Дитячий церебральний параліч: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(редагую)
(Не показані 40 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{редагую|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 21:57, 21 травня 2020 (UTC)}}
{{Хвороба
{{Хвороба
| Назва = Дитячий церебральний параліч
| Назва = Дитячий церебральний параліч
Рядок 16: Рядок 17:
| MeshID = D002547
| MeshID = D002547
}}
}}
'''Дит́ячий церебр́альний пара́ліч''' ({{lang-en|Cerebral palsy}}, ДЦП) є узагальненим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку [[Головний мозок|мозку]] або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють [[м'язовий тонус]] та [[моторика|моторну активність]] (рухи). Перші прояви ураження [[нервова система|нервової системи]] можуть бути видимими відразу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за всіх досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.
'''Дитя́чий церебра́льний пара́ліч''' ({{lang-en|Cerebral palsy}}, ДЦП) є узагальненим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку [[Головний мозок|мозку]] або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють [[м'язовий тонус]] та [[моторика|моторну активність]] (рухи). Перші прояви ураження [[нервова система|нервової системи]] можуть бути видимими відразу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за всіх досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.


Для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами та координування роботи м'язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.
Для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами та координування роботи м'язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.


== Історичні відомості ==
== Прояви ДЦП ==
Вперше зв'язок між післяпологовими ускладненнями та порушенням розумового та фізичного розвитку народжених дітей встановив у середині XIX століття британський ортопед В.-Дж. Літтль, тому в клінічній практиці на позначення цього захворювання використовували термін «хвороба Літтля». У 1889 році лікар [[Вільям Ослер]] запропонував назву «церебральний параліч», обґрунтувавши зв'язок між ускладненими пологами та ураженням [[Центральна нервова система|центральної нервової системи (ЦНС)]] дітей. Як окрему [[Нозологія|нозологічну]] форму ДЦП вперше виділив [[Зигмунд Фрейд]]. У 1957 році для створене з ініціативи Р. Маккейса і П. Полані «Клубу Літтля», який об'єднав зусилля багатьох лікарів з цієї проблеми. У 1959 році опубліковано Меморандум з термінології і класифікації церебральних паралічів. 2004 року в [[Меріленд]]і (США) проведено Міжнародний семінар з визначення і класифікації ДЦП.
Церебральні паралічі можуть проявлятися через підвищення м'язового тонусу ([[гіпертонія|гіпертонією]] або [[спастика|спастикою]]) чи його пониженням (гіпотонією м'язів), неконтрольованими мимовільними рухами ([[гіперкінез]]ами), порушенням рівноваги, [[координація|координації]], утримання положення тіла, що часто ускладнює розмовні функції, розвиток ковтання, ходи, та багато інших функцій.


== Причини виникнення ==
Часто [[Моторика|моторні]] порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, [[спазм|судомами]], порушенням дихання, порушенням [[травлення]] та контролю за сечовиділенням і випорожненням [[кишечник]]а, труднощами при прийомі їжі, частим [[карієс]]ом, деформаціями [[скелет]]у, проблеми зі [[слух]]ом та [[зір|зором]], які в майбутньому формують [[розлади поведінки]] та труднощі в навчанні.
Існує багато можливих [[Етіологія (медицина)|етіологічних]] чинників появи дитячого церебрального паралічу, вони можуть з'явитись як під час [[вагітність|вагітності]], так і під час [[пологи|пологів]].


Передчасні пологи — це серйозний фактор ризику розвитку дитячого церебрального паралічу, тому що під час таких пологів існує високий ризик крововиливу в мозок, який може призвести до розвитку церебрального паралічу. Загалом вважається, що безпосередньою причиною розвитку ДЦП є недостатнє надходження кисню в мозок плоду під час формування його структур, адже клітини мозку дуже чутливі до гіпоксії.
Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до чітко виражених грубих порушень [[Моторика|моторних функцій]].


Деякі з найбільш поширених причин пренатального розвитку ДЦП включають внутрішньоутробні інфекції, [[інсульт]]и, токсикоз та відшарування плаценти. Перинатальні причини включають [[Гіпоксія|гіпоксично]]—[[Ішемія|ішемічну]], [[білірубін]]ову [[Енцефалопатія|енцефалопатію]] та травми. Причинами розвитку ДЦП у постнатальному періоді є інфекції, травми та прогресивна [[гідроцефалія]].
Хоча прояви вищезгаданих симптомів можуть збільшуватися або зменшуватися протягом часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується.


Перенесені матір'ю під час вагітності вірусні ([[простий герпес]], [[вітряна віспа]], [[краснуха]], [[кір]]), бактеріальні ([[стрептокок]]ова, [[стафілокок]]ова інфекції, [[лептоспіроз]], [[сифіліс]], [[туберкульоз]]), протозойні ([[токсоплазмоз]], [[малярія]], [[орнітоз]]), грибкові ([[кандидоз]]) інфекції, а також соматичні, ендокринні, гінекологічні захворювання, як вважається, здатні зашкодити розвиткові нервової системи плоду<ref>[[Козявкін Володимир Ілліч|Козявкин В. И.]], [[Бабадагли Матільда Олександрівна|Бабадаглы М. А.]], Ткаченко С. К., Качмар О.&nbsp;А.&nbsp;Детские церебральные параличи.&nbsp;— Львів: Медицина світу, 1999.&nbsp;— С. 66. {{ref-ru}}</ref>.
== Інтелектуальна спроможність при ДЦП ==
Багато осіб з церебральними паралічами мають нормальний, чи вище середнього рівень [[інтелект]]у. Але їхня здатність проявити свої інтелектуальні можливості може бути обмеженою через складності в спілкуванні. Всі діти з церебральними паралічами, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та [[логопедична корекція|логопедичній корекції]].


Незважаючи на різноманітність причин ДЦП, у більшості випадків неможливо виявити точну причину його виникнення.
== Форми ДЦП ==

== Діагностика ==

=== Нейровізуалізаційні методи ===
У новонароджених [[нейровізуалізація]] часто проводиться, якщо відбулися ускладнення під час вагітності та пологів; були передчасні пологи (32 тижні); або виявлені зміни в неврологічному статусі при огляді новонародженого. Діагностична роль нейровізуалізації велика для дитини, в якої виявлено або виникла підозра щодо розвитку ДЦП у зв'язку із знайденим руховим дефектом або затримкою вікового статокінетичного розвитку. Період, коли отримано те ушкодження мозку, що стало причиною ДЦП, може бути поділений на пренатальний, перинатальний та постнатальний, і неврологічні зміни, наявні при ДЦП, пов'язані з внутрішньоутробним розвитком плода під час отримання цього ураження. [[Анамнез]], тобто виявлення внутрішньочерепного [[крововилив]]у в новонароджених, неонатальної
енцефалопатії, інсульту, інфекційних захворювання ЦНС, травми тощо та дослідження за допомогою методів нейровізуалізації, зроблені раніше, що документують наявність таких порушень чи вад розвитку [[Головний мозок людини|мозку]], можуть дати достатньо інформації для встановлення етіології, якщо дитина оглянута на пізнішому етапі розвитку ДЦП. Також дані, отримані в результаті огляду хворої дитини (наявність катаракти, хориоретиніту, дисморфічних характеристик, міоклонусу, дистонії), можуть сприяти думці про конкретну етіологію або альтернативний діагноз. Відхилення на [[Магнітно-резонансна томографія|магнітно-резонансній томографії (МРТ)]] не обов'язково визначають етіологію дефектів руху. Зокрема, ознаки дифузної кортикальної атрофії, затримки [[мієлін]]ізації або наявності полімікрогірії<ref>Уроджена вада розвитку головного мозку, яка характеризується аномальною складчастістю кортикальних шарів</ref> є неспецифічними і лише передбачають ураження структури ЦНС, не дозволяючи дізнатися початкову причину без ретельнішого обстеження. Даних обстежень за допомогою [[Комп'ютерна томографія|комп'ютерної томографії (КТ)]] недостатньо для точного розподілу за певною причиною виникнення ДЦП для будь-якої з трьох груп, хоча в деяких випадках була визначена конкретна
етіологія. КТ у дитини з ДЦП може деколи виявити стани (гідроцефалія, поренцефалія<ref>порожнина, що може розвиватися внутрішньоутробно або після народження в півкулі головного мозку</ref>, артеріовенозна вроджена вада (АВВП), [[Субдуральна гематома|субдуральні гематоми]], субдуральні посттравматичні гігроми<ref>накопичення рідини в субдуральному просторі</ref>, пухлина хробака мозочка тощо), які підлягають хірургічному втручанню і можуть не виявлятися при рутинному неврологічному огляді. Іноді КТ, як і МРТ здатне виявити відхилення, які є підозрілими на вроджене порушення метаболізму, що потенційно лікується. Якщо КТ виявило порушення, слід очікувати існування паралельно існуючих станів.

При ДЦП на МРТ головного мозку може відмічатися кірково-підкіркова атрофія, псевдопоренцефалія, дифузне зменшення густини білої речовини. Методи нейровізуалізації (МРТ, КТ) рекомендуються, якщо етіологія ураження при ДЦП не встановлена. Перевага надається МРТ перед КТ через вищий рівень доказовості щодо етіології та часу уражень, що призвело до розвитку ДЦП. З появою нейровізуалізаційних методів стало очевиднішим, що діти з ДЦП можуть страждати на вроджені
вади розвитку мозку. Діти, яким робили МРТ, мали серйозні вади розвитку мозку, такі як лісенцефалія, шизенцефалія або пахігірія. Так як такі порушення все більше й більше пов'язуються з певними генетичними порушеннями (лісенцефалія / синдром Мілера&nbsp;— Дікера / синдром делеції
хромосоми 17p13.3), їх присутність у хворих дітей вказує на необхідність подальших
генетичних досліджень<ref>«Церебральний параліч та інші органічні ураження головного мозку у дітей, які супроводжуються руховими порушеннями». Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. 2013. [https://dec.gov.ua/wp-content/uploads/images/dodatki/2013_286/2013_286_akn_tserpar_dity.pdf] стор. 17—19</ref>.

=== Метаболічні та генетичні дослідження ===
Певні нейрометаболічні порушення, такі як периксосомальні порушення, синдром Цельвегера можуть бути пов'язані з вадами розвитку мозку і наявними в перші роки життя у дітей з дефіцитом моторики, що може здаватись непрогресуючим порушенням. Виявлення деяких метаболічних порушень при станах, що не є ДЦП, можуть бути скореговані метаболічним лікуванням. Метаболічні та генетичні тести не слід застосовувати в рутинному обстеженні дітей з ДЦП. Якщо анамнез або результати нейровізуалізації не визначають конкретне структурне ураження, або виявлені додаткові та нетипові клінічні прояви для ДЦП, необхідно застосувати метаболічне та генетичне дослідження. Виявлення вад розвитку головного мозку у дитини з ДЦП передбачає підозру на наявність генетичної чи метаболічної етіології.

=== Обстеження на порушення згортання крові ===
Враховуючи достатньо часті випадки виявлення зон інфаркту головного мозку у дітей з геміпаретичною формою ДЦП вважається, що етіологія церебрального інфаркту в дітей з ДЦП може бути спричинена розладами коагуляції, тому обстеження на зміни в згортанні крові слід проводити в неонатальний період, а не пізніше, коли вже діагностується ДЦП.

=== Електроенцефалографія (ЕЕГ) ===
ЕЕГ не слід використовувати в рутинному обстеженні дітей з ДЦП з метою визначення етіології його. Це дослідження необхідно призначати, якщо у дитини з ДЦП є [[Епілепсія|епілептичний синдром]] чи інші [[пароксизм]]альні прояви, що вимагають додаткових методів обстеження.

=== Визначення змін психічного розвитку ===
Когнітивна та нейрофізіологічна функції у дітей з ДЦП зазвичай є зміненими. Існує не абсолютний зв'язок між типом ДЦП та тяжкістю когнітивного порушення. Діти зі спастичною тетраплегією мають вищий рівень ментальних порушень, ніж діти зі спастичною геміплегією. Рухові дефекти дітей зі спастичним ДЦП, ймовірно, пов'язані з тяжкістю когнітивних розладів на противагу дітям з дискінетичним ДЦП, у яких такий зв'язок не простежується. Зміни у дітей з різними формами ДЦП можуть бути оцінені з великими проблемами через дефіцит моторики, і при спастичній диплегії різниця між оцінкою діяльності та вербальних можливостей фактично збільшується з віком. Асиметрія геміплегії також може бути додатковим фактором. Так хворі з правосторонньою геміплегією ймовірніше страждатимуть на погіршення функції мовлення через пошкодження лівої півкулі мозку. Також є сильний зв'язок між більшим розумовим розладом у дітей з ДЦП та наявністю [[Епілепсія|епілепсії]], змінами на ЕЕГ або нейровізуалізації.

== Клінічні ознаки ==
Церебральні паралічі можуть проявлятися через підвищення м'язового тонусу (гіпертонус, [[спастика|спастику]]) чи пониження тонусу (гіпотонус) м'язів, неконтрольовані мимовільні рухи ([[гіперкінез]]и), порушення рівноваги, [[координація|координації]], утримання положення тіла, що часто ускладнює розмовні функції, розвиток ковтання, ходи, та багато інших функцій.

Часто [[Моторика|моторні]] порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, [[спазм|судомами]], порушенням дихання, порушенням [[травлення]] та контролю за сечовиділенням і випорожненням [[кишечник]]а, труднощами при прийомі їжі, частим [[карієс]]ом, деформаціями [[скелет]]у, проблемами зі слухом та зором, які в майбутньому формують [[розлади поведінки]] та труднощі в навчанні.

Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до чітко виражених тяжких порушень моторних функцій.

Хоча прояви вищезгаданих симптомів можуть збільшуватися або зменшуватися впродовж часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується. З віком рухові порушення можуть призводити до тяжчих ускладнень. Дитина, яка у п'ять років ходить з підтримкою, у десять чи п'ятнадцять потребуватиме візка, щоб бути більш функціональною. Також з віком розвиваються хронічні деформації кінцівок та постави.

== Інтелектуальна спроможність хворих ==
Багато осіб з церебральними паралічами мають нормальний рівень [[інтелект]]у. Але їхня здатність проявити свої інтелектуальні можливості може бути обмеженою через складності в спілкуванні та обмеження життєвого досвіду. Всі діти з церебральним дитячим паралічем, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та [[логопедична корекція|логопедичній корекції]].

== Класифікація ==
Виділяють такі типи церебральних паралічів:
Виділяють такі типи церебральних паралічів:


=== [[Спастичні]] ([[пірамідна система|пірамідні]]) форми ===
=== Спастичні (пірамідні) форми ===
Характеризуються підвищенням м'язового тонусу, який є визначальним [[симптом]]ом цього типу. М'язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи є незграбними чи взагалі неможливими.
Характеризуються підвищенням м'язового тонусу, який є визначальним [[симптом]]ом цього типу. М'язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи є незграбними чи взагалі неможливими.


В залежності від того, яка частина тіла вражається, спастичні форми ДЦП поділяються на такі:
У залежності від того, яка частина тіла уражається, спастичні форми ДЦП поділяються на такі:
* [[диплегія]] (обидві ноги)
* [[диплегія]] (обидві ноги)
* [[геміплегія]] (одна сторона тіла)
* [[геміплегія]] (одна сторона тіла)
* [[тетраплегія]] (все тіло)
* [[тетраплегія]] (все тіло)


Спастичні форми є найпоширенішими, на них припадає біля 70-80% всіх випадків.
Спастичні форми є найпоширенішими, на них припадає біля 70-80&nbsp;% всіх випадків.

=== [[Дискінезія (значення)|Дискінетична]] ([[Екстрапірамідна система|екстрапірамідна]]) форма ===


=== Дискінетична (екстрапірамідна) форма ===
Проявляється порушенням координації рухів. Виділяють два основних її підтипи:
Проявляється порушенням координації рухів. Виділяють два основних її підтипи:


* [[Атетоз|Атетоїдна]] ([[гіперкінез|гіперкінетична]]) форма виявляється за повільними або швидкими неконтрольованими рухами, які можуть проявлятися у будь-якій частині тіла. Включаючи [[обличчя]], [[рот]] та [[язик]]. Приблизно 10-20% випадків ДЦП відносяться до цього типу.
* [[Атетоз|Атетоїдна]] ([[гіперкінез|гіперкінетична]]) форма проявляється через повільні або швидкі неконтрольовані рухи, які можуть охоплювати різні частині тіла, включаючи обличчя, рот та язик. Приблизно 10-20&nbsp;% випадків ДЦП відносяться до цього типу.


* [[Атаксія|Атактична]] форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнти з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухами, які вимагають точного контролю, як наприклад малювання олівцем. Така форма становить 5-10% випадків ДЦП.
* [[Атаксія|Атактична]] форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнти з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухів, які вимагають точного контролю, як наприклад малювання олівцем. Така форма становить 5-10&nbsp;% випадків ДЦП.


=== Змішана форма ===
=== Змішана форма ===
Є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними чи атактичними.
Є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними чи атактичними.


== Лікування ==
== Причини виникнення ДЦП ==
Існує багато можливих причин появи дитячого церебрального паралічу, вони можуть з'явитись як під час [[вагітність|вагітності]], так і під час [[пологи|пологів]].

Перенесені матір'ю під час вагітності вірусні ([[герпес]], [[віспа]], [[краснуха]], [[кір]]), бактеріальні ([[стрептокок]]ова, [[стафілокок]]ова, [[лептоспіроз]], [[сифіліс]], [[туберкульоз]]), протозойні ([[токсоплазмоз]], [[малярія]], [[орнітоз]]), грибкові ([[кандидоз]]) інфекції, а також соматичні, ендокринні, гінекологічні захворювання, як вважається, здатні зашкодити розвиткові нервової системи плоду<ref>[[Козявкін Володимир Ілліч|Козявкин В.И.]], [[Бабадагли Матільда Олександрівна|Бабадаглы М.А.]], Ткаченко С.К., Качмар О.А. Детские церебральные параличи. — Львів: Медицина світу, 1999. — С. 66. {{ref-ru}}</ref>.

Передчасні пологи&nbsp;— це серйозний [[фактор ризику]] розвитку дитячого церебрального паралічу, тому що під час таких пологів існує високий ризик крововиливу в мозок, який може призвести до розвитку церебрального паралічу. Недостатнє надходження кисню в мозок також може стати причиною розвитку церебрального паралічу.

Незважаючи на різноманітність причин ДЦП, у більшості випадків неможливо знайти точну причину його виникнення.

== Лікування ДЦП ==
Лікування в гострий період має бути патогенетичним; в наступні періоди&nbsp;— патогенетичним і сиптоматичним:
Лікування в гострий період має бути патогенетичним; в наступні періоди&nbsp;— патогенетичним і сиптоматичним:
* Ванни, [[масаж]], [[лікувальна фізкультура]], спонукання дитини до активних рухів.
* Ванни, [[масаж]], [[лікувальна фізкультура]], спонукання дитини до активних рухів.
Рядок 72: Рядок 101:
* Ортопедичні заходи: [[гіпсування]], [[оперативне втручання]], [[Біопротезування|ортези]], носіння [[ортопедичне взуття|ортопедичного взуття]].
* Ортопедичні заходи: [[гіпсування]], [[оперативне втручання]], [[Біопротезування|ортези]], носіння [[ортопедичне взуття|ортопедичного взуття]].
* Функціональна [[нейрохірургія]]: [[селективна різотомія]], [[селективна невротомія]], хронічна [[нейростімуляція|нейростимуляція]] спинного мозку, [[імплантація]] [[баклофенової помпи]], операції на підкіркових структурах головного мозку.
* Функціональна [[нейрохірургія]]: [[селективна різотомія]], [[селективна невротомія]], хронічна [[нейростімуляція|нейростимуляція]] спинного мозку, [[імплантація]] [[баклофенової помпи]], операції на підкіркових структурах головного мозку.
* [[Метод Войта]]
* [[Магнітотерапія]]. Висока ефективність МТ при лікуванні дитячого церебрального паралічу (ДЦП) доведена на практиці. Магнітне поле впливає на весь організм дитини. Особливо відзначають ефективність ЗМТ в стійкому зниженні спастики в пацієнтів.


== Висновок ==
== Прогноз ==
Попри всі досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі сьогодні залишаються великою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо, це відбувається через те, що завдяки розвитку медицини все більше і більше недоношених дітей виживають. Сьогодні на одну тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних [[Етнічність|етнічних]] та соціоекономічних групах.
Попри всі досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі сьогодні залишаються великою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо, це відбувається через те, що завдяки розвитку медицини все більше і більше недоношених дітей виживають. Сьогодні на одну тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних [[Етнічність|етнічних]] та соціоекономічних групах.

== Примітки ==
{{reflist}}


== Джерела ==
== Джерела ==
* І.&nbsp;М.&nbsp;Азарський, О.&nbsp;О.&nbsp;Азарська. ДЦП. Нові лікувально-педагогічні та психологічні програмні можливості для практичних лікарів і педагогів. Хмельниц. : Поділля, 2001.&nbsp;— 149 c.
{{reflist}}
* {{ЕСУ|Дитячий церебральний параліч (ДЦП)}} [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24404]
* Цукер М. Б., Детские церебральльные параличи, в кн.: Многотомный справочник по педиатрии, т. 8, М., 1965, с. 233-249
* «Церебральний параліч та інші органічні ураження головного мозку у дітей, які супроводжуються руховими порушеннями». Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. 2013. [https://dec.gov.ua/wp-content/uploads/images/dodatki/2013_286/2013_286_akn_tserpar_dity.pdf]
* Дет­ские це­ре­браль­ные па­ра­ли­чи и пу­ти их пре­одо­ле­ния / М. Б. Эй­ди­но­ва, Е. Н. Прав­ди­на-Ви­нар­ская ; АПН РСФСР, НИИ де­фек­то­ло­гии. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 216 с.
* В.&nbsp;И.&nbsp;Козявкин, Л.&nbsp;Ф.&nbsp;Шестопалова, В.&nbsp;С.&nbsp;Подкорытов. Детские церебральные параличи. Медико-психологические проблемы.&nbsp;— Л. : Укр. технології, 1999.&nbsp;— 142 c. {{ref-ru}}
* Hoda Z Abdel-Hamid, Ari S Zeldin, Alicia T F Bazzano, Boosara Ratanawongsa ''Cerebral Palsy''. Updated: Aug 22, 2018 [[Medscape]]. Drugs & Diseases. Neurology (Chief Editor: Amy Kao) [https://emedicine.medscape.com/article/1179555-overview] {{ref-en}}
* Robin C. Meyers; Steven J. Bachrach; Virginia A. Stallings (2017). «Cerebral Palsy». In Shirley W. Ekvall; Valli K. Ekvall (eds.). Pediatric and Adult Nutrition in Chronic Diseases, Developmental Disabilities, and Hereditary Metabolic Disorders: Prevention, Assessment, and Treatment. Oxford Scholarship Online. doi:10.1093/acprof: oso/9780199398911.003.0009. ISBN 9780199398911. {{ref-en}}
* National Guideline Alliance (UK) (January 2017). Cerebral Palsy in Under 25s: Assessment and Management (PDF). London: National Institute for Health and Care Excellence (UK). ISBN 978-1-4731-2272-7. Archived (PDF) from the original on 10 September 2017. Retrieved 5 February 2017. {{ref-en}}
* Christine Thorogood, Michael A Alexander ''Rehabilitation and Cerebral Palsy''. Updated: Oct 25, 2018 [[Medscape]]. Drugs & Diseases. Physical Medicine and Rehabilitation (Chief Editor: Consuelo T Lorenzo) [https://emedicine.medscape.com/article/310740-overview] {{ref-en}}


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 21:58, 21 травня 2020

Дитячий церебральний параліч
Gray764.png
Схема нервового моторного тракту, порушення якого відбувається при ДЦП
Спеціальність[en] неврологія[1] і педіатрія
Симптоми[en] тик, особлива ходаd, спазм, м'язова ригідністьd і розлади мовленняd
Причини асфіксія плоду, енцефалопатія і гіпоксія
Метод діагностики фізикальне обстеження, анамнез, ультразвукове дослідження, МРТ і genetic testingd
Ведення tenotomyd[2]
Препарати баклофен[3] і botulinum toxin type Ad[3]
Частота 0.305—0.315% (Сполучені Штати Америки)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 G80
OMIM 603513
DiseasesDB 2232
MedlinePlus 000716
eMedicine neuro/533 pmr/24
MeSH D002547
CMNS: Cerebral palsy у Вікісховищі

Дитя́чий церебра́льний пара́ліч (англ. Cerebral palsy, ДЦП) є узагальненим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м'язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути видимими відразу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за всіх досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами та координування роботи м'язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.

Історичні відомості

Вперше зв'язок між післяпологовими ускладненнями та порушенням розумового та фізичного розвитку народжених дітей встановив у середині XIX століття британський ортопед В.-Дж. Літтль, тому в клінічній практиці на позначення цього захворювання використовували термін «хвороба Літтля». У 1889 році лікар Вільям Ослер запропонував назву «церебральний параліч», обґрунтувавши зв'язок між ускладненими пологами та ураженням центральної нервової системи (ЦНС) дітей. Як окрему нозологічну форму ДЦП вперше виділив Зигмунд Фрейд. У 1957 році для створене з ініціативи Р. Маккейса і П. Полані «Клубу Літтля», який об'єднав зусилля багатьох лікарів з цієї проблеми. У 1959 році опубліковано Меморандум з термінології і класифікації церебральних паралічів. 2004 року в Меріленді (США) проведено Міжнародний семінар з визначення і класифікації ДЦП.

Причини виникнення

Існує багато можливих етіологічних чинників появи дитячого церебрального паралічу, вони можуть з'явитись як під час вагітності, так і під час пологів.

Передчасні пологи — це серйозний фактор ризику розвитку дитячого церебрального паралічу, тому що під час таких пологів існує високий ризик крововиливу в мозок, який може призвести до розвитку церебрального паралічу. Загалом вважається, що безпосередньою причиною розвитку ДЦП є недостатнє надходження кисню в мозок плоду під час формування його структур, адже клітини мозку дуже чутливі до гіпоксії.

Деякі з найбільш поширених причин пренатального розвитку ДЦП включають внутрішньоутробні інфекції, інсульти, токсикоз та відшарування плаценти. Перинатальні причини включають гіпоксичноішемічну, білірубінову енцефалопатію та травми. Причинами розвитку ДЦП у постнатальному періоді є інфекції, травми та прогресивна гідроцефалія.

Перенесені матір'ю під час вагітності вірусні (простий герпес, вітряна віспа, краснуха, кір), бактеріальні (стрептококова, стафілококова інфекції, лептоспіроз, сифіліс, туберкульоз), протозойні (токсоплазмоз, малярія, орнітоз), грибкові (кандидоз) інфекції, а також соматичні, ендокринні, гінекологічні захворювання, як вважається, здатні зашкодити розвиткові нервової системи плоду[4].

Незважаючи на різноманітність причин ДЦП, у більшості випадків неможливо виявити точну причину його виникнення.

Діагностика

Нейровізуалізаційні методи

У новонароджених нейровізуалізація часто проводиться, якщо відбулися ускладнення під час вагітності та пологів; були передчасні пологи (32 тижні); або виявлені зміни в неврологічному статусі при огляді новонародженого. Діагностична роль нейровізуалізації велика для дитини, в якої виявлено або виникла підозра щодо розвитку ДЦП у зв'язку із знайденим руховим дефектом або затримкою вікового статокінетичного розвитку. Період, коли отримано те ушкодження мозку, що стало причиною ДЦП, може бути поділений на пренатальний, перинатальний та постнатальний, і неврологічні зміни, наявні при ДЦП, пов'язані з внутрішньоутробним розвитком плода під час отримання цього ураження. Анамнез, тобто виявлення внутрішньочерепного крововиливу в новонароджених, неонатальної енцефалопатії, інсульту, інфекційних захворювання ЦНС, травми тощо та дослідження за допомогою методів нейровізуалізації, зроблені раніше, що документують наявність таких порушень чи вад розвитку мозку, можуть дати достатньо інформації для встановлення етіології, якщо дитина оглянута на пізнішому етапі розвитку ДЦП. Також дані, отримані в результаті огляду хворої дитини (наявність катаракти, хориоретиніту, дисморфічних характеристик, міоклонусу, дистонії), можуть сприяти думці про конкретну етіологію або альтернативний діагноз. Відхилення на магнітно-резонансній томографії (МРТ) не обов'язково визначають етіологію дефектів руху. Зокрема, ознаки дифузної кортикальної атрофії, затримки мієлінізації або наявності полімікрогірії[5] є неспецифічними і лише передбачають ураження структури ЦНС, не дозволяючи дізнатися початкову причину без ретельнішого обстеження. Даних обстежень за допомогою комп'ютерної томографії (КТ) недостатньо для точного розподілу за певною причиною виникнення ДЦП для будь-якої з трьох груп, хоча в деяких випадках була визначена конкретна етіологія. КТ у дитини з ДЦП може деколи виявити стани (гідроцефалія, поренцефалія[6], артеріовенозна вроджена вада (АВВП), субдуральні гематоми, субдуральні посттравматичні гігроми[7], пухлина хробака мозочка тощо), які підлягають хірургічному втручанню і можуть не виявлятися при рутинному неврологічному огляді. Іноді КТ, як і МРТ здатне виявити відхилення, які є підозрілими на вроджене порушення метаболізму, що потенційно лікується. Якщо КТ виявило порушення, слід очікувати існування паралельно існуючих станів.

При ДЦП на МРТ головного мозку може відмічатися кірково-підкіркова атрофія, псевдопоренцефалія, дифузне зменшення густини білої речовини. Методи нейровізуалізації (МРТ, КТ) рекомендуються, якщо етіологія ураження при ДЦП не встановлена. Перевага надається МРТ перед КТ через вищий рівень доказовості щодо етіології та часу уражень, що призвело до розвитку ДЦП. З появою нейровізуалізаційних методів стало очевиднішим, що діти з ДЦП можуть страждати на вроджені вади розвитку мозку. Діти, яким робили МРТ, мали серйозні вади розвитку мозку, такі як лісенцефалія, шизенцефалія або пахігірія. Так як такі порушення все більше й більше пов'язуються з певними генетичними порушеннями (лісенцефалія / синдром Мілера — Дікера / синдром делеції хромосоми 17p13.3), їх присутність у хворих дітей вказує на необхідність подальших генетичних досліджень[8].

Метаболічні та генетичні дослідження

Певні нейрометаболічні порушення, такі як периксосомальні порушення, синдром Цельвегера можуть бути пов'язані з вадами розвитку мозку і наявними в перші роки життя у дітей з дефіцитом моторики, що може здаватись непрогресуючим порушенням. Виявлення деяких метаболічних порушень при станах, що не є ДЦП, можуть бути скореговані метаболічним лікуванням. Метаболічні та генетичні тести не слід застосовувати в рутинному обстеженні дітей з ДЦП. Якщо анамнез або результати нейровізуалізації не визначають конкретне структурне ураження, або виявлені додаткові та нетипові клінічні прояви для ДЦП, необхідно застосувати метаболічне та генетичне дослідження. Виявлення вад розвитку головного мозку у дитини з ДЦП передбачає підозру на наявність генетичної чи метаболічної етіології.

Обстеження на порушення згортання крові

Враховуючи достатньо часті випадки виявлення зон інфаркту головного мозку у дітей з геміпаретичною формою ДЦП вважається, що етіологія церебрального інфаркту в дітей з ДЦП може бути спричинена розладами коагуляції, тому обстеження на зміни в згортанні крові слід проводити в неонатальний період, а не пізніше, коли вже діагностується ДЦП.

Електроенцефалографія (ЕЕГ)

ЕЕГ не слід використовувати в рутинному обстеженні дітей з ДЦП з метою визначення етіології його. Це дослідження необхідно призначати, якщо у дитини з ДЦП є епілептичний синдром чи інші пароксизмальні прояви, що вимагають додаткових методів обстеження.

Визначення змін психічного розвитку

Когнітивна та нейрофізіологічна функції у дітей з ДЦП зазвичай є зміненими. Існує не абсолютний зв'язок між типом ДЦП та тяжкістю когнітивного порушення. Діти зі спастичною тетраплегією мають вищий рівень ментальних порушень, ніж діти зі спастичною геміплегією. Рухові дефекти дітей зі спастичним ДЦП, ймовірно, пов'язані з тяжкістю когнітивних розладів на противагу дітям з дискінетичним ДЦП, у яких такий зв'язок не простежується. Зміни у дітей з різними формами ДЦП можуть бути оцінені з великими проблемами через дефіцит моторики, і при спастичній диплегії різниця між оцінкою діяльності та вербальних можливостей фактично збільшується з віком. Асиметрія геміплегії також може бути додатковим фактором. Так хворі з правосторонньою геміплегією ймовірніше страждатимуть на погіршення функції мовлення через пошкодження лівої півкулі мозку. Також є сильний зв'язок між більшим розумовим розладом у дітей з ДЦП та наявністю епілепсії, змінами на ЕЕГ або нейровізуалізації.

Клінічні ознаки

Церебральні паралічі можуть проявлятися через підвищення м'язового тонусу (гіпертонус, спастику) чи пониження тонусу (гіпотонус) м'язів, неконтрольовані мимовільні рухи (гіперкінези), порушення рівноваги, координації, утримання положення тіла, що часто ускладнює розмовні функції, розвиток ковтання, ходи, та багато інших функцій.

Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судомами, порушенням дихання, порушенням травлення та контролю за сечовиділенням і випорожненням кишечника, труднощами при прийомі їжі, частим карієсом, деформаціями скелету, проблемами зі слухом та зором, які в майбутньому формують розлади поведінки та труднощі в навчанні.

Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до чітко виражених тяжких порушень моторних функцій.

Хоча прояви вищезгаданих симптомів можуть збільшуватися або зменшуватися впродовж часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується. З віком рухові порушення можуть призводити до тяжчих ускладнень. Дитина, яка у п'ять років ходить з підтримкою, у десять чи п'ятнадцять потребуватиме візка, щоб бути більш функціональною. Також з віком розвиваються хронічні деформації кінцівок та постави.

Інтелектуальна спроможність хворих

Багато осіб з церебральними паралічами мають нормальний рівень інтелекту. Але їхня здатність проявити свої інтелектуальні можливості може бути обмеженою через складності в спілкуванні та обмеження життєвого досвіду. Всі діти з церебральним дитячим паралічем, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та логопедичній корекції.

Класифікація

Виділяють такі типи церебральних паралічів:

Спастичні (пірамідні) форми

Характеризуються підвищенням м'язового тонусу, який є визначальним симптомом цього типу. М'язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи є незграбними чи взагалі неможливими.

У залежності від того, яка частина тіла уражається, спастичні форми ДЦП поділяються на такі:

Спастичні форми є найпоширенішими, на них припадає біля 70-80 % всіх випадків.

Дискінетична (екстрапірамідна) форма

Проявляється порушенням координації рухів. Виділяють два основних її підтипи:

  • Атетоїдна (гіперкінетична) форма проявляється через повільні або швидкі неконтрольовані рухи, які можуть охоплювати різні частині тіла, включаючи обличчя, рот та язик. Приблизно 10-20 % випадків ДЦП відносяться до цього типу.
  • Атактична форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнти з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухів, які вимагають точного контролю, як наприклад малювання олівцем. Така форма становить 5-10 % випадків ДЦП.

Змішана форма

Є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними чи атактичними.

Лікування

Лікування в гострий період має бути патогенетичним; в наступні періоди — патогенетичним і сиптоматичним:

Прогноз

Попри всі досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі сьогодні залишаються великою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо, це відбувається через те, що завдяки розвитку медицини все більше і більше недоношених дітей виживають. Сьогодні на одну тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних етнічних та соціоекономічних групах.

Примітки

  1. Bednařík J., Ambler Z., Růžička E. Klinická neurologie: část speciálníISBN 978-80-7387-389-9
  2. Terjesen T., Lie G. D., Hyldmo Å. A. et al. Adductor tenotomy in spastic cerebral palsy // Acta OrthopaedicaTaylor & Francis, 2005. — Vol. 76, Iss. 1. — P. 128–137. — ISSN 1745-3674; 0001-6470; 1745-3682doi:10.1080/00016470510030454
  3. а б Drug Indications Extracted from FAERSdoi:10.5281/ZENODO.1435999
  4. Козявкин В. И., Бабадаглы М. А., Ткаченко С. К., Качмар О. А. Детские церебральные параличи. — Львів: Медицина світу, 1999. — С. 66. (рос.)
  5. Уроджена вада розвитку головного мозку, яка характеризується аномальною складчастістю кортикальних шарів
  6. порожнина, що може розвиватися внутрішньоутробно або після народження в півкулі головного мозку
  7. накопичення рідини в субдуральному просторі
  8. «Церебральний параліч та інші органічні ураження головного мозку у дітей, які супроводжуються руховими порушеннями». Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. 2013. [1] стор. 17—19

Джерела

  • І. М. Азарський, О. О. Азарська. ДЦП. Нові лікувально-педагогічні та психологічні програмні можливості для практичних лікарів і педагогів. Хмельниц. : Поділля, 2001. — 149 c.
  • Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X. [2]
  • «Церебральний параліч та інші органічні ураження головного мозку у дітей, які супроводжуються руховими порушеннями». Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. 2013. [3]
  • В. И. Козявкин, Л. Ф. Шестопалова, В. С. Подкорытов. Детские церебральные параличи. Медико-психологические проблемы. — Л. : Укр. технології, 1999. — 142 c. (рос.)
  • Hoda Z Abdel-Hamid, Ari S Zeldin, Alicia T F Bazzano, Boosara Ratanawongsa Cerebral Palsy. Updated: Aug 22, 2018 Medscape. Drugs & Diseases. Neurology (Chief Editor: Amy Kao) [4] (англ.)
  • Robin C. Meyers; Steven J. Bachrach; Virginia A. Stallings (2017). «Cerebral Palsy». In Shirley W. Ekvall; Valli K. Ekvall (eds.). Pediatric and Adult Nutrition in Chronic Diseases, Developmental Disabilities, and Hereditary Metabolic Disorders: Prevention, Assessment, and Treatment. Oxford Scholarship Online. doi:10.1093/acprof: oso/9780199398911.003.0009. ISBN 9780199398911. (англ.)
  • National Guideline Alliance (UK) (January 2017). Cerebral Palsy in Under 25s: Assessment and Management (PDF). London: National Institute for Health and Care Excellence (UK). ISBN 978-1-4731-2272-7. Archived (PDF) from the original on 10 September 2017. Retrieved 5 February 2017. (англ.)
  • Christine Thorogood, Michael A Alexander Rehabilitation and Cerebral Palsy. Updated: Oct 25, 2018 Medscape. Drugs & Diseases. Physical Medicine and Rehabilitation (Chief Editor: Consuelo T Lorenzo) [5] (англ.)

Посилання