Прозаїк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:59, 8 квітня 2021, створена Роман Рябенко (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Проза́їк — письменник, що пише прозою; протилежне поет[1].

Частина прозаїків починали літературну творчість як поети. Серед них Михайло Стельмах, Олесь Гончар, із сучасників — Юрій Андрухович.

Є письменники, які проявили себе і як поети, і як прозаїки, і як драматурги. Серед них, зокрема, Тарас Шевченко, Іван Франко.

Оскільки серед прозових творів виділяють романи, повісті, новели, то відповідно серед прозаїків виділяють романістів, повістярів, новелістів. Наприклад, одним із найяскравіших українських новелістів був Василь Стефаник. Прозаїк Павло Загребельний на початку літературної діяльності видавав збірки оповідань, повісті, але найбільше відомий сучасному читачеві як романіст.

Примітки[ред. | ред. код]