Леніція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:57, 25 березня 2013, створена RLutsBot (обговорення | внесок) (Перенесено 20 інтервікі-посилань до Вікіданих (Q935716))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лені́ція (від лат. lens, lenis — в'ялий) в мовознавчій фонетиці — ослаблення тертя або мутація приголосних звуків, що перебувають у позиції між двома голосними. Леніція може бути як суто фонетичним явищем (наприклад, українське ся < себе), так і мати морфосинтаксичний зміст (наприклад, у кельтських мовах).

Посилання[ред. | ред. код]