Відмінності між версіями «Трістан»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створено шляхом перекладу сторінки «Tristan»)
 
м (→‎У новітніх творах: оформлення)
(Не показана 61 проміжна версія 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{сирий переклад}}
[[Файл:Rogelio_de_Egusquiza_-_Tristán_e_Iseo_(La_vida).jpg|міні| ''Трістан і Ізео (La vida)'' Рохеліо де Егускіза (1912)]]

'''Трістан''' ( [[Латинська мова|латинська]] / [[Острівні кельтські мови|брітонська]] :&nbsp;''Друстанус'' ; {{Lang-cy|Trystan}} ), також відомий як '''Трістрам''' або '''Трістейн''' та подібні імена, є героєм легенди про [[Трістан та Ізольда|Трістана та Ізольт]], історії про неправильно направлене кохання. <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref>
[[Файл:Rogelio_de_Egusquiza_-_Tristán_e_Iseo_(La_vida).jpg|360пкс|міні| ''Трістан і Ізео (La vida)'' Рохеліо де Егускіза (1912)]]
'''Трістан''' ([[Латинська мова|лат.]]/[[Острівні кельтські мови|бритон.]]:&nbsp;''Друстанус''; {{Lang-cy|Trystan}}), також відомий як '''Трістрам''' або '''Трістейн'''. Є героєм легенди про [[Трістан та Ізольда|Трістана та Ізольду]], історії про несправедливе кохання <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref>.

== Цикл легенд ==


== Цикл легенд про Трістана ==
[[Файл:Hb-tristain.jpg|ліворуч|міні| [[Уявний герб|Приписана зброя]] "Трістена"]]
[[Файл:Hb-tristain.jpg|ліворуч|міні| [[Уявний герб|Приписана зброя]] "Трістена"]]
В оповіданні про [[Трістан та Ізольда|Трістана та Ізольт]] Трістан - племінник короля Корнуолла Марка, посланий забрати Ізольт з Ірландії, щоб одружитися з королем. Однак вони з Айзольтом випадково вживають зілля любові під час подорожі і безпорадно закохуються. Потім пара проходить численні випробування, які перевіряють їх таємний роман, до трагічного кінця. <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref>
В оповіданні "[[Трістан та Ізольда|Трістана та Ізольт]]" Трістан - племінник короля Корнуолла Марка, посланий забрати Ізольт з Ірландії, щоб вийти заміж за короля. Однак Трістан з Ізольтом випадково вживають зілля любові під час подорожі і безпорадно закохуються. Потім пара проходить численні випробування до самого трагічного кінця <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref>.


Трістан вперше згадується у 12 столітті у британській міфології, що циркулювала на півночі Франції та [[Бретонське королівство|Королівстві Бретань]], яке мало тісні родові та культурні зв’язки з [[Уельс|Уельсом]], [[Корнуолл|Корнуоллом]] та [[Девон (графство)|Девоном]] за часів стародавнього британського королівства [[Думнонія|Думнонія.]] чітко в самій повісті, а також тісно споріднені [[Корнська мова|корнійська]] та [[Бретонська мова|бретонська]] мови, обидві з яких є кельтською, як [[Валлійська мова|валлійська]] . Хоча найдавніші історії про Трістана втрачені, деякі похідні все ще існують.
Трістан вперше згадується у [[12 століття|12 столітті]] у бритонській міфології, що була поширена на півночі Франції та у [[Бретонське королівство|Королівстві Бретань]], яке мало тісні родові та культурні зв’язки з [[Уельс|Уельсом]], [[Корнуолл|Корнуоллом]] та [[Девон (графство)|Девоном]] за часів стародавнього британського королівства [[Думнонія|Думнонія]]. Хоча найдавніші історії про Трістана втрачені, деякі похідні твори все ще існують.


Більшість ранніх версій поділяються на одну з двох гілок: «придворну» гілку, представлену у переказах у [[Томас Британський|Томаса Британського]] "''Трістан"'' та його німецького наступника [[Готфрід Страсбурзький|Готфріда фон Страсбурга]], та у ''Фолі Трістан д’Оксфордський'' ; і «загальну», включаючи твори середньовічної французької літератури .
Більшість ранніх версій поділяються на одну з двох гілок: "придворну" і "загальну". Придворна представлену у переказах у [[Томас Британський|Томаса Британського]] "''Трістан"'' та його німецького послідовника [[Готфрід Страсбурзький|Готфріда фон Страсбурга]], та у ''"Фоліо Трістан д’Оксфорд"''. "Загальна" представлена творами середньовічної французької літератури.


Артуріанський романіст [[Кретьєн де Труа]] згадував у своїй поемі « ''[[Кліжес|Клієс»,]]'' що він склав власну розповідь про цю історію; проте збережених копій чи записів такого тексту немає. У 13 столітті, під час великого періоду прозових [[Лицарський роман|романів]], "''Трістан у прозі"'' або "Проза <nowiki><i id="mwRw">Трістан"</i></nowiki> стали одним з найпопулярніших романсів свого часу. Цей довгий, розлогий і часто ліричний твір (сучасне видання займає тринадцять томів) слідує за Трістаном з традиційної легенди до царства [[Король Артур|короля Артура,]] де Трістан бере участь у пошуках [[Святий Ґрааль|Святого Грааля]]. Його великий успіх породив багатьох італійських (наприклад, ''Tavola Ritonda'' ) та інших переписів. Серед них був французький цикл післявульгати, який поєднав його з скороченою версією [[Ланселот-Грааль|циклу вульгати]], елементи якої сама раніше використовувалась у прозі ''Трістан'' .
Романіст [[Кретьєн де Труа]] заззначив у своїй поемі ''"[[Кліжес|Клієс]]"'', що він склав власну розповідь про цю історію; проте збережених копій чи записів такого тексту немає. У [[13 століття|13 столітті]], під час розквіту прозових [[Лицарський роман|романів]], ''"Трістан у прозі"'' або "Проза Трістан" стали одним з найпопулярніших романсів. Цей довгий, розлогий і часто ліричний твір (сучасне видання займає тринадцять томів) слідує за Трістаном з традиційної легенди до царства [[Король Артур|короля Артура]], де головний герой бере участь у пошуках [[Святий Ґрааль|Святого Грааля]]. Його великий успіх породив багатьох італійських та інших (наприклад, ''"Tavola Ritonda"'') переписів. Серед них був французький цикл пост-вульгати, який поєднав його зі скороченою версією [[Ланселот-Грааль|Ланселот-Граалю]], елементи якого найраніше використовувалась у прозі ''"Трістан"''.


== Ім'я ==
== Походження ім'я ==
Стародавня [[Бритські мови|бріттонічне]] ім'я "Трістан", мабуть, означає "залізні мечі", а найновіша [[Романські мови|версія романських мов]], включаючи французьку, тлумачиться як "смуток" (порівняйте латинське ''tristis'' - "сумно"; давньофранцузьке ''triste'' - "сумно") ). У творі Готфріда фон Страсбурга « ''Трістан»'', коли його мати, Бланшфлер, дізнається, що її чоловік загинув у бою, вона помирає при пологах. Сироту немовля назвали «Трістан» через скорботні обставини його народження.


Стародавня [[Бритські мови|бріттонічне]] ім'я "Трістан", ймовірно, означає "залізні мечі", а найновіша [[Романські мови|версія романських мов]], включаючи французьку, тлумачить його як "смуток" (латинське ''tristis'' - "сумно" та давньофранцузьке ''triste'' - "сумно")). У творі Готфріда фон Страсбурга ''"Трістан"'', коли його мати, Бланшфлер, дізнається, що чоловік загинув у бою, то помирає при пологах. Сироту немовля назвали "Трістан" через скорботні обставини його народження.
Ім'я «Трістан» також може вивести з легендарного піктова Хронік найменування ''Drest'' або ''Drust'', який часто з'являється в якості імені кількох древніх [[Піктська мова|піктів]] царів в області сучасної Шотландії далека до північно - захід від Корнуолла; ''Друстан'' - це просто ''Друст'', перекладений [[Латинська мова|латинською мовою]] . Можливо, ця назва походить від давньої легенди про короля піктів, який у далекому минулому вбив велетня, який поширився по [[Британські острови|островах]] ; це може походити від святого піктитів VI століття  які носили іншу форму імені;  або вона мігрувала на північ з південного заходу через славу легенд про Артура. Крім того, був Трістан, який свідчив про юридичний документ у [[Швабія|Швабському]] [[Абатство Святого Галла|абатстві Сент -Галл]] у 807 році.


Ім'я "Трістан" також можна вивести з легендарного "[[Піктські Хроніки|Піктських Хронік]]", що містять імена ''Drest'' або ''Drust'', який часто з'являється в якості імені кількох древніх [[пікти|піктських]] царів в області сучасної Шотландії, далекої від північно - західного Корнуола. ''Друстан'' - це можливо просто ''Друст'', перекладений [[Латинська мова|латинською мовою]]. Можливо, ця назва походить від давньої легенди про короля піктів, який у далекому минулому вбив велетня, яка поширилась на [[Британські острови|Британських островах]]. Можливе походження від святого піктитів VI століття  які носили іншу форму імені;  або вона мігрувала на північ з південного заходу разом з легендами про Артура.
Дослідник Зігмунд Ейснер дійшов висновку, що назва "Трістан" походить від Друста, сина Талорка, але легенда про Трістана, яку ми знаємо, була зібрана разом ірландським ченцем, який жив у Північній Британії на початку VIII століття. <ref>Sigmund Eisner, ''The Tristan Legend, A Study in Sources'', Northwestern University Press, Chicago, 1969, pp. 37, 52.</ref> Ейснер пояснює, що ірландські ченці цього часу були б знайомі з грецькими та римськими розповідями, з яких запозичена легенда, - такими як Пірам і Тісбе ; вони також були б знайомі з [[Кельтська міфологія|кельтськими]] елементами оповідання, такими як ''«Погоня за Діармуїдом» та «Грайнне»'' . Ейснер робить висновок, що «автор оповідання про Трістана використав імена та деякі місцеві традиції свого недавнього минулого. До цих постатей він приєднав пригоди, передані з [[Римська міфологія|римської]] та [[Давньогрецька міфологія|грецької міфології]] . Він жив на півночі Британії, був пов'язаний з монастирем і розпочав першу передачу історії про Трістан під час її подорожей туди, де вона була знайдена " {{Sfn|Eisner 1969, p. 37}}


Реально існував також Трістан, про якого засвідчує юридичний документ у [[Швабія|Швабському]] [[Абатство Святого Галла|абатстві Сент -Галл]] у [[807]] році.
== У ''Le Morte d'Arthur'' ==

[[Томас Мелорі|Пізніше Томас Мелорі]] скоротив і включив прозовий ''Трістан'' у власну англомовну ''Книгу сера Трістрама де Ліонса'' ( ''«Ферсте» та «Секундський бок Сір Трістрамса де Ліонського»'' ), частину « ''[[Смерть Артура|Ле Морта]]'' д’Артура», у якій Трістан (Трістрам) виконує роль контрагероя [[Ланселот|Ланселота]] . <ref>{{Cite journal|last=Fries|first=Maureen|year=1975|title=Malory's Tristram as Counter-Hero to the "Morte Darthur"|url=https://www.jstor.org/stable/43345583|journal=Neuphilologische Mitteilungen|volume=76|issue=4|pages=605–613|jstor=43345583}}</ref> З усіх лицарів Трістрам найбільше нагадує Ланселота, оскільки він теж любить королеву, дружину іншого. Трістан навіть вважається таким же сильним і здібним лицарем, як Ланселот, включаючи виконання [[Мерлін|пророцтва Мерліна]] про те, що вони обидва вступають у найбільшу дуель між будь -якими лицарями до або після, хоча вони не вбивають іншого, і вони стають коханими друзі. "[Т] він зображує їх лицарську доблесть, затемнення, великі частини оповідань, їхню любов до відповідних королев". <ref>[https://books.google.com/books?id=P0xHJws5adUC&pg=PA87&dq=Tristan&hl=en&newbks=1&newbks_redir=0&sa=X&ved=2ahUKEwi7rP_tqfjxAhVJVs0KHYOSCZIQ6AEwBXoECAMQAg#v=onepage&q=Tristan&f=false Hasty, Will. ''A Companion to Gottfried Von Strassburg's "Tristan"'', Camden House, 2003, p.11] {{ISBN|9781571132031}}</ref> Серед інших його друзів і компаньйонів - Дінадан і Ламорак .
Дослідник Зігмунд Ейснер припустив, що назва "Трістан" походить від Друста, сина Талорка, однак легенда про Трістана, яку ми знаємо, була зібрана разом ірландським ченцем, який жив у Північній Британії на початку [[VIII століття]] <ref>Sigmund Eisner, ''The Tristan Legend, A Study in Sources'', Northwestern University Press, Chicago, 1969, pp. 37, 52.</ref>. Ейснер стверджує, що ірландські ченці цього часу були напевне знайомі з грецькими та римськими легендами, з яких запозичена легенда, - такими як Пірам та Фісбе, так само, як були б знайомі з [[Кельтська міфологія|кельтськими]] елементами оповідання, такими як ''"Погоня за Діармуїдом та Грайнне"''. Ейснер робить висновок, що "автор оповідання про Трістана використав імена та деякі місцеві традиції свого недавнього минулого. До цих постатей він приєднав пригоди, передані з елементами [[Римська міфологія|римської]] та [[Давньогрецька міфологія|грецької міфології]]. Він жив на півночі Британії, був пов'язаний з монастирем і зробив перший переказ історії про Трістан під час подорожі туди, де вона була знайдена" {{Sfn|Eisner 1969, p. 37}}.

== "Смерть Артура" ==

[[Томас Мелорі]] включив скорочену версію прозового ''"Трістана"'' у власну англомовну ''"Книгу сера Трістрама де Лайонса"'', частину ''"[[Смерть Артура|Ле Морта д’Артура]]"'', у якій Трістан (Трістрам) виконує роль антипода [[Ланселот|Ланселоту]] <ref>{{Cite journal|last=Fries|first=Maureen|year=1975|title=Malory's Tristram as Counter-Hero to the "Morte Darthur"|url=https://www.jstor.org/stable/43345583|journal=Neuphilologische Mitteilungen|volume=76|issue=4|pages=605–613|jstor=43345583}}</ref>. З усіх лицарів Трістрам найбільше нагадує Ланселота, оскільки він теж любить королеву, дружину іншого. Трістан навіть вважається таким же сильним і здібним лицарем, як Ланселот, включаючи виконання [[Мерлін|пророцтва Мерліна]] про те, що вони обидва вступають у найбільшу дуель між будь -якими лицарями до або після, хоча вони не вбивають іншого, і вони стають коханими друзі. "[Т] він зображує їх лицарську доблесть, затемнення, великі частини оповідань, їхню любов до відповідних королев". <ref>[https://books.google.com/books?id=P0xHJws5adUC&pg=PA87&dq=Tristan&hl=en&newbks=1&newbks_redir=0&sa=X&ved=2ahUKEwi7rP_tqfjxAhVJVs0KHYOSCZIQ6AEwBXoECAMQAg#v=onepage&q=Tristan&f=false Hasty, Will. ''A Companion to Gottfried Von Strassburg's "Tristan"'', Camden House, 2003, p.11] {{ISBN|9781571132031}}</ref> Серед інших його друзів і компаньйонів - Дінадан і Ламорак .


У повісті Малорі, після прози ''Трістан'', мати Трістана, королева Єлизавета, помирає під час пологів, відчайдушно шукаючи свого батька, короля Меліода, після того, як його викрала чарівниця (в оригіналі фея, не вказана Мері) її коханий. Молодий Трістан рано зустрічається і закохується в Ізольду (Ізолту). Його дядько, король Марк, ревнивий до Трістана і прагне підірвати його, прагне одружитися з Ізольдою саме з такою ненависною метою, йдучи так далеко, що просить Трістрам піти і шукати її руки від його імені (що Трістран, розуміючи, що це має бути його лицарський обов'язок, виконує). Через зрадницьку поведінку Марка Трістран забирає у нього Ізольду і деякий час живе з нею в замку Ланселота Джойус Гард, але потім він повертає Ізольду до Марка. Тим не менш, Марк закінчує засідку і смертельно травмує Трістрама, поки він харфується (Трістан відзначається в книзі як один з найбільших музикантів і соколителів).
У повісті Малорі, після прози ''Трістан'', мати Трістана, королева Єлизавета, помирає під час пологів, відчайдушно шукаючи свого батька, короля Меліода, після того, як його викрала чарівниця (в оригіналі фея, не вказана Мері) її коханий. Молодий Трістан рано зустрічається і закохується в Ізольду (Ізолту). Його дядько, король Марк, ревнивий до Трістана і прагне підірвати його, прагне одружитися з Ізольдою саме з такою ненависною метою, йдучи так далеко, що просить Трістрам піти і шукати її руки від його імені (що Трістран, розуміючи, що це має бути його лицарський обов'язок, виконує). Через зрадницьку поведінку Марка Трістран забирає у нього Ізольду і деякий час живе з нею в замку Ланселота Джойус Гард, але потім він повертає Ізольду до Марка. Тим не менш, Марк закінчує засідку і смертельно травмує Трістрама, поки він харфується (Трістан відзначається в книзі як один з найбільших музикантів і соколителів).


== Відмінності між версіями ==
== Відмінності між версіями ==
[[Томас Британський]] використовує ''[[Роман про Брута|Романа де Брута]]'' для історичних деталей і наслідує його приклад у питаннях стилю. <ref>Foulon, Charles (1959]. "Wace", ''Arthurian Literature in the Middle Ages''. (Loomis, Roger Sherman, ed.) Oxford: Clarendon Press. pp. 102–103. <nowiki>{{ISBN}0198115881}}</nowiki></ref> Готфрід більше спирається на вивчену традицію середньовічного гуманізму, ніж на лицарський дух, який поділяють його літературні сучасники.


[[Томас Британський]] використовує ''[[Роман про Брута]]'' у історичних деталях і наслідує його стиль <ref>Foulon, Charles (1959]. "Wace", ''Arthurian Literature in the Middle Ages''. (Loomis, Roger Sherman, ed.) Oxford: Clarendon Press. pp. 102–103. <nowiki>{{ISBN}0198115881}}</nowiki></ref>. Готфрід більше спирається на традицію середньовічного гуманізму, ніж на лицарський дух, який поділяють його літературні сучасники.
Тристан був спочатку син королеви Blancheflor і короля Rivalen. У більш пізніх версіях, починаючи з Прозою ''Трістана,'' його батьки Королева Ізабель (Елізабет Мелорі, відома як Eliabel або Eliabella в Італії) і король Меліодаса ап Фелькі з Lyonesse .

У перших згадках Тристан - син королеви Бланшефлор і короля Рівален. У пізніших версіях, починаючи з ''"Прозового Трістана"'', його батьками є Королева Ізабель (Елізабет у [[Томас Мелорі|Мелорі]], відома як Елібель або Еліабелла в Італії) і король Меліодас ап Фелькі з Лайонесса.


== Історичні корені ==
== Історичні корені ==

[[Файл:Tristram_tiles_British_Museum.jpg|міні| Сцени з історії про Трістана на кахлі XIII століття з Чертсейського абатства]]
[[Файл:Tristram_tiles_British_Museum.jpg|міні| Сцени з історії про Трістана на кахлі XIII століття з Чертсейського абатства]]
Норманський французький роман Беруля ''про Трістана та Ізо'', можливо, найдавніша з існуючих версій <ref>
Нормансько-французький роман Беруля ''Про Трістана та Ізо'', ймовірно, найдавніша з існуючи версій історії про Трістана <ref>
{{Cite book
{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=8--Ci5R1Na4C
|url=https://books.google.com/books?id=8--Ci5R1Na4C
Рядок 53: Рядок 62:
|pages=9
|pages=9
|isbn=0-14-044230-8
|isbn=0-14-044230-8
}}</ref>, відрізняється дуже специфічним географічним розташуванням у Корнуолі. Ще один дивний аспект-рідне королівство Трістана, Ліонесс, існування якого немає доказів. Однак існували два місця, які називалися ''Леонаїс'' : одне в [[Бретань (історична область)|Бретані]], інше - [[Давньофранцузька мова|давньофранцузька]] транскрипція [[Лотіан|лотіанського]] . Незалежно від того, що Трістан, будучи князем Лотіана, зробив би його ім'я більш розумним, а Лотіан перебував на прикордонній території Піктського верховного царства (а колись це була частина піктійської території; Трістан насправді міг бути піктським принцом за часів британського короля). Є також записи в Turstan Crectune, чиє ім'я дав Лотіан село Крайтон його ім'я. Король [[Давид I (король Шотландії)|Шотландії Давид I]] надав землі Турстан Кректуні в 1128 році. Ще одна пропозиція вважає Трістана прийнятим у сім’ю Марка Корнуольського - історична практика, засвідчена в римському праві.
}}</ref>, відрізняється дуже специфічним географічним описом Корнуола. Одним з дивних аспектів є те, що існування рідного королівство Трістана, Ліонесса, досі достатньо не підтверджене. Однак існували два місця, які називалися ''Леонаїс'': одне в [[Бретань (історична область)|Бретані]], інше - [[Давньофранцузька мова|давньофранцузька]] транскрипція [[Лотіан|Лотіана]].

Незалежно від того, що Трістан, будучи князем Лотіана, зробив би його ім'я більш розумним, а Лотіан перебував на прикордонній території Піктського верховного царства (а колись це була частина піктійської території; Трістан насправді міг бути піктським принцом за часів британського короля). Є також записи в Turstan Crectune, чиє ім'я дав Лотіан село Крайтон його ім'я. Король [[Давид I (король Шотландії)|Шотландії Давид I]] надав землі Турстан Кректуні в 1128 році. Ще одна пропозиція вважає Трістана прийнятим у сім’ю Марка Корнуольського - історична практика, засвідчена в римському праві.


== Камінь Трістана ==
== Камінь Трістана ==

[[Файл:The_Tristan_Stone_by_A3082_Fowey_-_geograph.org.uk_-_800074.jpg|альт=|ліворуч|міні|270x270пкс| Камінь Трістан у 2008 році]]
[[Файл:The_Tristan_Stone_by_A3082_Fowey_-_geograph.org.uk_-_800074.jpg|альт=|ліворуч|міні|270x270пкс| Камінь Трістан у 2008 році]]

Можливим свідченням його коріння в [[Південно-Західна Англія|Південно-Західній Англії]] є гранітний стовп із 6-го століття, відомий як ''Трістанський камінь'' або ''Довгий камінь'' ( {{Lang-kw|Menhir}} , що означає ''довгий камінь'' ), встановлений біля дороги, що веде до Фоуї в Корнуолі. Він має висоту близько 2,7 м (7 футів) і був встановлений на сучасній бетонній основі. До 1980 -х років він був у своєму первісному положенні за кілька метрів від прибережної дороги в полі біля повороту вниз до невеликої гавані Полкерріс. Тоді це було ближче до замку Доре і, можливо, було причиною асоціації цього місця з історією про трагічне кохання Трістана та Ізольта. З [[Тау-хрест|одного боку є хрест тау,]] а з іншого - латинський напис, який зараз дуже зношений і читає: <ref>[http://www.megalithic.co.uk/article.php?sid=8342 Megalithic Portal]</ref><blockquote>''ДРВСТАНВС ХІЦ ІАЦІТ'' ''CVNOMORI FILIVS''
Можливим свідченням походження з [[Південно-Західна Англія|Південно-Західній Англії]] є гранітний стовп 6-го століття, відомий як ''"Трістанський камінь"'' або ''"Довгий камінь"'' ({{Lang-kw|Menhir}} - ''довгий камінь''), встановлений біля дороги, що веде до [[Фоуї]] в [[Корнуол|Корнуолі]]. Камінь має висоту близько 2,7 метрів (7 футів) і був встановлений на сучасній бетонній основі. До 1980 -х років знаходився у своєму первісному положенні за кілька метрів від прибережної дороги в полі біля повороту вниз до невеликої гавані Полкерріс. Раніше розташовувався ближче до замку Доре і, можливо, був причиною порівняння цього місця з історією про трагічне кохання Трістана та [[Ізольда|Ізольт]]. З одного боку зображений [[Тау-хрест]], а з іншого - латинський напис, який на сьогодні дуже зношений і означає <ref>[http://www.megalithic.co.uk/article.php?sid=8342 Megalithic Portal]</ref>:<blockquote> '''"DRVSTANVS HIC IACIT CVNOMORI FILIVS"'''.


[ ''Тут лежить Друстан, син Куномора'' ]</blockquote>
[ ''Тут лежить Друстан, син Куномора'' ]</blockquote>
[[Файл:Plaque_detailing_the_history_of_the_Tristan_Stone_-_geograph.org.uk_-_800076.jpg|альт=|міні|180x180пкс| Історична дошка каменю]]
[[Файл:Plaque_detailing_the_history_of_the_Tristan_Stone_-_geograph.org.uk_-_800076.jpg|альт=|міні|180x180пкс| Історична дошка каменю]]
На кам’яній дошці було запропоновано та впевнено стверджується, що згадувані персонажі - Трістан, варіантом якого є Друстан, а Cynvawr латинізований на Куномор. У свою чергу, Cynvawr є автором 9-го століття [[Ненній (історик)|Ненніусом]], який склав ранній псевдоісторичний опис короля Артура, який буде ототожнюватися з королем Марком, відомим під псевдонімом "QVONOMORVS". Приблизно в 1540 році Джон Леланд записав третій рядок, якого зараз немає: CVM DOMINA OUSILLA ("з пані Усіллою": Усілла, ймовірно, є латинізацією ''корнішського Езельта'' ), але пропустив погано вивітрений перший рядок ("DRUSTANVS HIC IACIT"), у якому змусило Крейга Везерхілла припустити, що цей третій рядок міг бути втрачений внаслідок розлому каменю <ref>[[Craig Weatherhill]], ''Cornovia, Ancient sites of Cornwall & Scilly 4000 BC – 1000 AD'' Halsgrove, Wellington, 2009 p. 88.</ref> але це також спонукало Гулвена Перона запропонувати розглядати «Оусіллу» як особливе читання «DRUSTANVS». <ref>Goulven Peron, ''Tristan et Yseut ont-ils existé ?'' Publication de l'Observatoire Zetetique 77, 2013 (fr) ; see also, by the same author and on the same subject (the names DRUSTANUS and OUSILLA on the Long Stone of Fowey) : ''L'origine du roman de Tristan'', Bulletin de la Société Archéologique du Finistère, CXLIII, 2015, pp. 351–370 (fr).</ref>


== У новітніх творах ==
== У новітніх творах ==


* З 1857 по 1859 рік [[Ріхард Вагнер]] створив оперу « ''[[Трістан та Ізольда (опера)|Трістан і Ізольда»]]'' <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref> зараз вважається одним з найвпливовіших музичних творів XIX століття. У своїй творчості Трістан зображений як приречена романтична постать.
* З 1857 по 1859 рік [[Ріхард Вагнер]] створив оперу ''"[[Трістан та Ізольда (опера)|Трістан і Ізольда»]]"'' <ref name="Heckel">[https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/tristanisolt Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester]</ref>. На сьогодні вважається одним з найвпливовіших музичних творів XIX століття. Трістан зображений як приречена романтична постать.
* [[Алджернон Чарлз Свінберн|Елджернон Чарльз Свінберн]] написав епічну поему « ''Тристрам з Ліонесси»'' .
* [[Алджернон Чарлз Свінберн|Елджернон Чарльз Свінберн]] написав епічну поему ''"Тристрам з Ліонесси»"''.
* Легенда про Трістана була представлена через однойменну пісню англійським співаком-композитором Патріком Вольфом і стала провідним синглом з його альбому 2005 року " ''Wind in the Wires"'' .
* Пісня англійського співака-композитора Патріка Вольфа має назву "Легенда про Трістана" і стала провідним синглом з його альбому 2005 року ''"Wind in the Wires"''.
* Трістан відіграє помітну роль у серії коміксів « ''Камелот 3000»'', в якій він [[Реінкарнація|перевтілюється]] у 3000 році, як жінка, а згодом намагається змиритися зі своїм новим тілом, сексуальністю та ідентичністю, погоджуючи їх по черзі зі своїм попереднім уявлення про гендерні ролі.
* Трістан є помітним героєм у серії коміксів ''"Камелот 3000"'', в якій він [[Реінкарнація|перевтілюється]] у 3000 році, як жінка і намагається змиритися зі своїм новим тілом, сексуальністю та ідентичністю, порівнюючи їх по черзі зі своїм попереднім уявлення про гендерні ролі.
* У серії романів ''"Хроніки воєначальника"'' Бернарда Корнуелла Трістан - молодий спадкоємець Кернова і син короля Марка. Він найкращий друг головного героя і вірний союзник Артура. Врешті-решт, у страшному рішенні заради миру та через глибоку віру в королівську легітимність, Артур зраджує Трістана та Ізо, коли вони шукають притулку, і видає їх Марку.
* У 1983 році російський композитор Микита Кошкін написав соло класичної гітари під назвою "Трістан грає на лютні", викликаючи дух Трістана з легенди "Трістан та Ізольда", спочатку поставленої у грайливій адаптації традиційної англійської музики на [[Лютня|лютні.]]
* У серії романів « ''Хроніки воєначальника'' » Бернарда Корнуелла Трістан - молодий спадкоємець Кернова і син короля Марка. Він найкращий друг головного героя Дерфеля Кадарна і вірний союзник Артура. Врешті -решт, у страшному рішенні заради миру та через глибоку віру в королівську легітимність, Артур зраджує Трістана та Ізо, коли вони шукають притулку, і залишає їх на вбивство короля Марка.
* У фільмі 2004 року " ''[[Король Артур (фільм)|Король Артур"]]'', заснований на сарматській теорії походження артурських легенд, Трістан ( [[Мадс Міккельсен]] ) є видатним представником лицарів, які є [[Сармати|сарматами, які]] служили під керівництвом напівримського Артура у V столітті. Трістан -кавалерійський стрілець, здатний робити дивовижні постріли зі своїм рефлекторним композитним луком у [[Парфія|парфянському]] / євразійському стилі. Він використовує китайський меч і дотримується стилю, обладунків та зброї сарматського лучника. Після багатьох поранень він гине героїчною смертю від руки саксонського короля [[Кердік (король Вессексу)|Сердика]] в одиночному бою в [[Битва при горі Бадон|битві при Бадон -Хілл]] .
* У фільмі 2004 року " ''[[Король Артур (фільм)|Король Артур"]]'', заснований на сарматській теорії походження артурських легенд, Трістан ( [[Мадс Міккельсен]] ) є видатним представником лицарів, які є [[Сармати|сарматами, які]] служили під керівництвом напівримського Артура у V столітті. Трістан -кавалерійський стрілець, здатний робити дивовижні постріли зі своїм рефлекторним композитним луком у [[Парфія|парфянському]] / євразійському стилі. Він використовує китайський меч і дотримується стилю, обладунків та зброї сарматського лучника. Після багатьох поранень він гине героїчною смертю від руки саксонського короля [[Кердік (король Вессексу)|Сердика]] в одиночному бою в [[Битва при горі Бадон|битві при Бадон -Хілл]] .
* У фільмі " ''[[Трістан та Ізольда (фільм, 2006)|Тристан та Ізольда]]'' " 2006 року знялися [[Джеймс Франко]] як Трістан, [[Томас Сангстер]] як дитина Трістан і [[Софія Майлс|Софія Майлз]] як Ізольда, написана Діном Георгарісом та режисером Кевіном Рейнольдсом .
* У фільмі " ''[[Трістан та Ізольда (фільм, 2006)|Тристан та Ізольда]]'' " 2006 року знялися [[Джеймс Франко]] як Трістан, [[Томас Сангстер]] як дитина Трістан і [[Софія Майлс|Софія Майлз]] як Ізольда, написана Діном Георгарісом та режисером Кевіном Рейнольдсом .
Рядок 78: Рядок 89:
== Дивись також ==
== Дивись також ==


* [[Аннали Камбрії]]
== Посилання ==
* [[Валлійські тріади]]
 
* [[Історія королів Британії]]
* [[Мабіногіон]]
* [[Королівські ідилії]]

== Примітки ==
{{reflist}}


== Зовнішні посилання ==
== Зовнішні посилання ==
Рядок 88: Рядок 105:
* [http://fr.wikisource.org/wiki/Tristan_(Thomas_d'Angleterre) ''Трістан'' Томаса д'Англетера]
* [http://fr.wikisource.org/wiki/Tristan_(Thomas_d'Angleterre) ''Трістан'' Томаса д'Англетера]
* [http://stavenhagen.net Англійський віршований переклад « ''Трістана» Готфріда фон Страсбурга'']
* [http://stavenhagen.net Англійський віршований переклад « ''Трістана» Готфріда фон Страсбурга'']

{{Артуріана}}

[[Категорія:Лицарі Круглого столу]]
[[Категорія:Лицарі Круглого столу]]
[[Категорія:Персонажі артуріани]]
[[Категорія:Персонажі артуріани]]

Версія за 23:59, 1 вересня 2021

Трістан і Ізео (La vida) Рохеліо де Егускіза (1912)

Трістан (лат./бритон.Друстанус; валл. Trystan), також відомий як Трістрам або Трістейн. Є героєм легенди про Трістана та Ізольду, історії про несправедливе кохання [1].

Цикл легенд

В оповіданні "Трістана та Ізольт" Трістан - племінник короля Корнуолла Марка, посланий забрати Ізольт з Ірландії, щоб вийти заміж за короля. Однак Трістан з Ізольтом випадково вживають зілля любові під час подорожі і безпорадно закохуються. Потім пара проходить численні випробування до самого трагічного кінця [1].

Трістан вперше згадується у 12 столітті у бритонській міфології, що була поширена на півночі Франції та у Королівстві Бретань, яке мало тісні родові та культурні зв’язки з Уельсом, Корнуоллом та Девоном за часів стародавнього британського королівства Думнонія. Хоча найдавніші історії про Трістана втрачені, деякі похідні твори все ще існують.

Більшість ранніх версій поділяються на одну з двох гілок: "придворну" і "загальну". Придворна представлену у переказах у Томаса Британського "Трістан" та його німецького послідовника Готфріда фон Страсбурга, та у "Фоліо Трістан д’Оксфорд". "Загальна" представлена творами середньовічної французької літератури.

Романіст Кретьєн де Труа заззначив у своїй поемі "Клієс", що він склав власну розповідь про цю історію; проте збережених копій чи записів такого тексту немає. У 13 столітті, під час розквіту прозових романів, "Трістан у прозі" або "Проза Трістан" стали одним з найпопулярніших романсів. Цей довгий, розлогий і часто ліричний твір (сучасне видання займає тринадцять томів) слідує за Трістаном з традиційної легенди до царства короля Артура, де головний герой бере участь у пошуках Святого Грааля. Його великий успіх породив багатьох італійських та інших (наприклад, "Tavola Ritonda") переписів. Серед них був французький цикл пост-вульгати, який поєднав його зі скороченою версією Ланселот-Граалю, елементи якого найраніше використовувалась у прозі "Трістан".

Походження ім'я

Стародавня бріттонічне ім'я "Трістан", ймовірно, означає "залізні мечі", а найновіша версія романських мов, включаючи французьку, тлумачить його як "смуток" (латинське tristis - "сумно" та давньофранцузьке triste - "сумно")). У творі Готфріда фон Страсбурга "Трістан", коли його мати, Бланшфлер, дізнається, що чоловік загинув у бою, то помирає при пологах. Сироту немовля назвали "Трістан" через скорботні обставини його народження.

Ім'я "Трістан" також можна вивести з легендарного "Піктських Хронік", що містять імена Drest або Drust, який часто з'являється в якості імені кількох древніх піктських царів в області сучасної Шотландії, далекої від північно - західного Корнуола. Друстан - це можливо просто Друст, перекладений латинською мовою. Можливо, ця назва походить від давньої легенди про короля піктів, який у далекому минулому вбив велетня, яка поширилась на Британських островах. Можливе походження від святого піктитів VI століття  які носили іншу форму імені;  або вона мігрувала на північ з південного заходу разом з легендами про Артура.

Реально існував також Трістан, про якого засвідчує юридичний документ у Швабському абатстві Сент -Галл у 807 році.

Дослідник Зігмунд Ейснер припустив, що назва "Трістан" походить від Друста, сина Талорка, однак легенда про Трістана, яку ми знаємо, була зібрана разом ірландським ченцем, який жив у Північній Британії на початку VIII століття [2]. Ейснер стверджує, що ірландські ченці цього часу були напевне знайомі з грецькими та римськими легендами, з яких запозичена легенда, - такими як Пірам та Фісбе, так само, як були б знайомі з кельтськими елементами оповідання, такими як "Погоня за Діармуїдом та Грайнне". Ейснер робить висновок, що "автор оповідання про Трістана використав імена та деякі місцеві традиції свого недавнього минулого. До цих постатей він приєднав пригоди, передані з елементами римської та грецької міфології. Він жив на півночі Британії, був пов'язаний з монастирем і зробив перший переказ історії про Трістан під час подорожі туди, де вона була знайдена" [3].

"Смерть Артура"

Томас Мелорі включив скорочену версію прозового "Трістана" у власну англомовну "Книгу сера Трістрама де Лайонса", частину "Ле Морта д’Артура", у якій Трістан (Трістрам) виконує роль антипода Ланселоту [4]. З усіх лицарів Трістрам найбільше нагадує Ланселота, оскільки він теж любить королеву, дружину іншого. Трістан навіть вважається таким же сильним і здібним лицарем, як Ланселот, включаючи виконання пророцтва Мерліна про те, що вони обидва вступають у найбільшу дуель між будь -якими лицарями до або після, хоча вони не вбивають іншого, і вони стають коханими друзі. "[Т] він зображує їх лицарську доблесть, затемнення, великі частини оповідань, їхню любов до відповідних королев". [5] Серед інших його друзів і компаньйонів - Дінадан і Ламорак .

У повісті Малорі, після прози Трістан, мати Трістана, королева Єлизавета, помирає під час пологів, відчайдушно шукаючи свого батька, короля Меліода, після того, як його викрала чарівниця (в оригіналі фея, не вказана Мері) її коханий. Молодий Трістан рано зустрічається і закохується в Ізольду (Ізолту). Його дядько, король Марк, ревнивий до Трістана і прагне підірвати його, прагне одружитися з Ізольдою саме з такою ненависною метою, йдучи так далеко, що просить Трістрам піти і шукати її руки від його імені (що Трістран, розуміючи, що це має бути його лицарський обов'язок, виконує). Через зрадницьку поведінку Марка Трістран забирає у нього Ізольду і деякий час живе з нею в замку Ланселота Джойус Гард, але потім він повертає Ізольду до Марка. Тим не менш, Марк закінчує засідку і смертельно травмує Трістрама, поки він харфується (Трістан відзначається в книзі як один з найбільших музикантів і соколителів).

Відмінності між версіями

Томас Британський використовує Роман про Брута у історичних деталях і наслідує його стиль [6]. Готфрід більше спирається на традицію середньовічного гуманізму, ніж на лицарський дух, який поділяють його літературні сучасники.

У перших згадках Тристан - син королеви Бланшефлор і короля Рівален. У пізніших версіях, починаючи з "Прозового Трістана", його батьками є Королева Ізабель (Елізабет у Мелорі, відома як Елібель або Еліабелла в Італії) і король Меліодас ап Фелькі з Лайонесса.

Історичні корені

Сцени з історії про Трістана на кахлі XIII століття з Чертсейського абатства

Нормансько-французький роман Беруля Про Трістана та Ізо, ймовірно, найдавніша з існуючи версій історії про Трістана [7] [8], відрізняється дуже специфічним географічним описом Корнуола. Одним з дивних аспектів є те, що існування рідного королівство Трістана, Ліонесса, досі достатньо не підтверджене. Однак існували два місця, які називалися Леонаїс: одне в Бретані, інше - давньофранцузька транскрипція Лотіана.

Незалежно від того, що Трістан, будучи князем Лотіана, зробив би його ім'я більш розумним, а Лотіан перебував на прикордонній території Піктського верховного царства (а колись це була частина піктійської території; Трістан насправді міг бути піктським принцом за часів британського короля). Є також записи в Turstan Crectune, чиє ім'я дав Лотіан село Крайтон його ім'я. Король Шотландії Давид I надав землі Турстан Кректуні в 1128 році. Ще одна пропозиція вважає Трістана прийнятим у сім’ю Марка Корнуольського - історична практика, засвідчена в римському праві.

Камінь Трістана

Камінь Трістан у 2008 році

Можливим свідченням походження з Південно-Західній Англії є гранітний стовп 6-го століття, відомий як "Трістанський камінь" або "Довгий камінь" (корн. Menhir - довгий камінь), встановлений біля дороги, що веде до Фоуї в Корнуолі. Камінь має висоту близько 2,7 метрів (7 футів) і був встановлений на сучасній бетонній основі. До 1980 -х років знаходився у своєму первісному положенні за кілька метрів від прибережної дороги в полі біля повороту вниз до невеликої гавані Полкерріс. Раніше розташовувався ближче до замку Доре і, можливо, був причиною порівняння цього місця з історією про трагічне кохання Трістана та Ізольт. З одного боку зображений Тау-хрест, а з іншого - латинський напис, який на сьогодні дуже зношений і означає [9]:

"DRVSTANVS HIC IACIT CVNOMORI FILIVS". [ Тут лежить Друстан, син Куномора ]

Історична дошка каменю

У новітніх творах

  • З 1857 по 1859 рік Ріхард Вагнер створив оперу "Трістан і Ізольда»" [1]. На сьогодні вважається одним з найвпливовіших музичних творів XIX століття. Трістан зображений як приречена романтична постать.
  • Елджернон Чарльз Свінберн написав епічну поему "Тристрам з Ліонесси»".
  • Пісня англійського співака-композитора Патріка Вольфа має назву "Легенда про Трістана" і стала провідним синглом з його альбому 2005 року "Wind in the Wires".
  • Трістан є помітним героєм у серії коміксів "Камелот 3000", в якій він перевтілюється у 3000 році, як жінка і намагається змиритися зі своїм новим тілом, сексуальністю та ідентичністю, порівнюючи їх по черзі зі своїм попереднім уявлення про гендерні ролі.
  • У серії романів "Хроніки воєначальника" Бернарда Корнуелла Трістан - молодий спадкоємець Кернова і син короля Марка. Він найкращий друг головного героя і вірний союзник Артура. Врешті-решт, у страшному рішенні заради миру та через глибоку віру в королівську легітимність, Артур зраджує Трістана та Ізо, коли вони шукають притулку, і видає їх Марку.
  • У фільмі 2004 року " Король Артур", заснований на сарматській теорії походження артурських легенд, Трістан ( Мадс Міккельсен ) є видатним представником лицарів, які є сарматами, які служили під керівництвом напівримського Артура у V столітті. Трістан -кавалерійський стрілець, здатний робити дивовижні постріли зі своїм рефлекторним композитним луком у парфянському / євразійському стилі. Він використовує китайський меч і дотримується стилю, обладунків та зброї сарматського лучника. Після багатьох поранень він гине героїчною смертю від руки саксонського короля Сердика в одиночному бою в битві при Бадон -Хілл .
  • У фільмі " Тристан та Ізольда " 2006 року знялися Джеймс Франко як Трістан, Томас Сангстер як дитина Трістан і Софія Майлз як Ізольда, написана Діном Георгарісом та режисером Кевіном Рейнольдсом .
  • У телевізійному шоу 2008 року Мерлін зображує Трістана та його партнерку Ізольду як контрабандистів у фіналі 4 сезону "Меч у камені", частини 1 та 2. Вони допомагають Артуру, Мерліну та лицарям повернути Камелот після того, як Моргана прийде на їхнє місце. Зрештою, Ізольду вбиває Геліос, прислужник Моргани, але нічого не сказано про те, що відбувається з Трістаном.
  • Один з головних героїв серії Джеймса Еріо " Усі істоти великі і малі" (франшиза), Трістан Фарнан, працює ветеринарним хірургом.

Дивись також

Примітки

  1. а б в Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester
  2. Sigmund Eisner, The Tristan Legend, A Study in Sources, Northwestern University Press, Chicago, 1969, pp. 37, 52.
  3. Eisner 1969, p. 37.
  4. Fries, Maureen (1975). Malory's Tristram as Counter-Hero to the "Morte Darthur". Neuphilologische Mitteilungen 76 (4): 605–613. JSTOR 43345583. 
  5. Hasty, Will. A Companion to Gottfried Von Strassburg's "Tristan", Camden House, 2003, p.11 ISBN 9781571132031
  6. Foulon, Charles (1959]. "Wace", Arthurian Literature in the Middle Ages. (Loomis, Roger Sherman, ed.) Oxford: Clarendon Press. pp. 102–103. {{ISBN}0198115881}}
  7. Béroul. The Romance of Tristan; The Tale of Tristan's Madness. London: Penguin Books. ISBN 9780141913858. Процитовано 3 May 2021. «Amongst all the extant romances, Beroul's Tristan has a special claim on our attention not merely because it happens to be the oldest but because it comes closest to preserving what may be called the raw material of the legend.» 
  8. Fedrick, Alan S. (1970). The Romance of Tristan. Great Britain: Penguin Classics. с. 9. ISBN 0-14-044230-8. 
  9. Megalithic Portal

Зовнішні посилання