Мамолат Олександр Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:56, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мамолат Олександр Самійлович
Мамолат Олександр Самійлович.jpg
Народився 12 вересня 1910(1910-09-12)
село Кальниболота, нині Новоархангельський район Кіровоградської області
Помер 24 жовтня 1991(1991-10-24) (81 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність лікар
Alma mater Київський медичний інститут
Галузь Фтизіатрія
Заклад Інститут фтизіатрії та пульмонології АМН України
Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика
Посада Директор Інституту фтизіатрії та пульмонології НАМН України
Звання професор
Ступінь доктор медичних наук
Відомий завдяки: Організація боротьби з туберкульозом
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції

Олександр Самійлович Мамолат (12 вересня 1910(19100912), село Кальниболота, нині Новоархангельський район Кіровоградської області — 24 жовтня 1991, Київ) — український лікар, Заслужений діяч науки України (1975), Заслужений лікар України (1969), доктор медичних наук (1965), професор (1971).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 вересня 1910 року в старовинному селі Кальниболота на Кіровоградщині, у родині народних вчителів. В 1936 році закінчив Київський медичний інститут. Учасник Великої Вітчизняної війни.

З 1949 року він — головний фтизіатр України. Саме Мамолат у 1949 році запросив на роботу в Україну Миколу Амосова, який на той час працював у Брянській обласній лікарні, для виконання резекцій легень при туберкульозі.

Завідувач кафедрою фтизіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (19591960). У 1965 році захистив докторську дисертацію «Розробка та наукове узагальнення методики і організації лікування хворих деструктивним туберкульозом».

43 роки (1936—1979) очолював Інститут фтизіатрії та пульмонології АМН України, а працював в ньому до 1991 року.

24 жовтня 1991 року Олександр Самійлович Мамолат помер, похований на Байковому цвинтарі.

Наукова та педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Автор 160 наукових праць, в тому числі 3 монографій. Науковий напрямок — епідеміологія та статистика туберкульозу, організація боротьби з туберкульозом на селі, історія фтизіатрії. Був відповідальним редактором республіканського міжвідомчого збірника «Туберкульоз». За його задумом та під його редакцією видано посібники для фтизіатрів «Туберкульоз» (1971 р.) і «Лікування туберкульозу легенів» (1973 р.). Під його керівництвом виконані 5 докторських та 15 кандидатських дисертацій.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років Олександра Мамолата обирали депутатом Київської міської ради і районної ради, був заступником голови постійно діючої комісії міської ради з охорони здоров'я, заступником голови правління всесоюзного та головою правління республіканського товариств фтизіатрів, головою Проблемної комісії «Туберкульоз», членом редакційної ради часописів «Проблемы туберкулеза» і «Врачебное дело».

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, медалями.

Джерела[ред. | ред. код]