Східний Манич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:53, 13 лютого 2016, створена Sacredwheels (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східний Манич
45°42′27″ пн. ш. 44°06′12″ сх. д. / 45.70750000002777824° пн. ш. 44.10333333336077288° сх. д. / 45.70750000002777824; 44.10333333336077288
Витік
• координати 45°42′27″ пн. ш. 44°06′12″ сх. д. / 45.70750000002777824° пн. ш. 44.10333333336077288° сх. д. / 45.70750000002777824; 44.10333333336077288
Гирло Q4429791?
• координати 45°19′24″ пн. ш. 45°44′33″ сх. д. / 45.32333333336077175° пн. ш. 45.74250000002777483° сх. д. / 45.32333333336077175; 45.74250000002777483
Країни: Росія Росія
Площа: 12 500 км² км²
Регіон Росія[1]
Довжина 141 км
Притоки: Q84634? і Kalaus River[d]
код ДВР Росії 07010000112108200000698
GeoNames 471491

Східний Манич — річка на півдні Європейської частини Російської Федерації у Кумо-Маницький улоговині. Східний Манич тече на схід, гублячись в степу не досягаючи Каспію. Витоки знаходяться в Калмикії та Ставропольському краї.

Східний Манич прямує на схід через Калмикію вздовж її межі зі Ставропольським краєм, і закінчується в Состинських озерах. Згідно з російськими географами, Східний Манич має довжину 141 км; разом з сухими водотоками у низов'ях — понад 220 км[2].

Чограйське водосховище (45°29′30″ пн. ш. 44°36′10″ сх. д. / 45.49167° пн. ш. 44.60278° сх. д. / 45.49167; 44.60278) було побудовано на річці у 1969 році. [2][3] Водосховище отримує воду з річок Терек і Кума через Терсько-Кумський канал (побудовано у 1958) і Кумо-Маницький канал (побудовано у 1965).

У минулому річка Калаус, досягаючи тальвегу Кумо-Маницької западини, розгалужувався. Русло, яке прямує від цієї точки (45°43′ пн. ш. 44°06′ сх. д. / 45.717° пн. ш. 44.100° сх. д. / 45.717; 44.100) на північ і далі на захід, до озера Манич-Гудило, ставало початком Західного Маничу; русло, яке прямує на південь і далі на схід, ставало початком Східного Маничу. Згодом у цьому місці була побудована Калауська гребля, яка перешкоджає стоку води Калаус до Східного Маничу; таким чином, Калаус став лише притокою Західного Маничу[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. а б East Manych (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
  3. Chogray Reservoir (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
  4. Базелюк Александр Анатольевич, «Антропогенное изменение гидрографической сети Кумо-Манычской впадины», автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата географических наук. Ростов-на-Дону, 2007.