Шампань: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
(svg version (GlobalReplace v0.6.5))
(Не показано 39 проміжних версій цього користувача)
Рядок 5: Рядок 5:


== Географія ==
== Географія ==

На півночі Шампань межувала з областю [[Льєж]] і [[Ено]], на північному сході — з [[Люксембург]]ом, на сході — з Баром, Тулем і [[Герцогство Лотарингія|Лотарингією]], на південно-сході — з [[Франш-Конте]], на півдні — з [[Бургундія|Бургундією]], на південно-заході — з [[Гатіне]], на заході — з [[Брі]], на північному-заході — з [[Лаонн]]ом і [[Суассон]]ом. Після [[1790]] року землі Шампані ввійшли до складу департаментів Про, Марна, Марна Верхня, Арденни і частина Ени і Йонни. Місцевість відрізняється рівнинним характером, відкіля і відбулася латинська назва Campania, що зустрічається в письменників із VI ст. н. е.
На півночі Шампань межувала з областю [[Льєж]] і [[Ено]], на північному сході — з [[Люксембург]]ом, на сході — з Баром, Тулем і [[Герцогство Лотарингія|Лотарингією]], на південно-сході — з [[Франш-Конте]], на півдні — з [[Бургундія|Бургундією]], на південно-заході — з [[Гатіне]], на заході — з [[Брі]], на північному-заході — з [[Лаонн]]ом і [[Суассон]]ом. Після [[1790]] року землі Шампані ввійшли до складу департаментів Про, Марна, Марна Верхня, Арденни і частина Ени і Йонни. Місцевість відрізняється рівнинним характером, відкіля і відбулася латинська назва Campania, що зустрічається в письменників із VI ст. н. е.


Рядок 10: Рядок 11:


== Історія ==
== Історія ==
[[Археологія|Археологічні]] розкопки знайшли існування людини в Шампані в Четвертинний період. {{немає джерела}} Поряд з пам'ятниками [[палеоліт]]ного періоду знайдено ще більше пам'ятників [[неоліт]]ного і [[Бронзова доба|бронзового]] періодів, причому в останньому ясно помічається [[Стародавня Греція|грецький]] вплив.


[[Археологія|Археологічні]] розкопки виявили існування людини в Шампані в [[Четвертинний період]]<ref>{{Cite web |url=http://www.holidaym.ru/mel/france/regions/champagne.php |title=Шампань |accessdate=2012-05-11 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120427192144/http://www.holidaym.ru/mel/france/regions/champagne.php |archivedate=2012-04-27 |deadlink=yes }}</ref>. Поряд з пам'ятниками [[палеоліт]]ного періоду знайдено ще більше пам'ятників [[неоліт]]ного і [[Бронзова доба|бронзового]] періодів, причому в останньому ясно помічається [[Стародавня Греція|грецький]] вплив.
До завоювання [[Стародавній Рим|римлянами]] [[Галлія|Галлії]] Шампань була населена трьома галльськими племенами&nbsp;— Лінгонами, Сенонами і Ремами. Значна частина лінгонів і сенонів, у пошуках нових земель з [[VI століття до н.е.|VI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] починала спустошливі набіги на Північну [[Італія|Італію]]. Коли [[Цезар]] прибув у Галлію як [[проконсул]], спочатку лінгони і реми, а потім і сенони вступили з ним у союз і віддалися під його заступництво. Проте вони брали діяльну участь у повстанні Верцингеторіга. [[Август]] приєднав область ремів до провінції Бельгіка, а землі лінгонів і сенонів&nbsp;— до Галлії Лугдунської. Країна піддалася швидкої романізації. Були проведені прекрасні дороги; на місці військових таборів стали виникати великі міста, що забудовувалися чудовими будинками; тільки в назви деяких міст нагадують про племена, які колись населяли Шампань: [[Реймс]]&nbsp;— ремі, [[Лангр]]&nbsp;— лінгони, [[Сан (Франція)|Сан]]&nbsp;— сенони, [[Труа]]&nbsp;— трікаси. У [[69]] році [[друїди]], користаючись тогочасними смутами, через імператорський престол, намагалися підняти серед галльських племен повстання, на чолі якого став лінгон [[Юлій Сабін]], але спроба скінчилася повною невдачею, і Сабін був страчений.

До завоювання [[Стародавній Рим|римлянами]] [[Галлія|Галлії]] Шампань була населена трьома галльськими племенами&nbsp;—лінгонами, [[Сенони (плем'я) |сенонами]] і ремами. Значна частина лінгонів і сенонів, у пошуках нових земель з [[VI століття до н.е.|VI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] робила спустошливі набіги на Північну [[Італія|Італію]]. Коли [[Цезар]] прибув у Галлію як [[проконсул]], спочатку лінгони і реми, а потім і сенони вступили з ним у союз і стали під його заступництво. Але тим не менше вони брали активну участь у повстанні [[Верцингеторикс |Верцингеторикса]]. [[Октавіан Август |Август]] приєднав область ремів до провінції [[Белгіка]], а землі лінгонів і сенонів&nbsp;— до Галлії Лугдунської. Край був підданий швидкій романизації. Були прокладені прекрасні дороги; на місці військових таборів стали виникати великі міста, що забудовувалися чудовими будинками; тільки в назви деяких міст нагадують про племена, які колись населяли Шампань: [[Реймс]]&nbsp;— реми, [[Лангр]]&nbsp;— лінгони, [[Санс (Йонна)|Санс]]&nbsp;— сенони, [[Труа]]&nbsp;— трікаси. У [[69]] році [[друїди]], користаючись тогочасними смутами, через імператорський престол, намагалися підняти серед галльських племен повстання, на чолі якого став лінгон [[Юлій Сабін]], але спроба закінчилась повною невдачею, і Сабін був страчений.


[[Християнство]] почало поширюватися в Шампані з [[2 століття|II&nbsp;ст.]] За переказом перші єпископи Шампані&nbsp;— св. [[Сікст Реймський]], Меммій Шалонський і Савініан Санський&nbsp;— були безпосередніми учнями [[Апостол Петро|апостола Петра]]. Насправді їхня діяльність і мученицька смерть відносяться до кінця III століття.
[[Християнство]] почало поширюватися в Шампані з [[2 століття|II&nbsp;ст.]] За переказом перші єпископи Шампані&nbsp;— св. [[Сікст Реймський]], Меммій Шалонський і Савініан Санський&nbsp;— були безпосередніми учнями [[Апостол Петро|апостола Петра]]. Насправді їхня діяльність і мученицька смерть відносяться до кінця III століття.


У середині [[III століття|III&nbsp;ст.]] на Шампань нападали [[алемани|алеманів]] і [[вандали|вандалів]]. У IV&nbsp;ст. імператорам [[Констанцій I Хлор|Констанцію Хлору]], [[Юліан]]у і [[Валентиніан I|Валентиніану]] удалося відбити напад германських полчищ і удержати за собою Лангр, Реймс і Сан. Ослаблення імперії в першій половині [[V століття|V&nbsp;ст.]] спричинило за собою нові вторгнення германців. Особливо сильному спустошенню піддалася Шампань під час навали [[Аттіла|Аттіли]], розбитого [[Флавій Аецій|Аецієм]] у [[451]] році біля Шалона.
У середині [[III століття|III&nbsp;ст.]] на Шампань нападали [[алемани]] і [[вандали]]. У IV&nbsp;ст. імператорам [[Констанцій I Хлор|Констанцію Хлору]], [[Юліан]]у і [[Валентиніан I|Валентиніану]] вдалося відбити напад германських полчищ і утримати за собою Лангр, Реймс і Санс. Ослаблення імперії в першій половині [[V століття|V&nbsp;ст.]] спричинило за собою нові вторгнення германців. Особливо сильному спустошенню піддалася Шампань під час навали [[Аттіла|Аттіли]], розбитого [[Флавій Аецій|Аецієм]] у [[451]] році біля Шалона.


Після падіння Західної Римської імперії Шампань, що входила до складу володінь [[Сіагрій|Сіагрія]], була завойована [[Хлодвіг I|Хлодвігом]]. При розділах між дітьми й онуками Хлодвіга Шампань була розділена на двох частин: [[Реймс]] і Шадон відійшли до [[Австразія|Австразії]], Лангр, Труа і Сан&nbsp;— до [[Бургундія|Бургундії]]. До кінця VI&nbsp;ст. відноситься перший відомий герцог Шампані&nbsp;— Луп. Він був спочатку прихильником Хільдеберта II і Брунгільди, але придворні інтриги змусили його втекти до Гонтрана Бургундського. Його спадкоємець Вінтріон командував австразійцями у війні з лангобардами, потім невдало намагався завоювати для Хільдеберта II Нейстрію і був страчений Брунегільдою у [[598]] році.
Після падіння Західної Римської імперії Шампань, яка входила до складу володінь [[Сіагрій|Сіагрія]], була завойована [[Хлодвіг I|Хлодвігом]]. Під час розділу між дітьми й онуками Хлодвіга Шампань була поділена на дві частини: [[Реймс]] і Шадон відійшли до [[Австразія|Австразії]], Лангр, Труа і Санс;— до [[Бургундія|Бургундії]]. До кінця VI&nbsp;ст. відноситься перший відомий герцог Шампані&nbsp;— [[Луп (герцог Шампані) | Луп]]. Він був спочатку прихильником [[Хільдеберт II|Хільдеберта II]] і [[Брунгільда Австразійська |Брунгільди]], але придворні інтриги змусили його втекти до [[ Гунтрамн |Гунтрамна Бургундського]]. Його спадкоємець [[Вінтріон (герцог Шампані) |Вінтріон]] командував австразійцями у війні з лангобардами, але потім невдало намагався завоювати для Хільдеберта II [[Нейстрія |Нейстрію]] і був страчений Брунегільдою у [[598]] році.


Після Альдрамна Шампань перейшла в руки Одо Паризького (Eudes), сина [[Роберт]]а, що і був першим спадкоємним її графом ([[854]]). Ед, обраний у королі Франції, передав Шампань своєму брату [[Роберт I|Роберту]], що теж був після смерті брата проголошений королем і боровся за престол з Карлом Простуватим.
В епоху [[Каролінги |Каролінгів]] місто [[Труа]], яке належало раніше Бургундії, знову відійшло до Шампані і стало її столицею. Перший граф Труа, отримав це місто в бенефицій, — Альдрамн, сучасник [[Карл Великий|Карла Великого]] і [[Людовик I Благочестивий|Людовика Благочестивого]]. Після Альдрамна Шампань перейшла до рук [[Одо I Паризький |Одо Паризького]] (Eudes), сина Роберта Сильного, що й був першим спадкоємним графом ([[854]]). Ед, обраний у королі Франції, передав Шампань своєму брату [[Роберт I (король Франції)|Роберту]], що теж був після смерті брата проголошений королем і боровся за престол з [[Карл III Простакуватий |Карлом Простакуватим]].
[[Файл:Blason région fr Champagne-Ardenne.svg|120px|thumb|left|Герб Шампані]]
[[Файл:Blason région fr Champagne-Ardenne.svg|220px|thumb|right|Герб Шампані]]
У [[923]] Роберт був убитий у битві при Суассоні й, умираючи, заповідав Шампань своєму зятю Герберту. Герберт II (923–943) підтримував кандидатуру Рауля Бургундського на французький престол. Удавано вступивши в переговори про союз з Карлом Простуватим, він захопив його і протримав його в міцності Шато-Тьєррі 4 роки. Прагнучи розширити свої володіння, він захопив Реймс і Лан, але зустрів відсіч з боку Рауля. Герберт звільнив тоді Карла і визнав його королем, але Рауль відняв у Герберта велику частину його володінь, і тільки після смерті Рауля Герберту удалося повернути Реймс.
15 червня [[923]] Роберт був убитий у битві при [[Суассон]]і й, умираючи, заповідав Шампань своєму зятю Герберту II де Вермандуа. Герберт II (923–943) підтримував кандидатуру [[Рауль I (король Франції) |Рауля Бургундського]] на французький престол. Вдавано вступивши в переговори про союз з Карлом Простакуватим, він захопив його і протримав його в фортеці Шато-Тьєррі чотири роки. Прагнучи розширити свої володіння, він захопив [[Реймс]] і Лан, але зустрів відсіч з боку Рауля. Герберт звільнив тоді Карла і визнав його королем, але Рауль відняв у Герберта більшу частину його володінь, і тільки після смерті Рауля Герберту вдалося повернути Реймс.


Спадкоємець Герберта, Роберт (943–968), вів безперервну війну з герцогами бургундськими через прикордонні області. Його брат Герберт II (968–993) був вірним прибічником короля Лотара в його боротьбі з Німеччиною і лотаринзькими баронами і не співчутливо поставився до обрання в королі Гуго Капета. Із сином Герберта II Стефаном I (993–1019), припинилася чоловіча лінія, і Шампань перейшла до родича династії, що царювала, по жіночій лінії, графа Блуа Еда I (1019-37). Ед зумів відстояти Шампань від домагань короля Роберта Набожного і приєднав до неї Сан. Після смерті Роберта він змусив короля Генріха I втекти в [[Нормандія|Нормандію]], але потім останній, за допомогою норманського герцога Роберта Диявола, переміг Еда і відняв у нього Сан.
Спадкоємець Герберта, Роберт (943–968), вів безперервну війну з герцогами бургундськими через прикордонні області. Його брат Герберт II (968–993) був вірним прибічником короля [[Лотар (король Франції) |Лотара]] в його боротьбі з Німеччиною і лотаринзькими баронами і не співчутливо поставився до обрання в королі [[Гуго Капет]]а. Із сином Герберта II Стефаном I (993–1019), припинилася чоловіча лінія, і Шампань перейшла до родича династії, що царювала, по жіночій лінії, графа Блуа [[Ед II де Блуа |Еда I]] (1019-37). Ед зумів відстояти Шампань від домагань короля [[Роберт II Побожний |Роберта Побожного]] і приєднав до неї Санc. Після смерті Роберта він змусив короля Генріха I втекти в [[Нормандія|Нормандію]], але потім останній, за допомогою норманського герцога [[Роберт I Чудовий |Роберта Диявола]], переміг Еда і відняв у нього Санc.
[[Файл:Flag_of_Champagne-Ardenne.svg|thumb|left|Прапор Шампані]]
[[Файл:Flag_of_Champagne-Ardenne.svg|220px|thumb|right|Прапор Шампані]]


Коли в королівстві припинилася чоловіча лінія, Ед став заперечувати спадщину в німецького імператора Конрада II і завоював частину [[Бургундія|Бургундії]], але був убитий при Бар-ле-Дюке. Його два сини, Стефан II Блуаський та Тібо, розділили його володіння. Вони відмовилися принести васальну присягу королю Генріху I. Через це почалася війна, під час якої вмер Стефан. У його спадкоємця Еда II відняв усі його володіння його дядько Тібо.
Коли в королівстві припинилася чоловіча лінія, Ед став заперечувати спадщину в німецького імператора [[Конрад II (імператор Священної Римської імперії) |Конрада II]] і завоював частину [[Бургундія|Бургундії]], але був убитий при Бар-ле-Дюке. Його два сини, Стефан II Блуаський та Тібо III, розділили його володіння. Вони відмовилися принести васальну присягу королю Генріху I. Через це почалася війна, під час якої помер Стефан. У його спадкоємця Еда IIІ відняв усі його володіння його дядько [[Тибо III де Блуа |Тібо]].


Ед II супроводжував Вільгельма Завойовника у його поході в [[Англія|Англію]], де й оселився, ставши родоначальником графів Albemarle і Holderness. Тібо I розділив свої володіння між своїми синами; Шампань дісталася Еду III ([[1089]]–[[1093]]), якому успадковував його брат Гуго ([[1093]]–[[1125]]), що приєднав до Шампані Бар-ле-Дюк і Вітрі. У [[1104]]–[[1108]]&nbsp;рр. Гуго зробив похід у Святу Землю, а після повернення відтіля мав намір вступити в орден Мальтійський. Завдяки його сприянню, Бернар Клервоський заснував знамените абатство [[Клерво]]. Підозрюючи в невірності свою дружину, Гуго в [[1125]] році знову відправився в Палестину і вмер там лицарем ордена [[тамплієри|тамплієрів]]. Свої землі він уступив своєму племіннику, графу Блуа.
Ед II супроводжував Вільгельма Завойовника у його поході в [[Англія|Англію]], де й оселився, ставши родоначальником графів Albemarle і Holderness. Тібо I розділив свої володіння між своїми синами; Шампань дісталася Еду III ([[1089]]–[[1093]]), якому успадковував його брат Гуго ([[1093]]–[[1125]]), що приєднав до Шампані Бар-ле-Дюк і Вітрі. У [[1104]]–[[1108]]&nbsp;рр. Гуго здійснив похід у Святу Землю, а після повернення звідти мав намір вступити в Мальтійський орден. Завдяки його сприянню, [[ Бернард Клервоський|Бернар Клервоський ]] заснував знамените абатство [[Клерво]]. Підозрюючи в невірності свою дружину, Гуго в [[1125]] році знову відправився в Палестину і помер там лицарем ордена [[тамплієри|тамплієрів]]. Свої землі він уступив своєму племіннику, графу Блуа [[Теобальд II (граф Шампані) |Тібо ІІ Великому]].


Тібо успадковував його старший син Генріх I Шампанський (1152-81), прозваний так за свою щедрість стосовно церкви. Ще при житті свого батька Генріх I брав участь у другому [[хрестовий похід|хрестовому поході]], разом з королем Людовіком VII. Повернувшись, він усе життя залишався вірним його васалом і допомагав йому у війні з [[Генріх II (король Англії)|Генріхом Плантагенетом]] через Аквітанію і Пуату.
Шампань успадковував старший син Тібо [[ Генріх I (граф Шампані) |Генріх І Щедрий]] (правління 1152-81), прозваний так за свою щедрість стосовно церкви. Ще при житті свого батька Генріх брав участь у другому [[хрестовий похід|хрестовому поході]], разом з королем
[[Людовик VII Молодий |Людовіком VII]]. Повернувшись, він усе життя залишався вірним його васалом і допомагав йому у війні з [[Генріх II (король Англії)|Генріхом Плантагенетом]] через [[Герцогство Аквітанія |Аквітанію]] і [[Пуату]]. Коли після смерті папи [[Адріана IV |Адріана IV]] [[Фрідріх I Барбаросса |Фрідріх Барбаросса]] не визнав папу [[Олександр III (папа римський) |Oлександра III]], Генріх I виступив в якості посередника між імператором і Людовиком VII, підтримавшим папу. В [[1178]] році Генріх знову відправився в хрестовій похід, зі значною кількістю васалів. При поверненні назад додому він попав в полон до турків, але був звільнений завдяки ходатайству візантійського імператора.


[[XII]] і [[XIII століття|XIII&nbsp;ст.]] були часом особливого процвітання знаменитих [[Шампанські ярмарки|Шампанських ярмарків]], що користувалися особливим заступництвом графів Шампані. Графи взагалі охоче підтримували міське населення і давали йому пільги, у виді самоврядування, тому що внаслідок росту промисловості і торгівлі збільшувалися і їхні доходи.
[[XII]] і [[XIII століття|XIII&nbsp;ст.]] були часами особливого процвітання знаменитих [[Шампанські ярмарки|Шампанських ярмарків]], що користувалися особливим заступництвом графів Шампані. Графи взагалі охоче підтримували міське населення і давали йому пільги, у виді самоврядування, тому що внаслідок росту промисловості і торгівлі збільшувалися і їхні доходи.


Генріху I успадковували його син Генріх II Шампанський, брат Генріха II&nbsp;— Тібо III, син останнього Тібо IV, що зробився королем наваррським, і син Тібо IV, Тібо V. Тібо V успадковував його брат [[Генріх III Товстий]] (1270-74), одружений на племінниці Людовіка IX, Бланці Артуа. Після передчасної смерті Генріха III, Шампань і Наварру успадковувала його дворічна дочка Жанна I Наваррська, під регентством своєї матері. Тому що Наваррі грозив король [[арагон]]ський Педро III, тоді Бланш вступила в угоду з французьким королем Філіпом III, по якому до повноліття Жанни керування Наваррою брав на себе Філіп III, а після повноліття Жанна повинна була одружитися із сином короля. У [[1284]] році відбувся шлюб Жанни з Филипом Красивим, і Шампань утратила самостійне значення, ставши провінцією французького королівства.
Графство Шампань успадковував син Генріха І [[Генріх II (граф Шампані) |Генріх II Шампанський]], брат Генріха II&nbsp;— [[Теобальд III (граф Шампанський) |Тібо III]], син останнього [[Теобальд I (король Наварри) |Тібо IV]], що зробився королем наваррським, і син Тібо IV, [[Теобальд II (король Наварри) |Тібо V]]. Тібо V успадковував його брат [[Генріх I (король Наварри) |Генріх III Товстий]] (1270-74), одружений на племінниці |[[Людовик IX Святий| Людовіка IX]], Бланці Артуа. Після передчасної смерті Генріха III, Шампань і [[Королівство Наварра |Наварру]] успадковувала його дворічна дочка [[Іоанна I (королева Наварри) |Жанна I Наваррська]], під регентством своєї матері. Тому що Наваррі загрожував король [[арагон]]ський [[Педро III (король Арагону) |Педро III]], тоді Бланш вступила в угоду з французьким королем [[Філіпп III Сміливий |Філіпом III]], згідно якої до повноліття Жанни керування Наваррою брав на себе Філіп III, а після повноліття Жанна повинна була одружитися із сином короля [[Філіпп IV Вродливий|Філіпом Вродливим]] . У [[1284]] році відбувся шлюб Жанни з Филипом Красивим, і Шампань утратила самостійне значення, ставши провінцією французького королівства.


Під час [[Столітня війна |Столітньої війни]] Шампань була одним з головних театрів воєнних дій і майже повністю на початку XV ст. перейшла в руки англійців.
Шампань була театром першого походу союзників проти революційної Франції наприкінці [[XVIII|XVIII століття]]. Назустріч насувалися австрійцям і пруссакам французи виступили в Шампані і зайняли Аргонські тіснини, ці [[Фермопіли]] Франції, як їх назвав [[Шарль Франсуа Дюмур'є|Дюмур'є]]; останній думав спочатку у відповідь на вторгнення союзників кинутися в австрійські [[Нідерланди]], розраховуючи, що його ненавчені війська для цього придатніші, чим для оборонної війни, але повинний був уступити наполяганням військового міністра Сервана і зайняв позицію в ущелину біля Гранпре. Прусські війська безсумнівно перевершували французів у поставі й у знанні військового ремесла, а командував ними один із найкращих полководців того часу, герцог Карл-Вільгельм-Фердінанд Брауншвейгський. Пруссаків було 42 тис., а за ними рухалися австрийцы в кількості 70 тис. чоловік.

Шампань була театром першого походу союзників проти революційної Франції наприкінці [[XVIII|XVIII століття]]. Назустріч насувалися австрійцям і пруссакам французи виступили в Шампані і зайняли Аргонські тіснини, ці [[Фермопіли]] Франції, як їх назвав [[Шарль Франсуа Дюмур'є|Дюмур'є]]; останній думав спочатку у відповідь на вторгнення союзників кинутися в австрійські [[Нідерланди]], розраховуючи, що його ненавчені війська для цього придатніші, чим для оборонної війни, але повинний був уступити наполяганням військового міністра Сервана і зайняв позицію в ущелину біля Гранпре. Прусські війська безсумнівно перевершували французів у поставі й у знанні військового ремесла, а командував ними один із найкращих полководців того часу, герцог Карл-Вільгельм-Фердінанд Брауншвейгський. Пруссаків було 42 тис., а за ними рухалися австрійці в кількості 70 тис. чоловік.


Маніфест герцога збудив у Франції страшне озлоблення і лють. Союзники, узявши [[Лонгві]] і Верден, зайняли позицію по [[Маас]]у, що робила, здавалося, неможливим з'єднання Дюмур'є з Келлерманом; але герцог Брауншвейгський пропустив зручний момент зайняти проходи в Аргонському лісі, що помітив Дюмур'є і негайно ж зайняв прохід Гранпре, а Діллон&nbsp;— Іллеттське дефіле (5 вересня), що дало можливість спокійно очікувати приходу [[Келлерман]]а.
Маніфест герцога збудив у Франції страшне озлоблення і лють. Союзники, узявши [[Лонгві]] і Верден, зайняли позицію по [[Маас]]у, що робила, здавалося, неможливим з'єднання Дюмур'є з Келлерманом; але герцог Брауншвейгський пропустив зручний момент зайняти проходи в Аргонському лісі, що помітив Дюмур'є і негайно ж зайняв прохід Гранпре, а Діллон&nbsp;— Іллеттське дефіле (5 вересня), що дало можливість спокійно очікувати приходу [[Келлерман]]а.
Рядок 44: Рядок 49:


== Література ==
== Література ==

* Pithou, «Le premier livre des comtes héréditaires de Champagne et de Brie» (П., 1572);
* Pithou, «Le premier livre des comtes héréditaires de Champagne et de Brie» (П., 1572);
* Lefèvre de Comartin, «Recherche de la noblesse de Champagne» (Шалон, 1673);
* Lefèvre de Comartin, «Recherche de la noblesse de Champagne» (Шалон, 1673);

Версія за 08:03, 26 квітня 2020

Місцезнаходження Шампані

Шампань (фр. Champagne, лат. Campania) — історична область у Франції, знаменита виноробними традиціями.

Географія

На півночі Шампань межувала з областю Льєж і Ено, на північному сході — з Люксембургом, на сході — з Баром, Тулем і Лотарингією, на південно-сході — з Франш-Конте, на півдні — з Бургундією, на південно-заході — з Гатіне, на заході — з Брі, на північному-заході — з Лаонном і Суассоном. Після 1790 року землі Шампані ввійшли до складу департаментів Про, Марна, Марна Верхня, Арденни і частина Ени і Йонни. Місцевість відрізняється рівнинним характером, відкіля і відбулася латинська назва Campania, що зустрічається в письменників із VI ст. н. е.

В даний час Шампань входить до складу регіону Шампань — Арденни.

Історія

Археологічні розкопки виявили існування людини в Шампані в Четвертинний період[1]. Поряд з пам'ятниками палеолітного періоду знайдено ще більше пам'ятників неолітного і бронзового періодів, причому в останньому ясно помічається грецький вплив.

До завоювання римлянами Галлії Шампань була населена трьома галльськими племенами —лінгонами, сенонами і ремами. Значна частина лінгонів і сенонів, у пошуках нових земель з VI ст. до н. е. робила спустошливі набіги на Північну Італію. Коли Цезар прибув у Галлію як проконсул, спочатку лінгони і реми, а потім і сенони вступили з ним у союз і стали під його заступництво. Але тим не менше вони брали активну участь у повстанні Верцингеторикса. Август приєднав область ремів до провінції Белгіка, а землі лінгонів і сенонів — до Галлії Лугдунської. Край був підданий швидкій романизації. Були прокладені прекрасні дороги; на місці військових таборів стали виникати великі міста, що забудовувалися чудовими будинками; тільки в назви деяких міст нагадують про племена, які колись населяли Шампань: Реймс — реми, Лангр — лінгони, Санс — сенони, Труа — трікаси. У 69 році друїди, користаючись тогочасними смутами, через імператорський престол, намагалися підняти серед галльських племен повстання, на чолі якого став лінгон Юлій Сабін, але спроба закінчилась повною невдачею, і Сабін був страчений.

Християнство почало поширюватися в Шампані з II ст. За переказом перші єпископи Шампані — св. Сікст Реймський, Меммій Шалонський і Савініан Санський — були безпосередніми учнями апостола Петра. Насправді їхня діяльність і мученицька смерть відносяться до кінця III століття.

У середині III ст. на Шампань нападали алемани і вандали. У IV ст. імператорам Констанцію Хлору, Юліану і Валентиніану вдалося відбити напад германських полчищ і утримати за собою Лангр, Реймс і Санс. Ослаблення імперії в першій половині V ст. спричинило за собою нові вторгнення германців. Особливо сильному спустошенню піддалася Шампань під час навали Аттіли, розбитого Аецієм у 451 році біля Шалона.

Після падіння Західної Римської імперії Шампань, яка входила до складу володінь Сіагрія, була завойована Хлодвігом. Під час розділу між дітьми й онуками Хлодвіга Шампань була поділена на дві частини: Реймс і Шадон відійшли до Австразії, Лангр, Труа і Санс;— до Бургундії. До кінця VI ст. відноситься перший відомий герцог Шампані — Луп. Він був спочатку прихильником Хільдеберта II і Брунгільди, але придворні інтриги змусили його втекти до Гунтрамна Бургундського. Його спадкоємець Вінтріон командував австразійцями у війні з лангобардами, але потім невдало намагався завоювати для Хільдеберта II Нейстрію і був страчений Брунегільдою у 598 році.

В епоху Каролінгів місто Труа, яке належало раніше Бургундії, знову відійшло до Шампані і стало її столицею. Перший граф Труа, отримав це місто в бенефицій, — Альдрамн, сучасник Карла Великого і Людовика Благочестивого. Після Альдрамна Шампань перейшла до рук Одо Паризького (Eudes), сина Роберта Сильного, що й був першим спадкоємним графом (854). Ед, обраний у королі Франції, передав Шампань своєму брату Роберту, що теж був після смерті брата проголошений королем і боровся за престол з Карлом Простакуватим.

Герб Шампані

15 червня 923 Роберт був убитий у битві при Суассоні й, умираючи, заповідав Шампань своєму зятю Герберту II де Вермандуа. Герберт II (923–943) підтримував кандидатуру Рауля Бургундського на французький престол. Вдавано вступивши в переговори про союз з Карлом Простакуватим, він захопив його і протримав його в фортеці Шато-Тьєррі чотири роки. Прагнучи розширити свої володіння, він захопив Реймс і Лан, але зустрів відсіч з боку Рауля. Герберт звільнив тоді Карла і визнав його королем, але Рауль відняв у Герберта більшу частину його володінь, і тільки після смерті Рауля Герберту вдалося повернути Реймс.

Спадкоємець Герберта, Роберт (943–968), вів безперервну війну з герцогами бургундськими через прикордонні області. Його брат Герберт II (968–993) був вірним прибічником короля Лотара в його боротьбі з Німеччиною і лотаринзькими баронами і не співчутливо поставився до обрання в королі Гуго Капета. Із сином Герберта II Стефаном I (993–1019), припинилася чоловіча лінія, і Шампань перейшла до родича династії, що царювала, по жіночій лінії, графа Блуа Еда I (1019-37). Ед зумів відстояти Шампань від домагань короля Роберта Побожного і приєднав до неї Санc. Після смерті Роберта він змусив короля Генріха I втекти в Нормандію, але потім останній, за допомогою норманського герцога Роберта Диявола, переміг Еда і відняв у нього Санc.

Прапор Шампані

Коли в королівстві припинилася чоловіча лінія, Ед став заперечувати спадщину в німецького імператора Конрада II і завоював частину Бургундії, але був убитий при Бар-ле-Дюке. Його два сини, Стефан II Блуаський та Тібо III, розділили його володіння. Вони відмовилися принести васальну присягу королю Генріху I. Через це почалася війна, під час якої помер Стефан. У його спадкоємця Еда IIІ відняв усі його володіння його дядько Тібо.

Ед II супроводжував Вільгельма Завойовника у його поході в Англію, де й оселився, ставши родоначальником графів Albemarle і Holderness. Тібо I розділив свої володіння між своїми синами; Шампань дісталася Еду III (10891093), якому успадковував його брат Гуго (10931125), що приєднав до Шампані Бар-ле-Дюк і Вітрі. У 11041108 рр. Гуго здійснив похід у Святу Землю, а після повернення звідти мав намір вступити в Мальтійський орден. Завдяки його сприянню, Бернар Клервоський заснував знамените абатство Клерво. Підозрюючи в невірності свою дружину, Гуго в 1125 році знову відправився в Палестину і помер там лицарем ордена тамплієрів. Свої землі він уступив своєму племіннику, графу Блуа Тібо ІІ Великому.

Шампань успадковував старший син Тібо Генріх І Щедрий (правління 1152-81), прозваний так за свою щедрість стосовно церкви. Ще при житті свого батька Генріх брав участь у другому хрестовому поході, разом з королем Людовіком VII. Повернувшись, він усе життя залишався вірним його васалом і допомагав йому у війні з Генріхом Плантагенетом через Аквітанію і Пуату. Коли після смерті папи Адріана IV Фрідріх Барбаросса не визнав папу Oлександра III, Генріх I виступив в якості посередника між імператором і Людовиком VII, підтримавшим папу. В 1178 році Генріх знову відправився в хрестовій похід, зі значною кількістю васалів. При поверненні назад додому він попав в полон до турків, але був звільнений завдяки ходатайству візантійського імператора.

XII і XIII ст. були часами особливого процвітання знаменитих Шампанських ярмарків, що користувалися особливим заступництвом графів Шампані. Графи взагалі охоче підтримували міське населення і давали йому пільги, у виді самоврядування, тому що внаслідок росту промисловості і торгівлі збільшувалися і їхні доходи.

Графство Шампань успадковував син Генріха І Генріх II Шампанський, брат Генріха II — Тібо III, син останнього Тібо IV, що зробився королем наваррським, і син Тібо IV, Тібо V. Тібо V успадковував його брат Генріх III Товстий (1270-74), одружений на племінниці | Людовіка IX, Бланці Артуа. Після передчасної смерті Генріха III, Шампань і Наварру успадковувала його дворічна дочка Жанна I Наваррська, під регентством своєї матері. Тому що Наваррі загрожував король арагонський Педро III, тоді Бланш вступила в угоду з французьким королем Філіпом III, згідно якої до повноліття Жанни керування Наваррою брав на себе Філіп III, а після повноліття Жанна повинна була одружитися із сином короля Філіпом Вродливим . У 1284 році відбувся шлюб Жанни з Филипом Красивим, і Шампань утратила самостійне значення, ставши провінцією французького королівства.

Під час Столітньої війни Шампань була одним з головних театрів воєнних дій і майже повністю на початку XV ст. перейшла в руки англійців.

Шампань була театром першого походу союзників проти революційної Франції наприкінці XVIII століття. Назустріч насувалися австрійцям і пруссакам французи виступили в Шампані і зайняли Аргонські тіснини, ці Фермопіли Франції, як їх назвав Дюмур'є; останній думав спочатку у відповідь на вторгнення союзників кинутися в австрійські Нідерланди, розраховуючи, що його ненавчені війська для цього придатніші, чим для оборонної війни, але повинний був уступити наполяганням військового міністра Сервана і зайняв позицію в ущелину біля Гранпре. Прусські війська безсумнівно перевершували французів у поставі й у знанні військового ремесла, а командував ними один із найкращих полководців того часу, герцог Карл-Вільгельм-Фердінанд Брауншвейгський. Пруссаків було 42 тис., а за ними рухалися австрійці в кількості 70 тис. чоловік.

Маніфест герцога збудив у Франції страшне озлоблення і лють. Союзники, узявши Лонгві і Верден, зайняли позицію по Маасу, що робила, здавалося, неможливим з'єднання Дюмур'є з Келлерманом; але герцог Брауншвейгський пропустив зручний момент зайняти проходи в Аргонському лісі, що помітив Дюмур'є і негайно ж зайняв прохід Гранпре, а Діллон — Іллеттське дефіле (5 вересня), що дало можливість спокійно очікувати приходу Келлермана.

11 вересня герцог Брауншвейгський виступив з Вердена, щоб обійти Аргонські тіснини; через день Калькрейт і Клерфе благополучно з'єдналися. Митецьким рухом Клерфе без праці зайняв позицію при Croix aux Bois, що спонукало Дюмур'є залишити Гранпре; але герцог Брауншвейгський упустив зручний момент розбити французів і послав їм услід 1200 гусарів, що і розбили 12-тисячний загін ворога, що відступав. Дюмур'є, Келлерман, Діллон і Бернонвіиль стали між Сент-Менеху й Аргоннами, відкривши союзникам дорогу на Шалон і Реймс. Келлерман стояв на висотах Вальмі. 20 вересня на нього обрушилася прусська армія, але він, після нерішучого бою, відступив, потерпівши моральну поразку, тому що завагалася віра в непереможність військ Фрідріха Великого. 24 жовтня союзники пішли в Люксембург.

Література

  • Pithou, «Le premier livre des comtes héréditaires de Champagne et de Brie» (П., 1572);
  • Lefèvre de Comartin, «Recherche de la noblesse de Champagne» (Шалон, 1673);
  • Baugier, «Mémoires historiques de la province de Champagne» (Шалон и П., 1725);
  • D'Arbois de Jubainville, «Histoire des comtes de Champagne» (П., 1859-67);
  • Lex, «Le comte Eudes II de Blois, I-er de Champagne» («Positions des thèses de l'Ecole des Chartes», П., 1883);
  • D'Arbois de Jubainville, «Documents inédits concernant quelques-uns des premiers intendants de Champagne» (П., 1879);
  • Longnon, «Livres de vassaux du comté de Champagne et Brie, 1172–1222» (П., 1869);
  • его же, «Rôles des fiefs du comté de Champagne sous Thibaut le Chansonnier, 1249-52» (П., 1877);
  • Gaussen, «Portefeuille archéologique de la Champagne» (Бар-на-Об, 1862);
  • Taylor, «Voyage pittoresque en Champagne» (Париж, 1857);
  • Vallet de Viriville, «Archives historiques de l'Aube et de l'ancien diocèse de Troyes» (Tpya, 1841);
  • Boutiot, «Histoire de Troyes et de la Champagne méridionale» (Tpya, 1870-80);
  • Poinsignon, «Histoire de la Champagne et de la Brie» (Шалон-Париж, 1885);
  • Longnon, «Géographie de la Gaule au VI siècle» (П., 1878);
  • его же, «Etudes sur les pagi de la Gaule» (П., 1869-72);
  • его же, «Les pagi du diocèse de Reims» (П., 18 72);
  • Morel, «La Champagne souterraine» (Шалон, 1876);
  • Nicaise, «l'Epoque gauloise dans le département de la Marne» (П., 1884);
  • его же, «L'Epoque du bronze dans le département de la Marne» (Шалон, 1881);
  • De Baye, «L'art étrusque en Champagne» (Тур, 1875);
  • Henri, «La Réforme et la Ligue en Champagne et à Reims» (Сен-Никола, 1867);
  • Herelle, «La Réforme et la Ligue en Champagne» (Шалон, 1888);
  • Letillois de Mezières, «Biographie générale des Champenois célèbres» (П., 1836);
  • Denis, «Recherches bibliographiques sur les auteurs qui ont écrit sur la province de Champagne» (Шалон, 1870).
  1. Шампань. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 11 травня 2012.