Бернгард Руст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:57, 13 березня 2018, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернгард Руст
нім. Bernhard Rust
Bundesarchiv Bild 119-1998, Bernhard Rust.jpg
Народився 30 вересня 1883(1883-09-30)[1][2]
Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 8 травня 1945(1945-05-08)[1][2] (61 рік)
Нюбель, Шлезвіг-Фленсбург, Шльезвіґ-Гольштайн, Німеччина
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Володіє мовами німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республіки[d], депутат рейхстагу Третього рейху[d] і міністр
Військове звання лейтенант
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія свободи[d]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дома Гогенцоллернів

Бернгард Руст (нім. Bernhard Rust) — державний і партійний діяч Третього рейху, міністр науки, виховання і освіти Пруссії (з 22 квітня 1933), рейхсміністр Імперського міністерства науки, виховання і народної освіти (1 травня 1934 — 30 квітень 1945), керівник «Націонал-соціалістичних навчальних інститутів» (з 1 лютого 1934), гауляйтер Південного Ганновера — Брауншвейга (1 жовтня 1928 рік — листопад 1940), обергрупенфюрер СА (9 листопада 1936)[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Походив із старовинної юнкерської сім'ї. Освіту здобув в Ганноверській гімназії, потім вивчав германістику, філологію і філософію в Мюнхенському, Берлінському, Гальському і Геттінгенському університетах.

Руст брав участь у Першій світовій війні, був кілька разів поранений, у тому числі отримав важку травму голови, що, як припускають, згодом позначилося на його психічному здоров'ї. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу, Лицарським хрестом ордена Будинку Гогенцоллернів; в кінці війни командував ротою, лейтенант. У 1919 році повернувся до педагогічної діяльності, брав участь в роботі різних правих організацій.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1924 році Руст вступив в Німецьку Народну Вільну партію. У травні 1924 року став членом міських зборів Ганновера. 27 лютого 1925 року вступив у НСДАП (партквиток № 3390). 22 березня 1925 року Штрассером призначений гауляйтером гау Східний Ганновер, а через п'ять днів затверджений на цій посаді Гітлером. Після реорганізації кордонів гау 1 жовтня 1928 року Руст став гауляйтером Південного Ганновера — Брауншвейга.

31 березня 1930 року втратив свою роботу в якості шкільного вчителя за пияцтво, згідно з іншими джерелами, через відхилення в психіці, утиски студентів, а також за свою політичну діяльність. Офіційно ж Руст подав у відставку через перевантаженість роботою. З 1930 по 1932 рік представляв вчителів Ганновера в Ганноверському провінційному парламенті (ландтазі), входив до бюджетної комісії ландтагу. У листопаді 1930 очолив фракцію НСДАП в ландтазі. З 14 вересня 1930 року — депутат Рейхстагу від округу Південний Ганновер. З 15 липня 1932 року — ландесінспектор НСДАП Нижньої Саксонії.

На посту міністра науки, виховання і освіти Пруссії[ред. | ред. код]

4 лютого 1933 року Руст був призначений комісаром Міністерства науки, мистецтв і освіти Пруссії, а 22 квітня 1933 року затверджений міністром. З 1933 року — прусський державний радник. Руст заявляв, що за рік він зміг ліквідувати школу як «притулок інтелектуальної акробатики». 1 лютого 1934 року прийняв на себе керівництво «Націонал-соціалістичними навчальними інститутами».

На посту рейхсміністра[ред. | ред. код]

1 травня 1934 року Руст очолив Імперське міністерство науки, виховання і народної освіти. Залишався на цій посаді до 30 квітня 1945 року. На посту рейхсміністра керував націфікацією середньої і вищої школи і перебудовою німецької системи освіти, так, щоб вона сприяла втіленню в життя ідеалів націонал-соціалізму. У 1934 році всі навчальні заклади Німеччини були вилучені з ведення місцевої влади і передані Імперському міністерству науки, виховання і народної освіти. В руках Руста було зосереджено керівництво німецької наукою та системою освіти, він призначав ректорів і деканів університетів, керівників Націонал-соціалістичного союзу німецьких студентів (NS-Deutsche Studentenbund) і Націонал-соціалістичного союзу доцентів Німеччини (NS-Deutsche Dozentenbund), а до 1936 року здійснював контроль за молодіжними організаціями, в тому числі за Гітлерюгендом.

На підставі «Закону про відновлення професійного чиновництва» (Gesetz zur Wiederherstellung des Berufsbeamtentums) Рустом було звільнено близько тисячі педагогів, головним чином, євреїв, соціалістів і лібералів, що мало дуже серйозні наслідки для німецьких позицій в області науки. В результаті багато вчених високого класу емігрували з Німеччини, включаючи близько десятка Нобелівських лауреатів.

Останні роки життя і смерть[ред. | ред. код]

У квітні 1945 року втік з сім'єю з Берліна на північ Німеччини, в Мюрвіке, де розміщувалася штаб-квартира Карла Деніца, проте в новий уряд Німеччини, сформований Деніцем, Руст не потрапив, до того ж в «Політичному заповіті» Гітлера Руст і не згадувався в числі членів нового кабінету міністрів[4].

Покінчив життя самогубством (застрелився). Похований в Нюбелі, Шлезвіг-Гольштейн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119368617 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Залесский К. А. «НСДАП. Власть в Третьем рейхе». М., Эксмо, 2005. С. 477. ISBN 5-699-09780-5
  4. Залесский К. «НСДАП. Власть в Третьем рейхе». М.: Яуза, Эксмо, 2005. С. 421—424. Цит. по Лавренов С. Я., Попов И. М. «Крах Третьего рейха». М., 1998.

Посилання[ред. | ред. код]