Райнгарт Козеллек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Райнгарт Козеллек
Reinhart Koselleck
Reinhart Koselleck.jpg
Народився 23 квітня 1923(1923-04-23)
Герліц
Помер 3 лютого 2006(2006-02-03) (82 роки)
Бад-Ейнгаузен
Громадянство Німеччина Німеччина
Alma mater Гайдельберзький університет
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Білефельдський університет
Посада професор теорії історії, керівник Центру міждисциплінарних досліджень Білефельдського університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Член North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Arts[d], Гайдельберзька академія наук, Німецька академія мови і поезії і Угорська академія наук
Відомий завдяки: історія понять
Нагороди почесна медаль Школи гуманітарних досліджень соціальних наук (Париж, 1993), премія Зігмунда Фрейда (1999), «Премія з історії» міста Мюнстера (2003). Почесний доктор Амстердамського університету та Університету Париж VII, почесний член Угорської Академії наук та ін.

Ра́йнгарт Козе́ллек нім. Reinhart Koselleck; 23 квітня 1923(19230423), Герліц — 3 лютого 2006, Бад-Ейнгаузен у Північному Рейні-Вестфалії) — німецький історик та теоретик історичної науки. Основоположник впливового в історіографії напряму — історії понять.

Біографія

Народився в учительській родині. З 1941 року в лавах німецької армії. Воював на Східному фронті, потрапив у полон, в 1944 — 1945 роках перебував у військовому таборі в місті Караганда.

У 1947 — 1953 роках навчався в Гайдельберзькому університеті та Бристольському університеті. Серед його викладачів були Мартін Гайдеггер, Карл Шмітт, Ганс-Георг Гадамер, Альфред Вебер, Карл Левіт, Вернер Конце та інші. 1954 року захистив дисертацію в Гайдельберзі «Критика і криза», присвячену занепаду моралі в буржуазному суспільстві епохи Просвітництва (праця була перекладена англійською, іспанською, італалійською та французькою мовами).

У 1954 — 1956 роках працював запрошеним викладачем у Бристольському університеті. З 1960 року став постійним співробітником «Arbeitkreis für Moderne Sozialgeschichte» («Творчої групи сучасної соціальної історії») в Гайдельберзі. 1986 року, після смерті В.Конце, став її керівником.

1965 року захистив габілітаційну дисертацію на тему «Пруссія між реформою і революцією», в якій на основі аналізу прусського законодавства, права і системи адміністративного управління дійшов висновку, що в Пруссії в 19 столітті збіглися в часі процеси індустріалізації та соціальної модернізації, які зумовили її піднесення і «укорінення» в ній майбутніх соціальних і політичних суперечностей.

З 1966 року обіймав посаду професора політичних наук в Рурському університеті міста Бохума. Активно працював у комісії із заснування Білефельдського університету, який після відкриття 1971 року став провідним центром міждисциплінарних досліджень та розвитку теоретичних проблем історичної науки. У 1968—1974 роки працював ординарним професором нової історії Гайдельберзького університету.

З 1974 і до останніх днів життя працював у Білефельдському університеті, спершу на посаді професора теорії історії, а згодом очолив Центром міждисциплінарних досліджень, з 1989 року був почесним сенатором Білефельдського університету.

Плідно співпрацював з провідними світовими університетами та науковими центрами, не раз запрошувався ними, зокрема: 1978 — Токійським університетом, 1979 і 1982 — Паризьким університетом, 1986 і 1988 — Новою школою соціальних досліджень у Нью-Йорку, 1992 — Колумбійським університетом, 1998 — Нідерландським інститутомтом поглиблених досліджень в гуманітарних і соціальних науках. Був членом багатьох наукових академій і коледжів, зокрема: Гайдельберзької й Геттінгенської Академій наук, Історичної комісії при Баварській Академії наук в Мюнхені, Британської академії, Наукового коледжу в Берліні, Колегіуму в Будапешті.

1989 року став почесним доктором Амстердамського університету. З 1993 року був науковим консультантом Берлінсько-Бранденбурзького інституту німецько-французької співпраці в Європі (BBI), в останні місяці життя очолював тут великий науковий проект «Європейська спільнота в контроверзах».

1993 року був нагороджений почесною медаллю Школи гуманітарних досліджень соціальних наук у Парижі, 1998 року обраний почесним членом Угорської Академії наук, 1999 року отримав премію Зігмунда Фрейда за наукову прозу.

У червні 2000 року брав участь в українсько-німецькому колоквіумі «Історичні пошуки ідентичності», виголосив доповідь «Політичний культ мертвих. Пам'ятники воїнам у новий час», яка була частиною його великого наукового проекту з дослідження політичної іконографії.

2003 року став почесним доктором Університету Париж VII. Цього ж року одержав «Премію з історії» від міста Мюнстера.

Помер 2 лютого 2006 року в Бад-Айнгаузені (земля Північний Рейн-Вестфалія).

Науковий доробок

Найбільший фахівець з теорії історії, історичної антропології, історії понять, соціальної історії та історії права.

З 1970-х років спільно з О. Бруннером та В. Конце став одним з ініціаторів, видавців та найактивніших авторів багатотомного видання «Geschichtliche Grundbegriffe» («Фундаментальні історичні поняття»), яке мало великий вплив на розвиток історичної науки та започаткувало створення німецької школи історичної семантології (див. Історія понять).

Спільно з Й. Рюзеном, Ю. Кокою та В. Шульцом підготував два томи («Об'єктивність і партійність в історичній науці» та «Форми історіографії») 6-томної «Теорії історії». Створив концепцію «переломного часу» (нім. Sattelzeit, мався на увазі період з 1750 до 1850 року) та ввів до наукового обігу метаісторичні категорії «простір досвіду» та «горизонт очікування», на основі яких розвинув власну теорію соціальної історії.

Загалом Козеллек прагнув розробити духовний і філософський напрямок соціальної історії, на противагу неомарксистському та статистичному підходові, що наголошує на економічних важелях розвитку суспільства.

В останні роки життя зацікавився антропологією, займався дослідженням пам'ятників загиблим та віськових цвинтарів (праця «Політичний культ мертвих» — Der politische Totenkult, 1994), а також політичною іконографією насильницької смерті (Zur politischen Ikonologie des gewaltsamen Todes, 1998).

Праці

Монографії

  • Preußen zwischen Reform und Revolution. Allgemeines Landrecht, Verwaltung und soziale Bewegung von 1791 bis 1848. Klett-Cotta, Stuttgart 1967, ISBN 3-12-905050-7 (водночас як дисертація: Habilitationsschrift, Heidelberg 1965).
  • Kritik und Krise. Eine Studie zur Pathogenese der bürgerlichen Welt. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1973, ISBN 3-518-07636-1.
  • Vergangene Zukunft. Zur Semantik geschichtlicher Zeiten. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1979, ISBN 3-518-06410-X.
  • Europa im Zeitalter der europäischen Revolutionen. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1982, ISBN 3-596-60026-X (Fischer Weltgeschichte, Bd. 26).
  • Der politische Totenkult: Kriegerdenkmäler in der Moderne. Fink, München 1994. ISBN 3-7705-2882-4.
  • Goethes unzeitgemäße Geschichte. Manutius, Heidelberg 1997. ISBN 3-925678-67-0.
  • Expérience de l'Histoire. Paris 1997, ISBN 2-02-031444-4.
  • Zur politischen Ikonologie des gewaltsamen Todes. Ein deutsch-französischer Vergleich. Basel 1998, ISBN 3-7965-1028-0.
  • Europäische Umrisse deutscher Geschichte. Zwei Essays. Manutius, Heidelberg 1999, ISBN 3-925678-86-7.
  • The Practice of Conceptual History: Timing, History, Spacing Concepts. Stanford 2002, ISBN 0-8047-4022-4 (Cultural Memory in the Present).
  • Zeitschichten. Studien zur Historik. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-518-29256-0.
  • Begriffsgeschichten. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2006. ISBN 3518584634.
  • Vom Sinn und Unsinn der Geschichte. Aufsätze und Vorträge aus vier Jahrzehnten. Hrsg. von Carsten Dutt, Berlin 2010, ISBN 978-3-518-58539-9.

Спільні проекти

  • Geschichte. Ereignis und Erzählung. Hrsg. von Reinhart Koselleck und Wolf-Dieter Stempel. München 1973 (Poetik und Hermeneutik 5).
  • Theorie der Geschichte. Beiträge zur Historik, DTV, FaM 1977ff. Mitherausgeber von zwei Teilbänden: — Band 1 (1977), Objektivität und Parteilichkeit in der Geschichtswissenschaft, ISBN 3-423-04281-8, gemeinsam mit Wolfgang J. Mommsen und Jörn Rüsen; Band 4 (1982), Formen der Geschichtsschreibung, ISBN 3-423-04389-X, gemeinsam mit Jörn Rüsen und Heinrich Lutz.
  • Hayden White: Auch Klio dichtet oder Die Fiktion des Faktischen. Studien zur Tropologie des historischen Diskurses. Stuttgart 1991. ISBN 3-608-95806-1 (Einführung von Reinhart Koselleck — передмова Козеллека)
  • Epochenschwelle und Epochenbewusstsein. Hrsg. von Reinhart Herzog und Reinhart Koselleck. München 1997, ISBN 3-7705-2390-3 (Poetik und Hermeneutik 12).
  • Niedergang. Studien zu einem geschichtlichen Thema. Stuttgart 1999. ISBN 3-12-912440-3 (zusammen mit Paul Widmer)
  • Geschichtliche Grundbegriffe. Historisches Lexikon zur politisch sozialen Sprache 8 Bde. Stuttgart 2004. ISBN 3-608-91500-1 (zusammen mit Werner Conze und Otto Brunner)
  • Hermeneutik und Historik. o.J. o.O. ISBN 3-8253-3932-7 (zusammen mit Hans-Georg Gadamer)

Українські переклади

  • Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. Пер. з нім. — К.: «Дух і літера», 2005. — 380 с.

Мова укр. — Обкл. м'яка — Форм. 60х84/16 — ISBN 966-7888-94-0 Анотація видавництва

  • Часові пласти. Дослідження з теорії історії. Пер. з нім. Володимира Шведа — К.: Дух і літера, 2006. — 429 с.

Мова укр. — Обкл. м'яка — Форм. 60х84/16 — ISBN 966-378-028-2 Анотація видавництва

Література

  • Åkerstrøm Andersen N. Discursive analytical strategies: Understanding Foucault, Koselleck, Laclau, Luhmann. Bristol: The Policy Press, 2003
  • Zeit, Geschichte und Politik = Time, history, and politics: zum achtzigsten Geburtstag von Reinhart Koselleck/ Jussi Kurunmäki, Kari Palonen, eds. Jyväskylä: University of Jyväskylä, 2003
  • Palonen K. Die Entzauberung der Begriffe: das Umschreiben der politischen Begriffe bei Quentin Skinner und Reinhart Koselleck. Münster: Lit, 2004
  • Ute Daniel: Стаття Reinhart Koselleck. In: Lutz Raphael (Hrsg.): Klassiker der Geschichtswissenschaft. Band 2: Von Fernand Braudel bis Natalie Z. Davis. München 2006, ISBN 3-406-54104-6, S. 166—194.
  • Christof Dipper: Die «Geschichtlichen Grundbegriffe». Von der Begriffsgeschichte zur Theorie historischer Zeiten. In: Historische Zeitschrift 270, 2000, S. 281—308.
  • Manfred Hettling, Bernd Ulrich: Formen der Bürgerlichkeit. Ein Gespräch mit Reinhart Koselleck. In: Manfred Hettling (Hrsg.): Bürgertum nach 1945, Hamburg 2005, S. 40-60, ISBN 3-936096-50-3.
  • Bettina Hitzer, Thomas Welskopp (Hrsg.): Die Bielefelder Sozialgeschichte. Klassische Texte zu einem geschichtswissenschaftlichen Programm und seinen Kontroversen. Bielefeld 2010, ISBN 9783837615210.
  • Michael Jeismann: Das Jahrhundert unter der Haut. Die Besiegten schreiben die Geschichte: Zum Tode des deutschen Historikers Reinhart Koselleck. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 6. Februar 2006, Nr. 31, S. 33.
  • Marian Nebelin: Das Preußenbild Reinhart Kosellecks. In: Hans-Christof Kraus (Hrsg.): Das Thema «Preußen» in Wissenschaft und Wissenschaftspolitik vor und nach 1945. Berlin 2013, S. 333—384.
  • Willibald Steinmetz: Nachruf auf Reinhart Koselleck (1923—2006). In: Geschichte und Gesellschaft 32, 2006, S. 412—432.
  • Rudolf Vierhaus: Laudatio auf Reinhart Koselleck. In: Historische Zeitschrift 251, 1990, 529—538.
  • Stefan Weinfurter (Hrsg.): Reinhart Koselleck, 1923—2006: Reden zum 50. Jahrestag seiner Promotion in Heidelberg. Winter. Heidelberg 2006, ISBN 3-825-35205-6.
  • Reinhart Koselleck 1923—2006: Reden zur Gedenkfeier am 24. Mai 2006/ Bulst N. (Hrsg.). Bielefeld: Universität Bielefeld, 2007
  • Carsten Dutt, Reinhard Laube (Hrsg.): Zwischen Sprache und Geschichte. Zum Werk Reinhart Kosellecks, Göttingen 2013, ISBN 978-3835311701.

Джерело

Посилання