Критерій стійкості Найквіста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:26, 1 липня 2021, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Найквіста.JPG

Критерій стійкості Найквіста — один із способів аналізу лінійної стаціонарної динамічної системи на стійкість. Поряд з критерієм стійкості Михайлова є представником сімейства частотних критеріїв стійкості, на відміну від алгебраїчних критеріїв, таких як критерій стійкості Рауса та критерій стійкості Гурвиця.

Крите́рій На́йквіста: якщо система автоматичного управління стійка в розімкненому стані, то для її стійкості в замкненому стані необхідно і достатньо, щоб АФЧХ розімкненої системи W(jw) при зміні w від нуля до нескінченності не охоплювала точку з координатами (-1; j0) комплексної площини.

При використанні даного критерію необхідно побудувати годограф Найквіста (амплітудно-фазова частотна характеристика) розімкненої системи і пересвідчитися, що годограф не охоплює точку з координатами (-1; j0).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]