Критерій оптимального проєктування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:59, 7 лютого 2020, створена Maximaximum (обговорення | внесок) (правопис за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крите́рій оптима́льного проєктува́ння — економічний показник, який є оцінкою альтернативних варіантів проєкту (плану) підприємства (наприклад, гірничого, машинобудівного тощо). У більшості випадків критерій оптимального проєктування — це приведені витрати

с + Ek,

де с — середня собівартість продукції,
Е — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень,
k — питомі капіталовкладення на 1 т річної потужності підприємства.

Часто як критерій застосовують сумарний [прибуток] (за оптимізаційний період) або рентабельність. Іноді критерієм є собівартість, питомі капіталовкладення, трудоємність технологічного процесу на дільниці або підприємстві.

Література[ред. | ред. код]