Конотоп: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показано 84 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 25: Рядок 25:
| код = 5447
| код = 5447
| висота = 140
| висота = 140
| водойма = [[Єзуч]], [[Конотоп (річка)|Конотопка]], [[Липка (притока Єзучу)|Липка]], [[Куколка (річка)|Куколка]]
| водойма = р. [[Єзуч]], [[Конотоп (річка)|Конотопка]], [[Липка (притока Єзучу)|Липка]], [[Куколка (річка)|Куколка]]
| станція = [[Конотоп (станція)|Конотоп]]
| станція = [[Конотоп (станція)|Конотоп]]
| відстань =
| відстань =
| фізична о = 117
| ref-фізична о =
| залізниця о = 129
| залізниця о = 129
| ref-залізниця о =
| ref-залізниця о =
| автошлях о = 131
| автошлях о = 131
| ref-автошлях о =
| ref-автошлях о =
| фізична о =
| фізична с = 208
| ref-фізична о =
| залізниця с = 221
| залізниця с = 221
| фізична с =
| автошлях с = 259
| автошлях с = 259
| етнікон = конотоп'я́нин, конотоп'я́ни, коното́пець, коното́пці
| етнікон = конотоп'я́нин, конотоп'я́ни, коното́пець, коното́пці
| міста-побратими = {{BGR}}, [[Мездра]]<ref name="Мездра" /><br/>{{UKR}}, [[Красногорівка]]<ref name="Красногорівка" />
| міста-побратими = {{BGR}}, [[Мездра]]<ref name="Мездра" /><br/>{{UKR}}, [[Красногорівка]]<ref name="Красногорівка" />
| день міста = [[6 вересня]]
| день міста = [[6 вересня]]
| номери автомобілів = BM, HM
| адреса = Сумська область, 41615, м. Конотоп, [[Проспект Миру (Конотоп)|проспект Миру]], 8, 2-34-32
| адреса = 41615, м. Конотоп, Сумська область, [[Проспект Миру (Конотоп)|проспект Миру]], 8<br/>тел. +38 (05447) 2-34-32
| веб-сторінка = [http://rada.konotop.org Міська рада Конотопа]
| веб-сторінка = [http://rada.konotop.org Міська рада Конотопа]
| мер = Тетяна Сизон (в.о.)
| мер = Сизон Тетяна Анатоліївна (в.о.)
}}
}}
{{otheruses}}
{{otheruses}}
Рядок 52: Рядок 53:


== Загальні відомості ==
== Загальні відомості ==
Конотоп&nbsp;— промислове місто, важливий транспортний вузол. Стабільно працюють підприємства: ВАТ «Конотопський завод Мотордеталь», продукція якого експортується до [[Німеччина|Німеччини]], [[Польща|Польщі]], [[В'єтнам]]у, [[Болгарія|Болгарії]], [[Італія|Італії]]; ВАТ «Конотопський арматурний завод»&nbsp;— єдине підприємство в Україні, що випускає сталеву арматуру високого тиску і нафтопромислове обладнання; ВАТ «НВО Червоний металіст», у складі якого працює науково-дослідний інститут «Автоматвуглерудпром»; Конотопський вагоноремонтний завод; ВАТ «Конотопська швейна фабрика Силует», яка активно співпрацювала з американськими та канадськими фірмами (нині фабрика припинила своє існування); ВАТ «Конотопм'ясо», Конотопський молокозавод, ДП «Авіакон». Загалом працює понад 20 підприємств, зареєстровано 640 малих підприємств. У місті&nbsp;— 16 шкіл та інтернатів, 9 позашкільних закладів, 2 заклади вищої освіти та 3 заклади середньої освіти, 7 клубних установ, 5 бібліотек, [[Конотопський міський краєзнавчий музей імені О. М. Лазаревського|міський краєзнавчий музей ім. О.&nbsp;М.&nbsp;Лазаревського]]. Діє одне [[Конотопська єпархія УПЦ (МП)|єпархіальне]] управління.
Конотоп&nbsp;— промислове місто, важливий транспортний вузол. Стабільно працюють підприємства: ВАТ «Конотопський завод „Мотордеталь“», продукція якого експортується до [[Німеччина|Німеччини]], [[Італія|Італії]], [[Польща|Польщі]], [[Болгарія|Болгарії]], [[В'єтнам]]у; ВАТ «Конотопський арматурний завод»&nbsp;— єдине підприємство в Україні, що випускає сталеву арматуру високого тиску і нафтопромислове обладнання; [[Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»|ДП «Авіакон»]], ВАТ «Конотопм'ясо», Конотопський молокозавод і Конотопський хлібокомбінат. Загалом працює понад 20 підприємств, зареєстровано 640 малих підприємств. У місті&nbsp;— 16 шкіл та інтернатів, 9 позашкільних закладів, 2 заклади вищої освіти та 3 заклади середньої освіти, 7 клубних установ, 5 бібліотек, палац культури, 2 будинки культури, [[Конотопський міський краєзнавчий музей імені О. М. Лазаревського|міський краєзнавчий музей ім. О.&nbsp;М.&nbsp;Лазаревського]], [[Конотопський музей авіації|міський музей авіації]], [[музей-садиба генерала М. І. Драгомирова]]. Діє одне [[Конотопська єпархія УПЦ (МП)|єпархіальне]] управління.

Раніше стабільно працювали [[Конотопський завод «Червоний металіст»|ВАТ «НВО Червоний металіст»]], у складі якого діяв науково-дослідний інститут «Автоматвуглерудпром», [[Конотопський вагоноремонтний завод]] і ВАТ «Конотопська швейна фабрика „Силует“», яка активно співпрацювала з американськими та канадськими фірмами.


== Назва ==
== Назва ==
Слово ''коното́п'' позначає будь-яку заболочену, багнисту непроїзну місцину. Імовірно, саме слово походить від конструкції «коні топнуть», перетвореної на іменник за допомоги способу основоскладання. Конотоп&nbsp;— поширений слов'янський топонім; населені пункти з такою назвою існують не тільки на теренах України, а й у [[Польща|Польщі]], [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]]. Паралельно в українській мові поширена форма ''Коноті́п'', зокрема в діаспорі, однак філологи не мають єдиного погляду щодо більшої правильності вживання одного чи іншого варіанту. Крім того, у діалектах ''конотопом'' також позначають [[трав'янисті рослини|трав'янисту рослину]] [[спориш звичайний]].
Слово ''коното́п'' позначає будь-яку заболочену, багнисту непроїзну місцину. Імовірно, саме слово походить від конструкції «коні топнуть», перетвореної на іменник за допомоги способу основоскладання. Конотоп&nbsp;— поширений слов'янський топонім; населені пункти з такою назвою існують не тільки на теренах України, а й у [[Польща|Польщі]], [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]]. Паралельно в українській мові поширена форма ''Коноті́п'', зокрема в діаспорі, однак філологи не мають єдиного погляду щодо більшої правильності вживання одного чи іншого варіанту. Крім того, у діалектах ''конотопом'' також позначають [[трав'янисті рослини|трав'янисту рослину]] [[спориш звичайний]].


Деякі історики вважають, що Конотоп як населений пункт існував ще до татаро-монгольської навали. За народними переказами під час переходу татарської кінноти в цих місцях у непролазних болотах загинуло багато коней і вершників, тому й місцевість стала називатись ''конотопом''&nbsp;— болотистим місцем або кінським бродом, де тонули коні.
Деякі історики вважають, що Конотоп як населене місце існував ще до [[Монгольська навала на Русь|монголо-татарської навали]]. За народними переказами під час переходу татарської кінноти в цих місцях у непролазних болотах загинуло багато коней і вершників, тому й місцевість стала називатись ''конотопом''&nbsp;— болотистим місцем або кінським бродом, де тонули коні.


Інша легенда розповідає, що назва майбутнього Конотопа пов'язана з інцидентом із царицею, карета й ескорт якої загрузли в болотистій місцевості. Царицю врятували, але скарби і охорона потонули. Коли цариця вибралась, то сказала: «Що це за місце таке, де ''коні топнуть''»? Звідси й назва пішла&nbsp;— ''Конотоп''. Третя легенда повідомляє, що назва міста походить від річки [[Конотоп (річка)|Конотопка]], що протікає неподалік поселення. Повз це поселення часто проїжджали кочівники, які дали йому назву ''Конотоп'' за найменуванням річки.
Інша легенда розповідає про випадок із царицею, чиї карета й ескорт загрузли в багнистій місцевості. Царицю врятували, але скарби і охорона потонули. Вибравшись, вона промовила: «Що це за місце таке, де ''коні топнуть''»? Звідси й пішла назва&nbsp;— ''Конотоп''. Третя легенда повідомляє, що назва міста походить від річки [[Конотоп (річка)|Конотопка]], що протікає неподалік поселення. Повз це поселення часто проїжджали кочівники, які дали йому назву ''Конотоп'' за найменуванням річки.


Професор [[Пономарів Олександр Данилович|Олександр Пономарів]] наголошує на тому, що місту варто повернути історичну норму правопису назви міста&nbsp;— ''Конотіп'', що була поширеною в народному вжитку до початку [[1930-ті|30-х років]] [[XX століття]], а за чинності [[Харківський правопис|Харківського правопису]] була офіційною<ref>[https://www.05447.com.ua/news/875038/ne-konotop-a-konotip-profesor-ponomarev-pro-perekruceni-prizvisa-i-nazvi-mist Не Конотоп, а Конотіп&nbsp;— професор Пономарів про перекручені прізвища і назви міст]</ref><ref>[http://gis.huri.harvard.edu/historical-atlas/the-great-famine/famine-galleries/historic-map-gallery/map-archive/august-1928.html Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки на 15 серпня 1928 року] {{ref-en}}</ref>.
Професор [[Пономарів Олександр Данилович|Олександр Пономарів]] наголошує на тому, що місту варто повернути історичну норму правопису назви міста&nbsp;— ''Конотіп'', що була поширеною в народному вжитку до початку [[1930-ті|30-х років]] [[XX століття]], а за чинності [[Харківський правопис|Харківського правопису]] була офіційною<ref>[https://www.05447.com.ua/news/875038/ne-konotop-a-konotip-profesor-ponomarev-pro-perekruceni-prizvisa-i-nazvi-mist Не Конотоп, а Конотіп&nbsp;— професор Пономарів про перекручені прізвища і назви міст]</ref><ref>[http://gis.huri.harvard.edu/historical-atlas/the-great-famine/famine-galleries/historic-map-gallery/map-archive/august-1928.html Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки на 15 серпня 1928 року] {{ref-en}}</ref>.
Рядок 75: Рядок 78:


У фізико-географічному відношенні Конотоп належить до Північнополтавської височинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони. Поверхня&nbsp;— низовинна [[лес]]ова рівнина, плоска, пологохвиляста, розтинована прохідними долинами, ярами та балками. Переважають лісостепові борові ландшафти та височинні в поєднанні з лучно-степовими низовинними. Ґрунти сірі лісові, опідзолені, чорноземи. Кадастровий бал ґрунтів у середньому становить 64 бали.
У фізико-географічному відношенні Конотоп належить до Північнополтавської височинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони. Поверхня&nbsp;— низовинна [[лес]]ова рівнина, плоска, пологохвиляста, розтинована прохідними долинами, ярами та балками. Переважають лісостепові борові ландшафти та височинні в поєднанні з лучно-степовими низовинними. Ґрунти сірі лісові, опідзолені, чорноземи. Кадастровий бал ґрунтів у середньому становить 64 бали.

[[Конотоп (станція)|Станція Конотоп]] забезпечує вантажні та пасажирські перевезення в семи напрямках: [[Москва|Московському]], [[Київ]]ському, [[Харків]]ському, [[Гомель]]ському, [[Курськ]]ому, [[Полтава|Полтавському]], [[Вітебськ]]ому.


Крізь місто пролягають автомобільні дороги {{Автошлях Р|60}}, {{Автошлях Р|61}} і залізниця, станції [[Конотоп (станція)|Конотоп]] та [[Залізобетонний]]. За 28&nbsp;км від міста прилягає автомагістраль {{Автошлях E|101}}{{Автошлях М|02}} ([[Київ]]—[[Москва]]) та {{Автошлях E|381}}. Відстань до [[Суми|облцентру]] становить 131 км (автошлях {{Автошлях Р|61}}).
Крізь місто пролягають автомобільні дороги {{Автошлях Р|60}}, {{Автошлях Р|61}} і залізниця, станції [[Конотоп (станція)|Конотоп]] та [[Залізобетонний]]. За 28&nbsp;км від міста прилягає автомагістраль {{Автошлях E|101}}{{Автошлях М|02}} ([[Київ]]—[[Москва]]) та {{Автошлях E|381}}. Відстань до [[Суми|облцентру]] становить 131 км (автошлях {{Автошлях Р|61}}).
Рядок 152: Рядок 153:
| Рік_а_мін=-32.9 | Рік_а_макс=39
| Рік_а_мін=-32.9 | Рік_а_макс=39
}}
}}
{{Клімат міста
|Місто_род=Конотопа за останні 10 років (2006—2016 рр.)
|Джерело=[http://www.weatheronline.co.uk/weather/maps/city?FMM=11&FYY=2006&LMM=11&LYY=2016&WMO=33261&CONT=euro&REGION=0006&LAND=UR&ART=TMX&R=0&NOREGION=1&LEVEL=162&LANG=en&MOD=tab www.weatheronline.co.uk] {{ref-en}}
| Січ_сер=-5.0 | Січ_сер_опади=
| Лют_сер=-3.7 | Лют_сер_опади=
| Бер_сер=2.0 | Бер_сер_опади=
| Кві_сер=9.7 | Кві_сер_опади=
| Тра_сер=16.5 | Тра_сер_опади=
| Чер_сер=19.7 | Чер_сер_опади=
| Лип_сер=21.6 | Лип_сер_опади=
| Сер_сер=20.5 | Сер_сер_опади=
| Вер_сер=14.6 | Вер_сер_опади=
| Жов_сер=7.6 | Жов_сер_опади=
| Лис_сер=3.0 | Лис_сер_опади=
| Гру_сер=-1.8 | Гру_сер_опади=
| Рік_сер=8.7 | Рік_сер_опади=
| Січ_сер_мін=-7.1 | Січ_сер_макс=-3.0
| Лют_сер_мін=-6.3 | Лют_сер_макс=-1.1
| Бер_сер_мін=-1.8 | Бер_сер_макс=5.7
| Кві_сер_мін=4.6 | Кві_сер_макс=14.8
| Тра_сер_мін=10.6 | Тра_сер_макс=22.4
| Чер_сер_мін=14.2 | Чер_сер_макс=25.2
| Лип_сер_мін=16.1 | Лип_сер_макс=27.1
| Сер_сер_мін=14.4 | Сер_сер_макс=26.6
| Вер_сер_мін=9.4 | Вер_сер_макс=19.8
| Жов_сер_мін=3.7 | Жов_сер_макс=11.6
| Лис_сер_мін=0.9 | Лис_сер_макс=5.0
| Гру_сер_мін=-3.4 | Гру_сер_макс=-0.2
| Рік_сер_мін=4.6 | Рік_сер_макс=12.8
| Січ_а_макс= | Січ_а_мін=
| Лют_а_макс= | Лют_а_мін=
| Бер_а_макс= | Бер_а_мін=
| Кві_а_макс= | Кві_а_мін=
| Тра_а_макс= | Тра_а_мін=
| Чер_а_макс= | Чер_а_мін=
| Лип_а_макс= | Лип_а_мін=
| Сер_а_макс= | Сер_а_мін=
| Вер_а_макс= | Вер_а_мін=
| Жов_а_макс= | Жов_а_мін=
| Лис_а_макс= | Лис_а_мін=
| Гру_а_макс= | Гру_а_мін=
| Рік_а_макс= | Рік_а_мін=
|}}


=== Парки та сквери ===
=== Парки та сквери ===
Рядок 159: Рядок 203:


=== Вулиці ===
=== Вулиці ===
{{докладніше|Вулиці Конотопа}}
На сьогодні в Конотопі існує понад 400 [[вулиця|вулиць]]. Найдавніші згадки про [[вулиці Конотопа]] датуються [[XIII століття|XIII сторіччям]].
Наразі в Конотопі існує понад 400 [[вулиця|вулиць]]. Найдавніші згадки про вулиці міста датуються [[XIII століття|XIII сторіччям]].


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 166: Рядок 211:
Найдавнішими пам'ятками Конотопщини є пам'ятки археології: тимчасові стоянки племен, поселення, кургани, городища від доби [[неоліт]]у до Київської Русі. Біля села [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівка]] у 1877—1878&nbsp;рр. було знайдено кістки [[мамут]]а та кам'яний ніж, які зберігаються сьогодні у краєзнавчому музеї міста.
Найдавнішими пам'ятками Конотопщини є пам'ятки археології: тимчасові стоянки племен, поселення, кургани, городища від доби [[неоліт]]у до Київської Русі. Біля села [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівка]] у 1877—1878&nbsp;рр. було знайдено кістки [[мамут]]а та кам'яний ніж, які зберігаються сьогодні у краєзнавчому музеї міста.


Точний рік появи Конотопа й досі невідомий, проте історики вважають, що місто існувало ще до навали монголо-татар. Археологічні дослідження 1997—1998 років допускають можливість існування тут поселення доби [[Чернігівське князівство|Чернігівського князівства]]. Так, конотопський краєзнавець Іван Лисий припускав, що пізніше на місці Конотопа існувало літописне місто Липовицьк, що було центром однойменного князівства.
Точний рік появи Конотопа й досі невідомий, проте історики вважають, що місто існувало ще до [[Монгольська навала на Русь|ординської навали]]. Археологічні дослідження 1997—1998 років допускають можливість існування тут поселення доби [[Чернігівське князівство|Чернігівського князівства]]. Так, конотопський краєзнавець Іван Лисий припускав, що пізніше на місці Конотопа існувало літописне місто Липовицьк, що було центром однойменного князівства.


Після занепаду [[Русь|Русі]] землі Конотопщини в [[XVI століття|XVI столітті]] опинилися під [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]], а внаслідок [[Люблінська унія|Люблінської унії]] [[1569]] року перейшли до володінь [[Корона Королівства Польського|польської корони]]. Постійні військові суперечки та конфлікти між Польщею та Московією за територію України призвели до потреби узгодження кордонів. У жовтні [[1634]]&nbsp;р. в документах уперше згадується Конотоп: польський король [[Владислав IV Ваза]] надав землевласнику Миколі Цетисову та його нащадкам у володіння землі під Конотопом, Городищем, [[Єзуч]]ем.
Після занепаду [[Русь|Русі]] землі Конотопщини в [[XVI століття|XVI столітті]] опинилися під [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]], а внаслідок [[Люблінська унія|Люблінської унії]] [[1569]] року перейшли до володінь [[Корона Королівства Польського|польської корони]]. Постійні військові суперечки та конфлікти між Польщею та Московією за територію України призвели до потреби узгодження кордонів. У жовтні [[1634]]&nbsp;р. в документах уперше згадується Конотоп: польський король [[Владислав IV Ваза]] надав землевласнику Миколі Цетисову та його нащадкам у володіння землі під Конотопом, Городищем, [[Єзуч]]ем.


Прикордонні суперечки тривали до 1637&nbsp;р. Московія наполягала на належності конотопських земель до [[Путивльський повіт|Путивльського повіту]], тому кордон у районі Конотопа не визначився. Поляки за цей час збудували укріплення на злитті двох річок&nbsp;— Єзуча та Конотопки, на місті старого «дитинця», саме на тих землях, що належали путивлянину Микифору Яцині. У 1635&nbsp;р. польський шляхтич Підкова заснував садибу Новоселиця, поблизу якої польський староста побудував фортецю Конотоп на північ від поселення Новоселівці. 1640 року укріплення за розпорядженням новгород-сіверського старости О. Пясочинського перебудовано в доволі міцну фортецю. Вона мала чотирикутну форму, вали й укріплені деревом стіни. Довжина кожної зі стін фортеці становила приблизно 100 [[сажень|сажнів]]. До фортеці вело троє воріт: київські, путивльські та роменські. На місці, де був замок, досі існують залишки валів.
Прикордонні суперечки тривали до 1637&nbsp;р. Московія наполягала на належності конотопських земель до [[Путивльський повіт|Путивльського повіту]], тому кордон у районі Конотопа не визначився. Поляки за цей час збудували укріплення на злитті двох річок&nbsp;— Єзуча та Конотопки, на місті старого «дитинця», саме на тих землях, що належали путивлянину Микифору Яцині. У 1635&nbsp;р. польський шляхтич Підкова заснував садибу Новоселиця, поблизу якої польський староста побудував фортецю Конотоп. Перші поселенці Конотопщини&nbsp;— вільні люди, та поступово козацька старшина закріпачувала козаків, відбирала землі та примушувала працювати на себе; з'явилися великі землевласники. 1640 року укріплення за розпорядженням новгород-сіверського старости О. Пясочинського перебудовано в доволі міцну фортецю. Вона мала чотирикутну форму, вали й укріплені деревом стіни. Довжина кожної зі стін фортеці становила приблизно 100 [[сажень|сажнів]]. До фортеці вело троє воріт: київські, путивльські та роменські. На місці, де був замок, досі існують залишки валів.


=== Козацька доба ===
=== Козацька доба ===
{{see also|Конотопська битва}}
{{see also|Конотопська битва}}
У роки [[Хмельниччина|Хмельниччини]] [[1648]]—[[1654]]&nbsp;рр. Конотоп стає сотенним містечком. Землями Конотопщини у XVII&nbsp;ст. проїздили українські та московські посольства, їх урочисто зустрічали в Конотопі та найближчих селах. Особливо пожвавились відносини після звернення [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] до московського царя [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] з пропозицією вступити в боротьбу за польський престол після смерті короля Владислава IV. [[2 квітня]] [[1649]]&nbsp;р. жителі міста вітали московське посольство на чолі з І. Унковським, яке прибуло в Україну для переговорів з Б. Хмельницьким. За 5 верст до міста посланців зустріли конотопський сотник та понад 100 козаків з прапорами: «''…а у города стояли пешие люди по обе стороны с ружьем, а как вошли в город, и в городе стреляли из пушек''». Після [[Білоцерківський мирний договір|Білоцерківського договору]] [[1651]]&nbsp;р. шляхта [[Київське воєводство|Київського]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавського]] та [[Чернігівське воєводство|Чернігівського воєводств]] отримала право повертатись у свої маєтки. Щойно польська шляхта з'явилася біля стін укріплення, конотоп'яни залишили місто і пішли до [[Путивль|Путивля]], де московська адміністрація надавала втікачам землі для заселення. [[1652]] року внаслідок перемоги військ Богдана Хмельницького [[Битва під Батогом|під Батогом]] Україною прокотилась низка антипольських повстань. Конотоп'яни теж піднялися на боротьбу, вигнавши шляхту з міста. З цими подіями пов'язане так зване «конотопське диво», описане Архієпископом Чернігівським і Ніжинським [[Філарет (Гумілевський)|Філаретом (Гумілевським)]]. Згідно з переказами, після вигнання польського гарнізону у фортеці залишався жити староста Сосновський з дружиною та 5 дітьми. Повсталі конотоп'яни звинуватили старосту у зраді та вбили його разом з родиною, а тіла повкидали в колодязь, де вони пролежали три місяці. На свято [[Воздвиження Чесного Хреста]] вода в колодязі раптово піднялась на 20 метрів і підняла тіла вбитих, зовсім без ознак тління. Лише після того, як їх поховали неподалік колодязя за християнським звичаєм, вода пішла донизу.
Перші поселенці Конотопщини&nbsp;— вільні люди, та поступово козацька старшина закріпачувала козаків, відбирала землі та примушувала працювати на себе; з'явилися великі землевласники.

У роки [[Хмельниччина|Хмельниччини]] [[1648]]—[[1654]]&nbsp;рр. Конотоп стає сотенним містечком. Землями Конотопщини у XVII&nbsp;ст. проїздили українські та московські посольства, їх урочисто зустрічали в Конотопі та найближчих селах. Особливо пожвавились відносини після звернення [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] до московського царя [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] з пропозицією вступити в боротьбу за польський престол після смерті короля Владислава IV. [[2 квітня]] [[1649]]&nbsp;р. жителі міста вітали московське посольство на чолі з І. Унковським, яке прибуло в Україну для переговорів з Б. Хмельницьким. За 5 верст до міста посланців зустріли конотопський сотник та понад 100 козаків з прапорами: ''«…а у города стояли пешие люди по обе стороны с ружьем, а как вошли в город, и в городе стреляли из пушек»''. Після [[Білоцерківський мирний договір|Білоцерківського договору]] [[1651]]&nbsp;р. шляхта [[Київське воєводство|Київського]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавського]] та [[Чернігівське воєводство|Чернігівського воєводств]] отримала право повертатись у свої маєтки. Щойно польська шляхта з'явилася біля стін укріплення, конотоп'яни покинули місто і пішли до [[Путивль|Путивля]]. Там московська адміністрація надавала землі втікачам для заселення. [[1652]] року, після перемоги військ Богдана Хмельницького [[Битва під Батогом|під Батогом]], Україною прокотилась низка антипольських повстань. Конотоп'яни теж піднялися на боротьбу, вигнали шляхту з міста та вбили старосту Сосновського разом з сім'єю. З цими подіями пов'язане так зване «конотопське диво», описане Архієпископом Чернігівським і Ніжинським [[Філарет (Гумілевський)|Філаретом (Гумілевським)]]. Згідно з переказами, після вигнання польського гарнізону у фортеці залишався жити староста Сосновський з дружиною та 5 дітьми. Повсталі конотоп'яни звинуватили старосту у зраді та вбили його разом із сім'єю, а тіла повкидали в колодязь, де вони пролежали три місяці. На свято Воздвиження Чесного Хреста вода в колодязі раптово піднялась на 20 метрів і підняла тіла вбитих, зовсім без ознак тління. Лише після того, як їх поховали за християнським звичаєм неподалік колодязя, вода пішла донизу.


Після укладення [[Гадяцький договір|Гадяцької угоди]] гетьманом [[Іван Виговський|Виговським]] московський цар Олексій, аби не втратити Україну, посилає армію під командуванням князя Г. Ромодановського, а пізніше ще одну армію&nbsp;— О.&nbsp;М.&nbsp;Трубецького. Розпочинається [[Московсько-українська війна (1658—1659)|московсько-українська війна 1658—1659]].
Після укладення [[Гадяцький договір|Гадяцької угоди]] гетьманом [[Іван Виговський|Виговським]] московський цар Олексій, аби не втратити Україну, посилає армію під командуванням князя Г. Ромодановського, а пізніше ще одну армію&nbsp;— О.&nbsp;М.&nbsp;Трубецького. Розпочинається [[Московсько-українська війна (1658—1659)|московсько-українська війна 1658—1659]].


[[21 квітня]] [[1659]]&nbsp;р. розпочалася облога Конотопа, в якому оборонялись козаки на чолі з полковником [[Григорій Гуляницький|Г. Гуляницьким]]. [[27 червня]] [[1659]]&nbsp;р. на допомогу місту прийшов з військом [[Іван Виговський]], а [[28 червня]] відбулася славнозвісна [[Конотопська битва]] (інша назва&nbsp;— Соснівська битва), у якій українська армія вщент розгромила армію московитів. Болотиста місцевість поставила московитську кінноту й артилерію в складне становище. Два тилові удари, один завдали ординці із засідки в урочищі Пуста Торговиця, другий&nbsp;— І. Виговський з козаками в районі нинішнього села [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівка]], вирішили долю битви. За короткий час полягло 20 чи 30 тисяч московитського війська, до рук переможців потрапило безліч трофеїв, зокрема великий прапор війська. Поразка змусила Трубецького зняти облогу Конотопа та відступити до Московщини.
[[21 квітня]] [[1659]]&nbsp;р. розпочалася облога Конотопа, у якому оборонялись козаки на чолі з полковником [[Григорій Гуляницький|Г. Гуляницьким]]. [[27 червня]] [[1659]]&nbsp;р. на допомогу містові прийшов гетьман [[Іван Виговський]] з військом, а [[28 червня]] відбулася славнозвісна [[Конотопська битва]], у якій українське козацьке військо вщент розгромило армію московитів. Заболочена місцевість поставила московитську кінноту й артилерію в складне становище. Два тилові удари: один завдали ординці із засідки в урочищі Пуста Торговиця, другий&nbsp;— І. Виговський з козаками в районі нинішнього села [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівка]], вирішили долю битви. За короткий час полягло 20—30 тисяч московитський воїнів, до рук переможців потрапило безліч трофеїв, зокрема великий прапор війська. Поразка змусила Трубецького зняти облогу Конотопа та відступити до Московщини.


[[Файл:RizdvaBogoroditzi.jpg|200пкс|міні|праворуч|Собор Різдва Богородиці (1732—1739&nbsp;рр.)&nbsp;— колись найголовніша пам'ятка міста]]
[[Файл:RizdvaBogoroditzi.jpg|200пкс|міні|праворуч|Собор Різдва Богородиці (1732—1739&nbsp;рр.)&nbsp;— колись найголовніша пам'ятка міста]]
Основною галуззю сільського господарства місцевих селян було землеробство, сіяли [[пшениця|пшеницю]], [[жито]], [[гречка|гречку]], [[овес]] і [[просо]]. Козацька старшина, заможні козаки та міщани займались борошномельним промислом. На річці Конотопка було дві греблі, де діяло 2 [[водяний млин|водяні млини]]. [[17 червня]] [[1672]]&nbsp;р. в селі [[Козацьке (Конотопський район)|Козацьке]] відбулась козацька рада, яка обрала гетьманом Лівобережної України генерального суддю [[Самойлович Іван Самійлович|Івана Самойловича]]. Було прийнято та підписано договірні умови&nbsp;— «[[Конотопські статті]]». З цього часу на конотопські землі почали переселятися вихідці з Правобережної України: Кандиби, Лизогуби, Радичі, Харевичі. Коли в 1674&nbsp;р. встановився поштовий зв'язок Лівобережної України з Москвою, через Конотопщину пройшов поштовий тракт [[Москва]]—[[Путивль]]—[[Київ]]. Під час [[Велика Північна війна|Північної війни 1700—1721 років]] російські війська під проводом [[Меншиков Олександр Данилович|О.&nbsp;Меншикова]] 2 листопада [[1708]]&nbsp;р. знищили [[Батурин]]. Конотоп готувався до оборони від шведів. 16 листопада 1708&nbsp;р. козаки [[Великий Самбір|Великого]] та [[Малий Самбір|Малого Самборів]] разом з конотопською сотнею розбили поблизу Конотопа шведський загін генерала Лінрота, ад'ютанта [[Карл XII|Карла XII]]. У 1711&nbsp;р. Конотопська сотня нараховувала 701 двір і мала 4 курені. За часів гетьмана [[Кирило Розумовський|Кирила Розумовського]] Конотоп належав до рангових маєтностей генерального обозного [[Кочубей Юрій Миколайович|Кочубея]]. За даними ревізії 1751&nbsp;р. у [[Ніжинський полк|Ніжинському полку]], до якого входила і [[Конотопська сотня]], було 2 928 дворів виборних козаків та 5 977 дворів помічників. За описом 1765—1769 років у Конотопській сотні було 58 сіл та хуторів, у Попівській&nbsp;— 17. Населення Конотопа становило 3100 жителів.
Основною галуззю сільського господарства місцевих селян було землеробство, сіяли [[пшениця|пшеницю]], [[жито]], [[гречка|гречку]], [[овес]] і [[просо]]. Козацька старшина, заможні козаки та міщани займались борошномельним промислом. На річці Конотопка було дві греблі, де діяло 2 [[водяний млин|водяні млини]]. [[17 червня]] [[1672]]&nbsp;р. в селі [[Козацьке (Конотопський район)|Козацьке]] відбулась козацька рада, яка обрала гетьманом Лівобережної України генерального суддю [[Самойлович Іван Самійлович|Івана Самойловича]]. Було прийнято та підписано договірні умови&nbsp;— «[[Конотопські статті]]». З цього часу на конотопські землі почали переселятися вихідці з Правобережної України: Кандиби, Лизогуби, Радичі, Харевичі. Коли в 1674&nbsp;р. встановився поштовий зв'язок Лівобережної України з Москвою, через Конотопщину пройшов поштовий тракт [[Москва]]—[[Путивль]]—[[Київ]]. Під час [[Велика Північна війна|Північної війни 1700—1721 років]] російські війська під проводом [[Меншиков Олександр Данилович|О.&nbsp;Меншикова]] 2 листопада [[1708]]&nbsp;р. знищили [[Батурин]]. Конотоп готувався до оборони від шведів. 16 листопада 1708&nbsp;р. козаки [[Великий Самбір|Великого]] та [[Малий Самбір|Малого Самборів]] разом з конотопською сотнею розбили поблизу Конотопа шведський загін генерала Лінрота, ад'ютанта [[Карл XII|Карла XII]]. У 1711&nbsp;р. Конотопська сотня налічувала 701 двір і мала 4 курені. За часів гетьмана [[Кирило Розумовський|Кирила Розумовського]] Конотоп належав до рангових маєтностей генерального обозного [[Кочубей Юрій Миколайович|Кочубея]]. За даними ревізії 1751&nbsp;р. у [[Ніжинський полк|Ніжинському полку]], до якого входила і [[Конотопська сотня]], було 2 928 дворів виборних козаків та 5 977 дворів помічників. За описом 1765—1769 років у Конотопській сотні було 58 сіл та хуторів, у Попівській&nbsp;— 17. Населення Конотопа становило 3100 жителів.


[[1751]] року згідно з універсалом гетьмана Кирила Розумовського Конотоп на 30 років стає особистою власністю генерального обозного Кочубея. У 80-х роках XVIII&nbsp;ст. на Конотопщині прокотилася хвиля селянських повстань, тут діяв загін під проводом [[Гаркуша Семен Іванович|Семена Гаркуші]].
[[1751]] року згідно з універсалом гетьмана Кирила Розумовського Конотоп на 30 років стає особистою власністю генерального обозного Кочубея. У 80-х роках XVIII&nbsp;ст. Конотопщиною прокотилася хвиля селянських повстань, тут діяв загін під проводом [[Гаркуша Семен Іванович|Семена Гаркуші]].


=== У складі Росії ===
=== У складі Росії ===
Рядок 196: Рядок 239:
Генерал-майор, командувач артилерії 6-го піхотного корпусу [[Костенецький Василь Григорович|Василь Костенецький]] за відвагу, проявлену в [[Бородінська битва|Бородінському бою]], був нагороджений орденом Георгія III ступеня і позолоченою шпагою з написом «За хоробрість». У міському краєзнавчому музеї досі зберігається бойовий прапор ополчення [[1812]]&nbsp;р.
Генерал-майор, командувач артилерії 6-го піхотного корпусу [[Костенецький Василь Григорович|Василь Костенецький]] за відвагу, проявлену в [[Бородінська битва|Бородінському бою]], був нагороджений орденом Георгія III ступеня і позолоченою шпагою з написом «За хоробрість». У міському краєзнавчому музеї досі зберігається бойовий прапор ополчення [[1812]]&nbsp;р.


У середині XIX&nbsp;ст. населення міста зросло до 9 тисяч чоловік. Справами міста відали Міська дума і [[ратуша]]. Існували Сирітський та словесний суди, Міське депутатське зібрання та квартирна комісія. Після скасування кріпацтва у 1861&nbsp;р. починається бурхливий розвиток капіталізму, ведеться будівництво залізниць. У 1868—1870&nbsp;рр. була збудована [[Курськ]]о-Київська залізниця, яка пройшла через Конотоп. Рух через місто було відкрито [[17 грудня]] [[1868]]&nbsp;р. У цьому ж році було збудовано залізничний вокзал, депо, Головні залізничні майстерні. Тоді ж прокладено залізницю [[Ворожба (станція)|«Ворожба]]—Конотоп», яка з'єднала села Конотопського повіту з містом. У 1875&nbsp;р. розпочалося будівництво лінії від Конотопа до Москви. У 1890-х стає до ладу залізниця «[[Москва]]—[[Брянськ]]—Конотоп». Конотоп стає важливою вузловою станцією на лінії Московсько-Воронезько-Київської залізниці.
У середині XIX&nbsp;ст. населення міста зросло до 9 тисяч чоловік. Справами міста відали Міська дума і [[ратуша]]. Існували Сирітський та словесний суди, Міське депутатське зібрання та квартирна комісія. Після скасування кріпацтва у 1861&nbsp;р. починається бурхливий розвиток капіталізму, триває будівництво залізниць. У 1868—1870&nbsp;рр. була збудована [[Курськ]]о-Київська залізниця, яка пройшла через Конотоп. Рух через місто було відкрито [[17 грудня]] [[1868]]&nbsp;р. У цьому ж році було збудовано залізничний вокзал, депо, Головні залізничні майстерні. Тоді ж прокладено залізницю [[Ворожба (станція)|«Ворожба]]—Конотоп», яка з'єднала села Конотопського повіту з містом. У 1875&nbsp;р. розпочалося будівництво лінії від Конотопа до Москви. У 1890-х стає до ладу залізниця «[[Москва]]—[[Брянськ]]—Конотоп». Конотоп стає важливою вузловою станцією на лінії Московсько-Воронезько-Київської залізниці.


Особливо Конотоп почав розбудовуватись після того, як через нього пройшла залізниця. Розширювалось новими забудовами залізничне містечко, зводились школи, магазини, лікарня.
Особливо Конотоп почав розбудовуватись після того, як через нього пройшла залізниця. Розширювалось новими забудовами залізничне містечко, зводились школи, магазини, лікарня.
Рядок 206: Рядок 249:
Розвиток промисловості сприяв і зростанню кількості населення міста, яке в 1904&nbsp;р. сягнуло 19 404 осіб. Збільшилось і число будівель (до 2090 одиниць), 55 з яких були мурованими. На той час містом керувала Міська управа, до якої входили поліційна та пожежна команди, лікарня на 40 ліжок, 2 аптеки, 4 фельдшери, 1 ветеринарна частина, 5 ветеринарів, міська лазня і друкарня. З 1891&nbsp;р. в Конотопі розпочалось брукування вулиць камінням на земські кошти.
Розвиток промисловості сприяв і зростанню кількості населення міста, яке в 1904&nbsp;р. сягнуло 19 404 осіб. Збільшилось і число будівель (до 2090 одиниць), 55 з яких були мурованими. На той час містом керувала Міська управа, до якої входили поліційна та пожежна команди, лікарня на 40 ліжок, 2 аптеки, 4 фельдшери, 1 ветеринарна частина, 5 ветеринарів, міська лазня і друкарня. З 1891&nbsp;р. в Конотопі розпочалось брукування вулиць камінням на земські кошти.


У 1904 році в Конотопі [[євреї]] становили 32 відсотки населення<ref>[http://www.jewish.sumy.ua/evr.shtml Статистичний довідник «Города России» ([[Санкт-Петербург]], [[1904]])] {{ref-ru}}</ref>. 1925&nbsp;р. у Конотопі мешкало 6266 євреїв. Згідно з урядовими постановами, десятки єврейських сімей 1925&nbsp;р. переселилися на південь, а в 1929&nbsp;р.&nbsp;— в [[Біробіджан]].
У 1904 році в Конотопі [[євреї]] [[Єврейська громада Конотопа|становили]] 32 відсотки населення<ref>[http://www.jewish.sumy.ua/evr.shtml Статистичний довідник «Города России» ([[Санкт-Петербург]], [[1904]])] {{ref-ru}}</ref>. 1925&nbsp;р. у Конотопі мешкало 6266 євреїв. Згідно з урядовими постановами, десятки єврейських сімей 1925&nbsp;р. переселилися на південь, а в 1929&nbsp;р.&nbsp;— в [[Біробіджан]].


=== XX століття ===
=== XX століття ===
Рядок 212: Рядок 255:
У [[Революція 1905—1907|роки революції (1905—1907)]] залізничники Конотопа та жителі повіту брали активну участь у революційних подіях. Після проголошення загального страйку в [[Москва|Москві]] 7 грудня 1905&nbsp;р. залізничники Конотопа підтримали його, блокуючи проїзд поїздів через станцію Конотоп. Після того, як були введені війська, залізничники міста активізували свої дії.
У [[Революція 1905—1907|роки революції (1905—1907)]] залізничники Конотопа та жителі повіту брали активну участь у революційних подіях. Після проголошення загального страйку в [[Москва|Москві]] 7 грудня 1905&nbsp;р. залізничники Конотопа підтримали його, блокуючи проїзд поїздів через станцію Конотоп. Після того, як були введені війська, залізничники міста активізували свої дії.


[[Перша світова війна]] лягла тягарем на плечі жителів Конотопщини. На фронт було мобілізовано майже половину дорослого чоловічого населення, а під час [[Українська революція|Української революції (1917—1921&nbsp;рр).]] регіон стає ареною бойових дій військ [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]], [[Червона армія|Червоної армії]], [[Біла армія|Денікіна]], [[Контроль австро-німецьких військ над територією України в 1918|австро-німецьких військ]]. На початку [[1918]]&nbsp;р. на Конотопському залізничному вузлі несли службу перша козацька піша стрілецька дивізія («<nowiki/>[[сірожупанники]]<nowiki/>») з полонених українців російської армії та полк ім. Дорошенка (1 200 багнетів) на чолі з курінним Пелещуком.
[[Перша світова війна]] лягла тягарем на плечі жителів Конотопщини. На фронт було мобілізовано майже половину дорослого чоловічого населення, а під час [[Українська революція|Української революції (1917—1921&nbsp;рр).]] регіон стає ареною бойових дій військ [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]], [[Червона армія|Червоної армії]], [[Біла армія|Денікіна]], [[Контроль австро-німецьких військ над територією України в 1918|австро-німецьких військ]]. На початку [[1918]]&nbsp;р. на Конотопському залізничному вузлі несли службу перша козацька піша стрілецька дивізія («<nowiki/>[[сірожупанники]]<nowiki/>») з полонених українців російської армії та полк ім. Дорошенка (1 200 багнетів) на чолі з курінним [[Пелещук Василь|В. Пелещуком]].


У 1921—1923&nbsp;рр. у Конотопі діяло 100 дрібних підприємств легкої, харчової, будівельної промисловості, механічний завод, миловарний, 8 шкіряних, пивоварний завод, 2 друкарні, 2 кондитерські фабрики тощо. Під час [[Голодомор в Україні (1921—1923)|Голодомору 1921—1922&nbsp;рр]]. з церков Конотопщини було вилучено декілька пудів золотих і срібних прикрас та церковних речей на допомогу голодуючим.
У 1921—1923&nbsp;рр. у Конотопі діяло 100 дрібних підприємств легкої, харчової, будівельної промисловості, механічний завод, миловарний, 8 шкіряних, пивоварний завод, 2 друкарні, 2 кондитерські фабрики тощо. Під час [[Голодомор в Україні (1921—1923)|Голодомору 1921—1922&nbsp;рр]]. з церков Конотопщини було вилучено декілька пудів золотих і срібних прикрас та церковних речей на допомогу голодуючим.


[[1923]] року місто стає центром [[Конотопська округа|Конотопської округи]], до складу якої входило 15 районів з населенням до 600 тисяч чоловік. 1923 рік вважається датою утворення Конотопського району, коли він став самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Населення міста у той час становило 29 тисяч жителів.
[[1923]] року місто стає центром двох новоутворених адміністративно-територіальних одиниць: [[Конотопський район|Конотопського району]] та [[Конотопська округа|Конотопської округи]], до складу якої входило 15 районів з населенням до 600 тисяч чоловік. Населення міста тоді становило 29 тисяч жителів.


[[1939]] року в Конотопі проживало вже 50 тисяч населення. Під час [[Сталінські репресії|сталінських репресій 1930-х]] років постраждали десятки конотоп'ян та жителів навколишніх сіл. Найвідомішими жертвами з них були поети П. Коломієць і В.&nbsp;Басок, письменник О.&nbsp;Соколовський та історик-краєзнавець В.&nbsp;Резніков, автор багатьох історико-краєзнавчих нарисів та книг з історії Лівобережної України та Конотопщини. До 1932 року Конотоп входив до складу [[Київська область|Київської області]], з 1932 до 1939 року&nbsp;— до складу [[Чернігівська область|Чернігівської]], а після створення [[Сумська область|Сумської області]] в січні 1939 увійшов до складу Сумщини як райцентр обласного підпорядкування.
1932 року з утворенням перших п'ятьох областей УСРР Конотоп увійшов до складу [[Київська область|Київської області]], пізніше з 1932 до 1939 року місто належало до складу [[Чернігівська область|Чернігівської]], а після створення [[Сумська область|Сумської області]] в січні 1939 увійшло до складу Сумщини як райцентр обласного підпорядкування.

Під час [[Сталінські репресії|сталінських репресій 1930-х]] років постраждали десятки конотоп'ян та жителів навколишніх сіл. Найвідомішими жертвами з них були поети П. Коломієць і В.&nbsp;Басок, письменник О.&nbsp;Соколовський та історик-краєзнавець В.&nbsp;Резніков, автор багатьох історико-краєзнавчих нарисів та книг з історії Лівобережної України та Конотопщини.

[[1939]] року в Конотопі проживало вже 50 тисяч населення.


==== Друга світова війна ====
==== Друга світова війна ====
Після початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] [[9 вересня]] [[1941]]&nbsp;р. Конотоп був зайнятий німецькими військами. До того часу обладнання з промислових підприємств «Червоний металіст» та КПВРЗ евакуювали на схід. Надалі в Конотопському районі було встановлено військове управління, що здійснювалося місцевою комендатурою. Протягом німецької окупації загинуло понад 3800 осіб, 30 тисяч військовополонених та мирних мешканців Конотопа були розстріляні.
Через 79 днів після початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] [[9 вересня]] [[1941]]&nbsp;р. Конотоп був зайнятий німецькими військами. До того часу обладнання з промислових підприємств «Червоний металіст» та КПВРЗ евакуювали на схід. Надалі в Конотопському районі було встановлено військове управління, що здійснювалося місцевою комендатурою. Протягом німецької окупації загинуло понад 3800 осіб, 30 тисяч військовополонених та мирних мешканців Конотопа були розстріляні.


Жителі Конотопа брали участь у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Наприкінці серпня 1941 був створений Конотопський партизанський загін, який згодом приєднався до Путивльського загону під командуванням [[Ковпак Сидір Артемович|Ковпака]] і ввійшов до складу Сумського партизанського з'єднання.
Жителі Конотопа брали участь у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Наприкінці серпня 1941 був створений Конотопський партизанський загін, який згодом приєднався до Путивльського загону під командуванням [[Ковпак Сидір Артемович|Ковпака]] і ввійшов до складу Сумського партизанського з'єднання.


16 серпня 1943 року [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] уточнила завдання військам [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центрального фронту]], яким слід «''наступать в общем направлении на Севск, Хутор-Михайловский и… в дальнейшем развивать наступление в общем направлении на Конотоп''»<ref>История второй мировой войны / ред. А.&nbsp;А. Гречко. том 7. М., Воениздат, 1976. ст.197 {{ref-ru}}</ref>.
16 серпня 1943 року [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] уточнила завдання військам [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центрального фронту]], яким слід «''наступать в общем направлении на Севск, Хутор-Михайловский и… в дальнейшем развивать наступление в общем направлении на Конотоп''»<ref>История второй мировой войны / ред. А.&nbsp;А.&nbsp;Гречко. том 7. М., Воениздат, 1976. ст.197 {{ref-ru}}</ref>.


Місто захопили війська Центрального фронту Червоної армії під командуванням генерала [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Костянтина Рокоссовського]] під час [[Чернігівсько-Прип'ятська операція|Чернігівсько-Прип'ятської операції]]. Особливо відзначилася 60-а армія генерала Черняхівського І.&nbsp;Д.&nbsp;На Конотопському напрямку запеклі бої вів 77-й стрілецький корпус генерал-майора Козлова Петра Михайловича, до складу якого входили: 143-а стрілецька дивізія полковника Лукіна Дмитра Івановича, 132-а стрілецька дивізія генерал-майора Шкрильова Тимофія Калиновича, 280-а стрілецька дивізія генерал-майора Голосова Дмитро Миколайовича, 65-й гвардійський мінометний полк майора Павлова М.&nbsp;О.&nbsp;Їх підтримувала 221-а бомбардувальна авіаційна дивізія полковника Бузильова; з вищезазначеними підрозділами взаємодіяли: 226-а стрілецька дивізія, 248-а курсантська стрілецька бригада, 108-а танкова бригада та 4-а повітряно-десантна дивізія. У ніч з 5 на 6 вересня [[1943]] року передові частини [[Червона армія|РСЧА]] вступили до міста з боку [[Загребелля (Конотоп)|Загребелля]] і [[Сарнавщина|Сарнавщини]], просуваючись до центру міста, звідти на світанку 6 вересня до станції Конотоп, придушуючи на своєму шляху залишки німців в районах хлібзаводу та залізничного переїзду. О 16:30 цього дня радянські війська повністю зайняли місто.
Місто захопили війська Центрального фронту Червоної армії під командуванням генерала [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Костянтина Рокоссовського]] під час [[Чернігівсько-Прип'ятська операція|Чернігівсько-Прип'ятської операції]]. Особливо відзначилася 60-а армія генерала Черняхівського І.&nbsp;Д.&nbsp;На Конотопському напрямку запеклі бої вів 77-й стрілецький корпус генерал-майора Козлова Петра Михайловича, до складу якого входили: 143-а стрілецька дивізія полковника Лукіна Дмитра Івановича, 132-а стрілецька дивізія генерал-майора Шкрильова Тимофія Калиновича, 280-а стрілецька дивізія генерал-майора Голосова Дмитро Миколайовича, 65-й гвардійський мінометний полк майора Павлова М.&nbsp;О.&nbsp;Їх підтримувала 221-а бомбардувальна авіаційна дивізія полковника Бузильова; з вищезазначеними підрозділами взаємодіяли: 226-а стрілецька дивізія, 248-а курсантська стрілецька бригада, 108-а танкова бригада та 4-а повітряно-десантна дивізія. У ніч з 5 на 6 вересня [[1943]] року передові частини [[Червона армія|РСЧА]] вступили до міста з боку [[Загребелля (Конотоп)|Загребелля]] і [[Сарнавщина|Сарнавщини]], просуваючись до центру міста, звідти на світанку 6 вересня до станції Конотоп, придушуючи на своєму шляху залишки німців в районах хлібзаводу та залізничного переїзду. О 16:30 цього дня радянські війська повністю зайняли місто.
Рядок 234: Рядок 281:
Після звільнення міста та району у вересні [[1943]]&nbsp;р. розпочалася відбудова народного господарства та будівництво. Спочатку був відновлений залізничний рух у напрямку [[Бахмач]]а. До кінця 1943 року закінчилась відбудова першої черги паровозного депо, міської електростанції, відновив свою роботу завод «Червоний металіст», хлібозавод. У грудні 1949&nbsp;р. у місті шляхом народного будівництва пущений трамвай (див. [[Конотопський трамвай]]), чотири роки потому (1953) замість зруйнованого зведений новий залізничний вокзал. Будинок культури заводу «Червоний металіст» відкрився 1954&nbsp;р. Протягом усього десятиріччя тривали роботи з увічнення пам'яті загиблих воїнів [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. У 1955—1956&nbsp;рр. останки колишніх воїнів перенесли до братських могил. 1967 року відкритий Конотопський міський меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни та побудована [[Конотопська дитяча залізниця]], яка, втім, у [[1970-ті|70-х]] роках була розібрана та вивезена з міста та згодом не відновлювалась. 1972 року почав працювати завод з виробництва поршнів, а 1973&nbsp;р.&nbsp;— арматурний завод<ref>{{cite web|title=Конотоп від сивої давнини до сьогодення|url=http://www.grad.konotop.net/|work=Конотопський інформаційно-історичний портал|accessdate=18 березня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php|archivedate=26 січня 2013|deadurl=yes}}</ref>. 1974 року збудовані корпус технікуму транспортного будівництва та Будинок культури [[Конотопський вагоноремонтний завод|КВРЗ]]. 1977 року перші студенти розпочали навчання в новому комплексі Індустріально-педагогічного технікуму.
Після звільнення міста та району у вересні [[1943]]&nbsp;р. розпочалася відбудова народного господарства та будівництво. Спочатку був відновлений залізничний рух у напрямку [[Бахмач]]а. До кінця 1943 року закінчилась відбудова першої черги паровозного депо, міської електростанції, відновив свою роботу завод «Червоний металіст», хлібозавод. У грудні 1949&nbsp;р. у місті шляхом народного будівництва пущений трамвай (див. [[Конотопський трамвай]]), чотири роки потому (1953) замість зруйнованого зведений новий залізничний вокзал. Будинок культури заводу «Червоний металіст» відкрився 1954&nbsp;р. Протягом усього десятиріччя тривали роботи з увічнення пам'яті загиблих воїнів [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. У 1955—1956&nbsp;рр. останки колишніх воїнів перенесли до братських могил. 1967 року відкритий Конотопський міський меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни та побудована [[Конотопська дитяча залізниця]], яка, втім, у [[1970-ті|70-х]] роках була розібрана та вивезена з міста та згодом не відновлювалась. 1972 року почав працювати завод з виробництва поршнів, а 1973&nbsp;р.&nbsp;— арматурний завод<ref>{{cite web|title=Конотоп від сивої давнини до сьогодення|url=http://www.grad.konotop.net/|work=Конотопський інформаційно-історичний портал|accessdate=18 березня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php|archivedate=26 січня 2013|deadurl=yes}}</ref>. 1974 року збудовані корпус технікуму транспортного будівництва та Будинок культури [[Конотопський вагоноремонтний завод|КВРЗ]]. 1977 року перші студенти розпочали навчання в новому комплексі Індустріально-педагогічного технікуму.


=== Доба незалежності ===
=== У складі незалежної України ===
Наявний вигляд міста сформувався внаслідок післявоєнної забудови та будівництва в 70-80 роках XX сторіччя.
Наявний вигляд міста сформувався внаслідок післявоєнної забудови та будівництва в 70-80 роках XX сторіччя.


Рядок 272: Рядок 319:


== Культура ==
== Культура ==
Основними осередками культури міста є музеї. Станом на кінець 2018 року діють міський [[Конотопський міський краєзнавчий музей імені О. М. Лазаревського|краєзнавчий музей]], [[Конотопський музей авіації|музей авіації]] та [[Музей-садиба генерала М. І. Драгомирова|музей-садиба генерала Драгомирова]].
У Конотопі функціонують:

* 4 бібліотеки;
[[Конотопська міська централізована бібліотечна система]] об'єднує чотири міські бібліотеки:
* 2 будинки культури;
* [[Конотопська центральна міська бібліотека імені С. І. Пономарьова|центральна міська бібліотека]];
* центральна дитяча бібліотека;
* міська бібліотека для дорослих;
* міська бібліотека для дітей.

За [[Вулиця Клубна (Конотоп)|вулицею Клубною]], 2 також діє опорна лінійно-технічна бібліотека станції Конотоп [[Південно-Західна залізниця|Південно-Західної залізниці]]<ref>[http://gntb.gov.ua/ua/p/templp.html?m4 НТБ і технічні бібліотеки Південно-Західної залізниці]</ref>.

Інші осередки культури:
* міський палац культури;
* 2 міські будинки культури;
* 2 дитячі музичні школи;
* 2 дитячі музичні школи;
* дитяча школа мистецтв;
* дитяча школа мистецтв;
* центр культури і дозвілля.
* центр культури і дозвілля.

Діють міський краєзнавчий музей, музей авіації та музей-садиба генерала Михайла Драгомирова.


На території міста розташований [[Вознесенський собор (Конотоп)|Вознесенський собор]], який у народі називають Сорокосвятською церквою, та унікальна дерев'яна споруда [[Свято-Миколаївська церква (Конотоп)|Свято-Миколаївської церкви]]. [[2011]] року було збудовано [[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Конотоп)|Конотопський Собор Різдва Пресвятої Богородиці]].
На території міста розташований [[Вознесенський собор (Конотоп)|Вознесенський собор]], який у народі називають Сорокосвятською церквою, та унікальна дерев'яна споруда [[Свято-Миколаївська церква (Конотоп)|Свято-Миколаївської церкви]]. [[2011]] року було збудовано [[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Конотоп)|Конотопський Собор Різдва Пресвятої Богородиці]].
Рядок 289: Рядок 344:
[[Файл:Конотопська битва..JPG|300пкс|right|thumb|[[Пам'ятний знак Конотопської битви]]]]
[[Файл:Конотопська битва..JPG|300пкс|right|thumb|[[Пам'ятний знак Конотопської битви]]]]


У місті зведено два пам'ятники українському письменнику Тарасові Григоровичу Шевченку: 1939 року встановили перший (розташований біля школи №&nbsp;2), а 1993 року на [[Проспект Миру (Конотоп)|проспекті Миру]], у середмісті, відкритий другий пам'ятник Кобзареві, більший за розмірами.
У місті зведено два пам'ятники Тарасові Шевченку: 1939 року біля школи №&nbsp;2 встановили перший, а 1993 року на [[Проспект Миру (Конотоп)|проспекті Миру]], у середмісті, відкритий більший пам'ятник Кобзареві. У місті наявні пам'ятники російському поетові О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкіну та художникові К.&nbsp;С.&nbsp;Малевичу.


1992 року встановлено пам'ятник-бюст бойовому генералу, видатному військовому теоретику, уродженцю Конотопа М.&nbsp;І.&nbsp;Драгомирову в парку колишньої садиби генерала. 2004 року відбулося відкриття пам'ятника Конотопському трамваю, що являє собою справжній металевий трамвайний вагон для перевезення пасажирів КТМ-55.
1992 року встановлено погруддя бойовому генералу М.&nbsp;І.&nbsp;Драгомирову в парку його колишньої садиби (нині&nbsp;— музей-садиба генерала Драгомирова). 2016 року на розі [[Вулиця Лазаревського (Конотоп)|Лазаревського]] та [[Вулиця Генерала Тхора (Конотоп)|Генерала Тхора]] встановлене погруддя полководцю Г. Гуляницькому, що очолював оборону міста протягом Конотопської битви.


На південному виїзді з міста у вигляді пам'ятника стоїть трактор У-2, встановлений 1986 року. 2004 року поруч із трамвайним депо відкритий пам'ятник Конотопському трамваю, що являє собою справжній вагон КТМ-55.
Крім того, у Конотопі наявні один пам'ятник російському поетові Олександру Сергійовичу Пушкіну, пам'ятник Казимиру Малевичу. Біля музею-садиби [[Драгомиров Михайло Іванович|Михайла Івановича Драгомирова]] розташований його бюст. Існує також бюст Григорію Гуляницькому, встановлений 2016 року.


На [[Проспект Червоної Калини (Конотоп)|проспекті Червоної Калини]] в 1989 році встановлені меморіальні плити на честь воїнів Конотопщини, які загинули в афганській війні, а 2004 року&nbsp;— пам'ятний знак чорнобильцям. На проспекті також є меморіал жертв [[Голодомори в Україні|Голодомору]].
На [[Проспект Червоної Калини (Конотоп)|проспекті Червоної Калини]] в 1989 році встановлені меморіальні плити на честь воїнів Конотопщини, які загинули в [[Війна в Афганістані (1979—1989)|афганській війні]], а 2004 року&nbsp;— пам'ятний знак [[Чорнобильська катастрофа|чорнобильцям]]. На проспекті також є меморіал жертв [[Голодомори в Україні|Голодомору]].


На [[Площа Конотопських дивізій|площі Конотопських дивізій]] височіє [[стела]] (відкрита 6 вересня 2003 року), присвячена 143-й стрілецькій дивізії, 280-й стрілецькій дивізії та 65-му гвардійському мінометному полку. На виїзді з міста в бік [[Ромни|Ромнів]] стоїть пам'ятник трактору, а поруч з трамвайним депо&nbsp;— пам'ятник Конотопському трамваю.
На [[Площа Конотопських дивізій|площі Конотопських дивізій]] височіє [[стела]], відкрита 6 вересня 2003 року, присвячена 143-й стрілецькій дивізії, 280-й стрілецькій дивізії та 65-му гвардійському мінометному полку.


[[6 вересня]] [[2008]] року у центрі міста, на Конотопському бульварі, відкритий пам'ятник Коню. 2 липня 2013 року вандали зірвали коня з постаменту, лишивши скульптуру у розтрощеному стані лежати поруч<ref>[http://topgorod.com/news/sumy/proisshestviya/13558-vandaly-nizvergli-konotopskogo-konya.html Вандали скинули конотопського коня] {{ref-ru}}</ref>, проте 6 вересня того ж року пам'ятник було відновлено<ref>[http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/kon-vernulsya-v-konotope-vostanovili-pamyatnik-konyu/ Кінь повернувся: у Конотопі відновили пам'ятник коню] {{ref-ru}}</ref>. Крім того, 2008 року також відбулося урочисте відкриття першої експозиції міського музею авіації.
[[6 вересня]] [[2008]] року у центрі міста, на Конотопському бульварі, був відкритий пам'ятник Коню. Пам'ятник був викрадений 2 липня 2013 року, та згодом відновлений. Також цього дня відбулося урочисте відкриття першої експозиції Музею авіації Конотопа, яка представлена гелікоптерами: Мі-2, Мі-8Т, Мі-24А, Мі-24В, велетень Мі-6АЯ та літак Л-39.


2015 року з нагоди 356-ої річниці [[Конотопська битва|Конотопської битви]] відкритий пам'ятний знак. У події в суботу, [[11 липня]], взяли участь декілька тисяч жителів міста, керівники області, народні депутати, представники духівництва, партій націоналістичного спрямування, козацьких організацій, волонтери. Пам'ятний знак встановлено на тому місці, де колись був мур [[Конотопська фортеця|Конотопської фортеці]]<ref>[http://www.sumylife.com/%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%96-%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA-%D0%BD/ У Конотопі встановили пам'ятний знак на честь 356-ї річниці знаменитої битви]</ref>.
[[11 липня]] [[2015]] року з нагоди 356-ї річниці [[Конотопська битва|Конотопської битви]] на місці, де колись проходив мур [[Конотопська фортеця|Конотопської фортеці]], встановлений пам'ятний знак. У відкритті взяли участь декілька тисяч жителів міста, керівники області, народні депутати; представники духівництва, партій націоналістичного спрямування, козацьких організацій; волонтери<ref>[http://www.sumylife.com/%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%96-%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA-%D0%BD/ У Конотопі встановили пам'ятний знак на честь 356-ї річниці знаменитої битви]</ref>.


=== Спорт ===
=== Спорт ===
Рядок 326: Рядок 381:


== Транспорт ==
== Транспорт ==
[[Файл:Konotop - Railway station.JPG|300пкс|міні|праворуч|Залізничний вокзал станції «Конотоп»]]


=== Міський ===
Основними видами [[громадський транспорт|громадського транспорту]] в Конотопі є [[Конотопський трамвай|трамвай]] і [[маршрутне таксі|маршрутні таксі]]. У місті діють три [[трамвай]]ні маршрути та близько 20 маршрутів [[маршрутне таксі|маршрутного таксі]]. Трамвайні перевезення забезпечує КП «Конотопське трамвайне управління», що підпорядковане місту. Перевезення [[пасажир]]ів на всіх маршрутах таксі забезпечується приватними перевізниками<ref>[https://www.eway.in.ua/ua/cities/konotop Маршрути Конотопа на eway.in.ua]</ref>.
[[Файл:Trams in Konotop (11).JPG|215пкс|міні|праворуч|Трамвай [[К-1 (трамвай)|K-1]] на вулицях міста]]
Основними видами міського [[громадський транспорт|громадського транспорту]] в Конотопі є [[Конотопський трамвай|трамвай]] і [[маршрутне таксі|маршрутні таксі]]. У місті діють три [[трамвай]]ні маршрути та близько 20 маршрутів [[маршрутне таксі|маршрутного таксі]]. Трамвайні перевезення забезпечує КП «Конотопське трамвайне управління», що підпорядковане місту. Перевезення [[пасажир]]ів на всіх маршрутах таксі забезпечується приватними перевізниками<ref>[https://www.eway.in.ua/ua/cities/konotop Маршрути Конотопа на eway.in.ua]</ref>.


[[18 січня]] [[2017]] року власники маршрутних таксі повідомили владу міста про необхідність підняття плати за проїзд з 3 до 6 ₴ і попередили про страйк [[21 січня]]. Зазначеного дня маршрутні таксі не вийшли на лінії, а трамваї за ініціативи міської влади працювали в посиленому режимі. [[23 січня]] біля будівлі міської ради відбулися два мітинги: один&nbsp;— водіїв маршрутних таксі, інший&nbsp;— противників підвищення тарифів. Того ж дня мер [[Семеніхін Артем Юрійович|Артем Семеніхін]] розірвав усі договори з перевізниками. [[24 січня]] мерія почала укладати нові договори за умов плати за проїзд 2,50 ₴<ref>[[Аронець Олександр Романович|Олександр Аронець]]. [https://www.facebook.com/oleksandr.aronets/posts/1403581389653979 Шах і мат баригам] від [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|свободівського]] мера Конотопа [[Семеніхін Артем Юрійович|Артема Семеніхіна]] // 15:20 23 січня 2017; [https://www.facebook.com/groups/109913539203815/permalink/573636962831468/ copy] by Андрій Бондаренко</ref><ref>Сергій Ярошенко. [https://www.facebook.com/groups/109913539203815/permalink/573636962831468/?comment_id=573701876158310 Хроніка подій] // 10:06 24 січня 2017</ref>. Станом на травень 2018 року проїзд у маршрутних таксі міста коштував 4 ₴.
[[18 січня]] [[2017]] року власники маршрутних таксі повідомили владу міста про необхідність підняття плати за проїзд з 3 до 6 ₴ і попередили про страйк [[21 січня]]. Зазначеного дня маршрутні таксі не вийшли на лінії, а трамваї за ініціативи міської влади працювали в посиленому режимі. [[23 січня]] біля будівлі міської ради відбулися два мітинги: один&nbsp;— водіїв маршрутних таксі, інший&nbsp;— противників підвищення тарифів. Того ж дня мер [[Семеніхін Артем Юрійович|Артем Семеніхін]] розірвав усі договори з перевізниками. [[24 січня]] мерія почала укладати нові договори за умов плати за проїзд 2,50 ₴<ref>[[Аронець Олександр Романович|Олександр Аронець]]. [https://www.facebook.com/oleksandr.aronets/posts/1403581389653979 Шах і мат баригам] від [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|свободівського]] мера Конотопа [[Семеніхін Артем Юрійович|Артема Семеніхіна]] // 15:20 23 січня 2017; [https://www.facebook.com/groups/109913539203815/permalink/573636962831468/ copy] by Андрій Бондаренко</ref><ref>Сергій Ярошенко. [https://www.facebook.com/groups/109913539203815/permalink/573636962831468/?comment_id=573701876158310 Хроніка подій] // 10:06 24 січня 2017</ref>. Станом на травень 2018 року проїзд у маршрутних таксі міста коштував 4 ₴.

=== Міжміський ===
У місті діє [[автовокзал]], який є центром міжміського та приміського автобусного сполучення. Звідти курсують автобуси у навколишні села та міста ([[Кролевець]], [[Бахмач]], [[Шостка]], [[Ромни]], [[Суми]], [[Чернігів]], [[Полтава]], [[Харків]])<ref>[https://avtobys.in.ua/sumska/konotop/ Автовозкал Конотоп&nbsp;— розклад руху автобусів]</ref>.

=== Залізничний ===
[[Файл:Вокзал Конотоп 003.jpeg|300пкс|міні|праворуч|Залізничний вокзал станції «Конотоп»]]
Залізничний рух через місто розпочався [[1868]] року, тоді ж були побудовані перший вокзал і [[Головні залізничні майстерні (Конотоп)|головні залізничні майстерні]]. Нині [[Конотоп (станція)|«Конотоп»]] (код станції: 327400)&nbsp;— головна станція [[Конотопська дирекція залізничних перевезень|Конотопської дирекції]] [[Південно-Західна залізниця|Південно-Західної залізниці]], має міжміський і приміський вокзали.

Конотоп&nbsp;— важливий залізничний вузол, що забезпечує вантажні та пасажирські перевезення в семи напрямках: [[Москва|Московському]], [[Київ]]ському, [[Харків]]ському, [[Гомель]]ському, [[Курськ]]ому, [[Полтава|Полтавському]], [[Вітебськ]]ому. Залізничні шляхи мають три напрями&nbsp;— на Бахмач, Хутір-Михайлівський і Ворожбу.

Крім головної станції у місті також існує зупинний пункт [[Залізобетонний]].


== Освіта ==
== Освіта ==
Рядок 375: Рядок 442:
* [[Ніколо Петраш|Петраш Ніколо]] ([[1975]])&nbsp;— український композитор та співак, автор багатьох відомих пісень українською та російською мовами.
* [[Ніколо Петраш|Петраш Ніколо]] ([[1975]])&nbsp;— український композитор та співак, автор багатьох відомих пісень українською та російською мовами.
* [[Півень Олександр Сергійович]] ([[1987]]—[[2016]])&nbsp;— старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
* [[Півень Олександр Сергійович]] ([[1987]]—[[2016]])&nbsp;— старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
* [[Пономарьов Степан Іванович]] ([[1828]]—[[1913]])&nbsp;— бібліограф, член-кореспондент Російської Академії Наук, редактор першого повного зібрання творів М. Некрасова.
* [[Приміський Ігор Пилипович]] ([[1950]])&nbsp;— український кінооператор.
* [[Приміський Ігор Пилипович]] ([[1950]])&nbsp;— український кінооператор.
* [[Радченко Сергій Іванович]] ([[1880]]—[[1942]])&nbsp;— український медик, гігієніст.
* [[Радченко Сергій Іванович]] ([[1880]]—[[1942]])&nbsp;— український медик, гігієніст.
Рядок 387: Рядок 455:


=== Проживали в місті ===
=== Проживали в місті ===
Вихідцем з Конотопа був [[Драгомиров Михайло Іванович|Михайло Драгомиров]] ([[1830]]—[[1905]])&nbsp;— письменник, публіцист, військовий діяч, герой [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878]], до якого декілька разів приїздив художник [[Ілля Рєпін]] і писав з нього отамана [[Іван Сірко|Сірка]] на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Вихідцем з Конотопа був [[Драгомиров Михайло Іванович|Михайло Драгомиров]] ([[1830]]—[[1905]])&nbsp;— письменник, публіцист, військовий діяч, герой [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878]], до якого декілька разів приїздив художник [[Ілля Рєпін]] і написав з нього отамана [[Іван Сірко|Сірка]] на картині «[[Запорожці (картина)|Запорожці пишуть листа турецькому султану]]».


Конотоп'янином був відомий діяч культури і просвіти, перекладач, професор [[Харківський університет|Харківського університету]] [[Парпура Максим Йосипович|Максим Парпура]] ([[1763]]—[[1828]]). [[1798]] року в [[Петербург|Петербурзі]] він за свої кошти видав [[Енеїда (Котляревський)|''Енеїду'']] [[Іван Котляревський|Івана Котляревського]].
Конотоп'янином був відомий діяч культури і просвіти, перекладач, професор [[Харківський університет|Харківського університету]] [[Парпура Максим Йосипович|Максим Парпура]] ([[1763]]—[[1828]]). [[1798]] року в [[Петербург|Петербурзі]] він за свої кошти видав [[Енеїда (Котляревський)|''Енеїду'']] [[Іван Котляревський|Івана Котляревського]].


Також у Конотопі деякий час проживав український радянський художник-авангардист білоруського походження [[Малевич Казимир Северинович|Казимир Малевич]] ([[1879]]—[[1935]]), де й продав свою першу картину. Митець є одним із засновників нових напрямків абстрактного мистецтва&nbsp;— супрематизму та кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва. Сім'я Малевичів жила в Конотопі у 1894—1895 роках. Він згадує Конотоп як місто, де було багато товстих торговок салом:
У Конотопі розпочався професійний творчий шлях українського художника-авангардиста, теоретика мистецтва, педагога [[Малевич Казимир Северинович|Казимира Малевича]] ([[1879]]—[[1935]]). Сім'я Малевичів жила в місті у 1894—1896 роках. Тут він продав свою першу картину «Місячна ніч»<ref>[https://sumy.depo.ua/ukr/sumy/konotopskiy-malevich-23062015135300 Відомий світу «Чорний квадрат» починався з конотопської «Місячної ночі»]</ref>. Митець є одним із засновників нових напрямків абстрактного мистецтва&nbsp;— супрематизму та кубофутуризму. Він згадує Конотоп як місто, де було багато товстих торговок салом і часником:

{{Цитата|О славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала. На базарах і біля станцій довгими рядовицями сиділи за столиками тітки, котрі називалися сальницями, від них пахло часником. (…) Я сростав серед цього українського сала і часнику в Конотопі.}}


{{Цитата|Тюбики, палитра, кисти, зонтики, стул складной с самого Белополья не давали мне покоя. Мне было 16 лет, я уже рисовал, как мне казалось, всё, и коров, и лошадей, и людей, как рисовали художники в журналах.}}
{{Цитата|Тюбики, палитра, кисти, зонтики, стул складной с самого Белополья не давали мне покоя. Мне было 16 лет, я уже рисовал, как мне казалось, всё, и коров, и лошадей, и людей, как рисовали художники в журналах.}}
Рядок 404: Рядок 474:
Уся трудова та творча діяльність [[Костель Григорій Григорович|Григорія Костеля]] (нар. [[1947]]), що народився в селі [[Заболотове]] [[Кролевецький район|Кролевецького району]], пов'язана з містом. 1967 року розпочав трудову діяльність, працюючи директором Конотопського районного будинку культури. На думку фахівців, найуспішніший режисер народного театру. Заслужений працівник культури України. Проживає на Загребеллі&nbsp;— мікрорайоні міста на правому березі [[Єзуч]]а.
Уся трудова та творча діяльність [[Костель Григорій Григорович|Григорія Костеля]] (нар. [[1947]]), що народився в селі [[Заболотове]] [[Кролевецький район|Кролевецького району]], пов'язана з містом. 1967 року розпочав трудову діяльність, працюючи директором Конотопського районного будинку культури. На думку фахівців, найуспішніший режисер народного театру. Заслужений працівник культури України. Проживає на Загребеллі&nbsp;— мікрорайоні міста на правому березі [[Єзуч]]а.
У Конотопі живе та працює український письменник, художник, журналіст, член НСПУ [[Корнющенко Іван Пилипович]].
У Конотопі живе та працює український письменник, художник, журналіст, член НСПУ [[Корнющенко Іван Пилипович]] (нар. [[1936]]).


Крім того, у Конотопі бували письменники [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], [[Гоголь Микола Васильович|Микола Гоголь]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]], композитор [[Чайковський Петро Ілліч|Петро Чайковський]].
Крім того, у Конотопі бували письменники [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]], [[Гоголь Микола Васильович|Микола Гоголь]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]], [[Ганна Барвінок]], композитор [[Чайковський Петро Ілліч|Петро Чайковський]].


== У мистецтві ==
== У мистецтві ==
Рядок 422: Рядок 492:
* {{Прапор|Болгарія}} [[Мездра]], [[Болгарія]] ([[7 вересня]] [[2012 рік|2012 року]])<ref name="Мездра" >{{cite news|url=http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/novosti-novosti-konotopa-p-dpisali-m-zhnarodnii-dogov-r/|title=Підписали міжнародний договор|work=Голос Конотопа konotop.in.ua|date=14 вересня 2012|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180323202521/http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/novosti-novosti-konotopa-p-dpisali-m-zhnarodnii-dogov-r/|archivedate=23 березня 2018|accessdate=23 березня 2018}}</ref>
* {{Прапор|Болгарія}} [[Мездра]], [[Болгарія]] ([[7 вересня]] [[2012 рік|2012 року]])<ref name="Мездра" >{{cite news|url=http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/novosti-novosti-konotopa-p-dpisali-m-zhnarodnii-dogov-r/|title=Підписали міжнародний договор|work=Голос Конотопа konotop.in.ua|date=14 вересня 2012|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180323202521/http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/novosti-novosti-konotopa-p-dpisali-m-zhnarodnii-dogov-r/|archivedate=23 березня 2018|accessdate=23 березня 2018}}</ref>
* {{Прапор|Україна}} [[Красногорівка]], [[Донецька область]], [[Україна]] ([[28 квітня]] [[2016 рік|2016 року]])<ref name="Красногорівка" >{{cite news|url=http://www.05447.com.ua/news/1208694|title=Підписано Договір про побратимство між Конотопом та Красногорівкою Донецької області|work=Сайт Конотопа 05447.com.ua|date=29 квітня 2016|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171008232425/https://www.05447.com.ua/news/1208694|archivedate=8 жовтня 2017|accessdate=18 жовтня 2016}}</ref>
* {{Прапор|Україна}} [[Красногорівка]], [[Донецька область]], [[Україна]] ([[28 квітня]] [[2016 рік|2016 року]])<ref name="Красногорівка" >{{cite news|url=http://www.05447.com.ua/news/1208694|title=Підписано Договір про побратимство між Конотопом та Красногорівкою Донецької області|work=Сайт Конотопа 05447.com.ua|date=29 квітня 2016|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171008232425/https://www.05447.com.ua/news/1208694|archivedate=8 жовтня 2017|accessdate=18 жовтня 2016}}</ref>

== Див. також ==

* [[Єврейська громада Конотопа]]
* [[Конотопська центральна міська бібліотека імені С. І. Пономарьова]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 441: Рядок 506:


== Покликання ==
== Покликання ==
{{Вікіпосилання
{{commonscat|Konotop}}
|Тема = Конотоп
|Вікісловник = Конотоп
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати = Конотоп
|Вікіджерела =
|Віківиди =
|Вікіновини =
|Вікісховище = Category:Konotop
|Метавікі =
|Проект =
}}
* {{cite web|title=Конотоп від сивої давнини до сьогодення|url=http://www.grad.konotop.net/|work=Конотопський інформаційно-історичний портал|accessdate=18 березня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php|archivedate=26 січня 2013|deadurl=yes}}
* {{cite web|title=Конотоп від сивої давнини до сьогодення|url=http://www.grad.konotop.net/|work=Конотопський інформаційно-історичний портал|accessdate=18 березня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130126122055/http://www.grad.konotop.net/index.php|archivedate=26 січня 2013|deadurl=yes}}
* [http://rada.konotop.org/ Офіційний сайт Конотопської міської ради]
* [http://rada.konotop.org/ Офіційний сайт Конотопської міської ради]
Рядок 454: Рядок 530:
* [https://www.youtube.com/watch?v=UlbJB4isXF8 Визволення Конотопа. Хроніка 1943 рік]
* [https://www.youtube.com/watch?v=UlbJB4isXF8 Визволення Конотопа. Хроніка 1943 рік]


{{Navboxes
|title = Статті та теми, пов'язані з Конотопом
|list =
{{Конотоп}}
{{50 найбільших міст України}}
{{50 найбільших міст України}}
{{Сумська область}}
{{Населені пункти Сумської області}}
{{Населені пункти Сумської області}}
{{Сумська область}}
{{Посем'я (УНР)}}
{{Історичні місця Сумської області}}
{{Історичні місця Сумської області}}
}}
{{Конотопський район|nocat=1}}<!--ставте в шаблон |nocat=1 в міста обласного значення, що є районними центрами-->
{{Бібліоінформація}}
{{Конотоп}}
{{Посейм'я (УНР)}}


[[Категорія:Конотоп|*]]
[[Категорія:Конотоп|*]]

Версія за 22:07, 15 листопада 2018

Конотоп
Герб міста Конотоп.svg Прапор міста Конотоп.svg
Герб Конотопа Прапор Конотопа
Konotop Montage 2017.png
Проти годинникової стрілки, починаючи з верхнього правого кута: Шуховська вежа, Кінотеатр «Мир», Вознесенський кафедральний собор, Будівля Конотопської міської ради, Пам'ятник Коню, Конотопський вокзал і трамвай
Основні дані
Інша назва Конотіп
Конотопіль
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Конотопська міська рада
Засноване XVII століття
Перша згадка 1635 р.
Статус міста з 1648 року
Населення 87 099 (01.01.2018)[1]
 - повне 87 099 (01.01.2018)[1]
Площа 43,78 км²[2][3]
Густота населення 1989 осіб/км²
Поштові індекси 41600—41615
Телефонний код +380-5447
Координати 51°14′12″ пн. ш. 33°12′09″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 140 м
Водойма р. Єзуч, Конотопка, Липка, Куколка
Назва мешканців конотоп'я́нин, конотоп'я́ни, коното́пець, коното́пці
Міста-побратими Болгарія Болгарія, Мездра[4]
Україна Україна, Красногорівка[5]
День міста 6 вересня
Номери автомобілів BM, HM
Відстань
Найближча залізнична станція Конотоп
До обл./респ. центру
 - фізична 117 км
 - залізницею 129 км
 - автошляхами 131 км
До Києва
 - фізична 208 км
 - залізницею 221 км
 - автошляхами 259 км
Міська влада
Адреса 41615, м. Конотоп, Сумська область, проспект Миру, 8
тел. +38 (05447) 2-34-32
Міський голова Сизон Тетяна Анатоліївна (в.о.)

CMNS: Конотоп у Вікісховищі

Карта
Конотоп. Карта розташування: Україна
Конотоп
Конотоп
Конотоп. Карта розташування: Сумська область
Конотоп
Конотоп

Коното́п (раніше Коноті́п[6][7][8][9]; МФА[kon̪oˈt̪ɔp] ( прослухати)) — місто обласного значення в Сумській області України, адміністративний центр Конотопського району та Конотопської міської ради.

Розташований на річці Єзуч, за 131 км від обласного центру. Населення міста становить 87 тисяч осіб, враховуючи підпорядковану Підлипненську сільраду — 91 тисяч осіб (2018). За цим показником займає 47 місце в Україні.

Історичне населене місце[10], один з історичних центрів Посем'я та Сіверщини, друге за значенням і населенням місто Сумщини.

Загальні відомості

Конотоп — промислове місто, важливий транспортний вузол. Стабільно працюють підприємства: ВАТ «Конотопський завод „Мотордеталь“», продукція якого експортується до Німеччини, Італії, Польщі, Болгарії, В'єтнаму; ВАТ «Конотопський арматурний завод» — єдине підприємство в Україні, що випускає сталеву арматуру високого тиску і нафтопромислове обладнання; ДП «Авіакон», ВАТ «Конотопм'ясо», Конотопський молокозавод і Конотопський хлібокомбінат. Загалом працює понад 20 підприємств, зареєстровано 640 малих підприємств. У місті — 16 шкіл та інтернатів, 9 позашкільних закладів, 2 заклади вищої освіти та 3 заклади середньої освіти, 7 клубних установ, 5 бібліотек, палац культури, 2 будинки культури, міський краєзнавчий музей ім. О. М. Лазаревського, міський музей авіації, музей-садиба генерала М. І. Драгомирова. Діє одне єпархіальне управління.

Раніше стабільно працювали ВАТ «НВО Червоний металіст», у складі якого діяв науково-дослідний інститут «Автоматвуглерудпром», Конотопський вагоноремонтний завод і ВАТ «Конотопська швейна фабрика „Силует“», яка активно співпрацювала з американськими та канадськими фірмами.

Назва

Слово коното́п позначає будь-яку заболочену, багнисту непроїзну місцину. Імовірно, саме слово походить від конструкції «коні топнуть», перетвореної на іменник за допомоги способу основоскладання. Конотоп — поширений слов'янський топонім; населені пункти з такою назвою існують не тільки на теренах України, а й у Польщі, Білорусі та Росії. Паралельно в українській мові поширена форма Коноті́п, зокрема в діаспорі, однак філологи не мають єдиного погляду щодо більшої правильності вживання одного чи іншого варіанту. Крім того, у діалектах конотопом також позначають трав'янисту рослину спориш звичайний.

Деякі історики вважають, що Конотоп як населене місце існував ще до монголо-татарської навали. За народними переказами під час переходу татарської кінноти в цих місцях у непролазних болотах загинуло багато коней і вершників, тому й місцевість стала називатись конотопом — болотистим місцем або кінським бродом, де тонули коні.

Інша легенда розповідає про випадок із царицею, чиї карета й ескорт загрузли в багнистій місцевості. Царицю врятували, але скарби і охорона потонули. Вибравшись, вона промовила: «Що це за місце таке, де коні топнуть»? Звідси й пішла назва — Конотоп. Третя легенда повідомляє, що назва міста походить від річки Конотопка, що протікає неподалік поселення. Повз це поселення часто проїжджали кочівники, які дали йому назву Конотоп за найменуванням річки.

Професор Олександр Пономарів наголошує на тому, що місту варто повернути історичну норму правопису назви міста — Конотіп, що була поширеною в народному вжитку до початку 30-х років XX століття, а за чинності Харківського правопису була офіційною[11][12].

Географія

Розташування та фізична географія

Місто розташоване на північному сході України в межах Придніпровської низовини, у лівобережній частині країни, на межі Полісся й лісостепу, по обидва береги Єзучу в його середній течії. Площа міста 43,78 км².

Конотоп адіміністративно межує із селищем Питомник на північному заході, із селом Раки на північному сході, із селами Підлипне та Привокзальне на півдні, із селом Попівка на заході.

Через 12 км на північ Єзуч впадає в річку Сейм. Містом також протікають річки Липка та Конотопка, поруч із містом протікає річка Куколка. На річках є декілька загат.

У геоструктурному відношенні Конотоп розміщений по бортах Дніпровсько-Донецької западини. Породи палеогену представлені пісками, пісковиками та мергелями.

У фізико-географічному відношенні Конотоп належить до Північнополтавської височинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони. Поверхня — низовинна лесова рівнина, плоска, пологохвиляста, розтинована прохідними долинами, ярами та балками. Переважають лісостепові борові ландшафти та височинні в поєднанні з лучно-степовими низовинними. Ґрунти сірі лісові, опідзолені, чорноземи. Кадастровий бал ґрунтів у середньому становить 64 бали.

Крізь місто пролягають автомобільні дороги Р60, Р61 і залізниця, станції Конотоп та Залізобетонний. За 28 км від міста прилягає автомагістраль E101М02 (КиївМосква) та E381. Відстань до облцентру становить 131 км (автошлях Р61).

Відстань від Конотопа до різних міст (автошляхами)[13]
Flag of Belarus.svg Мінськ ~ 610 км
Flag of Belarus.svg Гомель ~ 308 км
Flag of Chernihiv Oblast.svg Батурин ~ 27 км
Flag of Russia.svg Москва ~ 694 км
Flag of Sumy Oblast.svg Шостка ~ 96 км
Flag of Sumy Oblast.svg Кролевець ~ 56 км
Flag of Russia.svg Тула ~ 510 км
Flag of Russia.svg Орел ~ 320 км
Flag of Sumy Oblast.svg Глухів ~ 98 км
Flag of Chernihiv Oblast.svg Ніжин ~ 120 км
Flag of Chernihiv Oblast.svg Чернігів ~ 196 км
Flag of Lviv Oblast.svg Львів ~ 818 км
Роза вітрів
Flag of Sumy Oblast.svg Суми ~ 131 км
Flag of Russia.svg Курськ ~ 279 км
Flag of Russia.svg Воронеж ~ 510 км
Flag of Poltava Oblast.svg Прилуки ~ 154 км
Flag of Kyiv Kurovskyi.svg Київ ~ 259 км
Prapor Vinnytskoyi oblasti.svg Вінниця ~ 527 км
Flag of Dnipropetrovsk Oblast.svg Дніпро ~ 466 км
Flag of Zaporizhia Oblast.svg Запоріжжя ~ 539 км
Flag of Odesa Oblast.svg Одеса ~ 750 км
Flag of Sumy Oblast.svg Охтирка ~ 205 км
Flag of Kharkiv Oblast.svg Харків ~ 320 км
Flag of Donetsk Oblast.svg Донецьк ~ 670 км

Клімат

Клімат — помірно-континентальний. Зима м'яка, з переважно похмурою погодою та частими відлигами. Морози зазвичай невеликі. Середньомісячні температури найхолоднішого місяця (січень) −4,8 °C. Абсолютний мінімум — у січні −32,9 °C. Тривалість безморозного періоду в місті в різні роки сильно змінюється й коливається від 150 до 180 днів. Літо тепле, в окремі роки спекотне та посушливе. Дні з мінливою хмарністю та слабким вітром; ночі ясні та прохолодні. Середньомісячні температури найтеплішого місяця (липень) +20,1 °C. Абсолютний максимум температури зареєстрований у серпні +39 °C. Середньорічна температура +7,4 °C.

Вітри на території міста не відзначаються постійністю характеристик. Але спостереження свідчать про певну закономірність в їх характері та поширенні. Більшу частину року, з жовтня по квітень, переважають вітри південного, південно-західного та західного напрямків, у теплий період року, з травня по серпень західного та східного напрямків. Середня швидкість вітру за рік 2 м/с. Взимку та в перехідні сезони бувають вітри з підвищеними швидкостями 8-16 м/с. Найбільша швидкість вітру — у березні (2,4 м/с) та взимку (2,3 м/с), найменша — у липні-серпні (1,5 м/с). Найбільші швидкості вітру, зафіксовані з 1899 року — 24-28 м/с. Безвітря бувають частіше влітку, ніж взимку.

Середньорічна кількість опадів — 580 мм, максимум опадів припадає на липень (75 мм), мінімум — на березень (34 мм). Взимку в Конотопі утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 13 см, максимальна — 64 см. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76 %, мінімальна вона у травні (64 %), максимальна — у листопаді-грудні (86 %). Середньорічна загальна хмарність — 6,5 балів, максимум припадає на грудень (8,1), мінімум — на серпень (5,0).

За вулицею Успенсько-Троїцькою, 104 розташована метеорологічна станція держкомгідромету України «Конотоп». На станції ведуться спостереження та реєстрація кліматичних умов міста[14].

Клімат Конотопа
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 8,4 14 22 29,9 33,1 36,1 35,9 39 35 27,2 18,8 12,6 39
Середній максимум, °C −2,3 −1,6 4,1 13,4 20,5 23,5 25,5 24,7 18,4 11,4 3,2 −1,3 11,6
Середня температура, °C −4,8 −4,6 0,5 8,5 14,9 18,3 20,1 18,9 13,2 7,2 0,7 −3,6 7,4
Середній мінімум, °C −7,3 −7,4 −2,8 4 9,5 13,2 14,9 13,6 8,7 3,6 −1,6 −5,9 3,5
Абсолютний мінімум, °C −32,9 −32,2 −26,1 −16,1 −3,7 2,8 6,1 3,8 −4,1 −9,2 −22,8 −28,9 −32,9
Норма опадів, мм 39 39 34 41 47 67 75 56 54 44 43 41 580
Джерело: Погода і клімат (рос.)
Клімат Конотопа за останні 10 років (2006—2016 рр.)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −3 −1,1 5,7 14,8 22,4 25,2 27,1 26,6 19,8 11,6 5,0 −0,2 12,8
Середня температура, °C −5 −3,7 2,0 9,7 16,5 19,7 21,6 20,5 14,6 7,6 3,0 −1,8 8,7
Середній мінімум, °C −7,1 −6,3 −1,8 4,6 10,6 14,2 16,1 14,4 9,4 3,7 0,9 −3,4 4,6
Джерело: www.weatheronline.co.uk (англ.)

Парки та сквери

У центрі міста, між проспектом Миру, вулицями Братів Лузанів, Успенсько-Троїцькою та Шевченка розташований Центральний парк культури та відпочинку. Біля залізничного вокзалу, між вулицями Свободи, Клубною, Євгена Коновальця та Прорізною розташований Парк залізничників, за вулицею Петра Сагайдачного розташований парк Сарнавський. На площі Миру знаходиться сквер Миру. За вулицею Садовою розташований сквер імені Бориса Олійника; також існують сквер Слави (біля меморіалу Слави), сквер Конотопської битви, сквер воїнів-афганців, сквер авіаторів тощо.

Крім того, у межах міста є дендропарк Конотопського лісгоспу площею 1 га, розташований у східній частині Конотопа за вулицею Конотопських партизанів, 97.

Вулиці

Докладніше: Вулиці Конотопа

Наразі в Конотопі існує понад 400 вулиць. Найдавніші згадки про вулиці міста датуються XIII сторіччям.

Історія

Рання історія та заснування

Найдавнішими пам'ятками Конотопщини є пам'ятки археології: тимчасові стоянки племен, поселення, кургани, городища від доби неоліту до Київської Русі. Біля села Шаповалівка у 1877—1878 рр. було знайдено кістки мамута та кам'яний ніж, які зберігаються сьогодні у краєзнавчому музеї міста.

Точний рік появи Конотопа й досі невідомий, проте історики вважають, що місто існувало ще до ординської навали. Археологічні дослідження 1997—1998 років допускають можливість існування тут поселення доби Чернігівського князівства. Так, конотопський краєзнавець Іван Лисий припускав, що пізніше на місці Конотопа існувало літописне місто Липовицьк, що було центром однойменного князівства.

Після занепаду Русі землі Конотопщини в XVI столітті опинилися під Великим князівством Литовським, а внаслідок Люблінської унії 1569 року перейшли до володінь польської корони. Постійні військові суперечки та конфлікти між Польщею та Московією за територію України призвели до потреби узгодження кордонів. У жовтні 1634 р. в документах уперше згадується Конотоп: польський король Владислав IV Ваза надав землевласнику Миколі Цетисову та його нащадкам у володіння землі під Конотопом, Городищем, Єзучем.

Прикордонні суперечки тривали до 1637 р. Московія наполягала на належності конотопських земель до Путивльського повіту, тому кордон у районі Конотопа не визначився. Поляки за цей час збудували укріплення на злитті двох річок — Єзуча та Конотопки, на місті старого «дитинця», саме на тих землях, що належали путивлянину Микифору Яцині. У 1635 р. польський шляхтич Підкова заснував садибу Новоселиця, поблизу якої польський староста побудував фортецю Конотоп. Перші поселенці Конотопщини — вільні люди, та поступово козацька старшина закріпачувала козаків, відбирала землі та примушувала працювати на себе; з'явилися великі землевласники. 1640 року укріплення за розпорядженням новгород-сіверського старости О. Пясочинського перебудовано в доволі міцну фортецю. Вона мала чотирикутну форму, вали й укріплені деревом стіни. Довжина кожної зі стін фортеці становила приблизно 100 сажнів. До фортеці вело троє воріт: київські, путивльські та роменські. На місці, де був замок, досі існують залишки валів.

Козацька доба

У роки Хмельниччини 16481654 рр. Конотоп стає сотенним містечком. Землями Конотопщини у XVII ст. проїздили українські та московські посольства, їх урочисто зустрічали в Конотопі та найближчих селах. Особливо пожвавились відносини після звернення Богдана Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича з пропозицією вступити в боротьбу за польський престол після смерті короля Владислава IV. 2 квітня 1649 р. жителі міста вітали московське посольство на чолі з І. Унковським, яке прибуло в Україну для переговорів з Б. Хмельницьким. За 5 верст до міста посланців зустріли конотопський сотник та понад 100 козаків з прапорами: «…а у города стояли пешие люди по обе стороны с ружьем, а как вошли в город, и в городе стреляли из пушек». Після Білоцерківського договору 1651 р. шляхта Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств отримала право повертатись у свої маєтки. Щойно польська шляхта з'явилася біля стін укріплення, конотоп'яни залишили місто і пішли до Путивля, де московська адміністрація надавала втікачам землі для заселення. 1652 року внаслідок перемоги військ Богдана Хмельницького під Батогом Україною прокотилась низка антипольських повстань. Конотоп'яни теж піднялися на боротьбу, вигнавши шляхту з міста. З цими подіями пов'язане так зване «конотопське диво», описане Архієпископом Чернігівським і Ніжинським Філаретом (Гумілевським). Згідно з переказами, після вигнання польського гарнізону у фортеці залишався жити староста Сосновський з дружиною та 5 дітьми. Повсталі конотоп'яни звинуватили старосту у зраді та вбили його разом з родиною, а тіла повкидали в колодязь, де вони пролежали три місяці. На свято Воздвиження Чесного Хреста вода в колодязі раптово піднялась на 20 метрів і підняла тіла вбитих, зовсім без ознак тління. Лише після того, як їх поховали неподалік колодязя за християнським звичаєм, вода пішла донизу.

Після укладення Гадяцької угоди гетьманом Виговським московський цар Олексій, аби не втратити Україну, посилає армію під командуванням князя Г. Ромодановського, а пізніше ще одну армію — О. М. Трубецького. Розпочинається московсько-українська війна 1658—1659.

21 квітня 1659 р. розпочалася облога Конотопа, у якому оборонялись козаки на чолі з полковником Г. Гуляницьким. 27 червня 1659 р. на допомогу містові прийшов гетьман Іван Виговський з військом, а 28 червня відбулася славнозвісна Конотопська битва, у якій українське козацьке військо вщент розгромило армію московитів. Заболочена місцевість поставила московитську кінноту й артилерію в складне становище. Два тилові удари: один завдали ординці із засідки в урочищі Пуста Торговиця, другий — І. Виговський з козаками в районі нинішнього села Шаповалівка, вирішили долю битви. За короткий час полягло 20—30 тисяч московитський воїнів, до рук переможців потрапило безліч трофеїв, зокрема великий прапор війська. Поразка змусила Трубецького зняти облогу Конотопа та відступити до Московщини.

Собор Різдва Богородиці (1732—1739 рр.) — колись найголовніша пам'ятка міста

Основною галуззю сільського господарства місцевих селян було землеробство, сіяли пшеницю, жито, гречку, овес і просо. Козацька старшина, заможні козаки та міщани займались борошномельним промислом. На річці Конотопка було дві греблі, де діяло 2 водяні млини. 17 червня 1672 р. в селі Козацьке відбулась козацька рада, яка обрала гетьманом Лівобережної України генерального суддю Івана Самойловича. Було прийнято та підписано договірні умови — «Конотопські статті». З цього часу на конотопські землі почали переселятися вихідці з Правобережної України: Кандиби, Лизогуби, Радичі, Харевичі. Коли в 1674 р. встановився поштовий зв'язок Лівобережної України з Москвою, через Конотопщину пройшов поштовий тракт МоскваПутивльКиїв. Під час Північної війни 1700—1721 років російські війська під проводом О. Меншикова 2 листопада 1708 р. знищили Батурин. Конотоп готувався до оборони від шведів. 16 листопада 1708 р. козаки Великого та Малого Самборів разом з конотопською сотнею розбили поблизу Конотопа шведський загін генерала Лінрота, ад'ютанта Карла XII. У 1711 р. Конотопська сотня налічувала 701 двір і мала 4 курені. За часів гетьмана Кирила Розумовського Конотоп належав до рангових маєтностей генерального обозного Кочубея. За даними ревізії 1751 р. у Ніжинському полку, до якого входила і Конотопська сотня, було 2 928 дворів виборних козаків та 5 977 дворів помічників. За описом 1765—1769 років у Конотопській сотні було 58 сіл та хуторів, у Попівській — 17. Населення Конотопа становило 3100 жителів.

1751 року згідно з універсалом гетьмана Кирила Розумовського Конотоп на 30 років стає особистою власністю генерального обозного Кочубея. У 80-х роках XVIII ст. Конотопщиною прокотилася хвиля селянських повстань, тут діяв загін під проводом Семена Гаркуші.

У складі Росії

Протягом багаторічної історії Конотопщини її межі багаторазово змінювалися внаслідок адміністративних реформ. За наказом Катерини II у 1781 р. були створені намісництва. Спочатку Конотопщина увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва, а з 1791 р. — до Чернігівської губернії. Населення міста тоді становило 4 930 осіб. У червні 1782 р. з'явився план Конотопа і був затверджений герб міста: на червоному французькому геральдичному щиті зображено золотий козацький хрест, під ним срібний півмісяць, над хрестом — шестикутна зірка. Управління містом здійснювали міська дума і магістрат, де всі посади були виборними, але фактично належали міській козацькій верхівці. Наприкінці XVIII ст. в місті був кам'яний собор, п'ять церков; також 1 614 будинків, 55 торгових лавок, 2 притулки. При кожній церкві діяла парафіяльна школа.

У 1803 р. імператор Олександр І затвердив проект перепланування міста. Проект охоплював майже всю територію з передмістям. Згідно з проектом, пропонувалося нові вулиці розбити на квартали, відповідно старі вулиці випрямлялись. Центр міста повинен був розміщуватись на території «городка», тобто там, де була фортеця. Через нього проходили вулиці, що виходили на шляхи до Ромен, Батурина, Глухова та Путивля. Проект перепланування 1803 р. був виконаний частково.

У 1783 р. українські козацькі полки було реорганізовано в регулярні полки на зразок російської армії. Під час війни 1812 р. на Конотопщині створюються загони народних ополченців. Уже 20 серпня перший загін конотопських ополченців під командуванням штабс-капітана Черниша направився в Новозибків для з'єднання з російською армією. Для боротьби з інтервентами створювались і козацькі полки. Понад 2 тис. козаків та селян повіту брали участь в боротьбі з французами.

Генерал-майор, командувач артилерії 6-го піхотного корпусу Василь Костенецький за відвагу, проявлену в Бородінському бою, був нагороджений орденом Георгія III ступеня і позолоченою шпагою з написом «За хоробрість». У міському краєзнавчому музеї досі зберігається бойовий прапор ополчення 1812 р.

У середині XIX ст. населення міста зросло до 9 тисяч чоловік. Справами міста відали Міська дума і ратуша. Існували Сирітський та словесний суди, Міське депутатське зібрання та квартирна комісія. Після скасування кріпацтва у 1861 р. починається бурхливий розвиток капіталізму, триває будівництво залізниць. У 1868—1870 рр. була збудована Курсько-Київська залізниця, яка пройшла через Конотоп. Рух через місто було відкрито 17 грудня 1868 р. У цьому ж році було збудовано залізничний вокзал, депо, Головні залізничні майстерні. Тоді ж прокладено залізницю «Ворожба—Конотоп», яка з'єднала села Конотопського повіту з містом. У 1875 р. розпочалося будівництво лінії від Конотопа до Москви. У 1890-х стає до ладу залізниця «МоскваБрянськ—Конотоп». Конотоп стає важливою вузловою станцією на лінії Московсько-Воронезько-Київської залізниці.

Особливо Конотоп почав розбудовуватись після того, як через нього пройшла залізниця. Розширювалось новими забудовами залізничне містечко, зводились школи, магазини, лікарня.

У 1862 р. внаслідок великої пожежі у Конотопі згоріло понад 300 дерев'яних будівель, а сума збитків перевищила 200 тисяч карбованців[15]. Ця подія дала поштовх прискоренню розбудови міста. Для подолання неписьменності працювали церковно-парафіяльні школи, у 1890 р. було відкрито залізничне училище, 1898 року почала працювати жіноча гімназія. Через чотири роки міське двокласне училище реорганізували у чотирикласне, а в 1905 р. почало свою роботу комерційне училище. З 1870 р. у Конотопі проходили з'їзди вчителів Чернігівської губернії. Загалом початок XX століття у місті пожвавився бурхливим культурним життям: влітку в міському парку працював театр, у 1900 р. з ініціативи історика та земського діяча О. Лазаревського був створений міський музей та архів при Конотопському земстві, а в 1901 р. почала діяти бібліотека та народний будинок тверезості.

На початку XX ст. Конотоп стає одним з важливих промислових центрів Лівобережної України. Важкі умови праці, жорстока експлуатація робітників, низькі соціальні умови життя обурювали працівників. Так у 1899 р. на Головних залізничних майстернях був організований виступ робітників на захист своїх соціальних прав. У ньому взяли участь понад 600 чоловік. У 1900 р. виникла перша соціал-демократична група, представники якої займались пропагандистською роботою серед робітників залізничних майстерень. Вони привозили з Києва, Курська, Харкова листівки, прокламації й літературу.

Розвиток промисловості сприяв і зростанню кількості населення міста, яке в 1904 р. сягнуло 19 404 осіб. Збільшилось і число будівель (до 2090 одиниць), 55 з яких були мурованими. На той час містом керувала Міська управа, до якої входили поліційна та пожежна команди, лікарня на 40 ліжок, 2 аптеки, 4 фельдшери, 1 ветеринарна частина, 5 ветеринарів, міська лазня і друкарня. З 1891 р. в Конотопі розпочалось брукування вулиць камінням на земські кошти.

У 1904 році в Конотопі євреї становили 32 відсотки населення[16]. 1925 р. у Конотопі мешкало 6266 євреїв. Згідно з урядовими постановами, десятки єврейських сімей 1925 р. переселилися на південь, а в 1929 р. — в Біробіджан.

XX століття

Шуховська вежа (водогінна вежа) 1928—1929 рр.

У роки революції (1905—1907) залізничники Конотопа та жителі повіту брали активну участь у революційних подіях. Після проголошення загального страйку в Москві 7 грудня 1905 р. залізничники Конотопа підтримали його, блокуючи проїзд поїздів через станцію Конотоп. Після того, як були введені війська, залізничники міста активізували свої дії.

Перша світова війна лягла тягарем на плечі жителів Конотопщини. На фронт було мобілізовано майже половину дорослого чоловічого населення, а під час Української революції (1917—1921 рр). регіон стає ареною бойових дій військ Центральної Ради, Червоної армії, Денікіна, австро-німецьких військ. На початку 1918 р. на Конотопському залізничному вузлі несли службу перша козацька піша стрілецька дивізія («сірожупанники») з полонених українців російської армії та полк ім. Дорошенка (1 200 багнетів) на чолі з курінним В. Пелещуком.

У 1921—1923 рр. у Конотопі діяло 100 дрібних підприємств легкої, харчової, будівельної промисловості, механічний завод, миловарний, 8 шкіряних, пивоварний завод, 2 друкарні, 2 кондитерські фабрики тощо. Під час Голодомору 1921—1922 рр. з церков Конотопщини було вилучено декілька пудів золотих і срібних прикрас та церковних речей на допомогу голодуючим.

1923 року місто стає центром двох новоутворених адміністративно-територіальних одиниць: Конотопського району та Конотопської округи, до складу якої входило 15 районів з населенням до 600 тисяч чоловік. Населення міста тоді становило 29 тисяч жителів.

1932 року з утворенням перших п'ятьох областей УСРР Конотоп увійшов до складу Київської області, пізніше з 1932 до 1939 року місто належало до складу Чернігівської, а після створення Сумської області в січні 1939 увійшло до складу Сумщини як райцентр обласного підпорядкування.

Під час сталінських репресій 1930-х років постраждали десятки конотоп'ян та жителів навколишніх сіл. Найвідомішими жертвами з них були поети П. Коломієць і В. Басок, письменник О. Соколовський та історик-краєзнавець В. Резніков, автор багатьох історико-краєзнавчих нарисів та книг з історії Лівобережної України та Конотопщини.

1939 року в Конотопі проживало вже 50 тисяч населення.

Друга світова війна

Через 79 днів після початку німецько-радянської війни 9 вересня 1941 р. Конотоп був зайнятий німецькими військами. До того часу обладнання з промислових підприємств «Червоний металіст» та КПВРЗ евакуювали на схід. Надалі в Конотопському районі було встановлено військове управління, що здійснювалося місцевою комендатурою. Протягом німецької окупації загинуло понад 3800 осіб, 30 тисяч військовополонених та мирних мешканців Конотопа були розстріляні.

Жителі Конотопа брали участь у Другій світовій війні. Наприкінці серпня 1941 був створений Конотопський партизанський загін, який згодом приєднався до Путивльського загону під командуванням Ковпака і ввійшов до складу Сумського партизанського з'єднання.

16 серпня 1943 року Ставка ВГК уточнила завдання військам Центрального фронту, яким слід «наступать в общем направлении на Севск, Хутор-Михайловский и… в дальнейшем развивать наступление в общем направлении на Конотоп»[17].

Місто захопили війська Центрального фронту Червоної армії під командуванням генерала Костянтина Рокоссовського під час Чернігівсько-Прип'ятської операції. Особливо відзначилася 60-а армія генерала Черняхівського І. Д. На Конотопському напрямку запеклі бої вів 77-й стрілецький корпус генерал-майора Козлова Петра Михайловича, до складу якого входили: 143-а стрілецька дивізія полковника Лукіна Дмитра Івановича, 132-а стрілецька дивізія генерал-майора Шкрильова Тимофія Калиновича, 280-а стрілецька дивізія генерал-майора Голосова Дмитро Миколайовича, 65-й гвардійський мінометний полк майора Павлова М. О. Їх підтримувала 221-а бомбардувальна авіаційна дивізія полковника Бузильова; з вищезазначеними підрозділами взаємодіяли: 226-а стрілецька дивізія, 248-а курсантська стрілецька бригада, 108-а танкова бригада та 4-а повітряно-десантна дивізія. У ніч з 5 на 6 вересня 1943 року передові частини РСЧА вступили до міста з боку Загребелля і Сарнавщини, просуваючись до центру міста, звідти на світанку 6 вересня до станції Конотоп, придушуючи на своєму шляху залишки німців в районах хлібзаводу та залізничного переїзду. О 16:30 цього дня радянські війська повністю зайняли місто.

З фронту не повернулось понад 15 тисяч чоловік. 14 конотоп'ян було нагороджено званням Героя Радянського Союзу. За визволення Конотопщини 65-му гвардійському мінометному полку, 143-й та 280-й стрілецьким дивізіям було надано звання «Конотопських». Звання Героя Радянського Союзу присвоєно уродженцям міста Ю. Г. Цитовському, С. Ф. Проценку. М. Л. Краснянський нагороджений звання Героя Соціалістичної Праці; їхніми іменами назвали площі, вулиці та школи міста.

Повоєнний час

Після звільнення міста та району у вересні 1943 р. розпочалася відбудова народного господарства та будівництво. Спочатку був відновлений залізничний рух у напрямку Бахмача. До кінця 1943 року закінчилась відбудова першої черги паровозного депо, міської електростанції, відновив свою роботу завод «Червоний металіст», хлібозавод. У грудні 1949 р. у місті шляхом народного будівництва пущений трамвай (див. Конотопський трамвай), чотири роки потому (1953) замість зруйнованого зведений новий залізничний вокзал. Будинок культури заводу «Червоний металіст» відкрився 1954 р. Протягом усього десятиріччя тривали роботи з увічнення пам'яті загиблих воїнів німецько-радянської війни. У 1955—1956 рр. останки колишніх воїнів перенесли до братських могил. 1967 року відкритий Конотопський міський меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни та побудована Конотопська дитяча залізниця, яка, втім, у 70-х роках була розібрана та вивезена з міста та згодом не відновлювалась. 1972 року почав працювати завод з виробництва поршнів, а 1973 р. — арматурний завод[18]. 1974 року збудовані корпус технікуму транспортного будівництва та Будинок культури КВРЗ. 1977 року перші студенти розпочали навчання в новому комплексі Індустріально-педагогічного технікуму.

Доба незалежності

Наявний вигляд міста сформувався внаслідок післявоєнної забудови та будівництва в 70-80 роках XX сторіччя.

2008 року було облаштовано та урочисто відкрито Конотопський бульвар у середмісті разом із декоративною скульптурою коня, що є неофіційним символом міста. 6 вересня 2008 року відбулося урочисте відкриття першої експозиції Музею авіації Конотопа, яка представлена гелікоптерами: Мі-2, Мі-8Т, Мі-24А, Мі-24В, велетень Мі-6АЯ та літак Л-39.

Символіка

Кінь є популярним серед містян неофіційним символом Конотопа.

Офіційними символами Конотопа є герб і прапор міста, що були затверджені 5 квітня 2001 року рішенням XVIII сесії міської ради XXIII скликання. Герб являє собою геральдичний щит французької форми (чотирикутний, загострений до низу). У червоному полі знаходиться золотий козацький хрест, під ним — рогатий півмісяць із ріжками вгору, а вгорі — шестипроменева зірка. Щит має обрамлення оливкового кольору. Прапор міста являє собою стяг золотого кольору, посередині якого розміщений міський герб.

Перша згадка про міські символи сягає козацьких часів. Перший офіційний герб Конотопа, що практично не відрізняється від сучасного, було затверджено 4 липня 1782 року, причому він значною мірою перейняв вигляд печаток міста. Після становлення СРСР цей герб було скасовано; невідомо, чи існував у радянський період інший. Лише через десять років від проголошення незалежності України міська рада повернула місту історичний герб.

Крім того, існує декілька неофіційних символів міста. Згадуваний у назві населеного пункту кінь є істотою-символом Конотопа; у центрі міста зведено монумент Коню, який є одною з міських пам'яток. Завдяки однойменному роману Григорія Квітки-Основ'яненка Конотопська відьма закріпилася в ролі міфічного персонажа-символа Конотопа. Деякі конотоп'яни також вважають міський трамвай одним із міських символів.

Населення

Чисельність

1897 1959 1979 1989 2001 2018
18 770 54 097 82 278 95 549 92 657 87 099

Розподіл за рідною мовою (2001)

українська мова російська
85,89 % 13,47 %

Культура

Основними осередками культури міста є музеї. Станом на кінець 2018 року діють міський краєзнавчий музей, музей авіації та музей-садиба генерала Драгомирова.

Конотопська міська централізована бібліотечна система об'єднує чотири міські бібліотеки:

За вулицею Клубною, 2 також діє опорна лінійно-технічна бібліотека станції Конотоп Південно-Західної залізниці[19].

Інші осередки культури:

  • міський палац культури;
  • 2 міські будинки культури;
  • 2 дитячі музичні школи;
  • дитяча школа мистецтв;
  • центр культури і дозвілля.

На території міста розташований Вознесенський собор, який у народі називають Сорокосвятською церквою, та унікальна дерев'яна споруда Свято-Миколаївської церкви. 2011 року було збудовано Конотопський Собор Різдва Пресвятої Богородиці.

Пам'ятки та пам'ятники

У Конотопі на обліку перебуває 11 пам'яток архітектури і 25 пам'яток історії.

Вознесенська церква 1824—1846 рр.

У місті зведено два пам'ятники Тарасові Шевченку: 1939 року біля школи № 2 встановили перший, а 1993 року на проспекті Миру, у середмісті, відкритий більший пам'ятник Кобзареві. У місті наявні пам'ятники російському поетові О. С. Пушкіну та художникові К. С. Малевичу.

1992 року встановлено погруддя бойовому генералу М. І. Драгомирову в парку його колишньої садиби (нині — музей-садиба генерала Драгомирова). 2016 року на розі Лазаревського та Генерала Тхора встановлене погруддя полководцю Г. Гуляницькому, що очолював оборону міста протягом Конотопської битви.

На південному виїзді з міста у вигляді пам'ятника стоїть трактор У-2, встановлений 1986 року. 2004 року поруч із трамвайним депо відкритий пам'ятник Конотопському трамваю, що являє собою справжній вагон КТМ-55.

На проспекті Червоної Калини в 1989 році встановлені меморіальні плити на честь воїнів Конотопщини, які загинули в афганській війні, а 2004 року — пам'ятний знак чорнобильцям. На проспекті також є меморіал жертв Голодомору.

На площі Конотопських дивізій височіє стела, відкрита 6 вересня 2003 року, присвячена 143-й стрілецькій дивізії, 280-й стрілецькій дивізії та 65-му гвардійському мінометному полку.

6 вересня 2008 року у центрі міста, на Конотопському бульварі, відкритий пам'ятник Коню. 2 липня 2013 року вандали зірвали коня з постаменту, лишивши скульптуру у розтрощеному стані лежати поруч[20], проте 6 вересня того ж року пам'ятник було відновлено[21]. Крім того, 2008 року також відбулося урочисте відкриття першої експозиції міського музею авіації.

11 липня 2015 року з нагоди 356-ї річниці Конотопської битви на місці, де колись проходив мур Конотопської фортеці, встановлений пам'ятний знак. У відкритті взяли участь декілька тисяч жителів міста, керівники області, народні депутати; представники духівництва, партій націоналістичного спрямування, козацьких організацій; волонтери[22].

Спорт

Для занять спортом у Конотопі діють 2 стадіони, 22 спортивні зали, басейн, стрілецький тир, 4 футбольні поля, 32 спортивні майданчики, функціонують 4 тренажерні зали. Крім того, у місті розвинутий аматорський паркур[23].

У місті діють спортивні федерації футболу, волейболу, баскетболу, боксу, муай-тай, греко-римської боротьби, карате, тхеквондо, пауерліфтингу, стендової стрільби, картингу, мотокросу, велосипедного спорту та шахів. У місті працюють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, де навчається понад 1500 дітей різного віку. Найвідоміші футбольні команди міста: «Шахтар», «Локомотив», «Слов'янець».

Медіа

Журналістика в Конотопі представлена такими ЗМІ:

  • комунальні газети «Конотопський край», «Сільські горизонти»;
  • газети різних форм власності «Факти», «Телегурман», «Конотоп-Данкор» «Лебн» («Життя»);
  • телерадіокомпанія «Вежа», радіо РПЛ «Мелодія», дитячий телевізійний канал «Кон-Такт»[24].

Станом на січень 2012 в Конотопській міській організації НСЖУ на обліку 68 членів НСЖУ, зокрема 11 ветеранів (пенсіонерів). Близько 20 спілчан працюють професійно у місцевих ЗМІ, є спеціалістами по зв'язках з громадськістю, інші — у різних установах, але є громадськими кореспондентами газет і телестудій. У рамках організації 1995 року створений осередок «Медіа-Кон+», який сприяв випуску колективних поетичних збірок «Поетичний край» (1994), «Місто кохане — мій Конотоп» (1998). У 2007 році вийшла друком книга «На двох XX (іксах) століть», до якої увійшли матеріали кількох поколінь журналістів про історію газети «Конотопський край» за 90 років. Того ж року побачила світ четверта поетична збірка ветерана журналістики Олександра Осташки — автора віршів, що увійшли до збірок «Жага глибинних проростань» (2000), «Кремінь серця» (2002) «Нині» (2004) і чергова — «На підмурівку правди». Видано дві поетичні збірки і книжка «Конотопщина ти моя мила», де зібрано найкращі твори Миколи Матвійчука про природу рідного краю, що друкувалися у періодиці протягом 40 років[24].

У співавторстві з настоятелем Свято-Миколаївської церкви отцем О. Дупою член НСЖУ Зоя Шалівська опублікували окремим виданням історичну розповідь про Підлипненську парафію під заголовком «Відроджена святиня». З. Шалівська є активною дописувачкою до газет «Україна молода», «Голос Просвіти»[24].

Журналіст Ігор Лисий видав нариси про земляків збіркою «Літературні зорі Конотопщини»[24].

Міська організація НСЖУ з газетою «Факти» завершила спільний проект видання книги «Історія, яка поруч» — нариси про лауреатів премії ім. О. М. Лазаревського, що запроваджена міською радою 1998 р. для визначення достойників за особистий внесок у розвиток національної культури, пропаганду найкращих національних традицій і сприяння соціально-економічному розвитку Конотопа[24].

Радіо

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 7 всеукраїнських і регіональних радіостанцій[25]: Радіо «НВ» (100.7 MHz), Громада (101.1 MHz), Перше Конотопське Радіо (103.9 MHz), Українське радіо. Перший канал (104.6 MHz), Слобода FM (104.6 MHz), Експрес Радіо (106.2 MHz), Радіо Релакс (107.2 MHz).

Транспорт

Міський

Трамвай K-1 на вулицях міста

Основними видами міського громадського транспорту в Конотопі є трамвай і маршрутні таксі. У місті діють три трамвайні маршрути та близько 20 маршрутів маршрутного таксі. Трамвайні перевезення забезпечує КП «Конотопське трамвайне управління», що підпорядковане місту. Перевезення пасажирів на всіх маршрутах таксі забезпечується приватними перевізниками[26].

18 січня 2017 року власники маршрутних таксі повідомили владу міста про необхідність підняття плати за проїзд з 3 до 6 ₴ і попередили про страйк 21 січня. Зазначеного дня маршрутні таксі не вийшли на лінії, а трамваї за ініціативи міської влади працювали в посиленому режимі. 23 січня біля будівлі міської ради відбулися два мітинги: один — водіїв маршрутних таксі, інший — противників підвищення тарифів. Того ж дня мер Артем Семеніхін розірвав усі договори з перевізниками. 24 січня мерія почала укладати нові договори за умов плати за проїзд 2,50 ₴[27][28]. Станом на травень 2018 року проїзд у маршрутних таксі міста коштував 4 ₴.

Міжміський

У місті діє автовокзал, який є центром міжміського та приміського автобусного сполучення. Звідти курсують автобуси у навколишні села та міста (Кролевець, Бахмач, Шостка, Ромни, Суми, Чернігів, Полтава, Харків)[29].

Залізничний

Залізничний вокзал станції «Конотоп»

Залізничний рух через місто розпочався 1868 року, тоді ж були побудовані перший вокзал і головні залізничні майстерні. Нині «Конотоп» (код станції: 327400) — головна станція Конотопської дирекції Південно-Західної залізниці, має міжміський і приміський вокзали.

Конотоп — важливий залізничний вузол, що забезпечує вантажні та пасажирські перевезення в семи напрямках: Московському, Київському, Харківському, Гомельському, Курському, Полтавському, Вітебському. Залізничні шляхи мають три напрями — на Бахмач, Хутір-Михайлівський і Ворожбу.

Крім головної станції у місті також існує зупинний пункт Залізобетонний.

Освіта

Середня освіта

Вища освіта

У Конотопі функціонують 6 закладів вищої освіти та 3 заклади професійно-технічної освіти. Усі заклади вищої освіти міста мають І чи ІІ рівень акредитації та здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший бакалавр (молодший спеціаліст), бакалавр.

У місті існують такі виші: Конотопський інститут СумДУ, у складі якого також діють індустріально-педагогічний і політехнічний технікуми; медичне училище; також приватні філії МАУП і Європейського університету.

Конотоп не має власного університету, хоча університети функціонують в деяких менш населених містах України. Відсутність університету в місті стимулює відтік молодого населення та негативно впливає на морально-інтелектуальну сферу міста. З цього приводу була створена інтернет-петиція до Конотопської міської ради із закликом утворити в Конотопі міський університет[30].

Особистості

Уродженці

Проживали в місті

Вихідцем з Конотопа був Михайло Драгомиров (18301905) — письменник, публіцист, військовий діяч, герой російсько-турецької війни 1877—1878, до якого декілька разів приїздив художник Ілля Рєпін і написав з нього отамана Сірка на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Конотоп'янином був відомий діяч культури і просвіти, перекладач, професор Харківського університету Максим Парпура (17631828). 1798 року в Петербурзі він за свої кошти видав Енеїду Івана Котляревського.

У Конотопі розпочався професійний творчий шлях українського художника-авангардиста, теоретика мистецтва, педагога Казимира Малевича (18791935). Сім'я Малевичів жила в місті у 1894—1896 роках. Тут він продав свою першу картину «Місячна ніч»[32]. Митець є одним із засновників нових напрямків абстрактного мистецтва — супрематизму та кубофутуризму. Він згадує Конотоп як місто, де було багато товстих торговок салом і часником:

« О славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала. На базарах і біля станцій довгими рядовицями сиділи за столиками тітки, котрі називалися сальницями, від них пахло часником. (…) Я сростав серед цього українського сала і часнику в Конотопі. «
« Тюбики, палитра, кисти, зонтики, стул складной с самого Белополья не давали мне покоя. Мне было 16 лет, я уже рисовал, как мне казалось, всё, и коров, и лошадей, и людей, как рисовали художники в журналах. «

Працювали в місті

Із Конотопом пов'язані життя та діяльність українського історика Олександра Лазаревського (18341902), автора близько 450 праць з історії України другої половини XVII—XVIII століть.

Протягом десяти років тут жив і працював білоруський поет-демократ Францішек Богушевич (18401900).

Учителем рисування працював Гофман Олександр Емілійович (18611939) — художник і педагог.

Уся трудова та творча діяльність Григорія Костеля (нар. 1947), що народився в селі Заболотове Кролевецького району, пов'язана з містом. 1967 року розпочав трудову діяльність, працюючи директором Конотопського районного будинку культури. На думку фахівців, найуспішніший режисер народного театру. Заслужений працівник культури України. Проживає на Загребеллі — мікрорайоні міста на правому березі Єзуча.

У Конотопі живе та працює український письменник, художник, журналіст, член НСПУ Корнющенко Іван Пилипович (нар. 1936).

Крім того, у Конотопі бували письменники Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Коцюбинський, Ганна Барвінок, композитор Петро Чайковський.

У мистецтві

У Конотопі відбуваються події сатирико-фантастичної повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». За мотивами повісті знято однойменний фільм-спектакль 1987 року та стрічку режисера Галини Шигаєвої «Відьма» 1990 року.

У місті частково відбуваються події повісті Миколи Гоголя «Пропала грамота» та повісті Іллі Еренбурга «Незвичайні пригоди Хуліо Хуреніто», а також оповідання Степана Давидовича Носа «Про Конотіп». Подіям Конотопської битви присвячені роман «Конотоп» Василя Кожелянка й оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопа», а також сценарій гри «Козаки 3» із DLC «Дні величі».

Також Конотоп згадується у фантастичній повісті Кіра Буличова «Сто років тому вперед» та її екранізації — телефільмі «Гостя з майбутнього». Існує вірш Івана Малковича «Конотоп»; згадується місто також у романі Ільфа та Петрова «12 стільців», у збірці Грицька Сірика «Під сонцем обездолених», у романі «Серпень» Володимира Худенка, в оповіданні Івана Буніна «У таку ніч», у яскраво вираженому українофобському вірші Йосипа Бродського «Щодо незалежності України», у декількох віршах Володимира Маяковського[33], творах Костянтина Паустовського, у книзі Володимира Шитова «Один на крижині», у книзі Віктора Суворова «Змієїд» і в книзі Олександра Мішуловича «Дорожні замітки».

Опріч того, пісня «Конотоп» присутня в альбомі «Кафе „Саквояж“» В'ячеслава Малежика; також місто згадується в пісні Михайла Щербакова «Фіалковий букет» та в пісні «Четвер» Максима Леонідова.

1213 жовтня та 21 грудня 2017 року в місті проходили зйомки військово-історичної кінострічки «Чуже життя»[34][35]. Жителі міста взяли участь у масовці для кінокартини[36]. Зйомки проходили на території залізничної лікарні.

Міста-побратими

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Конотоп — Енциклопедія Сучасної України
  3. Постанова Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4389-VI «Про зміну і встановлення меж міста Конотоп і Конотопського району Сумської області»
  4. а б Підписали міжнародний договор. Голос Конотопа konotop.in.ua. 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018. 
  5. а б Підписано Договір про побратимство між Конотопом та Красногорівкою Донецької області. Сайт Конотопа 05447.com.ua. 29 квітня 2016. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  6. Krypʹi︠a︡kevych, Ivan Petrovich; Kryp'i︠a︡kevych, Ivan Petrovych; I͡A͡kymovych, Bohdan Z.; Dashkevich, I͡A͡roslav R.; Part͡s͡eĭ, M. P. (1992). Istorii͡a͡ ukraïnsʹkoho viĭsʹka: vid kni͡a͡z͡h͡ykh chasiv do 20-kh rokiv XX st (укр.). Vyd-vo "Svit". 
  7. Иванис, Василь; Кушніренко, Микола (1993). Симон Петлюра - президент України: suivi de Друге видання (укр.). Наукова думка. 
  8. Gruševskij, Mihail Sergeevič (2005). History of Ukraine-Rus'.: The Cossack Age, 1650-1653 (англ.). Canadian Institute of Ukrainian studies press. ISBN 9781895571493. 
  9. Misʹki selyshcha USRR: zbirnyk stat.-ėkonomichnykh vidomosteĭ (рос.). T︠S︡entralʹna statistichna uprava USRR. 1929. 
  10. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  11. Не Конотоп, а Конотіп — професор Пономарів про перекручені прізвища і назви міст
  12. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки на 15 серпня 1928 року (англ.)
  13. Відстань від Конотопа до різних міст. 
  14. Discount.UA. Метеорологічна станція держкомгідромету України «Конотоп». 
  15. Черниговские епархиальные известия. Отдел официальный. № 25 (15 августа 1862 г.), с. 240.
  16. Статистичний довідник «Города России» (Санкт-Петербург, 1904) (рос.)
  17. История второй мировой войны / ред. А. А. Гречко. том 7. М., Воениздат, 1976. ст.197 (рос.)
  18. Конотоп від сивої давнини до сьогодення. Конотопський інформаційно-історичний портал. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 18 березня 2018. 
  19. НТБ і технічні бібліотеки Південно-Західної залізниці
  20. Вандали скинули конотопського коня (рос.)
  21. Кінь повернувся: у Конотопі відновили пам'ятник коню (рос.)
  22. У Конотопі встановили пам'ятний знак на честь 356-ї річниці знаменитої битви
  23. В Конотопе открыли спортивную площадку для занятий современными уличными видами спорта Street workout и parkour | Голос Конотопа. konotop.in.ua. Процитовано 20 жовтня 2016.  (рос.)
  24. а б в г д Г. А. Ільченко — Що таке конотопський «МЕДІА-КОН+»
  25. Українське наземне ефірне мовлення — м. Конотоп
  26. Маршрути Конотопа на eway.in.ua
  27. Олександр Аронець. Шах і мат баригам від свободівського мера Конотопа Артема Семеніхіна // 15:20 23 січня 2017; copy by Андрій Бондаренко
  28. Сергій Ярошенко. Хроніка подій // 10:06 24 січня 2017
  29. Автовозкал Конотоп — розклад руху автобусів
  30. З’явилась е-петиція про створення Конотопського національного університету. 18 липня 2018. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018. 
  31. Григорию Айзенштату присвоено звание Почетного гражданина города Конотопа (рос.)
  32. Відомий світу «Чорний квадрат» починався з конотопської «Місячної ночі»
  33. Конотоп у житті та творчості Володимира Маяковського
  34. Як у Конотопі кіно знімали. 19 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. 
  35. У Конотопі знімали фільм про війну. 22 грудня 2017. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. 
  36. У Конотопі зніматимуть кіно. Шукають акторів для масовки. 05447.com.ua. 10 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. 

Джерела та література

Література

  • Конотоп на перехресті шляхів. Збірник історико-краєзнавчих нарисів. У 3-х книгах. Книга 1. Ш. М. Акічев, М. М. Ганзя, О. В. Євтушенко та інші / За заг. ред. В. К. Шейка. — Київ: ВД «Фолігрант», 2012. — 128.: іл.
  • Боришнєв В. О. Конотоп. Сторінки минулого. — Конотоп, 2001. — 135 с.

Покликання