Відмінності між версіями «Капніст Марія Ростиславівна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показані 130 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 9: Рядок 9:
| підпис =
| підпис =
| ім'я_при_народженні = Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко
| ім'я_при_народженні = Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко
| дата_народження = 4.4.1914(22.3)
| дата_народження = 22.3.1914
| місце_народження = [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]]
| місце_народження = [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]]
| дата_смерті = 25.10.1993
| дата_смерті = 25.10.1993
Рядок 23: Рядок 23:
| нагороди = {{Заслужений артист України|1988}}
| нагороди = {{Заслужений артист України|1988}}
}}
}}
'''Марі́я Ростисла́вівна Капні́ст''' (справжнє ім'я: ''Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко''; *{{ДН|4|4|1914|22|3}} — †[[25 жовтня]] [[1993]]) — українська [[акторка]] театру і кіно, [[заслужена артистка УРСР]] (з [[1988]]). Жертва [[сталінський терор|сталінського терору]] і в'язень [[ГУЛАГ]]у .
'''Марі́я Ростисла́вівна Капні́ст''' (справжнє ім'я: ''Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко''; *{{ДН|22|3|1914}} — †[[25 жовтня]] [[1993]])&nbsp;— радянська і українська [[акторка]] театру і кіно, [[заслужена артистка УРСР]] (з [[1988]]), [[Українська шляхта|шляхтянка]], донька [[граф]]а<ref name="АРК">[http://www.reabit.org.ua/files/store/Krym.Tom.3.pdf Капнист Ростислав Ростиславович] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2</ref>, праонука українського [[поет]]а, [[драматург]]а і громадсько-політичного діяча [[Василь Васильович Капніст|Василя Капніста]]<ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00004525%5F02 Капніст Марія Ростиславівна] // {{МУ-97}}&nbsp;— С.&nbsp;286.</ref>. Жертва [[сталінський терор|сталінського терору]] і в'язень [[ГУЛАГ]]у.


== Біографія ==
== Біографія ==
=== Дитинство ===
=== Дитинство ===
Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко народилася [[22 березня]] [[1914]] року у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] у родині [[граф]]а<ref>Капнисты // ''Модзалевский В. Л.'' Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.</ref><ref name="АРК">[http://www.reabit.org.ua/files/store/Krym.Tom.3.pdf Капнист Ростислав Ростиславович] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2</ref> [[Ростислав Ростиславович Капніст|Ростислава Ростиславовича Капніста]] ([[1875]] — [[1921]])<ref>Отдел III // Весь Петроград на 1915 год: адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград, 1915. — С. 271.</ref>, нащадка українського дворянського роду, засновники якого були вихідцями з грецького строва Занте (нині — [[Закінф]]), що належав [[Венеційська Республіка|Венеційській Республіці]]<ref name="Капніст Р.">''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9480 Капніст Ростислав Ростиславович] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.</ref>. Граф мав великі землеволодіння у [[Хорольський повіт|Хорольському повіті]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]<ref name="Капніст Р."/>. Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав [[більшовики|більшовикам]] ввозити з-за кордону примірники газети [[Искра|''«Искра»'']]<ref name="Капніст Р."/>.
Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко народилася [[22 березня]] [[1914]] року у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], в особняку на [[Англійська набережна (Санкт-Петербург)|Англійській набережній]], у родині [[граф]]а<ref>Капнисты // ''Модзалевский В. Л.'' Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.</ref><ref name="АРК"/> [[Ростислав Ростиславович Капніст|Ростислава Ростиславовича Капніста]] ([[1875]] — [[1921]])<ref>Отдел III // Весь Петроград на 1915 год: адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград, 1915. — С. 271.</ref>, нащадка українського дворянського роду, засновники якого були вихідцями з грецького строва Занте (нині — [[Закінф]]), що належав [[Венеційська Республіка|Венеційській Республіці]]<ref name="Капніст Р.">''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9480 Капніст Ростислав Ростиславович] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.</ref>. Граф мав великі землеволодіння у [[Хорольський повіт|Хорольському повіті]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]<ref name="Капніст Р."/>. Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав [[більшовики|більшовикам]] ввозити з-за кордону примірники газети [[Искра|''«Искра»'']]<ref name="Капніст Р."/>.


Прадід Маріетти — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч [[Василь Васильович Капніст]] ([[1758]]—[[1823]]). Все життя прожив у [[Велика Обухівка|Великій Обухівці]] на Полтавщині<ref name="Лисниченко">''Лисниченко Ирина.'' [https://crime.fakty.ua/81309-posetiv-franciyu-posle-20-let-stalinskih-lagerej-grafinya-kapnist-zhalovalas-quot-za-granicej-zhit-ne-mogu-tak-i-ne-privykla-vyklyuchat-za-soboj-svet-quot Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!»] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 марта. — С. 28.</ref>. Своїх селян граф відпустив на волю, а два його сини — Олексій та Семен — були [[декабрист]]ами<ref name="Лисниченко"/>.
Двоюрідний прадід Марії (рідний брат її прадіда Петра Васильовича Капніста) — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч [[Василь Васильович Капніст]] ([[1758]]—[[1823]])<ref name="Чабан">''Чабан Николай.'' [https://issuu.com/andriytropin/docs/09-07-2014-obl Мария Капнист. В огне непоколебимая] // Зоря. Область. — 2014. — 9 липня. — С. 8.</ref>. Все життя прожив у [[Велика Обухівка|Великій Обухівці]] на Полтавщині<ref name="Лисниченко">''Лисниченко Ирина.'' [https://crime.fakty.ua/81309-posetiv-franciyu-posle-20-let-stalinskih-lagerej-grafinya-kapnist-zhalovalas-quot-za-granicej-zhit-ne-mogu-tak-i-ne-privykla-vyklyuchat-za-soboj-svet-quot Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!»] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 марта. — С. 28.</ref>. Своїх селян граф відпустив на волю, а його сини — [[Капніст Олексій Васильович|Олексій]] та [[Капніст Семен Васильович|Семен]] — були [[декабрист]]ами<ref name="Лисниченко"/>.


Мати Маріетти — Анастасія Дмитрівна Байдак ([[1882]]—[[1930]]) — із роду [[кошовий отаман|кошового отамана]] [[Запорізька Січ|Запорозької Січі]] [[Іван Сірко|Івана Сірка]]<ref name="Капніст Р."/> та гетьмана [[Павло Полуботок|Павла Полуботка]]<ref name="Леонтович">''Леонтович Олена.'' [http://slovoprosvity.org/pdf/2003/Slovo-Cyan15.pdf Та, що несла людям жайворонків] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.</ref>. Знала 18 мов<ref name="Азаров">''Азаров Игорь.'' [https://lgz.ru/article/13-6547-31-03-2016/mariya-kapnist-grafinya-iz-gulaga/ Мария Капнистграфиня из ГУЛАГа] // [[Литературная газета]]. — 2016. — №13.</ref>.
Мати Марії — Анастасія Дмитрівна Байдак ([[1882]]—[[1930]]) — із роду [[кошовий отаман|кошового отамана]] [[Запорізька Січ|Запорозької Січі]] [[Іван Сірко|Івана Сірка]]<ref name="Капніст Р."/><ref name="тітонька"/><ref name="Шостак">''Шостак Надежда.'' [https://kp.ua/culture/421070-akterskyi-talant-zametyl-shaliapyn-a-beryia-soslal-v-laheria Актерский талант заметил Шаляпин, а Берия сослал в лагеря] // КП в Украине. — 2013. — 30 жовтня.</ref>, гетьмана [[Павло Полуботок|Павла Полуботка]]<ref name="Леонтович">''Леонтович Олена.'' [http://slovoprosvity.org/pdf/2003/Slovo-Cyan15.pdf Та, що несла людям жайворонків] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.</ref><ref name="тітонька"/><ref name="Шостак"/> та козацько-старшинського роду [[Дуніни-Борковські|Дуніних-Борковських]]<ref name="тітонька">''Леонтович Олена.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=3086 Моя тітонька Міра...] // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15-17.</ref>. Знала 8 мов<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=m14UEK9cGgg&ab_channel=kultura2008 Інтерв'ю доньки МаріїРадислави Капніст — для сюжету ''«Марія Капніст»'' ( на 2-й хвилині 50-й секунді)] // Телеканал «Культура». — 2010. — 19 серпня.</ref>.


Маріетта була п'ятою і останньою дитиною в сім'ї. Мала старшу сестру Єлизавету, а також трьох братів — Василя, Григорія та Андрія. До семи років жила в Санкт-Петербурзі, в сімейному особняку на [[Англійська набережна (Санкт-Петербург)|Англійській набережній]]. В гості до Капністів приходили найвідоміші городяни, серед яких був і [[Федір Шаляпін]], за деякими даними, закоханий у Анастасію Дмитрівну<ref name="Капков">[https://adview.ru/books/History_of_cinema_4/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%BE%D0%B2.%20%D0%AD%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5,%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5%20%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%20(2001).pdf Мария Капнист. Графиня рудников] // ''Капков С.В.'' Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419</ref>. Звернув увагу Шаляпін і на юну Мірочку (так Маріетту звали рідні та друзі)<ref name="Капков"/>. Давав їй
Марія була п'ятою і останньою дитиною в сім'ї. Мала старшу сестру Єлизавету, а також трьох братів — Василя, Григорія та Андрія. До семи років жила в Санкт-Петербурзі, у сімейному особняку на [[Англійська набережна (Санкт-Петербург)|Англійській набережній]]. В гості до Капністів приходили найвідоміші городяни, серед яких був і [[Федір Шаляпін]], за деякими даними, закоханий у Анастасію Дмитрівну<ref name="Капков">[https://adview.ru/books/History_of_cinema_4/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%BE%D0%B2.%20%D0%AD%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5,%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5%20%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%20(2001).pdf Мария Капнист. Графиня рудников] // ''Капков С.В.'' Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419</ref>. Звернув увагу Шаляпін і на юну Мірочку (так Маріетту звали рідні та друзі)<ref name="Капков"/>. Давав їй
уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі<ref name="Капков"/>.
уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі<ref name="Капков"/>.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Батьки Марії Капніст.jpg|border|140px]]
|[[Файл:Марія Капніст із братами та старшою сестрою.jpg|border|285px]]
|[[Файл:Марія Капніст із сестрою та братами.jpg|border|140px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Батьки Марії Капніст<br/>[[1900-ті]]-[[1910-ті]]</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Марія Капніст із братами та старшою сестрою<br/>кінець 1910-х</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Марія Капніст із братами<br/>та старшою сестрою<br/>кінець 1910-х-початок 1920-х</small></div>
|}
</center>


Після [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] родина переїхала на дачу у [[Судак]], де жила бабуся<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175.</ref>. З [[1920]] року, коли [[більшовики]] захопили [[Крим]], граф Капніст мав, як і всі [[дворяни]], ходити в місцеву управу відзначатися<ref name="Капков"/>.
Після [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] родина переїхала на дачу у [[Судак]], де жила бабуся<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175.</ref>. З [[1920]] року, коли [[більшовики]] захопили [[Крим]], граф Капніст мав, як і всі [[дворяни]], ходити в місцеву управу відзначатися<ref name="Капков"/>.


У [[1921]] році більшовики арештували і розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі [[Добровольча армія|Добровольчій армії]] та активну участь у [[повстання кримських татар 1918|повстанні кримських татар 1918 року]]<ref name="Капніст Р."/> (реабілітований [[29 червня]] [[1995]] року прокуратурою Автономної республіки Крим<ref name="АРК"/>). Маріетта про смерть батька розповіла журналістам таке:
[[13 січня]] [[1921]] року більшовики розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі [[Добровольча армія|Добровольчій армії]] та активну участь у [[повстання кримських татар 1918|повстанні кримських татар 1918 року]]<ref name="Капніст Р."/> (реабілітований [[29 червня]] [[1995]] року прокуратурою Автономної республіки Крим<ref name="АРК"/>). Перед розстрілом граф три тижні провів у підвалі судакської [[ЧК]] разом з [[Герцик Аделаїда Казимирівна|Аделаїдою Герцик]]. ''«Графу К.»'' присвячений перший з п'яти ''«Підвальних нарисів»'' Аделаїди Герцик, що має назву ''«Todesreif»'' (з німецької — ''«Готовий до смерті»'') — у ньому вона описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми<ref name="Герцик">[https://dom-gertsyk.jimdofree.com/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B5-%D0%BE%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B8/todesreif/ Todesreif] // ''Герцык Аделаида.'' Стихи Сугдейские. Подвальные очерки. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — С. 136-152. — ISBN: 978-5-93015-107-7</ref>.

Марія Капніст про смерть батька розповіла журналістам таке:


{{text2|«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли ... А тітку вбили на моїх очах. Мені було близько шести років, але я пам'ятаю обличчя тих людей. Один з них сказав іншому, вказуючи на мене: «Дивись, якими очима вона на нас дивиться. Пристрель її». Я закричала: «Ви не можете! У вас немає наказу!» Я тоді вже все знала. Три тисячі людей розстріляли за одну ніч. На горі [[Алчак]]. Ніхто не знає, що творилося в Криму. Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром — один рибалка впіймав дельфіна ...»<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-176.</ref>.
{{text2|«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли ... А тітку вбили на моїх очах. Мені було близько шести років, але я пам'ятаю обличчя тих людей. Один з них сказав іншому, вказуючи на мене: «Дивись, якими очима вона на нас дивиться. Пристрель її». Я закричала: «Ви не можете! У вас немає наказу!» Я тоді вже все знала. Три тисячі людей розстріляли за одну ніч. На горі [[Алчак]]. Ніхто не знає, що творилося в Криму. Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром — один рибалка впіймав дельфіна ...»<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-176.</ref>.
{{oq|ru|«Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли... А тетю убили на моих глазах. Мне было около шести лет, но я помню лица тех людей. Один из них сказал другому, указывая на меня: «Смотри, какими глазами она на нас смотрит. Пристрели ее». Я закричала: «Вы не можете! У вас нет приказа!» Я тогда уже все знала. Три тысячи человек расстреляли за одну ночь. На горе Алчак. Никто не знает, что творилось в Крыму. Мы голодали ужасно. Мололи виноградные косточки... спаслись дельфиньим жиром — один рыбак поймал дельфина...»».}}
{{oq|ru|«Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли... А тетю убили на моих глазах. Мне было около шести лет, но я помню лица тех людей. Один из них сказал другому, указывая на меня: «Смотри, какими глазами она на нас смотрит. Пристрели ее». Я закричала: «Вы не можете! У вас нет приказа!» Я тогда уже все знала. Три тысячи человек расстреляли за одну ночь. На горе Алчак. Никто не знает, что творилось в Крыму. Мы голодали ужасно. Мололи виноградные косточки... спаслись дельфиньим жиром — один рыбак поймал дельфина...»».}}
}}
}}

У 1921 році більшовики також зруйнували дачу-особняк Капністів<ref name="Меморіал">[http://pkk.memo.ru/letters_pdf/000034.pdf Про Григорія Ростиславовича Капніста] на сайті міжнародної правозахисної [[Меморіал (організація)|організації «Меморіал»]]</ref>. Марії, її мамі та братам вдалося уникнути арешту<ref name="Меморіал"/>. Кілька років овдовіла Анастасія Байдак викладала в Криму, щоб заробити на життя<ref name="Шостак"/>.


=== Навчання ===
=== Навчання ===
[[Файл:Марія Капніст Кінець 1920-х-1930-ті рр.jpg|міні|праворуч|150пкс|<small>Марія у [[1920-ті]]-[[1930-ті]]</small>]]
У [[1927]] році захворіла тітка у [[Київ|Києві]] — Марія переїхала до неї<ref name="Кіно 176">''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 176.</ref>. Закінчила у Києві трудову школу, але мріяла про театр<ref name="Кіно 176"/>. Вирішила повернутися до [[Ленінград]]у, де вступила до театральної студії [[Юр'єв Юрій Михайлович|Юрія Юр'єва]] при [[Александринський театр|Ленінградському драматичному театрі імені Олександра Пушкін]]а<ref name="Кіно 176"/>. Але студію закрили — тому знову повернулася до Києва, вийшла заміж (в інтерв'ю, де про це зізналася — не поточнила, за кого саме вийшла<ref name="Кіно 176"/>) і вступила на фінансовий факультет [[Харківський інститут народного господарства|Інституту народного господарства]]<ref name="Кіно 176"/>. Та вчитися на фінансиста Марії було «нудно»<ref name="Кіно 176"/> — і вона знову повернулася до Ленінграду і вступила до театрального інституту<ref name="Кіно 176"/>. У місті зустріла колишнього шанувальника своєї старшої сестри Єлизавети — інженера-електрика Георгія Холодовського, знайомого ще по Судаку. Між ними зав'язалися романтичні стосунки<ref name="Азаров">''Азаров Игорь.'' [https://lgz.ru/article/13-6547-31-03-2016/mariya-kapnist-grafinya-iz-gulaga/ Мария Капнист — графиня из ГУЛАГа] // [[Литературная газета]]. — 2016. — №13.</ref>.


У [[1934]] році, коли вбили [[Кіров Сергій Миронович|Сергія Кірова]], який дружив з родиною Капністів, знову почалася чистка неблагонадійних<ref name="Шостак"/>. Тоді ж Марія відмовила [[Берія Лаврентій Павлович|Лаврентію Берії]], який звернув на неї увагу під час змагань на стадіоні: Марія мала вражаюче волосся — коси, товщиною в руку, і ефектну пишну фігуру (важила тоді більше 90 кілограмів)<ref name="Шостак"/>. У підсумку, через дворянське походження — її виключили з театрального інституту із забороною мешкати у місті<ref name="ЕСУ">''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9478 Капніст Марія Ростиславівна] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.</ref>. Змушена повернутися до Києва. Працювала бухгалтером у Києві, пізніше — у [[Батумі]] ([[Грузія]])<ref name="ЕСУ"/>.
У [[1927]] році захворіла тітка у [[Київ|Києві]] — Маріетта переїхала до неї<ref name="Кіно 176">''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 176.</ref>. Закінчила у Києві трудову школу, але мріяла про театр<ref name="Кіно 176"/>. Вирішила повернутися до [[Ленінград]]у, де вступила до театральної студії [[Юр'єв Юрій Михайлович|Юрія Юр'єва]] при [[Александринський театр|Ленінградському драматичному театрі імені Олександра Пушкін]]а<ref name="Кіно 176"/>. Але студію закрили — тому знову повернулася до Києва, вийшла заміж (в інтерв'ю, де про це зізналася — не поточнила, за кого саме вийшла<ref name="Кіно 176"/>) і вступила на фінансовий факультет [[Харківський інститут народного господарства|Інституту народного господарства]]<ref name="Кіно 176"/>. Та вчитися на фінансиста Маріетті було нудно — і вона знову повернулася до Ленінграду і вступила до театрального інституту<ref name="Кіно 176"/>.

У Ленінграді — зустріла колишнього шанувальника своєї старшої сестри Єлизавети — інженера-електрика Георгія Холодовського, знайомого ще по Судаку. Між ними зав'язалися романтичні стосунки<ref name="Азаров"/>. Але через дворянське походження — Маріетту виключили з театрального інституту із забороною мешкати у місті<ref name="ЕСУ">''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9478 Капніст Марія Ростиславівна] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.</ref>.

Змушена повернутися до Києва. Працювала бухгалтером у Києві, пізніше — у [[Батумі]] ([[Грузія]])<ref name="ЕСУ"/>.


=== Табори ===
=== Табори ===
[[Файл:Виписка із протоколу у справі Марії Капніст.jpg|міні|праворуч|300пкс|<small>Виписка із протоколу у справі Марії Капніст<br/>1942</small>]]
У [[1937]] році — перший арешт. Але згодом Марію відпустили<ref name="Лисниченко"/>. [[27 серпня]] [[1941]] року — заарештована знову<ref name="тітонька"/>. За «антирадянську пропаганду»<ref name="ЕСУ"/>. Засудили, за статтею 58-10 частина 1 (''«пропаганда і агітація, що містять заклик до повалення радянської влади»''), до 8-ми років виправно-трудових таборів<ref name="Лисниченко"/><ref name="Факти"/>.


У [[1950]] році<ref name="Шостак"/>, у тюремній лікарні [[Степлаг]]у, в [[Казахстан]]і, де жила на поселенні і працювала у вугільних [[копальня]]х, народила доньку Радиславу (скорочено — Рада)<ref name="Факти">''Цимбал Галина.'' [https://culture.fakty.ua/55762-rada-doch-znamenitoj-aktrisy-grafini-marii-kapnist-quot-kogda-mama-otkazalas-delat-abort-ee-nachali-pytat-opuskali-v-ledyanuyu-vannu-i-izbivali-nogami-quot Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами»] // Факты. — 2005. — 21 березня.</ref><ref name="список">[https://ru.calameo.com/read/003148429e70d0a4f3875 "В огні неспалима". Марія Капніст]: Інформаційно-бібліографічний список. — К., 2012. — 8 с. </ref>. Батьком дівчинки був вільнонайманий польський інженер, [[польська шляхта|шляхтич]]<ref name="Факти"/><ref name="Костенко">''Костенко Т.'' [https://kp.ua/life/2303-s-luibovui-tvoia-baba-yaha «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 марта. — С. 5.</ref>, Ян Волконський, який любив Марію<ref name="Факти"/>.
У [[1937]] році — перший арешт. Але згодом Маріетту відпустили<ref name="Лисниченко"/>. У [[1941]] році — заарештована вдруге. За «антирадянську пропаганду»<ref name="ЕСУ"/>. Засудили за статтею 58-10 частина 1 (''«пропаганда і агітація, що містять заклик до повалення радянської влади»'') до 8-ми років виправно-трудових таборів<ref name="Лисниченко"/><ref name="Факти"/>.


Про своє народження і батька Радислава розповідала журналістам таке:
У [[1949]] році<ref name="список"/>, у тюремній лікарні [[Степлаг]]у, в [[Казахстан]]і, де жила на поселенні і працювала у вугільних [[копальня]]х, народила доньку Радиславу (скорочено — Рада)<ref name="Факти">''Цимбал Галина.'' [https://culture.fakty.ua/55762-rada-doch-znamenitoj-aktrisy-grafini-marii-kapnist-quot-kogda-mama-otkazalas-delat-abort-ee-nachali-pytat-opuskali-v-ledyanuyu-vannu-i-izbivali-nogami-quot Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами»] // Факты. — 2005. — 21 березня.</ref><ref name="список">[https://ru.calameo.com/read/003148429e70d0a4f3875 "В огні неспалима". Марія Капніст]: Інформаційно-бібліографічний список. — К., 2012. — 8 с. </ref>. Ось як Матіетта згадувала той період:


{{text2|«Якось горів степ, де працювали засуджені. Він дізнався, що там знаходиться і мама, примчав туди на коні і її, єдину з усіх, врятував. Сам дуже обгорів. І коли вони вийшли з лікарні, мама його запитала: «Чим я тобі зобов'язана?» Він сказав: «Народженням дочки». І вона пішла на цей крок, думаючи, що нічого не вийде ...»<ref name="Факти"/>.
{{text2|«Мене збиралися відправити на інший об'єкт, в інший табір. І ось я падаю з вікна другого поверху, калічу ногу, тільки б не розлучатися з донькою. Тут нова біда: сподобалося моє дитя прокурорші. Почала вмовляти: віддай, вона у мене людиною стане. А ти що їй даси? Хочеш, заплачу тобі добре? Я рішуче відмовлялася, а страх серце заморожував. Потім Раду взяли вільнонаймані, чоловік і дружина, приїжджали в табір, а жили біля пристані. Від нас на пристань брали чоловіків вантажити мішки. Я, щоб дочку побачити, одягала чоловічу робу і грузила мішки. А Раду посаджу на лавку біля вікна, щоб бачити. Ношу і на дочку дивлюся. І сила невідомо звідки бралася...»<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 177-178.</ref>.
{{oq|ru|«Как-то горела степь, где работали осужденные. Он узнал, что там находится и мама, примчался туда на коне и ее, единственную из всех, спас. Сам очень обгорел. И когда они вышли из больницы, мама его спросила: «Чем я тебе обязана?» Он сказал: «Рождением дочери». И она пошла на этот шаг, думая, что ничего не получится…».}}
{{oq|ru|«Меня собирались отправить на другой объект, в другой лагерь. И вот я падаю из окна второго этажа, калечу ногу, только бы не разлучаться с дочкой. Тут новая беда: приглянулось мое дитя прокурорше. Начала обхаживать: отдай, она у меня человеком станет. А ты что ей дашь? Хочешь, заплачу тебе хорошо? Я решительно отказывалась, а страх сердце леденил. Потом Раду взяли вольнонаемные, муж и жена, приезжали в лагерь, а жили возле пристани. От нас на пристань брали мужчин грузить мешки. Я, чтобы дочку повидать, одевала мужскую робу и грузила мешки. А Раду посажу на лавку у окна, чтобы видеть. Ношу и на дочку гляжу. И сила неизвестно откуда бралась...».}}
}}
}}


Батьком дівчинки був вільнонайманий польський інженер, [[польська шляхта|шляхтич]]<ref name="Факти"/><ref name="Костенко">''Костенко Т.'' [https://kp.ua/life/2303-s-luibovui-tvoia-baba-yaha «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 марта. — С. 5.</ref>, Ян Волконський, який любив Маріетту<ref name="Факти"/>. Він пропонував їй заміжжя, але Маріетта відмовилася. За даними доньки — через те, що не могла забути Георгія Холодовського, який всі табірні роки підтримував її посилками<ref name="Факти"/>. Надсилав переважно сухарі, сухофрукти та цибулю, що рятували від голоду і [[цинга|цинги]]<ref name="Капков"/>. Коли Раді виповнилося три роки, Яна Волконського розстріляли<ref name="Костенко"/>.
Ян Волконський пропонував Марії заміжжя, але вона відмовилася<ref name="Факти"/>. За даними доньки — через те, що не могла забути Георгія Холодовського, який всі табірні роки підтримував її посилками<ref name="Факти"/>. Надсилав переважно сухарі, сухофрукти та цибулю, що рятували від голоду і [[цинга|цинги]]<ref name="Капков"/>. Коли Раді виповнилося три роки, Яна Волконського розстріляли<ref name="Костенко"/>.

Ось як Марія Капніст згадувала той період:

{{text2|«Мене збиралися відправити на інший об'єкт, в інший табір. І ось я падаю з вікна другого поверху, калічу ногу, тільки б не розлучатися з донькою. Тут нова біда: сподобалося моє дитя прокурорші. Почала вмовляти: віддай, вона у мене людиною стане. А ти що їй даси? Хочеш, заплачу тобі добре? Я рішуче відмовлялася, а страх серце заморожував... Потім Раду взяли вільнонаймані, чоловік і дружина, приїжджали в табір, а жили біля пристані. Від нас на пристань брали чоловіків вантажити мішки. Я, щоб дочку побачити, одягала чоловічу робу і грузила мішки. А Раду посаджу на лавку біля вікна, щоб бачити. Ношу і на дочку дивлюся. І сила невідомо звідки бралася...»<ref>''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 177-178.</ref>.
{{oq|ru|«Меня собирались отправить на другой объект, в другой лагерь. И вот я падаю из окна второго этажа, калечу ногу, только бы не разлучаться с дочкой. Тут новая беда: приглянулось мое дитя прокурорше. Начала обхаживать: отдай, она у меня человеком станет. А ты что ей дашь? Хочешь, заплачу тебе хорошо? Я решительно отказывалась, а страх сердце леденил... Потом Раду взяли вольнонаемные, муж и жена, приезжали в лагерь, а жили возле пристани. От нас на пристань брали мужчин грузить мешки. Я, чтобы дочку повидать, одевала мужскую робу и грузила мешки. А Раду посажу на лавку у окна, чтобы видеть. Ношу и на дочку гляжу. И сила неизвестно откуда бралась...».}}
}}


[[27 серпня]] 1949 року — звільнена зі Степлагу і направлена на поселення в [[село Казачинське]] [[Красноярський край|Красноярського краю]]<ref name="список"/>.
[[27 серпня]] 1949 року — звільнена зі Степлагу і направлена на поселення в [[село Казачинське]] [[Красноярський край|Красноярського краю]]<ref name="список"/>.


Вдруге засуджена — у грудні [[1951]] року. Десять років таборів<ref name="список"/> отримала за те, що заступилася за доньку: побачила, як її мучить вихователька в табірному дитячому садку<ref name="Азаров"/>, і накинулася на жінку з кулаками<ref name="Факти"/>. Вихователька, яка виявилася [[коханка|коханкою]] [[КДБ|кадебіста]], потім довго лежала в лікарні<ref name="Факти"/>.
Вдруге засуджена — у грудні [[1951]] року. Десять років таборів<ref name="список"/> отримала за те, що заступилася за доньку: побачила, як її мучить вихователька в дитячому садку<ref name="Азаров"/>, і накинулася на жінку з кулаками<ref name="Факти"/>. Вихователька, яка виявилася [[коханка|коханкою]] [[КДБ|кадебіста]], потім довго лежала в лікарні<ref name="Факти"/>.


Доньку відібрали і відправили до [[дитбудинок|дитбудинку]]<ref name="Факти"/>. Дівчинку знайшла табірна подруга Маріетти Капніст — Валентина Базавлук. Між жінками була домовленість: хто раніше вийде на свободу, той і знайде Раду<ref name="Факти"/>. Після довгих пошуків Валентина Базавлук знайшла дівчинку в Єсаулівському дитбудинку під [[Красноярськ]]ом і домоглася її переведення в дитбудинок у Харкові, де сама жила<ref name="Факти"/>. Жінка відвідувала Раду щодня, а на вихідні — забирала до себе<ref name="Факти"/>.
Доньку відібрали і відправили до [[дитбудинок|дитбудинку]]<ref name="Факти"/>. Якого саме матері не повідомили<ref name="Факти"/>. Дівчинку розшукала табірна подруга Марії Капніст Валентина Базавлук<ref name="Факти"/>, яка вже відбула свій термін і саме мала вийти на волю. Вона знайшла Раду в Єсаулівському дитбудинку під [[Красноярськ]]ом і домоглася її переведення в дитбудинок у Харкові, де сама жила<ref name="Факти"/>. Валентина Базавлук відвідувала Раду щодня, а на вихідні — забирала до себе<ref name="Факти"/>.


Також Валентина Базавлук поїхала до [[Москва|Москви]], де змогла потрапити на прийом до [[Мікоян Анастас Іванович|Анастаса Мікояна]]<ref name="Факти"/>. Серед іншого, поскаржилася йому на незаконне ув'язнення своєї подруги Маріетти. Мікоян почав з'ясовуючи, чому Капніст стільки років знаходиться в таборах<ref name="Факти"/>. Завдяки його втручанню її звільнили раніше — [[10 лютого]] [[1956]] року<ref name="список"/> (у таборі вона мала бути до [[1963]] року)<ref name="Факти"/>.
Також подруга Марії поїхала до [[Москва|Москви]], де змогла потрапити на прийом до [[Мікоян Анастас Іванович|Анастаса Мікояна]]<ref name="Факти"/>. Серед іншого, поскаржилася йому на незаконне ув'язнення Капніст. Мікоян почав з'ясовуючи, чому Марія стільки років знаходиться в таборах<ref name="Факти"/>. Завдяки його втручанню її звільнили раніше — [[10 лютого]] [[1956]] року<ref name="список"/>, з [[Ангарлаг]]у [[Іркутська область|Іркутської області]]<ref name="тітонька"/> (у таборі вона мала бути до [[1963]] року)<ref name="Факти"/>.

Після звільнення — Марія поїхала до Москви<ref name="Кіно 179">''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 179.</ref>. На вокзалі її зустрічав Георгій Холодовський<ref name="Капков"/>. Дуже постарілу жінку — спочатку не впізнав<ref name="Азаров"/><ref name="Капков"/>. Ця зустріч шокувала Марію<ref name="Азаров"/><ref name="Капков"/>. Ось як вона описувала її журналістам:

{{text2|«На волю пощастило їхати пасажирським поїздом. Зайшла в туалетну кімнату привести себе до ладу. Вмиваюся, а з дзеркала дивиться на мене незнайома бабуся з короткою стрижкою, зі зморщеним, опалим обличчям. Злякалася і вискочила в коридор, там офіцер у вікна, запитує: «Що з вами?» Я показую на туалет — там якась стара. Він відкриває двері — нікого. І тут я зрозуміла: бабуся — це я. Від такого страшного відкриття підкосилися ноги ... І ось московський вокзал. Іду і думаю, як зустріне мене мій друг, що скажемо один одному через стільки років. Він не впізнав мене ... Я підійшла ближче і ледь чутно сказала: «Юл, Юл». Як колись в дитинстві, коли грали в піжмурки. Страшні конвульсії пробігли його помертвілим обличчям. Кинувся до мене, я його відштовхнула і побігла — мені було все одно: під потяг або ще куди. Друг наздогнав мене»<ref name="Кіно 179"/>.
{{oq|ru|«На волю посчастливилось ехать пассажирским поездом. Зашла в туалетную комнату привести себя в порядок. Умываюсь, а из зеркала смотрит на меня незнакомая бабуся с короткой стрижкой, со сморщенным, опавшим лицом. Испугалась и выскочила в коридор, там офицер у окна, спрашивает: «Что с вами?» Я показываю на туалет — там какая-то старуха. Он открывает двери — никого. И тут я поняла: бабуся — это я. От такого страшного открытия подкосились ноги... И вот московский вокзал. Иду и думаю, как встретит меня мой друг, что скажем друг другу через столько лет. Он не узнал меня... Я подошла ближе и чуть слышно сказала: «Юл, Юл». Как когда-то в детстве, когда играли в жмурки. Страшные конвульсии пробежали по его помертвевшему лицу. Кинулся ко мне, я его оттолкнула и побежала — мне было все равно: под поезд или еще куда. Друг догнал меня».}}
}}

З Холодовським потім дружили все життя, їздили один до одного в гості<ref name="Капков"/>. Він кілька разів пропонував одружитися, але Марія не давала згоди<ref name="Капков"/>.


=== Реабілітація ===
=== Реабілітація ===
[[Файл:Марія Капніст у фільмі Таврія.jpg|міні|праворуч|250пкс|<small>Марія Капніст у ролі ігумені у фільмі ''«Таврія»''<br/>1959</small>]]
У тому ж 1956 році — поїхала до Києва. Оселилася у своєї подруги з 1930-х років Анни Пильняк на [[Деміївка|Деміївці]] (тоді — Сталінці) в приватному будинку<ref name="тітонька"/>. Працювала [[масаж]]исткою<ref name="Факти"/>, почала зніматися у [[кіно]] (перша роль-епізод — у фільмі [[1956]] року ''«Одна ніч»'' режисерів [[Руф Максим Абрамович|Максима Руфа]] та [[Музиль Олександр Олександрович|Олександра Музиля]]). За порадою знайомих — потрапила на прийом до письменника і академіка [[Бажан Микола Платонович|Миколи Бажана]], якому розказала про свої поневіряння<ref name="Лисниченко"/>. За його сприяння [[Спілка письменників УРСР]] оформила Марію Капніст опікуном дружини одного з письменників, яка жила на [[Гоголівська вулиця (Київ)|Гоголівській вулиці]] в одноповерховому будинку «з примітивними зручностями»<ref name="Лисниченко"/>.


У [[1958]] році — реабілітована<ref name="ЕСУ"/>. Постановою [[Верховний суд РРФСР|Верховного суду РРФСР]] вирок і всі
У [[1958]] році — реабілітована<ref name="ЕСУ"/>. Постановою [[Верховний суд РРФСР|Верховного суду РРФСР]] вирок і всі
наступні рішення у справі Капніст були скасовані і справу щодо неї припинено за відсутністю складу злочину<ref name="Капков"/>.
наступні рішення у справі Капніст були скасовані і справу щодо неї припинено за відсутністю складу злочину<ref name="Капков"/>.


З [[1960]] року — штатна актриса Театру кіноактора [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Кіностудії імені Олександра Довженка]]<ref name="список"/>. Їй діставалися переважно невеликі ролі та епізоди<ref name="список"/>.
Після реабілітації — поїхала до Москви<ref name="Капков"/>. На вокзалі її зустрічав Георгій Холодовський<ref name="Капков"/>. Дуже постарівшу жінку — впізнав не відразу<ref name="Азаров"/><ref name="Капков"/>. Ця зустріч шокувала Маріетту<ref name="Азаров"/><ref name="Капков"/>. Згодом — вона поїхала до Києва. З Холодовським дружила все життя, вони їздили один до одного в гості<ref name="Капков"/>. За деякими даними, він кілька разів пропонував одружитися, але Маріетта не могла забути зустрічі на вокзалі і не хотіла робити Георгія нещасним, тому — не давала згоди<ref name="Капков"/>.


Забрати доньку з харківського дитбудинку не змогла, оскільки їй видали довідку про те, що вона не може виховувати дитину — через порушення нервової системи<ref name="Факти"/>. Також не мала постійної зарплатні і впорядкованого режиму життя — постійно їздила у відрядження на зйомки<ref name="Факти"/>. Врешті — Раду удочерила Валентина Базавлук<ref name="Факти"/>.
У Києві жити спочатку не мала де: ночувала на вокзалах, в скверах, телефонних будках<ref name="Факти"/>. Працювала [[масаж]]исткою та [[двірник]]ом<ref name="Факти"/>. За порадою знайомих — потрапила на прийом до письменника і академіка [[Бажан Микола Платонович|Миколи Бажана]], якому розказала про свої поневіряння<ref name="Лисниченко"/>. За його сприяння [[Спілка письменників УРСР]] оформила Маріетту Капніст опікуном дружини одного з письменників, яка жила на [[Гоголівська вулиця (Київ)|Гоголівській вулиці]] в одноповерховому будинку «з примітивними зручностями»<ref name="Лисниченко"/>.


Про свої перші зустрічі з мамою Рада згадувала так:
Згодом — почала зніматися у [[кіно]]. З [[1960]] року — штатна актриса Театру кіноактора [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Кіностудії імені Олександра Довженка]]<ref name="список"/>. Їй діставалися переважно невеликі ролі та епізоди<ref name="список"/>.


{{text2|«Зі мною поруч багато років була Валентина Іванівна, я любила її. І коли мені сказали: «Приїхала твоя мама», я злякалася. А раптом вона мене забере? Та й в дитбудинку всі торочили: «Не та мати, яка народила, а та, яка виховала». У мене, дитини, просто зафіксувалося, що мама мене кинула, і я її карала своєю дитячою неусвідомленою жорстокістю. Кожен раз, коли мама приїжджала в дитбудинок, я ховалася від неї, і всі мене шукали. Перший раз мене силою притягли до матері. Вона до мене кинулася і почала обіймати, цілувати: «Радочка, миленька, дорога». Це було ридання всього тіла. А мене це дико дратувало, і я думала: «Коли ж ці тортури закінчаться!»»<ref name="Факти"/>.
Забрати доньку з дитбудинку не змогла, оскільки їй видали довідку про те, що вона не може виховувати дитину — через порушення нервової системи<ref name="Факти"/>. Також не мала постійної зарплатні і впорядкованого режиму життя — постійно їздила у відрядження на зйомки<ref name="Факти"/>. Врешті — Раду удочерила Валентина Базавлук<ref name="Факти"/>.
{{oq|ru|«Со мной рядом много лет была Валентина Ивановна, я любила ее. И когда мне сказали: «Приехала твоя мама», я испугалась. А вдруг она меня заберет? Да и в детдоме все твердили: «Не та мать, которая родила, а та, которая воспитала». У меня, ребенка, просто зафиксировалось, что мама меня бросила, и я ее наказывала своей детской неосознанной жестокостью. Каждый раз, когда мама приезжала в детдом, я пряталась от нее, и все меня искали. Первый раз меня силой притащили к матери. Она ко мне бросилась и стала обнимать, целовать: «Радочка, миленькая, дорогая». Это было рыдание всего тела. А меня это дико раздражало, и я думала: «Когда же эта пытка закончится!»».}}
}}


Відносини матері і доньки були непростими і налагодились, тільки коли Радислава стала підлітком<ref name="Факти"/>.
Відносини матері і доньки налагодились, тільки коли Радислава стала підлітком<ref name="Факти"/>.


Членкиня [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]] (з [[1980]]). [[Заслужена артистка УРСР]] ([[1988]]).
Членкиня [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]] (з [[1980]]). [[Заслужена артистка УРСР]] ([[1988]]).
Рядок 95: Рядок 130:
}}
}}


За словами Радислави, Марія Капніст була віруючою людиною і ніколи не розлучалася з фамільною іконкою [[Козельщинська чудотворна ікона Божої Матері|Козельщанської Божої Матері]], завжди давала [[милостиня|милостиню]]<ref name="Шостак"/>. Також, навіть у 70 років, мала дівочу фігуру, легко робила ''«берізку»'', гарно плавала і займалася [[йога|йогою]]<ref name="Шостак"/>.
На початку жовтня [[1993]] року потрапила в ДТП — у Києві, на [[Проспект Перемоги (Київ)|проспекті Перемоги]], її збила машина. Лікування травм ускладнилося [[Набряк легень|набряком легень]]. Померла [[25 жовтня]] 1993 року в [[Олександрівська клінічна лікарня|Київській Олександрівській лікарні]]. Похована у селі [[Велика Обухівка]], на Полтавщині<ref name="ЕСУ"/>, на родинному цвинтарі [[Капністи|Капністів]].

=== Смерть ===

Після таборів — ніколи не користувалася [[метро]] та підземними переходами — вони нагадували їй шахти [[Казахстан]]у<ref name="Литвиненко">''Литвиненко Таїсія.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=5359 «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст)] // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.</ref>

[[25 жовтня]] [[1993]] року Марія Капніст потрапила в [[ДТП]] — у Києві, на [[Проспект Перемоги (Київ)|проспекті Перемоги]], її збила машина. Лікарі врятувати її не змогли — Марія Капіст померла в [[Олександрівська клінічна лікарня|Олександрівській лікарні]].

Останні хвилини життя мами Радислава Капніст згадувала так:

{{text2|«В останні хвилини життя їй було особливо важко. Її везли в реанімацію. І вона змусила раптом мене нахилитися. «Мамочка, — питаю, — що таке?» «Неси по життю рід Капністів. Якщо не ти, то хто? — сказала вона пошепки. — Дай мені слово». Так вона взяла з мене обіцянку займатися Капністами»<ref name="Чабан"/>.
{{oq|ru|«В последние минуты жизни ей было особенно трудно. Её везли в реанимацию. И она заставила вдруг меня наклониться. «Мамочка, — спрашиваю, — что такое?» «Неси по жизни род Капнистов. Если не ты, то кто? — сказала она шепотом. — Дай мне слово». Так она взяла с меня обещание заниматься Капнистами».}}
}}

Похована Марія Капніст у родовому селі [[Велика Обухівка]], на Полтавщині<ref name="ЕСУ"/>, на родинному цвинтарі [[Капністи|Капністів]], поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом<ref name="список"/>.


== Родина ==
== Родина ==
Мала старшу сестру Єлизавету та трьох братів — Василя, Григорія та Андрія. Єлизавета померла у 1921 році від розриву серця<ref name="Азаров"/>. За даними ''«[[Літературна газета|Літературної газети]]»'', один з братівпотонув (якийне поточнюється), ще одинзгинув у таборах<ref name="Азаров"/>. Вижив лише Андрій, який змінив графське прізвище на Копніст<ref name="Азаров"/>.
Мала старшу сестру Єлизавету ([[1904]]-[[1921]]) та трьох братів — Василя ([[1907]]<ref name="Меморіал"/>-[[1926]]), Григорія ([[1908]]-[[1976]]<ref name="Меморіал"/>) та Андрія ([[1910]]-[[1989]]). Єлизавета померла у [[1921]] році, через два дні після розстрілу батька, від ''«нервового раптового паралічу»''<ref name="Герцик"/>. Василь, за даними ''«[[Літературна газета|Літературної газети]]»'', потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст<ref name="Азаров"/>. Григорійз [[1922]] року працював чорноробом по [[радгосп]]ам і в [[лісництво|лісництвах]], з [[1925]], після закінчення школи,рахівником в екскурсійному бюро, з осенів дорожньому відділі комунального господарства в [[Москва|Москві]]<ref name="Меморіал"/>. Потім техніком-[[топограф]]ом в бюро [[Волгострой|''«Волгостроя»'']]<ref name="Меморіал"/>. [[26 квітня]] [[1930]] — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в [[Східносибірський край]]<ref name="Меморіал"/>. Пізніше — звільнений, працював топографом<ref name="Меморіал"/>. Помер у [[Ярославль|Ярославлі]] у [[1976]] році<ref name="Меморіал"/>.


Мала доньку Радиславу, що народилася у 1949 році<ref name="список"/>. Ім'я дівчинці дала на честь героїні оповідання [[Максим Горький|Максима Горького]] [[Макар Чудра|''«Макар Чудра»'']]<ref name="Факти"/>. Радислава Капніст закінчила [[Харківський політехнічний інститут]] і працювала на [[Харківський авіаційний завод|Харківському авіаційному заводі]] інженером-технологом<ref name="Факти"/>.
У [[1950]] році<ref name="Шостак"/> Марія народила доньку Радиславу. Ім'я дівчинці дала на честь героїні оповідання [[Максим Горький|Максима Горького]] [[Макар Чудра|''«Макар Чудра»'']]<ref name="Факти"/>. Радислава закінчила [[Харківський політехнічний інститут]], працювала на [[Харківський авіаційний завод|Харківському авіаційному заводі]] інженером-технологом<ref name="Факти"/>. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста<ref name="Факти"/>. Та двох онуків — Ярослава Ростиславовича та Ростислава Ростиславовича (народився [[22 березня]] [[1996]] року)<ref name="Факти"/>.


Онуки — Ростислав та Георгій Капніст<ref name="Факти"/>. Праонуки — Ярослав Ростиславович та Ростислав Ростиславович (народився [[22 березня]] [[1996]] року)<ref name="Факти"/>. Ось що у [[2005]] Радислава Капніст розповіла про них журналістам:
Ось що у [[2005]] році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:


{{text2|«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»<ref name="Факти"/>.
{{text2|«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»<ref name="Факти"/>.
Рядок 110: Рядок 159:
== Вшанування пам'яті ==
== Вшанування пам'яті ==
[[Файл:Stamp of Ukraine s1370.jpg|міні|[[Поштова марка]] України, випущена до сторіччя від дня народження Марії Капніст, 2014]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s1370.jpg|міні|[[Поштова марка]] України, випущена до сторіччя від дня народження Марії Капніст, 2014]]
* Маріетті Капніст присвячено телестрічку [[Василенко Віктор Леонідович|Віктора Василенка]] ''«Марія Капніст. Три свята»'' ([[1989]])<ref>{{YouTube|6a4CLoNc_Lg|Марія Капніст Три Свята}}</ref>.
* Марії Капніст присвячено телестрічку [[Василенко Віктор Леонідович|Віктора Василенка]] ''«Марія Капніст. Три свята»'' ([[1989]])<ref>{{YouTube|6a4CLoNc_Lg|Марія Капніст Три Свята}}</ref>.
* Маріетті Капніст присвячено документальний фільм ''«Горда сльоза»'' українського режисера [[Сергій Дарійчук|Сергія Дарійчука]] ([[2009]])<ref>[http://mail.molodist.com/Program_catalogue2009/87 Панорама українського кіно 2008—2009]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{YouTube|I1IIe6dvti0|Фільм «Горда сльоза»}}</ref>.
* Марії Капніст присвячено документальний фільм ''«Горда сльоза»'' українського режисера [[Сергій Дарійчук|Сергія Дарійчука]] ([[2009]])<ref>[http://mail.molodist.com/Program_catalogue2009/87 Панорама українського кіно 2008—2009]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{YouTube|I1IIe6dvti0|Фільм «Горда сльоза»}}</ref>.
* [[16 травня]] [[2014]] року [[Укрпошта]] ввела в обіг поштову марку №&nbsp;1370 ''«Марія Капніст. 1914—1993. 100 років від дня народження»''<ref>{{cite web |url=http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/F53312E8A8E773BAC2257C6600343EDA |назва=Випуски поштових марок (2014 р.) |автор= |дата= |веб-сайт=http://www.ukrposhta.com/ |видавець=УДППЗ «Укрпошта» |дата-доступу=6 жовтня 2014}}</ref>.
* [[16 травня]] [[2014]] року [[Укрпошта]] ввела в обіг поштову марку №&nbsp;1370 ''«Марія Капніст. 1914—1993. 100 років від дня народження»''<ref>{{cite web |url=http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/F53312E8A8E773BAC2257C6600343EDA |назва=Випуски поштових марок (2014 р.) |автор= |дата= |веб-сайт=http://www.ukrposhta.com/ |видавець=УДППЗ «Укрпошта» |дата-доступу=6 жовтня 2014}}</ref>.
* [[13 вересня]] 2014 року на будинку №&nbsp;13 на [[Вулиця Митрополита Василя Липківського|вулиці Василя Липківського]] 27/5, до століття від дня народження Маріетти Капніст, урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену акторці<ref>{{cite web |url=http://i-pro.kiev.ua/content/u-kiyevi-vidkriyut-memorialnu-doshku-aktortsi-mariyi-kapnist |назва=У Києві відкриють меморіальну дошку акторці Марії Капніст |автор= |дата=11.09.2014 |веб-сайт=http://i-pro.kiev.ua/ |видавець=Інформаційна аґенція культурних індустрій ПРО |дата-доступу=4 жовтня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141009154306/http://i-pro.kiev.ua/content/u-kiyevi-vidkriyut-memorialnu-doshku-aktortsi-mariyi-kapnist |archivedate=09.10.2014 |deadurl=yes }}</ref>.
* [[13 вересня]] 2014 року на будинку №&nbsp;13 на [[Вулиця Митрополита Василя Липківського|вулиці Василя Липківського]] 27/5, до століття від дня народження Марії Капніст, урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену акторці<ref>{{cite web |url=http://i-pro.kiev.ua/content/u-kiyevi-vidkriyut-memorialnu-doshku-aktortsi-mariyi-kapnist |назва=У Києві відкриють меморіальну дошку акторці Марії Капніст |автор= |дата=11.09.2014 |веб-сайт=http://i-pro.kiev.ua/ |видавець=Інформаційна аґенція культурних індустрій ПРО |дата-доступу=4 жовтня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141009154306/http://i-pro.kiev.ua/content/u-kiyevi-vidkriyut-memorialnu-doshku-aktortsi-mariyi-kapnist |archivedate=09.10.2014 |deadurl=yes }}</ref>.
* [[15 листопада]] [[2018]] року депутати [[Київська міська рада|Київської міської ради]] перейменували вулицю Желябова (названу на честь російського революціонера-народника [[Желябов Андрій Іванович|Андрія Желябова]]) на вулицю Марії Капніст{{ркмр2|6068}}.
* [[15 листопада]] [[2018]] року депутати [[Київська міська рада|Київської міської ради]] перейменували вулицю Желябова (названу на честь російського революціонера-народника [[Желябов Андрій Іванович|Андрія Желябова]]) на вулицю Марії Капніст{{ркмр2|6068}}.


Рядок 329: Рядок 378:
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00004525%5F02 Капніст Марія Ростиславівна] // {{МУ-97}}&nbsp;— С.&nbsp;286.
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00004525%5F02 Капніст Марія Ростиславівна] // {{МУ-97}}&nbsp;— С.&nbsp;286.
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00004309%5F02 Капніст Марія Ростиславівна] // Митці України: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ: "Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана", 1992. — С. 287.
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00004309%5F02 Капніст Марія Ростиславівна] // Митці України: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ: "Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана", 1992. — С. 287.
* Капніст Марія Ростиславівна // Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ: Мистецтво, 1985. — С. 68—69.
* ''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-179.
* ''Капнист М. Р.'' [https://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5639 В огне непоколебимы] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-179.
* Капніст Марія // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 607.
* [http://slovopedia.org.ua/29/53402/12533.html Капніст Марія] // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 607.
* ''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9478 Капніст Марія Ростиславівна] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
* ''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9478 Капніст Марія Ростиславівна] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
* ''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9480 Капніст Ростислав Ростиславович] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
* ''Капніст Р. О., Іваницький О. О.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9480 Капніст Ростислав Ростиславович] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
* [http://www.reabit.org.ua/files/store/Krym.Tom.3.pdf Капнист Ростислав Ростиславович] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2
* [http://www.reabit.org.ua/files/store/Krym.Tom.3.pdf Капнист Ростислав Ростиславович] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2
* ''Костенко Т.'' [https://kp.ua/life/2303-s-luibovui-tvoia-baba-yaha «С любовью, твоя баба Яна»: так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 березня. — С. 5.
* Капнисты // ''Модзалевский В. Л.'' Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
* ''Костенко Т.'' [https://kp.ua/life/2303-s-luibovui-tvoia-baba-yaha «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 марта. — С. 5.
* ''Кучерявий О.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=5682 Останні інтерв’ю й остання роль матері Марії] // Українська культура. — 1994. — № 9/10. — С. 19-20.
* ''Кучерявий О.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=5682 Останні інтерв’ю й остання роль матері Марії] // Українська культура. — 1994. — № 9/10. — С. 19-20.
* ''Леонтович Олена.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=3086 Моя тітонька Міра...] // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15-17.
* ''Леонтович Олена.'' [http://slovoprosvity.org/pdf/2003/Slovo-Cyan15.pdf Та, що несла людям жайворонків] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.
* ''Леонтович Олена.'' [http://slovoprosvity.org/pdf/2003/Slovo-Cyan15.pdf Та, що несла людям жайворонків] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.
* ''Лисниченко Ирина.'' Когда на вечере в доме кино объявили, что Мария Капнист умерла, у ее знакомой прямо в зале… треснуло серебряное колечко, однажды приглянувшееся знаменитой актрисе: ровно 10 лет назад, 25 октября 1993 года, ушла из жизни Мария Капнист, игравшая графиню в «Бронзовой птице» и колдунью Наину в Руслане и Людмиле» // Факты и комментарии. — 2003. — 25 окт. — С. 6.
* ''Лисниченко Ирина.'' [https://crime.fakty.ua/73996-kogda-na-vechere-v-dome-kino-obyavili-chto-mariya-kapnist-umerla-u-ee-znakomoj-pryamo-v-zale-tresnulo-serebryanoe-kolechko-odnazhdy-priglyanuvsheesya-znamenitoj-aktrise Когда на вечере в доме кино объявили, что Мария Капнист умерла, у ее знакомой прямо в зале… треснуло серебряное колечко, однажды приглянувшееся знаменитой актрисе: ровно 10 лет назад, 25 октября 1993 года, ушла из жизни Мария Капнист, игравшая графиню в «Бронзовой птице» и колдунью Наину в «Руслане и Людмиле»] // Факты и комментарии. — 2003. — 25 жовтня. — С. 6.
* ''Лисниченко Ирина.'' [https://crime.fakty.ua/81309-posetiv-franciyu-posle-20-let-stalinskih-lagerej-grafinya-kapnist-zhalovalas-quot-za-granicej-zhit-ne-mogu-tak-i-ne-privykla-vyklyuchat-za-soboj-svet-quot Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!»] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 марта. — С. 28.
* ''Лисниченко Ирина.'' [https://crime.fakty.ua/81309-posetiv-franciyu-posle-20-let-stalinskih-lagerej-grafinya-kapnist-zhalovalas-quot-za-granicej-zhit-ne-mogu-tak-i-ne-privykla-vyklyuchat-za-soboj-svet-quot Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!»] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 березня. — С. 28.
* ''Литвиненко Таїсія.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=5359 «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст)] // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.
* Марія із роду Капністів // ''Убийвовк Л.'' Жінки незвичайної долі. — Полтава: Форміка, 2007. — С. 72-85.
* [https://adview.ru/books/History_of_cinema_4/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%BE%D0%B2.%20%D0%AD%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5,%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5%20%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%20(2001).pdf Мария Капнист. Графиня рудников] // ''Капков С.В.'' Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419
* [https://adview.ru/books/History_of_cinema_4/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%BE%D0%B2.%20%D0%AD%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5,%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B5%20%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%20(2001).pdf Мария Капнист. Графиня рудников] // ''Капков С.В.'' Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419
* [https://www.youtube.com/watch?v=N-6jjCxxx6Y&ab_channel=GalaLytovchenko Про долю актриси Марії Капніст] (За участи Раїси Недашківської) // Територія кіно. Авторська програма Сергія Тримбача (телеканал «Культура»). — 2017. — з 08.37 по 18.45.
* [https://www.youtube.com/watch?v=N-6jjCxxx6Y&ab_channel=GalaLytovchenko Про долю актриси Марії Капніст] (За участи Раїси Недашківської) // Територія кіно. Авторська програма Сергія Тримбача (телеканал «Культура»). — 2017. — з 08.37 по 18.45.
* ''Самолевская Ольга.'' [https://day.kyiv.ua/ru/article/kultura/glavnaya-rol-marii-kapnist Главная роль Марии Капнист] // День. — 2014. — 23 грудня.
* ''Рясний А.'' Графиня, актриса, каторжанка … // Село полтавське. — 1995. — 30 берез. — С. 4.
* ''Скалій Р.'' [https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=4255 Мозаїка спогадів про Марію Капніст] // Кіно-Театр. — 2007. — № 5. — С. 25-28.
* ''Рясний А.'' Сторінки незвичайної долі // Зоря Полтавщини. — 1995. — 6 черв. — С. 4.
* ''Топачевський А.'' [http://slovoprosvity.org/pdf/2009/slovo-30.pdf Мистецьке коло козацького роду] // Слово «Просвіти». — 2009. — №30 (30 липня — 5 серпня). — С. 10.
* ''Цимбал Г''. «Не смейтесь над старостью человека, чьей молодости вы не видели» // Сегодня. — 2002. — 15 февр. — С. 11.
* ''Цимбал Г''. [https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256b60003aa90d.html «Не смейтесь над старостью человека, чьей молодости вы не видели»] // Сегодня. — 2002. — 15 лютого. — С. 11.
* ''Цимбал Галина.'' [https://culture.fakty.ua/55762-rada-doch-znamenitoj-aktrisy-grafini-marii-kapnist-quot-kogda-mama-otkazalas-delat-abort-ee-nachali-pytat-opuskali-v-ledyanuyu-vannu-i-izbivali-nogami-quot Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами»] // Факты. — 2005. — 21 березня.
* ''Цимбал Галина.'' [https://culture.fakty.ua/55762-rada-doch-znamenitoj-aktrisy-grafini-marii-kapnist-quot-kogda-mama-otkazalas-delat-abort-ee-nachali-pytat-opuskali-v-ledyanuyu-vannu-i-izbivali-nogami-quot Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами»] // Факты. — 2005. — 21 березня.
* ''Чабан Николай.'' [https://issuu.com/andriytropin/docs/09-07-2014-obl Мария Капнист. В огне непоколебимая] // Зоря. Область. — 2014. — 9 липня. — С. 8.
* ''Чабак Р.'' Графиня, яка заходила до клітки з тигром // Вечірній Київ. — 2003. — 31 жовт. — С. 3.
* ''Шостак Надежда.'' [https://kp.ua/culture/421070-akterskyi-talant-zametyl-shaliapyn-a-beryia-soslal-v-laheria Актерский талант заметил Шаляпин, а Берия сослал в лагеря] // КП в Украине. — 2013. — 30 жовтня.
* ''Яремчук А.'' Марія з роду Капністів // Новини кіноекрана. — 1988. — № 8.


=== Додаткові ===
=== Додаткові ===
* ''Журавлева Любовь.'' Родовое проклятие колдуньи Наины // Караван историй. — №3. — С. 114-133.
* ''Журавлева Любовь.'' Родовое проклятие колдуньи Наины // Караван историй. — №3. — С. 114-133.
* Капніст Марія Ростиславівна // Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ: Мистецтво, 1985. — С. 68—69.
* Капнисты // ''Модзалевский В. Л.'' Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
* ''Кочевська Людмила.'' Марія Капніст. Сторінки незвичайної долі: спогади. — К.: Фотовідеосервіс, 1994. — 109 с.
* ''Кочевська Людмила.'' Марія Капніст. Сторінки незвичайної долі: спогади. — К.: Фотовідеосервіс, 1994. — 109 с.
* ''Лазечко П.'' Капністи: меценати української культури // Дзвін. — 2003. — №4. — С. 111-113.
* ''Лазечко П.'' Капністи: меценати української культури // Дзвін. — 2003. — №4. — С. 111-113.
* Марія із роду Капністів // ''Убийвовк Л.'' Жінки незвичайної долі. — Полтава: Форміка, 2007. — С. 72-85.
* ''Леонтович О.'' Моя тітонька Міра... // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15 – 17.
* ''Литвиненко Таїсія.'' «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст) // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.
* Марія Ростиславівна Капніст // Славетний рід Капністів / Ред. Т. Бойко. — Миргород, 2008. — С. 23-29.
* Марія Ростиславівна Капніст // Славетний рід Капністів / Ред. Т. Бойко. — Миргород, 2008. — С. 23-29.
* ''Панкратьєв С.'' Голгофа Марии Капнист // Правда Украины. — 2005. — 8-14 грудня. — С. 24.
* ''Панкратьєв С.'' Голгофа Марии Капнист // Правда Украины. — 2005. — 8-14 грудня. — С. 24.
* ''Панкратьєв С.'' Марія з роду Капністів // Літературна Україна. — 2005. — 21 квітня. — С. 8.
* ''Панкратьєв С.'' Марія з роду Капністів // Літературна Україна. — 2005. — 21 квітня. — С. 8.
* ''Рудченко Н.'' Марія з роду Капністів // Прапор перемоги (Миргород). — 2005. — 27 квітня.
* ''Рудченко Н.'' Марія з роду Капністів // Прапор перемоги (Миргород). — 2005. — 27 квітня.
* ''Скалій Р.'' Мозаїка спогадів про Марію Капніст // Кінотеатр. — 2007. — 5. — С. 25-28.
* ''Рясний А.'' Графиня, актриса, каторжанка // Село полтавське. — 1995. — 30 березня. — С. 4.
* ''Рясний А.'' Сторінки незвичайної долі // Зоря Полтавщини. — 1995. — 6 червня. — С. 4.
* ''Топачевський А.'' Рід Капністів // Літературна Україна. — 1998. — 26 березня.
* ''Цимбал Г.'' В огне непоколебимая // Натали. — 2005. — № 7. — С. 108-115.
* ''Цимбал Г.'' В огне непоколебимая // Натали. — 2005. — № 7. — С. 108-115.
* ''Чабак Р.'' Графиня, яка заходила до клітки з тигром // Вечірній Київ. — 2003. — 31 жовтня. — С. 3.
* ''Яремчук А.'' Марія з роду Капністів // Новини кіноекрана. — 1988. — № 8. — С. 11-13.
</div >
</div >


Рядок 378: Рядок 432:
[[Категорія:Заслужені артисти УРСР]]
[[Категорія:Заслужені артисти УРСР]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Репресовані в СРСР]]
[[Категорія:Реабілітовані в СРСР]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Поховані в Миргородському районі]]
[[Категорія:Поховані в Миргородському районі]]

Версія за 19:54, 24 березня 2021

Капніст Марія Ростиславівна
Мария Капнист.jpg
Ім'я при народженні Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко
Народилася 22 березня 1914(1914-03-22)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 25 жовтня 1993(1993-10-25) (79 років)
Київ, Україна
Поховання Велика Обухівка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1934)
Роки діяльності середина 1950 — 1993
Діти дочка Радислава
Батьки Ростислав Ростиславович Капніст (1875—1921)
Анастасія Дмитрівна Байдак (1882—1930)
Провідні ролі Наїна («Руслан і Людмила»)
IMDb ID 0438455
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Марі́я Ростисла́вівна Капні́ст (справжнє ім'я: Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко; *22 березня 1914(19140322) — †25 жовтня 1993) — радянська і українська акторка театру і кіно, заслужена артистка УРСР1988), шляхтянка, донька графа[1], праонука українського поета, драматурга і громадсько-політичного діяча Василя Капніста[2]. Жертва сталінського терору і в'язень ГУЛАГу.

Біографія

Дитинство

Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко народилася 22 березня 1914 року у Санкт-Петербурзі, в особняку на Англійській набережній, у родині графа[3][1] Ростислава Ростиславовича Капніста (18751921)[4], нащадка українського дворянського роду, засновники якого були вихідцями з грецького строва Занте (нині — Закінф), що належав Венеційській Республіці[5]. Граф мав великі землеволодіння у Хорольському повіті Полтавської губернії[5]. Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав більшовикам ввозити з-за кордону примірники газети «Искра»[5].

Двоюрідний прадід Марії (рідний брат її прадіда Петра Васильовича Капніста) — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст (17581823)[6]. Все життя прожив у Великій Обухівці на Полтавщині[7]. Своїх селян граф відпустив на волю, а його сини — Олексій та Семен — були декабристами[7].

Мати Марії — Анастасія Дмитрівна Байдак (18821930) — із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка[5][8][9], гетьмана Павла Полуботка[10][8][9] та козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських[8]. Знала 8 мов[11].

Марія була п'ятою і останньою дитиною в сім'ї. Мала старшу сестру Єлизавету, а також трьох братів — Василя, Григорія та Андрія. До семи років жила в Санкт-Петербурзі, у сімейному особняку на Англійській набережній. В гості до Капністів приходили найвідоміші городяни, серед яких був і Федір Шаляпін, за деякими даними, закоханий у Анастасію Дмитрівну[12]. Звернув увагу Шаляпін і на юну Мірочку (так Маріетту звали рідні та друзі)[12]. Давав їй уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі[12].

Батьки Марії Капніст.jpg Марія Капніст із братами та старшою сестрою.jpg Марія Капніст із сестрою та братами.jpg
Батьки Марії Капніст
1900-ті-1910-ті
Марія Капніст із братами та старшою сестрою
кінець 1910-х
Марія Капніст із братами
та старшою сестрою
кінець 1910-х-початок 1920-х

Після Жовтневого перевороту родина переїхала на дачу у Судак, де жила бабуся[13]. З 1920 року, коли більшовики захопили Крим, граф Капніст мав, як і всі дворяни, ходити в місцеву управу відзначатися[12].

13 січня 1921 року більшовики розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі Добровольчій армії та активну участь у повстанні кримських татар 1918 року[5] (реабілітований 29 червня 1995 року прокуратурою Автономної республіки Крим[1]). Перед розстрілом граф три тижні провів у підвалі судакської ЧК разом з Аделаїдою Герцик. «Графу К.» присвячений перший з п'яти «Підвальних нарисів» Аделаїди Герцик, що має назву «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому вона описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми[14].

Марія Капніст про смерть батька розповіла журналістам таке:

«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли ... А тітку вбили на моїх очах. Мені було близько шести років, але я пам'ятаю обличчя тих людей. Один з них сказав іншому, вказуючи на мене: «Дивись, якими очима вона на нас дивиться. Пристрель її». Я закричала: «Ви не можете! У вас немає наказу!» Я тоді вже все знала. Три тисячі людей розстріляли за одну ніч. На горі Алчак. Ніхто не знає, що творилося в Криму. Ми голодували жахливо. Мололи виноградні кісточки ... врятувалися дельфінячим жиром — один рибалка впіймав дельфіна ...»[15].
Оригінальний текст (рос.)
«Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли... А тетю убили на моих глазах. Мне было около шести лет, но я помню лица тех людей. Один из них сказал другому, указывая на меня: «Смотри, какими глазами она на нас смотрит. Пристрели ее». Я закричала: «Вы не можете! У вас нет приказа!» Я тогда уже все знала. Три тысячи человек расстреляли за одну ночь. На горе Алчак. Никто не знает, что творилось в Крыму. Мы голодали ужасно. Мололи виноградные косточки... спаслись дельфиньим жиром — один рыбак поймал дельфина...»».

У 1921 році більшовики також зруйнували дачу-особняк Капністів[16]. Марії, її мамі та братам вдалося уникнути арешту[16]. Кілька років овдовіла Анастасія Байдак викладала в Криму, щоб заробити на життя[9].

Навчання

Марія у 1920-ті-1930-ті

У 1927 році захворіла тітка у Києві — Марія переїхала до неї[17]. Закінчила у Києві трудову школу, але мріяла про театр[17]. Вирішила повернутися до Ленінграду, де вступила до театральної студії Юрія Юр'єва при Ленінградському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна[17]. Але студію закрили — тому знову повернулася до Києва, вийшла заміж (в інтерв'ю, де про це зізналася — не поточнила, за кого саме вийшла[17]) і вступила на фінансовий факультет Інституту народного господарства[17]. Та вчитися на фінансиста Марії було «нудно»[17] — і вона знову повернулася до Ленінграду і вступила до театрального інституту[17]. У місті зустріла колишнього шанувальника своєї старшої сестри Єлизавети — інженера-електрика Георгія Холодовського, знайомого ще по Судаку. Між ними зав'язалися романтичні стосунки[18].

У 1934 році, коли вбили Сергія Кірова, який дружив з родиною Капністів, знову почалася чистка неблагонадійних[9]. Тоді ж Марія відмовила Лаврентію Берії, який звернув на неї увагу під час змагань на стадіоні: Марія мала вражаюче волосся — коси, товщиною в руку, і ефектну пишну фігуру (важила тоді більше 90 кілограмів)[9]. У підсумку, через дворянське походження — її виключили з театрального інституту із забороною мешкати у місті[19]. Змушена повернутися до Києва. Працювала бухгалтером у Києві, пізніше — у Батумі (Грузія)[19].

Табори

Виписка із протоколу у справі Марії Капніст
1942

У 1937 році — перший арешт. Але згодом Марію відпустили[7]. 27 серпня 1941 року — заарештована знову[8]. За «антирадянську пропаганду»[19]. Засудили, за статтею 58-10 частина 1 («пропаганда і агітація, що містять заклик до повалення радянської влади»), до 8-ми років виправно-трудових таборів[7][20].

У 1950 році[9], у тюремній лікарні Степлагу, в Казахстані, де жила на поселенні і працювала у вугільних копальнях, народила доньку Радиславу (скорочено — Рада)[20][21]. Батьком дівчинки був вільнонайманий польський інженер, шляхтич[20][22], Ян Волконський, який любив Марію[20].

Про своє народження і батька Радислава розповідала журналістам таке:

«Якось горів степ, де працювали засуджені. Він дізнався, що там знаходиться і мама, примчав туди на коні і її, єдину з усіх, врятував. Сам дуже обгорів. І коли вони вийшли з лікарні, мама його запитала: «Чим я тобі зобов'язана?» Він сказав: «Народженням дочки». І вона пішла на цей крок, думаючи, що нічого не вийде ...»[20].
Оригінальний текст (рос.)
«Как-то горела степь, где работали осужденные. Он узнал, что там находится и мама, примчался туда на коне и ее, единственную из всех, спас. Сам очень обгорел. И когда они вышли из больницы, мама его спросила: «Чем я тебе обязана?» Он сказал: «Рождением дочери». И она пошла на этот шаг, думая, что ничего не получится…».

Ян Волконський пропонував Марії заміжжя, але вона відмовилася[20]. За даними доньки — через те, що не могла забути Георгія Холодовського, який всі табірні роки підтримував її посилками[20]. Надсилав переважно сухарі, сухофрукти та цибулю, що рятували від голоду і цинги[12]. Коли Раді виповнилося три роки, Яна Волконського розстріляли[22].

Ось як Марія Капніст згадувала той період:

«Мене збиралися відправити на інший об'єкт, в інший табір. І ось я падаю з вікна другого поверху, калічу ногу, тільки б не розлучатися з донькою. Тут нова біда: сподобалося моє дитя прокурорші. Почала вмовляти: віддай, вона у мене людиною стане. А ти що їй даси? Хочеш, заплачу тобі добре? Я рішуче відмовлялася, а страх серце заморожував... Потім Раду взяли вільнонаймані, чоловік і дружина, приїжджали в табір, а жили біля пристані. Від нас на пристань брали чоловіків вантажити мішки. Я, щоб дочку побачити, одягала чоловічу робу і грузила мішки. А Раду посаджу на лавку біля вікна, щоб бачити. Ношу і на дочку дивлюся. І сила невідомо звідки бралася...»[23].
Оригінальний текст (рос.)
«Меня собирались отправить на другой объект, в другой лагерь. И вот я падаю из окна второго этажа, калечу ногу, только бы не разлучаться с дочкой. Тут новая беда: приглянулось мое дитя прокурорше. Начала обхаживать: отдай, она у меня человеком станет. А ты что ей дашь? Хочешь, заплачу тебе хорошо? Я решительно отказывалась, а страх сердце леденил... Потом Раду взяли вольнонаемные, муж и жена, приезжали в лагерь, а жили возле пристани. От нас на пристань брали мужчин грузить мешки. Я, чтобы дочку повидать, одевала мужскую робу и грузила мешки. А Раду посажу на лавку у окна, чтобы видеть. Ношу и на дочку гляжу. И сила неизвестно откуда бралась...».

27 серпня 1949 року — звільнена зі Степлагу і направлена на поселення в село Казачинське Красноярського краю[21].

Вдруге засуджена — у грудні 1951 року. Десять років таборів[21] отримала за те, що заступилася за доньку: побачила, як її мучить вихователька в дитячому садку[18], і накинулася на жінку з кулаками[20]. Вихователька, яка виявилася коханкою кадебіста, потім довго лежала в лікарні[20].

Доньку відібрали і відправили до дитбудинку[20]. Якого саме — матері не повідомили[20]. Дівчинку розшукала табірна подруга Марії Капніст — Валентина Базавлук[20], яка вже відбула свій термін і саме мала вийти на волю. Вона знайшла Раду в Єсаулівському дитбудинку під Красноярськом і домоглася її переведення в дитбудинок у Харкові, де сама жила[20]. Валентина Базавлук відвідувала Раду щодня, а на вихідні — забирала до себе[20].

Також подруга Марії поїхала до Москви, де змогла потрапити на прийом до Анастаса Мікояна[20]. Серед іншого, поскаржилася йому на незаконне ув'язнення Капніст. Мікоян почав з'ясовуючи, чому Марія стільки років знаходиться в таборах[20]. Завдяки його втручанню її звільнили раніше — 10 лютого 1956 року[21], з Ангарлагу Іркутської області[8] (у таборі вона мала бути до 1963 року)[20].

Після звільнення — Марія поїхала до Москви[24]. На вокзалі її зустрічав Георгій Холодовський[12]. Дуже постарілу жінку — спочатку не впізнав[18][12]. Ця зустріч шокувала Марію[18][12]. Ось як вона описувала її журналістам:

«На волю пощастило їхати пасажирським поїздом. Зайшла в туалетну кімнату привести себе до ладу. Вмиваюся, а з дзеркала дивиться на мене незнайома бабуся з короткою стрижкою, зі зморщеним, опалим обличчям. Злякалася і вискочила в коридор, там офіцер у вікна, запитує: «Що з вами?» Я показую на туалет — там якась стара. Він відкриває двері — нікого. І тут я зрозуміла: бабуся — це я. Від такого страшного відкриття підкосилися ноги ... І ось московський вокзал. Іду і думаю, як зустріне мене мій друг, що скажемо один одному через стільки років. Він не впізнав мене ... Я підійшла ближче і ледь чутно сказала: «Юл, Юл». Як колись в дитинстві, коли грали в піжмурки. Страшні конвульсії пробігли його помертвілим обличчям. Кинувся до мене, я його відштовхнула і побігла — мені було все одно: під потяг або ще куди. Друг наздогнав мене»[24].
Оригінальний текст (рос.)
«На волю посчастливилось ехать пассажирским поездом. Зашла в туалетную комнату привести себя в порядок. Умываюсь, а из зеркала смотрит на меня незнакомая бабуся с короткой стрижкой, со сморщенным, опавшим лицом. Испугалась и выскочила в коридор, там офицер у окна, спрашивает: «Что с вами?» Я показываю на туалет — там какая-то старуха. Он открывает двери — никого. И тут я поняла: бабуся — это я. От такого страшного открытия подкосились ноги... И вот московский вокзал. Иду и думаю, как встретит меня мой друг, что скажем друг другу через столько лет. Он не узнал меня... Я подошла ближе и чуть слышно сказала: «Юл, Юл». Как когда-то в детстве, когда играли в жмурки. Страшные конвульсии пробежали по его помертвевшему лицу. Кинулся ко мне, я его оттолкнула и побежала — мне было все равно: под поезд или еще куда. Друг догнал меня».

З Холодовським потім дружили все життя, їздили один до одного в гості[12]. Він кілька разів пропонував одружитися, але Марія не давала згоди[12].

Реабілітація

Марія Капніст у ролі ігумені у фільмі «Таврія»
1959

У тому ж 1956 році — поїхала до Києва. Оселилася у своєї подруги з 1930-х років Анни Пильняк на Деміївці (тоді — Сталінці) в приватному будинку[8]. Працювала масажисткою[20], почала зніматися у кіно (перша роль-епізод — у фільмі 1956 року «Одна ніч» режисерів Максима Руфа та Олександра Музиля). За порадою знайомих — потрапила на прийом до письменника і академіка Миколи Бажана, якому розказала про свої поневіряння[7]. За його сприяння Спілка письменників УРСР оформила Марію Капніст опікуном дружини одного з письменників, яка жила на Гоголівській вулиці в одноповерховому будинку «з примітивними зручностями»[7].

У 1958 році — реабілітована[19]. Постановою Верховного суду РРФСР вирок і всі наступні рішення у справі Капніст були скасовані і справу щодо неї припинено за відсутністю складу злочину[12].

З 1960 року — штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії імені Олександра Довженка[21]. Їй діставалися переважно невеликі ролі та епізоди[21].

Забрати доньку з харківського дитбудинку не змогла, оскільки їй видали довідку про те, що вона не може виховувати дитину — через порушення нервової системи[20]. Також не мала постійної зарплатні і впорядкованого режиму життя — постійно їздила у відрядження на зйомки[20]. Врешті — Раду удочерила Валентина Базавлук[20].

Про свої перші зустрічі з мамою Рада згадувала так:

«Зі мною поруч багато років була Валентина Іванівна, я любила її. І коли мені сказали: «Приїхала твоя мама», я злякалася. А раптом вона мене забере? Та й в дитбудинку всі торочили: «Не та мати, яка народила, а та, яка виховала». У мене, дитини, просто зафіксувалося, що мама мене кинула, і я її карала своєю дитячою неусвідомленою жорстокістю. Кожен раз, коли мама приїжджала в дитбудинок, я ховалася від неї, і всі мене шукали. Перший раз мене силою притягли до матері. Вона до мене кинулася і почала обіймати, цілувати: «Радочка, миленька, дорога». Це було ридання всього тіла. А мене це дико дратувало, і я думала: «Коли ж ці тортури закінчаться!»»[20].
Оригінальний текст (рос.)
«Со мной рядом много лет была Валентина Ивановна, я любила ее. И когда мне сказали: «Приехала твоя мама», я испугалась. А вдруг она меня заберет? Да и в детдоме все твердили: «Не та мать, которая родила, а та, которая воспитала». У меня, ребенка, просто зафиксировалось, что мама меня бросила, и я ее наказывала своей детской неосознанной жестокостью. Каждый раз, когда мама приезжала в детдом, я пряталась от нее, и все меня искали. Первый раз меня силой притащили к матери. Она ко мне бросилась и стала обнимать, целовать: «Радочка, миленькая, дорогая». Это было рыдание всего тела. А меня это дико раздражало, и я думала: «Когда же эта пытка закончится!»».

Відносини матері і доньки налагодились, тільки коли Радислава стала підлітком[20].

Членкиня Спілки кінематографістів України1980). Заслужена артистка УРСР (1988).

Ось як відгукувалася про неї художниця Тетяна Голембієвська:

«У побуті Марія Капніст була зовсім беззахисна: витала в емпіреях, жила новими образами в кіно. Постійно у Марії витягали гаманці, вона втрачала ключі, документи ... Вічно в її квартирі на вулиці Кавказькій, отриманої від кіностудії, жили якісь дівчатка, яким нікуди було подітися, якісь хлопчики, яким треба було десь перебути, якісь абітурієнти, студенти, жінки з понівеченими долями, яким потрібно було допомогти ... Марія Ростиславівна була дуже енергійною і імпульсивною. Могла о третій годині ночі привезти нам додому підсніжники — хотіла, щоб ми перші вдихнули аромат весни. Або раптово приїхати до мене в майстерню: «Тетяночко, я вас так давно не бачила!»[7].
Оригінальний текст (рос.)
«В быту Мария Капнист была совершенно беззащитна: витала в эмпиреях, жила новыми образами в кино. Постоянно у Марии вытаскивали кошельки, она теряла ключи, документы… Вечно в ее квартире на улице Кавказской, полученной от киностудии, жили какие-то девочки, которым некуда было деться, какие-то мальчики, которым надо было где-то перебыть, какие-то абитуриенты, студенты, женщины с исковерканными судьбами, которым надо было помочь… Мария Ростиславовна была очень энергичной и импульсивной. Могла в три часа ночи привезти нам домой подснежники — хотела, чтобы мы первые вдохнули аромат весны. Или внезапно приехать ко мне в мастерскую: «Танечка, я вас так давно не видела!».

За словами Радислави, Марія Капніст була віруючою людиною і ніколи не розлучалася з фамільною іконкою Козельщанської Божої Матері, завжди давала милостиню[9]. Також, навіть у 70 років, мала дівочу фігуру, легко робила «берізку», гарно плавала і займалася йогою[9].

Смерть

Після таборів — ніколи не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану[25]

25 жовтня 1993 року Марія Капніст потрапила в ДТП — у Києві, на проспекті Перемоги, її збила машина. Лікарі врятувати її не змогли — Марія Капіст померла в Олександрівській лікарні.

Останні хвилини життя мами Радислава Капніст згадувала так:

«В останні хвилини життя їй було особливо важко. Її везли в реанімацію. І вона змусила раптом мене нахилитися. «Мамочка, — питаю, — що таке?» «Неси по життю рід Капністів. Якщо не ти, то хто? — сказала вона пошепки. — Дай мені слово». Так вона взяла з мене обіцянку займатися Капністами»[6].
Оригінальний текст (рос.)
«В последние минуты жизни ей было особенно трудно. Её везли в реанимацию. И она заставила вдруг меня наклониться. «Мамочка, — спрашиваю, — что такое?» «Неси по жизни род Капнистов. Если не ты, то кто? — сказала она шепотом. — Дай мне слово». Так она взяла с меня обещание заниматься Капнистами».

Похована Марія Капніст у родовому селі Велика Обухівка, на Полтавщині[19], на родинному цвинтарі Капністів, поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом[21].

Родина

Мала старшу сестру Єлизавету (1904-1921) та трьох братів — Василя (1907[16]-1926), Григорія (1908-1976[16]) та Андрія (1910-1989). Єлизавета померла у 1921 році, через два дні після розстрілу батька, від «нервового раптового паралічу»[14]. Василь, за даними «Літературної газети», — потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст[18]. Григорій — з 1922 року працював чорноробом по радгоспам і в лісництвах, з 1925, після закінчення школи, — рахівником в екскурсійному бюро, з осені — в дорожньому відділі комунального господарства в Москві[16]. Потім — техніком-топографом в бюро «Волгостроя»[16]. 26 квітня 1930 — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в Східносибірський край[16]. Пізніше — звільнений, працював топографом[16]. Помер у Ярославлі у 1976 році[16].

У 1950 році[9] Марія народила доньку Радиславу. Ім'я дівчинці дала на честь героїні оповідання Максима Горького «Макар Чудра»[20]. Радислава закінчила Харківський політехнічний інститут, працювала на Харківському авіаційному заводі інженером-технологом[20]. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста[20]. Та двох онуків — Ярослава Ростиславовича та Ростислава Ростиславовича (народився 22 березня 1996 року)[20].

Ось що у 2005 році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:

«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»[20].
Оригінальний текст (рос.)
«Моему старшему сыну Ростиславу 33 года, у него двое детей. Внуку Ярославу уже 12 лет, а младший, Ростислав, родился 22 марта 1996 года, в день рождения Марии Ростиславовны. Он — Ростистав Ростиславович-младший, как его прадед. Младший сын — Георгий Капнист — творческая натура. Ему 20 лет, учится на 3-м курсе Банковской академии. У него великолепный слог, может часами писать научные работы. Георгий серьезно изучает родословную Капнистов».

Вшанування пам'яті

Поштова марка України, випущена до сторіччя від дня народження Марії Капніст, 2014

Фільмографія (вибрана)

Марія Капніст зіграла у понад 120 художніх фільмах і створила галерею гострохара́ктерних образів у кіно — графинь, дам, загадкових бабусь, відьом, циганок і чарівниць.

Див. також

Примітки

  1. а б в Капнист Ростислав Ростиславович // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2
  2. Капніст Марія Ростиславівна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 286.
  3. Капнисты // Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
  4. Отдел III // Весь Петроград на 1915 год: адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград, 1915. — С. 271.
  5. а б в г д Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Ростислав Ростиславович // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  6. а б Чабан Николай. Мария Капнист. В огне непоколебимая // Зоря. Область. — 2014. — 9 липня. — С. 8.
  7. а б в г д е ж Лисниченко Ирина. Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!» // Факты и комментарии. — 2003. — 21 марта. — С. 28.
  8. а б в г д е Леонтович Олена. Моя тітонька Міра... // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15-17.
  9. а б в г д е ж и к Шостак Надежда. Актерский талант заметил Шаляпин, а Берия сослал в лагеря // КП в Украине. — 2013. — 30 жовтня.
  10. Леонтович Олена. Та, що несла людям жайворонків // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.
  11. Інтерв'ю доньки Марії — Радислави Капніст — для сюжету «Марія Капніст» ( на 2-й хвилині 50-й секунді) // Телеканал «Культура». — 2010. — 19 серпня.
  12. а б в г д е ж и к л м Мария Капнист. Графиня рудников // Капков С.В. Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419
  13. Капнист М. Р. В огне непоколебимы / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175.
  14. а б Todesreif // Герцык Аделаида. Стихи Сугдейские. Подвальные очерки. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — С. 136-152. — ISBN: 978-5-93015-107-7
  15. Капнист М. Р. В огне непоколебимы / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-176.
  16. а б в г д е ж и к Про Григорія Ростиславовича Капніста на сайті міжнародної правозахисної організації «Меморіал»
  17. а б в г д е ж Капнист М. Р. В огне непоколебимы / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 176.
  18. а б в г д Азаров Игорь. Мария Капнист — графиня из ГУЛАГа // Литературная газета. — 2016. — №13.
  19. а б в г д Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Марія Ростиславівна // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  20. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг Цимбал Галина. Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами» // Факты. — 2005. — 21 березня.
  21. а б в г д е ж "В огні неспалима". Марія Капніст: Інформаційно-бібліографічний список. — К., 2012. — 8 с.
  22. а б Костенко Т. «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года // Комсомольская правда. — 2007. — 24 марта. — С. 5.
  23. Капнист М. Р. В огне непоколебимы / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 177-178.
  24. а б Капнист М. Р. В огне непоколебимы / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 179.
  25. Литвиненко Таїсія. «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст) // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.
  26. Марія Капніст Три Свята на YouTube
  27. Панорама українського кіно 2008—2009[недоступне посилання з липня 2019]
  28. Фільм «Горда сльоза» на YouTube
  29. Випуски поштових марок (2014 р.). http://www.ukrposhta.com/. УДППЗ «Укрпошта». Процитовано 6 жовтня 2014. 
  30. У Києві відкриють меморіальну дошку акторці Марії Капніст. http://i-pro.kiev.ua/. Інформаційна аґенція культурних індустрій ПРО. 11.09.2014. Архів оригіналу за 09.10.2014. Процитовано 4 жовтня 2014. 
  31. Рішення Київської міської ради від 15 листопада 2018 року № 17/6068 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 137 (5188). — 18 грудня. — С. 3.

Джерела

Основні

Додаткові

  • Журавлева Любовь. Родовое проклятие колдуньи Наины // Караван историй. — №3. — С. 114-133.
  • Капніст Марія Ростиславівна // Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ: Мистецтво, 1985. — С. 68—69.
  • Капнисты // Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
  • Кочевська Людмила. Марія Капніст. Сторінки незвичайної долі: спогади. — К.: Фотовідеосервіс, 1994. — 109 с.
  • Лазечко П. Капністи: меценати української культури // Дзвін. — 2003. — №4. — С. 111-113.
  • Марія із роду Капністів // Убийвовк Л. Жінки незвичайної долі. — Полтава: Форміка, 2007. — С. 72-85.
  • Марія Ростиславівна Капніст // Славетний рід Капністів / Ред. Т. Бойко. — Миргород, 2008. — С. 23-29.
  • Панкратьєв С. Голгофа Марии Капнист // Правда Украины. — 2005. — 8-14 грудня. — С. 24.
  • Панкратьєв С. Марія з роду Капністів // Літературна Україна. — 2005. — 21 квітня. — С. 8.
  • Рудченко Н. Марія з роду Капністів // Прапор перемоги (Миргород). — 2005. — 27 квітня.
  • Рясний А. Графиня, актриса, каторжанка … // Село полтавське. — 1995. — 30 березня. — С. 4.
  • Рясний А. Сторінки незвичайної долі // Зоря Полтавщини. — 1995. — 6 червня. — С. 4.
  • Топачевський А. Рід Капністів // Літературна Україна. — 1998. — 26 березня.
  • Цимбал Г. В огне непоколебимая // Натали. — 2005. — № 7. — С. 108-115.
  • Чабак Р. Графиня, яка заходила до клітки з тигром // Вечірній Київ. — 2003. — 31 жовтня. — С. 3.
  • Яремчук А. Марія з роду Капністів // Новини кіноекрана. — 1988. — № 8. — С. 11-13.

Посилання