Німецька марка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(правопис, стиль)
(Не показані 108 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{пишу}}
{{Валюта
{{Валюта
|Назва = Німецька марка
|Назва = Німецька марка
Рядок 9: Рядок 8:
|Держава(и) = {{flagcountry|West Germany}}<br/>(1949–1990)<br/>{{flagcountry|Germany}}<br/>(1990–2001)
|Держава(и) = {{flagcountry|West Germany}}<br/>(1949–1990)<br/>{{flagcountry|Germany}}<br/>(1990–2001)
|Банкноти = 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 марок
|Банкноти = 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 марок
|Монети = 1, 2, 5, 10, 50 [[пфеніг]]ів;<br/>1, 2, 5, 10 марок
|Монети = 1, 2, 5, 10, 50 [[пфеніг|пфенігів]];<br/>1, 2, 5, 10 марок
|Код1 = DEM
|Код1 = DEM
|Код2 =
|Код2 =
Рядок 22: Рядок 21:
|Веб-сайт = [http://www.bundesbank.de/ bundesbank.de]
|Веб-сайт = [http://www.bundesbank.de/ bundesbank.de]
}}
}}
[[Файл:Deutsche Bundesbank by Matthew Bisanz.jpg|міні|праворуч|260пкс|Будівля [[Німецький Бундесбанк|Німецького Бундесбанку]], установи-емітенту німецької марки]]
[[Файл:Deutsche Bundesbank by Matthew Bisanz.jpg|міні|праворуч|260пкс|Будівля [[Німецький Бундесбанк|Німецького Бундесбанку]], установи-емітенту німецької марки в 1957–2001 роках]]
'''Німе́цька ма́рка''' ({{lang-de|Deutsche Mark}}; скорочено '''DM''', в міжнародній банківській термінології '''DEM''', в просторіччі також '''D-Mark''' або коротко '''Mark''', в англомовних країнах, в основному має назву '''Deutschmark''') — колишня валюта [[Німеччина|Німеччини]]. Була запроваджена у 1948 році на території [[Західна Німеччина|Західної Німеччини]]. Після [[Возз'єднання Німеччини|возз'єднання]] у 1990, стала використовуватись у всій Німеччині. Поділялася на 100 [[пфеніг]]ів ({{lang-de|Pfennig}}, скорочено: pf).<ref name="economic"></ref>
'''Німе́цька ма́рка''' ({{lang-de|Deutsche Mark}}; скорочено '''DM''', у міжнародній банківській термінології '''DEM''', по-простому також '''D-Mark''' або коротко '''Mark''', в англомовних країнах здебільшого має назву '''Deutschmark''')&nbsp;— колишня валюта [[Німеччина|Німеччини]]. Її запровадили 1948 року на території [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|Західної Німеччини]]. Після [[Возз'єднання Німеччини|возз'єднання]] 1990 року увійшла у вжиток у всій Німеччині. Поділялася на 100 [[пфеніг|пфенігів]] ({{lang-de|Pfennig}}, скорочено: pf).<ref name="economic"></ref>


В обігу перебували монети номіналом 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів і 1, 2, 5 марок та банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок. Центральний банк — [[Німецький Бундесбанк]].<ref name="economic"></ref>
В обігу перебували монети номіналом 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів і 1, 2, 5 марок та банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок. Центральний банк&nbsp;— [[Німецький Бундесбанк]].<ref name="economic"></ref>


Завдяки, зокрема, жорсткій [[Монетарна політика|монетарній політиці]] Бундесбанку, німецька марка за час свого існування мала особливо «твердий» обмінний курс по відношенню до інших валют і була другою за популярністю [[Резервна валюта|резервною валютою]] у світі.<ref name="economic"></ref>
Завдяки, зокрема, суворій [[Монетарна політика|монетарній політиці]] Бундесбанку, німецька марка за час свого існування мала особливо «твердий» обмінний курс щодо інших валют і була другою за популярністю [[Резервна валюта|резервною валютою]] у світі.<ref name="economic"></ref>


З 1 січня 2002 року в Німеччині було запроваджено [[Євро]]. Обмін німецьких марок на нову валюту проводився за курсом 1,95583 марок за одне євро.<ref name="economic"></ref>
З 1 січня 2002 року в Німеччині запроваджено [[євро]]. Обмін на нову валюту проводили за курсом 1,95583 марки за один євро.<ref name="economic"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scpops/ecbocp43.pdf|title=The Accumulation of Foreign Reserves|website=ecb.europa.eu|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/other/euro-international-role200512en.pdf|title=Review of the International Role of the Euro|website=ecb.europa.eu|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


== Назва ==
== Назва ==
[[Файл:Frankfurt-Kulturdenkmal Direktorenvilla-Bank-deutscher-Laender Gartenseite LWS1728.jpg|міні|праворуч|260пкс|Будівля Банку німецьких земель]]
[[Файл:Frankfurt-Kulturdenkmal Direktorenvilla-Bank-deutscher-Laender Gartenseite LWS1728.jpg|міні|праворуч|240пкс|Будівля колишнього [[Банк німецьких земель|Банку німецьких земель]], установи-емітенту німецької марки в 1957–2001 роках]]
{{Main|Марка (грошова одиниця)}}
{{Main|Марка (грошова одиниця)}}
{{see also|Марка (одиниця ваги)}}
{{see also|Марка (одиниця ваги)}}
Назва «Німецька марка» для нової валюти Тризонії була заснована на традиційній німецькій грошовій одиниці — марці. Вона була одноголосно прийнята на конференціях окупаційних держав за пропозицією американського офіцера Едварда А. Тененбаума, який служив помічником фінансового радника військового губернатора Луціуса Д. Клея. Тененбаум, який походив із польсько-єврейської сім'ї і мав докторський ступінь з націонал-соціалізму і міжнародного капіталізму в Єльському університеті в 1942 році, був також одним з провідних ідеологів і піонерів грошової реформи 1948 року. Його значення як «батька німецької марки» маловідоме німецькій публіці, воно було визнано відносно пізно в історичних науках, наприклад, у Вольфганга Бенца, Ганса-Ульріха Велером і Вернера Абельсхаузера.<ref>{{cite web |url=https://www.welt.de/wams_print/article2105400/Ein-junger-US-Leutnant-zog-die-Faeden.html|title=Ein junger US-Leutnant zog die Fäden|website=welt.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Назва «німецька марка» для нової валюти [[Тризонія|Тризонії]] походила від традиційної німецької грошової одиниці — [[Марка (грошова одиниця)|марці]]. Її одноголосно ухвалили на конференціях окупаційних держав (США, Велика Британія, Франція) на пропозицію американського офіцера [[Едвард А. Тененбаум|Едварда А. Тененбаума]], що служив помічником фінансового радника військового губернатора [[Люсіус Клей|Лусіуса Клея]]. Тененбаум, який походив із польсько-єврейської сім'ї і 1942 року захистив докторську дисертацію на тему [[Нацизм|націонал-соціалізму]] і міжнародного [[капіталізм]]у в [[Єльський університет|Єльському університеті]], був також одним з головних ідеологів і піонерів [[Грошова реформа в Західній Німеччині 1948 року|грошової реформи 1948 року]]. Німецька громадськість мало знає про нього як про «батька німецької марки», цю його роль у своїх історичних працях визнали відносно пізно, наприклад, такі науковці: [[Вольфганг Бенц|Вольфганга Бенца]], [[Ганс-Ульріх Велер|Ганса-Ульріха Велера]] і [[Вернер Абельхаузер|Вернера Абельсхаузера]].<ref>{{cite web |url=https://www.welt.de/wams_print/article2105400/Ein-junger-US-Leutnant-zog-die-Faeden.html|title=Ein junger US-Leutnant zog die Fäden|website=welt.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Етимологія ===
=== Етимологія ===
Назва «Марка» походить від [[Марка (одиниця ваги)|однойменної одиниці ваги]], яка слугувала [[еталон]]ом для виготовлення монет. Термін «Марка» походить від злиття трьох [[Німецька мова|німецько]]-[[Тевтони|тевтонських]] [[діалект]]ів на основі класичної латинської мови&nbsp;— ''Marca, Marcha, Marha, Marcus'' і вперше з'являється в термінології в ІХ столітті<ref>John Simpson, Edmund Weiner. Oxford English Dictionary. 1989. P. 21,730. ISBN 978-0-19-861186-8</ref>. Дослівно [[Українська мова|українською мовою]] перекладаєтьс як «Знак» або «відзначати», «маркувати». На початку свого існування марка слугувала мірою ваги і відповідала 8 [[унція]]м, проте протягом середньовіччя курс змінювався залежно від регіону<ref>See Charles du Fresne, sieur du Cange, ''Gloss. med. et infim. Lat.'', s.v. ''Marca'' for a full list.</ref>.
Назва «марка» походить від [[Марка (одиниця ваги)|однойменної одиниці ваги]], яка слугувала [[еталон]]ом для виготовлення монет. Термін «марка» походить від злиття трьох [[Німецька мова|німецько]]-[[Тевтони|тевтонських]] [[діалект]]ів на основі класичної латинської мови&nbsp;— ''Marca, Marcha, Marha, Marcus'' і вперше з'являється в термінології в ІХ столітті<ref>John Simpson, Edmund Weiner. Oxford English Dictionary. 1989. P. 21,730. ISBN 978-0-19-861186-8</ref>. Дослівно [[Українська мова|українською мовою]] перекладається як «знак» або «відз0начати», «маркувати». На початку свого існування марка слугувала мірою ваги і відповідала 8 [[унція]]м, проте впродовж середньовіччя курс змінювався залежно від регіону<ref>See Charles du Fresne, sieur du Cange, ''Gloss. med. et infim. Lat.'', s.v. ''Marca'' for a full list.</ref>.


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 44: Рядок 43:
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-2005-1017-513, Essen, Währungsreform.jpg|міні|праворуч|175пкс|Черга перед обмінним пунктом в Ессені (1948)]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-2005-1017-513, Essen, Währungsreform.jpg|міні|праворуч|175пкс|Черга перед обмінним пунктом в Ессені (1948)]]
{{див. також|Німецька золота марка|Паперова марка|Рентна марка|Райхсмарка|Марка НДР}}
{{див. також|Німецька золота марка|Паперова марка|Рентна марка|Райхсмарка|Марка НДР}}
Марка була однією з основних грошових одиниць на території німецьких держав починаючи з XVI століття. Після їх об'єднання у 1871 році єдиною німецькою валютою стала Золота марка з прив'зкою до золота (звідки й назва). Золотий стандарт був припинений з початком Першої світової війни що призвело до повного знецінення паперових грошей і появи різних грошових одиниць, т.з. Нотгельдів, які мали місцеві обіги. У 1919 році була запроваджена Паперова марка яка також зазнала гіперінфляції. У 1923 була введена Рентна марка, а у 1924 році, паралейно з останньою, Райхсмарка. Обидві валюти проіснували до кінця Другої світової війни.
Марка була однією з основних грошових одиниць на території німецьких держав, починаючи з XVI століття. Після їх [[Об'єднання Німеччини|об'єднання 1871 року]] єдиною німецькою валютою стала [[Німецька золота марка|золота марка]] з прив'язкою до золота (звідки й назва). З настанням [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[золотий стандарт]] скасовано, що призвело до повного знецінення паперових грошей і появи різних грошових одиниць, так званих [[нотгельд]]ів, які були в місцевому обігу. 1919 року було запроваджено [[паперова марка|паперову марку]] яка також зазнала [[гіперінфляція|гіперінфляції]]. 1923 року ввели [[рентна марка|рентну марку]], а 1924 року, паралельно з останньою, [[райхсмарка|райхсмарку]]. Обидві валюти проіснували до кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref name="economic"></ref><ref name="mdr.de"></ref>


=== Введення німецької марки ===
=== Введення німецької марки ===
{{main|Грошова реформа в Західній Німеччині 1948 року}}
{{main|Грошова реформа в Західній Німеччині 1948 року}}
В результаті Другої світової війни попередній платіжний засіб, рейхсмарки (RM), не були придатні для подальшого використання, тому що у неї більше не було ніякого економічного забезпечення і довіра до цієї валюти була підірвана. На додаток до рейхсмарки в післявоєнні роки з'явилася «сигаретна валюта», що означало, що багато людей вважали за краще прямий обмін товарами. Оскільки інтереси союзних окупаційних держав все більше розрізнялися щодо подальшого розвитку їхніх окупаційних зон, західні окупаційні держави (США, Великобританія і Франція) переслідували свої власні цілі, у тому числі введення стабільної валюти, що має бути створена за допомогою грошової реформи.<ref name="mdr.de">{{cite web|url=https://www.mdr.de/zeitreise/siebzig-jahre-d-mark-102.html|title=Die Geburtsstunde der Deutschen Mark|website=mdr.de|accessdate=7 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="fr.de">{{cite web|url=https://www.fr.de/ratgeber/geld/jahren-wurde-d-mark-eingefuehrt-11009044.html|title=Vor 70 Jahren wurde die D-Mark eingeführt|website=fr.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Внаслідок Другої світової війни попередній платіжний засіб, райхсмарка (RM), не був придатний для подальшого використання через брак у ньому економічного забезпечення і втрату довіри до цієї валюти. На додаток до райхсмарки в післявоєнні роки з'явилася «сигаретна валюта», це означало, що багато людей надавали перевагу прямому обміну товарами. Оскільки інтереси союзних окупаційних держав дедалі більше розрізнялися щодо подальшого розвитку їхніх [[Окупація союзниками Німеччини|окупаційних зон]]. Західні окупаційні держави (США, Великобританія та Франція) мали власну мету, зокрема введення стабільної валюти, що мала бути створена за допомогою грошової реформи.<ref name="mdr.de">{{cite web|url=https://www.mdr.de/zeitreise/siebzig-jahre-d-mark-102.html|title=Die Geburtsstunde der Deutschen Mark|website=mdr.de|accessdate=7 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="fr.de">{{cite web|url=https://www.fr.de/ratgeber/geld/jahren-wurde-d-mark-eingefuehrt-11009044.html|title=Vor 70 Jahren wurde die D-Mark eingeführt|website=fr.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Цей план був суворо конфіденційним; основні його положення були розроблені в так званому «валютному конклаві». З цією метою з 21 квітня по 8 червня 1948 року одинадцять німецьких представників банків і економістів зустрілися з трьома представниками військових урядів в маєтку Haus Posen в Ротвестене (Фульдаталь) і розробили чотири закони для реорганізації грошової системи, яка регулювала введення нової валюти. У березні 1948 року цьому передував закон про створення Банку німецьких земель. З самого початку нова валюта планувалася як чисто паперова валюта; золоте та валютне забезпечення не планувалося. Сьогодні в Ротвестене існує музей присвячений цим подіям. Населення було вперше проінформовано по радіо щодо нової валюти 18 червня 1948 року — за три дні до введення. Відповідні закони набули чинності 20 червня 1948 року.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>
Цей план був суворо конфіденційним, основні його положення розробив так званий «валютний конклав». З цією метою з 21 квітня по 8 червня 1948 року 11 німецьких представників банків і економістів зустрілися з трьома представниками військових урядів у маєтку Haus Posen у містечку Ротвестене ([[Фульдаталь|Фульдаталь]]) і розробили чотири закони для реорганізації грошової системи, яка регулювала введення нової валюти. У березні 1948 року цьому передував закон про створення [[Банку німецьких земель]] («Bank deutscher Länder»). Від початку нова валюта планувалася як суто паперова; золоте й валютне забезпечення не планувалося. Нині в Ротвестене існує музей, присвячений цим подіям. Населення було вперше проінформовано по радіо щодо нової валюти 18 червня 1948 року&nbsp;— за три дні до її введення. Відповідні закони набрали чинності 20 червня 1948 року.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>


Німецька марка була випущена в понеділок, 21 червня 1948 року, в західних окупаційних зонах, тобто в землях Шлезвіг-Гольштейн, Гамбург, Бремен, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Гессен, Рейнланд-Пфальц, Баден, Вюртемберг-Баден, Вюртемберг-Гогенцоллерн і Баварія; з тих пір вона там стала єдиним платіжним засобом.
Німецьку марку випустили в понеділок, 21 червня 1948 року, в західних окупаційних зонах, тобто в землях [[Шлезвіг-Гольштейн]], [[Гамбург]], [[Бремен]], [[Нижня Саксонія]], [[Північний Рейн-Вестфалія]], [[Гессен]], [[Рейнланд-Пфальц]], [[Баден (земля)|Баден]], [[Вюртемберг-Баден (земля)|Вюртемберг-Баден]], [[Вюртемберг-Гогенцоллерн]] і [[Баварія]]; відтоді вона там стала єдиним платіжним засобом.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-2005-1017-515, Essen, Währungsreform.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Увага публіки до нових грошей (1948)]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-2005-1017-515, Essen, Währungsreform.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Увага публіки до нових грошей (1948)]]
Нова валюта розповсюджувалася в точках талонного харчування. На особу виплачували так зване «подушне» в сумі 60 марок; 40 марок відразу, а ще 20 марок через два місяці. Окрім того, оформивши запит до свого банку, підприємства одержували на кожного працівника так звану «службову виплату» по 60 марок, «службова виплата» і «подушне» пізніше враховувалися при переведенні готівкових коштів.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>
Нову валюту розповсюджували в точках талонного харчування. На особу виплачували так зване «подушне» в сумі 60 марок; 40 марок відразу, а ще 20 марок через два місяці. Окрім того, оформивши запит до свого банку, підприємства одержували на кожного працівника так звану «службову виплату» по 60 марок, «службова виплата» і «подушне» пізніше враховувалися при переведенні готівкових коштів.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>


До 26 червня 1948 року старі готівкові кошти в райхсмарках слід було здати й зареєструвати для перерахування в одному з офіційних місць обміну. Там за дозволом податкової інспекції вся сума перераховувалася через окремий «рахунок для операцій з райхсмарками». Для фізичних осіб від загальної суми спершу відраховували дев'ятикратну суму «подушного». З решти 50% перераховувалася на вільний рахунок, а інші 50% на закритий рахунок. Через якийсь час закритий рахунок закривали, а 70% суми на ньому списували, 20% переводили на вільний рахунок, а 10% на ощадний рахунок. Таким чином усувалася небезпека нової інфляції через надто великі грошові маси. Врешті фактичний перерахунковий курс виявився 10:0.65, тобто 100 райхсмарок перераховували як 6.50 німецьких марок.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>
До 26 червня 1948 року старі готівкові кошти в райхсмарках слід було здати й зареєструвати для перерахування в одному з офіційних місць обміну. Там за дозволом податкової інспекції вся сума перераховувалася через окремий «рахунок для операцій з райхсмарками». Для фізичних осіб від загальної суми спершу відраховували дев'ятикратну суму «подушного». З решти 50&nbsp;% переказувалися на вільний рахунок, а другі 50&nbsp;%&nbsp;— на закритий рахунок. Через якийсь час закритий рахунок закривали, а 70&nbsp;% суми на ньому списували, 20&nbsp;% переказували на вільний рахунок, а 10&nbsp;% на ощадний рахунок. Таким чином усувалася небезпека нової [[інфляція|інфляції]] через надто великі грошові маси. Врешті фактичний перерахунковий курс виявився 10:0,65, тобто 100 райхсмарок перераховували як 6,50 німецької марки.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>


Зі старих грошей на рахунках промислових підприємств стягувався десятикратна сума «службових виплат», після чого перехід на німецьку марку відбувався так само, як і для фізичних осіб. Активи банків та держави в старих грошах списувалися. Зарплати, орендні плати, податки та інші регулярні види оплати після переходу на німецькі марки перераховувалися за курсом 1:1.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>
Зі старих грошей на рахунках промислових підприємств стягували десятерну суму «службових виплат», після чого перехід на німецьку марку відбувався так само, як і для фізичних осіб. Активи банків і держави в старих грошах списували. Зарплати, орендні плати, податки та інші регулярні види оплати після переходу на німецькі марки перераховували за курсом 1:1.<ref name="mdr.de"></ref><ref name="fr.de"></ref>


=== Берлін ===
=== Берлін ===
[[Файл:Bundesarchiv Bild 147-0739, Währungsreform, Umtauschstelle.jpg|міні|праворуч|190пкс|Червень 1948: грошова реформа приводит тисячі німців до банківських прилавків, які обмінюють свої старі рейхсмарки на німецькі марки]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 147-0739, Währungsreform, Umtauschstelle.jpg|міні|праворуч|190пкс|Червень 1948 року: грошова реформа приводить до банків тисячі німців, які обмінюють свої старі райхсмарки на німецькі марки]]
У трьох західних секторах Берліна введення нової валюти було відкладено на три дня до 24 червня 1948 року і викликало блокаду радянського Берліна. «Вестмарк» став Єдиним законним платіжним засобом тут 20 березня 1949 року стала «Східна марка». Для транскордонних пасажирів між Східним і Західним Берліном був створений фонд компенсації заробітної плати.<ref name="books.google.com.ua 2"></ref>
У трьох західних секторах [[Берлін]]а введення нової валюти було відкладено на три дні до 24 червня 1948 року і спричинило блокаду [[Східний Берлін|радянського Берліна]]. «Західна марка» стала єдиним законним платіжним засобом тут 20 березня 1949 року. Для транскордонних пасажирів між [[Східний Берлін|Східним]] і [[Західний Берлін|Західним Берліном]] був створений фонд компенсації заробітної плати.<ref name="books.google.com.ua 2"></ref>


=== Вплив на радянську окупаційну зону ===
=== Вплив на радянську окупаційну зону ===
Нова валюта викликала інфляцію в радянській окупаційній зоні (пізніше НДР), оскільки рейхсмарка (RM) все ще залишалася діючим платіжним засобом. В якості екстренних заходів 23 червня 1948 року були обмінені купюри-рейхсмарки на суму не більше 70 марок на одну особу. Радянська влада просто наклеїла на купюри марки, якщо власник банкнот міг довести їх законне походження. Таким чином, на місцевій мові банкноти називалися «клейкою маркою» або «шпалерною маркою». Незабаром після цього, 24 липня, в Радянській окупаційній зоні була введена нова валюта, яка також називалася «Німецька марка». Вона залишався валютою НДР до 31 липня 1964 року, коли її замінила Марка Німецького емісійного банку (MDN).<ref name="books.google.com.ua 2">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=hGcL03PxMPoC&pg=PA280&lpg=PA280&dq=„Klebemark“+oder+„Tapetenmark“.&source=bl&ots=axlR72paY0&sig=ACfU3U28DJlCA737GDFJlYQEeBMqb3kKLA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwid1MbNjsDnAhV666YKHdsCASEQ6AEwAHoECAsQAQ#v=onepage&q=„Klebemark“%20oder%20„Tapetenmark“.&f=false|title=Begegnungen mit Menschen und Tieren: Erinnerungen e. Zoologen 1891-1978|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Нова валюта зумовила інфляцію в [[Радянська зона окупації Німеччини|радянській окупаційній зоні]] (згодом [[Німецька Демократична Республіка|НДР]]), оскільки райхсмарка все ще залишалася чинним платіжним засобом. Як нагальний захід 23 червня 1948 року були обмінені купюри-райхсмарки на суму не більше 70 марок на одну особу. Радянська влада просто наклеїла на купюри купони, якщо власник банкнот міг довести їхнє законне походження. Таким чином, у народі такі марки називали «обклеєними» («Klebemark») або «шпалерними марками» («Tapetenmark»). Незабаром після цього, 24 липня, в радянській окупаційній зоні ввели нову валюту, яка також називалася «німецькою маркою». Вона залишалася валютою НДР до 31 липня 1964 року, коли її замінила [[Марка НДР|марка Німецького емісійного банку]] (MDN).<ref name="books.google.com.ua 2">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=hGcL03PxMPoC&pg=PA280&lpg=PA280&dq=„Klebemark“+oder+„Tapetenmark“.&source=bl&ots=axlR72paY0&sig=ACfU3U28DJlCA737GDFJlYQEeBMqb3kKLA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwid1MbNjsDnAhV666YKHdsCASEQ6AEwAHoECAsQAQ#v=onepage&q=„Klebemark“%20oder%20„Tapetenmark“.&f=false|title=Begegnungen mit Menschen und Tieren: Erinnerungen e. Zoologen 1891-1978|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Саар ===
=== Саар ===
У Саарі рейхсмарки були замінені на Саарську марку в червні 1947 роки; у тому ж році відбувся перехід на Саарський франк. Після вступу Саара до Федеративної Республіки Німеччини 1 січня 1957 року, німецька марка стала офіційною валютою, тільки коли термін дії валютних угод з Францією закінчився 7 липня 1959 року.<ref>{{cite web |url=http://www.saar-nostalgie.de/Saar-Geld.htm|title=Vier verschiedene Währungen|website=saar-nostalgie.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У [[Саар]]і райхсмарки замінено на [[Марка Саару|саарську марку]] в червні 1947-го; того ж року відбувся перехід на [[саарський франк]]. Після вступу Саару до Федеративної Республіки Німеччини 1 січня 1957 року, німецька марка стала там офіційною валютою, тільки коли термін дії валютних угод із Францією закінчився 7 липня 1959 року.<ref>{{cite web |url=http://www.saar-nostalgie.de/Saar-Geld.htm|title=Vier verschiedene Währungen|website=saar-nostalgie.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Німецька марка при Банку німецьких земель ===
=== Німецька марка при Банку німецьких земель ===
Банк німецьких земель, який був заснований в рамках підготовки до грошової реформи, мав завдання проводити грошово-кредитну політику американської і британської, а потім і французької зони. Йому також було дозволено випускати банкноти і монети. Права на монетний двір було передано федеральному уряду після заснування Федеративної Республіки. Банк отримав незалежність лише в 1951 році, до цього він виконував інструкції союзників.<ref>{{cite web |url=http://www.wirtschaftslexikon24.com/d/bank-deutscher-länder/bank-deutscher-länder.htm|title=Bank deutscher Länder|website=wirtschaftslexikon24.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="ec.europa.eu">{{cite web|url=https://ec.europa.eu/archives/emu_history/documentation/chapter5/19700515de67dasdeutscheoder.pdf|title=Das föderalistische Zentralbanksystem in der Bundesrepublik Deutschland vor 1957 (Bank deutscher Länder)…|website=ec.europa.eu|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Банк німецьких земель, заснований у рамках підготовки до грошової реформи, мав завдання проводити грошово-кредитну політику американської і британської, а потім і французької окупаційних зон. Йому також було дозволено випускати банкноти і монети. Права на [[монетний двір]] було передано німецькому федеральному уряду після заснування ФРН. Банк здобув незалежність лише 1951 року, до цього він виконував інструкції союзників.<ref>{{cite web |url=http://www.wirtschaftslexikon24.com/d/bank-deutscher-länder/bank-deutscher-länder.htm|title=Bank deutscher Länder|website=wirtschaftslexikon24.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="ec.europa.eu">{{cite web|url=https://ec.europa.eu/archives/emu_history/documentation/chapter5/19700515de67dasdeutscheoder.pdf|title=Das föderalistische Zentralbanksystem in der Bundesrepublik Deutschland vor 1957 (Bank deutscher Länder)…|website=ec.europa.eu|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Після грошової реформи Людвіг Ерхард майже повністю зняв фіксоване ціноутворення. Це дозволило створити практично вільну ринкову економіку, в якій попит і пропозиція визначали ціну і приводили до високої інфляції. В результаті німецька марка через півроку втратила 11% своєї вартості. У західних окупаційних зонах нова валюта призвела до значного зростання цін, що призвело до загального страйку 12 листопада 1948 року. Близько 9 мільйонів людей взяли участь у цьому єдиному загальному страйку в післявоєнній історії Німеччини.<ref name="ec.europa.eu"></ref><ref name="mdm.de">{{cite web |url=https://www.mdm.de/muenzwelt/lexikon-a-z/muenzlexikon-b/bank-deutscher-leander|title=Bank deutscher Länder - Der Vorgänger der deutschen Bundesbank|website=mdm.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Після грошової реформи міністр економіки [[Людвіг Ергард]] майже повністю зняв фіксоване ціноутворення. Це дало змогу створити практично вільну [[ринкова економіка|ринкову економіку]], в якій попит і пропозиція визначали ціну і спричиняли високу інфляцію. Внаслідок цього німецька марка через півроку втратила 11&nbsp;% своєї вартості. Нова валюта призвела до значного зростання цін у західних окупаційних зонах, що спричинило загальний страйк 12 листопада 1948 року. Близько 9 мільйонів людей взяли участь у цьому єдиному загальному страйку в післявоєнній історії Німеччини.<ref name="ec.europa.eu"></ref><ref name="mdm.de">{{cite web |url=https://www.mdm.de/muenzwelt/lexikon-a-z/muenzlexikon-b/bank-deutscher-leander|title=Bank deutscher Länder - Der Vorgänger der deutschen Bundesbank|website=mdm.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Коли в червні 1950 року почалася корейська війна, американські промислові компанії переключили своє виробництво на озброєння. Новостворені підприємства молодої Федеративної Республіки скористалися нестачею пропозиції товарів і змогли запропонувати свою продукцію світовому ринку. Обмінний курс союзників в розмірі 4.20 німецьких марок за долар США забезпечив німецьким компаніям високий прибуток і великий експортний профіцит.<ref name="mdm.de"></ref><ref name="ec.europa.eu"></ref>
Коли в червні 1950 року почалася [[корейська війна]], американські промислові компанії перевели свою увагу на виробництво озброєння. Новостворені підприємства молодої Федеративної Республіки скористалися з нестачі пропозиції товарів і змогли запропонувати свою продукцію світовому ринку. Обмінний курс, встановлений союзниками в розмірі 4,20 німецької марки за [[долар США]], забезпечив німецьким компаніям високий прибуток і великий експортний [[профіцит]].<ref name="mdm.de"></ref><ref name="ec.europa.eu"></ref>
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F015320-0005, Ludwig Erhard.jpg|міні|праворуч|180пкс|[[Людвіг Ергард]], міністр економіки (1949–1963), федеральний канцлер (1963–1966), один з втілювачів «економічного дива» Західної Німеччини]]
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F015320-0005, Ludwig Erhard.jpg|міні|праворуч|165пкс|[[Людвіг Ергард]], міністр економіки (1949–1963), федеральний канцлер (1963–1966), один зі втілювачів «[[економічне диво|економічного дива]]» в Західній Німеччині]]
З першого квітня 1954 року іноземцям, які мають валюту, було дозволено відкрити «частково конвертовані» в німецьку марку рахунки (так звані «Беко-марки»), на які резиденти могли здійснювати платежі готівкою. Рахунки трималися без відсотків і могли використовуватися для платежів в третіх країнах. Кожному громадянину Німеччини було дозволено обмінювати до 1500 німецьких марок на рік на іноземну валюту, що зробило доступними поїздки за кордон.<ref name="ec.europa.eu"></ref><ref name="mdm.de"></ref>
З першого квітня 1954 року іноземцям, які мали валюту, було дозволено відкрити «частково [[конвертованість валют|конвертовані]]» в німецьку марку рахунки (так звані «[[Беко-марки]]»), на які резиденти могли здійснювати платежі готівкою. Рахунки трималися без відсотків і могли використовуватися для платежів у третіх країнах. Кожному громадянину Німеччини було дозволено обмінювати на іноземну валюту до 1500 німецьких марок на рік, що зробило доступними поїздки за кордон.<ref name="ec.europa.eu"></ref><ref name="mdm.de"></ref>


28 вересня 1949 року в період масової девальвації валют німецька марка також була девальвована, її курс був знижений до 4,20 марки за 1 долар США. У 1953 році ФРН вступила до Міжнародного валютного фонду, який виходячи з цього паритету зафіксував золотий вміст марки в 0,399902 г чистого золота. У 1976 році МВФ скасував золоті паритети, і німецька марка втратила зв'язок з золотом. У країні встановилася система не розмінних на золото кредитних грошей.<ref name="economic"></ref>
28 вересня 1949 року в період масової [[девальвація|девальвації]] валют німецька марка також девальвувалась, її курс знизився до 4,20 марки за 1 долар США. 1953 року ФРН вступила до [[Міжнародний валютний фонд|Міжнародного валютного фонду]], який на підставі цього [[паритет]]у зафіксував золотий вміст марки в 0,399902&nbsp;г чистого золота. 1976 року МВФ скасував золоті паритети, і німецька марка втратила зв'язок із золотом. У країні встановилася система не розмінних на золото кредитних грошей.<ref name="economic"></ref>


=== Німецька марка за Німецького Федерального банку ===
Видатну роль у повоєнному реформуванні німецької економіки та валютної системи, становленні повоєнної марки та захисту її від гіперінфляції відіграв [[Людвіг Ергард]], федеральний міністр економіки у 1949—1963 роках, бундесканцлер у 1963—1966 роках.<ref name="economic"></ref>
У 1957 році право на [[Емісія (економіка)|емісію]] німецької марки дістав [[Німецький Бундесбанк]] (саме цього року банк був заснований). Відповідно до Закону «Про Бундесбанк», він мав право на випуск банкнот і регулювання їхньої кількості в обігу (так званий «банкнотний привілей»). Окрім випуску офіційних банкнот, з 1960 по 1988 рік Бундесбанк таємно зберігав резервні гроші (резервні банкноти і Федеральні касові знаки), які призначалися на час можливої війни, або інших криз, які могли розладнати обіг офіційних банкнот.<ref>{{cite web |url=https://www.verivox.de/geldanlage/themen/deutsche-bundesbank/|title=DEUTSCHE BUNDESBANK|website=verivox.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.bundesbank-bunker.de/ueber-das-museum/bunker-story/|title=SÄCKEWEISE DEUTSCHE-MARK-SCHEINE|website=bundesbank-bunker.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>

=== Німецька марка при Німецькому Федеральному банку ===
У 1957 році право на емісію німецької марки отримав Німецький Федеральний банк (саме цього року банк був заснований). Відповідно до Закону щодо Федерального банку, він мав право на випуск банкнот і регулювання їхньої кількості в обігу (так званий «банкнотний привілей»). Окрім випуску офіційних банкнот, з 1960 по 1988 рік Федеральний банк таємно зберігав резервні гроші, які призначалися на час можливої кризи з федеральними банкнотами і серією банкнот-замінників.<ref>{{cite web |url=https://www.verivox.de/geldanlage/themen/deutsche-bundesbank/|title=DEUTSCHE BUNDESBANK|website=verivox.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.bundesbank-bunker.de/ueber-das-museum/bunker-story/|title=SÄCKEWEISE DEUTSCHE-MARK-SCHEINE|website=bundesbank-bunker.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


==== Возз'єднання Німеччини ====
==== Возз'єднання Німеччини ====
[[Файл:Bundesdruckerei Hauptsitz.jpg|міні|праворуч|190пкс|Будівля фабрики «[[Bundesdruckerei]]», яка займалася друком банкнот]]
[[Файл:Bundesdruckerei Hauptsitz.jpg|міні|праворуч|170пкс|Будівля фабрики «[[Bundesdruckerei]]», яка займалася друком банкнот німецької марки]]
[[Файл:Papierfabrik Louisenthal Werk Königstein 13.JPG|міні|праворуч|190пкс|Лузентальська паперова фабрика фірми «[[Giesecke & Devrient]]», яка займалася друком банкнот]]
[[Файл:Papierfabrik Louisenthal Werk Königstein 13.JPG|міні|праворуч|170пкс|Лузентальська паперова фабрика фірми «[[Giesecke & Devrient]]», яка займалася друком банкнот німецької марки]]
1 липня 1990 року німецька марка була введена в НДР, в ході створення так званого валютно-економічно-соціального союзу з ФРН. Для громадян Східної Німеччини це, у якомусь сенсі, було одним з найзначніших змін в процесі возз'єднання, оскільки німецька марка в НДР була символом економічного дива і процвітання в Федеративній Республіці. У той же час це не тільки відповідало основній вимозі громадян НДР (під час демонстрацій люди кричали: «Якщо німецька марка прийде, ми залишимося, а якщо ні, ми підемо за нею»), але й вплинуло на значне сповільнення масового переселення громадян НДР в ФРН, що було політично актуально з урахуванням проблем щодо інтеграції, створення робочих місць і будівництва житлової площі для них. Цими політичними потребами пояснювався обмінний курс грошей НДР на німецьку марку. Для громадян НДР він варіювався залежно від їх віку: людям у віці 60 років і старше було дозволено обмінювати до 6000, до 60 років — до 4000, дітям до 14 років — до 2000 «східних марок» в співвідношенні 1:1. Заробітна плата, оклади, стипендії, пенсії, орендна плата і оренда, а також інші періодичні виплати були конвертовані за цим курсом. Обмін кредитів та боргів, що перевищували зазначені межі, проходив у співвідношенні 2:1. Для негромадян НДР використовувався обмінний курс 3:1.<ref name="mz-web.de">{{cite web |url=https://www.mz-web.de/mitteldeutschland/waehrungsumstellung-am-18--mai-1990-vor-25-jahren-kam-die-d-mark-in-die-ddr-22845106|title=Währungsumstellung am 18. Mai 1990 Vor 25 Jahren kam die D-Mark in die DDR|website=mz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesregierung">{{cite web |url=https://www.bundesregierung.de/resource/blob/997532/779494/c797817e97c574dbf24a7a81060ca6d0/chronik-pdfversion-data.pdf?download=1|title=Die Chronik der Ereignisse|website=bundesregierung.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
1 липня 1990 року німецька марка була введена в НДР, у ході створення так званого валютно-економічно-соціального союзу з ФРН. Для громадян Східної Німеччини це, у якомусь сенсі, було однією з найзначніших змін у процесі возз'єднання, оскільки німецька марка в НДР була символом «[[економічне диво|економічного дива]]» і розквіту в Федеративній Республіці. У той же час це не тільки відповідало основній вимозі громадян НДР (під час демонстрацій люди кричали: «Якщо німецька марка прийде, ми залишимося, а якщо ні, ми підемо за нею»), але й вплинуло на значне сповільнення масового переселення громадян НДР у ФРН, що було політично актуально з урахуванням проблем інтеграції, створення робочих місць і будівництва житлової площі для них. Цими політичними потребами пояснювався обмінний курс грошей НДР щодо німецької марки. Для громадян НДР він варіювався залежно від їхнього віку: людям у віці 60 років і старше було дозволено обмінювати до 6000, до 60 років&nbsp;— до 4000, дітям до 14 років&nbsp;— до 2000 «східних марок» у співвідношенні 1:1. Заробітна плата, оклади, стипендії, пенсії, орендна плата і оренда, а також інші періодичні виплати були конвертовані за цим курсом. Обмін кредитів і боргів, що перевищували зазначені межі, проходив у співвідношенні 2:1. Для негромадян НДР використовувався обмінний курс 3:1.<ref name="mz-web.de">{{cite web |url=https://www.mz-web.de/mitteldeutschland/waehrungsumstellung-am-18--mai-1990-vor-25-jahren-kam-die-d-mark-in-die-ddr-22845106|title=Währungsumstellung am 18. Mai 1990 Vor 25 Jahren kam die D-Mark in die DDR|website=mz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesregierung">{{cite web |url=https://www.bundesregierung.de/resource/blob/997532/779494/c797817e97c574dbf24a7a81060ca6d0/chronik-pdfversion-data.pdf?download=1|title=Die Chronik der Ereignisse|website=bundesregierung.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Крім того, при першому відвідуванні заходу країни кожному мешканцю колишньої НДР видавалися так звані «привітальні гроші» — 100 німецьких марок. Коли обмін був завершений, з'ясувалося, що монет номіналом в 1 марку в обігу не вистачає. В результаті, протягом року на території колишньої НДР їх функцію виконували старі монети НДР в 50 пфенігів.
Крім того, при першому відвідуванні заходу країни кожному мешканцю колишньої НДР видавалися так звані «привітальні гроші»&nbsp;— 100 німецьких марок. Коли обмін був завершений, з'ясувалося, що монет номіналом в 1 марку в обігу не вистачає. В результаті, протягом року на території колишньої НДР їхню функцію виконували старі монети НДР в 50 пфенігів.<ref name="economic"></ref>


Встановлення занадто високого обмінного курсу між східною маркою і німецькою маркою було помилкою для валютно-економічно-соціального союзу, яка виникла через внутрішньополітичні причини. Переведення активів (готівка, дебіторська та кредиторська заборогованості) обернулося в НДР грошовою масою, яка на 50% перевищувала рекомендації Федерального банку. Проте це не стало імпульсом до інфляції, оскільки більшість грошової маси опинилася на ощадних рахунках і таким чином не мала впливу на ціни. Однак перехід на німецьку марку призвів до «розбухання» бухгалтерських звітів, особливо в плані кредиторської заборгованості. У НДР об'єкти нерухомості зазвичай продавалися за завищеними цінами, отже виникала завищена кредиторська заборгованість. Таким чином, бухгалтерські звіти в НДР мали драматично «роздуту» кредиторську заборогованість. Після переходу на звітність у німецьких марках майже всі східнонімецькі підприємства виявилися боржниками, оскільки активи у вигляді нерухомості слід було записати, виходячи з реалістичних цін, натомість дебіторські зобов'язання залишилися незмінними.<ref name="spiegel.de">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13498119.html|title=„Dann bricht alles zusammen“|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesregierung"></ref>
Встановлення занадто високого обмінного курсу між східною маркою і німецькою маркою було помилкою для валютно-економічно-соціального союзу, яка виникла через внутрішньополітичні причини. Переведення активів (готівка, дебіторська та кредиторська заборгованості) обернулося для НДР грошовою масою, яка на 50&nbsp;% перевищувала рекомендації Бундесбанку. Проте це не стало імпульсом до інфляції, оскільки більшість грошової маси опинилася на ощадних рахунках і таким чином не мала впливу на ціни. Однак перехід на німецьку марку призвів до «розбухання» бухгалтерських звітів, особливо в плані кредиторської заборгованості. У НДР об'єкти нерухомості зазвичай продавалися за завищеними цінами, отже виникала завищена кредиторська заборгованість. Таким чином, бухгалтерські звіти в НДР мали драматично «роздуту» кредиторську заборгованість. Після переходу на звітність у німецьких марках майже всі східнонімецькі підприємства виявилися боржниками, оскільки активи у вигляді нерухомості слід було записати, зважаючи на реалістичні ціни, натомість дебіторські зобов'язання залишилися незмінними.<ref name="spiegel.de">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13498119.html|title=„Dann bricht alles zusammen“|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesregierung"></ref>


Перерахунок грошових потоків макроекономічного рівня, а особливо зарплат у співвідношенні 1:1 створив низку проблем, оскільки фонди зарплати зросли до рівня, який значно перевищував рівень фонду зарплати аналогічних підприємств за кордоном та в «старих землях». Ці фактори призвели до неконкурентноспороможності більшості східнонімецьких підприємств на міжнародному рівні. Показовими тут були зміни обмінного курсу на «сірому» ринку (офіційного обмінного курсу не було, проте обмінні контори і банки продавали й купували східні марки), який до падіння Берлінської стіни був на рівні 10:1 (східної до західної марки). Після напливу людей у перші тижні курс упав до 20:1, а потім стабілізувався на рівні 7:1, 6:1, що, очевидно, і відповідало економічно виправданому курсу. Після оголошення умов переходу на німецьку марку курс виріс до 3:1. Після припинення розрахунків у перевідних рублях 31 грудня 1990 року східнонімецький експорт блискавично зазнав краху.<ref>{{cite web |url=https://www.kas.de/de/web/soziale-marktwirtschaft/wiedervereinigung-waehrungsunion-durch-waehrungsumstellung|title=Wiedervereinigung: Währungsunion durch Währungsumstellung|website=kas.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.manager-magazin.de/politik/artikel/a-703960.html|title=Das D-Mark-Desaster|website=manager-magazin.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Перерахунок грошових потоків [[макроекономіка|макроекономічного]] рівня, а особливо зарплат у співвідношенні 1:1 створив низку проблем, оскільки фонди зарплати зросли до рівня, який значно перевищував рівень фонду зарплати аналогічних підприємств за кордоном та в «старих землях». Ці фактори призвели до неконкурентоспроможності більшості східнонімецьких підприємств на міжнародному рівні. Показовими тут були зміни обмінного курсу на «сірому» ринку (офіційного обмінного курсу не було, проте обмінні контори і банки продавали й купували східні марки), який до падіння [[Берлінський мур|Берлінської стіни]] був на рівні 10:1 (східної до західної марки). Після напливу людей у перші тижні курс упав до 20:1, а потім стабілізувався на рівні 7:1, 6:1, що, очевидно, і відповідало економічно виправданому курсу. Після оголошення умов переходу на німецьку марку курс виріс до 3:1. Після припинення розрахунків у [[перевідний карбованець|перевідних карбованцях]] 31 грудня 1990 року східнонімецький експорт блискавично зазнав краху.<ref>{{cite web |url=https://www.kas.de/de/web/soziale-marktwirtschaft/wiedervereinigung-waehrungsunion-durch-waehrungsumstellung|title=Wiedervereinigung: Währungsunion durch Währungsumstellung|website=kas.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.manager-magazin.de/politik/artikel/a-703960.html|title=Das D-Mark-Desaster|website=manager-magazin.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Німецька марка після введення євро ===
=== Німецька марка після введення євро ===
[[Файл:Gifhorn - Gedenkstein für die DM im Mühlenmuseum.JPG|міні|праворуч|140пкс|Пам'ятний камінь Німецькій марці в музеї Гіфхорн]]
[[Файл:Gifhorn - Gedenkstein für die DM im Mühlenmuseum.JPG|міні|праворуч|140пкс|Пам'ятний камінь Німецькій марці в музеї Гіфхорн]]
Зі створенням Європейського економічного і валютного союзу і введенням євро 1 січня 1999 року німецька марка була замінена як самостійна валютна одиниця. Тоді була встановлена фіксована частка марки (1/1,95583) відносно нової валютної одиниці євро. Монети та банкноти німецької марки були законним платіжним засобом до 31 грудня 2001 року включно. З тих пір їх можна обмінювати на євро в Федеральному банку і його філіях безкоштовно на невизначений термін. Через роки після введення євро в окремих магазинах можна оплачувати товари за допомогою німецької марки. Після запровадження готівкового євро значна частина торгових підприємств та банків могла здавати старі засоби платежу приймалися за принипом добровільного самоконтролю до 28 лютого 2002 року.<ref name="books">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=b3xdDwAAQBAJ&pg=PA97&lpg=PA97&dq=Die+Deutsche+Mark+nach+der+Einführung+des+Euro&source=bl&ots=oyjIkwwsH5&sig=ACfU3U2rQkEPPr8qv0--NuK6VuhhbzA4Yg&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwjdwLWt1r_nAhW786YKHffxA6c4HhDoATABegQIChAB#v=onepage&q=Die%20Deutsche%20Mark%20nach%20der%20Einführung%20des%20Euro&f=false|title=Einführung des Euro in die Bank- und Unternehmenspraxis|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="iww.de">{{cite web |url=https://www.iww.de/zp/archiv/euro-umstellung-die-dm-geht--der-euro-kommt-keine-angst-vor-der-waehrungsumstellung-f34032|title=Die DM geht – der Euro kommt: Keine Angst vor der Währungsumstellung|website=iww.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Зі створенням [[Економічний і монетарний союз Європейського Союзу|Європейського економічного і валютного союзу]] і введенням [[євро]] 1 січня 1999 року німецька марка була замінена як самостійна валютна одиниця. Тоді була встановлена фіксована частка марки (1/1,95583) відносно нової валютної одиниці євро. Монети та банкноти німецької марки були законним платіжним засобом до 31 грудня 2001 року включно. З того часу їх можна обмінювати на євро в Бундесбанку і його філіях безкоштовно на невизначений термін. Через роки після введення євро в окремих магазинах можна оплачувати товари за допомогою німецької марки. Після запровадження готівкового євро значна частина торгових підприємств та банків могла здавати старі платіжні засоби, які приймалися за принципом добровільного самоконтролю до 28 лютого 2002 року. Через роки після введення євро деякі магазини іноді, як і раніше, пропонували можливість оплачувати товари марками.<ref name="books">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=b3xdDwAAQBAJ&pg=PA97&lpg=PA97&dq=Die+Deutsche+Mark+nach+der+Einführung+des+Euro&source=bl&ots=oyjIkwwsH5&sig=ACfU3U2rQkEPPr8qv0--NuK6VuhhbzA4Yg&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwjdwLWt1r_nAhW786YKHffxA6c4HhDoATABegQIChAB#v=onepage&q=Die%20Deutsche%20Mark%20nach%20der%20Einführung%20des%20Euro&f=false|title=Einführung des Euro in die Bank- und Unternehmenspraxis|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="iww.de">{{cite web |url=https://www.iww.de/zp/archiv/euro-umstellung-die-dm-geht--der-euro-kommt-keine-angst-vor-der-waehrungsumstellung-f34032|title=Die DM geht – der Euro kommt: Keine Angst vor der Währungsumstellung|website=iww.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Свою специфіку мали операції з рахунками. Якщо курси акцій та інших подібних цінних паперів були перераховані вже з 2 січня 1999 року (облігації були номіновані у відсотках, тому вони не залежали від курсу), то більшість банків пропонували своїм клієнтам вибір: далі вести рахунок в марках, або вже конвертувати в євро (другим варіантом скористалося дуже небагато клієнтів). Конвертація всіх рахунків, які велися в німецьких марках, відбулася 31 грудня 2001 року, частково трохи раніше: деякі банки, щоб уникнути збігу з операціями з нарахування відсотків у кінці року, перевели всі рахунки на євро протягом останнього кварталу 2001 року.<ref name="books"></ref><ref name="iww.de"></ref>
Свою специфіку мали операції з рахунками. Якщо курси акцій та інших подібних цінних паперів були перераховані вже з 2 січня 1999 року (облігації були номіновані у відсотках, тому вони не залежали від курсу), то більшість банків пропонували своїм клієнтам вибір: далі вести рахунок у марках, або вже конвертувати в євро (другим варіантом скористалося дуже небагато клієнтів). Конвертація всіх рахунків, які велися в німецьких марках, відбулася 31 грудня 2001 року, частково трохи раніше: деякі банки, щоб уникнути збігу з операціями з нарахування відсотків у кінці року, перевели всі рахунки на євро протягом останнього кварталу 2001 року.<ref name="books"></ref><ref name="iww.de"></ref>


Німецька марка продовжує використовуватися в деяких областях, і не тільки у вигляді готівки. Телефонні автомати, як і раніше, приймають монети попередньої валюти за курсом 2:1. Окрім того всі позики, видані до 1999 року, не переводилися в євро, а при купівлі, продажу, нарахуванні відсотків та погашенні кредиту і надалі обраховувалися в німецьких марках за офіційним курсом сьогоднішньої вартості євро. В корпораціях частки капіталу і надалі обраховувалися в німецьких марках, хоча більшість фірм перейшли на євро або на умовні одиниці. Заставне майно, яке було заставлене до запровадження євро, до погашення обраховувалося в німецьких марках.<ref name="books"></ref><ref name="iww.de"></ref>
Німецька марка й далі використовується в деяких областях, і не тільки у вигляді готівки. Телефонні автомати, як і раніше, приймають монети попередньої валюти за курсом 2:1. Окрім того, всі позики, видані до 1999 року, не переводилися в євро, а при купівлі, продажу, нарахуванні відсотків та погашенні кредиту й далі обраховувалися в німецьких марках за офіційним курсом сьогоднішньої вартості євро. В корпораціях частки капіталу і надалі обраховувалися в німецьких марках, хоча більшість фірм перейшли на євро, або на умовні одиниці. Заставне майно, яке було заставлене до запровадження євро, до погашення обраховувалося в німецьких марках.<ref name="books"></ref><ref name="iww.de"></ref>


== Монети ==
== Монети ==
Закон «Про заснування Банку німецьких земель» від 1 березня 1948 року дав цьому банку одноосібний дозвіл на випуск банкнот і монет. Першою випущеною монетою став 1 пфенніг, за дизайном Адольфа Ягера, яка була введена в обіг 24 січня 1949 року в кількості трохи менше 240 мільйонів екземплярів. 21 травня 1949 року послідував випуск 10 пфеннігів, 2 січня 1950 року — 5 пфеннігів і 14 лютого 1950 року — 50 пфеннігів. На монетах 5 і 50 пфеннігів також вказувався 1949 рік.<ref name="mdm.de 1">{{cite web |url=https://www.mdm.de/muenzwelt/deutschland-sammlungen/dmark-muenzen/d-mark-muenzen-wert|title=Wertvolle D-Mark Münzen - was macht ihren Wert aus?|website=mdm.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="muenzenwert">{{cite web|url=https://www.muenzenwert.de/Informationen/deutsche_mark_dm_muenzen.php|title=Die Deutsche Mark (DM) - Ein Überblick über den Vorgänger des Euro|website=muenzenwert.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Закон «Про заснування Банку німецьких земель» від 1 березня 1948 року дав цьому банку одноосібний дозвіл на випуск банкнот і монет. Першою випущеною монетою став 1 пфеніг, за дизайном Адольфа Ягера, її введено в обіг 24 січня 1949 року в кількості трохи менше 240 мільйонів екземплярів. 21 травня 1949 року стався випуск 10 пфенігів, 2 січня 1950 року&nbsp;— 5 пфенігів і 14 лютого 1950 року&nbsp;— 50 пфенігів. На монетах 5 і 50 пфенігів також вказувався 1949 рік.<ref name="mdm.de 1">{{cite web |url=https://www.mdm.de/muenzwelt/deutschland-sammlungen/dmark-muenzen/d-mark-muenzen-wert|title=Wertvolle D-Mark Münzen - was macht ihren Wert aus?|website=mdm.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="muenzenwert">{{cite web|url=https://www.muenzenwert.de/Informationen/deutsche_mark_dm_muenzen.php|title=Die Deutsche Mark (DM) - Ein Überblick über den Vorgänger des Euro|website=muenzenwert.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
[[Файл:Zehn Pfennig Münze.webm|міні|праворуч|230пкс|Монета 10 пфенігів]]
Однак «Оголошення щодо випуску монет номіналом 1, 5, 10 і 50 пфенігів з написом „Федеративна Республіка Німеччина“, замість напису „Банк німецьких земель“» від 6 травня 1950 року дозволило випустити в обіг монети з написом «BANK DEUTSCHER LÄNDER», замість «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND», за умови, якщо на них буде вказуватися рік випуску «1950». Ведення випуску монет було передано федеральному уряду (Федеральному міністерству фінансів) відповідно до Федерального закону щодо карбування монет від 8 липня 1950 року (BGBl, стор. 323). З цієї причини на всіх інших нових монетах німецької марки, з середини 1950 року, був напис «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND». Параграф 1 цього закону також називав окремі номінали, які були дозволені до випуску. Оскільки правова основа для монет з новим написом у травні 1950 року не була замінена новою, ці чотири номінали випускалися до 1965 року з датою «1950». Після внесення поправки до цього закону в грудні 1986 року стало можливим карбування монет номіналом більше 10 марок.<ref name="mdm.de 1"></ref><ref name="muenzenwert"></ref>


Також випускалися набори монет у якості [[пруф]] зі всіма номіналами, випущеними за рік.<ref>{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=qV62AwAAQBAJ&pg=PA36&lpg=PA36&dq=germany+set+coins&source=bl&ots=k8OyiDH4Wk&sig=ACfU3U2EEvkzkdwbyAuxye8JLfSwT7Ax4Q&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwiUmsq699LnAhXNcJoKHf65DPE4FBDoATAHegQIChAB#v=onepage&q=germany%20set%20coins&f=false|title=Coins of GERMANY 1901-2014: Coins of Europe Catalog 1901-2014|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Однак «Оголошення щодо випуску монет номіналом 1, 5, 10 і 50 пфенігів з написом „Федеративна Республіка Німеччина“, замість напису „Банк німецьких земель“» від 6 травня 1950 року дозволило випустити до обігу монети з написом «BANK DEUTSCHER LÄNDER», замість «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND», за умови, якщо на них буде вказуватися рік випуску «1950». Ведення випуску монет було передано федеральному уряду (Федеральному міністерству фінансів) відповідно до Федерального закону щодо карбування монет від 8 липня 1950 року (BGBl, стор. 323). З цієї причини на всіх інших нових монетах німецької марки, з середини 1950 року, був напис «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND». Параграф 1 цього закону також перерахував окремі номінальні значення, які були дозволені до випуску. Оскільки правова основа для номіналу з новою транскрипцією вже з травня 1950 року не була замінена новою, ці чотири номінали випускалися до 1965 року з датою «1950». Після внесення поправки до закону в грудні 1986 року стало можливим карбувати монети номіналом більше 10 марок.<ref name="mdm.de 1"></ref><ref name="muenzenwert"></ref>


=== Опис та параметри монет регулярного випуску ===
=== Опис і параметри монет регулярного випуску ===
Співвідношення аверсу до реверсу монет складало 180 градусів, тобто, щоб побачити реверс у вертикальному положенні після перегляду аверсу, монету треба було перевернути навпаки.
Співвідношення аверсу до реверсу монет становило 180 градусів, тобто, щоб побачити реверс у вертикальному положенні після перегляду аверсу, монету треба було перевернути навпаки.
<center>
<center>
{|class="wikitable" style="font-size: 85%"
{|class="wikitable" style="font-size: 85%"
Рядок 127: Рядок 126:
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:1-PF-Coin-German.jpg|100px|1 pfennig]]
|style="text-align:center" | [[Файл:1-PF-Coin-German.jpg|100px|1 pfennig]]
|1 <br/>пфенніг
|1 <br/>пфеніг
|[[бронза]]/[[сталь]] <small>(1948—1949)</small><br/>[[мідь]]/сталь <small>(1950—2001)</small>
|[[латунь]]/[[сталь]] <small>(1948—1949)</small><br/>[[мідь]]/сталь <small>(1950—2001)</small>
|16,5
|16,5
|1,38
|1,38
Рядок 139: Рядок 138:
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:2-PF-Coin-German.jpg|116px|2 pfennig]]
|style="text-align:center" | [[Файл:2-PF-Coin-German.jpg|116px|2 pfennig]]
|2 <br/>пфенніга
|2 <br/>пфеніги
|бронза <small>(1950—1968)</small><br/> бронза/сталь <small>(1968—2001)</small>
|мідь<small>(1950—1968)</small><br/> латунь/сталь <small>(1968—2001)</small>
|19,25
|19,25
|1,52
|1,52
Рядок 147: Рядок 146:
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:5-PF-Coin-German.jpg|112px|5 pfennig]]
|style="text-align:center" | [[Файл:5-PF-Coin-German.jpg|112px|5 pfennig]]
|5 <br/>пфеннігів
|5 <br/>пфенігів
|rowspan="2"|бронза/сталь
|rowspan="2"|латунь/сталь
|18,5
|18,5
|rowspan="2"|1,7
|rowspan="2"|1,7
Рядок 155: Рядок 154:
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:10-PF-Coin-German.jpg|130px|10 pfennig]]
|style="text-align:center" | [[Файл:10-PF-Coin-German.jpg|130px|10 pfennig]]
|10 <br/>пфеннігів
|10 <br/>пфенігів
|21,5
|21,5
|4,0
|4,0
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:50-PF-Coin-German.jpg|121px|50 pfennig]]
|style="text-align:center" | [[Файл:50-PF-Coin-German.jpg|121px|50 pfennig]]
|50 <br/>пфеннігів
|50 <br/>пфенігів
|rowspan="10"|[[магнімат]]
|rowspan="10"|[[магнімат]]
|20,0
|20,0
Рядок 201: Рядок 200:
|[[Конрад Аденауер]]<br/>(1876–1967)<br/>канцлер ФРН (1949–1963)
|[[Конрад Аденауер]]<br/>(1876–1967)<br/>канцлер ФРН (1949–1963)
|Райнхарт Хайнсдорфф
|Райнхарт Хайнсдорфф
|1969–1987
|1969—1987
|-align="center"
|-align="center"
|style="text-align:center" | [[Файл:Theodor Heuss 2 DM.jpg|75px]][[Файл:2 марки хойс.jpg|75пкс]]
|style="text-align:center" | [[Файл:Theodor Heuss 2 DM.jpg|75px]][[Файл:2 марки хойс.jpg|75пкс]]
Рядок 255: Рядок 254:
===Тиражі монет регулярного випуску ===
===Тиражі монет регулярного випуску ===
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
!Тиражі монет: 1, 2, 5, 10, 50 пфеннігів та 1 і 5 марок<ref name="muenzenwert.de">{{cite web |url=https://www.muenzenwert.de/Muenzkatalog/Deutschland/BRD/Kursmuenzen/|title=Münzkatalog: DM Münzen Deutschland|website=muenzenwert.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
!Тиражі монет: 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів та 1 і 5 марок<ref name="muenzenwert.de">{{cite web |url=https://www.muenzenwert.de/Muenzkatalog/Deutschland/BRD/Kursmuenzen/|title=Münzkatalog: DM Münzen Deutschland|website=muenzenwert.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
|-
|-
|{{colbegin||25em}}
|{{colbegin||25em}}
Рядок 261: Рядок 260:
<small>* D — Мюнхенський монетний двір; F — Штутгартський монетний двір; G — Монетний двір Карлсруе; J — Гамбургський монетний двір; A — Берлінський монетний двір<br/>* Set — монетний набір</small>
<small>* D — Мюнхенський монетний двір; F — Штутгартський монетний двір; G — Монетний двір Карлсруе; J — Гамбургський монетний двір; A — Берлінський монетний двір<br/>* Set — монетний набір</small>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%;" border="2" cellpadding="4" background: #f9f9f9;
{|class="wikitable" style="font-size: 90%;" border="2" cellpadding="4" background: #f9f9f9;
!Рік!!Мон.<br/>двір!!1 пфенніг<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!2 пфеннига<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 пфеннігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!10 пфеннігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!50 пфеннігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!1 марка<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 марок<br/><small>(зразка 1951 року)<small/><br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 марок<br/><small>(зразка 1975 року)<small/><br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>
!Рік!!Мон.<br/>двір!!1 пфеніг<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!2 пфеніги<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 пфенігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!10 пфенігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!50 пфенігів<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!1 марка<br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 марок<br/><small>(зразка 1951 року)<small/><br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>!!5 марок<br/><small>(зразка 1975 року)<small/><br/><small>([[анциркулейтед|анц.]]/[[пруф|пр.]])<small/>
|-align="center"
|-align="center"
|1948||D||46 300 000<br/>250||-||-||-||-||-||-||-
|1948||D||46 300 000<br/>250||-||-||-||-||-||-||-
Рядок 1230: Рядок 1229:


=== Монетні двори ===
=== Монетні двори ===
Монети виготовлялися на п'яти різних монетних дворах (див. таблицю). Кожна монета містила позначку у вигляді букви, що вказувала на якому монетному дворі вона була виготовлена. На Берлінському монетному дворі монети, які відносилися до німецької марки, карбувалися тільки з червня 1990 року, після того, як 1 липня 1990 року ним було укладено договір щодо створення валютного, економічного і соціального союзу; раніше тут випускалися монети НДР.
Монети виготовлялися на п'яти різних монетних дворах (див. таблицю). Кожна монета містила позначку у вигляді букви, що вказувала, на якому монетному дворі вона виготовлена. На Берлінському монетному дворі монети, які відносилися до німецької марки, карбувалися тільки з червня 1990 року, після того, як 1 липня 1990 року ним було укладено договір щодо створення валютно-економічно-соціального союзу; раніше тут випускалися монети НДР.
<div style="float:right">
<div style="float:right">
<gallery perrow="3">
<gallery perrow="3">
Рядок 1239: Рядок 1238:
Pincerno Hamburg-Meiendorf 011.jpg|75пкс|<small><small>[[Гамбургзький монетний двір]]</small></small>
Pincerno Hamburg-Meiendorf 011.jpg|75пкс|<small><small>[[Гамбургзький монетний двір]]</small></small>
</gallery></div>
</gallery></div>
Регулярне карбування циркуляційних монет було припинено в 1996 році. Однак монети карбувалися до 2001 року зі значно меншими тиражами.<ref>{{cite web |url=https://www.kettner-edelmetalle.de/content/78-pragestatten-in-deutschland|title=Prägestätten in Deutschland|website=kettner-edelmetalle.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.gold.de/deutsche-praegestaetten/|title=Deutsche Prägestätten|website=gold.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Постійне карбування монет регулярного випуску було припинено в 1996 році. Однак монети карбувалися до 2001 року зі значно меншими тиражами.<ref>{{cite web |url=https://www.kettner-edelmetalle.de/content/78-pragestatten-in-deutschland|title=Prägestätten in Deutschland|website=kettner-edelmetalle.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.gold.de/deutsche-praegestaetten/|title=Deutsche Prägestätten|website=gold.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
{| class="wikitable float-right" style="text-align:center"
{| class="wikitable float-right" style="text-align:center"
|+Монетні двори Німеччини
|+Монетні двори Німеччини
Рядок 1257: Рядок 1256:
| 2001
| 2001
|style="text-align:left"| [[Берлінський монетний двір]]
|style="text-align:left"| [[Берлінський монетний двір]]
| —<ref group="B"><small>У 1990 році в Берліні карбувалися тільки монети номіналом в 5, 10, 50 пфеннігів і 1 марка.</small></ref>
| —<ref group="B"><small>У 1990 році в Берліні карбувалися тільки монети номіналом в 5, 10, 50 пфенігів і 1 марка.</small></ref>
| 20 %
| 20 %
|-
|-
Рядок 1293: Рядок 1292:


=== Карбування монет ===
=== Карбування монет ===
[[Файл:Münzrolle 50x2 Pf.jpg|міні|праворуч|120пкс|Рол з 50 монетами в 2 пфенніга]]
[[Файл:Münzrolle 50x2 Pf.jpg|міні|праворуч|120пкс|Рол з 50 монетами по 2 пфеніги]]
Монета в 2 пфенніга до 1968 року складалася з 95% мідного сплаву. Потім, як і монети малих номіналів 1, 5 і 10 пфеннігів, її карбували поганої якості, на залізних заготовках, які плакувалися тонким шаром міді або латуні. В результаті вони почали легко іржавіти, якщо довгий час перебували у вологому середовищі.<ref name="geldmarie.at">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-1-pfennig-münzen-deutschland.html|title=Die Geldmarie
Монета в 2 пфеніги до 1968 року складалася на 95&nbsp;% з міді. Потім, як і монети малих номіналів 1, 5 і 10 пфенігів, її карбували з матеріалу гіршої якості, на залізних заготовках, які покривалися тонким шаром міді або латуні. В результаті вони почали легко іржавіти, якщо довгий час перебували у вологому середовищі.<ref name="geldmarie.at">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-1-pfennig-münzen-deutschland.html|title=Die Geldmarie
Das unabhängige Finanzportal|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="hallonet.de">{{cite web |url=http://hallonet.de/dirk_gardi_verbraucher/framesite_verbraucher/muenzen.htm|title=DM-Münzen|website=hallonet.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Das unabhängige Finanzportal|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="hallonet.de">{{cite web |url=http://hallonet.de/dirk_gardi_verbraucher/framesite_verbraucher/muenzen.htm|title=DM-Münzen|website=hallonet.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Монети малих номіналів, на відміну від більш крупних, були однаковими за своїм дизайном. На них був вказаний номінал, знак монетного двору і два колоски пшениці на аверсі стороні і напис «Bank deutscher Länder» або «Федеративна Республіка Німеччина» на реверсі, рік і дубова гілка з п'ятьма листками.<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>
Монети малих номіналів, на відміну від великих, були однаковими за своїм дизайном. На аверсі: вказувалися номінал, знак монетного двору та два колоски пшениці; а на реверсі: напис «Bank deutscher Länder» або «Федеративна Республіка Німеччина» на реверсі, рік і дубова гілка з п'ятьма листками.<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>


На одному з двох дизайнів, представлених Адольфом Ягером, були три переплетених кільця на реверсі монет, які, очевидно, символізували три західні зони, з'єднані в єдиний валютний союз. Однак, оскільки в тендері на створення дизайну монет в 1, 5 і 10 пфеннігів вже було зазначено, що зразки «не повинні висловлювати будь-яких політичних тенденцій», був обраний інший дизайн з дубовою гілкою. В оголошенні також вказувалося, що монети повинні містити шрифт «[[антиква]]», він повинен був відрізнятися від монет періоду націонал-соціалізму 1933 року, на якому використовувався шрифт «[[фрактура]]».<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>
На реверсі монети, одного з двох дизайнів, представлених Адольфом Ягером, були три переплетених кільця, які, очевидно, символізували три західні зони окупації західних держав, з'єднані в єдиний валютний союз. Однак, оскільки в тендері на створення дизайну монет в 1, 5 і 10 пфенігів уже було зазначено, що зразки «не повинні висловлювати будь-яких політичних тенденцій», був обраний інший дизайн з дубовою гілкою. В оголошенні також вказувалося, що монети повинні містити шрифт «[[антиква]]», тому що він мав відрізнятися від монет періоду націонал-соціалізму зразка 1933 року, на якому використовувався шрифт «[[фрактура]]».<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>


При створенні монет було вирішено ґрунтуватися на «на монетних традиціях довоєнного періоду». З цієї причини номінал в 1 пфенніг був створений у вигляді мідної монети вагою рівно два грами, як це було викарбовано з імперського періоду з 1873 року. Однак, оскільки вартість металу в монеті, виготовленої майже з чистої міді (прототип складався з того ж сплаву, що і номінал в 2 пфенніги до 1968 року) перевищила б номінал, в її карбуванні використовували залізну заготовку, плаковану тільки міддю.<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>
При створенні монет було вирішено ґрунтуватися на «на монетних традиціях довоєнного періоду». З цієї причини номінал в 1 пфеніг був створений у вигляді мідної монети вагою рівно два грами, що відповідало монетам імперського періоду, які карбувалися з 1873 року. Однак, оскільки вартість металу в монеті, виготовленій майже з чистої міді (прототип складався з того ж матеріалу, що і номінал у 2 пфеніги до 1968 року) перевищила б номінал, у її карбуванні використовували залізну заготовку, покриту тільки міддю.<ref name="geldmarie.at"></ref><ref name="hallonet.de"></ref>


=== Монета 50 пфеннігів ===
=== Монета 50 пфенігів ===
Жінка, що стоїть на колінах, зображена на реверсі монети 50 пфеннігів, Герда Йоханна Вернер. Зображення, як вона садить дуб було символом реконструкції Німеччини після Другої світової війни. Її чоловік Річард Мартін Вернер, який створював цей малюной, хотів вшанувати пам'ять мільйонів жінок, які піднімали Німеччину з післявоєнних руїн, а також численних лісових робітників, що займаються лісовідновленням.<ref name="geldmarie.at 2">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-50-pfennig-münzen-deutschland.html|title=50-Pfennig-Münzen|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="muenzen-kurzbach.de">{{cite web |url=https://www.muenzen-kurzbach.de/50-pfennig-1950-g/|title=Das 50 Pfennig-Stück 1950 Bank Deutscher Länder|website=muenzen-kurzbach.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Жінка, що стоїть на колінах, зображена на реверсі монети 50 пфенігів&nbsp;— це Герда Йоханна Вернер. Зображення, де вона садить дуб, було символом реконструкції Німеччини після Другої світової війни. Її чоловік Річард Мартін Вернер, який створював цей малюнок, хотів вшанувати пам'ять мільйонів жінок, які піднімали Німеччину з післявоєнних руїн, а також численних лісових робітників, що займаються лісовідновленням.<ref name="geldmarie.at 2">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-50-pfennig-münzen-deutschland.html|title=50-Pfennig-Münzen|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="muenzen-kurzbach.de">{{cite web |url=https://www.muenzen-kurzbach.de/50-pfennig-1950-g/|title=Das 50 Pfennig-Stück 1950 Bank Deutscher Länder|website=muenzen-kurzbach.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У 1949 році монетні двори Німеччини почали випускати нову монету 50 пфенігів з написом «Bank deutscher Länder». У 1950 році напис був замінений на «Федеративна Республіка Німеччина», але монетний двір в Карлсруе (G) дозволив свої машинам ненадовго карбувати монети з новим роком і старим написом. 30 000 монет з неправильним написом були випущені з економічних міркувань. Так з'явилися предмети колекціонування, які в залежності від стану збереження торгуються до 3000 євро. На початку 1970-х років вони були незаконно перевикарбувані під час скандалу з монетами в Карлсруе.<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>
У 1949 році монетні двори Німеччини почали випускати монету 50 пфенігів з написом «Банк німецьких земель». У 1950 році напис був замінений на «Федеративна Республіка Німеччина», але монетному двору в Карлсруе (G) було дозволено ненадовго карбувати монети з новим роком і старим написом. 30&nbsp;000 монет з неправильним написом були випущені з економічних міркувань. Так з'явилися предмети колекціонування, які в залежності від стану збереження коштують до 3000 євро. На початку 1970-х років вони були незаконно перевикарбувані під час так званого «монетного скандалу в Карлсруе».<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>
[[Файл:Münze 2 2 1 web small.jpg|міні|праворуч|175пкс|[[Арабеска (орнамент)|Арабеска]] на гурті 1 марки]]
[[Файл:Münze 2 2 1 web small.jpg|міні|праворуч|175пкс|[[Арабеска (орнамент)|Арабеска]] на гурті 1 марки]]
[[Файл:Special Coinage Summer Olympics 1972.JPG|міні|праворуч|280пкс|Олімпійська серія пам'ятних срібних монет по 10 марок 1970—1972 років]]
[[Файл:Special Coinage Summer Olympics 1972.JPG|міні|праворуч|280пкс|Олімпійська серія пам'ятних срібних монет по 10 марок 1970—1972 років]]
Спочатку, монета в 50 пфеннігів була єдиною серед інших номіналів з рифленим гуртом. З 1972 року монети цього номіналу випускалися з гладким гуртом, щоб знизити виробничі витрати.<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>
Спочатку, монета в 50 пфенігів була єдиною серед інших номіналів, що мала рифлений гурт. З 1972 року монети цього номіналу випускалися з гладким гуртом, щоб знизити виробничі витрати.<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>


Співвідношення розмірів монети в 50 пфенігів до 1 марки бере початок від співвідношення розмірів срібних монет в Німецької імперії до 1918 року. У той час монета номіналом в 50 пфенігів, або, пізніше, «пів марки», відповідала за вмістом металу половині марки. Діаметр монети в 50 пфенігів залишився незмінним на рівні 20 міліметрів. Діаметр монети в 1 марку відрізнявся тільки на півміліметра від діаметра срібної марки. Тоді як, розмір і товщина відрізнялися.<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>
Співвідношення розмірів монети в 50 пфенігів до 1 марки бере початок від співвідношення розмірів срібних монет у [[Німецька імперія|Німецькій імперії]], яке існувало до 1918 року. У той час монета номіналом в 50 пфенігів, або, пізніше, «пів марки», відповідала за вмістом металу половині марки. Діаметр монети в 50 пфенігів залишився незмінним на рівні 20 міліметрів. Діаметр монети в 1 марку відрізнявся лише на пів міліметра від діаметра срібної марки імперського періоду. Тоді як розмір і товщина значно відрізнялися.<ref name="geldmarie.at 2"></ref><ref name="muenzen-kurzbach.de"></ref>


=== Монета 1 марка ===
=== Монета 1 марка ===
Монета номіналом в 1 марку була першою монетою, на якій був викарбувана назва валюти «Німецька марка»; раніше випущені монети називалися «пфеннігами». Як і монета в 50 пфеннігів, вона була виготовлена з мідно-нікелевого сплаву.<ref name="geldmarie.at 5">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-1-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=1-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/1-dm-muenzen|title=btn-muenzen.de|website=btn-muenzen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Номінал в 1 марку став першою монетою, на якій було викарбувано повне грошове позначення «німецька марка»; монети, випущені раніше, мали позначення «пфеніг». Як і монета в 50 пфенігів, вона була виготовлена з [[мідно-нікелевий сплав|мідно-нікелевого сплаву]].<ref name="geldmarie.at 5">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-1-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=1-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/1-dm-muenzen|title=btn-muenzen.de|website=btn-muenzen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


На монеті було зображено два найбільш поширених німецьких символів: дубове листя на аверсі і федеральний орел на реверсі. У той час як інші раніше випущені монети мали гладкий або рифлений гурт, то на монеті в 1 марку був прикрашений арабесками.<ref name="geldmarie.at 5"></ref><ref name="btn-muenzen.de"></ref>
На монеті було зображено два найбільш поширені німецькі символи: дубове листя на аверсі і [[герб Німеччини]] на реверсі. У той час як інші раніше випущені монети мали гладкий або рифлений гурт, то на монеті в 1 марку він був прикрашений [[арабеска (орнамент)|арабесками]].<ref name="geldmarie.at 5"></ref><ref name="btn-muenzen.de"></ref>


=== Монета 2 марки ===
=== Монета 2 марки ===
Перша монета номіналом 2 марки була випущена 8 травня 1955 року. Дизайн створив Йозеф Бернхарт, гравер з Мюнхена, на основі дизайну монети в 1 марку, якин він також розробив.<ref name="geldmarie.at 3">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-2-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=2-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de 2">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/2-dm-muenzen|title=2 DM-Münzen|website=|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Перша монета номіналом 2 марки була випущена 8 травня 1955 року. Дизайн створив Йозеф Бернхарт, гравер з Мюнхена, на основі дизайну монети в 1 марку, який він також розробив.<ref name="geldmarie.at 3">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-2-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=2-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de 2">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/2-dm-muenzen|title=2 DM-Münzen|website=|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Маючи однаковий дизайн реверсу, монета мала діаметр на два міліметри більше, ніж монета в 1 марку. На аверсі на додаток до позначення номіналу, замість дубового листя були показані качани кукурудзи і винограду, а гурт містив напис «Einigkeit und Recht und Freiheit» («Єдність, закон і свобода»), замість арабесок; однак, оскільки ці відмінності були незначними, часто виникала плутанина з монетою в 1 марку. Навіть банкам іноді було важко розрізнити дві монети.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
Маючи однаковий дизайн реверсу, монета мала діаметр на два міліметри більше, ніж монета в 1 марку. На аверсі, на додаток до позначення номіналу, замість дубового листя були зображені качани кукурудзи і грона винограду, а гурт містив напис «Einigkeit und Recht und Freiheit» («Єдність, закон і свобода»), замість арабесок; однак, оскільки ці відмінності були незначними, часто виникала плутанина з монетою в 1 марку. Навіть банкам іноді було важко розрізнити дві монети.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>


Через ці труднощі Бундестаг 30 вересня 1955 року вирішив обміняти монети, що до цього перебували в обігу, на нові, при користуванні якими не виникало б помилок. 13 березня 1957 року Федеральний уряд прийняв рішення щодо дизайну монети. Для зображення на монеті пропонувалися: нобелівський лауреат з фізики, Макс Планк, лікар Роберт Кох та інженер Оскар фон Міллер. Міністр внутрішніх справ Герхард Шредер не зміг підтримати пропозицію віце-канцлера Франца Блюхера випустити ще одну монету з іншим портретом людини, пов'язаної зі створенням лінії Одер-Нейссе, тому що він не вважав доцільним створити два типи монети однакового номіналу. У підсумку, з нагоди 100-річчя був обраний портрет Макса Планка, у виконанні Карла Рота. Крім того, було вирішено зробити монету більш виразною. 21 червня 1958 року вийшло 2 марки нового зразка з трохи більшим діаметром — 26,75 мм і переробленим Федеральним орлом, який розміщався на стороні з позначенням номіналу. 30 червня 1958 року, всього через дев'ять днів після введення нової монети, стара монета в 2 марки була виведена з обігу і втратила своє право як законного платіжного засобу; її можна було обміняти до 30 вересня 1958 року.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
Через ці труднощі [[Бундестаг]] 30 вересня 1955 року вирішив обміняти монети, що до цього перебували в обігу, на нові, при користуванні якими не виникало б помилок. 13 березня 1957 року Федеральний уряд прийняв рішення щодо дизайну нової монети. Для зображення на монеті пропонувалися: [[нобелівська премія|нобелівський лауреат]] з фізики, [[Макс Планк]], лікар [[Роберт Кох]] та інженер [[Оскар фон Міллер]]. Віцеканцлер [[Франц Блюхер]] також пропонував випустити ще одну монету, з портретом ще однієї людини, пов'язаної зі створенням лінії Одер&nbsp;— Нейсе, однак міністр внутрішніх справ [[Гергард Шредер (міністр)|Герхард Шредер]] відхилив цю пропозицію, тому що він не вважав доцільним створити два типи монети однакового номіналу. У підсумку, з нагоди 100-річчя від дня народження був обраний портрет Макса Планка, створений Карлом Ротом. Крім того, вирішено зробити монету більш виразною. В результаті 2 марки нового зразка вийшли 21 червня 1958 року, вони мали трохи більший діаметр&nbsp;— 26,75&nbsp;мм і перероблений герб Німеччини, який розміщався на стороні з позначенням номіналу. 30 червня 1958 року, всього через дев'ять днів після введення нової монети, стара монета в 2 марки була виведена з обігу і втратила своє право законного платіжного засобу; її можна було обміняти до 30 вересня 1958 року.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
[[Файл:D-Mark P1130416.jpg|міні|праворуч|210пкс|Німецькі монети регулярного випуску]]
[[Файл:Germanisches Museum RS.JPG|міні|праворуч|160пкс|5 марок «100-річчя Німецькому музею в Нюрнберзі» 1953 року, перша пам'ятна монета ФРН]]
[[Файл:Germanisches Museum RS.JPG|міні|праворуч|150пкс|5 марок «100-річчя Німецького музею в Нюрнберзі», перша пам'ятна монета ФРН]]
Але навіть з введенням нової монети не всі проблеми були вирішені: спочатку плутанина тривала, цього разу з монетою 5 марок. Крім того, вона не була машиночитаємою. Багато іноземних монет тих же розмірів і тим же сплавом сприймалися машинами як двохмаркові номінали, хоча деякі з них мали значно нижчу вартість.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
Але навіть з введенням нової монети не всі проблеми були вирішені: спочатку плутанина тривала, цього разу з монетою 5 марок. Крім того, вона була немашиночитною. Багато іноземних монет тих же розмірів і з того ж сплаву сприймалися машинами як 2-маркові номінали, хоча деякі з них мали значно нижчу вартість.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>


2 лютого 1969 року було оголошено, що повинна з'явитися нова монета в 2 марки із зображенням Конрада Аденауера, першого федерального канцлера Федеративної Республіки Німеччини, який повинен був замінити Макса Планка. Замість простого мідно-нікелевого сплаву (75% Cu, 25% Ni) як матеріал використовувався магнімат. Магнімат складався з чистого нікелевого сердечника (7% для монети в 2 марки), який плакувався мідно-нікелевим сплавом з обох боків. Такі зміни магнітних властивостей монети надійно розпізнавалися машинами. Карбування монет почалося в 1969 році. 28 грудня 1970 року було випущено в обіг перші монети. З матеріально-технічних причин, тільки невелика частина монет потрепила в обіг. Оскільки також були випущені нові монети з портретом Макса Планка (карбувалися до 1971 року), серед спекулянтів і колекціонерів поширилася чутка про те, що федеральний уряд, представлений коаліцією СДПН і ВДП, не допустять політиків ХДС на монетах. Це призвело до того, що колекціонери іноді платили до 5 марок за монету з Аденауером.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
2 лютого 1969 року було оголошено, що з'явиться нова монета в 2 марки із зображенням [[Конрад Аденауер|Конрада Аденауера]], першого федерального канцлера Федеративної Республіки Німеччини, який мав замінити Макса Планка. Замість більш звичного мідно-нікелевого сплаву (75&nbsp;% Cu, 25&nbsp;% Ni) як матеріал використовувався [[магнімат]]. Магнімат складався з чистого нікелевого сердечника (7&nbsp;% для монети в 2 марки), який покривався мідно-нікелевим сплавом з обох боків. Такі зміни магнітних властивостей монети надійно розпізнавалися машинами. Карбування монет почалося в 1969 році. 28 грудня 1970 року було випущено в обіг перші монети. З матеріально-технічних причин тільки невелика частина монет потрапила в обіг. Оскільки також були випущені нові монети з портретом Макса Планка (карбувалися до 1971 року), серед спекулянтів і колекціонерів поширилася чутка про те, що федеральний уряд, представлений коаліцією [[Соціал-демократична партія Німеччини|СДПН]] і [[Вільна демократична партія|ВДП]], не допустить зображення політиків [[Християнсько-демократичний союз (Німеччина)|ХДС]] на монетах. Це призвело до того, що колекціонери іноді платили до 5 марок за монету з Аденауером.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
[[Файл:D-Mark P1130416.jpg|міні|праворуч|200пкс|Німецькі монети регулярного випуску]]
1 липня 1973 року (коли всі ще панувала соціал-ліберальна коаліція) монета Аденауера була випущена в великій кількості разом з монетою Теодора Хойса, яка мала ті ж характеристики (розмір, маса, сплав). Монета Макса Планка була виведена з обігу 31 липня 1973 року і, таким чином, зникла з грошового обігу.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>


1 липня 1973 року (коли все ще панувала соціал-ліберальна коаліція) монета з Аденауером була випущена в великій кількості разом з монетою з [[Теодор Гойс|Теодором Гойсом]], яка мала ті ж характеристики (розмір, маса, сплав). Монета з Максом Планком була виведена з обігу 31 липня 1973 року і, таким чином, зникла з грошового обігу.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
За цим послідували ще 2 монети цього типу з зображеннями померлих політиків Федеративної Республіки. Вони випускалися з нагоди круглої річниці створення Федеративної Республіки (1969, 1979, 1989, 1994) або німецької марки (1988).<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>


Відтак вийшли ще 2 монети цього типу з зображеннями інших померлих політиків Федеративної Республіки. Вони випускалися з нагоди круглої річниці створення Федеративної Республіки (1969, 1979, 1989, 1994) або німецької марки (1988).<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>
Таким чином, починаючи з 1958 року, номінал в 2 марки відрізняються від інших монет. Подібно пам'ятним монетам, вони випускалися в особливих випадках і містили на аверсі портрет знаменитої людини. Між 1973—2001 роками, у великій кількості одночасно, протягом тривалого часу, знаходилися різні монети в 2 марки.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>

Таким чином, починаючи з 1958 року, номінал у 2 марки концепційно відрізнявся від інших монет. Так само, як пам'ятні монети, вони випускалися в особливих випадках і містили на аверсі портрет славетної людини. Між 1973—2001 роками у великій кількості одночасно перебували в обігу різні монети в 2 марки.<ref name="geldmarie.at 3"></ref><ref name="btn-muenzen.de 2"></ref>


=== Монета 5 марок ===
=== Монета 5 марок ===
Для створення дизайну циркуляційної монети номіналом 5 дойчмарок було проведено конкурс, в якому було подано 685 пропозицій. 30 проектів були передані в Федеральний кабінет міністрів 22 лютого 1951 року. Серед учасників до фіналу потрапили: гравер Альберт Холл з міста Швебіш-Гмюнд, Луїс Роберт Ліппл, професор Технічного університету Мюнхена, і Франц Хольц з Майнца. Остаточне рішення було прийнято 8 травня на користь Альберта Холла.<ref name="geldmarie.at 4">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-5-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=5-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de 6">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/5-dm-muenzen|title=5 DM-Münzen|website=btn-muenzen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Для створення дизайну монети регулярного випуску номіналом 5 марок було проведено конкурс, у якому подано 685 пропозицій. 30 проєктів були передані в Федеральний кабінет міністрів 22 лютого 1951 року. Серед учасників до фіналу потрапили: гравер Альберт Холл з міста [[Швебіш-Гмюнд]], Луїс Роберт Ліппл, професор Технічного університету [[Мюнхен]]а, і Франц Хольц з [[Майнц]]а. Остаточне рішення прийнято 8 травня на користь Альберта Холла.<ref name="geldmarie.at 4">{{cite web |url=http://www.geldmarie.at/gold/wertvolle-5-dm-mark-münzen-deutschland.html|title=5-Mark-Münzen Deutschland|website=geldmarie.at|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="btn-muenzen.de 6">{{cite web |url=https://www.btn-muenzen.de/5-dm-muenzen|title=5 DM-Münzen|website=btn-muenzen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Монета спочатку складалася зі сплаву з 62,5% срібла і 37,5% міді. Коли ціна на срібло за тройську унцію (близько 31 г) тимчасово зросла до більш ніж 6 доларів через спекуляції на ринку зі сріблом в середині 1974 року (при курсі близько 2,50 дойчмарок за долар, що відповідало 15 дойчмаркам), вартість металу наближалася до номінальної вартості монети, це могло незабаром привести до переплавки населенням монет (згідно до закону Грешама-Коперника XVI-го століття). Тоді виробництво і випуск монет були б збитковими. Тому в 1975 році стара монета номіналом 5 марок була вилучена з обігу і замінена новою монетою з магнімату, з більш сучасним зображенням федерального орла.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>
Монета спочатку складалася зі сплаву з 62,5&nbsp;% срібла і 37,5&nbsp;% міді. Коли ціна на срібло за [[тройська унція|тройську унцію]] (близько 31&nbsp;г) тимчасово зросла до більш ніж 6 доларів, через спекуляції на ринку зі сріблом у середині 1974 року (при курсі близько 2,50 дойчмарок за долар, що відповідало 15 дойчмаркам), вартість металу наблизилася до номінальної вартості монети, це могло незабаром привести до переплавки населенням монет (відповідно до [[Закон Грешема|закону Грешама-Коперника]] XVI століття). Тоді виробництво і випуск монет були б збитковими. Тому в 1975 році стара монета номіналом 5 марок була вилучена з обігу і замінена новою монетою з магнімату, з більш сучасним зображенням герба Німеччини.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>


У 1979 році перехід зі срібла на інший метал обговорювалося в телевізійному двосерійному серіалі «Das Ding». У той час ціна на срібло виросла настільки, що матеріальна вартість срібної монети «Отто Хан», яка вже була викарбувана, була фактично значно вище номінальної вартості в 5 марок; тому монети були знову розплавлені перед випуском, за винятком декількох екземплярів. Наступні нові монети і всі наступні пам'ятні монети такого ж номіналу більше не містили срібла.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>
У 1979 році перехід зі срібла на інший метал обговорювався в телевізійному німецькому двосерійному серіалі «Das Ding». У той час ціна на срібло виросла настільки, що матеріальна вартість срібної монети «Отто Хан», яка вже була викарбувана, була фактично значно вище номінальної вартості в 5 марок; тому монети були знову розплавлені перед випуском, за винятком декількох екземплярів. Наступні нові монети і всі наступні пам'ятні монети такого ж номіналу більше не містили срібла.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>


Всі циркуляційні монети номіналом 5 дойчмарок, як і монети 2 дойчмарок, містили на гурті напис: «Einigkeit und Recht und Freiheit». Цей текст зустрічався як у правильночитаємому, так і у зворотньому напрямку, через порушення технологічного процесу.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>
Усі монети регулярного випуску номіналом в 5 марок, як і монети в 2 марки, містили на гурті напис: «Einigkeit und Recht und Freiheit». Позиція (тобто місце, звідки починається викарбуваний текст) та орієнтація (коректний напис або ж напис, викарбуваний перевернутим догори) внаслідок технологічного процесу були неідентичними.<ref name="geldmarie.at 4"></ref><ref name="btn-muenzen.de 6"></ref>


=== Народні назви ===
=== Народні назви ===
[[Файл:Stamp Germany 1998 MiNr1996 Deutsche Mark.jpg|міні|праворуч|200пкс|Поштова марка «50-річчя Німецької марки» (1998)]]
[[Файл:Stamp Germany 1998 MiNr1996 Deutsche Mark.jpg|міні|праворуч|200пкс|Поштова марка «50-річчя Німецької марки» (1998)]]
У різних регіонах Німеччини різні окремі монети мали свої назви. Наприклад, монета 10 пфенігів часто в розмовній мові називалася «грошен», а монета 5 пфенігів іноді називалася «шісткою». 1- та 2-пфеннігові монети іноді називали «індіанськими грошима» (можливо, через їхній коричнево-червоний колір). Монети в 5 марок першого випуску до 1975 року також називалися «срібними орлами» через метал і орла, зображеного на них.<ref>{{cite web |url=https://www.duden.de/rechtschreibung/Groschen|title=Gro­schen|website=duden.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-42601631.html|title=Scheidgut und Gekrätz|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Для окремих монет вживалися (частково регіональні) розмовні назви. Так, 10-пфенігова монета часто в побуті називалася «грошем» («Groschen»), а п'ятипфенігова монета «шісткою» («Sechser»). Одно- і двопфенігові монети називалися (можливо, через їхнє червоно-коричневе забарвлення) «індіанськими грошима» («Indianergeld»). Монети 5 марок першого випуску до 1975 року часом називалися через використаний матеріал та мотив «срібним орлом» («Silberadler»).<ref>{{cite web |url=https://www.duden.de/rechtschreibung/Groschen|title=Gro­schen|website=duden.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-42601631.html|title=Scheidgut und Gekrätz|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Pfennig"></ref>


У північнонімецькому та західнонімецькому регіоні поширеною назвою монет номіналом 5 марок була назва «гаєрманн» (походження цього слова нез'ясоване, припускають, що воно походило зі сленгу моряків Гамбурга. За однією з версій, ця назва походить від єврейської літери «ה» («хе»), яка мовою [[їдиш]] вимовлялася як «гай» і була п'ятою літерою абетки.<ref>Friedrich Kluge: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. 24. Auflage. de Gruyter, Berlin 2002, Artikel: Heiermann. ISBN 3-11-017473-1</ref> В Баварії пфеніги, починаючи з монети 5 пфенігів, називали, вживаючи зменшувальний суфікс «-ерль» (наприклад: «фюнферль» («Fünferl») на п'ятипфенігову монету, «ценерль» («Zehnerl») на десятипфенігову монету й тому подібне). Монета дві марки часто називалася «цвікель» (дослівно «клинець у спідниці» («Zwickel»)). Багато типово баварських назв монет перейшли нині на монети євро, тобто, наприклад, один «ценерль»&nbsp;— це монета 10 центів, а «цвікель»&nbsp;— монета 2 євро<ref>{{cite web |url=https://www.duden.de/rechtschreibung/Heiermann|title=Hei­er­mann, der|website=duden.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Pfennig">{{cite web |url=https://www.donaukurier.de/lokales/eichstaett/5PFENNIG14-Der-Pfennig-im-Evangelium-und-die-Mark-im-Kopf;art575,312605|title=Der Pfennig im Evangelium und die Mark im Kopf|website=donaukurier.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
В північній і західній Німеччині була широко поширена назва «Heiermann» для монети в 5 марок. У Баварії монети номіналом в 5 пфенігів і вище отримали баварський редукційний суфікс «-erl» і були названі «Fünferl» («П'ятірка»), «Zehnerl» («Десятка») і «Fuchzgerl» («П'ятидесятка») (= «Fünfzigerl») відповідно до їх номінальної вартості. Монета в 2 дойчмарки часто згадувалася як «Zwickel» («Двушка»). Багато з назв, які використовуються в Баварії для монет-дойчмарок, були переведені в монети євро з відповідними номіналами; тобто «Десятка» — це тепер монета номіналом в 10 євроцентів, а «Двушка» — тепер монета в 2 євро.<ref>{{cite web |url=https://www.duden.de/rechtschreibung/Heiermann|title=Hei­er­mann, der|website=duden.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Рідкісні циркуляційні монети ===
=== Рідкісні монети регулярного випуску===
[[Файл:Deutsche Mark BW 2018-02-24 12-09-58.jpg|міні|праворуч|220пкс|Аверси набору з монетами регулярного випуску німецької марки 2000 року, з 2 марками з [[Людвіг Ергард|Людвігом Ергардом]], [[Франц Йозеф Штраус|Францем Йозефом Штраусом]] і [[Віллі Брандт|Віллі Брандтом]]]]
[[Файл:Deutsche Mark BW 2018-02-24 12-09-58.jpg|міні|праворуч|220пкс|Аверси набору з монетами регулярного випуску німецької марки 2000 року, з 2 марками з [[Людвіг Ергард|Людвігом Ергардом]], [[Франц Йозеф Штраус|Францем Йозефом Штраусом]] і [[Віллі Брандт|Віллі Брандтом]]]]
[[Файл:Deutsche Mark BW 2018-02-24 12-12-28.jpg|міні|праворуч|220пкс|Реверси монет набору 2000 року]]
[[Файл:Deutsche Mark BW 2018-02-24 12-12-28.jpg|міні|праворуч|220пкс|Реверси монет набору 2000 року]]
У наступному переліку представлений огляд найрідкісніших циркуляційних монет кожного номіналу з найкращим ступенем колекційного стану ([[анциркулейтед]]). Монети у стані пруф іноді мають набагато вищі ціни, а звичайні циркуляційні монети оцінюються значно нижче.<ref>{{cite web |url=https://www.sammlernet.de/muenz/muenz17.htm|title=Auf diese Geldstücke sollten Sie besonders achten|website=sammlernet.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=http://sammler.com/mz/schaetze.htm|title=News zum Thema Schatzsuche. Spiegelartikel über ausländische Euros in deutschen Geldbörsen|website=sammler.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У наступному переліку представлений огляд вартості найрідкісніших монет регулярного випуску кожного номіналу в найкращому ступені колекційного стану ([[анциркулейтед]]). Монети у стані [[пруф]] іноді мають набагато вищі ціни, а монети звичайної якості карбування оцінюються значно нижче.<ref>{{cite web |url=https://www.sammlernet.de/muenz/muenz17.htm|title=Auf diese Geldstücke sollten Sie besonders achten|website=sammlernet.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=http://sammler.com/mz/schaetze.htm|title=News zum Thema Schatzsuche. Spiegelartikel über ausländische Euros in deutschen Geldbörsen|website=sammler.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
* 1-пфенніг (1948, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 1-пфеніг (1948, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 2-пфенніга (1950, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 2-пфеніги (1950, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 5-пфеннігів (1967, Карлсруе (G)) — 80 євро
* 5-пфенігів (1967, Карлсруе (G)) — 80 євро
* 10-пфеннігів (1967, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 10-пфенігів (1967, Карлсруе (G)) — 90 євро
* 50-пфеннігів (1950, Карлсруе (G), з текстом «BANK DEUTSCHER LÄNDER») — 1.800 євро (див. вище)
* 50-пфенігів (1950, Карлсруе (G), з текстом «BANK DEUTSCHER LÄNDER») — 1.800 євро (див. вище)
* 50-пфеннігів (1966, Гамбург (J); 1995, Штутгарт (F), Карлсруе (G)) — 100 євро
* 50-пфенігів (1966, Гамбург (J); 1995, Штутгарт (F), Карлсруе (G)) — 100 євро
* 1-дойчмарка (1954, Штутгарт (F)) — 1.000 євро; (1954, Карлсруе (G)) — 1.600 євро; (1955, Карлсруе (G)) — 1.500 євро
* 1-марка (1954, Штутгарт (F)) — 1.000 євро; (1954, Карлсруе (G)) — 1.600 євро; (1955, Карлсруе (G)) — 1.500 євро
* 2-дойчмарки «з колоссям» (1951, Карлсруе (G)) — 300 євро
* 2-марки «з колоссям» (1951, Карлсруе (G)) — 300 євро
* 2-дойчмарки «Макс Планк» (1959, Мюнхен (D)) — 300 євро; (1959, Штутгарт (F)) — 400 євро
* 2-марки «Макс Планк» (1959, Мюнхен (D)) — 300 євро; (1959, Штутгарт (F)) — 400 євро
* 5-дойчмарок «срібна» (1958, Гамбург (J)) — 4.500 євро
* 5-марок «срібна» (1958, Гамбург (J)) — 4.500 євро
* 5-дойчмарок «магніматна» (1995, всі монетні двори) — 50 євро
* 5-марок «магніматна» (1995, всі монетні двори) — 50 євро
Крім того, є ще рідкісні монети з браком карбування і пробні монети, які оцінюються значно вище.
Крім того, є ще рідкісні монети з браком карбування і [[пробна монета|пробні монети]], які оцінюються значно вище монет, вказаних у переліку.


=== Пам'ятні і ювілейні монети ===
=== Пам'ятні і ювілейні монети ===
{{Main|Пам'ятні і ювілейні монети Німеччини}}
{{Main|Пам'ятні і ювілейні монети Німеччини}}
Крім циркуляційних монет, також карбувалися пам'ятні та ювілейні монети. Хоча ці монети мали статус законного платіжного засобу, вони рідко з'являлися в повсякденному житті.
Крім монет регулярного випуску, також карбувалися [[Пам'ятна монета|пам'ятні]] та [[Ювілейна монета|ювілейні]] монети. Хоча ці монети мали статус законного платіжного засобу, вони рідко з'являлися в повсякденному житті.


Перша пам'ятна монета-дойчмарка була випущена 11 вересня 1953 року на честь 100-річчя Німецького музею в Нюрнберзі. Монета мала ті ж технічні дані, що й циркуляційні монета номіналом 5 дойчмарок, що знаходиться в обігу на той час. З тиражем 200 000 екземплярів, з них тільки 1240 монети були випущені в якості пруф, вартість яких доходить до 3600 євро серед колекціонерів. Всього між 1953 і 1979 роками було випущено 28 монет різної тематики.<ref name="5-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de"></ref>
Перша пам'ятна монета-марка була випущена 11 вересня 1953 року на честь 100-річчя [[Німецький національний музей|Німецького музею]] в [[Нюрнберг|Нюрнберзі]]. Монета мала ті самі технічні дані, що й монета регулярного випуску номіналом в 5 марок, що перебувала в обігу на той час. Маючи тираж 200&nbsp;000 екземплярів, з них тільки 1240 монет були випущені в якості пруф, вартість яких серед колекціонерів доходить до 3600 євро. Всього між 1953 і 1979 роками було випущено 28 монет різної тематики.<ref name="5-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de"></ref>
[[Файл:1998 50 jahre deutsche mark bildseite.jpg|міні|праворуч|150пкс|10 марок «50-річчя Німецької марки» 1998 року]]
[[Файл:1998 50 jahre deutsche mark bildseite.jpg|міні|праворуч|150пкс|10 марок «50-річчя Німецької марки» 1998 року]]
[[Файл:2001 1dm gold g wertseite.jpg|міні|праворуч|150пкс|Золота 1 марка 2001 року]]
[[Файл:2001 1dm gold g wertseite.jpg|міні|праворуч|150пкс|Золота 1 марка 2001 року]]
Після того, як Мюнхен отримав дозвіл на проведення літніх Олімпійських ігор 1972 року, 26 січня 1970 року була випущена перша пам'ятна монета в 10 дойчмарок; на ній була зображена спіраль променів — логотипу ігор. До 1972 року у зв'язку з Олімпійськими іграми було випущено п'ять монет з різним дизайном. Перша монета цієї тематики, з променевою спіраллю, містила змінену легенду: оскільки ігри були дані місту, а не країні, оригінальний текст «SPIELE DER XX. OLYMPIADE 1972 IN DEUTSCHLAND», був замінений на «… IN MÜNCHEN». Вперше на всіх західнонімецьких монетних дворах було запущено виробництво олімпійських монет — до цього всі монети карбувалися лише одним монетним двором. Монети складалися на 62,5% з чистого срібла і на 37,5% з міді. Вони мали масу 15,5 грама і діаметр 32,5 міліметра.<ref name="5-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de">{{cite web |url=https://www.silber.de/5-dm-gedenkmuenzen.html|title=5 DM Gedenkmünzen aus Deutschland - Deutsche Mark|website=silber.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Після того, як Мюнхен здобув право на проведення [[Літні Олімпійські ігри 1972|літніх Олімпійських ігор 1972 року]], 26 січня 1970 року була випущена перша пам'ятна монета в 10 марок; на ній була зображена спіраль променів&nbsp;— логотипу Ігор. До 1972 року у зв'язку з Олімпійськими іграми було випущено п'ять монет з різним дизайном. На першій монеті цієї тематики, з променевою спіраллю, легенда містила неправильний напис: «SPIELE DER XX. OLYMPIADE 1972 IN DEUTSCHLAND», згодом цей напис був змінений, він включав слова «… IN MÜNCHEN», оскільки ігри були дані місту, а не країні. Вперше на всіх західнонімецьких монетних дворах було запущено виробництво олімпійських монет — до цього всі монети карбувалися лише одним монетним двором. Монети складалися на 62,5&nbsp;% з чистого срібла і на 37,5&nbsp;% з міді. Вони мали масу 15,5 грама і діаметр 32,5 міліметра.<ref name="5-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de">{{cite web |url=https://www.silber.de/5-dm-gedenkmuenzen.html|title=5 DM Gedenkmünzen aus Deutschland - Deutsche Mark|website=silber.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Після того, як в 1975 році монети в 5 марок стали карбуватися з магнімату, через високу ціну на срібло, в 1980 році пам'ятні монети перестали карбувати зі срібла. У 1979 році ціна на срібло злетіла майже до 50 доларів. Для монети, випущеної 24 вересня 1980 року з нагоди 100-річчя Отто Хана, вартість срібла в ній була б на 7,21 дойчмарок вище номінальної вартості в 5 дойчмарок. З тих пір всі монети номіналом в 5 дойчмарок карбувалися з мідно-нікелевого сплаву. Між 1980 і 1986 роками було додатково випущено 14 монет різного дизайну. Останній раз пам'ятна монета в 5 марок була випущена 22 жовтня 1986 року на честь 200-ої річниці смерті Фрідріха Великого.<ref name="5-dm-gedenkmuenzen">{{cite web |url=https://www.briefmarkenankauf-muenzenankauf.de/5-dm-gedenkmuenzen-silber.html|title=Die 5 DM Silber-Gedenkmünzen der Bundesrepublik Deutschland|website=briefmarkenankauf-muenzenankauf.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="silber.de"></ref>
Після того як 1975 року монети в 5 марок регулярного випуску стали карбуватися з магнімату, через високу ціну на срібло, в 1980 році пам'ятні монети також перестали карбувати зі срібла. У 1979 році ціна на срібло злетіла майже до 50 доларів за унцію. Для монети, випущеної 24 вересня 1980 року з нагоди 100-річчя [[Отто Ган|Отто Гана]], вартість срібла в ній була б на 7,21 марки вище номінальної вартості в 5 марок. Відтоді всі монети номіналом у 5 марок карбувалися з мідно-нікелевого сплаву. Між 1980 і 1986 роками було додатково випущено 14 монет різного дизайну. Востаннє пам'ятна монета в 5 марок була випущена 22 жовтня 1986 року на честь 200-х роковин смерті [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріха Великого]].<ref name="5-dm-gedenkmuenzen">{{cite web |url=https://www.briefmarkenankauf-muenzenankauf.de/5-dm-gedenkmuenzen-silber.html|title=Die 5 DM Silber-Gedenkmünzen der Bundesrepublik Deutschland|website=briefmarkenankauf-muenzenankauf.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="silber.de"></ref>


30 квітня 1987 року, до дня 750-річчя Берліна, був відновлений випуск пам'ятних монет номіналом 10 марок. Характеристики монет відповідали олімпійським монетам. У 1998 році вміст срібла (з таким же діаметром і однаковою масою) був збільшений до 92,5%. До введення євро, було випущено 36 монет різного дизайну номіналом 10 марок.<ref name="10-dm-gedenkmuenzen">{{cite web |url=https://www.briefmarkenankauf-muenzenankauf.de/10-dm-gedenkmuenzen-silber.html|title=10 DM Silber-Gedenkmünzen der Bundesrepublik Deutschland|website=briefmarkenankauf-muenzenankauf.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="silber.de 2">{{cite web |url=https://www.silber.de/10-dm-gedenkmuenzen.html|title=10 DM Gedenkmünzen Deutschland (BRD Deutsche Mark)|website=silber.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
30 квітня 1987 року, до дня 750-річчя Берліна, був відновлений випуск пам'ятних монет номіналом 10 марок. Характеристики монет відповідали олімпійським монетам. У 1998 році вміст срібла (з таким же діаметром і однаковою масою) був збільшений до 92,5&nbsp;%. До введення євро було випущено 36 монет різного дизайну номіналом 10 марок.<ref name="10-dm-gedenkmuenzen">{{cite web |url=https://www.briefmarkenankauf-muenzenankauf.de/10-dm-gedenkmuenzen-silber.html|title=10 DM Silber-Gedenkmünzen der Bundesrepublik Deutschland|website=briefmarkenankauf-muenzenankauf.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="silber.de 2">{{cite web |url=https://www.silber.de/10-dm-gedenkmuenzen.html|title=10 DM Gedenkmünzen Deutschland (BRD Deutsche Mark)|website=silber.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


26 липня 2001 року Німецький Федеральний банк представив останній випуск дойчмарки на підставі дозволу, даного Законом щодо карбування золотої монети в 1 дойчмарку, і створення фонду «Гроші та валюта» від 27 грудня 2000 року. Монета виготовлена з чистого золота 999 проби, відповідала за зовнішнім виглядом останній випущеній циркуляційній монеті в 1 дойчмарку, з тією різницею, що на реверсі замість тексту «Федеративна Республіка Німеччина», було вказано «Німецький Федеральний банк». Монета була випущена тиражем в один мільйон штук, її вартість складала 250 дойчмарок. Це була єдина золота монета номіналом в 1 дойчмарку.<ref name="10-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de 2"></ref>
26 липня 2001 року Німецький Бундесбанк представив останній випуск німецької марки на підставі дозволу, даного законом щодо карбування золотої монети в 1 марку, і створення фонду «Гроші та валюта» від 27 грудня 2000 року. Монета, виготовлена з чистого золота 999 проби, відповідала за зовнішнім виглядом останній випущеній монеті регулярного випуску в 1 марку, з тією різницею, що на реверсі замість тексту «Федеративна Республіка Німеччина», було вказано «Німецький Бундесбанк». Монета вийшла тиражем в один мільйон штук, її вартість становила 250 марок. Це була єдина золота монета номіналом в 1 марку.<ref name="10-dm-gedenkmuenzen"></ref><ref name="silber.de 2"></ref>
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
|-
|-
Рядок 1585: Рядок 1585:


== Банкноти ==
== Банкноти ==
Німецька марка налічувала чотири офіційно випущені серії банкнот. Крім того, відомо про наявність двох резервних серій, які зберігалися в бункері Федерального банку («Bundesbankbunker Cochem»), вони так і не потрапили до бігу. Крім того, існувала федеральна серія резервних банкнот, яка повинна була замінити монети під час кризи, але вона також ніколи не випускалася в обіг.<ref name="planetolog"></ref><ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 1000">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607880/9159398a10b21533e8c949cefff9e7ff/mL/die-noten-der-deutschen-bundesbank-data.pdf|title=Die Noten
Німецька марка налічувала чотири офіційно випущені серії банкнот. Крім того, відомо про наявність двох резервних серій, які зберігалися в бункері Бундесбанку «Cochem» («Bundesbankbunker Cochem»), вони так і не потрапили до обігу. Крім того, існувала серія федеральних касових знаків, яка мала замінити монети під час кризи, але вона також ніколи не випускалася в обіг.<ref name="planetolog"></ref><ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 1000">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607880/9159398a10b21533e8c949cefff9e7ff/mL/die-noten-der-deutschen-bundesbank-data.pdf|title=Die Noten
der Deutschen Bundesbank |website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
der Deutschen Bundesbank |website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Перша серія банкнот ===
=== Перша серія банкнот ===
[[Файл:GermanyFederalRepublicP8b-100Mark-1948-donatedmjd f.jpg|міні|праворуч|250пкс|Банкнота в 10 марок з наддруківкою «В»]]
[[Файл:GermanyFederalRepublicP8b-100Mark-1948-donatedmjd f.jpg|міні|праворуч|250пкс|Банкнота в 10 марок з наддруківкою «В»]]
Перша серія банкнот була надрукована в США і була доставлена ​​до Німеччини під час надсекретної операції «Пташина собака» на кораблі в [[Бремергафен]] навесні 1948 року. Потім 23 000 сталевих коробок з новими грошима були доставлені на вантажівках до [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурта]]. Після цього банкноти були випущені в обіг під час грошової реформи 20 червня 1948 року Банком Німеччини під суверенітетом західних союзників. Дизайн банкнот був в значній мірі заснований на доларі США; використовувалися навіть елементи малюнка американських залізничних акцій. Вказівка ​​установи-емітента і підпис на банкнотах були відсутні. Точно так же була відсутня вказівка ​​місця випуску банкнот, щоб, в разі угоди з Радянським Союзом, вони могли б стати загальною валютою для всієї Німеччини.<ref name="muenchen.de">{{cite web |url=https://www.ifz-muenchen.de/heftarchiv/1988_2_1_buchheim.pdf|title=DIE WÄHRUNGSREFORM 1948 IN WESTDEUTSCHLAND
Перша серія банкнот була надрукована в США й доставлена ​​до Німеччини під час надсекретної операції «Пташина собака» на кораблі в [[Бремергафен]] навесні 1948 року. Потім 23&nbsp;000 сталевих коробок з новими грошима були доставлені на вантажівках до [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурта]]. Після цього банкноти були випущені в обіг під час грошової реформи 20 червня 1948 року Банком німецьких земель під суверенітетом західних союзників. Дизайн банкнот був значною мірою заснований на доларі США; використовувалися навіть елементи малюнка американських залізничних акцій. Вказівка ​​установи-емітента і підпис на банкнотах були відсутні. Так само відсутня вказівка ​​місця випуску банкнот, щоб, у разі угоди з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]], вони могли б стати загальною валютою для всієї Німеччини.<ref name="muenchen.de">{{cite web |url=https://www.ifz-muenchen.de/heftarchiv/1988_2_1_buchheim.pdf|title=DIE WÄHRUNGSREFORM 1948 IN WESTDEUTSCHLAND
|website=ifz-muenchen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="planetolog">{{cite web |url=http://planetolog.ru/banknotes-country.php?country=DE|title=Банкноты Германии|website=planetolog.ru|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-ru}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
|website=ifz-muenchen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="planetolog">{{cite web |url=http://planetolog.ru/banknotes-country.php?country=DE|title=Банкноты Германии|website=planetolog.ru|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-ru}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Під час грошової реформи були введені банкноти ½, 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 марок. Монети не випускалися до 1949 року. Щоб компенсувати недостачу розмінної монети в обігу, населенню було дозволено використовувати монети і банкноти попередніх випусків, які все ще перебували в обігу, номіналом до однієї рейхсмарки, їх можна було використовувати протягом перехідного періоду до однієї десятої їхньої номінальної вартості. Тому спочатку можна було обійтися без банкнот на суму менше 50 пфенігів.<ref name="muenchen.de"></ref><ref name="planetolog"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Під час грошової реформи були введені банкноти в ½, 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 марок. Монети не випускалися до 1949 року. Для забезпечення населення й торгівлі дрібними грішми на перехідний період можна було використовувати монети і банкноти, які вже перебували в обігу, до одної райхсмарки за вартістю одної десятої номіналу. Тому спочатку можна було обійтися без банкнот на суму до 50 пфенігів.<ref name="muenchen.de"></ref><ref name="planetolog"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


У першій серії було два різних випуски банкнот в 20 і 50 марок.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Перша серія мала два різних випуски банкнот у 20 і 50 марок.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


24 червня 1948 року область дії німецької марки (Західна Німеччина) була розширена на три західних сектора Берліна. Ці банкноти були проштамповані, або перфоровані, буквою «В». Тому в просторіччі ці купюри називалися «ведмежою маркою» («Bärenmark»).<ref name="muenchen.de"></ref><ref name="planetolog"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
24 червня 1948 року область дії німецької марки (Західна Німеччина) була розширена на три західні сектори Берліна. Ці банкноти були проштамповані, або перфоровані, буквою «В». Тому в просторіччі ці купюри називалися «ведмежою маркою» («Bärenmark»).<ref name="muenchen.de"></ref><ref name="planetolog"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
Рядок 1608: Рядок 1608:
|align="center" bgcolor="#000000"| [[Файл:0,50 DM Serie1 Vorderseite.jpg|146px]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[Файл:0,50 DM Serie1 Vorderseite.jpg|146px]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[Файл:0,50 DM Serie1 Rueckseite.jpg|146px]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[Файл:0,50 DM Serie1 Rueckseite.jpg|146px]]
|<big>50 <br/>пфеннігів
|<big>50 <br/>пфенігів
|rowspan="4"|112 × 67
|rowspan="4"|112 × 67
|<small>зелено-<br/>синій
|<small>зелено-<br/>синій
Рядок 1639: Рядок 1639:
| 141 × 67
| 141 × 67
|<small>синій
|<small>синій
|<small>алегорична група:<br/> ''«робота, справедливість і розвиток»'';<br/> номінал
|<small>алегорична група:<br/> «робота, справедливість і розвиток»;<br/> номінал
|31 <br/>липня<br/> 1966
|31 <br/>липня<br/> 1966
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1683: Рядок 1683:


=== Друга серія банкнот ===
=== Друга серія банкнот ===
Друга серія банкнот також випускалася в обіг Банком німецьких земель поетапно від 20 серпня 1948 року і мала відповідну вказівку емісійного центру «Bank deutscher Länder» замість «Банкнота» на лицьовій стороні, як це було на перший серії. Дизайни 10 і 20 марок були однакові з відповідними номіналами першої серії. Дизайни для 5, 50 і 100 марок були розроблені графіком Максом Біттрофом. Банкноти складалися зі зносостійкого паперу і були надруковані в Англії, Франції та США. У 1955 році підприємство «Бундесдрюккерей» з виготовлення цінних паперів отримало наказ надрукувати банкноту в 5 дойчмарок, за якою послідувала купюра в 50 марок в 1959 році.<ref>{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-s2.htm|title=Zweite Serie der Bank deutscher Länder|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Друга серія банкнот також випускалася в обіг Банком німецьких земель поетапно з 20 серпня 1948 року і мала відповідне позначення емісійного центру «Bank deutscher Länder» замість «Банкнота» на лицьовій стороні, як це було на перший серії. Дизайни 10 і 20 марок були однакові з відповідними номіналами першої серії. Дизайни для 5, 50 та 100 марок були розроблені графіком Максом Біттрофом. Банкноти складалися зі зносостійкого паперу й були надруковані в Англії, Франції та США. У 1955 році підприємство «[[Bundesdruckerei]]» з виготовлення цінних паперів дістало наказ надрукувати банкноту в 5 марок, за якою йшла купюра в 50 марок 1959 року.<ref>{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-s2.htm|title=Zweite Serie der Bank deutscher Länder|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
Рядок 1694: Рядок 1694:
| align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,05 DM Serie2 Vorderseite.jpg|78px]]
| align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,05 DM Serie2 Vorderseite.jpg|78px]]
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,05 DM Serie2 Rueckseite.jpg|78px]]
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,05 DM Serie2 Rueckseite.jpg|78px]]
| <big>5 <br/>пфеннігів
| <big>5 <br/>пфенігів
|rowspan="2"|60 × 40
|rowspan="2"|60 × 40
|<small>синьо-фіолетовий
|<small>синьо-фіолетовий
Рядок 1704: Рядок 1704:
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,10 DM Serie2 Vorderseite.jpg|78px]]
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,10 DM Serie2 Vorderseite.jpg|78px]]
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,10 DM Serie2 Rueckseite.jpg|78px]]
|align="center" bgcolor="#000000" | [[Файл:0,10 DM Serie2 Rueckseite.jpg|78px]]
| <big>10 <br/>пфеннігів
| <big>10 <br/>пфенігів
|<small>синьо-коричневий
|<small>синьо-коричневий
|30<br/>вересня<br/>1950
|30<br/>вересня<br/>1950
Рядок 1713: Рядок 1713:
| 120 × 60
| 120 × 60
|<small>зелений
|<small>зелений
|<small>алегорична група: ''«викрадення Європи»''
|<small>алегорична група: «викрадення Європи»
| 22 <br/>березня<br/> 1950
| 22 <br/>березня<br/> 1950
|rowspan="2"|31<br/>липня<br/>1966
|rowspan="2"|31<br/>липня<br/>1966
Рядок 1722: Рядок 1722:
| 141 × 67
| 141 × 67
|<small>синій
|<small>синій
|<small>алегорична група: ''«робота, справедливість і розвиток»''
|<small>алегорична група: «робота, справедливість і розвиток»
|13 <br/>грудня<br/> 1951
|13 <br/>грудня<br/> 1951
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1739: Рядок 1739:
| 150 × 75
| 150 × 75
|<small>зелено-коричневий
|<small>зелено-коричневий
|<small>портрет чоловіка у капелюсі з картини [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]], номінал
|<small>портрет чоловіка в капелюсі з картини [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]], номінал
|<small>портрет чоловіка у капелюсі з картини Альбрехта Дюрера, група ''«мотиви з життя»'', номінал, печатка Банку німецьких земель
|<small>портрет чоловіка в капелюсі з картини Альбрехта Дюрера, група «мотиви з життя», номінал, печатка Банку німецьких земель
|18 <br/>вересня<br/> 1951
|18 <br/>вересня<br/> 1951
|rowspan="2"|31<br/>липня<br/>1965
|rowspan="2"|31<br/>липня<br/>1965
Рядок 1754: Рядок 1754:
|}
|}


Для захисту від підробки всі купюри цієї серії мали [[гільйош]]. Крім того, кожні купюри в 5- і 10-пфеннігів, а також в 5- і 50-марок мали [[водяний знак]]. Крім того, купюра в 5 марок купюра мала додаткову захисну нитку.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Для захисту від підробки всі купюри цієї серії мали [[гільйош]]. Крім того, кожні купюри в 5 і 10 пфенігів, а також у 5 і 50 марок мали [[водяний знак]]. Купюра в 5 марок мала додаткову [[Захисна стрічка|захисну стрічку]].<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Банкноти в 5, 50 і 100 марок містили на зворотному боці текст про покарання за підробку: «Кожен, хто копіює або підробляє банкноти, або вводить в обіг копійовані, або підроблені банкноти, підлягає покаранню ув'язненням терміном до двох років», такий же текст містився на попередніх банкнотах-рейхсмарках.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Банкноти в 5, 50 та 100 марок містили на зворотному боці текст про покарання за підробку: «Кожен, хто копіює або підробляє банкноти, або вводить в обіг копійовані, або підроблені банкноти, підлягає покаранню ув'язненням терміном до двох років», такий самий текст містився на попередніх банкнотах-райхсмарках.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


=== Третя серія банкнот ===
=== Третя серія банкнот (BBk I) ===
[[Файл:Unterschriften-5DM-BBk1-1960.jpg|міні|праворуч|160пкс|Підписи на першому випуску серії BBk I 1960 року]]
[[Файл:Unterschriften-5DM-BBk1-1960.jpg|міні|праворуч|160пкс|Підписи на першому випуску серії BBk I 1960 року]]
[[Файл:DM-Straftext-Freiheitsstrafe.jpg|міні|праворуч|160пкс|Текст про покарання за підробку на купюрах<br/>серії BBk I]]
[[Файл:DM-Straftext-Freiheitsstrafe.jpg|міні|праворуч|160пкс|Текст про покарання за підробку на купюрах<br/>серії BBk I]]
Третя серія банкнот випускалася в обіг з 1961-го до початку 1990-х років. Плани з випуску нової серії банкнот з'явилися ще в 1957 році, коли Банк німецьких земель був перетворений в Німецький Бундесбанк, тому що слова «Банк німецьких земель», надруковані на попередніх серіях, вже не були коректними. Як перша серія банкнот, випущена Бундесбанком, вона отримала внутрішнє позначення «BBk I».<ref name="wegewitz-web.de 55">{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-bbk1.htm|title=Bundesbank - Serie I|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Третя серія банкнот випускалася в обіг з 1961-го до початку 1990-х років. Плани з випуску нової серії банкнот з'явилися ще в 1957 році, коли Банк німецьких земель був перетворений на Німецький Бундесбанк, тому слова «Банк німецьких земель», надруковані на попередніх серіях, уже були некоректними. Як перша серія банкнот, випущена Бундесбанком, вона отримала внутрішнє позначення «BBk I».<ref name="wegewitz-web.de 55">{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-bbk1.htm|title=Bundesbank - Serie I|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Банкноти попередніх серій мали дуже короткий термін служби в порівнянні з банкнотами більш пізніх випусків, оскільки вони були зроблені з не надто зносостійкого паперу. Потреба випуску нової серії також була викликана зменшенням резервних запасів банкнот попереднього випуску, які використовувались для заміни пошкоджених купюр.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Банкноти попередніх серій мали дуже короткий термін служби порівняно з банкнотами більш пізніх випусків, оскільки вони були зроблені з не надто зносостійкого паперу. Потреба випуску нової серії також була зумовлена зменшенням резервних запасів банкнот попереднього випуску, які використовувалися для заміни пошкоджених купюр.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Типовими елементами захисту банкнот від підробки цього періоду був гільош, багаторівневий водяний знак і захисна стрічка. Більшість банкнот мали флуоресцентні номери банкнот, які були видно під ультрафіолетовим світлом, а також зелені, жовті і сині флуоресцентні волокна, вбудовані в папір; однак в обігу також зустрічалися деякі екземпляри банкнот без цих характеристик. Папір банкнот мав різні відтінки: зелений (5 і 20 марок), блакитний (10 і 100 марок) або жовтуватий (інші номінали). В 1977 році банкноти отримали новий елемент захисту, так званий «M-Merkmal». Елемент являв собою безбарвну неорганічну оксидну суміш, що була нанесена на захисну нитку, яка мала машиночитаєму функцію. Банкноти, які були захищені від підробок таким чином, називалися всередині Бундесбанку «BBk Ia». Всі банкноти третьої серії містили вказівку щодо покарання за підробку та фальсифікацію.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Типовими елементами захисту банкнот від підробки цього періоду був гільош, багаторівневий водяний знак і захисна стрічка. Більшість банкнот мали [[Флюоресценція|флуоресцентні]] номери банкнот, які видно під [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетовим світлом]], а також зелені, жовті та сині флуоресцентні волокна, вбудовані в папір; однак в обігу також зустрічалися деякі екземпляри банкнот без цих характеристик. Папір банкнот мав різні відтінки: зелений (5 і 20 марок), блакитний (10 і 100 марок) або жовтуватий (інші номінали). В 1977 році банкноти отримали новий елемент захисту, так званий «M-Merkmal». Елемент являв собою безбарвну неорганічну [[оксиди|оксидну]] суміш, нанесену на захисну стрічку, яка мала машиночитну функцію. Банкноти, захищені від підробок таким чином, називалися всередині Бундесбанку «BBk Ia». Всі банкноти третьої серії містили вказівку щодо покарання за підробку та фальсифікацію.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Друк 500 мільйонів екземплярів нових банкнот відбувався виключно в Німеччині. Близько половини випуску третьої серії, вимірюваного кількістю банкнот, а не номінальною вартістю, було надруковано в Берліні, в федеральній друкарні «Bundesdruckerei», а решта — в Мюнхені, в приватній друкарні «Giesecke & Devrient». У 1960 році розпочався друк перших 20-маркових купюри, пізніше були надруковані також 100- і 1000-маркові купюри друкарнею «Giesecke & Devrient». Вартість друку склала близько 50 мільйонів марок, що було профінансовано за рахунок прибутку Бундесбанку. У цілому, обміну підлягало близько 20 мільярдів марок.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Друк 500 мільйонів екземплярів нових банкнот відбувався виключно в Німеччині. Близько половини випуску третьої серії, вимірюваного кількістю банкнот, а не номінальною вартістю, було надруковано в Берліні, на підприємстві «Bundesdruckerei», а решта&nbsp;— в Мюнхені, в приватній друкарні «[[Giesecke & Devrient]]». У 1960 році розпочався друк перших 20-маркових купюр, пізніше були надруковані також 100- і 1000-маркові купюри друкарнею «Giesecke & Devrient». Вартість друку становила близько 50 мільйонів марок, що було профінансовано коштом прибутку Бундесбанку. У цілому, обміну підлягало близько 20 мільярдів марок.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Незважаючи на велику потребу торгівлі в новій купюрі в 1000 марок, Бундесбанк не наважувався ввести її, заради протидії чуткам щодо наростання інфляції. Тираж 1000-маркової купюри неухильно збільшувався протягом багатьох років. Якщо в 1964 році їх було 640 000 екземплярів, 4,5 мільйона в 1974 році, то через десять років по тому їх вже налічувалося 19,4 мільйонів.<ref name="bundesbank.de 88">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607572/7a59f4c2c918eedf76e593388e4575d5/mL/2010-fuer-alle-faelle-data.pdf|title=IM GELDMUSEUM|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Незважаючи на велику потребу торгівлі в новій купюрі в 1000 марок, Бундесбанк спочатку не наважувався ввести її, заради протидії чуткам щодо наростання інфляції. Тираж 1000-маркової купюри неухильно збільшувався протягом багатьох років. Якщо в 1964 році їх було 640&nbsp;000 екземплярів, 4,5 мільйона в 1974 році, то через десять років їх уже налічувалося 19,4 мільйона.<ref name="bundesbank.de 88">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607572/7a59f4c2c918eedf76e593388e4575d5/mL/2010-fuer-alle-faelle-data.pdf|title=IM GELDMUSEUM|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
[[Файл:Wasserzeichen 5DM BBk-I.jpg|міні|праворуч|100пкс|Водяний знак 5 марок]]
[[Файл:Wasserzeichen 5DM BBk-I.jpg|міні|праворуч|100пкс|Водяний знак 5 марок]]
Всього вийшло п'ять випусків цієї серії банкнот. Перший тираж датується 2 січня 1960 року і містить підпис тодішнього президента і віце-президента Бундесбанку Карла Блессінга і Генріха Трегера. 2 січня 1970 року, після кадрової зміни вищого керівництва Бундесбанку, вийшов другий тираж. У той же час, на зворотному боці банкнот, в тексті щодо покарання за підробку, слово «Zuchthaus» («виправний будинок») було замінено словом «Freiheitsstrafe» («позбавлення свободи»), оскільки виправні будинки були скасовані після великомасштабної реформи кримінального законодавства 1969 року. Були присутні підписи нового керівництва Бундесбанку Карла Класена і Отмара Еммінгера. 1 червня 1977 року Еммінгер посів посаду президента, а Карл Отто Пьоль став його віце-президентом. Починаючи з цього випуску, банкноти містили елемент захисту «M-Merkmal» і мали найменування «BBk Ia». Дата випуску на банкнотах востаннє була змінена 2 січня 1980 року. Пьоль на той час став президентом Бундесбанку, а Гельмут Шлезінгер був його заступником. Пізніше на зворотному боці банкнот з'явився міжнародний знак охорони авторського права.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Всього вийшло п'ять випусків цієї серії банкнот. Перший тираж датується 2 січня 1960 року і містить підписи тодішнього президента і віцепрезидента Бундесбанку Карла Блессінга і Генріха Трегера. 2 січня 1970 року, після кадрової зміни вищого керівництва Бундесбанку, вийшов другий тираж. У той же час, на зворотному боці банкнот, у тексті щодо покарання за підробку, слово «Zuchthaus» («виправний будинок») було замінено словом «Freiheitsstrafe» («позбавлення волі»), оскільки виправні будинки були скасовані після великомасштабної реформи кримінального законодавства 1969 року. Були присутні підписи нового керівництва Бундесбанку Карла Класена і Отмара Еммінгера. 1 червня 1977 року Еммінгер обійняв посаду президента, а Карл Отто Пьоль став його віцепрезидентом. Починаючи з цього випуску, банкноти містили елемент захисту «M-Merkmal» і мали найменування «BBk Ia». Дата випуску на банкнотах востаннє була змінена 2 січня 1980 року. Пьоль на той час став президентом Бундесбанку, а Гельмут Шлезінгер був його заступником. Пізніше на зворотному боці банкнот з'явився [[міжнародний знак охорони авторського права]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


20 марок була банкнотою, яка залишалася в обігу найдовше. Вона стала першою банкнотою третьої серії, випущеною 10 лютого 1961 року, банкнота аналогічного номіналу наступної серії була введена в обіг тільки через 11 371 день (більше 31 року).<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
20 марок була банкнотою, яка залишалася в обігу найдовше. Вона стала першою банкнотою третьої серії, випущеною 10 лютого 1961 року, банкнота аналогічного номіналу наступної серії була введена в обіг тільки через 11&nbsp;371 день (більше 31 року).<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Третя серія банкнот була вилученя з обігу 30 червня 1995, майже через три роки після того, як до обігу надійшов повний номінальний ряд четвертої серії банкнот.<ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Третя серія банкнот була вилучена з обігу 30 червня 1995 року, майже через три роки після того, як до обігу надійшов повний номінальний ряд четвертої серії банкнот.<ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


==== Дизайн ====
==== Дизайн ====
[[Файл:Duerer - Ritter, Tod und Teufel (Der Reuther).jpg|міні|праворуч|180пкс|Гравюра [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]] «[[Лицар, смерть і диявол]]» (1513), яку пропонувалося зобразити на 1000 марках]]
[[Файл:Duerer - Ritter, Tod und Teufel (Der Reuther).jpg|міні|праворуч|180пкс|Гравюра [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]] «[[Лицар, смерть і диявол]]» (1513), яку пропонувалося зобразити на 1000 марках]]
Спочатку Бундесбанком були визначені зображення портретів, написів і форматів банкнот. Оскільки захист від підробок був на першому плані, використовувалися важкі для копіювання зображення портретів зі старих, визнаних культурно-історичних картин. Коли справа дійшла до основних кольорів, Бундесбанк слідував забарвленню банкнот попередніх серій. Для нових купюр номіналом в 500 і 1000 марок були обрані червоний і коричневий кольори. Ці дві купюри були єдиними в цій серії, які також містили банкнотні номери на зворотному боці.<ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Спочатку Бундесбанком були визначені зображення портретів, написів та форматів банкнот. Оскільки захист від підробок був на першому плані, використовувалися складні для копіювання зображення портретів зі старих, визнаних культурно-історичних картин. Коли справа дійшла до основних кольорів, Бундесбанк слідував забарвленню банкнот попередніх серій. Для нових купюр номіналом в 500 і 1000 марок обрали червоний і коричневий кольори. Ці дві купюри були єдиними в серії, які містили банкнотні номери на зворотному боці.<ref name="wegewitz-web.de 55"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Потім Бундесбанк оголосив конкурс на подальший дизайн, а саме на вибір мотивів оформлення для зворотного боку і декоративного дизайну, і запросив для цього десять графічних дизайнерів, які вже мали досвід у створенні дизайнів банкнот і поштових марок.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Потім Бундесбанк оголосив конкурс на подальший дизайн, а саме на вибір мотивів оформлення для зворотного боку і декоративного дизайну, і запросив для цього десять дизайнерів-графіків, які вже мали досвід у створенні дизайнів банкнот і поштових марок.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Дизайн-переможець був обраний на початку 1959 року за участю тодішнього федерального президента банку Теодора Хойсса. Учасниками конкурсу були: Герман Айденбенц (його проекти були використані для серії «BBK I»), Макс Біттроф (його проекти були використані для серії «BBK II» (запасна серія); Рудольф Герхардт (його проекти були використані для серії «BBK IIa» (запасна серія для Берліна); Рене Біндер (хоча його проекти не були реалізовані, графічні рішення цієї серії згодом стали відомі на виставці); Ернст Бьом (його малюнки нагадували банкноти трильйонних номіналів 1924 року, на яких містилося зображення портрету праворуч в прямокутному вікні); Курт Кранц (його проекти також містили портрети в прямокутнику, їхнім примітним рішенням були вигнуті лінії на лицьовій стороні банкнот, які «послаблювали» надмірно «квадратні» елементи малюнку. Для водяного знака, він, був єдиним, хто запропонував орла, а не зображення голови); Еріх Меєрвальд (банкноти, які він розробив, мали акварельний вид, з круглими вигнутими лініями); Карл Ханс Вальтер (його малюнки містили портрети в круглому медальйоні, в центрі ліворуч вказувався номінал. На зворотних боках банкнот крупних номіналів мотиви малюнків, містили зображення орла); Альфред Голдаммер (у його дизайні повністю домінували кола і круглі лінії); Леон Шелль (дизайн зворотного боку єдиної відомої банкноти в 50 німецьких марок містить середньовічну торгівельну сцену).<ref name="bundesbank.de 1000"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Дизайн-переможець був обраний на початку 1959 року за участю тодішнього федерального президента банку Теодора Гойсса. Учасниками конкурсу були: Герман Айденбенц (його проєкти використані для серії «BBK I»), Макс Біттроф (його проєкти використані для серії «BBK II» (резервна серія); Рудольф Герхардт (його проєкти використані для серії «BBK IIa» (резервна серія для Берліна); Рене Біндер (хоча його проєкти не були реалізовані, графічні рішення цієї серії згодом стали відомі на виставці); Ернст Бьом (його малюнки нагадували банкноти трильйонних номіналів 1924 року, на яких містилося зображення портрета праворуч у прямокутному вікні); Курт Кранц (його проєкти також містили портрети в прямокутнику, їхнім примітним рішенням були вигнуті лінії на лицьовій стороні банкнот, які «послаблювали» надмірно «квадратні» елементи малюнку. Для водяного знака, він, був єдиним, хто запропонував орла, а не зображення голови); Еріх Меєрвальд (банкноти, які він розробив, мали акварельний вид, з круглими вигнутими лініями); Карл Ханс Вальтер (його малюнки містили портрети в круглому медальйоні, в центрі ліворуч вказувався номінал. На зворотних боках банкнот великих номіналів мотиви малюнків містили зображення орла); Альфред Голдаммер (у його дизайні повністю домінували кола і круглі лінії); Леон Шелль (його дизайн зворотного боку єдиної відомої банкноти в 50 марок містив середньовічну торгівельну сцену).<ref name="bundesbank.de 1000"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Переможцем конкурсу став швейцарець Герман Айденбенц, який на той час жив в Гамбурзі. Бундесбанк відхилив деякі з його пропозицій зобразити гравюру «Лицар, смерть і диявол» [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]] на зворотному боці банкноти в 1000 марок. Пізніше Айденбенц сказав, що джентльменам це не сподобалося. Замість цього на зворотному боці банкноти був зображений Лімбургзький собор, з гравюри мюнхенського гравера і художника-графіка Себастьяна Сайлера. Інші затвердженні відхилення від оригінального малюнка Айденбенца включали зображення дубової гілки, замість дубового листа, на 5-ти марках, і замку на 50-ти марках, замість силуету німецького міста, як це передбачалося спочатку.<ref name="dm-euro">{{cite web |url=https://www.dm-euro-rechner.de/deutsche-mark-scheine/|title=Deutsche Mark Scheine|website=dm-euro-rechner.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Переможцем конкурсу став швейцарець Герман Айденбенц, який на той час жив у Гамбурзі. Бундесбанк відхилив деякі з його пропозицій зобразити гравюру «[[Лицар, смерть і диявол]]» [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]] на зворотному боці банкноти в 1000 марок. Пізніше Айденбенц сказав, що «джентльменам це не сподобалося». Замість цього на зворотному боці банкноти був зображений [[Лімбургзький собор]], з гравюри мюнхенського гравера і художника-графіка [[Себастьян Сайлер|Себастьяна Сайлера]]. Інші затвердженні відхилення від оригінального малюнка Айденбенца містили зображення дубової гілки, замість дубового листа, на 5 марках, і замку на 50 марках, замість силуету німецького міста, як це передбачалося спочатку.<ref name="dm-euro">{{cite web |url=https://www.dm-euro-rechner.de/deutsche-mark-scheine/|title=Deutsche Mark Scheine|website=dm-euro-rechner.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="10"| 3-я серія банкнот
!colspan="10"| 3-я серія банкнот (BBk I)
|-
|-
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис!!rowspan="2"|Дата<br/> введення!!rowspan="2"|Дата <br/>вилучення
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис!!rowspan="2"|Дата<br/> введення!!rowspan="2"|Дата <br/>вилучення
Рядок 1800: Рядок 1800:
|<small>світло-зелений
|<small>світло-зелений
|<small>портрет венеційки (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>портрет венеційки (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>дубове листя, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>дубове листя, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|6<br/> травня<br/>1963
|6<br/> травня<br/>1963
|rowspan="7"|30<br/>червня<br/>1995
|rowspan="7"|30<br/>червня<br/>1995
Рядок 1810: Рядок 1810:
|<small>сіро-блакитний
|<small>сіро-блакитний
|<small>портрет молодого чоловіка (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>портрет молодого чоловіка (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>корабель ''«Горх Фок II»'', номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>корабель «Горх Фок II», номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|21 <br/>жовтня<br/>1963
|21 <br/>жовтня<br/>1963
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1819: Рядок 1819:
|<small>зелений
|<small>зелений
|<small>портрет нюрнбергської патриціанки Ельсбет Тухер (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>портрет нюрнбергської патриціанки Ельсбет Тухер (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]), номінал
|<small>скрипка і кларнет, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>скрипка і кларнет, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|10 <br/>лютого<br/> 1961
|10 <br/>лютого<br/> 1961
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1827: Рядок 1827:
|150 x 75
|150 x 75
|<small>коричневий
|<small>коричневий
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого швабського художника ''«Чоловік з дитиною»'', що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого швабського художника «Чоловік з дитиною», що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>[[Гольстинські ворота]] у [[Любек]]у, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[Гольстентор|Гольстинські ворота]] у [[Любек]]у, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|18 <br/>червня<br/> 1962
|18 <br/>червня<br/> 1962
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1836: Рядок 1836:
|160 x 80
|160 x 80
|<small>синій
|<small>синій
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]] (за мотивам картини художника Христофа Амбергера, з [[Берлінська картинна галерея|Берлінскої картинної галереї]]), номінал
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]] (за мотивам картини художника Христофа Амбергера, з [[Берлінська картинна галерея|Берлінської картинної галереї]]), номінал
|<small>орел, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>орел, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|26 <br/>лютого<br/> 1962
|26 <br/>лютого<br/> 1962
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1845: Рядок 1845:
|170 x 85
|170 x 85
|<small>червоно-коричневий
|<small>червоно-коричневий
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини ''«Портрет безбородого чоловіка»'' німецького художника Ганса з міста Швац), номінал
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини «Портрет безбородого чоловіка» німецького художника Ганса з міста Швац), номінал
|<small>замок Ельц, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>замок Ельц, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|26 <br/>квітня<br/> 1965
|26 <br/>квітня<br/> 1965
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 1854: Рядок 1854:
|180 x 90
|180 x 90
|<small>коричневий
|<small>коричневий
|<small>портрет математика і астронома [[Йоганн Шонер|Йоганна Шонера]] (за мотивам картини художника [[Лукас Кранах Старший|Лукаса Кранаха Старшого]]), номінал
|<small>портрет математика і астронома [[Йоганн Шонер|Йоганна Шонера]] (за мотивам картини художника [[Лукас Кранах старший|Лукаса Кранаха Старшого]]), номінал
|<small>кафедральний собор у Лімбурзі-на-Лані, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>кафедральний собор у Лімбурзі-на-Лані, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
| 27 <br/>липня<br/> 1964
| 27 <br/>липня<br/> 1964
|}
|}


=== Резервна серія і федеральні банкноти ===
=== Резервні серії (BBk IІ) і федеральні банкноти ===
[[Файл:Bundesbankbunker 2 Cochem 2010.jpg|міні|праворуч|220пкс|Більше половини резервних банкнот зберігалося з 1964 по 1988 рік в бункері Бундесбанку «Cochem»]]
[[Файл:Bundesbankbunker 2 Cochem 2010.jpg|міні|праворуч|220пкс|Більше половини резервних банкнот зберігалося з 1964 по 1988 рік в бункері Бундесбанку «Cochem»]]
У випадку кризи грошового обігу, яка б вимагала обміну банкнот, 20 січня 1959 року Федеральний банк вирішив надрукувати зразки резервних банкнот.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
У випадку кризи грошового обігу та війни, яка б вимагала обміну банкнот, 20 січня 1959 року Бундесбанк вирішив надрукувати зразки резервних банкнот.<ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Незважаючи на 30-річний період конфіденційності (який минув в 2010 році), існування серії резервних банкнот не було секретом; тому що Федеральний банк повідомив в своєму щомісячному звіті за листопад 1962 року такий факт: «Крім того, скорочена (тобто обмежена номіналами 10, 20, 50 і 100 марок) резервна серія була створена за ескізами франкфуртського художника-графіка Макса Біттрофа, який створив для Банку німецьких земель дизайн купюри в 5 марок — «Європа на бику» і дизайн 50 і 100 марок з портретами Імхофа і Муффеля». У 1964 році, через чотири роки, після початку перших відомостей щодо неї, резервна серія знову згадувалася, на цей раз у пресі, де були опубліковані невеликі статті щодо неї. Після того, як в 2010 році закінчився 30-річний період конфіденційності відповідних документів Федерального банку, стали відомі подробиці щодо цієї серії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Незважаючи на 30-річний період конфіденційності (який минув в 2010 році), існування серії резервних банкнот не було секретом; тому що Бундесбанк повідомив у своєму щомісячному звіті за листопад 1962 року такий факт: «Крім того, скорочена (тобто обмежена номіналами 10, 20, 50 і 100 марок) резервна серія була створена за ескізами франкфуртського художника-графіка Макса Біттрофа, який створив для Банку німецьких земель дизайн купюри в 5 марок — «Європа на бику» і дизайн 50 і 100 марок з портретами Імхофа і Муффеля». У 1964 році резервна серія знову була згадана. Преса відреагувала через чотири роки, були опубліковані невеликі статті щодо цієї серії. Після того, як в 2010 році закінчився 30-річний період конфіденційності відповідних документів Бундесбанку, стали відомі подробиці щодо цієї серії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Федеральний банк виготовив дві резервні серії банкнот. Перша серія була призначена для Західної Німеччини і отримала внутрішню назву «BBk II». Інша серія призначалася для Західного Берліна і отримала внутрішню назву «Берлінська серія» або «Серія B». Існували номінали 10, 20, 50 і 100 марок, а для Берліна 5 марок.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Бундесбанк виготовив дві резервні серії банкнот. Перша серія була призначена для Західної Німеччини і отримала внутрішнє позначення «BBk II». Друга серія призначалася для Західного Берліна і отримала внутрішнє позначення «Берлінська серія» або «Серія B». Існували номінали 10, 20, 50 та 100 марок, а в берлінській серії був додатково номінал ще й 5 марок.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Для створення резервної серії були обрані два з програвших конкурс на «циркуляційну серію BBk I» дизайни банкнот Макс Біттрофа і Рудольфа Герхардта. Біттроф отримав вказівку, щоб зворотний бік банкнот резервної серії повинен був містити лише орнамент відповідно до його дизайну 50-маркової купюри серії «BBk I».<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Для створення резервної серії були обрані два з програвших конкурс на «серію BBk I регулярного випуску» дизайни банкнот Макс Біттрофа і Рудольфа Герхардта. Біттроф дістав вказівку, щоб зворотний бік банкнот резервної серії містив лише орнамент відповідно до його дизайну 50-маркової купюри для серії «BBk I».<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Друкування банкнот почалося в 1963 році і тривало до 1974 року, оскільки кількість резервних банкнот доводилося коригувати відповідно до кількості банкнот, які фактично знаходилися в обігу. Банкноти в 20 і 100 марок було надруковано підприємством «Bundesdruckerei» в Берліні, а банкноти в 10 і 50 марок — приватною банкнотною друкарнею «Giesecke & Devrient». Майже 785 мільйонів банкнот загальною номінальною вартістю близько 29 мільярдів марок (близько 25 мільярдів марок для Західної Німеччини і близько 4 мільярдів марок для Західного Берліна) були випущені декількома тиражами, причому більше половини з них з 1964 по 1988 рік зберігалися в надсекретному бункері Федерального банку («Bundesbankbunker Cochem»). Решта зберігалися в сейфі Федерального банку у Франкфурті.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Друкування банкнот почалося в 1963 році і тривало до 1974 року, оскільки кількість резервних банкнот доводилося коригувати відповідно до кількості банкнот, які фактично перебували в обігу. Банкноти в 20 і 100 марок було надруковано підприємством «Bundesdruckerei» в Берліні, а банкноти в 10 і 50 марок&nbsp;— приватною банкнотною друкарнею «Giesecke & Devrient». Майже 785 мільйонів банкнот загальною номінальною вартістю близько 29 мільярдів марок (близько 25 мільярдів марок для Західної Німеччини і близько 4 мільярдів марок для Західного Берліна) були випущені декількома тиражами, причому більше половини з них зберігалися між 1964—1988 роками в надсекретному бункері Бундесбанку «Cochem» («Bundesbankbunker Cochem»). Решта зберігалися в сейфі Бундесбанку у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Берлінська серія Герхардта «BBk II» в значній мірі відповідала проектам, представлених графічним дизайнером для конкурсу з створення серії «BBk I». Ця серія була розроблена виключно в Берліні, друкувалася «Bundesdruckerei» і зберігалася там же у Банку центральних земель. Проте, позначення Берліну не містилося на цих банкнотах, місцем їхнього друку був названий Франкфурт-на-Майні. У «Bundesdruckerei» надійшло всього три накази Федерального банку щодо друку банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Берлінська серія Герхардта «BBk II» в значній мірі відповідала проєктам, поданим графічним дизайнером для конкурсу зі створення серії «BBk I». Ця серія була розроблена виключно в Берліні, друкувалася «Bundesdruckerei» і зберігалася там же у Банку центральних земель. Проте позначення Берліна не містилося на цих банкнотах, місцем їхнього друку був названий Франкфурт-на-Майні. У «Bundesdruckerei» надійшло всього три накази Бундесбанку щодо друку банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


У 1967 році «Bundesdruckerei» також випустив федеральні банкноти («Bundeskassenscheine»), як ще одного альтернативного платіжного засобу від імені Федерального міністерства фінансів. Федеральні банкноти випускалися тільки в невеликих номіналах (5, 10 і 50 пфеннігів, а також 1 і 2 марки); їхньою метою була заміна монет, особливо в період кризи, коли вартість металу перевищувала номінальну вартість монет і призводило до того, що монети переплавлялися заради наживи, або накопичувалися населенням. Дизайн був дуже простим, він не містив портретів або інших картинок. Ці банкноти також зберігалися в бункері Федерального банку.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
У 1967 році «Bundesdruckerei» також випустив федеральні касові знаки («Bundeskassenscheine»), як ще один альтернативний платіжний засіб від імені Федерального міністерства фінансів. Федеральні касові знаки випускалися тільки в невеликих номіналах (5, 10 та 50 пфенігів, а також 1 і 2 марки); їхньою метою була заміна монет, особливо в період кризи, коли вартість металу перевищувала б номінальну вартість монет і призвела до того, що монети переплавлялися заради наживи, або накопичувалися населенням. Дизайн був дуже простим, він не містив портретів або інших картинок. Ці банкноти також зберігалися в бункері Бундесбанку.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Про точні причини створення банкнот немає ніяких відомостей. Офіційно оголошувалося що вони були створені, щоб бути використаними у разі «можливої нехватки дрібних грошей» і «швидкої навали фальшивок»; однак, підозрюється що причинами створення берлінської серії «BBk II» стала Холодна війна і політична обстановка.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Про точні причини створення резервних банкнот немає жодних відомостей. Офіційно оголошувалося, що вони створювалися для використання в разі «можливої нестачі дрібних грошей» і «швидкої навали фальшивок»; однак підозрюється, що справжніми причинами створення берлінської серії «BBk II» стала «[[холодна війна]]» і несприятлива політична обстановка.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


В 1988 році Федеральний банк і Міністерство фінансів вирішили знищити резервні гроші, тому їхні ступені захисту більше не були достатніми для ефективного запобігання підробкам. Таким чином, не було більше вигоди у зберіганні таких грошей, до того ж, через запровадження електронних платежів, зменшувалась потреба в готівкових грошах.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
В 1988 році Бундесбанк і Міністерство фінансів вирішили знищити резервні гроші, тому що їхні ступені захисту більше були недостатніми для ефективного запобігання підробкам. Таким чином, не було більше вигоди у зберіганні таких грошей, до того ж, через запровадження електронних платежів, зменшувалась потреба в готівкових грошах.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


Однак деякі банкноти були вкрадені у контрактних приватних компаній з їхньої утилізації, тому деякі банкноти все ще знаходяться у володінні колекціонерів. Проте, Федеральний банк втручається в публічні торги, оголошуючи банкноти федерального зразка як вкрадену власність і конфісковує їх.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Однак деякі банкноти були вкрадені в контрактних приватних компаній з їхньої утилізації, тому деякі банкноти все ще можна зустріти в колекціонерів. Проте Бундесбанк втручається в публічні торги, оголошуючи резервні банкноти і федеральні касові знаки як вкрадену власність і конфісковує їх.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


==== Серія BBk II для Західної Німеччини ====
==== Серія для Західної Німеччини ====
Дизайн банкнот створив позаштатний художник-графік Макс Біттроф. Водяний знак зображав змінений головний портрет купюри. Флуоресцентні волокна містилися тільки на купюрі в 100 марок. Всі банкноти були випущені 1 липня 1960 року і мали захисну стрічку.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Дизайн банкнот створив позаштатний художник-графік Макс Біттроф. Водяний знак зображав змінений головний портрет купюри. Флуоресцентні волокна містилися тільки на купюрі в 100 марок. Усі банкноти були випущені 1 липня 1960 року і мали захисну стрічку.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="8"| Серія BBk II для Західної Німеччини
!colspan="8"| Серія для Західної Німеччини (BBk II)
|-
|-
!colspan="2"| Зображення
!colspan="2"| Зображення
Рядок 1902: Рядок 1902:
| 186.480.000
| 186.480.000
|<small>портрет молодого чоловіка<br/> (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]),<br/> номінал
|<small>портрет молодого чоловіка<br/> (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]),<br/> номінал
|<small>номінал
|rowspan="5"|<small>номінал,<br/>печатка Німецького<br/>Бундесбанку
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:20 dm bbkII bdr vs.jpg|183пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:20 dm bbkII bdr vs.jpg|183пкс]]
Рядок 1911: Рядок 1911:
| 199.980.000
| 199.980.000
|<small>портрет нюрнбергської патриціанки Ельсбет Тухер<br/> (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]),<br/> номінал
|<small>портрет нюрнбергської патриціанки Ельсбет Тухер<br/> (за мотивами однойменної картини [[Альбрехт Дюрер|Дюрера]]),<br/> номінал
|<small>номінал, герб
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:50 dm bbkII bdr vs.jpg|196пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:50 dm bbkII bdr vs.jpg|196пкс]]
Рядок 1919: Рядок 1918:
|коричневий
|коричневий
| 179.040.000
| 179.040.000
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого <br/>швабського художника ''«Чоловік з дитиною»'',<br/> що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у<br/> [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого <br/>швабського художника «Чоловік з дитиною»,<br/> що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у<br/> [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>номінал
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:Banknoten der Serie "BBk II" für Westdeutschland.jpg|209пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:Banknoten der Serie "BBk II" für Westdeutschland.jpg|209пкс]]
Рядок 1928: Рядок 1926:
|блакитний
|блакитний
| 104.580.000
| 104.580.000
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]]<br/>(за мотивам картини художника Христофа Амбергера,<br/> з [[Берлінська картинна галерея|Берлінскої картинної галереї]]), номінал
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]]<br/>(за мотивам картини художника Христофа Амбергера,<br/> з [[Берлінська картинна галерея|Берлінської картинної галереї]]), номінал
|<small>номінал, герб
|}
|}


==== Серія BBk II для Західного Берліна ====
==== Серія для Західного Берліна ====
Дизайн серії для Західного Берліна створив Рудольф Герхардт, художник-графік з «Bundesdruckerei». Ця серія банкнот не містила ні захисної стрічки, ні флуоресцентних волокон. Замість водяного знака у вигляді портрету, були зображені букви «BBk». Банкноти були випущені 1 липня 1963 року.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
Дизайн серії для Західного Берліна створив Рудольф Герхардт, художник-графік з «Bundesdruckerei». Ця серія банкнот не містила ні захисної стрічки, ні флуоресцентних волокон. Замість водяного знака у вигляді портрета, були зображені букви «BBk». Банкноти були випущені 1 липня 1963 року.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>


{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="8"| Серія BBk II для Західного Берліну
!colspan="8"| Серія для Західного Берліну (BBk II)
|-
|-
!colspan="2"| Зображення
!colspan="2"| Зображення
Рядок 1980: Рядок 1977:
|коричневий
|коричневий
| 25.500.000
| 25.500.000
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого <br/>швабського художника ''«Чоловік з дитиною»'',<br/> що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у<br/> [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого <br/>швабського художника «Чоловік з дитиною»,<br/> що зберігається у [[Штедель|Штеделевському художньому інституті]] у<br/> [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]), номінал
|<small>номінал
|<small>номінал
|-
|-
Рядок 1989: Рядок 1986:
|блакитний
|блакитний
| 18.500.000
| 18.500.000
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]]<br/>(за мотивам картини художника Христофа Амбергера,<br/> з [[Берлінська картинна галерея|Берлінскої картинної галереї]]), номінал
|<small>портрет космографа [[Себастьян Мюнстер|Себастьяна Мюнстера]]<br/>(за мотивам картини художника Христофа Амбергера,<br/> з [[Берлінська картинна галерея|Берлінської картинної галереї]]), номінал
|<small>номінал, герб
|<small>номінал, герб
|}
|}


==== Федеральні касові знаки ====
==== Федеральні касові знаки ====
За винятком гільйошу, федеральні касові знаки («Bundeskassenscheine») не мали елементів захисту. На відміну від всіх інших банкнот, на них було відсутнє позначення «банкнота». Крім того, емітентом вказується не «Deutsche Bundesbank», а, як і у випадку з монетами регулярного випуску, «Федеративна Республіка Німеччина», представлена міністерством фінансів. Федеральні касові знаки, як і запасні банкноти, зберігалися на випадок воєнного часу з 1960 року, вони так і не були випущені в обіг.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
За винятком гільйошу, федеральні касові знаки («Bundeskassenscheine») не мали елементів захисту. На відміну від решти банкнот, на них не було позначення «банкнота». Крім того, емітентом вказується не «Німецький Бундесбанк» («Deutsche Bundesbank»), а, як і у випадку з монетами регулярного випуску, «Федеративна Республіка Німеччина», представлена міністерством фінансів. Федеральні касові знаки, як і резервні банкноти, зберігалися на випадок воєнного часу з 1960 року, вони так і не були випущені в обіг.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 1000"></ref>
[[Файл:Bundesbankbunker 3 Cochem 2010.jpg|міні|праворуч|250пкс|Всередені бункеру Бундесбанку «Cochem», місця зберігання резервних грошей]]
[[Файл:Bundesbankbunker 3 Cochem 2010.jpg|міні|праворуч|250пкс|Всередині бункеру Бундесбанку «Cochem», місця зберігання резервних грошей]]
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="7"|Федеральні касові чеки
!colspan="7"|Федеральні касові знаки
|-
|-
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис
Рядок 2005: Рядок 2002:
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 5 Pf vs.jpg|78пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 5 Pf vs.jpg|78пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 5 Pf rs.jpg|78пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 5 Pf rs.jpg|78пкс]]
|5 пфенігів
|5 пфеннігів
| 60×40 мм
| 60×40 мм
|зелений
|зелений
|<small>номінал
|rowspan="5"|<small>номінал
|<small>номінал
|rowspan="5"|<small>номінал
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 10 Pf vs.jpg|91пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 10 Pf vs.jpg|91пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 10 Pf rs.jpg|91пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:BKS 10 Pf rs.jpg|91пкс]]
|10 пфенігів
|10 пфеннігів
| 70×45 мм
| 70×45 мм
|коричневий
|коричневий
|<small>номінал
|<small>номінал
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:Bundeskassenschein 50 Pfennig.jpg|104пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:Bundeskassenschein 50 Pfennig.jpg|104пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:50Pf-Bundeskassenschein-Rückseite.jpg|104пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:50Pf-Bundeskassenschein-Rückseite.jpg|104пкс]]
|50 пфенігів
|50 пфеннігів
| 80×50 мм
| 80×50 мм
|червоний
|червоний
|<small>номінал
|<small>номінал
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:GermanyFederalRepublicP28-1Mark-(1960s)-donatedcatman f.jpg|117пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:GermanyFederalRepublicP28-1Mark-(1960s)-donatedcatman f.jpg|117пкс]]
Рядок 2032: Рядок 2025:
| 90×55 мм
| 90×55 мм
|блакитний
|блакитний
|<small>номінал
|<small>номінал
|-
|-
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:GermanyFederalRepublicP29-2Mark-(1960s)-donatedcatman f.jpg|131пкс]]
|align="center" bgcolor="#000000"| [[файл:GermanyFederalRepublicP29-2Mark-(1960s)-donatedcatman f.jpg|131пкс]]
Рядок 2040: Рядок 2031:
| 100×60 мм
| 100×60 мм
|фіолетовий
|фіолетовий
|<small>номінал
|<small>номінал
|}
|}


=== Четверта серія банкнот ===
=== Четверта серія банкнот (BBk IІІ) ===
19 березня 1981 року члени Ради Центрального банку Німецького Бундесбанку вирішили випустити нову серію банкнот. Це стало необхідним через технічний прогрес, який полегшив підробку старих банкнот. Нова серія стала більш пристосованою для автоматичних платежів. Минуло майже десять років, перш ніж перші два номінали банкнот четвертої серії були введені в обіг, що відбулося 1 жовтня 1990 року. Це були банкноти 100 і 200 марок цей номінал став новинкою цієї серії банкнот.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 77">{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-bbk3.htm|title=Bundesbank - Serie III|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>
19 березня 1981 року члени Ради Центрального банку Німецького Бундесбанку вирішили випустити нову серію банкнот. Це стало необхідним через технічний прогрес, який полегшив підробку старих банкнот. Нова серія мала стати більш пристосованою до автоматичних платежів. Минуло майже десять років, перш ніж перші два номінали банкнот четвертої серії були введені в обіг, що відбулося 1 жовтня 1990 року. Це були банкноти 100 і 200 марок&nbsp;— номінал став новинкою цієї серії банкнот.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="wegewitz-web.de 77">{{cite web |url=http://www.wegewitz-web.de/shop/brd12-bbk3.htm|title=Bundesbank - Serie III|website=wegewitz-web.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>


При розробці і виборі елементів дизайну було прийнято багато нових рішень. Ще під час появи задуму створення четвертої серії, зображення на ній портретів стало основною концепцією оформлення банкнот. «Повинні були бути обрані портрети видатних особистостей з історії Німеччини в області мистецтва, літератури, музики, бізнесу, науки і техніки». Крім того, тематика оформлення зворотного боку повинна була стосуватися людини, зображенної на лицьовій стороні. Основні кольори всього номінального ряду серії було залишено незмінними, кожна банкнота містила слово «банкнота» в фрактальному шрифті.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>
При розробці й виборі елементів дизайну було прийнято багато нових рішень. Ще під час появи задуму створення четвертої серії зображення на ній портретів стало основною концепцією оформлення банкнот. «Мали бути обрані портрети видатних особистостей з історії Німеччини в галузях мистецтва, літератури, музики, бізнесу, науки і техніки». Крім того, тематика оформлення зворотного боку мала стосуватися людини, зображеної на лицьовій стороні. Основні кольори всього номінального ряду серії було залишено незмінними, кожна банкнота містила слово «банкнота» фрактальним шрифтом.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>


==== Персоналії ====
==== Персоналії ====
[[Файл:Carl Friedrich Gauss 1840 by Jensen.jpg|міні|праворуч|160пкс|Портрет [[Карл Фрідріх Гаусс|Карла Фрідріха Гаусса]], полотно, олія, (1840), який послужив для створення дизайну 10 марок]]
[[Файл:Carl Friedrich Gauss 1840 by Jensen.jpg|міні|праворуч|160пкс|Портрет [[Карл Фрідріх Гаусс|Карла Фрідріха Гаусса]], полотно, олія, (1840), який послужив для створення дизайну 10 марок]]
Комітет, який складався з істориків Карла Отмара фон Аретіна, Кнута Борхардта і Хорста Фурманна, був уповноважений визначити особистостей, які повинні з'явитися на банкнотах. Було від 70 до 80 осіб на вибір. «Кращі особистості» (наприклад, [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]], [[Фрідріх Шиллер|Шиллер]], [[Альбрехт Дюрер|Дюрер]]) були відкинуті. Точно так же вибули люди, які не належали до національної спільноти, або які могли викликати конфесійні, або політичні протиріччя (наприклад, Мартін Лютер, Карл Маркс), або які в основному працювали за кордоном, такі як [[Жак Оффенбах]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/de/aufgaben/bargeld/dm-banknoten-und-muenzen/-/dm-banknoten-599482|title=DM-Banknoten|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Комітет, який складався з істориків Карла Отмара фон Аретіна, Кнута Борхардта і Хорста Фурманна, був уповноважений визначити особистостей, які мали з'явитися на банкнотах. Було від 70 до 80 осіб на вибір. «Кращі особистості» (наприклад, [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]], [[Фрідріх Шиллер|Шиллер]], [[Альбрехт Дюрер|Дюрер]]) були відкинуті. Так само виключалися особистості, чия приналежність до Німеччини була нез'ясованою або якщо їх могли потрактувати як провокаційні в конфесійному чи політичному плані (наприклад, [[Мартін Лютер]], [[Карл Маркс]]) або ж такі, чия діяльність відбувалася переважно за кордоном (наприклад, [[Жак Оффенбах]]).<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/de/aufgaben/bargeld/dm-banknoten-und-muenzen/-/dm-banknoten-599482|title=DM-Banknoten|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


При виборі особистостей враховувався статевий баланс, релігійна приналежність, походження і область роботи. У серії мали бути присутні три, або, принаймні, два жіночих персонажа. Проте, вибір жіночих особистостей був дуже обмежений. Мета полягала в тому, щоб показати жінок, які працювали самостійно, не будучи в тіні близьких їм чоловіків (Шарлотта фон Штайн, Шарлотта фон Калб). Проте, такі жінки були дуже рідкісним явищем до 19-го століття. Тому комітет спочатку вибирав видатних жінок, не беручи до уваги обмеження, що стосуються сфери діяльності, походження чи віросповідання.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>
При виборі особистостей враховувалися статевий баланс, релігійна приналежність, походження та галузь діяльності. У серії мали бути присутні три, або принаймні два жіночих персонажі. Проте вибір жіночих особистостей був дуже обмежений. Мета полягала в тому, щоб показати жінок, які працювали самостійно, не будучи в тіні близьких їм чоловіків ([[Шарлотта фон Штайн]], [[Шарлотта фон Калб]]). Проте такі жінки були дуже рідкісним явищем до XIX століття. Тому комітет спочатку вибирав видатних жінок, не беручи до уваги обмеження, що стосуються сфери діяльності, походження чи віросповідання.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>


Однією з вимог до дизайну було те, що люди, зображені на купюрах, як це бачив глядач, повинні дивитись ліворуч у бік центру банкноти. Це дозволило створити дзеркальне співвідношення портрету з портретом водяного знаку. Оскільки [[Брати Грімм|братів Грімм]] мали зображати дві особи, для них була зарезервована найбільша за розміром банкнота. Дотримувалося чергування на банкнотах чоловік/жінка. Співвідношення номінал/особистість було випадковим і не мало ніякої закономірності та врахування заслуг персоналії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>
Однією з умов дизайну було зображення портретів видатних особистостей, які дивилися б з лівого боку до центру банкноти. Це призвело до того, що вже підготовлені портрети для банкнот в 5, 10, 20, 50 і 100 марок довелося подати в дзеркальному відображенні. Оскільки [[Брати Грімм|братів Грімм]] мали зображати дві особи, для них була зарезервована найбільша за розміром банкнота. Дотримувалося чергування на банкнотах чоловік/жінка. Співвідношення номінал/особистість було випадковим і не мало жодної закономірності та врахування заслуг персоналії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>


Марія Сибілла Меріан насправді призначалася для 100 марок, а Клара Шуман — для 500 марок. Для портрета Марії Сибілли Меріан, однак, була доступна тільки художньо неповна гравюра Йоганна Рудольфа Шелленберга, оскільки оригінальний малюнок викликав сумніви щодо автентичності. Тому Бундесбанк провів конкурс дизайнерів, щоб отримати високоякісний шаблон для друку з цієї гравюри, яка згодом стала основою для портрета на банкноті. Оскільки банкнота в 100 марок повинна була з'явитися однією з перших, портрети вищевказаних жінок були обмінені через ці труднощі.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>
[[Марія Сибілла Меріан]] насправді призначалася для 100 марок, а [[Клара Шуман]]&nbsp;— для 500 марок. Для створення портрета Марії Сибілли Меріан, однак, була доступна тільки художньо недопрацьована гравюра [[Іоганн Рудольф Шелленбергер|Іоганна Рудольфа Шелленберга]], оскільки оригінальний малюнок викликав сумніви щодо автентичності. Тому Бундесбанк провів конкурс дизайнерів, щоб отримати високоякісний шаблон для друку, з використанням цієї гравюри, яка згодом стала основою для портрета на банкноті. Оскільки банкнота в 100 марок мала з'явитися однією з перших, портрети вищевказаних жінок були обмінені через ці труднощі.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>


==== Відбір дизайну ====
==== Відбір дизайну ====
На конкурс дизайну банкнот, який тривав з 1 січня по 30 червня 1987 року, Бундесбанк замовив чотири дизайнера-графіка: одного з друкарні «Bundesdruckerei» (представлену Рудольфом Герхардтом, який вже проектував запасні банкноти («BBk-II») для Західного Берліна), Ернста Юнгера, Йоганна Мюллера та Адріана Артура Сенгера. Після рішення експертної комісії, що складається з істориків, дизайнерів та дизайнерів-графіків, а також соціолога, лише одна серія малюнків відповіла високим вимогам. Однак ця серія малюнків занадто нагадувала [[швейцарський франк]], тому не могло бути й мови щодо її затвердження. Це вимагало б нового конкурсу дизайнерів, який затримав би проект принаймні на один рік. Оскільки представлені два проекти дизайну «Bundesdruckerei» були відхилені Бундесбанком, був взятий до уваги проект тодішнього головного графічного дизайнера «Bundesdruckerei», Райнхольда Герстеттера, який на той час перебував у розпорядженні Бундесбанку. Після розгляду комітетом цей проект був у підсумку обраний як основа для нової серії банкнот. Експерти писали: «Комітет експертів з мистецтва одностайно вважає, що конструктивні особливості, [...] зібрані тут, в значній мірі відповідають вимогам [...]. У зв'язку з цим комітет експертів з мистецтва може рекомендувати Deutsche Bundesbank використати існуючі дизайни як основу для нової серії банкнот».<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
На конкурс дизайну банкнот, який тривав з 1 січня по 30 червня 1987 року, Бундесбанк замовив чотири дизайнери-графіки: одного з підприємства «Bundesdruckerei» (представленого Рудольфом Герхардтом, який уже проєктував резервні банкноти («BBk-II») для Західного Берліна), Ернста Юнгера, Іоганна Мюллера та Адріана Артура Сенгера. Після рішення експертної комісії, що складається з істориків, дизайнерів та дизайнерів-графіків, а також соціолога, лише одна серія малюнків відповіла високим вимогам. Однак ця серія малюнків занадто нагадувала [[швейцарський франк]], тому не могло бути й мови щодо її затвердження. Це вимагало б нового конкурсу дизайнерів, який затримав би проєкт принаймні на один рік. Оскільки подані два проєкти дизайну представника «Bundesdruckerei» були відхилені Бундесбанком, було взято до уваги проєкт тодішнього головного графічного дизайнера «Bundesdruckerei» Райнхольда Герстеттера, який на той час перебував у розпорядженні Бундесбанку. Після розгляду комітетом цей проєкт був у підсумку обраний як основа для нової серії банкнот. Експерти писали: «Комітет експертів з мистецтва одностайно вважає, що конструктивні особливості, [...] зібрані тут, значною мірою відповідають вимогам [...]. У зв'язку з цим комітет експертів з мистецтва може рекомендувати Німецькому Бундесбанку використати наявні дизайни як основу для нової серії банкнот».<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


==== Оформлення ====
==== Оформлення ====
[[Файл:Deutsche Bank Taunusanlage.jpg|міні|праворуч|140пкс|Офісні хмарочоси Deutsche Bank, відхилені при створені дизайну]]
[[Файл:Deutsche Bank Taunusanlage.jpg|міні|праворуч|140пкс|Офісні хмарочоси [[Deutsche Bank|Банку Німеччини]], відхилені при створені дизайну]]
Міські картини на задньому плані оформлення лицьової сторони були ідеєю Герштеттера. Деякі з його проектів також відрізнялися яскравими сучасними будівлями в відповідних містах. Дизайн міста Франкфурта привів до рішення зобразити на банкнотах лише історичні будівлі. Причина була в тому, що зображення офісних хмарочосів Deutsche Bank мало домінування в дизайні, до того ж Бундесбанк не хотів брати участі в рекламі приватної компанії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Міські картини на задньому плані оформлення лицьової сторони були ідеєю Герстеттера. Деякі з його проєктів також відрізнялися яскравими сучасними будівлями в відповідних містах. Перший дизайн з хмарочосами у Франкфурті привів до рішення зобразити на банкнотах лише історичні будівлі. Причина була в тому, що зображення офісних [[Deutsche Bank|хмарочосів Банку Німеччини]] мало домінування в дизайні, до того ж Бундесбанк не хотів брати участі в рекламі приватної компанії.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


У 1988 році вирішувалося питання щодо правильного вибору міста для кожної банкноти. Для [[Пауль Ерліх|Пауля Ерліха]] на 200 марках графік-дизайнер Герстеттер спочатку зобразив місто [[Бад-Гомбург]], його місце смерті. Це було відкинуто, тому що його роботи в основному проходили в Берліні і Франкфурті-на-Майні. Для [[Клара Шуман|Клари Шуман]] на купюрі в 100 марок графік зобразив Франкфурт, яка провела там останні роки свого життя. Після рішення зобразити на 5-ти марках портрету Беттіни фон Арнім, швидко стало ясно, що на цьому номіналі буде показане місто Берлін. Оскільки кожне місто повинно було з'являтися на банкнотах тільки один раз, для Пауля Ерліха розглядався тільки Франкфурт. Лейпциг був пізніше обраний для Клари Шуман, тому що це місто було не тільки її місцем народження, але також і тому, що вона домоглася там свого першого великого успіху.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>
У 1988 році вирішувалося питання щодо правильного вибору міста для кожної банкноти. Для [[Пауль Ерліх|Пауля Ерліха]] на 200 марках графік-дизайнер Герстеттер спочатку зобразив місто [[Бад-Гомбург]], його місце смерті. Це було відкинуто, тому що його роботи здебільшого проходили в Берліні і Франкфурті-на-Майні. На купюрі в 100 марок для Клари Шуман графік зобразив Франкфурт (вона провела там останні роки свого життя). Після рішення зобразити на 5 марках портрет [[Беттіна фон Арнім|Беттіни фон Арнім]] швидко стало ясно, що на цьому номіналі буде показане місто Берлін. Оскільки кожне місто мало з'являтися на банкнотах лише один раз, для Пауля Ерліха розглядався тільки Франкфурт. [[Лейпциг]] був згодом обраний для Клари Шуман, тому що це місто було не тільки її місцем народження, але й тому, що вона домоглася там свого першого великого успіху.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>


Рішення представити на купюрах Лейпциг було прийнято через успішне завершення подій 1989/1990 років, спочатку четверта серія банкнот призначалася тільки для Західної Німеччини і Західного Берліна. Це було викликано тим, що Лейпціг представляв нові федеральні землі, також це місто мало особливе символічне значення: тут пройшли перші демонстрації в понеділок, які привели до розпуску [[Німецька Демократична Республіка|НДР]] і [[возз'єднання Німеччини]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Рішення зобразити на купюрах Лейпциг було прийнято через успішне завершення [[Возз'єднання Німеччини|подій 1989/1990 років]], спочатку четверта серія банкнот призначалася тільки для Західної Німеччини і Західного Берліна. Це було зумовлено тим, що Лейпциг представляв нові федеральні землі, також це місто мало особливе символічне значення: тут пройшли перші демонстрації в понеділок, які привели до розпуску [[Німецька Демократична Республіка|НДР]] і [[возз'єднання Німеччини]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


==== Дизайн зворотного боку ====
==== Дизайн зворотного боку ====
Райнхольд Герштеттер створив малюнок з казки «Зіркові талери» братів Грімм, як центральний мотив для оформлення зворотного боку банкноти в 1000 марок. Однак, незважаючи на їхню велику колекцію казок, внесок братів Грімм не можна було зводити лише до одних казок, оскільки вони внесли великий вклад в німецьку мову, опублікувавши німецький словник. Таким чином, їхній словник став основним мотивом, а малюнок до казки розмістили на білому полі купюри.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>
Райнхольд Герстеттер створив малюнок з казки «[[Зіркові талери]]» братів Грімм як центральний мотив для оформлення зворотного боку банкноти в 1000 марок. Однак, незважаючи на їхню велику колекцію казок, внесок братів Грімм не можна було зводити лише до самих казок, оскільки митці зробили вагомий внесок у німецьку мову, опублікувавши німецький словник. Таким чином, їхній словник став основним мотивом, а малюнок до казки розмістили на білому полі купюри.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref>


Зворотний бік банкнот також був розроблений з великою увагою до деталей. Навіть фонові малюнки були пов'язані з людиною, зображеною спереду. У четвертій серії більше не було тексту щодо покарання за підробку банкнот.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>
Зворотний бік банкнот також був розроблений з великою увагою до деталей. Навіть фонові малюнки були пов'язані з людиною, зображеною спереду. У четвертій серії більше не було тексту щодо покарання за підробку банкнот.<ref name="wegewitz-web.de 77"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref>
Рядок 2090: Рядок 2079:


==== Номінал 5 марок ====
==== Номінал 5 марок ====
Спочатку планувалося створити сім номіналів для нової серії банкнот, як і в попередній серії. Проте, номінал в 5 марок повинен був бути відхилений на користь нової банкноти в 200 марок. Кількість купюр в 5 марок становила лише близько п'яти відсотків від відповідних монет. Тоді, як наприкінці 1980-х років близько 38 відсотків від загального обсягу готівки в обігу становили купюри в 100 марок. Тільки в червні 1987 року члени Ради Центрального банку вирішили продовжити випуск банкноти в 5 марок, розширивши таким чином серію до восьми номіналів банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Спочатку планувалося створити сім номіналів для нової серії банкнот, як і в попередній серії. Проте номінал в 5 марок мав бути відхилений на користь нової банкноти в 200 марок. Кількість купюр в 5 марок становила лише близько 5&nbsp;% відповідних монет. Тоді як наприкінці 1980-х років близько 38&nbsp;% загального обсягу готівки становили купюри в 100 марок. Тільки в червні 1987 року члени Ради Центрального банку вирішили продовжити випуск банкноти в 5 марок, розширивши таким чином серію до восьми номіналів банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Однак, оскільки особи для інших банкнот вже були визначені, було важко знайти «підходящу» жінку для 5 марок, тому що це повинна мала бути католичка, яка б могла стояти в одному ряду з раніше обраними особистостями, що жили в період з ХVII і до початку XX століття. Письменниця Беттіна фон Арнім була єдиною жінкою, яка відповідала цим критеріям, навіть незважаючи на те, що тема поезії та літератури вже піднімалася у вигляді присутності на купюрі в 20 марок письменниці Аннетте фон Дросте-Хюльсхофф і її регіональна приналежність не відкрила нового міста для оформлення банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Однак, оскільки особи для інших банкнот вже були визначені, було важко знайти «підходящу» жінку для 5 марок, тому що це мала бути католичка, яка б могла стояти в одному ряду з раніше обраними особистостями, що жили в період з XVII і до початку XX століття. Письменниця Беттіна фон Арнім була єдиною жінкою, яка відповідала цим критеріям, навіть незважаючи на те, що тема поезії та літератури вже порушувалася у вигляді присутності на купюрі в 20 марок письменниці [[Аннетте фон Дросте-Хюльсхофф]] і її регіональна приналежність не відкрила нового міста для оформлення банкнот.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 222"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


На зворотному боці першого проекту купюри був зображений пам'ятник Гете, спроектований Беттіною фон Арнім. Однак 5 марок не повинні були стати, хоча й опосередковано, «банкнотою Гете». Було вирішено на білому полі зворотного боку зобразити лише текст листування Арнім з Гете. Другий малюнок (з вінком з квітів, як це показано в її книзі «Весняний вінок Клеменса Брентано») був відхилений з естетичних міркувань. Оскільки ця серія банкот стала загальнонімецькою, на зворотному боці з'явилися Бранденбурзькі ворота, які були побудовані і відкриті при її житті. Ворота були і залишаються символом єдності Німеччини. Ця обставина, в якомусь сенсі, робила купюру в п'ять марок загальнонімецькою банкнотою.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
На зворотному боці першого проєкту купюри був зображений пам'ятник Гете, спроєктований Беттіною фон Арнім. Однак 5 марок не повинні були стати, хоча й опосередковано, «банкнотою Гете». Було вирішено на білому полі зворотного боку зобразити лише текст листування Арнім з Гете. Другий малюнок (з вінком з квітів, як це показано в її книжці «Весняний вінок Клеменса Брентано») був відхилений з естетичних міркувань. Оскільки ця серія банкнот стала загальнонімецькою, на зворотному боці з'явилися [[Бранденбурзькі ворота]], побудовані й відкриті за її життя. Ворота були й залишаються символом єдності Німеччини. Ця обставина, в якомусь сенсі, робила купюру в п'ять марок загальнонімецькою банкнотою.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


В іншому банкнота в 1000 марок також була адаптована до нової політичної ситуації, в ході цього ілюстрація до «Зіркових талерів» стала другорядним мотивом, а Берлін і побічно Лейпциг стали основою оформлення купюри.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
В іншому банкнота в 1000 марок також була адаптована до нової політичної ситуації, в ході цього ілюстрація до «Зіркових талерів» стала другорядним мотивом, а Берлін, і побічно Лейпциг, стали основою оформлення купюри.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="9"| 4-а серія банкнот
!colspan="9"| 4-а серія банкнот (BBK III)
|-
|-
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис !!rowspan="2"|Дата<br/>введення !!rowspan="2"|Дата<br/>вилучення
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис !!rowspan="2"|Дата<br/>введення !!rowspan="2"|Дата<br/>вилучення
Рядок 2111: Рядок 2100:
|<small>жовто-<br/>зелений
|<small>жовто-<br/>зелений
|<small>письменниця [[Беттіна фон Арнім]], будинок Віперсдорф, будівлі історичного [[Берлін]]а, ріг (символ Віперсдорфа), номінал
|<small>письменниця [[Беттіна фон Арнім]], будинок Віперсдорф, будівлі історичного [[Берлін]]а, ріг (символ Віперсдорфа), номінал
|<small>[[Бранденбурзькі ворота]], текст з листування Беттіни фон Арнім з Гете, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[Бранденбурзькі ворота]], текст з листування Беттіни фон Арнім з Гете, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|rowspan="8"|31 <br/>грудня<br/>2001
|rowspan="8"|31 <br/>грудня<br/>2001
Рядок 2121: Рядок 2110:
|<small>блакитно-<br/>фіолетовий
|<small>блакитно-<br/>фіолетовий
|<small>математик-астроном і фізик [[Карл Фрідріх Гаусс]], [[Нормальний розподіл|Гауссовий розподіл]], історичні будівлі [[Геттінген]]а, номінал
|<small>математик-астроном і фізик [[Карл Фрідріх Гаусс]], [[Нормальний розподіл|Гауссовий розподіл]], історичні будівлі [[Геттінген]]а, номінал
|<small>[[секстант]]; невелика карта, що показує [[Тріангуляція (геодезія)|тріангуляцію]] [[Королівство Ганновер|Королівства Ганновера]]; виконана Гауссом; номінал; печатка Німецького федерального банку
|<small>[[секстант]]; невелика карта, що показує [[Тріангуляція (геодезія)|тріангуляцію]] [[Королівство Ганновер|Королівства Ганновера]]; виконана Гауссом; номінал; печатка Німецького Бундесбанку
|16 <br/>квітня<br/> 1991
|16 <br/>квітня<br/> 1991
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2130: Рядок 2119:
|<small>зелений
|<small>зелений
|<small>поетеса [[Аннетте фон Дросте-Хюльсхофф]]<br/>будівлі міста [[Мерсбург]]<br/>номінал
|<small>поетеса [[Аннетте фон Дросте-Хюльсхофф]]<br/>будівлі міста [[Мерсбург]]<br/>номінал
|<small>[[Гусяче перо|перо]]; бук, що стосується книги Аннетти фон Дросте-Хюльсхофф ''«Бук євреїв»''; відкрита книга; номінал; печатка Німецького федерального банку
|<small>[[Гусяче перо|перо]]; бук, що стосується книги Аннетти фон Дросте-Хюльсхофф ''«Бук євреїв»''; відкрита книга; номінал; печатка Німецького Бундесбанку
|30 <br/>березня<br/> 1992
|30 <br/>березня<br/> 1992
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2139: Рядок 2128:
| <small>коричневий
| <small>коричневий
| <small>архітектор [[Бальтазар Нейман|Йоганн Бальтазар Нейман]], будівлі Старого [[Вюрцбург]]а, архітекторська лінійка, номінал
| <small>архітектор [[Бальтазар Нейман|Йоганн Бальтазар Нейман]], будівлі Старого [[Вюрцбург]]а, архітекторська лінійка, номінал
| <small>будівля [[Вюрцбурзька резиденція|Вюрцбургського палацу-резиденції]] і креслення церкви [[Бенедиктинці|бенедиктинського]] [[Абатство|абатства]] в Нересхаймі в осьовому перерізі, номінал, печатка Німецького федерального банку
| <small>будівля [[Вюрцбурзька резиденція|Вюрцбургського палацу-резиденції]] і креслення церкви [[Бенедиктинці|бенедиктинського]] [[Абатство|абатства]] в Нересхаймі в осьовому перерізі, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|30 <br/>вересня<br/> 1991
|30 <br/>вересня<br/> 1991
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2148: Рядок 2137:
|<small>блакитний
|<small>блакитний
|<small>композитор і піаністка [[Клара Шуман]], будівлі історичного [[Лейпциг]]а, [[Ліра (музичний інструмент)|ліра]], номінал
|<small>композитор і піаністка [[Клара Шуман]], будівлі історичного [[Лейпциг]]а, [[Ліра (музичний інструмент)|ліра]], номінал
|<small>[[рояль]], Консерваторія Хоха у [[Франкфурт-на-Майні]], [[камертон]]и, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[рояль]], Консерваторія Хоха у [[Франкфурт-на-Майні]], [[камертон]]и, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|1 <br/>жовтня<br/> 1990
|1 <br/>жовтня<br/> 1990
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2157: Рядок 2146:
|<small>червоно-<br/>помаранчевий
|<small>червоно-<br/>помаранчевий
|<small>лікар, лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Пауль Ерліх]]; будівлі історичного Франкфурта-на-Майні; формула арсфенаміну; номінал
|<small>лікар, лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Пауль Ерліх]]; будівлі історичного Франкфурта-на-Майні; формула арсфенаміну; номінал
|<small>[[мікроскоп]], [[посох Асклепія]], номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[мікроскоп]], [[посох Асклепія]], номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|1 <br/>жовтня<br/> 1990
|1 <br/>жовтня<br/> 1990
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2166: Рядок 2155:
|<small>червона
|<small>червона
|<small>натураліст і художниця [[Марія Сибілла Меріан]], комаха, будівлі стародавнього [[Нюрнберг]]а, номінал
|<small>натураліст і художниця [[Марія Сибілла Меріан]], комаха, будівлі стародавнього [[Нюрнберг]]а, номінал
|<small>[[кульбаба]], комаха з роду [[п'ядуни|п'ядунів]], комаха з роду [[Rhopalocera]], номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[кульбаба]], комаха з роду [[п'ядуни|п'ядунів]], комаха з роду [[Rhopalocera]], номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2175: Рядок 2164:
|<small>червоно-<br/>коричневий
|<small>червоно-<br/>коричневий
|<small>вчені-філологи і казкарі [[брати Грімм]] (портрет роботи Елізабет Йєрихау-Бауман), будівлі історичного [[Кассель|Касселя]], номінал
|<small>вчені-філологи і казкарі [[брати Грімм]] (портрет роботи Елізабет Йєрихау-Бауман), будівлі історичного [[Кассель|Касселя]], номінал
|<small>''«Словник німецької мови»'' братів Грімм, Стара бібліотека в [[Берлін]]і, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>«Словник німецької мови» братів Грімм, Стара бібліотека в [[Берлін]]і, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|27 <br/>жовтня<br/> 1992
|}
|}


==== Технічний дизайн і ступені захисту ====
==== Технічний дизайн і ступені захисту ====
Папір для банкнот був зроблений з бавовни і злегка забарвлений ​​в основний колір банкноти: досить, щоб людське око могла сприймати цей колір, але не настільки сильно, щоб копіювальні пристрої могли малопомітно відтворювати цей колір. Крім того, папір був змішаний з жовтими, синіми і червоними флуоресцентними волокнами, які були видні в ультрафіолетовому світлі. Папір для банкнот мав товщину 100 мкм і масу 90 г/м² (похибка складала ±5%). Номер банкноти був надрукований флуоресцентним кольором в передній лівій і нижній правій частині банкноти. Він містив індивідуальну контрольну цифру, яка була створена з використанням [[Діедральна група|діедральних груп]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Папір для банкнот був зроблений з бавовни і злегка забарвленим ​​в основний колір банкноти: досить, щоб людське око могло сприймати цей колір, але не настільки сильно, щоб копіювальні пристрої могли малопомітно відтворювати його. Крім того, папір був змішаний з жовтими, синіми і червоними флуоресцентними волокнами, які були видні в ультрафіолетовому світлі. Папір для банкнот мав товщину 100&nbsp;мкм і масу 90&nbsp;г/м² (похибка становила ±5&nbsp;%). Номер банкноти був надрукований флуоресцентним кольором у передній лівій і нижній правій частині банкноти. Він містив індивідуальну контрольну цифру, яка була створена з використанням [[Діедральна група|діедральних груп]].<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Як і в серії «BBk I», водяний знак являв собою відзеркалення портрету банкноти. Новими елементами захисту стали водяний знак з номіналом банкноти, наскрізний елемент і захисна нитка з алюмінієвим покриттям, вбудована в папір, на ній був надрукований номінал банкноти, яка була частково видна спереду (так звана «віконна нитка»). Також в багатьох місцях використовувалися мікроелементи, рельєфний друк і конфігурації ліній, що створювали муар. Був присутній ефект нахилу, якщо уважно придивитися можна було побачити літери «DM» нижче вертикального позначення номіналу у положенні, коли банкнота була нахилена під певним кутом. Оптично змінний колір використовувався тільки на банкнотах в 500 і 1000 марок, на позначенні великого числа номіналу знизу на лицьовій стороні.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Як і в серії «BBk I», водяний знак являв собою віддзеркалення портрета банкноти. Новими елементами захисту стали водяний знак з номіналом банкноти, наскрізний елемент і захисна стрічка з алюмінієвим покриттям, вбудована в папір, на ній був надрукований номінал банкноти, який частково був видимий спереду (так звана «віконна стрічка»). Також у багатьох місцях використовувалися [[мікродрук]], [[глибокий друк]] та конфігурації ліній, що створювали [[Муар (візерунок)|муар]]. Був присутній ефект нахилу, якщо уважно придивитися, можна було побачити літери «DM» нижче вертикального позначення номіналу в положенні, коли банкнота була нахилена під певним кутом. Оптично змінний колір використовувався тільки на банкнотах в 500 і 1000 марок, на позначенні великого числа номіналу знизу на лицьовій стороні.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Крім того, були й інші ступені захисту, які можна було побачити тільки за допомогою технічних засобів. До них відносяться штрих-код з водяним знаком, магнітні пігменти в певних фарбах і деякі зображення, які з'являлися в ультрафіолетовому або інфрачервоному світлі.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Крім того, були й інші елементи захисту, які можна було побачити тільки за допомогою технічних засобів. До них належать штрих-код з водяним знаком, магнітні пігменти в певних фарбах і деякі зображення, які з'являлися в ультрафіолетовому або інфрачервоному світлі.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


Як і в попередній серії, половина банкнот була виготовлена підприємством «Bundesdruckerei» в Берліні, а решта на підприємстві «Giesecke & Devrient» в Мюнхені. Згідно приватному друкарському підприємству, виготовлення банкноти коштувало від 10 до 20 пфеннігів.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
Як і в попередній серії, половина банкнот була виготовлена підприємством «Bundesdruckerei» в Берліні, а решта на підприємстві «Giesecke & Devrient» у Мюнхені. Згідно з інформацією приватного друкарського підприємства, виготовлення банкноти коштувало від 10 до 20 пфенігів.<ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
{| style="width:100%"
{| style="width:100%"
|+'''Нові елементи захисту, введені в серії BBK III (вибірково)'''
|+'''Нові елементи захисту, введені в серії BBK III (вибірково)'''
Рядок 2201: Рядок 2190:
==== Введення в обіг ====
==== Введення в обіг ====
[[Файл:Robert-Schumann-Haus.JPG|міні|праворуч|150пкс|Рояль, предмет оформлення зворотного боку 100 марок]]
[[Файл:Robert-Schumann-Haus.JPG|міні|праворуч|150пкс|Рояль, предмет оформлення зворотного боку 100 марок]]
За даними Бундесбанку, технічний запуск нової серії пройшов гладко. Щоб заздалегідь протистояти чуткам і побоюванням щодо грошової реформи, Бундесбанк вперше опублікував 24 березня 1988 року прес-реліз про нову серію банкнот. Вперше серія була публічно представлена 17 квітня 1989 року.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org">{{cite web |url=http://docplayer.org/36581512-Frank-naumann-deutsche-mark-gliederung-geschichte-dt-bundesbank-muenzen-banknoten.html|title=(Frank Naumann) Deutsche Mark. Gliederung: - Geschichte. Dt. Bundesbank: - Münzen. Banknoten|website=docplayer.org|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
За даними Бундесбанку, технічно запуск нової серії пройшов як по маслу. Щоб заздалегідь протистояти чуткам і побоюванням щодо грошової реформи, Бундесбанк уперше провів 24 березня 1988 року пресреліз щодо нової серії банкнот. Уперше серія була публічно представлена 17 квітня 1989 року.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org">{{cite web |url=http://docplayer.org/36581512-Frank-naumann-deutsche-mark-gliederung-geschichte-dt-bundesbank-muenzen-banknoten.html|title=(Frank Naumann) Deutsche Mark. Gliederung: - Geschichte. Dt. Bundesbank: - Münzen. Banknoten|website=docplayer.org|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Трохи більше ніж за шість місяців до запланованої дати введення в обіг, Бундесбанк запустив широкомасштабну кампанію в друкованих ЗМІ за 15 мільйонів марок, щоб інформувати населення про нову серію банкнот. Велике значення було надано опису нових ступенів захисту. Також були випущені брошури, які були показані в банках і ощадних касах. У серпні 1990 року великій частині населення була розіслана велика листівка, на додаток до телефонного рахунку, з описом банкнот.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="Jeden Lappen"></ref>
Трохи більше ніж за шість місяців до запланованої дати введення в обіг Бундесбанк запустив широкомасштабну кампанію в друкованих ЗМІ за 15 мільйонів марок, щоб інформувати населення про нову серію банкнот. Великого значення надавалося опису нових елементів захисту. Також випущено брошури, які були показані в банках і ощадних касах. У серпні 1990 року чималій частині населення надіслали велику листівку, на додаток до телефонного рахунку, з описом банкнот.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="Jeden Lappen"></ref>


Але була і критика. В результаті виявлення нових ступенів захисту у населення складалося враження, що банкноти є фальшивими. Це призвело до того, що не було приділено належної обережності в поводженні з новими банкнотами. Через таку поведінку населення і зростання його доступу до сканерів і кольорових принтерів зросла кількість фальшивих банкнот. Федеральне управління кримінальної поліції (BKA) і Державне управління кримінальної поліції розкритикували той факт, що їх техніків та експертів по підробленим грошам населення майже не чуло.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="Jeden Lappen">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13488254.html|title=Jeden Lappen|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Але була й критика. Через презентацію (нових) ознак захисту в людей склалося враження, що банкноти неможливо підробити. Це призвело до того, що з банкнотами поводилися недостатньо ретельно. Така поведінка людей і дедалі більше поширення доступних за ціною сканерів і кольорових принтерів призвели до значного зростання кількості фальшивих банкнот. Федеральне відомство кримінальної поліції та земельна поліція критикували те, що ніхто особливо не дослухався до їхніх техніків та експертів з фальшивих грошей.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="Jeden Lappen">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13488254.html|title=Jeden Lappen|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Після введення банкноти в 10 марок в квітні 1991 року, як третьої купюри нової серії, періодично з'являлися повідомлення в ЗМІ про плутанину з банкнотою в 100 марок через схожість кольору (блакитно-фіолетовий і червонувато-синій). Проте, Бундесбанк не бачив необхідності в якихось діях щодо цього, тому що ще при введенні серії «BBk I» також була схожа плутанина і труднощі в платіжних операціях, які ослабли після того, як населення звикло до банкнот.
Після введення банкноти в 10 марок у квітні 1991 року, як третьої купюри нової серії, періодично з'являлися повідомлення в ЗМІ про плутанину її з банкнотою в 100 марок через схожість кольору (блакитно-фіолетовий і червонувато-синій). Проте Бундесбанк не бачив необхідності в якихось діях щодо цього, тому що ще при введенні серії «BBk I» також була схожа плутанина і труднощі в платіжних операціях, які ослабли після того, як населення звикло до банкнот.
[[Файл:BBk-III 0010DM Rückseite Detail Weissfeld.jpg|міні|ліворуч|185пкс|Назва «Wangeroog» без «е» на карті зворотного боку 10 марок]]
[[Файл:BBk-III 0010DM Rückseite Detail Weissfeld.jpg|міні|ліворуч|185пкс|Назва «Wangeroog» без «е» на карті зворотного боку 10 марок]]
Критика також надходила від Німецької асоціації сліпих і слабозорих. У листі до Deutsche Bundesbank критикувалося, що тактильні мітки можна було відчути на дотик пальцями тільки до тих пір, поки банкнота мало була в обігу, і що відмінності в довжині між різними номіналами банкнот, які складали 8 мм, були занадто малі, щоб можна було розрізнити банкноти.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org"></ref>
Критика також надходила від Німецької асоціації сліпих і слабозорих. У листі до Німецького Бундесбанку критикувалося, що тактильні мітки можна було відчути на дотик пальцями тільки доти, доки банкнота мало була в обігу, і що відмінності в довжині між різними номіналами банкнот, які становили 8&nbsp;мм, були занадто малі, щоб можна було розрізнити банкноти.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org"></ref>


Також були виявлені деякі помилки на банкнотах. У рояля в будинку чоловіка Клари Шуман — Роберта Шумана, в Цвіккау, є дві педалі. А на банкноті показані чотири педалі. Це пояснювалося тим, що була мета показати не якийсь певний предмет, а тільки музичний інструмент того часу. Дизайнер Райнгольд Герстеттер пізніше пояснив, що він не міг точно визначити кількість педалей на представлених йому зображеннях.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org"></ref>
Також були виявлені деякі помилки на банкнотах. У рояля в будинку чоловіка Клари Шуман&nbsp;— Роберта Шумана, в [[Цвікау]], є дві педалі. А на банкноті показані чотири педалі. Це пояснювалося тим, що була мета показати не якийсь певний предмет, а тільки музичний інструмент того часу. Дизайнер Райнгольд Герстеттер пізніше пояснив, що він не міг точно визначити кількість педалей на наданих йому зображеннях.<ref name="bundesbank.de 77777"></ref><ref name="docplayer.org"></ref>


Також часто критикувалася орфографічна помилка в слові «Wangeroog», замість «Wangeroogе», на карті, зображеної на білому полі зворотного боку банкноти в 10 марок. Дослідники Бундесбанку вказували на те, що написання назви острова часто змінювалося і що за часів Гаусса воно писалося без букви «е».<ref name="bundesbank.de 77777">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607632/a591da7dd19c278ddb4a500f9a564db6/mL/von-der-baumwolle-zum-geldschein-data.pdf|title=Von der Baumwolle zum Geldschein Eine neue Banknotenserie entsteht|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.antenne.com/niedersachsen/10fakten/10-Fakten-über...-Varel-id320113.html|title=10 Fakten über... Varel|website=antenne.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Також часто критикували орфографічну помилку в слові «Wangeroog», замість «Wangeroogе», на карті, зображеній на білому полі зворотного боку банкноти в 10 марок. Дослідники Бундесбанку вказували на те, що написання назви острова часто змінювалося і що за часів [[Карл Фрідріх Гаусс|Гаусса]] воно писалося без букви «е».<ref name="bundesbank.de 77777">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/607632/a591da7dd19c278ddb4a500f9a564db6/mL/von-der-baumwolle-zum-geldschein-data.pdf|title=Von der Baumwolle zum Geldschein Eine neue Banknotenserie entsteht|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.antenne.com/niedersachsen/10fakten/10-Fakten-über...-Varel-id320113.html|title=10 Fakten über... Varel|website=antenne.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


==== Поліпшення ступенів захисту (BBk IIIa) ====
==== Покращення ступенів захисту (BBk IIIa) ====
З 1 серпня 1997 року банкноти номіналом 100 і 200 марок були випущені з додатковими ступенями захисту, оскільки вони найчастіше підроблялися. У лютому 1998 року в обіг була випущена нова банкнота номіналом 50 марок. Ці банкноти отримали внутрішнє позначення серії «BBk IIIa». Найбільш помітними змінами були голограма зліва і перламутрова смуга на правій стороні спереду. «Кіпп-ефект» також був поліпшений. Крім того, банкноти мали трохи інші кольори, ніж старі банкноти; вони виглядали трохи більш пастельними, а лінії не такими різкими. Фонові візерунки (особливо ззаду) також були змінені. Якщо раніше були зображені мотиви, пов'язані з зображеною людиною, то тепер можна було побачити колові візерунки. Нові банкноти також містили «[[Сузір'я Євріона]]», яке було призначене для запобігання копіюванню сканерами і копіювальними апаратами.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>
З 1 серпня 1997 року банкноти номіналом 100 і 200 марок були випущені з додатковими елементами захисту, оскільки вони найчастіше підроблялися. У лютому 1998 року в обіг була випущена нова банкнота номіналом 50 марок. Ці банкноти отримали внутрішнє позначення серії «BBk IIIa». Найбільш помітними змінами були [[голограма]] зліва і перламутрова смуга на правій стороні спереду. «[[Кіпп-ефект]]» також був поліпшений. Крім того, банкноти мали дещо інші кольори, ніж старі банкноти; вони виглядали трохи більш пастельними, а лінії не такими різкими. Фонові візерунки (особливо ззаду) також були змінені. Якщо раніше були зображені мотиви, пов'язані з зображеною людиною, то тепер можна було побачити колові візерунки. Нові банкноти також містили «[[Сузір'я Євріона]]», яке було призначене для запобігання копіюванню сканерами і копіювальними апаратами.<ref name="dm-euro"></ref><ref name="bundesbank.de 88"></ref><ref name="bundesbank.de 77777"></ref>


{| style="width:100%"
{| style="width:100%"
Рядок 2234: Рядок 2223:
|}
|}


З введенням євро німецька марка, а разом з нею і ця четверта серія банкнот втратили статус законного платіжного засобу 31 грудня 2001 року.
З введенням євро німецька марка, а разом з нею і ця четверта серія банкнот втратили статус законного платіжного засобу 31 грудня 2001 року.<ref name="economic"></ref>


'''Банкноти з голограмою'''
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
!colspan="9"| 4-а серія банкнот
!colspan="9"| Модернізована 4-а серія банкнот (BBK IIIa)
|-
|-
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис !!rowspan="2"|Дата<br/>введення !!rowspan="2"|Дата<br/>вилучення
!colspan="2"| Зображення !!rowspan="2"| Номінал<br/><small>(марок) !!rowspan="2"| Розміри <small>(мм) !!rowspan="2"| Основний<br/>колір !!colspan="2"| Опис !!rowspan="2"|Дата<br/>введення !!rowspan="2"|Дата<br/>вилучення
Рядок 2250: Рядок 2238:
| <small>коричневий
| <small>коричневий
| <small>архітектор [[Бальтазар Нейман|Йоганн Бальтазар Нейман]], будівлі Старого [[Вюрцбург]]а, архітекторська лінійка, номінал
| <small>архітектор [[Бальтазар Нейман|Йоганн Бальтазар Нейман]], будівлі Старого [[Вюрцбург]]а, архітекторська лінійка, номінал
| <small>будівля [[Вюрцбурзька резиденція|Вюрцбургського палацу-резиденції]] і креслення церкви [[Бенедиктинці|бенедиктинського]] [[Абатство|абатства]] в Нересхаймі в осьовому перерізі, номінал, печатка Німецького федерального банку
| <small>будівля [[Вюрцбурзька резиденція|Вюрцбургського палацу-резиденції]] і креслення церкви [[Бенедиктинці|бенедиктинського]] [[Абатство|абатства]] в Нересхаймі в осьовому перерізі, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|2 <br/>лютого<br/> 1998
|2 <br/>лютого<br/> 1998
|rowspan="3"|31 <br/>грудня<br/>2001
|rowspan="3"|31 <br/>грудня<br/>2001
Рядок 2260: Рядок 2248:
|<small>блакитний
|<small>блакитний
|<small>композитор і піаністка [[Клара Шуман]], будівлі історичного [[Лейпциг]]а, [[Ліра (музичний інструмент)|ліра]], номінал
|<small>композитор і піаністка [[Клара Шуман]], будівлі історичного [[Лейпциг]]а, [[Ліра (музичний інструмент)|ліра]], номінал
|<small>[[рояль]], Консерваторія Хоха у [[Франкфурт-на-Майні]], [[камертон]]и, номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[рояль]], Консерваторія Хоха у [[Франкфурт-на-Майні]], [[камертон]]и, номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|rowspan="2"|1 <br/>жовтня<br/> 1997
|rowspan="2"|1 <br/>жовтня<br/> 1997
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2269: Рядок 2257:
|<small>червоно-<br/>помаранчевий
|<small>червоно-<br/>помаранчевий
|<small>лікар, лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Пауль Ерліх]]; будівлі історичного Франкфурта-на-Майні; формула арсфенаміну; номінал; голограма
|<small>лікар, лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] [[Пауль Ерліх]]; будівлі історичного Франкфурта-на-Майні; формула арсфенаміну; номінал; голограма
|<small>[[мікроскоп]], [[посох Асклепія]], номінал, печатка Німецького федерального банку
|<small>[[мікроскоп]], [[посох Асклепія]], номінал, печатка Німецького Бундесбанку
|}
|}

=== Перелік різновидів банкнот ===
=== Перелік різновидів банкнот ===
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
{| class="toccolours collapsible collapsed" style="width:100%; background:palegreen"
Рядок 2378: Рядок 2367:
|Ro.249b||50 німецьких марок||ND (1948)||В-перфорація
|Ro.249b||50 німецьких марок||ND (1948)||В-перфорація
|-
|-
|Ro.250a||5 німецьких пфеннігів||ND<small>[3]</small> (1948)||
|Ro.250a||5 німецьких пфенігів||ND<small>[3]</small> (1948)||
|-
|-
|Ro.250b||5 німецьких пфеннігів||ND (1948||з розривом фонової сітки
|Ro.250b||5 німецьких пфенігів||ND (1948||з розривом фонової сітки
|-
|-
|Ro.251a||10 німецьких пфеннігів||ND (1948)||
|Ro.251a||10 німецьких пфенігів||ND (1948)||
|-
|-
|Ro.251b||10 німецьких пфеннігів||ND (1948)|з розривом фонової сітки
|Ro.251b||10 німецьких пфенігів||ND (1948)|з розривом фонової сітки
|-
|-
|Ro.252a||5 німецьких марок||1948||09.12.1948 серія літерні
|Ro.252a||5 німецьких марок||1948||09.12.1948 серія літерні
Рядок 2456: Рядок 2445:
|Ro.263b P:19||10 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії D-E
|Ro.263b P:19||10 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії D-E
|-
|-
|Ro.263c P:19||10 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ Fasereinlage, серії E-F
|Ro.263c P:19||10 німецьких марок||1960||номер і локальні волокна світяться в УФ, серії E-F
|-
|-
|Ro.263d P:19||10 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Z
|Ro.263d P:19||10 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Z
Рядок 2468: Рядок 2457:
|Ro.264b P:20||20 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії H-J
|Ro.264b P:20||20 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії H-J
|-
|-
|Ro.264c P:20||20 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ Fasereinlage, серії J
|Ro.264c P:20||20 німецьких марок||1960||номер і локальні волокна світяться в УФ, серії J
|-
|-
|Ro.264d P:20||20 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Z
|Ro.264d P:20||20 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Z
Рядок 2480: Рядок 2469:
|Ro.265b P:21||50 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії L-M
|Ro.265b P:21||50 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ, серії L-M
|-
|-
|Ro.265c P:21||50 німецьких марок||1960||номер світиться в УФ Fasereinlage, серії M
|Ro.265c P:21||50 німецьких марок||1960||номер і локальні волокна світяться в УФ, серії M
|-
|-
|Ro.265d P:21||50 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Y
|Ro.265d P:21||50 німецьких марок||1960||як а) білет заміщення, серії Y
Рядок 2526: Рядок 2515:
|Ro.271d P:32a||20 німецьких марок||1970||як а) білет заміщення, серії ZE
|Ro.271d P:32a||20 німецьких марок||1970||як а) білет заміщення, серії ZE
|-
|-
|Ro.272a P:33a||50 німецьких марок||1970||серія і # -3,3мм
|Ro.272a P:33a||50 німецьких марок||1970||серія і номер мають ширину -3,3мм
|-
|-
|Ro.272b P:33a||50 німецьких марок||1970||серія шириною -3,3мм, номер шириною -2,8мм
|Ro.272b P:33a||50 німецьких марок||1970||серія шириною -3,3мм, номер шириною -2,8мм
Рядок 2784: Рядок 2773:


== Грошовий обіг ==
== Грошовий обіг ==
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1990-0701-011, Währungsumstellung, Deutsche Mark, 100 DM.jpg|міні|праворуч|180пкс|Купюри в 100 марок в банку]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1990-0701-011, Währungsumstellung, Deutsche Mark, 100 DM.jpg|міні|праворуч|180пкс|Купюри в 100 марок (серія ВВК І) в банку]]
Протягом 53 років випуску німецької марки грошова маса постійно росла. Тільки в 1998 році річний грошовий потік впав нижче значення попереднього року.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>
Протягом 53 років випуску німецької марки грошова маса постійно зростала. Тільки в 1998 році річний грошовий потік упав нижче значення попереднього року.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>


У 1950 році сума витрачених населенням грошової маси склала 7,8 млрд., в 1955 році — 15,5 млрд., а у 2000 році вона досягла 244,8 млрд німецьких марок. Це означає, що обсяг грошової маси збільшився більш ніж в 30 разів. Валовий національний продукт за цей час номінально зріс в 38 разів (а реально у вісім разів). Таким чином, з роками співвідношення готівкової маси до валового продукту було незначно знижене. Оскільки німецькі колекційні монети номіналом 5 або 10 марок мали дуже високу вартість, їх частка в монетному обігу в кінці 2000 року становила близько 25%.<ref name="bundesbank.de 2000">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/690192/585e4f8e3ac5f3f552852f6e76cff0c8/mL/1997-geschaeftsbericht-data.pdf|title=Fünfzig Jahre alte deutsche Mark|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>
У 1950 році сума витраченої населенням грошової маси становила 7,8&nbsp;млрд, в 1955 році&nbsp;— 15,5&nbsp;млрд, а у 2000 році вона досягла 244,8&nbsp;млрд німецьких марок. Це означає, що обсяг грошової маси збільшився більш ніж у 30 разів. [[Валовий національний продукт]] за цей час номінально зріс у 38 разів (а реально у вісім разів). Таким чином, з роками співвідношення готівкової маси до валового продукту було незначно знижене. Оскільки німецькі колекційні монети номіналом 5 або 10 марок мали дуже високу вартість, їхня частка в монетному обігу в кінці 2000 року становила близько 25&nbsp;%.<ref name="bundesbank.de 2000">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/690192/585e4f8e3ac5f3f552852f6e76cff0c8/mL/1997-geschaeftsbericht-data.pdf|title=Fünfzig Jahre alte deutsche Mark|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>


Починаючи з 1970-х років, кількість готівкових німецьких марок за кордоном також неухильно росла, почасти через гастарбайтерів, які забирали гроші на свою батьківщину, а почасти через бажання німців подорожувати. Готівка також вивозилася за кордон для вигідного вкладання. Кількість готівкових марок, які перебували в обігу за кордоном, статистично не реєструвалася, однак дослідження, проведене Бундесбанком, передбачає, що «в кінці 1994 року, за кордоном могло знаходитися від 30% до 40% акцій в німецьких марках».<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>
Починаючи з 1970-х років, кількість готівкових німецьких марок за кордоном також неухильно зростала, почасти через гастарбайтерів, які забирали гроші на свою батьківщину, а почасти через бажання німців подорожувати. Готівка також вивозилася за кордон для вигідного вкладання. Кількість готівкових марок, які перебували в обігу за кордоном, статистично не реєструвалася, однак дослідження, проведене Бундесбанком, передбачало, що «в кінці 1994 року, за кордоном могло перебувати від 30&nbsp;% до 40&nbsp;% акцій у німецьких марках».<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>


З тих пір, як федеральний уряд оголосив в жовтні 1987 року, що він введе податок на прибуток з процентного доходу, попит на готівкові гроші різко зріс. Номінали в 500 і 1000 марок були особливо затребувані. Тільки в квітні 1989 року, коли було оголошено про відмову від цих планів, попит на готівку знову впав.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>
Відколи федеральний уряд оголосив у жовтні 1987 року, що він введе податок на прибуток з відсоткового доходу, попит на готівкові гроші різко зріс. Номінали в 500 і 1000 марок були особливо затребувані. Тільки в квітні 1989 року, коли було оголошено про відмову від цих планів, попит на готівку знову впав.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>


Введення німецької марки в колишній НДР не привело до значного збільшення готівки в обігу, оскільки обмін був в основному безготівковим. До 6 липня 1990 року гроші НДР повинні були бути зараховані на рахунок. Кредит був тоді доступний в німецьких марках. Монети-пфенніги НДР все ще можна було використовувати до 1 липня 1991 року по курсу 1:1, тому що неможливо було викарбувати відразу достатню кількість монет. Потреба в банкнотах поповнювалася з існуючих резервів Бундесбанку.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>
Введення німецької марки в колишній НДР не привело до значного збільшення готівки в обігу, оскільки обмін був переважно безготівковим. До 6 липня 1990 року гроші НДР мали бути зараховані на рахунок. Кредит був тоді доступний у німецьких марках. Монети-пфеніги НДР все ще можна було використовувати до 1 липня 1991 року за курсом 1:1, тому що неможливо було викарбувати відразу достатню кількість монет. Потреба в банкнотах поповнювалася з наявних резервів Бундесбанку.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank 1948"></ref>


Найбільшу частку, як в кількісному, так і в номінальному вираженні, паперових грошей, витрачених у 2000 році, мала банкнота 100 марок. В готівковому обігу кількість банкнот в 100 марок складала 37,1%, а за номінальнальною вартістю — 38,9%. Другу за величиною частку в номінальному вираженні (34%), мала банкнота в 1000 марок, на третьому місці була банкнота в 500 марок (10,1%), що було обумовлено високою номінальною вартістю. У кількісному вираженні банкнота в 10 марок (20,7%), була попереду банкноти в 20 марок (17,6%).<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>
Найбільшу частку, як у кількісному, так і в номінальному вираженні, паперових грошей, витрачених у 2000 році, мала банкнота 100 марок. У готівковому обігу кількість банкнот в 100 марок становила 37,1&nbsp;%, а за номінальною вартістю&nbsp;— 38,9&nbsp;%. Другу за величиною частку в номінальному вираженні (34&nbsp;%), мала банкнота в 1000 марок, на третьому місці була банкнота в 500 марок (10,1&nbsp;%), що було обумовлено їхньою високою номінальною вартістю. У кількісному вираженні банкнота в 10 марок (20,7&nbsp;%) була попереду банкноти в 20 марок (17,6&nbsp;%).<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>


Незадовго до введення готівки в євро 1 січня 2002 року національної готівки в Німеччині скоротився швидше, ніж у всіх інших країнах валютного союзу. В основному банкноти крупних номіналів німецької марки поверталися з-за кордону. В кінці 2001 року, з 162,2 млрд. марок, в обігу перебувало тільки 60% банкнот від номінальної вартості грошової маси попереднього року.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>
Незадовго до введення готівки в євро 1 січня 2002 року кількість готівки у національної валюті в Німеччині скоротилася швидше, ніж решті країн валютного союзу. В основному банкноти великих номіналів німецької марки поверталися з-за кордону. В кінці 2001 року з 162,2&nbsp;млрд марок в обігу перебувало тільки 60&nbsp;% банкнот номінальної вартості грошової маси попереднього року.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>


При плануванні введення євро Бундесбанк припускав «коефіцієнт усадки» (тобто частку готівки, яка не підлягає обміну), для монет він складав більше 40%. Всього було зібрано й утилізовано близько 28,5 млрд. монет номінальною вартістю близько 9,5 млрд. марок. Банкнот очікувалося утилізувати 2,6 млрд. штук на суму близько 260 млрд. марок.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/692066/5a14e4a052c2dce734611a22fdb46133/mL/2002-03-bargeldumlauf-data.pdf|title=Der DM-Bargeldumlauf - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
При плануванні введення євро Бундесбанк припускав «коефіцієнт усадки» (тобто частку готівки, яка не підлягає обміну), для монет він становив більше 40&nbsp;%. Всього було зібрано й утилізовано близько 28,5&nbsp;млрд монет номінальною вартістю близько 9,5&nbsp;млрд марок. Банкнот очікувалося утилізувати 2,6&nbsp;млрд штук на суму близько 260&nbsp;млрд марок.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/692066/5a14e4a052c2dce734611a22fdb46133/mL/2002-03-bargeldumlauf-data.pdf|title=Der DM-Bargeldumlauf - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


З введенням готівки в євро монети і банкноти німецької марки втратили статус законного платіжного засобу 31 грудня 2001 року. Бундесбанк обмінював банкноти в німецьких марках (за винятком банкноти в 50 марок типу II BDL (зеленого кольору), випущеної 1948 року) і монети (за винятком монети в 2 марки першого випуску 1951 року, з колоссям) з 1 січня 2002 року за незмінним курсом на банкноти і монети в євро безкоштовно і на невизначений термін.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>
Зі введенням готівки в євро монети і банкноти німецької марки втратили статус законного платіжного засобу 31 грудня 2001 року. Бундесбанк обмінював банкноти в німецьких марках (за винятком банкнот в 50 марок типу II BDL (зеленого кольору), випущених 1948 року) і монети (за винятком монети в 2 марки першого випуску 1951 року, «з колоссям») з 1 січня 2002 року за незмінним курсом на банкноти і монети в євро безкоштовно і на невизначений термін.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>


Як показано в таблиці нижче, через кілька років після введення євро були обмінені значні суми монет і банкнот в німецьких марках. Станом на кінець червня 2016 року їхня загальна вартість склала близько 12,76 млрд. марок, що відповідає 6,52 млрд. євро. Найбільша частка необмінених банкнот (72 мільйони штук) належить купюрі в 10 марок. Лідером з монет є один пфеніг, з 9,7 млрд. необмінених штук. За даними Бундесбанку, щороку обмінюється монет і банкнот вартістю близько 100 мільйонів марок. До теперішнього часу 167,3 млн. банкнот і 23,5 млрд. монет не були повернуті.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>
Як показано в таблиці нижче, через кілька років після введення євро були обмінені значні суми монет і банкнот у німецьких марках. Станом на кінець червня 2016 року їхня загальна вартість становила близько 12,76&nbsp;млрд марок, що відповідає 6,52&nbsp;млрд євро. Найбільша частка необмінених банкнот (72&nbsp;млн штук) належить купюрі в 10 марок. Лідером з монет є один пфеніг, з 9,7&nbsp;млрд необмінених штук. За даними Бундесбанку, щороку обмінюється монет і банкнот вартістю близько 100&nbsp;млн марок. До теперішнього часу 167,3&nbsp;млн банкнот і 23,5&nbsp;млрд монет не були повернуті.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="bundesbank.de 1949"></ref>


[[Файл:Geschredderte DM-Banknoten.jpg|міні|праворуч|260пкс|Утилізовані німецькі марки через подрібнення]]
[[Файл:Geschredderte DM-Banknoten.jpg|міні|праворуч|260пкс|Утилізовані німецькі марки через подрібнення]]
Рядок 2818: Рядок 2807:
|- style="text-align:right"
|- style="text-align:right"
|style="text-align:left"| 2000<ref name="eu-info">{{cite web |url=http://www.eu-info.de/static/common/files/view/127/inverkehrgabe.pdf|title=Gemeinsames Konzept für die Inverkehrgabe von Euro-Bargeld in der Bundesrepublik Deutschland|website=eu-info.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
|style="text-align:left"| 2000<ref name="eu-info">{{cite web |url=http://www.eu-info.de/static/common/files/view/127/inverkehrgabe.pdf|title=Gemeinsames Konzept für die Inverkehrgabe von Euro-Bargeld in der Bundesrepublik Deutschland|website=eu-info.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
| 274,1&nbsp;млрд.&nbsp;марок
| 274,1&nbsp;млрд&nbsp;марок
| 100,00 %
| 100,00 %
| 12,1&nbsp;млрд.&nbsp;марок
| 12,1&nbsp;млрд&nbsp;марок
| 100,00 %
| 100,00 %
| 262&nbsp;млрд.&nbsp;марок
| 262&nbsp;млрд&nbsp;марок
| 100,00 %
| 100,00 %
|- style="text-align:right"
|- style="text-align:right"
|style="text-align:left"| 2005
|style="text-align:left"| 2005
| 14,71 млрд. марок
| 14,71 млрд марок
| 5,37 %
| 5,37 %
| 7,22 млрд. марок
| 7,22 млрд марок
| 59,67 %
| 59,67 %
| 7,49 млрд. марок
| 7,49 млрд марок
| 2,86 %
| 2,86 %
|- style="text-align:right"
|- style="text-align:right"
|style="text-align:left"| 2010
|style="text-align:left"| 2010
| 13,44 млрд. марок
| 13,44 млрд марок
| 4,90 %
| 4,90 %
| 6,93 млрд. марок
| 6,93 млрд марок
| 57,27 %
| 57,27 %
| 6,51 млрд. марок
| 6,51 млрд марок
| 2,48 %
| 2,48 %
|- style="text-align:right"
|- style="text-align:right"
|style="text-align:left"| 2015
|style="text-align:left"| 2015
| 12,82 млрд. марок
| 12,82 млрд марок
| 4,68 %
| 4,68 %
| 6,77 млрд. марок
| 6,77 млрд марок
| 55,95 %
| 55,95 %
| 6,05 млрд. марок
| 6,05 млрд марок
| 2,31 %
| 2,31 %
|}
|}


Після того, як Бундесбанк конфіскував обмінені монети і банкноти, вони були знищені. Банкноти подрібнювалися; монети пресувалися, розплавлялися і продавалися як сировина іншим країнам, для виготовлення монет, які виготовлялися з того ж сплаву.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="eu-info"></ref>
Після того, як Бундесбанк конфіскував обмінені монети і банкноти, вони були знищені. Банкноти подрібнювалися; монети пресувалися, розплавлялися та продавалися як сировина іншим країнам для виготовлення власних монет, які виготовлялися з того ж сплаву.<ref name="bundesbank.de 2000"></ref><ref name="eu-info"></ref>



=== Банкнотна та монетна структури грошового обігу ===
=== Банкнотна та монетна структури грошового обігу ===
{{col-begin}}
{{col-begin}}
{{col-2}}
{{col-2}}
'''Співвідношення банкнот в обігу за номінальною вартістю між 1955 і 1985 роками'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
'''Співвідношення банкнот в обігу за номінальною вартістю між 1955 і 1985 роками'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
|-
|-
Рядок 2872: Рядок 2860:
|500 і 1000 марок||—||11,4%||32,9%
|500 і 1000 марок||—||11,4%||32,9%
|-align="center"
|-align="center"
|'''Кількість<br/>(млрд. марок)'''||14,5||36,3||105,4
|'''Кількість<br/>(млрд марок)'''||14,5||36,3||105,4
|}
|}
{{col-2}}
{{col-2}}
'''Співвідношення банкнот в обігу за номінальною вартістю на 1955 рік'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
'''Співвідношення банкнот в обігу за номінальною вартістю на 1955 рік'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
|-align="center"
|-align="center"
!Пфенніги!!1 марка!!2 марки!!5 марок
!Пфеніги!!1 марка!!2 марки!!5 марок
|-align="center"
|-align="center"
|21,8%||25,8%||14,1%||38,3
|21,8%||25,8%||14,1%||38,3
|-align="center"
|-align="center"
!colspan="3"|Загальна вартість за номіналом (млрд. марок)||1,0
!colspan="3"|Загальна вартість за номіналом (млрд марок)||1,0
|}
|}
{{col-end}}
{{col-end}}
{{col-begin}}
{{col-begin}}
{{col-2}}
{{col-2}}
'''Співвідношення монет в обігу за номінальною вартістю на 2000 рік'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
'''Співвідношення монет в обігу за номінальною вартістю на 2000 рік'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
|-align="center"
|-align="center"
!1 пфенніг!!2 пфенніга!!5 пфеннігів!!10 пфеннігів!!50 пфеннігів!!1 марка!!2 марки!!5 марок
!1 пфеніг!!2 пфеніги!!5 пфенігів!!10 пфенігів!!50 пфенігів!!1 марка!!2 марки!!5 марок
|-align="center"
|-align="center"
|1,4%||1,3%||2,7%||9,1%||9,6%||19,4%||19,8%||36,8%
|1,4%||1,3%||2,7%||9,1%||9,6%||19,4%||19,8%||36,8%
|-align="center"
|-align="center"
!colspan="7"|Загальна вартість за номіналом (млрд. марок)||12,1
!colspan="7"|Загальна вартість за номіналом (млрд марок)||12,1
|}
|}


'''Кількість монет в обігу на 2000 рік (млрд. шт.)'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
'''Кількість монет в обігу на 2000 рік (млрд шт.)'''<ref name="bundesbank 1948"></ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
|-align="center"
|-align="center"
!1 пфенніг!!2 пфенніга!!5 пфеннігів!!10 пфеннігів!!50 пфеннігів!!1 марка!!2 марки!!5 марок
!1 пфеніг!!2 пфеніги!!5 пфенігів!!10 пфенігів!!50 пфенігів!!1 марка!!2 марки!!5 марок
|-align="center"
|-align="center"
|16,7||7,6||6,6||10,9||2,3||2,3||1,2||0,9
|16,7||7,6||6,6||10,9||2,3||2,3||1,2||0,9
Рядок 2912: Рядок 2900:
|0,1%||2,2%||3,7%||8,3%||38,9%||2,8%||10,1%||34,0%
|0,1%||2,2%||3,7%||8,3%||38,9%||2,8%||10,1%||34,0%
|-align="center"
|-align="center"
!colspan="7"|Загальна вартість за номіналом (млрд. марок)||262,1
!colspan="7"|Загальна вартість за номіналом (млрд марок)||262,1
|}
|}
'''Кількість банкнот в обігу на 2000 рік (млн. шт.)'''<ref name="bundesbank 1948">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/599960/61a1021224bdd0c284b12441fcce2df4/mL/muenzgeldentwicklung-in-deutschland-data.pdf|title=Münzgeldentwicklung in Deutschland - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
'''Кількість банкнот в обігу на 2000 рік (млн шт.)'''<ref name="bundesbank 1948">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/599960/61a1021224bdd0c284b12441fcce2df4/mL/muenzgeldentwicklung-in-deutschland-data.pdf|title=Münzgeldentwicklung in Deutschland - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
{|class="wikitable" style="font-size: 90%"
|-align="center"
|-align="center"
Рядок 2925: Рядок 2913:
== Курс валют і купівельна спроможність ==
== Курс валют і купівельна спроможність ==
=== Курс марки ===
=== Курс марки ===
У таблиці показано [[Валютний курс|курс]] німецької марки відносно інших головних валют світу:<ref name="bundesbank.de 1991"></ref>
У таблиці показано [[Валютний курс|курс]] німецької марки щодо інших головних валют світу:<ref name="bundesbank.de 1991"></ref>
{| class="wikitable" style="text-align:right"
{| class="wikitable" style="text-align:right"
|- style="text-align:center"
|- style="text-align:center"
Рядок 3029: Рядок 3017:
| caption4 =
| caption4 =
}}
}}
Початковий обмінній курс до долара США в 3,33 німецької марки приблизно відповідав історичному марки на час її введення у 1873 році; тому що долар прирівнювався до талера, який тоді оцінювався в 3 марки. До 1971 року встановлювалися фіксовані обмінні курси німецької марки до долара 1971 року («Бреттон-Вудська система»). За весь період свого існування марка повільно дорожчала. Німецька марка досягла свого історічного максимуму по відношенню до долара США 19 квітня 1995 року, коли 1 долар коштував всього 1,3620 марок (в перерахунку 1 євро = 1,4360 доларів). Мінімум марки по відношенню до долара спостерігався з 3 по 9 квітня 1956 року, коли 1 долар США коштував 4,2161 марок (в перерахунку 1 євро = 0,4639 доларів). Марка також значно виросла в ціні по відношенню до британського фунта. Якщо 1 березня 1955 року, фунт, як і раніше, продавався за 11,881 німецькіх марок, то 17 листопада 1995 року він коштував 2,1845 марок.<ref name="bundesbank.de 1991">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/695592/75dd2442a8a80dd8933ead554bac0003/mL/2000-02-devisenkursstatistik-data.pdf|title=Devisenkursstatistik - Februar 2000 - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Початковий обмінній курс до [[долар США|долара США]] в 3,33 німецької марки приблизно відповідав історичному курсу марки часів її введення у 1873 році; тому що долар прирівнювався до [[таляр|талера]], який тоді оцінювався в 3 марки. До 1971 року встановлювалися фіксовані обмінні курси німецької марки до долара («[[Бреттон-Вудська система]]»). За весь період свого існування марка повільно дорожчала. Німецька марка досягла свого історичного максимуму щодо долара США 19 квітня 1995 року, коли 1 долар коштував всього 1,3620 марки (в перерахунку 1 [[євро]] = 1,4360 долара). Мінімум марки супроти долара спостерігався з 3 по 9 квітня 1956 року, коли 1 долар США коштував 4,2161 марки (в перерахунку 1 євро = 0,4639 долара). Марка також значно зростала в ціні щодо [[фунт стерлінгів|британського фунта]]. Якщо 1 березня 1955 року фунт, як і раніше, продавався за 11,881 німецької марки, то 17 листопада 1995 року він коштував 2,1845 марки.<ref name="bundesbank.de 1991">{{cite web |url=https://www.bundesbank.de/resource/blob/695592/75dd2442a8a80dd8933ead554bac0003/mL/2000-02-devisenkursstatistik-data.pdf|title=Devisenkursstatistik - Februar 2000 - Deutsche Bundesbank|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У випадку зі швейцарським франком і японською єною ситуація складалася по іншому: довгий час марка коштувала більше, ніж швейцарський франк; пік був досягнутий 31 жовтня 1973 року, коли за 100 франків давали лише 79 марок. 16 грудня 1975 року вартість марки вперше впала нижче швейцарського франка. Після короткого відновлення попереднього курсу марки, він знову впав в другій половині 1977 року, останнього разу марка торгувалася вище швейцарського франка 17 жовтня 1977 року (100 швейцарських франків = 99,97 німецьких марок). Деякий час по тому, 26 вересня 1978 року, швейцарський франк котирувався на рівні 132,70 німецьких марок за 100 франків — історичний максимум відносно марки. Для порівняння: 9 серпня 2011 року швейцарський франк практично досяг паритету з євро на рівні 1,0070. У перерахунку на марку це відповідало курсу в 194,22 німецьких марок за 100 швейцарських франків.<ref name="bundesbank.de 1991"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.handelszeitung.ch/konjunktur/schweiz/starker-franken-euro-und-dollar-im-aufwind|title=Starker Franken: Euro und Dollar im Aufwind|website=handelszeitung.ch|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У випадку зі [[швейцарський франк|швейцарським франком]] і [[єна|японською єною]] ситуація складалася інакше: тривалий час марка коштувала більше, ніж швейцарський франк; пік був досягнутий 31 жовтня 1973 року, коли за 100 франків давали лише 79 марок. 16 грудня 1975 року вартість марки вперше впала нижче швейцарського франка. Після короткого відновлення попереднього курсу марки він знову впав у другій половині 1977 року, останнього разу марка торгувалася вище швейцарського франка 17 жовтня 1977 року (100 швейцарських франків = 99,97 німецької марки). Деякий час по тому, 26 вересня 1978 року, швейцарський франк котирувався на рівні 132,70 німецької марки за 100 франків&nbsp;— історичний максимум щодо марки. Для порівняння: 9 серпня 2011 року швейцарський франк практично досяг паритету з євро на рівні 1,0070. У перерахунку на марку це відповідало курсу в 194,22 німецької марки за 100 швейцарських франків.<ref name="bundesbank.de 1991"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.handelszeitung.ch/konjunktur/schweiz/starker-franken-euro-und-dollar-im-aufwind|title=Starker Franken: Euro und Dollar im Aufwind|website=handelszeitung.ch|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Після того як зв'язок між доларом США і японською єною був скасований, обмінний курс між марко і єною протягом декількох років залишався на позначці 100 єн = 1 марці, однак в 1974 році німецька марка почала дорожчати і досягла свого піку 3 грудня 1979 року. 100 єн = 0,6875 німецьким маркам. Потім єна почала стійко дорожчати. Найнижчий пік марки відносно єни був досягнутий 10 квітня 1995 року на рівні 100 єн = 1,6909 німецьким маркам.<ref name="bundesbank.de 1991"></ref>
Після того як прив'язка японської єни до долара США була скасована, обмінний курс між маркою і єною протягом декількох років залишався на позначці 100 єн = 1 марці, однак в 1974 році німецька марка почала дорожчати і досягла свого піку 3 грудня 1979 року, 100 єн = 0,6875 німецької марки. Потім єна почала стало дорожчати. Найнижчий пік марки щодо єни був досягнутий 10 квітня 1995 року на рівні 100 єн = 1,6909 німецької марки.<ref name="bundesbank.de 1991"></ref>


=== Наслідки для міжнародної конкурентоспроможності ===
=== Міжнародна конкурентоспроможність ===
[[Файл:5 DM Serie 3 - 1960.jpg|міні|праворуч|220пкс|Зношена купюра 5 марок третьої серії]]
[[Файл:5 DM Serie 3 - 1960.jpg|міні|праворуч|220пкс|Зношена купюра 5 марок третьої серії]]
Грошова реформа 1948 року, яка в основному планувалася в Сполучених Штатах, привела до занижчення курсу німецької марки, що підвищило міжнародну конкурентоспроможність молодої Федеративної Республіки. Закон для Федерального банку від 1957 року визначав стабільність курсу марки, як найбільш важливого завдання для Deutsche Bundesbank; однак участь у Бреттон-Вудській системи з 1949 по 1973 роки означало, що Deutsche Bundesbank часто доводилося здійснювати покупки в іноземній валюті для підтримки фіксованих обмінних курсів, що збільшувало грошову масу, але в той же час призводило до стабілізації заниження курсу німецької валюти і, отже, до сприятливих умов експорту. Хронічна недооцінка марки, яка тривала до 1973 року, в значній мірі сприяла зростанню німецької автомобільної промисловості.<ref>{{cite web |url=http://bujet.ru/article/5950.php|title=Людвиг Эрхард и «немецкое чудо»|website=bujet.ru|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-ru}}</ref><ref name="economic">{{cite web |url=https://economic-definition.com/Currencies/Nemeckaya_marka_Deutsche_mark_DEM__eto.html|title=Немецкая марка (Deutsche mark, DEM)|website=economic-definition.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Грошова реформа 1948 року, яка в основному планувалася в Сполучених Штатах, привела до заниження курсу німецької марки, що підвищило міжнародну конкурентоспроможність молодої Федеративної Республіки. І хоча закон про Бундесбанк 1957 року визначав перед Німецьким Бундесбанком стабільність цін як одне з найважливіших завдань, проте участь у [[Бреттон-Вудська система|Бреттон-Вудській системі]] від 1949 до 1973 року призвела до того, що Німецький Бундесбанк заради підтримки фіксованого обмінного курсу часто мав здійснювати закупівлю валюти, що призводило до зростання грошової маси й водночас&nbsp;— до стабільної недооцінки німецької марки, а отже, до вигідніших умов для експорту. Хронічна недооцінка марки, яка тривала до 1973 року, значною мірою сприяла зростанню німецької автомобільної промисловості.<ref>{{cite web |url=http://bujet.ru/article/5950.php|title=Людвиг Эрхард и «немецкое чудо»|website=bujet.ru|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-ru}}</ref><ref name="economic">{{cite web |url=https://economic-definition.com/Currencies/Nemeckaya_marka_Deutsche_mark_DEM__eto.html|title=Немецкая марка (Deutsche mark, DEM)|website=economic-definition.com|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Після закінчення дії [[Бреттон-Вудська система|Бреттон-Вудської системи]] на початку 1970-их років було запроваджено режим плаваючого обмінного курсу. Це призвело до потужної тенденції зростання вартості німецької марки й, таким чином, погіршення цінової конкурентноспроможності. При цьому виявилося, що переваги у собівартості завдяки нищому за середній ріст заробітної плата в Німеччині в порівнянні з іншими країнами, нівелювалися зростанням вартості німецької марки. Німецькі виробники відповіли на це зростанням якості; просте економічний ріст сповільнився. Економісти прогнозували погіршення конкурентноспроможності Німеччини після об'єднання Німеччини, оскільки Німецький Бундесбанк внаслідок імовірного інфляційного тиску та зростання державної заборгованості мусив звернутися до обмежувальної політики, що призвело би до зростання курсу німецької марки. Для корекції рівня цін було необхідно провести внутрішню девальвацію, насамперед через зниження реальної зарплати.<ref>{{cite web |url=https://www.sachverstaendigenrat-wirtschaft.de/fileadmin/dateiablage/download/ziffer/z176_z233j10.pdf|title=Deutschland und die europäischen Ungleichgewichte|website=sachverstaendigenrat-wirtschaft.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="economic"></ref>
Після закінчення дії Бреттон-Вудської системи на початку 1970-х років було запроваджено режим плаваючого обмінного курсу. Це призвело до потужної тенденції зростання вартості німецької марки й, таким чином, погіршення цінової конкурентоспроможності. При цьому виявилося, що переваги у собівартості завдяки нижчому за середній росту заробітної плати в Німеччині в порівнянні з іншими країнами, нівелювалися зростанням вартості німецької марки. Німецькі виробники відповіли на це підвищенням якості; просте економічний ріст сповільнився. Економісти прогнозували погіршення конкурентоспроможності Німеччини після її об'єднання, оскільки Німецький Бундесбанк внаслідок імовірного інфляційного тиску та зростання державної заборгованості мусив звернутися до обмежувальної політики, що призвело б до зростання курсу німецької марки. Для корекції рівня цін було необхідно провести внутрішню девальвацію, насамперед через зниження реальної зарплати.<ref>{{cite web |url=https://www.sachverstaendigenrat-wirtschaft.de/fileadmin/dateiablage/download/ziffer/z176_z233j10.pdf|title=Deutschland und die europäischen Ungleichgewichte|website=sachverstaendigenrat-wirtschaft.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="economic"></ref>


Загалом можна сказати, що зростання або зниження вартості німецької марки на проміжку часу завдовжки один рік призводило до зменшення або збільшення німецького експорту.
Загалом можна сказати, що зростання або зниження впродовж одного року вартості німецької марки призводило до зменшення або збільшення німецького експорту.


=== Купівельна спроможність ===
=== Купівельна спроможність ===
Німецька марка має імідж «сильної» грошової одиниці. Це обґрунтовують порівнянням «залишкової грошової вартості» німецької марки з іншими валютами. Статистичні дані порівнюють внутрішню купівельну спроможність за 1977 рік з 1950 роком (див. таблицю).<ref name="economic"></ref>
Німецька марка має імідж «сильної» грошової одиниці. Це обґрунтовують порівнянням «залишкової грошової вартості» німецької марки з іншими валютами. Це показує статистика, вказана в таблиці нижче, яка порівнює внутрішню купівельну спроможність марки 1977 року з 1950 роком у наступних країнах.<ref name="economic"></ref>


Після цього купівельна спроможність марки знизилася більш ніж удвічі; проте це було менше, ніж для основних резервних валют світу. Приблизно за 50 років з моменту її введення в 1948 році до введення євро на початку 1999 року купівельна спроможність марки впала приблизно на чверть. Рівень інфляції становив в середньому майже три відсотки в рік протягом цього періоду; це вище, ніж раніше (станом на 2012 рік) для євро, який сприймається як досить «м'яка валюта».<ref name="economic"></ref>
Після цього купівельна спроможність марки знизилася більш ніж удвічі; проте це було менше, ніж для основних резервних валют світу. Приблизно за 50 років з моменту її введення в 1948 році до введення євро на початку 1999 року купівельна спроможність марки впала приблизно на чверть. Рівень інфляції становив у середньому майже 3&nbsp;% на рік протягом цього періоду; це вище, ніж раніше (станом на 2012 рік) для євро, який сприймається як досить «м'яка валюта».<ref name="economic"></ref>
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1990-0522-023, Leichtmetallwerk Rackwitz, DDR-Münzen zum Einschmelzen.jpg|міні|праворуч|250пкс|Відправка монет НДР після возз'єднання Німеччини на переплавку у піч (1990)]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1990-0522-023, Leichtmetallwerk Rackwitz, DDR-Münzen zum Einschmelzen.jpg|міні|праворуч|250пкс|Відправка монет НДР після возз'єднання Німеччини на переплавку в піч (1990)]]
{| class="wikitable float-right sortable"
{| class="wikitable float-right sortable"
|-
|-
Рядок 3066: Рядок 3054:
== Вплив німецької марки ==
== Вплив німецької марки ==
=== В інших країнах ===
=== В інших країнах ===
Ще в 1960-х роках німецька марка зарекомендувала себе в якості паралельної валюти в балканських країнах. Заробітчани з колишньої Югославії надсилали гроші на свою батьківщину. Після початку військових конфліктів в цьому регіоні югославський динар втратив більшу частину своєї вартості. Якщо після грошової реформи в 1994 році динар коштував рівно одну марку, офіційний обмінний курс в 1999 році становив 6:1 (на чорному ринку і в обмінних пунктах виплачувалося від 10 до 16 динарів за одну німецьку марку).<ref name="spiegel.de 90">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13918363.html|title=Marka und Feninga|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Ще в 1960-х роках німецька марка зарекомендувала себе як паралельна валюта в [[Балканський півострів|балканських країнах]]. Заробітчани з колишньої [[Югославія|Югославії]] надсилали гроші на свою батьківщину. Після початку [[Югославські війни|військових конфліктів]] у цьому регіоні [[югославський динар]] втратив більшу частину своєї вартості. Якщо після грошової реформи в 1994 році динар коштував рівно одну марку, офіційний обмінний курс в 1999 році становив 6:1 (на чорному ринку і в обмінних пунктах виплачувалося від 10 до 16 динарів за одну німецьку марку).<ref name="spiegel.de 90">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13918363.html|title=Marka und Feninga|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У Боснії і Герцеговині марка був паралельною валютою, яка була в обігу одночасно з місцевою валютою за курсом 1:1 (так звана [[Конвертовна марка|конвертована марка]]). Чорногорія також ввела німецьку марку 2 листопада 1999 року в якості паралельної валюти. Тільки через рік, 13 листопада 2000 року, марка була оголошена єдиною валютою країни. У Косово марка була тимчасово в обігу як офіційна валюта.<ref name="spiegel.de 90"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/wirtschaft/montenegro-siegeszug-der-mark-a-102546.html|title=Siegeszug der Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-17871092.html|title=Streit um Ost-Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговині]] марка була паралельною валютою, вона була в обігу одночасно з місцевою валютою за курсом 1:1 (так звана [[Конвертовна марка|конвертована марка]]). [[Чорногорія]] також ввела німецьку марку 2 листопада 1999 року як паралельну валюту. Тільки через рік, 13 листопада 2000 року, марка була оголошена єдиною валютою країни. У [[Косово|Косові]] марка була тимчасово в обігу як офіційна валюта.<ref name="spiegel.de 90"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/wirtschaft/montenegro-siegeszug-der-mark-a-102546.html|title=Siegeszug der Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-17871092.html|title=Streit um Ost-Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У 1997 році болгарський лев був прив'язаний до марки за курсом 1:1. В інших європейських країнах, таких як Польща, Чеська Республіка, Сербія і Хорватія, навіть в Туреччині, марка вважалася стабільною валютою і накопичувалася населенням. Часто для цієї мети використовувалася банкнота в 1000 марок.<ref name="spiegel.de 90"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-20794749.html|title=Schrille Reserven|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У 1997 році [[болгарський лев]] був прив'язаний до марки за курсом 1:1. В інших європейських країнах, таких як Польща, Чеська Республіка, Сербія та Хорватія, навіть у Туреччині, марка вважалася стабільною валютою і накопичувалася населенням. Часто для цієї мети використовувалася банкнота в 1000 марок.<ref name="spiegel.de 90"></ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-20794749.html|title=Schrille Reserven|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У НДР німецька марка використовувалася як неофіційна паралельна валюта. В деяких оголошеннях вказувалося, що покупець готовий платити «блакитними купюрами» (банкнота в 100 німецьких марок), або взагалі «західними грошима».<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-9247632.html|title=Rauchige Melone|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У НДР німецька марка використовувалася як неофіційна паралельна валюта. У деяких оголошеннях вказувалося, що покупець готовий платити «блакитними купюрами» (банкнота в 100 німецьких марок), або взагалі «західними грошима».<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-9247632.html|title=Rauchige Melone|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Поряд зі швейцарським франком німецька марка була найстабільнішою валютою в Європі. Середній рівень інфляції в період між 1970 і 1980 роками в Швейцарії склав всього 3,39% (в Німеччині — 5,1%). У Франції та Великобританії середній рівень інфляції за той же період склав 14,2% і 8,08% відповідно.<ref>{{cite web |url=https://www.lexas.biz/waehrungen/mark/deutsche_mark.aspx|title=Deusche Mark (DEM)|website=lexas.biz|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Нарівні зі швейцарським франком німецька марка вважалася найстабільнішою валютою в Європі. Середній рівень інфляції в період між 1970 і 1980 роками в Швейцарії становив усього 3,39&nbsp;% (в Німеччині&nbsp;— 5,1&nbsp;%). У Франції та Великій Британії середній рівень інфляції за той же період становив 14,2&nbsp;% і 8,08&nbsp;% відповідно.<ref>{{cite web |url=https://www.lexas.biz/waehrungen/mark/deutsche_mark.aspx|title=Deusche Mark (DEM)|website=lexas.biz|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref> Цим фактором пояснювалося те, чому марка довгий час була неофіційною головною валютою в багатьох країнах, особливо в рамках [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]].<ref>{{cite web |url=https://www.planet-wissen.de/gesellschaft/wirtschaft/geschichte_der_d_mark/index.html|title=Geschichte der D-Mark|website=planet-wissen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


В наступній табліці показана тенденція зростання марки, як резервної валюти:
У наступній таблиці показана тенденція зростання марки як [[Резервна валюта|резервної валюти]]:
[[Файл:Reserve currencies.svg|міні|праворуч|400пкс|<center>Розподіл за валютами світових валютних резервів (з 1996 року).</center>]]
[[Файл:Reserve currencies.svg|міні|праворуч|400пкс|<center>Розподіл за валютами світових валютних резервів (з 1996 року).</center>]]
{| class="wikitable zebra" style="text-align:right"
{| class="wikitable zebra" style="text-align:right"
Рядок 3112: Рядок 3100:
| 8,7 % || 7,7 % || 6,8 % || 5,9 % || 10,9 % || 13,6 % || 6,1 % || 1,6 % || 1,4 %
| 8,7 % || 7,7 % || 6,8 % || 5,9 % || 10,9 % || 13,6 % || 6,1 % || 1,6 % || 1,4 %
|}
|}
Ось чому німецька марка давно є неофіційною резервною валютою у багатьох країнах, особливо в межах Європейського економічного союзу.<ref>{{cite web |url=https://www.planet-wissen.de/gesellschaft/wirtschaft/geschichte_der_d_mark/index.html|title=Geschichte der D-Mark|website=planet-wissen.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== У Німеччині, після введення євро ===
=== У Німеччині, після введення євро ===
==== Валютні інструменти ====
==== Валютні інструменти ====
[[Файл:Haus Posen.JPG|міні|праворуч|195пкс|Маєток Haus Posen ([[Фульдаталь]]), де в 1948 році розробили закони для реорганізації грошової системи, яка регулювала введення німецької марки]]
Після введення євро німецька марка служила німцям головним чином в якості базової валюти для орієнтування в цінах. Однак це створювало хибне уявлення щодо цін, оскільки більшість людей не враховували інфляцію і порівнювали сучасні ціни з цінами 2001 року. На цю тенденцію серед впливав доволі зручний курс марки відносно євро (1 € = 1,95583 DM, тобто майже 1 € ≈ 2 DM (з похибкою 2,2%)), що призводило до завищення німцями вартості марки, аналогічна ситуація була в Португалії (1 € = 200,482 ескудо, в результаті населення орієнтувалося за курсом 1 € ≈ 200 ескудо (з похибкою 0,2%); тоді як в інших країнах курс був незручним, наприклад, в Австрії (1 € = 13,7603 австрійських шилінгів); у Франції (1 € = 6,55957 французьких франків); Нідерландах (1 € = 2,20371 голландських гульденів).<ref>{{cite web |url=https://www.marco-burmeister.de/helferlein/de_euro.html|title=EURO-Einführung|website=marco-burmeister.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Після введення євро німецька марка слугувала німцям здебільшого як базова валюта для орієнтування в цінах. Однак це створювало хибне уявлення щодо цін, оскільки більшість людей не враховували інфляцію і порівнювали сучасні ціни з цінами 2001 року. На цю тенденцію впливав доволі зручний курс марки щодо євро (1 € = 1,95583 DM, тобто майже 1 € ≈ 2 DM (з похибкою 2,2&nbsp;%)), що призводило до завищення німцями вартості марки, аналогічна ситуація була в Португалії (1 € = 200,482 [[португальське ескудо|ескудо]], в результаті населення орієнтувалося за курсом 1 € ≈ 200 ескудо (з похибкою 0,2&nbsp;%)); тоді як в інших країнах курс був незручним, наприклад, в Австрії (1 € = 13,7603 [[австрійський шилінг|австрійських шилінгів]]); у Франції (1 € = 6,55957 [[французький франк|французьких франків]]); Нідерландах (1 € = 2,20371 [[Нідерландський гульден|нідерландських гульденів]]).<ref>{{cite web |url=https://www.marco-burmeister.de/helferlein/de_euro.html|title=EURO-Einführung|website=marco-burmeister.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Дослідження TNS-Emnid, опубліковане в листопаді 2004 року, прийшло до висновку, що 66% всіх громадян у Федеративній Республіці як і раніше конвертують євро-суми в німецькі марки. Що було властиво 54% чоловіків і 74% жінок. З вікової точки зору, у 2004 році 41% молодих людей перераховували суми в німецькі марки, а серед людей старше 50 років — до 71%.<ref>{{cite web |url=https://www.postbank.de/postbank/pr_presseinformation_2018_08_15_d_mark_jeder_dritte_rechnet_noch_um.html|title=D-Mark: Jeder Dritte rechnet noch um|website=postbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Дослідження TNS-Emnid, опубліковане в листопаді 2004 року, дійшло висновку, що 66&nbsp;% всіх громадян у Федеративній Республіці, як і раніше, конвертують євро в німецькі марки. Що було властиво 54&nbsp;% чоловіків і 74&nbsp;% жінок. З вікової точки зору, у 2004 році 41&nbsp;% молодих людей перераховували суми в німецькі марки, а серед людей за 50 років&nbsp;— до 71&nbsp;%.<ref>{{cite web |url=https://www.postbank.de/postbank/pr_presseinformation_2018_08_15_d_mark_jeder_dritte_rechnet_noch_um.html|title=D-Mark: Jeder Dritte rechnet noch um|website=postbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


==== Сприйняття німецької марки як грошей «сильніше» євро ====
==== Сприйняття німецької марки як грошей «сильніших» євро ====
Німецька марка як і раніше розглядається багатьма німцями як «сильніша» валюта в порівнянні з євро. Це пов'язано з тим, що марка є символом економічного дива в Німеччині. На тлі цього серед населення виникла назва євро «Теуро» («Teuro»), яка з'явилася в результаті того, що багато товарів коштували в євро такої ж суми, як свого часу в німецьких марках. Це було викликано не врахуванням населенням річного рівеня інфляції. Насправді цей ефект можна було спостерігати і за часів німецької марки, проте тоді не було якоїсь точки відліку для порівняння, як то було у випадку з євро. Проте, згідно з опитуванням Федеральної асоціації німецьких банків (BdB) 2008 року, близько половини респондентів (53%) вважають введення євро основною причиною зростання цін за останні роки.<ref name="spiegel.de 89">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/wirtschaft/umfrage-jeder-dritte-deutsche-will-die-d-mark-zurueck-a-550989.html|title=Jeder dritte Deutsche will die D-Mark zurück|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="focus.de"></ref>
Німецька марка, як і раніше, розглядається багатьма німцями як «сильніша» валюта в порівнянні з євро. Це пов'язано з тим, що марка є символом «[[економічне диво|економічного дива]]» в Німеччині. Таке ставлення породило термін «Teuro» (від «teuer»&nbsp;— дорого та «Euro»&nbsp;— євро). У зв'язку з цим часто згадують про те, що за багато товарів наразі вже треба сплатити ту саму суму в євро, яку вони свого часу коштували в німецьких марках. Це було зумовлено неврахуванням населенням річного рівня інфляції. Насправді цей ефект можна було спостерігати й за часів німецької марки, проте тоді не було якоїсь точки відліку для порівняння, як це було у випадку з євро. Проте, згідно з опитуванням Федеральної асоціації німецьких банків (BdB) 2008 року, близько половини респондентів (53&nbsp;%) вважають введення євро основною причиною зростання цін за останні роки.<ref name="spiegel.de 89">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/wirtschaft/umfrage-jeder-dritte-deutsche-will-die-d-mark-zurueck-a-550989.html|title=Jeder dritte Deutsche will die D-Mark zurück|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="focus.de"></ref>


Фактично, відразу після введення євро відбулося різке зростання цін у багатьох секторах повсякденного попиту для споживачів: наприклад, бджолиний мед виріс на 39% з 2001 по 2003 рік, яйця на 15% і вхід в кіно на 8%. Ціни, які рідше безпосередньо брали участь в повсякденному житті, не змінилися і навіть не знизилися. Наприклад, орендна плата за квартиру або страхові внески (на які більше впливає рівень інфляції) практично не змінилися з часу введення євро; ціни впали на газ (-2,7%), мазут (-16%) і телефонні дзвінки (-1,6%). Речі, які купувалися рідше, стали дешевше, наприклад, комп'ютери, які здешевіли приблизно на 17%.<ref>{{cite web |url=https://www.stern.de/wirtschaft/geld/konsum-die-wahrheit-ueber-die-preise-3519998.html|title=Jeder dritte Deutsche will die D-Mark zurück|website=stern.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Майже одразу після введення євро різко зросли ціни в багатьох секторах повсякденного попиту для споживачів: наприклад, бджолиний мед виріс на 39&nbsp;% з 2001 по 2003 рік, яйця на 15&nbsp;% і перегляд кіно на 8&nbsp;%. Ціни, які рідше безпосередньо брали участь у повсякденному житті, не змінилися і навіть не знизилися. Наприклад, орендна плата за квартиру, або страхові внески (на які більше впливає рівень інфляції), майже не змінилися з часу введення євро; ціни впали на газ (−2,7&nbsp;%), мазут (−16&nbsp;%) і телефонні дзвінки (−1,6&nbsp;%). Речі, які купувалися рідше, стали дешевшими, наприклад, комп'ютери, які здешевіли приблизно на 17&nbsp;%.<ref>{{cite web |url=https://www.stern.de/wirtschaft/geld/konsum-die-wahrheit-ueber-die-preise-3519998.html|title=Jeder dritte Deutsche will die D-Mark zurück|website=stern.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


З врахуванням окремих факторів (див. «[[споживчий кошик]]») і подальшого ціноутворення в різних областях загальний рівень інфляції був відносно низьким після входження Німеччини до валютного союзу, склавши в середньому менше 2%; тому євро є однією з найстабільніших валют і в цьому відношенні перевершує марку. Хоча діаграма показує, що не було збільшення зростання цін відразу після введення євро; скоріше навпаки. 34% опитаних у згаданому вище опитуванні хотіли б скасування євро і повторного введення марки.<ref name="spiegel.de 89"></ref>
З урахуванням окремих факторів (див. «[[споживчий кошик]]») і подальшого ціноутворення в різних областях загальний рівень інфляції був відносно низьким після входження Німеччини до валютного союзу, склавши в середньому менше 2&nbsp;%; тому євро є однією з найстабільніших валют і щодо цього перевершує марку. Хоча діаграма показує, що не було зростання рівня інфляції відразу після введення євро, а радше навпаки. 34&nbsp;% опитаних у згаданому вище опитуванні хотіли б скасування євро і повторного введення марки.<ref name="spiegel.de 89"></ref>


Після кризи євро в Німеччині посилився скептицизм з приводу єдиної валюти; різні ЗМІ обговорюють доцільність повернення до німецької марки. Згідно з опитуванням, проведеним Infratest dimap в грудні 2010 року, більше половини опитаних вважають, що Німеччина краще зберегла б німецьку марку замість введення євро. Проте відмова від євро є малоімовірною, оскільки з цим був би пов'язаний вихід Німеччини з Європейського економічного та валютного союзу, а також було би скасовано гарантії стабільності обмінного курсу, які забеспечуються наявністю євро.<ref>{{cite web |url=https://www.faz.net/aktuell/wirtschaft/konjunktur/eurokrise-kommt-bald-die-d-mark-zu-uns-zurueck-11084854.html|title=Kommt bald die D-Mark zu uns zurück?|website=faz.net|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref> Такий розвиток, на думку деяких економістів, мав би негативні наслідки для економіки.<ref name="focus.de">{{cite web |url=https://www.focus.de/finanzen/news/siemens/euro-krise-warum-die-d-mark-nie-wieder-kommt_aid_509626.html|title=Warum die D-Mark nie wieder kommt|website=focus.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Після [[Європейська боргова криза|єврокризи]] в Німеччині посилився скептицизм з приводу єдиної валюти; різні ЗМІ обговорюють доцільність повернення до німецької марки. Згідно з опитуванням, проведеним Infratest dimap у грудні 2010 року, більше половини опитаних вважають, що Німеччина краще зберегла б німецьку марку замість введення євро. Проте відмова від євро є малоймовірною, оскільки з цим був би пов'язаний вихід Німеччини з Європейського економічного та валютного союзу, а також було би скасовано гарантії стабільності обмінного курсу, які забезпечуються наявністю євро.<ref>{{cite web |url=https://www.faz.net/aktuell/wirtschaft/konjunktur/eurokrise-kommt-bald-die-d-mark-zu-uns-zurueck-11084854.html|title=Kommt bald die D-Mark zu uns zurück?|website=faz.net|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref> Такий розвиток, на думку деяких економістів, мав би негативні наслідки для економіки.<ref name="focus.de">{{cite web |url=https://www.focus.de/finanzen/news/siemens/euro-krise-warum-die-d-mark-nie-wieder-kommt_aid_509626.html|title=Warum die D-Mark nie wieder kommt|website=focus.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


== Фальшування ==
== Фальшування ==
[[Файл:DBP 1958 291 Deutsche Mark.jpg|міні|праворуч|140пкс|Поштова марка «10-річчя Німецької марки» (1958)]]
[[Файл:DBP 1958 291 Deutsche Mark.jpg|міні|праворуч|140пкс|Поштова марка «10-річчя Німецької марки» (1958)]]
Німецька марка була другою найбільш підроблюваною валютою в світі, найчастіше підробляли тільки долар США. У 1996 році, за даними Інтерполу, в усьому світі були вилучені підроблені банкноти німецької марки номіналом 40 мільйонів марок. У тому ж році в Бундесбанком було виявлено 25 769 фальшивих банкнот, основною частиною яких були номынали в 100 і 200 марок. Підробка банкнот менших номіналів мала меншу прибутковість для фальшивомонетників, а фальшиві банкноти крупних номіналів було складніше ввести в обіг, тому що вони більш прискіпливо розглядалися.<ref name="FALSCHGELD">{{cite web |url=https://www.focus.de/panorama/boulevard/brennpunkt-falschgeld_aid_166132.html|title=FALSCHGELD|website=focus.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>
Німецька марка була другою найбільш підроблюваною валютою в світі, найчастіше підробляли тільки долар США. У 1996 році, за даними [[Інтерпол]]у, в усьому світі були вилучені підроблені банкноти німецької марки номінальною вартістю 40 мільйонів марок. Того ж року Бундесбанк виявив 25&nbsp;769 фальшивих банкнот, основну частину яких становили номінали в 100 і 200 марок. Підробка банкнот менших номіналів мала меншу прибутковість для фальшивомонетників, а фальшиві банкноти великих номіналів було складніше ввести в обіг, тому що вони більш прискіпливо розглядалися.<ref name="FALSCHGELD">{{cite web |url=https://www.focus.de/panorama/boulevard/brennpunkt-falschgeld_aid_166132.html|title=FALSCHGELD|website=focus.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>


'''Співвідношення виготовлення фальшивих банкнот за номіналом на 1996 рік'''<ref name="FALSCHGELD"></ref>
'''Співвідношення виготовлення фальшивих банкнот за номіналом на 1996 рік'''<ref name="FALSCHGELD"></ref>
Рядок 3142: Рядок 3130:


=== Початок ===
=== Початок ===
Перші підробки з'явилися незабаром після випуску перших монет і банкнот німецької марки. Вже 15 серпня 1949 року у газеті «Weser-Kurier» з'явилося оголошення про 31-річного фальшивомонетника, на той час ще відомого як «Фальшивомонетник», який разом зі спільником виготовив 20 банкнот німецької марки на суму 70 000 німецьких марок і намагався збути їх. У 1949 році було виявлено 160 000 підроблених банкнот, а в 1950 році — 138 000 штук.<ref name="Kriminalpolizei"></ref>
Перші підробки з'явилися незабаром після випуску перших монет і банкнот німецької марки. Вже 15 серпня 1949 року в газеті «Weser-Kurier» з'явилося оголошення про 31-річного фальшивомонетника, на той час ще відомого як «Фальшивомонетник», який разом зі спільником виготовив 20 банкнот німецької марки на суму 70&nbsp;000 німецьких марок і намагався збути їх. У 1949 році було виявлено 160&nbsp;000 підроблених банкнот, а в 1950 році&nbsp;— 138&nbsp;000 штук.<ref name="Kriminalpolizei"></ref>


У 1962 році троє чоловіків з південної Німеччини виготовили більше 11 000 фальшивих банкнот по 50 марок, але не змогли збути жодну з них, через їхній арешт. Рік по тому два мешканця Гамбурга також не змогли ввести в обіг свої підроблені банкноти по 10 марок на суму 200 000 марок. Оскільки банкноти виготовлялися вночі при поганому освітленні, кольори не могли бути точно відтворені, тому ці банкноти мали яскраво-жовтий відтінок. За дев'ять років до цього в Німеччині було вилучено майже 6000 підроблених банкнот номінальною вартістю трохи менше 220 000 німецьких марок.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-46172549.html|title=Des Freiherrn Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>
У 1962 році троє чоловіків з Південної Німеччини виготовили понад 11&nbsp;000 фальшивих банкнот по 50 марок, але не змогли збути жодну з них через арешт зловмисників. Рік по тому два мешканці Гамбурга також не змогли ввести в обіг свої підроблені банкноти по 10 марок на суму 200&nbsp;000 марок. Оскільки банкноти виготовлялися вночі при поганому освітленні, кольори не могли бути точно відтворені, тому ці банкноти мали яскраво-жовтий відтінок. За дев'ять років до цього в Німеччині було вилучено майже 6000 підроблених банкнот номінальною вартістю трохи менше 220&nbsp;000 німецьких марок.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-46172549.html|title=Des Freiherrn Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>


=== Монетний скандал в Карлсруе і «Фальшивий Рембрандт» ===
=== Монетний скандал в Карлсруе і «Рембрандт фальшивих грошей» ===
[[Файл:Waehrungsschlange 1948-Frankfurt-aM.jpg|міні|праворуч|250пкс|Черга перед обмінними пунктами 20 червня 1948 року у Франкфурті-на-Майні, під час грошової реформи]]
[[Файл:Waehrungsschlange 1948-Frankfurt-aM.jpg|міні|праворуч|230пкс|Черга перед обмінними пунктами 20 червня 1948 року у Франкфурті-на-Майні, під час грошової реформи]]
У 1974 році в Карлсруе відбувся скандал щодо монет, який стосувався не підроблених грошей, а незаконних справжніх грошей. Три співробітника місцевого монетного двору викарбували близько від 1650 до 1700 рідкісних монет з тодішньою колекційною вартістю близько 500 000 німецьких марок за свій рахунок і збули їх. В червні 1978 року вони були засуджені судом другої інстанції до тюремного ув'язнення, двоє обвинувачених відбулися умовно-достроковим звільненням. Суд постановив, що монети, які виготовлені на державному монетному дворі на оригінальних заготовках, з використанням оригінальних штемпелів, але без урядового мандата, повинні класифікуватися як підроблені.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-41136643.html|title=Einmalige Sache|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel 7">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-41019622.html|title=Kölsche Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У 1974 році в [[Карлсруе]] стався скандал щодо монет, який стосувався не підроблених грошей, а незаконних справжніх грошей. Три співробітники місцевого монетного двору викарбували приблизно від 1650 до 1700 рідкісних монет з тодішньою колекційною вартістю близько 500&nbsp;000 німецьких марок і збули їх. У червні 1978 року зловмисників засудили судом другої інстанції до тюремного ув'язнення, двоє обвинувачених відбулися умовно-достроковим звільненням. Суд постановив, що монети, які виготовлені на державному монетному дворі на оригінальних заготовках, з використанням оригінальних штемпелів, але без урядового мандата, мають класифікуватися як підроблені.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-41136643.html|title=Einmalige Sache|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel 7">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-41019622.html|title=Kölsche Mark|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


В 1975 році особливої слави домігся фальшивомонетник Гюнтер Хопфінгер, який пізніше став відомий як «Фальшивий Рембрандт», він, використовуючи чорнила, відтворював банкноти в 1000 марок третьої серії на звичайній друкарській машинці всього за вісім годин. До сьогодні не відомо скільки з цих банкнот він поширив. Залежно від джерела вказується 11, 35, або 80 банкнот. Хопфінгер був засуджений до чотирьох років в'язниці. Пізніше його підроблені банкноти мали цінність в три рази вище, ніж оригінали. Пізніше кримінальна поліція випустила навчальний фільм про цю справу, який також послужив сюжетом для епізоду «Штутгартські фальшивки», телесеріалу «[[Місце злочину (телесеріал)|Місце злочину]]».<ref>{{cite web |url=https://www.merkur.de/lokales/muenchen/stadt-muenchen/besten-geldfaelscher-welt-555791.html|title=Die besten Geldfälscher der Welt|website=merkur.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.presseportal.de/pm/25171/386642|title=Falscher Tausender vom "Blüten-Rembrandt"|website=presseportal.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У 1975 році особливої слави зажив фальшивомонетник Гюнтер Хопфінгер, який згодом став відомий як «Рембрандт фальшивих грошей»; він, використовуючи чорнила, відтворював банкноти в 1000 марок третьої серії на звичайній друкарській машинці всього за вісім годин. Досі невідомо, скільки з цих банкнот він поширив. Залежно від джерела вказується 11, 35, або 80 банкнот. Хопфінгер був засуджений до чотирьох років в'язниці. Пізніше його підроблені банкноти мали цінність втричі вищу, ніж оригінальні. Згодом кримінальна поліція випустила навчальний фільм про цю справу, який також слугував сюжетом для епізоду «Штутгартські фальшивки», телесеріалу «[[Місце злочину (телесеріал)|Місце злочину]]».<ref>{{cite web |url=https://www.merkur.de/lokales/muenchen/stadt-muenchen/besten-geldfaelscher-welt-555791.html|title=Die besten Geldfälscher der Welt|website=merkur.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.presseportal.de/pm/25171/386642|title=Falscher Tausender vom "Blüten-Rembrandt"|website=presseportal.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


У 1976 році в обігу знаходилося 58 мільярдів штук банкнот-марок, з них було 2700 фальшивих банкнот на суму 275 000 марок.<ref name="spiegel 7"></ref>
У 1976 році в обігу було 58 мільярдів екземплярів банкнот-марок, з них 2700&nbsp;— фальшивих банкнот на суму 275&nbsp;000 марок.<ref name="spiegel 7"></ref>


=== «Справа про грошову піч» ===
=== «Справа про грошову піч» ===
В середині 1970-х років було оголошено, що три співробітника Бундесбанку різними способами привласнювали банкноти, які повинні були бути утилізовані через спалення. Хоча, за походженням це були не фальшиві гроші; але купюри більше не призначалися для обігу і вважалися підробкою, аналогічно до незаконновикарбуваних монет в Карлсруе. Який саме обсяг викрадених купюр потрапив до обігу, точно визначити не вдалося.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-14328163.html|title=Strafmaß: „Die Richter würfeln“|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
У середині 1970-х років було оголошено, що три співробітники Бундесбанку в різні способи привласнювали банкноти, що мали бути утилізовані спаленням. Хоча за походженням це не були фальшиві гроші, але ці купюри більше не призначалися для обігу і вважалися підробкою, аналогічно до незаконновикарбуваних монет у Карлсруе. Який саме обсяг викрадених купюр потрапив до обігу, точно визначити не вдалося.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-14328163.html|title=Strafmaß: „Die Richter würfeln“|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Введення машиночитаємих елементів захисту ===
=== Введення машиночитних елементів захисту ===
Щоб ще краще розпізнавати фальшиві банкноти, Бундесбанк в 1977 році встановив пристрої у Франкфурті, а також в центральних державних банках, які могли сканувати спеціальні елементи захисту за допомогою восьми датчиків і, таким чином, могли визначати справжність банкноти. Раніше цю дуже копітку роботу виконували вручну близько 5000 людей.<ref name="spiegel 7"></ref>
Щоб ще краще розпізнавати фальшиві банкноти, Бундесбанк в 1977 році встановив пристрої у Франкфурті, а також у центральних державних банках, які могли сканувати спеціальні елементи захисту за допомогою восьми датчиків і, таким чином, могли визначати справжність банкноти. Раніше цю дуже копітку роботу виконували вручну близько 5000 банківських працівників.<ref name="spiegel 7"></ref>


У період рецесії в Німеччині на початку 1980-х років, зростання банкрутства і безробіття, також призвело до збільшення кількості підроблених грошей. У 1981 році було вилучено 17 172 фальшивих монет вартістю близько 34 300 німецьких марок, що було вдвічі більше кількості фальшивих монет, ніж в попередньому році. У 1980-х роках сканери також використовувалися для підробки, за їхньою допомогою створювалися кліше для друкарських машин. У 1987 році було вилучено близько 12 000 фальшивих банкнот, переважно банкнотами в 50 і 100 марок.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-14342804.html|title=Platsch statt bing|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel.de 88">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13690836.html|title=LAMETTA STATT SILBER|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel.de 86"></ref>
У період [[рецесія|рецесії]] в Німеччині на початку 1980-х років, зростання банкрутства і безробіття, також призвело до збільшення кількості підроблених грошей. У 1981 році було вилучено 17&nbsp;172 фальшивих монети вартістю близько 34&nbsp;300 німецьких марок, що було вдвічі більше кількості фальшивих монет, ніж попереднього року. У 1980-х сканери також використовувалися для підробки, за їхньою допомогою створювалися кліше для друкарських машин. У 1987 році було вилучено близько 12&nbsp;000 фальшивих банкнот, переважно в 50 і 100 марок.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-14342804.html|title=Platsch statt bing|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel.de 88">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13690836.html|title=LAMETTA STATT SILBER|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="spiegel.de 86"></ref>


=== Поява кольорових копіювальних машин та фальшивих монет ===
=== Поява кольорових ксероксів машин та фальшивих монет ===
[[Файл:Braunschweig Bohlweg Spare bei uns DB (2008).JPG|міні|праворуч|100пкс|Вивіска в Брауншвейгу, у вигляді німецьких монет]]
[[Файл:Braunschweig Bohlweg Spare bei uns DB (2008).JPG|міні|праворуч|90пкс|Вивіска в [[Брауншвейг]]у, у вигляді німецьких монет (2008)]]
З кінця 1980-х років, з ростом використання кольорових копіювальних машин, вони стали інтенсивно використовувалися для виробництва фальшивих грошей. Особливо популярним був пристрій CLC-500 фірми Canon, який на той час коштував близько 80 000 марок (з урахуванням інфляції в сучасній валюті: близько 72 000 євро). Перші скопійовані банкноти з'явилися в 1988 році, але на той час Бундесбанк не бачив гострої небезпеки від підробок. У 1989 році поліція зареєструвала 243 контрафактних екземплярів банкнот, 590 в 1990 році, 18 226 в 1991 і 37 285 в 1992 році, що було більше у понад в два рази, ніж в попередньому році. Крім того, з 1991 року в обігу були так звані «універсальні купюри», для виготовлення яких були необхідні як копіювальні, так і друкарські верстати, які б могли відтворювати високоякісні кольори і контури високої різкості. У 1993 році компанія Canon оголосила, що до копіювальних машин буде включено невидимий серійний номер, щоб можна було краще відстежити джерела підроблених грошей.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="spiegel.de 86">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13526783.html|title=Nur in der Bar|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13688582.html|title=Schwarze Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
З кінця 1980-х років, з ростом використання кольорових ксероксів, вони стали інтенсивно використовувалися для виробництва фальшивих грошей. Особливо популярним був пристрій CLC-500 фірми [[Canon]], який на той час коштував близько 80&nbsp;000 марок (з урахуванням інфляції в сучасній валюті: близько 72&nbsp;000 євро). Перші скопійовані банкноти з'явилися в 1988 році, але на той час Бундесбанк не бачив гострої небезпеки від підробок. У 1989 році поліція зареєструвала 243 контрафактних екземпляри банкнот, 590 в 1990 році, 18&nbsp;226 в 1991 і 37&nbsp;285 в 1992 році, що було в понад двічі більше, ніж у попередньому році. Крім того, з 1991 року в обігу були так звані «універсальні купюри» четвертої серії, для виготовлення яких були необхідні як копіювальні, так і друкарські верстати, які б могли відтворювати високоякісні кольори і контури високої різкості. У 1993 році компанія Canon оголосила, що копіювальні машини будуть ставити при друці [[Жовті крапки|невидимий серійний номер]], щоб можна було краще відстежити джерела підроблених грошей.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="spiegel.de 86">{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13526783.html|title=Nur in der Bar|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-13688582.html|title=Schwarze Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


Але не тільки кольорові копіювальні машини привели до потоку підроблених грошей. Після краху соціалізму в Східній Європі з'явилося багато фахівців з друку. У Польщі був виявлений виробничий об'єкт, який виготовив 20 мільйонів марок в банкнотах 100 і 200 марок; а в Туреччині були виготовлені тисячі 500-маркових банкнот. Приблизно 90 мільйонів марок було виготовлено в Ізраїлі у вигляді 1000-маркових банкнот. Німецькі марки також користувалися гарною репутацією безпечної валюти в колишніх соціалістичних країнах. Проте, оскільки населення не було знайоме з елементами захисту німецької марки, був також великий ринок фальшивих банкнот цієї валюти.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>
Але не тільки кольорові ксерокси привели до потоку підроблених грошей. Після краху соціалізму в Східній Європі з'явилося багато фахівців з друку. У Польщі був виявлений виробничий об'єкт, який виготовив 20 мільйонів марок у банкнотах 100 і 200 марок; а в Туреччині були виготовлені тисячі 500-маркових банкнот. Приблизно 90 мільйонів марок було виготовлено в Ізраїлі у вигляді 1000-маркових банкнот. Німецькі марки також мали добру репутацію безпечної валюти в колишніх соціалістичних країнах. Проте, оскільки населення не було знайоме з елементами захисту німецької марки, був також великий ринок фальшивих банкнот цієї валюти.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>


Через поток підроблених грошей багато магазинів не приймали банкноти великого номіналу. Банкам було запропоновано вставляти в банкомати тільки перевірені пачки банкнот, щоб вони не випускали підроблені банкноти. Сектор роздрібної торгівлі відреагував установкою ультрафіолетових-ламп на касах. На ринку також з'явилися тестові ручки, в яких використовувалися хімічні речовини для виявлення бавовни в папері банкнот. Політики також активізувалися з приводу потоку підробок. У 1993 році члени Бундестагу Бернд Протцнер (партія CSU) та Вольфганг фон Гельдерн (партія CDU) зажадали ввести монети в 100 марок, тому що вони були б більш захищеними від підробок.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>
Через потік підроблених грошей багато магазинів не приймали банкноти великого номіналу. Банкам було запропоновано вставляти в банкомати тільки перевірені пачки банкнот, заради нерозповсюдження підроблених банкнот. Сектор роздрібної торгівлі відреагував установкою ультрафіолетових ламп на касах. На ринку також з'явилися тестові ручки, в яких використовувалися хімічні речовини для виявлення бавовни в папері банкнот. Політики також активізувалися з приводу потоку підробок. У 1993 році члени Бундестагу Бернд Протцнер (партія CSU) та Вольфганг фон Гельдерн (партія CDU) зажадали ввести в обіг монети в 100 марок, тому що вони були б більш захищеними від підробок.<ref name="spiegel.de 88"></ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>


З жовтня 1993 року по 1996 рік відбулося масштабне підробляння монет в 5 марок. Вони складалися з мідно-нікелево-цинкового сплаву і не мали сердечника, який міг намагнічуватися, тому вони не приймалися машинами. Проте, монети були оптично дуже добре зроблені, відхилення від оригіналу можна було знайти лише за допомогою збільшувального скла. Також до обігу були введені дрібними злочинцями зі Східної Європи фальшиві монети, зроблені в Італії. Слідчі з Федерального управління кримінальної поліції припускали, що існує близько мільйона фальшивих монет, але після арешту злочинець визнав, що викарбував близько 300 000 фальшивих монет.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-8870541.html|title=Klingeling statt kling|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>
З жовтня 1993 року по 1996 рік масштабно підробляли монети в 5 марок. Вони були з мідно-нікелево-цинкового сплаву й не мали сердечника, який міг би намагнічуватися, тому їх не приймали машини. Проте монети були оптично дуже добре зроблені, відхилення від оригіналу можна було знайти лише за допомогою збільшувального скла. Також до обігу були введені дрібними злочинцями зі Східної Європи фальшиві монети, зроблені в Італії. Слідчі з Федерального управління кримінальної поліції припускали, що існує близько мільйона фальшивих монет, але після арешту злочинець визнав, що викарбував близько 300&nbsp;000 фальшивих монет.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-8870541.html|title=Klingeling statt kling|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei"></ref>


Після різкого зростання фальшивок на початку 1990-х років через появу кольорових копіювальних машин, кількість вилучених фальшивих банкнот знову зменшилася в 1999 і 2000 роках, але значно збільшилася незадовго до вилучення німецьких марок з обігу. У першому кварталі 2001 року окремі державні органи кримінальної поліції зафіксували подвоєння кількості випадків підробки грошей в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-19285798.html|title=Verwelkende Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=1ezHDwAAQBAJ&pg=PT320&lpg=PT320&dq=Fälschungen+Farbkopierer+DM&source=bl&ots=OR9wGddKZX&sig=ACfU3U2SzLVZRrnL38M1ixh3QV5bgiZYPA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwj-xa6ixcbnAhVl1qYKHQd_BoAQ6AEwEXoECAoQAQ#v=onepage&q=Fälschungen%20Farbkopierer%20DM&f=false|title=Berliner Kriminalpolizei von 1945 bis zur Gegenwart|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>
Після різкого зростання фальшивок на початку 1990-х років через появу кольорових ксероксів, кількість вилучених фальшивих банкнот знову зменшилася в 1999 і 2000 роках, але значно збільшилася незадовго до вилучення німецьких марок з обігу. У першому кварталі 2001 року деякі державні органи кримінальної поліції зафіксували подвоєння кількості випадків підробки грошей порівняно з аналогічним періодом попереднього року.<ref>{{cite web |url=https://www.spiegel.de/spiegel/print/d-19285798.html|title=Verwelkende Blüten|website=spiegel.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref><ref name="Kriminalpolizei">{{cite web |url=https://books.google.com.ua/books?id=1ezHDwAAQBAJ&pg=PT320&lpg=PT320&dq=Fälschungen+Farbkopierer+DM&source=bl&ots=OR9wGddKZX&sig=ACfU3U2SzLVZRrnL38M1ixh3QV5bgiZYPA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwj-xa6ixcbnAhVl1qYKHQd_BoAQ6AEwEXoECAoQAQ#v=onepage&q=Fälschungen%20Farbkopierer%20DM&f=false|title=Berliner Kriminalpolizei von 1945 bis zur Gegenwart|website=books.google.com.ua|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>


=== Нинішній стан ===
=== Нинішній стан ===
На думку Бундесбанку, копіювання банкнот німецької марки після введення євро більше не є незаконним:
На думку Бундесбанку, копіювання банкнот німецької марки після введення євро більше не є незаконним:
{{початок цитати}}«Оскільки банкноти-німецькі марки всіх серій більше не є законним платіжним засобом, обмеження § 128 OWiG (а також кримінальні правила захисту грошових знаків згідно § 146 StGB й далі), з цього випливає, що більше не виводяться специфікації, що стосуються розміру, дозволу, вимог до маркування, чи ще чогось стосовно їхнього зображення; тому, їх, загалом, можна відтворювати з точки зору кримінального або нормативного права» — цитата Бундесбанка <ref>{{cite web |url=https://web.archive.org/web/20120623223030/http://www.bundesbank.de/Navigation/DE/Presse/Bildarchiv/DM_Banknoten_und_Muenzen/dm_banknoten_und_muenzen.html|title=DM Banknoten und Münzen|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>{{кінець цитати}}
{{початок цитати}}«Оскільки банкноти-німецькі марки всіх серій більше не є законними платіжними засобами, згідно з § 128 OWiG (а також кримінальні правила захисту грошових знаків згідно з § 146 StGB й далі), з цього випливає, що більше не виводяться специфікації, що стосуються розміру, дозволу, вимог до маркування, чи ще чогось стосовно їхнього зображення; тому, їх, загалом, можна відтворювати з точки зору кримінального або нормативного права» — цитата Бундесбанка <ref>{{cite web |url=https://web.archive.org/web/20120623223030/http://www.bundesbank.de/Navigation/DE/Presse/Bildarchiv/DM_Banknoten_und_Muenzen/dm_banknoten_und_muenzen.html|title=DM Banknoten und Münzen|website=bundesbank.de|accessdate=2 лютого 2020}} {{ref-de}}</ref>{{кінець цитати}}


== Література ==
== Література ==

Версія за 10:07, 20 лютого 2020

Німецька марка
нім. Deutsche Mark
100 DM Serie4 Vorderseite.jpg
Банкнота 100 марок 1989 року друку
1-DM-Coin-German.jpg
Монета 1 марка 1992 року карбування
Держава(и) Західна Німеччина Західна Німеччина
(1949–1990)
Німеччина Німеччина
(1990–2001)
Банкноти 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 марок
Монети 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів;
1, 2, 5, 10 марок
Літерний код DEM
Центральний банк Банк німецьких земель
(1948–1957)
Німецький Бундесбанк
(1957–2001)
Валютні курси
1 EUR = 1,95583 DEM (31.12.1998)
1 USD = 1,6794 DEM (31.12.1998)
1 GBP = 2,7775 DEM (31.12.1998)
CMNS: Німецька марка у Вікісховищі
Будівля Німецького Бундесбанку, установи-емітенту німецької марки в 1957–2001 роках

Німе́цька ма́рка (нім. Deutsche Mark; скорочено DM, у міжнародній банківській термінології DEM, по-простому також D-Mark або коротко Mark, в англомовних країнах здебільшого має назву Deutschmark) — колишня валюта Німеччини. Її запровадили 1948 року на території Західної Німеччини. Після возз'єднання 1990 року увійшла у вжиток у всій Німеччині. Поділялася на 100 пфенігів (нім. Pfennig, скорочено: pf).[1]

В обігу перебували монети номіналом 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів і 1, 2, 5 марок та банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок. Центральний банк — Німецький Бундесбанк.[1]

Завдяки, зокрема, суворій монетарній політиці Бундесбанку, німецька марка за час свого існування мала особливо «твердий» обмінний курс щодо інших валют і була другою за популярністю резервною валютою у світі.[1]

З 1 січня 2002 року в Німеччині запроваджено євро. Обмін на нову валюту проводили за курсом 1,95583 марки за один євро.[1][2][3]

Назва

Будівля колишнього Банку німецьких земель, установи-емітенту німецької марки в 1957–2001 роках

Назва «німецька марка» для нової валюти Тризонії походила від традиційної німецької грошової одиниці — марці. Її одноголосно ухвалили на конференціях окупаційних держав (США, Велика Британія, Франція) на пропозицію американського офіцера Едварда А. Тененбаума, що служив помічником фінансового радника військового губернатора Лусіуса Клея. Тененбаум, який походив із польсько-єврейської сім'ї і 1942 року захистив докторську дисертацію на тему націонал-соціалізму і міжнародного капіталізму в Єльському університеті, був також одним з головних ідеологів і піонерів грошової реформи 1948 року. Німецька громадськість мало знає про нього як про «батька німецької марки», цю його роль у своїх історичних працях визнали відносно пізно, наприклад, такі науковці: Вольфганга Бенца, Ганса-Ульріха Велера і Вернера Абельсхаузера.[4]

Етимологія

Назва «марка» походить від однойменної одиниці ваги, яка слугувала еталоном для виготовлення монет. Термін «марка» походить від злиття трьох німецько-тевтонських діалектів на основі класичної латинської мови — Marca, Marcha, Marha, Marcus і вперше з'являється в термінології в ІХ столітті[5]. Дослівно українською мовою перекладається як «знак» або «відз0начати», «маркувати». На початку свого існування марка слугувала мірою ваги і відповідала 8 унціям, проте впродовж середньовіччя курс змінювався залежно від регіону[6].

Історія

Видача перших марок в Ессені 20 червня 1948 року
Черга перед обмінним пунктом в Ессені (1948)

Марка була однією з основних грошових одиниць на території німецьких держав, починаючи з XVI століття. Після їх об'єднання 1871 року єдиною німецькою валютою стала золота марка з прив'язкою до золота (звідки й назва). З настанням Першої світової війни золотий стандарт скасовано, що призвело до повного знецінення паперових грошей і появи різних грошових одиниць, так званих нотгельдів, які були в місцевому обігу. 1919 року було запроваджено паперову марку яка також зазнала гіперінфляції. 1923 року ввели рентну марку, а 1924 року, паралельно з останньою, райхсмарку. Обидві валюти проіснували до кінця Другої світової війни.[1][7]

Введення німецької марки

Внаслідок Другої світової війни попередній платіжний засіб, райхсмарка (RM), не був придатний для подальшого використання через брак у ньому економічного забезпечення і втрату довіри до цієї валюти. На додаток до райхсмарки в післявоєнні роки з'явилася «сигаретна валюта», це означало, що багато людей надавали перевагу прямому обміну товарами. Оскільки інтереси союзних окупаційних держав дедалі більше розрізнялися щодо подальшого розвитку їхніх окупаційних зон. Західні окупаційні держави (США, Великобританія та Франція) мали власну мету, зокрема введення стабільної валюти, що мала бути створена за допомогою грошової реформи.[7][8]

Цей план був суворо конфіденційним, основні його положення розробив так званий «валютний конклав». З цією метою з 21 квітня по 8 червня 1948 року 11 німецьких представників банків і економістів зустрілися з трьома представниками військових урядів у маєтку Haus Posen у містечку Ротвестене (Фульдаталь) і розробили чотири закони для реорганізації грошової системи, яка регулювала введення нової валюти. У березні 1948 року цьому передував закон про створення Банку німецьких земель («Bank deutscher Länder»). Від початку нова валюта планувалася як суто паперова; золоте й валютне забезпечення не планувалося. Нині в Ротвестене існує музей, присвячений цим подіям. Населення було вперше проінформовано по радіо щодо нової валюти 18 червня 1948 року — за три дні до її введення. Відповідні закони набрали чинності 20 червня 1948 року.[7][8]

Німецьку марку випустили в понеділок, 21 червня 1948 року, в західних окупаційних зонах, тобто в землях Шлезвіг-Гольштейн, Гамбург, Бремен, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Гессен, Рейнланд-Пфальц, Баден, Вюртемберг-Баден, Вюртемберг-Гогенцоллерн і Баварія; відтоді вона там стала єдиним платіжним засобом.

Увага публіки до нових грошей (1948)

Нову валюту розповсюджували в точках талонного харчування. На особу виплачували так зване «подушне» в сумі 60 марок; 40 марок відразу, а ще 20 марок через два місяці. Окрім того, оформивши запит до свого банку, підприємства одержували на кожного працівника так звану «службову виплату» по 60 марок, «службова виплата» і «подушне» пізніше враховувалися при переведенні готівкових коштів.[7][8]

До 26 червня 1948 року старі готівкові кошти в райхсмарках слід було здати й зареєструвати для перерахування в одному з офіційних місць обміну. Там за дозволом податкової інспекції вся сума перераховувалася через окремий «рахунок для операцій з райхсмарками». Для фізичних осіб від загальної суми спершу відраховували дев'ятикратну суму «подушного». З решти 50 % переказувалися на вільний рахунок, а другі 50 % — на закритий рахунок. Через якийсь час закритий рахунок закривали, а 70 % суми на ньому списували, 20 % переказували на вільний рахунок, а 10 % на ощадний рахунок. Таким чином усувалася небезпека нової інфляції через надто великі грошові маси. Врешті фактичний перерахунковий курс виявився 10:0,65, тобто 100 райхсмарок перераховували як 6,50 німецької марки.[7][8]

Зі старих грошей на рахунках промислових підприємств стягували десятерну суму «службових виплат», після чого перехід на німецьку марку відбувався так само, як і для фізичних осіб. Активи банків і держави в старих грошах списували. Зарплати, орендні плати, податки та інші регулярні види оплати після переходу на німецькі марки перераховували за курсом 1:1.[7][8]

Берлін

Червень 1948 року: грошова реформа приводить до банків тисячі німців, які обмінюють свої старі райхсмарки на німецькі марки

У трьох західних секторах Берліна введення нової валюти було відкладено на три дні до 24 червня 1948 року і спричинило блокаду радянського Берліна. «Західна марка» стала єдиним законним платіжним засобом тут 20 березня 1949 року. Для транскордонних пасажирів між Східним і Західним Берліном був створений фонд компенсації заробітної плати.[9]

Вплив на радянську окупаційну зону

Нова валюта зумовила інфляцію в радянській окупаційній зоні (згодом НДР), оскільки райхсмарка все ще залишалася чинним платіжним засобом. Як нагальний захід 23 червня 1948 року були обмінені купюри-райхсмарки на суму не більше 70 марок на одну особу. Радянська влада просто наклеїла на купюри купони, якщо власник банкнот міг довести їхнє законне походження. Таким чином, у народі такі марки називали «обклеєними» («Klebemark») або «шпалерними марками» («Tapetenmark»). Незабаром після цього, 24 липня, в радянській окупаційній зоні ввели нову валюту, яка також називалася «німецькою маркою». Вона залишалася валютою НДР до 31 липня 1964 року, коли її замінила марка Німецького емісійного банку (MDN).[9]

Саар

У Саарі райхсмарки замінено на саарську марку в червні 1947-го; того ж року відбувся перехід на саарський франк. Після вступу Саару до Федеративної Республіки Німеччини 1 січня 1957 року, німецька марка стала там офіційною валютою, тільки коли термін дії валютних угод із Францією закінчився 7 липня 1959 року.[10]

Німецька марка при Банку німецьких земель

Банк німецьких земель, заснований у рамках підготовки до грошової реформи, мав завдання проводити грошово-кредитну політику американської і британської, а потім і французької окупаційних зон. Йому також було дозволено випускати банкноти і монети. Права на монетний двір було передано німецькому федеральному уряду після заснування ФРН. Банк здобув незалежність лише 1951 року, до цього він виконував інструкції союзників.[11][12]

Після грошової реформи міністр економіки Людвіг Ергард майже повністю зняв фіксоване ціноутворення. Це дало змогу створити практично вільну ринкову економіку, в якій попит і пропозиція визначали ціну і спричиняли високу інфляцію. Внаслідок цього німецька марка через півроку втратила 11 % своєї вартості. Нова валюта призвела до значного зростання цін у західних окупаційних зонах, що спричинило загальний страйк 12 листопада 1948 року. Близько 9 мільйонів людей взяли участь у цьому єдиному загальному страйку в післявоєнній історії Німеччини.[12][13]

Коли в червні 1950 року почалася корейська війна, американські промислові компанії перевели свою увагу на виробництво озброєння. Новостворені підприємства молодої Федеративної Республіки скористалися з нестачі пропозиції товарів і змогли запропонувати свою продукцію світовому ринку. Обмінний курс, встановлений союзниками в розмірі 4,20 німецької марки за долар США, забезпечив німецьким компаніям високий прибуток і великий експортний профіцит.[13][12]

Людвіг Ергард, міністр економіки (1949–1963), федеральний канцлер (1963–1966), один зі втілювачів «економічного дива» в Західній Німеччині

З першого квітня 1954 року іноземцям, які мали валюту, було дозволено відкрити «частково конвертовані» в німецьку марку рахунки (так звані «Беко-марки»), на які резиденти могли здійснювати платежі готівкою. Рахунки трималися без відсотків і могли використовуватися для платежів у третіх країнах. Кожному громадянину Німеччини було дозволено обмінювати на іноземну валюту до 1500 німецьких марок на рік, що зробило доступними поїздки за кордон.[12][13]

28 вересня 1949 року в період масової девальвації валют німецька марка також девальвувалась, її курс знизився до 4,20 марки за 1 долар США. 1953 року ФРН вступила до Міжнародного валютного фонду, який на підставі цього паритету зафіксував золотий вміст марки в 0,399902 г чистого золота. 1976 року МВФ скасував золоті паритети, і німецька марка втратила зв'язок із золотом. У країні встановилася система не розмінних на золото кредитних грошей.[1]

Німецька марка за Німецького Федерального банку

У 1957 році право на емісію німецької марки дістав Німецький Бундесбанк (саме цього року банк був заснований). Відповідно до Закону «Про Бундесбанк», він мав право на випуск банкнот і регулювання їхньої кількості в обігу (так званий «банкнотний привілей»). Окрім випуску офіційних банкнот, з 1960 по 1988 рік Бундесбанк таємно зберігав резервні гроші (резервні банкноти і Федеральні касові знаки), які призначалися на час можливої війни, або інших криз, які могли розладнати обіг офіційних банкнот.[14][15]

Возз'єднання Німеччини

Будівля фабрики «Bundesdruckerei», яка займалася друком банкнот німецької марки
Лузентальська паперова фабрика фірми «Giesecke & Devrient», яка займалася друком банкнот німецької марки

1 липня 1990 року німецька марка була введена в НДР, у ході створення так званого валютно-економічно-соціального союзу з ФРН. Для громадян Східної Німеччини це, у якомусь сенсі, було однією з найзначніших змін у процесі возз'єднання, оскільки німецька марка в НДР була символом «економічного дива» і розквіту в Федеративній Республіці. У той же час це не тільки відповідало основній вимозі громадян НДР (під час демонстрацій люди кричали: «Якщо німецька марка прийде, ми залишимося, а якщо ні, ми підемо за нею»), але й вплинуло на значне сповільнення масового переселення громадян НДР у ФРН, що було політично актуально з урахуванням проблем інтеграції, створення робочих місць і будівництва житлової площі для них. Цими політичними потребами пояснювався обмінний курс грошей НДР щодо німецької марки. Для громадян НДР він варіювався залежно від їхнього віку: людям у віці 60 років і старше було дозволено обмінювати до 6000, до 60 років — до 4000, дітям до 14 років — до 2000 «східних марок» у співвідношенні 1:1. Заробітна плата, оклади, стипендії, пенсії, орендна плата і оренда, а також інші періодичні виплати були конвертовані за цим курсом. Обмін кредитів і боргів, що перевищували зазначені межі, проходив у співвідношенні 2:1. Для негромадян НДР використовувався обмінний курс 3:1.[16][17]

Крім того, при першому відвідуванні заходу країни кожному мешканцю колишньої НДР видавалися так звані «привітальні гроші» — 100 німецьких марок. Коли обмін був завершений, з'ясувалося, що монет номіналом в 1 марку в обігу не вистачає. В результаті, протягом року на території колишньої НДР їхню функцію виконували старі монети НДР в 50 пфенігів.[1]

Встановлення занадто високого обмінного курсу між східною маркою і німецькою маркою було помилкою для валютно-економічно-соціального союзу, яка виникла через внутрішньополітичні причини. Переведення активів (готівка, дебіторська та кредиторська заборгованості) обернулося для НДР грошовою масою, яка на 50 % перевищувала рекомендації Бундесбанку. Проте це не стало імпульсом до інфляції, оскільки більшість грошової маси опинилася на ощадних рахунках і таким чином не мала впливу на ціни. Однак перехід на німецьку марку призвів до «розбухання» бухгалтерських звітів, особливо в плані кредиторської заборгованості. У НДР об'єкти нерухомості зазвичай продавалися за завищеними цінами, отже виникала завищена кредиторська заборгованість. Таким чином, бухгалтерські звіти в НДР мали драматично «роздуту» кредиторську заборгованість. Після переходу на звітність у німецьких марках майже всі східнонімецькі підприємства виявилися боржниками, оскільки активи у вигляді нерухомості слід було записати, зважаючи на реалістичні ціни, натомість дебіторські зобов'язання залишилися незмінними.[18][17]

Перерахунок грошових потоків макроекономічного рівня, а особливо зарплат у співвідношенні 1:1 створив низку проблем, оскільки фонди зарплати зросли до рівня, який значно перевищував рівень фонду зарплати аналогічних підприємств за кордоном та в «старих землях». Ці фактори призвели до неконкурентоспроможності більшості східнонімецьких підприємств на міжнародному рівні. Показовими тут були зміни обмінного курсу на «сірому» ринку (офіційного обмінного курсу не було, проте обмінні контори і банки продавали й купували східні марки), який до падіння Берлінської стіни був на рівні 10:1 (східної до західної марки). Після напливу людей у перші тижні курс упав до 20:1, а потім стабілізувався на рівні 7:1, 6:1, що, очевидно, і відповідало економічно виправданому курсу. Після оголошення умов переходу на німецьку марку курс виріс до 3:1. Після припинення розрахунків у перевідних карбованцях 31 грудня 1990 року східнонімецький експорт блискавично зазнав краху.[19][20]

Німецька марка після введення євро

Пам'ятний камінь Німецькій марці в музеї Гіфхорн

Зі створенням Європейського економічного і валютного союзу і введенням євро 1 січня 1999 року німецька марка була замінена як самостійна валютна одиниця. Тоді була встановлена фіксована частка марки (1/1,95583) відносно нової валютної одиниці євро. Монети та банкноти німецької марки були законним платіжним засобом до 31 грудня 2001 року включно. З того часу їх можна обмінювати на євро в Бундесбанку і його філіях безкоштовно на невизначений термін. Через роки після введення євро в окремих магазинах можна оплачувати товари за допомогою німецької марки. Після запровадження готівкового євро значна частина торгових підприємств та банків могла здавати старі платіжні засоби, які приймалися за принципом добровільного самоконтролю до 28 лютого 2002 року. Через роки після введення євро деякі магазини іноді, як і раніше, пропонували можливість оплачувати товари марками.[21][22]

Свою специфіку мали операції з рахунками. Якщо курси акцій та інших подібних цінних паперів були перераховані вже з 2 січня 1999 року (облігації були номіновані у відсотках, тому вони не залежали від курсу), то більшість банків пропонували своїм клієнтам вибір: далі вести рахунок у марках, або вже конвертувати в євро (другим варіантом скористалося дуже небагато клієнтів). Конвертація всіх рахунків, які велися в німецьких марках, відбулася 31 грудня 2001 року, частково трохи раніше: деякі банки, щоб уникнути збігу з операціями з нарахування відсотків у кінці року, перевели всі рахунки на євро протягом останнього кварталу 2001 року.[21][22]

Німецька марка й далі використовується в деяких областях, і не тільки у вигляді готівки. Телефонні автомати, як і раніше, приймають монети попередньої валюти за курсом 2:1. Окрім того, всі позики, видані до 1999 року, не переводилися в євро, а при купівлі, продажу, нарахуванні відсотків та погашенні кредиту й далі обраховувалися в німецьких марках за офіційним курсом сьогоднішньої вартості євро. В корпораціях частки капіталу і надалі обраховувалися в німецьких марках, хоча більшість фірм перейшли на євро, або на умовні одиниці. Заставне майно, яке було заставлене до запровадження євро, до погашення обраховувалося в німецьких марках.[21][22]

Монети

Закон «Про заснування Банку німецьких земель» від 1 березня 1948 року дав цьому банку одноосібний дозвіл на випуск банкнот і монет. Першою випущеною монетою став 1 пфеніг, за дизайном Адольфа Ягера, її введено в обіг 24 січня 1949 року в кількості трохи менше 240 мільйонів екземплярів. 21 травня 1949 року стався випуск 10 пфенігів, 2 січня 1950 року — 5 пфенігів і 14 лютого 1950 року — 50 пфенігів. На монетах 5 і 50 пфенігів також вказувався 1949 рік.[23][24]

Монета 10 пфенігів

Однак «Оголошення щодо випуску монет номіналом 1, 5, 10 і 50 пфенігів з написом „Федеративна Республіка Німеччина“, замість напису „Банк німецьких земель“» від 6 травня 1950 року дозволило випустити в обіг монети з написом «BANK DEUTSCHER LÄNDER», замість «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND», за умови, якщо на них буде вказуватися рік випуску «1950». Ведення випуску монет було передано федеральному уряду (Федеральному міністерству фінансів) відповідно до Федерального закону щодо карбування монет від 8 липня 1950 року (BGBl, стор. 323). З цієї причини на всіх інших нових монетах німецької марки, з середини 1950 року, був напис «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND». Параграф 1 цього закону також називав окремі номінали, які були дозволені до випуску. Оскільки правова основа для монет з новим написом у травні 1950 року не була замінена новою, ці чотири номінали випускалися до 1965 року з датою «1950». Після внесення поправки до цього закону в грудні 1986 року стало можливим карбування монет номіналом більше 10 марок.[23][24]

Також випускалися набори монет у якості пруф зі всіма номіналами, випущеними за рік.[25]

Опис і параметри монет регулярного випуску

Співвідношення аверсу до реверсу монет становило 180 градусів, тобто, щоб побачити реверс у вертикальному положенні після перегляду аверсу, монету треба було перевернути навпаки.

Зображення
(аверс/реверс)
Номінал Метал Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Подія Аверс Реверс Гравер Дата
випуску
1 pfennig 1
пфеніг
латунь/сталь (1948—1949)
мідь/сталь (1950—2001)
16,5 1,38 2 номінал між
двох колосків
дубова гілка Адольф Ягер 1948–2001
2 pfennig 2
пфеніги
мідь(1950—1968)
латунь/сталь (1968—2001)
19,25 1,52 3,25
2,9
1950–2001
5 pfennig 5
пфенігів
латунь/сталь 18,5 1,7 3,0 1949–2001
10 pfennig 10
пфенігів
21,5 4,0
50 pfennig 50
пфенігів
магнімат 20,0 1,58 3,5 номінал жінка,
що садить дерево
Річард Вернер
1 Deutsche Mark 1
марка
23,5 1,75 5,5 номінал між
дубовим листям
герб Німеччини Джозеф Бернхарт 1950–2001
2 Deutsche Mark 2
марки
25,5 1,79 7,0 номінал
між виноградними гронами
і колосками
герб Німеччини 1951
MaxPlanck 2DM grau.jpg2 марки планк.jpg 26,75 1,79 7,0 Макс Планк герб Німеччини,
номінал
Карл Рот 1957–1971
2-DM-Coin-German.jpg 20-річчя
Федеративної Республіки
Німеччина (1949–1969)
Конрад Аденауер
(1876–1967)
канцлер ФРН (1949–1963)
Райнхарт Хайнсдорфф 1969–1987
Theodor Heuss 2 DM.jpg2 марки хойс.jpg 20-річчя
Федеративної Республіки
Німеччина (1949–1969)
Теодор Гойс
(1884–1963)
перший президент ФРН
(1949–1959)
Карл-Ульріх Нусс 1970-1987
2 DM Kopseite Kurt Schumacher.jpg2 марки хойс.jpg 30-річчя
Федеративної Республіки
Німеччина (1949–1979)
Курт Шумахер
(1895–1952)
перший лідер опозиції (SPD)
Ханс Йоахім Доблер 1979-1993
Muenze 2dm erhardt.jpg2 марки брандт.jpg 40-річчя
Німецької марки
(1948–1988)
Людвіг Ергард
(1897–1977)
міністр фінансів
канцлер ФРН (1963–1966)
Франц Мюллер 1988-2001
Franz-Josef Strauß 2 DM.jpg2 марки брандт.jpg 40-річчя
Федеративної Республіки
Німеччина (1949–1989)
Франц Йозеф Штраус
(1915–1988)
Федеральний міністр,
Прем'єр-міністр Баварії
Еріх Отт 1990-2001
Muenze 2dm brandt.jpg2 марки брандт.jpg 45-річчя
Федеративної Республіки
Німеччина (1949–1994)
Віллі Брандт
(1913–1992)
канцлер ФРН (1969–1974)
Губерт Клінкель 1994-2001
5 Deutsche Mark 5
марок
срібло
(625 проба)
29,0 2,07 11,2 номінал герб Німеччини Альберт Холл 1951
1956–1961
1963–1974
5 Deutsche Mark магнімат 10,0 Вольфганг Доем 1975–2001

Тиражі монет регулярного випуску