Присінок піхви
При́сі́нок пі́хви[1] або переддвер'я піхви[2] (лат. vestibulum vaginae) — жіночий статевий орган, частина вульви. За походженням — дистальний кінець сечостатевого синуса ембріона.
Межею присінка є дівоча пліва або її рештки, що відокремлюють зовнішні статеві органи від внутрішніх. Спереду присінок обмежений клітором, ззаду — задньою спайкою, з боків — малими статевими губами. Простір між плівою і задньою спайкою називається човноподібною ямкою (fossa navicularis), у неї відкриваються протоки великих присінкових залоз[1]. Під клітором розміщується зовнішній отвір сечовипускного каналу. Біля отвору сечовипускного каналу розміщена частина вивідних проток малих присінкових залоз (решта відкривається в сам канал).
По боках від піхвового отвору розташовані дві цибулини присінка або кліторальні цибулини (bulbi vestibuli)[1] — утворення, гомологічні за походженням і ідентичні за будовою непарному губчастому тілу статевого члена. Права (bulbus dexter) і ліва (bulbus sinister) цибулини з'єднані між собою тоншою спайкою (commissura bulborum), розташованою між зовнішнім отвором сечівника і клітором. Складаються з густого сплетіння судин, оточених сполучною тканиною і пучками гладком'язових клітин. Бічні частини цибулин злегка сплющені і знаходяться в основі великих статевих губ, прилягаючи своїми задніми кінцями до великих присінкових залоз. Ззовні цибулини покриті пучками цибулинно-губчастого м'яза. Вважалося, що на відміну від губчастого тіла статевого члена, тісно зв'язаного з печеристими тілами і сечівником, цибулини присінку чітко відмежовані від клітора, зовнішнього отвору сечівника і присінка піхви. Проте, недавнє патолого-анатомічне дослідження показало, що в жінок дітородного віку цибулини присінка тісно зв'язані з нижньою частиною піхви, сечівником і печеристими тілами клітора. Окрім того, відзначено, що у дітородному віці об'єм еректильної тканини багато більший, ніж після менопаузи[3].
Примітки
- ↑ а б в Черкасов В. Г. та ін. (2010). Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти). с. 125. ISBN 978-966-382-214-3. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.
- ↑ Проф. Д. Нобель. Как устроен клитор.
Джерела
- Черкасов В. Г. и др. Наружные женские половые органы // Анатомия человека (на русск. яз.).: Пособие. — Винница: Нова книга, 2014. — 584 с.
- Женские наружные половые органы с точки зрения гинекологии (рос.)
- Преддверие влагалища (рос.)
|
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
