Гранітне (Чортківський район): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (оформлення)
Мітка: редагування коду 2017
(Не показано 30 проміжних версій цього користувача)
Рядок 37: Рядок 37:
'''Грані́тне''' — [[село]] [[Монастириська міська громада|Монастириської міської громади]] [[Чортківський район|Чортківського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Розташоване на [[річка|річці]] [[Золота Липа (річка)|Золота Липа]], на сході району.
'''Грані́тне''' — [[село]] [[Монастириська міська громада|Монастириської міської громади]] [[Чортківський район|Чортківського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Розташоване на [[річка|річці]] [[Золота Липа (річка)|Золота Липа]], на сході району.


До [[1964]] року село називалося '''[[Баранів]]'''. До 2020 адміністративний центр Гранітненської сільської ради. Біля Гранітного був хутір Мазурі.
До 2020 адміністративний центр Гранітненської сільської ради. Біля Гранітного був хутір Мазурі.

1957 Гранітне захопила велика повінь.
== Назва ==
Населення — 365 осіб ([[2003]]).

До [[1964]] року село називалося '''[[Баранів]]'''.

Назва Баранів походить від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За іншою версією, мешканці доглядали княжі овечі отари.

== Географія ==

Село розташоване на правому березі річки Золота Липа (ліва притока Дністра), за 18 км від центру міської громади - міста Монастириськи, 40 км до найближчої залізничної станції Бучач.

Територія села становить 2,97 кв. км. Кількість дворів – 112.

Мікротопоніми: урочища Гора, За липою, Рудка, Під кривулі, Сіножаті<ref name="arche">''Білас Н., Конопля В., Сілаєв О''. Старожитності Монастирщини // Волино-Подільські археологічні студії. Випуск ІІІ. - с. 39-40</ref>.


== Історія ==
== Історія ==

=== Археологічні знахідки ===


Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього [[палеоліт]]у, [[Трипільська культура|трипільської]] та [[Голіградська культура|голіградської культур]].
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього [[палеоліт]]у, [[Трипільська культура|трипільської]] та [[Голіградська культура|голіградської культур]].

З періоду пізнього палеоліту виявлено археологічні пам'ятки на північній околиці села, в урочищі «Гора», на мисоподібному уступі правого берега річки Золота Липа. Площа пам'ятки становить близько півгектара. З території орного поля зібрані патиновані вироби з кременю: шість уламків пластин, 17 відщепів, кінцевий скребок, серединний і два бічні різці<ref name="arche"/>.

З трипільського часу виявлено археологічні пам'ятки у декількох місцях. Зокрема, на східній околиці села, в урочищі «За липою». На мисоподібному уступі лівого берега річки Золота Липа виявлено пам'ятку з етапу С/І. Площа розвідуваної території становить близько 2 га. В ході археологічних досліджень знайдено 15 фрагментів ліпних посудин, три уламки пластин, 13 відщепів, чотири ретушовані січення пластинчастих сколів, два кінцеві скребки, вкладень серпа на уламку пластини, бічний різець, два односекційні скобелі, розтирач з кременю та фрагменти чотирьох шліфованих сокир з опоки<ref name="arche"/>. Інше поселення трипільської культури розташоване в урочищі «Рудка» на півдні села на високому правому березі річки Золотої Липи. Площа поселення становить близько 3 га. На розвідуваній території виявлено 19 фрагментів [[Кераміка|кераміки]] і артефакти з кременю: два одноплощинні [[Нуклеус (археологія)|нуклеуси]], вісім уламків пластин, 43 відщепи, три двобічно ретушовані січення пластин, два кінцеві скребки, бічний і два кутових різці, розтирач на зужитому нуклеусі та три фрагменти кам’яних зернотерок<ref name="arche"/>. Третя археологічна пам'ятка трипільської культури виявлена за 1,7 км на захід від села, на північ від колишнього хутора, в урочищі «Під кривулі». Це багатошарова пам’ятка пізнього періоду трипільської (етап С/І), фракійського гальштату і черняхівської культур площею до 3 га. Найбільше археологічних знахідок було виявлено поблизу джерела. Сере іншого, зафіксовано рештки розораних глинобитних площадок, що лишились від наземних жител енеолітичного часу. Серед виявленого речового матеріалу періоду трипільської культури - 21 екземпляр ліпної кераміки трипільської культури, також 17 екземплярів кераміки фракійського гальштату, а також 18 фрагментів [[Кружальний посуд|кружального посуду]] перших століть н.е. Вироби з [[Кремінь|кременю]] представлені дев’ятьма уламками пластин, 14 відщепами, два з яких ретушовані, п’ятьма січеннями пластинчастих сколів із вторинною обробкою, чотирма кінцевими скребками, бічним і серединним різцями, вкладнем серпа та трьома розтирачами<ref name="arche"/>.

=== Історія до 20 століття ===


Перша відома писемна згадка&nbsp;— [[1441]]&nbsp;— походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова.<ref>[http://polona.pl/item/665606/55/ Запис 881].&nbsp;— С. 90.</ref> Ще одна відома писемна згадка&nbsp;— [[1461]]<ref>{{Cite book|url=http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/docmetadata?id=57222&from=publication|title=Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1|last=Jabłonowski|first=Aleksander|date=1902-01-01|publisher=Warszawa}}</ref> (част. В, с. 30).
Перша відома писемна згадка&nbsp;— [[1441]]&nbsp;— походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова.<ref>[http://polona.pl/item/665606/55/ Запис 881].&nbsp;— С. 90.</ref> Ще одна відома писемна згадка&nbsp;— [[1461]]<ref>{{Cite book|url=http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/docmetadata?id=57222&from=publication|title=Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1|last=Jabłonowski|first=Aleksander|date=1902-01-01|publisher=Warszawa}}</ref> (част. В, с. 30).


У 1880-х роках село належало Янові Сташинському. 1902 року велика земельна власність належала Юліанові Старжинському
Діяли українські товариства «[[Просвіта]]» і «[[Луг (товариство)|Луг]]», кооператива.

=== Міжвоєнний період ===

У 1928 році збудовано [[Народний дім]]. У міжвоєнний період діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг” та інших, споживча кооператива, аматорський гурток, хор при читальні, танцювальний гурток.

Відомо, що у [[1925]] році працював млин власника Юліана Стажинського.

Будинків у 1931 року – 170.

1938 р. створено осередок ОУН. Національно свідома молодь села поповнювала підпільні структури.

До Другої світової війни біля села був хутір Мазурі. Нині на його місці сад. Складався з трьох господарств, де жили польські колонізатори – [[Мазури|“мазурі”]]<ref>{{ТІМС|том|3|Федечко І.|Мазурі}}</ref>.

=== Друга світова війна ===

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН, просвітян та інтеліґенції.

Від [[4 липня]] [[1941]] року до [[22 липня]] [[1944]] року Баранів – під нацистською окупацією. На території села у 1944 році була велика пожежа, згоріло багато хат та інших приміщень.

Під час національно-визвольної боротьби до [[ОУН]] і [[УПА]] долучилося чимало юнаків та дівчат, серед них: Степан Абрамець (1926–р. см. невід.), Василь Батога (1926 р. н.).

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни загинули Іван Шайда (1918–1945), Василь Шумський (1908–1945); помер від ран Михайло Петрук (1904–1947); пропали безвісти: Василь Воловець (1908 р. н.), Стах Галка (1918 р. н.), Яків Городецький (1912 р. н.) Михайло Кордяк (1918 р. н.), Михайло Паньків (1919 р. н.), Дмитро Турчин (1917 р. н.).

Арештовано і вивезено на спецпоселення з політичних мотивів близько 80 осіб, серед них: Анастасія (1927–1951) і Ганна (1933 р. н.) Абрамець, Анастасія Городецька (1936 р. н.), Микола Надорожний (1909 р. н.), Анастасія (1932 р. н.), Ганна (1889–1978), Ганна (1944 р. н.), Іван (1890–1956) і Михайло (1933 р. н.) Турчини.

=== Повоєнний період ===


[[1957]] року тоді ще Баранів охопила велика [[повінь]].
[[1957]] року тоді ще Баранів охопила велика [[повінь]].


Протягом [[1962]]–[[1966]] село належало до [[Бучацький район|Бучацького району]]. Після ліквідації [[Монастириський район|Монастириського району]] [[19 липня]] [[2020]] року село увійшло до Чортківського району<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>.
Протягом [[1962]]–[[1966]] село належало до [[Бучацький район|Бучацького району]]. Після ліквідації [[Монастириський район|Монастириського району]] [[19 липня]] [[2020]] року село увійшло до Чортківського району<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>.

== Населення ==
{{Historical populations
| percentages = pagr
|1880|616
|1900|740
|1912|681
|1939|850
|1989|450
|2001|388
|2003|365
|2014|284}}

У 1841 році в селі проживало 350 українців, 1880 р. – 504 українці, 92 поляки, 20 євреїв; 1900 року – 648 українців, 69 поляків, 23 євреї; 1912 року – 625 українців, 48 поляків, 8 євреїв.

За переписом 1939 року в Баранові проживало 750 українців, 90 поляків, 10 євреїв.

Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 450 осіб, з яких 201 чоловік та 249 жінок<ref name="населення 1989"/>.

За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 388 осіб<ref name="населення 2001"/>.

У 2003 році населення становило 365 осіб.

=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року<ref name="населення 2001 мова"/>:
{| class="standard"
|-
! Мова || Відсоток
|-
| [[українська мова|українська]]
| align="right"| 99,22&nbsp;%
|-
| [[угорська мова|угорська]]
| align="right"| 0,78&nbsp;%
|}

== Економіка ==

[[1950]] року колгоспи с. Баранів і с. Яргорів об’єдналися в один – у с. Яргорів.

У 1956 р. був збудований гіпсовий завод, у 1976 р. реконструйований на кахельний, у 2005 р. – розформований.

До 1958 року в Баранові працював водяний млин, його у 1959 р. відремонтовано і переобладнано на електроенергію.

У 2008 р. село газифіковане.

З періоду Незалежності усі землі сільськогосподарського призначення обробляють, земельні паї передані у ТзОВ “Лемківська мрія”.


== Пам'ятки ==
== Пам'ятки ==
Рядок 59: Рядок 152:
Встановлено хрест на честь скасування панщини (відновлено [[1990]]), насипано символічну могилу Борцям за волю України ([[1992]]).
Встановлено хрест на честь скасування панщини (відновлено [[1990]]), насипано символічну могилу Борцям за волю України ([[1992]]).


== Освіта ==
== Соціальна сфера ==


Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека.
Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

На початку [[1920-ті|1920-х]] років побудовано початкову школу, де навчали українською, згодом – [[Польська мова|польською мовами]].

== Культура ==

У селі є клуб.


== Література ==
== Література ==
{{Портал|Тернопільщина}}
{{Портал|Тернопільщина}}
* ''В. Пасічник, В. Уніят.'' Гранітне // {{ТЕС|1|410}}
* ''В. Пасічник, В. Уніят.'' Гранітне // {{ТЕС|1|410}}
* {{ТІМС|3|45-46|В. Найда, В. Уніят, І. Федечко|Гранітне}}
* {{SgKP|I|103|Baranów, wś, pow. buczacki}}&nbsp;— S. 103. {{ref-pl}}


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|refs=


<ref name="населення 1989">{{БД Держстату України|тип=1989|регіон=Тернопільська область}}</ref>
== Джерела ==

* {{SgKP|I|103|Baranów, wś, pow. buczacki}}&nbsp;— S. 103. {{ref-pl}}
<ref name="населення 2001">{{БД Держстату України|тип=2001 с|регіон=Тернопільська область}}</ref>

<ref name="населення 2001 мова">{{БД Держстату України|тип=2001 мова|регіон=Тернопільська область}}</ref>

}}


{{Монастириська міська громада}}
{{Монастириська міська громада}}

Версія за 20:08, 2 січня 2022

село Гранітне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада Гранітненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA61060310090061857
Облікова картка Гранітне 
Основні дані
Засноване 1466
Населення 384
Територія 2.654 км²
Густота населення 144.69 осіб/км²
Поштовий індекс 48331
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°05′00″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 49.08333° пн. ш. 25.01667° сх. д. / 49.08333; 25.01667Координати: 49°05′00″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 49.08333° пн. ш. 25.01667° сх. д. / 49.08333; 25.01667
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48331, с. Гранітне
Карта
Гранітне. Карта розташування: Україна
Гранітне
Гранітне
Гранітне. Карта розташування: Тернопільська область
Гранітне
Гранітне
Мапа

Грані́тне — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на сході району.

До 2020 адміністративний центр Гранітненської сільської ради. Біля Гранітного був хутір Мазурі.

Назва

До 1964 року село називалося Баранів.

Назва Баранів походить від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За іншою версією, мешканці доглядали княжі овечі отари.

Географія

Село розташоване на правому березі річки Золота Липа (ліва притока Дністра), за 18 км від центру міської громади - міста Монастириськи, 40 км до найближчої залізничної станції Бучач.

Територія села становить 2,97 кв. км. Кількість дворів – 112.

Мікротопоніми: урочища Гора, За липою, Рудка, Під кривулі, Сіножаті[1].

Історія

Археологічні знахідки

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та голіградської культур.

З періоду пізнього палеоліту виявлено археологічні пам'ятки на північній околиці села, в урочищі «Гора», на мисоподібному уступі правого берега річки Золота Липа. Площа пам'ятки становить близько півгектара. З території орного поля зібрані патиновані вироби з кременю: шість уламків пластин, 17 відщепів, кінцевий скребок, серединний і два бічні різці[1].

З трипільського часу виявлено археологічні пам'ятки у декількох місцях. Зокрема, на східній околиці села, в урочищі «За липою». На мисоподібному уступі лівого берега річки Золота Липа виявлено пам'ятку з етапу С/І. Площа розвідуваної території становить близько 2 га. В ході археологічних досліджень знайдено 15 фрагментів ліпних посудин, три уламки пластин, 13 відщепів, чотири ретушовані січення пластинчастих сколів, два кінцеві скребки, вкладень серпа на уламку пластини, бічний різець, два односекційні скобелі, розтирач з кременю та фрагменти чотирьох шліфованих сокир з опоки[1]. Інше поселення трипільської культури розташоване в урочищі «Рудка» на півдні села на високому правому березі річки Золотої Липи. Площа поселення становить близько 3 га. На розвідуваній території виявлено 19 фрагментів кераміки і артефакти з кременю: два одноплощинні нуклеуси, вісім уламків пластин, 43 відщепи, три двобічно ретушовані січення пластин, два кінцеві скребки, бічний і два кутових різці, розтирач на зужитому нуклеусі та три фрагменти кам’яних зернотерок[1]. Третя археологічна пам'ятка трипільської культури виявлена за 1,7 км на захід від села, на північ від колишнього хутора, в урочищі «Під кривулі». Це багатошарова пам’ятка пізнього періоду трипільської (етап С/І), фракійського гальштату і черняхівської культур площею до 3 га. Найбільше археологічних знахідок було виявлено поблизу джерела. Сере іншого, зафіксовано рештки розораних глинобитних площадок, що лишились від наземних жител енеолітичного часу. Серед виявленого речового матеріалу періоду трипільської культури - 21 екземпляр ліпної кераміки трипільської культури, також 17 екземплярів кераміки фракійського гальштату, а також 18 фрагментів кружального посуду перших століть н.е. Вироби з кременю представлені дев’ятьма уламками пластин, 14 відщепами, два з яких ретушовані, п’ятьма січеннями пластинчастих сколів із вторинною обробкою, чотирма кінцевими скребками, бічним і серединним різцями, вкладнем серпа та трьома розтирачами[1].

Історія до 20 століття

Перша відома писемна згадка — 1441 — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова.[2] Ще одна відома писемна згадка — 1461[3] (част. В, с. 30).

У 1880-х роках село належало Янові Сташинському. 1902 року велика земельна власність належала Юліанові Старжинському

Міжвоєнний період

У 1928 році збудовано Народний дім. У міжвоєнний період діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг” та інших, споживча кооператива, аматорський гурток, хор при читальні, танцювальний гурток.

Відомо, що у 1925 році працював млин власника Юліана Стажинського.

Будинків у 1931 року – 170.

1938 р. створено осередок ОУН. Національно свідома молодь села поповнювала підпільні структури.

До Другої світової війни біля села був хутір Мазурі. Нині на його місці сад. Складався з трьох господарств, де жили польські колонізатори – “мазурі”[4].

Друга світова війна

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН, просвітян та інтеліґенції.

Від 4 липня 1941 року до 22 липня 1944 року Баранів – під нацистською окупацією. На території села у 1944 році була велика пожежа, згоріло багато хат та інших приміщень.

Під час національно-визвольної боротьби до ОУН і УПА долучилося чимало юнаків та дівчат, серед них: Степан Абрамець (1926–р. см. невід.), Василь Батога (1926 р. н.).

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни загинули Іван Шайда (1918–1945), Василь Шумський (1908–1945); помер від ран Михайло Петрук (1904–1947); пропали безвісти: Василь Воловець (1908 р. н.), Стах Галка (1918 р. н.), Яків Городецький (1912 р. н.) Михайло Кордяк (1918 р. н.), Михайло Паньків (1919 р. н.), Дмитро Турчин (1917 р. н.).

Арештовано і вивезено на спецпоселення з політичних мотивів близько 80 осіб, серед них: Анастасія (1927–1951) і Ганна (1933 р. н.) Абрамець, Анастасія Городецька (1936 р. н.), Микола Надорожний (1909 р. н.), Анастасія (1932 р. н.), Ганна (1889–1978), Ганна (1944 р. н.), Іван (1890–1956) і Михайло (1933 р. н.) Турчини.

Повоєнний період

1957 року тоді ще Баранів охопила велика повінь.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[5].

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1880 616
1900 740 +20.1%
1912 681 −8.0%
1939 850 +24.8%
1989 450 −47.1%
2001 388 −13.8%
2003 365 −5.9%
2014 284 −22.2%

У 1841 році в селі проживало 350 українців, 1880 р. – 504 українці, 92 поляки, 20 євреїв; 1900 року – 648 українців, 69 поляків, 23 євреї; 1912 року – 625 українців, 48 поляків, 8 євреїв.

За переписом 1939 року в Баранові проживало 750 українців, 90 поляків, 10 євреїв.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 450 осіб, з яких 201 чоловік та 249 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 388 осіб[7].

У 2003 році населення становило 365 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 99,22 %
угорська 0,78 %

Економіка

1950 року колгоспи с. Баранів і с. Яргорів об’єдналися в один – у с. Яргорів.

У 1956 р. був збудований гіпсовий завод, у 1976 р. реконструйований на кахельний, у 2005 р. – розформований.

До 1958 року в Баранові працював водяний млин, його у 1959 р. відремонтовано і переобладнано на електроенергію.

У 2008 р. село газифіковане.

З періоду Незалежності усі землі сільськогосподарського призначення обробляють, земельні паї передані у ТзОВ “Лемківська мрія”.

Пам'ятки

Є церква святого Димитрія (1855; дерев'яна, відновлена 1986), «фігура» Ангела-Хоронителя на склепі панської родини (реставрована 1987; кам'яна; висота 5 м).

Встановлено хрест на честь скасування панщини (відновлено 1990), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Освіта

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

На початку 1920-х років побудовано початкову школу, де навчали українською, згодом – польською мовами.

Культура

У селі є клуб.

Література

Примітки

  1. а б в г д Білас Н., Конопля В., Сілаєв О. Старожитності Монастирщини // Волино-Подільські археологічні студії. Випуск ІІІ. - с. 39-40
  2. Запис 881. — С. 90.
  3. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. 
  4. Федечко І. Мазурі // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.