юлії Тимошенко на завершальному круглому столі у Президента. Архів оригіналу за 1 грудень 2007. Процитовано 10 лютий 2009. 
  88. Ющенко накричав на Тимошенко, що вона ледь не заплакала
  89. Тимошенко пішла в опозицію і кличе всіх до себе. Українська правда. 3 серпня 2006. 
  90. Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт «Громадський спротив України», 31.3.2007.
  91. Протокол ЦВК про результати виборів народних депутатів України. Центральна виборча комісія України. 30 вересня 2007. 
  92. Коаліція офіційно народилась. Українська правда. 29 листопада 2007. 
  93. Тимошенко взяли в Європу. Українська правда. 8 лютого 2008. 
  94. EPP - Vseukrayins'ke Obyednannya Bat’kivshchyna (Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"). EPP. Архів оригіналу за 18.05.2014. Процитовано 18.05.2014. 
  95. Member Parties. EPP. Архів оригіналу за 21.02.2014. Процитовано 18.05.2014. 
  96. Коаліція погодила Яценюка і Тимошенко. Українська правда. 4 грудня 2007. 
  97. Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 10 лютий 2009. 
  98. Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understanding = [Україна: Лист про наміри, Меморандум про економічну та фінансову політику та Технічний меморандум про взаєморозуміння] : [арх. 23.10.2018] // IMF. — 2018. — 31 October. — Дата звернення: 30.10.2018. — Цитата: «To assure sound finances going forward, and bring Naftogaz’ financial relations with the budget onto a more orderly basis, we will unify the price of domestic and imported gas by end-2011. The gradual phasing of this process will start on December 1, 2008. In parallel, price subsidies for imported natural gas consumed by communal heating entities will be reduced through quarterly tariff adjustments and be eliminated by July 1, 2010».
  99. "Наша Україна" проголосувала за вихід з коаліції. Українська правда. 2 вересня 2008. 
  100. Ющенко назначил дату внеочередных выборов в Раду. BBC Russian. 09.10.2008. 
  101. Указ Президента України № 911/2008 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів». Офіційне Інтернет-представництво Президента України. 9 жовтня 2008. 
  102. Окружний адмінсуд Києва призупинив указ Президента про вибори. УНІАН. 11 жовтня 2008. 
  103. В Раді знову створена коаліція. Українська правда. 9 грудня 2008. 
  104. Кабмін готується переділити нафто-і газовидобування. https://www.obozrevatel.com/. Обозреватель. 2008-04-14. Процитовано 8 липня 2018. 
  105. Vanco пропонує Тимошенко оприлюднити угоду про розподіл продукції. https://www.unian.ua/. УНІАН. 2008-07-18. Процитовано 8 липня 2018. 
  106. Тимошенко против Венко, или Кто предавал национальные интересы Украины. https://www.unian.net/. УНІАН. 2008-09-16. Процитовано 8 липня 2018. 
  107. Мирова з "Венко Прикерченська Лтд." дасть змогу Україні увійти до найбільших видобувачів вуглеводнів. https://ukranews.com/. Українські новини. 2011-04-18. Процитовано 8 липня 2018. 
  108. РЕГІОНИ НЕ ЗМОГЛИ ВІДПРАВИТИ ТИМОШЕНКО У ВІДСТАВКУ. Українська правда. 11 липня 2008. 
  109. Янукович не зміг позбутися Тимошенко. Українська правда. 5 лютого 2009. 
  110. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересень 2010. Процитовано 25 лютий 2009. 
  111. Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду виконується. Урядовий портал. 30 березня 2009. 
  112. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 вересень 2009. Процитовано 15 травень 2009. 
  113. Тимошенко взяли в Європу. Українська правда. 8 лютого 2008. 
  114. Фірташ багато років конкурував із Тимошенко
  115. Тимошенко рада, що у Фірташа більше немає грошей на хабарі. Українська правда. 21 січня 2009. 
  116. «Українська правда», Сергій Лещенко: Тимошенко і газові контракти
  117. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України». Офіційний портал Верховної Ради України. 5 серпня 2009. 
  118. "Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами. Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  119. Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (друга частина). Політична думка. 10 січня 2010. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 22 жовтень 2014. 
  120. https://www.epravda.com.ua/publications/2011/06/24/290044/
  121. За три роки Україна та Росія перейдуть до ринкових цін. Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  122. "Газпром" і "Нафтогаз" домовилися про новий рік. ТСН.ua. 24 жовтня 2008. 
  123. Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  124. Газпром заявляє, що повністю перекрив газ. Українська правда. 1 січня 2009. 
  125. Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови. Українська правда. 8 січня 2009. 
  126. Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися. Українська правда. 8 січня 2009. 
  127. ЄС вимагає відновлення постачання газу. УНІАН. 6 січня 2009. 
  128. Росія повністю припинила транзит через УКРАЇНУ. Австрія і Словаччина вже без газу. Українська правда. 7 січня 2009. 
  129. У ЄС вимагають негайно відновити поставки газу. Українська правда. 6 січня 2009. 
  130. ЄС покладає відповідальність за газову війну на Москву і Київ. Українська правда. 8 січня 2009. 
  131. а б Тимошенко виторгувала газ зі знижкою у 20%. Українська правда. 18 січня 2009. 
  132. а б Росія й Україна підписали газовий контракт на 10 років. Українська правда. 19 січня 2009. 
  133. Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст
  134. «Нафтогаз» рассчитался с «Газпромом» за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 дол. Архів оригіналу за 18 травень 2014. Процитовано 19 травень 2014. 
  135. "Газпром" пустив газ до Європи Україною - Тимошенко. Українська правда. 20 січня 2009. 
  136. Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые (рос.)
  137. Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» на суму 56 мільярдів доларів — «Нафтогаз»
  138. а б в «Испугавшись народных волнений Азаров заявил, что Украина будет добиваться пересмотра формулы цены на российский газ». Сайт «Новости банков Украины и СНГ», 25.8.2010.
  139. «Котировки Platts». Сайт «www.Platts.com», 2009.Архівовано 2010-01-03 у Wayback Machine.
  140. Азаров: Ми чітко сказали Росії, що не будемо брати так багато газу. Українська правда. Процитовано 2017-06-04. 
  141. Сайт" Сировинні товари. Огляди цін на нафту і метали «, розділ» Ціна на нафту "за 1998—2011 роки. Росія, 2011.
  142. «Я ціну в $ 450 в Україну не привозила: Тимошенко звинуватила слідство у фальсифікаціях її справи» // Сайт «Корреспондент.net», 7.08.2011.
  143. Тимошенко йде в президенти. Українська правда. 7 червня 2009. 
  144. Тимошенко почала співочу агітацію. Українська правда. 13 вересня 2009. 
  145. Тимошенко назвали кандидатом у Президенти. УНІАН. 24 жовтня 2009. 
  146. ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти. УНІАН. 31 жовтня 2009. 
  147. Протокол Центральної виборчої комісії про результати голосування у день виборів Президента України. ЦВК. 17 січня 2010. 
  148. Партія Регіонів виграла у БЮТ битву за комісії. Українська правда. 3 лютого 2010. 
  149. Тимошенко: виборів в Україні більше немає. УНІАН. 3 лютого 2010. 
  150. Ханне Северинсен просила Ющенко не подписывать изменения в закон о выборах. Цензор.нет. 4 лютого 2010. 
  151. Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента. УНІАН. 4 лютого 2010. 
  152. Доповідач ПАРЄ: зміни до виборчого закону не можна застосовувати. Німецька хвиля. 4 лютого 2010. 
  153. У США теж критикують зміну "правил гри" в Україні. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  154. Новий закон – найбільша загроза виборам. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  155. Тимошенко: заклик Ющенка голосувати проти всіх – це «зрада України». Радіо Свобода. 23 січня 2010. 
  156. В Україні все йде за найгіршими сценаріями –опитування. Політична думка. 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 2015-09-24. Процитовано 2014-10-22. 
  157. Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України. ЦВК. 7 лютого 2010. 
  158. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. ЦВК. 7 лютого 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 22 жовтня 2013. 
  159. Тимошенко замахнулась на 1000 дільниць. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  160. БЮТівець розповів, що вони зібралися оскаржувати. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  161. Турчинов заявляє, що вже доведені фальсифікації. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  162. а б Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  163. Янукович закликає Тимошенко піти у відставку. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  164. Позовна заява Юлії Тимошенко до Вищого Адміністративного Суду. Українська правда. 16 лютого 2010. 
  165. Суд зупинив рішення про перемогу Януковича. Українська правда. 17 лютого 2010. 
  166. Тимошенко відкликала позов із суду. Українська правда. 20 лютого 2010. 
  167. Юлія Тимошенко: я не визнаю Януковича президентом. Українська правда. 22 лютого 2010. 
  168. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  169. КС легалізував коаліцію
  170. Заявление Юлии Тимошенко по поводу решения Конституционного Суда Украины (08.04.2010). Архів оригіналу за 13.04.2010. Процитовано 05.02.2011. 
  171. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  172. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  173. «Знищення норовливого». Володимир Ар'єв. Газета «Дзеркало тижня. Україна», № 18, 20.5.2011. Архів оригіналу за 03.09.2011. Процитовано 03.11.2011. 
  174. «Чехія надала політичний притулок Данилишину», 13.01.2011, сайт газети «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 23.03.2011. Процитовано 19.04.2011. 
  175. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  176. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  177. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  178. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  179. «Арештована Тетяна Грицун — людина Тимошенко». Сайт «Бізнес гід», 27.07.2010. Архів оригіналу за 15.05.2013. Процитовано 03.11.2011. 
  180. СБУ підтверджує факт затримання в Росії екс-заступника головбуха «Нафтогазу» в рамках справи RosUkrEnergo. Інтерфакс-Україна, 15.9.2010.
  181. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  182. Бюджетний кодекс України. Офіційний портал Верховної Ради України. 21 червня 2001. 
  183. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Офіційний портал Верховної Ради України. 26 грудня 2008. 
  184. Закон України «Про державні цільові програми». Офіційний портал Верховної Ради України. 18 березня 2004. 
  185. а б Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко. Українська правда. 18 червня 2011. 
  186. Уряд Тимошенко не витрачав кіотські кошти", - Держказначейство. РБК-Україна. 07.08.2014. 
  187. На Тимошенко завели ще одну справу. Тепер за газові контракти. Українська правда. 11 квітня 2011. 
  188. Суд над Тимошенко. Почалося. Українська правда. 2011-06-24. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-06-26. 
  189. Печерський суд продовжив розгляд "газової справи" Тимошенко. ТСН. 2011-06-25. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-06-26. 
  190. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  191. Юлію Тимошенко заарештували. Радіо Свобода. 05.08.2011. 
  192. Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  193. Тимошенко дали сім років
  194. Вирок Юлії Тимошенко
  195. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  196. «Регіонал Ющенко повинен нести кримінальну відповідальність». Зорян Шкіряк. Сайт «Корреспондент'.нет». 18.8.2011. Архів оригіналу за 18.07.2012. Процитовано 03.11.2011. 
  197. За майже 2 роки перебування за ґратами Тимошенко не втратила своїх позицій, – політологи. ТВі. 30 липня 2013. 
  198. Янукович хоче Угоду з ЄС без звільнення Тимошенко, - EUObserver. Zaxid.net. 29 травня 2013. 
  199. а б Кримінальний процесуальний кодекс України. Офіційний портал Верховної Ради України. 13 квітня 2012. 
  200. а б "Батьківщина": суд чинить маніпуляції з заявою Тимошенко. Українська правда. 28 серпня 2013. 
  201. а б Вищий спецсуд засвідчив повну деградацію судової системи – «Батьківщина». Українська правда. 6 вересня 2013. 
  202. а б У Тимошенко заявили, що Янукович цинічно знехтував їхнім "подарунком". Українська правда. 14 жовтня 2013. 
  203. Генпрокуратура отменила постановление о закрытии дела Тимошенко по долгам ЕЭСУ. Інтерфакс-Україна. 24 жовтня 2011. 
  204. У Тимошенко кажуть, що прокурори мають українців за баранів. Українська правда. 27 жовтня 2011. 
  205. Власенко пояснив Генпрокуратурі, що вона промахнулася зі справою ЄЕСУ. Українська правда. 26 жовтня 2011. 
  206. У Тимошенко стало на 1 справу менше. ГПУ вже назвала її винною. Українська правда. 7 грудня 2011. 
  207. Тимошенко вдруге арештували. Українська правда. 8 грудня 2011. 
  208. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  209. Європа: другий арешт Тимошенко в СІЗО суперечить європейській конвенції. Українська правда. 9 грудня 2011. 
  210. а б У Харкові суд закрив справу ЄЕСУ. УНІАН. 28 лютого 2014. 
  211. а б Кузьмін заявив, що не накопав на Тимошенко, але слідчі страждають. Українська правда. 23 травня 2014. 
  212. Фрагмент ток-шоу «Шустер Live». Youtube.com. 23.05.2014. 
  213. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  214. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  215. «Медведєв зажадав, щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським». Сайт NewsUkraine, 18.10.2011. Архів оригіналу за 09.01.2012. Процитовано 03.11.2011. 
  216. Захід і Росія засудили Україну за вирок Тимошенко, ВВС
  217. УП: «Обама вимагає звільнення Тимошенко»
  218. Тимошенко відповість за перевищення повноважень. 11.10.2011. Архів оригіналу за 11.01.2012. Процитовано 05.11.2011. 
  219. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  220. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  221. Європарламент ще на місяць продовжив роботу місії Кокса-Квасневського. УНІАН. 16 жовтня 2013. 
  222. Гельсінський комітет: Справи проти опозиційних політиків криміналізують звичайні політичні рішення. ZN.UA. 16 серпня 2011. 
  223. Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 1. Главком. 16.08.2011. 
  224. Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 2. Главком. 16.08.2011. 
  225. Данський Гельсінський комітет з прав людини: Чи намагається Україна покращити верховенство права?(повний текст). Тиждень.ua. 13 квітня 2012. 
  226. Freedom House призывает Киев разрешить участие заключенных оппозиционеров в выборах во избежание международной изоляции (рос.). Інтерфакс-Україна. 05.07.2012. 
  227. Freedom House вимагає участі Тимошенко у виборах. Youtube.com (канал телеканалу ТВі). 5 липня 2012. 
  228. Freedom House закликає ЄС наполягати на звільненні Тимошенко. Українська правда. 9 квітня 2013. 
  229. Американський експерт: без Тимошенко вірогідність Асоціації менше 50%. Українська правда. 11 жовтня 2013. 
  230. Тимошенко подала апеляцію. Українська правда. 24 жовтня 2011. 
  231. Суддю Олену Сітайло відвезли із суду на «швидкій». Сайт «Незалежне бюро розслідувань», 1.12.2011. Архів оригіналу за 03.11.2013. Процитовано 11.12.2011. 
  232. В Апеляційному суді - п'ять захисників проти трьох прокурорів. УНІАН. 13 грудня 2011. 
  233. Тимошенко не прийшла до суду. Українська правда. 13 грудня 2011. 
  234. Захисники Тимошенко намагаються позбутися усієї колегії. Українська правда. 13 грудня 2011. 
  235. Чоловік судді у справі Тимошенко працює у Генпрокуратурі. Українська правда. 3 грудня 2011. 
  236. Защита Тимошенко не будет ходить в суд на апелляции. ЛІГАБізнесІнформ. 22 грудня 2011. 
  237. Апеляційний суд залишив у силі вирок Тимошенко. ВВС Україна. 23 грудня 2011. 
  238. Президент Європарламенту чекав іншого рішення щодо апеляції Тимошенко. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  239. У ЄС шкодують, що Тимошенко залишилась поза виборами. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  240. МЗС Франції не задоволений рішенням Апеляційного суду по Тимошенко. Українська правда. 26 грудня 2011. 
  241. США розчаровані Україною і вимагають звільнити Тимошенко. Українська правда. 28 грудня 2011. 
  242. Канада підтримала Тимошенко. УНІАН. 25 грудня 2011. 
  243. Голова ЄНП: Тимошенко продовжують переслідувати. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  244. Діаспора теж не оцінила підтвердження вироку Тимошенко. Українська правда. 31 грудня 2011. 
  245. Захист подав касацію на вирок Тимошенко. УНІАН. 26 січня 2012. 
  246. Власенко: Будь-яке рішення, крім скасування вироку Тимошенко, буде незаконним. УНІАН. 20 серпня 2012. 
  247. Суд завершив розгляд касації Тимошенко: хроніка. ВВС Україна. 20 серпня 2012. 
  248. Євросудді пішли думати над справою Тимошенко. Україна визнала частину вимог?. Українська правда. 28 серпня 2012. 
  249. Суд відмовився випускати Тимошенко. Українська правда. 29 серпня 2012. 
  250. ЄС побачив несправедливість щодо Тимошенко і Кº. Українська правда. 29 серпня 2012. 
  251. У ПАРЄ розчаровані відхиленням касаційної скарги Тимошенко. УНІАН. 29 серпня 2012. 
  252. США також розчаровані рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко. Тиждень.ua. 30 серпня 2012. 
  253. Велика Британія розчарована рішенням Вищого спецсуду у справі Тимошенко. Тиждень.ua. 29 серпня 2012. 
  254. Канада розчарована рішенням по касації Тимошенко. Посольство Канади в Україні. 29 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 січень 2015. Процитовано 19 листопад 2013. 
  255. ЄС розчарований рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко. Тиждень.ua. 29 серпня, 2012. 
  256. Harding, Luke (2018-04-05). Ex-Trump aide Paul Manafort approved 'black ops' to help Ukraine president. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2018-04-06. 
  257. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля». Архівовано 2020-04-25 у Wayback Machine. Дзеркало тижня. 27.02.2012. (Перевірено 07.10.2012)
  258. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. Архівовано 30 жовтень 2012 у Wayback Machine. Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  259. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.05.2011.
  260. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.08.2011.
  261. а б «Казус Ющенко» для Тимошенко — 2. Сергій Лозунько. Сайт газети «2000», 6.12.2011. Архів оригіналу за 03.11.2013. Процитовано 11.12.2011. 
  262. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  263. а б в г Тортури можуть тривати, поки маму не вб'ють. Главком. 07.12.2011. 
  264. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  265. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  266. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  267. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  268. БЮТ зривав роботу Ради, закликаючи врятувати Тимошенко. Сайт газети «Сегодня», 06.12.2011. Архів оригіналу за 04.02.2012. Процитовано 11.12.2011. 
  269. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  270. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  271. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  272. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  273. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. (рос.) (Перевірено 06.10.2012)
  274. Європейський Суд наказав відправити Тимошенко в лікарню. Українська правда. 16 березня 2012. 
  275. Лікарі берлінської клініки Charité назвали діагноз Тимошенко. Радіо Свобода. 27.04.2012. 
  276. ТИМОШЕНКО ПРИВЕЗЛИ ДО ЛІКАРНІ. Українська правда. 9 травня 2012. 
  277. Юлию Тимошенко держат при камере. Коммерсант. 06.09.2012. 
  278. а б «В лікарні умови Юлії Тимошенко гірші, ніж у засуджених на довічне ув’язнення». Високий Замок. 14 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 жовтень 2014. Процитовано 25 жовтень 2014. 
  279. Тимошенко оголосила голодування. Українська правда. 24 квітня 2012. 
  280. Тимошенко снова объявила голодовку. Кореспондент.net. 29 жовтня 2012. 
  281. Юлія Тимошенко: у солідарність з учасниками Євромайданів я оголошую голодування. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 28 грудень 2013. Процитовано 3 березень 2014. 
  282. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  283. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  284. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  285. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  286. а б Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012. 
  287. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  288. Лікарі рекомендують Тимошенко лікуватися, незважаючи на страх. Українська правда. 10 червня 2013. 
  289. Тимошенко потрібна термінова операція, заявляє її дочка, посилаючись на німецьких лікарів. Інтерфакс-Україна. 01.07.2013. 
  290. Лікарі Шаріте: Операція – єдиний шанс для Тимошенко. Українська правда. 16 жовтня 2013. 
  291. Три країни ЄС не підпишуть угоду з Україною без вирішення справи Тимошенко. Українська правда. 21 жовтня 2013. 
  292. Голова Єврокомісії: Наступні тижні критичні для України. Українська правда. 23 жовтня 2013. 
  293. Керівництво Євросоюзу: українська влада має вирішити все, і питання Тимошенко. Українська правда. 25 жовтня 2013. 
  294. Європа нагадала Януковичу: час спливає. Українська правда. 10 листопада 2013. 
  295. МЗС Литви: Питання звільнення Тимошенко в країнах ЄС – символічне. Українська правда. 16 червня 2013. 
  296. Янукович перевів відповідальність за Тимошенко на Верховну раду. Українська правда. 17 жовтня 2013. 
  297. ВР створила робочу групу по Тимошенко за сценарієм ПР. Українська правда. 8 листопада 2013. 
  298. ВР провалила всі проекти щодо лікування Тимошенко. Українська правда. 21 листопада 2013. 
  299. Тимошенко закликала ЄС підписати угоду без її звільнення. 27 листопада 2013. 
  300. Гельсінська спілка з прав людини просить Януковича помилувати Тимошенко. Ракурс. 10.04.2013. Архів оригіналу за 25.10.2014. Процитовано 25.10.2014. 
  301. Львівська облрада звернулась до Президента із клопотанням про помилування Тимошенко. Новини Львова. 25.04.2013. 
  302. Луцька міська рада просить помилувати Тимошенко. ВолиньPost. 24 квітня 2013. 
  303. Звернення до Президента України щодо помилування та звільнення від тюремного ув’язнення Юлії Тимошенко. Тернопільська міська рада. 26 квітня 2013. 
  304. а б в г Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група). Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 січень 2015. Процитовано 25 жовтень 2014. 
  305. а б Європейська конвенція з прав людини. Офіс Ради Європи в Україні. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 8 квітень 2014. Процитовано 11 вересень 2013. 
  306. Тейшейра не втрачає надії зустрітись з Тимошенко. Тиждень.ua. 18 червня 2012. 
  307. Власенко запевняє, що Тимошенко незаконно позбавили побачення з главою МЗС Швеції. ZN.UA. 12 вересня 2012. 
  308. За вказівкою Януковича тюремники зірвали побачення, – Юлія Тимошенко. ТВі. 15 квітня 2013. 
  309. Власенко: забороняти Тимошенко побачення через нежить ніхто не має права. Тиждень.ua. 15 листопада 2013. 
  310. Доньці Тимошенко дозволили недовге побачення з матір’ю. Львівська газета. 26 листопада 2013. 
  311. Німецький лікар: у Тимошенко - важке захворювання, лікування буде тривалим. УНІАН. 24.05.2012. 
  312. "Шаріте": Тимошенко варто везти в Київ на "швидкій", а до цього робити гімнастику. Українська правда. 28 лютого 2013. 
  313. Тимошенко може пересуватися лише за допомогою медперсоналу - Власенко. УНІАН. 18.06.2013. 
  314. Дочка Тимошенко: влада нічого не пропонує для її лікування. Українська правда. 20 липня 2013. 
  315. Евгения Тимошенко рассказала, что матери нельзя проводить терапию и операцию. Независимое бюро новостей. 04.01.2014. Архів оригіналу за 25.10.2014. Процитовано 25.10.2014. 
  316. Від Тимошенко ховають стаціонарні телефони. Українська правда. 26 липня 2012. 
  317. Тюремники не планують доставляти Тимошенко на суд - донька. Українська правда. 24 січня 2014. 
  318. Тимошенко оголосила голодування проти фальсифікацій. Українська правда. 29 жовтня 2012. 
  319. Тимошенко оголосила голодування. Українська правда. 25 листопада 2013. 
  320. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Верховна Рада України. 01.06.2010. 
  321. а б Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  322. Євросуд взявся за другу скаргу Тимошенко. Українська правда. 15 липня 2013. 
  323. Tymoshenko v. Ukraine no. 2 - sprava, yaka stosuetsya kryminalnogo provadzhennya peredana Uryadu dlya nadannya zauvazhen. HUDOC Search Page. 15.07.2013. 
  324. Доповідь КЗК. Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). 5 вересня 2013. 
  325. Тимошенко хочуть дати довічне. Українська правда. 18 січня 2013. 
  326. а б Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили. Українська правда. 6 червня 2013. 
  327. Тимошенко: суд доведе, що Щербаня я не вбивала. Українська правда. 22 січня 2013. 
  328. У СПРАВІ ЩЕРБАНЯ ХОТІЛИ БАЧИТИ ТИМОШЕНКО. Спроба перенесена на завтра. Українська правда. 6 лютого 2013. 
  329. Тимошенко просить євроспостерігачів допомогти з її доставкою до суду. Українська правда. 27 лютого 2013. 
  330. Адвокат Тимошенко запевняє, що вона хоче в суд. Українська правда. 5 березня 2013. 
  331. Франція розкритикувала Януковича за нову справу проти Тимошенко. Українська правда. 23 січня 2013. 
  332. Карл Більдт: Янукович рухається не на Захід і не на Схід, а вниз. Німецька хвиля. 03.02.2013. 
  333. Закон України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції»
  334. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 22.02.2014 13:40
  335. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 751-VII «Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В.»
  336. Тимошенко випустили. Вона йде на президентські вибори /УП, 22 лютого 2014, 17:46
  337. США привітали звільнення Тимошенко і роботу Ради Радіо свобода, 22 лютого 2014 р.
  338. Активисты остановили кортежи Яценюка и Тимошенко в Жулянах. видео | Автополигон. Архів оригіналу за 9 травень 2014. Процитовано 19 травень 2014. 
  339. Когда Тимошенко прибыла в Киев, активисты Майдана остановили ее машину / Гордон
  340. Тимошенко їде на Грушевського вшанувати пам'ять загиблих. Українська правда. 22 лютого 2014. 
  341. Тимошенко - Майдану: Маєте стояти тут, поки не побачите у владі людей, яким довіряєте. Українська правда. 2014-02-22 21:44. 
  342. Тимошенко зустрілася з послами США та ЄС. РБК. 2014-02-23. 
  343. Юлія Тимошенко: зупинення агресії Росії в Україні – питання свободи всієї Європи. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 4 квітень 2014. Процитовано 4 квітень 2014. 
  344. Реабілітація Тимошенко після перших оперативних маніпуляцій триватиме до двох тижнів – Микола Поліщук. Інтерфакс-Україна. 13 березня 2014. 
  345. Тимошенко виписали з берлінської клініки. Німецька хвиля. 19 березня 2014. 
  346. Тимошенко прибула до Німеччини на лікування. Радіо "Свобода". 8 березня 2014. 
  347. Тимошенко створила оперативний штаб реагування на військову агресію Росії. ZN.UA. 21 березня 2014. 
  348. Тимошенко створює народний рух опору. Українська правда. 15 квітня 2014. 
  349. Тимошенко створює народний рух опору. ICTV. 2014. 
  350. 24 серпня Голова Комітету Андрій Кожем'якін, член Комітету Олександр Дубовой привітали бійців 34-го батальйону територіальної оборони "Батьківщина" з Днем незалежності України та передали військове спорядження. Верховна Рада України. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 20 жовтень 2014. Процитовано 20 жовтень 2014. 
  351. Батальйон "Батьківщина" заявив про знищення ватажка терористів Лєшого. УНІАН. 02.08.2014. 
  352. На Кировоградщине начал работу добровольческий батальон (рос.). ВЕСТИУА. 18 травня 2014. 
  353. 42-му батальйону тероборони в зоні АТО передали бронежилети (Фоторепортаж. Відео). Златопіль. Усі новини Кіровоградщини. 20 серпня 2014. 
  354. Закон України «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини». Верховна Рада України. 28.02.2014. 
  355. Підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було, - екс-замгенпрокурора. РБК-Україна. 11 березня 2015. 
  356. Верховний суд закрив «газову справу» Тимошенко. ICTV. 14 квітня 2014. 
  357. Суд поставив крапку у "газовій справі" Тимошенко. ZN.UA. 24 червня 2014. 
  358. ЄСПЛ припинив розгляд справи Тимошенко щодо політичних переслідуваннях. rbk. 22 січня 2014. 
  359. ЄСПЛ вирішив припинити вивчення другої скарги Тимошенко в результаті "дружнього врегулювання. ua.interfax. 22 січня 2014. 
  360. Юлія Тимошенко: я балотуватимуся на посаду президента на виборах 25 травня. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 березень 2014. Процитовано 29 березень 2014. 
  361. "Батьківщина" висунула Тимошенко в президенти. ICTV. 29 лютого 2014. 
  362. Вибори Президента України 2014. Тимошенко Юлія Володимирівна. Передвиборча програма. ЦВК. 31.03.2014. 
  363. Війна штабів. Навіщо їй участь, а йому — перемога
  364. Протокол ЦВК про результати виборів Президента України. ЦВК. 25 травня 2014. 
  365. Тимошенко анонсировала проведение реформы в "Батькивщине": "Работаю над реформой партии" (рос.). Цензор.нет. 02.06.2014. 
  366. Тимошенко хоче провести референдум щодо вступу в НАТО у день виборів у Раду. ZN.UA. 30 серпня 2014. 
  367. Список "Батьківщини" на виборах очолила льотчиця Надя. Українська правда. 14 вересня 2014. 
  368. Зусиллями Тимошенко Надію Савченко можуть звільнити ще до 26 січня, Слово і діло
  369. «Батьківщина» заявляє про вихід із коаліції
  370. Кандидатка Тимошенко: 10 цитат за 5 років. 
  371. Тарифний популізм: перерахунку за газ не варто очікувати. 
  372. Юлія Тимошенко: Передача ГТС в управління іноземцям – це приватизація без грошей. Батьківщина (uk-UA). 2018-03-20. Процитовано 2018-04-24. 
  373. Газовий популізм: експерти про плани Тимошенко щодо ГТС і "Нафтогазу", DW. 
  374. Рада продовжила мораторій на продаж землі
  375. Нова народна Конституція. constitution.nku.com.ua (en). Процитовано 2020-06-30. 
  376. НОВА СТРАТЕГІЯ МИРУ ТА БЕЗПЕКИ. defence.nku.com.ua (en). Процитовано 2020-06-30. 
  377. НОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КУРС. economics.nku.com.ua (en). Процитовано 2020-06-30. 
  378. Нова соціальна доктрина. Процитовано 30.06.2020. 
  379. «Новий курс» Тимошенко на вибори
  380. Юлія Тимошенко: новий курс — це прискорене економічне зростання на 7 % щороку
  381. Куди приведе Україну «Новий курс» Юлії Тимошенко? Документ є компіляцію наукових робіт та міжнародного досвіду, але реалістичного і збалансованого плану не вийшло. (рос)
  382. Оцінка «нового економічного курсу» Юлії Тимошенко: звідки гроші? Кандидат в президенти Юлія Тимошенко презентувала свою економічну програму. Чи можна її реалізувати в Україні?
  383. “Батьківщина” висунула Тимошенко кандидатом у президенти. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-06-30. 
  384. ЦВК зареєструвала Тимошенко, Ляшка і ще 4 кандидатів у президенти. Українська правда (uk). Процитовано 2020-06-30. 
  385. Юлія Тимошенко розпочала великий передвиборчий тур Україною. Батькiвщина (uk). 2019-02-05. Процитовано 2020-06-30. 
  386. Стартувала всеукраїнська акція єднання "Україна обирає зміни" за участі кандидата в президенти Тимошенко - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 2020-06-30. 
  387. "Двійник" для Тимошенко. 10 фактів про Юрія Тимошенка. Еспресо ТВ (ua). Процитовано 2019-02-13. 
  388. Депутата Тимошенка виключили з «Народного фронту» через плани балотуватись у президенти. Громадське ТВ (ua). Процитовано 2019-01-17. 
  389. Тимошенко стверджує, що нардеп Юрій Тимошенко є технічним кандидатом від влади проти неї. Інтерфакс Україна (ua). Процитовано 2019-02-08. 
  390. Сергій Тарута підписав Меморандум про взаємодію з Юлією Тимошенко (відео). www.unian.ua (uk). Процитовано 2020-06-30. 
  391. Всеукраїнський громадський рух "Сила права". www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-06-30. 
  392. України, Федерація професійних спілок. INTV. Федерація профспілок України підтримала Соціальну доктрину Юлії Тимошенко (відео). Федерація професійних спілок України (uk-ua). Процитовано 2020-06-30. 
  393. Юлія Тимошенко: 31 березня – історичний день, що змінить майбутнє України. Батькiвщина (uk). 2019-03-29. Процитовано 2020-06-30. 
  394. Вибори Президента України. Центральна виборча комісія України. Процитовано 30.06.2020. 
  395. Підтримка виборцями кандидата на пост Президента України в регіоні. Центральна виборча комісія. Процитовано 30.06.2020. 
  396. Ігор Фещенко, Олексій Півторак. Офіційні звіти: скільки Порошенко, Тимошенко та Зеленський зібрали на кампанію. Чесно. Процитовано 29 березня 2019. 
  397. НАЗК зафіксувало порушення у фінзвітах 17 кандидатів у президенти, зокрема у Зеленського, Тимошенко, Гриценка та Бойка. Інтерфакс Україна (ua). Процитовано 2019-03-26. 
  398. Народні депутати України. Тимошенко Юлія Володимирівна. Офіційний веб-портал Верховної Ради України (ua). Процитовано 2019-08-29. 
  399. "Батьківщина" Тимошенко переходить в опозицію до партії Зеленського. DW (uk). Процитовано 2019-11-13. 
  400. Тимошенко пішла до КСУ із законопроєктом про ринок землі. Укрінформ (uk). Процитовано 2019-11-18. 
  401. «Батьківщина» хоче провести референдуми з п’яти питань – Тимошенко. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  402. Як українці відповіли на «5 питань Зеленського» - «Рейтинг». Укрінформ (uk). Процитовано 2020-10-25. 
  403. «Батьківщина» у Полтаві провела народне віче щодо «земельних» законів: ухвалено звернення до президента. https://news.obozrevatel.com/. Процитовано 29 June 2021. 
  404. а б Із відповіді Прем'єр-міністра України Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  405. Кужель веде свій родовід від Рюриковичів, Табачник — від Романових, а Юлія Григян — від запорізьких козаків // Сайт «ОБКОМ». — 2009. — 14 травня.
  406. а б в Ахтунг: Тимошенко на экране. Тема. 12 грудня 2005.  (рос.) (укр.)
  407. а б Мария Дупак. Путь к успеху: Юлия Тимошенко (ФОТО, ВИДЕО). polittech. 23.12.2013. Архів оригіналу за 23.01.2015. Процитовано 23.01.2015.  (рос.)
  408. Родовід Ю. Тимошенко
  409. Заарештовано чоловіка віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Українська правда. 21 серпня 2000. 
  410. Олександр Тимошенко отримав притулок у Чехії. Тиждень.ua. 7 січня 2012. 
  411. Олександр Тимошенко на Євромайдані в Празі. Radiosvoboda. 28 листопада 2013. 
  412. Міжнародну «Батьківщину» придумав чоловік Тимошенко. Tyzhden. 10 січня 2012. 
  413. Олександр Тимошенко реєструє "Батьківщину" у Празі. Українська правда. 09 січня 2012. 
  414. Чоловік Тимошенко прилетів до дружини й доньки в Дніпропетровськ. Українська правда. 24 лютого 2014. 
  415. а б Свекор Юлії Тимошенко помер вночі. Оксана Шамонова. 24 травня 2012.
  416. Юлії Тимошенко не дозволили поїхати на похорон свекра. РадіоСвобода. 24 травня 2012. 
  417. Готуй вишиванки, Лондоне!. Україна молода. 2006. 
  418. Дочка Тимошенко зустрілася з послами ЄС. ICTV. 18 квітня 2012. 
  419. Президент ПАРЄ планує відвідати Тимошенко. Тиждень.ua. 16 червня 2012. 
  420. Баррозу обіцяв не міняти свободу Тимошенко на "формальності" - Немиря. Українська правда. 14 грудня 2012. 
  421. Евгения Тимошенко встретилась с Обамой (рос.). Главком. 13.02.2013. 
  422. Євгенія Тимошенко зустрілась з віце президентом Європарламенту. Youtube.com. 25 лютого 2014. 
  423. Дочь Тимошенко попросила Сенат США повлиять на "врагов демократии" (Текст выступления) (рос.). LB.ua. 2 лютого 2012. 
  424. Євгенія Тимошенко виступила перед сенаторами (англ.). Youtube.com. 5 лютого 2012. 
  425. Євгенія Тимошенко: йдеться не тільки про мою маму. УНІАН. 22.03.2012. 
  426. Євгенія Тимошенко виступила на щорічній Борнгольмській конференції. Високий Замок. 15 червня 2013. Архів оригіналу за 6 червень 2014. Процитовано 17 жовтень 2014. 
  427. Евгения Карр на конгрессе ЕС в Марселе. Перевод (рос.). Youtube.com. 13 грудня 2011. 
  428. Евгения Тимошенко выступила на съезде Христианско-социального союза в Баварии (рос.). Rusverlag.de. 12.01.2014. 
  429. Тимошенко приняла участие в ежегодном собрании Союза христианских и центристских демократов Италии. Фоторепортаж (рос.). Цензор.НЕТ. 15.09.13. 
  430. Євгенія Тимошенко: "Влада повністю оголила свої мотиви". Німецька хвиля. 25.01.2013. 
  431. "Мы будем бороться до конца": Евгения Тимошенко в Париже (рос.). RFI. 15.06.2012. 
  432. У "Борисполі" заскочили молодят Жужу та Чечоткіна, які поспішали у медовий місяць. ТСН. 29.12.2014. 
  433. Юлия Тимошенко в третий раз стала бабушкой. focus.ua (ru). Процитовано 2020-12-08. 
  434. Третьего внука Юлии Тимошенко назвали в честь первого человека на Земле. Комсомольська правда в Україні (ru). Процитовано 2020-12-09. 
  435. а б Перегляд документа #ce0dd596-2d90-4080-85a1-6a1703c53255 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (uk). Процитовано 2021-04-26. 
  436. Тимошенко стала доларовою мільйонеркою, Українська правда, 4 травня 2020
  437. Декларація Тимошенко: новий бізнес чоловіка, збільшені доходи та накопичення. www.chesno.org (uk). Процитовано 2021-03-01. 
  438. Дом в Конча-Заспе и земля на 6100 м2: Недвижимость Юлии Тимошенко — фото, Finance.bigmir.net, 8 липня 2019
  439. [2]
  440. [3]
  441. Маєток Тимошенко: що відомо про нерухомість незмінної лідерки «Батьківщини», 24ТВ, 5 липня 2019
  442. Юлія Тимошенко: що треба знати про кандидатку в президенти, ВВС, 22 січня 2019
  443. Тимошенко подала стабільну декларацію
  444. Державне регулювання податкової системи, Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю.В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. 17 лютого 1999. 
  445. Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера. Укррудпром. 12 грудня 2005. 
  446. Відзнака за політичну мужність. Голос України. 30 березня 2007. 
  447. Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”. УНІАН. 29 березня 2007. 
  448. Тимошенко в США нагородили листами Рейгана. Українська правда. 3 березня 2007. 
  449. Урядовий портал
  450. Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської православної церкви - Орденом Святогробського Братства. Урядовий портал. 18 жовтня 2009. 
  451. Євгенії Тимошенко вручили Міжнародну премію Боніфація VIII, присуджену її матері. Кореспондент.net. 21 жовтня 2012. 
  452. Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії. Кореспондент.net. 12 липня 2013. 
  453. Журналісти Хмельниччини вручили Юлії Тимошенко нагороду за розвиток державотворення. batkivshchyna. 18 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2014-10-21. 
  454. Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko? (Edinburgh Fringe) (en-GB). Процитовано 2018-10-25. 
  455. Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?. Edinburgh Festival Fringe. 25 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 листопад 2013. Процитовано 8 жовтень 2013. 

Джерела і література

  • Гарань О. Тимошенко Юлія Володимирівна // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 711. — ISBN 978-966-611-818-2.
  • Чобіт Д. Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. — Просвіта : Броди, 2006.
  • Лоза Р. Невыполненный заказ. — К. : ПП «Продукт БВО», 2002. — 96 с.

Посилання

Мультимедіа про Юлію Тимошенко