Тимошенко Юлія Володимирівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(→‎ЄЕСУ: оформлення)
(→‎Друге прем'єрство (2007—2010): навіщо це тут? в цьому розділі - про прем'єра Тимошенко)
(Не показані 49 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 94: Рядок 94:
З 1991 року&nbsp;— комерційний, а згодом&nbsp;— генеральний директор СП [[ЄЕСУ|Корпорація «Український бензин»]] (СП КУБ). У період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за [[бартер]]ною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію за низькими цінами<ref>[https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c22569640034b22c.html Сегодня №&nbsp;168 (669) за 25.09.2000] {{ref-ru}}</ref><ref name="korrespondent_symrevolut">{{Cite web |title=Юлія Тимошенко як символ української революції |url=https://korrespondent.net/world/worldabus/18123-yuliya-timoshenko-kak-simvol-ukrainskoj-revolyucii|website=korrespondent.net |language=російською |date=2001-04-25}}</ref>.
З 1991 року&nbsp;— комерційний, а згодом&nbsp;— генеральний директор СП [[ЄЕСУ|Корпорація «Український бензин»]] (СП КУБ). У період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за [[бартер]]ною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію за низькими цінами<ref>[https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c22569640034b22c.html Сегодня №&nbsp;168 (669) за 25.09.2000] {{ref-ru}}</ref><ref name="korrespondent_symrevolut">{{Cite web |title=Юлія Тимошенко як символ української революції |url=https://korrespondent.net/world/worldabus/18123-yuliya-timoshenko-kak-simvol-ukrainskoj-revolyucii|website=korrespondent.net |language=російською |date=2001-04-25}}</ref>.


У березні 1995 року була затримана в аеропорту [[Запоріжжя]] при спробі вивезення валюти<ref name="dollary-1995">''Корчинский Александр, Сибирцев Александр, Мирошниченко Максим, Рафал Анастасия, Дмитрий Коротков, Александр Ильченко,'' [https://www.segodnya.ua/lifestyle/fun/timoshenko-%E2%80%94-50-put-ot-pecochnitsy-do-vlacti-225750.html Тимошенко&nbsp;— 50: путь от песочницы до власти] {{ref-ru}} // ''Сегодня'', 25 листопада 2010</ref> на загальну суму біля 26 тисяч доларів<ref>{{Cite web |title=Феномен Юлії Тимошенко: реконструкція міфу |url=https://zaxid.net/fenomen_yuliyi_timoshenko_rekonstruktsiya_mifu_n1238460|website=ZAXID.NET |language=uk |last=Шведа |first=Юрій |date=2011-10-13}}</ref> при тодішньому ліміті на вивезення валюти&nbsp;— 500 доларів<ref name=dollary-1995/>, в липні того ж року, митники ареропорту «[[Москва-Внуково|Внуково]]» виявили 100 тисяч доларів в ручній поклажі Тимошенко<ref name="Генпрокуратура">{{cite web |title=Генпрокуратура закрила одну зі справ Тимошенко |url=https://www.pravda.com.ua/news/2001/09/16/2983930/index.amp |website=Українська правда |accessdate=1 September 2021}}</ref>; у результаті проти подружжя було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]] («[[контрабанда]] валюти»). 30 квітня 2002 [[Києво-Святошинський район|Києво-Святошинський]] місцевий суд [[Київська область|Київської області]] ці постанови скасував<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/889526.html Києво-Святошинський суд Київської області закрив усі кримінальні справи, що були порушені щодо лідера партії “Батьківщина" Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка], Радіо Свобода</ref>, але Генеральна прокуратура України подала апеляцію на рішення суду та продовжила розслідування<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/news/2002/05/8/2988628/|назва=Генпрокуратура спростовує всі заяви Тимошенко|видавець=[[Українська правда]]|дата=8 травня 2002|url-архіву=http://web.archive.org/web/20210608175927/https://www.pravda.com.ua/news/2002/05/8/2988628/|дата-архіву=8 червня 2021|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}}</ref>.16 вересня Генпрокуратура зняла обвинувачення з Тимошенко та її чоловіка<ref>https://www.istpravda.com.ua/videos/2011/08/8/50163/</ref>.
У березні 1995 року була затримана в аеропорту [[Запоріжжя]] при спробі вивезення валюти<ref name="dollary-1995">''Корчинский Александр, Сибирцев Александр, Мирошниченко Максим, Рафал Анастасия, Дмитрий Коротков, Александр Ильченко,'' [https://www.segodnya.ua/lifestyle/fun/timoshenko-%E2%80%94-50-put-ot-pecochnitsy-do-vlacti-225750.html Тимошенко&nbsp;— 50: путь от песочницы до власти] {{ref-ru}} // ''Сегодня'', 25 листопада 2010</ref> на загальну суму біля 26 тисяч доларів<ref>{{Cite web |title=Феномен Юлії Тимошенко: реконструкція міфу |url=https://zaxid.net/fenomen_yuliyi_timoshenko_rekonstruktsiya_mifu_n1238460|website=ZAXID.NET |language=uk |last=Шведа |first=Юрій |date=2011-10-13}}</ref> при тодішньому ліміті на вивезення валюти&nbsp;— 500 доларів<ref name=dollary-1995/>, в липні того ж року, митники ареропорту «[[Москва-Внуково|Внуково]]» виявили 100 тисяч доларів в ручній поклажі Тимошенко<ref name="Генпрокуратура">{{cite web |title=Генпрокуратура закрила одну зі справ Тимошенко |url=https://www.pravda.com.ua/news/2001/09/16/2983930/index.amp |website=Українська правда |accessdate=1 September 2021}}</ref>; у результаті проти подружжя було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]] («[[контрабанда]] валюти»). У вересні 2001 року Генеральна прокуратура України скасувала ці справи через скасування кримінальної відповідальності за такі дії<ref>{{cite web |title=Генпрокуратура закрила одну зі справ Тимошенко |url=https://www.pravda.com.ua/news/2001/09/16/2983930/ |website=https://www.pravda.com.ua/ |accessdate=30 October 2021}}</ref>.


=== ЄЕСУ ===
=== ЄЕСУ ===
Рядок 100: Рядок 100:
У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію [[ЄЕСУ|«Єдині енергетичні системи України»]] (ЄЕСУ) для збереження податкових пільг, які мала компанія «КУБ» як «компанія з іноземними інвестиціями». У 1995—1996 роках Тимошенко була [[президент]]ом корпорації та, за підтримки Лазаренка, мала, фактично, монополію на продаж російського та середньоазійського газу в Україні<ref name="biograf">{{Cite web |title=Юлине життя-2. Розкіш королеви. Документи |url=https://www.obozrevatel.com/ukr/editor-column/21407-yulina-zhittya-2--rozkish-korolevi--dokumenti.htm|website=Політика |language=uk |date=}}</ref><ref>{{Cite web |title=UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper |url=https://en.interfax.com.ua/news/general/108982.html|website=Interfax-Ukraine |language=en |date=2012-06-25}}</ref>.
У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію [[ЄЕСУ|«Єдині енергетичні системи України»]] (ЄЕСУ) для збереження податкових пільг, які мала компанія «КУБ» як «компанія з іноземними інвестиціями». У 1995—1996 роках Тимошенко була [[президент]]ом корпорації та, за підтримки Лазаренка, мала, фактично, монополію на продаж російського та середньоазійського газу в Україні<ref name="biograf">{{Cite web |title=Юлине життя-2. Розкіш королеви. Документи |url=https://www.obozrevatel.com/ukr/editor-column/21407-yulina-zhittya-2--rozkish-korolevi--dokumenti.htm|website=Політика |language=uk |date=}}</ref><ref>{{Cite web |title=UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper |url=https://en.interfax.com.ua/news/general/108982.html|website=Interfax-Ukraine |language=en |date=2012-06-25}}</ref>.


7 травня 2004 року суддя Північного округу Каліфорнії Мартін Дженкінс відхилив значну частину звинувачень стосовно контактів Лазаренка з ЄЕСУ<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/915512.html Лазаренко не порушував закон з Ітерою та ЄЕСУ, 8 травня 2004&nbsp;р.]</ref>. За повідомленням журналіста Центру журналістських розслідувань Джастіна Кейна, суд зняв усі звинувачення щодо ЄЕСУ та Тимошенко<ref>[https://www.rferl.org/a/1052721.html Many Charges Dropped Against Ukraine's Ex-Premier, 10 may 2004]</ref>.
7 травня 2004 року суддя Північного округу Каліфорнії Мартін Дженкінс відхилив значну частину звинувачень стосовно контактів Лазаренка з ЄЕСУ<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/915512.html Лазаренко не порушував закон з Ітерою та ЄЕСУ, 8 травня 2004&nbsp;р.]</ref>. За повідомленням журналіста Центру журналістських розслідувань Джастіна Кейна, суд зняв усі звинувачення щодо ЄЕСУ та Тимошенко<ref>[https://www.rferl.org/a/1052721.html Many Charges Dropped Against Ukraine's Ex-Premier, 10 may 2004]</ref>. Прокурор [[Марта Берш]] поінформувала, що суд визнав недостатніми докази щодо звинувачень Тимошенко у фінансових махінаціях в рамках кримінальної справи проти Лазаренка<ref>{{cite web |title=U.S. court found insufficient evidence of Tymoshenko's involvement in Lazarenko's illegal schemes, says former attorney |url=https://en.interfax.com.ua/news/general/86183.html? |website=https://en.interfax.com.ua/ |accessdate=30 October 2021 |language=англійська}}</ref>.


26 вересня 2005 року Головна військова прокуратура Російської Федерації припинила міжнародний розшук Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 році, за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони [[Росія|РФ]] у 1996 році, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ<ref>{{cite web |url = http://news.liga.net/news/politics/257994-genprokuratura-rossii-zayavlyaet-chto-mezhdunarodnyy-rozysk-yu-timoshenko-prekrashchen.htm |title = Генпрокуратура России заявляет, что международный розыск Ю.Тимошенко прекращен (рос.)|publisher = ЛІГАБізнесІнформ |date = 26.09.2005 }}</ref>. 26 грудня 2005 року справу було закрито за строком давності<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/12/26/3041849/ |title = Росія закрила справу проти Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 26 грудня 2005 }}</ref>. 11 листопада 2005 року Верховний суд України остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Юлії Тимошенко та членів її родини<ref>{{cite web |url = https://censor.net/ua/photo_news/186197/verhovnyyi_sud_postavil_tochku_v_dele_timoshenko_esche_v_2005_godu_dokument |title = Верховный суд поставил точку в деле Тимошенко еще в 2005 году. ДОКУМЕНТ|publisher=[[Цензор.нет]] |date = 27 жовтня 2011 }}</ref>{{недоступне посилання|дата=28 жовтня 2021}}.
26 вересня 2005 року Головна військова прокуратура Російської Федерації припинила міжнародний розшук Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 році, за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони [[Росія|РФ]] у 1996 році, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ<ref>{{cite web |url = http://news.liga.net/news/politics/257994-genprokuratura-rossii-zayavlyaet-chto-mezhdunarodnyy-rozysk-yu-timoshenko-prekrashchen.htm |title = Генпрокуратура России заявляет, что международный розыск Ю.Тимошенко прекращен (рос.)|publisher = ЛІГАБізнесІнформ |date = 26.09.2005 }}</ref>. 26 грудня 2005 року справу було закрито за строком давності<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/12/26/3041849/ |title = Росія закрила справу проти Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 26 грудня 2005 }}</ref>.


21 лютого 2007 року інформаційне агентство УНІАН опублікувало повідомлення, з коментарями прес-аташе посольства США в Україні Джона Саллівена, в якому зазначалося про відсутність звинувачень та розслідувань щодо Юлії Тимошенко<ref>[https://www.unian.net/politics/34646-timoshenko-jdut-s-vizitom-v-ssha.html Тимошенко ждут с визитом в США]</ref>.
21 лютого 2007 року інформаційне агентство УНІАН опублікувало повідомлення, з коментарями прес-аташе посольства США в Україні Джона Саллівена, в якому зазначалося про відсутність звинувачень та розслідувань щодо Юлії Тимошенко<ref>[https://www.unian.net/politics/34646-timoshenko-jdut-s-vizitom-v-ssha.html Тимошенко ждут с визитом в США]</ref>.
Рядок 121: Рядок 121:
З грудня 1999 року по січень 2001&nbsp;року&nbsp;— віцепрем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді [[Уряд Віктора Ющенка|Ющенка]]. За період роботи Тимошенко на посаді віцепрем'єра були ліквідовані [[Бартер|бартерні розрахунки]] в галузі та створений єдиний розрахунковий центр оптового ринку [[Електроенергетика|електроенергії]]&nbsp;— [[Енергоринок (підприємство)|державне підприємство «Енергоринок»]]<ref>{{cite web |url = http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-2000-п |title = Постанова КМУ «Про утворення державного підприємства "Енергоринок"»|publisher = Верховна Рада України |date = 5 травня 2000 }}</ref>, значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/02/4/3006774/ |title = Ющенко назвав Тимошенко політичним другом і пообіцяв не красти|publisher = Українська правда |date = 4 лютого 2005 }}</ref>, залучено додаткові кошти до [[Державний бюджет України|Держбюджету]]. Організовані віцепрем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]] та наштовхнулися на протидію<ref name="pravda.com.ua/news/2000/09/11">{{cite web |url=https://www.pravda.com.ua/news/2000/09/11/2980983/|title=Страх - джерело натхнення президента?}}</ref>.
З грудня 1999 року по січень 2001&nbsp;року&nbsp;— віцепрем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді [[Уряд Віктора Ющенка|Ющенка]]. За період роботи Тимошенко на посаді віцепрем'єра були ліквідовані [[Бартер|бартерні розрахунки]] в галузі та створений єдиний розрахунковий центр оптового ринку [[Електроенергетика|електроенергії]]&nbsp;— [[Енергоринок (підприємство)|державне підприємство «Енергоринок»]]<ref>{{cite web |url = http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-2000-п |title = Постанова КМУ «Про утворення державного підприємства "Енергоринок"»|publisher = Верховна Рада України |date = 5 травня 2000 }}</ref>, значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/02/4/3006774/ |title = Ющенко назвав Тимошенко політичним другом і пообіцяв не красти|publisher = Українська правда |date = 4 лютого 2005 }}</ref>, залучено додаткові кошти до [[Державний бюджет України|Держбюджету]]. Організовані віцепрем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента [[Кучма Леонід Данилович|Кучми]] та наштовхнулися на протидію<ref name="pravda.com.ua/news/2000/09/11">{{cite web |url=https://www.pravda.com.ua/news/2000/09/11/2980983/|title=Страх - джерело натхнення президента?}}</ref>.


5 січня 2001 року Генеральна прокуратура заявила про порушення двох кримінальних справ щодо Тимошенко, як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України», зі звинуваченнями в контрабанді газу, несплаті податків в особливо великих розмірах та дачі хабара колишньому прем'єр-міністру Лазаренку<ref name="Генпрокуратура"/><ref>{{cite web |title=Юлія Тимошенко: що треба знати про кандидатку в президенти |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-46747482.amp |website=BBC news |accessdate=1 September 2021}}</ref>, внаслідок чого, 19 січня 2001 року була відправлена у відставку<ref>{{cite web |title=«Про відставку Тимошенко дізналася з Інтерфаксу…» |url=https://www.pravda.com.ua/news/2001/01/19/2981703/index.amp |website=https://www.pravda.com.ua/ |accessdate=21 October 2021}}</ref>.
5 січня 2001 року Генеральна прокуратура заявила про порушення двох кримінальних справ щодо Тимошенко, як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України», зі звинуваченнями в контрабанді газу, несплаті податків в особливо великих розмірах та дачі хабара колишньому прем'єр-міністру Лазаренку<ref name="Генпрокуратура"/><ref>{{cite web |title=Юлія Тимошенко: що треба знати про кандидатку в президенти |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-46747482.amp |website=BBC news |accessdate=1 September 2021}}</ref>, внаслідок чого, 19 січня 2001 року була відправлена у відставку<ref>{{cite web |title=«Про відставку Тимошенко дізналася з Інтерфаксу…» |url=https://www.pravda.com.ua/news/2001/01/19/2981703/index.amp |website=https://www.pravda.com.ua/ |accessdate=21 October 2021}}</ref>. 30 квітня 2002 року [[Києво-Святошинський район|Києво-Святошинський]] місцевий суд [[Київська область|Київської області]] ці постанови скасував<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/889526.html Києво-Святошинський суд Київської області закрив усі кримінальні справи, що були порушені щодо лідера партії “Батьківщина" Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка], Радіо Свобода</ref>, але Генеральна прокуратура України подала апеляцію на рішення суду та продовжила розслідування<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/news/2002/05/8/2988628/|назва=Генпрокуратура спростовує всі заяви Тимошенко|видавець=[[Українська правда]]|дата=8 травня 2002|url-архіву=http://web.archive.org/web/20210608175927/https://www.pravda.com.ua/news/2002/05/8/2988628/|дата-архіву=8 червня 2021|мертвий-url=no|дата-доступу=8 червня 2021}}</ref>.

[[Файл:Julija tymoschenko 2002.jpg|міні|145px|Юлія 2002-го року]]
[[Файл:Julija tymoschenko 2002.jpg|міні|145px|Юлія 2002-го року]]
9 лютого 2001 року ініціює створення [[Форум національного порятунку|Форуму національного порятунку]] (ФНП), метою якого було усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми». ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили<ref>{{cite web |url =https://www.radiosvoboda.org/a/882782.html|title =Юлія Тимошенко - лідер Форуму національного порятунку - оголосила про створення свого виборчого блоку на наступних парламентських виборах. Він називатиметься блок Юлії Тимошенко|publisher =Радіо Свобода}}</ref>.
9 лютого 2001 року ініціює створення [[Форум національного порятунку|Форуму національного порятунку]] (ФНП), метою якого було усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми». ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили<ref>{{cite web |url =https://www.radiosvoboda.org/a/882782.html|title =Юлія Тимошенко - лідер Форуму національного порятунку - оголосила про створення свого виборчого блоку на наступних парламентських виборах. Він називатиметься блок Юлії Тимошенко|publisher =Радіо Свобода}}</ref>.
Рядок 131: Рядок 132:
У листопаді 2001 року ФНП став основою [[Блок Юлії Тимошенко|Блоку Юлії Тимошенко]]<ref>{{cite web |url = https://tsdea.archives.gov.ua/ru/sait_14_ru/ |title= Блок Юлии Тимошенко. Политическая партия «Всеукраинское объединение» Батькивщина}}</ref>.
У листопаді 2001 року ФНП став основою [[Блок Юлії Тимошенко|Блоку Юлії Тимошенко]]<ref>{{cite web |url = https://tsdea.archives.gov.ua/ru/sait_14_ru/ |title= Блок Юлии Тимошенко. Политическая партия «Всеукраинское объединение» Батькивщина}}</ref>.


== Парламентська діяльність 2002—2005 ==
У березні 2002 року, на виборах до [[Верховна Рада України|ВРУ]], [[Блок Юлії Тимошенко]] здобув 7,2&nbsp;% голосів виборців<ref>https://polityka.in.ua/tomenko/content.php?id=pc12-2002-02</ref>. Юлія Тимошенко очолила фракцію [[Блок Юлії Тимошенко|БЮТ]] у [[Верховна Рада України IV скликання|Верховній Раді 4-го скликання]], яка об'єднала 24 народні депутати<ref>https://stopcor.org/batkivshhyna-vo/Батьківщина ВО</ref>{{недоступне посилання}}<ref>http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat_list?skl=5 За виборчим списком: Блок Юлії Тимошенко</ref>{{немає в джерелі}}.
У березні 2002 року, на виборах до [[Верховна Рада України|ВРУ]], [[Блок Юлії Тимошенко]] здобув 7,2&nbsp;% голосів виборців<ref>https://polityka.in.ua/tomenko/content.php?id=pc12-2002-02</ref>. Юлія Тимошенко очолила фракцію [[Блок Юлії Тимошенко|БЮТ]] у [[Верховна Рада України IV скликання|Верховній Раді 4-го скликання]], яка об'єднала 24 народні депутати<ref>https://stopcor.org/batkivshhyna-vo/Батьківщина ВО</ref>{{недоступне посилання}}<ref>http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat_list?skl=5 За виборчим списком: Блок Юлії Тимошенко</ref>{{немає в джерелі}}.


У вересні 2002 року, разом з іншими опозиційними політиками, очолювала акцію опору [[Повстань, Україно!|«Повстань, Україно!»]]<ref>https://24tv.ua/hto_taka_yuliya_timoshenko_biografiya_kandidata_u_prezidenti_n1108947 Хто така Юлія Тимошенко: біографія кандидата у президенти</ref>.
У вересні 2002 року, разом з іншими опозиційними політиками, очолювала акцію опору [[Повстань, Україно!|«Повстань, Україно!»]]<ref>https://24tv.ua/hto_taka_yuliya_timoshenko_biografiya_kandidata_u_prezidenti_n1108947 Хто така Юлія Тимошенко: біографія кандидата у президенти</ref>.

7 грудня 2005 року, на міжпартійному з'їзді Блоку Тимошенко в Києві, презентувала нову ідеологію блоку&nbsp;— солідаризм<ref>https://www.rbc.ua/ukr/vyboru2012/party/p2 Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"</ref>.


== Президентські вибори і Помаранчева революція (2004) ==
== Президентські вибори і Помаранчева революція (2004) ==
Рядок 155: Рядок 153:


{{Детальніше|Перший уряд Юлії Тимошенко}}
{{Детальніше|Перший уряд Юлії Тимошенко}}
24 січня 2005 року стала виконувачем обов'язків [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]]{{джерело}}, а 4 лютого 2005 року Верховна Рада проголосувала за призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України з рекордною підтримкою &nbsp;— 373 народні депутати<ref>{{cite web |url = http://ua.comments.ua/politics/15542-Timoshenko_zatverdili_rekordnoyu.html |title = Тимошенко затвердили рекордною кількістю голосів|publisher = Коментарі |date = 04.02.2005|accessdate = 22.10.2014 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20141022120846/http://ua.comments.ua/politics/15542-Timoshenko_zatverdili_rekordnoyu.html |archivedate = 22.10.2014|deadurl = yes}}</ref>.
24 січня 2005 року стала виконувачем обов'язків [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]]<ref>{{cite web |title=Виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України призначена Юлія Тимошенко, повідомила прес-служба Президента |url=https://www.radiosvoboda.org/a/925980.html |website=https://www.radiosvoboda.org/ |accessdate=31 October 2021}}</ref>, а 4 лютого 2005 року Верховна Рада проголосувала за призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України з рекордною підтримкою &nbsp;— 373 народні депутати<ref>{{cite web |url = http://ua.comments.ua/politics/15542-Timoshenko_zatverdili_rekordnoyu.html |title = Тимошенко затвердили рекордною кількістю голосів|publisher = Коментарі |date = 04.02.2005|accessdate = 22.10.2014 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20141022120846/http://ua.comments.ua/politics/15542-Timoshenko_zatverdili_rekordnoyu.html |archivedate = 22.10.2014|deadurl = yes}}</ref>.

У липні 2005 року американський журнал [[Форбс (журнал)|Форбс]] назвав українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети<ref name="pravda.com.ua/news/2005/07/29">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/07/29/3012034/ |title = Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу|publisher = |date = 29 липня 2005 }}</ref>.


8 вересня 2005 року Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/09/8/3013154/ |title = Всі формальності дотримані. Підписані укази про Тимошенко, Порошенка та Третьякова|publisher = Українська правда |date = 8 вересня 2005 }}</ref>. На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку, «аби відвернути увагу від звинувачень його оточення у корупції», а також тому, що її [[Політичний рейтинг|рейтинг]] перевищив президентський<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/09/20/3013596/ |title = Ющенко звільнив Тимошенко, бо не знає як конкурувати з жінкою?|publisher = Українська правда |date = 20 вересня 2005 }}</ref>.
8 вересня 2005 року Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/09/8/3013154/ |title = Всі формальності дотримані. Підписані укази про Тимошенко, Порошенка та Третьякова|publisher = Українська правда |date = 8 вересня 2005 }}</ref>. На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку, «аби відвернути увагу від звинувачень його оточення у корупції», а також тому, що її [[Політичний рейтинг|рейтинг]] перевищив президентський<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/09/20/3013596/ |title = Ющенко звільнив Тимошенко, бо не знає як конкурувати з жінкою?|publisher = Українська правда |date = 20 вересня 2005 }}</ref>.


== Парламентська діяльність (2005—2008) ==
== В опозиції (2005—2007) ==
[[Файл:Timoshenko-bez-kosy.JPG|міні|330.994x330.994px|Тимошенко у [[Верховна Рада України|ВРУ]], 11 січня 2007<ref>[http://www.obozrevatel.com/news/2007/1/11/151457.htm Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.]</ref>&nbsp;— цього дня [[Блок Юлії Тимошенко|БЮТ]] докладав чимало зусиль для початку розпуску Ради]]
[[Файл:Timoshenko-bez-kosy.JPG|міні|330.994x330.994px|Тимошенко у [[Верховна Рада України|ВРУ]], 11 січня 2007<ref>[http://www.obozrevatel.com/news/2007/1/11/151457.htm Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.]</ref>&nbsp;— цього дня [[Блок Юлії Тимошенко|БЮТ]] докладав чимало зусиль для початку розпуску Ради]]


7 грудня 2005 року, на міжпартійному з'їзді, Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ&nbsp;— «солідаризм» та оголосила першу десятку виборчого списку блоку для участі у парламентських виборах 2006 року<ref>{{cite web |title=Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» |url=https://www.rbc.ua/ukr/vyboru2012/party/p2 |website=https://www.rbc.ua/ |accessdate=31 October 2021}}</ref>.
Після відставки Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору [[Янукович Віктор Федорович|Януковича]], так і з недавніми союзниками з табору [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенка]]<ref>{{Cite web |url=http://pravda.com.ua/news_print/2006/3/20/39944.htm |title=Орбіти Юлії Тимошенко. Українська правда|accessdate=10 лютий 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080821102456/http://www2.pravda.com.ua/news_print/2006/3/20/39944.htm |archivedate=21 серпень 2008|deadurl=yes }}</ref>

7 грудня 2005 року у Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Тимошенко. На цьому з'їзді Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. На [[Парламентські вибори в Україні 2006|парламентських виборах 2006 року]] «Батьківщина» знову брала участь у складі Блоку Юлії Тимошенко, який отримав 129 мандатів (22,29&nbsp;% голосів, 5&nbsp;млн 652 тис. 876 осіб), зайнявши 2-е місце. Блок отримав найбільшу підтримку в 14 регіонах України.<ref>{{cite web |url = http://www.cvk.gov.ua/info/protokol_cvk_2006.pdf |title = Протокол Центральної виборчої комісії України про результати виборів народних депутатів України|publisher = Офіційний веб-сервер ЦВК |date = 10 квітня 2006 }}</ref> БЮТ здобуває у [[Верховна Рада України V скликання|ВРУ V скликання]] 129 мандатів.

У Верховній Раді була створена [[Список коаліцій у Верховній Раді України|Коаліція демократичних сил]] у складі Блоку Юлії Тимошенко, [[Блок «Наша Україна» (2006)|блоку «Наша Україна»]] та [[Соціалістична партія України|Соціалістичної партії України]]. Кандидатом у прем'єри від коаліції була Юлія Тимошенко, проте об'єднання розвалилося, тому що СПУ та НУ не змогли узгодити кандидатуру спікера. У результаті нову парламентську більшість ([[антикризова коаліція]]) створили [[Партія регіонів]], СПУ та [[КПУ]], а БЮТ знову перейшов в опозицію<ref>{{Citeweb|title= ІСТОРІЯ ПАРТІЇ ВО "БАТЬКІВЩИНА"|url= https://rada.oporaua.org/analityka/istorii-partii/5118-istoriia-fraktsii-vo-batkivshchyna|website= Rada.oporaua.org|accessdate=2015-02-04|language=uk}}</ref>.


На [[Парламентські вибори в Україні 2006|парламентських виборах 2006 року]] Блок Юлії Тимошенко отримав 129 мандатів (22,29&nbsp;% голосів, 5&nbsp;млн 652 тис. 876 осіб), зайнявши 2-е місце, а Юлія Тимошенко стала кандидатом у прем'єри від [[Коаліціада в Україні 2006|коаліції демократичних сил]], проте об'єднання розвалилося через внутрішні незгоди<ref>{{cite web |title=Спроба номер сім: історія коаліцій по-українськи |url=https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/11/141106_coalition_history_sx |website=https://www.bbc.com/ |accessdate=31 October 2021}}</ref>.
У результаті політичних інтриг і боротьби БЮТ, Блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії України за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил. Соціалістична партія вийшла з коаліції з БЮТ і «Нашої України» та взяла участь у формуванні (7 липня 2006) «[[антикризова коаліція|Антикризової коаліції]]» разом із регіоналами та комуністами.<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2006/07/7/3125680/ |title = Регіони, соціалісти і комуністи створили антикризову коаліцію|publisher = Українська правда |date = 7 липня 2006 }}</ref>
{{main|Коаліціада в Україні 2006}}
{{main|Коаліціада в Україні 2006}}


3 серпня 2006 року Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенком]] «[[Універсал національної єдності]]» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради».<ref>{{Cite web |url=http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/exclusive/speeches-appeals/3455?print |title=Повний текст виступу Юлії Тимошенко на завершальному круглому столі у Президента|accessdate=10 лютий 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071201082758/http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/exclusive/speeches-appeals/3455/?print |archivedate=1 грудень 2007|deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2006/08/3/3139281/ Ющенко накричав на Тимошенко, що вона ледь не заплакала]</ref> У вересні 2006, після створення «Кабміну Януковича», призначеного «правлячою коаліцією» [[Партія регіонів|Партії регіонів]], [[Соціалістична партія України|соціалістів]] і [[КПУ|комуністів]], до якої неформально приєдналася «Наша Україна» В. Ющенка&nbsp;(в «КабМіні Януковича» було вісім міністрів від Ющенка і «Нашої України»)&nbsp;— БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2006/08/3/3139277/ |title = Тимошенко пішла в опозицію і кличе всіх до себе|publisher = Українська правда |date = 3 серпня 2006 }}</ref>
3 серпня 2006 року Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенком]] «[[Універсал національної єдності]]» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів), назвавши Універсал «актом політичної капітуляції помаранчевого табору»<ref>{{cite web |title=У Секретаріаті Президента України підписали Універсал національної єдності |url=https://www.radiosvoboda.org/a/949233.html |website=https://www.radiosvoboda.org/ |accessdate=31 October 2021}}</ref>.


{{main|Політична криза в Україні 2007}}
{{main|Політична криза в Україні 2007}}


31 березня 2007 року в Києві, за ініціативою й під керівництвом Тимошенко та БЮТ, відбувся «Стотисячний Майдан», на якому звучали заклики до президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори<ref>https://vybory.pravda.com.ua/articles/2019/05/20/7149987/</ref>{{немає в джерелі}}.
12 січня 2007&nbsp;— «пакетне голосування» «[[Антикризова коаліція|Антикризової коаліції]]» та [[БЮТ]]: було подолане [[вето]] Президента на [[закон про Кабінет Міністрів]] в обмін на запропоновані БЮТ закони [[про парламентську опозицію]] та про [[імперативний мандат депутатів місцевих рад]].


2 квітня 2007 року Президент Ющенко видав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради», однак Верховна Рада не бачила підстав для його виконання<ref>https://www.radiosvoboda.org/a/961789.html Президент Віктор Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, Радіо Свобода, 02 квітня 2007</ref>. З метою забезпечити розпуск Верховної Ради, депутати фракцій БЮТ (у тому числі Тимошенко) та НУНС, 3 червня 2007 року, подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду нелегітимною<ref>{{cite web |title=Політична гравітація |url=https://osf.org.ua/parlament/view/111 |website=https://osf.org.ua/ |accessdate=3 November 2021}}</ref>.
31 березня 2007 року в Києві за ініціативою та під керівництвом Тимошенко та БЮТ відбувся «Стотисячний Майдан»<ref>[http://sprotiv.org/2007/03/ Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт «Громадський спротив України», 31.3.2007.]</ref>, на якому звучали заклики до Президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.<ref>https://vybory.pravda.com.ua/articles/2019/05/20/7149987/</ref>

2 квітня 2007 року Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради»&nbsp;— у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила 83-ю статтю Конституції та почала залучати до «правлячої коаліції» не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків<ref>https://www.president.gov.ua/documents/2642007-5707 Указ Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України</ref>. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента та приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.<ref>https://www.radiosvoboda.org/a/961789.html Президент Віктор Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, Радіо Свобода, 02 квітня 2007</ref>

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради 170 депутатів фракцій БЮТ (у тому числі Тимошенко) та НУНС 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення [[Парламентські вибори в Україні 2007|дострокових парламентських виборів]]. Вибори були проведені 30 вересня 2007. За їх результатами більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ (30,71&nbsp;% голосів виборців, 156 мандатів) і НУНС.<ref>{{cite web |url = http://www.cvk.gov.ua/info/protokol_cvk_2007.pdf |title = Протокол ЦВК про результати виборів народних депутатів України|publisher = Центральна виборча комісія України |date = 30 вересня 2007 }}</ref><ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/29/3328118/ |title = Коаліція офіційно народилась|publisher = Українська правда |date = 29 листопада 2007 }}</ref>.

== Парламентська діяльність 2007—2008 ==
У [[Парламентські вибори в Україні 2007|дострокових парламентських виборах 2007 року]] партія отримала 156 мандатів (30,71&nbsp;% голосів), зайнявши 2-е місце. У [[Верховна Рада України|ВРУ]] сформовали [[Список коаліцій у Верховній Раді України|Коаліцію демократичних сил]] фракцій БЮТ та [[НУ-НС]]<ref>https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003001-07#Text</ref>, яка запропонувала президенту на пост прем'єр-міністра кандидатуру Тимошенко, яку й було затверджено.

У лютому 2008 партію прийняли як спостерігача до [[Європейська народна партія|Європейської народної партії]] (ЄНП)&nbsp;— найбільшого партійного об'єднання Європи, яке є союзом центристських і християнсько-демократичних партій.<ref>{{cite web | url = http://www.pravda.com.ua/news/2008/02/8/3370104/| title = Тимошенко взяли в Європу| publisher = Українська правда| date = 8 лютого 2008 }}</ref><ref name="observer">{{cite web |title=EPP - Vseukrayins'ke Obyednannya Bat’kivshchyna (Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина") |date= |url=http://www.epp.eu/member-party-batkivschyna |publisher=[[Європейська народна партія|EPP]] |accessdate=18.05.2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140518134752/http://www.epp.eu/member-party-batkivschyna |archivedate=18.05.2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{cite web |title=Member Parties |date= |url=http://www.epp.eu/sites/default/files/lmp.pdf |publisher=[[Європейська народна партія|EPP]] |accessdate=18.05.2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140221151113/http://www.epp.eu/sites/default/files/lmp.pdf |archivedate=21.02.2014 |deadurl=yes }}</ref>.


== Друге прем'єрство (2007—2010) ==
== Друге прем'єрство (2007—2010) ==
{{main|Другий уряд Юлії Тимошенко}}
{{main|Другий уряд Юлії Тимошенко}}
{{main|Політична криза в Україні 2008}}
{{main|Політична криза в Україні 2008}}
4 грудня 2007 року коаліція БЮТ і НУНС висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України.<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2007/12/4/3330754/ |title = Коаліція погодила Яценюка і Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 4 грудня 2007 }}</ref> 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/12/18/68571.htm |title=Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування|accessdate=10 лютий 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924154504/http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/12/18/68571.htm |archivedate=24 вересень 2015|deadurl=yes }}</ref>
4 грудня 2007 року [[Коаліція демократичних сил (2007—2008)|Коаліція демократичних сил]], створена депутатськими фракціями БЮТ та НУНС, висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2007/12/4/3330754/ |title = Коаліція погодила Яценюка і Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 4 грудня 2007 }}</ref>. 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/12/18/68571.htm |title=Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування|accessdate=10 лютий 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924154504/http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/12/18/68571.htm |archivedate=24 вересень 2015|deadurl=yes }}</ref>
[[Файл:GeorgeBush-Juliia Tymoshenko (2008)-Ukraine.JPG|ліворуч|міні|Президент США [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш]] та Прем'єр-міністр України Тимошенко (Київ, 1 квітня 2008)|250px]]
[[Файл:GeorgeBush-Juliia Tymoshenko (2008)-Ukraine.JPG|ліворуч|міні|Президент США [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш]] та Прем'єр-міністр України Тимошенко (Київ, 1 квітня 2008)|250px]]


Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період [[Світова фінансово-економічна криза|світової фінансово-економічної кризи]] 2008—2009. З метою стабілізувати економічну ситуацію Голова уряду разом з [[Пинзеник Віктор Михайлович|міністром фінансів]], [[Стельмах Володимир Семенович|головою Національного банку]] та [[Ющенко Віктор Андрійович|Президентом України]] звернулася до [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] за позикою. 31 жовтня 2008 року з'явилися лист про наміри до МВФ і Меморандум про економічну та фінансову політику. У ньому передбачалося, зокрема: «до кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ… дотування цін на імпортований газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року.»<ref>{{cite web 2 |url=https://www.imf.org/external/np/loi/2008/ukr/103108.pdf |title=Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understanding|author=|deadlink= |archiveurl= https://web.archive.org/web/20181023131034/https://www.imf.org/external/np/loi/2008/ukr/103108.pdf |archivedate=23.10.2018 |lang=en|trans-title=Україна: Лист про наміри, Меморандум про економічну та фінансову політику та Технічний меморандум про взаєморозуміння|website=IMF|websiteurl= https://www.imf.org/external/index.htm|type= |date=31.10.2018|accessdate=30.10.2018|quote= To assure sound finances going forward, and bring Naftogaz’ financial relations with the budget onto a more orderly basis, we will unify the price of domestic and imported gas by end-2011. The gradual phasing of this process will start on December 1, 2008. In parallel, price subsidies for imported natural gas consumed by communal heating entities will be reduced through quarterly tariff adjustments and be eliminated by July 1, 2010.}}</ref>.
Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період [[Світова фінансово-економічна криза|світової фінансово-економічної кризи]] 2008—2009. З метою стабілізувати економічну ситуацію Голова уряду разом з [[Пинзеник Віктор Михайлович|міністром фінансів]], [[Стельмах Володимир Семенович|головою Національного банку]] та [[Ющенко Віктор Андрійович|Президентом України]] звернулася до [[Міжнародний валютний фонд|МВФ]] за позикою. 31 жовтня 2008 року з'явилися лист про наміри до МВФ і Меморандум про економічну та фінансову політику. У ньому передбачалося, зокрема: «до кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ… дотування цін на імпортований газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року.»<ref>{{cite web 2 |url=https://www.imf.org/external/np/loi/2008/ukr/103108.pdf |title=Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understanding|author=|deadlink= |archiveurl= https://web.archive.org/web/20181023131034/https://www.imf.org/external/np/loi/2008/ukr/103108.pdf |archivedate=23.10.2018 |lang=en|trans-title=Україна: Лист про наміри, Меморандум про економічну та фінансову політику та Технічний меморандум про взаєморозуміння|website=IMF|websiteurl= https://www.imf.org/external/index.htm|type= |date=31.10.2018|accessdate=30.10.2018|quote= To assure sound finances going forward, and bring Naftogaz’ financial relations with the budget onto a more orderly basis, we will unify the price of domestic and imported gas by end-2011. The gradual phasing of this process will start on December 1, 2008. In parallel, price subsidies for imported natural gas consumed by communal heating entities will be reduced through quarterly tariff adjustments and be eliminated by July 1, 2010.}}</ref>.

2 вересня 2008 пропрезидентська фракція «Наша Україна&nbsp;— Народна самооборона» вийшла з Коаліції демократичних сил.<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2008/09/2/3542869/ |title = "Наша Україна" проголосувала за вихід з коаліції|publisher = Українська правда |date = 2 вересня 2008 }}</ref> Нова коаліція не була створена протягом місяця, і Президент видав Указ про розпуск Верховної Ради та призначення позачергових виборів на 7 грудня 2008.<ref>{{cite web |url = http://newsvote.bbc.co.uk/mpapps/pagetools/print/news.bbc.co.uk/hi/russian/international/newsid_7660000/7660530.stm |title = Ющенко назначил дату внеочередных выборов в Раду|publisher = BBC Russian |date = 09.10.2008 }}</ref><ref>{{cite web |url = http://www.president.gov.ua/documents/8411.html?PrintVersion |title = Указ Президента України № 911/2008 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів»|publisher = Офіційне Інтернет-представництво Президента України |date = 9 жовтня 2008 }}</ref> БЮТ оскаржив цей Указ у суді.<ref>{{cite web |url = http://www.unian.ua/news/278001-okrujniy-adminsud-kieva-prizupiniv-ukaz-prezidenta-pro-vibori.html |title = Окружний адмінсуд Києва призупинив указ Президента про вибори|publisher = УНІАН |date = 11 жовтня 2008 }}</ref> Після тривалої судової «війни» і коаліційних переговорів цей виток політичної кризи завершився 9 грудня 2008 утворенням нової коаліції за участю фракцій БЮТ, НУНС і [[Блок Литвина (2007)|Блоку Литвина]].<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2008/12/9/3630880/ |title = В Раді знову створена коаліція|publisher = Українська правда |date = 9 грудня 2008 }}</ref>


2008&nbsp;— прем'єр Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.<ref>{{cite web |url=https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/46013-kabmin-gotuetsya-perediliti-nafto-i-gazovidobuvannya.htm |title=Кабмін готується переділити нафто-і газовидобування|author= |date=2008-04-14|website=https://www.obozrevatel.com/|publisher=[[Обозреватель]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/society/131038-vanco-proponue-timoshenko-oprilyudniti-ugodu-pro-rozpodil-produktsiji.html |title=Vanco пропонує Тимошенко оприлюднити угоду про розподіл продукції|author= |date=2008-07-18|website=https://www.unian.ua/|publisher=[[УНІАН]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.unian.net/politics/145768-timoshenko-protiv-venko-ili-kto-predaval-natsionalnyie-interesyi-ukrainyi.html |title=Тимошенко против Венко, или Кто предавал национальные интересы Украины|author= |date=2008-09-16|website=https://www.unian.net/|publisher=[[УНІАН]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref>
2008&nbsp;— прем'єр Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.<ref>{{cite web |url=https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/46013-kabmin-gotuetsya-perediliti-nafto-i-gazovidobuvannya.htm |title=Кабмін готується переділити нафто-і газовидобування|author= |date=2008-04-14|website=https://www.obozrevatel.com/|publisher=[[Обозреватель]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/society/131038-vanco-proponue-timoshenko-oprilyudniti-ugodu-pro-rozpodil-produktsiji.html |title=Vanco пропонує Тимошенко оприлюднити угоду про розподіл продукції|author= |date=2008-07-18|website=https://www.unian.ua/|publisher=[[УНІАН]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.unian.net/politics/145768-timoshenko-protiv-venko-ili-kto-predaval-natsionalnyie-interesyi-ukrainyi.html |title=Тимошенко против Венко, или Кто предавал национальные интересы Украины|author= |date=2008-09-16|website=https://www.unian.net/|publisher=[[УНІАН]]|accessdate=8 липня 2018}}</ref>
Рядок 245: Рядок 226:
Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів&nbsp;— з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.<ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/18">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/18/3677460/ |title = Тимошенко виторгувала газ зі знижкою у 20%|publisher = Українська правда |date = 18 січня 2009 }}</ref><ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/19">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/19/3680138/ |title = Росія й Україна підписали газовий контракт на 10 років|publisher = Українська правда |date = 19 січня 2009 }}</ref><ref name="ккнр">[http://www.epravda.com.ua/publications/2009/01/22/178512/ Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст]</ref> (базова ж ціна згідно з угодою склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона)<ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/18"/><ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/19"/><ref name="незал">{{Cite web |url=http://rus.newsru.ua/finance/06aug2010/gaz.html |title=«Нафтогаз» рассчитался с «Газпромом» за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 дол|accessdate=19 травень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140518115359/http://rus.newsru.ua/finance/06aug2010/gaz.html |archivedate=18 травень 2014|deadurl=yes }}</ref>. Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/20/3680893/ |title = "Газпром" пустив газ до Європи Україною - Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 20 січня 2009 }}</ref>.
Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів&nbsp;— з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.<ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/18">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/18/3677460/ |title = Тимошенко виторгувала газ зі знижкою у 20%|publisher = Українська правда |date = 18 січня 2009 }}</ref><ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/19">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/19/3680138/ |title = Росія й Україна підписали газовий контракт на 10 років|publisher = Українська правда |date = 19 січня 2009 }}</ref><ref name="ккнр">[http://www.epravda.com.ua/publications/2009/01/22/178512/ Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст]</ref> (базова ж ціна згідно з угодою склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона)<ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/18"/><ref name="pravda.com.ua/news/2009/01/19"/><ref name="незал">{{Cite web |url=http://rus.newsru.ua/finance/06aug2010/gaz.html |title=«Нафтогаз» рассчитался с «Газпромом» за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 дол|accessdate=19 травень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140518115359/http://rus.newsru.ua/finance/06aug2010/gaz.html |archivedate=18 травень 2014|deadurl=yes }}</ref>. Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/20/3680893/ |title = "Газпром" пустив газ до Європи Україною - Тимошенко|publisher = Українська правда |date = 20 січня 2009 }}</ref>.


У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому [[Фірташ Дмитро Васильович|Дмитро Фірташ]] заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. У цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. Газові угоди Ю. Тимошенко були вкрай невигідними та збитковими для України.<ref>[https://www.epravda.com.ua/columns/2019/01/18/644424/ Андрій Коблєв. Мовою фактів: Десять років з газовими угодами Тимошенко.]</ref> У цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну<ref>[https://youtu.be/nU0REYtJlMU Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые] {{ref-ru}}</ref>{{неавторитетне джерело}}.<ref>https://rubikon.in.ua/pry/yulia-tymoshenko-is-a-historical-figure-for-ukraine.html Юлія Тимошенко історична постать для України, Рубікон</ref>
У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому [[Фірташ Дмитро Васильович|Дмитро Фірташ]] заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. У цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. Газові угоди Ю. Тимошенко були вкрай невигідними та збитковими для України.<ref>[https://www.epravda.com.ua/columns/2019/01/18/644424/ Андрій Коблєв. Мовою фактів: Десять років з газовими угодами Тимошенко.]</ref> У цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну<ref>[https://youtu.be/nU0REYtJlMU Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые] {{ref-ru}}</ref>{{неавторитетне джерело}}.<ref>https://rubikon.in.ua/pry/yulia-tymoshenko-is-a-historical-figure-for-ukraine.html Юлія Тимошенко&nbsp;— історична постать для України, Рубікон</ref>


2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до [[Стокгольмський арбітраж|Стокгольмського арбітражного суду]] з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу та про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 [[Стокгольмський арбітраж]] відхилив вимоги ВАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news/28933312.html Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» на суму 56 мільярдів доларів&nbsp;— «Нафтогаз»]</ref>.
2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до [[Стокгольмський арбітраж|Стокгольмського арбітражного суду]] з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу та про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 [[Стокгольмський арбітраж]] відхилив вимоги ВАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news/28933312.html Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» на суму 56 мільярдів доларів&nbsp;— «Нафтогаз»]</ref>.
Рядок 558: Рядок 539:
== Нагороди й відзнаки ==
== Нагороди й відзнаки ==
* За визначні заслуги перед [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]] нагороджена [[Орден святої великомучениці Варвари|орденом святої великомучениці Варвари]] (1998).
* За визначні заслуги перед [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]] нагороджена [[Орден святої великомучениці Варвари|орденом святої великомучениці Варвари]] (1998).
* У липні 2005 журнал Forbes назвав Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети<ref name="pravda.com.ua/news/2005/07/29"/>
* У липні 2005 року американський журнал [[Форбс (журнал)|Форбс]] назвав українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети<ref name="pravda.com.ua/news/2005/07/29">{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/07/29/3012034/ |title = Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу|publisher = |date = 29 липня 2005 }}</ref>.
* «Людина року Центрально-Східної Європи»<ref>https://www.radiosvoboda.org/a/1891597.html Юлія Тимошенко Радіо Свобода</ref>.
* У вересні 2005 року Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща)<ref>{{cite web |url = http://www.pravda.com.ua/news/2005/09/8/3013135/ |title = Тимошенко стала Людиною року|publisher = Українська правда |date = 8 вересня 2005 }}</ref>.
* грудень 2005&nbsp;— Prix de la Foundation за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі», Євросередземноморський форум в Монако<ref>{{cite web |url = http://www.ukrrudprom.ua/news/nvvctc121205.html |title = Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера|publisher = Укррудпром |date = 12 грудня 2005 }}</ref>
* грудень 2005&nbsp;— Prix de la Foundation за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі», Євросередземноморський форум в Монако<ref>{{cite web |url = http://www.ukrrudprom.ua/news/nvvctc121205.html |title = Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера|publisher = Укррудпром |date = 12 грудня 2005 }}</ref>
* У березні 2007 французький журнал «Міжнародна політика» вручив Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проєкту.<ref>{{cite web |url =http://www.golos.com.ua/article/209112|title =Відзнака за політичну мужність|publisher = Голос України|date = 30 березня 2007}}</ref> Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.<ref>{{cite web |url = http://www.unian.ua/news/189705-timoshenko-vruchili-v-pariji-mujnyu-ptashku-fotoreportaj.html |title = Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”|publisher = УНІАН |date = 29 березня 2007}}</ref>
* У березні 2007 французький журнал «Міжнародна політика» вручив Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проєкту.<ref>{{cite web |url =http://www.golos.com.ua/article/209112|title =Відзнака за політичну мужність|publisher = Голос України|date = 30 березня 2007}}</ref> Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.<ref>{{cite web |url = http://www.unian.ua/news/189705-timoshenko-vruchili-v-pariji-mujnyu-ptashku-fotoreportaj.html |title = Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”|publisher = УНІАН |date = 29 березня 2007}}</ref>

Версія за 20:18, 4 листопада 2021

Юлія Володимирівна Тимошенко
Юлія Володимирівна Тимошенко
Україна 13-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Віктор Янукович
Наступник Микола Азаров
Україна 10-й Прем'єр-міністр України
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня по 4 лютого 2005)
Президент Віктор Ющенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Юрій Єхануров
Україна Віце-прем'єр-міністр України з питань ПЕК
30 грудня 1999 — 19 січня 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Ющенко
Народилася 27 листопада 1960(1960-11-27)[1][2] (61 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Відома як економістка, політична діячка, підприємниця
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater НТУ ДП і ДНУ ім. О. Гончара
Політична партія ВО «Батьківщина»
Батько Грігян Володимир Абрамовичd
Мати Людмила Миколаївна Телегінаd
У шлюбі з Тимошенко Олександр Геннадійович
Діти Тимошенко Євгенія Олександрівна
Професія політик
Релігія православ'я
Нагороди
Підпис Yulia Tymoshenko's signature.jpg
Юлія Володимирівна Тимошенко на сайті Верховної Ради
Logo of the Verkhovna Rada of Ukraine.svg Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна 16 січня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 12 травня 1998 2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (нар. 27 листопада 1960, м. Дніпропетровськ) — українська державна та політична діячка, Народний депутат України 2, 3, 4, 5, 6, 8 та 9 скликань, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007—2010), перша жінка — прем'єр-міністр України, віцепрем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999—2001). Кандидат економічних наук (1999). Тричі брала участь у виборах Президента України (2010, 2014, 2019). Голова партії «Батьківщина» та політичного альянсу блоку Тимошенко (2001)[⇨]. Одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004[⇨]. Виступає за інтеграцію України до ЄС та вступ до НАТО[3].

Із 5 серпня 2011 року по 22 лютого 2014 року відбувала покарання; окремими інституціями вважається політв'язнем режиму Віктора Януковича[⇨]. Пізніше Верховний суд України закрив кримінальну справу через відсутність складу злочину, внаслідок чого Європейський суд з прав людини, попередньо визначивши покарання політично вмотивованим, закрив справу Тимошенко проти України через досягнення сторонами згоди[⇨].

Дитинство, освіта, перше робоче місце

Народилася 27 листопада 1960 року, у Дніпропетровську, в родині, за її словами, українського латиша й українки[4]. Мати працювала у таксомоторному парку, на посаді диспетчера. Батько пішов з родини, коли Юлі було три роки, тому вихованням займалась лише мати.

Навчалася в Дніпропетровську, в середній школі № 37, останній рік — у школі № 75, яку закінчила 1977 року. В старших класах змінила прізвище з батькового на материне і в шкільних документах записана Телєгіною[5].

1978 року вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту. В 1979 році одружилася з Олександром Тимошенком. 20 лютого 1980 року народила доньку Євгенію. 1981 року перевелася на економічний факультет Дніпровського національного університету, котрий закінчила у 1984 році, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «економіка праці» з кваліфікацією «інженер-економіст».

За розподілом у 1984—1988 роках працювала на Дніпровському машинобудівному заводі у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста[6].

Підприємницька діяльність

Перший бізнес

1988 року, на початку розвитку кооперативів, разом з чоловіком відкрила пункт відеопрокату. Допомогу у цій справі надав свекор Геннадій Тимошенко, котрий був тоді головою Кіровського райвиконкому Дніпропетровська[6].

З 1989 року — комерційний директор молодіжного центру «Термінал». За статутом, ця структура також займалася відеопрокатом і розташовувалася у літньому кінотеатрі парку імені Шевченка (Дніпро). Первинний капітал, зароблений у «Терміналі», дозволив створити ще один бізнес — торгівлю нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).

З 1991 року — комерційний, а згодом — генеральний директор СП Корпорація «Український бензин» (СП КУБ). У період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за бартерною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію за низькими цінами[7][8].

У березні 1995 року була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезення валюти[9] на загальну суму біля 26 тисяч доларів[10] при тодішньому ліміті на вивезення валюти — 500 доларів[9], в липні того ж року, митники ареропорту «Внуково» виявили 100 тисяч доларів в ручній поклажі Тимошенко[11]; у результаті проти подружжя було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). У вересні 2001 року Генеральна прокуратура України скасувала ці справи через скасування кримінальної відповідальності за такі дії[12].

ЄЕСУ

Докладніше: ЄЕСУ

У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) для збереження податкових пільг, які мала компанія «КУБ» як «компанія з іноземними інвестиціями». У 1995—1996 роках Тимошенко була президентом корпорації та, за підтримки Лазаренка, мала, фактично, монополію на продаж російського та середньоазійського газу в Україні[13][14].

7 травня 2004 року суддя Північного округу Каліфорнії Мартін Дженкінс відхилив значну частину звинувачень стосовно контактів Лазаренка з ЄЕСУ[15]. За повідомленням журналіста Центру журналістських розслідувань Джастіна Кейна, суд зняв усі звинувачення щодо ЄЕСУ та Тимошенко[16]. Прокурор Марта Берш поінформувала, що суд визнав недостатніми докази щодо звинувачень Тимошенко у фінансових махінаціях в рамках кримінальної справи проти Лазаренка[17].

26 вересня 2005 року Головна військова прокуратура Російської Федерації припинила міжнародний розшук Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 році, за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони РФ у 1996 році, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ[18]. 26 грудня 2005 року справу було закрито за строком давності[19].

21 лютого 2007 року інформаційне агентство УНІАН опублікувало повідомлення, з коментарями прес-аташе посольства США в Україні Джона Саллівена, в якому зазначалося про відсутність звинувачень та розслідувань щодо Юлії Тимошенко[20].

1 березня 2007 року, на сайті Посольства США в Україні, була опублікована відповідь посла Вільяма Тейлора на лист представників фракцій «антикризової» коаліції, в якому сказано, що Юлія Тимошенко не була учасником процесу у справі Павла Лазаренка, а матеріали судових засідань у цій справі, розміщені в Інтернеті, не повинні розглядатися у відриві від контексту — вони використовувалися в судовому процесі для зібрання необхідних доказів[21][22].12 грудня 2012 року суд відхилив позов про стягнення 18,3 мільйона доларів та закрив провадження у справі через непідсудність Тимошенко[23].

У 2016 році екс-прокурор США Марта Берш заявила, що у них були докази переказів з рахунків, які, на їх думку, контролювалися Тимошенко, на рахунки, які контролювалися Павлом Лазаренком[24]. Згідно з матеріалами процесу, суд проаналізував транзакції з рахунків ЄЕСУ, підконтрольної Юлії Тимошенко. ЄЕСУ переказала на підконтрольні Лазаренку рахунки щонайменше 162 мільйони доларів[25]. Сама Юлія Тимошенко відкидає будь-які звинувачення[24]. 23 квітня 2018 року, згідно з розпорядженням суду округу Колумбія, підтверджено обґрунтованість підозр у здирництві і відмиванні грошей через виведення коштів компанією ЄЕСУ Юлії Тимошенко на рахунки Павла Лазаренка[26].

Політична кар'єра (1997—2003)

Січень 1997—1998 років — народний депутат України II скликання; Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області[27], на час обрання — безпартійна. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності[28].

З вересня 1997 року — заступник голови партії «Громада», яку очолював Павло Лазаренко[29].

1998—2000 роки — народний депутат України III скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області. Голова Бюджетного комітету ВРУ, на посаді ініціює бюджетну реформу; один із розробників першого Бюджетного кодексу України, ухваленого в 2001 році[30][31], проєктів Податкового і Соціального кодексів, пенсійної реформи та соціальних програм[32]

В березні 1999 року, з частиною колишньої «Громади», утворила депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді[33], була в числі засновників, створеної, у липні 1999 року, партії «Батьківщина». 18 грудня, цього ж року, делегати другого з'їзду обрали Тимошенко очільником партії[27].

З грудня 1999 року по січень 2001 року — віцепрем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Ющенка. За період роботи Тимошенко на посаді віцепрем'єра були ліквідовані бартерні розрахунки в галузі та створений єдиний розрахунковий центр оптового ринку електроенергії — державне підприємство «Енергоринок»[34], значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії[35], залучено додаткові кошти до Держбюджету. Організовані віцепрем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента Кучми та наштовхнулися на протидію[36].

5 січня 2001 року Генеральна прокуратура заявила про порушення двох кримінальних справ щодо Тимошенко, як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України», зі звинуваченнями в контрабанді газу, несплаті податків в особливо великих розмірах та дачі хабара колишньому прем'єр-міністру Лазаренку[11][37], внаслідок чого, 19 січня 2001 року була відправлена у відставку[38]. 30 квітня 2002 року Києво-Святошинський місцевий суд Київської області ці постанови скасував[39], але Генеральна прокуратура України подала апеляцію на рішення суду та продовжила розслідування[40].

Юлія 2002-го року

9 лютого 2001 року ініціює створення Форуму національного порятунку (ФНП), метою якого було усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми». ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили[41].

13 лютого 2001 року, в «Зверненні до українського народу», президент Кучма, Голова ВРУ Плющ і Прем'єр-міністр Ющенко, засудили діяльність ФНП та протестну акцію «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася, прирівнявши опозиційний рух і створення ФНП з початками фашизму[42]. В той же день, за санкцією Генеральної Прокуратури України, Тимошенко заарештували зі звинуваченнями у розкраданні мільярда доларів США, призначеного для оплати за газ компанією ЄЕСУ. У березні 2001 року Печерський районний суд міста Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко[43].

9 квітня 2003 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення про незаконність порушення кримінальних справ стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, закривши провадження в кримінальних справах. Генеральна Прокуратура України не погодилася з таким рішенням суду та заявила про намір подавати апеляцію[44].

У листопаді 2001 року ФНП став основою Блоку Юлії Тимошенко[45].

У березні 2002 року, на виборах до ВРУ, Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2 % голосів виборців[46]. Юлія Тимошенко очолила фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати[47][недоступне посилання][48][відсутнє в джерелі].

У вересні 2002 року, разом з іншими опозиційними політиками, очолювала акцію опору «Повстань, Україно!»[49].

Президентські вибори і Помаранчева революція (2004)

Внаслідок досягнутих домовленостей між Блоком Тимошенко, Нашою Україною та Соціалістичною партією про створення коаліції та висунення єдиного кандидата на пост Президента України, Тимошенко не балотувалася на виборах Президента України[50].

2 липня 2004 року лідери блоків «Наша Україна» та БЮТ, Ющенко і Тимошенко, підписали угоду про створення коаліції «Сила народу»[51], закликавши СПУ, на чолі з Морозом, приєднатися до коаліції[52].

Напередодні другого туру виборів Тимошенко закликала прихильників опозиції 21—22 листопада збиратися на Майдані Незалежності, у Києві, для захисту результатів волевиявлення та проведення паралельного підрахунку голосів[53].

21 листопада 2004 року, після фальшування результатів виборів, Тимошенко стала одним із лідерів масових протестів, які дістали назву «Помаранчева революція»[54][55].

25 листопада був створений Комітет національного порятунку з 30 осіб — «народний орган захисту Конституції України», одним із членів якого стала Юлія Тимошенко[56].

28 листопада Юлія Тимошенко, від імені Комітету національного порятунку, оголосила ультиматум Леоніду Кучмі, в якому, зокрема, були поставлені вимоги щодо звільнення Януковича з посади Прем'єр-міністра через сприяння фальсифікації виборів, участь у сепаратистських акціях та внесення на розгляд парламенту кандидатур нового складу Центрвиборчкому[56].

Перше прем'єрство (2005)

24 січня 2005 року стала виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України[57], а 4 лютого 2005 року Верховна Рада проголосувала за призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України з рекордною підтримкою  — 373 народні депутати[58].

8 вересня 2005 року Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку[59]. На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку, «аби відвернути увагу від звинувачень його оточення у корупції», а також тому, що її рейтинг перевищив президентський[60].

Парламентська діяльність (2005—2008)

Тимошенко у ВРУ, 11 січня 2007[61] — цього дня БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Ради

7 грудня 2005 року, на міжпартійному з'їзді, Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ — «солідаризм» та оголосила першу десятку виборчого списку блоку для участі у парламентських виборах 2006 року[62].

На парламентських виборах 2006 року Блок Юлії Тимошенко отримав 129 мандатів (22,29 % голосів, 5 млн 652 тис. 876 осіб), зайнявши 2-е місце, а Юлія Тимошенко стала кандидатом у прем'єри від коаліції демократичних сил, проте об'єднання розвалилося через внутрішні незгоди[63].

3 серпня 2006 року Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів), назвавши Універсал «актом політичної капітуляції помаранчевого табору»[64].

31 березня 2007 року в Києві, за ініціативою й під керівництвом Тимошенко та БЮТ, відбувся «Стотисячний Майдан», на якому звучали заклики до президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори[65][відсутнє в джерелі].

2 квітня 2007 року Президент Ющенко видав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради», однак Верховна Рада не бачила підстав для його виконання[66]. З метою забезпечити розпуск Верховної Ради, депутати фракцій БЮТ (у тому числі Тимошенко) та НУНС, 3 червня 2007 року, подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду нелегітимною[67].

Друге прем'єрство (2007—2010)

4 грудня 2007 року Коаліція демократичних сил, створена депутатськими фракціями БЮТ та НУНС, висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України[68]. 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.[69]

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Тимошенко (Київ, 1 квітня 2008)

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008—2009. З метою стабілізувати економічну ситуацію Голова уряду разом з міністром фінансів, головою Національного банку та Президентом України звернулася до МВФ за позикою. 31 жовтня 2008 року з'явилися лист про наміри до МВФ і Меморандум про економічну та фінансову політику. У ньому передбачалося, зокрема: «до кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ… дотування цін на імпортований газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року.»[70].

2008 — прем'єр Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.[71][72][73]

Це викликало майже повне припинення розробки українського Чорноморського шельфу.[74]

На зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14 лютого 2008)

11 липня 2008 і 5 лютого 2009 Верховна Рада двічі не підтримала ініціативи Партії регіонів про недовіру уряду Тимошенко.[75][76]

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[77]. Наприкінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона обіймає посаду Прем'єр-міністра, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[78] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти.[79].

У лютому 2008 очолювана Юлією Тимошенко партія ВО «Батьківщина» стала асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП)  — об'єднання центристських і християнсько-демократичних партій Європи.[80]

2009 — оголосила себе очільником боротьби із «газовою» та «земельною» мафією. Під «газовим мафіозі» вона мала на увазі олігарха Дмитра Фірташа, якому персонально й оголосила війну.[81]

Першим кроком боротьби з бізнесменом і співвласником РосУкрЕнерго стало фактичне усунення посередника РосУкрЕнерго зі схеми постачання природного газу з Російської Федерації в Україну[82][83] і Україна перейшла на прямі контракти з «Газпромом»[84]. «Земельну» ж мафію за словами Тимошенко було усунено — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки[85].

Газовий конфлікт між Росією й Україною 2008—2009

Володимир Путін і Тимошенко в листопаді 2009 р.

Меморандум Путіна—Тимошенко про постачання газу в Україну

До нового газового конфлікту між Україною та Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг компанії-посередника «РосУкрЕнерго» перед російською стороною. Юлія Тимошенко вимагала прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України та перейти на прямі контракти з РФ.[86][87]

У 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 доларів США за 1 тис. куб. метрів.[88]

2 жовтня 2008 прем'єр-міністри Путін і Тимошенко підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією та детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки[89]. Незабаром для забезпечення домовленостей, зафіксованих у Меморандумі, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» підписали угоду про принципи довгострокового співробітництва у газовій сфері. Сторони, зокрема, домовилися про підписання до 1 листопада 2008 довгострокових контрактів на постачання і транзит газу та про перехід протягом трьох років до «ринкових, економічно обґрунтованих і взаємоузгоджених цін» на газ для споживачів України[90].

Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з Ющенком

На тлі політичної кризи в Україні, у грудні 2008 року почала загострюватися ситуація у газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала заборгованість перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу. У разі відмови Росія не підпише Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Президент Ющенко вважав прийнятною для України ціну 204—210 доларів США[91].

На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегові Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» і відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви[92].

Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[93] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України. 8 січня 2009 прем'єр Росії Володимир Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів[94].

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ[95]. 6 січня Європейська комісія та чеське президентство в ЄС заявили, що, якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди[96]. 7 січня Росія повністю припинила транзит через територію України[97]. ЄС виступив із низкою заяв, у яких вимагав від Росії й України негайно розв'язати конфлікт і відновити постачання газу до країн ЄС[98][99].

Укладання газової угоди та її наслідки

18 січня 2009 у результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне:

  1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України» усунення непрозорих посередників.
  2. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн.
  3. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[100][101][102] (базова ж ціна згідно з угодою склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона)[100][101][103]. Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи[104].

У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому Дмитро Фірташ заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. У цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. Газові угоди Ю. Тимошенко були вкрай невигідними та збитковими для України.[105] У цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну[106][неавторитетне джерело].[107]

2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до Стокгольмського арбітражного суду з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу та про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги ВАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки[108].

Вибори Президента України 2010

7 червня 2009 в телезверненні до народу Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України.[109]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності У Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці.[110]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[111] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[112]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05 % голосів, В.Янукович отримав 35,32 %.[113] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради — члени фракцій Партії регіонів, Комунімстичної партії, блоку «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційні — на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій.[114] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон.[115] З таким же закликом звернулася до Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[116] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[117] Це викликало міжнародну критику, зокрема з боку Ради Європи[118], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[119] Комітет виборців України заявив, що у змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[120]

Перед другим туром виборів Ющенко заявив про доцільність голосувати проти обох кандидатів. Тимошенко назвала це «найбрутальнішою, найцинічнішою технологією, яка, по суті, є зрадою України».[121][122]

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України — за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95 % виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47 %.[123] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві.[124]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[125][126][127][128]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем'єр-міністра.[129]

13 лютого Тимошенко заявила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. За її словами, «можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів».[128]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко.[130][131] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[132]

22 лютого 2010 у телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими та не визнає їх результатів.[133].

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра у березні 2010

10 березня 2010 року «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на експрезидента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ)[134], ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», який, всупереч Конституції, дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону, 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність і реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що, того ж дня, сформувала Кабінет Міністрів Азарова[135].

У свою чергу БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Натомість, Конституційний Суд визнав право депутатів входити до коаліції навіть, якщо вони не є членами фракцій, які її сформували.[136].

8 квітня 2010 року Юлія Тимошенко опублікувала офіційну заяву[137], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади[138].

Зустріч Тимошенко та держсекретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2 червня 2010)

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

Починаючи з травня 2010 року було відкрито ряд справ проти Юлії Тимошенко; найбільш відомими є справи по Кіотських грошах; по автомобілях для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.01.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко та проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[139][140][141][142][143][144][145][146][147][148]

Найвідоміші кримінальні справи проти Тимошенко

2 грудня 2010 року була викликана на перший допит щодо «грошей Кіотського протоколу». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко не в розкраданні, а у використанні коштів, отриманих за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році, тоді як за правилами Кіотського протоколу на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — щодо автомобілів медичної допомоги для села; у цьому випадку Генпрокуратура також не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей, але вбачає порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання нібито не було передбачене в Бюджеті-2009. Згодом, у 2010 році за результатами аудиту Рахункової палати з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене з 2008 ст. 87 Бюджетного кодексу,[149] Державним бюджетом-2009[150] та ст. 13 Закону України «Про державні цільові програми».[151] З червня 2011 справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені — після того, як аудиторська компанія «BDO USA», яка має філії в більш аніж ста країнах світу, та велика юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «не варті паперу, на якому написані».[152]

У заяві цих компаній відзначається, що провина Юлії Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне: «Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому в 2009 Кіотські надходження взагалі не витрачались. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко „використала“ ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими». Аудитори наголошують, що «вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року (вже після того, як прем'єр-міністр Тимошенко пішла у відставку)».

Автори заяви зазначили, що «звинувачення Генеральної прокуратури України… або ігнорують, або викривляють вищезгадані факти… Вони не аналізують та не вивчають матеріали звітності. Вони роблять висновки, не підтримані жодними фактами».

7 серпня 2014 року голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз підтвердила, що уряд Тимошенко ніколи не витрачав «кіотських грошей», вони знаходилися на спецрахунках і у 2010 були передані уряду Януковича.[153]

Стосовно придбання автомобілів «Opel Combo», «Covington & Burling» і «BDO USA» встановили, що всі операції були цілком законними та прозорими.[152]

11 квітня 2011 року Генпрокуратура повідомила про порушення проти Юлії Тимошенко справи за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання «газових» контрактів із Росією 19 січня 2009 року.[154] А 24 червня 2011 в Печерському районному суді м. Києва розпочався суд у цій справі.[155][156] 5 серпня 2011 Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок її суперечки з Прем'єр-міністром М.Азаровим, який давав свідчення в суді).[157][158]

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[159]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Тимошенко компенсації збитків, завданих, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн доларів США).[160] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[161] На думку Тимошенко та її соратників, а також низки лідерів демократичних країн її засудили в тому числі за те, що за домовленістю з Росією на тих переговорах був усунутий український посередник у торгівлі газом — зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго.[162][163] Також політичні експерти відзначають, що Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.[164][165]

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[166] Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого і безпідставного зволікання[167] двічі відмовився це робити.[168][169]

Розгляд у ЄСПЛ скарги Тимошенко щодо порушення Україною статті 6 Європейської Конвенції (права на справедливий суд) та статті 8 (права на приватність інформації) триває.

Після засудження Юлії Тимошенко у «газовій» справі стали з'являтися нові кримінальні справи проти неї. У жовтні 2011 року було порушено низку справ, пов'язаних з її діяльністю на посаді керівниці ЄЕСУ.[170] Захисники експрем'єра наголошували, що справи щодо ЄЕСУ були закриті ще у 2005 Верховним Судом України за відсутністю складу злочину,[171] а також на тому, що сплив термін давності щодо цих справ.[172] Згодом кримінальні справи проти Тимошенко щодо ЄЕСУ були об'єднані в одне провадження.[173]

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Суд постановив ще раз заарештувати вже ув'язнену Тимошенко.[174] Посли США, ЄС і 24 країн-членів Євросоюзу організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства»[175] та є порушенням Європейської конвенції з прав людини.[176]

Від 19 квітня 2012 року судові засідання у справі ЄЕСУ багато разів переносилися через відсутність підсудної.

28 лютого 2014 року Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).[177]

23 травня 2014 року у телепрограмі «Шустер LIVE» колишній перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін заявив про відсутність даних про те, що Тимошенко відмовлялася з'являтися до суду; крім того, за його словами, у матеріалах справи є заява Тимошенко про її бажання брати участь у судових засіданнях.[178][179]

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще 30 грудня 2010 Державний департамент США повідомив українському уряду про стурбованість про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[180].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[181] Президент РФ Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[182]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим, і політично вмотивованим.[183] Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[184] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[185]

Пресслужба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[186] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[187]

У травні 2012 року президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Александра Квасневського зі спостереження за розглядом справ експрем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[188]

У 2011—2013 роках Данський Гельсінський Комітет оприлюднив чотири звіти за результатами низки візитів, інтерв'ю та досліджень юридичних документів щодо кримінальних справ проти Тимошенко. Комітет дійшов висновку, що її переслідування є політично вмотивованим.[189][190][191][192]

Правозахисна організація FreedomHouse, яка фінансується американським урядом, неодноразово закликала українську владу звільнити Юлію Тимошенко, заявляла про можливість застосування Сполученими Штатами санкцій проти українських високопосадовців та просила Євросоюз не підписувати з Україною Угоду про асоціацію, доки опозиціонери перебувають за ґратами.[193][194][195][196]

Протягом 2012—2013 років офіційні особи Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) заявляли про те, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[197]. 28 червня 2013 ПАРЄ схвалила доповідь Пітера Омтцігта, в якій українського експрем'єра було визнано політв'язнем[198]. 6 лютого 2014 про це було сказано і в резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні[199].

Апеляція

24 жовтня 2011 Юлія Тимошенко подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва у «газовій» справі.[200] 1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції. Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після судового засідання суддю, яка брала участь у розгляді справи, забрала карета швидкої допомоги.[201] Розгляд апеляції по суті суд розпочав 13 грудня 2011,[202] судові засідання також відбувалися без участі Юлії Тимошенко.[203] Безпосередньо перед розглядом апеляції склад колегії суддів був повністю замінений: головуюча була призначена за день до першого засідання, інші судді — за декілька днів до початку розгляду апеляції по суті. Таким чином, судді не мали часу на вивчення матеріалів справи (84 сторінки).[204][205] У ході процесу захисту стало зрозуміло, що все вирішено заздалегідь, і наприкінці розгляду апеляції він бойкотував судові засідання.[206]

23 грудня 2011 було оприлюднене рішення Апеляційного суду, згідно з яким вирок Печерського районного суду щодо Ю.Тимошенко залишився в силі. Судді не знайшли порушень у ході досудового та судового слідства у «газовій» справі та відхилили низку клопотань захисників експрем'єра. Ухвала суду була оголошена за відсутності Ю.Тимошенко та її захисників.[207]

Рішення Апеляційного суду викликало негативну реакцію у світі, зокрема з боку Європарламенту,[208] Європейської комісії,[209] зовнішньополітичних відомств Франції,[210] США[211] та Канади[212], Європейської народної партії[213], Світового конгресу українців.[214]

Касація

26 січня 2012 захист Тимошенко подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вирок у «газовій» справі.[215] Тільки після 7-ми місяців, 16 серпня 2012, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду взялася до розгляду касації.[216] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський,[217] дипломати, депутати парламенту та журналісти.20 серпня 2012 суд завершив слухання і пішов до нарадчої кімнати.[218] Оголошення рішення судді відбулось 29 серпня — наступного дня після публічного слухання в ЄСПЛ справи «Тимошенко проти України» — за заявою про незаконність арешту експрем'єра і тримання її під вартою.[219]

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 зазначено, що касаційна скарга захисту експрем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на вирок у «газовій» справі задоволенню не підлягає.[220] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.

У зв'язку з цим Європейський Союз,[221] ПАРЄ,[222] уряди США,[223] Великої Британії[224] та Канади[225] висловили глибоке розчарування у зв'язку з негативним рішенням суду щодо касації експрем'єра Юлії Тимошенко у «газовій» справі.[226]

Справа Манафорта

За даними видання The Guardian[227], колишній політтехнолог «Партії регіонів» і ексголова передвиборчого штабу президента США Дональда Трампа Пол Манафорт ухвалював розробку таємної медіастратегії, націленої проти Юлії Тимошенко. Проєкт був створений у 2011 році з метою підвищення рейтингів Януковича за кордоном.[228]

Пол Манафорт проводив ряд таємних операцій, націлених проти Юлії Тимошенко. Зокрема, він пропонував переписати статті про Тимошенко у Вікіпедії, щоб осквернити ключового опонента Януковича; створити фейковий "мозковий центр" у Відні для поширення позицій на підтримку Януковича; проводити роботу в соціальних мережах, націлену на аудиторії в Європі і США; збирався використовувати "тролів" в соціальних мережах для критики Тимошенко.[229][230]

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбувала покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[231], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[232].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.08.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[233]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.08.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.08.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[234] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[235]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:

  • Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[236]
  • На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[237]
  • Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[237] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[237]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[235] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонансна томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[238][238][239]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[240] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[241] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо Тимошенко

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[242]

За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1 %) «Партію регіонів» Януковича.[243]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є: звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[244][245]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в Блок Юлії Тимошенко з пропозицією: надати для Тимошенко «найкращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань запобігання катуванням».[246]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[247].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 Харкова

15 березня 2012 Європейський суд з прав людини виніс уряду України припис «забезпечити отримання Юлією Тимошенко адекватної медичної допомоги у відповідній інституції».[248]

27 квітня 2012 лікарі берлінської клініки «Шаріте» (Charité), які обстежили Тимошенко в Качанівській колонії, повідомили її діагноз: хронічна грижа міжхребцевого диска. Німецькі фахівці заявили, що успішне лікування експрем'єра неможливе в Україні, де клініки не мають необхідного оснащення і методики.[249]

9 травня 2012 Юлію Тимошенко перевезли з Качанівської колонії до центральної клінічної лікарні № 5 «Укрзалізниці» в Харкові,[250] де вона перебувала під посиленою охороною в умовах в'язничного режиму.[251][252] З моменту її ув'язнення Тимошенко тричі оголошувала голодування.[253][254][255]

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[256]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[257], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[258].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[259] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[260], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватиме в Центральній клінічній лікарні № 5 Харкова ще місяць[261].

У другій половині 2012 — першій половині 2013 лікарі з клініки «Шаріте» наполягали на продовженні госпіталізації Тимошенко, не виключали загрози інвалідності та необхідності оперативного втручання.[260][262] Після проведення клінічного обстеження німецькі фахівці дійшли висновку про необхідність операції. Про це на початку липня 2013 повідомила дочка експрем'єра Євгенія Тимошенко.[263] У жовтні 2013 керівник «Шаріте» професор Айнхойпль заявив, що оперативне втручання є єдиним шансом Тимошенко на одужання.[264] Напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства ЄС, що відбувся в кінці листопада 2013, питання про надання Тимошенко можливості лікуватися в Німеччині обговорювалося як одна з умов підписання Україною Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.[265][266][267][268][269] Влада наполягала на законодавчому врегулюванні цього питання, у Верховній Раді розроблялися відповідні законопроєкти.[270][271] 21 листопада 2013 уряд України відмовився від підписання Угоди з Євросоюзом і провладна більшість у парламенті не підтримала жодного з семи запропонованих законопроєктів щодо лікування ув'язнених за кордоном.[272] Тимошенко закликала лідерів ЄС підписати Угоду про асоціацію з Україною, не висуваючи будь-яких умов, у тому числі й щодо її звільнення, якщо Янукович усе ж прийме таке рішення.[273]

У квітні 2013 Українська Гельсінська спілка з прав людини, Львівська обласна рада, Луцька і Тернопільська міськради звернулися до Президента Януковича з клопотаннями про звільнення Юлії Тимошенко.[274][275][276][277]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував доповідь за результатами візиту до Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона катування) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[278][279] У доповіді підкреслювалося, що «заходи безпеки, які застосовувалися до пані Тимошенко, не можуть вважатися пропорційними». Зокрема, в її палаті постійно були присутні співробітники пенітенціарної служби. Крім цього, ув'язнена перебувала під цілодобовим відеоспостереженням: у палаті були виявлені три відеокамери та ще «чотири інші, приховані відео- та/або аудіозаписуючі пристрої (у тому числі в санітарному вузлі)»; ще щонайменше шість відеокамер були встановлені в коридорі, а також у приміщеннях для медичних процедур.[278] Регулярно порушувалося і право експрем'єра на побачення.[280][281][282][283][284] Делегація КЗК підтвердила, що Тимошенко «зазнавала серйозних труднощів у здійсненні свого права на побачення і телефонні дзвінки».[278]

Упродовж усього періоду перебування Тимошенко в колонії та лікарні вона, за словами німецьких лікарів, захисників та відвідувачів, майже не могла пересуватися самостійно.[252][285][286][287][288] Водночас вивозити її на свіже повітря не дозволялося;[289] натомість їй пропонували вийти на вулицю без допомоги та засобів для пересування. Так, у доповіді КЗК зазначалося, що «пані Тимошенко не мала доступу до прогулянок… ані в колонії № 54, ані в клінічній лікарні № 5 в Харкові, оскільки їй не було надано належної допомоги, коли вона бажала здійснювати прогулянки».[278] За словами захисників, ув'язненій, яка не могла ходити, тюремники також пропонували самотужки діставатися до телефону, який знаходився в іншому приміщенні, та до автомобіля, щоб добратися в суд.[290][291] Перебуваючи в лікарні, експрем'єр ще двічі оголошувала голодування: на знак протесту проти фальсифікації виборів-2012[292] та на знак солідарності з учасниками протестів проти відмови керівництва країни від євроінтеграції.[293]

Звільнення

10 серпня 2011 захист Тимошенко звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на незаконність арешту експрем'єра 5 серпня 2011. У скарзі йшлося про порушення положень Європейської конвенції з прав людини, зокрема, ст. 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 8 (право на повагу до приватного життя) та ст. 18 (межі застосування обмежень прав).[294]

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[295] Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[166] Вищий спеціалізований суд України повинен був на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого зволікання[167] двічі відмовився це робити.[168][169]

15 липня 2013 ЄСПЛ повідомив про початок розгляду другої заяви Юлії Тимошенко, яка, зокрема, стосується справедливості кримінального провадження в «газовій» справі. У заяві йдеться про порушення права Тимошенко на справедливий суд та відображеного в Європейській конвенції з прав людини принципу «ніякого покарання без закону»;зазначається, що кримінальна справа була політично мотивованою та становила зловживання системою кримінального правосуддя.Крім того, Тимошенко заявила про незаконне оприлюднення в мережі Інтернет(зокрема, й на сайті Державної пенітенціарної служби) та на телеканалах відеозаписів її перебування в лікарні, а також сфальсифікованого аудіозапису її телефонної розмови з чоловіком.[296][297]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[279][298]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[299] 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[300] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними.[301] З 6 лютого 2013 в Апеляційному суді м. Києва проводилися слідчі дії (допит свідків) з цієї справи.[302] Засідання відбувалися без участі Тимошенко- Державна пенітенціарна служба повідомляла, що експрем'єр відмовляється їхати до суду. Проте захисники Тимошенко і вона сама неодноразово це спростовували та заявляли, що насправді тюремники самі не хочуть її етапувати.[303][304]

Нову кримінальну справу західні країни розцінили як продовження «явно несправедливих і політично мотивованих судових розглядів проти Тимошенко та інших представників опозиції».[305][306] 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було зупинене.[300]

Європейський суд з прав людини 30 квітня 2013 вирішив, що арешт Ю.Тимошенко був політично вмотивованим, незаконним та став результатом свавілля у діях прокурорів та судді.[295]

21 лютого 2014 року Верховна Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти Корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко.[307]

22 лютого, не дочекавшись підпису Президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.»[308][309].

Безпосередньо на підставі цієї Постанови Тимошенко змогла залишити лікарню ЦКБ Укрзалізниці у Харкові приблизно о 17:00 год.[310] Зовнішньополітичне відомство США привітало Юлію зі звільненням і побажало їй продовжити лікування, щоб якнайшвидше одужати.[311]

Діяльність Тимошенко після Революції Гідності (2014)

Перші дні на волі

Виступ на сцені київського Євромайдану

22 лютого 2014, при виїзді з аеропорту «Жуляни» (після перельоту з Харкова до Києва) кортеж Юлії Тимошенко зупинили активісти Майдану і звернулися до неї зі словами: «Ви пам'ятаєте, хто зробив цю революцію?!» Активістам не сподобалося, що вона виїхала не через загальний виїзд з аеропорту[312][313]. Того ж дня Тимошенко дала перше інтерв'ю на волі. Насамперед вона відвідала вул. Грушевського, де вшанувала пам'ять перших загиблих у протистоянні з міліцейськими спецпідрозділами.[314] О 21.30 вона виступила з промовою на Майдані Незалежності[315].

У перші дні після завершення лікування Тимошенко провела низку зустрічей і телефонних переговорів із представниками ЄС, США, ОБСЄ.[316]

6—7 березня Тимошенко взяла участь у конгресі Європейської народної партії в Дубліні. Виступаючи на цьому форумі, вона закликала лідерів Євросоюзу і країн Європи «разом стати на захист України».[317]

З 7 до 19 березня перебувала на лікуванні в берлінській клініці Charité[318][319]. Пропозиція лікування у клініці надійшла від канцлера Німеччини Анґели Меркель, про згоду Тимошенко було відомо 24 лютого[320].

Повернувшись до Києва, Тимошенко ініціювала створення оперативного штабу для напрацювання рішень у відповідь на загрози національній безпеці. До роботи в штабі було запрошено групу провідних фахівців у сфері безпеки, оборони та міжнародної політики.[321] У розвиток цієї ініціативи 15 квітня 2014 Тимошенко оголосила про створення Національного руху опору, покликаного об'єднати зусилля добровільних захисників країни: насамперед, військових експертів, колишніх працівників спецслужб і правоохоронців, людей з досвідом участі в бойових діях.[322][323] У травні 2014 на базі Руху були створені два батальйони територіальної оборони: 34-й батальйон «Батьківщина» та 42-й — «Рух опору».[324][325][326][327]

Юридична реабілітація

28 лютого 2014 Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину). Суд також послався на рішення Верховного Суду України, який у 2005 році підтвердив законність закриття цієї справи, та визнав, що постанова ексгенпрокурора Віктора Пшонки про скасування даного рішення Верховного Суду не відповідала законодавству. Суд також скасував постанову про арешт деякого майна Тимошенко.[177]

Того ж дня Верховна Рада ухвалила закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована та поновлена в усіх правах.[328]

Колишній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін в ефірі програми «Шустер LIVE» визнав, що «фактів отримання… експрем'єр-міністром (Юлією Тимошенко), грошей, або інших матеріальних цінностей, або корупційних дій виявлено не було».[178]

Заступник Генерального прокурора Микола Голомша, який у 2003—2004 роках займався кримінальними справами, порушеними проти Юлії Тимошенко заявив, що підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було. [329]

14 квітня 2014 Верховний Суд України під час спільного засідання всіх палат рішенням 42 із 48 суддів закрив «газову» справу Юлії Тимошенко за відсутністю події злочину.[330] 24 червня 2014 був оприлюднений повний текст цього рішення, суд дійшов висновку про відсутність у даній кримінальній справі події злочину. Таким чином, у «газовій» справі Юлії Тимошенко було поставлено крапку.[331]

22 січня 2015 року Європейський суд з прав людини опублікував рішення за другою скаргою Юлії Тимошенко, взявши до уваги декларацію уряду України, котрий підтвердив порушення статей 18 (межі використання обмежень відносно прав, політична мотивація кримінальної справи), 3 (заборона тортур), 8 (право на повагу приватного і сімейного життя), 10 (свобода висловлювання думки), у поєднанні із статтею 18 Європейської конвенції про права людини. ЄСПЛ заявив про припинення розгляду внаслідок дружнього врегулювання справи між українським урядом та Тимошенко[332][333]

Вибори Президента України

27 березня 2014 на пресконференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.[334] 29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост Президента України.[335] Ключовими тезами передвиборчої програми Тимошенко були викорінення корупції, боротьба з олігархами, європейський шлях розвитку України (зокрема, підписання Угоди про асоціацію з ЄС), протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.[336]

Для перемоги на виборах президента і наступної політичної боротьби кандидат у президенти України Юлія Тимошенко найняла в свою команду політичного технолога Таля Зільберштейна, який колись консультував експрем'єр міністра Ізраїлю Ехуда Ольмерта.[337]

На позачергових виборах Президента України, які відбулися в один тур 25 травня 2014, Юлія Тимошенко посіла друге місце з результатом 12,81 %.[338] На виборах переміг Петро Порошенко.

Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії «Батьківщина».[339]

Парламентські вибори в Україні 2014

Запропонувала 26 жовтня 2014 провести всеукраїнський референдум щодо вступу України до НАТО, одночасно з парламентськими виборами.[340]

14 вересня 2014 на з'їзді ВО «Батьківщина» Тимошенко вперше в її політичній кар'єрі було включено до виборчого партійного списку під другим номером, перший номер отримала Надія Савченко.[341] Інші учасники списку: Ігор Луценко, Сергій Соболєв, Альона Шкрум.

За результатами парламентських виборів 2014 Юлія Тимошенко знову стала Народним депутатом України та провела до парламенту партію Батьківщина.

Парламентська діяльність 2014—2018 роки

11 грудня 2014 року Верховна Рада підтримала ініціативу Тимошенко щодо звільнення Надії Савченко[342].

16 лютого 2016 року Юлія Тимошенко зробила заяву, що фракція "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» вирішила вийти з коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді[343]. Свою заяву вона пояснила тим, що демократична коаліція перестала існувати, оскільки уряд складається з колишньої Партії регіонів та фракції Народного фронту.[344]

Восени 2016 року звернулася до Окружного адміністративного суду Києва про скасування постанови Кабінету міністрів № 315, яка встановлювала єдину ціну на природний газ (була чинною з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року), у березні 2019 року постанова була скасована[345][346]. Виступає проти продажу і приватизації стратегічно важливих для держави об'єктів. Зокрема, газотранспортну систему України оцінила в 300 млрд доларів, обіцяла наповнити її газом власного виробництва, ліквідувавши при цьому Нафтогаз України як непотрібну посередницьку структуру, та звинуватила чинного президента України в намірах дешево купити магістраль[347]. Експерти оцінили такі пропозиції як популізм. Зокрема, керівник Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко вважає, що така приватизація неможлива без участі західного капіталу[348].

Була одним із авторів законопроекту, який продовжував мораторій на продаж землі[349].

15 червня 2018 року Тимошенко презентувала «Новий курс України» — передвиборчу програму з 4 розділів: новий суспільний договір[350], мир та безпека[351], економіка[352] та соціальна політика[353][354]. 21 вересня 2018 року презентувала програму «Новий економічний курс»[355], яка була розцінена як програма кандидата в президента. Програма отримала оцінку як незавершена, потребує більш точних економічних розрахунків.[356][357]

Президентські вибори 2019

22 січня 2019 року партія висунула Тимошенко кандидатом у Президенти України на виборах 31 березня 2019 року[358]. 25 січня ЦВК зареєструвала її кандидатом на пост Президента України.[359].

5 лютого 2019 року Тимошенко почала передвиборчий тур мітингом у Дніпрі[360].

Під час туру вона відвідала практично всі області України. Завершився тур акцією єднання «Україна обирає зміни», яка одночасно проходила на Михайлівській площі у Києві, на Соборній площі в Маріуполі та на площі перед університетом ім. Франка у Львові.[361]

8 лютого 2019 року у Тимошенко з'явився «двійник» на виборах[362]. У січні 2019 року про свій намір балотуватися кандидатом у президенти заявив позафракційний народний депутат Юрій Тимошенко[363]. Сама Тимошенка назвала це брудними технологіями на виборах.[364]

16 березня 2019 року кандидат на пост Президента України від партії «Основа» Сергій Тарута ухвалив рішення підтримати на виборах Юлію Тимошенко. Політики підписали у Києві Меморандум про взаємодію.[365]

На підтримку Тимошенко на посаду Президента України публічно висловилися волонтер та громадський активіст Геннадій Друзенко, ветеран АТО, захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов, перший президент України Леонід Кравчук та інші. Також на її підтримку виступали Федерація профспілок України, Всеукраїнський громадський рух «Сила права» та інші організації[366][367].

У першому турі виборів Тимошенка посіла третє місце із 13.4 % голосів (2 532 452 голосів).[368]

Вона посіла перше місце у Івано-Франківській області (22.51 % голосів «за» від 650 861 виборця, що взяли участь у виборах) та друге місце в 11 областях.[369]

Вартість передвиборчої кампанії Тимошенко, згідно зі звітом ЦВК, склала понад 164 млн грн, всі кошти надано партією «Батьківщина». Проте з урахуванням витрат на рекламу 2018 року до початку офіційної виборчої кампанії загальний обсяг витрат за даними руху «Чесно» сягає 320 млн гривень.[370] Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами аналізу звіту Тимошенко встановили невідповідність його оформлення та внесених звітних даних вимогам законодавства.[371]

Парламентська діяльність 2019—2021

Ввійшла до складу Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів[372].

У листопаді 2019 року після ухвалення Верховною Радою України законопроекту про зняття мораторію з продажу землі лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила про перехід в опозицію до правлячої партії «Слуга народу»[373].

18 листопада 2019 року Тимошенко звернулася до Конституційного Суду з проханням невідкладно розглянути подання щодо законопроекту про «ринок землі»[374].

27 січня 2021 року Тимошенко ініціювала проведення референдуму із 5 питань: постачання населенню українського газу та атомної електроенергії з 30 % рентабельністю; про продаж сільськогосподарських земель; про продаж стратегічної власності; питання про легалізацію канабісу; про гральний бізнес[375].

Сім'я

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[376].

Мати, Телєгіна Людмила Миколаївна (дівоче прізвище Нелєпова, нар. 11 серпня 1937 в Дніпропетровську, нині Дніпро), українка. Згідно з дослідженнями Антоніни Ульяхіної (сестри Людмили Миколаївни): "Ми бачили документи, що її (Юлії Володимирівни) прадід Єрофєй Неліпа — козак з Запоріжжя, під час служби в армії прізвище записали — «Нелєпов»[377]. За словами Ю. Тимошенко, вся родина її матері мешкає в селі Перещепино на Дніпропетровщині[378].

Батько, Грігян Володимир Абрамович (нар. 3 грудня 1937 року в Дніпропетровську), за словами Тимошенко, латиш[378][379].[380] Батьки розійшлися, коли Юлії ще не було одного року[378] (за іншими даними, їй було три[379]).

Чоловік, Тимошенко Олександр Геннадійович, (нар. 11 червня 1960 року) — одружився з Юлією в 1979 році. Займається підприємництвом з 1990-х, один з керівників компанії ЄЕСУ, звинувачувався в економічних злочинах у 2000—2001 роках[381]. Був захисником Юлії під час судового процесу проти неї у 2011. У 2012 отримав політичний притулок у Чехії.[382] Був одним із організаторів Євромайдану у Празі[383] та створив Міжнародне громадське об'єднання «Батьківщина»[384][385]. Після звільнення дружини з ув'язнення повернувся до України[386].

Донька, Тимошенко Євгенія Олександрівна (нар. 20 лютого 1980). Закінчила Лондонську школу економіки, здобула ступінь бакалавра за спеціалізацією «Державне управління» та ступінь магістра за спеціалізацією «Російська та пострадянська політичні науки».[387] Була захисником матері під час судового процесу у 2011. Протягом двох з половиною років перебування Юлії Тимошенко в ув'язненні Євгенія проводила активну кампанію задля її звільнення й інформувала міжнародну спільноту про антидемократичні процеси в Україні. Євгенія Тимошенко мала десятки зустрічей з керівниками Євросоюзу, країн Заходу та міжнародних організацій[388][389][390][391][392], виступала в Сенаті США[393][394], в парламенті Італії[395], на Борнгольмській конференції[396], на форумах європейських політичних партій[237][397][398][399], у ЗМІ.[400][401] Одружена із Артуром Чечоткіним[402]. Виховує доньку Єву та двох синів Давіда та Адама[403][404].

Статки та доходи

Відповідно до декларації за 2020 рік, доходом Тимошенко були депутатська зарплата (462,5 тис. грн), кошти на виконання депутатських повноважень (255,9 тис. грн) та банківські відсотки (60,4 тис. грн). Також Тимошенко отримала із США, в порядку досудового врегулювання, 148,3 млн грн компенсації шкоди, заподіяної політичними репресіями 2011—2014 років. Політик має готівкою 290 тис. грн та 5 млн 391 тис. доларів США, володіє ювелірними виробами Mikimoto, Chanel, Dinh Van, Cartier, Chopard[405]. Чоловік депутатки, Олександр Тимошенко, отримав 342,3 тис. грн іноземного доходу, 1 млн грн від відчуження рухомого майна, 6 грн відсотків, 133,7 тис. грн страхових виплат. Тримає значні суми готівкою і в банках[405].

Згідно із декларацією за 2019 рік, у Тимошенко не було авто і нерухомості, елітний будинок площею 588 м2 у селі Козин вона орендувала у двоюрідної сестри Тетяни Шарапової (у 2019 році сестра померла). Також орендувала дві земельні ділянки, загальною площею 3362 м2[406][407]. Ще дві сусідні ділянки перебувають у власності тітки, Антоніни Ульяхіної[408][409][410][411]. Два автомобілі, Mercedes-Benz 2014 року та ГАЗ 1983 року, були зареєстровані на чоловіка[412], згодом він їх продав[413].

Наукова діяльність

18 березня 1999 року захистила кандидатську дисертацію за «спеціальність 08.02.03. — організація управління, планування і регулювання економікою» на тему «Державне регулювання податкової системи»[414] і отримала ступінь кандидат економічних наук.

Науковий керівник — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою національної економіки та публічного управління Київського національного економічного університету Савченко Анатолій Григорович.

Автор понад 50 наукових праць[джерело?].

Публікації за темою дисертації

  1. Тимошенко Ю., Турчинов О. Основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні. — К.: НАНУ, 1998. — 62 с. (особисто автору належить 45с. — розробка принципів, науково-методичних підходів та механізму організаційного забезпечення реформування податкової системи і системи позабюджетних фондів).
  2. Тимошенко Ю. В. Реформування системи оподаткування в Україні // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип. 2. — К.: КНЕУ, 1998. — С. 81-86.
  3. Тимошенко Ю. В. Функції податків в умовах переходу України до ринкових відносин // Вчені записки: Науковий збірник. Вип. 1. — К.: КНЕУ, 1998. — С. 40-42.
  4. А.с. ПА № 885. Україна. Нові підходи до проведення податкової реформи в Україні / Тимошенко Ю. В., Турчинов О. В. — 62с. Зареєстровано 31.12.97, Каталог державної реєстрації, 1998 (особисто автору належить 38 с. — концепція побудови податкової системи, розробка науково-методичних підходів та механізму реформування податкової системи та системи позабюджетних фондів).

Нагороди й відзнаки

  • За визначні заслуги перед УПЦ МП нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 року американський журнал Форбс назвав українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети[415].
  • У вересні 2005 року Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща)[416].
  • грудень 2005 — Prix de la Foundation за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі», Євросередземноморський форум в Монако[417]
  • У березні 2007 французький журнал «Міжнародна політика» вручив Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проєкту.[418] Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[419]
  • березень 2007 — нагорода Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[420]
  • 2008 — знак «Шахтарська слава» III ступеня у Луганську[421].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.[422]
  • У жовтні 2012 експрем'єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[423]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[424]
  • 18 жовтня 2014 у Хмельницькому журналісти вручили Тимошенко премію імені Якова Гальчевського «За вагомий внесок в розвиток демократії та подвижництво у державотворенні в Україні». Цією премією лідер «Батьківщини» була нагороджена в 2011. Диплом був вручений Юлії Тимошенко в Печерському суді, а саму нагороду — книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів» журналісти змогли передати лише тепер.[425]

Відображення у культурі

  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П'єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем'єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув'язнення.[426][427]

Див. також

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131430483 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Munzinger Personen
  3. Юлія Тимошенко назвала інтеграцію в ЄС і НАТО цілями України, DW
  4. Тимошенко - україно-латишка, але любить євреїв. Українська правда (укр.). Процитовано 1 листопада 2019. 
  5. Досьє кандидата. 13 фактів про Юлію Тимошенко
  6. а б Юлії Володимирівні - два по 30. Найцікавіші факти про чарівну ювілярку. https://ukrrain.com/. Процитовано 27 липня 2021. 
  7. Сегодня № 168 (669) за 25.09.2000 (рос.)
  8. Юлія Тимошенко як символ української революції. korrespondent.net (російською). 25 квітня 2001. 
  9. а б Корчинский Александр, Сибирцев Александр, Мирошниченко Максим, Рафал Анастасия, Дмитрий Коротков, Александр Ильченко, Тимошенко — 50: путь от песочницы до власти (рос.) // Сегодня, 25 листопада 2010
  10. Шведа, Юрій (13 жовтня 2011). Феномен Юлії Тимошенко: реконструкція міфу. ZAXID.NET (укр.). 
  11. а б Генпрокуратура закрила одну зі справ Тимошенко. Українська правда. Процитовано 1 September 2021. 
  12. Генпрокуратура закрила одну зі справ Тимошенко. https://www.pravda.com.ua/. Процитовано 30 жовтня 2021. 
  13. Юлине життя-2. Розкіш королеви. Документи. Політика (укр.). 
  14. UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper. Interfax-Ukraine (англ.). 25 червня 2012. 
  15. Лазаренко не порушував закон з Ітерою та ЄЕСУ, 8 травня 2004 р.
  16. Many Charges Dropped Against Ukraine's Ex-Premier, 10 may 2004
  17. U.S. court found insufficient evidence of Tymoshenko's involvement in Lazarenko's illegal schemes, says former attorney. https://en.interfax.com.ua/ (англійська). Процитовано 30 жовтня 2021. 
  18. Генпрокуратура России заявляет, что международный розыск Ю.Тимошенко прекращен (рос.). ЛІГАБізнесІнформ. 26.09.2005. 
  19. Росія закрила справу проти Тимошенко. Українська правда. 26 грудня 2005. 
  20. Тимошенко ждут с визитом в США
  21. У правоохранительных органов США нет претензий к Тимошенко, Фокус
  22. США не дали приплести Тимошенко к Лазаренко, Українська правда
  23. Суд у США відхилив позов проти Тимошенко у справі навколо ЄЕСУ Радіо Свобода
  24. а б Сергій Андрушко (27 червня 2016). Частка статків Лазаренка була отримана від прибутків компанії Тимошенко – екс-прокурор США. radiosvoboda.org (укр.). Радіо Свобода. Процитовано 28 серпня 2021. 
  25. Євген Тейзе (12.05.2017). 250 мільйонів Лазаренка: США - за крок до конфіскації активів екс-прем'єра (укр.). DW. Процитовано 28 серпня 2021. 
  26. Повернення грошей Лазаренка: бомба під президентські перегони?. DW. 16.08.2018. Процитовано 28 серпня 2021. 
  27. а б Біографія. Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013. 
  28. Народні депутати України II скликання. 
  29. Тимошенко Юлия. LIGA. 
  30. Юлія Тимошенко. Київський безпековий форум. 
  31. Пропозиції Президента до Бюджетного кодексу України. Верховна Рада України. 14.06.2001. 
  32. ЗУ Про бюджетну систему України. Верховна рада. 
  33. Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. Электронная библиотека Князева. 
  34. Постанова КМУ «Про утворення державного підприємства "Енергоринок"». Верховна Рада України. 5 травня 2000. 
  35. Ющенко назвав Тимошенко політичним другом і пообіцяв не красти. Українська правда. 4 лютого 2005. 
  36. Страх - джерело натхнення президента?. 
  37. Юлія Тимошенко: що треба знати про кандидатку в президенти. BBC news. Процитовано 1 September 2021. 
  38. «Про відставку Тимошенко дізналася з Інтерфаксу…». https://www.pravda.com.ua/. Процитовано 21 жовтня 2021. 
  39. Києво-Святошинський суд Київської області закрив усі кримінальні справи, що були порушені щодо лідера партії “Батьківщина" Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, Радіо Свобода
  40. Генпрокуратура спростовує всі заяви Тимошенко. Українська правда. 8 травня 2002. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021. 
  41. Юлія Тимошенко - лідер Форуму національного порятунку - оголосила про створення свого виборчого блоку на наступних парламентських виборах. Він називатиметься блок Юлії Тимошенко. Радіо Свобода. 
  42. Як починався "український фашизм". Українська правда. 14 лютого 2001. 
  43. Тимошенко Юлія Володимирівна. Глава фракції Батьківщина у Верховній Раді IX скликання. 
  44. Генеральна прокуратура України визнала необгрунтованим рішення Апеляційного суду Київської області про закриття кримінальних справ щодо Юлії та Олександра Тимошенків Радіо Свобода
  45. Блок Юлии Тимошенко. Политическая партия «Всеукраинское объединение» Батькивщина. 
  46. https://polityka.in.ua/tomenko/content.php?id=pc12-2002-02
  47. https://stopcor.org/batkivshhyna-vo/Батьківщина ВО
  48. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat_list?skl=5 За виборчим списком: Блок Юлії Тимошенко
  49. https://24tv.ua/hto_taka_yuliya_timoshenko_biografiya_kandidata_u_prezidenti_n1108947 Хто така Юлія Тимошенко: біографія кандидата у президенти
  50. Тимошенко сказала канадцям, що не братиме участь у виборах. Українська правда. 5 грудня 2003. 
  51. Союз Ющенко і Тимошенко тепер називається "Сила народу". Українська правда. 2 липня 2004. 
  52. Тимошенко обіцяє перемогу Ющенку в першому турі. Українська правда. 2 липня 2004. 
  53. Ющенко на Майдані організовує свято перемоги на виборах. Тимошенко прийде з донькою. Українська правда. 19 листопада 2004. 
  54. Другий день народного повстання. Ще один 150-тисячний мітинг. Українська правда. 23 листопада 2004. 
  55. Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця. Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 12 листопада 2013. 
  56. а б Ющенко висуває Кучмі ультиматум – інакше його заблокують на дачі. Сепаратизм вигадав Пінчук. Українська правда. 28 листопада 2004. 
  57. Виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України призначена Юлія Тимошенко, повідомила прес-служба Президента. https://www.radiosvoboda.org/. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  58. Тимошенко затвердили рекордною кількістю голосів. Коментарі. 04.02.2005. Архів оригіналу за 22.10.2014. Процитовано 22.10.2014. 
  59. Всі формальності дотримані. Підписані укази про Тимошенко, Порошенка та Третьякова. Українська правда. 8 вересня 2005. 
  60. Ющенко звільнив Тимошенко, бо не знає як конкурувати з жінкою?. Українська правда. 20 вересня 2005. 
  61. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.
  62. Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». https://www.rbc.ua/. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  63. Спроба номер сім: історія коаліцій по-українськи. https://www.bbc.com/. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  64. У Секретаріаті Президента України підписали Універсал національної єдності. https://www.radiosvoboda.org/. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  65. https://vybory.pravda.com.ua/articles/2019/05/20/7149987/
  66. https://www.radiosvoboda.org/a/961789.html Президент Віктор Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, Радіо Свобода, 02 квітня 2007
  67. Політична гравітація. https://osf.org.ua/. Процитовано 3 November 2021. 
  68. Коаліція погодила Яценюка і Тимошенко. Українська правда. 4 грудня 2007. 
  69. Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 10 лютий 2009. 
  70. Ukraine: Letter of Intent, Memorandum of Economic and Financial Policies, and Technical Memorandum of Understanding = [Україна: Лист про наміри, Меморандум про економічну та фінансову політику та Технічний меморандум про взаєморозуміння] : [арх. 23.10.2018] // IMF. — 2018. — 31 October. — Дата звернення: 30.10.2018. — Цитата: «To assure sound finances going forward, and bring Naftogaz’ financial relations with the budget onto a more orderly basis, we will unify the price of domestic and imported gas by end-2011. The gradual phasing of this process will start on December 1, 2008. In parallel, price subsidies for imported natural gas consumed by communal heating entities will be reduced through quarterly tariff adjustments and be eliminated by July 1, 2010».
  71. Кабмін готується переділити нафто-і газовидобування. https://www.obozrevatel.com/. Обозреватель. 14 квітня 2008. Процитовано 8 липня 2018. 
  72. Vanco пропонує Тимошенко оприлюднити угоду про розподіл продукції. https://www.unian.ua/. УНІАН. 18 липня 2008. Процитовано 8 липня 2018. 
  73. Тимошенко против Венко, или Кто предавал национальные интересы Украины. https://www.unian.net/. УНІАН. 16 вересня 2008. Процитовано 8 липня 2018. 
  74. Мирова з "Венко Прикерченська Лтд." дасть змогу Україні увійти до найбільших видобувачів вуглеводнів. https://ukranews.com/. Українські новини. 18 квітня 2011. Процитовано 8 липня 2018. 
  75. РЕГІОНИ НЕ ЗМОГЛИ ВІДПРАВИТИ ТИМОШЕНКО У ВІДСТАВКУ. Українська правда. 11 липня 2008. 
  76. Янукович не зміг позбутися Тимошенко. Українська правда. 5 лютого 2009. 
  77. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересень 2010. Процитовано 25 лютий 2009. 
  78. Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду виконується. Урядовий портал. 30 березня 2009. 
  79. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 вересень 2009. Процитовано 15 травень 2009. 
  80. Тимошенко взяли в Європу. Українська правда. 8 лютого 2008. 
  81. https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/05/150518_tymoshenko_ie_sx Юлія Тимошенко: Фірташ збрехав під присягою, ВВС
  82. Фірташ багато років конкурував із Тимошенко
  83. Тимошенко рада, що у Фірташа більше немає грошей на хабарі. Українська правда. 21 січня 2009. 
  84. «Українська правда», Сергій Лещенко: Тимошенко і газові контракти
  85. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України». Офіційний портал Верховної Ради України. 5 серпня 2009. 
  86. "Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами. Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  87. Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (друга частина). Політична думка. 10 січня 2010. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 22 жовтень 2014. 
  88. https://www.epravda.com.ua/publications/2011/06/24/290044/
  89. За три роки Україна та Росія перейдуть до ринкових цін. Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  90. "Газпром" і "Нафтогаз" домовилися про новий рік. ТСН.ua. 24 жовтня 2008. 
  91. https://www.radiosvoboda.org/a/1365498.html Ющенко: прийнятна ціна на газ для Києва — 204—210 доларів, Радіо Свобода, 01 січня 2009
  92. Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  93. Газпром заявляє, що повністю перекрив газ. Українська правда. 1 січня 2009. 
  94. Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови. Українська правда. 8 січня 2009. 
  95. Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися. Українська правда. 8 січня 2009. 
  96. ЄС вимагає відновлення постачання газу. УНІАН. 6 січня 2009. 
  97. Росія повністю припинила транзит через УКРАЇНУ. Австрія і Словаччина вже без газу. Українська правда. 7 січня 2009. 
  98. У ЄС вимагають негайно відновити поставки газу. Українська правда. 6 січня 2009. 
  99. ЄС покладає відповідальність за газову війну на Москву і Київ. Українська правда. 8 січня 2009. 
  100. а б Тимошенко виторгувала газ зі знижкою у 20%. Українська правда. 18 січня 2009. 
  101. а б Росія й Україна підписали газовий контракт на 10 років. Українська правда. 19 січня 2009. 
  102. Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст
  103. «Нафтогаз» рассчитался с «Газпромом» за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 дол. Архів оригіналу за 18 травень 2014. Процитовано 19 травень 2014. 
  104. "Газпром" пустив газ до Європи Україною - Тимошенко. Українська правда. 20 січня 2009. 
  105. Андрій Коблєв. Мовою фактів: Десять років з газовими угодами Тимошенко.
  106. Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые (рос.)
  107. https://rubikon.in.ua/pry/yulia-tymoshenko-is-a-historical-figure-for-ukraine.html Юлія Тимошенко — історична постать для України, Рубікон
  108. Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» на суму 56 мільярдів доларів — «Нафтогаз»
  109. Тимошенко йде в президенти. Українська правда. 7 червня 2009. 
  110. Тимошенко почала співочу агітацію. Українська правда. 13 вересня 2009. 
  111. Тимошенко назвали кандидатом у Президенти. УНІАН. 24 жовтня 2009. 
  112. ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти. УНІАН. 31 жовтня 2009. 
  113. Протокол Центральної виборчої комісії про результати голосування у день виборів Президента України. ЦВК. 17 січня 2010. 
  114. Партія Регіонів виграла у БЮТ битву за комісії. Українська правда. 3 лютого 2010. 
  115. Тимошенко: виборів в Україні більше немає. УНІАН. 3 лютого 2010. 
  116. Ханне Северинсен просила Ющенко не подписывать изменения в закон о выборах. Цензор.нет. 4 лютого 2010. 
  117. Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента. УНІАН. 4 лютого 2010. 
  118. Доповідач ПАРЄ: зміни до виборчого закону не можна застосовувати. Німецька хвиля. 4 лютого 2010. 
  119. У США теж критикують зміну "правил гри" в Україні. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  120. Новий закон – найбільша загроза виборам. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  121. Тимошенко: заклик Ющенка голосувати проти всіх – це «зрада України». Радіо Свобода. 23 січня 2010. 
  122. В Україні все йде за найгіршими сценаріями –опитування. Політична думка. 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  123. Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України. ЦВК. 7 лютого 2010. 
  124. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. ЦВК. 7 лютого 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 22 жовтня 2013. 
  125. Тимошенко замахнулась на 1000 дільниць. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  126. БЮТівець розповів, що вони зібралися оскаржувати. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  127. Турчинов заявляє, що вже доведені фальсифікації. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  128. а б Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  129. Янукович закликає Тимошенко піти у відставку. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  130. Позовна заява Юлії Тимошенко до Вищого Адміністративного Суду. Українська правда. 16 лютого 2010. 
  131. Суд зупинив рішення про перемогу Януковича. Українська правда. 17 лютого 2010. 
  132. Тимошенко відкликала позов із суду. Українська правда. 20 лютого 2010. 
  133. Юлія Тимошенко: я не визнаю Януковича президентом. Українська правда. 22 лютого 2010. 
  134. Рада коаліції вирішує, чи збирати підписи ВВС
  135. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  136. КС легалізував коаліцію
  137. Заявление Юлии Тимошенко по поводу решения Конституционного Суда Украины (08.04.2010). Архів оригіналу за 13.04.2010. Процитовано 05.02.2011. 
  138. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  139. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  140. «Знищення норовливого». Володимир Ар'єв. Газета «Дзеркало тижня. Україна», № 18, 20.5.2011. Архів оригіналу за 03.09.2011. Процитовано 03.11.2011. 
  141. «Чехія надала політичний притулок Данилишину», 13.01.2011, сайт газети «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 23.03.2011. Процитовано 19.04.2011. 
  142. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  143. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  144. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  145. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  146. «Арештована Тетяна Грицун — людина Тимошенко». Сайт «Бізнес гід», 27.07.2010. Архів оригіналу за 15.05.2013. Процитовано 03.11.2011. 
  147. СБУ підтверджує факт затримання в Росії екс-заступника головбуха «Нафтогазу» в рамках справи RosUkrEnergo. Інтерфакс-Україна, 15.9.2010.
  148. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  149. Бюджетний кодекс України. Офіційний портал Верховної Ради України. 21 червня 2001. 
  150. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Офіційний портал Верховної Ради України. 26 грудня 2008. 
  151. Закон України «Про державні цільові програми». Офіційний портал Верховної Ради України. 18 березня 2004. 
  152. а б Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко. Українська правда. 18 червня 2011. 
  153. Уряд Тимошенко не витрачав кіотські кошти", - Держказначейство. РБК-Україна. 07.08.2014. 
  154. На Тимошенко завели ще одну справу. Тепер за газові контракти. Українська правда. 11 квітня 2011. 
  155. Суд над Тимошенко. Почалося. Українська правда. 24 червня 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 червня 2011. 
  156. Печерський суд продовжив розгляд "газової справи" Тимошенко. ТСН. 25 червня 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 червня 2011. 
  157. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  158. Юлію Тимошенко заарештували. Радіо Свобода. 05.08.2011. 
  159. Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  160. Тимошенко дали сім років
  161. Вирок Юлії Тимошенко
  162. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  163. «Регіонал Ющенко повинен нести кримінальну відповідальність». Зорян Шкіряк. Сайт «Корреспондент'.нет». 18.8.2011. Архів оригіналу за 18.07.2012. Процитовано 03.11.2011. 
  164. За майже 2 роки перебування за ґратами Тимошенко не втратила своїх позицій, – політологи. ТВі. 30 липня 2013. 
  165. Янукович хоче Угоду з ЄС без звільнення Тимошенко, - EUObserver. Zaxid.net. 29 травня 2013. 
  166. а б Кримінальний процесуальний кодекс України. Офіційний портал Верховної Ради України. 13 квітня 2012. 
  167. а б "Батьківщина": суд чинить маніпуляції з заявою Тимошенко. Українська правда. 28 серпня 2013. 
  168. а б Вищий спецсуд засвідчив повну деградацію судової системи – «Батьківщина». Українська правда. 6 вересня 2013. 
  169. а б У Тимошенко заявили, що Янукович цинічно знехтував їхнім "подарунком". Українська правда. 14 жовтня 2013. 
  170. Генпрокуратура отменила постановление о закрытии дела Тимошенко по долгам ЕЭСУ. Інтерфакс-Україна. 24 жовтня 2011. 
  171. У Тимошенко кажуть, що прокурори мають українців за баранів. Українська правда. 27 жовтня 2011. 
  172. Власенко пояснив Генпрокуратурі, що вона промахнулася зі справою ЄЕСУ. Українська правда. 26 жовтня 2011. 
  173. У Тимошенко стало на 1 справу менше. ГПУ вже назвала її винною. Українська правда. 7 грудня 2011. 
  174. Тимошенко вдруге арештували. Українська правда. 8 грудня 2011. 
  175. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  176. Європа: другий арешт Тимошенко в СІЗО суперечить європейській конвенції. Українська правда. 9 грудня 2011. 
  177. а б У Харкові суд закрив справу ЄЕСУ. УНІАН. 28 лютого 2014. 
  178. а б Кузьмін заявив, що не накопав на Тимошенко, але слідчі страждають. Українська правда. 23 травня 2014. 
  179. Фрагмент ток-шоу «Шустер Live». Youtube.com. 23.05.2014. 
  180. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  181. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  182. «Медведєв зажадав, щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським». Сайт NewsUkraine, 18.10.2011. Архів оригіналу за 09.01.2012. Процитовано 03.11.2011. 
  183. Захід і Росія засудили Україну за вирок Тимошенко, ВВС
  184. УП: «Обама вимагає звільнення Тимошенко»
  185. Тимошенко відповість за перевищення повноважень. 11.10.2011. Архів оригіналу за 11.01.2012. Процитовано 05.11.2011. 
  186. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  187. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  188. Європарламент ще на місяць продовжив роботу місії Кокса-Квасневського. УНІАН. 16 жовтня 2013. 
  189. Гельсінський комітет: Справи проти опозиційних політиків криміналізують звичайні політичні рішення. ZN.UA. 16 серпня 2011. 
  190. Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 1. Главком. 16.08.2011. 
  191. Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 2. Главком. 16.08.2011. 
  192. Данський Гельсінський комітет з прав людини: Чи намагається Україна покращити верховенство права?(повний текст). Тиждень.ua. 13 квітня 2012. 
  193. Freedom House призывает Киев разрешить участие заключенных оппозиционеров в выборах во избежание международной изоляции (рос.). Інтерфакс-Україна. 05.07.2012. 
  194. Freedom House вимагає участі Тимошенко у виборах. Youtube.com (канал телеканалу ТВі). 5 липня 2012. 
  195. Freedom House закликає ЄС наполягати на звільненні Тимошенко. Українська правда. 9 квітня 2013. 
  196. Американський експерт: без Тимошенко вірогідність Асоціації менше 50%. Українська правда. 11 жовтня 2013. 
  197. Віце-президент ПАРЄ: Ситуація з Тимошенко — це аномалія, яку важко зрозуміти. Український тиждень. 19 січня 2013. 
  198. Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной. LB.ua. 28 июня 2013. 
  199. Європа вимагає від України негайно звільнити політв'язнів, у тому числі і Тимошенко. ТСН.ua. 6 лютого 2014. 
  200. Тимошенко подала апеляцію. Українська правда. 24 жовтня 2011. 
  201. Суддю Олену Сітайло відвезли із суду на «швидкій». Сайт «Незалежне бюро розслідувань», 1.12.2011. Архів оригіналу за 03.11.2013. Процитовано 11.12.2011. 
  202. В Апеляційному суді - п'ять захисників проти трьох прокурорів. УНІАН. 13 грудня 2011. 
  203. Тимошенко не прийшла до суду. Українська правда. 13 грудня 2011. 
  204. Захисники Тимошенко намагаються позбутися усієї колегії. Українська правда. 13 грудня 2011. 
  205. Чоловік судді у справі Тимошенко працює у Генпрокуратурі. Українська правда. 3 грудня 2011. 
  206. Защита Тимошенко не будет ходить в суд на апелляции. ЛІГАБізнесІнформ. 22 грудня 2011. 
  207. Апеляційний суд залишив у силі вирок Тимошенко. ВВС Україна. 23 грудня 2011. 
  208. Президент Європарламенту чекав іншого рішення щодо апеляції Тимошенко. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  209. У ЄС шкодують, що Тимошенко залишилась поза виборами. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  210. МЗС Франції не задоволений рішенням Апеляційного суду по Тимошенко. Українська правда. 26 грудня 2011. 
  211. США розчаровані Україною і вимагають звільнити Тимошенко. Українська правда. 28 грудня 2011. 
  212. Канада підтримала Тимошенко. УНІАН. 25 грудня 2011. 
  213. Голова ЄНП: Тимошенко продовжують переслідувати. УНІАН. 24 грудня 2011. 
  214. Діаспора теж не оцінила підтвердження вироку Тимошенко. Українська правда. 31 грудня 2011. 
  215. Захист подав касацію на вирок Тимошенко. УНІАН. 26 січня 2012. 
  216. Власенко: Будь-яке рішення, крім скасування вироку Тимошенко, буде незаконним. УНІАН. 20 серпня 2012. 
  217. https://lb.ua/news/2012/06/24/157826_byutovtsi_piketom_zhdut_komissiyu.html Кваснєвський і Кокс приїхали до Тимошенко в лікарню, Лівий берег
  218. Суд завершив розгляд касації Тимошенко: хроніка. ВВС Україна. 20 серпня 2012. 
  219. Євросудді пішли думати над справою Тимошенко. Україна визнала частину вимог?. Українська правда. 28 серпня 2012. 
  220. Суд відмовився випускати Тимошенко. Українська правда. 29 серпня 2012. 
  221. ЄС побачив несправедливість щодо Тимошенко і Кº. Українська правда. 29 серпня 2012. 
  222. У ПАРЄ розчаровані відхиленням касаційної скарги Тимошенко. УНІАН. 29 серпня 2012. 
  223. США також розчаровані рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко. Тиждень.ua. 30 серпня 2012. 
  224. Велика Британія розчарована рішенням Вищого спецсуду у справі Тимошенко. Тиждень.ua. 29 серпня 2012. 
  225. Канада розчарована рішенням по касації Тимошенко. Посольство Канади в Україні. 29 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 січень 2015. Процитовано 19 листопад 2013. 
  226. ЄС розчарований рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко. Тиждень.ua. 29 серпня, 2012. 
  227. Harding, Luke (5 квітня 2018). Ex-Trump aide Paul Manafort approved 'black ops' to help Ukraine president. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 квітня 2018. 
  228. https://ukrainian.voanews.com/a/tymoshenko-manafort-brud/4571732.html Манафорт таємно поливав Тимошенко брудом у західних ЗМІ — текст обвинувачення спеціального прокурора Мюллера, Голос Америки, 14 вересня 2018
  229. [ https://www.theguardian.com/us-news/2018/apr/05/ex-trump-aide-paul-manafort-approved-black-ops-to-help-ukraine-president Former Trump aide approved 'black ops' to help Ukraine president, The Guardian]
  230. принимал тайные операции против Тимошенко - The Guardian
  231. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля». [Архівовано 2020-04-25 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня. 27.02.2012. (Перевірено 07.10.2012)
  232. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. [Архівовано 30 жовтень 2012 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  233. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.05.2011.
  234. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.08.2011.
  235. а б «Казус Ющенко» для Тимошенко — 2. Сергій Лозунько. Сайт газети «2000», 6.12.2011. Архів оригіналу за 03.11.2013. Процитовано 11.12.2011. 
  236. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  237. а б в г Тортури можуть тривати, поки маму не вб'ють. Главком. 07.12.2011. 
  238. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  239. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  240. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  241. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  242. БЮТ зривав роботу Ради, закликаючи врятувати Тимошенко. Сайт газети «Сегодня», 06.12.2011. Архів оригіналу за 04.02.2012. Процитовано 11.12.2011. 
  243. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  244. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  245. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  246. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  247. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. (рос.) (Перевірено 06.10.2012)
  248. Європейський Суд наказав відправити Тимошенко в лікарню. Українська правда. 16 березня 2012. 
  249. Лікарі берлінської клініки Charité назвали діагноз Тимошенко. Радіо Свобода. 27.04.2012. 
  250. ТИМОШЕНКО ПРИВЕЗЛИ ДО ЛІКАРНІ. Українська правда. 9 травня 2012. 
  251. Юлию Тимошенко держат при камере. Коммерсант. 06.09.2012. 
  252. а б «В лікарні умови Юлії Тимошенко гірші, ніж у засуджених на довічне ув’язнення». Високий Замок. 14 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 жовтень 2014. Процитовано 25 жовтень 2014. 
  253. Тимошенко оголосила голодування. Українська правда. 24 квітня 2012. 
  254. Тимошенко снова объявила голодовку. Кореспондент.net. 29 жовтня 2012. 
  255. Юлія Тимошенко: у солідарність з учасниками Євромайданів я оголошую голодування. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 28 грудень 2013. Процитовано 3 березень 2014. 
  256. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  257. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  258. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  259. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  260. а б Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012. 
  261. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  262. Лікарі рекомендують Тимошенко лікуватися, незважаючи на страх. Українська правда. 10 червня 2013. 
  263. Тимошенко потрібна термінова операція, заявляє її дочка, посилаючись на німецьких лікарів. Інтерфакс-Україна. 01.07.2013. 
  264. Лікарі Шаріте: Операція – єдиний шанс для Тимошенко. Українська правда. 16 жовтня 2013. 
  265. Три країни ЄС не підпишуть угоду з Україною без вирішення справи Тимошенко. Українська правда. 21 жовтня 2013. 
  266. Голова Єврокомісії: Наступні тижні критичні для України. Українська правда. 23 жовтня 2013. 
  267. Керівництво Євросоюзу: українська влада має вирішити все, і питання Тимошенко. Українська правда. 25 жовтня 2013. 
  268. Європа нагадала Януковичу: час спливає. Українська правда. 10 листопада 2013. 
  269. МЗС Литви: Питання звільнення Тимошенко в країнах ЄС – символічне. Українська правда. 16 червня 2013. 
  270. Янукович перевів відповідальність за Тимошенко на Верховну раду. Українська правда. 17 жовтня 2013. 
  271. ВР створила робочу групу по Тимошенко за сценарієм ПР. Українська правда. 8 листопада 2013. 
  272. ВР провалила всі проекти щодо лікування Тимошенко. Українська правда. 21 листопада 2013. 
  273. Тимошенко закликала ЄС підписати угоду без її звільнення. 27 листопада 2013. 
  274. Гельсінська спілка з прав людини просить Януковича помилувати Тимошенко. Ракурс. 10.04.2013. Архів оригіналу за 25.10.2014. Процитовано 25.10.2014. 
  275. Львівська облрада звернулась до Президента із клопотанням про помилування Тимошенко. Новини Львова. 25.04.2013. 
  276. Луцька міська рада просить помилувати Тимошенко. ВолиньPost. 24 квітня 2013. 
  277. Звернення до Президента України щодо помилування та звільнення від тюремного ув’язнення Юлії Тимошенко. Тернопільська міська рада. 26 квітня 2013. 
  278. а б в г Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група). Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 січень 2015. Процитовано 25 жовтень 2014. 
  279. а б Європейська конвенція з прав людини. Офіс Ради Європи в Україні. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 8 квітень 2014. Процитовано 11 вересень 2013. 
  280. Тейшейра не втрачає надії зустрітись з Тимошенко. Тиждень.ua. 18 червня 2012. 
  281. Власенко запевняє, що Тимошенко незаконно позбавили побачення з главою МЗС Швеції. ZN.UA. 12 вересня 2012. 
  282. За вказівкою Януковича тюремники зірвали побачення, – Юлія Тимошенко. ТВі. 15 квітня 2013. 
  283. Власенко: забороняти Тимошенко побачення через нежить ніхто не має права. Тиждень.ua. 15 листопада 2013. 
  284. Доньці Тимошенко дозволили недовге побачення з матір’ю. Львівська газета. 26 листопада 2013. 
  285. Німецький лікар: у Тимошенко - важке захворювання, лікування буде тривалим. УНІАН. 24.05.2012. 
  286. "Шаріте": Тимошенко варто везти в Київ на "швидкій", а до цього робити гімнастику. Українська правда. 28 лютого 2013. 
  287. Тимошенко може пересуватися лише за допомогою медперсоналу - Власенко. УНІАН. 18.06.2013. 
  288. Дочка Тимошенко: влада нічого не пропонує для її лікування. Українська правда. 20 липня 2013. 
  289. Евгения Тимошенко рассказала, что матери нельзя проводить терапию и операцию. Независимое бюро новостей. 04.01.2014. Архів оригіналу за 25.10.2014. Процитовано 25.10.2014. 
  290. Від Тимошенко ховають стаціонарні телефони. Українська правда. 26 липня 2012. 
  291. Тюремники не планують доставляти Тимошенко на суд - донька. Українська правда. 24 січня 2014. 
  292. Тимошенко оголосила голодування проти фальсифікацій. Українська правда. 29 жовтня 2012. 
  293. Тимошенко оголосила голодування. Українська правда. 25 листопада 2013. 
  294. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Верховна Рада України. 01.06.2010. 
  295. а б Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  296. Євросуд взявся за другу скаргу Тимошенко. Українська правда. 15 липня 2013. 
  297. Tymoshenko v. Ukraine no. 2 - sprava, yaka stosuetsya kryminalnogo provadzhennya peredana Uryadu dlya nadannya zauvazhen. HUDOC Search Page. 15.07.2013. 
  298. Доповідь КЗК. Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). 5 вересня 2013. 
  299. Тимошенко хочуть дати довічне. Українська правда. 18 січня 2013. 
  300. а б Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили. Українська правда. 6 червня 2013. 
  301. Тимошенко: суд доведе, що Щербаня я не вбивала. Українська правда. 22 січня 2013. 
  302. У СПРАВІ ЩЕРБАНЯ ХОТІЛИ БАЧИТИ ТИМОШЕНКО. Спроба перенесена на завтра. Українська правда. 6 лютого 2013. 
  303. Тимошенко просить євроспостерігачів допомогти з її доставкою до суду. Українська правда. 27 лютого 2013. 
  304. Адвокат Тимошенко запевняє, що вона хоче в суд. Українська правда. 5 березня 2013. 
  305. Франція розкритикувала Януковича за нову справу проти Тимошенко. Українська правда. 23 січня 2013. 
  306. Карл Більдт: Янукович рухається не на Захід і не на Схід, а вниз. Німецька хвиля. 03.02.2013. 
  307. Закон України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції»
  308. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 22.02.2014 13:40
  309. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 751-VII «Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В.»
  310. Тимошенко випустили. Вона йде на президентські вибори /УП, 22 лютого 2014, 17:46
  311. США привітали звільнення Тимошенко і роботу Ради Радіо свобода, 22 лютого 2014 р.
  312. Активисты остановили кортежи Яценюка и Тимошенко в Жулянах. видео | Автополигон. Архів оригіналу за 9 травень 2014. Процитовано 19 травень 2014. 
  313. Когда Тимошенко прибыла в Киев, активисты Майдана остановили ее машину / Гордон
  314. Тимошенко їде на Грушевського вшанувати пам'ять загиблих. Українська правда. 22 лютого 2014. 
  315. Тимошенко - Майдану: Маєте стояти тут, поки не побачите у владі людей, яким довіряєте. Українська правда. 2014-02-22 21:44. 
  316. Тимошенко зустрілася з послами США та ЄС. РБК. 23 лютого 2014. 
  317. Юлія Тимошенко: зупинення агресії Росії в Україні – питання свободи всієї Європи. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 4 квітень 2014. Процитовано 4 квітень 2014. 
  318. Реабілітація Тимошенко після перших оперативних маніпуляцій триватиме до двох тижнів – Микола Поліщук. Інтерфакс-Україна. 13 березня 2014. 
  319. Тимошенко виписали з берлінської клініки. Німецька хвиля. 19 березня 2014. 
  320. Тимошенко прибула до Німеччини на лікування. Радіо "Свобода". 8 березня 2014. 
  321. Тимошенко створила оперативний штаб реагування на військову агресію Росії. ZN.UA. 21 березня 2014. 
  322. Тимошенко створює народний рух опору. Українська правда. 15 квітня 2014. 
  323. Тимошенко створює народний рух опору. ICTV. 2014. 
  324. 24 серпня Голова Комітету Андрій Кожем'якін, член Комітету Олександр Дубовой привітали бійців 34-го батальйону територіальної оборони "Батьківщина" з Днем незалежності України та передали військове спорядження. Верховна Рада України. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 20 жовтень 2014. Процитовано 20 жовтень 2014. 
  325. Батальйон "Батьківщина" заявив про знищення ватажка терористів Лєшого. УНІАН. 02.08.2014. 
  326. На Кировоградщине начал работу добровольческий батальон (рос.). ВЕСТИУА. 18 травня 2014. 
  327. 42-му батальйону тероборони в зоні АТО передали бронежилети (Фоторепортаж. Відео). Златопіль. Усі новини Кіровоградщини. 20 серпня 2014. 
  328. Закон України «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини». Верховна Рада України. 28.02.2014. 
  329. Підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було, - екс-замгенпрокурора. РБК-Україна. 11 березня 2015. 
  330. Верховний суд закрив «газову справу» Тимошенко. ICTV. 14 квітня 2014. 
  331. Суд поставив крапку у "газовій справі" Тимошенко. ZN.UA. 24 червня 2014. 
  332. ЄСПЛ припинив розгляд справи Тимошенко щодо політичних переслідуваннях. rbk. 22 січня 2015. 
  333. ЄСПЛ вирішив припинити вивчення другої скарги Тимошенко в результаті "дружнього врегулювання. ua.interfax. 22 січня 2015. 
  334. Юлія Тимошенко: я балотуватимуся на посаду президента на виборах 25 травня. Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 березень 2014. Процитовано 29 березень 2014. 
  335. "Батьківщина" висунула Тимошенко в президенти. ICTV. 29 лютого 2014. 
  336. Вибори Президента України 2014. Тимошенко Юлія Володимирівна. Передвиборча програма. ЦВК. 31.03.2014. 
  337. Війна штабів. Навіщо їй участь, а йому — перемога
  338. Протокол ЦВК про результати виборів Президента України. ЦВК. 25 травня 2014. 
  339. Тимошенко анонсировала проведение реформы в "Батькивщине": "Работаю над реформой партии" (рос.). Цензор.нет. 02.06.2014. 
  340. Тимошенко хоче провести референдум щодо вступу в НАТО у день виборів у Раду. ZN.UA. 30 серпня 2014. 
  341. Список "Батьківщини" на виборах очолила льотчиця Надя. Українська правда. 14 вересня 2014. 
  342. Зусиллями Тимошенко Надію Савченко можуть звільнити ще до 26 січня, Слово і діло
  343. «Батьківщина» заявляє про вихід із коаліції
  344. [1]
  345. Кандидатка Тимошенко: 10 цитат за 5 років. 
  346. Тарифний популізм: перерахунку за газ не варто очікувати. 
  347. Юлія Тимошенко: Українська ГТС коштує, мінімум, 300 мільярдів євро. Укрінформ (uk-UA). 19 квітня 2018. 
  348. Газовий популізм: експерти про плани Тимошенко щодо ГТС і "Нафтогазу", DW. 
  349. Рада продовжила мораторій на продаж землі
  350. Без коси і з новим курсом (ua). Процитовано 15 червня 2018. 
  351. Як і перед ким презентувала «новий курс» Тимошенко (ua). Процитовано 15 червня 2018. 
  352. Тимошенко зібрала форум, щоб оголосити "новий економічний курс". Укрінформ (ua). Процитовано 21 вересня 2020. 
  353. Вся правда про Новий курс від Тимошенко: що потрібно знати. Обозреватель (ua). 12 жовтня 2018. 
  354. «Новий курс» Тимошенко на вибори
  355. Юлія Тимошенко: новий курс — це прискорене економічне зростання на 7 % щороку
  356. Куди приведе Україну «Новий курс» Юлії Тимошенко? Документ є компіляцію наукових робіт та міжнародного досвіду, але реалістичного і збалансованого плану не вийшло. (рос)
  357. Оцінка «нового економічного курсу» Юлії Тимошенко: звідки гроші? Кандидат в президенти Юлія Тимошенко презентувала свою економічну програму. Чи можна її реалізувати в Україні?
  358. “Батьківщина” висунула Тимошенко кандидатом у президенти. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 червня 2020. 
  359. ЦВК зареєструвала Тимошенко, Ляшка і ще 4 кандидатів у президенти. Українська правда (укр.). Процитовано 30 червня 2020. 
  360. Юлія Тимошенко розпочала великий передвиборчий тур Україною. Батьківщина (укр.). 5 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2020. 
  361. Стартувала всеукраїнська акція єднання "Україна обирає зміни" за участі кандидата в президенти Тимошенко - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 30 червня 2020. 
  362. "Двійник" для Тимошенко. 10 фактів про Юрія Тимошенка. Еспресо ТВ (ua). Процитовано 13 лютого 2019. 
  363. Депутата Тимошенка виключили з «Народного фронту» через плани балотуватись у президенти. Громадське ТВ (ua). Процитовано 17 січня 2019. 
  364. Тимошенко стверджує, що нардеп Юрій Тимошенко є технічним кандидатом від влади проти неї. Інтерфакс Україна (ua). Процитовано 8 лютого 2019. 
  365. Сергій Тарута підписав Меморандум про взаємодію з Юлією Тимошенко (відео). www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 червня 2020. 
  366. України, Федерація професійних спілок. INTV. Федерація профспілок України підтримала Соціальну доктрину Юлії Тимошенко (відео). Федерація професійних спілок України (uk-ua). Процитовано 30 червня 2020. 
  367. Юлія Тимошенко: 31 березня – історичний день, що змінить майбутнє України. Батьківщина (укр.). 29 березня 2019. Процитовано 30 червня 2020. 
  368. Вибори Президента України. Центральна виборча комісія України. Процитовано 30.06.2020. 
  369. Підтримка виборцями кандидата на пост Президента України в регіоні. Центральна виборча комісія. Процитовано 30.06.2020. 
  370. Ігор Фещенко, Олексій Півторак. Офіційні звіти: скільки Порошенко, Тимошенко та Зеленський зібрали на кампанію. Чесно. Процитовано 29 березня 2019. 
  371. НАЗК зафіксувало порушення у фінзвітах 17 кандидатів у президенти, зокрема у Зеленського, Тимошенко, Гриценка та Бойка. Інтерфакс Україна (ua). Процитовано 26 березня 2019. 
  372. Народні депутати України. Тимошенко Юлія Володимирівна. Офіційний веб-портал Верховної Ради України (ua). Процитовано 29 серпня 2019. 
  373. "Батьківщина" Тимошенко переходить в опозицію до партії Зеленського. DW (укр.). Процитовано 13 листопада 2019. 
  374. Тимошенко пішла до КСУ із законопроєктом про ринок землі. Укрінформ (укр.). Процитовано 18 листопада 2019. 
  375. «Батьківщина» хоче провести референдуми з п’яти питань – Тимошенко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 січня 2021. 
  376. Із відповіді Прем'єр-міністра України Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  377. Кужель веде свій родовід від Рюриковичів, Табачник — від Романових, а Юлія Григян — від запорізьких козаків // Сайт «ОБКОМ». — 2009. — 14 травня.
  378. а б в Ахтунг: Тимошенко на экране. Тема. 12 грудня 2005.  (рос.) (укр.)
  379. а б Мария Дупак. Путь к успеху: Юлия Тимошенко (ФОТО, ВИДЕО). polittech. 23.12.2013. Архів оригіналу за 23.01.2015. Процитовано 23.01.2015.  (рос.)
  380. https://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:78385 Володимир Абрамович Грігян
  381. Заарештовано чоловіка віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Українська правда. 21 серпня 2000. 
  382. Олександр Тимошенко отримав притулок у Чехії. Тиждень.ua. 7 січня 2012. 
  383. Олександр Тимошенко на Євромайдані в Празі. Radiosvoboda. 28 листопада 2013. 
  384. Міжнародну «Батьківщину» придумав чоловік Тимошенко. Tyzhden. 10 січня 2012. 
  385. Олександр Тимошенко реєструє "Батьківщину" у Празі. Українська правда. 09 січня 2012. 
  386. Чоловік Тимошенко прилетів до дружини й доньки в Дніпропетровськ. Українська правда. 24 лютого 2014. 
  387. Готуй вишиванки, Лондоне!. Україна молода. 2006. 
  388. Дочка Тимошенко зустрілася з послами ЄС. ICTV. 18 квітня 2012. 
  389. Президент ПАРЄ планує відвідати Тимошенко. Тиждень.ua. 16 червня 2012. 
  390. Баррозу обіцяв не міняти свободу Тимошенко на "формальності" - Немиря. Українська правда. 14 грудня 2012. 
  391. Евгения Тимошенко встретилась с Обамой (рос.). Главком. 13.02.2013. 
  392. Євгенія Тимошенко зустрілась з віце президентом Європарламенту. Youtube.com. 25 лютого 2014. 
  393. Дочь Тимошенко попросила Сенат США повлиять на "врагов демократии" (Текст выступления) (рос.). LB.ua. 2 лютого 2012. 
  394. Євгенія Тимошенко виступила перед сенаторами (англ.). Youtube.com. 5 лютого 2012. 
  395. Євгенія Тимошенко: йдеться не тільки про мою маму. УНІАН. 22.03.2012. 
  396. Євгенія Тимошенко виступила на щорічній Борнгольмській конференції. Високий Замок. 15 червня 2013. Архів оригіналу за 6 червень 2014. Процитовано 17 жовтень 2014. 
  397. Евгения Карр на конгрессе ЕС в Марселе. Перевод (рос.). Youtube.com. 13 грудня 2011. 
  398. Евгения Тимошенко выступила на съезде Христианско-социального союза в Баварии (рос.). Rusverlag.de. 12.01.2014. 
  399. Тимошенко приняла участие в ежегодном собрании Союза христианских и центристских демократов Италии. Фоторепортаж (рос.). Цензор.НЕТ. 15.09.13. 
  400. Євгенія Тимошенко: "Влада повністю оголила свої мотиви". Німецька хвиля. 25.01.2013. 
  401. "Мы будем бороться до конца": Евгения Тимошенко в Париже (рос.). RFI. 15.06.2012. 
  402. У "Борисполі" заскочили молодят Жужу та Чечоткіна, які поспішали у медовий місяць. ТСН. 29.12.2014. 
  403. Юлия Тимошенко в третий раз стала бабушкой. focus.ua (рос.). Процитовано 8 грудня 2020. 
  404. Третьего внука Юлии Тимошенко назвали в честь первого человека на Земле. Комсомольська правда в Україні (рос.). Процитовано 9 грудня 2020. 
  405. а б Перегляд документа #ce0dd596-2d90-4080-85a1-6a1703c53255 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 26 квітня 2021. 
  406. Тимошенко стала доларовою мільйонеркою, Українська правда, 4 травня 2020
  407. Декларація Тимошенко: новий бізнес чоловіка, збільшені доходи та накопичення. www.chesno.org (укр.). Процитовано 1 березня 2021. 
  408. Дом в Конча-Заспе и земля на 6100 м2: Недвижимость Юлии Тимошенко — фото, Finance.bigmir.net, 8 липня 2019
  409. [2]
  410. [3]
  411. Маєток Тимошенко: що відомо про нерухомість незмінної лідерки «Батьківщини», 24ТВ, 5 липня 2019
  412. Юлія Тимошенко: що треба знати про кандидатку в президенти, ВВС, 22 січня 2019
  413. Тимошенко подала стабільну декларацію
  414. Державне регулювання податкової системи, Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю.В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укр. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. 17 лютого 1999. 
  415. Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу. 29 липня 2005. 
  416. Тимошенко стала Людиною року. Українська правда. 8 вересня 2005. 
  417. Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера. Укррудпром. 12 грудня 2005. 
  418. Відзнака за політичну мужність. Голос України. 30 березня 2007. 
  419. Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”. УНІАН. 29 березня 2007. 
  420. Тимошенко в США нагородили листами Рейгана. Українська правда. 3 березня 2007. 
  421. Урядовий портал
  422. Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської православної церкви - Орденом Святогробського Братства. Урядовий портал. 18 жовтня 2009. 
  423. Євгенії Тимошенко вручили Міжнародну премію Боніфація VIII, присуджену її матері. Кореспондент.net. 21 жовтня 2012. 
  424. Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії. Кореспондент.net. 12 липня 2013. 
  425. Журналісти Хмельниччини вручили Юлії Тимошенко нагороду за розвиток державотворення. batkivshchyna. 18 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. 
  426. Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko? (Edinburgh Fringe) (en-GB). Процитовано 25 жовтня 2018. 
  427. Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?. Edinburgh Festival Fringe. 25 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 листопад 2013. Процитовано 8 жовтень 2013. 

Джерела і література

  • Гарань О. Тимошенко Юлія Володимирівна // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 711. — ISBN 978-966-611-818-2.
  • Чобіт Д. Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. — Просвіта : Броди, 2006.
  • Лоза Р. Невыполненный заказ. — К. : ПП «Продукт БВО», 2002. — 96 с.

Посилання

Мультимедіа про Юлію Тимошенко