Адріано Челентано: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показані 54 проміжні версії цього користувача)
Рядок 54: Рядок 54:
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] батько Адріано не потрапив під мобілізацію за віком, після війни він працював в текстильній лавці, з якої згодом пішов і почав працювати в залізничному депо поруч з будинком, тому що там можна було отримувати вугілля для обігріву будинку, а потім він працював продавцем компанії ''«Mellin»'', продукцією якої були бісквіти для дітей. Матір Адріано працювала швачкою.<ref name="Адриано2">{{cite web|url=https://bigpicture.ru/?p=724147|title=Самому прекрасному мужчине Италии Адриано Челентано 80 лет!|date=2018|website=bigpicture.ru|accessdate=28 січня 2019|archive-date=29 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190129005904/https://bigpicture.ru/?p=724147}}</ref><ref name="Адриано" />
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] батько Адріано не потрапив під мобілізацію за віком, після війни він працював в текстильній лавці, з якої згодом пішов і почав працювати в залізничному депо поруч з будинком, тому що там можна було отримувати вугілля для обігріву будинку, а потім він працював продавцем компанії ''«Mellin»'', продукцією якої були бісквіти для дітей. Матір Адріано працювала швачкою.<ref name="Адриано2">{{cite web|url=https://bigpicture.ru/?p=724147|title=Самому прекрасному мужчине Италии Адриано Челентано 80 лет!|date=2018|website=bigpicture.ru|accessdate=28 січня 2019|archive-date=29 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190129005904/https://bigpicture.ru/?p=724147}}</ref><ref name="Адриано" />


У сім'ї Челентано полюбляли співати та грали відразу на декількох інструментах&nbsp;— гармоніці, мандоліні та гітарі. Старший брат Алессандро, який займався боксом, мріяв зробити з Адріано справжнього боксера. Тому що нічого путнього і пристойного, на думку Алессандро, з Адріано вийти не могло і єдине, чим молодший брат займався із задоволенням і вмінням, була бійка. Адріано був незмінним учасником всіх дворових розборок і походів свого району на сусідній район Самартіні. Друзів, приятелів, просто знайомих у нього було завжди дуже багато.<ref name="Адриано" /><ref>{{cite web|url=http://sheknow.ru/semia/98-blogi1/O-zhenskom/3279-adriano-chelentano-ispolnilos-74-goda.html|title=Адриано Челентано исполнилось 74 года|date=2012|website=sheknow.ru|accessdate=23 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161023205837/http://sheknow.ru/semia/98-blogi1/O-zhenskom/3279-adriano-chelentano-ispolnilos-74-goda.html|archivedate=23 жовтня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Також, після ранкового відвідування Адріано школи, вдень, мати відправляла його в каплицю до монахів, де був парафіяльний молодіжний клуб, там він грав в м'яч з іншими хлопцями та робив те, що йому хотілося, перебуваючи при цьому, під доглядом, коли вона працювала. За словами матері, Адріано не подобалося вчитися. Їй здавалося, що в школу він ходив лише для того, щоб побачитися з друзями і щоб в черговий раз пожартувати, те ж саме відбувалося і в парафії, де священник скаржився, що Адріано його передражнює.<ref name="Адриано2" />
У сім'ї Челентано полюбляли співати та грали відразу на декількох інструментах&nbsp;— гармоніці, мандоліні та гітарі. Старший брат Алессандро, який займався боксом, мріяв зробити з Адріано справжнього боксера. Тому що нічого путнього і пристойного, на думку Алессандро, з Адріано вийти не могло і єдине, чим молодший брат займався із задоволенням і вмінням, була бійка. Адріано був незмінним учасником всіх дворових розборок і походів свого району на сусідній район Самартіні. Друзів, приятелів, просто знайомих у нього було завжди дуже багато.<ref name="Адриано">{{cite web|url=https://www.livelib.ru/book/44802/readpart-adriano-chelentano-neispravimyj-romantik-i-buntar-irina-fajt/~5|title=«Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь»|date=2013|website=livelib.ru|accessdate=28 січня 2019|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190129010037/https://www.livelib.ru/book/44802/readpart-adriano-chelentano-neispravimyj-romantik-i-buntar-irina-fajt/~5|archivedate=29 січня 2019|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Також, після ранкового відвідування Адріано школи, вдень, мати відправляла його в каплицю до монахів, де був парафіяльний молодіжний клуб, там він грав в м'яч з іншими хлопцями та робив те, що йому хотілося, перебуваючи при цьому, під доглядом, коли вона працювала. За словами матері, Адріано не подобалося вчитися. Їй здавалося, що в школу він ходив лише для того, щоб побачитися з друзями і щоб в черговий раз пожартувати, те ж саме відбувалося і в парафії, де священник скаржився, що Адріано його передражнює.<ref name="Адриано2" />


Після смерті батька Леонтіно, Адріано разом з матір'ю був змушений покинути улюблену ''«вулицю Глюка»'' і переселитися в інший будинок, що було дуже болісним для нього. З роками ці спогади лягли в основу сюжету знаменитої пісні Челентано ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]]''<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/p/blog-page_18.html|title=Адриано Челентано|website=adriano38.blogspot.com|accessdate=7 листопада 2016|archive-date=8 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161108054205/http://adriano38.blogspot.com/p/blog-page_18.html}} {{ref-ru}}</ref>.
Після смерті батька Леонтіно, Адріано разом з матір'ю був змушений покинути улюблену ''«вулицю Глюка»'' і переселитися в інший будинок, що було дуже болісним для нього. З роками ці спогади лягли в основу сюжету знаменитої пісні Челентано ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]]''<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/p/blog-page_18.html|title=Адриано Челентано|website=adriano38.blogspot.com|accessdate=7 листопада 2016|archive-date=8 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161108054205/http://adriano38.blogspot.com/p/blog-page_18.html}} {{ref-ru}}</ref>.
{{cquote|«Коли помер мій батько, ми переїхали з будинку, який я так любив. Моя сестра вийшла заміж, і ми з матір'ю, яка стала вдовою, отримали невелику компенсацію у зв'язку зі смертю батька. Мама сказала, що ми переселимося в інший, кращий будинок, де буде ванна кімната і окремий туалет. Ми повинні були жити у моєї сестри. Я відчував себе дуже нещасним. Я не міг розлучитися з цією вулицею, не міг уявити, що є життя поза цим будинком. Без цих людей, знайомих мені з дитинства, без цього рибного ринку і полів, які починалися одразу за будинком. Коли ми все ж поїхали, я плакав багато місяців і кожну вільну хвилину біг знову туди, на вулицю, де закінчилося моє дитинство. Мама, спостерігаючи за мною, нарешті зрозуміла, що для мене це було дуже серйозно, і одного разу вона сказала: "Знаєш?! Ми повернемося на вулицю Глюка. Я, напевно, зможу влаштуватися конс'єржкою, і ми знову будемо жити там удвох, ти і я...". Але ми не повернулися. Ніколи більше не повернулися туди. Вулиця змінилася, поля забудували, будівлю вокзалу розширили, і наш будинок більше не був тим будинком на околиці Мілана» — <small>Челентано про «вулицю Глюка» у книзі «[[Рай — це білий кінь, який ніколи не втомлюється]]» (1982)</small><ref name="Адриано">{{cite web|url=https://www.livelib.ru/book/44802/readpart-adriano-chelentano-neispravimyj-romantik-i-buntar-irina-fajt/~5|title=«Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь»|date=2013|website=livelib.ru|accessdate=28 січня 2019|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190129010037/https://www.livelib.ru/book/44802/readpart-adriano-chelentano-neispravimyj-romantik-i-buntar-irina-fajt/~5|archivedate=29 січня 2019|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>}}


Залишивши школу після шести класів навчання, Адріано став працювати, пробуючи себе учнем токаря, електриком, сантехніком, але особливо йому сподобалося працювати годинникарем в майстерні своїх двоюрідних братів, він опанував цю професію в короткий термін і навіть зміг купити ліцензію.<ref name="Адриано" /><ref name="shkolazhizni.ru">{{cite web|url=http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-12288/|title=Вы чините часы у Челентано? Юбилею Адриано Челентано посвящается|date=2008|website=shkolazhizni.ru|publisher=Олена Колосова|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=16 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016214833/http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-12288/}} {{ref-ru}}</ref> З часом Челентано казав, що передусім він&nbsp;— годинникар, і тільки потім&nbsp;— співак, актор і режисер<ref name="shkolazhizni.ru" /><ref name="celentano 7" />.
Залишивши школу після шести класів навчання, Адріано став працювати, пробуючи себе учнем токаря, електриком, сантехніком, але особливо йому сподобалося працювати годинникарем в майстерні своїх двоюрідних братів, він опанував цю професію в короткий термін і навіть зміг купити ліцензію.<ref name="Адриано" /><ref name="shkolazhizni.ru">{{cite web|url=http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-12288/|title=Вы чините часы у Челентано? Юбилею Адриано Челентано посвящается|date=2008|website=shkolazhizni.ru|publisher=Олена Колосова|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=16 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016214833/http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-12288/}} {{ref-ru}}</ref> З часом Челентано казав, що передусім він&nbsp;— годинникар, і тільки потім&nbsp;— співак, актор і режисер<ref name="shkolazhizni.ru" /><ref name="celentano 7" />.
Рядок 74: Рядок 73:
У 1956 році Челентано з друзями створив гурт ''«Rock Boys»'', який проіснував до 1959 року. Спочатку гурт складався з п'ятьох музикантів: Челентано (вокал), трьох братів Ратті (Франко&nbsp;— гітарист, Марко&nbsp;— басист та Джанкарло&nbsp;— ударні) й [[Іко Черутті]] на другій гітарі. У тому ж році до гурту приєдналися [[Енцо Янначчі]] (фортепіано) і [[Піно Саккетті]] (саксофон).<ref>{{cite web|url=http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|website=seppiolus.it|title=Adriano Celentano|accessdate=19 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180326141412/http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|archivedate=26 березня 2018|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Дебют ''«Rock Boys»'' відбувся у закладі ''«Анкор»'', протягом 1956 року вони виступали в різних клубах Мілана, серед яких був такий відомий, як ''«Смеральдо»''.<ref name="musictory.it" /> Челентано виконував американські рок-н-рол композиції, не знаючи англійської.<ref>{{cite web|url=http://www.grandeadrianocelentano.altervista.org/storia.html|title=Adriano Celentano|website=grandeadrianocelentano.altervista.org|accessdate=19 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161001223206/http://www.grandeadrianocelentano.altervista.org/storia.html|archivedate=1 жовтня 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> У перших виступах Челентано додавав до пісень паузи з номерами на кшталт [[кабаре]] (з імітацією [[Джеррі Льюїс (актор)|Джеррі Льюїса]]) і танцями: залишав музикантів грати, а сам танцював у розбовтаній, рухомій манері.<ref>{{cite web|url=http://nostalgia-bondenocom.blogspot.com/2009/07/adriano-celentano.html|title=I ragazzi dei '60|website=nostalgia-bondenocom.blogspot.com|accessdate=19 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014002233/http://nostalgia-bondenocom.blogspot.com/2009/07/adriano-celentano.html}} {{ref-it}}</ref> Незабаром Челентано познайомився з танцюристом [[Альберто Лонгоні]], який виступав під псевдонімом ''«Торквато Пружинистий» («Torquato il Molleggiato»)'', і часто брав його з гуртом на виступи.<ref>{{cite web|url= http://www.corriere.it/spettacoli/08_gennaio_04/celentano_compleanno_e65108f0-bad1-11dc-9246-0003ba99c667.shtml|title= Celentano, 70 anni di grandi successi|date= 4 січня 2008|website= corriere.it|accessdate= 19 жовтня 2016|archive-date= 3 жовтня 2017|archive-url= https://web.archive.org/web/20171003030256/http://www.corriere.it/spettacoli/08_gennaio_04/celentano_compleanno_e65108f0-bad1-11dc-9246-0003ba99c667.shtml}} {{ref-it}}</ref> Одного разу Лонгоні не з'явився на виступ ''«Rock Boys»'', тому що його затримала поліція. Челентано довелося танцювати на сцені замість нього у його манері, котру став використовувати і в майбутньому, за що отримав прізвисько ''«Хлопець на пружинах» («Il Molleggiato»)''.<ref name="Molleggiato 1">{{cite web|url=http://www.danaja.ru/index.php?categoryid=32&p2_articleid=1880|title=Адриано Челентано, биография, переводы песен |website= danaja.ru|accessdate=18 вересня 2016}} {{ref-ru}}</ref> В ''«Анкорі»'' Челентано познайомився з Бруно Доссеною, відомим хореографом&nbsp;— чемпіоном світу з [[бугі-вугі]], що запросив його виступати в знаменитий клуб ''«Свята Текла»''. У цьому клубі Адріано завоював велику популярність, ставши там виконавцем «номер один», відвідувачі закладу чекали його виступу щовечора. Вдень Адріано працював, а ввечері завжди йшов в ''«Святу Теклу»'', де перебував до другої-третьої години ночі. А вранці, о восьмій, він йшов працювати годинникарем. За виступи, хазяїн клубу платив Челентано всього лише бутербродом з пивом.
У 1956 році Челентано з друзями створив гурт ''«Rock Boys»'', який проіснував до 1959 року. Спочатку гурт складався з п'ятьох музикантів: Челентано (вокал), трьох братів Ратті (Франко&nbsp;— гітарист, Марко&nbsp;— басист та Джанкарло&nbsp;— ударні) й [[Іко Черутті]] на другій гітарі. У тому ж році до гурту приєдналися [[Енцо Янначчі]] (фортепіано) і [[Піно Саккетті]] (саксофон).<ref>{{cite web|url=http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|website=seppiolus.it|title=Adriano Celentano|accessdate=19 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180326141412/http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|archivedate=26 березня 2018|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Дебют ''«Rock Boys»'' відбувся у закладі ''«Анкор»'', протягом 1956 року вони виступали в різних клубах Мілана, серед яких був такий відомий, як ''«Смеральдо»''.<ref name="musictory.it" /> Челентано виконував американські рок-н-рол композиції, не знаючи англійської.<ref>{{cite web|url=http://www.grandeadrianocelentano.altervista.org/storia.html|title=Adriano Celentano|website=grandeadrianocelentano.altervista.org|accessdate=19 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161001223206/http://www.grandeadrianocelentano.altervista.org/storia.html|archivedate=1 жовтня 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> У перших виступах Челентано додавав до пісень паузи з номерами на кшталт [[кабаре]] (з імітацією [[Джеррі Льюїс (актор)|Джеррі Льюїса]]) і танцями: залишав музикантів грати, а сам танцював у розбовтаній, рухомій манері.<ref>{{cite web|url=http://nostalgia-bondenocom.blogspot.com/2009/07/adriano-celentano.html|title=I ragazzi dei '60|website=nostalgia-bondenocom.blogspot.com|accessdate=19 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014002233/http://nostalgia-bondenocom.blogspot.com/2009/07/adriano-celentano.html}} {{ref-it}}</ref> Незабаром Челентано познайомився з танцюристом [[Альберто Лонгоні]], який виступав під псевдонімом ''«Торквато Пружинистий» («Torquato il Molleggiato»)'', і часто брав його з гуртом на виступи.<ref>{{cite web|url= http://www.corriere.it/spettacoli/08_gennaio_04/celentano_compleanno_e65108f0-bad1-11dc-9246-0003ba99c667.shtml|title= Celentano, 70 anni di grandi successi|date= 4 січня 2008|website= corriere.it|accessdate= 19 жовтня 2016|archive-date= 3 жовтня 2017|archive-url= https://web.archive.org/web/20171003030256/http://www.corriere.it/spettacoli/08_gennaio_04/celentano_compleanno_e65108f0-bad1-11dc-9246-0003ba99c667.shtml}} {{ref-it}}</ref> Одного разу Лонгоні не з'явився на виступ ''«Rock Boys»'', тому що його затримала поліція. Челентано довелося танцювати на сцені замість нього у його манері, котру став використовувати і в майбутньому, за що отримав прізвисько ''«Хлопець на пружинах» («Il Molleggiato»)''.<ref name="Molleggiato 1">{{cite web|url=http://www.danaja.ru/index.php?categoryid=32&p2_articleid=1880|title=Адриано Челентано, биография, переводы песен |website= danaja.ru|accessdate=18 вересня 2016}} {{ref-ru}}</ref> В ''«Анкорі»'' Челентано познайомився з Бруно Доссеною, відомим хореографом&nbsp;— чемпіоном світу з [[бугі-вугі]], що запросив його виступати в знаменитий клуб ''«Свята Текла»''. У цьому клубі Адріано завоював велику популярність, ставши там виконавцем «номер один», відвідувачі закладу чекали його виступу щовечора. Вдень Адріано працював, а ввечері завжди йшов в ''«Святу Теклу»'', де перебував до другої-третьої години ночі. А вранці, о восьмій, він йшов працювати годинникарем. За виступи, хазяїн клубу платив Челентано всього лише бутербродом з пивом.


18 травня 1957 року відбувся перший офіційний виступ Челентано з гуртом ''«Rock Boys»'' на Першому італійському фестивалі рок-н-ролу у міланському ''«Льодовому палаці» («Palazzo del Ghiaccio»)''. Організатором фестивалю був Бруно Доссена, він і запросив туди Челентано.<ref name="litread.me" /> Крім Челентано і його гурту, музикантами-учасниками фестивалю були: гурти ''«Гіго і Розлючені»'', ''«Swing Parade»'' ''«Colombet»'' і ''«Original Lambro Jazz Band»''; співак [[Тоні Реніс]] й інші; кожен з них мав у розпорядженні кілька хвилин, щоб представити 3-4 пісні (дуже коротких за часом, їх тривалість рідко перевищувала 2 хвилини). Фестиваль, названий ''«Trofeo Oransoda Rock and Roll»'', був танцювальним змаганням з акробатичного рок-н-ролу, він мав на меті нагородити кращих танцюристів рок-н-ролу, де оркестри і співаки були виключно гостями, підтримкою пар танцюристів-аматорів, професіоналів та акробатичних груп. Трофей фестивалю отримала ''«Dossena Rock Ballett»'', акробатична група, керована Бруно Доссеною, в супроводі гурту ''«Lambro Jazz Band»''. ''«Rock Boys»'' були єдиними учасниками, які виконали авторську рок-пісню італійською мовою&nbsp;— ''«Я скажу тобі „чао“!» («Ciao ti dirò»)'', музику до якої склав Джан Франко Ревербері, а текст Джорджо Калабрезе.<ref>{{cite web|url=http://www.luxurynet.ru/bomond/7587.html|title=Адриано Челентано: человек, который влиятельнее всех итальянских политиков|website=luxurynet.ru|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gO9G6ih?url=http://www.luxurynet.ru/bomond/7587.html}} {{ref-ru}}</ref> Виступи музикантів фестивалю зірвали хресну ходу єпископа Мілана [[Павло VI|Монтіні]], яка відбувалась у той самий час. Частина людей, яка йшла за статуєю [[Діва Марія|Мадонни]], почувши музику, стала відділятися від процесії і рушила до ''«Льодового палацу»''. Біля палацу зібралося близько п'яти тисяч міланців, почалися заворушення, була залучена поліція.<ref name="litread.me" /><ref>{{cite web|url= http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html|title= Адриано Челентано|website= italynews.ru|accessdate= 2 жовтня 2016|archive-date= 17 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141017075117/http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html}} {{ref-ru}}</ref> Наступного дня газети писали про Челентано, як про нову зірку італійського рок-н-ролу. Газета ''«La Notte»'' писала про виступ: ''«Льодовий палац „знищений“ новою зіркою рок-н-ролу»''.<ref name="musictory.it" /> У той час як [[Джорджо Бокка]] написав у ''«[[Корр'єре делла Сера]]»'' дуже сувору статтю проти нової молодіжної моди, привезеної з Америки. Окрім фестивалю, Доссена організовував й інші виступи ''«Rock Boys»'', серед яких був концерт в ''«Новому театрі Мілана»'', що мав назву ''«Процес над рок-н-ролом»''. Концерт тривав тиждень, збираючи все більше народу кожного вечора.
18 травня 1957 року відбувся перший офіційний виступ Челентано з гуртом ''«Rock Boys»'' на Першому італійському фестивалі рок-н-ролу у міланському ''«Льодовому палаці» («Palazzo del Ghiaccio»)''. Організатором фестивалю був Бруно Доссена, він і запросив туди Челентано.<ref name="litread.me" /> Крім Челентано і його гурту, музикантами-учасниками фестивалю були: гурти ''«Гіго і Розлючені»'', ''«Swing Parade»'' ''«Colombet»'' і ''«Original Lambro Jazz Band»''; співак [[Тоні Реніс]] й інші; кожен з них мав у розпорядженні кілька хвилин, щоб представити 3-4 пісні (дуже коротких за часом, їх тривалість рідко перевищувала 2 хвилини). Фестиваль, названий ''«Trofeo Oransoda Rock and Roll»'', був танцювальним змаганням з акробатичного рок-н-ролу, він мав на меті нагородити кращих танцюристів рок-н-ролу, де оркестри і співаки були виключно гостями, підтримкою пар танцюристів-аматорів, професіоналів та акробатичних груп. Трофей фестивалю отримала ''«Dossena Rock Ballett»'', акробатична група, керована Бруно Доссеною, в супроводі гурту ''«Lambro Jazz Band»''. ''«Rock Boys»'' були єдиними учасниками, які виконали авторську рок-пісню італійською мовою&nbsp;— ''«Я скажу тобі „чао“!» («Ciao ti dirò»)'', музику до якої склав Джан Франко Ревербері, а текст Джорджо Калабрезе.<ref>{{cite web|url=http://www.luxurynet.ru/bomond/7587.html|title=Адриано Челентано: человек, который влиятельнее всех итальянских политиков|website=luxurynet.ru|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gO9G6ih?url=http://www.luxurynet.ru/bomond/7587.html}} {{ref-ru}}</ref> Виступи музикантів фестивалю зірвали хресну ходу єпископа Мілана [[Павло VI|Монтіні]], яка відбувалась у той самий час. Частина людей, яка йшла за статуєю [[Діва Марія|Мадонни]], почувши музику, стала відділятися від процесії і рушила до ''«Льодового палацу»''. Біля палацу зібралося близько п'яти тисяч міланців, почалися заворушення, була залучена поліція.<ref name="litread.me" /> Наступного дня газети писали про Челентано, як про нову зірку італійського рок-н-ролу. Газета ''«La Notte»'' писала про виступ: ''«Льодовий палац „знищений“ новою зіркою рок-н-ролу»''.<ref name="musictory.it" /> У той час як [[Джорджо Бокка]] написав у ''«[[Корр'єре делла Сера]]»'' дуже сувору статтю проти нової молодіжної моди, привезеної з Америки. Окрім фестивалю, Доссена організовував й інші виступи ''«Rock Boys»'', серед яких був концерт в ''«Новому театрі Мілана»'', що мав назву ''«Процес над рок-н-ролом»''. Концерт тривав тиждень, збираючи все більше народу кожного вечора.
[[Файл:Cinematografico Italia.jpg|міні|праворуч|190пкс|[[Альберто Лонгоні]] (ліворуч) і Челентано танцюють, 1950-ті роки]]
[[Файл:Cinematografico Italia.jpg|міні|праворуч|190пкс|[[Альберто Лонгоні]] (ліворуч) і Челентано танцюють, 1950-ті роки]]
Серед глядачів Першого фестивалю рок-н-ролу були присутні композитор [[Еціо Леоні]] і італо-швейцарський продюсер [[Вальтер Гуертлер]], які уперше запропонували співакові контракт на запис пісень у стилі рок-н-ролу на студії звукозапису ''«Music»'', власником яких був Гуертлер.<ref name="musictory.it" /><ref name="italia-ru.com">{{cite web|url= http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki|title= Адриано Челентано сердце итальянской музыки|date= 2011|website= italia-ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 25 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/68gOLQFCt?url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki}} {{ref-ru}}</ref> Незадовго до фестивалю з ''«Rock Boys»'' вийшов Іко Черутті, щоб присвятити себе джазу (з роками він повернувся до співпраці з Челентано), його замінив племінник Челентано&nbsp;— [[Джино Сантерколе]] (син сестри співака&nbsp;— Рози, молодший Адріано лише на 2 роки).<ref name="musictory.it" /> Співпраця Челентано з племінником, що тривала до 1980-х років, була дуже плідною: вони спільно працювали в студії і на сцені, разом знімалися у багатьох фільмах, Сантерколе писав музику до його пісень, серед яких було чимало хітів, таких як ''«Una carezza in un pugno»'', ''«Svalutation»'', ''«Un bimbo sul leone»'' й інші. Після фестивалю з ''«Rock Boys»'' вийшли брати Джанкарло та Марко Ратті, їх замінили ударник Флавіо Каррарезе і гітарист [[Джорджо Ґабер]], якого привів до гурту Янначчі.<ref name="Molleggiato 1" /> Після фестивалю ім'я Челентано стало асоціюватися з громадськими заворушеннями, він став у деякому сенсі забороненим музикантом. Через те, що ''«Rock Boys»'' стали відмовляти виступати в ресторанах, вони влаштовували спонтанні мінівиступи на площах, збираючи великі натовпи. Деякі господарі нічних закладів, незважаючи на ризик бути розтрощеними, все ж запрошували ''«Rock Boys»'', збираючи стільки народу, що невеликі приміщення не могли вмістити всіх бажаючих. Часто половина публіки стояла на вулиці.<ref name="Адриано" />
Серед глядачів Першого фестивалю рок-н-ролу були присутні композитор [[Еціо Леоні]] і італо-швейцарський продюсер [[Вальтер Гуертлер]], які уперше запропонували співакові контракт на запис пісень у стилі рок-н-ролу на студії звукозапису ''«Music»'', власником яких був Гуертлер.<ref name="musictory.it" /><ref name="italia-ru.com">{{cite web|url= http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki|title= Адриано Челентано сердце итальянской музыки|date= 2011|website= italia-ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 25 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/68gOLQFCt?url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki}} {{ref-ru}}</ref> Незадовго до фестивалю з ''«Rock Boys»'' вийшов Іко Черутті, щоб присвятити себе джазу (з роками він повернувся до співпраці з Челентано), його замінив племінник Челентано&nbsp;— [[Джино Сантерколе]] (син сестри співака&nbsp;— Рози, молодший Адріано лише на 2 роки).<ref name="musictory.it" /> Співпраця Челентано з племінником, що тривала до 1980-х років, була дуже плідною: вони спільно працювали в студії і на сцені, разом знімалися у багатьох фільмах, Сантерколе писав музику до його пісень, серед яких було чимало хітів, таких як ''«Una carezza in un pugno»'', ''«Svalutation»'', ''«Un bimbo sul leone»'' й інші. Після фестивалю з ''«Rock Boys»'' вийшли брати Джанкарло та Марко Ратті, їх замінили ударник Флавіо Каррарезе і гітарист [[Джорджо Ґабер]], якого привів до гурту Янначчі.<ref name="Molleggiato 1" /> Після фестивалю ім'я Челентано стало асоціюватися з громадськими заворушеннями, він став у деякому сенсі забороненим музикантом. Через те, що ''«Rock Boys»'' стали відмовляти виступати в ресторанах, вони влаштовували спонтанні мінівиступи на площах, збираючи великі натовпи. Деякі господарі нічних закладів, незважаючи на ризик бути розтрощеними, все ж запрошували ''«Rock Boys»'', збираючи стільки народу, що невеликі приміщення не могли вмістити всіх бажаючих. Часто половина публіки стояла на вулиці.<ref name="Адриано" />
Рядок 84: Рядок 83:
1957 року Челентано познайомився з [[Мікі Дель Прете]], який став його близьким другом на все життя. Дель Прете брав участь у багатьох творчих проєктах Адріано, у 1960-х—1970-х роках він написав тексти близько до 50-ти пісень співака, продюсував його альбоми тощо.<ref name="musictory.it" /> Влітку того ж року Дель Прете організував двотижневі виступи Челентано та ''«Rock Boys»'' у містах [[Санремо]] і [[Алассіо]].<ref name="Molleggiato 1" /> Музиканти виступали безкоштовно, в обмін на 2 тижні дармового відпочинку.<ref name="Molleggiato 1" /> У 1957—1958 роках Челентано разом з музикантами Джорджо Ґабером, [[Луїджі Тенко]], Енцо Янначчі, [[Паоло Томеллері]] і [[Джанфранко Ревербері]] виїхали в турне по [[Німеччина|Німеччині]].
1957 року Челентано познайомився з [[Мікі Дель Прете]], який став його близьким другом на все життя. Дель Прете брав участь у багатьох творчих проєктах Адріано, у 1960-х—1970-х роках він написав тексти близько до 50-ти пісень співака, продюсував його альбоми тощо.<ref name="musictory.it" /> Влітку того ж року Дель Прете організував двотижневі виступи Челентано та ''«Rock Boys»'' у містах [[Санремо]] і [[Алассіо]].<ref name="Molleggiato 1" /> Музиканти виступали безкоштовно, в обмін на 2 тижні дармового відпочинку.<ref name="Molleggiato 1" /> У 1957—1958 роках Челентано разом з музикантами Джорджо Ґабером, [[Луїджі Тенко]], Енцо Янначчі, [[Паоло Томеллері]] і [[Джанфранко Ревербері]] виїхали в турне по [[Німеччина|Німеччині]].


Навесні 1958 року фірма звукозапису ''«Music»'' випустила дебютні платівки співака на 45 обертів, що містили по дві-чотири пісні. Гуертлер наполіг, щоб Адріано співав тільки англійською, виконуючи [[кавер-версія|кавер-версії]] американських пісень у стилі рок-н-ролу: ''«[[Rip It Up]]»'', ''«[[Tutti-Frutti]]»'', ''«[[Jailhouse Rock]]»'', ''«[[Blueberry Hill (пісня)|Blueberry Hill»]]'', ''«[[Man Smart]]»'', ''«[[I Love You Baby]]»'', ''«[[The Stroll]]»'' і ''«[[Tell Me That You Love Me]]»''.<ref name="musictory.it" /><ref name="Дискография" /> ''«Rip It Up»'' стала першим записом Челентано, який був проданий у кількості півтори тисячі екземплярів на хвилі успіху співака на фестивалі. Через те, що наступні записи пісень, які мали успіх у репертуарі Елвіса Преслі, у виконанні Челентано не мали відчутного успіху, Гуертлер, боючись не виправдання своїх надій і передбачаючи невдачу, вирішив перевести Адріано на свій новий лейбл ''«[[Jolly]]»'' і дозволити йому записувати пісні також італійською мовою. В результаті у тому ж році лейбл ''«Jolly»'' випустив дві платівки, на «Б»-стороні яких Челентано виконав пісні італійською мовою, серед яких був відомий тоді міжнародний хіт ''«Buonasera Signorina»'' Луї Пріми й пісня ''«La febbre dell'hoola hop»''.<ref name="musictory.it" /> Сторона «А» платівок містила пісні англійською ''«Happy Days Are Here Again»'' і ''«Hoola Hop Rock»''. З цього моменту співак став регулярно записувати пісні італійською мовою. У співпраці з Еціо Леоні, аранжувальником, художнім керівником і відповідальним за репертуар ''«Jolly»'', Челентано почав знаходити свої перші музичні успіхи. Перші платівки Челентано 1958 року вважаються рідкісними і мають велику [[Колекціонування|колекційну]] цінність.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1958.htm|title=Календарь Челентано за 1958 год|website=celentano.ru|accessdate=19 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220155732/http://www.celentano.ru/calendar/1958.htm}} {{ref-ru}}</ref> Наприкінці 1950-х років Адріано поступово залишив роботу годинникаря і вирішив остаточно стати співаком рок-н-ролу<ref name="celentano 7">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/interview/trud_may_1987.htm|title=Челентано: «Не предадим любви»|website=celentano.ru|publisher=Маргарита Ульянова|accessdate=7 листопада 2016|archive-date=8 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161108133347/http://www.celentano.ru/interview/trud_may_1987.htm}} {{ref-ru}}</ref><ref name="musictory.it">{{cite web|url=http://www.musictory.it/musica/Adriano+Celentano/Biografia|title=BIOGRAFIA ADRIANO CELENTANO|website=musictory.it|publisher=|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023205941/http://www.musictory.it/musica/Adriano+Celentano/Biografia}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite news|url=http://www.celentano.ru/interview/izvestiya1987.htm|title=Челентано: «Я думаю о долге человека»|website=celentano.ru|date=1987|publisher=Є. Барнаулова, І. Скачкова|accessdate=7 листопада 2016|archive-date=8 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161108133259/http://www.celentano.ru/interview/izvestiya1987.htm}} {{ref-ru}}</ref>.
Навесні 1958 року фірма звукозапису ''«Music»'' випустила дебютні платівки співака на 45 обертів, що містили по дві-чотири пісні. Гуертлер наполіг, щоб Адріано співав тільки англійською, виконуючи [[кавер-версія|кавер-версії]] американських пісень у стилі рок-н-ролу: ''«[[Rip It Up]]»'', ''«[[Tutti-Frutti]]»'', ''«[[Jailhouse Rock]]»'', ''«[[Blueberry Hill (пісня)|Blueberry Hill»]]'', ''«[[Man Smart]]»'', ''«[[I Love You Baby]]»'', ''«[[The Stroll]]»'' і ''«[[Tell Me That You Love Me]]»''.<ref name="musictory.it" /><ref name="Дискография" /> ''«Rip It Up»'' стала першим записом Челентано, який був проданий у кількості півтори тисячі екземплярів на хвилі успіху співака на фестивалі. Через те, що наступні записи пісень, які мали успіх у репертуарі Елвіса Преслі, у виконанні Челентано не мали відчутного успіху, Гуертлер, боючись не виправдання своїх надій і передбачаючи невдачу, вирішив перевести Адріано на свій новий лейбл ''«[[Jolly]]»'' і дозволити йому записувати пісні також італійською мовою. В результаті у тому ж році лейбл ''«Jolly»'' випустив дві платівки, на «Б»-стороні яких Челентано виконав пісні італійською мовою, серед яких був відомий тоді міжнародний хіт ''«Buonasera Signorina»'' Луї Пріми й пісня ''«La febbre dell'hoola hop»''.<ref name="musictory.it" /> Сторона «А» платівок містила пісні англійською ''«Happy Days Are Here Again»'' і ''«Hoola Hop Rock»''. З цього моменту співак став регулярно записувати пісні італійською мовою. У співпраці з Еціо Леоні, аранжувальником, художнім керівником і відповідальним за репертуар ''«Jolly»'', Челентано почав знаходити свої перші музичні успіхи. Перші платівки Челентано 1958 року вважаються рідкісними і мають велику [[Колекціонування|колекційну]] цінність.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1958.htm|title=Календарь Челентано за 1958 год|website=celentano.ru|accessdate=19 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220155732/http://www.celentano.ru/calendar/1958.htm}} {{ref-ru}}</ref> Наприкінці 1950-х років Адріано поступово залишив роботу годинникаря і вирішив остаточно стати співаком рок-н-ролу<ref name="celentano 7">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/interview/trud_may_1987.htm|title=Челентано: «Не предадим любви»|website=celentano.ru|publisher=Маргарита Ульянова|accessdate=7 листопада 2016|archive-date=8 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161108133347/http://www.celentano.ru/interview/trud_may_1987.htm}} {{ref-ru}}</ref><ref name="musictory.it">{{cite web|url=http://www.musictory.it/musica/Adriano+Celentano/Biografia|title=BIOGRAFIA ADRIANO CELENTANO|website=musictory.it|publisher=|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023205941/http://www.musictory.it/musica/Adriano+Celentano/Biografia}} {{ref-it}}</ref>.


1959 року вийшла платівка з піснями ''«Il ribelle/Nessuno crederà»'', що стала першим комерційно вагомим успіхом Челентано.<ref name="musictory.it" /> Пісня ''«Il ribelle» («Бунтівник»)'' оповідала про протест підлітків проти батьків та застарілих традицій і понять.<ref name="litread.me" /> Вона була першим записаним твором на музику Адріано, стала відомою на всю країну й остаточно закріпила за співаком статус одного з найпопулярніших виконавців рок-н-ролу в Італії.<ref>{{cite web|url=http://myrt.ru/persons/1811-adriano-chelentano.html|title=Адриано Челентано|website=myrt.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=3 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161003103101/http://myrt.ru/persons/1811-adriano-chelentano.html}} {{ref-ru}}</ref> Починаючи з випуску платівки з піснями ''«Teddy Girl/Desidero te»'' у 1959 році, розпочалась співпраця співака з поетом [[Лучано Беретта|Лучано Береттою]], яка тривала до середини 1980-х років.
1959 року вийшла платівка з піснями ''«Il ribelle/Nessuno crederà»'', що стала першим комерційно вагомим успіхом Челентано.<ref name="musictory.it" /> Пісня ''«Il ribelle» («Бунтівник»)'' оповідала про протест підлітків проти батьків та застарілих традицій і понять.<ref name="litread.me" /> Вона була першим записаним твором на музику Адріано, стала відомою на всю країну й остаточно закріпила за співаком статус одного з найпопулярніших виконавців рок-н-ролу в Італії.<ref>{{cite web|url=http://myrt.ru/persons/1811-adriano-chelentano.html|title=Адриано Челентано|website=myrt.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=3 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161003103101/http://myrt.ru/persons/1811-adriano-chelentano.html}} {{ref-ru}}</ref> Починаючи з випуску платівки з піснями ''«Teddy Girl/Desidero te»'' у 1959 році, розпочалась співпраця співака з поетом [[Лучано Беретта|Лучано Береттою]], яка тривала до середини 1980-х років.

[[Файл:Mina Mazzini 1960s3.jpg|міні|праворуч|130пкс|[[Міна (співачка)|Міна]], артистка, з якою часто перетиналася творчість Челентано (1960-ті)]]
13 липня 1959 року співак переміг на Адріатичному фестивалі легкої музики в [[Анкона|Анконі]] з піснею ''«Il tuo bacio è come un rock» («Твій поцілунок як рок»)'', текст до неї написали П'єро Вівареллі і Лучіо Фульчі, а аранжування створив Еціо Леоні.<ref name="Molleggiato 1" /> Відомий італійський музичний критик Маріо Лудзатто Фегіз писав в ''«Корр'єре делла Сера»'', що пісня ''«Il tuo bacio è come un rock»'' являє собою ''«шок, напругу, вибух. Ці 60 неймовірних секунд в стилі коміксу з такими словами, як „нокаут“, „шок“, „свінг“, „ринг“»''. Завдяки чистому випадку пісня здолала цілу купу перешкод, адже спершу вона була виключена з програми головою фестивалю Джанні Ферріо, який назвав її «квадратною». Згідно ''«Словника італійської пісні»'', Вівареллі адаптував метрику пісні, спочатку названої ''«Torna a Capri mon amour»'', щоб Челентано міг виконувати якомога більше своїх «пружинних» рухів під час її виконання. Вийшла платівка ''«Il tuo bacio è come un rock/I ragazzi del juke-box»'', яка мала великий успіх, хоча багато критиків запевняли, що Челентано набагато цікавіше дивитися, ніж слухати.<ref name="Алексєєва 2">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0802.htm|title=«Невидимые миру слёзы»|website=celentano.ru|publisher=Олена Алексєєва|date=2008|accessdate=27 жовтня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090243/http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0802.htm}} {{ref-ru}}</ref> Платівка розійшлася накладом 300.000 копій упродовж одного тижня.<ref name="italia-ru.com"/>
13 липня 1959 року співак переміг на Адріатичному фестивалі легкої музики в [[Анкона|Анконі]] з піснею ''«Il tuo bacio è come un rock» («Твій поцілунок як рок»)'', текст до неї написали П'єро Вівареллі і Лучіо Фульчі, а аранжування створив Еціо Леоні.<ref name="Molleggiato 1" /> Відомий італійський музичний критик Маріо Лудзатто Фегіз писав в ''«Корр'єре делла Сера»'', що пісня ''«Il tuo bacio è come un rock»'' являє собою ''«шок, напругу, вибух. Ці 60 неймовірних секунд в стилі коміксу з такими словами, як „нокаут“, „шок“, „свінг“, „ринг“»''. Завдяки чистому випадку пісня здолала цілу купу перешкод, адже спершу вона була виключена з програми головою фестивалю Джанні Ферріо, який назвав її «квадратною». Згідно ''«Словника італійської пісні»'', Вівареллі адаптував метрику пісні, спочатку названої ''«Torna a Capri mon amour»'', щоб Челентано міг виконувати якомога більше своїх «пружинних» рухів під час її виконання. Вийшла платівка ''«Il tuo bacio è come un rock/I ragazzi del juke-box»'', яка мала великий успіх, хоча багато критиків запевняли, що Челентано набагато цікавіше дивитися, ніж слухати.<ref name="Алексєєва 2">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0802.htm|title=«Невидимые миру слёзы»|website=celentano.ru|publisher=Олена Алексєєва|date=2008|accessdate=27 жовтня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090243/http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0802.htm}} {{ref-ru}}</ref> Платівка розійшлася накладом 300.000 копій упродовж одного тижня.<ref name="italia-ru.com"/>


{{text|«Повним ходом іде один з численних пісенних заходів нашої гідної подиву країни. Вальтер Гуертлер, який переконав непокірного Адріано взяти в ньому участь, чекає на тремтіння за завісою і передбачає вибух на сцені. Телебачення транслює шоу наживо. Адріано, який прибув у місто на своїй [[Alfa Romeo Giulietta]] з купою друзів, абсолютно спокійний. О 22:50 більше десяти мільйонів телеглядачів будуть охоплені нестримним захватом від цього молодого, невгамовного хлопця, який виконуватиме на гітарі „Il tuo bacio è come un rock“. Адріано здобуває повну перемогу на фестивалі й одержує також і друге місце. Трохи згодом з люб'язною сміливістю тріумфатора він заявляє, що коли б він міг заспівати три пісні, а не дві, то одержав би і третє місце. (...) За один тиждень пісня „Il tuo bacio è come un rock“ сягнула 300 000 копій. З міланського явища, молодий хлопець перетворився на явище національне, його обличчя ласкавої горили раптово проникло у бари й ресторани всього півострова, його ім'я стало відомим. Після цього доленосного 13 серпня Адріано одержує по п'ятсот листів щодня, з часом їх буде більше. У кінці 1959 року [[Федеріко Фелліні]] запросив його як виконавця до свого фільму „[[Солодке життя (фільм)|Солодке життя“»]] <small>— італійський журналіст Умберто Сімонетта про участь Челентано на фестивалі в Анконі, 1959 рік</small><ref>«Celentano», Milano, Longanesi, 1966; poi ripubblicata da Baldini & Castoldi Процитовано 7 червня 2019</ref>}}
{{text|«Повним ходом іде один з численних пісенних заходів нашої гідної подиву країни. Вальтер Гуертлер, який переконав непокірного Адріано взяти в ньому участь, чекає на тремтіння за завісою і передбачає вибух на сцені. Телебачення транслює шоу наживо. Адріано, який прибув у місто на своїй [[Alfa Romeo Giulietta]] з купою друзів, абсолютно спокійний. О 22:50 більше десяти мільйонів телеглядачів будуть охоплені нестримним захватом від цього молодого, невгамовного хлопця, який виконуватиме на гітарі „Il tuo bacio è come un rock“. Адріано здобуває повну перемогу на фестивалі й одержує також і друге місце. Трохи згодом з люб'язною сміливістю тріумфатора він заявляє, що коли б він міг заспівати три пісні, а не дві, то одержав би і третє місце. (...) За один тиждень пісня „Il tuo bacio è come un rock“ сягнула 300 000 копій. З міланського явища, молодий хлопець перетворився на явище національне, його обличчя ласкавої горили раптово проникло у бари й ресторани всього півострова, його ім'я стало відомим. Після цього доленосного 13 серпня Адріано одержує по п'ятсот листів щодня, з часом їх буде більше. У кінці 1959 року [[Федеріко Фелліні]] запросив його як виконавця до свого фільму „[[Солодке життя (фільм)|Солодке життя“»]] — італійський журналіст Умберто Сімонетта про участь Челентано на фестивалі в Анконі, 1959 рік<ref>«Celentano», Milano, Longanesi, 1966; poi ripubblicata da Baldini & Castoldi Процитовано 7 червня 2019</ref>}}


1959 року, під час зйомок у двох музичних комедіях ''«Хлопці і музичний автомат»'' і ''«Крикуни перед судом»'', Челентано познайомився з відомою співачкою [[Міна (співачка)|Міною Мадзіні]], яка мала багато спільного з ним: вона так само як і Адріано вважалася «бунтарем у спідниці».<ref name="litread.me" /> Челентано написав музику до пісні ''«Vorrei sapere perché»'' для Міни. Газети писали, що між Челентано і Міною існує роман&nbsp;— ці чутки незабаром були спростовані співаком.<ref name="litread.me" /> У 1960-1970-ті роки Міна та Челентано часто виступали разом як ведучі на телеканалах RAI, виконуючи пісні дуетом.<ref name="litread.me" /> У 1998 і 2016 роках обидва співаки записали спільні альбоми.
1959 року, під час зйомок у двох музичних комедіях ''«Хлопці і музичний автомат»'' і ''«Крикуни перед судом»'', Челентано познайомився з відомою співачкою [[Міна (співачка)|Міною Мадзіні]], яка мала багато спільного з ним: вона так само як і Адріано вважалася «бунтарем у спідниці».<ref name="litread.me" /> Челентано написав музику до пісні ''«Vorrei sapere perché»'' для Міни. Газети писали, що між Челентано і Міною існує роман&nbsp;— ці чутки незабаром були спростовані співаком.<ref name="litread.me" /> Надалі творчість обох артистів часто пересікалась, зокрема у 1960-1970-ті роки вони часто виступали разом як ведучі на телеканалах RAI, виконуючи пісні дуетом.<ref name="litread.me" />
[[Файл:Celentato agli esordi nel 1959.png|міні|ліворуч|190пкс|Челентано на телепередачі ''«Il Musichiere»'' (1959)]]
[[Файл:Celentato agli esordi nel 1959.png|міні|ліворуч|190пкс|Челентано на телепередачі ''«Il Musichiere»'' (1959)]]
Після розпаду ''«Rock Boys»'' у 1959 році, Челентано деякий час для записів своїх пісень запрошував музикантів студії ''«Jolly»''. Того ж року Челентано створив новий рок-гурт ''«[[I Ribelli]]»'' для забезпечення своїх виступів і записів, назвою послужила пісня ''«Il Ribelle»''. До першого складу гурту ввійшли Джані Даль Альо (ударні), Енцо Янначчі (клавішні), Доменіко Паскуадібішельє (бас), Джино Сантерколе (гітара) і Джорджо Бенаккіо (друга гітара). Дебют гурту відбувся у середині вересня на фестивалі ''«Avanti»'' в Мілані з піснею ''«Teddy girl»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Співпраця Адріано з ''«I Ribelli»'' тривала до кінця 1960-х років, гурт, склад якого постійно змінювався, проіснував з перервами до 2000-х років.
Після розпаду ''«Rock Boys»'' у 1959 році, Челентано деякий час для записів своїх пісень запрошував музикантів студії ''«Jolly»''. Того ж року Челентано створив новий рок-гурт ''«[[I Ribelli]]»'' для забезпечення своїх виступів і записів, назвою послужила пісня ''«Il Ribelle»''. До першого складу гурту ввійшли Джані Даль Альо (ударні), Енцо Янначчі (клавішні), Доменіко Паскуадібішельє (бас), Джино Сантерколе (гітара) і Джорджо Бенаккіо (друга гітара). Дебют гурту відбувся у середині вересня на фестивалі ''«Avanti»'' в Мілані з піснею ''«Teddy girl»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Співпраця Адріано з ''«I Ribelli»'' тривала до кінця 1960-х років, гурт, склад якого постійно змінювався, проіснував з перервами до 2000-х років.
Рядок 103: Рядок 102:


До студії увійшли близькі друзі співака й учасники гурту ''«I Ribelli»'' ([[Джино Сантерколе]], [[Мілена Канту]], [[Ріккі Джанко]], [[Мікі Дель Прете]], [[Лучано Беретта]], [[Іко Черутті]], [[Детто Маріано]], [[Мемо Діттонго]] й інші). У створенні студії також була ідея незалежності Челентано від фірми ''«Jolly»'', з якою він розірвав відносини у 1962 році. ''«Jolly»'' подала до суду на співака, вимагаючи в нього компенсацію за невиконання та розрив контракту в розмірі 495&nbsp;мільйонів лір, але програла процес, який тривав до 1965 року.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.myjulia.ru/article/190187/|title=Молледжиато, вечно молодой и уникальный, он - Адриано Челентано|website=myjulia.ru|accessdate=17 травня 2015|archive-date=23 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150423212303/http://www.myjulia.ru/article/190187/}} {{ref-ru}}</ref> Після розриву відносин з Челентано фірма ''«Jolly»'' продовжила видавати платівки з записаними раніше піснями співака, чим становила конкуренцію студії ''«Clan Celentano»''.<ref name="Molleggiato 1" />
До студії увійшли близькі друзі співака й учасники гурту ''«I Ribelli»'' ([[Джино Сантерколе]], [[Мілена Канту]], [[Ріккі Джанко]], [[Мікі Дель Прете]], [[Лучано Беретта]], [[Іко Черутті]], [[Детто Маріано]], [[Мемо Діттонго]] й інші). У створенні студії також була ідея незалежності Челентано від фірми ''«Jolly»'', з якою він розірвав відносини у 1962 році. ''«Jolly»'' подала до суду на співака, вимагаючи в нього компенсацію за невиконання та розрив контракту в розмірі 495&nbsp;мільйонів лір, але програла процес, який тривав до 1965 року.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.myjulia.ru/article/190187/|title=Молледжиато, вечно молодой и уникальный, он - Адриано Челентано|website=myjulia.ru|accessdate=17 травня 2015|archive-date=23 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150423212303/http://www.myjulia.ru/article/190187/}} {{ref-ru}}</ref> Після розриву відносин з Челентано фірма ''«Jolly»'' продовжила видавати платівки з записаними раніше піснями співака, чим становила конкуренцію студії ''«Clan Celentano»''.<ref name="Molleggiato 1" />

{{text|«Хочу бути незалежним, хочу співати те, що мені подобається, не відчуваючи тиску господарів бізнесу. Це головне. Я також хочу відкривати нові голоси» <small>— Челентано про створення студії „Clan Celentano“</small><ref name="Челентано 38" />}}


''«Clan Celentano»'' крім випуску платівок Челентано і його друзів&nbsp;— займалася пошуком та записом нових імен і молодих талантів. Студія уклала контракти з такими музикантами та виконацями-початківцями, як: [[Дон Бакі|Доном Бакі]], [[Лоренцо Пілат]], [[Натале Массара]], Уголіно, [[Кетті Лайн]] й іншими.<ref name="Molleggiato 1" /> Також в 1965 році Челентано організував конкурс ''«Нові голоси»'', у якому переміг початківець-співак [[Аль Бано]], в результаті його прийняли до студії.<ref>{{cite web|url=http://histmusic.ru/al-bano-carrisi|title=Al Bano Carrisi|website=histmusic.ru|accessdate=21 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221233845/http://histmusic.ru/al-bano-carrisi}} {{ref-ru}}</ref>
''«Clan Celentano»'' крім випуску платівок Челентано і його друзів&nbsp;— займалася пошуком та записом нових імен і молодих талантів. Студія уклала контракти з такими музикантами та виконацями-початківцями, як: [[Дон Бакі|Доном Бакі]], [[Лоренцо Пілат]], [[Натале Массара]], Уголіно, [[Кетті Лайн]] й іншими.<ref name="Molleggiato 1" /> Також в 1965 році Челентано організував конкурс ''«Нові голоси»'', у якому переміг початківець-співак [[Аль Бано]], в результаті його прийняли до студії.<ref>{{cite web|url=http://histmusic.ru/al-bano-carrisi|title=Al Bano Carrisi|website=histmusic.ru|accessdate=21 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221233845/http://histmusic.ru/al-bano-carrisi}} {{ref-ru}}</ref>
Рядок 111: Рядок 108:


З роками, студія почала випускати винятково альбоми Челентано, Клаудії Морі та старшої дочки Розіти.<ref name="Molleggiato 1" /> На сьогодні до студії входять видавництво, концертне агентство, студія відео- та аудіозапису, там працює понад 150 осіб.<ref>{{cite web|url=http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/print/|title=Адриано Челентано|date=|website=kino-teatr.ru|publisher=|accessdate=17 травня 2015|archive-date=22 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141022160602/http://kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/print/}} {{ref-ru}}</ref>
З роками, студія почала випускати винятково альбоми Челентано, Клаудії Морі та старшої дочки Розіти.<ref name="Molleggiato 1" /> На сьогодні до студії входять видавництво, концертне агентство, студія відео- та аудіозапису, там працює понад 150 осіб.<ref>{{cite web|url=http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/print/|title=Адриано Челентано|date=|website=kino-teatr.ru|publisher=|accessdate=17 травня 2015|archive-date=22 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141022160602/http://kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/print/}} {{ref-ru}}</ref>

У 1961—1972 роках адміністратором студії був старший брат співака Алессандро, між 1972—1976 роками&nbsp;— Коррадо Пінтус (дядько Клаудії Морі), потім кермо влади знову перейшло до брата Адріано, а з 1991 року керівником ''«Clan Celentano»'' стала дружина співака.<ref name="litread.me" />


У 1962 році вийшла перша платівка Челентано під лейблом ''«Clan Celentano»'', яка містила три пісні ''«Stai lontana da me/Sei rimasta sola/Amami e baciami»''.<ref name="Дискография">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/disco/45giri.htm|title=Дискография Адриано Челентано (синглы на пластинках в 45 оборотов)|website=celentano.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=3 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160903191348/http://www.celentano.ru/disco/45giri.htm}} {{ref-ru}}</ref>
У 1962 році вийшла перша платівка Челентано під лейблом ''«Clan Celentano»'', яка містила три пісні ''«Stai lontana da me/Sei rimasta sola/Amami e baciami»''.<ref name="Дискография">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/disco/45giri.htm|title=Дискография Адриано Челентано (синглы на пластинках в 45 оборотов)|website=celentano.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=3 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160903191348/http://www.celentano.ru/disco/45giri.htm}} {{ref-ru}}</ref>


==== Початок кінокар'єри. Ролі рок-зірки. Дебют режисера ====
==== Початок кінокар'єри. Ролі рок-зірки. Дебют режисера ====
Кінокар'єра Челентано тривала з 1958 по 1992 роки й налічує понад сорок фільмів<ref name="kinopoisk.ru 3">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/name/178831/|title=Адриано Челентано|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014090536/https://www.kinopoisk.ru/name/178831/}} {{ref-ru}}</ref>. У період 1950-х і 1960-х років Челентано знімався у фільмах комедійного та музичного жанру.<ref name="kinopoisk.ru 3" /><ref name="kino-teatr.ru 5">{{cite web|url=http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/|title=АДРИАНО ЧЕЛЕНТАНО|website=kino-teatr.ru|accessdate=30 жовтня 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120021308/http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio}} {{ref-ru}}</ref>
Кінокар'єра Челентано тривала з 1958 по 1992 роки й налічує понад сорок фільмів<ref name="kinopoisk.ru 3">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/name/178831/|title=Адриано Челентано|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014090536/https://www.kinopoisk.ru/name/178831/}} {{ref-ru}}</ref>.

Прихід Челентано в кіно не був випадковим: співак постійно шукав нові можливості для виконання своїх пісень, такі, де б він зміг залишатися самим собою.<ref name="1500 имен" /> У злитті комерції та мистецтва Челентано знайшов оптимальний варіант свого існування<ref name="sunhome.ru" />.
Прихід Челентано в кіно не був випадковим: співак постійно шукав нові можливості для виконання своїх пісень, такі, де б він зміг залишатися самим собою.<ref name="1500 имен" /> У злитті комерції та мистецтва Челентано знайшов оптимальний варіант свого існування<ref name="sunhome.ru" />.


{{text|«Я зрозумів, що ставити фільми, самому грати в них і співати — найбільш органічне злиття декількох жанрів в єдине ціле. Для мене професії — актор, режисер, співак — немов три гілки одного дерева, кожна невіддільна від іншої... До того ж я хочу знайти новий простір для своїх пісень за кордоном, підвищити їх комерційну вартість. Кіно — це цікаво і економічно вигідно!» — Челентано<ref name="sunhome.ru" />}}
{{text|«Я зрозумів, що ставити фільми, самому грати в них і співати — найбільш органічне злиття декількох жанрів в єдине ціле. Для мене професії — актор, режисер, співак — немов три гілки одного дерева, кожна невіддільна від іншої... До того ж я хочу знайти новий простір для своїх пісень за кордоном, підвищити їх комерційну вартість. Кіно — це цікаво і економічно вигідно!» — Челентано<ref name="sunhome.ru" />}}
[[Файл:Ragazzi del juke box elke sommer lucio fulci 010 jpg skpb-800x567.jpg|міні|праворуч|210пкс|Челентано грає на гітарі у фільмі ''«[[Хлопці і музичний автомат]]»'' (1959)]]
[[Файл:Ragazzi del juke box elke sommer lucio fulci 010 jpg skpb-800x567.jpg|міні|праворуч|220пкс|Челентано грає на гітарі у фільмі ''«[[Хлопці і музичний автомат]]»'' (1959)]]

Вперше у кіно Челентано з'явився в 1958 році у початкових кадрах американського музичного фільму ''«[[Не сваріть рок]]»'' (італійська назва ''«Оскаженілі»''), у версії призначеній для Італії, де він співав.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/188904/cast/|title=Don't Knock the Rock, 1956|website=kinopoisk.ru|publisher=|accessdate=14 вересня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014041122/https://www.kinopoisk.ru/film/188904/cast/}} {{ref-ru}}</ref> Надалі, в американських фільмах ''«[[Давай, Джонні, давай!]]»'' (1959) та ''«[[Затанцюймо твіст]]»'' (1961) і у французькій комедії ''«[[Сім смертних гріхів (фільм, 1962)|Сім смертних гріхів»]]'' (1962), у версіях призначених для прокату в Італії, також були вмонтовані кадри де співав Челентано (в титрах не вказаний).<ref name="litread.me" /><ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/175625/|title=Давай, Джони, давай!|website=kinopoisk.ru|publisher=|accessdate=26 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026235039/https://www.kinopoisk.ru/film/175625/}} {{ref-ru}}</ref>

Першими справжніми кіноролями Челентано стали фільми, де він грав самого себе&nbsp;— модного співака, висхідну зірку молодіжної пісні: ''«[[Хлопці і музичний автомат]]»'' ([[Лучо Фульчі]], 1959), ''«[[Музичний автомат кричить про любов]]»'' ([[Мауро Морассі]], 1959), ''«[[Крикуни перед судом]]»'' (1960) ''«[[Сан-Ремо, великий виклик]]»'' (П'єро Вівареллі, 1960), ''«[[Я цілую… ти цілуєш]]»'' (1961), ''«[[Вчорашні пісні, сьогоднішні пісні, завтрашні пісні]]»'' (1962).<ref name="календарь за 1959 год">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1959.htm|title=Адриано Челентано (календарь за 1959 год)|website=celentano.ru|accessdate=26 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026233406/http://www.celentano.ru/calendar/1959.htm}} {{ref-ru}}</ref><ref name="Календарь за 1962 год" />

Досить посередні фільми: ''«Музичний автомат кричить про любов»'', ''«Крикуни перед судом»'' і ''«Сан-Ремо, великий виклик»''&nbsp;— пройшли в італійському прокаті з успіхом тільки завдяки популярності Челентано.<ref name="Алексєєва" />

Справжньою вдачею для Челентано стала участь у драмі ''«[[Солодке життя (фільм)|Солодке життя»]]'' знаменитого [[Федеріко Фелліні]] 1960 року, де він зіграв епізодичну роль співака, який грав на гітарі, виконуючи пісню ''«Readdy Teaddy»'', у сцені де персонаж Аніти Екберг купався у [[Фонтан Треві|фонтані Треві]].<ref name="Челентано 38">{{cite web|url=http://infoculture.rsl.ru/NIKLib/althome/news/KVM_archive/articles/2011/01/2011-01_r_kvm-s6.pdf|title=Итальянский «ПЕРПЕТУУМ-МОБИЛЕ» Адриано Челентано|website=infoculture.rsl.ru|publisher=Г.Ф. Онуфрієнко|accessdate=2 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180731124003/http://infoculture.rsl.ru/NIKLib/althome/news/KVM_archive/articles/2011/01/2011-01_r_kvm-s6.pdf|archivedate=31 липня 2018|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref><ref name="Календарь за (1960)">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1960.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1960 год|website=celentano.ru|accessdate=25 жовтня 2016|archive-date=25 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161025234856/http://www.celentano.ru/calendar/1960.htm}} {{ref-ru}}</ref> Фелліні запросив Челентано на знімання після прочитання статті в одній з газет, де описувався виступ молодого рок-співака. На опублікованій фотографії Челентано співав стоячи на колінах.<ref name="litread.me" /> Після зйомок у Фелліні пропозиції для Челентано від режисерів посипалися одна за одною.<ref name="Алексєєва">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0803.htm|title=«Невидимые миру слёзы»|website=celentano.ru|publisher=Олена Алексєєва|date=2008|accessdate=27 жовтня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090852/http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0803.htm}} {{ref-ru}}</ref>


Вперше у кіно Челентано з'явився в 1958 році у початкових кадрах американського музичного фільму ''«[[Не сваріть рок]]»'' (італійська назва ''«Оскаженілі»''), у версії призначеній для Італії, де він співав.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/188904/cast/|title=Don't Knock the Rock, 1956|website=kinopoisk.ru|publisher=|accessdate=14 вересня 2016|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014041122/https://www.kinopoisk.ru/film/188904/cast/}} {{ref-ru}}</ref> Надалі, в американських фільмах ''«[[Давай, Джонні, давай!]]»'' (1959) та ''«[[Затанцюймо твіст]]»'' (1961) і у французькій комедії ''«[[Сім смертних гріхів (фільм, 1962)|Сім смертних гріхів»]]'' (1962), у версіях призначених для прокату в Італії, також були вмонтовані кадри де співав Челентано (в титрах не вказаний).<ref name="litread.me" /><ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/175625/|title=Давай, Джони, давай!|website=kinopoisk.ru|publisher=|accessdate=26 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026235039/https://www.kinopoisk.ru/film/175625/}} {{ref-ru}}</ref><ref name="kino-teatr.ru 5">{{cite web|url=http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio/|title=АДРИАНО ЧЕЛЕНТАНО|website=kino-teatr.ru|accessdate=30 жовтня 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120021308/http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/euro/49498/bio}} {{ref-ru}}</ref>
[[Файл:I ragazzi del juke-box Celentano.jpg|міні|праворуч|170пкс|Челентано у фільмі ''«[[Хлопці і музичний автомат]]»'' (1959)]]
[[Файл:I Ribelli nel 1961.jpg|міні|праворуч|220пкс|Челентано і гурт ''«I Ribelli»'', кадр з фільму ''«[[Я цілую… ти цілуєш]]»'' (1961)]]


Першими справжніми кіноролями Челентано стали музичні комедії, де він грав самого себе&nbsp;— модного співака, висхідну зірку молодіжної пісні: ''«[[Хлопці і музичний автомат]]»'' (1959) і ''«[[Крикуни перед судом]]»'' (1960) [[Лучо Фульчі]], ''«[[Музичний автомат кричить про любов]]»'' (1959) [[Мауро Морассі]], ''«[[Сан-Ремо, великий виклик]]»'' (1960) і ''«[[Я цілую… ти цілуєш]]»'' (1961) [[П'єро Вівареллі]], ''«[[Вчорашні пісні, сьогоднішні пісні, завтрашні пісні]]»'' (1962) [[Доменіко Паолеллі]].<ref name="календарь за 1959 год">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1959.htm|title=Адриано Челентано (календарь за 1959 год)|website=celentano.ru|accessdate=26 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026233406/http://www.celentano.ru/calendar/1959.htm}} {{ref-ru}}</ref><ref name="Календарь за 1962 год" /> Досить посередні фільми: ''«Музичний автомат кричить про любов»'', ''«Крикуни перед судом»'' і ''«Сан-Ремо, великий виклик»''&nbsp;— пройшли в італійському прокаті з успіхом тільки завдяки популярності Челентано.<ref name="Алексєєва" />
У фільмі [[Серджо Корбуччі]] ''«[[Чернець з Монци]]»'' 1962 року, Челентано виконав епізодичну роль монаха, заспівавши разом з Доном Бакі пісню ''«La carita»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/26993/|title=Монах из Монцы|website=kinopoisk.ru|accessdate=25 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026010823/https://www.kinopoisk.ru/film/26993/}} {{ref-ru}}</ref>


Справжньою вдачею для Челентано стала участь у драмі ''«[[Солодке життя (фільм)|Солодке життя»]]'' славетного [[Федеріко Фелліні]] 1960 року, де він зіграв епізодичну роль співака, який грав на гітарі, виконуючи пісню ''«Readdy Teaddy»'', у сцені де персонаж Аніти Екберг купався у [[Фонтан Треві|фонтані Треві]].<ref name="Календарь за (1960)">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1960.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1960 год|website=celentano.ru|accessdate=25 жовтня 2016|archive-date=25 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161025234856/http://www.celentano.ru/calendar/1960.htm}} {{ref-ru}}</ref> Фелліні запросив Челентано на зйомки після прочитання статті в одній з газет, де описувався виступ молодого рок-співака. На опублікованій фотографії Челентано співав стоячи на колінах.<ref name="litread.me" /> Після зйомок у Фелліні пропозиції для Челентано від режисерів посипалися одна за одною.<ref name="Алексєєва">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0803.htm|title=«Невидимые миру слёзы»|website=celentano.ru|publisher=Олена Алексєєва|date=2008|accessdate=27 жовтня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090852/http://www.celentano.ru/biblio/gala08/gala0803.htm}} {{ref-ru}}</ref>
У комедії ''«[[Якийсь дивний тип]]»'' 1963 року Челентано виконав дві головні ролі: самого себе і шахрая&nbsp;— свого двійника, який хотів зайняти його місце славетного співака. Виконуючи цю роль, Адріано використовував можливості для самореклами.<ref name="Богемський" /><ref name="Календарь за 1962 год">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1962.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1962 год|website=celentano.ru|accessdate=30 жовтня 2016|archive-date=4 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160904110837/http://www.celentano.ru/calendar/1962.htm}} {{ref-ru}}</ref> Детто Маріано створив однойменний альбом ''«[[Uno Strano Tipo]]»'', який містив саундтреки до цього фільму.


''«[[Чернець з Монци]]»'' 1962 року, став першою роллю Челентано у режисера [[Серджо Корбуччі]]. У ньому актор виконав епізодичну роль ченця, заспівавши разом з Доном Бакі пісню ''«La carita»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/26993/|title=Монах из Монцы|website=kinopoisk.ru|accessdate=25 жовтня 2016|archive-date=26 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161026010823/https://www.kinopoisk.ru/film/26993/}} {{ref-ru}}</ref>
У 1964 році вийшла перша режисерська робота Челентано&nbsp;— комедія ''«[[Суперпограбування в Мілані]]»'', в якій знялися дружина і друзі співака з ''«Clan Celentano»'', а він виконав роль ватажка банди. Комедія являла собою пародію на гангстерські бойовики.<ref name="1500 имен" />
[[Файл:I Ribelli nel 1961.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Челентано і гурт ''«I Ribelli»'', кадр з фільму ''«[[Я цілую… ти цілуєш]]»'' (1961)]]
У комедії ''«[[Якийсь дивний тип]]»'' 1963 року Челентано виконав дві головні ролі: самого себе і шахрая&nbsp;— свого двійника, який хотів зайняти його місце славетного співака. Виконуючи цю роль, Адріано використовував можливості для самореклами.<ref name="Богемський" /><ref name="Календарь за 1962 год">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1962.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1962 год|website=celentano.ru|accessdate=30 жовтня 2016|archive-date=4 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160904110837/http://www.celentano.ru/calendar/1962.htm}} {{ref-ru}}</ref> Детто Маріано створив саундтрек до фільму й випустив однойменний альбом з ним, ''«[[Uno Strano Tipo]]»''.


1964 року вийшла перша режисерська робота Челентано&nbsp;— комедія ''«[[Суперпограбування в Мілані]]»'', в якій знялися дружина і друзі співака з ''«Clan Celentano»'', а він виконав роль ватажка банди. Комедія являла собою пародію на гангстерські бойовики.<ref name="1500 имен" />
У липні 1964 року Челентано отримав запрошення відомого режисера [[Джузеппе Де Сантіс]]а знятися в італійсько-радянському фільмі ''«[[Італійці браві хлопці]]»''.<ref name="argumentiru" /> Пройшовши проби і підписавши всі угоди, в останню мить Челентано відмовився летіти до [[Москва|Москви]] та [[Київ|Києва]] на знімання фільму.<ref name="litread.me" /> Надалі, попри великий штраф, яким його обклали, Челентано відмовився зніматися в картині.<ref name="litread.me" /> Однією з причин відмови стало небажання артиста надовго розлучатися зі своєю дружиною.<ref name="argumentiru" /> У січні 2013 року, напередодні свого 75-річчя, Челентано розмістив у своєму інтернет-блозі раніше не опубліковане відео з кінопроб до цього фільму.<ref name="argumentiru">{{cite web|url=http://argumentiru.com/culture/2013/01/224423|title=Челентано сделал поклонникам подарок в честь юбилея|date=6 січня 2013|website=argumentiru.com|accessdate=26 листопада 2016|archive-date=26 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161126194653/http://argumentiru.com/culture/2013/01/224423}} {{ref-ru}}</ref> Також у тому ж році Челентано знявся у документальному фільмі [[Паоло Кавара|Паоло Кавари]] ''«[[Дурний світ]]»''.
[[Файл:Serafino.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Весілля ''Азмари'' ([[Франческа Романа Колуцці]]) і ''Серафіно'' (Адріано Челентано), кадр з фільму ''«[[Серафіно]]»'' (1968)]]
У фільмі ''«[[Європа співає]]»'' 1966 року, у початкових кадрах Челентано співав пісню ''«Ringo»''.<ref name="Календарь (1966)" />


У липні 1964 року Челентано отримав запрошення відомого режисера [[Джузеппе Де Сантіс]]а знятися в італійсько-радянському фільмі ''«[[Італійці браві хлопці]]»''.<ref name="argumentiru" /> Пройшовши проби і підписавши всі угоди, в останню мить Челентано відмовився летіти до [[Москва|Москви]] та [[Київ|Києва]] на знімання фільму.<ref name="litread.me" /> Надалі, попри великий штраф, яким його обклали, Челентано відмовився зніматися в картині.<ref name="litread.me" /> Однією з причин відмови стало небажання артиста надовго розлучатися зі своєю дружиною.<ref name="argumentiru" /> У січні 2013 року, напередодні свого 75-річчя, Челентано розмістив у своєму інтернет-блозі раніше не опубліковане відео з кінопроб до цього фільму.<ref name="argumentiru">{{cite web|url=http://argumentiru.com/culture/2013/01/224423|title=Челентано сделал поклонникам подарок в честь юбилея|date=6 січня 2013|website=argumentiru.com|accessdate=26 листопада 2016|archive-date=26 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161126194653/http://argumentiru.com/culture/2013/01/224423}} {{ref-ru}}</ref> Окрім цього, того року артист знявся у документальному фільмі [[Паоло Кавара|Паоло Кавари]] ''«[[Дурний світ]]»''.
Деякі картини зняті за мотивами авторських пісень Челентано, в одному такому фільмі&nbsp;— ''«[[Найкрасивіша пара у світі]]»'' 1968 року, режисера [[Камілло Мастрочінкве]], ідеєю послужила однойменна композиція співака ''«La coppia più bella del mondo»''.<ref name="1500 имен" /> У фільмі Челентано з'явився в ролі самого себе&nbsp;— учасника пісенного конкурсу ''«Кантаджіро»'', що виконав пісні ''«Tre passi avanti»'' і ''«La coppia più bella del mondo»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1968.htm|title=Календарь Адриано Челентано (1968)|website=celentano.ru|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005130329/http://www.celentano.ru/calendar/1968.htm}} {{ref-ru}}</ref>
[[Файл:Serafino.jpg|міні|праворуч|170пкс|Весілля ''Азмари'' ([[Франческа Романа Колуцці]]) і ''Серафіно'' (Адріано Челентано), кадр з фільму ''«[[Серафіно]]»'' (1968)]]
У наступній картині ''«[[Європа співає]]»'' 1966 року, Челентано у початкових кадрах виконував свою пісню ''«Ringo»''.<ref name="Календарь (1966)" /> Деякі картини зняті за мотивами авторських пісень Челентано, в одному такому фільмі&nbsp;— ''«[[Найкрасивіша пара у світі]]»'' 1968 року, режисера [[Камілло Мастрочінкве]], ідеєю послужила однойменна композиція співака ''«La coppia più bella del mondo»''.<ref name="1500 имен" /> У фільмі Челентано з'явився у ролі самого себе&nbsp;— учасника пісенного конкурсу ''«Кантаджіро»'', що виконав пісні ''«Tre passi avanti»'' і ''«La coppia più bella del mondo»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1968.htm|title=Календарь Адриано Челентано (1968)|website=celentano.ru|accessdate=20 вересня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005130329/http://www.celentano.ru/calendar/1968.htm}} {{ref-ru}}</ref>


Дуже важливою подією в кінокар'єрі Челентано стала роль Серафіно у фільмі режисера [[П'єтро Джермі]] ''«[[Серафіно]]»'' 1968 року, яка вважається його першою серйозною роллю. Адріано створив близький своєму іміджу образ простого сільського хлопця, гульвісу, що приховує під маскою невігластва й неотесаності природний гострий розум та шляхетність.<ref>{{cite web|url=http://sovdub.ru/325-serafino-1968.html|title=Серафино (1968) /Serafino|website=sovdub.ru|accessdate=7 квітня 2015|archive-date=5 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160305015319/http://sovdub.ru/325-serafino-1968.html}} {{ref-ru}}</ref>
Дуже важливою подією в кінокар'єрі Челентано стала роль Серафіно у фільмі режисера [[П'єтро Джермі]] ''«[[Серафіно]]»'' 1968 року, яка вважається його першою серйозною роллю. Адріано створив близький своєму іміджу образ простого сільського хлопця, гульвісу, що приховує під маскою невігластва й неотесаності природний гострий розум та шляхетність.<ref>{{cite web|url=http://sovdub.ru/325-serafino-1968.html|title=Серафино (1968) /Serafino|website=sovdub.ru|accessdate=7 квітня 2015|archive-date=5 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160305015319/http://sovdub.ru/325-serafino-1968.html}} {{ref-ru}}</ref>


{{text|«Створюваний ним образ порівнянний з персонажами народної комедії&nbsp;— він простакуватий і лукавий, наївний і мудрий одночасно. У своїй роботі на екрані він продовжує розвивати характер героя своїх пісень, а головне&nbsp;— в їхній народності. Він настільки впевнено працює на знімальному майданчику, так намагається вдатися в усі нюанси кіновиробництва, що мені здається, він скоро сам стане режисером» — П'єтро Джермі про Челентано<ref>{{cite web|url= http://kino-teatr.ru/kino/acter/euro/49498/bio/|title= Биография Адриано Челентано|website= Кино-Театр.ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018035452/http://kino-teatr.ru/kino/acter/euro/49498/bio/}} {{ref-ru}}</ref>}}
{{text|«Створюваний ним образ порівнянний з персонажами народної комедії&nbsp;— він простакуватий і лукавий, наївний і мудрий одночасно. У своїй роботі на екрані він продовжує розвивати характер героя своїх пісень, а головне&nbsp;— в їхній народності. Він настільки впевнено працює на знімальному майданчику, так намагається вдатися в усі нюанси кіновиробництва, що мені здається, він скоро сам стане режисером» — П'єтро Джермі про Челентано<ref>{{cite web|url= http://kino-teatr.ru/kino/acter/euro/49498/bio/|title= Биография Адриано Челентано|website= Кино-Театр.ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018035452/http://kino-teatr.ru/kino/acter/euro/49498/bio/}} {{ref-ru}}</ref>}}
У 1969 році цей фільм отримав золотий приз [[Московський міжнародний кінофестиваль|VI Московського кінофестивалю]].<ref>{{cite web|url= http://seance.ru/blog/33-mmkf/|title= Московский Международный кинофестиваль|date= 2011|website= seance.ru|publisher= Олексій Васильєв|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 15 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141015130440/http://seance.ru/blog/33-mmkf/}} {{ref-ru}}</ref> Того ж року Челентано отримав дві нагороди італійської кінопремії ''«[[Золотий глобус (Італія)|Золотий глобус»]] («Globo d'oro»)'' за найкращий акторський дебют у цьому фільмі.<ref name="imdb.com 2" />
У 1969 році цей фільм отримав золотий приз [[Московський міжнародний кінофестиваль|VI Московського кінофестивалю]].<ref>{{cite web|url= http://seance.ru/blog/33-mmkf/|title= Московский Международный кинофестиваль|date= 2011|website= seance.ru|publisher= Олексій Васильєв|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 15 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141015130440/http://seance.ru/blog/33-mmkf/}} {{ref-ru}}</ref> Того року Челентано отримав дві нагороди італійської кінопремії ''«[[Золотий глобус (Італія)|Золотий глобус»]] («Globo d'oro»)'' за найкращий акторський дебют у цьому фільмі.<ref name="imdb.com 2" />


==== Клаудія Морі. Мілена Канту, ''«Дівчина „Клану“»'' ====
==== Клаудія Морі. Мілена Канту, ''«Дівчина „Клану“»'' ====
Рядок 183: Рядок 170:
1962 року Челентано здобув перемогу на знаменитому конкурсі ''«[[Кантаджіро]]»'', з піснею ''«[[Stai Lontana Da Me]]»'', що стала однією з перших платівок, виробництва ''«Clan Celentano»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісня являла адаптовану на італійську мову поетом [[Могол]]ом версію композиції ''«Tower of strenght»'' [[Берт Бакарак|Берта Бакарака]] і [[Боб Хіллард|Боба Хілларда]]. Вона очолювала італійський чарт протягом 1962/63 років і встановила абсолютний рекорд за числом проданих копій у 1.3 мільйони.<ref name="Календарь за 1962 год" /><ref name="hitparad 1962" /> Крім Італії, пісня випускалася в Югославії, Франції, Німеччині та Греції. Наступного року в [[Іспанія|Іспанії]] вийшла платівка, яка містила іспаномовну версію цієї пісні ''«Torre poderosa»'' і ще три інших композицій цією ж мовою.
1962 року Челентано здобув перемогу на знаменитому конкурсі ''«[[Кантаджіро]]»'', з піснею ''«[[Stai Lontana Da Me]]»'', що стала однією з перших платівок, виробництва ''«Clan Celentano»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісня являла адаптовану на італійську мову поетом [[Могол]]ом версію композиції ''«Tower of strenght»'' [[Берт Бакарак|Берта Бакарака]] і [[Боб Хіллард|Боба Хілларда]]. Вона очолювала італійський чарт протягом 1962/63 років і встановила абсолютний рекорд за числом проданих копій у 1.3 мільйони.<ref name="Календарь за 1962 год" /><ref name="hitparad 1962" /> Крім Італії, пісня випускалася в Югославії, Франції, Німеччині та Греції. Наступного року в [[Іспанія|Іспанії]] вийшла платівка, яка містила іспаномовну версію цієї пісні ''«Torre poderosa»'' і ще три інших композицій цією ж мовою.


У жовтні 1962 року співак очолив італійський чарт ще з двома піснями, ''«Si è spento il sole»'' і ''«Preghero» («Я буду молитися»)'', яка була італійською версією міжнародного хіта [[Бен Кінг|Бена Кінга]] ''«[[Stand By Me]]»''.<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /> Композиція чарт протягом 5 тижнів у 1962/63 роках та стала однією з найвідоміших в репертуарі співака.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="hitparad 1962">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1962.htm|title=I singoli più venduti del 1962|website=hitparadeitalia.it|accessdate=16 жовтня 2016|archive-date=28 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130528232910/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1962.htm}} {{ref-it}}</ref> ''«Preghero»''&nbsp;— перша композиція, яка відкрила цілу серію пісень Челентано релігійної тематики, згодом їх було багато у творчості співака, наприклад: ''«Chi era Lui» («Ким був він»)'' або ''«L'uomo nasce nudo» («Людина народжується голою»)'' й інші.<ref name="litread.me" />
У жовтні 1962 року співак очолив італійський чарт ще з двома піснями, ''«Si è spento il sole»'' і ''«Preghero» («Я буду молитися»)'', яка була італійською версією міжнародного хіта [[Бен Кінг|Бена Кінга]] ''«[[Stand By Me]]»''.<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /> Композиція очолювала чарт протягом 5 тижнів у 1962/63 роках та стала однією з найвідоміших в репертуарі співака.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="hitparad 1962">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1962.htm|title=I singoli più venduti del 1962|website=hitparadeitalia.it|accessdate=16 жовтня 2016|archive-date=28 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130528232910/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1962.htm}} {{ref-it}}</ref> ''«Preghero»''&nbsp;— перша композиція, яка відкрила цілу серію пісень Челентано релігійної тематики, згодом їх було багато у творчості співака, наприклад: ''«Chi era Lui» («Ким був він»)'' або ''«L'uomo nasce nudo» («Людина народжується голою»)'' й інші.<ref name="litread.me" />


Того ж жовтня Челентано разом з гуртом ''«I Ribelli»'' протягом тижня виступав у відомому паризькому мюзик-холі ''«[[Олімпія (Париж)|Олімпія»]]''.<ref name="Molleggiato 1" /> У травні наступного року Челентано знову повернувся з виступами до ''«Олімпії»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Газета ''«Вечірня Франція»'' писала:
Того ж жовтня Челентано разом з гуртом ''«I Ribelli»'' протягом тижня виступав у відомому паризькому мюзик-холі ''«[[Олімпія (Париж)|Олімпія»]]''.<ref name="Molleggiato 1" /> У травні наступного року Челентано знову повернувся з виступами до ''«Олімпії»''.<ref name="Molleggiato 1" /> Газета ''«Вечірня Франція»'' писала:
Рядок 205: Рядок 192:
[[Файл:Cantagiro 1967.jpg|міні|праворуч|230пкс|Виступ Челентано на фестивалі ''«[[Кантаджіро]]»'' 1967 року з гуртом ''«[[I Ragazzi Della Via Gluck]]»'']]
[[Файл:Cantagiro 1967.jpg|міні|праворуч|230пкс|Виступ Челентано на фестивалі ''«[[Кантаджіро]]»'' 1967 року з гуртом ''«[[I Ragazzi Della Via Gluck]]»'']]
{{text|«Саме Челентано своїм голосом, таким не схожим на стандартні голоси, може красиво передати інтонацію і мелодійність італійської мови»<ref name="litread.me" />}}
{{text|«Саме Челентано своїм голосом, таким не схожим на стандартні голоси, може красиво передати інтонацію і мелодійність італійської мови»<ref name="litread.me" />}}
28 січня 1966 року на [[Фестиваль Санремо|фестивалі в Сан-Ремо]] Адріано виконав першу свою соціально-автобіографічну пісню&nbsp;— ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]] («Хлопець з вулиці Глюка»)''. Челентано виконував пісню під акомпанемент [[Іко Черутті]], [[Лоренцо Пілат]]а і [[Джино Сантерколе]],&nbsp;— цей склад був представлений як новий гурт&nbsp;— ''«Тріо з Клану» («Trio del Clan»)'', проте цей проєкт був незабаром скасований.<ref name="Molleggiato 1" /> Музику створив Челентано, а текст, написаний Мікі Дель Прете і Лучано Береттою, розповідав про деталі дитинства й отроцтва Адріано&nbsp;— долю простого міланського хлопця, який покинув свій дім на околиці міста в пошуках щастя.<ref name="litread.me" /> З часом, хлопець розбагатів і повернувся до свого будинку, де не знайшов нічого, що знав та бачив раніше. Така складова символізувала швидкоплинність часу і скорботу Челентано за минулим дитинством.<ref name="litread.me" /> Пісня стала однією з найвідоміших у творчості співака й порушувала тему екології та будівельної спекуляції.<ref name="Molleggiato 1" /> Хоча композиція посіла одне з останніх місць і не вийшла у фінал фестивалю, вона мала великий успіх, здобула народну та світову славу, її переклали 22 мовами і згодом включили до шкільних підручників як заклик до збереження довкілля.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.kinokadr.ru/news/2008/01/06/1898.shtml|title=Адриано Челентано исполнилось 70 лет|date=2008|website=kinokadr.ru|publisher=|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=18 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141018135442/http://www.kinokadr.ru/news/2008/01/06/1898.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Пісня посідала другу сходинку в італійського чарту протягом 1966/67 років, вона випускалася на одній платівці з піснею ''«Chi era lui»'', яка розійшлася накладом в 1 мільйон екземплярів.<ref name="hitparadeitalia.it 1966" /><ref name="destobesser.com" />
Багато критиків вважали 1966 рік поворотним у творчості Челентано&nbsp;— у його піснях формуються основні теми, які він в проповідницькому тоні порушує й до сьогодні.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="eee.fm" /> У піснях Челентано все частіше з'являється соціальна, екологічна, релігійна, політична, антивоєнна спрямованість.<ref name="litread.me" /><ref name="eee.fm">{{cite web|url=https://eee.fm/artist/114973-adriano-chelentano/biography/|title=Адриано Челентано|website=eee.fm|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161013001818/https://eee.fm/artist/114973-adriano-chelentano/biography/|archivedate=13 жовтня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Відзначається особливість пісень Челентано: попри те які проблеми зачіпалися, текст ніколи не ставав безвихідним: життєрадісність і оптимізм не залишають музиканта.<ref name="eee.fm" /> З роками пісні Челентано ставали серйознішими.<ref name="eee.fm" /> Успіх Челентано пояснювався не тільки тим що він був не схожий на інших співаків, а й тим що він співав ясні та прості ліричні пісні з мотивом, який легко запам'ятовується, комбінуючи в них елементи міського фольклору і сучасної музичної культури.<ref name="1500 имен" />


''«Il ragazzo della via Gluck»'' викликала інтерес у режисера [[П'єр Паоло Пазоліні|П'єра Паоло Пазоліні]], який планував за її мотивами створити фільм на тему міської цивілізації, яка руйнує сільську культуру. Планувалося, що Челентано зіграє в цьому фільмі головну роль, але проєкт не дійшов до кінця.<ref name="Molleggiato 1" /> Спочатку Челентано планував виступити на фестивалі з іншою піснею&nbsp;— ''«Nessuno mi può giudicare» («Ніхто не може мене засуджувати»)'', але, не впевнений в результаті, відклав її.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісню виконала італійська співачка Катерина Каселі, вона посіла друге місце на фестивалі.
28 січня 1966 року на [[Фестиваль Санремо|фестивалі в Сан-Ремо]] Адріано виконав першу свою соціально-автобіографічну пісню&nbsp;— ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]] («Хлопець з вулиці Глюка»)''. Челентано виконував пісню під акомпанемент [[Іко Черутті]], [[Лоренцо Пілат]]а і [[Джино Сантерколе]],&nbsp;— цей склад був представлений як новий гурт&nbsp;— ''«Тріо з Клану» («Trio del Clan»)'', проте цей проєкт був незабаром скасований.<ref name="Molleggiato 1" /> Музику створив Челентано, а текст, написаний Мікі Дель Прете і Лучано Береттою, розповідав про деталі дитинства й отроцтва Адріано&nbsp;— долю простого міланського хлопця, який покинув свій дім на околиці міста в пошуках щастя.<ref name="litread.me" /> З часом, хлопець розбагатів і повернувся до свого будинку, де не знайшов нічого, що знав та бачив раніше. Така складова символізувала швидкоплинність часу і скорботу Челентано за минулим дитинством.<ref name="litread.me" /> Пісня стала однією з найвідоміших у творчості співака й порушувала тему екології та будівельної спекуляції.<ref name="Molleggiato 1" /> Хоча композиція посіла одне з останніх місць і не вийшла у фінал фестивалю, вона мала великий успіх, здобула народну та світову славу, її переклали 22 мовами і згодом включили до шкільних підручників як заклик до збереження довкілля.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.kinokadr.ru/news/2008/01/06/1898.shtml|title=Адриано Челентано исполнилось 70 лет|date=2008|website=kinokadr.ru|publisher=|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=18 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141018135442/http://www.kinokadr.ru/news/2008/01/06/1898.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Пісня посідала другу позицію в італійському чарті протягом 1966/67 років, вона випускалася на одній платівці з піснею ''«Chi era lui»'', яка розійшлася накладом в 1 мільйон екземплярів.<ref name="hitparadeitalia.it 1966" /><ref name="destobesser.com" /> Газета ''«[[Луніта|L'Unità»]]'' писала про пісню ''«Il ragazzo della via Gluck»'':


У березні 1966 року вийшов альбом ''«[[La festa]]» («Свято»)'', який створений на замовлення для читачів журналу ''«Bolero Film»''.<ref name="litread.me" /> Більша частина пісень вже увійшла до попереднього альбому ''«Non mi dir»'', новими піснями були лише три композиції, зокрема, ''«La festa»'', яка очолювала італійський чарт сезону 1965/66 років протягом 5 тижнів.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1965.htm|title=I singoli più venduti del 1965|website=hitparadeitalia.it|accessdate=19 грудня 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160455/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1965.htm}} {{ref-it}}</ref> Більшість пісень співак записав на студії ''«[[RCA Italiana]]»'' в Римі, у записі брав участь гурт ''«I Ribelli»''.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/it/master/48671|title=Adriano Celentano ‎– La Festa|website=discogs.com|accessdate=22 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223062405/https://www.discogs.com/it/master/48671}} {{ref-en}}</ref>
{{виписка|''«Це автобіографія не тільки самого Адріано, але й сотень тисяч італійців цілих двох поколінь, які, подібно батькам співака — вихідцям з Апулії, були змушені кинути землю і селянську працю на розореному Півдні і шукати примарне щастя на промисловому Півночі... Це розповідь про те, як наша дійсність позбавляє людину його коренів, знеособлює його душу»''<ref name="celentano38" />}}

''«Il ragazzo della via Gluck»'' викликала інтерес у режисера [[П'єр Паоло Пазоліні|П'єра Паоло Пазоліні]], який планував за її мотивами створити фільм на тему міської цивілізації, яка руйнує сільську культуру. Планувалося, що Челентано зіграє в цьому фільмі головну роль, але проєкт не дійшов до кінця.<ref name="Molleggiato 1" /> Друг співака [[Джорджо Ґабер]] присвятив цій пісні Челентано композицію ''«Відповідь хлопцю з вулиці Глюка»'', яку написав потім через кілька місяців.<ref name="Molleggiato 1" /> Спочатку Челентано планував виступити на фестивалі з іншою піснею&nbsp;— ''«Nessuno mi può giudicare» («Ніхто не може мене засуджувати»)'', але, не впевнений в результаті, відклав її.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісню виконала італійська співачка Катерина Каселі, вона посіла друге місце на фестивалі.

У березні 1966 року вийшов альбом ''«[[La festa]]» («Свято»)'', який створений на замовлення для читачів журналу ''«Bolero Film»'' (рік XX, №&nbsp;990 від 24 квітня 1966 року).<ref name="litread.me" /> Більша частина пісень вже увійшла до попереднього альбому ''«Non mi dir»'', новими піснями були лише три композиції, зокрема, ''«La festa»'', яка очолювала італійський чарт сезону 1965/66 років протягом 5 тижнів.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1965.htm|title=I singoli più venduti del 1965|website=hitparadeitalia.it|accessdate=19 грудня 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160455/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1965.htm}} {{ref-it}}</ref> Більшість пісень співак записав на студії ''«[[RCA Italiana]]»'' в Римі, у записі брав участь гурт ''«I Ribelli»''.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/it/master/48671|title=Adriano Celentano ‎– La Festa|website=discogs.com|accessdate=22 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223062405/https://www.discogs.com/it/master/48671}} {{ref-en}}</ref>


16 вересня 1966 року вийшла знаменита пісня Челентано ''«Mondo In Mi 7a»'', яка посідала першу позицію у чартах Італії протягом сезону 1966/67 років.<ref name="hitparadeitalia.it 1966">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1966.htm|title=I singoli più venduti del 1966|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 жовтня 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160500/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1966.htm}} {{ref-it}}</ref><ref name="celentano.ru 8">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1966.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1966 год|website=celentano.ru|accessdate=9 жовтня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005130331/http://www.celentano.ru/calendar/1966.htm}} {{ref-ru}}</ref> У словах пісні був протест проти полювання, ядерної енергетики, голоду у світі і корупції (текст містив пророчу фразу для того часу ''«Корупція є навіть там, де спорт»'').<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="celentano.ru 8" /> Аранжування до ''«Mondo In Mi 7a»'' створив Детто Маріано, Челентано придумав покласти слова Могола, Лучано Беретти і Мікі Дель Прете до мелодії на базі гармонійного повторення одного [[акорд]]у&nbsp;— «[[Мі (нота)|мі]] 7a», що викликало особливий ефект у музиці пісні та зробило її хітом.<ref name="Molleggiato 1" /> ''«Mondo In Mi 7a»'' випускалася на одній платівці з піснею ''«Una Festa Sui Prati»'' у п'яти країнах Європи.
16 вересня 1966 року вийшла знаменита пісня Челентано ''«Mondo In Mi 7a»'', яка посідала першу позицію у чартах Італії протягом сезону 1966/67 років.<ref name="hitparadeitalia.it 1966">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1966.htm|title=I singoli più venduti del 1966|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 жовтня 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160500/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1966.htm}} {{ref-it}}</ref><ref name="celentano.ru 8">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1966.htm|title=Адриано Челентано. Календарь за 1966 год|website=celentano.ru|accessdate=9 жовтня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005130331/http://www.celentano.ru/calendar/1966.htm}} {{ref-ru}}</ref> У словах пісні був протест проти полювання, ядерної енергетики, голоду у світі і корупції (текст містив пророчу фразу для того часу ''«Корупція є навіть там, де спорт»'').<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="celentano.ru 8" /> Аранжування до ''«Mondo In Mi 7a»'' створив Детто Маріано, Челентано придумав покласти слова Могола, Лучано Беретти і Мікі Дель Прете до мелодії на базі гармонійного повторення одного [[акорд]]у&nbsp;— «[[Мі (нота)|мі]] 7a», що викликало особливий ефект у музиці пісні та зробило її хітом.<ref name="Molleggiato 1" /> ''«Mondo In Mi 7a»'' випускалася на одній платівці з піснею ''«Una Festa Sui Prati»'' у п'яти країнах Європи.
Рядок 231: Рядок 214:
У травні 1968 року вийшла пісня ''«[[Azzurro (пісня)|Azzurro»]] («Блакить»)''&nbsp;— одна з найбільш упізнаваних і популярних в репертуарі Челентано, вона стала своєрідною візитівкою співака.<ref>{{cite web|url=http://penisola.org/kultura/muzy-ka/ital-yanskie-pesni-samy-e-znamenity-e-luchshie-hity-vseh-vremen.html|title=Итальянские песни: самые знаменитые, лучшие хиты всех времен|website=penisola.org|accessdate=11 жовтня 2016|archive-date=12 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161012082105/http://penisola.org/kultura/muzy-ka/ital-yanskie-pesni-samy-e-znamenity-e-luchshie-hity-vseh-vremen.html}} {{ref-ru}}</ref> Музику створив Паоло Конте, а текст [[Віто Паллавічіні]]. Пісня посіла першу позицію в італійському чарті 1968 року і, з часом, увійшла до рейтингу найкращих пісень Італії усіх часів.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/classifiche/scat/scat01.htm|title=All Time Chart (1 - 100)|website=hitparadeitalia.it|accessdate=16 жовтня 2016|archive-date=29 грудня 2005|archive-url=https://web.archive.org/web/20051229170518/http://www.hitparadeitalia.it/classifiche/scat/scat01.htm}} {{ref-it}}</ref> Фанати [[Збірна Італії з футболу|збірної Італії з футболу]], яких називають ''«gli azzurri» (укр. «сині»)'', обрали ''«Azzurro»'' неофіційним гімном на [[Чемпіонат світу з футболу 2006|чемпіонаті світу з футболу 2006]] року.<ref>{{cite web|url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki|title=Биография Челентано|date=2008|website=italia-ru.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gOLQFCt?url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki}} {{ref-ru}}</ref> Текст до ''«Azzurro»'', написаний спеціально для Челентано, торкався основних тем пісень співака тих років&nbsp;— від любові, до екології та релігії.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісню виконували багато інших музикантів й колективів, наприклад: [[Джанні Моранді]], [[Міна Мадзіні|Міна]], ''«[[Die Toten Hosen]]»'' і ''«[[Ricchi e Poveri]]»''. Платівка з піснею ''«Azzurro»'' вийшла у травні накладом у 2 мільйони екземплярів.<ref name="destobesser.com" /> Сторона «Б» цієї платівки містила ще одну дуже відому пісню Челентано&nbsp;— ''«Una carezza in un pugno»''.<ref name="Molleggiato 1" />
У травні 1968 року вийшла пісня ''«[[Azzurro (пісня)|Azzurro»]] («Блакить»)''&nbsp;— одна з найбільш упізнаваних і популярних в репертуарі Челентано, вона стала своєрідною візитівкою співака.<ref>{{cite web|url=http://penisola.org/kultura/muzy-ka/ital-yanskie-pesni-samy-e-znamenity-e-luchshie-hity-vseh-vremen.html|title=Итальянские песни: самые знаменитые, лучшие хиты всех времен|website=penisola.org|accessdate=11 жовтня 2016|archive-date=12 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161012082105/http://penisola.org/kultura/muzy-ka/ital-yanskie-pesni-samy-e-znamenity-e-luchshie-hity-vseh-vremen.html}} {{ref-ru}}</ref> Музику створив Паоло Конте, а текст [[Віто Паллавічіні]]. Пісня посіла першу позицію в італійському чарті 1968 року і, з часом, увійшла до рейтингу найкращих пісень Італії усіх часів.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/classifiche/scat/scat01.htm|title=All Time Chart (1 - 100)|website=hitparadeitalia.it|accessdate=16 жовтня 2016|archive-date=29 грудня 2005|archive-url=https://web.archive.org/web/20051229170518/http://www.hitparadeitalia.it/classifiche/scat/scat01.htm}} {{ref-it}}</ref> Фанати [[Збірна Італії з футболу|збірної Італії з футболу]], яких називають ''«gli azzurri» (укр. «сині»)'', обрали ''«Azzurro»'' неофіційним гімном на [[Чемпіонат світу з футболу 2006|чемпіонаті світу з футболу 2006]] року.<ref>{{cite web|url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki|title=Биография Челентано|date=2008|website=italia-ru.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gOLQFCt?url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki}} {{ref-ru}}</ref> Текст до ''«Azzurro»'', написаний спеціально для Челентано, торкався основних тем пісень співака тих років&nbsp;— від любові, до екології та релігії.<ref name="Molleggiato 1" /> Пісню виконували багато інших музикантів й колективів, наприклад: [[Джанні Моранді]], [[Міна Мадзіні|Міна]], ''«[[Die Toten Hosen]]»'' і ''«[[Ricchi e Poveri]]»''. Платівка з піснею ''«Azzurro»'' вийшла у травні накладом у 2 мільйони екземплярів.<ref name="destobesser.com" /> Сторона «Б» цієї платівки містила ще одну дуже відому пісню Челентано&nbsp;— ''«Una carezza in un pugno»''.<ref name="Molleggiato 1" />


Також у травні 1968 року вийшов альбом ''«[[Azzurro/Una carezza in un pugno|Azzurro»]]''. Він повністю складався з пісень, які вийшли як сингли в різних європейських країнах у 1967 і 1968 роках. Добірка пісень представлена жанрами поп і рок, наклад альбому нараховував мільйон платівок.<ref name="destobesser.com" /> З 1991 року CD-перевидання альбому отримало позначення ''«Azzurro/Una carezza in un pugno»''. У записі пісень платівки брали участь гурти ''«I Ragazzi Della Via Gluck»'', ''«I Ribelli»'' і оркестри [[Нандо Де Лука|Нандо Де Луки]] та [[Іллер Паттачіні|Іллера Паттачіні]]. Альбом містив багато відомих пісень Челентано, крім заголовних пісень (''«Azzurro»'' і ''«Una carezza in un pugno»''), до нього увійшли композиції: ''«Canzone»'', ''«Tre passi avanti»'', ''«Un bimbo sul leone»'' і ''«La coppia più bella del mondo»''. Також до альбому увійшла нова кавер-версія пісні Луї Пріми&nbsp;— ''«Buonasera signorina»'', у трьох піснях платівки співала Клаудія Морі.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Azzurro/master/213066|title=Adriano Celentano ‎– Azzurro/Una carezza in un pugno|website=discogs.com|accessdate=22 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223062840/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Azzurro/master/213066}} {{ref-en}}</ref>
Також у травні 1968 року вийшов альбом ''«[[Azzurro/Una carezza in un pugno|Azzurro»]]''. Він повністю складався з пісень, які вийшли як сингли в різних європейських країнах у 1967 і 1968 роках. Добірка пісень представлена жанрами поп і рок, наклад альбому нараховував мільйон платівок.<ref name="destobesser.com" /> У записі пісень платівки брали участь гурти ''«I Ragazzi Della Via Gluck»'', ''«I Ribelli»'' і оркестри [[Нандо Де Лука|Нандо Де Луки]] та [[Іллер Паттачіні|Іллера Паттачіні]]. Альбом містив багато відомих пісень Челентано, крім заголовних пісень (''«Azzurro»'' і ''«Una carezza in un pugno»''), до нього увійшли композиції: ''«Canzone»'', ''«Tre passi avanti»'', ''«Un bimbo sul leone»'' і ''«La coppia più bella del mondo»''. Також до альбому увійшла нова кавер-версія пісні Луї Пріми&nbsp;— ''«Buonasera signorina»'', у трьох піснях платівки співала Клаудія Морі.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Azzurro/master/213066|title=Adriano Celentano ‎– Azzurro/Una carezza in un pugno|website=discogs.com|accessdate=22 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223062840/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Azzurro/master/213066}} {{ref-en}}</ref>


У листопаді 1968 року вийшов ще один альбом&nbsp;— ''«[[Adriano Rock]]» («Рок Адріано»)'', музика відповідала назві платівки, вона була представлена стилем рок-н-рол. Це єдиний альбом Челентано 1960-х років, який повністю складався з нових пісень.<ref name="litread.me" /> Альбом вийшов у кількості 1 мільйон платівок і посів 10 позицію в італійському чарті 1968 року.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1969.htm|title=Gli album più venduti del 1969|website=hitparadeitalia.it|accessdate=12 жовтня 2016|archive-date=25 грудня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121225224439/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1969.htm}} {{ref-it}}</ref> Платівка містила чотири кавер-версії італійською мовою таких американських виконавців як [[Білл Хейлі]] і [[Едді Кокран]]. Пісня з альбому ''«Come farai»'' виконувалася Клаудією Морі. Серед пісень альбому, найкращий результат в італійському чарті мала ''«L'Attore»'', вона посіла 8 позицію протягом 1968/69 років.<ref name="hitparad 1969" /> На стороні «А» платівки співак звертався із заявою, якщо слухачам сподобаються пісні альбому, що буде видно з кількості проданих платівок&nbsp;— то він випустить стільки ж на наступний рік, проте ''«Adriano Rock»'' не потрапив до числа успішних альбомів Челентано.<ref name="litread.me" />
У листопаді 1968 року вийшов ще один альбом&nbsp;— ''«[[Adriano Rock]]» («Рок Адріано»)'', музика відповідала назві платівки, вона була представлена стилем рок-н-рол. Це єдиний альбом Челентано 1960-х років, який повністю складався з нових пісень.<ref name="litread.me" /> Альбом вийшов у кількості 1 мільйон платівок і посів 10 позицію в італійському чарті 1968 року.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1969.htm|title=Gli album più venduti del 1969|website=hitparadeitalia.it|accessdate=12 жовтня 2016|archive-date=25 грудня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121225224439/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1969.htm}} {{ref-it}}</ref> Платівка містила чотири кавер-версії італійською мовою таких американських виконавців як [[Білл Хейлі]] і [[Едді Кокран]]. Пісня з альбому ''«Come farai»'' виконувалася Клаудією Морі. Серед пісень альбому, найкращий результат в італійському чарті мала ''«L'Attore»'', вона посіла 8 позицію протягом 1968/69 років.<ref name="hitparad 1969" /> На стороні «А» платівки співак звертався із заявою, якщо слухачам сподобаються пісні альбому, що буде видно з кількості проданих платівок&nbsp;— то він випустить стільки ж на наступний рік, проте ''«Adriano Rock»'' не потрапив до числа успішних альбомів Челентано.<ref name="litread.me" />
[[Файл:TVshow Stasera... (1969).jpg|міні|праворуч|195пкс|[[Кетті Лайн]] і Челентано на телепередачі ''«Stasera…»'' (1969)]]
[[Файл:TVshow Stasera... (1969).jpg|міні|праворуч|195пкс|[[Кетті Лайн]] і Челентано на телепередачі ''«Stasera…»'' (1969)]]
У 1969 році вийшов альбом ''«[[Le robe che ha detto Adriano]]» («Речі, про які говорить Адріано»)''. Платівка складалася з раніше опублікованих, які увійшли до попередніх альбомів, пісень 1966 і 1968 років та шести нових пісень 1969 року.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Le-Robe-Che-Ha-Detto-Adriano/master/330396|title=Adriano Celentano ‎– Le robe che ha detto Adriano|website=discogs.com|accessdate=12 жовтня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223063237/https://www.discogs.com/Adriano-Le-Robe-Che-Ha-Detto-Adriano/master/330396}} {{ref-en}}</ref> Альбом посів 14 позицію в італійському чарті 1970 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1970.htm|title=Gli album più venduti del 1970|website=hitparadeitalia.it|accessdate=13 жовтня 2016|archive-date=29 січня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170129171817/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1970.htm}} {{ref-it}}</ref> Всі нові пісні альбому випускалися як сингли в Італії&nbsp;— ''«Lirica d'inverno»'', ''«La storia di Serafino»'', ''«Straordinariamente»'', ''«Storia d'amore»'', ''«L'uomo nasce nudo»'' і ''«La pelle»''. У добірці пісень альбому проглядалися 4 напрямки: тема любові, Бога, політики і дбайливого ставлення до природи.<ref name="litread.me" /> Пісня альбому ''«Storia d'amore» («Історія кохання»)'' стала однією з найвідоміших у творчості співака, текст оповідав про любов, вона посіла 1 позицію у чарті Італії 1969 року.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="hitparad 1969">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1969.htm|title=I singoli più venduti del 1969|website=hitparadeitalia.it|accessdate=13 жовтня 2016|archive-date=21 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131021162137/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1969.htm}} {{ref-it}}</ref> Також ще дві пісні альбому потрапили до італійського чарту 1969 року&nbsp;— ''«La Storia di Serafino»'' та ''«Lirica d'inverno»'', які посіли 3 і 8 позиції відповідно.<ref name="hitparad 1969" /> У записі альбому брали участь: гурт ''«I Ribelli»'', творцями аранжування були Детто Маріано, Іллер Паттачіні, Нандо Де Лука і Роберто Негрі. Особливістю стала пісня ''«La pelle» («Шкіра»)'', яка була написана у зв'язку з народними виступами і демонстраціями в Італії 1968—1969 років.<ref name="litread.me" /> У пісні Челентано порушував питання бідності і називав шкіру єдиним «одягом» людини, який йому задарма дістався від Бога. Челентано пояснював, що люди по обидва боки барикад однаково відчувають, що відбувається своєю шкірою&nbsp;— таким чином Челентано закликав до ненасильства між ними.<ref name="litread.me" /> Пізніше пісню назвали однією з комуністичних у творчості Челентано.<ref name="litread.me" />
У 1969 році вийшов альбом ''«[[Le robe che ha detto Adriano]]» («Речі, про які говорить Адріано»)''. Платівка складалася з раніше опублікованих, які увійшли до попередніх альбомів, пісень 1966 і 1968 років та шести нових пісень 1969 року.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Le-Robe-Che-Ha-Detto-Adriano/master/330396|title=Adriano Celentano ‎– Le robe che ha detto Adriano|website=discogs.com|accessdate=12 жовтня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223063237/https://www.discogs.com/Adriano-Le-Robe-Che-Ha-Detto-Adriano/master/330396}} {{ref-en}}</ref> Альбом посів 14 позицію в італійському чарті 1970 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1970.htm|title=Gli album più venduti del 1970|website=hitparadeitalia.it|accessdate=13 жовтня 2016|archive-date=29 січня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170129171817/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1970.htm}} {{ref-it}}</ref> У добірці пісень альбому проглядалися 4 напрямки: тема любові, Бога, політики і дбайливого ставлення до природи.<ref name="litread.me" /> Пісня альбому ''«Storia d'amore» («Історія кохання»)'' стала однією з найвідоміших у творчості співака, текст оповідав про любов, вона посіла 1 позицію у чарті Італії 1969 року.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="hitparad 1969">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1969.htm|title=I singoli più venduti del 1969|website=hitparadeitalia.it|accessdate=13 жовтня 2016|archive-date=21 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131021162137/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1969.htm}} {{ref-it}}</ref> Також ще дві пісні альбому потрапили до італійського чарту 1969 року&nbsp;— ''«La Storia di Serafino»'' та ''«Lirica d'inverno»'', які посіли 3 і 8 позиції відповідно.<ref name="hitparad 1969" /> У записі альбому брали участь: гурт ''«I Ribelli»'', творцями аранжування були Детто Маріано, Іллер Паттачіні, Нандо Де Лука і Роберто Негрі. Особливістю стала пісня ''«La pelle» («Шкіра»)'', яка була написана у зв'язку з народними виступами і демонстраціями в Італії 1968—1969 років.<ref name="litread.me" /> У пісні Челентано порушував питання бідності і називав шкіру єдиним «одягом» людини, який йому задарма дістався від Бога. Челентано пояснював, що люди по обидва боки барикад однаково відчувають, що відбувається своєю шкірою&nbsp;— таким чином Челентано закликав до ненасильства між ними.<ref name="litread.me" /> Пізніше пісню назвали однією з комуністичних у творчості Челентано.<ref name="litread.me" />


У 1969 році Челентано брав участь у розважальній телепередачі, яка складалася з [[Моновистава|моновистав]], режисера Антонелло Фалькі ''«Stasera…» («Сьогодні»)'', де виконував пісні. Усього вийшло 6 епізодів телепередачі, які збирали в середньому 17.1 мільйонів глядачів, в них брали участь такі артисти: [[Франка Валері]], [[Патті Право]], [[Джина Лоллобриджида]], [[Джанні Моранді]], [[Джемелль Кесслер]], [[Кетті Лайн]] і [[Джино Брам'єрі]].<ref>{{cite web|url=http://www.teche.rai.it/varieta-1967-1969/|title=Varieta 1967—1969|website=teche.rai.it|accessdate=11 березня 2017|archive-date=25 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170925054037/http://www.teche.rai.it/varieta-1967-1969/}} {{ref-it}}</ref> Того ж року Челентано з'явився у телевізійному [[альманах|альманасі]] рекламних роликів ''«Caroselo»'' (1957—1977) зі [[скетч]]ем ''«I desideri di Adriano»''&nbsp;— презентації [[пиво|пива]] ''«Splugen Brau»''.<ref name="celentano.ru 3">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1969.htm|title=Календарь (1969)|website=celentano.ru|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=30 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160930065105/http://www.celentano.ru/calendar/1969.htm}} {{ref-ru}}</ref>
У 1969 році Челентано брав участь у розважальній телепередачі, яка складалася з [[Моновистава|моновистав]], режисера Антонелло Фалькі ''«Stasera…» («Сьогодні»)'', де виконував пісні. Усього вийшло 6 епізодів телепередачі, які збирали в середньому 17.1 мільйонів глядачів, в них брали участь такі артисти: [[Франка Валері]], [[Патті Право]], [[Джина Лоллобриджида]], [[Джанні Моранді]], [[Джемелль Кесслер]], [[Кетті Лайн]] і [[Джино Брам'єрі]].<ref>{{cite web|url=http://www.teche.rai.it/varieta-1967-1969/|title=Varieta 1967—1969|website=teche.rai.it|accessdate=11 березня 2017|archive-date=25 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170925054037/http://www.teche.rai.it/varieta-1967-1969/}} {{ref-it}}</ref> Того ж року Челентано з'явився у телевізійному [[альманах|альманасі]] рекламних роликів ''«Caroselo»'' (1957—1977) зі [[скетч]]ем ''«I desideri di Adriano»''&nbsp;— презентації [[пиво|пива]] ''«Splugen Brau»''.<ref name="celentano.ru 3">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/calendar/1969.htm|title=Календарь (1969)|website=celentano.ru|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=30 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160930065105/http://www.celentano.ru/calendar/1969.htm}} {{ref-ru}}</ref>
Рядок 266: Рядок 249:


Того ж року, після фестивалю, вийшов альбом ''«[[Er Piu' (Storia D'Amore E Di Coltello)]]»'' який містив як самостійні пісні, так і саундтреки до однойменного фільму ''«[[Історія кохання і кинджала]]»'' (1971). Альбом вийшов на підтримку до цього фільму, цифри його продажів були невисокими.<ref name="litread.me" /> Музика цієї платівки виконана у жанрах джаз, рок і поп.<ref name="discogs" /> Перша частина альбому представлена інструментальною музикою.<ref name="Er Piu'">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Er-Piu-Storia-DAmore-E-Di-Coltello/release/6324846|title=Adriano Celentano ‎– Er Piu' (Storia D'Amore E Di Coltello)|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012233/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Er-Piu-Storia-DAmore-E-Di-Coltello/release/6324846}} {{ref-en}}</ref> На обкладинці платівки зображений епізод з фільму, з головними персонажами у виконанні Челентано і Клаудії Морі.<ref name="litread.me" /> Аранжування до альбому створили [[Нандо Де Лука]], [[Натале Массара]] і [[Карло Рустікеллі]]. Чотири пісні з альбому випускалися як сингли&nbsp;— ''«Sotto Le Lenzuola»'', ''«Una storia d'amore e di coltello»'', ''«Una Storia Come Questa»'' і ''«Er Più»'' (останні дві композиції посіли 10 та 14 позиції в італійському чарті 1971 року відповідно).<ref name="hitparadeitalia.it 1971" />
Того ж року, після фестивалю, вийшов альбом ''«[[Er Piu' (Storia D'Amore E Di Coltello)]]»'' який містив як самостійні пісні, так і саундтреки до однойменного фільму ''«[[Історія кохання і кинджала]]»'' (1971). Альбом вийшов на підтримку до цього фільму, цифри його продажів були невисокими.<ref name="litread.me" /> Музика цієї платівки виконана у жанрах джаз, рок і поп.<ref name="discogs" /> Перша частина альбому представлена інструментальною музикою.<ref name="Er Piu'">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Er-Piu-Storia-DAmore-E-Di-Coltello/release/6324846|title=Adriano Celentano ‎– Er Piu' (Storia D'Amore E Di Coltello)|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012233/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Er-Piu-Storia-DAmore-E-Di-Coltello/release/6324846}} {{ref-en}}</ref> На обкладинці платівки зображений епізод з фільму, з головними персонажами у виконанні Челентано і Клаудії Морі.<ref name="litread.me" /> Аранжування до альбому створили [[Нандо Де Лука]], [[Натале Массара]] і [[Карло Рустікеллі]]. Чотири пісні з альбому випускалися як сингли&nbsp;— ''«Sotto Le Lenzuola»'', ''«Una storia d'amore e di coltello»'', ''«Una Storia Come Questa»'' і ''«Er Più»'' (останні дві композиції посіли 10 та 14 позиції в італійському чарті 1971 року відповідно).<ref name="hitparadeitalia.it 1971" />

[[Файл:Alberto Lupo with Adriano Celentano.jpg|міні|праворуч|180пкс|Челентано і [[Альберто Лупо]] на телепередачі ''«[[Teatro 10]]»'', травень 1972 року]]
5 травня 1972 року вийшов дуже важливий у творчості співака альбом&nbsp;— ''«[[I mali del secolo]]» («Біди століття»)'', всі пісні, за винятком першої (кавер-версія американського хіта 1956 року&nbsp;— ''«Ready Teddy»''), написав Челентано.<ref name="litread.me" /> Музика альбому представлена стилями рок-н-рол, шансон і попрок, у його записі брали участь музиканти з гурту ''«[[Il Balletto di Bronzo]]»'' і відома співачка [[Джуні Руссо]], аранжування створили Нандо Де Лука та Натале Массара.<ref>{{cite web|url=http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product/product&path=80_57&product_id=35009|title=I MALI DEL SECOLO - LP ITALY|website=discobolandia.biz|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220221631/http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product%2Fproduct&path=80_57&product_id=35009}} {{ref-en}}</ref><ref name="I Mali Del Secolo">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Mali-Del-Secolo/master/203102|title=Adriano Celentano ‎– I Mali Del Secolo|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012318/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Mali-Del-Secolo/master/203102}} {{ref-en}}</ref> У більшості пісень альбому співак говорив про гострі соціальні проблеми, які можна назвати «бідами століття»&nbsp;— корупцію, спекуляцію, урбанізацію, наркотики, забруднення навколишнього середовища й інше.<ref name="litread.me" /> До платівки увійшла композиція ''«La ballata di Pinocchio»'', присвячена персонажу популярної італійської казки [[Піноккіо]], яка також вийшла окремою платівкою як сингл.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Ballata-Di-Pinocchio-I-Will-Drink-The-Wine/master/734787|title=Adriano Celentano ‎– La Ballata Di Pinocchio|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012250/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Ballata-Di-Pinocchio-I-Will-Drink-The-Wine/master/734787}} {{ref-en}}</ref> У тексті пісні альбому ''«Disse»'' Челентано звертається від імені Бога до людей. Перший куплет останньої композиції платівки&nbsp;— ''«Quel signore del piano di sopra»'' виконувався вигаданою мовою співака (''«челентанескою»''), а другий&nbsp;— італійською.<ref name="I Mali Del Secolo" /> Платівка вийшла накладом 1.100.000 копій і посіла 4 позицію у чарті Італії 1972 року.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1972.htm|title=Gli album più venduti del 1972|website=hitparadeitalia.it|accessdate=1 квітня 2015|archive-date=14 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6Ctk6jwWr?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1972.htm}} {{ref-it}}</ref> Найуспішнішою піснею альбому стала ''«Un albero di trenta piani» («Тридцятиповерхове дерево»)'', яка посіла 5 позицію у італійському чарті.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1972.htm|title=I singoli più venduti del 1972|website=hitparadeitalia.it|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=15 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170215040857/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1972.htm}} {{ref-it}}</ref> У пісні критикувалося будівництво [[хмарочос]]ів&nbsp;— як приклад подавалася будівля у 30 поверхів ''«[[Башта Піреллі|Pirelli»]]'' у Мілані (на обкладинці платівки Адріано зображувався на тлі цієї споруди).<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /> Також випущено іспаномовну версію цієї пісні під назвою ''«Un arbòl de 30 pisos»'', яка стала дуже популярною у країнах [[Латинська Америка|Латинської Америки]] та в Іспанії.<ref name="Molleggiato 1" />
5 травня 1972 року вийшов дуже важливий у творчості співака альбом&nbsp;— ''«[[I mali del secolo]]» («Біди століття»)'', всі пісні, за винятком першої (кавер-версія американського хіта 1956 року&nbsp;— ''«Ready Teddy»''), написав Челентано.<ref name="litread.me" /> Музика альбому представлена стилями рок-н-рол, шансон і попрок, у його записі брали участь музиканти з гурту ''«[[Il Balletto di Bronzo]]»'' і відома співачка [[Джуні Руссо]], аранжування створили Нандо Де Лука та Натале Массара.<ref>{{cite web|url=http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product/product&path=80_57&product_id=35009|title=I MALI DEL SECOLO - LP ITALY|website=discobolandia.biz|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220221631/http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product%2Fproduct&path=80_57&product_id=35009}} {{ref-en}}</ref><ref name="I Mali Del Secolo">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Mali-Del-Secolo/master/203102|title=Adriano Celentano ‎– I Mali Del Secolo|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012318/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Mali-Del-Secolo/master/203102}} {{ref-en}}</ref> У більшості пісень альбому співак говорив про гострі соціальні проблеми, які можна назвати «бідами століття»&nbsp;— корупцію, спекуляцію, урбанізацію, наркотики, забруднення навколишнього середовища й інше.<ref name="litread.me" /> До платівки увійшла композиція ''«La ballata di Pinocchio»'', присвячена персонажу популярної італійської казки [[Піноккіо]], яка також вийшла окремою платівкою як сингл.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Ballata-Di-Pinocchio-I-Will-Drink-The-Wine/master/734787|title=Adriano Celentano ‎– La Ballata Di Pinocchio|website=discogs.com|accessdate=14 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221012250/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Ballata-Di-Pinocchio-I-Will-Drink-The-Wine/master/734787}} {{ref-en}}</ref> У тексті пісні альбому ''«Disse»'' Челентано звертається від імені Бога до людей. Перший куплет останньої композиції платівки&nbsp;— ''«Quel signore del piano di sopra»'' виконувався вигаданою мовою співака (''«челентанескою»''), а другий&nbsp;— італійською.<ref name="I Mali Del Secolo" /> Платівка вийшла накладом 1.100.000 копій і посіла 4 позицію у чарті Італії 1972 року.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1972.htm|title=Gli album più venduti del 1972|website=hitparadeitalia.it|accessdate=1 квітня 2015|archive-date=14 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6Ctk6jwWr?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1972.htm}} {{ref-it}}</ref> Найуспішнішою піснею альбому стала ''«Un albero di trenta piani» («Тридцятиповерхове дерево»)'', яка посіла 5 позицію у італійському чарті.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1972.htm|title=I singoli più venduti del 1972|website=hitparadeitalia.it|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=15 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170215040857/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1972.htm}} {{ref-it}}</ref> У пісні критикувалося будівництво [[хмарочос]]ів&nbsp;— як приклад подавалася будівля у 30 поверхів ''«[[Башта Піреллі|Pirelli»]]'' у Мілані (на обкладинці платівки Адріано зображувався на тлі цієї споруди).<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /> Також випущено іспаномовну версію цієї пісні під назвою ''«Un arbòl de 30 pisos»'', яка стала дуже популярною у країнах [[Латинська Америка|Латинської Америки]] та в Іспанії.<ref name="Molleggiato 1" />


У червні-липні 1972 року Челентано вів телепередачу-[[вар'єте]] у 2 епізодах ''«C'e Celentano»'', протягом якої виконав 10 пісень.<ref>{{cite web|url=http://www.teche.rai.it/varieta-1972-1973/|title=Varieta 1972-1973|website=teche.rai.it|accessdate=5 квітня 2015|archive-date=17 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160317041918/http://www.teche.rai.it/varieta-1972-1973/}} {{ref-it}}</ref><ref name="musicaitaliana.ru" />
У червні-липні 1972 року Челентано вів телепередачу-[[вар'єте]] у 2 епізодах ''«C'e Celentano»'', протягом якої виконав 10 пісень.<ref>{{cite web|url=http://www.teche.rai.it/varieta-1972-1973/|title=Varieta 1972-1973|website=teche.rai.it|accessdate=5 квітня 2015|archive-date=17 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160317041918/http://www.teche.rai.it/varieta-1972-1973/}} {{ref-it}}</ref><ref name="musicaitaliana.ru" />


3 листопада 1972 року Челентано випустив одну з найвідоміших своїх пісень&nbsp;— ''«[[Prisencolinensinainciusol]]»''. Пісня спочатку вийшла як сингл на платівках у 45 обертів з композицією ''«Disc Jockey»'' на стороні «Б», які були продані у кількості 260 тисяч копій.<ref name="litread.me" /><ref name="tonyface" /> Потім вона увійшла до альбому ''«Nostalrock»''. Спочатку пісня використовувалася як музична тема у радіопередачі ''«Gran varietà»'' і не потрапила до чартів Італії, попри її успіх в інших країнах: в Бельгії вона посіла 4 позицію, в Нідерландах&nbsp;— 5, у Франції&nbsp;— 6 і 46 в Німеччині.<ref name="tonyface">{{cite web|url=http://tonyface.blogspot.com/2013/06/prisencolinensinainciusol.html|title=Prisencolinensinainciusol|website=tonyface.blogspot.com|accessdate=12 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221031400/http://tonyface.blogspot.com/2013/06/prisencolinensinainciusol.html}} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.revolvy.com/main/index.php?s=User:Prisencolinensinainciusol|title= Prisencolinensinainciusol|website=revolvy.com|accessdate=12 грудня 2016}} {{ref-en}}</ref> Незвичайним стало потрапляння пісні на 70 позицію в чарті США&nbsp;— що було рідкістю для італійських співаків, при тому що Челентано про це не знав.<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/schede/p/prisencolinensinainciusol.htm|title=PRISENCOLINENSINAINCIÙSOL|website=hitparadeitalia.it|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=7 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161207035318/http://www.hitparadeitalia.it/schede/p/prisencolinensinainciusol.htm}} {{ref-it}}</ref> Через два роки Челентано представив пісню на телебаченні: у передачі ''«Formula Due»'' співак в образі вчителя виконував її своїм учням, і у програмі ''«Milleluci»'', де Адріано разом зі співачкою й танцюристкою [[Раффаелла Карра|Раффаеллою Каррою]] та балетом каналу Rai 1, співаючи, виконували синхронний із музикою танець.<ref name="litread.me" /><ref>{{Youtube|g6YxkSqL20|Adriano Celentano & Raffaella Carrà Prisencolinensinainciusol}}</ref><ref>{{Youtube|gU4w12oDjn8|Adriano Celetano - Prisencolinensinainciusol}}</ref> Після цих передач пісня стала популярною в Італії і посіла 5 позицію в чарті 1974 року.<ref name="litread.me" /><ref name="hitparad 1974" /> Назва та сам текст композиції складені з безглуздих слів, які нічого не означають і нагадують суміш англійської та італійської мов (згодом ці словозвороти критики стали називати ''«челентанесками» (іт. «celentanesca»))''. Така складова пісні символізувала не[[комунікабельність]], роз'єднаність між деякими сучасними людьми, які не можуть зрозуміти один одного.<ref name="litread.me">{{cite book|url=http://litread.me/pages/408853/483000-484000?page=18|title=«Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь»|date=2013|website=litread.me|publisher=Ірина Файт|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=1 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161001202403/http://litread.me/pages/408853/483000-484000?page=18}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki|title=Адриано Челентано - сердце итальянской музыки|date=2011|website=italia-ru.com|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gOLQFCt?url=http://italia-ru.com/page/adriano-chelentano-serdtse-italyanskoi-muzyki}} {{ref-ru}}</ref>
3 листопада 1972 року Челентано випустив одну з найвідоміших своїх пісень&nbsp;— ''«[[Prisencolinensinainciusol]]»''. Пісня спочатку вийшла як сингл на платівках у 45 обертів з композицією ''«Disc Jockey»'' на стороні «Б», які були продані у кількості 260 тисяч копій.<ref name="litread.me" /> Потім вона увійшла до альбому ''«Nostalrock»''. Спочатку пісня використовувалася як музична тема у радіопередачі ''«Gran varietà»'' і не потрапила до чартів Італії, попри її успіх в інших країнах: в Бельгії вона посіла 4 позицію, в Нідерландах&nbsp;— 5, у Франції&nbsp;— 6 і 46 в Німеччині.<ref>{{cite web|url=https://www.revolvy.com/main/index.php?s=User:Prisencolinensinainciusol|title= Prisencolinensinainciusol|website=revolvy.com|accessdate=12 грудня 2016}} {{ref-en}}</ref> Незвичайним стало потрапляння пісні на 70 позицію в чарті США&nbsp;— що було рідкістю для італійських співаків, при тому що Челентано про це не знав.<ref name="litread.me" /><ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/schede/p/prisencolinensinainciusol.htm|title=PRISENCOLINENSINAINCIÙSOL|website=hitparadeitalia.it|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=7 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161207035318/http://www.hitparadeitalia.it/schede/p/prisencolinensinainciusol.htm}} {{ref-it}}</ref> Через два роки Челентано представив пісню на телебаченні: у передачі ''«Formula Due»'' співак в образі вчителя виконував її своїм учням, і у програмі ''«Milleluci»'', де Адріано разом зі співачкою й танцюристкою [[Раффаелла Карра|Раффаеллою Каррою]] та балетом каналу Rai 1, співаючи, виконували синхронний із музикою танець.<ref name="litread.me" /> Після цих передач пісня стала популярною в Італії і посіла 5 позицію в чарті 1974 року.<ref name="litread.me" /><ref name="hitparad 1974" /> Назва та сам текст композиції складені з безглуздих слів, які нічого не означають і нагадують суміш англійської та італійської мов (згодом ці словозвороти критики стали називати ''«челентанесками» (іт. «celentanesca»))''. Така складова пісні символізувала не[[комунікабельність]], роз'єднаність між деякими сучасними людьми, які не можуть зрозуміти один одного.<ref name="litread.me">{{cite book|url=http://litread.me/pages/408853/483000-484000?page=18|title=«Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь»|date=2013|website=litread.me|publisher=Ірина Файт|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=1 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161001202403/http://litread.me/pages/408853/483000-484000?page=18}} {{ref-ru}}</ref>

{{text|«Коли я її писав, мені хотілося спілкуватися — роз'єднаність вибивала людей з колії. І я як би повстав проти цього. Шукав такий спосіб виконати її, який був би між співом і промовою, але з інтенсивною основною ритмікою. Тією що майже не змовкає. І так народився реп: „підготував у студії звукозапису "цикл", який весь час повторював один і той же музичний і ритмічний пасаж, і почав наспівувати. Придумуючи жаргон, який для мене з'явився бунтом проти умовностей. І музичних теж. Точно так, як я роблю сьогодні“» <small>— Челентано про пісню «Prisencolinensinainciusol»</small><ref name="celentano72">{{cite web|url= http://www.celentano.ru/rus/interview/sorrisi.shtml|title= А сейчас говорит Адриано|date= 2004|website= celentano.ru|publisher= Альдо Віталі|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/68VfBX4pq?url=http://www.celentano.ru/rus/interview/sorrisi.shtml}} {{ref-ru}}</ref>}}
[[Файл:Adriano Celentano and Claudia Mori 72.jpg|180 px|праворуч|міні|Челентано і Клаудія Морі на телепередачі ''«C'e Celentano»'' (1972)]]
[[Файл:Adriano Celentano and Claudia Mori 72.jpg|180 px|праворуч|міні|Челентано і Клаудія Морі на телепередачі ''«C'e Celentano»'' (1972)]]
Пісня стала революційною на той час, тому що вона виконується у стилі, подібному до сучасного [[реп]]у&nbsp;— ритмічного [[речитатив]]у, що можна вважати одним із перших реп-експериментів (реп виник у США тільки на початку 1980-х років), що згодом дало привід Челентано називати себе «батьком репу».<ref name="celentano72" /><ref>{{cite web|url=http://www.amalgama-lab.com/songs/a/adriano_celentano/prisencolinensinainciusol.html|title=Prisencolinensinainciusol|website=amalgama-lab.com|accessdate=12 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220211207/http://www.amalgama-lab.com/songs/a/adriano_celentano/prisencolinensinainciusol.html}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.newyorker.com/culture/sasha-frere-jones/stop-making-sense|title=Stop Making Sense|date=2008|website=newyorker.com|publisher=Саша Фрер-Джонс|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=19 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141019050431/http://www.newyorker.com/culture/sasha-frere-jones/stop-making-sense}} {{ref-en}}</ref> У грудні 2009 року ''«Prisencolinensinainciusol»'' була знову помічена в США завдяки канадському письменнику і блогеру [[Корі Докторов]]у, який був у захваті від неї, назвавши її у своєму [[блог]]у ''«Boing Boing»'' попередницею репу, а самого Челентано ''«легендою, піонером музичної інновації»'', композиція стала відомою як [[інтернет-мем]].<ref>{{cite web|url=http://www.zvuki.ru/R/P/21686/|title=Adriano Celentano|date=2010|website=zvuki.ru|publisher=|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=16 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016214833/http://www.zvuki.ru/R/P/21686/}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://2songs.ru/celentano/prisencolinensinainciusol_pesnya_ni_o_chem_ni_na_kakom_yazike/|title=Celentano – Prisencolinensinainciusol (Song about anything in any language)|website=2songs.ru|accessdate=11 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161220105325/http://2songs.ru/celentano/prisencolinensinainciusol_pesnya_ni_o_chem_ni_na_kakom_yazike/|archivedate=20 грудня 2016|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref>
Пісня стала революційною на той час, тому що вона виконується у стилі, подібному до сучасного [[реп]]у&nbsp;— ритмічного [[речитатив]]у, що можна вважати одним із перших реп-експериментів (реп виник у США тільки на початку 1980-х років), що згодом дало привід Челентано називати себе «батьком репу».<ref name="celentano72" /><ref>{{cite web|url=http://www.newyorker.com/culture/sasha-frere-jones/stop-making-sense|title=Stop Making Sense|date=2008|website=newyorker.com|publisher=Саша Фрер-Джонс|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=19 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141019050431/http://www.newyorker.com/culture/sasha-frere-jones/stop-making-sense}} {{ref-en}}</ref> У грудні 2009 року ''«Prisencolinensinainciusol»'' була знову помічена в США завдяки канадському письменнику і блогеру [[Корі Докторов]]у, який був у захваті від неї, назвавши її у своєму [[блог]]у ''«Boing Boing»'' попередницею репу, а самого Челентано ''«легендою, піонером музичної інновації»'', композиція стала відомою як [[інтернет-мем]].<ref>{{cite web|url=http://2songs.ru/celentano/prisencolinensinainciusol_pesnya_ni_o_chem_ni_na_kakom_yazike/|title=Celentano – Prisencolinensinainciusol (Song about anything in any language)|website=2songs.ru|accessdate=11 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161220105325/http://2songs.ru/celentano/prisencolinensinainciusol_pesnya_ni_o_chem_ni_na_kakom_yazike/|archivedate=20 грудня 2016|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref>


1973 року Челентано оголосив про свою участь у фестивалі Сан-Ремо з піснею ''«L'unica chance» («Єдиний шанс»)''. Пісня виконана у стилі [[фанк]], посіла 15 позицію у чарті «Топ-100» синглів Італії і вийшла на окремій платівці у 6 країнах.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-LUnica-Chance/master/265056|title=Adriano Celentano ‎– L'Unica Chance|website=discogs.com|accessdate=29 вересня 2016|archive-date=8 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161008192347/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-LUnica-Chance/master/265056}} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1973.htm|title=I singoli più venduti del 1973|website=hitparadeitalia.it|accessdate=29 вересня 2016|archive-date=28 липня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130728193338/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1973.htm}} {{ref-en}}</ref> У композиції піддавалися критиці [[Генетично модифікована їжа|генетично модифіковані харчі]] та можливі наслідки їхнього споживання&nbsp;— таким чином вона стала пророчою, суперечки щодо цієї проблеми йдуть й до сьогодні.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://uduba.com/2047521/Adriano-CHelentano-neu-mnyiy-kritik-byitiya|title=Адриано Челентано – неуёмный критик бытия|website=uduba.com|accessdate=29 вересня 2016|archive-date=1 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161001220136/http://uduba.com/2047521/Adriano-CHelentano-neu-mnyiy-kritik-byitiya}} {{ref-ru}}</ref> В останній момент співак несподівано відмовився виступати, мотивувавши це [[гастрит]]ом, причиною якого, за його словами, слугувало несправедливе ставлення оргкомітету фестивалю до деяких учасників. Співак перепросив, якщо через його відсутність фестиваль в Сан-Ремо втратить свою привабливість.<ref>{{cite web|url= http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html|title= Адриано Челентано|date= 2008|website= italynews.ru|publisher= Юлія Павленко|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 17 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141017075117/http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html}} {{ref-ru}}</ref> Також ця пісня виконувалася Челентано разом з американською співачкою [[Лола Фалана|Лолою Фаланою]] на телепередачі ''«Hai visto mai?»'' (1973) і на телешоу ''«[[125 milioni di caz..te]]»''.<ref>{{Youtube|GkDkx3ewaM4|Adriano Celentano L'unica Chance Hai Visto Mai'73}}</ref><ref>{{Youtube|xDg8B3w2GJc|Adriano Celentano - L'unica chance (LIVE 2001, stereo)}}</ref>
1973 року Челентано оголосив про свою участь у фестивалі Сан-Ремо з піснею ''«L'unica chance» («Єдиний шанс»)''. Пісня виконана у стилі [[фанк]], посіла 15 позицію у чарті «Топ-100» синглів Італії і вийшла на окремій платівці у 6 країнах.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1973.htm|title=I singoli più venduti del 1973|website=hitparadeitalia.it|accessdate=29 вересня 2016|archive-date=28 липня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130728193338/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1973.htm}} {{ref-en}}</ref> У композиції піддавалися критиці [[Генетично модифікована їжа|генетично модифіковані харчі]] та можливі наслідки їхнього споживання&nbsp;— таким чином вона стала пророчою, суперечки щодо цієї проблеми йдуть й до сьогодні.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://uduba.com/2047521/Adriano-CHelentano-neu-mnyiy-kritik-byitiya|title=Адриано Челентано – неуёмный критик бытия|website=uduba.com|accessdate=29 вересня 2016|archive-date=1 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161001220136/http://uduba.com/2047521/Adriano-CHelentano-neu-mnyiy-kritik-byitiya}} {{ref-ru}}</ref> В останній момент співак несподівано відмовився виступати, мотивувавши це [[гастрит]]ом, причиною якого, за його словами, слугувало несправедливе ставлення оргкомітету фестивалю до деяких учасників. Співак перепросив, якщо через його відсутність фестиваль в Сан-Ремо втратить свою привабливість.<ref>{{cite web|url= http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html|title= Адриано Челентано|date= 2008|website= italynews.ru|publisher= Юлія Павленко|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 17 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141017075117/http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html}} {{ref-ru}}</ref>


31 жовтня 1973 року вийшов альбом ''«[[Nostalrock]]» («Рок-ностальгія»)''. Добір пісень платівки відповідав назві&nbsp;— Челентано згадував часи зародження року й переспівував хіти англомовних виконавців цієї епохи, серед яких були: ''«[[Tutti-Frutti]]»'', ''«[[In the Mood]]»'', ''«[[Be-Bop-A-Lula]]»'' й інші.<ref name="litread.me" /> Серед 16 треків платівки дві композиції ''«Sul cappello»'' і ''«Di qua e di là del Piave»'' представлені [[народна музика|народною музикою]] у виконанні хору ''«Coro dell'Associazione Nazionale Alpini»'' під керівництвом диригента [[Ламберто П'єтрополі]].<ref name="Nostalrock" /> Частина пісень альбому вже виконувалася Челентано раніше на перших його платівках. Також альбом містив шість треків з фрагментами пісень. Деякі треки були інструментальною музикою.<ref name="artandpopularculture">{{cite web|url=http://www.artandpopularculture.com/Nostalrock|title=Nostalrock|website=artandpopularculture.com|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023223010/http://artandpopularculture.com/Nostalrock}} {{ref-en}}</ref> Аранжування до альбому створили Нандо Де Лука, Даніеле Байма Бескет і Детто Маріано.<ref name="Nostalrock" /> Альбом посів 16 позицію в чарті Італії 1974 року, його наклад склав 1.200.000 копій.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1974.htm|title= Gli album più venduti del 1974|date= |website= hitparadeitalia.it|accessdate= 5 квітня 2015|archive-date= 14 жовтня 2013|archive-url= https://web.archive.org/web/20131014173628/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1974.htm}} {{ref-it}}</ref> Наприкінці платівки Адріано вибачився за свою недосконалу англійську і звернувся до архітекторів, які, на його думку, гублять Землю своєю роботою.<ref name="litread.me" /> У Франції, Німеччині та Іспанії альбом видавався під назвою другого треку платівки&nbsp;— пісні ''«Prisencolinensinainciusol»''.<ref name="Nostalrock">{{cite web|url= https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Nostalrock/master/46189|title= Adriano Celentano ‎– Nostalrock|website= discogs.com|accessdate= 5 квітня 2015|archive-date= 25 вересня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150925005251/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Nostalrock/master/46189}} {{ref-en}}</ref>
31 жовтня 1973 року вийшов альбом ''«[[Nostalrock]]» («Рок-ностальгія»)''. Добір пісень платівки відповідав назві&nbsp;— Челентано згадував часи зародження року й переспівував хіти англомовних виконавців цієї епохи, серед яких були: ''«[[Tutti-Frutti]]»'', ''«[[In the Mood]]»'', ''«[[Be-Bop-A-Lula]]»'' й інші.<ref name="litread.me" /> Серед 16 треків платівки дві композиції ''«Sul cappello»'' і ''«Di qua e di là del Piave»'' представлені [[народна музика|народною музикою]] у виконанні хору ''«Coro dell'Associazione Nazionale Alpini»'' під керівництвом диригента [[Ламберто П'єтрополі]].<ref name="Nostalrock" /> Частина пісень альбому вже виконувалася Челентано раніше на перших його платівках. Також альбом містив шість треків з фрагментами пісень. Деякі треки були інструментальною музикою.<ref name="artandpopularculture">{{cite web|url=http://www.artandpopularculture.com/Nostalrock|title=Nostalrock|website=artandpopularculture.com|accessdate=11 грудня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023223010/http://artandpopularculture.com/Nostalrock}} {{ref-en}}</ref> Альбом посів 16 позицію в чарті Італії 1974 року, його наклад склав 1.200.000 копій.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1974.htm|title= Gli album più venduti del 1974|date= |website= hitparadeitalia.it|accessdate= 5 квітня 2015|archive-date= 14 жовтня 2013|archive-url= https://web.archive.org/web/20131014173628/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1974.htm}} {{ref-it}}</ref> Наприкінці платівки Адріано вибачився за свою недосконалу англійську і звернувся до архітекторів, які, на його думку, гублять Землю своєю роботою.<ref name="litread.me" /><ref name="Nostalrock">{{cite web|url= https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Nostalrock/master/46189|title= Adriano Celentano ‎– Nostalrock|website= discogs.com|accessdate= 5 квітня 2015|archive-date= 25 вересня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150925005251/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Nostalrock/master/46189}} {{ref-en}}</ref>


11 листопада 1973 року від [[Злоякісна пухлина|злоякісної пухлини]] померла матір співака&nbsp;— Джудітта. Релігійність Адріано допомогла йому пом'якшити це горе, одна з газет написала статтю-співчуття з цього приводу під заголовком ''«Померла істинна Дівчина „Клану“»''.<ref name="litread.me" />
11 листопада 1973 року від [[Злоякісна пухлина|злоякісної пухлини]] померла матір співака&nbsp;— Джудітта. Релігійність Адріано допомогла йому пом'якшити це горе, одна з газет написала статтю-співчуття з цього приводу під заголовком ''«Померла істинна Дівчина „Клану“»''.<ref name="litread.me" />
Рядок 286: Рядок 267:


==== Кінокар'єра 1970-х років. Друга режисура. Кастеллано і Піполо ====
==== Кінокар'єра 1970-х років. Друга режисура. Кастеллано і Піполо ====
Починаючи з 1970-х років Челентано грав переважно головні ролі, режисери стали підлаштовуватися під його умови.<ref name="litread.me" /> Всього за період 1971—1979 років Челентано знявся у 15 фільмах, більшість з яких комедійного жанру.<ref name="kinopoisk.ru 3" /> У 6-ти фільмах 1970-х років Челентано знявся разом зі своєю дружиною Клаудією Морі.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/name/172903/|title=Клаудия Мори|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104105310/https://www.kinopoisk.ru/name/172903/}} {{ref-ru}}</ref> У своїх фільмах Челентано надавав перевагу вибирати собі в партнерки красивих акторок&nbsp;— чим привертав увагу чоловічої частини глядачів.<ref name="Безумно влюбленный" />
Починаючи з 1970-х років Челентано грав переважно головні ролі, режисери стали підлаштовуватися під його умови.<ref name="litread.me" /> Всього за період 1971—1979 років Челентано знявся у 15 фільмах, більшість з яких комедійного жанру.<ref name="kinopoisk.ru 3" /> У 6-ти фільмах 1970-х років Челентано знявся разом зі своєю дружиною Клаудією Морі.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/name/172903/|title=Клаудия Мори|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104105310/https://www.kinopoisk.ru/name/172903/}} {{ref-ru}}</ref>
[[Файл:Dario Argento, Adriano Celentano and Enzo Cerusico.jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Даріо Ардженто]] (ліворуч), Челентано і [[Енцо Черузіко]] (праворуч), 1970-ті роки]]
[[Файл:Dario Argento, Adriano Celentano and Enzo Cerusico.jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Даріо Ардженто]] (ліворуч), Челентано і [[Енцо Черузіко]] (праворуч), 1970-ті роки]]
[[Файл:Yuppi du.jpg|міні|праворуч|220пкс|Кадр з фільму ''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду»]]'', що зображує весілля ''Феліче'' (Челентано) і ''Аделаїди'' (Морі) (1975)]]
[[Файл:Yuppi du.jpg|міні|праворуч|220пкс|Кадр з фільму ''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду»]]'', що зображує весілля ''Феліче'' (Челентано) і ''Аделаїди'' (Морі) (1975)]]
У драматичній комедії ''«[[Історія кохання і кинджала]]»'', яка вийшла 1971 року, Челентано зіграв торговця рибою з кримінальним минулим, а Клаудія Морі&nbsp;— його наречену.<ref name="litread.me" /><ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/201668/|title=История любви и ножей|website=kinopoisk.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104002925/https://www.kinopoisk.ru/film/201668/}} {{ref-ru}}</ref> Сюжет побудовано за мотивами пісні ''«Una storia d'amore e di coltello»'', написану режисером фільму Серджо Корбуччі і Джино Сантерколе.<ref name="litread.me" />
У драматичній комедії ''«[[Історія кохання і кинджала]]»'', яка вийшла 1971 року, Челентано зіграв торговця рибою з кримінальним минулим, а Клаудія Морі&nbsp;— його наречену.<ref name="litread.me" /><ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/201668/|title=История любви и ножей|website=kinopoisk.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104002925/https://www.kinopoisk.ru/film/201668/}} {{ref-ru}}</ref> Сюжет побудовано за мотивами його пісні ''«Una storia d'amore e di coltello»'', написану режисером фільму Серджо Корбуччі і Джино Сантерколе.<ref name="litread.me" />

У драмі [[Альберто Латтуада|Альберто Латтуади]] ''«[[Біле, червоне і…]]»'', випущеній 1972 року, партнеркою Челентано була [[Софі Лорен]]. Фільм став однією з найкращих ролей Челентано, оскільки у ньому він виступив у незвичному для себе амплуа і проявив себе як вдалий драматичний актор.<ref name="locals.md" /> Адріано і Софі зіграли головних персонажів&nbsp;— Анібале і Ерману в історії про нещасливе кохання комуністичного активіста і медсестри.<ref name="locals.md">{{cite web|url=http://locals.md/2015/77-let-andriano-chelentano-luchshie-filmyi-artista/|title=Фильмы Адриано Челентано|website=locals.md|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=1 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161101042923/http://locals.md/2015/77-let-andriano-chelentano-luchshie-filmyi-artista/}} {{ref-ru}}</ref><ref name="moscvichka" />


У 1973 році Челентано разом зі своєю дружиною знявся у двох фільмах режисера [[Паскуале Феста Кампаніле]]&nbsp;— комедії ''«[[Емігрант (фільм)|Емігрант»]]'', його головний персонаж був італійським емігрантом, який вирушив до США,<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/57422/|title=Эмигрант|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104101608/https://www.kinopoisk.ru/film/57422/}} {{ref-ru}}</ref> та у драматичній комедії ''«[[Ругантіно]]»'', де зіграв ловеласа і жартівника.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/152476/|title=Ругантино|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104095445/https://www.kinopoisk.ru/film/152476/}} {{ref-ru}}</ref> Того ж року артист разом з [[Енцо Черузіко]] і [[Марілу Толо]] знявся у пригодницькій комедії з елементами драми ''«[[П'ять днів]]»'' всесвітньо відомого режисера [[Даріо Ардженто]].<ref name="moscvichka">{{cite web|url=http://www.moscvichka.ru/moscvichka/2014/01/05/partnershi-i-muzi-adriano-chelentano-7018.html|title=Партнерши и музы Адриано Челентано|website=moscvichka.ru|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223130437/http://www.moscvichka.ru/moscvichka/2014/01/05/partnershi-i-muzi-adriano-chelentano-7018.html}} {{ref-ru}}</ref> Сюжет картини оповідав про пригоди звичайного злодія (у виконанні Адріано) під час [[Революція в Італії (1848—1849)|італійської революції 1848]] року.<ref name="Пять дней">{{cite web|url=http://www.oltretomba.net/cinema/5giornate.html|title=Пять дней|website=oltretomba.net|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=20 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160420124908/http://oltretomba.net/cinema/5giornate.html}} {{ref-ru}}</ref>
У драмі [[Альберто Латтуада|Альберто Латтуади]] ''«[[Біле, червоне і…]]»'', випущеній у 1972 році, партнеркою Челентано була [[Софі Лорен]]. Фільм став однією з найкращих ролей Челентано, оскільки у ньому він виступив у незвичному для себе амплуа і проявив себе як вдалий драматичний актор.<ref name="locals.md" /> Адріано і Софі зіграли головних персонажів&nbsp;— Анібале і Ерману в історії про нещасливе кохання комуністичного активіста і медсестри, яким розбіжності в суспільно-політичних питаннях завадили стати щасливими.<ref name="locals.md">{{cite web|url=http://locals.md/2015/77-let-andriano-chelentano-luchshie-filmyi-artista/|title=Фильмы Адриано Челентано|website=locals.md|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=1 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161101042923/http://locals.md/2015/77-let-andriano-chelentano-luchshie-filmyi-artista/}} {{ref-ru}}</ref><ref name="moscvichka" />


6 березня 1975 року&nbsp;вийшов [[культовий фільм]] ''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду»]]'', під час створення якого Челентано виступив як продюсер, режисер, сценарист і композитор.<ref name="chelenta.ru" /> Картина знята в декількох жанрах&nbsp;— мюзикл, комедія і драма.<ref name="chelenta.ru" /><ref name="юппі" /> Крім Адріано, у фільмі знялися [[Шарлотта Ремплінг]], його дружина та старша дочка, [[Джино Сантерколе]], [[Ліно Тоффоло]] та інші. Для створення картини Челентано залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю у [[Монца і Бріанца|Бріанці]].<ref name="chelenta.ru" /> Сюжет фільму розповідав про небагатих мешканців [[Венеція|Венеції]]. Фільм на той час сприймався глядачами революційним, у сюжеті були присутні [[сюрреалізм]] і [[контркультура]] молоді кінця 1960х—1970х років.<ref name="litread.me" /><ref name="chelenta.ru">{{cite web|url=http://www.chelenta.ru/stat25.php|title=Самый культовый фильм Италии - «Юппи-Ду"|date=2009|website=chelenta.ru|accessdate=12 вересня 2016|archive-date=18 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160918221809/http://www.chelenta.ru/stat25.php}} {{ref-ru}}</ref> ''«Юппі-Ду»'' мав великий успіх в Італії, критики позитивно оцінили фільм і до сьогодні вважають його найбільш значною роботою Челентано, не зважаючи на це, картину забули до 2008 року.<ref name="chelenta.ru" /> Фільм взяв участь у [[Каннський кінофестиваль 1975|28-му Каннському кінофестивалі]], а 1976 року картину нагороджено ''«Срібною пальмовою гілкою»'' за найкращу музику.<ref name="юппі">{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/film/24974/|title=Поторопись, пока не вернулась жена|website=kinopoisk.ru|accessdate=8 квітня 2015|archive-date=22 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150422195156/http://www.kinopoisk.ru/film/24974/}} {{ref-ru}}</ref>
У 1973 році Челентано разом зі своєю дружиною знявся у двох фільмах режисера [[Паскуале Феста Кампаніле]]&nbsp;— комедії ''«[[Емігрант (фільм)|Емігрант»]]'', його головний персонаж був італійським емігрантом, який вирушив до США,<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/57422/|title=Эмигрант|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104101608/https://www.kinopoisk.ru/film/57422/}} {{ref-ru}}</ref> та у драматичній комедії ''«[[Ругантіно]]»'', де зіграв ловеласа і жартівника.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/152476/|title=Ругантино|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104095445/https://www.kinopoisk.ru/film/152476/}} {{ref-ru}}</ref> Того ж року артист разом з [[Енцо Черузіко]] і [[Марілу Толо]] знявся у пригодницькій комедії з елементами драми ''«[[П'ять днів]]»'' всесвітньо відомого режисера [[Даріо Ардженто]].<ref name="moscvichka">{{cite web|url=http://www.moscvichka.ru/moscvichka/2014/01/05/partnershi-i-muzi-adriano-chelentano-7018.html|title=Партнерши и музы Адриано Челентано|website=moscvichka.ru|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=23 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161223130437/http://www.moscvichka.ru/moscvichka/2014/01/05/partnershi-i-muzi-adriano-chelentano-7018.html}} {{ref-ru}}</ref> Сюжет картини оповідав про пригоди звичайного злодія (у виконанні Адріано) під час [[Революція в Італії (1848—1849)|італійської революції 1848]] року.<ref name="Пять дней" /> Практично невідомий за межами Італії, фільм став єдиним відступом Ардженто від звичного для нього жанру [[джалло]] і вважається однією з невдалих його робіт.<ref name="Пять дней">{{cite web|url=http://www.oltretomba.net/cinema/5giornate.html|title=Пять дней|website=oltretomba.net|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=20 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160420124908/http://oltretomba.net/cinema/5giornate.html}} {{ref-ru}}</ref>


6 березня 1975 року&nbsp;вийшов [[культовий фільм]] ''«[[Юппі-Ду (фільм)|Юппі-Ду»]]'', під час створення якого Челентано виступив як продюсер, режисер, сценарист і композитор.<ref name="chelenta.ru" /> Картина знята в декількох жанрах&nbsp;— мюзикл, комедія і драма.<ref name="chelenta.ru" /><ref name="юппі" /> Крім Адріано, у фільмі знялися [[Шарлотта Ремплінг]], його дружина та старша дочка, [[Джино Сантерколе]], [[Ліно Тоффоло]] та інші. Для створення картини Челентано залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю у [[Монца і Бріанца|Бріанці]].<ref name="chelenta.ru" /> Сюжет фільму розповідав про небагатих мешканців [[Венеція|Венеції]]: Сільвія (Ремплінг), імітуючи самогубство, намагалася розірвати шлюб зі своїм чоловіком Феліче (Челентано), для того, щоб жити з бажаною людиною.<ref name="юппі" /> Через роки вона вирішила повернути свою дочку, народжену в шлюбі з Феліче, забравши її у нього. Хоча Феліче на той час уже одружився, але все одно мріяв побачити Сільвію, оскільки завжди її любив і хотів жити разом з нею і з донькою.<ref name="юппі" /> Складний характер нової дружини Феліче&nbsp;— Аделаїди (Морі) заважав цьому.<ref name="юппі" /> Фільм на той час сприймався глядачами революційним, у сюжеті були присутні [[сюрреалізм]] і [[контркультура]] молоді кінця 1960х—1970х років.<ref name="litread.me" /><ref name="chelenta.ru">{{cite web|url=http://www.chelenta.ru/stat25.php|title=Самый культовый фильм Италии - «Юппи-Ду"|date=2009|website=chelenta.ru|accessdate=12 вересня 2016|archive-date=18 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160918221809/http://www.chelenta.ru/stat25.php}} {{ref-ru}}</ref> ''«Юппі-Ду»'' мав великий успіх в Італії, критики позитивно оцінили фільм і до сьогодні вважають його найбільш значною роботою Челентано, не зважаючи на це, картину забули до 2008 року.<ref name="chelenta.ru" /><ref>{{cite web|url=http://www.studyitalian.ru/support/lib/Adriano%20Celentano.html|title=Итальянские актеры: Адриано Челентано|website=studyitalian.ru|accessdate=16 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220133258/http://www.studyitalian.ru/support/lib/Adriano%20Celentano.html}} {{ref-ru}}</ref> Фільм взяв участь у [[Каннський кінофестиваль 1975|28-му Каннському кінофестивалі]], а 1976 року картину нагороджено ''«Срібною пальмовою гілкою»'' за найкращу музику.<ref name="юппі">{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/film/24974/|title=Поторопись, пока не вернулась жена|website=kinopoisk.ru|accessdate=8 квітня 2015|archive-date=22 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150422195156/http://www.kinopoisk.ru/film/24974/}} {{ref-ru}}</ref>
{{cquote|«За жанром це мюзикл з життя венеціанської бідноти, в якому химерно сплелися воєдино відгомони [[Італійський неореалізм|неореалізму]], вплив комедій [[Річард Лестер|Лестера]] — абсурдних, [[сюрреалізм|сюрреалістичних]], і своєрідний гумор самого Челентано. В результаті виникло якесь нове видовище — свіже і несподіване» <small>— Г. Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)</small>}}
Під час роботи над фільмом ''«Юппі-Ду»'' в містечку [[Павія]], на плоту, обладнаному для зйомок на воді, стався нещасний випадок&nbsp;— оператор Граціано Алонсо впав у воду і потонув. Фільмування припинили на деякий час, а Адріано постав пізніше перед судом. Його звинуватили в ненавмисному вбивстві з необережності, як режисера-постановника фільму. Тільки в 1977 році суд виправдав Челентано за всіма пунктами, і цю трагедію визнали нещасним випадком.<ref name="litread.me" />
Під час роботи над фільмом ''«Юппі-Ду»'' в містечку [[Павія]], на плоту, обладнаному для зйомок на воді, стався нещасний випадок&nbsp;— оператор Граціано Алонсо впав у воду і потонув. Фільмування припинили на деякий час, а Адріано постав пізніше перед судом. Його звинуватили в ненавмисному вбивстві з необережності, як режисера-постановника фільму. Тільки в 1977 році суд виправдав Челентано за всіма пунктами, і цю трагедію визнали нещасним випадком.<ref name="litread.me" />


Також у 1975 році вийшла комедія Серджо Корбуччі, яка складалася з 4 новел ''«[[Під яким ти знаком?]]»'', де окрім Челентано, зіграли такі італійські актори як [[Маріанджела Мелато]], [[Ренато Подзетто]], [[Альберто Сорді]], [[Джованна Раллі]], [[Паоло Вілладжо]], [[Джуліана Каландра]], [[Ліллі Караті]] і [[Альберто Лонгоні]].<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/39817/|title=Под каким ты знаком?|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104040959/https://www.kinopoisk.ru/film/39817/}} {{ref-ru}}</ref> Челентано виконав роль учасника танцювального конкурсу у новелі під назвою ''«Повітря»''.
Протягом 1970-х років Челентано зіграв у двох комедійних фільмах, що складалися з кількох новел. Це був фільм [[Серджо Корбуччі]] ''«[[Під яким ти знаком?]]»'' 1975 року, де він виконав роль учасника танцювального конкурсу у новелі під назвою ''«Повітря»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/39817/|title=Под каким ты знаком?|website=kinopoisk.ru|accessdate=1 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104040959/https://www.kinopoisk.ru/film/39817/}} {{ref-ru}}</ref> Другим таким фільмом став ''«[[Субота, неділя і п'ятниця]]»'' 1979 року, у якому він зіграв роль [[Антрепренер|імпресаріо]] жіночого балету у новелі під назвою ''«П'ятниця»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/105226/|title=Суббота, воскресенье и пятница|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104055438/https://www.kinopoisk.ru/film/105226/}} {{ref-ru}}</ref>


Одним з найкращих фільмів Челентано 1970-х років стала комедія [[Серджо Корбуччі]] ''«[[Блеф (фільм, 1976)|Блеф»]]'' (1976), де окрім нього, у головних ролях знялися [[Ентоні Квінн]], [[Капучіне]] і [[Корінн Клері]].<ref name="Богемський" /><ref name="Блеф">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/10179/|title=Блеф|website=kinopoisk.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=1 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161101044917/https://www.kinopoisk.ru/film/10179/}} {{ref-ru}}</ref> За сюжетом дія фільму розгорталася наприкінці 1920-х років у Франції. Два шахраї, у виконанні Челентано і Квінна, проводили афери над власницею грального будинку (роль Капучіне).<ref name="Богемський" /><ref name="locals.md" /> Критики розкритикували ''«Блеф»'', вони були незадоволені тим, що Корбуччі, відомий своїми жорсткими вестернами, «зрадив» цей жанр заради чистої комедії.<ref name="elle.ru" /> Незважаючи на це, комедія мала великий успіх як в Італії, так і в СРСР, де зібрала відповідно 5.8 та 44.3 мільйонів глядачів.<ref name="Блеф" /><ref name="elle.ru">{{cite web|url=http://www.elle.ru/celebrities/novosty/iz-blefa-slov-ne-vyikinesh-tsitatyi-iz-filmov-adriano-chelentano/|title=Из «Блефа» слов не выкинешь: цитаты из фильмов Адриано Челентано|website=elle.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=28 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160928204935/http://www.elle.ru/celebrities/novosty/iz-blefa-slov-ne-vyikinesh-tsitatyi-iz-filmov-adriano-chelentano/}} {{ref-ru}}</ref> За цей фільм Челентано вперше був відзначений нагородою ''«[[Премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль|Давид ді Донателло»]]'' за найкращу чоловічу роль.
Одним з найкращих фільмів Челентано 1970-х років стала наступна комедія Серджо Корбуччі ''«[[Блеф (фільм, 1976)|Блеф»]]'' 1976 року, де окрім нього, у головних ролях знялися [[Ентоні Квінн]], [[Капучіне]] і [[Корінн Клері]].<ref name="Богемський" /><ref name="Блеф">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/10179/|title=Блеф|website=kinopoisk.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=1 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161101044917/https://www.kinopoisk.ru/film/10179/}} {{ref-ru}}</ref> За сюжетом дія фільму розгорталася наприкінці 1920-х років у Франції. Два шахраї, у виконанні Челентано і Квінна, проводили афери над власницею грального будинку (роль Капучіне).<ref name="Богемський" /><ref name="locals.md" /> Комедія мала великий успіх не лише в Італії, але й в СРСР, де зібрала відповідно 5.8 та 44.3 мільйонів глядачів.<ref name="Блеф" /><ref name="elle.ru">{{cite web|url=http://www.elle.ru/celebrities/novosty/iz-blefa-slov-ne-vyikinesh-tsitatyi-iz-filmov-adriano-chelentano/|title=Из «Блефа» слов не выкинешь: цитаты из фильмов Адриано Челентано|website=elle.ru|accessdate=31 жовтня 2016|archive-date=28 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160928204935/http://www.elle.ru/celebrities/novosty/iz-blefa-slov-ne-vyikinesh-tsitatyi-iz-filmov-adriano-chelentano/}} {{ref-ru}}</ref> За цей фільм Челентано вперше був відзначений нагородою ''«[[Премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль|Давид ді Донателло»]]'' за найкращу чоловічу роль.
[[Файл:Melatocelentano2.jpg|міні|праворуч|135пкс|Челентано і [[Маріанджела Мелато]] у фільмі ''«[[Під яким ти знаком?]]»'' (1975)]]
{{cquote|«Цей фільм — веселий, динамічний, трохи пародіює відомі ситуації пригодницького кіно — відкривав перед італійською комедією один з нових можливих шляхів. Спритно закручений сюжет був побудований за принципом "злодій у злодія шапку вкрав". Два шахраї-професіонали — Фелікс (Челентано) і Філіп Бенг (Ентоні Куїн), об'єднавшись, обманюють не менше спритну власницю грального будинку (акторка Капучіне), що не заважає їм надувати і один одного. Найцікавішим у „Блефі“ був, звичайно, Челентано зі своїми гегами. Такого ексцентричного комедійного актора давно потребувало кіно Італії» <small>— Г. Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)</small><ref name="Богемський" />}}


Також 1976 року Челентано знявся у комедії [[Флавіо Могеріні]] ''«[[Шляхетний венеціанець]]»'', головні ролі виконали [[Марчелло Мастроянні]], [[Клаудія Морі]] і [[Ліно Тоффоло]].<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/56988/|title=Благородный венецианец|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104101409/https://www.kinopoisk.ru/film/56988/}} {{ref-ru}}</ref>
Того року Челентано знявся ще у одній комедії [[Флавіо Могеріні]] ''«[[Шляхетний венеціанець]]»'', головні ролі виконали [[Марчелло Мастроянні]], [[Клаудія Морі]] і [[Ліно Тоффоло]].<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/56988/|title=Благородный венецианец|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104101409/https://www.kinopoisk.ru/film/56988/}} {{ref-ru}}</ref>


1977 року Челентано разом з [[Моніка Вітті|Монікою Вітті]] знявся у комедії режисера [[Франко Россі]] ''«[[Інша половина неба]]»'', де виконав роль священника.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/201948/|title=Другая половина неба|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104074158/https://www.kinopoisk.ru/film/201948/}} {{ref-ru}}</ref> Того ж року Челентано разом з Ренато Подзетто знявся у комедії Серджо Корбуччі ''«[[Узяти, наприклад, нас]]»'', де зіграв роль папараці, який весь час потрапляв в неприємні ситуації.<ref name="moscvichka" /> Також у фільмі знялися [[Барбара Бах]], Капучіне і Джуліана Каландра.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/37263/|title=Невезучий папарацци|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104073138/https://www.kinopoisk.ru/film/37263/}} {{ref-ru}}</ref>
1977 року Челентано разом з [[Моніка Вітті|Монікою Вітті]] знявся у комедії режисера [[Франко Россі]] ''«[[Інша половина неба]]»'', де виконав роль священника.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/201948/|title=Другая половина неба|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104074158/https://www.kinopoisk.ru/film/201948/}} {{ref-ru}}</ref> Того ж року Челентано разом з Ренато Подзетто знявся у комедії Серджо Корбуччі ''«[[Узяти, наприклад, нас]]»'', де зіграв роль папараці, який весь час потрапляв в неприємні ситуації.<ref name="moscvichka" />


У 1978 році вийшла третя режисерська робота Челентано&nbsp;— його автобіографічний фільм ''«[[Безумство Джеппо]]»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/122426/|title=Безумец Джеппо|website=kinopoisk.ru|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221173341/https://www.kinopoisk.ru/film/122426/}} {{ref-ru}}</ref> Адріано зіграв популярного у Європі естрадного співака, який хоче отримати успіх у США, де живе його кумир [[Барбра Стрейзанд]].<ref name="italia-film" /> Для втілення цієї мрії його персонаж бере уроки англійської мови у вчительки (у виконанні Клаудії Морі), в яку він незабаром закохується і обирає любов замість слави й грошей.<ref name="italia-film">{{cite web|url=http://www.italia-film.me/13615-geppo-il-folle-1978-streaming-film-megavideo/|title=Geppo il Folle|website=italia-film.me|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220125148/http://www.italia-film.me/13615-geppo-il-folle-1978-streaming-film-megavideo/}} {{ref-it}}</ref><ref name="stuki-druki">{{cite web|url=http://stuki-druki.com/authors/Chelentano.php|title=Адриано Челентано|website=stuki-druki.com|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220155857/http://stuki-druki.com/authors/Chelentano.php}} {{ref-ru}}</ref>
1978 року вийшла третя режисерська робота Челентано, й у багатьох сенсах, його автобіографічний фільм ''«[[Безумство Джеппо]]»''.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/122426/|title=Безумец Джеппо|website=kinopoisk.ru|accessdate=15 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221173341/https://www.kinopoisk.ru/film/122426/}} {{ref-ru}}</ref> Адріано зіграв популярного у Європі естрадного співака, який хоче отримати успіх у США, де живе його кумир [[Барбра Стрейзанд]].<ref name="italia-film" />


Окрім цього, 1978 року почався новий етап у кінокар'єрі Адріано&nbsp;— співпраця з дуетом комедійних сценаристів [[Кастеллано і Піполо]], протягом якої вийдуть 8 комедій, першою їхньою роботою стала картина ''«[[Дядько Адольф на прізвисько Фюрер]]»''. У цьому фільмі, створеному в жанрі ексцентричної комедії, Челентано виконав відразу дві ролі братів-близнюків.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/98075/|title=Дядя Адольф, по прозвищу Фюрер|website=kinopoisk.ru|accessdate=7 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090700/https://www.kinopoisk.ru/film/98075/}} {{ref-ru}}</ref>
{{cquote|«Про мюзикл „Безумство Джеппо“ Челентано говорив: "Це мій фільм". Дійсно, тут все було зроблено ним самим. Сказати, що він зіграв у ньому головну роль, напевно, було б неточно: він просто намалював в стилі "кічу" автопортрет, представив глядачеві Челентано таким, яким він бачить себе сам — на екрані знаменитий естрадний співак, який знемагає під тягарем слави. Тільки любов молодої дівчини (Клаудія Морі) допомагає Джеппо (Адріано Челентано) зрозуміти, що почуття вище успіху і грошей» <small>— Г. Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)</small><ref name="Богемський" />}}


Також у 1979 році вийшла комедія ''«[[Оксамитові ручки]]»'', за яку Челентано отримав вдруге ''«Давид ді Донателло»'' за найкращу чоловічу роль, де він зіграв успішного інженера, який закохався в злодійку (у виконанні [[Елеонора Джорджі|Елеонори Джорджі]]).<ref name="Богемський" /><ref>{{cite web|url=http://www.ilsussidiario.net/News/Cinema-Televisione-e-Media/2015/8/26/MANI-DI-VELLUTO-Su-Rete-4-il-film-commedia-con-Adriano-Celentano/633676/|title=MANI-DI-VELLUTO|website=ilsussidiario.net|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=10 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170310233052/http://www.ilsussidiario.net/News/Cinema-Televisione-e-Media/2015/8/26/MANI-DI-VELLUTO-Su-Rete-4-il-film-commedia-con-Adriano-Celentano/633676/}} {{ref-it}}</ref>
У 1978 році почався новий етап у кінокар'єрі Адріано&nbsp;— співпраця з дуетом комедійних сценаристів [[Кастеллано і Піполо]], протягом якої вийдуть 8 комедій, першою їхньою роботою стала картина ''«[[Дядько Адольф на прізвисько Фюрер]]»''. У цьому фільмі, створеному в жанрі ексцентричної комедії, Челентано виконав відразу дві ролі братів-близнюків. Один з них на ім'я Герман був фокусником і наближеним [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]]. Інший&nbsp;— анархіст і антифашист Густав, який намагався вчинити замах на [[фюрер]]а.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/98075/|title=Дядя Адольф, по прозвищу Фюрер|website=kinopoisk.ru|accessdate=7 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221090700/https://www.kinopoisk.ru/film/98075/}} {{ref-ru}}</ref> Також у фільмі зіграла відома французька співачка [[Аманда Лір]].<ref name="moscvichka" />


==== Альбоми і пісні 1975—1979 років. Поява диско-музики. Концерти по Італії ====
Наступного року вийшов фільм з 3 новел ''«[[Субота, неділя і п'ятниця]]»'', де окрім Челентано, зіграли [[Едвіж Фенек]], [[Ліно Банфі]], [[Мілена Вукотіч]], [[Барбара Буше]] і [[Мікеле Плачідо]].<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/105226/|title=Суббота, воскресенье и пятница|website=kinopoisk.ru|accessdate=2 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104055438/https://www.kinopoisk.ru/film/105226/}} {{ref-ru}}</ref> Челентано виконав роль [[Антрепренер|імпресаріо]] жіночого балету у новелі під назвою ''«П'ятниця»''.
Альбом ''«[[Юппі-Ду (альбом)|Yuppi du»]]'' 1975 року, з аранжуванням Детто Маріано, містив саундтреки до [[Юппі-Ду (альбом)|однойменного фільму]]. Пісні у ньому виконувалися не лише Челентано, але й Клаудією Морі та Джино Сантерколе. Окрім цього, дружина співака, Клаудія, написала пісню ''«Do Dap»'', у якому співали їх діти: Джакомо, Розалінда і Розіта. Платівка, як і фільм, презентувалася співаком на телебаченні, зокрема, у передачах ''«Adesso Musica»'' і ''«Ieri e oggi»''. Більшість треків альбому містила інструментальну музику і діалоги з фільму ''«Юппі-Ду»''. Випущений у кількості 1 мільйон копій, альбом посів 2 сходинку в італійському чарті.<ref name="destobesser.com">{{cite web|url=http://destobesser.com/article/diskografie-adriano-celentano|title=Diskografie Adriano Celentano|website=destobesser.com|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=27 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160927094120/http://destobesser.com/article/diskografie-adriano-celentano}} {{ref-de}}</ref> Заголовна пісня альбому, ''«Yuppi du»'', виявилася найуспішнішою для співака у 1975 році й посіла 3 сходинку в чартах.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1975.htm|title=I singoli più venduti del 1975|website=hitparadeitalia.it|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=27 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130527100112/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1975.htm}} {{ref-it}}</ref>


1976 року вийшов ''«[[Svalutation]]»''&nbsp;— ще один соціально-орієнтований альбом Челентано.<ref name="proza.ru" /> Платівка посіла 7 сходинку в чарті й вийшла великим накладом, в Італії її випустили 1 мільйон копій і ще 2 мільйони за її межами.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1976.htm|title=Gli album più venduti del 1976|website=hitparadeitalia.it|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=1 вересня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6AM7UGXsf?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1976.htm}} {{ref-it}}</ref> Назва головної пісні альбому, ''«[[Svalutation (пісня)|Svalutation»]]'', означала економічний термін, який можна інтерпретувати як «[[девальвація]]». Сама композиція починалася словами: ''«І щодня бензин коштує дедалі дорожче, а [[Італійська ліра|ліра]] відступає і падає вниз, девальвація, девальвація…»'', таким наголосом співак висміював соціальну кризу в Італії тих часів&nbsp;— інфляцію, загрозу тероризму та інше, завдяки цьому пісня отримала велику популярність. Згодом співак назвав її однією з найулюбленіших своїх пісень<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="proza.ru">{{cite web|url=http://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=Adriano Celentano|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=29 листопада 2016|archive-date=16 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150216204820/http://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/translation/svalutation.htm|title=«Svalutation»|website=celentano.ru|accessdate=29 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161130040902/http://www.celentano.ru/translation/svalutation.htm|archivedate=30 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Вона посіла 4 сходинку в італійському чарті й вишло 348.000 платівок з нею.<ref name="Molleggiato 1" />
Також у 1979 році вийшла комедія ''«[[Оксамитові ручки]]»'', яка зібрала виторг у 2,5 мільярдів лір, Челентано отримав вдруге ''«Давид ді Донателло»'' за найкращу чоловічу роль, цієї ж нагородою нагороджене продюсування фільму.<ref>{{cite web|url=http://www.ilsussidiario.net/News/Cinema-Televisione-e-Media/2015/8/26/MANI-DI-VELLUTO-Su-Rete-4-il-film-commedia-con-Adriano-Celentano/633676/|title=MANI-DI-VELLUTO|website=ilsussidiario.net|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=10 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170310233052/http://www.ilsussidiario.net/News/Cinema-Televisione-e-Media/2015/8/26/MANI-DI-VELLUTO-Su-Rete-4-il-film-commedia-con-Adriano-Celentano/633676/}} {{ref-it}}</ref> Челентано зіграв успішного інженера, який закохався в злодійку (у виконанні [[Елеонора Джорджі|Елеонори Джорджі]])&nbsp;— це змушує його приховувати своє справжнє ім'я і видавати себе за шахрая.<ref name="Богемський" />
{{cquote|«У картині „Оксамитові ручки“ експлуатується знайдений цим співаком-актором ще у „[[Блеф (фільм, 1976)|Блефі“]] образ привабливого пройдисвіта і шахрая. Хоча і „Блеф“, в свою чергу, був вторинним, запозичивши дуже багато, між іншим, з американської кримінально-авантюрної ретро-комедії „[[Афера (фільм, 1973)|Афера“»]] <small>— С. Кудрявцев, книга „3500 кінорецензій“ (1989)</small><ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/review/840083/|title=Бархатные ручки|website=kinopoisk.ru|accessdate=14 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161221153041/https://www.kinopoisk.ru/review/840083/|archivedate=21 грудня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>}}


Іншою знаменитою піснею альбому стала ''«I want to know»'', у якій критикувалася надмірна [[урбанізація]] населення, зокрема, у такому фрагменті її тексту: ''«… Я хочу знати. Як люди примудряються виживати в цих будинках, законсервовані як анчоуси у банці. Де народжуються малюки, вже зі зморшками…»''.<ref>{{cite web|url=http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-i-want-to-know-2399|title=Adriano Celentano — I want to know|website=learnsongs.ru|accessdate=25 вересня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160910195148/http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-i-want-to-know-2399|archivedate=10 вересня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>
{| style="width:100%"
|+<small>'''Партнерки Челентано у фільмах 1960х—1980х років:'''</small> <small>(вибірково)</small>
|--
|<gallery mode="packed" heights="80" "="">
Mina4 407px.jpg|[[Міна Мадзіні|Мадзіні]]
Claudia Mori, c. 1960.jpg|[[Клаудія Морі|Морі]]
Francesca Romana Coluzzi Serafino.png|[[Франческа Романа Колуцці|Колуцці]]
Sophia Loren - 1959.jpg|[[Софі Лорен|Лорен]]
Marilù Tolo.jpg|[[Марілу Толо|Толо]]
Charlotte Rampling Cannes cropped.jpg|[[Шарлотта Ремплінг|Ремплінг]]
Mariangela Melato 1972.jpg|[[Маріанджела Мелато|Мелато]]
Barbara Bach - 1978.jpg|[[Барбара Бах|Бах]]
Monica Vitti 75.png|[[Моніка Вітті|Вітті]]
Eleonora Giorgi 75.jpg|[[Елеонора Джорджі|Джорджі]]
Ліллі Караті.jpg|[[Ліллі Караті|Караті]]
Ornella Muti 2000.jpg|[[Орнелла Муті|Муті]]
Едвіж Фенек.jpeg|[[Едвіж Фенек|Фенек]]
Carole Bouquet Cannes 2011.jpg|[[Кароль Буке|Буке]]
</gallery>
|}


Цього періоду почалася співпраця Челентано з шотландським музикантом і диригентом [[Тоні Міммс|Тоні Міммсом]], який зробив найбільший внесок у створення аранжування до альбомів співака другої половини 1970-х років.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/artist/350731-Tony-Mimms?filter_anv=0&type=Credits|title=Tony Mimms|website=discogs.com|accessdate=27 листопада 2015|archive-date=30 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161130164812/https://www.discogs.com/artist/350731-Tony-Mimms?filter_anv=0&type=Credits}} {{ref-en}}</ref> Іншими аранжувальниками співака цих років стали Даніеле Байма Бескет, Натале Массара і Роберто Коломбо.
==== Альбоми і пісні 1975—1979 років. Поява диско-музики. Концерти по Італії ====
У 1975 році в Італії, Іспанії і Німеччині вийшов альбом ''«[[Юппі-Ду (альбом)|Yuppi du»]]'', з аранжуванням Детто Маріано, який містив саундтреки до однойменного фільму ''«[[Юппі-Ду (альбом)|Юппі-Ду»]]'', виконаний у стилях [[Рок-балада|балада]], [[поп-рок|попрок]] і [[ритм-енд-блюз]].<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Yuppi-Du/release/1435857|title=Adriano Celentano - Yuppi du|website=discogs.com|accessdate=4 грудня 2016|archive-date=20 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161220054553/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Yuppi-Du/release/1435857}} {{ref-en}}</ref> У альбомі, крім Челентано, пісні виконували Клаудія Морі й Джино Сантерколе. Дружина співака, Клаудія, написала 10-й трек ''«Do Dap»'', у якому співали їх діти: Джакомо, Розалінда і Розіта. Платівка, як і фільм, презентувалася співаком на телебаченні, зокрема, у передачах ''«Adesso Musica»'' і ''«Ieri e oggi»''. Більшість треків альбому містила інструментальну музику і діалоги з фільму ''«Юппі-Ду»''. Альбом вийшов накладом 1 мільйон копій і посів 2 позицію в італійському чарті.<ref name="destobesser.com">{{cite web|url=http://destobesser.com/article/diskografie-adriano-celentano|title=Diskografie Adriano Celentano|website=destobesser.com|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=27 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160927094120/http://destobesser.com/article/diskografie-adriano-celentano}} {{ref-de}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1975.htm|title=Gli album più venduti del 1975|website=hitparadeitalia.it|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=30 серпня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6AJLk18pS?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1975.htm}} {{ref-it}}</ref> Заголовна пісня альбому, ''«Yuppi du»'', виявилася найуспішнішою для співака у 1975 році й посіла 3 сходинку в чартах.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1975.htm|title=I singoli più venduti del 1975|website=hitparadeitalia.it|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=27 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130527100112/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1975.htm}} {{ref-it}}</ref>

У 1976 році вийшов ''«[[Svalutation]]»''&nbsp;— ще один соціально-орієнтований альбом Челентано.<ref name="proza.ru" /> Платівка посіла 7 сходинку в чарті й вийшла великим накладом, в Італії випущено 1.000.000 екземплярів і 2.000.000 копій (за її межами).<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1976.htm|title=Gli album più venduti del 1976|website=hitparadeitalia.it|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=1 вересня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6AM7UGXsf?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1976.htm}} {{ref-it}}</ref> Назва заголовної пісні&nbsp;— ''«[[Svalutation (пісня)|Svalutation»]]'', означала економічний термін, який можна інтерпретувати як «[[девальвація]]». Сама композиція починалася словами: ''«І щодня бензин коштує дедалі дорожче, а [[Італійська ліра|ліра]] відступає і падає вниз, девальвація, девальвація…»'', таким наголосом співак висміював соціальну кризу в Італії тих часів&nbsp;— інфляцію, загрозу тероризму та інше, завдяки цьому пісня отримала велику популярність.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="proza.ru">{{cite web|url=http://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=Adriano Celentano|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=29 листопада 2016|archive-date=16 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150216204820/http://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/translation/svalutation.htm|title=«Svalutation»|website=celentano.ru|accessdate=29 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161130040902/http://www.celentano.ru/translation/svalutation.htm|archivedate=30 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Вона посіла 4 сходинку в італійському чарті й вишло 348.000 платівок з нею.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1976.htm|title=I singoli più venduti del 1976|website=hitparadeitalia.it|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=5 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160605012621/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1976.htm}} {{ref-it}}</ref> Надалі пісня виконувалася у багатьох телепроєктах Челентано, послугувала назвою однойменної передачі ''«Svalutation»'' (1992), входила до безлічі збірників.<ref name="proza.ru" /> В інтерв'ю радянській газеті ''«Труд»'' 1981 року Челентано відгукувався про пісню словами:

{{text|«Одна з моїх улюблених пісень називається „Девальвація“. У ній я говорю про ті соціальні проблеми, які мене хвилюють по-справжньому. Адже це факт, що ті, у кого влада в руках, не завжди чесно поводяться по відношенню до народу»<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/interview/trud_1981.htm|title=Интервью Адриано Челентано за 1981 год|website=celentano.ru|accessdate=29 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161130110758/http://www.celentano.ru/interview/trud_1981.htm|archivedate=30 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>}}
Іншою знаменитою піснею альбому стала ''«I want to know»'', у якій критикувалася надмірна [[урбанізація]] населення. У її тексті присутні слова: ''«… Я хочу знати. Як люди примудряються виживати в цих будинках, законсервовані як анчоуси у банці. Де народжуються малюки, вже зі зморшками…»''.<ref>{{cite web|url=http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-i-want-to-know-2399|title=Adriano Celentano — I want to know|website=learnsongs.ru|accessdate=25 вересня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160910195148/http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-i-want-to-know-2399|archivedate=10 вересня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>


Альбоми 1977 року&nbsp;— ''«[[Tecadisk]]»'' і ''«[[Disco dance]]»'' ознаменували собою тимчасове захоплення Челентано стилем [[диско]], чим він здивував своїх шанувальників.<ref name="Гаврілов" /><ref name="celentano38" /> Свою несподівану для багатьох рецензентів зміну музичного напрямку Челентано пояснював словами:
Альбоми 1977 року, ''«[[Tecadisk]]»'' і ''«[[Disco dance]]»'', ознаменували собою тимчасове захоплення Челентано стилем [[диско]], чим він здивував своїх шанувальників.<ref name="Гаврілов" /><ref name="celentano38" /> Свою несподівану для багатьох рецензентів зміну музичного напрямку Челентано пояснював словами:


{{text|«"Диско" приваблює мене своєю демократичністю, тим, що адресат цієї музики — це найширші маси молоді. Звичайно, поки що ми чули значно більше поганої "диско-музики", ніж гарної. Все залежить від того, наскільки серйозно і вимогливо ти підходиш до роботи над танцювальною музикою. Результатами цього першого для мене досвіду роботи з новими ритмами я, чесно кажучи, задоволений»<ref name="celentano38">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/album03.htm|title=Поёт Адриано Челентано|date=1981|website=celentano.ru|publisher=Григорій Лібергал|accessdate=6 листопада 2016|archive-date=7 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161107013659/http://www.celentano.ru/biblio/album03.htm}} {{ref-ru}}</ref>}}
{{text|«"Диско" приваблює мене своєю демократичністю, тим, що адресат цієї музики — це найширші маси молоді. Звичайно, поки що ми чули значно більше поганої "диско-музики", ніж гарної. Все залежить від того, наскільки серйозно і вимогливо ти підходиш до роботи над танцювальною музикою. Результатами цього першого для мене досвіду роботи з новими ритмами я, чесно кажучи, задоволений»<ref name="celentano38">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/album03.htm|title=Поёт Адриано Челентано|date=1981|website=celentano.ru|publisher=Григорій Лібергал|accessdate=6 листопада 2016|archive-date=7 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161107013659/http://www.celentano.ru/biblio/album03.htm}} {{ref-ru}}</ref>}}
[[Файл:Don't Play That Song.png|міні|праворуч|190пкс|Челентано під час виконання пісні ''«Don't Play That Song»'' (1978)]]
[[Файл:Don't Play That Song.png|міні|праворуч|210пкс|Челентано під час виконання пісні ''«Don't Play That Song»'' (1978)]]
Альбом ''«Disco dance»'' складався з римейків знаменитих пісень співака, зокрема: ''«Azzurro»'', ''«Pregherò»'', ''«Mondo in Mi 7a»'', та двох кавер-версій англійською мовою до композицій американських авторів.<ref>{{cite web|url=http://avaxhome.unblocker.xyz/music/disco/edi570.html|title=Adriano Celentano - Disco Dance (1977)|website=avaxhome.unblocker.xyz|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129034059/http://avaxhome.unblocker.xyz/music/disco/edi570.html}} {{ref-en}}</ref> Він посів 7 сходинку в чарті, й розійшовся накладом 600.000 копій.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad1977">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1977.htm|title=Gli album più venduti del 1977|website=hitparadeitalia.it|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=13 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170313181833/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1977.htm}} {{ref-it}}</ref> Пісня альбому ''«Do not play that song»'' вийшла у Франції накладом у 983.000 платівок&nbsp;— що стало найбільшим успіхом співака в цій країні.<ref name="Molleggiato 1" />
Альбом ''«Disco dance»'' складався з римейків знаменитих пісень співака, зокрема, ''«Azzurro»'', ''«Pregherò»'', ''«Mondo in Mi 7a»''; та двох англомовних кавер-версій до творів американських авторів.<ref>{{cite web|url=http://avaxhome.unblocker.xyz/music/disco/edi570.html|title=Adriano Celentano - Disco Dance (1977)|website=avaxhome.unblocker.xyz|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129034059/http://avaxhome.unblocker.xyz/music/disco/edi570.html}} {{ref-en}}</ref> Платівка посіла 7 сходинку в чарті й розійшлася накладом 600.000 копій.<ref name="destobesser.com" /> Пісня альбому ''«Do not play that song»'' вийшла у Франції накладом у 983.000 платівок&nbsp;— що стало найбільшим успіхом співака в цій країні.<ref name="Molleggiato 1" />


Альбом ''«Tecadisk»'' мав такий самий комерційний успіх, що і ''«[[Disco dance]]»''.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad1977" /> Усі його пісні виконувались англійською мовою.<ref name="Tecadisk 2" /><ref name="Tecadisk" /> Найпопулярнішу пісню альбому ''«When Love…» («Коли любов…»)'' Челентано присвятив своїй дружині.<ref name="Tecadisk 2">{{cite web|url=http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product/product&product_id=35017|title=TECADISK - LP ITALY|website=discobolandia.biz|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129024811/http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product%2Fproduct&product_id=35017}} {{ref-it}}</ref> Крім Італії, платівка випускалася у різних країнах світу, зокрема в СРСР під назвою ''«Поёт Адриано Челентано»'' протягом 1980—1988 років.<ref name="Tecadisk" />
''«Tecadisk»'' мав такий самий комерційний успіх, що і ''«[[Disco dance]]»''.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad1977" /> Усі пісні платівки виконувались англійською мовою, а її найпопулярнішу пісню, ''«When Love…» («Коли любов…»)'', Челентано присвятив своїй дружині.<ref>{{cite web|url=http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product/product&product_id=35017|title=TECADISK - LP ITALY|website=discobolandia.biz|accessdate=28 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129024811/http://www.discobolandia.biz/index.php?route=product%2Fproduct&product_id=35017}} {{ref-it}}</ref> Як і платівка ''«[[Tecadisk]]»'', цей альбом випускався у різних країнах світу, зокрема в СРСР під назвою ''«Поёт Адриано Челентано»''.<ref name="Tecadisk" />


У 1977 році протягом 7 днів співак дав серію концертів на стадіонах Італії.<ref name="Molleggiato 1" /> Челентано став одним з перших співаків в Італії, які почали виступати на стадіонах.<ref>{{cite web|url=http://top10a.ru/luchshie-filmy-s-adriano-chelentano-2.html|title=Лучшие фильмы с Адриано Челентано|website=top10a.ru|accessdate=7 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161107222820/http://top10a.ru/luchshie-filmy-s-adriano-chelentano-2.html|archivedate=7 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Один із виступів транслювали 7 листопада на телеканалі [[Rai 1]] під назвою ''«Arriva Il Celebre»''.<ref>{{cite web|url= http://forum.corriere.it/fegiz_files/01-09-2004/ma_quale_eros_avete_presente_80000_persone_allo_stadio_san_paolo_di_napoli-290759.html|title= Forum Corriere Della Sera|date= 2004|website= forum.corriere.it|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 16 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141016180216/http://forum.corriere.it/fegiz_files/01-09-2004/ma_quale_eros_avete_presente_80000_persone_allo_stadio_san_paolo_di_napoli-290759.html}} {{ref-it}}</ref> Протягом гастролей, під час концерту на стадіоні ''«Діно Мануцці»'' в місті [[Чезена]] 28 серпня 1977 року, було записано перший концертний альбом Челентано ''«[[Me, Live!]]» («Я живу»)'', який вийшов в Італії лише у 1979 році.<ref>{{cite news|url= http://www.setlist.fm/setlist/adriano-celentano/1977/stadio-dino-manuzzi-cesena-italy-2bc4f0aa.html|title= Adriano Celentano Setlist at Stadio Dino Manuzzi, Cesena, Italy|website= setlist.fm|accessdate= 11 квітня 2015|archive-date= 15 квітня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150415024020/http://www.setlist.fm/setlist/adriano-celentano/1977/stadio-dino-manuzzi-cesena-italy-2bc4f0aa.html}} {{ref-en}}</ref> Альбом розійшовся накладом в 1 мільйон копій й складався з двох LP-платівок, які містили 17 пісень 1950-х, 1960-х і 1970-х років.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Me-Live/master/189915|title=Adriano Celentano ‎– Me, Live!|website=discogs.com|accessdate=10 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221010646/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Me-Live/master/189915}} {{ref-en}}</ref>
1977 року протягом 7 днів Челентано дав серію концертів на стадіонах Італії.<ref name="Molleggiato 1" /> Один із виступів транслювали 7 листопада на телеканалі [[Rai 1]] під назвою ''«Arriva Il Celebre»''.<ref>{{cite web|url= http://forum.corriere.it/fegiz_files/01-09-2004/ma_quale_eros_avete_presente_80000_persone_allo_stadio_san_paolo_di_napoli-290759.html|title= Forum Corriere Della Sera|date= 2004|website= forum.corriere.it|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 16 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141016180216/http://forum.corriere.it/fegiz_files/01-09-2004/ma_quale_eros_avete_presente_80000_persone_allo_stadio_san_paolo_di_napoli-290759.html}} {{ref-it}}</ref> Протягом гастролей, під час концерту на стадіоні ''«Діно Мануцці»'' в місті [[Чезена]] 28 серпня 1977 року, співак записав свій перший концертний альбом ''«[[Me, Live!]]» («Я живу»)'', який вийшов в Італії лише у 1979 році.<ref>{{cite news|url= http://www.setlist.fm/setlist/adriano-celentano/1977/stadio-dino-manuzzi-cesena-italy-2bc4f0aa.html|title= Adriano Celentano Setlist at Stadio Dino Manuzzi, Cesena, Italy|website= setlist.fm|accessdate= 11 квітня 2015|archive-date= 15 квітня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150415024020/http://www.setlist.fm/setlist/adriano-celentano/1977/stadio-dino-manuzzi-cesena-italy-2bc4f0aa.html}} {{ref-en}}</ref> Видання складалося з двох LP-платівок й розійшлося накладом в 1 мільйон копій.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Me-Live/master/189915|title=Adriano Celentano ‎– Me, Live!|website=discogs.com|accessdate=10 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221010646/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Me-Live/master/189915}} {{ref-en}}</ref>


1978 року вийшов ще один альбом Челентано у стилі диско&nbsp;— ''«[[Geppo il folle]]»'', який містив саундтреки до однойменного фільму ''«[[Безумство Джеппо]]»''.<ref name="oldies-goldies.ru" /><ref name="Geppo-Il-Folle">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Geppo-Il-Folle/master/46784|title=Adriano Celentano - Ti avrò|website=discogs.com|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=2 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161202193631/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Geppo-Il-Folle/master/46784}} {{ref-en}}</ref> Платівка, перша сторона якої виконувалася англійською мовою, розійшлася накладом у 800.000 копій й посіла 6 сходинку в італійських чартах.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad78" /><ref name="oldies-goldies.ru" /> Пісні ''«Geppo»'' і ''«Hello America»'' виконувалися Челентано для різних телепередач, в одній з яких він співаючи поздоровляв французьку рок-зірку [[Джонні Голлідей|Джонні Холлідея]] з 20-річчам творчої кар'єри.<ref>{{Youtube|IDb-fsnR3eg|Adriano Celentano Geppo *}}</ref>
Хоча диско-пісні у виконанні Челентано не були позбавлені властивого для співака «спілкування» зі слухачем, все ж рамки цього стилю виявилися для нього обмеженими.<ref name="Гаврілов" /> У наступних платівках, крім диско, присутня музика і в інших стилях.<ref name="Гаврілов" /> Найбільший внесок у створенні [[аранжування]] до альбомів Челентано 1977—1980 років зробив шотландський музикант і диригент [[Тоні Міммс]]. На той час Міммс був одним з найвідоміших аранжувальників і продюсерів в італійській поп-музиці.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/artist/350731-Tony-Mimms?filter_anv=0&type=Credits|title=Tony Mimms|website=discogs.com|accessdate=27 листопада 2015|archive-date=30 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161130164812/https://www.discogs.com/artist/350731-Tony-Mimms?filter_anv=0&type=Credits}} {{ref-en}}</ref> Також аранжування у цей період створювали Даніеле Байма Бескет, Натале Массара і Роберто Коломбо.


У 1978 році вийшов альбом ''«[[Ti avrò]]» («Ти будеш моєю»)'', першу сторону платівки співак виконав в консервативно-естрадному музичному плані&nbsp;— попроку, а друга містила ритми в стилі диско.<ref name="oldies-goldies.ru" /> Крім Італії, альбом вийшов у США, Португалії, Франції і Німеччині. Випущений у кількості 1.500.000 екземплярів, він посів 2 позицію в чартах Італії.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad78">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1978.htm|title=Gli album più venduti del 1978|website=hitparadeitalia.it|accessdate=27 листопада 2016|archive-date=14 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CuGPWR5q?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1978.htm}} {{ref-it}}</ref> Попри те що альбом добре прийняли в Європі, жодна пісня з нього не стала класичним хітом Челентано.<ref name="oldies-goldies.ru">{{cite web|url=http://oldies-goldies.ru/product_info.php?products_id=836|title=Adriano Celentano - Ti avrò|website=oldies-goldies.ru|accessdate=27 листопада 2016|archive-date=27 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161127154312/http://oldies-goldies.ru/product_info.php?products_id=836}} {{ref-ru}}</ref> Найуспішнішою піснею альбому стала заголовна ''«Ti avrò»'', що очолила італійський чарт 1978 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1978.htm|title=I singoli più venduti del 1978|website=hitparadeitalia.it|accessdate=12 листопада 2016|archive-date=28 липня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110728000919/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1978.htm}} {{ref-it}}</ref> Саме з цього альбому почалася співпраця Челентано з піснярем [[Крістіано Мінеллоно]], який писав тексти для нього до 1984 року.
Хоча диско-пісні у виконанні Челентано не були позбавлені властивого для нього «спілкування» зі слухачем, все ж рамки цього стилю виявилися для нього обмеженими.<ref name="Гаврілов" /> У наступних платівках, крім диско, була присутня музика і в інших стилях.<ref name="Гаврілов" /> Вже в наступному альбомі ''«[[Ti avrò]]» («Ти будеш моєю»)'' того року, першу сторону платівки співак виконав в консервативно-естрадному музичному плані&nbsp;— попроку, а друга містила ритми в стилі диско.<ref name="oldies-goldies.ru" /> Попри те що альбом був добре сприйнятий в Європі й мав хороші комерційні показники (вийшов накладом 1.5 мільйони й посів 2 сходинку в чарті), жодна з нього не стала класичним хітом Челентано.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad78">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1978.htm|title=Gli album più venduti del 1978|website=hitparadeitalia.it|accessdate=27 листопада 2016|archive-date=14 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6CuGPWR5q?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1978.htm}} {{ref-it}}</ref><ref name="oldies-goldies.ru">{{cite web|url=http://oldies-goldies.ru/product_info.php?products_id=836|title=Adriano Celentano - Ti avrò|website=oldies-goldies.ru|accessdate=27 листопада 2016|archive-date=27 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161127154312/http://oldies-goldies.ru/product_info.php?products_id=836}} {{ref-ru}}</ref> Найуспішнішою піснею альбому стала заголовна ''«Ti avrò»'', що очолила італійський чарт 1978 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1978.htm|title=I singoli più venduti del 1978|website=hitparadeitalia.it|accessdate=12 листопада 2016|archive-date=28 липня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110728000919/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yends/hpe1978.htm}} {{ref-it}}</ref> Саме з цього альбому почалася співпраця Челентано з піснярем [[Крістіано Мінеллоно]], який писав тексти для нього до середини 1980-х років.
[[Файл:Adriano Celentano e Claudia Mori nel 1970.jpg|міні|праворуч|210пкс|Челентано і Клаудія Морі, 1970-ті роки]]
1979 року Адріано відновив гастролі і повторив успіх попереднього турне, зокрема, на [[Олімпійський стадіон (Турин)|стадіоні ''«Комуналь»'']] у [[Турин]]і він зібрав 45.000 глядачів, на ''[[Сан-Паоло (стадіон)|«Сан-Паоло»]]'' в [[Неаполь|Неаполі]]&nbsp;— 65.000, на концерті в [[Ріміні]]&nbsp;— 50.000.<ref>{{cite news|url=http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|title=Adriano Celentano|website=seppiolus.it|accessdate=3 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180326141412/http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|archivedate=26 березня 2018|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Протягом гастролей 1979 року співак загалом зібрав 950.000 глядачів.<ref>{{cite web|url=http://www.last.fm/it/music/Adriano+Celentano/+wiki|title=Adriano Celentano|website=last.fm|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=9 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150909074959/http://www.last.fm/it/music/Adriano+Celentano/+wiki}} {{ref-it}}</ref> Кульмінацією турне став концерт 16 вересня, який транслювався наживо під назвою ''«Страх тріумфу» («Paura di trionfo»)'' на телеканалі [[Rai 2]], що встановив багатомільйонний рекорд переглядів.<ref>{{cite web|url=http://www.ilmondodiadriano.it/index.php/it/pensiero/comunicazione/televisione/paura-di-un-trionfo|title=Paura di un trionfo|website=ilmondodiadriano.it|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150721205335/http://www.ilmondodiadriano.it/index.php/it/pensiero/comunicazione/televisione/paura-di-un-trionfo|archivedate=21 липня 2015|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref>


Окрім цього, того року почалася успішна співпраця Челентано з композитором [[Тото Кутуньйо]], який написав музику до двох альбомів&nbsp;— ''«[[Soli]]»'' і ''«[[Un po' artista un po' no]]»''. Кутуньйо цього часу не лише писав музику, але й став партнером Челентано з гри в теніс та футбол. Він також написав для Челентано свій найвідоміший хіт ''«[[L'italiano]]» («Італієць»)'', але співак відмовився від нього, вирішивши виконання цієї пісні «великою відповідальністю».<ref>{{cite news|url= http://sobytiya.net.ua/archive,date-2008_12_29,article-toto_kytyno_ykrainskim_myjchinam_oche/article.html|title= ТОТО КУТУНЬО: «Украинским мужчинам очень повезло. Особенно с женщинами, баней и водкой!»|date= 2008|website= sobytiya.net.ua|publisher= Олександр Левіт|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://www.webcitation.org/68gT2Bxhi?url=http://sobytiya.net.ua/archive,date-2008_12_29,article-toto_kytyno_ykrainskim_myjchinam_oche/article.html|archivedate= 25 червня 2012|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref> Окрім великого комерційного успіху, альбом ''«Soli» («Наодинці»)'' став одним із найпопулярніших у творчості співака.<ref name="discogs 1979" /><ref>{{cite web|url=http://inter-fan.ru/golb/onairda_onatnelehc_jihsjentsevzi_kihhslelob_ogoksnalim_touq_aretni_touq/2012-03-18-14|title=Адриано Челентано — Известнейший болельщик миланского "Интера"|website=inter-fan.ru|accessdate=24 вересня 2016|archive-date=26 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160426082605/http://inter-fan.ru/golb/onairda_onatnelehc_jihsjentsevzi_kihhslelob_ogoksnalim_touq_aretni_touq/2012-03-18-14}} {{ref-ru}}</ref> Він протримався на вершині італійського чарту 55 тижнів, де посідав 2 сходинку у 1979 році й вийшов накладом 1 мільйон платівок в Італії і 2 мільйони поза її межами.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1979.htm|title= Gli album più venduti del 1979|website= hitparadeitalia.it|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 11 серпня 2011|archive-url= https://web.archive.org/web/20110811065029/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1979.htm}} {{ref-it}}</ref> Характерними для пісень альбому стали легкі мелодії, що добре запам'ятовуються, і прості тексти. Окрім пісень альбому ''«Amore no»'' і ''«Pay, pay, pay»'', до числа одних з найпопулярніших хітів у творчості співака потрапила ''«[[Soli (пісня)|Soli»]]'', яка очолювала чарт Італії протягом 1979/80 років, вона розповідала про буденне життя пари закоханих, які відгородилися від зовнішнього світу.<ref>{{cite web|url=http://www.aif.ru/dontknows/1226539|title=5 самых популярных песен Тото Кутуньо|website=aif.ru|publisher=Аліна Клещенко|date=2013|accessdate=8 листопада 2016|archive-date=9 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161109021918/http://www.aif.ru/dontknows/1226539}} {{ref-ru}}</ref>
Також у 1978 році вийшов ще один альбом Челентано у стилі диско&nbsp;— ''«[[Geppo il folle]]»'', який містив саундтреки до однойменного фільму ''«[[Безумство Джеппо]]»''.<ref name="oldies-goldies.ru" /><ref name="Geppo-Il-Folle">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Geppo-Il-Folle/master/46784|title=Adriano Celentano - Ti avrò|website=discogs.com|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=2 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161202193631/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Geppo-Il-Folle/master/46784}} {{ref-en}}</ref> Як і попередній альбом ''«Ti avrò»'', платівка містила 6 треків, три пісні виконувалися англійською мовою.<ref name="oldies-goldies.ru" /> Альбом вийшов накладом у 800.000 копій і посів 6 позицію в італійських чартах.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad78" /> Крім Італії, платівка вийшла у Франції і Німеччині.<ref name="Geppo-Il-Folle" /> Пісні ''«Geppo»'' і ''«Hello America»'' виконувалися співаком для різних телепередач, в одній з яких Челентано співаючи поздоровляв французьку рок-зірку [[Джонні Голлідей|Джонні Холлідея]] з 20-річчам творчої кар'єри.<ref>{{Youtube|IDb-fsnR3eg|Adriano Celentano Geppo *}}</ref>


Окрім цього, того року вийшла збірка-антологія ''«[[Antologia (1957—1980)]]»'', яка складалася з п'яти LP-платівок, що містили пісні Челентано з 1958 по 1979 роки.
У 1979 році Адріано відновив гастролі і повторив успіх попереднього турне, наприклад: на [[Олімпійський стадіон (Турин)|стадіоні ''«Комуналь»'']] у [[Турин]]і зібралося 45.000 чоловік, на ''[[Сан-Паоло (стадіон)|«Сан-Паоло»]]'' в [[Неаполь|Неаполі]]&nbsp;— 65.000, на концерті в [[Ріміні]]&nbsp;— 50.000.<ref>{{cite news|url=http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|title=Adriano Celentano|website=seppiolus.it|accessdate=3 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180326141412/http://www.seppiolus.it/musica/ac/ac.html|archivedate=26 березня 2018|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Протягом гастролей 1979 року Челентано в сумі зібрав 950.000 слухачів.<ref>{{cite web|url=http://www.last.fm/it/music/Adriano+Celentano/+wiki|title=Adriano Celentano|website=last.fm|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=9 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150909074959/http://www.last.fm/it/music/Adriano+Celentano/+wiki}} {{ref-it}}</ref> Кульмінацією турне став концерт 16 вересня, який транслювався наживо під назвою ''«Страх тріумфу» («Paura di trionfo»)'' на телеканалі [[Rai 2]], що встановив багатомільйонний рекорд переглядів.<ref>{{cite web|url=http://www.ilmondodiadriano.it/index.php/it/pensiero/comunicazione/televisione/paura-di-un-trionfo|title=Paura di un trionfo|website=ilmondodiadriano.it|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150721205335/http://www.ilmondodiadriano.it/index.php/it/pensiero/comunicazione/televisione/paura-di-un-trionfo|archivedate=21 липня 2015|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref>
[[Файл:Adriano Celentano e Claudia Mori nel 1970.jpg|міні|праворуч|190пкс|Челентано і Клаудія Морі, 1970-ті роки]]
У 1979 році почалася успішна співпраця Челентано з композитором [[Тото Кутуньйо]], який написав музику до двох альбомів&nbsp;— ''«[[Soli]]»'' і ''«[[Un po' artista un po' no]]»''. Альбом ''«Soli» («Наодинці»)'' виконаний у стилях попрок, шансон та диско, став одним із найбільш популярних у творчості співака і мав великий успіх.<ref name="discogs 1979" /><ref>{{cite web|url=http://inter-fan.ru/golb/onairda_onatnelehc_jihsjentsevzi_kihhslelob_ogoksnalim_touq_aretni_touq/2012-03-18-14|title=Адриано Челентано — Известнейший болельщик миланского "Интера"|website=inter-fan.ru|accessdate=24 вересня 2016|archive-date=26 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160426082605/http://inter-fan.ru/golb/onairda_onatnelehc_jihsjentsevzi_kihhslelob_ogoksnalim_touq_aretni_touq/2012-03-18-14}} {{ref-ru}}</ref> ''«Soli»'' протримався на вершині італійського чарту 55 тижнів, де посідав 2 позицію у 1979 році, всього випущено 1 мільйон платівок в Італії і 2 мільйони поза її межами.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1979.htm|title= Gli album più venduti del 1979|website= hitparadeitalia.it|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 11 серпня 2011|archive-url= https://web.archive.org/web/20110811065029/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1979.htm}} {{ref-it}}</ref> Крім Італії, випускався в Німеччині, Іспанії, Туреччині, Франції, Греції і Сирії.<ref name="discogs 1979">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Soli/master/33236|title=Adriano Celentano ‎– Soli|website=discogs.com|accessdate=3 грудня 2016|archive-date=9 квітня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150409071358/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Soli/master/33236}} {{ref-en}}</ref> Також платівка ''«Soli»'' видавалася в СРСР великими тиражами Всесоюзною фірмою грамплатівок ''«[[Мелодія (лейбл)|Мелодія»]]'' між 1982—1989 роками.<ref name="discogs 1979" /><ref name="colta.ru" /> Це вплинуло на велику популярність Челентано в СРСР, в якому в той час відбувся справжній зліт італійської естради.<ref name="colta.ru">{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|date=22 січня 2013|accessdate=3 грудня 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-it}}</ref> Для пісень альбому характерні легкі мелодії, що добре запам'ятовуються, і прості тексти. Композиції ''«Soli»'', ''«Amore no»'' і ''«Pay, pay, pay»'' стали одними з найпопулярніших пісень у творчості виконавця.<ref name="Soli 1" /> ''«Pay, pay, pay»'' Челентано співав разом з Клаудією Морі. Також платівка містила два раніше опублікованих твори: змінену версію пісні ''«Stivali e colbacco»'' 1970 року і ''«People»''&nbsp;— кавер-версію однойменної композиції відомої американської співачки [[Барбра Стрейзанд|Барбри Стрейзанд]].<ref name="Soli 1">{{cite web|url=http://musicday.me/album-25025-adriano-celentano-soli|title=Альбом Soli|website=musicday.me|accessdate=4 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161220043728/http://musicday.me/album-25025-adriano-celentano-soli|archivedate=20 грудня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Найбільший успіх мала заголовна пісня альбому&nbsp;— ''«[[Soli (пісня)|Soli»]]'', яка очолювала чарт Італії протягом 1979/80 років, вона розповідала про буденне життя пари закоханих, які відгородилися від зовнішнього світу.<ref>{{cite web|url=http://www.aif.ru/dontknows/1226539|title=5 самых популярных песен Тото Кутуньо|website=aif.ru|publisher=Аліна Клещенко|date=2013|accessdate=8 листопада 2016|archive-date=9 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161109021918/http://www.aif.ru/dontknows/1226539}} {{ref-ru}}</ref>


==== Погіршення відносин з Джино Сантерколе ====
Кутуньйо цього часу став партнером Челентано з гри в теніс та футбол. Він також написав для Челентано свій найвідоміший хіт ''«[[L'italiano]]» («Італієць»)'', але Адріано відмовився від нього, вирішивши виконання цієї пісні «великою відповідальністю».<ref>{{cite news|url= http://sobytiya.net.ua/archive,date-2008_12_29,article-toto_kytyno_ykrainskim_myjchinam_oche/article.html|title= ТОТО КУТУНЬО: «Украинским мужчинам очень повезло. Особенно с женщинами, баней и водкой!»|date= 2008|website= sobytiya.net.ua|publisher= Олександр Левіт|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://www.webcitation.org/68gT2Bxhi?url=http://sobytiya.net.ua/archive,date-2008_12_29,article-toto_kytyno_ykrainskim_myjchinam_oche/article.html|archivedate= 25 червня 2012|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref>
Після одруження Челентано на Клаудії Морі, його племінник та творчий соратник, [[Джино Сантерколе]], теж закохався і одружився на сестрі Морі, Анні Мороні. У Анни народилося двоє дітей. У другій половині 1970-х років між Сантерколе і Челентано, відбулося погіршення відносин, через розпад шлюбу між Джино і Анною. В пресі писалося, що Клаудія і Джино ненавидять один одного, виникли сімейні суперечки, у яких Челентано прийняв сторону своєї дружини і відмовився від спілкування з племінником. І хоча Сантерколе продовжував й далі писати музику для Челентано, наприклад, у альбомі ''«[[Atmosfera]]»'', відносини між ними залишалися досить прохолодними. Потім Джино знову одружився, завів дітей та відкрив ресторан в Римі. Сантерколе багато років страждав депресією через розрив з Челентано, через що, у 1981 році він, спільно з Доном Бакі, написав пісню ''«Я спалю тебе, Адріано» («Adriano t'incendierò»)'', яка стала сенсацією і шокувала публіку, тому що вважалась образливою для Челентано. Пісня вийшла окремою платівкою і посідала високі позиції в італійських чартах. Оскільки пісня була виконана родичем, Челентано спочатку не відреагував на її вихід, але у 1987 році запросив Джино на свою телепрограму ''«Fantastico»'' виконати її.<ref name="litread.me" /><ref>{{Cita news|lingua=it|url=https://spettacoliecultura.ilmessaggero.it/musica/gino_santercole_moglie_melu_nella_notte_mi_ha_detto_non_sai_cosa_sta_accadendo-3786957.html|titolo=Morto Gino Santercole, la moglie Melù: «Nella notte mi ha detto "Non sai cosa sta accadendo"»|accesso=2018-06-19}}</ref> За повідомленням італійського фан-клубу Челентано ''«ACfans»'', Адріано не з'явився на похоронах свого племінника, приславши лише поховальний вінок, можливо, через те, що він мешкав в іншому місті&nbsp;— Гальб'яте.

Також 1979 року вийшла збірка-антологія ''«[[Antologia (1957—1980)]]»'', який складався з п'яти LP-платівок, що містили пісні Челентано з 1958 по 1979 роки.

==== Ускладнення стосунків з Джино Сантерколе ====
Після одруження Челентано на Клаудії Морі, його племінник та творчий соратник, [[Джино Сантерколе]], теж закохався і одружився на сестрі Морі, Анні Мороні. У Анни народилося двоє дітей. У другій половині 1970-х років між Сантерколе і Челентано, відбулося погіршення відносин, через розпад шлюбу між Джино і Анною. В пресі писалося, що Клаудія і Джино ненавидять один одного, виникли сімейні суперечки, у яких Челентано прийняв сторону своєї дружини і відмовився від спілкування з племінником. І хоча Сантерколе продовжував й далі писати музику для Челентано, наприклад, у альбомі ''«[[Atmosfera]]»'', відносини між ними залишалися досить прохолодними. Потім Джино знову одружився, завів дітей та відкрив ресторан в Римі. Сантерколе багато років страждав депресією через розрив з Челентано, через що, у 1981 році він, спільно з Доном Бакі, написав пісню ''«Я спалю тебе, Адріано» («Adriano t'incendierò»)'', яка стала сенсацією і шокувала публіку, тому що вважалась образливою для Челентано. Пісня вийшла окремою платівкою і посідала високі позиції в італійських чартах. Оскільки пісня була виконана родичем, Челентано спочатку не відреагував на її вихід, але у 1987 році запросив Джино на свою телепрограму ''«Fantastico»'' виконати її.<ref name="litread.me" /> У 1999 році Сантерколе брав участь у записі альбому співака [[Піо Треббі]], колишнього учасника студії ''«Clan Celentano»'', який переживав період фінансової скрути. Щоб допомогти своєму другові, Сантерколе зв'язався з Челентано, який вирішив дозволити їм взяти участь в епізоді свого телешоу ''«[[Francamente me ne infischio]]»''. Подія ознаменувала мир між Сантерколе і Челентано, після розбіжностей в минулому. У вересні 2008 року, Сантерколе, разом з Челентано, був гостем [[Венеційський кінофестиваль|Венеційського кінофестивалю]], будучи на прем'єрі ремастованої версії фільму ''«Юппі-Ду»''. У 2018 році Сантерколе помер від серцевого нападу, у своєму будинку в [[Рим]]і.<ref>{{Cita news|lingua=it|url=https://spettacoliecultura.ilmessaggero.it/musica/gino_santercole_moglie_melu_nella_notte_mi_ha_detto_non_sai_cosa_sta_accadendo-3786957.html|titolo=Morto Gino Santercole, la moglie Melù: «Nella notte mi ha detto "Non sai cosa sta accadendo"»|accesso=2018-06-19}}</ref> За повідомленням італійського фан-клубу Челентано ''«ACfans»'', Адріано не з'явився на похоронах свого племінника, приславши лише поховальний вінок, можливо, через те, що він мешкав в іншому місті&nbsp;— Гальб'яте.


=== 1980—1989: Зірка телешоу ===
=== 1980—1989: Зірка телешоу ===
Рядок 381: Рядок 331:
До середини 1980-х продовжує зберігатися висока творча активність співака, у період між 1981—1987 роками записується 7 студійних альбомів, що поєднується зі зніманнями в кіно. Також у 1982 році вийшла перша автобіографічна книга Адріано ''«[[Рай — це білий кінь, який ніколи не втомлюється]]» («Il paradiso è un cavallo bianco che non suda mai»)'' у співавторстві з журналісткою Лудовікою Ріпа ді Меана.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/books/books.shtml|title=Книги|date=2014|website=celentano.ru|publisher=Primavera|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=20 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141020125324/http://www.celentano.ru/rus/books/books.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У книзі Челентано згадував свою молодість, любовні романи, говорив про дружину, дітей і роботу, висловлював свої погляди. Челентано запевняв, що для нього існує тільки три речі: будинок, церква і кіно.<ref name="Богемський" />
До середини 1980-х продовжує зберігатися висока творча активність співака, у період між 1981—1987 роками записується 7 студійних альбомів, що поєднується зі зніманнями в кіно. Також у 1982 році вийшла перша автобіографічна книга Адріано ''«[[Рай — це білий кінь, який ніколи не втомлюється]]» («Il paradiso è un cavallo bianco che non suda mai»)'' у співавторстві з журналісткою Лудовікою Ріпа ді Меана.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/books/books.shtml|title=Книги|date=2014|website=celentano.ru|publisher=Primavera|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=20 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141020125324/http://www.celentano.ru/rus/books/books.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У книзі Челентано згадував свою молодість, любовні романи, говорив про дружину, дітей і роботу, висловлював свої погляди. Челентано запевняв, що для нього існує тільки три речі: будинок, церква і кіно.<ref name="Богемський" />
[[Файл:Pallacanestro (Cantu).jpg|міні|праворуч|190пкс|Челентано грає у баскетбол, кадр з фільму ''«[[Приборкання норовистого]]»'' (1980)]]
[[Файл:Pallacanestro (Cantu).jpg|міні|праворуч|190пкс|Челентано грає у баскетбол, кадр з фільму ''«[[Приборкання норовистого]]»'' (1980)]]
У 1980 році вийшов один з найвідоміших альбомів Челентано ''«[[Un po' artista un po' no]]» («Трохи артист, трохи ні»)'', в жанрах [[поп-рок|попрок]] і [[шансон]].<ref name="discogs">{{cite web|url= http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Un-Po-Artista-Un-Po-No/master/46267|title= Adriano Celentano ‎– Un Po' Artista Un Po' No|website= discogs.com|accessdate= 1 березня 2015|archive-date= 9 вересня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150909102242/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Un-Po-Artista-Un-Po-No/master/46267}} {{ref-en}}</ref> Альбом посідав 3 позицію в італійському [[чарт]]і «Топ-100» 1980 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1980.htm|title=Adriano Celentano ‎– Un Po' Artista Un Po' No|website=hitparadeitalia.it|accessdate=22 лютого 2017|archive-date=25 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130525132610/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1980.htm}} {{ref-it}}</ref> Крім Італії, альбом видавався в Німеччині, Франції, Греції, Югославії і Туреччині.<ref name="discogs" /> Його наклад склав 990.000 копій.<ref name="destobesser.com" /> Попри те, що музику до всіх пісень написав Тото Кутуньйо&nbsp;— на офіційному «кланівському» виданні альбому, крім етикетки платівки, не згадувалося про авторство цього композитора.<ref>{{cite web|url=https://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=ADRIANO CELENTANO|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=16 лютого 2017|archive-date=16 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170216131009/https://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref> Тексти до пісень написав Крістіано Мінеллоно, Клаудія Морі і Мікі Дель Прете. Найпопулярнішим [[хіт]]ом альбому стала пісня ''«Il tempo se ne va» («Час минув»)'', присвячена старшій дочці Челентано&nbsp;— [[Розіта Челентано|Розіті]], яка посіла 2 сходинку в чарті Італії. Оформленням для обкладинки альбому послужило фото з журналу ''«[[Playboy]]»'' (видання для Італії, за лютий 1980 року), де були зображені Челентано з акторкою і фотомоделлю [[Памела Праті|Памелою Праті]].<ref>{{cite web|url= http://www.glossaryone.com/content/pmom.cfm?language=2&country_id=12&year=1980|title= Playboy 1980 Italy|website= glossaryone.com|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 27 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160927043849/http://www.glossaryone.com/content/pmom.cfm?language=2&country_id=12&year=1980}} {{ref-en}}</ref> Сім пісень з альбому виходили як сингли в 7 європейських країнах&nbsp;— ''«Il Tempo Se Ne Va»'', ''«Non Se Ne Parla Nemmeno»'', ''«Un Po' Artista Un Po' No»'', ''«Se Non E'Amore»'', ''«Una Parola Non Ci Scappa Mai»'', ''«Manifesto»'' і ''«L'Orologio»''.<ref name="discogs 5" /> Також у 1980 році вийшов сингл ''«Innamorata, Incavolata A Vita»'', який випускався в Італії, Іспанії, Німеччині та Франції.
У 1980 році вийшов один з найвідоміших альбомів Челентано ''«[[Un po' artista un po' no]]» («Трохи артист, трохи ні»)'', в жанрах [[поп-рок|попрок]] і [[шансон]].<ref name="discogs">{{cite web|url= http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Un-Po-Artista-Un-Po-No/master/46267|title= Adriano Celentano ‎– Un Po' Artista Un Po' No|website= discogs.com|accessdate= 1 березня 2015|archive-date= 9 вересня 2015|archive-url= https://web.archive.org/web/20150909102242/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Un-Po-Artista-Un-Po-No/master/46267}} {{ref-en}}</ref> Альбом посідав 3 позицію в італійському [[чарт]]і «Топ-100» 1980 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1980.htm|title=Adriano Celentano ‎– Un Po' Artista Un Po' No|website=hitparadeitalia.it|accessdate=22 лютого 2017|archive-date=25 травня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130525132610/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1980.htm}} {{ref-it}}</ref> Його наклад склав 990.000 копій.<ref name="destobesser.com" /> Попри те, що музику до всіх пісень написав Тото Кутуньйо&nbsp;— на офіційному «кланівському» виданні альбому, крім етикетки платівки, не згадувалося про авторство цього композитора.<ref>{{cite web|url=https://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=ADRIANO CELENTANO|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=16 лютого 2017|archive-date=16 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170216131009/https://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref> Найпопулярнішим [[хіт]]ом альбому стала пісня ''«Il tempo se ne va» («Час минув»)'', присвячена старшій дочці Челентано&nbsp;— [[Розіта Челентано|Розіті]], яка посіла 2 сходинку в чарті Італії. Оформленням для обкладинки альбому послужило фото з журналу ''«[[Playboy]]»'' (видання для Італії, за лютий 1980 року), де були зображені Челентано з акторкою і фотомоделлю [[Памела Праті|Памелою Праті]].<ref>{{cite web|url= http://www.glossaryone.com/content/pmom.cfm?language=2&country_id=12&year=1980|title= Playboy 1980 Italy|website= glossaryone.com|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 27 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160927043849/http://www.glossaryone.com/content/pmom.cfm?language=2&country_id=12&year=1980}} {{ref-en}}</ref>


У 1981 році вийшов альбом ''«[[Deus]]» («Бог»)'', який являв собою збірку кавер-версій ([[триб'ют-альбом]]) італійською мовою відомих пісень-хітів англомовних музикантів, таких як: [[Гаррі Белафонте]], [[Артур Крудап]], [[Джо Кокер]], [[Рей Чарльз]], [[Білл Хейлі]] й інші. Добірка пісень представлена стилями рок-н-рол, попрок і [[реггі]].<ref name="Deus">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Deus/release/2105921|title=Adriano Celentano ‎– Deus|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=9 липня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130709001818/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Deus/release/2105921}} {{ref-en}}</ref> Альбом посів 5 позицію в італійському чарті 1981 року, крім Італії він випускався в Іспанії, Німеччині, Франції і Туреччині.<ref name="Deus" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1981.htm|title= Gli album più venduti del 1981|website= hitparadeitalia.it|accessdate= 20 листопада 2016|archive-date= 7 квітня 2012|archive-url= https://web.archive.org/web/20120407103037/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1981.htm}} {{ref-it}}</ref> У створені італійських версій пісень, крім Челентано, брали участь Пінуччіо Піраццолі, Крістіано Мінеллоно, Лучано Беретта, Лео К'йоссо і Мікі Дель Прете.<ref name="Deus" /> Шість пісень з альбому виходили як сингли в чотирьох країнах Європи&nbsp;— ''«[[L'Artigiano]]»'', ''«Mi Fanno Ridere»'', ''«Deus»'', ''«L'estate è già qua»'', ''«Crazy Movie»'' і ''«Quando»''.<ref name="discogs 5">{{cite web|url=https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=8|title=Adriano Celentano ‎– Singles & EPs|website=discogs.com|accessdate=22 лютого 2017|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129223050/https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=8}} {{ref-en}}</ref> Композиція ''«Crazy movie» («Божевільна кінокартина»)'' також звучала у фільмі ''«[[Шалено закоханий]]»'' (у сцені, коли герой Челентано їде вулицею на роликових ковзанах).<ref>{{Youtube|9UQjF0t3sIk|Adriano Celentano - Cracy Movie (So Glad You're Mine)}}</ref>
У 1981 році вийшов альбом ''«[[Deus]]» («Бог»)'', який являв собою збірку кавер-версій ([[триб'ют-альбом]]) італійською мовою відомих пісень-хітів англомовних музикантів, таких як: [[Гаррі Белафонте]], [[Артур Крудап]], [[Джо Кокер]], [[Рей Чарльз]], [[Білл Хейлі]] й інші. Добірка пісень представлена стилями рок-н-рол, попрок і [[реггі]].<ref name="Deus">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Deus/release/2105921|title=Adriano Celentano ‎– Deus|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=9 липня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130709001818/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Deus/release/2105921}} {{ref-en}}</ref> Альбом посів 5 позицію в італійському чарті 1981 року.<ref name="Deus" /><ref>{{cite web|url= http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1981.htm|title= Gli album più venduti del 1981|website= hitparadeitalia.it|accessdate= 20 листопада 2016|archive-date= 7 квітня 2012|archive-url= https://web.archive.org/web/20120407103037/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1981.htm}} {{ref-it}}</ref>


Також у 1981 році телеканал Rai 1 випустив однойменну авторську передачу-[[вар'єте]] Челентано ''«[[Un po' artista un po' no (телепередача)|Un po' artista un po' no»]]'', у якій були показані кліпи до пісень: ''«Non se ne parla nemmeno»'', ''«Deus»'', ''«Un po' artista un po' no»'', ''«Se non e' amore»'', ''«Prisencolinensinainciusol»'', ''«Il ragazzo della via Gluck»'' і ''«L'artigiano»''.<ref name="musicaitaliana.ru" /> У передачі також взяли участь акторки [[Орнелла Муті]] і [[Міллі Карлуччі]].<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/films/tv/artista.htm|title=Un po' artista un po' no|website=celentano.ru|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=21 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161121041943/http://www.celentano.ru/films/tv/artista.htm}} {{ref-ru}}</ref>
Також у 1981 році телеканал Rai 1 випустив однойменну авторську передачу-[[вар'єте]] Челентано ''«[[Un po' artista un po' no (телепередача)|Un po' artista un po' no»]]'', у якій були показані кліпи до нових та раніше випущених пісень співака.<ref name="musicaitaliana.ru" /> У передачі також взяли участь [[Орнелла Муті]] і [[Міллі Карлуччі]].<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/films/tv/artista.htm|title=Un po' artista un po' no|website=celentano.ru|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=21 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161121041943/http://www.celentano.ru/films/tv/artista.htm}} {{ref-ru}}</ref>


У першій половині 1980-х років в альбомах Челентано з'явилася музика в стилі [[синті-поп]], що відноситься до [[електронна музика|електронної музики]], в якому [[синтезатор]] є панівним музичним інструментом. Синті-поп був частиною [[Нова хвиля (музичний напрям)|нової хвилі]] кінця 1970-х і до середини 1980-х років.<ref>{{cite web|url=http://melin66.ru/ar144.html|title=Synth-pop (Синти-поп)|website=melin66.ru|accessdate=22 лютого 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170223043536/http://melin66.ru/ar144.html|archivedate=23 лютого 2017|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> [[Аранжування]] до альбомів 1981—1987 років створював [[Пінуччіо Піраццолі]] (раніше був учасником гурту ''«[[I Ragazzi Della Via Gluck]]»''), постійними учасниками записів були Гаетано Леандро (синтезатор), [[Леле Мелотті]] (ударні), Паоло Стеффан (гітара). Продюсер всіх альбомів&nbsp;— Мікі Дель Прете.
У першій половині 1980-х років в альбомах Челентано з'явилася музика в стилі [[синті-поп]], що відноситься до [[електронна музика|електронної музики]], в якому [[синтезатор]] є панівним музичним інструментом. Синті-поп був частиною [[Нова хвиля (музичний напрям)|нової хвилі]] кінця 1970-х і до середини 1980-х років.<ref>{{cite web|url=http://melin66.ru/ar144.html|title=Synth-pop (Синти-поп)|website=melin66.ru|accessdate=22 лютого 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170223043536/http://melin66.ru/ar144.html|archivedate=23 лютого 2017|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> [[Аранжування]] до альбомів 1981—1987 років створював [[Пінуччіо Піраццолі]] (раніше був учасником гурту ''«[[I Ragazzi Della Via Gluck]]»''), постійними учасниками записів були Гаетано Леандро (синтезатор), [[Леле Мелотті]] (ударні), Паоло Стеффан (гітара). Продюсер всіх альбомів&nbsp;— Мікі Дель Прете.
[[Файл:Lino Rossi con Adriano Celentano.jpg|міні|праворуч|190пкс|Челентано з музикантами-учасниками його виступів, початок 1980-х років]]
[[Файл:Lino Rossi con Adriano Celentano.jpg|міні|праворуч|190пкс|Челентано з музикантами-учасниками його виступів, початок 1980-х років]]
У 1982 році вийшов альбом ''«[[Uh… uh…]]»'', виконаний у стилях італо-диско, попрок і синті-поп.<ref name="discogs1982" /> Того ж року у січневому випуску телепередачі ''«[[Domenica in]]»'' на презентації фільму ''«[[Бінго-Бонго]]»'', на якій була присутня акторка [[Кароль Буке]], Челентано виконав дві пісні з альбому&nbsp;— ''«Jungla di città» («Джунглі міста»)'' і ''«Conto Su Di Te» («Я покладаюся на тебе»)''.<ref>{{Youtube|djXULZhHLSU|Adriano Celentano Jungla di Citta Domenica In '82 - 1}}</ref><ref>{{Youtube|85B_Vdvj7DI|Adriano Celentano Conto Su di Te Domenica In '82 - 2}}</ref> Пісні з альбому ''«Uh… uh…»'' і ''«Jungla di città»'' були саундтреками до фільму ''«Бінго-Бонго»'' (обкладинкою платівки послужив кадр з цієї комедії).<ref>{{Youtube|Unb4dPw_QhQ|Adriano CELENTANO - UH… UH…}}</ref><ref>{{Youtube|WJ-9_uHdhLc|Adriano Celentano - Jungla Di Citta}}</ref> Тематика деяких пісень альбому стосувалася проблем екології.<ref name="music.com.ua" /> Заголовна пісня ''«Uh… uh…»'', написана Челентано, закликала до дбайливого ставлення до тварин, а ''«Jungla di città»'' звучала як послання в якому артист і його персонаж звертався до публіки з гаслом: ''«Досить зоологічних садів, клітин, акваріумів! Припиніть полювання! Припиніть викачувати нафту з землі!»''.<ref>{{cite web|url=http://www.k1.ua/ru/about/news/2016/04/29/Adriano_Celentano_music|title=Любимые песни неподражаемого Адриано Челентано|website=k1.ua|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120010618/http://www.k1.ua/ru/about/news/2016/04/29/Adriano_Celentano_music}} {{ref-ru}}</ref><ref name="viktorova 5" /> Платівка посіла 8 позицію у чарті Італії 1982 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1982.htm|title=Gli album più venduti del 1982|website=hitparadeitalia.it|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=23 травня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6GpUms7OE?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1982.htm}} {{ref-it}}</ref> Музику до більшості пісень написав [[Джанкарло Бігацці]], для бек-вокалу у пісні ''«Niente di nuovo»'' запросили співачку [[Лоредана Берте]].<ref name="discogs1982">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-UhUh/release/1457960|title=Adriano Celentano ‎– Uh…Uh…|website=discogs.com|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129222319/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-UhUh/release/1457960}} {{ref-en}}</ref> Пісню з альбому ''«Conto Su Di Te»'' Челентано присвятив своєму синові&nbsp;— Джакомо.<ref>{{cite web|url=http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-conto-su-di-te-2456|title=Adriano Celentano — Conto Su Di Te|website=learnsongs.ru|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104144730/http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-conto-su-di-te-2456}} {{ref-ru}}</ref> П'ять пісень альбому вийшли як сингли у різних країнах Європи&nbsp;— ''«Uh… Uh…»'', ''«Jungla Di Città»'', ''«Giornata Nein»'', ''«Conto Su Di Te»'' і ''«Uomo»'' (випускалася у СРСР фірмою ''«Мелодія»'' під назвою ''«Люди»'' у 1983—1985 роках).<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=8|title=Adriano Celentano Discography|website=discogs.com|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129223050/https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=8}} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Адриано-Челентано-Люди/master/205537|title=Адриано Челентано ‎– Люди|website=discogs.com|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=12 грудня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20091212225148/http://www.discogs.com/Адриано-Челентано-Люди/master/205537}} {{ref-en}}</ref> Також у 1982 році вийшла платівка з синглами ''«Uel Mae Sae»'' і ''«We're Gonna Move»''.
У 1982 році вийшов альбом ''«[[Uh… uh…]]»'', виконаний у стилях італо-диско, попрок і синті-поп.<ref name="discogs1982" /> Того ж року у січневому випуску телепередачі ''«[[Domenica in]]»'' на презентації фільму ''«[[Бінго-Бонго]]»'', на якій була присутня акторка [[Кароль Буке]], Челентано виконав дві пісні з альбому&nbsp;— ''«Jungla di città» («Джунглі міста»)'' і ''«Conto Su Di Te» («Я покладаюся на тебе»)''.<ref>{{Youtube|85B_Vdvj7DI|Adriano Celentano Conto Su di Te Domenica In '82 - 2}}</ref> Пісні з альбому ''«Uh… uh…»'' і ''«Jungla di città»'' були саундтреками до фільму ''«Бінго-Бонго»'' (обкладинкою платівки послужив кадр з цієї комедії).<ref>{{Youtube|Unb4dPw_QhQ|Adriano CELENTANO - UH… UH…}}</ref> Тематика деяких пісень альбому стосувалася проблем екології.<ref name="music.com.ua" /> Заголовна пісня ''«Uh… uh…»'', написана Челентано, закликала до дбайливого ставлення до тварин, а ''«Jungla di città»'' звучала як послання в якому артист і його персонаж звертався до публіки з гаслом: ''«Досить зоологічних садів, клітин, акваріумів! Припиніть полювання! Припиніть викачувати нафту з землі!»''.<ref>{{cite web|url=http://www.k1.ua/ru/about/news/2016/04/29/Adriano_Celentano_music|title=Любимые песни неподражаемого Адриано Челентано|website=k1.ua|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120010618/http://www.k1.ua/ru/about/news/2016/04/29/Adriano_Celentano_music}} {{ref-ru}}</ref><ref name="viktorova 5" /> Платівка посіла 8 позицію у чарті Італії 1982 року.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1982.htm|title=Gli album più venduti del 1982|website=hitparadeitalia.it|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=23 травня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6GpUms7OE?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1982.htm}} {{ref-it}}</ref> Музику до більшості пісень написав [[Джанкарло Бігацці]], для бек-вокалу у пісні ''«Niente di nuovo»'' запросили співачку [[Лоредана Берте]].<ref name="discogs1982">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-UhUh/release/1457960|title=Adriano Celentano ‎– Uh…Uh…|website=discogs.com|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129222319/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-UhUh/release/1457960}} {{ref-en}}</ref> Пісню з альбому ''«Conto Su Di Te»'' Челентано присвятив своєму синові&nbsp;— Джакомо.<ref>{{cite web|url=http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-conto-su-di-te-2456|title=Adriano Celentano — Conto Su Di Te|website=learnsongs.ru|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=4 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161104144730/http://learnsongs.ru/song/adriano-celentano-conto-su-di-te-2456}} {{ref-ru}}</ref>


Також у 1982 році Клаудія Морі виконала на фестивалі в Сан-Ремо пісню ''«Non succederà più»'', з якою вона посіла перше місце у чарті. Пісня, яка мала певний комерційний успіх також в Іспанії, Франції та Німеччині, містила вокальне [[інтермецо (музика)|інтермеццо]] з Адріано Челентано. Цей успіх допоміг подружній парі у, якійсь мірі, кризовий час, викликаний романом Адріано з Орнеллою Муті, і тому її текст був зрозумілий як автобіографічний.
Також у 1982 році Клаудія Морі виконала на фестивалі в Сан-Ремо пісню ''«Non succederà più»'', з якою вона посіла перше місце у чарті. Пісня, яка мала певний комерційний успіх також в Іспанії, Франції та Німеччині, містила вокальне [[інтермецо (музика)|інтермеццо]] з Адріано Челентано. Цей успіх допоміг подружній парі пережити у, якійсь мірі, кризовий час, викликаний романом Адріано з Орнеллою Муті, і тому її текст був зрозумілий як автобіографічний.


1 жовтня 1983 року вийшов альбом ''«[[Atmosfera]]» («Атмосфера»)'' у стилях попрок і синті-поп.<ref name="Atmosfera" /><ref name="Atmosfera2" /> Пісні з нього презентувався на телебаченні у передачах ''«Domenica in»'' і ''«Fantastico»'' 4 сезону (1983).<ref>{{Youtube|E65FnmjdBMU|ADRIANO CELENTANO & PIPPO BAUDO (PRIMA PAGINA - DOMENICA IN' 1983)}}</ref><ref>{{Youtube|p_UT3Ndl_JM|Adriano Celentano Fantastico 83 - Atmosfera- Cammino}}</ref> Платівка складалася з 8-ми композицій, вийшла накладом 300.000 копій і посіла лише 18 позицію у [[чарт]]і Італії «Топ-100» найкращих альбомів 1983 року.<ref name="destobesser.com" /><ref name="Atmosfera">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Atmosfera/release/5277215#add-new-review|title=Adriano Celentano ‎– Atmosfera|website=discogs.com|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129223529/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Atmosfera/release/5277215#add-new-review}} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1983.htm|title=Gli album più venduti del 1983|website=hitparadeitalia.it|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=29 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6DGlWaaMZ?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1983.htm}} {{ref-en}}</ref> До заголовної пісні альбому&nbsp;— ''«Atmosfera»'' увійшли уривки композицій всесвітньо відомої ''«Les Feuilles Mortes»'' французьких авторів [[Жозеф Косма|Жозефа Косми]] і [[Жак Превер|Жака Превера]] та хіта ''«Una carezza in un pugno»''.<ref name="Atmosfera2">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/disco/1983_atmosfera.htm|title=Альбом Atmosfera|website=celentano.ru|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120153239/http://www.celentano.ru/disco/1983_atmosfera.htm}} {{ref-en}}</ref> Крім Челентано, авторами пісень альбому були [[Лучано Беретта]], [[Мікі Дель Прете]], [[Джино Сантерколе]] і [[Кастеллано і Піполо]].<ref name="Atmosfera" /> Чотири пісні з альбому виходили як сингли&nbsp;— ''«Sound Di Verità»'', ''«Dipenderà Da Te»'', ''«Atmosfera»'' і ''«Prima Pagina»''.<ref name="discogs 5" />
1 жовтня 1983 року вийшов альбом ''«[[Atmosfera]]» («Атмосфера»)'' у стилях попрок і синті-поп.<ref name="Atmosfera2" /> Пісні з нього презентувався на телебаченні у передачах ''«Domenica in»'' і ''«Fantastico»'' 4 сезону (1983).<ref>{{Youtube|E65FnmjdBMU|ADRIANO CELENTANO & PIPPO BAUDO (PRIMA PAGINA - DOMENICA IN' 1983)}}</ref> Платівка вийшла накладом 300.000 копій і посіла лише 18 позицію у [[чарт]]і Італії «Топ-100» найкращих альбомів 1983 року.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1983.htm|title=Gli album più venduti del 1983|website=hitparadeitalia.it|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=29 грудня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/6DGlWaaMZ?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1983.htm}} {{ref-en}}</ref> До заголовної пісні альбому&nbsp;— ''«Atmosfera»'' увійшли уривки композицій всесвітньо відомої ''«Les Feuilles Mortes»'' французьких авторів [[Жозеф Косма|Жозефа Косми]] і [[Жак Превер|Жака Превера]] та хіта ''«Una carezza in un pugno»''.<ref name="Atmosfera2">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/disco/1983_atmosfera.htm|title=Альбом Atmosfera|website=celentano.ru|accessdate=20 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120153239/http://www.celentano.ru/disco/1983_atmosfera.htm}} {{ref-en}}</ref> Крім Челентано, авторами пісень альбому були [[Лучано Беретта]], [[Мікі Дель Прете]], [[Джино Сантерколе]] і [[Кастеллано і Піполо]].<ref name="Atmosfera" />


У 1984 і 1986 роках знову вийшли триб'ют-альбоми ''«[[I miei americani]]»'' і ''«[[I miei americani 2]]» («Мої американці»)''. Аналогічно платівці ''«Deus»'', до обох альбомів увійшли кавер-версії пісень англомовних виконавців, наприклад: ''«[[Boney M.]]»'', ''«[[The Beatles]]»'', [[Ненсі Сінатра]], [[Рей Чарльз]], ''«[[The Platters]]»'', [[Елвіс Преслі]], ''«[[The Art Company]]»'', [[Білл Хейлі]], [[Пол Анка]], [[Літл Річард]] й інші.<ref name="Americani 2">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini-2/release/1742942|title=Adriano Celentano ‎– I Miei Americani 2 (Tre Puntini)|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=21 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170221010139/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini-2/release/1742942}} {{ref-en}}</ref><ref name="Americani" /> Всі пісні альбомів перекладені італійською мовою, в них були дещо змінені аранжування. Переклад текстів пісень максимально наближений до оригіналу.<ref name="Adriano Celentano: История">{{cite web|url=http://ultra-music.com/articles/stories/442|title=Adriano Celentano: История|website=ultra-music.com|date=2006|publisher=Прес-реліз|accessdate=20 лютого 2017|archive-date=21 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170221013314/http://ultra-music.com/articles/stories/442}} {{ref-ru}}</ref> Добірка пісень обох платівок була у стилях шансон і попрок.<ref name="Americani">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini/release/2056038|title=Adriano Celentano ‎– I Miei Americani (Tre Puntini)|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129234136/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini/release/2056038}} {{ref-en}}</ref> На вибір теми альбомів вплинула прихильність Челентано до англомовних музикантів.<ref name="Adriano Celentano: История"/> ''«I miei americani»'' мав великий успіх, він посів 1 позицію в італійському чарті 1985 року і вийшов у кількості 1.000.000 копій.<ref name="destobesser.com" /> Презентацією альбому послужила телепередача ''«Fantastico»'' 5-го сезону (1984), де Челентано виконував пісні з нього.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1985.htm|title=Gli album più venduti del 1985|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=4 червня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6H8O2YtLd?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1985.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{Youtube|fJ0cI2xUvT0|Adriano Celentano - Medley (F@nt@stic0 1984)}}</ref> Також це перший альбом Челентано випущений на [[Компакт-диск|CD]] (видання вийшло в Німеччині у 1985 році).<ref name="Americani" /> Чотири пісні з альбому виходили як сингли&nbsp;— ''«[[Susanna (сингл, 1984)|Susanna»]]'', ''«Il Cantante Folle»'', ''«Il Contadino»'' і ''«Fumo Negli Occhi»''.<ref name="discogs 5" /> Платівка ''«I miei americani 2»'' вийшла у зв'язку з успіхом попереднього альбому, вона також презентувалася на телешоу ''«Fantastico»'' 7-го сезону (1986), з ведучим [[Піппо Баудо]].<ref>{{Youtube|Z-xg-gOvRWs|ADRIANO CELENTANO - I MIEI AMERICANI (FANTASTICO '86)}}</ref> Альбом вийшов кількістю 500.000 копій і посів 4 позицію у чарті Італії 1986 року.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad86" /> Шостий трек альбому&nbsp;— пісню ''«Seguirò Chi Mi Ama»'' Челентано виконав в дуеті з Клаудією Морі. Три пісні з альбому вийшли як сингли&nbsp;— ''«[[Veronica Verrai]]»'', ''«Gelosia»'' і ''«Seguirò Chi Mi Ama»''.<ref name="discogs 5" />
У 1984 і 1986 роках знову вийшли триб'ют-альбоми ''«[[I miei americani]]»'' і ''«[[I miei americani 2]]» («Мої американці»)''. Аналогічно платівці ''«Deus»'', до обох альбомів увійшли кавер-версії пісень англомовних виконавців, наприклад: ''«[[Boney M.]]»'', ''«[[The Beatles]]»'', [[Ненсі Сінатра]], [[Рей Чарльз]], ''«[[The Platters]]»'', [[Елвіс Преслі]], ''«[[The Art Company]]»'', [[Білл Хейлі]], [[Пол Анка]], [[Літл Річард]] й інші.<ref name="Americani 2">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini-2/release/1742942|title=Adriano Celentano ‎– I Miei Americani 2 (Tre Puntini)|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=21 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170221010139/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini-2/release/1742942}} {{ref-en}}</ref><ref name="Americani" /> Всі пісні альбомів перекладені італійською мовою, в них були дещо змінені аранжування. Переклад текстів пісень максимально наближений до оригіналу.<ref name="Adriano Celentano: История">{{cite web|url=http://ultra-music.com/articles/stories/442|title=Adriano Celentano: История|website=ultra-music.com|date=2006|publisher=Прес-реліз|accessdate=20 лютого 2017|archive-date=21 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170221013314/http://ultra-music.com/articles/stories/442}} {{ref-ru}}</ref> Добірка пісень обох платівок була у стилях шансон і попрок.<ref name="Americani">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini/release/2056038|title=Adriano Celentano ‎– I Miei Americani (Tre Puntini)|website=discogs.com|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129234136/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-I-Miei-Americani-Tre-Puntini/release/2056038}} {{ref-en}}</ref> На вибір теми альбомів вплинула прихильність Челентано до англомовних музикантів.<ref name="Adriano Celentano: История"/> ''«I miei americani»'' мав великий успіх, він посів 1 позицію в італійському чарті 1985 року і вийшов у кількості 1.000.000 копій.<ref name="destobesser.com" /> Презентацією альбому послужила телепередача ''«Fantastico»'' 5-го сезону (1984), де Челентано виконував пісні з нього.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1985.htm|title=Gli album più venduti del 1985|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=4 червня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6H8O2YtLd?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1985.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{Youtube|fJ0cI2xUvT0|Adriano Celentano - Medley (F@nt@stic0 1984)}}</ref> Також це перший альбом Челентано випущений на [[Компакт-диск|CD]] (видання вийшло в Німеччині у 1985 році).<ref name="Americani" /> Платівка ''«I miei americani 2»'' вийшла у зв'язку з успіхом попереднього альбому, вона також презентувалася на телешоу ''«Fantastico»'' 7-го сезону (1986), з ведучим [[Піппо Баудо]].<ref>{{Youtube|Z-xg-gOvRWs|ADRIANO CELENTANO - I MIEI AMERICANI (FANTASTICO '86)}}</ref> Альбом вийшов кількістю 500.000 копій і посів 4 позицію у чарті Італії 1986 року.<ref name="destobesser.com" /><ref name="hitparad86" /> Шостий трек альбому&nbsp;— пісню ''«Seguirò Chi Mi Ama»'' Челентано виконав в дуеті з Клаудією Морі.

В листопаді 1985 року вийшов альбом ''«[[Joan Lui]]»'', який містив саундтреки до однойменного фільму ''«[[Джоан Луй (фільм)|Джоан Луй»]]''. Крім Італії платівка випускалася у Німеччині й Туреччині.<ref name="Joan Lui 1" /> Альбом вважається маловідомим у творчості Челентано, він вийшов кількістю 500.000 копій і посідав 4 позицію у чарті Італії 1986 року.<ref name="destobesser.com" /><ref name="colta.ru" /><ref name="hitparad86">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1986.htm|title=Gli album più venduti del 1986|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=25 травня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6GsPQ6ouP?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1986.htm}} {{ref-it}}</ref> ''«Joan Lui»'' складався з 9 треків, його музика&nbsp;— попрок і синті-поп.<ref name="Joan Lui 1">{{cite web|url=https://www.discogs.com/A-C-Joan-Lui/release/2039237|title=A. C.* ‎– Joan Lui|website=discogs.com|accessdate=23 листопада 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129234128/https://www.discogs.com/A-C-Joan-Lui/release/2039237}} {{ref-en}}</ref><ref name="archives.colta.ru" /> Крім Челентано, в альбомі сольно співали Ріта Расік і Клаудія Морі, у піснях ''«Sex Without Love»'' і ''«La Prima Stella»'' відповідно.<ref name="Joan Lui 1" /> Також у записі альбому брали участь ритмічний оркестр Мілана, хор хлопчиків і симфонічний хор театру ''«[[Ла Скала]]»''.<ref>{{cite web|url=http://discografia.dds.it/scheda_titolo.php?idt=8203|title=JOAN LUI|website=discografia.dds.it|accessdate=8 січня 2016|archive-date=14 лютого 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160214075753/http://discografia.dds.it/scheda_titolo.php?idt=8203}} {{ref-it}}</ref> Шість пісень з альбому виходили як сингли&nbsp;— ''«L'Uomo Perfetto»'', ''«Lunedi»'', ''«Il Tempio»'', ''«La prima stella»'', ''«[[Mistero]]»'' і ''«Splendida E Nuda»''.<ref name="discogs 5" />
[[Файл:TV show Domenica in.png|міні|праворуч|190пкс|Челентано на телепередачі ''«Domenica in»'' під час виконання пісень з альбому ''«[[Uh… uh…]]»'' (1982)]]
[[Файл:TV show Domenica in.png|міні|праворуч|190пкс|Челентано на телепередачі ''«Domenica in»'' під час виконання пісень з альбому ''«[[Uh… uh…]]»'' (1982)]]
В листопаді 1985 року вийшов альбом ''«[[Joan Lui]]»'', який містив саундтреки до однойменного фільму ''«[[Джоан Луй (фільм)|Джоан Луй»]]''. Платівка, пісні якої, як і фільму стосувалися релігійної тематики, вважається маловідомою у творчості Челентано, вона вийшла накладом 500.000 копій й посіла 4 сходинку у чарті Італії 1986 року.<ref name="destobesser.com" /><ref name="colta.ru" /><ref name="hitparad86">{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1986.htm|title=Gli album più venduti del 1986|website=hitparadeitalia.it|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=25 травня 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6GsPQ6ouP?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1986.htm}} {{ref-it}}</ref><ref name="archives.colta.ru" /> Окрім Челентано, в альбомі присутні вокали Ріти Расік і Клаудії Морі, хору хлопчиків та симфонічного хору театру ''«[[Ла Скала]]»'', а у створені музики брав участь Ритмічний оркестр Мілана.<ref>{{cite web|url=http://discografia.dds.it/scheda_titolo.php?idt=8203|title=JOAN LUI|website=discografia.dds.it|accessdate=8 січня 2016|archive-date=14 лютого 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160214075753/http://discografia.dds.it/scheda_titolo.php?idt=8203}} {{ref-it}}</ref>
У 1987 році вийшов альбом ''«[[La pubblica ottusità]]» («Загальна тупість»)''. Платівка містила сім раніше не опублікованих пісень, а також композицію ''«La luce del sole»''&nbsp;— саундтрек з фільму ''«Джоан Луй»''.<ref name="musicday.me">{{cite web|url=http://musicday.me/album-55535-adriano-celentano-la-pubblica-ottusita|title=Альбом La Pubblica Ottusita|website=musicday.me|accessdate=23 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170203075740/http://musicday.me/album-55535-adriano-celentano-la-pubblica-ottusita|archivedate=3 лютого 2017|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Альбом вийшов у кількості 800.000 копій і посів 1 позицію в італійському чарті, його тематика зачіпала політичні питання.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.pavelbers.com/Alboms%2060%20new%20109.htm|title=Адриано Челентано|website=pavelbers.com|accessdate=22 листопада 2016|archive-date=15 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190115164415/http://www.pavelbers.com/Alboms%2060%20new%20109.htm}} {{ref-ru}}</ref> На великий успіх альбому вплинуло виконання Челентано більшості пісень з нього на телепередачі ''«Fantastico»'' 8 сезону, ведучим якої був він.<ref>{{cite web|url=http://www.opinioni.it/la-pubblica-ottusita-adriano-celentano/colonna-sonora-di-fantastico-8/|title=La pubblica ottusità - Adriano Celentano|website=opinioni.it|accessdate=22 листопада 2016}} {{ref-it}}</ref> Пісні з альбому&nbsp;— ''«L'ultimo gigante» («Останній гігант»)'' зазвичай відкривала передачу, а ''«È ancora sabato» («І знову в суботу»)'' завершувала її.<ref name="picclick">{{cite web|url=http://picclick.it/Disco-VINILE-33-giri-LP-LA-PUBBLICA-OTTUSITA-272213875499.html|title=La pubblica ottusità - Adriano Celentano|website=picclick.it|accessdate=23 листопада 2016|archive-date=23 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161123203614/http://picclick.it/Disco-VINILE-33-giri-LP-LA-PUBBLICA-OTTUSITA-272213875499.html}} {{ref-it}}</ref> Пісня альбому ''«Dolce Rompi» («Солодка перерва»)'' виконувалася на ''«Fantastico»'' у рекламі присвяченій спонсору передачі&nbsp;— відомому бренду кави ''«Splendid»''. У пісні ''«L'ultimo gigante»'' використаний фрагмент композиції ''«Rock Around the Clock»''.<ref name="musicday.me" /> Крім Італії, платівка випускалася у Німеччині, Греції і Чехословаччині.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Pubblica-Ottusità/master/47030|title=Adriano Celentano ‎– La Pubblica Ottusità|website=discogs.com|accessdate=23 листопада 2016|archive-date=11 січня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160111180321/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-La-Pubblica-Ottusità/master/47030}} {{ref-en}}</ref> П'ять пісень з альбому виходили як сингли в різних європейських країнах&nbsp;— ''«L'Ultimo Gigante»'', ''«[[Mi Attrai]]»'', ''«[[È ancora sabato]]»'', ''«Dolce Rompi»'' і ''«La Luce Del Sole»''.<ref name="discogs 5" /><ref name="discogs 6">{{cite web|url=https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=9|title=Adriano Celentano — Singles & EPs|website=discogs.com|accessdate=8 січня 2016|archive-date=29 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161129233710/https://www.discogs.com/artist/36543-Adriano-Celentano?subtype=Singles-EPs&filter_anv=0&type=Releases&page=9}} {{ref-en}}</ref>

У 1987 році вийшов альбом ''«[[La pubblica ottusità]]» («Загальна тупість»)''. Платівка містила сім раніше не опублікованих пісень, а також композицію ''«La luce del sole»''&nbsp;— саундтрек з фільму ''«Джоан Луй»''.<ref>{{cite web|url=http://musicday.me/album-55535-adriano-celentano-la-pubblica-ottusita|title=Альбом La Pubblica Ottusita|website=musicday.me|accessdate=23 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170203075740/http://musicday.me/album-55535-adriano-celentano-la-pubblica-ottusita|archivedate=3 лютого 2017|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Альбом вийшов у кількості 800.000 копій і посів 1 позицію в італійському чарті, його тематика зачіпала політичні питання.<ref name="destobesser.com" /><ref>{{cite web|url=http://www.pavelbers.com/Alboms%2060%20new%20109.htm|title=Адриано Челентано|website=pavelbers.com|accessdate=22 листопада 2016|archive-date=15 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190115164415/http://www.pavelbers.com/Alboms%2060%20new%20109.htm}} {{ref-ru}}</ref> На великий успіх альбому вплинуло виконання Челентано більшості пісень з нього на телепередачі ''«Fantastico»''.<ref>{{cite web|url=http://www.opinioni.it/la-pubblica-ottusita-adriano-celentano/colonna-sonora-di-fantastico-8/|title=La pubblica ottusità - Adriano Celentano|website=opinioni.it|accessdate=22 листопада 2016}} {{ref-it}}</ref> Пісні з альбому&nbsp;— ''«L'ultimo gigante» («Останній гігант»)'' зазвичай відкривала передачу, а ''«È ancora sabato» («І знову в суботу»)'' завершувала її.<ref name="picclick">{{cite web|url=http://picclick.it/Disco-VINILE-33-giri-LP-LA-PUBBLICA-OTTUSITA-272213875499.html|title=La pubblica ottusità - Adriano Celentano|website=picclick.it|accessdate=23 листопада 2016|archive-date=23 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161123203614/http://picclick.it/Disco-VINILE-33-giri-LP-LA-PUBBLICA-OTTUSITA-272213875499.html}} {{ref-it}}</ref> Пісня альбому ''«Dolce Rompi» («Солодка перерва»)'' виконувалася на ''«Fantastico»'' у рекламі присвяченій спонсору передачі&nbsp;— відомому бренду кави ''«Splendid»''.


Також у 1987 році вийшов збірник-антологія ''«[[Antologia 1957—1987]]»'', який складався з шести LP-платівок, що містили пісні Челентано з 1958 по 1987 роки.
Також у 1987 році вийшла збірка-антологія ''«[[Antologia 1957—1987]]»'', яка складалася з шести LP-платівок, що містили пісні Челентано з 1958 по 1987 роки.


==== Кінокар'єра 1980-х років. Третя режисура. Комедійні ролі ====
==== Кінокар'єра 1980-х років. Третя режисура. Комедійні ролі ====
Рядок 410: Рядок 360:
Іншим фільмом 1980 року стала ''«[[Господарка готелю (фільм)|Господарка готелю»]]''&nbsp;— картина [[Паоло Кавара|Паоло Кавари]] за класичним твором, п'єсою венеційського драматурга [[Карло Ґольдоні]] ''«Шинкарка»''. Окрім Челентано, у головних ролях знялися Клаудія Морі і [[Паоло Вілладжо]].
Іншим фільмом 1980 року стала ''«[[Господарка готелю (фільм)|Господарка готелю»]]''&nbsp;— картина [[Паоло Кавара|Паоло Кавари]] за класичним твором, п'єсою венеційського драматурга [[Карло Ґольдоні]] ''«Шинкарка»''. Окрім Челентано, у головних ролях знялися Клаудія Морі і [[Паоло Вілладжо]].
[[Файл:Приборкання норовистого (кадр).jpg|міні|ліворуч|240пкс|Челентано і [[Орнелла Муті]], кадр з фільму ''«[[Приборкання норовистого]]»'' (1980)]]
[[Файл:Приборкання норовистого (кадр).jpg|міні|ліворуч|240пкс|Челентано і [[Орнелла Муті]], кадр з фільму ''«[[Приборкання норовистого]]»'' (1980)]]
Саме 1980 року вийшла одна з найкращих робіт актора&nbsp;— ''«[[Приборкання норовистого]]»''. За сюжетом, Челентано зіграв холостого фермера&nbsp;— жінконенависника. В житті фермера з'явилася незнайомка (у виконанні [[Орнелла Муті|Орнелли Муті]]), яка намагалася зачарувати та змінити його погляди на життя.<ref>{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/film/63912/|title=Укрощение строптивого|website=kinopoisk.ru|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=24 березня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150324055910/http://www.kinopoisk.ru/film/63912/}} {{ref-ru}}</ref> Також у фільмі зіграли: [[Едіт Пітерс]], [[Піпо Сантонастазо]], [[Міллі Карлуччі]] і [[Раффаеле Ді Сіпіо]]. Фільм посів друге місце за касовими зборами в Італії за сезон 1980/81 років, в прокаті він зібрав 14 мільярдів лір.<ref>{{cite web|url=http://letitbitera.weebly.com/blog/il-bisbetico-domato-watch-download-movies-online|title=Il Bisbetico Domato|website=letitbitera.weebly.com|accessdate=8 квітня 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161107011454/http://letitbitera.weebly.com/blog/il-bisbetico-domato-watch-download-movies-online|archivedate=7 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Успіх фільму обумовлений і тим, що він в пародійному ключі повторює ситуацію шекспірівської комедії ''«[[Приборкання норовливої (п'єса)|Приборкання норовливої»]]''.<ref name="Богемський">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/bogemsky.shtml|title=Феномен Челентано|date=1986|website=celentano.ru|publisher=Г. Богемський|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=12 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160312065048/http://www.celentano.ru/rus/biblio/bogemsky.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У фіналі фільму використали пісню Челентано ''«Innamorata, Incavolata Vita»'', що посіла 18 сходинку в чарті Італії 1981 року.
Саме 1980 року вийшла одна з найкращих робіт актора&nbsp;— ''«[[Приборкання норовистого]]»''. За сюжетом, Челентано зіграв холостого фермера, а [[Орнелла Муті|Орнелли Муті]]) закохану в нього світську львицю.<ref>{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/film/63912/|title=Укрощение строптивого|website=kinopoisk.ru|accessdate=9 квітня 2015|archive-date=24 березня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150324055910/http://www.kinopoisk.ru/film/63912/}} {{ref-ru}}</ref> Фільм посів друге місце за касовими зборами в Італії за сезон 1980/81 років, в прокаті він зібрав 14 мільярдів лір.<ref>{{cite web|url=http://letitbitera.weebly.com/blog/il-bisbetico-domato-watch-download-movies-online|title=Il Bisbetico Domato|website=letitbitera.weebly.com|accessdate=8 квітня 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161107011454/http://letitbitera.weebly.com/blog/il-bisbetico-domato-watch-download-movies-online|archivedate=7 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Успіх фільму обумовлений і тим, що він в пародійному ключі повторює ситуацію шекспірівської комедії ''«[[Приборкання норовливої (п'єса)|Приборкання норовливої»]]''.<ref name="Богемський">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/bogemsky.shtml|title=Феномен Челентано|date=1986|website=celentano.ru|publisher=Г. Богемський|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=12 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160312065048/http://www.celentano.ru/rus/biblio/bogemsky.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У фіналі фільму використали пісню Челентано ''«Innamorata, Incavolata Vita»'', що посіла 18 сходинку в чарті Італії 1981 року.


{{cquote|«Герой Челентано — лютий жінконенависник, що прославився у навколиці нестерпним характером. Красуня Ліза, яку грає Орнелла Муті, заінтригована характером цього чоловіка. Вона проникає до нього в будинок і, показавши, що теж володіє твердістю духу, незабаром завойовує його серце» <small>— Г. Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)</small><ref name="Богемський" />}}
{{cquote|«Герой Челентано — лютий жінконенависник, що прославився у навколиці нестерпним характером. Красуня Ліза, яку грає Орнелла Муті, заінтригована характером цього чоловіка. Вона проникає до нього в будинок і, показавши, що теж володіє твердістю духу, незабаром завойовує його серце» <small>— Г. Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)</small><ref name="Богемський" />}}


1981 року з'явилася не менш успішна комедія&nbsp;— ''«[[Шалено закоханий]]»'', з тим же зірковим дуетом Адріано й Орнелли, що зібрала у прокаті 21 мільярд лір. Сюжет фільму аналогічний відомій американській стрічці ''«[[Римські канікули]]»'' (1953) [[Вільям Вайлер|Вільяма Вайлера]].<ref name="Безумно влюбленный">{{cite web|url= http://www.kinopoisk.ru/review/840523/|title= Безумно влюбленный|date= 1989|website= kinopoisk.ru|publisher= Сергій Кудрявцев|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141018093838/http://www.kinopoisk.ru/review/840523/|archivedate= 18 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref> Челентано зіграв водія автобуса, який закохався в принцесу у виконанні Муті.<ref name="Безумно влюбленный" />
1981 року з'явилася не менш успішна комедія&nbsp;— ''«[[Шалено закоханий]]»'', з тим же зірковим дуетом Адріано й Орнелли. Сюжет фільму аналогічний відомій американській стрічці ''«[[Римські канікули]]»'' (1953) [[Вільям Вайлер|Вільяма Вайлера]].<ref name="Безумно влюбленный">{{cite web|url= http://www.kinopoisk.ru/review/840523/|title= Безумно влюбленный|date= 1989|website= kinopoisk.ru|publisher= Сергій Кудрявцев|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141018093838/http://www.kinopoisk.ru/review/840523/|archivedate= 18 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref> Челентано зіграв водія автобуса, який закохався в принцесу у виконанні Муті.<ref name="Безумно влюбленный" />


Також у 1981 році Челентано зіграв роль карткового шулера у фільмі ''«[[Ас (фільм)|Ас»]]''. За сюжетом картини персонаж Челентано був убитий і перетворився на привида, який намагався видати заміж свою вдову&nbsp;— у виконанні акторки [[Едвіж Фенек]].<ref name="Туз" /> У сцені фільму, що зображувала карткову гру, Челентано, за власним задумом, навмисно копіював відомого в Італії героя [[Радж Капур|Раджа Капура]] з індійського фільму ''«[[Пан 420]]»'' (1955).<ref name="Туз">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/136947/|title=Туз|website=kinopoisk.ru|accessdate=21 жовтня 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105041226/https://www.kinopoisk.ru/film/136947/}} {{ref-ru}}</ref> У початкових кадрах фільму персонаж Челентано їздив на мотоциклі ''«[[Дніпро (мотоцикл)|Дніпро»]]''.<ref name="Туз" />
Також у 1981 році Челентано зіграв роль карткового шулера у картині ''«[[Ас (фільм)|Ас»]]'', де його партнеркою стала [[Едвіж Фенек]].<ref name="Туз" /> У сцені фільму, що зображувала карткову гру, Челентано, за власним задумом, навмисно копіював відомого в Італії героя [[Радж Капур|Раджа Капура]] з індійського фільму ''«[[Пан 420]]»'' (1955).<ref name="Туз">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/136947/|title=Туз|website=kinopoisk.ru|accessdate=21 жовтня 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105041226/https://www.kinopoisk.ru/film/136947/}} {{ref-ru}}</ref> У початкових кадрах фільму персонаж Челентано їздив на мотоциклі ''«[[Дніпро (мотоцикл)|Дніпро»]]''.<ref name="Туз" />


У 1982 році Челентано знявся в ролі людини-мавпи на ім'я «Бінго-Бонго», нового [[Тарзан]]а, у фільмі [[Паскуале Феста Кампаніле]]&nbsp;— ''«[[Бінго-Бонго]]»''.<ref name="viktorova 5" /> Ця роль стала однією з найбільш незвичайних у кінокар'єрі Челентано, артисту майже не довелося вчити текст, оскільки його персонаж видавав нерозбірливі звуки, що нагадували звірине гарчання. Тільки в фіналі фільму він починав говорити людською мовою та пристосовуватися до умов і законів життя сучасного цивілізованого суспільства, до якого потрапив (мова у фільмі йшла про Мілан&nbsp;— рідне місто Адріано).<ref name="viktorova 5">{{cite book|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_19.htm|title=Адриано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|publisher=Олена Вікторова|accessdate=4 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105035349/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_19.htm}} {{ref-ru}}</ref> За задумом режисера, картина була [[алегорія|алегоричною]] [[притча|притчею]] про людину і природу.<ref name="viktorova 5" /> Партнеркою Челентано у фільмі стала французька акторка [[Кароль Буке]], яка зіграла [[антрополог]]а.<ref>{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/review/841770/|title=Бинго-Бонго|date=1989|website=kinopoisk.ru|publisher=Сергій Кудрявцев|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141018093846/http://www.kinopoisk.ru/review/841770/|archivedate=18 жовтня 2014|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Фільм вийшов на екрани напередодні різдвяних свят і піддався критиці, зокрема газета ''«[[Ла стампа|La Stampa»]]'' писала:
У 1982 році Челентано знявся в ролі людини-мавпи на ім'я «Бінго-Бонго», нового [[Тарзан]]а, у фільмі [[Паскуале Феста Кампаніле]]&nbsp;— ''«[[Бінго-Бонго]]»''.<ref name="viktorova 5" /> Ця роль стала однією з найбільш незвичайних у кінокар'єрі Челентано, артисту майже не довелося вчити текст, оскільки його персонаж видавав нерозбірливі звуки, що нагадували звірине гарчання. Тільки в фіналі фільму він починав говорити людською мовою та пристосовуватися до умов і законів життя сучасного цивілізованого суспільства, до якого потрапив (мова у фільмі йшла про Мілан&nbsp;— рідне місто Адріано).<ref name="viktorova 5">{{cite book|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_19.htm|title=Адриано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|publisher=Олена Вікторова|accessdate=4 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105035349/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_19.htm}} {{ref-ru}}</ref> За задумом режисера, картина була [[алегорія|алегоричною]] [[притча|притчею]] про людину і природу.<ref name="viktorova 5" /> Партнеркою Челентано у фільмі стала французька акторка [[Кароль Буке]], яка зіграла [[антрополог]]а.<ref>{{cite web|url=http://www.kinopoisk.ru/review/841770/|title=Бинго-Бонго|date=1989|website=kinopoisk.ru|publisher=Сергій Кудрявцев|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141018093846/http://www.kinopoisk.ru/review/841770/|archivedate=18 жовтня 2014|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> Фільм вийшов на екрани напередодні різдвяних свят і піддався критиці, зокрема газета ''«[[Ла стампа|La Stampa»]]'' писала:
Рядок 429: Рядок 379:
У 1983 році Челентано зіграв роль письменника-улюбленця жінок у комедії ''«[[Особливі прикмети: Чарівний красень]]»''. Його партнеркою у фільмі стала [[Федеріка Моро]] (переможниця конкурсу ''«Міс Італія»'' 1982 року).<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/146421/|title=Особые приметы: красавчик|website=kinopoisk.ru|accessdate=4 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105042745/https://www.kinopoisk.ru/film/146421/}} {{ref-ru}}</ref>
У 1983 році Челентано зіграв роль письменника-улюбленця жінок у комедії ''«[[Особливі прикмети: Чарівний красень]]»''. Його партнеркою у фільмі стала [[Федеріка Моро]] (переможниця конкурсу ''«Міс Італія»'' 1982 року).<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/146421/|title=Особые приметы: красавчик|website=kinopoisk.ru|accessdate=4 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105042745/https://www.kinopoisk.ru/film/146421/}} {{ref-ru}}</ref>


У другій новелі фільму Серджо Корбуччі ''«[[Сінг-сінг]]»'' 1983 року Челентано виконав роль детектива-поліцейського, його партнеркою стала акторка [[Маріна Сума]].<ref name="Синг-Синг" /> Ця новела була пародією на популярний у 1970-х роках кіножанр [[джалло]].<ref name="Синг-Синг" /> У першій новелі фільму головну роль зіграв Енріко Монтесано.<ref name="Синг-Синг">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/21056/|title=Синг-Синг|website=kinopoisk.ru|accessdate=5 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105164917/https://www.kinopoisk.ru/film/21056/}} {{ref-ru}}</ref> Це була остання кінопраця Челентано з популярним італійським коміком Монтезано.
У другій новелі фільму Серджо Корбуччі ''«[[Сінг-сінг]]»'' 1983 року Челентано виконав роль детектива-поліцейського, його партнеркою стала акторка [[Маріна Сума]].<ref name="Синг-Синг" /> Ця новела була пародією на популярний у 1970-х роках кіножанр [[джалло]].<ref name="Синг-Синг">{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/film/21056/|title=Синг-Синг|website=kinopoisk.ru|accessdate=5 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105164917/https://www.kinopoisk.ru/film/21056/}} {{ref-ru}}</ref> Це була остання кінопраця Челентано з популярним італійським коміком Монтезано.


Челентано і [[Ренато Подзетто]] знову знялися разом, зігравши головні ролі у комедії [[Енріко Ольдоїні]] ''«[[Він гірший за мене]]»'', яка вийшла у 1985 році. Картина посіла восьме місце за популярністю серед блокбастерів Італії сезону 1984/85 років, вона стала останньою співпрацею Челентано зі знаменитим італійським коміком Подзетто. Обидва артисти зіграли двох найкращих друзів, улюбленими захопленнями яких були класичні автомобілі та розіграші один одного й людей довкола. Але дружба між двома друзями опинилася під загрозою, коли один з них знайшов своє перше кохання. Партнеркою Челентано у фільмі стала [[Келлі Ван дер Вельден]].<ref>{{cite web|url=http://www.vsetv.com/film_29878.html|title=Он хуже меня|website=vsetv.com|accessdate=5 листопада 2016|archive-date=5 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161105223712/http://www.vsetv.com/film_29878.html}} {{ref-ru}}</ref><ref>[https://www.newnotizie.it/2020/07/12/lui-e-peggio-di-me-trama-e-curiosita-sul-film-con-celentano-e-pozzetto/ Lui è peggio di me: trama e curiosità sul film con Celentano e Pozzetto] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200813122039/https://www.newnotizie.it/2020/07/12/lui-e-peggio-di-me-trama-e-curiosita-sul-film-con-celentano-e-pozzetto/ |date=13 серпня 2020 }} ''newnotizie.it'' Процитовано 3 жовтня 2020</ref> Для саундтреку фільму була використана пісня Челентано ''«Fumo Negli Occhi»''.
Челентано і [[Ренато Подзетто]] знову знялися разом, зігравши головні ролі у комедії [[Енріко Ольдоїні]] ''«[[Він гірший за мене]]»'', яка вийшла у 1985 році. Картина посіла восьме місце за популярністю серед блокбастерів Італії сезону 1984/85 років. Обидва артисти зіграли двох найкращих друзів, улюбленими захопленнями яких були класичні автомобілі та розіграші один одного й людей навколо. Партнеркою Челентано у фільмі стала [[Келлі Ван дер Вельден]].<ref>[https://www.newnotizie.it/2020/07/12/lui-e-peggio-di-me-trama-e-curiosita-sul-film-con-celentano-e-pozzetto/ Lui è peggio di me: trama e curiosità sul film con Celentano e Pozzetto] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200813122039/https://www.newnotizie.it/2020/07/12/lui-e-peggio-di-me-trama-e-curiosita-sul-film-con-celentano-e-pozzetto/ |date=13 серпня 2020 }} ''newnotizie.it'' Процитовано 3 жовтня 2020</ref>


25 грудня 1985 року відбулася прем'єра картини ''«[[Джоан Луй (фільм)|Джоан Луй»]]'', режисером, актором та композитором був Челентано. Сюжет фільму розповідає про [[Месія|Месію]], посланого вдруге на Землю незадовго до кінця світу. Картина стала провальною, попри фантастичну амбітність задуму, насичене музичне оформлення протягом всього перегляду, на зразок мюзиклу, колосальний бюджет у 20 мільярдів лір. Фільм зібрав у прокаті всього 7 мільярдів, отримавши негативні відгуки критиків, хоча в Німеччині та СРСР мав успіх. Глядачі відзначили сумбурність сюжету, відсутність основної ідеї картини, невдалий сценарій.<ref name="Кудрявцев" /> Партнерками Челентано у фільмі стали Клаудія Морі, [[Марта Келлер]] і [[Федеріка Моро]]. Заради можливості давати в своїх кінотеатрах по чотири сеанси на день і отримувати від цього великі доходи, прокатники, без відома Челентано, урізали фільм на пів години, що викликало особливий гнів актора, який погрожував подати на них до суду. За словами Челентано, це вплинуло на збитковість фільму, роблячи його незрозумілим для глядачів.<ref name="Дело Челентано" /> Рішення випустити фільм на екрани на Різдво теж не допомогло його успішному прокату.
25 грудня 1985 року відбулася прем'єра картини ''«[[Джоан Луй (фільм)|Джоан Луй»]]'', режисером, актором та композитором був Челентано. Сюжет фільму розповідає про [[Месія|Месію]], посланого вдруге на Землю незадовго до кінця світу. Картина стала провальною, попри фантастичну амбітність задуму, насичене музичне оформлення протягом всього перегляду, на зразок мюзиклу, колосальний бюджет у 20 мільярдів лір. Фільм зібрав у прокаті всього 7 мільярдів, отримавши негативні відгуки критиків, хоча в Німеччині та СРСР мав успіх. Глядачі відзначили сумбурність сюжету, відсутність основної ідеї картини, невдалий сценарій.<ref name="Кудрявцев" /> Партнерками Челентано у фільмі стали Клаудія Морі, [[Марта Келлер]] і [[Федеріка Моро]]. Заради можливості давати в своїх кінотеатрах по чотири сеанси на день і отримувати від цього великі доходи, прокатники, без відома Челентано, урізали фільм на пів години, що викликало особливий гнів актора, який погрожував подати на них до суду. За словами Челентано, це вплинуло на збитковість фільму, роблячи його незрозумілим для глядачів.<ref name="Дело Челентано" /> Рішення випустити фільм на екрани на Різдво теж не допомогло його успішному прокату.

{{cquote|«Дуже амбітний задум італійського сценариста-режисера-актора-композитора-співака Адріано Челентано про якогось нового месію Джоана Луя (тобто Джоан Він), який з'явився у світ для порятунку або, навпаки, покарання всього людства, але знову не був пізнаний і зрозумілий, отримавши від скандальних газетярів прізвисько Людина-П'ятниця. Картина поставлена ​​сумбурно, еклектично, анархічно, вона надзвичайно багатозначна і претензійна, абсолютно незрозуміла основна думка, оскільки і в голові автора панує неймовірне сум'яття.
Створюється таке враження, що він сам до пуття не знає, яка з ідей є головною в цьому "посланні заблукалому людству". Ряд оригінальних номерів, як в концерті, не можуть підтримати інтерес до стрічки на всьому її тривалому (майже тригодинному) протязі. Як партнерки актора виступають відразу три красиві жінки, в тому числі — і його дружина в реальному житті, Клаудія Морі. Забавно, що в Італії цей фільм вирішили випустити на екрани саме в Різдво, що аж ніяк не допомогло його успішному прокату, як і скорочення хронометражу іншою версією на цілих пів години» <small>— С. Кудрявцев, книга „3500 кінорецензій“ (1990)</small><ref name="Кудрявцев">{{cite web|url= http://www.kinopoisk.ru/review/863436/|title= Джоан Луй|date= 1990|website= kinopoisk.ru|publisher= Сергій Кудрявцев|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141018093842/http://www.kinopoisk.ru/review/863436/|archivedate= 18 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref>}}


У 1986 році Челентано разом з американською акторкою [[Дебра Фойєр|Деброю Фойєр]] (дружина [[Міккі Рурк]]а) знявся в пригодницькій комедії ''«[[Буркотун]]»'', де зіграв роль адвоката. Фільм став останнім у співпраці Челентано з дуетом Кастеллано і Піполо, після чого артист зробив п'ятирічну паузу в зйомках.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/review/853749/|title=Ворчун|date=1995|website=kinopoisk.ru|publisher=Сергій Кудрявцев|accessdate=4 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161105040437/https://www.kinopoisk.ru/review/853749/|archivedate=5 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>
У 1986 році Челентано разом з американською акторкою [[Дебра Фойєр|Деброю Фойєр]] (дружина [[Міккі Рурк]]а) знявся в пригодницькій комедії ''«[[Буркотун]]»'', де зіграв роль адвоката. Фільм став останнім у співпраці Челентано з дуетом Кастеллано і Піполо, після чого артист зробив п'ятирічну паузу в зйомках.<ref>{{cite web|url=https://www.kinopoisk.ru/review/853749/|title=Ворчун|date=1995|website=kinopoisk.ru|publisher=Сергій Кудрявцев|accessdate=4 листопада 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161105040437/https://www.kinopoisk.ru/review/853749/|archivedate=5 листопада 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>
Рядок 442: Рядок 389:
==== Концерт у Москві. ''«Fantastico 8»'', перші політичні скандали ====
==== Концерт у Москві. ''«Fantastico 8»'', перші політичні скандали ====
14 червня 1987 року, після восьмирічної концертної перерви, на запрошення радянської спілки кінематографістів, Челентано разом із [[Клаудія Морі|Клаудією Морі]] прибув до [[Москва|Москви]] на прем'єру свого фільму ''«Джоан Луй»'' у кінотеатрі ''«Октябрь»''. Було дано два двогодинних концерти у спорткомплексі ''«[[Олімпійський (спортивний комплекс, Москва)|Олімпійський»]]'', розрахованому на 25.000 глядачів, збори від одного з виступів передано до ''«Фонду виживання людства»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/izvestiya1987.htm|title=Приезд Адриано Челентано в Москву|date=1987|website=celentano.ru|publisher=О. Стешанова|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120004855/http://www.celentano.ru/biblio/izvestiya1987.htm}} {{ref-ru}}</ref> Також співак провів зустрічі з відомими радянськими митцями і вченими.<ref>{{cite web|url= http://www.celentano.ru/rus/interview/week1987.shtml|title= Интервью. Адриано Челентано и Клаудия Мори|date= 1987|website= celentano.ru|publisher= Маргарита Ульянова|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 21 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141021004041/http://www.celentano.ru/rus/interview/week1987.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У Москві Челентано розмовляв по спецзв'язку з космонавтом [[Александров Олександр Павлович|Олександром Александровим]] і заспівав для мешканців станції ''«[[Орбітальна станція «Мир»|Мир»]]'' пісню ''«Azzurro»''.<ref name="persona.kirovchanka.ru" /> Програма виступів складалася з 17-ти пісень за концерт, з репертуару різних років. Попри свою аерофобію співак вирішив прилетіти до СРСР літаком. Телеверсію концерту записано [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|Центральним телебаченням]] СРСР.<ref>{{Youtube|iUPwjAay9zc|Адриано Челентано в Москве (1987)}}</ref>
14 червня 1987 року, після восьмирічної концертної перерви, на запрошення радянської спілки кінематографістів, Челентано разом із [[Клаудія Морі|Клаудією Морі]] прибув до [[Москва|Москви]] на прем'єру свого фільму ''«Джоан Луй»'' у кінотеатрі ''«Октябрь»''. Було дано два двогодинних концерти у спорткомплексі ''«[[Олімпійський (спортивний комплекс, Москва)|Олімпійський»]]'', розрахованому на 25.000 глядачів, збори від одного з виступів передано до ''«Фонду виживання людства»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/izvestiya1987.htm|title=Приезд Адриано Челентано в Москву|date=1987|website=celentano.ru|publisher=О. Стешанова|accessdate=19 листопада 2016|archive-date=20 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161120004855/http://www.celentano.ru/biblio/izvestiya1987.htm}} {{ref-ru}}</ref> Також співак провів зустрічі з відомими радянськими митцями і вченими.<ref>{{cite web|url= http://www.celentano.ru/rus/interview/week1987.shtml|title= Интервью. Адриано Челентано и Клаудия Мори|date= 1987|website= celentano.ru|publisher= Маргарита Ульянова|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 21 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141021004041/http://www.celentano.ru/rus/interview/week1987.shtml}} {{ref-ru}}</ref> У Москві Челентано розмовляв по спецзв'язку з космонавтом [[Александров Олександр Павлович|Олександром Александровим]] і заспівав для мешканців станції ''«[[Орбітальна станція «Мир»|Мир»]]'' пісню ''«Azzurro»''.<ref name="persona.kirovchanka.ru" /> Програма виступів складалася з 17-ти пісень за концерт, з репертуару різних років. Попри свою аерофобію співак вирішив прилетіти до СРСР літаком. Телеверсію концерту записано [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|Центральним телебаченням]] СРСР.<ref>{{Youtube|iUPwjAay9zc|Адриано Челентано в Москве (1987)}}</ref>

{{text|«Я їду до СРСР завдяки своєму «Джоан Луй». Я задоволений запрошенням, яке мені направили радянські кінематографісти. Але я приїхав би все одно, рано чи пізно, не цього разу, так в іншій. Я повинен був побувати у вашій країні. Мені подобається (я поки можу судити про це здалеку), [[політика гласності]], запроваджена [[Горбачов Михайло Сергійович|Горбачовим]]. Цією людиною я захоплююся. Я думаю, що в його особі, ми бачимо надію на мир...» <small>— Челентано</small><ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/interview/panorama.shtml|title=Интервью Адриано Челентано|date=1987|website=celentano.ru|publisher=Юрій Виборнов|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=13 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141013212701/http://www.celentano.ru/rus/interview/panorama.shtml}} {{ref-ru}}</ref>}}
[[Файл:Fantastico.jpg|міні|праворуч|200пкс|Челентано на телешоу ''«[[Fantastico|Fantastico 8]]»'' 7 листопада 1987 року поряд з гаслом ''«Полювання проти любові» (іт. «la caccia e contro l'amore»)'']]
[[Файл:Fantastico.jpg|міні|праворуч|200пкс|Челентано на телешоу ''«[[Fantastico|Fantastico 8]]»'' 7 листопада 1987 року поряд з гаслом ''«Полювання проти любові» (іт. «la caccia e contro l'amore»)'']]
У 1970—1980 роки Адріано був дуже популярний у СРСР, згодом співак констатував, що йому з цієї країни приходило безліч листів, в основному від жінок, але прочитати їх він не міг, бо ніхто не писав італійською.<ref>{{cite web|url=http://www.rg.ru/2014/01/06/chelentano-site.html|title=6 фактов о взаимной любви Адриано Челентано к России|date=2015|website=rg.ru|publisher=Дарья Вороніна|accessdate=19 січня 2015|archive-date=19 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150119094641/http://www.rg.ru/2014/01/06/chelentano-site.html}} {{ref-ru}}</ref><ref name="sunhome.ru" /> А у 1990—2000 роках співак багаторазово отримував запрошення виступити у [[Росія|Росії]], від чого він завжди відмовлявся.<ref name="Adriano Celentano">{{cite web|url=http://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=Adriano Celentano|date=2010|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=16 лютого 2015|archive-date=16 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150216204820/http://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref>
У 1970—1980 роки Адріано був дуже популярний у СРСР, згодом співак констатував, що йому з цієї країни приходило безліч листів, в основному від жінок, але прочитати їх він не міг, бо ніхто не писав італійською.<ref>{{cite web|url=http://www.rg.ru/2014/01/06/chelentano-site.html|title=6 фактов о взаимной любви Адриано Челентано к России|date=2015|website=rg.ru|publisher=Дарья Вороніна|accessdate=19 січня 2015|archive-date=19 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150119094641/http://www.rg.ru/2014/01/06/chelentano-site.html}} {{ref-ru}}</ref><ref name="sunhome.ru" /> А у 1990—2000 роках співак багаторазово отримував запрошення виступити у [[Росія|Росії]], від чого він завжди відмовлявся.<ref name="Adriano Celentano">{{cite web|url=http://www.proza.ru/2010/07/31/1406|title=Adriano Celentano|date=2010|website=proza.ru|publisher=Івва Штраус|accessdate=16 лютого 2015|archive-date=16 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150216204820/http://www.proza.ru/2010/07/31/1406}} {{ref-ru}}</ref>
Рядок 454: Рядок 399:


Найгучнішою подією передачі стало: напередодні всеіталійського референдуму, однією з тем якого була екологія, у день, коли агітацію заборонено, у випуску 7 листопада Челентано виступив з монологом проти полювання і продемонстрував відеокадри [[Грінпіс|Greenpeace]]&nbsp;— криваві вбивства дитинчат [[тюлень|тюленів]] торговцями [[хутро|хутра]].<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://subscribe.ru/archive/tv.news.1tv.anons/201002/17002052.html|title="ВСТРЕЧАЙТЕ – ЧЕЛЕНТАНО!"|website=subscribe.ru|date=2009|accessdate=18 листопада 2016|archive-date=18 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161018204719/http://subscribe.ru/archive/tv.news.1tv.anons/201002/17002052.html}} {{ref-ru}}</ref> У монолозі Челентано назвав себе «сином тюленя», написав на дошці гасло ''«Полювання проти любові» (іт. «la caccia è contro l'amore»)'' і закликав виборців писати його на бюлетенях, при цьому допустивши грубу орфографічну помилку&nbsp;— слово «è» він написав без акценту зверху, пізніше це викликало цілу серію критики на його адресу. Челентано отримав прізвисько ''«Король невігласів»'', яке згодом стало назвою наступного альбому. Як тільки Челентано закінчив свій відомий монолог і пішов за лаштунки, його оточили керівники телебачення та режисер передачі, які зажадали від нього зам'яти інцидент.<ref name="Дело Челентано">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/delo1988.htm|title=Дело Челентано|date=1988|website=celentano.ru|accessdate=12 листопада 2016|archive-date=13 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161113033717/http://www.celentano.ru/biblio/delo1988.htm}} {{ref-ru}}</ref> Через 10 хвилин Челентано знову з'явився перед телекамерами і заявив: ''«Я хочу внести корективи у свій виступ. Голосуйте, як хочете, нічого не пишіть на бюлетенях, але пам'ятайте, що полювання&nbsp;— це жорстокість щодо будь-якого життя»''.<ref name="Дело Челентано" /> Наступного дня почався скандал&nbsp;— багато політичних діячів висловили своє обурення виступом Челентано і вимагали його покарання.<ref name="Дело Челентано" /> Керівники національного телебачення оштрафували Челентано на 200 мільйонів лір (за контрактом за весь цикл передач він отримав астрономічний гонорар в сумі у понад 5 мільярдів лір) і зажадали від нього узгоджувати з ними тексти його майбутніх монологів.<ref name="Дело Челентано" /> Справжні неприємності для Челентано почалися після підрахунку голосів референдуму. Кілька тисяч виборців написали на бюлетенях підказану Челентано їм фразу.<ref name="Дело Челентано" /> Бюлетені були анульовані. Демарш Челентано розцінений судовою владою як замах на «політичні права громадян». За законом ця витівка загрожувала Челентано тюремним строком від одного до п'яти років.<ref name="Дело Челентано" /> На судовому процесі, який тривав тиждень, адвокати Челентано вибрали для нього наступну лінію захисту: ''«Я людина імпульсивна, яка нічого не розуміє в законах. Коли мені пояснили мою помилку, я виправив її перед телекамерами і сказав десяти мільйонам глядачів, які дивилися передачу, що я був неправий»''. Співакові пощастило, його виправдали. Фраза «син тюленя» потім стала назвою одного з офіційних фан-клубів Челентано, який проіснував недовго.<ref name="Molleggiato 1" />
Найгучнішою подією передачі стало: напередодні всеіталійського референдуму, однією з тем якого була екологія, у день, коли агітацію заборонено, у випуску 7 листопада Челентано виступив з монологом проти полювання і продемонстрував відеокадри [[Грінпіс|Greenpeace]]&nbsp;— криваві вбивства дитинчат [[тюлень|тюленів]] торговцями [[хутро|хутра]].<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://subscribe.ru/archive/tv.news.1tv.anons/201002/17002052.html|title="ВСТРЕЧАЙТЕ – ЧЕЛЕНТАНО!"|website=subscribe.ru|date=2009|accessdate=18 листопада 2016|archive-date=18 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161018204719/http://subscribe.ru/archive/tv.news.1tv.anons/201002/17002052.html}} {{ref-ru}}</ref> У монолозі Челентано назвав себе «сином тюленя», написав на дошці гасло ''«Полювання проти любові» (іт. «la caccia è contro l'amore»)'' і закликав виборців писати його на бюлетенях, при цьому допустивши грубу орфографічну помилку&nbsp;— слово «è» він написав без акценту зверху, пізніше це викликало цілу серію критики на його адресу. Челентано отримав прізвисько ''«Король невігласів»'', яке згодом стало назвою наступного альбому. Як тільки Челентано закінчив свій відомий монолог і пішов за лаштунки, його оточили керівники телебачення та режисер передачі, які зажадали від нього зам'яти інцидент.<ref name="Дело Челентано">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/biblio/delo1988.htm|title=Дело Челентано|date=1988|website=celentano.ru|accessdate=12 листопада 2016|archive-date=13 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161113033717/http://www.celentano.ru/biblio/delo1988.htm}} {{ref-ru}}</ref> Через 10 хвилин Челентано знову з'явився перед телекамерами і заявив: ''«Я хочу внести корективи у свій виступ. Голосуйте, як хочете, нічого не пишіть на бюлетенях, але пам'ятайте, що полювання&nbsp;— це жорстокість щодо будь-якого життя»''.<ref name="Дело Челентано" /> Наступного дня почався скандал&nbsp;— багато політичних діячів висловили своє обурення виступом Челентано і вимагали його покарання.<ref name="Дело Челентано" /> Керівники національного телебачення оштрафували Челентано на 200 мільйонів лір (за контрактом за весь цикл передач він отримав астрономічний гонорар в сумі у понад 5 мільярдів лір) і зажадали від нього узгоджувати з ними тексти його майбутніх монологів.<ref name="Дело Челентано" /> Справжні неприємності для Челентано почалися після підрахунку голосів референдуму. Кілька тисяч виборців написали на бюлетенях підказану Челентано їм фразу.<ref name="Дело Челентано" /> Бюлетені були анульовані. Демарш Челентано розцінений судовою владою як замах на «політичні права громадян». За законом ця витівка загрожувала Челентано тюремним строком від одного до п'яти років.<ref name="Дело Челентано" /> На судовому процесі, який тривав тиждень, адвокати Челентано вибрали для нього наступну лінію захисту: ''«Я людина імпульсивна, яка нічого не розуміє в законах. Коли мені пояснили мою помилку, я виправив її перед телекамерами і сказав десяти мільйонам глядачів, які дивилися передачу, що я був неправий»''. Співакові пощастило, його виправдали. Фраза «син тюленя» потім стала назвою одного з офіційних фан-клубів Челентано, який проіснував недовго.<ref name="Molleggiato 1" />
[[Файл:TV show Fantastico.png|міні|праворуч|180пкс|Старша дочка Адріано Челентано&nbsp;— [[Розіта Челентано]] на телепередачі ''«Fantastico 8»'' (1987)]]
Гостями Челентано на програмі були: [[Михалков Микита Сергійович|Микита Михалков]], [[Сафонова Олена Всеволодівна|Олена Сафонова]], [[Джина Лоллобриджида]], [[Франческо Розі]], [[Лайза Міннеллі]], [[Джуліано Ферарра]], [[Дзуккеро]], [[Алессандра Мартінес]], [[Альберто Сорді]], гурт ''«[[Matia Bazar]]»'', [[Енріко Руджері]], [[Раффаеле Ді Сіпіо]], [[Руперт Еверетт]], [[Петсі Кенсіт]], [[Стівен Ван Зандт]], [[Франка Раме]], [[Чак Беррі]], гурт ''«[[Bee Gees]]»'', [[Тоні Даллара]], [[Енцо Янначчі]], [[Федеріка Моро]], [[Ренато Подзетто]], [[Ріккардо Коччанте]], [[Пітер Гебріел]], [[Елтон Джон]], [[Літл Річард]], [[Анджела Луче]], [[Амедео Мінґі]] й багато інших. Також у телешоу брали участь дружина, старша дочка і племінник Челентано (Джино Сантерколе).<ref name="imdb.com" />


Гостями Челентано на програмі були: [[Михалков Микита Сергійович|Микита Михалков]], [[Сафонова Олена Всеволодівна|Олена Сафонова]], [[Джина Лоллобриджида]], [[Лайза Міннеллі]], [[Дзуккеро]], [[Альберто Сорді]], гурт ''«[[Matia Bazar]]»'', [[Енріко Руджері]], [[Руперт Еверетт]], [[Петсі Кенсіт]], [[Стівен Ван Зандт]], [[Чак Беррі]], гурт ''«[[Bee Gees]]»'', [[Федеріка Моро]], [[Пітер Гебріел]], [[Елтон Джон]], [[Літл Річард]] й багато інших.
Наприкінці участі Челентано на телепроєкті, його відносини з керівниками RAI були зіпсовані на тривалий час. Участь Адріано на ''«Fantastico»'' викликала багато відгуків у ЗМІ: [[Джорджо Бокка]] назвав Челентано «талановитим кретином», артиста порівнювали з персонажем [[Джордж Орвелл|Джорджа Орвелла]]&nbsp;— ''«[[Великий Брат]]»'', деякі журналісти бачили в його діяннях схожість з сюжетом фільму ''«[[Телемережа (фільм)|Телемережа»]]'' і елементи геніальності.<ref name="Бруно Періні" /> Протягом 1988—1990 років артист зробив перерву у своїй творчості, не випустив жодного альбому і не знімався у кіно. У 1988 році вийшла лише автобіографічна книга Челентано ''«Il Profeta ei Farisei» («Пророк і фарисеї»)'', заснована на його телевізійному досвіді.<ref>{{cite web|url=http://etvnet.com/encyclopedia/cms/person_of_week/yasovershenno-normalnyij-muzhik-/|title=«Высший долг артиста - протестовать против несправедливости».|website=etvnet.com|accessdate=17 листопада 2014|archive-date=1 лютого 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130201122643/http://etvnet.com/encyclopedia/cms/person_of_week/yasovershenno-normalnyij-muzhik-/}} {{ref-ru}}</ref>


Наприкінці участі Челентано на телепроєкті, його відносини з керівниками RAI були зіпсовані на тривалий час. Участь Адріано на ''«Fantastico»'' викликала багато відгуків у ЗМІ: [[Джорджо Бокка]] назвав Челентано «талановитим кретином», артиста порівнювали з персонажем [[Джордж Орвелл|Джорджа Орвелла]]&nbsp;— ''«[[Великий Брат]]»'', деякі журналісти бачили в його діяннях схожість з сюжетом фільму ''«[[Телемережа (фільм)|Телемережа»]]'' і елементи геніальності.<ref name="Бруно Періні" /> У 1988 році вийшла лише автобіографічна книга Челентано ''«Il Profeta ei Farisei» («Пророк і фарисеї»)'', заснована на його телевізійному досвіді.<ref>{{cite web|url=http://etvnet.com/encyclopedia/cms/person_of_week/yasovershenno-normalnyij-muzhik-/|title=«Высший долг артиста - протестовать против несправедливости».|website=etvnet.com|accessdate=17 листопада 2014|archive-date=1 лютого 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130201122643/http://etvnet.com/encyclopedia/cms/person_of_week/yasovershenno-normalnyij-muzhik-/}} {{ref-ru}}</ref>
7 квітня 1989 року співак бере участь як гість разом зі співаком [[Джованотті]] у першому випуску ''«Serata d'onore»'', телепередачі [[Піппо Баудо]]. Два співаки дають інтерв'ю ведучому і виконують різні пісні.

7 квітня 1989 року співак бере участь як гість разом зі співаком [[Джованотті]] у першому випуску ''«Serata d'onore»'', телепередачі [[Піппо Баудо]].


=== 1990—1999: Усучаснене звучання ===
=== 1990—1999: Усучаснене звучання ===
Рядок 466: Рядок 411:
Дев'яності роки стали новим етапом в музичній кар'єрі Челентано, він почав співпрацювати з новими авторами, випускаючи нові музичні альбоми. Найгучніший телевізійний досвід, який тільки пам'ятало державне телебачення на ''«Fantastico»'', залишило слід і на його авторі&nbsp;— Челентано.<ref name="Бруно Періні"/> Після ''«Fantastico»'' грайливий образ Адріано перемінився, з цього моменту співак став більше цікавитися політикою, запасатися відомостями, дивитися новини і читати газети.<ref name="Бруно Періні"/> В інтерв'ю щомісячнику ''«Пріма Комунікаціоне»'' Челентано констатував: {{text|«Я був королем невігласів, так, але я міг жартувати і сміятися. Тепер я щодня читаю газети, але більше не сміюся»<ref name="Бруно Періні"/>}}
Дев'яності роки стали новим етапом в музичній кар'єрі Челентано, він почав співпрацювати з новими авторами, випускаючи нові музичні альбоми. Найгучніший телевізійний досвід, який тільки пам'ятало державне телебачення на ''«Fantastico»'', залишило слід і на його авторі&nbsp;— Челентано.<ref name="Бруно Періні"/> Після ''«Fantastico»'' грайливий образ Адріано перемінився, з цього моменту співак став більше цікавитися політикою, запасатися відомостями, дивитися новини і читати газети.<ref name="Бруно Періні"/> В інтерв'ю щомісячнику ''«Пріма Комунікаціоне»'' Челентано констатував: {{text|«Я був королем невігласів, так, але я міг жартувати і сміятися. Тепер я щодня читаю газети, але більше не сміюся»<ref name="Бруно Періні"/>}}


Восени 1991 року вийшов альбом ''«[[Il re degli ignoranti]]» («Король невігласів»)''. Альбом в стилі попрок і синті-поп, випускався на LP, CD і касетах.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Il-Re-Degli-Ignoranti/release/2297714|title=Adriano Celentano – Il Re Degli Ignoranti|website=discogs.com|accessdate=18 січня 2015|archive-date=18 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150118160807/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Il-Re-Degli-Ignoranti/release/2297714}} {{ref-en}}</ref> Для створення альбому Челентано запросив нову команду аранжувальників, які надали його музиці більш сучасне звучання: Давіде Романі, Енріко Ла Фальче і Лука Черсосімо (раніше працював в команді [[Джованотті]]). Челентано також став аранжувальником. В альбомі засуджувалися події міжнародної політики і соціальні проблеми, наприклад: загрози [[третя світова війна|третьої світової війни]] і [[війна в Перській затоці|війни в Перській затоці]] 1990—1991 років у піснях ''«La Terza Guerra Mondiale»'' і ''«L'Uomo Di Bagdad Il Cow-Boy E Lo Zar»''.<ref name="Слова Шекспира, музыка Челентано">{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml|title=Слова Шекспира, музыка Челентано|date=1997|website=celentano.ru|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=3 листопада 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141103120754/http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Хоча альбом був схвально зустрінутий публікою, вийшло 500.000 копій і досяг 3 позиції в чартах Італії 1991 року, він не увійшов до числа пам'ятних робіт співака.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1991.htm|title=Gli album più venduti del 1991|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=29 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131029192852/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1991.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html|title=Адриано Челентано|website=italynews.ru|publisher=Юлія Павленко|accessdate=18 січня 2015|archive-date=17 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141017075117/http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html}} {{ref-ru}}</ref> До альбому увійшло 10 композицій, серед них 3 римейки таких раніше опублікованих пісень Челентано як ''«Napoleone, il cowboy e lo zar»'' (1969), ''«You can be happy»'' (1977) і ''«Cammino»'' (1983). Під час запису альбому Челентано залучив своїх дітей як співаків бек-вокалу. Два треки альбому: ''«Preludio imperiale»'' і ''«Preludio vento del passato»'' були інструментальною музикою. У композиціях альбому використовувалося багато звукових ефектів, наприклад: на початку восьмого треку, ''«Fuoco»'', чути ефект перемикання телевізора з каналу на канал, а на початку пісні ''«La terza guerra mondiale»'' чутні кроки, а в кінці&nbsp;— шум поїзда й інше. Пісню ''«La terza guerra mondiale»'' згодом багато критиків називали «екологічно чистим порно», тому що у ній використовувалися звуки стогонів жінки і текстівки на еротичні теми.
Восени 1991 року вийшов альбом ''«[[Il re degli ignoranti]]» («Король невігласів»)''. Альбом в стилі попрок і синті-поп, випускався на LP, CD і касетах.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Il-Re-Degli-Ignoranti/release/2297714|title=Adriano Celentano – Il Re Degli Ignoranti|website=discogs.com|accessdate=18 січня 2015|archive-date=18 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150118160807/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Il-Re-Degli-Ignoranti/release/2297714}} {{ref-en}}</ref> Для створення альбому Челентано запросив нову команду аранжувальників, які надали його музиці більш сучасне звучання: Давіде Романі, Енріко Ла Фальче і Лука Черсосімо (раніше працював в команді [[Джованотті]]). Челентано також став аранжувальником. В альбомі засуджувалися події міжнародної політики і соціальні проблеми, наприклад: загрози [[третя світова війна|третьої світової війни]] і [[війна в Перській затоці|війни в Перській затоці]] 1990—1991 років у піснях ''«La Terza Guerra Mondiale»'' і ''«L'Uomo Di Bagdad Il Cow-Boy E Lo Zar»''.<ref name="Слова Шекспира, музыка Челентано">{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml|title=Слова Шекспира, музыка Челентано|date=1997|website=celentano.ru|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=3 листопада 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141103120754/http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Хоча альбом був схвально зустрінутий публікою, вийшло 500.000 копій і досяг 3 позиції в чартах Італії 1991 року, він не увійшов до числа пам'ятних робіт співака.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1991.htm|title=Gli album più venduti del 1991|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=29 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131029192852/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1991.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html|title=Адриано Челентано|website=italynews.ru|publisher=Юлія Павленко|accessdate=18 січня 2015|archive-date=17 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141017075117/http://www.italynews.ru/encyclopedia_100.html}} {{ref-ru}}</ref> До альбому увійшло 3 римейки таких раніше опублікованих пісень Челентано як ''«Napoleone, il cowboy e lo zar»'' (1969), ''«You can be happy»'' (1977) і ''«Cammino»'' (1983). Під час запису альбому Челентано залучив своїх дітей як співаків бек-вокалу. Два треки альбому: ''«Preludio imperiale»'' і ''«Preludio vento del passato»'' були інструментальною музикою. У композиціях альбому використовувалося багато звукових ефектів, наприклад: на початку восьмого треку, ''«Fuoco»'', чути ефект перемикання телевізора з каналу на канал, а на початку пісні ''«La terza guerra mondiale»'' чутні кроки, а в кінці&nbsp;— шум поїзда й інше. Пісню ''«La terza guerra mondiale»'' згодом багато критиків називали «екологічно чистим порно», тому що у ній використовувалися звуки стогонів жінки і текстівки на еротичні теми.


На підтримку альбому 5 листопада 1991 року, ввечері, на каналі Rai 1, співак виступив у двогодинному спецвипуску телепередачі ''«[[Notte Rock]]» («Нічний рок»)''. У рамках передачі співак опублікував 5 пісень з альбому (всього виконав 11 пісень), відповідав на питання міланських студентів та показав два відеокліпи до пісень: ''«Il re degli ignoranti»'' і ''«Fuoco»'', у зніманні яких взяла участь Розіта Челентано.<ref name="musicaitaliana.ru">{{cite web|url=http://musicaitaliana.ru/video/Adriano_Celentano.htm|title=Adriano Celentano VIDEORAI|website=musicaitaliana.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131014023715/http://musicaitaliana.ru/video/Adriano_Celentano.htm}} {{ref-ru}}</ref> Також у програмі брали участь журналісти [[Енцо Б'яджі]] і [[Вінченцо Молліка]] та американська фотомодель [[Енджі Еверхарт]]. Кошторис передачі склав 800 мільйонів лір, Челентано відмовився від гонорару за участь у ній.<ref>{{cite web|url=http://archiviostorico.unita.it/cgi-bin/highlightPdf.cgi?t=ebook&file=/archivio/uni_1991_11/19911105_0020.pdf&query=|title=Adriano Celentano a Notte Rock|date=1991|website=archiviostorico.unita.it|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304085849/http://archiviostorico.unita.it/cgi-bin/highlightPdf.cgi?t=ebook&file=%2Farchivio%2Funi_1991_11%2F19911105_0020.pdf&query=|archivedate=4 березня 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Того ж року вийшла третя однойменна автобіографія Челентано&nbsp;— ''«Il re degli ignoranti»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/ita/books/books.shtml|title=Libri|website=celentano.ru|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=20 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141020110211/http://www.celentano.ru/ita/books/books.shtml}} {{ref-it}}</ref>
На підтримку альбому 5 листопада 1991 року, ввечері, на каналі Rai 1, співак виступив у двогодинному спецвипуску телепередачі ''«[[Notte Rock]]» («Нічний рок»)''. У рамках передачі співак опублікував 5 пісень з альбому (всього виконав 11 пісень), відповідав на питання міланських студентів та показав два відеокліпи до пісень: ''«Il re degli ignoranti»'' і ''«Fuoco»'', у зніманні яких взяла участь Розіта Челентано.<ref name="musicaitaliana.ru">{{cite web|url=http://musicaitaliana.ru/video/Adriano_Celentano.htm|title=Adriano Celentano VIDEORAI|website=musicaitaliana.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=14 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131014023715/http://musicaitaliana.ru/video/Adriano_Celentano.htm}} {{ref-ru}}</ref> Також у програмі брали участь журналісти [[Енцо Б'яджі]] і [[Вінченцо Молліка]] та американська фотомодель [[Енджі Еверхарт]]. Кошторис передачі склав 800 мільйонів лір, Челентано відмовився від гонорару за участь у ній.<ref>{{cite web|url=http://archiviostorico.unita.it/cgi-bin/highlightPdf.cgi?t=ebook&file=/archivio/uni_1991_11/19911105_0020.pdf&query=|title=Adriano Celentano a Notte Rock|date=1991|website=archiviostorico.unita.it|accessdate=21 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304085849/http://archiviostorico.unita.it/cgi-bin/highlightPdf.cgi?t=ebook&file=%2Farchivio%2Funi_1991_11%2F19911105_0020.pdf&query=|archivedate=4 березня 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Того ж року вийшла третя однойменна автобіографія Челентано&nbsp;— ''«Il re degli ignoranti»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/ita/books/books.shtml|title=Libri|website=celentano.ru|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=20 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141020110211/http://www.celentano.ru/ita/books/books.shtml}} {{ref-it}}</ref>

{{text|''«Чому я охрестив себе «Королем невігласів»? Напевно, тому, що життя стає все складніше, і люди починають мислити все більш витончено і тонко. У такій ситуації одкровень потрібно чекати від простих людей — від перехожого, який, можливо, навіть і читати толком не вміє. Моя вам порада: дорожите своїм невіглаством і діліться ним з тими, хто занадто набив руку в питаннях економіки і культури»''<small> — Челентано</small><ref>{{cite web|url=http://esquire.ru/wil/adriano-celentano|title=Правила життя: Адріано Челентано, 75 років|date=2005-10-09|work=журнал ''«Esquire»'' за січень 2013 року|publisher=esquire.ru|accessdate=2013-01-06|language=російською|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141014124442/http://esquire.ru/wil/adriano-celentano|archivedate=14 жовтня 2014}}</ref>}}
[[Файл:TV show Notte Rock.png|міні|праворуч|210пкс|Челентано в образі «Короля невігласів», кадр з телепередачі ''«[[Notte Rock]]»'' (1991)]]
[[Файл:TV show Notte Rock.png|міні|праворуч|210пкс|Челентано в образі «Короля невігласів», кадр з телепередачі ''«[[Notte Rock]]»'' (1991)]]
12 і 19 грудня 1992 року Челентано разом з журналістом [[Бруно Гамбротта|Бруно Гамброттою]] був ведучим телешоу у двох епізодах ''«[[Svalutation (телепередача)|Svalutation»]]'', яке стало першим великоформатним телепроєктом співака за останні п'ять років після ''«[[Fantastico]]»''. На телешоу співак виконав 13 своїх славнозвісних пісень.<ref name="musicaitaliana.ru" /> Гостями телепередачі стали: [[Паоло Россі]], [[Клаудіо Бальоні]], [[Джанні Моранді]], [[Джованотті]] і [[Франческо Баччіні]]. Співак з Генуї, Баччіні, включив до свого альбому ''«Nomi e Cognomi» («Імена і прізвища»)'' пісню з назвою ''«Адріано Челентано»''. В тексті пісні Баччіні критикував поведінку Челентано, яку вважав удаваною побожністю, пропонуючи йому обмежитися просто співом. Челентано запросив його у свою телепередачу в ім'я свободи висловлення думки. Протягом телешоу Адріано вдалося досягти неможливого&nbsp;— він переконав гостей-артистів завершити останню серію в [[піжама|піжамі]]. Передача мала успіх, пік переглядів становив 8 мільйонів глядачів.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1992/dicembre/28/Celentano_hai_rovinato_tuo_film_co_0_921228187.shtml|title=Celentano, hai rovinato il tuo film|date=1992|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Емілія Константіні|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gTuhqYw?url=http://archiviostorico.corriere.it/1992/dicembre/28/Celentano_hai_rovinato_tuo_film_co_0_921228187.shtml}} {{ref-it}}</ref>
12 і 19 грудня 1992 року Челентано разом з журналістом [[Бруно Гамбротта|Бруно Гамброттою]] був ведучим телешоу у двох епізодах ''«[[Svalutation (телепередача)|Svalutation»]]'', яке стало першим великоформатним телепроєктом співака за останні п'ять років після ''«[[Fantastico]]»''. На телешоу співак виконав 13 своїх славнозвісних пісень.<ref name="musicaitaliana.ru" /> Гостями телепередачі стали: [[Паоло Россі]], [[Клаудіо Бальоні]], [[Джанні Моранді]], [[Джованотті]] і [[Франческо Баччіні]]. Співак з Генуї, Баччіні, включив до свого альбому ''«Nomi e Cognomi» («Імена і прізвища»)'' пісню з назвою ''«Адріано Челентано»''. В тексті пісні Баччіні критикував поведінку Челентано, яку вважав удаваною побожністю, пропонуючи йому обмежитися просто співом. Челентано запросив його у свою телепередачу в ім'я свободи висловлення думки. Протягом телешоу Адріано вдалося досягти неможливого&nbsp;— він переконав гостей-артистів завершити останню серію в [[піжама|піжамі]]. Передача мала успіх, пік переглядів становив 8 мільйонів глядачів.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1992/dicembre/28/Celentano_hai_rovinato_tuo_film_co_0_921228187.shtml|title=Celentano, hai rovinato il tuo film|date=1992|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Емілія Константіні|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gTuhqYw?url=http://archiviostorico.corriere.it/1992/dicembre/28/Celentano_hai_rovinato_tuo_film_co_0_921228187.shtml}} {{ref-it}}</ref>


У 1992 році Челентано повернувся у кіно, виконавши головну роль садівника на ім'я Фуріо у фантастичній комедії ''«[[Джекпот (фільм)|Джекпот»]]'', ставши одним з авторів сценарію. Сюжет картини розповідав про винахід еліксиру вічної молодості.<ref>{{cite news|url=https://www.kinopoisk.ru/film/5630/|title=Джекпот|website=kinopoisk.ru|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=24 серпня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120824111300/http://www.kinopoisk.ru/film/5630}} {{ref-ru}}</ref> Фільм виявився вкрай провальним у комерційному плані, він зібрав лише 105 мільйонів лір, при витратах у 18 мільярдів. Не менш негативними були оцінки кінокритиків, які назвали картину найгіршим фільмом італійського кіно. Сам Адріано зізнавався в своєму інтерв'ю газеті ''«Корр'єре делла Сера»'', що в фільмі було так багато недоліків і що критики, на цей раз, були дійсно праві. Фільм завершив кінокар'єру Адріано, що було прокоментовано в інтерв'ю російській газеті ''«Аргументи та факти»'' 1995 року:{{text|«Набридло. До того ж немає хорошого сценарію, щоб мені сподобався. Хай краще люди захоплюються, в яких чудових фільмах Челентано колись знімався, ніж почнуть плюватися&nbsp;— та що він, голодує, чи що, навіщо погодився грати у такому жаху?»<ref>{{cite news|url=http://gazeta.aif.ru/online/aif/1306/18_01|title=Адриано Челентано: «И крокодил тоже секс-символ!» Эксклюзивное интервью «Аргументам и фактам»|date=1995|website=gazeta.aif.ru|publisher=Георгій Зотов|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=17 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141017124706/http://gazeta.aif.ru/online/aif/1306/18_01}} {{ref-ru}}</ref>}}
У 1992 році Челентано повернувся у кіно, виконавши головну роль садівника на ім'я Фуріо у фантастичній комедії ''«[[Джекпот (фільм)|Джекпот»]]'', ставши одним з авторів сценарію.<ref>{{cite news|url=https://www.kinopoisk.ru/film/5630/|title=Джекпот|website=kinopoisk.ru|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=24 серпня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120824111300/http://www.kinopoisk.ru/film/5630}} {{ref-ru}}</ref> Фільм виявився вкрай провальним у комерційному плані, він зібрав лише 105 мільйонів лір, при витратах у 18 мільярдів. Не менш негативними були оцінки кінокритиків, які назвали картину найгіршим фільмом італійського кіно. Сам Адріано зізнавався в своєму інтерв'ю газеті ''«Корр'єре делла Сера»'', що в фільмі було так багато недоліків і що критики, на цей раз, були дійсно праві. Фільм завершив кінокар'єру Адріано, що було прокоментовано в інтерв'ю російській газеті ''«Аргументи та факти»'' 1995 року:{{text|«Набридло. До того ж немає хорошого сценарію, щоб мені сподобався. Хай краще люди захоплюються, в яких чудових фільмах Челентано колись знімався, ніж почнуть плюватися&nbsp;— та що він, голодує, чи що, навіщо погодився грати у такому жаху?»<ref>{{cite news|url=http://gazeta.aif.ru/online/aif/1306/18_01|title=Адриано Челентано: «И крокодил тоже секс-символ!» Эксклюзивное интервью «Аргументам и фактам»|date=1995|website=gazeta.aif.ru|publisher=Георгій Зотов|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=17 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141017124706/http://gazeta.aif.ru/online/aif/1306/18_01}} {{ref-ru}}</ref>}}


27 листопада 1994 року відбулася презентація альбому ''«[[Quel Punto]]» («Цей пункт»)'' на телеканалі Rai 1 у передачі ''«Scommettiamo che…?»''. На передачі Челентано був присутній разом з дружиною, і заспівав дві пісні з альбому: ''«Quel punto»'' і ''«[[Attraverso Me]]»''. Альбом посів 4 позицію в італійському чарті, за своїм складом він вийшов різноманітним, у жанрах: електроніки, хіп-хоп, рок і поп.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1994.htm|title=Gli album più venduti del 1994|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=4 вересня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120904084531/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1994.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Quel-Punto/master/46249|title=Adriano Celentano ‎– Quel Punto|website=discogs.com|accessdate=17 січня 2015|archive-date=25 грудня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121225145410/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Quel-Punto/master/46249}} {{ref-en}}</ref> У більшості пісень були вставлені звукові спецефекти у вигляді шуму поїзду.<ref name="adriano38 1">{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2016/05/blog-post_26.html|title=Идол. Король невежественных.|date=26 травня 2016|website=adriano38.blogspot.com|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=17 січня 2015|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014042359/http://adriano38.blogspot.com/2016/05/blog-post_26.html}} {{ref-en}}</ref> Альбом містив 8 нових композицій, з них два останні треки&nbsp;— ''«Rifugio Bianco»'' і ''«Sanmatio»'', представлені співом чоловічого хору ''«Stella Alpina»''. Також диск містив 5 римейків до таких пісень Челентано, як: ''«Prisencolinensinainciusol»'' (1972), ''«I want to know 1»'' (1976), ''«I want to know 2»'' (1976), ''«La camera 21»'' (1976) і композиції ''«Uh … uh …»'' (1982) яку було перероблено на [[ремікс]]. Альбом став комерційно провальним. Оскільки ді-джей, що створив ремікс до ''«Uh … uh …»'', заявив про порушення авторських прав, перше видання альбому на деякий час було вилучено з продажу, що дуже завадило продажам, які, за офіційними заявами Клаудії Морі, становили близько 250.000 примірників, у зв'язку з цим перше видання вважається справжньою рідкістю. Наступного року вийшло перевидання альбому, у цій версії ремікс ''«Uh … uh …»'' був замінений на оригінальну версію пісні 1982 року.<ref>{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=17 січня 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-en}}</ref> У заголовній пісні ''«Quel Punto»'' Челентано як набожний католик з соціалістичними ідеалами, критикував одностатеву любов, штучне переривання вагітності та [[Транссексуальність|транссексуалів]], через яких, на його думку, жіночність у небезпеці&nbsp;— це викликало бурхливі протести [[Фемінізм|феміністського]] руху і [[Сексуальні меншини|секс-меншин]].<ref>{{cite news|url=http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/korol_nevezhd_opyat_zapel.html|title=КОРОЛЬ НЕВЕЖД ОПЯТЬ ЗАПЕЛ|date=1995|website=gazeta.zn.ua|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014210204/http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/korol_nevezhd_opyat_zapel.html}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/agosto/31/donne_contro_Celentano_vuoi_senza_co_0_94083110902.shtml|title=donne contro Celentano: ci vuoi senza cervello|date=31 серпня 1994|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Frattini Davide|accessdate=17 січня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gT6ZoCU?url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/agosto/31/donne_contro_Celentano_vuoi_senza_co_0_94083110902.shtml}} {{ref-it}}</ref> Пісні альбому окрім любовних тем, порушували соціальні та світові проблеми, наприклад, у пісні ''«La casa dell'amore»'' згадувався голод і [[Боснійська війна|війна у Боснії]]. Пісні ''«I want to know»'' порушували тему надмірної [[урбанізація|урбанізації]] населення. Особливістю альбому стала пісня ''«Ja tebia liubliu» («Я тебе люблю»)''. У приспіві цієї пісні, Челентано співав фразу ''«Я тебе люблю»'' п'ятьма мовами: італійською, російською, французькою, англійською та німецькою. Завдяки цьому пісня стала дуже популярною у російськомовних слухачів. Назва пісні є італійською транскрипцією фрази російською мовою.<ref>{{cite web|url=http://www.italia4you.ru/italyanskaya-muzyka/perevod-pesni-adriano-celentano-ti-amo.html|title=Перевод песни Adriano Celentano — Ti amo|date=15.10.2012|website=italia4you.ru|publisher=italy|accessdate=15 жовтня 2016|archive-date=19 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161019061706/http://www.italia4you.ru/italyanskaya-muzyka/perevod-pesni-adriano-celentano-ti-amo.html}} {{ref-ru}}</ref> Дві пісні альбому вийшли як сингли ''«Attraverso Me»'' і ''«Uh… uh…»'' (ремікс).
27 листопада 1994 року відбулася презентація альбому ''«[[Quel Punto]]» («Цей пункт»)'' на телеканалі Rai 1 у передачі ''«Scommettiamo che…?»''. На передачі Челентано був присутній разом з дружиною, і заспівав дві пісні з альбому: ''«Quel punto»'' і ''«[[Attraverso Me]]»''. Альбом посів 4 позицію в італійському чарті, за своїм складом він вийшов різноманітним, у жанрах: електроніки, хіп-хоп, рок і поп.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1994.htm|title=Gli album più venduti del 1994|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=4 вересня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120904084531/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1994.htm}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Quel-Punto/master/46249|title=Adriano Celentano ‎– Quel Punto|website=discogs.com|accessdate=17 січня 2015|archive-date=25 грудня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121225145410/http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Quel-Punto/master/46249}} {{ref-en}}</ref> У більшості пісень були вставлені звукові спецефекти у вигляді шуму поїзду.<ref name="adriano38 1">{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2016/05/blog-post_26.html|title=Идол. Король невежественных.|date=26 травня 2016|website=adriano38.blogspot.com|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=17 січня 2015|archive-date=14 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161014042359/http://adriano38.blogspot.com/2016/05/blog-post_26.html}} {{ref-en}}</ref> Альбом містив 8 нових композицій, з них два останні треки&nbsp;— ''«Rifugio Bianco»'' і ''«Sanmatio»'', представлені співом чоловічого хору ''«Stella Alpina»''. Також диск містив 5 римейків до таких пісень Челентано, як: ''«Prisencolinensinainciusol»'' (1972), ''«I want to know 1»'' (1976), ''«I want to know 2»'' (1976), ''«La camera 21»'' (1976) і композиції ''«Uh … uh …»'' (1982) яку було перероблено на [[ремікс]]. Альбом став комерційно провальним. Оскільки ді-джей, що створив ремікс до ''«Uh … uh …»'', заявив про порушення авторських прав, перше видання альбому на деякий час було вилучено з продажу, що дуже завадило продажам, які, за офіційними заявами Клаудії Морі, становили близько 250.000 примірників, у зв'язку з цим перше видання вважається справжньою рідкістю.<ref>{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=17 січня 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-en}}</ref> У заголовній пісні ''«Quel Punto»'' Челентано як набожний католик з соціалістичними ідеалами, критикував одностатеву любов, штучне переривання вагітності та [[Транссексуальність|транссексуалів]], через яких, на його думку, жіночність у небезпеці&nbsp;— це викликало бурхливі протести [[Фемінізм|феміністського]] руху і [[Сексуальні меншини|секс-меншин]].<ref>{{cite news|url=http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/korol_nevezhd_opyat_zapel.html|title=КОРОЛЬ НЕВЕЖД ОПЯТЬ ЗАПЕЛ|date=1995|website=gazeta.zn.ua|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014210204/http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/korol_nevezhd_opyat_zapel.html}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/agosto/31/donne_contro_Celentano_vuoi_senza_co_0_94083110902.shtml|title=donne contro Celentano: ci vuoi senza cervello|date=31 серпня 1994|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Frattini Davide|accessdate=17 січня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gT6ZoCU?url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/agosto/31/donne_contro_Celentano_vuoi_senza_co_0_94083110902.shtml}} {{ref-it}}</ref> Пісні альбому окрім любовних тем, порушували соціальні та світові проблеми, наприклад, у пісні ''«La casa dell'amore»'' згадувався голод і [[Боснійська війна|війна у Боснії]]. Пісні ''«I want to know»'' порушували тему надмірної [[урбанізація|урбанізації]] населення. Особливістю альбому стала пісня ''«Ja tebia liubliu» («Я тебе люблю»)''. У приспіві цієї пісні, Челентано співав фразу ''«Я тебе люблю»'' п'ятьма мовами: італійською, російською, французькою, англійською та німецькою. Завдяки цьому пісня стала дуже популярною у російськомовних слухачів. Назва пісні є італійською транскрипцією фрази російською мовою.<ref>{{cite web|url=http://www.italia4you.ru/italyanskaya-muzyka/perevod-pesni-adriano-celentano-ti-amo.html|title=Перевод песни Adriano Celentano — Ti amo|date=15.10.2012|website=italia4you.ru|publisher=italy|accessdate=15 жовтня 2016|archive-date=19 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161019061706/http://www.italia4you.ru/italyanskaya-muzyka/perevod-pesni-adriano-celentano-ti-amo.html}} {{ref-ru}}</ref>


Восени 1994 року співак провів концертне турне, що дебютувало 29 вересня на стадіоні ''«[[Стадіо Ренцо Барбера|La Favorita»]]'' у [[Палермо]]. Майже весь жовтень співак давав аншлагові концерти у таких містах Італії як [[Кава-де-Тіррені]], [[Барі]], [[Рим]], [[Пескара]], [[Флоренція]], [[Болонья]], [[Тревізо]], [[Турин]]. 28 жовтня співак прибув до [[Париж]]а, листопад пройшов з виступами у [[Брюссель|Брюсселі]], [[Цюрих]]у, [[Кельн]]і, [[Дортмунд]]і, [[Берлін]]і, [[Мангайм]]і, [[Штутгарт]]і і [[Монако]]. Турне супроводжувалося оркестром з 22 музикантів під керівництвом шотландського продюсера та [[диригент]]а Тоні Міммса. Протягом виступів репертуар Челентано становив 17 пісень різних років, серед яких була лише одна нова&nbsp;— ''«Attraverso Me»''.<ref>{{cite web|url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/novembre/18/Celentano_ferma_qui_co_0_9411185756.shtml|title=Celentano si ferma qui|date=18-11-1994|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Corriere della Sera|accessdate=17 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160009/http://archiviostorico.corriere.it/1994/novembre/18/Celentano_ferma_qui_co_0_9411185756.shtml}} {{ref-it}}</ref> 18 листопада, у міланському спорткомплексі ''«Forum di Assago»'', відбувся завершальний концерт турне, який транслювався у прямому ефірі телеканалу [[Rai 1]], під назвою ''«Adriano Celentano Live»'', що зібрав 7.216.000 мільйонів глядачів. Під час гастролей було зареєстровано рекорд продажу квитків&nbsp;— 500.000 екземплярів. Хоча італійська преса і поспішила назвати концертне турне невдалим, але Челентано довів, що й за кордоном він не втратив свою популярність. Челентано зберіг свою популярність і в епоху важкого року.<ref name="1500 имен" />
Восени 1994 року співак провів концертне турне, що дебютувало 29 вересня на стадіоні ''«[[Стадіо Ренцо Барбера|La Favorita»]]'' у [[Палермо]]. Майже весь жовтень співак давав аншлагові концерти у таких містах Італії як [[Кава-де-Тіррені]], [[Барі]], [[Рим]], [[Пескара]], [[Флоренція]], [[Болонья]], [[Тревізо]], [[Турин]]. 28 жовтня співак прибув до [[Париж]]а, листопад пройшов з виступами у [[Брюссель|Брюсселі]], [[Цюрих]]у, [[Кельн]]і, [[Дортмунд]]і, [[Берлін]]і, [[Мангайм]]і, [[Штутгарт]]і і [[Монако]]. Турне супроводжувалося оркестром з 22 музикантів під керівництвом шотландського продюсера та [[диригент]]а Тоні Міммса. Протягом виступів репертуар Челентано становив 17 пісень різних років, серед яких була лише одна нова&nbsp;— ''«Attraverso Me»''.<ref>{{cite web|url=http://archiviostorico.corriere.it/1994/novembre/18/Celentano_ferma_qui_co_0_9411185756.shtml|title=Celentano si ferma qui|date=18-11-1994|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Corriere della Sera|accessdate=17 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160009/http://archiviostorico.corriere.it/1994/novembre/18/Celentano_ferma_qui_co_0_9411185756.shtml}} {{ref-it}}</ref> 18 листопада, у міланському спорткомплексі ''«Forum di Assago»'', відбувся завершальний концерт турне, який транслювався у прямому ефірі телеканалу [[Rai 1]], під назвою ''«Adriano Celentano Live»'', що зібрав 7.216.000 мільйонів глядачів. Під час гастролей було зареєстровано рекорд продажу квитків&nbsp;— 500.000 екземплярів. Хоча італійська преса і поспішила назвати концертне турне невдалим, але Челентано довів, що й за кордоном він не втратив свою популярність. Челентано зберіг свою популярність і в епоху важкого року.<ref name="1500 имен" />
Рядок 484: Рядок 427:
==== Альбоми і пісні 1995—1999 років. Могол і Белла. ''«Francamente me ne infischio»'' ====
==== Альбоми і пісні 1995—1999 років. Могол і Белла. ''«Francamente me ne infischio»'' ====
[[Файл:TV show Super 1974.png|міні|праворуч|210пкс|Челентано і [[Амбра Анджоліні]] на телепередачі ''«Super»'' (1996)]]
[[Файл:TV show Super 1974.png|міні|праворуч|210пкс|Челентано і [[Амбра Анджоліні]] на телепередачі ''«Super»'' (1996)]]
27 вересня 1995 року Челентано взяв участь у благодійному концерті, присвяченому хворим дітям у французькому місті [[Лурд]] у ''«Базиліці Святого Пія X»'', в присутності 18.000 глядачів. Концерт організувала спільнота італійських співаків і музикантів, серед яких були Джуліо Могол і Джанні Моранді. На концерті Адріано виконав пісні: ''«Il forestiero»'', ''«Il Ragazzo della via Gluck»'', ''«Susanna»'', ''«Siamo angeli»'', ''«Solo tu»'', ''«Ciao ragazzi»'', ''«Preghero»'', ''«Yuppi Du»'' і ''«Azzurro»''.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1995/settembre/29/Celentano_predica_Lourdes_co_0_95092911947.shtml|title=Celentano fa la predica a Lourdes|date=1995|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Вітторе Де Карлі|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=13 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141013101435/http://archiviostorico.corriere.it/1995/settembre/29/Celentano_predica_Lourdes_co_0_95092911947.shtml}} {{ref-it}}</ref>
27 вересня 1995 року Челентано взяв участь у благодійному концерті, присвяченому хворим дітям у французькому місті [[Лурд]] у ''«Базиліці Святого Пія X»'', в присутності 18.000 глядачів. Концерт організувала спільнота італійських співаків і музикантів, серед яких були Джуліо Могол і Джанні Моранді.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1995/settembre/29/Celentano_predica_Lourdes_co_0_95092911947.shtml|title=Celentano fa la predica a Lourdes|date=1995|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Вітторе Де Карлі|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=13 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141013101435/http://archiviostorico.corriere.it/1995/settembre/29/Celentano_predica_Lourdes_co_0_95092911947.shtml}} {{ref-it}}</ref>


У 1995 році співак випустив єдиний альбом [[ремікс]]ів&nbsp;— ''«[[Alla corte del remix]]»''. До диска ввійшли 12 реміксів до найвідоміших композицій Челентано, наприклад: ''«[[Susanna (сингл, 1984)|Susanna»]]'', ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]]'', ''«[[Prisencolinensinainciusol]]»'', ''«[[Pregherò]]»'' й інші. Стиль, в якому виконано альбом, можна схарактеризувати як [[євроденс]] або [[євродиско]], що було новим експериментом співака. У створенні альбому взяли участь багато інших музикантів, наприклад, [[Alex Party]], [[Скетмен Джон]] й інші. При створенні альбому не використовувався вокал з оригінальних пісень&nbsp;— спеціально для альбому Челентано записав вокальні партії спочатку. До офіційного видання альбому додавався буклет з коміксами, в яких персонаж Челентано іменувався як ''«Supermolleggiato» («Суперпружинка»)''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/booklets/remix01.htm|title=Буклет к альбому Alla Corte Del ReMix|website=celentano.ru|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=13 квітня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170413153446/http://www.celentano.ru/booklets/remix01.htm}} {{ref-ru}}</ref>
У 1995 році співак випустив єдиний альбом [[ремікс]]ів&nbsp;— ''«[[Alla corte del remix]]»''. До диска ввійшли 12 реміксів до найвідоміших композицій Челентано, зокрема: ''«[[Susanna (сингл, 1984)|Susanna»]]'', ''«[[Il ragazzo della via Gluck (пісня)|Il ragazzo della via Gluck»]]'', ''«[[Prisencolinensinainciusol]]»'', ''«[[Pregherò]]»'' й інші. Стиль, в якому виконано альбом, можна схарактеризувати як [[євроденс]] або [[євродиско]], що було новим експериментом співака. У створенні альбому взяли участь багато інших музикантів, наприклад, [[Alex Party]], [[Скетмен Джон]] й інші. При створенні альбому не використовувався вокал з оригінальних пісень&nbsp;— спеціально для альбому Челентано записав вокальні партії спочатку. До офіційного видання альбому додавався буклет з коміксами, в яких персонаж Челентано іменувався як ''«Supermolleggiato» («Суперпружинка»)''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/booklets/remix01.htm|title=Буклет к альбому Alla Corte Del ReMix|website=celentano.ru|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=13 квітня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170413153446/http://www.celentano.ru/booklets/remix01.htm}} {{ref-ru}}</ref>


Також у 1995 році Челентано знявся в рекламі компанії державних залізниць Італії ''«Ferrovie dello Stato»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/fedorov.shtml|title=Адриано Челентано: то единственное к чему надо стремиться в жизни - это любовь|date=1995|website=celentano.ru|publisher=Олександр Федоров|accessdate=23 січня 2015|archive-date=23 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150123095053/http://www.celentano.ru/rus/biblio/fedorov.shtml}} {{ref-ru}}</ref>
Також у 1995 році Челентано знявся в рекламі компанії державних залізниць Італії ''«Ferrovie dello Stato»''.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/fedorov.shtml|title=Адриано Челентано: то единственное к чему надо стремиться в жизни - это любовь|date=1995|website=celentano.ru|publisher=Олександр Федоров|accessdate=23 січня 2015|archive-date=23 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150123095053/http://www.celentano.ru/rus/biblio/fedorov.shtml}} {{ref-ru}}</ref>


6 травня 1996 року вийшов альбом ''«[[Arrivano gli uomini]]» («Сюди приходять люди»)''. Диск записувався 8 місяців, що призвело до фінансових труднощів студії ''«[[Clan Celentano]]»''.<ref>{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml|title=Слова Шекспира, музыка Челентано|date=1997|website=celentano.ru|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=3 листопада 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141103120754/http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Музика альбому була представлена стилем попрок.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Celentano-Arrivano-Gli-Uomini/master/30473|title=Celentano* ‎– Arrivano Gli Uomini|website=discogs.com|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=10 квітня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170410215609/https://www.discogs.com/Celentano-Arrivano-Gli-Uomini/master/30473}} {{ref-en}}</ref> Для запису альбому були запрошені: американський гітарист [[Майкл Томпсон]] (брав участь у записах [[Майкл Джексон|Майкла Джексона]], [[Шер]], [[Рей Чарльз|Рея Чарльза]] й інших зірок) і аранжувальник [[Фіо Дзанотті]] (співпрацював з [[Дзуккеро]], [[Васко Россі]] й іншими)&nbsp;— ці музиканти згодом взяли участь у записі цілого ряду альбомів Челентано. Для приспіву у заголовній пісні ''«Arrivano gli uomini»'' було залучено дитячий хор.<ref>{{cite web|url=http://www.acfans.it/blog/pensieri/arrivano-gli-uomini-compie-ventanni/|title=Arrivano gli Uomini compie vent’anni|website=acfans.it|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=11 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160611050228/http://www.acfans.it/blog/pensieri/arrivano-gli-uomini-compie-ventanni/}} {{ref-it}}</ref> Диск активно презентувався на телебаченні 1996 року, наприклад: в програмі ''«Il Boom»'' [[Тео Теоколі]], 8 травня у 34-хвилинному випуску передачі ''«Numero Uno»'' ведучого [[Піппо Баудо]] на Rai 1, 30 червня у 27-хвилинному випуску ''«Super»''&nbsp;— передачі [[Амбра Анджоліні|Амбри Анджоліні]] на [[Canale 5]].<ref>{{Youtube|IAaCw7Mg5DE|Adriano Celentano - Arrivano gli uomini (1996)}}</ref><ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1996/maggio/08/Celentano_suspense_mezz_ora_ruota_co_0_9605088978.shtml|title=Celentano suspense, mezz' ora a ruota libera|date=1996|website=archiviostorico.corriere.it|accessdate=20 січня 2015|archive-date=20 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150120184825/http://archiviostorico.corriere.it/1996/maggio/08/Celentano_suspense_mezz_ora_ruota_co_0_9605088978.shtml}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1996/giugno/30/Celentano_Ambra_fiume_prediche_co_0_96063013000.shtml|title=Celentano Ambra, un fiume di "prediche"|date=1996|website=archiviostorico.corriere.it|accessdate=20 січня 2015|archive-date=20 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150120184238/http://archiviostorico.corriere.it/1996/giugno/30/Celentano_Ambra_fiume_prediche_co_0_96063013000.shtml}} {{ref-it}}</ref> Диск також презентувався в Німеччині, куди Челентано був запрошений для виконання декількох пісень на місцевому телебаченні. Попри велику рекламну компанію, альбом не мав комерційного успіху, через що з'явилися чутки про захід музичної кар'єри Челентано. Він посів 8 позицію у чарті Італії 1996 року, його наклад не перевищував 150.000 копій.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1996.htm|title=Gli album più venduti del 1996|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=2 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160502011838/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1996.htm}} {{ref-it}}</ref> Альбом складався з одинадцяти композицій, всі пісні раніше не публікувались, за винятком композиції ''«Scusami»'', яка була римейком пісні Челентано ''«(Please) Stay a little longer»'' 1978 року.<ref>{{cite web|url=http://lossless-flac.com/52-adriano-celentano-arrivano-gli-uomini-1996.html|title=Adriano Celentano - Arrivano Gli Uomini (1996)|website=lossless-flac.com|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=7 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161007005531/http://lossless-flac.com/52-adriano-celentano-arrivano-gli-uomini-1996.html}} {{ref-it}}</ref> Серед авторів пісень був син співака&nbsp;— Джакомо, який написав музику до пісні ''«Vento d'estate»''.
6 травня 1996 року вийшов альбом ''«[[Arrivano gli uomini]]» («Сюди приходять люди»)''. Диск записувався 8 місяців, що призвело до фінансових труднощів студії ''«[[Clan Celentano]]»''.<ref>{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml|title=Слова Шекспира, музыка Челентано|date=1997|website=celentano.ru|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=3 листопада 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141103120754/http://www.celentano.ru/rus/biblio/aif1997.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Для запису альбому були запрошені: американський гітарист [[Майкл Томпсон]] (брав участь у записах [[Майкл Джексон|Майкла Джексона]], [[Шер]], [[Рей Чарльз|Рея Чарльза]] й інших зірок) і аранжувальник [[Фіо Дзанотті]] (співпрацював з [[Дзуккеро]], [[Васко Россі]] й іншими)&nbsp;— ці музиканти згодом взяли участь у записі цілого ряду альбомів Челентано. Для приспіву у заголовній пісні ''«Arrivano gli uomini»'' було залучено дитячий хор.<ref>{{cite web|url=http://www.acfans.it/blog/pensieri/arrivano-gli-uomini-compie-ventanni/|title=Arrivano gli Uomini compie vent’anni|website=acfans.it|accessdate=3 листопада 2014|archive-date=11 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160611050228/http://www.acfans.it/blog/pensieri/arrivano-gli-uomini-compie-ventanni/}} {{ref-it}}</ref> Диск активно презентувався на телебаченні 1996 року, наприклад: в програмі ''«Il Boom»'' [[Тео Теоколі]], 8 травня у 34-хвилинному випуску передачі ''«Numero Uno»'' ведучого [[Піппо Баудо]] на Rai 1, 30 червня у 27-хвилинному випуску ''«Super»''&nbsp;— передачі [[Амбра Анджоліні|Амбри Анджоліні]] на [[Canale 5]].<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1996/maggio/08/Celentano_suspense_mezz_ora_ruota_co_0_9605088978.shtml|title=Celentano suspense, mezz' ora a ruota libera|date=1996|website=archiviostorico.corriere.it|accessdate=20 січня 2015|archive-date=20 січня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150120184825/http://archiviostorico.corriere.it/1996/maggio/08/Celentano_suspense_mezz_ora_ruota_co_0_9605088978.shtml}} {{ref-it}}</ref> Диск також презентувався в Німеччині, куди Челентано був запрошений для виконання декількох пісень на місцевому телебаченні. Попри велику рекламну компанію, альбом не мав комерційного успіху, через що з'явилися чутки про захід музичної кар'єри Челентано. Він посів 8 позицію у чарті Італії 1996 року, його наклад не перевищував 150.000 копій.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1996.htm|title=Gli album più venduti del 1996|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=2 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160502011838/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1996.htm}} {{ref-it}}</ref> Альбом складався з одинадцяти композицій, всі пісні раніше не публікувались, за винятком композиції ''«Scusami»'', яка була римейком пісні Челентано ''«(Please) Stay a little longer»'' 1978 року.<ref>{{cite web|url=http://lossless-flac.com/52-adriano-celentano-arrivano-gli-uomini-1996.html|title=Adriano Celentano - Arrivano Gli Uomini (1996)|website=lossless-flac.com|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=7 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161007005531/http://lossless-flac.com/52-adriano-celentano-arrivano-gli-uomini-1996.html}} {{ref-it}}</ref> Серед авторів пісень був син співака&nbsp;— Джакомо, який написав музику до пісні ''«Vento d'estate»''.


27 вересня 1997 року&nbsp;— Адріано, на запрошення, виступив на 23-му італійському Євхаристичному конгресі церковно-духовного зібрання католицького світу, на якому був присутній [[Іван Павло II]]. Концерт відбувся у Болоньї, співак виконав три пісні: ''«Preghero»'', ''«Ciao ragazzi»'', ''«Disse»''.<ref>{{cite web|url=http://www.uznayvse.ru/znamenitosti/адриано-челентано.html|title=Адриано Челентано биография, фото - узнай всё!|date=2008|website=uznayvse.ru|publisher=|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225232944/http://www.uznayvse.ru/znamenitosti/адриано-челентано.html}} {{ref-ru}}</ref>
27 вересня 1997 року&nbsp;— Адріано, на запрошення, виступив на 23-му італійському Євхаристичному конгресі церковно-духовного зібрання католицького світу, на якому був присутній [[Іван Павло II]]. Концерт відбувся у Болоньї, співак виконав три пісні: ''«Preghero»'', ''«Ciao ragazzi»'', ''«Disse»''.<ref>{{cite web|url=http://www.uznayvse.ru/znamenitosti/адриано-челентано.html|title=Адриано Челентано биография, фото - узнай всё!|date=2008|website=uznayvse.ru|publisher=|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225232944/http://www.uznayvse.ru/znamenitosti/адриано-челентано.html}} {{ref-ru}}</ref>
Рядок 496: Рядок 439:
У 1997 році телекомпанія RAI запропонувала Адріано випустити мегашоу ''«Il Conduttore» («Провідник»)'', у зв'язку з цим був укладений контракт. Проте, незабаром, цей проєкт був зупинений. Адріано виступив проти RAI та оголосив, що компанія не виконує свої контрактні зобов'язання і не пропускає його програму, справа закінчилася судом, який змусив телекомпанію готувати новий телепроєкт співака.<ref name="Бруно Періні"/>
У 1997 році телекомпанія RAI запропонувала Адріано випустити мегашоу ''«Il Conduttore» («Провідник»)'', у зв'язку з цим був укладений контракт. Проте, незабаром, цей проєкт був зупинений. Адріано виступив проти RAI та оголосив, що компанія не виконує свої контрактні зобов'язання і не пропускає його програму, справа закінчилася судом, який змусив телекомпанію готувати новий телепроєкт співака.<ref name="Бруно Періні"/>


У 1998 році Клаудія Морі запропонувала чоловікові записати з Міною Мадзіні спільний студійний альбом ''«[[Mina Celentano]]»'', який вийшов 14 травня. Альбом мав великий успіх, посів 1 позицію в італійському чарті і став одним з найбільш тиражованих у творчості Міни (понад 1.600.000 копій в Італії і 1.000.000 поза її межами).<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1998.htm|title=Gli album più venduti del 1998|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=24 листопада 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6LMJxquJv?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1998.htm}} {{ref-it}}</ref> Музика альбому була представлена стилями попрок, шансон і [[європоп]].<ref name="discogs.com">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Mina-3-Celentano-Mina-Celentano-Buon-Natale/master/33238|title=Mina (3) & Celentano* ‎– Mina Celentano|website=discogs.com|accessdate=16 лютого 2015|archive-date=12 квітня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170412063219/https://www.discogs.com/Mina-3-Celentano-Mina-Celentano-Buon-Natale/master/33238}} {{ref-en}}</ref> У стилістичному плані альбом вийшов, переважно, любовно-ліричним&nbsp;— у всіх композиціях розповідається про любовні та романтичні переживання зрілої людини. Протягом всього альбому пісні виконуються з різним темпом, іноді навіть з різкими перепадами, як від ритмічного в стилі рок&nbsp;— до спокійного з меланхолійними інтонаціями. Аранжування до альбому створювали: син Міни&nbsp;— Массімільяно Пані і Марко Ваккаро. Популярність композиції на [[Апулійський діалект|апулійському діалекті]] ''«Che t'aggia di» («Що такого я сказала»)'' з цього диску була настільки велика, що було прийнято рішення створити анімаційний музичний відеокліп, який виявився не менш вдалим, ніж сама пісня, він транслювався на каналі Rai 1. Пісня альбому ''«Brivido Felino»'' випускалася як сингл.<ref name="proza.ru" /><ref name="Adriano Celentano"/> Видання альбому містило буклет з коміксами, де Челентано і Міна були зображені у вигляді антропоморфних гусей, а також колекцію фотографій. У цьому ж стилі була оформлена обкладинка альбому. Також було випущене спеціальне дводискове різдвяне видання, воно містило анімаційний відеокліп, фотоальбом, інтерактивні ігри та тексти пісень. Випуск альбому вплинув на покращення фінансового становища співака, до цього його заробіток від звукозапису постійно знижувався.
У 1998 році Клаудія Морі запропонувала чоловікові записати з Міною Мадзіні спільний студійний альбом ''«[[Mina Celentano]]»'', який вийшов 14 травня. Альбом мав великий успіх, посів 1 позицію в італійському чарті і став одним з найбільш тиражованих у творчості Міни (понад 1.600.000 копій в Італії і 1.000.000 поза її межами).<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1998.htm|title=Gli album più venduti del 1998|website=hitparadeitalia.it|accessdate=2 грудня 2016|archive-date=24 листопада 2013|archive-url=https://www.webcitation.org/6LMJxquJv?url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe1998.htm}} {{ref-it}}</ref> Музика альбому була представлена стилями попрок, шансон і [[європоп]].<ref name="discogs.com">{{cite web|url=https://www.discogs.com/Mina-3-Celentano-Mina-Celentano-Buon-Natale/master/33238|title=Mina (3) & Celentano* ‎– Mina Celentano|website=discogs.com|accessdate=16 лютого 2015|archive-date=12 квітня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170412063219/https://www.discogs.com/Mina-3-Celentano-Mina-Celentano-Buon-Natale/master/33238}} {{ref-en}}</ref> У стилістичному плані альбом вийшов, переважно, любовно-ліричним&nbsp;— у всіх композиціях розповідається про любовні та романтичні переживання зрілої людини. Протягом всього альбому пісні виконуються з різним темпом, іноді навіть з різкими перепадами, як від ритмічного в стилі рок&nbsp;— до спокійного з меланхолійними інтонаціями. Аранжування до альбому створювали: син Міни&nbsp;— Массімільяно Пані і Марко Ваккаро. Популярність композиції на [[Апулійський діалект|апулійському діалекті]] ''«Che t'aggia di» («Що такого я сказала»)'' з цього диску була настільки велика, що було прийнято рішення створити анімаційний музичний відеокліп, який виявився не менш вдалим, ніж сама пісня, він транслювався на каналі Rai 1.<ref name="proza.ru" /><ref name="Adriano Celentano"/> Видання альбому містило буклет з коміксами, де Челентано і Міна були зображені у вигляді антропоморфних гусей, а також колекцію фотографій. У цьому ж стилі була оформлена обкладинка альбому. Також було випущене спеціальне дводискове різдвяне видання, воно містило анімаційний відеокліп, фотоальбом, інтерактивні ігри та тексти пісень. Випуск альбому вплинув на покращення фінансового становища співака, до цього його заробіток від звукозапису постійно знижувався.
[[Файл:Canale Rai 1.png|міні|праворуч|200пкс|Челентано під час виконання пісні ''«[[Gelosia]]»'', кадр з кліпу (1999)]]
[[Файл:Canale Rai 1.png|міні|праворуч|200пкс|Челентано під час виконання пісні ''«[[Gelosia]]»'', кадр з кліпу (1999)]]
З випуском 6 травня 1999 року альбому ''«[[Io non so parlar d'amore]]» («Я не вмію говорити про любов»)'', у творчості Челентано почалася нова епоха&nbsp;— співпраці з композитором [[Джанні Белла]] і поетом-пісенником [[Могол]]ом, протягом якої між 1999—2007 роками було випущено п'ять успішних альбомів, особливістю цієї колаборації стала характерна лірична музика на любовні теми. Могол вже писав тексти до деяких пісень Челентано ще у 1960-ті роки. ''«Io non so parlar d'amore»'' мав великий комерційний успіх, італійські критики дали альбому високі оцінки та відносять його до одних з найуспішніших робіт співака. Альбом отримав тричі «діамантову» сертифікацію в Італії та дозволив співаку знову привернути до себе увагу широкої публіки: було заздалегідь замовлено 150.000 дисків і випущено близько 2.200.000 копій, він посідав 1 позицію і протримався 70 тижнів у «Топ-20» італійського чарту.<ref name="archives.colta.ru">{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=18 листопада 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-ru}}</ref><ref name="italiancharts">{{cite web|url=http://italiancharts.com/showitem.asp?interpret=Adriano+Celentano&titel=Io+non+so+parlar+d'amore&cat=a|title=ADRIANO CELENTANO - IO NON SO PARLAR D'AMORE (ALBUM)|website=italiancharts.com|accessdate=15 лютого 2015|archive-date=11 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141211151055/http://italiancharts.com/showitem.asp?interpret=Adriano+Celentano&titel=Io+non+so+parlar+d'amore&cat=a}} {{ref-it}}</ref> Диск складався з 13 композицій у жанрі поп- та попрок-музики, серед яких була лише одна раніше опублікована пісня Белли ''«Mi domando»'' 1984 року; його назвою послужив перший рядок другої пісні альбому, ''«L'emozione non ha voce»''. П'ять пісень альбому вийшли як сингли: ''«[[Senza amore]]»'', ''«[[Le pesche d'inverno]]»'', ''«[[L'emozione non ha voce]]»'', ''«[[Gelosia]]»'' і ''«[[L'arcobaleno]]»'' (до трьох останніх композицій були зняті відеокліпи). Основною темою всіх пісень альбому&nbsp;— була любов, оспівана Челентано у всіх її проявах: згасле кохання, любов до друга та ревнощі. Спочатку Челентано ставився скептично та критично до всіх творів, які йому запропонували Могол та Белла, але коли співаку дали послухати пісні, втрутилась Клаудія Морі: ''«Якщо ти їх не приймеш, ти божевільний!»'', після чого він погодився записати їх.<ref name="Beneggi"/> ''«L'emozione non ha voce»'' стала особливістю альбому, вона вважається однією з найкрасивіших пісень в репертуарі співака, музичний критик Массіміліано Бенеджі, вважав, що їй не вистачило часу, щоб стати «піснею 20-го століття» в Італії; у 2009 році сингл з нею отримав «платинову» сертифікацію, його продажі склали більше 2 мільйонів копій.<ref name="Beneggi"/> Іншою особливістю диску стала пісня ''«[[L'arcobaleno]]»'', присвячена знаменитому італійському музиканту, другу Челентано й Могола, [[Лучіо Баттісті]], що помер у 1998 році, у віці 55 років.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1999/maggio/05/Celentano_canta_per_Lucio_Battisti_co_0_9905056479.shtml|title=Celentano canta per Lucio Battisti|date=1999|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Маріо Лудзатто|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=16 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016022959/http://archiviostorico.corriere.it/1999/maggio/05/Celentano_canta_per_Lucio_Battisti_co_0_9905056479.shtml}} {{ref-it}}</ref> Челентано, під враженням від першого прослуховування ''«L'arcobaleno»'', записав її у себе вдома пізно вночі і вирішив включити її в альбом, не перезаписуючи потім; відеокліп до неї — став першим анімаційним в кар'єрі співака.<ref>[https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/06_Giugno/28/mogol.shtml Mogol: un braccio alzato per dirigere il coro] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210130230036/https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/06_Giugno/28/mogol.shtml |date=30 січня 2021 }} ''corriere.it'' Процитовано 23 січня 2021</ref> Крім Белли, Могола і Челентано, у написанні пісень взяли участь й інші автори: Маттео Ді Франко, Карло Мадзоні, Марко Ваккаро і [[Фіо Дзанотті]], який також створював аранжування до альбому.
З випуском 6 травня 1999 року альбому ''«[[Io non so parlar d'amore]]» («Я не вмію говорити про любов»)'', у творчості Челентано почалася нова епоха&nbsp;— співпраці з композитором [[Джанні Белла]] і поетом-пісенником [[Могол]]ом, протягом якої між 1999—2007 роками було випущено п'ять успішних альбомів, особливістю цієї колаборації стала характерна лірична музика на любовні теми. ''«Io non so parlar d'amore»'' мав великий комерційний успіх, італійські критики дали альбому високі оцінки та відносять його до одних з найуспішніших робіт співака. Альбом отримав тричі «діамантову» сертифікацію в Італії та дозволив співаку знову привернути до себе увагу широкої публіки: було заздалегідь замовлено 150.000 дисків і випущено близько 2.200.000 копій, він посідав 1 позицію і протримався 70 тижнів у «Топ-20» італійського чарту.<ref name="archives.colta.ru">{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=18 листопада 2016|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-ru}}</ref><ref name="italiancharts">{{cite web|url=http://italiancharts.com/showitem.asp?interpret=Adriano+Celentano&titel=Io+non+so+parlar+d'amore&cat=a|title=ADRIANO CELENTANO - IO NON SO PARLAR D'AMORE (ALBUM)|website=italiancharts.com|accessdate=15 лютого 2015|archive-date=11 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141211151055/http://italiancharts.com/showitem.asp?interpret=Adriano+Celentano&titel=Io+non+so+parlar+d'amore&cat=a}} {{ref-it}}</ref> До пісень ''«[[L'emozione non ha voce]]»'', ''«[[Gelosia]]»'' і ''«[[L'arcobaleno]]»'' були зняті відеокліпи. Основною темою всіх пісень альбому&nbsp;— була любов, оспівана Челентано у всіх її проявах: згасле кохання, любов до друга та ревнощі. Спочатку Челентано ставився скептично та критично до всіх творів, які йому запропонували Могол та Белла, але коли співаку дали послухати пісні, втрутилась Клаудія Морі: ''«Якщо ти їх не приймеш, ти божевільний!»'', після чого він погодився записати їх.<ref name="Beneggi"/> ''«L'emozione non ha voce»'' стала особливістю альбому, вона вважається однією з найкрасивіших пісень в репертуарі співака, музичний критик Массіміліано Бенеджі, вважав, що їй не вистачило часу, щоб стати «піснею 20-го століття» в Італії; у 2009 році сингл з нею отримав «платинову» сертифікацію, його продажі склали більше 2 мільйонів копій.<ref name="Beneggi"/> Іншою особливістю диску стала пісня ''«[[L'arcobaleno]]»'', присвячена знаменитому італійському музиканту, другу Челентано й Могола, [[Лучіо Баттісті]], що помер у 1998 році, у віці 55 років.<ref>{{cite news|url=http://archiviostorico.corriere.it/1999/maggio/05/Celentano_canta_per_Lucio_Battisti_co_0_9905056479.shtml|title=Celentano canta per Lucio Battisti|date=1999|website=archiviostorico.corriere.it|publisher=Маріо Лудзатто|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=16 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016022959/http://archiviostorico.corriere.it/1999/maggio/05/Celentano_canta_per_Lucio_Battisti_co_0_9905056479.shtml}} {{ref-it}}</ref> Челентано, під враженням від першого прослуховування ''«L'arcobaleno»'', записав її у себе вдома пізно вночі і вирішив включити її в альбом, не перезаписуючи потім; відеокліп до неї — став першим анімаційним в кар'єрі співака.<ref>[https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/06_Giugno/28/mogol.shtml Mogol: un braccio alzato per dirigere il coro] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210130230036/https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/06_Giugno/28/mogol.shtml |date=30 січня 2021 }} ''corriere.it'' Процитовано 23 січня 2021</ref>


На думку критика Массіміліано Бенеджі, альбом ''«Io non so parlar d'amore»'' ознаменував собою «велике повернення» Челентано на сцену після випуску «малозрозумілих» критикам альбомів. Після успіху телешоу ''«Fantastico»'' 1987 року, для Челентано почалося десятиліття труднощів, які були улюбленими темами преси: альбом ''«[[Il re degli ignoranti]]»'' 1991 року був дуже далекий від «творчого генія» співака, а наступні альбоми, ''«[[Quel Punto]]»'' і ''«[[Arrivano gli uomini]]»'', були комерційно провальними. Після випуску у 1998 році альбому ''«[[Mina Celentano]]»'' в італійської публіки «відродилася любов» до артиста, але Челентано цього було недостатньо: він хотів «дати ще більше», і не тільки в «музичному ключі», тому співпраця з Моголом і Беллою виявилася «чудовою можливістю» для цього.<ref name="Beneggi">[https://teatroemusicanews.com/2019/05/06/ventanni-fa-usciva-io-non-so-parlar-damore-e-con-francamente-me-ne-infischio-adriano-fece-storia/ Vent'anni fa usciva «Io non so parlar d'amore»: e con «Francamente me ne infischio» Adriano fece storia.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210117213649/https://teatroemusicanews.com/2019/05/06/ventanni-fa-usciva-io-non-so-parlar-damore-e-con-francamente-me-ne-infischio-adriano-fece-storia/ |date=17 січня 2021 }} Massimiliano Beneggi. 06/05/2019. ''teatroemusicanews.com'' Процитовано 29 січня 2021</ref>
На думку критика Массіміліано Бенеджі, альбом ''«Io non so parlar d'amore»'' ознаменував собою «велике повернення» Челентано на сцену після випуску «малозрозумілих» критикам альбомів. Після успіху телешоу ''«Fantastico»'' 1987 року, для Челентано почалося десятиліття труднощів, які були улюбленими темами преси: альбом ''«[[Il re degli ignoranti]]»'' 1991 року був дуже далекий від «творчого генія» співака, а наступні альбоми, ''«[[Quel Punto]]»'' і ''«[[Arrivano gli uomini]]»'', були комерційно провальними. Після випуску у 1998 році альбому ''«[[Mina Celentano]]»'' в італійської публіки «відродилася любов» до артиста, але Челентано цього було недостатньо: він хотів «дати ще більше», і не тільки в «музичному ключі», тому співпраця з Моголом і Беллою виявилася «чудовою можливістю» для цього.<ref name="Beneggi">[https://teatroemusicanews.com/2019/05/06/ventanni-fa-usciva-io-non-so-parlar-damore-e-con-francamente-me-ne-infischio-adriano-fece-storia/ Vent'anni fa usciva «Io non so parlar d'amore»: e con «Francamente me ne infischio» Adriano fece storia.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210117213649/https://teatroemusicanews.com/2019/05/06/ventanni-fa-usciva-io-non-so-parlar-damore-e-con-francamente-me-ne-infischio-adriano-fece-storia/ |date=17 січня 2021 }} Massimiliano Beneggi. 06/05/2019. ''teatroemusicanews.com'' Процитовано 29 січня 2021</ref>
Рядок 510: Рядок 453:
==== Альбоми і пісні 2000—2005 років. Лірична музика. ''«125 milioni di caz..te»'' ====
==== Альбоми і пісні 2000—2005 років. Лірична музика. ''«125 milioni di caz..te»'' ====
[[Файл:Esco di rado e parlo ancora meno.jpg|міні|праворуч|200пкс|Обкладинка альбому ''«[[Esco di rado e parlo ancora meno]]»'' (2000)]]
[[Файл:Esco di rado e parlo ancora meno.jpg|міні|праворуч|200пкс|Обкладинка альбому ''«[[Esco di rado e parlo ancora meno]]»'' (2000)]]
На тлі великого успіху ''«Io non so parlar d'amore»'' Челентано вирішив продовжити співпрацю з авторами Белла-Могол, аранжувальником Фіо Дзанотті та гітаристом Майклом Томпсоном — 10 листопада 2000 він випустив альбом ''«[[Esco di rado e parlo ancora meno]]»''. Цей диск знову приніс співаку великий комерційний успіх, він очолював італійський чарт протягом 2000/01 років, попри те, що ''«Io non so parlar d'amore»'' все ще входив до «Топ-50» найбільш продаваних альбомів Італії.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe2001.htm|title=Gli album più venduti del 2001|website=hitparadeitalia.it|accessdate=15 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160445/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe2001.htm}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ultra-music.com/stories/442|title=Adriano Celentano: История|date=31-01-2006|website=ultra-music.com|publisher=пресс-релиз|accessdate=15 лютого 2015|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gT3nyvx?url=http://ultra-music.com/stories/442}} {{ref-ru}}</ref> Попередні замовлення диску перевищили 600.000, а загальний наклад склав 1.800.000 копій. В Італії альбом став тричі «діамантовим», у Європі «платиновим», а у Швейцарії «золотим».<ref>[https://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/2004/10/27/arriva-il-nuovo-celentano-con-un-inedito.html?ref=search Arriva il nuovo Celentano con un inedito di De André] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201028213352/https://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/2004/10/27/arriva-il-nuovo-celentano-con-un-inedito.html?ref=search |date=28 жовтня 2020 }} ''ricerca.repubblica.it'' Процитовано 14 лютого 2021</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20140131093138/http://ifpi.org/content/section_news/plat2001.html IFPI Platinum Europe Awards] ''ifpi.org'' Процитовано 14 лютого 2021</ref><ref>[https://hitparade.ch/search_certifications.asp?search=Esco+di+rado Edelmetall] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210415130818/https://hitparade.ch/search_certifications.asp?search=Esco+di+rado |date=15 квітня 2021 }} ''hitparade.ch'' Процитовано 14 лютого 2021</ref> За цей альбом Челентано отримав премію ''«[[Italian Music Awards]]»'' 2001 року, як «найкращий виконавець». Хоча альбом відноситься до числа одних з найуспішніших в кар'єрі Челентано, він отримав нижчі оцінки та названий італійськими критиками «менш переконливим», ніж попередній ''«Io non so parlar d'amore»''. Критик Франко Дзанетті дав низьку оцінку текстам пісень, також альбом називали «незавершеним», на що вплинуло прагнення корпорації ''«Sony»'' скористатися різдвяними розпродажами, вона випустила його в листопаді 2000 року, замість релізу навесні 2001 року, через що процес запису диску був скорочений.<ref name=":0">{{Cite web|title=Адріано Челентано - Я ВИХОДЮ З РАДО (А Я РОЗМОВЛЮЮ НАВЩО МЕНШЕ) - огляд|url=https://www.rockol.it/recensioni-musicali/album/1324/adriano-celentano-esco-di-rado-e-parlo-ancora-meno|website=Rockol|accessdate=2021-05-02|language=it|first=Rockol com|last=s.r.l|archive-date=10 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210410165018/https://www.rockol.it/recensioni-musicali/album/1324/adriano-celentano-esco-di-rado-e-parlo-ancora-meno}}</ref> Альбом повністю складався з нових пісень, в стилях попрок, [[Downtempo|даунтемпо]], євроденс і [[Сальса (музика)|сальса]].<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Esco-Di-Rado-E-Parlo-Ancora-Meno/master/570534|title=Adriano Celentano ‎– Esco Di Rado E Parlo Ancora Meno|date=31-01-2006|website=discogs.com|accessdate=28 лютого 2015|archive-date=13 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180813004331/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Esco-Di-Rado-E-Parlo-Ancora-Meno/master/570534}} {{ref-en}}</ref> Крім Джанні Белли і Могола, авторами пісень співака знову стали Карло Мадзоні, Мауро Спіна та вперше [[Івано Фосатті]]. Окрім теми любові, у піснях альбому Челентано знову порушував соціально-політичні питання, наприклад, композиція ''«Il figlio del dolore» («Син болю»)'', виконана співаком спільно зі співачкою [[Nada|Надою]] та хором ''«The Bulgarian Voices „Angelite“»'', стосувалася проблеми [[Аборт|аборту]], який неможливий навіть у випадку, якщо жінка завагітніла в результаті зґвалтування під час війни<ref name=":0" />. У епічній політико-філософській композиції ''«Io sono un uomo libero» («Я вільна людина»)'', написану Івано Фосатті, Челентано заявляв про свою свободу і утримання від політичних партій ''(«... ні правих, ні лівих ...» («...né destra né sinistra...»))'', а її перший рядок, ''«Виходжу рідко, а кажу ще рідше»'', послужив назвою альбому, ці слова характеризували спосіб життя співака цього часу, через його спорадичні появи на публіці.<ref>{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|date=22-01-2013|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=25 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-ru}}</ref><ref name=":0" /> Як і у попередньому альбомі, п'ять пісень диску стали синглами: ''«[[Lago Rosso]]»'', ''«[[Tir (пісня Адріано Челентано)|Tir]]»'', ''«[[Apri Il Cuore]]»'', ''«[[Quello Che Non Ti Ho Detto Mai]]»'' і ''«[[Per Averti]]»'' (до двох останніх пісень були зняті відеокліпи).
На тлі великого успіху ''«Io non so parlar d'amore»'' Челентано вирішив продовжити співпрацю з авторами Белла-Могол, аранжувальником Фіо Дзанотті та гітаристом Майклом Томпсоном — 10 листопада 2000 він випустив альбом ''«[[Esco di rado e parlo ancora meno]]»''. Цей диск знову приніс співаку великий комерційний успіх, він очолював італійський чарт протягом 2000/01 років, попри те, що ''«Io non so parlar d'amore»'' все ще входив до «Топ-50» найбільш продаваних альбомів Італії.<ref>{{cite web|url=http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe2001.htm|title=Gli album più venduti del 2001|website=hitparadeitalia.it|accessdate=15 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217160445/http://www.hitparadeitalia.it/hp_yenda/lpe2001.htm}} {{ref-ru}}</ref> Попередні замовлення диску перевищили 600.000, а загальний наклад склав 1.800.000 копій. В Італії альбом став тричі «діамантовим», у Європі «платиновим», а у Швейцарії «золотим».<ref>[https://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/2004/10/27/arriva-il-nuovo-celentano-con-un-inedito.html?ref=search Arriva il nuovo Celentano con un inedito di De André] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201028213352/https://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/2004/10/27/arriva-il-nuovo-celentano-con-un-inedito.html?ref=search |date=28 жовтня 2020 }} ''ricerca.repubblica.it'' Процитовано 14 лютого 2021</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20140131093138/http://ifpi.org/content/section_news/plat2001.html IFPI Platinum Europe Awards] ''ifpi.org'' Процитовано 14 лютого 2021</ref> За цей альбом Челентано отримав премію ''«[[Italian Music Awards]]»'' 2001 року, як «найкращий виконавець». Хоча альбом відноситься до числа одних з найуспішніших в кар'єрі Челентано, він отримав нижчі оцінки та названий італійськими критиками «менш переконливим», ніж попередній ''«Io non so parlar d'amore»''. Критик Франко Дзанетті дав низьку оцінку текстам пісень, також альбом називали «незавершеним», на що вплинуло прагнення корпорації ''«Sony»'' скористатися різдвяними розпродажами, вона випустила його в листопаді 2000 року, замість релізу навесні 2001 року, через що процес запису диску був скорочений.<ref name=":0">{{Cite web|title=Адріано Челентано - Я ВИХОДЮ З РАДО (А Я РОЗМОВЛЮЮ НАВЩО МЕНШЕ) - огляд|url=https://www.rockol.it/recensioni-musicali/album/1324/adriano-celentano-esco-di-rado-e-parlo-ancora-meno|website=Rockol|accessdate=2021-05-02|language=it|first=Rockol com|last=s.r.l|archive-date=10 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210410165018/https://www.rockol.it/recensioni-musicali/album/1324/adriano-celentano-esco-di-rado-e-parlo-ancora-meno}}</ref> Альбом повністю складався з нових пісень, в стилях попрок, [[Downtempo|даунтемпо]], євроденс і [[Сальса (музика)|сальса]].<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Esco-Di-Rado-E-Parlo-Ancora-Meno/master/570534|title=Adriano Celentano ‎– Esco Di Rado E Parlo Ancora Meno|date=31-01-2006|website=discogs.com|accessdate=28 лютого 2015|archive-date=13 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180813004331/https://www.discogs.com/Adriano-Celentano-Esco-Di-Rado-E-Parlo-Ancora-Meno/master/570534}} {{ref-en}}</ref> Окрім теми любові, у піснях альбому Челентано знову порушував соціально-політичні питання, наприклад, композиція ''«Il figlio del dolore» («Син болю»)'', виконана співаком спільно зі співачкою [[Nada|Надою]] та хором ''«The Bulgarian Voices „Angelite“»'', стосувалася проблеми [[Аборт|аборту]], який неможливий навіть у випадку, якщо жінка завагітніла в результаті зґвалтування під час війни<ref name=":0" />. У епічній політико-філософській композиції ''«Io sono un uomo libero» («Я вільна людина»)'', написану Івано Фосатті, Челентано заявляв про свою свободу і утримання від політичних партій ''(«... ні правих, ні лівих ...» («...né destra né sinistra...»))'', а її перший рядок, ''«Виходжу рідко, а кажу ще рідше»'', послужив назвою альбому, ці слова характеризували спосіб життя співака цього часу, через його спорадичні появи на публіці.<ref>{{cite web|url=http://archives.colta.ru/docs/11096|title=Ликбез: Челентано|date=22-01-2013|website=archives.colta.ru|publisher=Андрій Бухарін|accessdate=25 лютого 2015|archive-date=17 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150217095912/http://archives.colta.ru/docs/11096}} {{ref-ru}}</ref><ref name=":0" /> До пісень ''«[[Quello Che Non Ti Ho Detto Mai]]»'' і ''«[[Per Averti]]»'' були зняті відеокліпи.


26 квітня 2001 року на підтримку альбому на каналі Rai 1 транслювалося телешоу ''«[[125 milioni di caz..te]]»''. Всього вийшло 4 серії, рейтинг перегляду склав 42&nbsp;%&nbsp; від загальної аудиторії&nbsp;— приблизно 10 мільйонів глядачів. За будовою телешоу було аналогічним попередньому телепроєкту Челентано: у передачі обговорювалися соціальні питання і виконувалася музика. Протягом телешоу Челентано виконав 23 пісні (з них 7 пісень з нового альбому). Назва передачі перекладається як ''«125 мільйонів тонн лайна»''. Заради уникнення подальших скандалів через слово ''«лайно»'', команда Челентано вирішила заховати всім зрозумілий сенс серією крапок в середині цього слова. Така назва пояснювалася словами:<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html|title=По следам "Francamente me ne infischio"|date=2013|website=adriano38.blogspot.com|publisher=Piero Negri|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225062121/http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html}} {{ref-ru}}</ref> {{text|«Ситуація в Італії і у світі викликає все більші побоювання: війна в [[Ізраїль|Ізраїлі]], [[глобальне потепління]], [[Боснійська війна|Боснія]], випробування нової атомної бомби... Мене багато що турбує. Однак найгірше те, що люди сприймають трагічні події як якесь звичайне "лайно". Ось що найстрашніше — звідси і назва» <small>— Челентано</small><ref>{{cite web|url=http://www.italynews.ru/encyclopedia_a164.html|title=Адриано Челентано|date=2008|website=italynews.ru|publisher=Юлія Павленко|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014074013/http://www.italynews.ru/encyclopedia_a164.html}} {{ref-ru}}</ref>}}
26 квітня 2001 року на підтримку альбому на каналі Rai 1 транслювалося телешоу ''«[[125 milioni di caz..te]]»''. Всього вийшло 4 серії, рейтинг перегляду склав 42&nbsp;%&nbsp; від загальної аудиторії&nbsp;— приблизно 10 мільйонів глядачів. За будовою телешоу було аналогічним попередньому телепроєкту Челентано: у передачі обговорювалися соціальні питання і виконувалася музика. Протягом телешоу Челентано виконав 23 пісні (з них 7 пісень з нового альбому). Назва передачі перекладається як ''«125 мільйонів тонн лайна»''. Заради уникнення подальших скандалів через слово ''«лайно»'', команда Челентано вирішила заховати всім зрозумілий сенс серією крапок в середині цього слова. Така назва пояснювалася словами:<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html|title=По следам "Francamente me ne infischio"|date=2013|website=adriano38.blogspot.com|publisher=Piero Negri|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225062121/http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html}} {{ref-ru}}</ref> {{text|«Ситуація в Італії і у світі викликає все більші побоювання: війна в [[Ізраїль|Ізраїлі]], [[глобальне потепління]], [[Боснійська війна|Боснія]], випробування нової атомної бомби... Мене багато що турбує. Однак найгірше те, що люди сприймають трагічні події як якесь звичайне "лайно". Ось що найстрашніше — звідси і назва» — Челентано<ref>{{cite web|url=http://www.italynews.ru/encyclopedia_a164.html|title=Адриано Челентано|date=2008|website=italynews.ru|publisher=Юлія Павленко|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014074013/http://www.italynews.ru/encyclopedia_a164.html}} {{ref-ru}}</ref>}}


Челентано вів передачу, а його співведучою була акторка [[Азія Ардженто]]. Гостями передачі були: [[Браян Адамс]], [[Енцо Янначчі]], [[Антоніо Альбанезе]], [[Джуліано Ферарра]], [[Фіорело]], [[Джорджо Ґабер]], [[Джорджо Панаріелло]], гурт ''«[[Lunapop]]»'', [[Shaggy]], [[Кармен Консолі]], [[Giorgia]], [[Марко Мазіні]], [[Даріо Фо]] й інші. Бюджет склав 20 мільярдів лір, фільмування відбувалося у павільйоні старого паперового комбінату в [[Бругеріо]]. У телевізійних декораціях студії Челентано відтворив ''«вулицю Глюка»'', реконструювавши схожий квартал в «ідеальному», за його уявленням місті. У цьому «ідеальному» місті проходив водний канал, були будинки і навіть в'язниця.<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html|title=По следам "Francamente me ne infischio"|date=23 липня 2013|website=adriano38|accessdate=22 лютого 2015|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225062121/http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html}} {{ref-ru}}</ref> Як і в попередньому телешоу було розміщено оркестр під керівництвом Фіо Дзанотті. У передачі Челентано висловив монолог з критикою закону «мовчазної згоди» на користь донорства органів&nbsp;— що викликало безліч полемік в суспільстві.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/a/874993.html|title=Порівняно з іншими країнами ЄС Італія пасе задніх щодо донорства людських органів для пересадки – дискусію спричинив… відомий співак|date=10 травня 2001|website=radiosvoboda.org|accessdate=1 жовтня 2016|archive-date=5 серпня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170805023249/https://www.radiosvoboda.org/a/874993.html}}</ref> Також телешоу мало і гумористичну складову, прикладом цього була сцена, де за сценарієм Джорджо Габер разом з Антоніо Албанезе, Даріо Фо, Енцо Янначчі і Челентано грали партію в карти і всі п'ятеро співали разом ''«Ho visto un re» («Я бачив короля»)''. Для старовинного друга Челентано&nbsp;— Габера, це була остання поява на телебаченні, у 2003 році він помер від раку. На передачі стався і неприємний інцидент&nbsp;— в одному з випусків, під час номера з Даріо Фо, Челентано, жартуючи, невдало підстрибнув, впав і зламав ногу, але попри цей факт, шоу не закрили, і йому довелося вести наступні серії з гіпсом на нозі.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/photo/125mln/125mln01.shtml|title=125 milioni di caz..te|date=2001|website=celentano.ru|publisher=Il Celebre|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923201722/http://www.celentano.ru/rus/photo/125mln/125mln01.shtml}} {{ref-ru}}</ref> В рамках телешоу транслювався 10-15 хвилинний детективно-сатиричний серіал з політичною підосновою ''«[[Інспектор Глюк]]» («L'ispettore Gluck»)'', створений за сценарієм [[Карло Лукареллі]], де Челентано зіграв головного персонажа. Вийшло 3 серії під назвами: ''«Дім жінки порізаної на шматки»'', ''«Рука смерті»'' і ''«Хто вбив красу»'', у яких був натяк на теми: поширення ГМО, смертної кари і екології.<ref>{{cite news|url=http://www1.adnkronos.com/Archivio/AdnAgenzia/2001/03/09/Spettacolo/Televisione/TV-CELENTANO-ISPETTORE-GLUCK-CON-GIANNINI-E-AMENDOLA_134100.php|title=TV: CELENTANO ISPETTORE GLUCK CON GIANNINI E AMENDOLA|date=2001|website=adnkronos.com|publisher=|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=27 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150227101339/http://www1.adnkronos.com/Archivio/AdnAgenzia/2001/03/09/Spettacolo/Televisione/TV-CELENTANO-ISPETTORE-GLUCK-CON-GIANNINI-E-AMENDOLA_134100.php}} {{ref-it}}</ref>
Челентано вів передачу, а його співведучою була акторка [[Азія Ардженто]]. Гостями передачі були: [[Браян Адамс]], [[Енцо Янначчі]], [[Антоніо Альбанезе]], [[Джуліано Ферарра]], [[Фіорело]], [[Джорджо Ґабер]], [[Джорджо Панаріелло]], гурт ''«[[Lunapop]]»'', [[Shaggy]], [[Кармен Консолі]], [[Giorgia]], [[Марко Мазіні]], [[Даріо Фо]] й інші. Бюджет склав 20 мільярдів лір, фільмування відбувалося у павільйоні старого паперового комбінату в [[Бругеріо]]. У телевізійних декораціях студії Челентано відтворив ''«вулицю Глюка»'', реконструювавши схожий квартал в «ідеальному», за його уявленням місті. У цьому «ідеальному» місті проходив водний канал, були будинки і навіть в'язниця.<ref>{{cite web|url=http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html|title=По следам "Francamente me ne infischio"|date=23 липня 2013|website=adriano38|accessdate=22 лютого 2015|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225062121/http://adriano38.blogspot.com/2013_07_01_archive.html}} {{ref-ru}}</ref> Як і в попередньому телешоу було розміщено оркестр під керівництвом Фіо Дзанотті. У передачі Челентано висловив монолог з критикою закону «мовчазної згоди» на користь донорства органів&nbsp;— що викликало безліч полемік в суспільстві.<ref name="Molleggiato 1" /><ref>{{cite web|url=http://www.radiosvoboda.org/a/874993.html|title=Порівняно з іншими країнами ЄС Італія пасе задніх щодо донорства людських органів для пересадки – дискусію спричинив… відомий співак|date=10 травня 2001|website=radiosvoboda.org|accessdate=1 жовтня 2016|archive-date=5 серпня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170805023249/https://www.radiosvoboda.org/a/874993.html}}</ref> Також телешоу мало і гумористичну складову, прикладом цього була сцена, де за сценарієм Джорджо Габер разом з Антоніо Албанезе, Даріо Фо, Енцо Янначчі і Челентано грали партію в карти і всі п'ятеро співали разом ''«Ho visto un re» («Я бачив короля»)''. Для старовинного друга Челентано&nbsp;— Габера, це була остання поява на телебаченні, у 2003 році він помер від раку. На передачі стався і неприємний інцидент&nbsp;— в одному з випусків, під час номера з Даріо Фо, Челентано, жартуючи, невдало підстрибнув, впав і зламав ногу, але попри цей факт, шоу не закрили, і йому довелося вести наступні серії з гіпсом на нозі.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/rus/photo/125mln/125mln01.shtml|title=125 milioni di caz..te|date=2001|website=celentano.ru|publisher=Il Celebre|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923201722/http://www.celentano.ru/rus/photo/125mln/125mln01.shtml}} {{ref-ru}}</ref> В рамках телешоу транслювався 10-15 хвилинний детективно-сатиричний серіал з політичною підосновою ''«[[Інспектор Глюк]]» («L'ispettore Gluck»)'', створений за сценарієм [[Карло Лукареллі]], де Челентано зіграв головного персонажа. Вийшло 3 серії під назвами: ''«Дім жінки порізаної на шматки»'', ''«Рука смерті»'' і ''«Хто вбив красу»'', у яких був натяк на теми: поширення ГМО, смертної кари і екології.<ref>{{cite news|url=http://www1.adnkronos.com/Archivio/AdnAgenzia/2001/03/09/Spettacolo/Televisione/TV-CELENTANO-ISPETTORE-GLUCK-CON-GIANNINI-E-AMENDOLA_134100.php|title=TV: CELENTANO ISPETTORE GLUCK CON GIANNINI E AMENDOLA|date=2001|website=adnkronos.com|publisher=|accessdate=21 жовтня 2014|archive-date=27 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150227101339/http://www1.adnkronos.com/Archivio/AdnAgenzia/2001/03/09/Spettacolo/Televisione/TV-CELENTANO-ISPETTORE-GLUCK-CON-GIANNINI-E-AMENDOLA_134100.php}} {{ref-it}}</ref>


15 листопада 2002 відбулася прем'єра диску ''«[[Per sempre (альбом Адріано Челентано)|Per sempre»]] («Назавжди»)''. 15 грудня на телепередачі ''«Uno di noi»'', яку вів [[Джанні Моранді]], Челентано виконав вперше пісню з альбому ''«Confessa»'' і композицію ''«L'emozione non ha voce»''. Передача зібрала 8 мільйонів глядачів.<ref>{{cite news|url=http://www.repubblica.it/online/spettacoli_e_cultura/morandidue/celentano/celentano.html|title=Con il gigante Celentano Morandi batte Canale 5|date=2002|website=repubblica.it|publisher=Алессандра Віталі|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 червня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/68gU0pYzD?url=http://www.repubblica.it/online/spettacoli_e_cultura/morandidue/celentano/celentano.html}} {{ref-it}}</ref> Альбом являв собою вдале поєднання сучасної музики та пісенних традицій 1960-х років, його музика була представлена жанрами поп, рок і електроніка.<ref>{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/zefir.shtml|title=Клан, который построил Буфф|date=2003|website=celentano.ru|publisher=Марина Полонська|accessdate=12 лютого 2015|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923201641/http://www.celentano.ru/rus/biblio/zefir.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Диск, випущений в кількості 900.000 копій, посідав першу позицію в «Топ-100» найкращих альбомів Італії протягом 2002/03 років. Перший трек альбому&nbsp;— ''«Confessa»'' стала однією з найбільш популярних і «відомих» пісень Челентано в [[Пострадянські держави|пострадянських країнах]].<ref>{{cite news|url=http://mp3plastinka.ru/page/тото_кутуньо_скачать_бесплатно_mp3/|title=Confessa|website=mp3plastinka.ru|accessdate=4 грудня 2016}}{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref> Альбом складався з 12-ти нових пісень, до композицій: ''«Confessa»'', ''«Mi fa male»'', ''«Per sempre»'' і ''«I passi che facciamo»'' було знято відеокліпи. Крім традиційної команди музикантів: дуету Могол&nbsp;— Белла, аранжувальника [[Фіо Дзанотті]], гітариста Майкла Томпсона, для запису альбому було запрошено два відомих кантауторе&nbsp;— [[Пачіфіко]] з піснею ''«I passi che facciamo»'' і [[Франческо Гуччіні]]&nbsp;— пісня ''«Vite»''. Також було запрошено славетного американського джазового піаніста, багаторазового володаря премії ''«[[Нагорода Греммі|Греммі»]]''&nbsp;— [[Чик Коріа|Чика Коріа]], що зіграв у піснях ''«Mi fa male»'', ''«Per sempre»'' і останній ''«Radio Chick»'', яку було повністю віддано під джазову імпровізацію музиканта.<ref>{{cite web|url=http://www.zvukimuzyki.ru/celentano_adriano_per_sempre_2172.html|title=per sempre celentano adriano (челентано адриано)|date=2002|website=zvukimuzyki.ru|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141025072740/http://www.zvukimuzyki.ru/celentano_adriano_per_sempre_2172.html}} {{ref-ru}}</ref> ‎Альбом вийшов у п'яти варіантах комплектації: самостійний CD, [[Super Audio CD|SACD]], CD-[[діджіпак]], LP і вперше в кар'єрі співака&nbsp;— випуск CD+[[DVD]], що містив відеокліпи, інтерв'ю і тексти до пісень.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/master/12633|title=Adriano Celentano ‎– Per Sempre|date=2002|website=discogs.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=7 червня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150607142919/http://www.discogs.com/master/12633}} {{ref-en}}</ref>
15 листопада 2002 відбулася прем'єра диску ''«[[Per sempre (альбом Адріано Челентано)|Per sempre»]] («Назавжди»)'', який являв собою вдале поєднання сучасної музики та пісенних традицій 1960-х років, його музика була представлена жанрами поп, рок і електроніка.<ref>{{cite news|url=http://www.celentano.ru/rus/biblio/zefir.shtml|title=Клан, который построил Буфф|date=2003|website=celentano.ru|publisher=Марина Полонська|accessdate=12 лютого 2015|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923201641/http://www.celentano.ru/rus/biblio/zefir.shtml}} {{ref-ru}}</ref> Диск, випущений в кількості 900.000 копій, посідав першу позицію в «Топ-100» найкращих альбомів Італії протягом 2002/03 років. Перший трек альбому&nbsp;— ''«Confessa»'' стала однією з найбільш популярних і «відомих» пісень Челентано в [[Пострадянські держави|пострадянських країнах]].<ref>{{cite news|url=http://mp3plastinka.ru/page/тото_кутуньо_скачать_бесплатно_mp3/|title=Confessa|website=mp3plastinka.ru|accessdate=4 грудня 2016}}{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref> Альбом складався з 12-ти нових пісень, до композицій: ''«Confessa»'', ''«Mi fa male»'', ''«Per sempre»'' і ''«I passi che facciamo»'' було знято відеокліпи. Крім традиційної команди музикантів: дуету Могол&nbsp;— Белла, аранжувальника [[Фіо Дзанотті]], гітариста Майкла Томпсона, для запису альбому було запрошено два відомих кантауторе&nbsp;— [[Пачіфіко]] з піснею ''«I passi che facciamo»'' і [[Франческо Гуччіні]]&nbsp;— пісня ''«Vite»''. Також було запрошено славетного американського джазового піаніста, багаторазового володаря премії ''«[[Нагорода Греммі|Греммі»]]''&nbsp;— [[Чик Коріа|Чика Коріа]], що зіграв у піснях ''«Mi fa male»'', ''«Per sempre»'' і останній ''«Radio Chick»'', яку було повністю віддано під джазову імпровізацію музиканта.<ref>{{cite web|url=http://www.zvukimuzyki.ru/celentano_adriano_per_sempre_2172.html|title=per sempre celentano adriano (челентано адриано)|date=2002|website=zvukimuzyki.ru|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=25 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141025072740/http://www.zvukimuzyki.ru/celentano_adriano_per_sempre_2172.html}} {{ref-ru}}</ref> ‎Альбом вийшов у п'яти варіантах комплектації: самостійний CD, [[Super Audio CD|SACD]], CD-[[діджіпак]], LP і вперше в кар'єрі співака&nbsp;— випуск CD+[[DVD]], що містив відеокліпи, інтерв'ю і тексти до пісень.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/master/12633|title=Adriano Celentano ‎– Per Sempre|date=2002|website=discogs.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=7 червня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150607142919/http://www.discogs.com/master/12633}} {{ref-en}}</ref>
[[Файл:Domenica in.png|міні|праворуч|200пкс|Кадр з анімаційного відеокліпу до пісні ''«C'è sempre un motivo»'' (2005)]]
[[Файл:Domenica in.png|міні|праворуч|200пкс|Кадр з анімаційного відеокліпу до пісні ''«C'è sempre un motivo»'' (2005)]]
6 березня 2004 року як запрошений гість співак був присутній на фестивалі в Сан-Ремо, де виконав лише одну пісню&nbsp;— ''«Rip it up»''. 12 листопада того ж року виходить альбом ''«[[C'è sempre un motivo]]» («Завжди є причина»)'', що посідав 1 позицію в італійському чарті протягом 2004/05 років. Музика альбому представлена стилями: [[босанова]], попрок, ритм-енд-блюз і шансон.<ref>{{cite web|url=http://www.kwmusica.kataweb.it/kwmusica/pp_scheda.jsp?idContent=121989&idCategory=2028|title=Adriano Celentano C'è sempre un motivo|date=2004|website=kwmusica.kataweb.it|accessdate=22 жовтня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/69gn5jMox?url=http://www.kwmusica.kataweb.it/kwmusica/pp_scheda.jsp?idContent=121989|archivedate=5 серпня 2012|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Перед виходом диска, випущеного накладом 700.000 копій, було зроблено близько півмільйона попередніх замовлень. Прокламацією альбому стало телешоу ''«[[Рок-політик]]»'', протягом якого співак виконав 4 пісні з нього. Альбом випускався у 7 варіантах, просто на CD, SACD, касетах і LP, так і у вигляді CD+DVD і CD+DVD+LP.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/master/33240|title=Adriano Celentano — C'è sempre un motivo|date=2004|website=discogs.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=7 червня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150607212052/http://www.discogs.com/master/33240}} {{ref-en}}</ref> DVD до першого видання альбому містило відеокліпи до пісень з попередніх альбомів. 14 жовтня 2005 року вийшов повторний реліз альбому, до якого додатково увійшла пісня на музику Паоло Конте ''«L'indiano» («Індіанець»)''. У цьому виданні було застосовано новаторство&nbsp;— вперше в Італії використано формат [[DualDisc]] (у вигляді подвійного диска, з музикою на одному боці та з DVD до кліпів на другому).<ref>{{cite news|url=http://www.businessonline.it/news/1005/Arriva_il_Dual_Disc_la_musica_si_vede.html|title=Arriva il Dual Disc: la musica si vede|date=2004|website=businessonline.it|accessdate=22 жовтня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/69gn5402T?url=http://www.businessonline.it/news/1005/Arriva_il_Dual_Disc_la_musica_si_vede.html|archivedate=5 серпня 2012|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Пісня ''«L'indiano»'' посіла 10 позицію в італійському чарті, вона стала «маніфестом» Челентано щодо свободи слова та висловлювання думки&nbsp;— які були головними аргументами телепрограми ''«Рок-політик»'', де вона служила фінальною заставкою.<ref name="Molleggiato 1" /> DVD до другого видання альбому містило відеокліпи до пісень ''«C'è sempre un motivo»'' (анімаційний, створений художником Таніно Лібераторе), ''«Lunfardia»'' і ''«Quel casinha»''. П'ять пісень були випущені окремо цифровими синглами&nbsp;— ''«C'è sempre un motivo»'', ''«Marì Marì»'', ''«Ancora vivo»'', ''«Valeva la pena»'' і ''«[[L'indiano]]»''. Особливістю альбому стало виконання іншими, окрім італійської, мовами&nbsp;— пісні ''«Lunfardia»'', написаної відомим [[бард]]ом [[Фабріціо Де Андре]], незадовго до своєї смерті, аргентинським діалектом ''«[[лунфардо]]»''. І ремейку пісні ''«[[Il ragazzo della via Gluck (сингл)|Il ragazzo della via Gluck»]]'', що увійшов до альбому під назвою ''«Quel casinha»'', яку Челентано виконав в дуеті з [[Сезарія Евора|Сезарією Еворою]]&nbsp;— [[креольська мова|креольською мовою]], в народному ритмі [[Кабо-Верде]]. У своєму інтерв'ю журналу ''«Sorrisi»'' від 11 листопада 2004 Челентано коментував цей незвичайний дует:
6 березня 2004 року як запрошений гість співак був присутній на фестивалі в Сан-Ремо, де виконав лише одну пісню&nbsp;— ''«Rip it up»''. 12 листопада того ж року виходить альбом ''«[[C'è sempre un motivo]]» («Завжди є причина»)'', що посідав 1 позицію в італійському чарті протягом 2004/05 років. Музика альбому представлена стилями: [[босанова]], попрок, ритм-енд-блюз і шансон.<ref>{{cite web|url=http://www.kwmusica.kataweb.it/kwmusica/pp_scheda.jsp?idContent=121989&idCategory=2028|title=Adriano Celentano C'è sempre un motivo|date=2004|website=kwmusica.kataweb.it|accessdate=22 жовтня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/69gn5jMox?url=http://www.kwmusica.kataweb.it/kwmusica/pp_scheda.jsp?idContent=121989|archivedate=5 серпня 2012|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Перед виходом диска, випущеного накладом 700.000 копій, було зроблено близько півмільйона попередніх замовлень. Прокламацією альбому стало телешоу ''«[[Рок-політик]]»'', протягом якого співак виконав 4 пісні з нього. Альбом випускався у 7 варіантах, просто на CD, SACD, касетах і LP, так і у вигляді CD+DVD і CD+DVD+LP.<ref>{{cite web|url=http://www.discogs.com/master/33240|title=Adriano Celentano — C'è sempre un motivo|date=2004|website=discogs.com|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=7 червня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150607212052/http://www.discogs.com/master/33240}} {{ref-en}}</ref> DVD до першого видання альбому містило відеокліпи до пісень з попередніх альбомів. 14 жовтня 2005 року вийшов повторний реліз альбому, до якого додатково увійшла пісня на музику Паоло Конте ''«L'indiano» («Індіанець»)''. У цьому виданні було застосовано новаторство&nbsp;— вперше в Італії використано формат [[DualDisc]] (у вигляді подвійного диска, з музикою на одному боці та з DVD до кліпів на другому).<ref>{{cite news|url=http://www.businessonline.it/news/1005/Arriva_il_Dual_Disc_la_musica_si_vede.html|title=Arriva il Dual Disc: la musica si vede|date=2004|website=businessonline.it|accessdate=22 жовтня 2014|archiveurl=https://www.webcitation.org/69gn5402T?url=http://www.businessonline.it/news/1005/Arriva_il_Dual_Disc_la_musica_si_vede.html|archivedate=5 серпня 2012|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Пісня ''«L'indiano»'' посіла 10 позицію в італійському чарті, вона стала «маніфестом» Челентано щодо свободи слова та висловлювання думки&nbsp;— які були головними аргументами телепрограми ''«Рок-політик»'', де вона служила фінальною заставкою.<ref name="Molleggiato 1" /> DVD до другого видання альбому містило відеокліпи до пісень ''«C'è sempre un motivo»'' (анімаційний, створений художником Таніно Лібераторе), ''«Lunfardia»'' і ''«Quel casinha»''. Особливістю альбому стало виконання іншими, окрім італійської, мовами&nbsp;— пісні ''«Lunfardia»'', написаної відомим [[бард]]ом [[Фабріціо Де Андре]], незадовго до своєї смерті, аргентинським діалектом ''«[[лунфардо]]»''. І ремейку пісні ''«[[Il ragazzo della via Gluck (сингл)|Il ragazzo della via Gluck»]]'', що увійшов до альбому під назвою ''«Quel casinha»'', яку Челентано виконав в дуеті з [[Сезарія Евора|Сезарією Еворою]]&nbsp;— [[креольська мова|креольською мовою]], в народному ритмі [[Кабо-Верде]]. У своєму інтерв'ю журналу ''«Sorrisi»'' від 11 листопада 2004 Челентано коментував цей незвичайний дует:
{{text|«Я завжди слухав і люблю музику Сезарії, яка зберігає дух своєї культури. Одного разу я попросив [[Клаудія Морі|Клаудію]] розшукати її, щоб запропонувати заспівати разом. Але я не знав, про що її попросити. Під час бесіди я сказав, що мені було б приємно заспівати разом із нею. Або одну з її чудових пісень, або „Хлопця з вулиці Глюк“, аранжував і з текстом, перекладеним її групою. Вона захотіла послухати пісню. Їй дуже сподобалося, і вона схвалила цю останню ідею»}}
{{text|«Я завжди слухав і люблю музику Сезарії, яка зберігає дух своєї культури. Одного разу я попросив [[Клаудія Морі|Клаудію]] розшукати її, щоб запропонувати заспівати разом. Але я не знав, про що її попросити. Під час бесіди я сказав, що мені було б приємно заспівати разом із нею. Або одну з її чудових пісень, або „Хлопця з вулиці Глюк“, аранжував і з текстом, перекладеним її групою. Вона захотіла послухати пісню. Їй дуже сподобалося, і вона схвалила цю останню ідею»}}


Рядок 524: Рядок 467:


==== Телешоу ''«Рок-політик»'', протистояння з прем'єр-міністром ====
==== Телешоу ''«Рок-політик»'', протистояння з прем'єр-міністром ====
У четвер увечері 20 жовтня 2005 року на телеканалі [[Rai 1]], Челентано відкрив своє щотижневе музично-соціально-політичне телешоу&nbsp;— ''«[[Рок-політик]]» («Rockpolitik»)'', протягом якого співак вів тривалі монологи і виконав 28 пісень зі свого репертуару різних років. Також у передачі порушувалася тема нової забудови міст. Традиційно, як і у попередніх проєктах, Челентано знову поставив умову керівництву RAI щодо повної незалежності ведення його текстів і проєкту загалом, на що суспільне телебачення не погоджувалося. Після деяких коливань, які тривали протягом року (все почалося в грудні 2004 року) і юридичних втручань Челентано, керівництво RAI все ж дало згоду на умови співака, після чого проєкт стартував. Через те, що над Челентано взагалі не було ніякої цензури і контролю, ніхто, крім нього, його співведучих і глядачів, присутніх в різних епізодах, не знав, що буде транслюватися кожного вечора. Атмосфера очікування і занепокоєння була такою, що тодішній директор каналу Rai 1 [[Фабріціо Дель Ноче]] тимчасово відсторонився від посади на час трансляції проєкту.<ref name="Del Noce contro Celentano: mi sospendo">{{cita web|url=https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/10_Ottobre/11/delnoce.html|titolo=Del Noce contro Celentano: mi sospendo|data=12 ottobre 2005|accesso=24 серпня 2019}}</ref><ref name="Rockpolitik/ Del Noce: Sono pronto alle dimissioni">{{cita web|url=http://www.affaritaliani.it/rockpolitikdelnoce.html|titolo=Rockpolitik/ Del Noce: "Sono pronto alle dimissioni"|data=11 ottobre 2005|accesso=24 серпня 2019}}</ref> Програма стала найпопулярнішою в Італії протягом сезону 2005—2006 років. Всього вийшло 4 двогодинних серій, з середнім рейтингом перегляду у 46-47&nbsp;% від загальної аудиторії (близько 10-12 мільйонів глядачів).<ref>{{cite news|url=http://e-news.com.ua/ru/show/105839.html|title=Челентано провоцирует Берлускони|date=2005|website=e-news.com.ua|publisher=Ерік Йожеф|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=18 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141018223658/http://e-news.com.ua/ru/show/105839.html}} {{ref-ru}}</ref> Програма відкривалася під акомпанемент гітариста Майкла Томпсона, який символізував ідеологічну концепцію передачі&nbsp;— своєрідний поділ світу на «рок і попсу» ''(«rock e lento»)''. Глядачі у студії розміщувалися на ярусних трибунах на зразок [[амфітеатр]]у, оточених великими декораціями дизайнера Гаетано Кастеллі, які зображували місто в американському стилі, з великим мостом, силуетами хмарочосів і Чайна-таун. Ще більшу видовищність надавали шоу два великих світлодіодних екрани ''Barco ILite 8'' розміром 6,55×3,35&nbsp;м. Один з екранів розташовувався уздовж сцени зі студійним оркестром, а другий використовувався як корма для сцени, на якій виступали артисти-гості шоу.
У четвер увечері 20 жовтня 2005 року на телеканалі [[Rai 1]], Челентано відкрив своє щотижневе музично-соціально-політичне телешоу&nbsp;— ''«[[Рок-політик]]» («Rockpolitik»)'', протягом якого співак вів тривалі монологи і виконав 28 пісень зі свого репертуару різних років. Також у передачі порушувалася тема нової забудови міст. Традиційно, як і у попередніх проєктах, Челентано знову поставив умову керівництву RAI щодо повної незалежності ведення його текстів і проєкту загалом, на що суспільне телебачення не погоджувалося. Після деяких коливань, які тривали протягом року (все почалося в грудні 2004 року) і юридичних втручань Челентано, керівництво RAI все ж дало згоду на умови співака, після чого проєкт стартував. Через те, що над Челентано взагалі не було ніякої цензури і контролю, ніхто, крім нього, його співведучих і глядачів, присутніх в різних епізодах, не знав, що буде транслюватися кожного вечора. Атмосфера очікування і занепокоєння була такою, що тодішній директор каналу Rai 1 [[Фабріціо Дель Ноче]] тимчасово відсторонився від посади на час трансляції проєкту.<ref name="Del Noce contro Celentano: mi sospendo">{{cita web|url=https://www.corriere.it/Primo_Piano/Spettacoli/2005/10_Ottobre/11/delnoce.html|titolo=Del Noce contro Celentano: mi sospendo|data=12 ottobre 2005|accesso=24 серпня 2019}}</ref><ref name="Rockpolitik/ Del Noce: Sono pronto alle dimissioni">{{cita web|url=http://www.affaritaliani.it/rockpolitikdelnoce.html|titolo=Rockpolitik/ Del Noce: "Sono pronto alle dimissioni"|data=11 ottobre 2005|accesso=24 серпня 2019}}</ref> Програма стала найпопулярнішою в Італії протягом сезону 2005—2006 років. Всього вийшло 4 двогодинних серій, з середнім рейтингом перегляду у 46-47&nbsp;% від загальної аудиторії (близько 10-12 мільйонів глядачів).<ref>{{cite news|url=http://e-news.com.ua/ru/show/105839.html|title=Челентано провоцирует Берлускони|date=2005|website=e-news.com.ua|publisher=Ерік Йожеф|accessdate=22 жовтня 2014|archive-date=18 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141018223658/http://e-news.com.ua/ru/show/105839.html}} {{ref-ru}}</ref> Програма відкривалася під акомпанемент гітариста Майкла Томпсона, який символізував ідеологічну концепцію передачі&nbsp;— своєрідний поділ світу на «рок і попсу» ''(«rock e lento»)''. Глядачі у студії розміщувалися на ярусних трибунах на зразок [[амфітеатр]]у, оточених великими декораціями дизайнера Гаетано Кастеллі, які зображували місто в американському стилі, з великим мостом, силуетами хмарочосів і Чайна-таун. Один з екранів розташовувався уздовж сцени зі студійним оркестром, а другий використовувався як корма для сцени, на якій виступали артисти-гості шоу.


Цього разу гостями Адріано були: [[Жерар Депардьє]], [[Джанна Нанніні]], [[Франко Баттіато]], [[Валентіно Россі]], [[Патті Сміт]], [[Лоредана Берте]], [[Ерос Рамаццотті]], [[Карлос Сантана]]; гурти ''«[[Sud Sound System]]»'', ''«[[Subsonica]]»'', ''«[[Eurythmics]]»'', ''«[[Negrita]]»'' й інші.
Цього разу гостями Адріано були: [[Жерар Депардьє]], [[Джанна Нанніні]], [[Франко Баттіато]], [[Валентіно Россі]], [[Патті Сміт]], [[Лоредана Берте]], [[Ерос Рамаццотті]], [[Карлос Сантана]]; гурти ''«[[Sud Sound System]]»'', ''«[[Subsonica]]»'', ''«[[Eurythmics]]»'', ''«[[Negrita]]»'' й інші.
Рядок 542: Рядок 485:
10 листопада 2006 року Челентано випустив багатодисковий збірник&nbsp;— ''«[[Unicamente Celentano]]» («Тільки Челентано»)''. На 3-х дисках містилося 42 пісні за весь період кар'єри співака, серед яких була нова композиція ''«Oh Diana»'', яку Челентано виконав в дуеті з [[Пол Анка|Полом Анкою]]. Збірник, проданий у кількості 600&nbsp;000 копій, посідав 3 позицію в турнірній таблиці [[Італійська асоціація компаній звукозапису|FIMI]] в перший тиждень прем'єри і майже 3 місяці в першій десятці італійських чартів.<ref>{{cite web|url= http://www.meloman.kz/ru/shop/ware.php?id=396080|title= Adriano Celentano. UnicaMenteCelentano|date= 2006|website= meloman.kz|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141017071937/http://www.meloman.kz/ru/shop/ware.php?id=396080|archivedate= 17 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref>
10 листопада 2006 року Челентано випустив багатодисковий збірник&nbsp;— ''«[[Unicamente Celentano]]» («Тільки Челентано»)''. На 3-х дисках містилося 42 пісні за весь період кар'єри співака, серед яких була нова композиція ''«Oh Diana»'', яку Челентано виконав в дуеті з [[Пол Анка|Полом Анкою]]. Збірник, проданий у кількості 600&nbsp;000 копій, посідав 3 позицію в турнірній таблиці [[Італійська асоціація компаній звукозапису|FIMI]] в перший тиждень прем'єри і майже 3 місяці в першій десятці італійських чартів.<ref>{{cite web|url= http://www.meloman.kz/ru/shop/ware.php?id=396080|title= Adriano Celentano. UnicaMenteCelentano|date= 2006|website= meloman.kz|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141017071937/http://www.meloman.kz/ru/shop/ware.php?id=396080|archivedate= 17 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref>


Напередодні свого сімдесятиріччя, 23 листопада 2007 року, співак випустив диск ''«[[Dormi amore, la situazione non è buona]]» («Спи, кохана, ситуація кепська»)'', а 26 листопада на каналі Rai 1 вийшла двогодинна передача ''«[[La situazione di mia sorella non e buona]]»''.<ref>{{cite journal|url= http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|title= Adriano Celentano «Dormi Amore La Situazione Non E’Buona»|date= 2008|website= rollingstone.ru|publisher= Леонід Александровський|accessdate= 21 жовтня 2014|archiveurl= https://web.archive.org/web/20141016121615/http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|archivedate= 16 жовтня 2014|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.imdb.com/title/tt1167676/|title=La situazione di mia sorella non è buona (2007)|publisher=[[Internet Movie Database]]|accessdate=2012-04-22|lang=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfdHajy?url=http://www.imdb.com/title/tt1167676/|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}} {{rating|6.3|10}}</ref> Програма була знята в студії звукозапису, побудованої в аудиторії RAI в Мілані. У передачі був інсценований процес запису альбому, а також порушено тему атомних електростанцій і проблем, пов'язаних з цією галуззю енергетики.<ref>{{cite web|url=http://www.leggo.it/archivio.php?id=162562|title=CELENTANO A SANREMO: "DARÒ TUTTO IN BENEFICENZA"|author=|date=31 січня 2012 р.|work=Leggo|publisher=leggo.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfdxmTe?url=http://www.leggo.it/archivio.php?id=162562|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}}</ref> Назва передачі&nbsp;— ''«З моєї Сестрою не все гаразд»''&nbsp;— є цитатою з пісні альбому ''«La situazione non è buona»'', де під «Сестрою» мається на увазі планета Земля, по аналогії з відомим ''«Гімном творінь» («Cantico delle Creature»)'' [[Франциск Ассізький|Святого Франциска]].<ref>{{cite web|url=http://www.newscom.it/index.php?option=com_content&task=view&id=151&Itemid=53|title=Il molleggiato parte seconda|author=Барбара Бечеллоні.|date=2 жовтня 2009 р.|work=Newscom.it|publisher=newscom.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfgSsuI?url=http://www.newscom.it/index.php?option=com_content|archivedate=18 червня 2012}}</ref> В рамках цього шоу Челентано заспівав чотири пісні з нового альбому. У програмі взяли участь: журналіст Фабіо Фаціо, співачка Кармен Консолі, Джанні Белла, Могол, акторка [[Лаура Кьятті]], співак Франческо Трікаріко, піаніст Людовико Ейнауді і саксофоніст Стефано Ді Баттіста.<ref>{{cite web|url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/vigilia-serata-raiuno/vigilia-serata-raiuno.html|title=Torna Celentano, ma con tanti ospiti|author=Ріта Челі.|date=26 листопада 2007 р.|work=[[La Repubblica]]|publisher=repubblica.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68Vfh3M17?url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/vigilia-serata-raiuno/vigilia-serata-raiuno.html|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}}</ref> Програма отримала досить високий рейтинг&nbsp;— її подивилося 11 мільйонів чоловік із середньою часткою 39,01&nbsp;% від загальної аудиторії.<ref>{{cite web|url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/ascolti-dayafter/ascolti-dayafter.html|title=Oltre nove milioni per lo show di Celentano 32,3% di share per i monologhi e le canzoni|date=27 листопада 2007 года|work=[[La Repubblica]]|publisher=repubblica.it|accessdate=2012-04-22|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/6864aBKuy?url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/ascolti-dayafter/ascolti-dayafter.html|archivedate=2012-06-01|deadurl=no}}</ref>
Напередодні свого сімдесятиріччя, 23 листопада 2007 року, співак випустив диск ''«[[Dormi amore, la situazione non è buona]]» («Спи, кохана, ситуація кепська»)'', а 26 листопада на каналі Rai 1 вийшла двогодинна передача ''«[[La situazione di mia sorella non e buona]]»''.<ref>{{cite web|url=http://www.imdb.com/title/tt1167676/|title=La situazione di mia sorella non è buona (2007)|publisher=[[Internet Movie Database]]|accessdate=2012-04-22|lang=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfdHajy?url=http://www.imdb.com/title/tt1167676/|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}} {{rating|6.3|10}}</ref> Програма була знята в студії звукозапису, побудованої в аудиторії RAI в Мілані. У передачі був інсценований процес запису альбому, а також порушено тему атомних електростанцій і проблем, пов'язаних з цією галуззю енергетики.<ref>{{cite web|url=http://www.leggo.it/archivio.php?id=162562|title=CELENTANO A SANREMO: "DARÒ TUTTO IN BENEFICENZA"|author=|date=31 січня 2012 р.|work=Leggo|publisher=leggo.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfdxmTe?url=http://www.leggo.it/archivio.php?id=162562|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}}</ref> Назва передачі&nbsp;— ''«З моєї Сестрою не все гаразд»''&nbsp;— є цитатою з пісні альбому ''«La situazione non è buona»'', де під «Сестрою» мається на увазі планета Земля, по аналогії з відомим ''«Гімном творінь» («Cantico delle Creature»)'' [[Франциск Ассізький|Святого Франциска]].<ref>{{cite web|url=http://www.newscom.it/index.php?option=com_content&task=view&id=151&Itemid=53|title=Il molleggiato parte seconda|author=Барбара Бечеллоні.|date=2 жовтня 2009 р.|work=Newscom.it|publisher=newscom.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68VfgSsuI?url=http://www.newscom.it/index.php?option=com_content|archivedate=18 червня 2012}}</ref> В рамках цього шоу Челентано заспівав чотири пісні з нового альбому. У програмі взяли участь: журналіст Фабіо Фаціо, співачка Кармен Консолі, Джанні Белла, Могол, акторка [[Лаура Кьятті]], співак Франческо Трікаріко, піаніст Людовико Ейнауді і саксофоніст Стефано Ді Баттіста.<ref>{{cite web|url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/vigilia-serata-raiuno/vigilia-serata-raiuno.html|title=Torna Celentano, ma con tanti ospiti|author=Ріта Челі.|date=26 листопада 2007 р.|work=[[La Repubblica]]|publisher=repubblica.it|accessdate=2012-05-10|lang=it|archiveurl=https://www.webcitation.org/68Vfh3M17?url=http://www.repubblica.it/2007/11/sezioni/spettacoli_e_cultura/adriano-celentano/vigilia-serata-raiuno/vigilia-serata-raiuno.html|archivedate=2012-06-18|deadurl=no}}</ref>


Музика альбому ''«Dormi amore, la situazione non è buona»'' представлена такими напрямками як симфонічний рок, румба, італійський шансон, блюз і балада. В результаті участі у створенні альбому як нових авторів, так і колишніх творчих партнерів Челентано, диск дуже тепло зустріла публіка і професійні критики. Більшість оглядачів відмітила, що альбом, безумовно, вийшов одним з найбільш «[[Мінор (музика)|мінорних»]] в кар'єрі співака. Також дуже високо оцінили вокал Челентано, тематику текстів пісень, приємні гармонійні оберти і якість аранжувань. Багатьма критиками було відзначено вдале поєднання голосу Челентано з текстами Моголу і мелодіями Джанні Белли.<ref>{{cite web|url= http://www.webcitation.org/68Vfm0RB8|title= ОтСлушка с Александром Арляповым - Adriano CELENTANO "Dormi Amore La Situazione Non E Buona"|date= 28 травня 2008|website= webcitation.org|accessdate= 17 травня 2015|archive-date= 23 лютого 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140223185023/http://www.webcitation.org/68Vfm0RB8}} {{ref-ru}}</ref> Альбом посідав 2 позицію в італійському чарті протягом 2007/08 років. За півтора місяця в Італії розійшлося 320.000 копій, диск став чотири рази платиновим.<ref>{{cite web|url=http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|title=Adriano Celentano «Dormi Amore La Situazione Non E’Buona»|website=rollingstone.ru|date=2007|accessdate=3 листопада 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141016121615/http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|archivedate=16 жовтня 2014|deadurl=yes}}</ref> Крім того, диск пробув дев'ять тижнів у чарті ''«[[European Top 100 Albums]]»''. Через один день після появи альбому на сайті iTunes, диск протягом місяця входив до топ-5 найбільшого музичного інтернет-магазину.<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/adriano-celentano-mn0000597875/awards|title=Adriano Celentano|website=allmusic.com|date=2007|accessdate=24 березня 2015|archive-date=24 березня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150324033017/http://www.allmusic.com/artist/adriano-celentano-mn0000597875/awards}}</ref> Це остання робота Челентано за участю Могола і Джанні Белла, але на диску є твори й інших авторів, наприклад раніше неопублікована робота великого кантауторе [[Доменіко Модуньйо]] ''«Ragazzo del sud»'' 1972 року. Пісня альбому ''«Aria… non sei più tu»'', написана [[Джованотті|Лоренцо Джованотті]] і [[Даніель Вулетич|Даніеля Вулетича]], стала гімном святкування [[День Землі|Дня Землі]] в Італії на телеканалі ''«Sky»''. Пісня ''«Anna Magnani»'', написана [[Кармен Консолі]] і [[Вінченцо Черамі]], присвячена відомій італійській актрисі [[Анна Маньяні|Анні Маньяні]], за участю джаз-квартету [[Стефано Ді Баттіста]]. Заголовними піснями стали ''«La situazione non è buona»'', написана [[Франческо Трікаріко]] і ''«Dormi amore»'', за участю відомого піаніста [[Людовіко Ейнауді]]. Перша пісня альбому, що вийшла 5 листопада як сингл&nbsp;— ''«Hai bucato la mia vita»'', користувалася значним успіхом у сфері інтернет-завантажень, особливо на [[iTunes]]. Потім як цифрові сингли вийшли пісні ''«Dormi amore»'', ''«Aria… non sei più tu»'' і ''«Fiori»''. Пісні ''«Hai bucato la mia vita»'' і ''«Dormi amore»'' посіли 11 та 41 позиції, відповідно, в італійському чарті 2008 року. До пісні ''«Fiori»'', написаної співаком [[Неффа|Неффою]], вперше в кар'єрі Челентано, знято анімаційний кліп у [[Комп'ютерна 3D-графіка|3D]]-форматі. Кліп розповідав історію інопланетянина, який прилетів на Землю, зображену в чорно-білих тонах, де єдина прикраса&nbsp;— це квіти. Альбом видавався у трьох варіантах: звичайний CD, CD-діджіпак і LP. На обкладинці альбому, розробленій художником Вайнером Ваккарі, Челентано зображено у вигляді боксера, сам співак коментував це так:
Музика альбому ''«Dormi amore, la situazione non è buona»'' представлена такими напрямками як симфонічний рок, румба, італійський шансон, блюз і балада. В результаті участі у створенні альбому як нових авторів, так і колишніх творчих партнерів Челентано, диск дуже тепло зустріла публіка і професійні критики. Більшість оглядачів відмітила, що альбом, безумовно, вийшов одним з найбільш «[[Мінор (музика)|мінорних»]] в кар'єрі співака. Також дуже високо оцінили вокал Челентано, тематику текстів пісень, приємні гармонійні оберти і якість аранжувань. Багатьма критиками було відзначено вдале поєднання голосу Челентано з текстами Моголу і мелодіями Джанні Белли.<ref>{{cite web|url= http://www.webcitation.org/68Vfm0RB8|title= ОтСлушка с Александром Арляповым - Adriano CELENTANO "Dormi Amore La Situazione Non E Buona"|date= 28 травня 2008|website= webcitation.org|accessdate= 17 травня 2015|archive-date= 23 лютого 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140223185023/http://www.webcitation.org/68Vfm0RB8}} {{ref-ru}}</ref> Альбом посідав 2 позицію в італійському чарті протягом 2007/08 років. За півтора місяця в Італії розійшлося 320.000 копій, диск став чотири рази платиновим.<ref>{{cite web|url=http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|title=Adriano Celentano «Dormi Amore La Situazione Non E’Buona»|website=rollingstone.ru|date=2007|accessdate=3 листопада 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141016121615/http://rollingstone.ru/music/article/4139.html|archivedate=16 жовтня 2014|deadurl=yes}}</ref> Крім того, диск пробув дев'ять тижнів у чарті ''«[[European Top 100 Albums]]»''. Через один день після появи альбому на сайті iTunes, диск протягом місяця входив до топ-5 найбільшого музичного інтернет-магазину.<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/adriano-celentano-mn0000597875/awards|title=Adriano Celentano|website=allmusic.com|date=2007|accessdate=24 березня 2015|archive-date=24 березня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150324033017/http://www.allmusic.com/artist/adriano-celentano-mn0000597875/awards}}</ref> Це остання робота Челентано за участю Могола і Джанні Белла, але на диску є твори й інших авторів, наприклад раніше неопублікована робота великого кантауторе [[Доменіко Модуньйо]] ''«Ragazzo del sud»'' 1972 року. Пісня альбому ''«Aria… non sei più tu»'', написана [[Джованотті|Лоренцо Джованотті]] і [[Даніель Вулетич|Даніеля Вулетича]], стала гімном святкування [[День Землі|Дня Землі]] в Італії на телеканалі ''«Sky»''. Пісня ''«Anna Magnani»'', написана [[Кармен Консолі]] і [[Вінченцо Черамі]], присвячена відомій італійській актрисі [[Анна Маньяні|Анні Маньяні]], за участю джаз-квартету [[Стефано Ді Баттіста]]. Заголовними піснями стали ''«La situazione non è buona»'', написана [[Франческо Трікаріко]] і ''«Dormi amore»'', за участю відомого піаніста [[Людовіко Ейнауді]]. Перша пісня альбому, що вийшла 5 листопада як сингл&nbsp;— ''«Hai bucato la mia vita»'', користувалася значним успіхом у сфері інтернет-завантажень, особливо на [[iTunes]]. До пісні ''«Fiori»'', написаної співаком [[Неффа|Неффою]], вперше в кар'єрі Челентано, знято анімаційний кліп у [[Комп'ютерна 3D-графіка|3D]]-форматі. Альбом видавався у трьох варіантах: звичайний CD, CD-діджіпак і LP. На обкладинці альбому, розробленій художником Вайнером Ваккарі, Челентано зображено у вигляді боксера, сам співак коментував це так:
[[Файл:Adriano Celentano crop.jpg|міні|праворуч|160пкс|Челентано на [[65-й Венеційський кінофестиваль|65-му Венеційському кінофестивалі]], 2008 рік]]
[[Файл:Adriano Celentano crop.jpg|міні|праворуч|160пкс|Челентано на [[65-й Венеційський кінофестиваль|65-му Венеційському кінофестивалі]], 2008 рік]]
{{text|«На обкладинці одного з дисків художник зобразив мене в образі боксера. Здається, він вгадав правильно. Боксер&nbsp;— це той, хто б'ється. Він приймає і завдає ударів, мріє про перемогу, а іноді зазнає поразок. І тоді, повернувшись додому з пластиром на брові, він запитує себе: а може, даремно я мріяв?»<ref>{{cite journal|url=http://esquire.ru/wil/adriano-celentano|title=Правила жизни: Адриано Челентано, 75 лет|date=2013-01-06|publisher=esquire.ru|accessdate=21 жовтня 2014|journal=|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014124442/http://esquire.ru/wil/adriano-celentano}} {{ref-ru}}</ref>}}
{{text|«На обкладинці одного з дисків художник зобразив мене в образі боксера. Здається, він вгадав правильно. Боксер&nbsp;— це той, хто б'ється. Він приймає і завдає ударів, мріє про перемогу, а іноді зазнає поразок. І тоді, повернувшись додому з пластиром на брові, він запитує себе: а може, даремно я мріяв?»<ref>{{cite journal|url=http://esquire.ru/wil/adriano-celentano|title=Правила жизни: Адриано Челентано, 75 лет|date=2013-01-06|publisher=esquire.ru|accessdate=21 жовтня 2014|journal=|archive-date=14 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141014124442/http://esquire.ru/wil/adriano-celentano}} {{ref-ru}}</ref>}}


8 березня Адріано, привітав свою улюблену міланську футбольну команду ''«[[Інтернаціонале|Інтер»]]'' зі 100-річчям виконавши на стадіоні ''«[[Сан-Сіро|Stadio Giuseppe Meazza»]]'', де відбувалося святкування, пісні: ''«Il ragazzo della via Gluck»'' і ''«Sei rimasta sola»''.<ref>{{cite news|url= http://www.repubblica.it/2008/03/sezioni/sport/calcio/serie_a/inte-moratti/inter-festa/inter-festa.html|title= Duetto Celentano-Moratti per il Centenario dell'Inter|date= 2008|website= repubblica.it|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 25 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/68gUbJkPA?url=http://www.repubblica.it/2008/03/sezioni/sport/calcio/serie_a/inte-moratti/inter-festa/inter-festa.html}} {{ref-it}}</ref> Челентано вийшов на поле стадіону з гітарою в руці і шарфом ''«Інтера»'' на шиї. У ''«Il ragazzo della via Gluck»'' була змінена остання частина тексту з політичними випадами, закінчивши її виконання, Адріано, опустившись на коліно, зачекав виходу президента ''«Інтера»'' [[Массімо Моратті]], щоб заспівати з ним потім деякі рядки з ''«Sei rimasta sola» («Ти залишилася одна»)''.
5 січня 2008 року телеканал Rai 1 вирішив відзначити 70-річчя Челентано, випустивши документальну телепередачу ''«Buon Compleanno Adriano» («З Днем Народження Адріано»)'', передача зібрала 28,65&nbsp;% загальної аудиторії глядачів, маючи найвищий рейтинг перегляду суботньої програми. Челентано віддав перевагу відзначити свій ювілей у домашньому колі.<ref>{{cite web|url= http://www.italia500.com.au/blog/buon-compleanno-a-paolo-conte-e-ad-adriano-celentano|title= Buon compleanno a Paolo Conte e ad Adriano Celentano!|date= 2014|website= italia500.com.au|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 17 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141017094111/http://www.italia500.com.au/blog/buon-compleanno-a-paolo-conte-e-ad-adriano-celentano}} {{ref-it}}</ref>


4 вересня з нагоди відкриття [[65-й Венеційський кінофестиваль|65-го Венеційського кінофестивалю]], де був присутній Адріано разом з дружиною як спеціальний гість, поза програмою в ''«Палаццо дель Сінема»'' представлено відреставровану версію фільму ''«Юппі-Ду»''. Незабаром після цього фільм було видано на DVD разом з ремастованим альбомом ''«Yuppi du»''.<ref>{{cite web|url= http://www.chelenta.ru/yuppi2.php|title= Yuppi Du на 65-ом Венецианском Кинофестивале|website= chelenta.ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 9 вересня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140909210127/http://chelenta.ru/yuppi2.php}} {{ref-ru}}</ref>
8 березня Адріано, привітав свою улюблену міланську футбольну команду ''«[[Інтернаціонале|Інтер»]]'' зі 100-річчям виконавши на стадіоні ''«[[Сан-Сіро|Stadio Giuseppe Meazza»]]'', де відбувалося святкування, пісні: ''«Il ragazzo della via Gluck»'' і ''«Sei rimasta sola»''.<ref>{{cite news|url= http://www.repubblica.it/2008/03/sezioni/sport/calcio/serie_a/inte-moratti/inter-festa/inter-festa.html|title= Duetto Celentano-Moratti per il Centenario dell'Inter|date= 2008|website= repubblica.it|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 25 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/68gUbJkPA?url=http://www.repubblica.it/2008/03/sezioni/sport/calcio/serie_a/inte-moratti/inter-festa/inter-festa.html}} {{ref-it}}</ref> Челентано вийшов на поле стадіону з гітарою в руці і шарфом ''«Інтера»'' на шиї. У ''«Il ragazzo della via Gluck»'' була змінена остання частина тексту з політичними випадами, закінчивши її виконання, Адріано, опустившись на коліно, зачекав виходу президента ''«Інтера»'' [[Массімо Моратті]], щоб заспівати з ним потім деякі рядки з ''«Sei rimasta sola» («Ти залишилася одна»)''. ''"Співати з Челентано'',&nbsp;— посміхаючись говорив Моратті,&nbsp;— ''«це, як грати з [[Пеле]]: фантастика»''.

4 вересня з нагоди відкриття [[65-й Венеційський кінофестиваль|65-го Венеційського кінофестивалю]], де був присутній Адріано разом з дружиною як спеціальний гість, поза програмою в ''«Палаццо дель Сінема»'' представлено відреставровану версію фільму ''«Юппі-Ду»''. Незабаром після цього фільм було видано на DVD разом з ремастованим альбомом ''«Yuppi du»''. Протягом пресконференції фестивалю співак дав нову оцінку фільму:<ref>{{cite web|url= http://www.chelenta.ru/yuppi2.php|title= Yuppi Du на 65-ом Венецианском Кинофестивале|website= chelenta.ru|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 9 вересня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140909210127/http://chelenta.ru/yuppi2.php}} {{ref-ru}}</ref>

{{text|«Юппі Ду — це крик насолоди. Крик любові між жінкою і чоловіком. Але це також крик жалю через насильство жінки і через втрату друга. Це дуже наївний фільм, який буде цікавий і через двадцять років» <small>— Челентано</small><ref>{{cite web|url= http://tsitaty.com/цитата/120906|title= Адриано Челентано - Цитата|date= 2014|website= tsitaty.com|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 4 березня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160304231653/http://tsitaty.com/цитата/120906}} {{ref-ru}}</ref>}}


У листопаді 2008 року Челентано випустив збірку на 2-х дисках&nbsp;— ''«[[L'animale]]» («Тварина»)''. Збірка складалася із 28 пісень, вона ділилася на дві частини, які називалися: ''«Canzoni d'amore» («Пісні про кохання»)'' і ''«Canzoni contro» («Пісні проти»)''. Така складова за словами Адріано розкривала дві сторони його душі&nbsp;— «Любов» і «Протест». До збірки увійшли дві нові пісні&nbsp;— ''«La cura» («Оберіг»)'', написана [[Франко Баттіато]], і ''«Сни про [[Чорнобиль]]» («Sognando Chernobyl»)'', до якої знято 11-хвилинний відеокліп, що показував наслідки [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської аварії]].<ref>{{cite news|url= http://kp.ua/incidents/178157-chelentano-pryzval-myr-zadumatsia-o-chernobyle|title= Челентано призвал мир задуматься о Чернобыле|date= 2009|website= kp.ua|publisher= Олександр Кулик|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018102220/http://kp.ua/incidents/178157-chelentano-pryzval-myr-zadumatsia-o-chernobyle}} {{ref-ru}}</ref> ''«Sognando Chernobyl»'' вийшла як сингл в інтернеті 24 жовтня 2008 року у вигляді відеоролика, у пісні Челентано також зробив гучне повідомлення політикам, виступаючи проти феноменів, які «руйнують» планету, вона містила символічний і «катастрофічний» приспів: ''«Tutti quanti insieme salteremo in aria bum»&nbsp;— «Все, як є, разом злетимо у повітря»''. У своєму інтерв'ю газеті ''«[[Ла стампа|La Stampa»]]''&nbsp;— Адріано відзначив, що приводом для написання пісні про Чорнобиль стало ''«відверте безвідповідальне рішення уряду про будівництво нових атомних електростанцій»''.
У листопаді 2008 року Челентано випустив збірку на 2-х дисках&nbsp;— ''«[[L'animale]]» («Тварина»)''. Збірка складалася із 28 пісень, вона ділилася на дві частини, які називалися: ''«Canzoni d'amore» («Пісні про кохання»)'' і ''«Canzoni contro» («Пісні проти»)''. Така складова за словами Адріано розкривала дві сторони його душі&nbsp;— «Любов» і «Протест». До збірки увійшли дві нові пісні&nbsp;— ''«La cura» («Оберіг»)'', написана [[Франко Баттіато]], і ''«Сни про [[Чорнобиль]]» («Sognando Chernobyl»)'', до якої знято 11-хвилинний відеокліп, що показував наслідки [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської аварії]].<ref>{{cite news|url= http://kp.ua/incidents/178157-chelentano-pryzval-myr-zadumatsia-o-chernobyle|title= Челентано призвал мир задуматься о Чернобыле|date= 2009|website= kp.ua|publisher= Олександр Кулик|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018102220/http://kp.ua/incidents/178157-chelentano-pryzval-myr-zadumatsia-o-chernobyle}} {{ref-ru}}</ref> ''«Sognando Chernobyl»'' вийшла як сингл в інтернеті 24 жовтня 2008 року у вигляді відеоролика, у пісні Челентано також зробив гучне повідомлення політикам, виступаючи проти феноменів, які «руйнують» планету, вона містила символічний і «катастрофічний» приспів: ''«Tutti quanti insieme salteremo in aria bum»&nbsp;— «Все, як є, разом злетимо у повітря»''. У своєму інтерв'ю газеті ''«[[Ла стампа|La Stampa»]]''&nbsp;— Адріано відзначив, що приводом для написання пісні про Чорнобиль стало ''«відверте безвідповідальне рішення уряду про будівництво нових атомних електростанцій»''.
Рядок 563: Рядок 502:
У 2011 році Челентано з'являвся у різних телепередачах та виданнях, де робив різні політичні заяви. Наприклад, у статті газети ''«Корр'єре делла Сера»'' співак закликав в черговий раз за заборону ядерної енергетики. У телепередачі ''«Annozero»'', журналіста Мікеле Санторо, Челентано виступав голосувати за кандидата в мери Мілана [[Джуліано Пізапіа]]. 29 квітня Челентано написав листа в газету ''«Fatto Quotidiano»'', в якому в черговий раз різко розкритикував уряд і закликав італійців взяти участь у референдумі (відбувся в Італії 12 червня), щоб виступити проти [[Сільвіо Берлусконі]] і його посібників.<ref>{{cite news|url= http://fakty.ua/132335-chelentano-prizval-kommunistov-i-fashistov-k-obedineniyu-protiv-berluskoni|title= Челентано призвал коммунистов и фашистов к объединению против Берлускони|date= 2011|website= fakty.ua|publisher= РБК|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 23 лютого 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140223131446/http://fakty.ua/132335-chelentano-prizval-kommunistov-i-fashistov-k-obedineniyu-protiv-berluskoni}} {{ref-ru}}</ref> Берлусконі пішов у відставку 13 листопада 2011 року.
У 2011 році Челентано з'являвся у різних телепередачах та виданнях, де робив різні політичні заяви. Наприклад, у статті газети ''«Корр'єре делла Сера»'' співак закликав в черговий раз за заборону ядерної енергетики. У телепередачі ''«Annozero»'', журналіста Мікеле Санторо, Челентано виступав голосувати за кандидата в мери Мілана [[Джуліано Пізапіа]]. 29 квітня Челентано написав листа в газету ''«Fatto Quotidiano»'', в якому в черговий раз різко розкритикував уряд і закликав італійців взяти участь у референдумі (відбувся в Італії 12 червня), щоб виступити проти [[Сільвіо Берлусконі]] і його посібників.<ref>{{cite news|url= http://fakty.ua/132335-chelentano-prizval-kommunistov-i-fashistov-k-obedineniyu-protiv-berluskoni|title= Челентано призвал коммунистов и фашистов к объединению против Берлускони|date= 2011|website= fakty.ua|publisher= РБК|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 23 лютого 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140223131446/http://fakty.ua/132335-chelentano-prizval-kommunistov-i-fashistov-k-obedineniyu-protiv-berluskoni}} {{ref-ru}}</ref> Берлусконі пішов у відставку 13 листопада 2011 року.


29 листопада вийшов альбом ''«[[Facciamo finta che sia vero]]» («Припустимо, що це правда»)'', музика якого була представлена жанрами поп, рок, [[кумбія]] і танго. Альбом був позитивно зустрінутий критикою і публікою.<ref name="itogi.ua">{{cite news|url= http://www.itogi.ua/kultura/7821-2012-08-02-14-26-26.html|title= Новый альбом Адриано Челентано вышел в России|date= 01.08.2012|website= itogi.ua|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924191020/http://www.itogi.ua/kultura/7821-2012-08-02-14-26-26.html}} {{ref-ru}}</ref> Більшість музичних оглядачів відмітила несподівані стилістичні рішення і високу якість аранжувань. Схвально був оцінений і вокал Челентано&nbsp;— голос звучав неймовірно бадьоро і чисто. Як і в альбомі ''«Quel punto»'' 1994 року, після закінчення декількох пісень були присутні звукові ефекти (вітер, дитячі голоси, грім, поїзд). Альбом складався з нових пісень, винятком був лише римейк композиції ''«La mezza luna»'' 1962 року. Композиція альбому ''«Ti penso e cambia il mondo»'' містила фрагменти Прелюдії №&nbsp;20 [[Фридерик Шопен|Фредеріка Шопена]]. В Італії диск став двічі платиновим, він посів 3 позицію у чартах, за 20 днів було продано близько 200 тисяч примірників. У створенні альбому брали участь: [[Франко Баттіато]], [[Джуліано Санджорджі]], [[Ману Чао]], [[Філ Палмер]], Джованотті і піаніст [[Рафаель Гуалацці]]. Це був перший альбом за довгий період без участі Могола і Джанні Белли. Згідно з рядом джерел, зміна авторів була здійснена з ініціативи Клаудії Морі. Диск містив дев'ять композицій, п'ять з яких Адріано виконав сольно, а чотири спільно з іншими співаками. Завдяки новим авторам пісень, диск вийшов зовсім не схожим на попередні роботи Адріано 2000-х років. Альбом являє собою унікальний приклад живої музики в поєднанні з сучасною італійською поезією, що відображають сучасний настрій авторів, як людей різних поколінь. Пісні порушували теми: боротьби за екологію, міркування про економічну кризу, корупції, влади грошей і бездуховності, через що альбом назвали ''«найполітичнішою роботою у кар'єрі співака»''.<ref>{{cite news|url= http://www.km.ru/muzyka/2012/08/02/aktery-i-aktrisy-zarubezhnogo-kino/v-rossii-vyshel-samyi-politicheskii-albom-adria|title= В России вышел самый политический альбом Адриано Челентано|date= 2.08.2012|website= km.ru|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924190150/http://www.km.ru/muzyka/2012/08/02/aktery-i-aktrisy-zarubezhnogo-kino/v-rossii-vyshel-samyi-politicheskii-albom-adria}} {{ref-ru}}</ref> Але водночас диск містив і ліричні теми, оскільки, як пояснював Челентано, «любов є навіть в стражданнях». До альбому був знятий єдиний кліп до синглу ''«[[Non so più cosa fare]]»'', в якому знялися всі чотири виконавці цієї пісні&nbsp;— Челентано, Джованотті, Баттіато і Санджорджі, показаний на телешоу ''«Che tempo che fa»'', гостею якого була Клаудія Морі.
29 листопада вийшов альбом ''«[[Facciamo finta che sia vero]]» («Припустимо, що це правда»)'', музика якого була представлена жанрами поп, рок, [[кумбія]] і танго. Дворічному очікуванню публікою нового альбому передували події: 28 вересня у газеті ''«Корр'єре делла Сера»'' з'явилася стаття з повідомленням про швидкий вихід нової пісні ''«Non ti accorgevi di me»'', а за кілька днів до цього учасник запису&nbsp;— Джованотті розмістив у Twitter відеоролик знятий в студії ''«Pinaxa»'' у Мілані з процесом запису альбому. 21 жовтня на сайті iTunes з'явився перший сингл альбому ''«Non ti accorgevi di me»''. 24 листопада продюсер альбому Клаудія Морі дала пресконференцію, присвячену виходу нового альбому. Далі рекламою послужила подія: 2 грудня у журналі ''«la Repubblica XL»'' було оприлюднено статтю: ''«The Clan. Челентано дзвонить, Джованотті і Джуліано Санджорджі відповідають. Історія великої зустрічі»''. 11 грудня вийшов єдиний кліп з альбому до синглу ''«[[Non so più cosa fare]]»'', в якому знялися всі чотири виконавці цієї пісні&nbsp;— Челентано, Джованотті, Баттіато і Санджорджі, показаний на телешоу ''«Che tempo che fa»'', гостею якого була Клаудія Морі.
[[Файл:«Facciamo finta che sia vero» 2011.jpg|міні|праворуч|240пкс|CD-диск з альбомом ''«[[Facciamo finta che sia vero]]»'']]
Альбом був позитивно зустрінутий критикою і публікою.<ref name="itogi.ua">{{cite news|url= http://www.itogi.ua/kultura/7821-2012-08-02-14-26-26.html|title= Новый альбом Адриано Челентано вышел в России|date= 01.08.2012|website= itogi.ua|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924191020/http://www.itogi.ua/kultura/7821-2012-08-02-14-26-26.html}} {{ref-ru}}</ref> Більшість музичних оглядачів відмітила несподівані стилістичні рішення і високу якість аранжувань. Схвально був оцінений і вокал Челентано&nbsp;— голос звучав неймовірно бадьоро і чисто. Як і в альбомі ''«Quel punto»'' 1994 року, після закінчення декількох пісень були присутні звукові ефекти (вітер, дитячі голоси, грім, поїзд). Альбом складався з нових пісень, винятком був лише римейк композиції ''«La mezza luna»'' 1962 року. Композиція альбому ''«Ti penso e cambia il mondo»'' містила фрагменти Прелюдії №&nbsp;20 [[Фридерик Шопен|Фредеріка Шопена]]. В Італії диск став двічі платиновим, він посів 3 позицію у чартах, за 20 днів було продано близько 200 тисяч примірників. У створенні альбому брали участь: [[Франко Баттіато]], [[Джуліано Санджорджі]], [[Ману Чао]], [[Філ Палмер]], Джованотті і піаніст [[Рафаель Гуалацці]]. Це був перший альбом за довгий період без участі Могола і Джанні Белли. Згідно з рядом джерел, зміна авторів була здійснена з ініціативи Клаудії Морі. Диск містив дев'ять композицій, п'ять з яких Адріано виконав сольно, а чотири спільно з іншими співаками. Завдяки новим авторам пісень, диск вийшов зовсім не схожим на попередні роботи Адріано 2000-х років. Альбом являє собою унікальний приклад живої музики в поєднанні з сучасною італійською поезією, що відображають сучасний настрій авторів, як людей різних поколінь. Пісні порушували теми: боротьби за екологію, міркування про економічну кризу, корупції, влади грошей і бездуховності, через що альбом назвали ''«найполітичнішою роботою у кар'єрі співака»''.<ref>{{cite news|url= http://www.km.ru/muzyka/2012/08/02/aktery-i-aktrisy-zarubezhnogo-kino/v-rossii-vyshel-samyi-politicheskii-albom-adria|title= В России вышел самый политический альбом Адриано Челентано|date= 2.08.2012|website= km.ru|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924190150/http://www.km.ru/muzyka/2012/08/02/aktery-i-aktrisy-zarubezhnogo-kino/v-rossii-vyshel-samyi-politicheskii-albom-adria}} {{ref-ru}}</ref> Але водночас диск містив і ліричні теми, оскільки, як пояснював Челентано, «любов є навіть в стражданнях». Альбом був виданий в трьох варіантах: самостійний CD, LP, а також версія CD+DVD. Спочатку планувалося випустити альбом як одне ціле з мультсеріалом ''«[[Адріан (мультсеріал)|Адріан]]»'', але через труднощі створення мультфільму це не було втілено.


3 грудня 2011 року Челентано виконав пісню ''«Il ragazzo della via Gluck»'' на благодійному концерті, організованого коміком і політиком [[Беппе Грілло]] на підтримку постраждалих від повені в [[Генуя|Генуї]].<ref>{{cite news|url= http://www.ilsussidiario.net/News/Cronaca/2011/12/5/ADRIANO-CELENTANO-Genova-concerto-per-gli-alluvionati-con-Beppe-Grillo-video-/226791/|title= ADRIANO CELENTANO Genova concerto per gli alluvionati con Beppe Grillo|date= 5.12.2011|website= ilsussidiario.net|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 6 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161006073915/http://www.ilsussidiario.net/News/Cronaca/2011/12/5/ADRIANO-CELENTANO-Genova-concerto-per-gli-alluvionati-con-Beppe-Grillo-video-/226791/}} {{ref-it}}</ref> Концерт транслювався в прямому ефірі на сайті [[YouTube]]. Наприкінці 2011 року співак відкрив в інтернеті власний [[блог]], новий [[Вебсайт|сайт]], офіційну сторінку в [[Соціальна мережа|соціальній мережі]] [[Facebook]], а також зареєстрував відеоканал на YouTube, де розмістив декілька своїх музичних кліпів.
3 грудня 2011 року Челентано виконав пісню ''«Il ragazzo della via Gluck»'' на благодійному концерті, організованого коміком і політиком [[Беппе Грілло]] на підтримку постраждалих від повені в [[Генуя|Генуї]].<ref>{{cite news|url= http://www.ilsussidiario.net/News/Cronaca/2011/12/5/ADRIANO-CELENTANO-Genova-concerto-per-gli-alluvionati-con-Beppe-Grillo-video-/226791/|title= ADRIANO CELENTANO Genova concerto per gli alluvionati con Beppe Grillo|date= 5.12.2011|website= ilsussidiario.net|accessdate= 24 вересня 2016|archive-date= 6 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161006073915/http://www.ilsussidiario.net/News/Cronaca/2011/12/5/ADRIANO-CELENTANO-Genova-concerto-per-gli-alluvionati-con-Beppe-Grillo-video-/226791/}} {{ref-it}}</ref> Концерт транслювався в прямому ефірі на сайті [[YouTube]]. Наприкінці 2011 року співак відкрив в інтернеті власний [[блог]], новий [[Вебсайт|сайт]], офіційну сторінку в [[Соціальна мережа|соціальній мережі]] [[Facebook]], а також зареєстрував відеоканал на YouTube, де розмістив декілька своїх музичних кліпів.
[[Файл:Челентано Моранди.jpg|міні|праворуч|150px|Челентано і [[Джанні Моранді]], 14 лютого 2012 року]]
[[Файл:Челентано Моранди.jpg|міні|праворуч|150px|Челентано і [[Джанні Моранді]], 14 лютого 2012 року]]
13 грудня 2011 з'явилася новина від імені художнього керівника (потім звільнився) Джанмарко Мацці, про участь Челентано на 62-му фестивалі в Сан-ремо як гостя. У зв'язку з великою кількістю полемік з приводу його високого гонорару за участь у фестивалі в 700 000 євро, Челентано оголосив, що він весь буде відданий на благодійність.<ref>{{cite news|url= http://realityshow.blogosfere.it/post/354862/sanremo-2012-adriano-celentano-ci-sara-compenso-a-emergency-e-bisognosi-polemico-gianni-morandi|title= Sanremo 2012, Adriano Celentano ci sarà: compenso a Emergency e bisognosi, polemico Gianni Morandi|date= 2012|website= realityshow.blogosfere.it|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924183852/http://realityshow.blogosfere.it/post/354862/sanremo-2012-adriano-celentano-ci-sara-compenso-a-emergency-e-bisognosi-polemico-gianni-morandi}} {{ref-it}}</ref> Так Адріано повернувся на фестиваль через 8 років. Спочатку керівництво телекомпанії RAI не схвалювало ідею виступу Челентано, оскільки співак останнім часом виступав з критикою італійської влади. Проте виступ Челентано був найбільш очікуваним і в підсумку став головним «цвяхом» фестивалю.<ref name="km.ru" /> Перша поява Челентано на сцені ''«[[Театр Арістон|Театру Арістон»]]'', де проводився фестиваль, відбулася 14 лютого 2012 року. Перед виходом співака на сцену глядачам була показана піротехнічна увертюра, а також фрагменти фільму ''«[[Ворог коло брами]]»'' про [[Сталінградська битва|Сталінградську битву]].<ref name="km.ru" /> У перший вечір фестивалю під час виступу, що тривав близько п'ятдесяти хвилин, виступаючи разом зі співведучими&nbsp;— [[Джанні Моранді]], [[Пупо]] і [[Рокко Папалео]], Челентано говорив про релігію і політику. Зокрема, він говорив про «борг» священників і ченців говорити про рай, нападаючи з критикою на такі католицькі газети як ''«[[Avvenire]]» («Майбутнє»)'' і ''«[[Фамілья Крістіана|Famiglia Cristiana»]] («Християнська родина»)'', стверджуючи, що їх "треба було б закрити, бо вони займаються політикою замість того, щоб говорити про Бога і його задумах ".<ref name="km.ru">{{cite news|url= http://www.km.ru/stil/2013/12/11/persony-i-sobytiya-v-mire-muzyki/727466-blistatelnyi-chelentano|title= Блистательный Челентано|website= km.ru|publisher= |accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 16 серпня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160816141120/http://www.km.ru/stil/2013/12/11/persony-i-sobytiya-v-mire-muzyki/727466-blistatelnyi-chelentano}} {{ref-ru}}</ref> Також в перший вечір фестивалю Челентано критикував відхилення референдуму про закон про вибори 24 січня 2012 і телекритика Альдо Грассо, називаючи його «… дефективний, який пише ідіотизм у „Вечірньому кур'єрі“…». Крім того, Адріано оскаржував політику Євросоюзу, цитуючи умови, поставлені німецьким і французьким урядами Греції, щоб вирішити економічну кризу, яку вона переживає (купуючи зброю в обмін на фінансову допомогу). Челентано також виконав дві пісні: титульний трек з останнього альбому, (''«Facciamo finta che sia vero»''), і одну стару, ''«Il forestiero»'' (1970) з Альдо Тальяп'єтрою на сітарі.<ref name="Molleggiato 1"/>
13 грудня 2011 з'явилася новина від імені художнього керівника (потім звільнився) Джанмарко Мацці, про участь Челентано на 62-му фестивалі в Сан-ремо як гостя. У зв'язку з великою кількістю полемік з приводу його високого гонорару за участь у фестивалі в 700 000 євро, Челентано оголосив, що він весь буде відданий на благодійність.<ref>{{cite news|url= http://realityshow.blogosfere.it/post/354862/sanremo-2012-adriano-celentano-ci-sara-compenso-a-emergency-e-bisognosi-polemico-gianni-morandi|title= Sanremo 2012, Adriano Celentano ci sarà: compenso a Emergency e bisognosi, polemico Gianni Morandi|date= 2012|website= realityshow.blogosfere.it|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924183852/http://realityshow.blogosfere.it/post/354862/sanremo-2012-adriano-celentano-ci-sara-compenso-a-emergency-e-bisognosi-polemico-gianni-morandi}} {{ref-it}}</ref> Так Адріано повернувся на фестиваль через 8 років. Спочатку керівництво телекомпанії RAI не схвалювало ідею виступу Челентано, оскільки співак останнім часом виступав з критикою італійської влади. Проте виступ Челентано був найбільш очікуваним і в підсумку став головним «цвяхом» фестивалю.<ref name="km.ru" /> Перша поява Челентано на сцені ''«[[Театр Арістон|Театру Арістон»]]'', де проводився фестиваль, відбулася 14 лютого 2012 року. Перед виходом співака на сцену глядачам була показана піротехнічна увертюра, а також фрагменти фільму ''«[[Ворог коло брами]]»'' про [[Сталінградська битва|Сталінградську битву]].<ref name="km.ru" /> У перший вечір фестивалю під час виступу, що тривав близько п'ятдесяти хвилин, виступаючи разом зі співведучими&nbsp;— [[Джанні Моранді]], [[Пупо]] і [[Рокко Папалео]], Челентано говорив про релігію і політику. Зокрема, він говорив про «борг» священників і ченців говорити про рай, нападаючи з критикою на такі католицькі газети як ''«[[Avvenire]]» («Майбутнє»)'' і ''«[[Фамілья Крістіана|Famiglia Cristiana»]] («Християнська родина»)'', стверджуючи, що їх "треба було б закрити, бо вони займаються політикою замість того, щоб говорити про Бога і його задумах ".<ref name="km.ru">{{cite news|url= http://www.km.ru/stil/2013/12/11/persony-i-sobytiya-v-mire-muzyki/727466-blistatelnyi-chelentano|title= Блистательный Челентано|website= km.ru|publisher= |accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 16 серпня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160816141120/http://www.km.ru/stil/2013/12/11/persony-i-sobytiya-v-mire-muzyki/727466-blistatelnyi-chelentano}} {{ref-ru}}</ref> Також в перший вечір фестивалю Челентано критикував відхилення референдуму про закон про вибори 24 січня 2012 і телекритика Альдо Грассо, називаючи його «… дефективний, який пише ідіотизм у „Вечірньому кур'єрі“…». Крім того, Адріано оскаржував політику Євросоюзу, цитуючи умови, поставлені німецьким і французьким урядами Греції, щоб вирішити економічну кризу, яку вона переживає (купуючи зброю в обмін на фінансову допомогу). Челентано також виконав дві пісні: титульний трек з останнього альбому, (''«Facciamo finta che sia vero»''), і одну стару, ''«Il forestiero»'' (1970) з Альдо Тальяп'єтрою на сітарі.<ref name="Molleggiato 1"/>
{{text|«Даремні газети, такі як «Avvenire» і «Famiglia Christiana», повинні бути закриті. Вони займаються політикою, а не Богом і його справами, не розрадою стражденних. В їх лицемірних текстах розмова про Бога займає надто мало місця» <small>— Челентано, Фестиваль італійської пісні в Сан-Ремо</small><ref>{{cite news|url= http://www.ilsole24ore.com/art/cultura/2012-02-14/soubrette-infortunata-sistema-voto-220603.shtml?uuid=AaWvLzrE|title= Debutta il Festival, Celentano attacca Avvenire e Famiglia Cristiana|date= 2012|website= ilsole24ore.com|publisher= |accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 1 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/6864hJh0k?url=http://www.ilsole24ore.com/art/cultura/2012-02-14/soubrette-infortunata-sistema-voto-220603.shtml?uuid=AaWvLzrE}} {{ref-it}}</ref>}}
{{text|«Даремні газети, такі як «Avvenire» і «Famiglia Christiana», повинні бути закриті. Вони займаються політикою, а не Богом і його справами, не розрадою стражденних. В їх лицемірних текстах розмова про Бога займає надто мало місця» — Челентано, Фестиваль італійської пісні в Сан-Ремо<ref>{{cite news|url= http://www.ilsole24ore.com/art/cultura/2012-02-14/soubrette-infortunata-sistema-voto-220603.shtml?uuid=AaWvLzrE|title= Debutta il Festival, Celentano attacca Avvenire e Famiglia Cristiana|date= 2012|website= ilsole24ore.com|publisher= |accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 1 червня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/6864hJh0k?url=http://www.ilsole24ore.com/art/cultura/2012-02-14/soubrette-infortunata-sistema-voto-220603.shtml?uuid=AaWvLzrE}} {{ref-it}}</ref>}}


Через свої заяви Челентано отримав сильну критику від ЗМІ. ''«Famiglia Cristiana»'' назвала його «маленьким активістом лицемірства, уявним тлумачем християнської моралі» та вказала на «фараонову вартість» Челентано, маючи на увазі гонорар співака за участь у фестивалі, і критикуючи способи, які він вибрав для благодійного пожертвування зазначеної суми. Директор ''«Avvenire»'' заявив, що Челентано «злий на священників і ченців… ''„Avvenire“'' і ''„Famiglia Cristiana“''… тому що вони написали, що з тими грошима, в які він обійшовся RAI за один вечір, можна було не закривати редакції RAI в країнах 2-го і 3-го світу», критикуючи також способи, якими Челентано гасить суперечки навколо гонорару, «відданого потім на благодійність під звуки труби, незважаючи на гучні полеміки, які привели до цього оголошення». Католицьке інформаційне агентство S.I.R говорило про «марні, тобто, необдумані слова» і підтверджувало, що Челентано не знає або не розуміє громадянську роль католицьких ЗМІ.<ref name="Molleggiato 1"/>
Через свої заяви Челентано отримав сильну критику від ЗМІ. ''«Famiglia Cristiana»'' назвала його «маленьким активістом лицемірства, уявним тлумачем християнської моралі» та вказала на «фараонову вартість» Челентано, маючи на увазі гонорар співака за участь у фестивалі, і критикуючи способи, які він вибрав для благодійного пожертвування зазначеної суми. Директор ''«Avvenire»'' заявив, що Челентано «злий на священників і ченців… ''„Avvenire“'' і ''„Famiglia Cristiana“''… тому що вони написали, що з тими грошима, в які він обійшовся RAI за один вечір, можна було не закривати редакції RAI в країнах 2-го і 3-го світу», критикуючи також способи, якими Челентано гасить суперечки навколо гонорару, «відданого потім на благодійність під звуки труби, незважаючи на гучні полеміки, які привели до цього оголошення». Католицьке інформаційне агентство S.I.R говорило про «марні, тобто, необдумані слова» і підтверджувало, що Челентано не знає або не розуміє громадянську роль католицьких ЗМІ.<ref name="Molleggiato 1"/>


Фінальний вечір фестивалю від 18 лютого також запам'ятався суперечками. Клаудія Морі, залишаючи ''«Арістон»'', підійшла до Антоніо Джузеппе Марія Верро (одного з керівників RAI), який сидів у першому ряду партеру, потисла йому руку і сказала: «Компліменти цирку, який ви влаштували». У цей вечір монолог Челентано відкрився критикою способів, якими ЗМІ «висмикнули фрази з його контексту» і «змінили відмінювання дієслів» (вказуючи на статтю ''«Avvenire»'', де читається «повинні бути закриті» замість «мали б були бути закриті»), повторюючи, що він ніколи не говорив, що хоче закрити або застосувати цензуру до цих газет. Пояснивши, що він збирався «говорити про значення життя, смерті, але, в основному, про те, що настає потім… про удачу… народжуватися» і «уявити, яким і де буде рай, якого досягне той, хто прожив, як святий». Челентано наполягав на необхідності «будь-яким способом шукати» Бога. Цитуючи [[Євангеліє]] від [[Іван Богослов|Іоанна]], він закликав, навіть якщо «ніхто ніколи не бачив Бога», має намагатися «зрозуміти його, хоча б приблизно, риси Його присутності»&nbsp;— вважаючи це цікавим для «пізнання самих себе». Челентано наполягав, що «на цих темах» повинні були б ґрунтуватися газети, згадані ним, «але вони говорять про світову політику». Він говорив про «Ісуса-політика», який «відкривав своє серце нужденним» і говорив також про «Іуду-політика», який «хотів скористатися силою Сина Божого заради своїх споживчих цілей і спраги влади». Адріано завершив свій монолог, кажучи, що «життя Ісуса повинно бути абсолютною міркою», і що це повинно підтримуватися «щоденною присутністю… яка дає можливість Ісусу знову бути присутнім». Протягом останнього вечору Челентано виконав також дві пісні зі свого останнього альбому ''«Facciamo finta che sia vero»'' ''«La Cumbia di chi cambia»'' (сольно) і ''«Ti Penso і Cambia il Mondo»'' (у дуеті з Джанні Моранді), завершивши виступ обмінюючись жартами з Моранді. Після відходу зі сцени Адріано, Джанні оголосив: «Адріано любить всіх. Адріано нікого не ненавидить». Протягом їхнього дуету був досягнутий пік переглядів пісенного свята числом у понад 18 мільйонів глядачів.<ref name="Molleggiato 1"/><ref>{{cite news|url= http://www.ilmattino.it/spettacoli/televisione/sanremo_morandi_difende_celentano_contestazioni_pilotate-186515.html|title= Sanremo, Morandi difende Celentano:
Фінальний вечір фестивалю від 18 лютого також запам'ятався суперечками. Клаудія Морі, залишаючи ''«Арістон»'', підійшла до Антоніо Джузеппе Марія Верро (одного з керівників RAI), який сидів у першому ряду партеру, потисла йому руку і сказала: «Компліменти цирку, який ви влаштували». У цей вечір монолог Челентано відкрився критикою способів, якими ЗМІ «висмикнули фрази з його контексту» і «змінили відмінювання дієслів» (вказуючи на статтю ''«Avvenire»'', де читається «повинні бути закриті» замість «мали б були бути закриті»), повторюючи, що він ніколи не говорив, що хоче закрити або застосувати цензуру до цих газет. Пояснивши, що він збирався «говорити про значення життя, смерті, але, в основному, про те, що настає потім… про удачу… народжуватися» і «уявити, яким і де буде рай, якого досягне той, хто прожив, як святий». Челентано наполягав на необхідності «будь-яким способом шукати» Бога. Цитуючи [[Євангеліє]] від [[Іван Богослов|Іоанна]], він закликав, навіть якщо «ніхто ніколи не бачив Бога», має намагатися «зрозуміти його, хоча б приблизно, риси Його присутності»&nbsp;— вважаючи це цікавим для «пізнання самих себе». Челентано наполягав, що «на цих темах» повинні були б ґрунтуватися газети, згадані ним, «але вони говорять про світову політику». Він говорив про «Ісуса-політика», який «відкривав своє серце нужденним» і говорив також про «Іуду-політика», який «хотів скористатися силою Сина Божого заради своїх споживчих цілей і спраги влади». Адріано завершив свій монолог, кажучи, що «життя Ісуса повинно бути абсолютною міркою», і що це повинно підтримуватися «щоденною присутністю… яка дає можливість Ісусу знову бути присутнім». Протягом останнього вечору Челентано виконав також дві пісні зі свого останнього альбому (у дуеті з Джанні Моранді), завершивши виступ обмінюючись жартами з Моранді. Після відходу зі сцени Адріано, Джанні оголосив: «Адріано любить всіх. Адріано нікого не ненавидить». Протягом їхнього дуету був досягнутий пік переглядів пісенного свята числом у понад 18 мільйонів глядачів.<ref name="Molleggiato 1"/><ref>{{cite news|url= http://www.ilmattino.it/spettacoli/televisione/sanremo_morandi_difende_celentano_contestazioni_pilotate-186515.html|title= Sanremo, Morandi difende Celentano:
«Contestazioni pilotate»|date= 2012|website= ilmattino.it|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924194932/http://www.ilmattino.it/spettacoli/televisione/sanremo_morandi_difende_celentano_contestazioni_pilotate-186515.html}} {{ref-it}}</ref>
«Contestazioni pilotate»|date= 2012|website= ilmattino.it|accessdate= 22 вересня 2016|archive-date= 24 вересня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160924194932/http://www.ilmattino.it/spettacoli/televisione/sanremo_morandi_difende_celentano_contestazioni_pilotate-186515.html}} {{ref-it}}</ref>
[[Файл:Adriano Celentano Verona 2.jpg|міні|ліворуч|290пкс|Концерт Челентано ''«[[Rock Economy]]»'' 8 жовтня 2012 року.]]
[[Файл:Adriano Celentano Verona 2.jpg|міні|ліворуч|290пкс|Концерт Челентано ''«[[Rock Economy]]»'' 8 жовтня 2012 року.]]
У 2012 році ''«[[Universal Music Group|Universal Music»]]'' випустила 16 ремастованих перевидань альбомів Челентано, серед яких ''«Soli»'', ''«Per Sempre»'', ''«Dormi Amore La Situazione Non E Buona»'' й інші.<ref name="itogi.ua" />
У 2012 році ''«[[Universal Music Group|Universal Music»]]'' випустила 16 ремастованих перевидань альбомів Челентано, серед яких ''«Soli»'', ''«Per Sempre»'', ''«Dormi Amore La Situazione Non E Buona»'' й інші.<ref name="itogi.ua" />


Увечері 8 і 9 жовтня 2012 року Челентано дав концерт у двох частинах ''«[[Rock Economy]]»'', який став його першим сольним виступом за останні 18 років. Загальна тривалість концерту склала 2.5 години.<ref>{{cite news|url= http://itar-tass.com/kultura/640885|title= Первый за 18 лет сольный концерт Адриано Челентано прошел с аншлагом|date= 2012|website= itar-tass.com|publisher= ИТАР ТАСС|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018033905/http://itar-tass.com/kultura/640885}} {{ref-ru}}</ref> Подія відбувалася на прославленій сцені ''«[[Арена ді Верона]]»'' у [[Верона|Вероні]], що розташувалася в давньоримському цирку-[[амфітеатр]]і, відомої більше як класичний оперний майданчик. Концерт став сенсацією, яка миттєво облетіла весь світ, за словами організаторів, число звернень за квитками перевищило 500 тисяч, але сцена, була розрахована всього на 12 тисяч глядачів. Адріано першим серед зірок анонсував продаж 6 000 квитків за два концерти всього за 1 євро, щоб на виступи змогло потрапити якомога більше людей, незалежно від їхнього фінансового становища, але вони розійшлися за пів години, наступна партія квитків продавалася за 65—200 євро.<ref>{{cite news|url= http://miaitalia.info/view_news_italy.php?id=348|title= И вновь на сцене. Адриано Челентано возвращается.|date= 2012|website= miaitalia.info|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 17 серпня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/69ywB3FsS?url=http://miaitalia.info/view_news_italy.php?id=348}} {{ref-ru}}</ref> Продюсером концерту стала Клаудія Морі з ''«Кланом Челентано»'', а головним організатором став Джанмарко Мацці.
Увечері 8 і 9 жовтня 2012 року Челентано дав концерт у двох частинах ''«[[Rock Economy]]»'', який став його першим сольним виступом за останні 18 років. Загальна тривалість концерту склала 2.5 години.<ref>{{cite news|url= http://itar-tass.com/kultura/640885|title= Первый за 18 лет сольный концерт Адриано Челентано прошел с аншлагом|date= 2012|website= itar-tass.com|publisher= ИТАР ТАСС|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018033905/http://itar-tass.com/kultura/640885}} {{ref-ru}}</ref> Подія відбувалася на прославленій сцені ''«[[Арена ді Верона]]»'' у [[Верона|Вероні]], що розташувалася в давньоримському цирку-[[амфітеатр]]і, відомої більше як класичний оперний майданчик. Концерт став сенсацією, яка миттєво облетіла весь світ, за словами організаторів, число звернень за квитками перевищило 500 тисяч, але сцена, була розрахована всього на 12 тисяч глядачів. Адріано першим серед зірок анонсував продаж 6 000 квитків за два концерти всього за 1 євро, щоб на виступи змогло потрапити якомога більше людей, незалежно від їхнього фінансового становища, але вони розійшлися за пів години, наступна партія квитків продавалася за 65—200 євро.<ref>{{cite news|url= http://miaitalia.info/view_news_italy.php?id=348|title= И вновь на сцене. Адриано Челентано возвращается.|date= 2012|website= miaitalia.info|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 17 серпня 2012|archive-url= https://www.webcitation.org/69ywB3FsS?url=http://miaitalia.info/view_news_italy.php?id=348}} {{ref-ru}}</ref>


Багатомільйонна аудиторія змогла стежити за концертом у прямому ефірі ''«П'ятого каналу»'' (Canale 5), зібравши 9 мільйонів телеглядачів, що стало найбільшим показником цього каналу за кілька років. Після скандалу довкола «неполіткоректного» ​​виступу в Сан-Ремо, Челентано перервав співпрацю з телекомпанією RAI і віддав права на ексклюзивне фільмування медіакорпорації ''«Медіасет»'', що належить сім'ї Берлусконі.
Багатомільйонна аудиторія змогла стежити за концертом у прямому ефірі ''«П'ятого каналу»'' (Canale 5), зібравши 9 мільйонів телеглядачів, що стало найбільшим показником цього каналу за кілька років. Після скандалу довкола «неполіткоректного» ​​виступу в Сан-Ремо, Челентано перервав співпрацю з телекомпанією RAI і віддав права на ексклюзивне фільмування медіакорпорації ''«Медіасет»'', що належить сім'ї Берлусконі.
Рядок 589: Рядок 526:
У лютому 2013 року у зв'язку з [[Парламентські вибори в Італії 2013|парламентськими виборами]] в Італії Адріано написав пісню ''«Ti fai del male»'', щоб підтримати ''«[[Рух п'яти зірок]]»''&nbsp;— партію свого друга&nbsp;— Беппе Ґрілло. Пісня була зверненням до населення, як заохочення взяти участь у виборах, з головним гаслом: ''«Якщо ти не голосуєш&nbsp;— ти шкодиш собі»''.<ref>{{cite news|url= https://it.notizie.yahoo.com/blog/gossip-di-palazzo/adriano-celentano-ti-fai-del-male-la-canzone-175801846.html|title= Adriano Celentano e "Ti fai del male", la canzone inedita per le elezioni 2013|date= 2013|website= it.notizie.yahoo.com|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018125710/https://it.notizie.yahoo.com/blog/gossip-di-palazzo/adriano-celentano-ti-fai-del-male-la-canzone-175801846.html}} {{ref-it}}</ref> 19 листопада співак випустив збірник на чотирьох дисках ''«[[…Adriano]]»'', який містив пісні з репертуару різних років.<ref>{{cite web|url= http://www.ibs.it/disco/0602537614929/adriano-celentano/adriano.html?shop=2057|title= Adriano Celentano - Adriano|date= 2013|website= ibs.it|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018090349/http://www.ibs.it/disco/0602537614929/adriano-celentano/adriano.html?shop=2057}} {{ref-it}}</ref> До збірника увійшло три нові пісні: ''«Ti fai del male»'', ''«Io non ricordo (da quel giorno tu)»'' і ''«Mai Nella Vita»''.
У лютому 2013 року у зв'язку з [[Парламентські вибори в Італії 2013|парламентськими виборами]] в Італії Адріано написав пісню ''«Ti fai del male»'', щоб підтримати ''«[[Рух п'яти зірок]]»''&nbsp;— партію свого друга&nbsp;— Беппе Ґрілло. Пісня була зверненням до населення, як заохочення взяти участь у виборах, з головним гаслом: ''«Якщо ти не голосуєш&nbsp;— ти шкодиш собі»''.<ref>{{cite news|url= https://it.notizie.yahoo.com/blog/gossip-di-palazzo/adriano-celentano-ti-fai-del-male-la-canzone-175801846.html|title= Adriano Celentano e "Ti fai del male", la canzone inedita per le elezioni 2013|date= 2013|website= it.notizie.yahoo.com|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018125710/https://it.notizie.yahoo.com/blog/gossip-di-palazzo/adriano-celentano-ti-fai-del-male-la-canzone-175801846.html}} {{ref-it}}</ref> 19 листопада співак випустив збірник на чотирьох дисках ''«[[…Adriano]]»'', який містив пісні з репертуару різних років.<ref>{{cite web|url= http://www.ibs.it/disco/0602537614929/adriano-celentano/adriano.html?shop=2057|title= Adriano Celentano - Adriano|date= 2013|website= ibs.it|accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 18 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141018090349/http://www.ibs.it/disco/0602537614929/adriano-celentano/adriano.html?shop=2057}} {{ref-it}}</ref> До збірника увійшло три нові пісні: ''«Ti fai del male»'', ''«Io non ricordo (da quel giorno tu)»'' і ''«Mai Nella Vita»''.


17 січня 2014 року Челентано випустив сингл ''«Mai nella vita» («Ніколи в житті»)'', написаний Ріккардо Коччанте.<ref>{{cite news|url= http://www.optimaitalia.com/blog/2014/01/16/adriano-celentano-in-radio-con-mai-nella-vita-audio-del-nuovo-singolo-scritto-da-cocciante/129794|title= Adriano Celentano in radio con Mai nella vita: audio del nuovo singolo scritto da Cocciante|date= 2014|website= optimaitalia.com|publisher= Клаудія Гальярді|accessdate= 20 вересня 2016|archive-date= 23 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161023211110/http://www.optimaitalia.com/blog/2014/01/16/adriano-celentano-in-radio-con-mai-nella-vita-audio-del-nuovo-singolo-scritto-da-cocciante/129794}} {{ref-it}}</ref> 10 липня вийшла автобіографічна книга ''«Два закоханих борці» («Due guerrieri innamorati»)'', написана Клаудією Морі, яку було присвячено 50-річчю подружнього життя Адріано і Клаудії.<ref>{{cite news|url= http://www.segodnya.ua/culture/stars/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-otmetili-zolotuyu-svadbu-avtobiograficheskoy-knigoy-536569.html|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори отметили золотую свадьбу|date= 2014|website= segodnya.ua|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 10 лютого 2017|archive-url= https://web.archive.org/web/20170210001423/http://www.segodnya.ua/culture/stars/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-otmetili-zolotuyu-svadbu-avtobiograficheskoy-knigoy-536569.html}} {{ref-ru}}</ref> 23 серпня того ж року Челентано, як і багато інших знаменитостей, взяв участь у благодійній акції ''«[[Ice Bucket Challenge]]»'', виливши на себе відро крижаної води і завантаживши відео на свій YouTube-канал.<ref>{{Youtube|5PefGl8c04Q|Адріано Челентано бере участь в акції Ice Bucket Challenge}}</ref> 28 жовтня вийшла нова версія одного з «класичних» хітів Челентано&nbsp;— ''«Un bimbo sul leone»'' (1968), яку виконала співачка [[Фіорелла Манноя]].<ref>{{cite news|url=http://www.tgcom24.mediaset.it/spettacolo/fiorella-mannoia-ho-realizzato-un-sogno-cantare-con-celentano-_2075902201402a.shtml|title=Fiorella Mannoia: "Ho realizzato un sogno: cantare con Celentano"|date=2014|website=tgcom24.mediaset.it|publisher=Андреа Конті|accessdate=30 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141028200041/http://www.tgcom24.mediaset.it/spettacolo/fiorella-mannoia-ho-realizzato-un-sogno-cantare-con-celentano-_2075902201402a.shtml|archivedate=28 жовтня 2014|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref>
17 січня 2014 року Челентано випустив сингл ''«Mai nella vita» («Ніколи в житті»)'', написаний Ріккардо Коччанте.<ref>{{cite news|url= http://www.optimaitalia.com/blog/2014/01/16/adriano-celentano-in-radio-con-mai-nella-vita-audio-del-nuovo-singolo-scritto-da-cocciante/129794|title= Adriano Celentano in radio con Mai nella vita: audio del nuovo singolo scritto da Cocciante|date= 2014|website= optimaitalia.com|publisher= Клаудія Гальярді|accessdate= 20 вересня 2016|archive-date= 23 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161023211110/http://www.optimaitalia.com/blog/2014/01/16/adriano-celentano-in-radio-con-mai-nella-vita-audio-del-nuovo-singolo-scritto-da-cocciante/129794}} {{ref-it}}</ref> 10 липня вийшла автобіографічна книга ''«Два закоханих борці» («Due guerrieri innamorati»)'', написана Клаудією Морі, яку було присвячено 50-річчю подружнього життя Адріано і Клаудії.<ref>{{cite news|url= http://www.segodnya.ua/culture/stars/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-otmetili-zolotuyu-svadbu-avtobiograficheskoy-knigoy-536569.html|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори отметили золотую свадьбу|date= 2014|website= segodnya.ua|accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 10 лютого 2017|archive-url= https://web.archive.org/web/20170210001423/http://www.segodnya.ua/culture/stars/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-otmetili-zolotuyu-svadbu-avtobiograficheskoy-knigoy-536569.html}} {{ref-ru}}</ref> 23 серпня того ж року Челентано, як і багато інших знаменитостей, взяв участь у благодійній акції ''«[[Ice Bucket Challenge]]»'', виливши на себе відро крижаної води і завантаживши відео на свій YouTube-канал.<ref>{{Youtube|5PefGl8c04Q|Адріано Челентано бере участь в акції Ice Bucket Challenge}}</ref>


==== Альбоми і пісні 2015—2019 років. Співпраця з Міною. Мультсеріал ''«Адріан»'' ====
==== Альбоми і пісні 2015—2019 років. Співпраця з Міною. Мультсеріал ''«Адріан»'' ====
11 листопада 2016 року вийшов другий спільний студійний альбом Челентано і Міни Мадзіні&nbsp;— ''«[[Le migliori]]» («Кращі»)''. Ідеєю назви альбому ''«Кращі»'' послужило повідомлення Челентано у його блозі 2015 року, де він вітав Міну зі 75-річчям. Повідомлення Адріано підписав словом ''«кращі»'', яке мало на увазі його і Міну.<ref name="minacelentano.it">{{cite web|url=http://minacelentano.it/2016/11/09/le-migliori-lalbum-evento-dellanno/|title=“le migliori”: l’album evento dell’anno|date=9.11.2016|website=minacelentano.it|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=9 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161109222836/http://minacelentano.it/2016/11/09/le-migliori-lalbum-evento-dellanno/}} {{ref-it}}</ref> Челентано працював над диском у своїй резиденції в Гальб'яте, а Міна&nbsp;— в [[Лугано]].<ref>{{cite news|url=http://www.panorama.it/musica/mina-e-celentano-un-nuovo-album-nel-2016/|title=Mina e Celentano: un nuovo album nel 2016|date=20/10/2015|website=panorama.it|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=12 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161112072033/http://www.panorama.it/musica/mina-e-celentano-un-nuovo-album-nel-2016/}} {{ref-it}}</ref> Продюсерами альбому стали Клаудія Морі і [[Массіміліано Пані]] (син Міни). Диск посів першу позицію в італійському чарті. Альбом вийшов в Італії у кількості 300&nbsp;000 копій і став шість разів платиновим. Автор обкладинки альбому Мауро Баллетті створив картинку, де були зображені по дві фігури Челентано і Міни, які зображували показ мод на тлі вулиці. Всі чотири фігури були в жіночому вбранні. Випуску альбому передував вихід 21 жовтня синглу ''«Amami Amami» («Люби мене, люби мене»)'' і прем'єра кліпу до нього.<ref name="intermedia.ru">{{cite news|url=http://www.intermedia.ru/news/301832|title=Мина и Челентано показали курортный клип про любов|date=21.10.2016|website=intermedia.ru|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=11 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161111062230/http://www.intermedia.ru/news/301832}} {{ref-ru}}</ref> Пісня є [[кавер-версія|кавер-версією]] композиції [[ізраїль]]ського виконавця [[Ідан Райхель|Ідана Райхеля]]&nbsp;— ''«Ma'agalim»''.<ref>{{Youtube|5gemebkLaYY|Idan Raichel - Ma'agalim (Circles) - עידן רייכל - מעגלים}}</ref> Пізніше ще три пісні альбому вийшли як сингли: ''«A un passo da te»'', ''«Ma che ci faccio qui»'' і ''«Se mi ami davvero»''. Більшість пісень альбому, що складається з 12 треків, виконано в стилі шансон.<ref>{{cite web|url=https://www.discogs.com/Mina-3-Adriano-Celentano-Le-Migliori/master/1092688|title=Mina & Adriano Celentano ‎– Le Migliori|website=discogs.com|accessdate=12 грудня 2016|archive-date=21 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161221011745/https://www.discogs.com/Mina-3-Adriano-Celentano-Le-Migliori/master/1092688}} {{ref-en}}</ref> Альбом складався з нових пісень, за винятком останнього треку, який був римейком композиції ''«Prisencolinensinainciusol»'', нове аранжування до неї створив італійський диск-жокей [[Бенні Бенассі]].<ref name=":0" /> Альбом вийшов у трьох варіантах: стандартне видання на CD, делюкс-видання (складалося з 2 CD-дисків) і LP. Другий диск делюкс-видання містив діалоги Міни і Адріано записані на [[Перерва на каву|перерві на каву]] під час праці над створенням альбому.<ref name=":0" /> До пісень альбому: ''«Amami Amami»'', ''«E' l'amore»'', ''«Se mi ami davvero»'', ''«Prisencolinensinainciusol»'', ''«A un passo da te»'' і ''«Ma che ci faccio qui»'' знято відеокліпи.
11 листопада 2016 року вийшов другий спільний студійний альбом Челентано і Міни Мадзіні&nbsp;— ''«[[Le migliori]]» («Кращі»)''. Ідеєю назви альбому ''«Кращі»'' послужило повідомлення Челентано у його блозі 2015 року, де він вітав Міну зі 75-річчям. Повідомлення Адріано підписав словом ''«кращі»'', яке мало на увазі його і Міну.<ref name="minacelentano.it">{{cite web|url=http://minacelentano.it/2016/11/09/le-migliori-lalbum-evento-dellanno/|title=“le migliori”: l’album evento dell’anno|date=9.11.2016|website=minacelentano.it|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=9 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161109222836/http://minacelentano.it/2016/11/09/le-migliori-lalbum-evento-dellanno/}} {{ref-it}}</ref> Челентано працював над диском у своїй резиденції в Гальб'яте, а Міна&nbsp;— в [[Лугано]].<ref>{{cite news|url=http://www.panorama.it/musica/mina-e-celentano-un-nuovo-album-nel-2016/|title=Mina e Celentano: un nuovo album nel 2016|date=20/10/2015|website=panorama.it|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=12 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161112072033/http://www.panorama.it/musica/mina-e-celentano-un-nuovo-album-nel-2016/}} {{ref-it}}</ref> Продюсерами альбому стали Клаудія Морі і [[Массіміліано Пані]] (син Міни). Диск посів першу позицію в італійському чарті. Альбом вийшов в Італії у кількості 300&nbsp;000 копій і став шість разів платиновим. Випуску альбому передував вихід 21 жовтня синглу ''«Amami Amami» («Люби мене, люби мене»)'' і прем'єра кліпу до нього.<ref name="intermedia.ru">{{cite news|url=http://www.intermedia.ru/news/301832|title=Мина и Челентано показали курортный клип про любов|date=21.10.2016|website=intermedia.ru|accessdate=10 листопада 2016|archive-date=11 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161111062230/http://www.intermedia.ru/news/301832}} {{ref-ru}}</ref> Пісня є [[кавер-версія|кавер-версією]] композиції [[ізраїль]]ського виконавця [[Ідан Райхель|Ідана Райхеля]]&nbsp;— ''«Ma'agalim»''.<ref>{{Youtube|5gemebkLaYY|Idan Raichel - Ma'agalim (Circles) - עידן רייכל - מעגלים}}</ref> Альбом складався з нових пісень, за винятком останнього треку, який був римейком композиції ''«Prisencolinensinainciusol»'', нове аранжування до неї створив італійський диск-жокей [[Бенні Бенассі]].<ref name=":0" /> До шести пісень альбому зняли відеокліпи.
12 грудня на телеканалі Rai 1 вийшла передача ''«Dedicato a MinaCelentano»'' присвячена альбому, її гостями стали Паоло Конте, [[Fedez]], [[Роберто Болле]], [[Карло Вердоне]], [[Джеппі Куччіарі]] і [[Міка]].<ref name="raiplay">{{cite web|url=http://www.raiplay.it/video/2016/12/Dedicato-a-MINACELENTANO-c38f2e90-3669-4084-9a2e-52b445d5ef02.html|title=Dedicato a MINACELENTANO|website=raiplay.it|accessdate=17 грудня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161215113032/http://www.raiplay.it/video/2016/12/Dedicato-a-MINACELENTANO-c38f2e90-3669-4084-9a2e-52b445d5ef02.html|archivedate=15 грудня 2016|deadurl=yes}} {{ref-it}}</ref> Передача зібрала понад 5 мільйонів глядачів, до трьох пісень альбому були показані уривки відеокліпів.<ref name="raiplay" /><ref>{{cite web|url=http://www.davidemaggio.it/archives/140821/ascolti-tv-lunedi-12-dicembre-2016|title=Mina e Celentano al di sotto del 20%|website=davidemaggio.it|accessdate=17 грудня 2016|archive-date=15 грудня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161215184912/http://www.davidemaggio.it/archives/140821/ascolti-tv-lunedi-12-dicembre-2016}} {{ref-it}}</ref>


1 грудня 2017 року вийшов збірник ''«[[Tutte le migliori]]» («Все найкраще»)'', який містив альбоми ''«Mina Celentano»'' і ''«Le migliori»'' та окремі сольні пісні Челентано і Міни. Збірник вийшов у п'яти комплектаціях, до нього увійшла одна нова пісня ''«Eva»'', яка вийшла як сингл 10 листопада, також був продемонстрований відеокліп до неї. У листопаді 2018 року Челентано заспівав фрагмент у пісні [[Марко Менгоні]] ''«La Casa Azul»''.
1 грудня 2017 року вийшов збірник ''«[[Tutte le migliori]]» («Все найкраще»)'', який містив альбоми ''«Mina Celentano»'' і ''«Le migliori»'' та окремі сольні пісні Челентано і Міни. Збірник вийшов у п'яти комплектаціях, до нього увійшла одна нова пісня ''«Eva»'', яка вийшла як сингл 10 листопада, також був продемонстрований відеокліп до неї. У листопаді 2018 року Челентано заспівав фрагмент у пісні [[Марко Менгоні]] ''«La Casa Azul»''.


З 21 січня до 4 лютого 2019 року на ''«[[Canale 5]]»'' (що належить телекомпанії ''«Mediaset»'') було показано 4 епізоди пригодницько-фантастичного мультсеріалу ''«[[Адріан (мультсеріал)|Адріан»]] (іт. «Adrian»)'', Челентано став його автором і режисером. Загалом мультсеріал складається з 9 епізодів, тривалістю по 55-70 хвилин кожен. Мультфільм, який Адріано присвятив померлому у 2018 році Джино Сантерколе, знятий з використанням мальованої анімації у стилі кіберпанк. Ідея ''«Адріана»'' з'явилася у Челентано ще у 2005 році. Проєкт мультсеріалу, який спочатку повинен був складатися з 26-ти серій, коштував 28 мільйонів євро і в якому було задіяно понад 1000 аніматорів з трьох континентів (Азія, Африка і Європа), знаходився в стадії розробки близько 10 років. Створення ''«Адріана»'' почалося у 2009 році і спочатку він призначався для телемережі ''«Sky»'', яка відмовилася від нього у 2012 році, згодом був відредагований і відданий Челентано телекомпанії ''«Mediaset»''.<ref>{{cite news|url=https://www.sorrisi.com/tv/fiction/adrian-la-serie-evento-di-canale-5-celentano-e-un-eroe-del-futuro/|title=Adrian: su Canale 5 la serie evento di Celentano|website=sorrisi.com|accessdate=23 січня 2019|archive-date=9 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190109062923/https://www.sorrisi.com/tv/fiction/adrian-la-serie-evento-di-canale-5-celentano-e-un-eroe-del-futuro/}} {{ref-it}}</ref> Випуск ''«Адріана»'' неодноразово відкладався через розбіжності за контрактом і труднощі зі створення, за якими послідував судовий процес між ''«Clan Celentano»'' і ''«Mondo TV»'', першим співпродюсером мультфільму.<ref>{{cite news|url=https://www.altrospettacolo.it/adrian-celentano-canale-5/|title=Altrospettacolo: Adrian, il riepilogo del cartoon di Celentano|website=altrospettacolo.it|accessdate=23 січня 2019|archive-date=31 грудня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181231092508/https://www.altrospettacolo.it/adrian-celentano-canale-5/}} {{ref-it}}</ref><ref>{{cite news|url=https://charter97.org/ru/news/2018/1/6/274891/|title=Адриано Челентано исполняется 80 лет|date=6 січня 2018|website=charter97.org|accessdate=11 листопада 2016|archive-date=6 січня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180106161309/https://charter97.org/ru/news/2018/1/6/274891/}} {{ref-ru}}</ref> Мультсеріал включав в себе також спільну працю [[Вінченцо Черамі]] як сценариста, Міло Манари як художника і Ніколи Пйовані як композитора. Разом з Челентано у створенні мультсеріалу брали участь і учні школи письменницької майстерності ''«Холден»'' Алессандро Барікко.<ref name="Adrian">{{cita news|url=http://www.acfans.it/blog/articoli/il-riepilogo-su-adrian-nel-2016-su-mediaset/|titolo=Il riepilogo su “Adrian”, nel 2016 su Mediaset?|pubblicazione=ACfans|data=6 aprile 2015|accesso=22 січня 2019}}</ref>
З 21 січня до 4 лютого 2019 року на ''«[[Canale 5]]»'' (що належить телекомпанії ''«Mediaset»'') було показано 4 епізоди пригодницько-фантастичного мультсеріалу ''«[[Адріан (мультсеріал)|Адріан»]] (іт. «Adrian»)'', Челентано став його автором і режисером. Загалом мультсеріал складається з 9 епізодів, тривалістю по 55-70 хвилин кожен. Мультфільм, який Адріано присвятив померлому у 2018 році Джино Сантерколе, знятий з використанням мальованої анімації у стилі кіберпанк. Випуск ''«Адріана»'' неодноразово відкладався через розбіжності за контрактом і труднощі зі створення, за якими послідував судовий процес між ''«Clan Celentano»'' і ''«Mondo TV»'', першим співпродюсером мультфільму.<ref>{{cite news|url=https://www.altrospettacolo.it/adrian-celentano-canale-5/|title=Altrospettacolo: Adrian, il riepilogo del cartoon di Celentano|website=altrospettacolo.it|accessdate=23 січня 2019|archive-date=31 грудня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181231092508/https://www.altrospettacolo.it/adrian-celentano-canale-5/}} {{ref-it}}</ref> Мультсеріал включав в себе також спільну працю [[Вінченцо Черамі]] як сценариста, Міло Манари як художника і Ніколи Пйовані як композитора. Разом з Челентано у створенні мультсеріалу брали участь і учні школи письменницької майстерності ''«Холден»'' Алессандро Барікко.<ref name="Adrian">{{cita news|url=http://www.acfans.it/blog/articoli/il-riepilogo-su-adrian-nel-2016-su-mediaset/|titolo=Il riepilogo su “Adrian”, nel 2016 su Mediaset?|pubblicazione=ACfans|data=6 aprile 2015|accesso=22 січня 2019}}</ref>


Події мультсеріалу розгортаються у 2068 році, а головним героєм є зовні подібний на Челентано годинникар «Адріан» з ''«вулиці Глюка»''. Серіал є своєрідним політичним маніфестом сучасної реальності. На тлі історії кохання Адріана та Джильди, перед глядачем постає похмура нівелююча антиутопія. У сюжеті порушуються такі питання, як насильство щодо жінок, імміграція, боротьба з забрудненням, нерівність і соціальна несправедливість. Протягом серіалу Адріан перевдягається в лиса, уособлюючи таким чином замаскованого борця за справедливість, який поборює злочинців, вдаючись до стилю боротьби, що нагадує танець.<ref>{{Cita web|url=https://www.foxlife.it/2019/01/23/adrian-polemiche-commenti-social/|titolo=Adrian: l'attesa, le polemiche e l'ironia del web|data=2019-01-23|accesso=2019-01-25}}</ref>
Події мультсеріалу розгортаються у 2068 році, а головним героєм є зовні подібний на Челентано годинникар «Адріан» з ''«вулиці Глюка»''. Серіал є своєрідним політичним маніфестом сучасної реальності. На тлі історії кохання Адріана та Джильди, перед глядачем постає похмура нівелююча антиутопія. У сюжеті порушуються такі питання, як насильство щодо жінок, імміграція, боротьба з забрудненням, нерівність і соціальна несправедливість. Протягом серіалу Адріан перевдягається в лиса, уособлюючи таким чином замаскованого борця за справедливість, який поборює злочинців, вдаючись до стилю боротьби, що нагадує танець.<ref>{{Cita web|url=https://www.foxlife.it/2019/01/23/adrian-polemiche-commenti-social/|titolo=Adrian: l'attesa, le polemiche e l'ironia del web|data=2019-01-23|accesso=2019-01-25}}</ref>
Рядок 606: Рядок 541:
25 січня 2019 року вийшов альбом ''«[[Adrian]]»'' на двох дисках у форматах [[компакт-диск|CD]], [[LP]] і [[Завантаження музики|цифрового завантаження]]. Перший диск альбому містив деякі з найвідоміших хітів Челентано у новому аранжуванні, другий диск містив інструментальні композиції до мультсеріалу ''«Адріан»'', написані [[Нікола Пйовані|Ніколою Пйовані]].
25 січня 2019 року вийшов альбом ''«[[Adrian]]»'' на двох дисках у форматах [[компакт-диск|CD]], [[LP]] і [[Завантаження музики|цифрового завантаження]]. Перший диск альбому містив деякі з найвідоміших хітів Челентано у новому аранжуванні, другий диск містив інструментальні композиції до мультсеріалу ''«Адріан»'', написані [[Нікола Пйовані|Ніколою Пйовані]].


6 лютого ''«Mediaset»'' і ''«Clan Celentano»'' оголосили, що трансляція телешоу ''«Чекаючи на Адріана»'' і мультсеріалу будуть перервані як мінімум на два тижні через «сезонну хворобу» Челентано.<ref>{{Cita web|url=http://www.ansa.it/lombardia/notizie/2019/02/06/celentano-influenzato-adrian-sospeso_96adc691-5ac7-47eb-8019-4c47097797fb.html|titolo=Celentano influenzato, 'Adrian' sospeso - Lombardia|sito=Agenzia ANSA|data=6 лютого 2019|accesso=8 лютого 2019}}</ref> Проте, через два тижні ''«Адріан»'' був взагалі знятий з ефіру й перенесений на осінь, формально через «проблеми зі здоров'ям» Челентано, через що з'явилися спекуляції у ЗМІ, які вважали що це викликано падінням рейтингу переглядів. Якщо перегляди першого епізоду мультсеріалу склали 19.07&nbsp;% (4.5 мільйони телеглядачів), то перегляди четвертого епізоду склали лише 7,66&nbsp;% (1.5 мільйони)&nbsp;— що вважається провалом. Було повідомлено, що восени ''«Адріан»'' буде супроводжуватися більш структурованим телешоу Челентано, ніж перша передача ''«Чекаючи на Адріана»'', що має привернути більше уваги публіки.<ref>{{Cita web|url=https://www.corriere.it/spettacoli/19_febbraio_25/flop-celentano-show-sospeso-rimandato-settembre-d96b585e-3926-11e9-8f77-d31ec271a736.shtml|titolo=Il flop di Celentano: show sospeso e rimandato a settembre|autore=Renato Franco|sito=Corriere della Sera|data=2019-02-25|lingua=it|accesso=2019-02-25}}</ref> Перші чотири епізоди ''«Адріана»'', як і телешоу, загалом отримали негативні оцінки серед публіки і зазнали багато критики. Журналіст Альдо Ґрассо на сторінках ''«[[Корр'єре делла Сера]]»'' написав:
6 лютого ''«Mediaset»'' і ''«Clan Celentano»'' оголосили, що трансляція телешоу ''«Чекаючи на Адріана»'' і мультсеріалу будуть перервані як мінімум на два тижні через «сезонну хворобу» Челентано.<ref>{{Cita web|url=http://www.ansa.it/lombardia/notizie/2019/02/06/celentano-influenzato-adrian-sospeso_96adc691-5ac7-47eb-8019-4c47097797fb.html|titolo=Celentano influenzato, 'Adrian' sospeso - Lombardia|sito=Agenzia ANSA|data=6 лютого 2019|accesso=8 лютого 2019}}</ref> Проте, через два тижні ''«Адріан»'' був взагалі знятий з ефіру й перенесений на осінь, формально через «проблеми зі здоров'ям» Челентано, через що з'явилися спекуляції у ЗМІ, які вважали що це викликано падінням рейтингу переглядів. Якщо перегляди першого епізоду мультсеріалу склали 19.07&nbsp;% (4.5 мільйони телеглядачів), то перегляди четвертого епізоду склали лише 7,66&nbsp;% (1.5 мільйони)&nbsp;— що вважається провалом. Було повідомлено, що восени ''«Адріан»'' буде супроводжуватися більш структурованим телешоу Челентано, ніж перша передача ''«Чекаючи на Адріана»'', що має привернути більше уваги публіки.<ref>{{Cita web|url=https://www.corriere.it/spettacoli/19_febbraio_25/flop-celentano-show-sospeso-rimandato-settembre-d96b585e-3926-11e9-8f77-d31ec271a736.shtml|titolo=Il flop di Celentano: show sospeso e rimandato a settembre|autore=Renato Franco|sito=Corriere della Sera|data=2019-02-25|lingua=it|accesso=2019-02-25}}</ref> Перші чотири епізоди ''«Адріана»'', як і телешоу, загалом отримали негативні оцінки серед публіки і зазнали багато негативних відгуків.


Великій критиці були піддані численні еротичні сцени серіалу, присутні в першому епізоді мультфільму, він транслювався в [[прайм-тайм]] з обмеженою віковою категорією, частота еротичних сцен потім зменшилася в наступних епізодах.<ref>[https://www.linkiesta.it/it/article/2019/01/22/adriano-celentano-adrian-recensione-flop/40827/ Linkiesta: Celentano tra sesso noia e dialoghi surreali] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190127035006/https://www.linkiesta.it/it/article/2019/01/22/adriano-celentano-adrian-recensione-flop/40827/ |date=27 січня 2019 }} ''linkiesta.it'' 26 січня 2019</ref> Також було багато критики з приводу вибору місця подій, представленого [[Неаполь|Неаполем]] 2068 року з величезним хмарочосом, ідентифікованим як штаб-квартира компанії під назвою «Мафія Інтернешнл».<ref name=":2">{{Cita web|url=https://napoli.repubblica.it/cronaca/2019/01/22/news/tv_nella_napoli_futuribile_di_adrian_di_celentano_spunta_il_palazzo_mafia_international_polemiche_in_rete-217183289/|titolo=Tv, nella Napoli di "Adrian" di Celentano spunta il palazzo "Mafia international": polemiche in rete|data=2019-01-22|accesso=2019-01-24}}</ref> Багато хто сприйняв це як стереотипне поєднання міста із загальними місцями, що робить з Неаполя виключно «столицю організованої злочинності».<ref name=":2" /><ref>{{Cita web|url=https://napoli.fanpage.it/adrian-de-magistris-sulla-scritta-mafia-international-deluso-ma-non-e-idea-di-celentano/|titolo=Adrian, De Magistris sulla scritta ‘Mafia International’: “Deluso, ma non è idea di Celentano”‘|accesso=2019-01-24}}</ref> Через це порівняння асоціація [[Професійна спілка|профспілок]] Неаполя ''«Noi Consumatori»'' оголосила судовий позов проти телеканалу-транслятора серіалу і Челентано.<ref>{{Cita web|url=https://www.iltempo.it/cultura-spettacoli/2019/01/23/news/celentano-adrian-querela-consumatori-napoli-mafia-denuncia-canale5-de-magistris-1105728/|titolo=Bufera contro "Adrian". Celentano da supereroe a querelato|accesso=2019-01-25}}</ref>
{{text|''«Челентано надто замкнений в собі, щоб уявити собі майбутнє. І хоча в „Адріані“ ми опиняємося у 2068 році, де корумпована держава править шляхом обману та нівеляції цінностей, що є класичним сценарієм для будь-якої антиутопії, оповідь обертається довкола самої себе, як годинник, вона автореференційна: „Годинникар, що рятує світ“. Що ж стосується прологу з живим актором, то перш ніж рятувати світ, варто було рятувати свою зовнішність»''<ref>[https://www.liberoquotidiano.it/news/spettacoli/13422227/adrian-aldo-grasso-massacra-adriano-celentano-mitomania.html Adrian: Aldo Grasso massacra Celentano] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190126220840/https://www.liberoquotidiano.it/news/spettacoli/13422227/adrian-aldo-grasso-massacra-adriano-celentano-mitomania.html |date=26 січня 2019 }} ''liberoquotidiano.it'' 30 січня 2019</ref>}}


З 7 листопада до 5 грудня 2019 року, на тому ж телеканалі, була показана решта п'яти епізодів ''«Адріана»'' та модифікованого супровідного йому телешоу зі зміненою назвою ''«[[Adrian Live — Questa è la storia...|Адріан наживо&nbsp;— ця історія…]]»''. Челентано збільшив свою присутність на новому телешоу, ставши його ведучим, взявши до уваги вимоги публіки, яка критикувала попередню передачу ''«Чекаючи на Адріана»'' через його спорадичні появи на ній та малу кількість виконання пісень. На нове шоу було запрошено багато інших артистів та персоналій, серед яких були: [[Паоло Боноліс]], [[Карло Конті]], [[Джеррі Скотті]], [[Массімо Джілетті]], [[П'єро К'ямбретті]], [[Лучано Ліґабуе]], [[Джанні Моранді]], [[Б'яджо Антоначчі]], [[Морган (співак)|Морган]], [[Марко Менгоні]] й інші. Окрім ведення діалогів, Челентано збільшив музичну складову нового телешоу: він виконав більше двох десятків своїх одних з найвідоміших пісень з репертуару різних років, декотрі я з яких він співав в дуеті з Лігабуе, Моранді, Морганом, Антоначчі і Менгоні. Незважаючи на вжиті заходи, рейтинги переглядів мультфільму залишилися такими ж провальними, як і перших чотирьох епізодів, тоді як рейтинги переглядів телешоу були дещо вище ніж у мультсеріалу, але так само провальними.
Великій критиці були піддані численні еротичні сцени серіалу, присутні в першому епізоді мультфільму, він транслювався в [[прайм-тайм]] з обмеженою віковою категорією, частота еротичних сцен потім зменшилася в наступних епізодах.<ref>[https://www.linkiesta.it/it/article/2019/01/22/adriano-celentano-adrian-recensione-flop/40827/ Linkiesta: Celentano tra sesso noia e dialoghi surreali] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190127035006/https://www.linkiesta.it/it/article/2019/01/22/adriano-celentano-adrian-recensione-flop/40827/ |date=27 січня 2019 }} ''linkiesta.it'' 26 січня 2019</ref> Також було багато критики з приводу вибору місця подій, представленого [[Неаполь|Неаполем]] 2068 року з величезним хмарочосом, ідентифікованим як штаб-квартира компанії під назвою «Мафія Інтернешнл».<ref name=":2">{{Cita web|url=https://napoli.repubblica.it/cronaca/2019/01/22/news/tv_nella_napoli_futuribile_di_adrian_di_celentano_spunta_il_palazzo_mafia_international_polemiche_in_rete-217183289/|titolo=Tv, nella Napoli di "Adrian" di Celentano spunta il palazzo "Mafia international": polemiche in rete|data=2019-01-22|accesso=2019-01-24}}</ref><ref>{{Cita web|url=https://www.ilmattino.it/napoli/politica/adrian_celentano_napoli_capitale_mafia-4249403.html|titolo=«Napoli diventerà capitale della mafia», l'insulto di Celentano ferisce il web|accesso=2019-01-24}}</ref> Багато хто сприйняв це як стереотипне поєднання міста із загальними місцями, що робить з Неаполя виключно «столицю організованої злочинності».<ref name=":2" /><ref>{{Cita web|url=https://napoli.fanpage.it/adrian-de-magistris-sulla-scritta-mafia-international-deluso-ma-non-e-idea-di-celentano/|titolo=Adrian, De Magistris sulla scritta ‘Mafia International’: “Deluso, ma non è idea di Celentano”‘|accesso=2019-01-24}}</ref> Через це порівняння асоціація [[Професійна спілка|профспілок]] Неаполя ''«Noi Consumatori»'' оголосила судовий позов проти телеканалу-транслятора серіалу і Челентано.<ref>{{Cita web|url=https://www.iltempo.it/cultura-spettacoli/2019/01/23/news/celentano-adrian-querela-consumatori-napoli-mafia-denuncia-canale5-de-magistris-1105728/|titolo=Bufera contro "Adrian". Celentano da supereroe a querelato|accesso=2019-01-25}}</ref><ref>{{Cita web|url=http://www.ilgiornale.it/news/spettacoli/quereliamo-celentano-mafia-napoli-1633712.html|titolo="Quereliamo Celentano ​per la mafia a Napoli"|autore=Chiara Sarra|accesso=2019-01-25}}</ref>

З 7 листопада до 5 грудня 2019 року, на тому ж телеканалі, була показана решта п'яти епізодів ''«Адріана»'' та модифікованого супровідного йому телешоу зі зміненою назвою ''«[[Adrian Live — Questa è la storia...|Адріан наживо&nbsp;— ця історія…]]»''. Челентано збільшив свою присутність на новому телешоу, ставши його ведучим, взявши до уваги вимоги публіки, яка критикувала попередню передачу ''«Чекаючи на Адріана»'' через його спорадичні появи на ній та малу кількість виконання пісень. На нове шоу було запрошено багато інших артистів та персоналій, серед яких були: [[Паоло Боноліс]], [[Карло Конті]], [[Джеррі Скотті]], [[Массімо Джілетті]], [[П'єро К'ямбретті]], [[Лучано Ліґабуе]], [[Джанні Моранді]], [[Б'яджо Антоначчі]], [[Морган (співак)|Морган]], [[Марко Менгоні]] й інші. Окрім ведення діалогів, Челентано збільшив музичну складову нового телешоу: він виконав більше двох десятків своїх одних з найвідоміших пісень з репертуару різних років, декотрі я з яких він співав в дуеті з Лігабуе, Моранді, Морганом, Антоначчі і Менгоні. Незважаючи на вжиті заходи, рейтинги переглядів мультфільму залишилися такими ж провальними, як і перших чотирьох епізодів: від 10.44&nbsp;% до 8,90&nbsp;% глядачів від загальної аудиторії, тоді як рейтинги переглядів телешоу були дещо вище ніж у мультсеріалу, вони становили 21,92&nbsp;%-8,92&nbsp;% (1-4 епізоди) і 15,41&nbsp;%-11,80&nbsp;% (5-9 епізоди)&nbsp;— що також є провальними. Незважаючи на спроби ''«Mediaset»'' підвищити рейтинги останніх п'яти епізодів програми, її критика тривала. Публіцист Луїджі Креспі писав в ''«[[HuffPost|Huffington Post]]»'':
{{text|''«Цього разу страх перед новизною призвів його (Адріано) до помилки. Намагаючись змінитися за будь-яку ціну, він втратив свою ідентичність, свою впізнаваність, свою унікальність. Сподіваюся помилково, а не свідомо, роздутий продукт, про який прогуділи всі вуха, неодноразово був відкинутий публікою. І все це незважаючи на те, що були задіяні потужні сили сьогоднішнього телебачення, незважаючи на зменшення ролі комічного та інші зміни в порівнянні з оригінальним форматом, який був справжнім провалом»''.<ref>{{Cita news|url=https://www.huffingtonpost.it/entry/il-flop-di-celentano-sulle-tv-di-berlusconi-chiude-unepoca_it_5dc5c111e4b0fcfb7f66183d|pubblicazione=Huffington Post|titolo=Il flop di Celentano sulle tv di Berlusconi chiude un'epoca|data = 8 листопада 2019}}</ref>}}


=== 2020—… ===
=== 2020—… ===


==== Сучасність: ''MinaCelentano'' ====
==== Сучасність: ''MinaCelentano'' ====
29 лютого 2020 року на телеканалі Rai 1 вийшов випуск музичної передачі ''«Una storia da cantare» («Історія одного співака»)'', присвячений Челентано. На передачі зірки італійського шоу-бізнесу виконували пісні Челентано. Рейтинг переглядів склав 15,80&nbsp;% (3.2 мільйона глядачів)<ref>{{cite web|url=https://antoniogenna.com|title=Ieri e oggi in TV 01/03/2020 — Ascolti italiani di sabato 29 febbraio 2020: 6,1 milioni (30,1%) per C’è posta per te; 3,2 milioni (15,8%) per Una storia da cantare|website=antoniogenna.com|accessdate=3 березня 2020|archive-date=31 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201031105754/https://antoniogenna.com/}} {{ref-it}}</ref>

5 липня 2021 року Адріано Челентано та Клаудія Морі висловили свою скорботу у зв'язку зі смертю [[Раффаелла Карра|Раффаелли Карри]], словами: ''«Раффаелла, частинка нашого життя полетіла з тобою в рай. Найрадісніша. Ми будемо продовжувати любити тебе невпинно. Клаудія і Адріано»''.<ref>[https://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html La morte di Raffaella Carrà, i commenti e il cordoglio dell'Italia che l'ha amata - See more at: http://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210709185225/https://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html |date=9 липня 2021 }} ''rainews.it'' Процитовано 8 липня 2021</ref> Востаннє Челентано з'являвся на телебаченні з Каррою у авторській телепередачі співачки ''«Каррамба! Який сюрприз»'' в грудні 2000 року.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=6GbgSj-Ptuc Adriano Celentano ospite di Raffaella Carrà a Carràmba che fortuna 2000] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210709195732/https://www.youtube.com/watch?v=6GbgSj-Ptuc |date=9 липня 2021 }} ''youtube.com'' Процитовано 8 липня 2021</ref>
5 липня 2021 року Адріано Челентано та Клаудія Морі висловили свою скорботу у зв'язку зі смертю [[Раффаелла Карра|Раффаелли Карри]], словами: ''«Раффаелла, частинка нашого життя полетіла з тобою в рай. Найрадісніша. Ми будемо продовжувати любити тебе невпинно. Клаудія і Адріано»''.<ref>[https://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html La morte di Raffaella Carrà, i commenti e il cordoglio dell'Italia che l'ha amata - See more at: http://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210709185225/https://www.rainews.it/dl/rainews/articoli/raffaella-carra-reazioni-alla-sua-morte-spettacolo-e-politica-4b2a89b5-894b-488d-9223-e74e95ced0a7.html |date=9 липня 2021 }} ''rainews.it'' Процитовано 8 липня 2021</ref> Востаннє Челентано з'являвся на телебаченні з Каррою у авторській телепередачі співачки ''«Каррамба! Який сюрприз»'' в грудні 2000 року.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=6GbgSj-Ptuc Adriano Celentano ospite di Raffaella Carrà a Carràmba che fortuna 2000] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210709195732/https://www.youtube.com/watch?v=6GbgSj-Ptuc |date=9 липня 2021 }} ''youtube.com'' Процитовано 8 липня 2021</ref>


Рядок 640: Рядок 570:
== Особистість Челентано. Переконання і політичні погляди ==
== Особистість Челентано. Переконання і політичні погляди ==
Володіючи далеко не модельною зовнішністю, середнім зростом (178 см) і незважаючи на сильне облисіння, Челентано став світовим секс-символом.<ref name="persona.kirovchanka.ru" /><ref name="womanadvice.ru" />
Володіючи далеко не модельною зовнішністю, середнім зростом (178 см) і незважаючи на сильне облисіння, Челентано став світовим секс-символом.<ref name="persona.kirovchanka.ru" /><ref name="womanadvice.ru" />
[[Файл:Adriano Celentano and Claudia Mori, Teatro 10.jpg|міні|праворуч|165пкс|Челентано і Клаудія Морі на телепередачі ''«Teatro 10»'' (1972)]]
{{Text|«Спочатку я взагалі дивувався, що моя зовнішність популярна у людей, але потім звик. Знаєте, в принципі в цьому моєї заслуги немає. Якщо людина постійно знімається в кіно, вона просто приречена стати секс-символом. Покажіть мені хоч одного актора, якого б не брали в облогу закохані в нього шанувальниці. Тож хай він навіть виглядає як крокодил, обов'язково знайдеться тисяча жінок, які будуть мріяти провести з ним ніч. Але, загалом, я цьому радий, тому що я абсолютно нормальний чоловік, якого можна запросто побачити на вулиці, а не обмальований косметикою хлопчик з модного журналу» — Челентано<ref name="sunhome.ru" />}}


Популярність артиста давно перейшла межі Італії та досягла світового рівня.<ref name="1500 имен" /><ref name="womanadvice.ru">{{cite web|url=http://womanadvice.ru/rost-adriano-chelentano|title=Рост Адриано Челентано|website=womanadvice.ru|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023210359/http://womanadvice.ru/rost-adriano-chelentano}} {{ref-ru}}</ref> Дуже часто Адріано був автором музики і пісень (іноді співавтором музики та текстів, авторство яких, за словами Клаудії Морі, часто дозволяв приписувати іншим). Через музику Челентано намагається донести до слухача те, у що він вірить.<ref name="bmc.bgunb.ru">{{cite web|url=http://bmc.bgunb.ru/Projects.aspx?mpr=2&p=46|title=Адриано Челентано|website=bmc.bgunb.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=26 липня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180726103702/http://bmc.bgunb.ru/Projects.aspx?mpr=2&p=46}} {{ref-ru}}</ref> ''«Вищий борг артиста&nbsp;— протестувати проти несправедливості»''&nbsp;— вважає він.<ref name="bmc.bgunb.ru" />
Популярність артиста давно перейшла межі Італії та досягла світового рівня.<ref name="1500 имен" /><ref name="womanadvice.ru">{{cite web|url=http://womanadvice.ru/rost-adriano-chelentano|title=Рост Адриано Челентано|website=womanadvice.ru|accessdate=23 жовтня 2016|archive-date=23 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161023210359/http://womanadvice.ru/rost-adriano-chelentano}} {{ref-ru}}</ref> Дуже часто Адріано був автором музики і пісень (іноді співавтором музики та текстів, авторство яких, за словами Клаудії Морі, часто дозволяв приписувати іншим). Через музику Челентано намагається донести до слухача те, у що він вірить.<ref name="bmc.bgunb.ru">{{cite web|url=http://bmc.bgunb.ru/Projects.aspx?mpr=2&p=46|title=Адриано Челентано|website=bmc.bgunb.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=26 липня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180726103702/http://bmc.bgunb.ru/Projects.aspx?mpr=2&p=46}} {{ref-ru}}</ref> ''«Вищий борг артиста&nbsp;— протестувати проти несправедливості»''&nbsp;— вважає він.<ref name="bmc.bgunb.ru" />
Рядок 649: Рядок 577:
Челентано має репутацію шанувальника скандальних і епатажних витівок.<ref>{{cite web|url=http://telegrafua.com/social/12219/|title=Челентано не виноват…|website=telegrafua.com|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=16 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161116023151/http://telegrafua.com/social/12219/}} {{ref-ru}}</ref> В цілях збільшення популярності Челентано влаштовував скандальні «рекламні кампанії». Прикладом може послужити випадок, коли Челентано почав танцювати вальс на проїжджій частині в центрі Рима, через що утворилася автомобільна пробка. У поліційному відділку заарештований Челентано пояснював свою поведінку репетицією до фільму. Згодом цей випадок вплинув на успіх картини.<ref>{{cite web|url= http://bigpicture.ru/?p=531711|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори: 50 лет вместе|date= 2014|website= bigpicture.ru|publisher= |accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 22 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141022120225/http://bigpicture.ru/?p=531711}} {{ref-ru}}</ref> Іншою ідеєю стала скандальна фотосесія на полотні залізничної колії, що привернула натовпи журналістів, сцена зображувала іронічне «самогубство», де співак постелив матрац і ліг на рейки.<ref>{{cite web|url= http://www.yamisha.ru/iz-zhizni/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-brak-po-italyanski/|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори: брак по-итальянски|date= |website= yamisha.ru|publisher= |accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 3 вересня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140903052737/http://www.yamisha.ru/iz-zhizni/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-brak-po-italyanski/}} {{ref-ru}}</ref> Через свій норовливий, незалежний характер, він не раз потрапляв у різні історії, через що в суспільстві іноді виникали чутки про його загибель.<ref name="1500 имен" /> Ще в 1981 році поет [[Вознесенський Андрій Андрійович|Андрій Вознесенський]] присвятив йому відомі рядки: ''«Ви читали, задавили Челентано. Ви читали?»''.<ref name="1500 имен" />
Челентано має репутацію шанувальника скандальних і епатажних витівок.<ref>{{cite web|url=http://telegrafua.com/social/12219/|title=Челентано не виноват…|website=telegrafua.com|accessdate=25 вересня 2016|archive-date=16 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161116023151/http://telegrafua.com/social/12219/}} {{ref-ru}}</ref> В цілях збільшення популярності Челентано влаштовував скандальні «рекламні кампанії». Прикладом може послужити випадок, коли Челентано почав танцювати вальс на проїжджій частині в центрі Рима, через що утворилася автомобільна пробка. У поліційному відділку заарештований Челентано пояснював свою поведінку репетицією до фільму. Згодом цей випадок вплинув на успіх картини.<ref>{{cite web|url= http://bigpicture.ru/?p=531711|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори: 50 лет вместе|date= 2014|website= bigpicture.ru|publisher= |accessdate= 22 жовтня 2014|archive-date= 22 жовтня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20141022120225/http://bigpicture.ru/?p=531711}} {{ref-ru}}</ref> Іншою ідеєю стала скандальна фотосесія на полотні залізничної колії, що привернула натовпи журналістів, сцена зображувала іронічне «самогубство», де співак постелив матрац і ліг на рейки.<ref>{{cite web|url= http://www.yamisha.ru/iz-zhizni/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-brak-po-italyanski/|title= Адриано Челентано и Клаудия Мори: брак по-итальянски|date= |website= yamisha.ru|publisher= |accessdate= 21 жовтня 2014|archive-date= 3 вересня 2014|archive-url= https://web.archive.org/web/20140903052737/http://www.yamisha.ru/iz-zhizni/adriano-chelentano-i-klaudiya-mori-brak-po-italyanski/}} {{ref-ru}}</ref> Через свій норовливий, незалежний характер, він не раз потрапляв у різні історії, через що в суспільстві іноді виникали чутки про його загибель.<ref name="1500 имен" /> Ще в 1981 році поет [[Вознесенський Андрій Андрійович|Андрій Вознесенський]] присвятив йому відомі рядки: ''«Ви читали, задавили Челентано. Ви читали?»''.<ref name="1500 имен" />


Відмінною рисою артиста стала його неповторна пластика: на екрані та сцені він показував яскраві танцювальні етюди і манеру рухатися&nbsp;— за що його прозвали ''«Molleggiato» («Хлопець на пружинах»)''.<ref name="Богемський" /> У 1987 році, через граматичну помилку, яку він допустив на телешоу ''«Fantastico»'', Челентано отримав ще одне народне прізвисько ''«Король невігласів»''.<ref>{{cite web|url=http://www.k1.ua/ru/about/news/2015/10/23/10_krashyh_komediy_pro_pryvydiv|title=10 лучших комедий о привидениях|website=k1.ua|accessdate=4 жовтня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005151138/http://www.k1.ua/ru/about/news/2015/10/23/10_krashyh_komediy_pro_pryvydiv}} {{ref-ru}}</ref> В пресі Челентано часто називають ''«Сеньйор Буфф»''.<ref>{{cite web|url=http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256c89003d7cdf.html|title="Я ПОЛЬЗУЮСЬ СВОИМ ВТОРЫМ РЕМЕСЛОМ, ЧТОБЫ ВЫРАЖАТЬ ТО, ВО ЧТО Я ВЕРЮ"|date=09.12.2002|website=segodnya.ua|accessdate=14 вересня 2015|archive-date=18 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160918232205/http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256c89003d7cdf.html}} {{ref-ru}}</ref>
В пресі Челентано часто називають ''«Сеньйор Буфф»''.<ref>{{cite web|url=http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256c89003d7cdf.html|title="Я ПОЛЬЗУЮСЬ СВОИМ ВТОРЫМ РЕМЕСЛОМ, ЧТОБЫ ВЫРАЖАТЬ ТО, ВО ЧТО Я ВЕРЮ"|date=09.12.2002|website=segodnya.ua|accessdate=14 вересня 2015|archive-date=18 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160918232205/http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256c89003d7cdf.html}} {{ref-ru}}</ref>
[[Файл:Memo Dittongo con alcuni amici tra cui Celentano, Cutugno e Minellono.jpg|міні|праворуч|247пкс|Знизу (ліворуч-праворуч): [[Тото Кутуньйо]], [[Джакомо Челентано]], Адріано Челентано і [[Крістіано Мінеллоно]] під час гри в футбол. З м'ячем: [[Мемо Діттонго]]. Кінець 1970-х—початок 1980-х років]]
[[Файл:Adriano Celentano and Claudia Mori.jpg|міні|праворуч|150пкс|Челентано і Клаудія Морі на телепередачі ''«C'e Celentano»'' (1972)]]
[[Файл:Memo Dittongo con alcuni amici tra cui Celentano, Cutugno e Minellono.jpg|міні|праворуч|247пкс|Знизу (ліворуч-праворуч): [[Тото Кутуньйо]], [[Джакомо Челентано]], Адріано Челентано і [[Крістіано Мінеллоно]] під час гри в футбол. З м'ячем: [[Мемо Діттонго]]. <small>Кінець 1970-х—початок 1980-х років</small>]]
Челентано є одним з італійських артистів, яких найбільше наслідували інші співаки, такі як [[Джанні Моранді]] на початку його кар'єри; або комічні актори, які пародіювали його стиль, такі, наприклад, як [[Тео Теоколі]], який копіював його рухи, жести і діалектику, зображуючи пародію в різних передачах, у зв'язку з цим між Адріано та ним з'явилася дружба, завдяки цьому Теоколі був гостем на деяких телепрограмах Челентано, таких як ''«[[Francamente me ne infischio]]»'' і ''«[[Рок-політик]]»''; а також й інші коміки, такі як Макс Тортора і Давід Прателла, який в спортивній програмі телеканалу ''«[[Rai 2]]»'' ''«Quelli che il calcio»'' кілька разів пародіював його; і артист Чекко Залоне, який у 2016 році відтворив музичний стиль і стиль співу Челентано у пісні ''«La Prima Repubblica»'', саундтреку до його фільму ''«Quo Vado?»'', отримавши високу оцінку від Адріано.<ref>{{Cita news|lingua=it-IT|url=http://brescia.corriere.it/brescia/notizie/cronaca/13_novembre_16/maurizio-schweizer-ignoranti-clone-celentano-3062dab8-4eb5-11e3-80a5-bffb044a7c4e.shtml|titolo=Il re degli ignoranti «clone» di Celentano|pubblicazione=Corriere della Sera|accesso=2018-09-24}}</ref><ref>{{Cita news|titolo=Checco Zalone fa il verso a Celentano e scoppia la Checcomania|lingua=it|accesso=2018-09-24|url=http://www.ilgiornale.it/video/spettacoli/checco-zalone-fa-verso-celentano-e-scoppia-checcomania-1207431.html}}</ref> ''«A Toys Orchestra»'', італійський попрок-гурт, назвав його прізвищем їхню пісню, яка потрапила до їхнього альбому ''«Midnight Talks»''. Триб'ют-гурт провів серію концертів в Італії і за кордоном для туру, відомого як ''«Король невігласів»'', в якому їхні пісні були перероблені під стиль Челентано.<ref>{{Cita web|url=http://www.ilredegliignoranti.com/|titolo=Il Re degli Ignoranti. Adriano Celentano Tribute Show|sito=Il Re degli Ignoranti|lingua=it|accesso=2018-09-24}}</ref>


Також Челентано багато критикують, прикладом можуть послужити формулювання: «беззмістовні фільми», «легке черевце і сильне облисіння», «манери звичайного мачо».<ref name="sunhome.ru" /> Його платівки іноді іменуються сміховинними і міщанськими, у рецензіях використовуються фрази: «середня музика», «голос як терка», «кінь який ірже».<ref name="sunhome.ru" /> Музичні журнали, як і кінокритики&nbsp;— часто ігнорують його.<ref name="sunhome.ru">{{cite book|url= http://www.sunhome.ru/books/b.100-velikih-kumirov-xx-veka/115|title= 100 ВЕЛИКИХ КУМИРОВ XX ВЕКА (Адриано Челентано)|date= 2007|website= sunhome.ru|publisher= Мусський І. А.|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005091728/http://www.sunhome.ru/books/b.100-velikih-kumirov-xx-veka/115}} {{ref-ru}}</ref> Недоброзичливці артиста ставлять йому в докір, що він все життя грав самого себе.<ref name="1500 имен" />
Також Челентано багато критикують, прикладом можуть послужити формулювання: «беззмістовні фільми», «легке черевце і сильне облисіння», «манери звичайного мачо».<ref name="sunhome.ru" /> Його платівки іноді іменуються сміховинними і міщанськими, у рецензіях використовуються фрази: «середня музика», «голос як терка», «кінь який ірже».<ref name="sunhome.ru" /> Музичні журнали, як і кінокритики&nbsp;— часто ігнорують його.<ref name="sunhome.ru">{{cite book|url= http://www.sunhome.ru/books/b.100-velikih-kumirov-xx-veka/115|title= 100 ВЕЛИКИХ КУМИРОВ XX ВЕКА (Адриано Челентано)|date= 2007|website= sunhome.ru|publisher= Мусський І. А.|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005091728/http://www.sunhome.ru/books/b.100-velikih-kumirov-xx-veka/115}} {{ref-ru}}</ref> Недоброзичливці артиста ставлять йому в докір, що він все життя грав самого себе.<ref name="1500 имен" />
Рядок 665: Рядок 591:


Артист виступає проти забруднення навколишнього середовища, знесення архітектурних пам'яток, несумлінності влади, а також проти політичної цензури в засобах масової інформації.<ref>{{cite web|url= http://ecodelo.org/obshchestvo/kultura/19289-adriano_chelentano_slozhno_ne_zamechat_chto_nasha_planeta_tyazhelo_bolna-s|title= Адриано Челентано: "Сложно не замечать, что наша планета тяжело больна"|website= ecodelo.org|accessdate= 5 жовтня 2016|archive-date= 27 вересня 2020|archive-url= https://web.archive.org/web/20200927070633/https://ecodelo.org/obshchestvo/kultura/19289-adriano_chelentano_slozhno_ne_zamechat_chto_nasha_planeta_tyazhelo_bolna-s}} {{ref-ru}}</ref>
Артист виступає проти забруднення навколишнього середовища, знесення архітектурних пам'яток, несумлінності влади, а також проти політичної цензури в засобах масової інформації.<ref>{{cite web|url= http://ecodelo.org/obshchestvo/kultura/19289-adriano_chelentano_slozhno_ne_zamechat_chto_nasha_planeta_tyazhelo_bolna-s|title= Адриано Челентано: "Сложно не замечать, что наша планета тяжело больна"|website= ecodelo.org|accessdate= 5 жовтня 2016|archive-date= 27 вересня 2020|archive-url= https://web.archive.org/web/20200927070633/https://ecodelo.org/obshchestvo/kultura/19289-adriano_chelentano_slozhno_ne_zamechat_chto_nasha_planeta_tyazhelo_bolna-s}} {{ref-ru}}</ref>

{{Pquote|''Я вірю, що музика — це голос особливого духу, завдання якого збирати мрії світу, і який, проходячи через свідомість людей, здатний залагодити, нехай навіть на короткий час, їх чвари або потрясти душі, руйнуючи соціальні незручності»''|З інтерв'ю Челентано журналу ''«Sette»''<ref>{{стаття|заголовок=«Світ? Можливо, його може врятувати тільки музика|мова=it |видання=Sette|тип= журнал|рік=2002|issn=}}</ref>}}
Челентано цікавиться футболом і є вболівальником міланського клубу ''«Інтернаціонале»''.<ref>{{cite web|url= http://www.hitfm.ua/music/23-adriano-celentano/bio.html|title= Adriano Celentano|website= hitfm.ua|accessdate= 3 жовтня 2016|archiveurl= https://web.archive.org/web/20161005072523/http://www.hitfm.ua/music/23-adriano-celentano/bio.html|archivedate= 5 жовтня 2016|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref> Улюблене хобі співака&nbsp;— ремонт годинників.<ref>{{cite news|url= http://gazeta.ua/ru/articles/celebrities/_adriano-celentano-chinit-chasy-i-quotsiditquot-v-internete/361949|title= Адриано Челентано чинит часы и "сидит" в Интернете|website= gazeta.ua|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005091003/http://gazeta.ua/ru/articles/celebrities/_adriano-celentano-chinit-chasy-i-quotsiditquot-v-internete/361949}} {{ref-ru}}</ref> Челентано любить готувати їжу, а також захоплюється тенісом, більярдом, фотографуванням і шахами.<ref>{{cite web|url= http://www.cosmo.ru/stars/biography/adriano-celentano/|title= Адриано Челентано|website= cosmo.ru|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005102706/http://www.cosmo.ru/stars/biography/adriano-celentano/}} {{ref-ru}}</ref> Адріано є автомобілістом, на сьогодні, в його гаражі такі автомобілі, як ''«[[Mini (BMW)|Mini Cooper»]]'' та ''[[Mercedes-Benz C-Клас|«Mercedes-Benz»]]'' С-класу.
Челентано цікавиться футболом і є вболівальником міланського клубу ''«Інтернаціонале»''.<ref>{{cite web|url= http://www.hitfm.ua/music/23-adriano-celentano/bio.html|title= Adriano Celentano|website= hitfm.ua|accessdate= 3 жовтня 2016|archiveurl= https://web.archive.org/web/20161005072523/http://www.hitfm.ua/music/23-adriano-celentano/bio.html|archivedate= 5 жовтня 2016|deadurl= yes}} {{ref-ru}}</ref> Улюблене хобі співака&nbsp;— ремонт годинників.<ref>{{cite news|url= http://gazeta.ua/ru/articles/celebrities/_adriano-celentano-chinit-chasy-i-quotsiditquot-v-internete/361949|title= Адриано Челентано чинит часы и "сидит" в Интернете|website= gazeta.ua|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005091003/http://gazeta.ua/ru/articles/celebrities/_adriano-celentano-chinit-chasy-i-quotsiditquot-v-internete/361949}} {{ref-ru}}</ref> Челентано любить готувати їжу, а також захоплюється тенісом, більярдом, фотографуванням і шахами.<ref>{{cite web|url= http://www.cosmo.ru/stars/biography/adriano-celentano/|title= Адриано Челентано|website= cosmo.ru|accessdate= 3 жовтня 2016|archive-date= 5 жовтня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20161005102706/http://www.cosmo.ru/stars/biography/adriano-celentano/}} {{ref-ru}}</ref> Адріано є автомобілістом, на сьогодні, в його гаражі такі автомобілі, як ''«[[Mini (BMW)|Mini Cooper»]]'' та ''[[Mercedes-Benz C-Клас|«Mercedes-Benz»]]'' С-класу.


Рядок 678: Рядок 604:


== Оцінка творчості ==
== Оцінка творчості ==
Челентано примітний тим, що зумів проявити себе не тільки як актор, але і як [[режисер]], [[ведучий|телеведучий]], [[співак]] і [[композитор]]. Багато в чому він виявився першим: один з перших почав виконувати [[рок-н-рол]] і [[реп]] італійською мовою, один з перших заснував свою власну незалежну студію звукозапису, один з перших став виступати на стадіонах. У деяких піснях Адріано використовував вигадану мову «челентанеска» (італ. «celentanesca»), яка за звучанням нагадує суміш англійської та італійської. Тексти його пісень&nbsp;— не тільки про кохання, вони зачіпають і гострі соціально-політичні теми, особливо у пізній період творчості.
Челентано примітний тим, що зумів проявити себе не тільки як актор, але і як [[режисер]], [[ведучий|телеведучий]], [[співак]] і [[композитор]]. Багато в чому він виявився першим: один з перших почав виконувати [[рок-н-рол]] і [[реп]] італійською мовою, один з перших заснував свою власну незалежну студію звукозапису, один з перших став виступати на стадіонах. У деяких піснях Адріано використовував вигадану мову «челентанеска» (італ. «celentanesca»), яка за звучанням нагадує суміш англійської та італійської.


Відмінною рисою артиста стала його неповторна пластика: на екрані та сцені він показував яскраві танцювальні етюди і манеру рухатися&nbsp;— за що його прозвали ''«Molleggiato» («Хлопець на пружинах»)''.<ref name="Богемський" />
Співочий голос Челентано&nbsp;— [[баритон]].<ref>{{cite web|url=http://damy-gospoda.ru/citaty-adriano-chelentano/|title=Биография Адриано Челентано|website=damy-gospoda.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=4 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161004063054/http://damy-gospoda.ru/citaty-adriano-chelentano/}} {{ref-ru}}</ref> Завдяки виразності голосу і значному вокальному діапазону Челентано став одним з найуспішніших італійських співаків: за свою музичну кар'єру, що триває з 1956 року й досі, він виконав близько 300 пісень і випустив понад сорок студійних альбомів загальним накладом 150 мільйонів.<ref name="1500 имен" /><ref>{{cite web|url=http://df.at.ua/news/adriano_celentano_adria_no_chelenta_no/2012-09-20-898|title=Adriano Celentano (Адриа́но Челента́но)|website=df.at.ua|accessdate=3 жовтня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005093646/http://df.at.ua/news/adriano_celentano_adria_no_chelenta_no/2012-09-20-898}} {{ref-ru}}</ref>


Багато критиків вважали 1966 рік поворотним у творчості Челентано&nbsp;— у його піснях формуються основні теми, які він в проповідницькому тоні порушує й до сьогодні.<ref name="Molleggiato 1" /><ref name="eee.fm" /> У піснях Челентано все частіше з'являється соціальна, екологічна, релігійна, політична, антивоєнна спрямованість.<ref name="litread.me" /><ref name="eee.fm">{{cite web|url=https://eee.fm/artist/114973-adriano-chelentano/biography/|title=Адриано Челентано|website=eee.fm|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161013001818/https://eee.fm/artist/114973-adriano-chelentano/biography/|archivedate=13 жовтня 2016|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref> З роками пісні Челентано ставали серйознішими.<ref name="eee.fm" /> Успіх Челентано пояснювався не тільки тим що він був не схожий на інших співаків, а й тим що він співав ясні та прості ліричні пісні з мотивом, який легко запам'ятовується, комбінуючи в них елементи міського фольклору і сучасної музичної культури.<ref name="1500 имен" /> Відзначається особливість пісень Челентано: попри те які проблеми зачіпалися, текст ніколи не ставав безвихідним: життєрадісність і оптимізм не залишають музиканта.<ref name="eee.fm" />

Співочий голос Челентано&nbsp;— [[баритон]].<ref>{{cite web|url=http://damy-gospoda.ru/citaty-adriano-chelentano/|title=Биография Адриано Челентано|website=damy-gospoda.ru|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=4 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161004063054/http://damy-gospoda.ru/citaty-adriano-chelentano/}} {{ref-ru}}</ref> Завдяки виразності голосу і значному вокальному діапазону Челентано став одним з найуспішніших італійських співаків: за свою музичну кар'єру, що триває з 1956 року й досі, він виконав близько 300 пісень і випустив понад сорок студійних альбомів загальним накладом 150 мільйонів.<ref name="1500 имен" /><ref>{{cite web|url=http://df.at.ua/news/adriano_celentano_adria_no_chelenta_no/2012-09-20-898|title=Adriano Celentano (Адриа́но Челента́но)|website=df.at.ua|accessdate=3 жовтня 2016|archive-date=5 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161005093646/http://df.at.ua/news/adriano_celentano_adria_no_chelenta_no/2012-09-20-898}} {{ref-ru}}</ref>
{{cquote|[...] Народний, самобутній талант, яскрава акторська індивідуальність, високий професіоналізм, технічна майстерність, доведена завдяки довгому досвіду до досконалості; сам фактор довголіття слави, до якої за чверть століття "звикли" кілька поколінь італійців; поєднання слави естрадного співака зі славою кіноактора, "спілкування" з глядачем-слухачем одночасно з екранів кіно і телевізора, по радіо, з дисків і касет; здатність вловлювати настрої масової молодіжної аудиторії; здаватися "таким, як усі", і разом з тим являти живий приклад життєвого успіху; проста, всім зрозуміла мораль, яка не розходяться з проповіддю парафіяльного священика; звернення до добрих почуттів: кохання, справедливості, миру між людьми. І безсумнівно, ще ділова хватка, здоровий глузд, тверезий розрахунок. Ось, виявляється, скільки "секретів" успіху в однієї "зірки" — радянський кінознавець [[Богемський Георгій Дмитрович|Георгій Богемський]] „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)<ref name="Богемський" />}}
За своєю природою Челентано є експериментатором, його репертуар складається з пісень таких музичних стилів, як: [[рок-н-рол]], [[попрок]], [[диско]], [[синті-поп]], [[балада]], [[шансон]], [[босанова]], [[ритм-енд-блюз]], [[реп]], [[Хауз|єврохауз]], [[Downtempo|даунтемпо]], [[Сальса (музика)|сальса]], [[Регі|реггі]], [[соул]], [[біг-бенд]] й [[танго]]. В різний час він співав у дуеті з багатьма іншими відомими виконавцями: з [[Сезарія Евора|Сезарією Еворою]] (''«Quel casinha»''), [[Міна (співачка)|Міною]] (у альбомах ''«[[Mina Celentano]]»'' і ''«[[Le migliori]]»''), [[Nada|Надою]] (''«Il figlio del dolore»''), [[Б'яджо Антоначчі]] (''«L'emozione non ha voce»''), [[Пол Анка|Полом Анкою]] (''«Oh Diana»''), [[Франко Баттіато]] (''«Facciamo finta che sia vero»'') й іншими. Більшість композицій Челентано пізнього періоду характеризуються використанням електрогітари як сольного інструмента.
За своєю природою Челентано є експериментатором, його репертуар складається з пісень таких музичних стилів, як: [[рок-н-рол]], [[попрок]], [[диско]], [[синті-поп]], [[балада]], [[шансон]], [[босанова]], [[ритм-енд-блюз]], [[реп]], [[Хауз|єврохауз]], [[Downtempo|даунтемпо]], [[Сальса (музика)|сальса]], [[Регі|реггі]], [[соул]], [[біг-бенд]] й [[танго]]. В різний час він співав у дуеті з багатьма іншими відомими виконавцями: з [[Сезарія Евора|Сезарією Еворою]] (''«Quel casinha»''), [[Міна (співачка)|Міною]] (у альбомах ''«[[Mina Celentano]]»'' і ''«[[Le migliori]]»''), [[Nada|Надою]] (''«Il figlio del dolore»''), [[Б'яджо Антоначчі]] (''«L'emozione non ha voce»''), [[Пол Анка|Полом Анкою]] (''«Oh Diana»''), [[Франко Баттіато]] (''«Facciamo finta che sia vero»'') й іншими. Більшість композицій Челентано пізнього періоду характеризуються використанням електрогітари як сольного інструмента.

Челентано є одним з італійських артистів, яких найбільше наслідували інші співаки, такі як [[Джанні Моранді]] на початку його кар'єри; або комічні актори, які пародіювали його стиль, такі, наприклад, як [[Тео Теоколі]], який копіював його рухи, жести і діалектику, зображуючи пародію в різних передачах, у зв'язку з цим між Адріано та ним з'явилася дружба, завдяки цьому Теоколі був гостем на деяких телепрограмах Челентано, таких як ''«[[Francamente me ne infischio]]»'' і ''«[[Рок-політик]]»''; а також й інші коміки, такі як Макс Тортора і Давід Прателла, який в спортивній програмі телеканалу ''«[[Rai 2]]»'' ''«Quelli che il calcio»'' кілька разів пародіював його; і артист Чекко Залоне, який у 2016 році відтворив музичний стиль і стиль співу Челентано у пісні ''«La Prima Repubblica»'', саундтреку до його фільму ''«Quo Vado?»'', отримавши високу оцінку від Адріано.<ref>{{Cita news|lingua=it-IT|url=http://brescia.corriere.it/brescia/notizie/cronaca/13_novembre_16/maurizio-schweizer-ignoranti-clone-celentano-3062dab8-4eb5-11e3-80a5-bffb044a7c4e.shtml|titolo=Il re degli ignoranti «clone» di Celentano|pubblicazione=Corriere della Sera|accesso=2018-09-24}}</ref><ref>{{Cita news|titolo=Checco Zalone fa il verso a Celentano e scoppia la Checcomania|lingua=it|accesso=2018-09-24|url=http://www.ilgiornale.it/video/spettacoli/checco-zalone-fa-verso-celentano-e-scoppia-checcomania-1207431.html}}</ref> ''«A Toys Orchestra»'', італійський попрок-гурт, назвав його прізвищем їхню пісню, яка потрапила до їхнього альбому ''«Midnight Talks»''. Триб'ют-гурт провів серію концертів в Італії і за кордоном для туру, відомого як ''«Король невігласів»'', в якому їхні пісні були перероблені під стиль Челентано.<ref>{{Cita web|url=http://www.ilredegliignoranti.com/|titolo=Il Re degli Ignoranti. Adriano Celentano Tribute Show|sito=Il Re degli Ignoranti|lingua=it|accesso=2018-09-24}}</ref>


Зберігаючи свій улюблений образ простого хлопця, Челентано разом з тим переграв у кіно безліч характерів: «зірку» естради, сільського телепня, хлопця з міської околиці, жінконенависника, дрібного шахрая, чарівного красеня, священника й інших.<ref name="1500 имен" /><ref name="Вікторова 3" /> Таким же широким був і жанровий діапазон фільмів, у яких він знімався: мюзикл і комедія, мелодрама і пригодницький фільм.<ref name="1500 имен" /> Його ролі поєднали в собі психологічний малюнок і виразність виконання, блискуче володіння маскою і трюкацтво. Тому так часто Челентано показували на екрані широким планом. На зйомках фільмів Челентано використовував дотепні [[Гег|ґеґи]], які здебільшого, з його власних слів, він вигадував просто на знімальному майданчику: ''«Все робиться спонтанно. Але коли це повторюється часто і в різних варіаціях,&nbsp;— це вже професія. Багаж, який завжди з собою. Інстинкт&nbsp;— це моя поетика, мій метод»''. У більшості картин артист залишався вірним своїй ексцентричній натурі, намагався створити ілюзію абсолютної мимовільності всього, що відбувається на екрані.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_12.htm|title=Киношоу Адриано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|accessdate=30 вересня 2016|archive-date=2 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161002122631/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_12.htm}} {{ref-ru}}</ref>
Зберігаючи свій улюблений образ простого хлопця, Челентано разом з тим переграв у кіно безліч характерів: «зірку» естради, сільського телепня, хлопця з міської околиці, жінконенависника, дрібного шахрая, чарівного красеня, священника й інших.<ref name="1500 имен" /><ref name="Вікторова 3" /> Таким же широким був і жанровий діапазон фільмів, у яких він знімався: мюзикл і комедія, мелодрама і пригодницький фільм.<ref name="1500 имен" /> Його ролі поєднали в собі психологічний малюнок і виразність виконання, блискуче володіння маскою і трюкацтво. Тому так часто Челентано показували на екрані широким планом. На зйомках фільмів Челентано використовував дотепні [[Гег|ґеґи]], які здебільшого, з його власних слів, він вигадував просто на знімальному майданчику: ''«Все робиться спонтанно. Але коли це повторюється часто і в різних варіаціях,&nbsp;— це вже професія. Багаж, який завжди з собою. Інстинкт&nbsp;— це моя поетика, мій метод»''. У більшості картин артист залишався вірним своїй ексцентричній натурі, намагався створити ілюзію абсолютної мимовільності всього, що відбувається на екрані.<ref>{{cite web|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_12.htm|title=Киношоу Адриано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|accessdate=30 вересня 2016|archive-date=2 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161002122631/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_12.htm}} {{ref-ru}}</ref>


Також кіно відкривало Челентано можливості для найбільш повного вираження дару комедіанта, актора-[[мім]]а, схильного до кіногенічного [[гротеск]]у і [[буфонада|буфонади]].<ref name="Вікторова 3">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_09.htm|title=Киношоу Адріано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|publisher=Олена Вікторова|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=1 травня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170501164102/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_09.htm}} {{ref-ru}}</ref>
Також кіно відкривало Челентано можливості для найбільш повного вираження дару комедіанта, актора-[[мім]]а, схильного до кіногенічного [[гротеск]]у і [[буфонада|буфонади]].<ref name="Вікторова 3">{{cite web|url=http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_09.htm|title=Киношоу Адріано Челентано|date=1991|website=celentano.ru|publisher=Олена Вікторова|accessdate=2 жовтня 2016|archive-date=1 травня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170501164102/http://www.celentano.ru/books/viktorova/vik_09.htm}} {{ref-ru}}</ref>

У своїх фільмах Челентано надавав перевагу вибирати собі в партнерки красивих акторок&nbsp;— чим привертав увагу чоловічої частини глядачів.<ref name="Безумно влюбленный" />
{| style="width:100%"
|+<small>'''Партнерки Челентано у фільмах 1960х—1980х років:'''</small> <small>(вибірково)</small>
|--
|<gallery mode="packed" heights="80" "="">
Mina4 407px.jpg|[[Міна Мадзіні|Мадзіні]]
Claudia Mori, c. 1960.jpg|[[Клаудія Морі|Морі]]
Francesca Romana Coluzzi Serafino.png|[[Франческа Романа Колуцці|Колуцці]]
Sophia Loren - 1959.jpg|[[Софі Лорен|Лорен]]
Marilù Tolo.jpg|[[Марілу Толо|Толо]]
Charlotte Rampling Cannes cropped.jpg|[[Шарлотта Ремплінг|Ремплінг]]
Mariangela Melato 1972.jpg|[[Маріанджела Мелато|Мелато]]
Barbara Bach - 1978.jpg|[[Барбара Бах|Бах]]
Monica Vitti 75.png|[[Моніка Вітті|Вітті]]
Eleonora Giorgi 75.jpg|[[Елеонора Джорджі|Джорджі]]
Ліллі Караті.jpg|[[Ліллі Караті|Караті]]
Ornella Muti 2000.jpg|[[Орнелла Муті|Муті]]
Едвіж Фенек.jpeg|[[Едвіж Фенек|Фенек]]
Carole Bouquet Cannes 2011.jpg|[[Кароль Буке|Буке]]
</gallery>
|}


== Факти ==
== Факти ==
* Челентано брав участь у зніманні рекламних роликів. Наприклад: у 1980 році він озвучив мультиплікаційний ролик фірми ''„[[Pirelli]]“'', а у 1987 році артист знявся в рекламі прального порошку німецької фірми ''„Dash“''.
[[Файл:Mori Celentano Sanremo 1970.jpg|міні|праворуч|180пкс|Челентано і Клаудія Морі на фестивалі в Сан-Ремо (1970)]]
* Існує велика кількість двійників Челентано, у зв'язку з чим у ЗМІ часто виникає плутанина. Примітно, що більшість двійників називають себе „ліцензованою копією“ артиста, хоча правдивої інформації про дозвіл Челентано на таку діяльність немає.
* У 2012 році образ Челентано втілений актором Мікеле Ді Джакомо в російсько-українсько-польському серіалі ''„[[Анна Герман. Таємниця білого янгола]]“''.
* У фільмі [[П'єтро Джермі]] ''„[[Розлучення по-італійськи (фільм, 1961)|Розлучення по-італійськи“]]'' (1961) Челентано з'являється на екрані телевізора, у якому показують епізод з фільму [[Федеріко Фелліні]] ''„[[Солодке життя (фільм)|Солодке життя“]]''.
* У 2016 році в інтернеті з'явилася пісня про [[Бандера Степан Андрійович|Степана Бандеру]], присвячена 107-річчю з дня його народження, виконана в стилі пісні Челентано ''„[[Azzurro (сингл)|Azzurro]]“'', яка згодом набрала велику популярність в мережі.<ref>[https://24tv.ua/merezhu_pidirvav_ironichniy_trek_pro_banderu_ta_okupatsiynu_viynu_na_donbasi_n645412 Мережу підірвав іронічний трек про Бандеру та окупаційну війну на Донбасі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200524221103/https://24tv.ua/merezhu_pidirvav_ironichniy_trek_pro_banderu_ta_okupatsiynu_viynu_na_donbasi_n645412 |date=24 травня 2020 }} ''24tv.ua'' Процитовано 24 квітня 2020</ref><ref>[https://versii.if.ua/novunu/u-merezhi-nabiraye-populyarnist-pisnya-pro-banderu-v-stili-chelentano/ У мережі набирає популярність пісня про Бандеру в стилі Челентано] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160104183809/http://versii.if.ua/novunu/u-merezhi-nabiraye-populyarnist-pisnya-pro-banderu-v-stili-chelentano/ |date=4 січня 2016 }} ''versii.if.ua'' Процитовано 24 квітня 2020</ref>
* Адріано Челентано брав участь у зніманні рекламних роликів. Наприклад: у 1980 році він озвучив мультиплікаційний ролик фірми ''„[[Pirelli]]“'', а у 1987 році артист знявся в рекламі прального порошку німецької фірми ''„Dash“''.
* Існує велика кількість двійників Челентано, у зв'язку з чим у ЗМІ часто виникає плутанина. Наприклад, у 2009 році в [[Єреван]]і виступала людина на ім'я Нік Челентано, якого багато глядачів прийняли за справжнього. Примітно, що більшість двійників називають себе „ліцензованою копією“ артиста, хоча правдивої інформації про дозвіл Челентано на таку діяльність немає.
* Ім'я Челентано носить всеукраїнська мережа ресторанів швидкого обслуговування&nbsp;— ''„[[Піца Челентано]]“''. Челентано неодноразово виявляв невдоволення використанням свого імені в комерційних цілях, в тому числі й цією мережею ресторанів. Коли мережа ''„Піца Челентано“'' почала відкривати свої заклади в [[Молдова|Молдові]]&nbsp;— Челентано подав на цей бренд в суд за використання свого прізвища, проте програв. Ім'я „Адріано“ власники піцерії намагаються не згадувати, оскільки в італійського співака є власні зареєстровані товарні знаки&nbsp;— ''„Clan Celentano“'' і ''„Adriano Celentano“''.<ref>{{cite web|url=http://obozrenie.md/node/31644|title=Адриано Челентано против «Pizza Celentano»|date=26 серпня 2011|website=obozrenie.md|publisher=|accessdate=28 лютого 2015}}{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref>
* Ім'я Челентано носить всеукраїнська мережа ресторанів швидкого обслуговування&nbsp;— ''„[[Піца Челентано]]“''. Челентано неодноразово виявляв невдоволення використанням свого імені в комерційних цілях, в тому числі й цією мережею ресторанів. Коли мережа ''„Піца Челентано“'' почала відкривати свої заклади в [[Молдова|Молдові]]&nbsp;— Челентано подав на цей бренд в суд за використання свого прізвища, проте програв. Ім'я „Адріано“ власники піцерії намагаються не згадувати, оскільки в італійського співака є власні зареєстровані товарні знаки&nbsp;— ''„Clan Celentano“'' і ''„Adriano Celentano“''.<ref>{{cite web|url=http://obozrenie.md/node/31644|title=Адриано Челентано против «Pizza Celentano»|date=26 серпня 2011|website=obozrenie.md|publisher=|accessdate=28 лютого 2015}}{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref>
* Завдяки великій популярності Челентано в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]], яка зробила істотний вплив на радянську культуру, в результаті цього у ній виникали деякі алюзії на творчість артиста. У репертуарі актора і музиканта [[Скляр Ігор Борисович|Ігоря Скляра]] була жартівлива пісня ''„Портрет Челентано“''. Челентано згадується в популярному радянському мультфільмі ''„[[Повернення блудного папуги (другий випуск)|Повернення блудного папуги]]“'' (''„Вибач, старий, до мене тут Челентано зайшов“''); крім того, молода людина, у якого оселився папуга, наспівує пісню ''„[[Soli (пісня)|Soli]]“'' з однойменного альбому Челентано. В одному з епізодів фільму ''„[[Зимовий вечір у Гаграх]]“'' (1985) герой [[Панкратов-Чорний Олександр Васильович|Олександра Панкратова-Чорного]], щоб потрапити в квартиру співачки Мельникової, видає себе за Челентано. Також персонаж, зіграний Панкратовим-Чорним, на ім'я „Гена“ з фільму ''„[[Де міститься нофелет?]]“'' (1987) наспівував та замовляв п'ять разів у ресторані пісню Челентано ''„Susanna“''. У тексті пісні ''„Сьогодні в нашому клубі“'' рок-гурту ''„[[Динамик (гурт)|Динамік]]“'' є рядки: ''„Ти любиш ананаси і банани, і любиш пісні Челентано“''. У кінофільмі ''„[[Карнавал (фільм)|Карнавал]]“'' (1981) звучить фрагмент композиції ''„Il tempo se ne va“''. У сюжеті дитячого кіножурналу ''„[[Єралаш]]“'' ''„Сорок чортів і одна зелена муха“'' за участю [[Хазанов Геннадій Вікторович|Геннадія Хазанова]] в момент проходження директора і нового вчителя по коридору звучить пісня ''„Uh… uh…“'' з фільму ''„[[Бінго-Бонго]]“''. Співак згадується в композиціях ''„Дачні романи“'' і ''„Людина-магнітофон“'' [[Леонтьєв Валерій Якович|Валерія Леонтьєва]]. У художньому фільмі ''»[[Кінець операції «Резидент»|Кінець операції «Резидент»]]"'' (1986) італієць П'єтро Матінеллі (роль виконує [[Харитонов Андрій Ігорович|Андрій Харитонов]]) запевняє свою нову знайому Ольгу ([[Розанова Ірина Юріївна|Ірина Розанова]]), що Челентано є його сусідом. Композиція, присвячена Челентано, була в репертуарі московської групи ''«[[Телефон (гурт)|Телефон]]»'' (є своєрідною пародією на пісню ''«Soli»''). Жартівлива пісня ''«Челентано»'' є у автора-виконавця [[Долина Вероніка Аркадіївна|Вероніки Доліної]].
* В інтерв'ю газеті ''«Корр'єре делла Сера»'' від 28 червня 2009 року Челентано схвально відгукувався про творчість і особистість [[Майкл Джексон|Майкла Джексона]], говорячи, що він «був вражений не тільки оригінальною манерою співу, але й інноваційними аранжуваннями» пісень цього співака».<ref>{{cite web|url=http://mjworld.ucoz.ru/news/adriano_chelentano_o_majkle/2011-01-23-36|title=Адриано Челентано о Майкле|date=28 червня 2009|website=mjworld.ucoz.ru|accessdate=22 жовтня 2016|archive-date=22 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161022220021/http://mjworld.ucoz.ru/news/adriano_chelentano_o_majkle/2011-01-23-36}} {{ref-ru}}</ref>
* В інтерв'ю газеті ''«Корр'єре делла Сера»'' від 28 червня 2009 року Челентано схвально відгукувався про творчість і особистість [[Майкл Джексон|Майкла Джексона]], говорячи, що він «був вражений не тільки оригінальною манерою співу, але й інноваційними аранжуваннями» пісень цього співака».<ref>{{cite web|url=http://mjworld.ucoz.ru/news/adriano_chelentano_o_majkle/2011-01-23-36|title=Адриано Челентано о Майкле|date=28 червня 2009|website=mjworld.ucoz.ru|accessdate=22 жовтня 2016|archive-date=22 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161022220021/http://mjworld.ucoz.ru/news/adriano_chelentano_o_majkle/2011-01-23-36}} {{ref-ru}}</ref>



Версія за 05:05, 28 липня 2022

Адріано Челентано
Adriano Celentano
Зображення
Адріано Челентано на лекції в Міланському технічному університеті, 2013 рік
Основна інформація
Дата народження 6 січня 1938(1938-01-06) (84 роки)
Місце народження Мілан, Королівство Італія
Роки активності 1956-до сьогодні
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Професія співак, кіноактор, телеведучий, композитор, режисер
Співацький голос баритон
Інструменти гітара
Мова італійська, англійська
Жанр рок, поп, джаз, електроніка, хіп-хоп
Псевдоніми Хлопець на пружинах
Сеньйор Буфф
Король невігласів
Колективи Rock Boys
I Ribelli
Лейбл Clan Celentano й інші
Нагороди «Давид ді Донателло»
за найкращу чоловічу роль (1976, 1980);
Пісенний фестиваль «Санремо» (1970) й інші
Автограф Adriano Celentano signature full.svg
Офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Адріа́но Челента́но (італ. Adriano Celentano; нар. 6 січня 1938, Мілан, Королівство Італія) — італійський співак, кіноактор, ведучий телепрограм, композитор, режисер і громадський діяч.

Музична кар'єра Челентано почалася у 1956 році й триває досі, він є одним із найуспішніших та найвпливовіших виконавців в історії італійської музики: за свою кар'єру виконав близько 300 пісень і випустив понад сорок студійних альбомів загальним накладом 150 мільйонів.[1][2][3] Вважається одним з засновників та лідерів італійського рок-н-ролу. Музика Челентано представлена такими жанрами, як: рок, поп, джаз, електроніка і хіп-хоп. Є власником студії звукозапису «Clan Celentano», яку створив 1961 року.

Кінокар'єра Челентано тривала з 1958 по 1992 рік, він знявся у понад сорока кінострічках. Фільми з Челентано представлені такими жанрами, як: комедія, мюзикл, мелодрама і пригодницьке кіно. Став режисером чотирьох фільмів та мультсеріалу «Адріан», який випустив у 2019 році. Починаючи з другої половини 1950-х років, Челентано з'являється на телебаченні як запрошений гість, ведучий та автор телешоу.

Володар кінопремій: «Золотий глобус» за найкращий акторський дебют у чоловічій ролі у картині «Серафіно» (1968), «Срібна стрічка» за найкращий саундтрек до фільму «Юппі-Ду» (1975), «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль у картинах «Блеф» (1976) і «Оксамитові ручки» (1980)[4][5]. Переможець Адріатичного фестивалю легкої музики в Анконі 1959 року, пісенного конкурсу «Кантаджіро» 1962 року та фестивалю в Сан-Ремо 1970 року. Володар телепризів «Ideona» (2005) і «Срібна троянда» міжнародного фестивалю телевізійної продукції «Золота троянда» (2000).

У 2007 році очолив список «100 найяскравіших кінозірок» за версією журналу «Time Out»[6]. У 1989 році співака нагородили найвищою премією міста Мілан — «Ambrogino d'oro» («Золотий Амвросій»).

З 1964 року одружений з акторкою та співачкою Клаудією Морі. Батько Розіти, Розалінди та Джакомо Челентано. В Італії за свою манеру рухатися на сцені отримав прізвисько «Molleggiato» («Хлопець на пружинах»)[7]. На честь Челентано названо астероїд № 6697, відкритий 24 квітня 1987 року[8].

Життя та творчість

«Він увесь — інстинкт, обдарованість, несамовитість. Протягом багатьох років він творить образ простого хлопця і вірний йому до цього дня»[9] — Даріо Фо про Челентано

Ранні роки

Дім Адріано Челентано в Мілані на вулиці Глюка (14), де пройшли ранні роки співака

Адріано Челентано походить з бідної сім'ї звичайних робітників, яка у 1927 році рушила з провінції Фоджа (регіон Апулії) на північ Італії в пошуках нового місця проживання і роботи[10]. Спочатку сім'я знайшла притулок у провінції П'ємонт, потім члени родини вирішили йти далі, в Ломбардію, де зняли маленький будиночок у селі Робекко поблизу Монци[10]. Сім'я складалася з батька Леонтіно Челентано (1890—1951), матері Джудітти Джува (1897—1973), сина Алессандро (1920—2009) та дочок Рози (1917—2003), Марії (1922—2012), Адріани (1925—1934)[11]. У 1934 році родину спіткало лихо: вмирає від лейкемії молодша дочка Адріана і сім'я змінює місце проживання ще раз: тепер вони оселилися в найбіднішому кварталі Мілана, на «вулиці Ґлюка» («Via Gluck»).

Джудітті було 40 років, коли жінка знову завагітніла. Ніхто не вірив, що п'ята дитина виживе[12]. Всупереч побоюванням батьків, Адріано Челентано народився вранці 6 січня 1938 року (у день Бефани), отримавши своє ім'я на честь померлої сестри Адріани[10].

Під час Другої світової війни батько Адріано не потрапив під мобілізацію за віком, після війни він працював в текстильній лавці, з якої згодом пішов і почав працювати в залізничному депо поруч з будинком, тому що там можна було отримувати вугілля для обігріву будинку, а потім він працював продавцем компанії «Mellin», продукцією якої були бісквіти для дітей. Матір Адріано працювала швачкою.[13][14]

У сім'ї Челентано полюбляли співати та грали відразу на декількох інструментах — гармоніці, мандоліні та гітарі. Старший брат Алессандро, який займався боксом, мріяв зробити з Адріано справжнього боксера. Тому що нічого путнього і пристойного, на думку Алессандро, з Адріано вийти не могло і єдине, чим молодший брат займався із задоволенням і вмінням, була бійка. Адріано був незмінним учасником всіх дворових розборок і походів свого району на сусідній район Самартіні. Друзів, приятелів, просто знайомих у нього було завжди дуже багато.[14] Також, після ранкового відвідування Адріано школи, вдень, мати відправляла його в каплицю до монахів, де був парафіяльний молодіжний клуб, там він грав в м'яч з іншими хлопцями та робив те, що йому хотілося, перебуваючи при цьому, під доглядом, коли вона працювала. За словами матері, Адріано не подобалося вчитися. Їй здавалося, що в школу він ходив лише для того, щоб побачитися з друзями і щоб в черговий раз пожартувати, те ж саме відбувалося і в парафії, де священник скаржився, що Адріано його передражнює.[13]

Після смерті батька Леонтіно, Адріано разом з матір'ю був змушений покинути улюблену «вулицю Глюка» і переселитися в інший будинок, що було дуже болісним для нього. З роками ці спогади лягли в основу сюжету знаменитої пісні Челентано «Il ragazzo della via Gluck»[15].

Залишивши школу після шести класів навчання, Адріано став працювати, пробуючи себе учнем токаря, електриком, сантехніком, але особливо йому сподобалося працювати годинникарем в майстерні своїх двоюрідних братів, він опанував цю професію в короткий термін і навіть зміг купити ліцензію.[14][16] З часом Челентано казав, що передусім він — годинникар, і тільки потім — співак, актор і режисер[16][17].

В юності Адріано часто зображав відомого американського коміка Джеррі Льюїса, і його сестра надіслала на конкурс двійників одну з фотографій, де її брат був в образі цього артиста. В результаті Челентано посів перше місце та виграв 100 000 лір[18].

У 17-річному віці, після того як один із друзів Челентано приніс йому платівку з піснею «Rock Around the Clock» («Рок цілодобово») у виконанні Білла Хейлі, до того ж в Італії вийшов фільм «Шкільні джунглі» (1955), супроводом якого був цей хіт, Адріано почав виявляти інтерес до музики, зокрема, до рок-н-ролу, став вчитися грати на гітарі, писати тексти і співати пісні. Щочетверга і щосуботи він почав відвідувати танцювальний зал «Filocontanti», де і дебютував на сцені[19]. Серед перших виступів Челентано на сцені стало пародіювання американського музиканта Луї Пріми в аматорському спектаклі-водевілі[20].

Друга половина 1950-х років відзначилася напливом американської культури до Італії. У кінотеатрах йшли вестерни і музичні фільми-новели, в клубах танцювали бугі-вугі. З'явилися музичні автомати з піснями у стилі рок-н-ролу англомовних співаків. Молоді італійці захоплювалися новими персонажами на екранах кіно, наслідували їх і скуповували платівки, що потрапляли до продажу в обмеженій кількості. Світ дізнався про імена Білла Хейлі, Елвіса Преслі, Чака Беррі, Літл Річарда, Джеррі Лі Льюїса, Бадді Голлі та інших[19].

«Мама будила мене рок-н-ролом, який обожнювала, вмикала платівку і казала: „Адріано, подивися, вже восьма година!“. Хоча насправді була тільки сьома» — Челентано[21]

1956—1969: Зірка рок-н-ролу

Початок музичної кар'єри. «Rock Boys» і «I Ribelli». Перші успіхи

Челентано і гурт «Rock Boys», кінець 1950-х років

У 1956 році Челентано з друзями створив гурт «Rock Boys», який проіснував до 1959 року. Спочатку гурт складався з п'ятьох музикантів: Челентано (вокал), трьох братів Ратті (Франко — гітарист, Марко — басист та Джанкарло — ударні) й Іко Черутті на другій гітарі. У тому ж році до гурту приєдналися Енцо Янначчі (фортепіано) і Піно Саккетті (саксофон).[22] Дебют «Rock Boys» відбувся у закладі «Анкор», протягом 1956 року вони виступали в різних клубах Мілана, серед яких був такий відомий, як «Смеральдо».[23] Челентано виконував американські рок-н-рол композиції, не знаючи англійської.[24] У перших виступах Челентано додавав до пісень паузи з номерами на кшталт кабаре (з імітацією Джеррі Льюїса) і танцями: залишав музикантів грати, а сам танцював у розбовтаній, рухомій манері.[25] Незабаром Челентано познайомився з танцюристом Альберто Лонгоні, який виступав під псевдонімом «Торквато Пружинистий» («Torquato il Molleggiato»), і часто брав його з гуртом на виступи.[26] Одного разу Лонгоні не з'явився на виступ «Rock Boys», тому що його затримала поліція. Челентано довелося танцювати на сцені замість нього у його манері, котру став використовувати і в майбутньому, за що отримав прізвисько «Хлопець на пружинах» («Il Molleggiato»).[27] В «Анкорі» Челентано познайомився з Бруно Доссеною, відомим хореографом — чемпіоном світу з бугі-вугі, що запросив його виступати в знаменитий клуб «Свята Текла». У цьому клубі Адріано завоював велику популярність, ставши там виконавцем «номер один», відвідувачі закладу чекали його виступу щовечора. Вдень Адріано працював, а ввечері завжди йшов в «Святу Теклу», де перебував до другої-третьої години ночі. А вранці, о восьмій, він йшов працювати годинникарем. За виступи, хазяїн клубу платив Челентано всього лише бутербродом з пивом.

18 травня 1957 року відбувся перший офіційний виступ Челентано з гуртом «Rock Boys» на Першому італійському фестивалі рок-н-ролу у міланському «Льодовому палаці» («Palazzo del Ghiaccio»). Організатором фестивалю був Бруно Доссена, він і запросив туди Челентано.[19] Крім Челентано і його гурту, музикантами-учасниками фестивалю були: гурти «Гіго і Розлючені», «Swing Parade» «Colombet» і «Original Lambro Jazz Band»; співак Тоні Реніс й інші; кожен з них мав у розпорядженні кілька хвилин, щоб представити 3-4 пісні (дуже коротких за часом, їх тривалість рідко перевищувала 2 хвилини). Фестиваль, названий «Trofeo Oransoda Rock and Roll», був танцювальним змаганням з акробатичного рок-н-ролу, він мав на меті нагородити кращих танцюристів рок-н-ролу, де оркестри і співаки були виключно гостями, підтримкою пар танцюристів-аматорів, професіоналів та акробатичних груп. Трофей фестивалю отримала «Dossena Rock Ballett», акробатична група, керована Бруно Доссеною, в супроводі гурту «Lambro Jazz Band». «Rock Boys» були єдиними учасниками, які виконали авторську рок-пісню італійською мовою — «Я скажу тобі „чао“!» («Ciao ti dirò»), музику до якої склав Джан Франко Ревербері, а текст Джорджо Калабрезе.[28] Виступи музикантів фестивалю зірвали хресну ходу єпископа Мілана Монтіні, яка відбувалась у той самий час. Частина людей, яка йшла за статуєю Мадонни, почувши музику, стала відділятися від процесії і рушила до «Льодового палацу». Біля палацу зібралося близько п'яти тисяч міланців, почалися заворушення, була залучена поліція.[19] Наступного дня газети писали про Челентано, як про нову зірку італійського рок-н-ролу. Газета «La Notte» писала про виступ: «Льодовий палац „знищений“ новою зіркою рок-н-ролу».[23] У той час як Джорджо Бокка написав у «Корр'єре делла Сера» дуже сувору статтю проти нової молодіжної моди, привезеної з Америки. Окрім фестивалю, Доссена організовував й інші виступи «Rock Boys», серед яких був концерт в «Новому театрі Мілана», що мав назву «Процес над рок-н-ролом». Концерт тривав тиждень, збираючи все більше народу кожного вечора.

Альберто Лонгоні (ліворуч) і Челентано танцюють, 1950-ті роки

Серед глядачів Першого фестивалю рок-н-ролу були присутні композитор Еціо Леоні і італо-швейцарський продюсер Вальтер Гуертлер, які уперше запропонували співакові контракт на запис пісень у стилі рок-н-ролу на студії звукозапису «Music», власником яких був Гуертлер.[23][29] Незадовго до фестивалю з «Rock Boys» вийшов Іко Черутті, щоб присвятити себе джазу (з роками він повернувся до співпраці з Челентано), його замінив племінник Челентано — Джино Сантерколе (син сестри співака — Рози, молодший Адріано лише на 2 роки).[23] Співпраця Челентано з племінником, що тривала до 1980-х років, була дуже плідною: вони спільно працювали в студії і на сцені, разом знімалися у багатьох фільмах, Сантерколе писав музику до його пісень, серед яких було чимало хітів, таких як «Una carezza in un pugno», «Svalutation», «Un bimbo sul leone» й інші. Після фестивалю з «Rock Boys» вийшли брати Джанкарло та Марко Ратті, їх замінили ударник Флавіо Каррарезе і гітарист Джорджо Ґабер, якого привів до гурту Янначчі.[27] Після фестивалю ім'я Челентано стало асоціюватися з громадськими заворушеннями, він став у деякому сенсі забороненим музикантом. Через те, що «Rock Boys» стали відмовляти виступати в ресторанах, вони влаштовували спонтанні мінівиступи на площах, збираючи великі натовпи. Деякі господарі нічних закладів, незважаючи на ризик бути розтрощеними, все ж запрошували «Rock Boys», збираючи стільки народу, що невеликі приміщення не могли вмістити всіх бажаючих. Часто половина публіки стояла на вулиці.[14]

У 1957 році «Rock Boys» з'явилися на телебаченні у передачах «Lotteria Italia» («Лотерея Італія») і «Voci e volti della fortuna» («Голоси і обличчя фортуни»). Шлях Челентано на телебачення був непростий. За спогадами співака його кілька разів провалювала комісія телерадіокомпанії RAI, яка не бажала брати відповідальність за артиста-початківця, який «все зруйнував».[30] Зі звітів комісій того часу про Челентано:

Ліві лапки «Початківець, шанувальник пародій. У нього цікава міміка і дивовижна схожість з Джеррі Льюїсом. Він виходить винятково з метою вчинити безлад. Неспроможний, експансивний юнак. Не цікавий» (13 липня 1956 року)[19][30]

«Молодий співак-дилетант. Має помітну схожість з Джеррі Льюїсом. Працює в жанрі рок-н-ролу. Незрілий і погано вихований хлопець. Не цікавий» (7 лютого 1957 року)[19][30]

Праві лапки

1957 року Челентано познайомився з Мікі Дель Прете, який став його близьким другом на все життя. Дель Прете брав участь у багатьох творчих проєктах Адріано, у 1960-х—1970-х роках він написав тексти близько до 50-ти пісень співака, продюсував його альбоми тощо.[23] Влітку того ж року Дель Прете організував двотижневі виступи Челентано та «Rock Boys» у містах Санремо і Алассіо.[27] Музиканти виступали безкоштовно, в обмін на 2 тижні дармового відпочинку.[27] У 1957—1958 роках Челентано разом з музикантами Джорджо Ґабером, Луїджі Тенко, Енцо Янначчі, Паоло Томеллері і Джанфранко Ревербері виїхали в турне по Німеччині.

Навесні 1958 року фірма звукозапису «Music» випустила дебютні платівки співака на 45 обертів, що містили по дві-чотири пісні. Гуертлер наполіг, щоб Адріано співав тільки англійською, виконуючи кавер-версії американських пісень у стилі рок-н-ролу: «Rip It Up», «Tutti-Frutti», «Jailhouse Rock», «Blueberry Hill», «Man Smart», «I Love You Baby», «The Stroll» і «Tell Me That You Love Me».[23][31] «Rip It Up» стала першим записом Челентано, який був проданий у кількості півтори тисячі екземплярів на хвилі успіху співака на фестивалі. Через те, що наступні записи пісень, які мали успіх у репертуарі Елвіса Преслі, у виконанні Челентано не мали відчутного успіху, Гуертлер, боючись не виправдання своїх надій і передбачаючи невдачу, вирішив перевести Адріано на свій новий лейбл «Jolly» і дозволити йому записувати пісні також італійською мовою. В результаті у тому ж році лейбл «Jolly» випустив дві платівки, на «Б»-стороні яких Челентано виконав пісні італійською мовою, серед яких був відомий тоді міжнародний хіт «Buonasera Signorina» Луї Пріми й пісня «La febbre dell'hoola hop».[23] Сторона «А» платівок містила пісні англійською «Happy Days Are Here Again» і «Hoola Hop Rock». З цього моменту співак став регулярно записувати пісні італійською мовою. У співпраці з Еціо Леоні, аранжувальником, художнім керівником і відповідальним за репертуар «Jolly», Челентано почав знаходити свої перші музичні успіхи. Перші платівки Челентано 1958 року вважаються рідкісними і мають велику колекційну цінність.[32] Наприкінці 1950-х років Адріано поступово залишив роботу годинникаря і вирішив остаточно стати співаком рок-н-ролу[17][23].

1959 року вийшла платівка з піснями «Il ribelle/Nessuno crederà», що стала першим комерційно вагомим успіхом Челентано.[23] Пісня «Il ribelle» («Бунтівник») оповідала про протест підлітків проти батьків та застарілих традицій і понять.[19] Вона була першим записаним твором на музику Адріано, стала відомою на всю країну й остаточно закріпила за співаком статус одного з найпопулярніших виконавців рок-н-ролу в Італії.[33] Починаючи з випуску платівки з піснями «Teddy Girl/Desidero te» у 1959 році, розпочалась співпраця співака з поетом Лучано Береттою, яка тривала до середини 1980-х років.

13 липня 1959 року співак переміг на Адріатичному фестивалі легкої музики в Анконі з піснею «Il tuo bacio è come un rock» («Твій поцілунок як рок»), текст до неї написали П'єро Вівареллі і Лучіо Фульчі, а аранжування створив Еціо Леоні.[27] Відомий італійський музичний критик Маріо Лудзатто Фегіз писав в «Корр'єре делла Сера», що пісня «Il tuo bacio è come un rock» являє собою «шок, напругу, вибух. Ці 60 неймовірних секунд в стилі коміксу з такими словами, як „нокаут“, „шок“, „свінг“, „ринг“». Завдяки чистому випадку пісня здолала цілу купу перешкод, адже спершу вона була виключена з програми головою фестивалю Джанні Ферріо, який назвав її «квадратною». Згідно «Словника італійської пісні», Вівареллі адаптував метрику пісні, спочатку названої «Torna a Capri mon amour», щоб Челентано міг виконувати якомога більше своїх «пружинних» рухів під час її виконання. Вийшла платівка «Il tuo bacio è come un rock/I ragazzi del juke-box», яка мала великий успіх, хоча багато критиків запевняли, що Челентано набагато цікавіше дивитися, ніж слухати.[34] Платівка розійшлася накладом 300.000 копій упродовж одного тижня.[29]

«Повним ходом іде один з численних пісенних заходів нашої гідної подиву країни. Вальтер Гуертлер, який переконав непокірного Адріано взяти в ньому участь, чекає на тремтіння за завісою і передбачає вибух на сцені. Телебачення транслює шоу наживо. Адріано, який прибув у місто на своїй Alfa Romeo Giulietta з купою друзів, абсолютно спокійний. О 22:50 більше десяти мільйонів телеглядачів будуть охоплені нестримним захватом від цього молодого, невгамовного хлопця, який виконуватиме на гітарі „Il tuo bacio è come un rock“. Адріано здобуває повну перемогу на фестивалі й одержує також і друге місце. Трохи згодом з люб'язною сміливістю тріумфатора він заявляє, що коли б він міг заспівати три пісні, а не дві, то одержав би і третє місце. (...) За один тиждень пісня „Il tuo bacio è come un rock“ сягнула 300 000 копій. З міланського явища, молодий хлопець перетворився на явище національне, його обличчя ласкавої горили раптово проникло у бари й ресторани всього півострова, його ім'я стало відомим. Після цього доленосного 13 серпня Адріано одержує по п'ятсот листів щодня, з часом їх буде більше. У кінці 1959 року Федеріко Фелліні запросив його як виконавця до свого фільму „Солодке життя“» — італійський журналіст Умберто Сімонетта про участь Челентано на фестивалі в Анконі, 1959 рік[35]

1959 року, під час зйомок у двох музичних комедіях «Хлопці і музичний автомат» і «Крикуни перед судом», Челентано познайомився з відомою співачкою Міною Мадзіні, яка мала багато спільного з ним: вона так само як і Адріано вважалася «бунтарем у спідниці».[19] Челентано написав музику до пісні «Vorrei sapere perché» для Міни. Газети писали, що між Челентано і Міною існує роман — ці чутки незабаром були спростовані співаком.[19] Надалі творчість обох артистів часто пересікалась, зокрема у 1960-1970-ті роки вони часто виступали разом як ведучі на телеканалах RAI, виконуючи пісні дуетом.[19]

Челентано на телепередачі «Il Musichiere» (1959)

Після розпаду «Rock Boys» у 1959 році, Челентано деякий час для записів своїх пісень запрошував музикантів студії «Jolly». Того ж року Челентано створив новий рок-гурт «I Ribelli» для забезпечення своїх виступів і записів, назвою послужила пісня «Il Ribelle». До першого складу гурту ввійшли Джані Даль Альо (ударні), Енцо Янначчі (клавішні), Доменіко Паскуадібішельє (бас), Джино Сантерколе (гітара) і Джорджо Бенаккіо (друга гітара). Дебют гурту відбувся у середині вересня на фестивалі «Avanti» в Мілані з піснею «Teddy girl».[27] Співпраця Адріано з «I Ribelli» тривала до кінця 1960-х років, гурт, склад якого постійно змінювався, проіснував з перервами до 2000-х років.

У 1959 році Челентано виступав у телепередачах «Il Musichiere» і «Costellazione», де виконував пісню «Il tuo bacio e come un rock».[30] 22 вересня Челентано потрапив в автомобільну аварію, у якій розбив свою нову машину «Alfa Romeo Giulietta», зароблену під час перших фільмувань. Співак отримав забій грудної клітини та перелом одного ребра, лікарі йому рекомендували місяць відпочинку.[27] До чарту найкращих синглів Італії 1959/60 років потрапили такі пісні Челентано — «Il Tuo bacio è come un rock» (1 позиція), «Il Ribelle» (10 позиція), «Teddy girl» (12 позиція).[36]

Заснування «Клану Челентано»

Челентано з гітарою «Eko» (1950-ті роки)

На початку 1960-х років багато великих компаній звукозапису хотіли бачити у своїх рядах Челентано, але співак їм відмовляв.[37] 19 грудня 1961 року в Мілані Челентано створив власну студію з виробництва фільмів та звукозапису — «Clan Celentano» («Клан Челентано»). Пізніше багато виконавців, наприклад — «The Beatles», «The Rolling Stones» (щоб не залежати від продюсерів і вимог моди), пішли шляхом створення власних компаній, але на самому початку 1960-х років вчинок Челентано був сміливим і незвичайним.[38] У зв'язку з цим, в італійському шоу-бізнесі Челентано уславився першовідкривачем — «Clan Celentano» стала першою в Італії фірмою звукозапису, де виробником платівок був сам співак і актор.[39][40] Ідею створення студії Челентано запозичив у Френка Сінатри, який організував схожу команду музикантів під назвою «Rat Pack», Адріано був шанувальником цього співака. Також існує версія, що ідея створення «Clan Celentano», крім Челентано, належить приятелю співака — Ріккі Джанко (Рікардо Санна), який переживав аналогічні проблеми з компанією звукозапису «Ricordi».[19][27]

До студії увійшли близькі друзі співака й учасники гурту «I Ribelli» (Джино Сантерколе, Мілена Канту, Ріккі Джанко, Мікі Дель Прете, Лучано Беретта, Іко Черутті, Детто Маріано, Мемо Діттонго й інші). У створенні студії також була ідея незалежності Челентано від фірми «Jolly», з якою він розірвав відносини у 1962 році. «Jolly» подала до суду на співака, вимагаючи в нього компенсацію за невиконання та розрив контракту в розмірі 495 мільйонів лір, але програла процес, який тривав до 1965 року.[27][41] Після розриву відносин з Челентано фірма «Jolly» продовжила видавати платівки з записаними раніше піснями співака, чим становила конкуренцію студії «Clan Celentano».[27]

«Clan Celentano» крім випуску платівок Челентано і його друзів — займалася пошуком та записом нових імен і молодих талантів. Студія уклала контракти з такими музикантами та виконацями-початківцями, як: Доном Бакі, Лоренцо Пілат, Натале Массара, Уголіно, Кетті Лайн й іншими.[27] Також в 1965 році Челентано організував конкурс «Нові голоси», у якому переміг початківець-співак Аль Бано, в результаті його прийняли до студії.[42]

Співачка Кетті Лайн і Челентано (1969)

Усі учасники студії, що з'являлися у ній в різний час, отримували своєрідне «зелене світло» на телебачення або ринок продажу платівок тільки завдяки тому, що вони співпрацювали з «Clan Celentano».[19] У зв'язку з тим, що практично нікого з друзів співака по музичному цеху не хотіли бачити на телебаченні без нього, тільки його участь забезпечувала їм деякий успіх — Челентано, не маючи часу на турботу за іншими учасниками «Clan Celentano», у 1968 році переглянув умови роботи студії.[19] Починаючи з 1968 року, Челентано поступово змінив склад «Clan Celentano» — залишив тільки родичів та музикантів, необхідних у виробництві його власних платівок.[27] Також причинами зміни умов стали деспотична поведінка лідера студії (Челентано), проблеми з контрактами та особисті амбіції окремих артистів.[27] Якщо припинення співпраці між «Clan Celentano» та Ріккі Джанко, гуртом «I Ribelli» й іншими учасниками пройшло мирним шляхом, то розрив відносин студією з Доном Бакі закінчився тривалими судовими процесами.[27] Зміні первинній ідеї студії Джорджо Габер присвятив іронічну пісню «Жив-був „Клан“», написану у 1968 році.[27]

З роками, студія почала випускати винятково альбоми Челентано, Клаудії Морі та старшої дочки Розіти.[27] На сьогодні до студії входять видавництво, концертне агентство, студія відео- та аудіозапису, там працює понад 150 осіб.[43]

У 1962 році вийшла перша платівка Челентано під лейблом «Clan Celentano», яка містила три пісні «Stai lontana da me/Sei rimasta sola/Amami e baciami».[31]

Початок кінокар'єри. Ролі рок-зірки. Дебют режисера

Кінокар'єра Челентано тривала з 1958 по 1992 роки й налічує понад сорок фільмів[44]. Прихід Челентано в кіно не був випадковим: співак постійно шукав нові можливості для виконання своїх пісень, такі, де б він зміг залишатися самим собою.[45] У злитті комерції та мистецтва Челентано знайшов оптимальний варіант свого існування[39].

«Я зрозумів, що ставити фільми, самому грати в них і співати — найбільш органічне злиття декількох жанрів в єдине ціле. Для мене професії — актор, режисер, співак — немов три гілки одного дерева, кожна невіддільна від іншої... До того ж я хочу знайти новий простір для своїх пісень за кордоном, підвищити їх комерційну вартість. Кіно — це цікаво і економічно вигідно!» — Челентано[39]
Челентано грає на гітарі у фільмі «Хлопці і музичний автомат» (1959)

Вперше у кіно Челентано з'явився в 1958 році у початкових кадрах американського музичного фільму «Не сваріть рок» (італійська назва «Оскаженілі»), у версії призначеній для Італії, де він співав.[46] Надалі, в американських фільмах «Давай, Джонні, давай!» (1959) та «Затанцюймо твіст» (1961) і у французькій комедії «Сім смертних гріхів» (1962), у версіях призначених для прокату в Італії, також були вмонтовані кадри де співав Челентано (в титрах не вказаний).[19][47][48]

Першими справжніми кіноролями Челентано стали музичні комедії, де він грав самого себе — модного співака, висхідну зірку молодіжної пісні: «Хлопці і музичний автомат» (1959) і «Крикуни перед судом» (1960) Лучо Фульчі, «Музичний автомат кричить про любов» (1959) Мауро Морассі, «Сан-Ремо, великий виклик» (1960) і «Я цілую… ти цілуєш» (1961) П'єро Вівареллі, «Вчорашні пісні, сьогоднішні пісні, завтрашні пісні» (1962) Доменіко Паолеллі.[30][49] Досить посередні фільми: «Музичний автомат кричить про любов», «Крикуни перед судом» і «Сан-Ремо, великий виклик» — пройшли в італійському прокаті з успіхом тільки завдяки популярності Челентано.[50]

Справжньою вдачею для Челентано стала участь у драмі «Солодке життя» славетного Федеріко Фелліні 1960 року, де він зіграв епізодичну роль співака, який грав на гітарі, виконуючи пісню «Readdy Teaddy», у сцені де персонаж Аніти Екберг купався у фонтані Треві.[51] Фелліні запросив Челентано на зйомки після прочитання статті в одній з газет, де описувався виступ молодого рок-співака. На опублікованій фотографії Челентано співав стоячи на колінах.[19] Після зйомок у Фелліні пропозиції для Челентано від режисерів посипалися одна за одною.[50]

«Чернець з Монци» 1962 року, став першою роллю Челентано у режисера Серджо Корбуччі. У ньому актор виконав епізодичну роль ченця, заспівавши разом з Доном Бакі пісню «La carita».[52]

Челентано і гурт «I Ribelli», кадр з фільму «Я цілую… ти цілуєш» (1961)

У комедії «Якийсь дивний тип» 1963 року Челентано виконав дві головні ролі: самого себе і шахрая — свого двійника, який хотів зайняти його місце славетного співака. Виконуючи цю роль, Адріано використовував можливості для самореклами.[53][49] Детто Маріано створив саундтрек до фільму й випустив однойменний альбом з ним, «Uno Strano Tipo».

1964 року вийшла перша режисерська робота Челентано — комедія «Суперпограбування в Мілані», в якій знялися дружина і друзі співака з «Clan Celentano», а він виконав роль ватажка банди. Комедія являла собою пародію на гангстерські бойовики.[45]

У липні 1964 року Челентано отримав запрошення відомого режисера Джузеппе Де Сантіса знятися в італійсько-радянському фільмі «Італійці браві хлопці».[54] Пройшовши проби і підписавши всі угоди, в останню мить Челентано відмовився летіти до Москви та Києва на знімання фільму.[19] Надалі, попри великий штраф, яким його обклали, Челентано відмовився зніматися в картині.[19] Однією з причин відмови стало небажання артиста надовго розлучатися зі своєю дружиною.[54] У січні 2013 року, напередодні свого 75-річчя, Челентано розмістив у своєму інтернет-блозі раніше не опубліковане відео з кінопроб до цього фільму.[54] Окрім цього, того року артист знявся у документальному фільмі Паоло Кавари «Дурний світ».