Басараб Ольга Михайлівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Скасовано останнє редагування (46.219.219.95) і відновлено версію 28032003 Долинський: Не підтверджено джерелом)
(Не показані 70 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа
{{Особа
| ім'я =Ольга Басараб
|ім'я = Ольга Басараб (Левицька)
| жінка = <
|жінка =
| місце_проживання =
|місце_проживання = Львів
|зображення = Basarab Olga.jpg
| інші_імена =
|розмір_зображення = 180px
| зображення =Basarab Olga.jpg
|підпис_зображення = ''Ольга Левицька у скаутському однострої''
| розмір_зображення =180px
|ім'я_при_народженні = Ольга Левицька
| підпис_зображення = ''Ольга Басараб в однострої УСС''
|дата_народження = 1.9.1889
| ім'я_при_народженні =Ольга Левицька
|місце_народження = с. Підгороддя, Рогатинський повіт, Австро-Угорська імперія
| дата_народження = 1.9.1889
|дата_смерті = 12.2.1924
| місце_народження = с. [[Підгороддя]], Рогатинський повіт, [[Королівство Галичини і Володимирії]], {{AUT-HUN}}
|місце_смерті = [[Львів]], {{прапорець|POL}} [[Польська республіка (1918—1939)|Польська республіка]]
| дата_смерті = 12.2.1924
|громадянство = Австро-Угорщина, Польська Республіка
| місце_смерті =[[Львів]], {{прапорець|POL}} [[Польська республіка (1918—1939)|Польська республіка]]
|чоловік = Дмитро Басараб
| причина_смерті = закатована
|дата народження =
| громадянство = {{ZUNR}}→{{UNR}}<br/>{{POL}}
|місце народження =
| підданство = {{AUT-HUN}}
|дата смерті =
| національність =[[українці|українка]]
|місце смерті =
| відомий_(відома) = громадська і політична діячка
|поховання =
| рід_діяльності =
|нагороди = Відзнака австро-угорської армії та Почесна срібна медаль Міжнародного товариства Червоний Хрест з військовою відзнакою
| титул =
|оригінал імені =
| платня =
|національність = українка
| термін =
|військове звання =
| попередник =
|партія = [[Українська Військова Організація|УВО]]
| наступник =
| партія = [[УВО]]
| головував_(-ла) =
| конфесія = [[УГКЦ]]
| чоловік = Дмитро Басараб
| дружина =
| діти =
| родичі = Брат [[Левицький Северин|Северин Левицький]]
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки =
| employer =
| зріст =
| вага =
}}
}}


{{othernames|Басараб}}
{{othernames|Басараб}}
'''О́льга Басара́б''' ([[1 вересня]] [[1889]], с. [[Підгороддя]], тепер [[Рогатинський район]], [[Івано-Франківська область]]&nbsp;— [[12 лютого]] [[1924]], м. [[Львів]]), уроджена ''Левицька''&nbsp;— українська громадська і політична діячка. ЇЇ рідний брат [[Левицький Северин Михайлович|Северин Левицький]]&nbsp;— громадський і пластовий діяч, перший [[Начальний Пластун]].
'''О́льга Михайлівна Басара́б (Левицька)''' ([[1 вересня]] [[1889]], с. [[Підгороддя]], [[Австро-Угорщина]], нині [[Рогатинський район]], [[Івано-Франківська область]]&nbsp;— [[12 лютого]] [[1924]], м. [[Львів]])&nbsp;— громадська діячка Галичини початку 20-го століття, організаторка благодійної діяльності, учасниця Українського жіночого союзу (Відень), Союзу Українок (Львів), Комітету допомоги пораненим і полоненим (Відень), Комітету допомоги цивільному населенню (Відень), дипломат [[УНР]] і [[ЗУНР]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
=== Родина ===
Ольга Левицька народилася [[1 вересня]] [[1889]] року у родині відомого громадського діяча Михайла Левицького ([[Рогаля (герб)|гербу Рогаля]] і Сабіни Стрільбицької [[Сас (герб)|гербу Сас]]. Мала старшу сестру Іванну та молодшого брата [[Левицький Северин Михайлович|Северина]]. Рано втратили батьків (1904 року померла мати, 1908-го батько).


=== Освіта ===
Ольга Басараб народилася [[1 вересня]] [[1889]] року в селі [[Підгороддя]] на [[Рогатинський район|Рогатинщині]] в родині відомого громадського діяча о. Михайла і Савини (з дому [[Стрільбицькі|Стрільбицької]]) Левицьких, які походили з галицьких священичих родів. Вона мала старшу сестру Іванну та молодшого брата [[Левицький Северин Михайлович|Северина]].

Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у [[Вайсвассер (Верхня Лужиця)|Вайсвассері]] ([[Сілезія]]), ліцеї [[Український інститут для дівчат у Перемишлі|Українського інституту для дівчат у Перемишлі]] (1902—1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910&nbsp;р. працювала в страховому товаристві [[Дністер (страхове товариство)|«Дністер»]], Земельному іпотечному [[банк]]у. У 1910—1911 роках викладала у торговій школі та водночас проходила практику в [[Український Кредитовий Союз|Українському Кредитовому Союзі]] у Тернополі.<ref>''Б. Мельничук, Б. Пиндус.'' Басараб Ольга Михайлівна…&nbsp;— С. 88.</ref>
Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у [[Вайсвассер (Верхня Лужиця)|Вайсвассері]] ([[Сілезія]]), ліцеї [[Український інститут для дівчат у Перемишлі|Українського інституту для дівчат у Перемишлі]] (1902—1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910&nbsp;р. працювала в страховому товаристві [[Дністер (страхове товариство)|«Дністер»]], Земельному іпотечному [[банк]]у. У 1910—1911 роках викладала у торговій школі та водночас проходила практику в [[Український Кредитовий Союз|Українському Кредитовому Союзі]] у Тернополі.<ref>''Б. Мельничук, Б. Пиндус.'' Басараб Ольга Михайлівна…&nbsp;— С. 88.</ref>


=== Одруження ===
[[10 жовтня]] [[1914]] року вийшла заміж за студента [[Національний університет «Львівська політехніка»|«Політехніки»]] Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство «Основа». Подружнє щастя виявилося недовгим: 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в своєму першому бою. Ользі було тоді 26 років.
10 жовтня 1914 року одружилася з українцем із Буковини, студентом «Львівської Політехніки» Дмитром Басарабом. Молодята повінчалися в [[Церква святої великомучениці Варвари (Відень)|церкві святої Варвари у Відні]].

Їхнє знайомство відбулось ще під час перебування у Перемишлі, де Дмитро навчався у гімназії. Пізніше, вже студентом-політехніком, Дмитро освідчився їй у коханні. Він займався громадською діяльністю, очолював студентську організацію «Основа», активно долучався до дебатів, на яких обговорювались теми національно-визвольного руху поневолених народів Австро-Угорщини.


Невдовзі чоловік отримав повістку до війська і опинився на фронті, у чині молодшого офіцера австро-угорської армії. Менше ніж через рік після одруження, 22 червня 1915 року Дмитро загинув на італійському фронті й був нагороджений посмертно Хрестом за Заслуги ІІІ класу Австро-Угорської імперії.
=== Політична і громадська діяльність ===

=== Суспільно-політична діяльність ===
Політичну кар'єру Ольга Басараб розпочала як працівниця уряду [[Петрушевич Євген Омелянович|Євгена Петрушевича]]. Стала організатором 1 жіночої [[чота|чоти]] [[Українські січові стрільці|Легіону УСС]] у Львові. У 1918—1923&nbsp;рр. Ольга Басараб працювала секретарем українського посольства у [[Фінляндія|Фінляндії]], [[бухгалтер]]ом посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації вона відвідувала [[Данія|Данію]], [[Німеччина|Німеччину]], [[Норвегія|Норвегію]] та інші держави. Провадила харитативну й просвітницьку діяльність у «Комітеті допомоги раненим і полоненим» у Відні та в «Комітеті допомоги цивільному населенню», за що відзначена міжнародною організацією [[Міжнародний комітет Червоного Хреста|Червоного Хреста]]. Член управи Українського жіночого союзу у Відні.
Політичну кар'єру Ольга Басараб розпочала як працівниця уряду [[Петрушевич Євген Омелянович|Євгена Петрушевича]]. Стала організатором 1 жіночої [[чота|чоти]] [[Українські січові стрільці|Легіону УСС]] у Львові. У 1918—1923&nbsp;рр. Ольга Басараб працювала секретарем українського посольства у [[Фінляндія|Фінляндії]], [[бухгалтер]]ом посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації вона відвідувала [[Данія|Данію]], [[Німеччина|Німеччину]], [[Норвегія|Норвегію]] та інші держави. Провадила харитативну й просвітницьку діяльність у «Комітеті допомоги раненим і полоненим» у Відні та в «Комітеті допомоги цивільному населенню», за що відзначена міжнародною організацією [[Міжнародний комітет Червоного Хреста|Червоного Хреста]]. Член управи Українського жіночого союзу у Відні.


Після ліквідації дипломатичних представництв [[Українська Народна Республіка|УНР]] 1923&nbsp;р. Ольга переїхала до [[Львів|Львова]], де стала членом Головної управи філії [[Союз українок|Союзу українок]] у Львові, активно співпрацювала з [[Українська військова організація|Українською військовою організацією]], була зв'язковою полковника [[Коновалець Євген Михайлович|Євгена Коновальця]].
Після ліквідації дипломатичних представництв [[Українська Народна Республіка|УНР]] 1923&nbsp;р. Ольга переїхала до [[Львів|Львова]], де стала членом Головної управи філії [[Союз українок|Союзу українок]] у Львові, активно співпрацювала з [[Українська військова організація|Українською військовою організацією]], була зв'язковою полковника [[Коновалець Євген Михайлович|Євгена Коновальця]].


=== Арешт та загибель ===
=== Арешт ===
Як член УВО О. Басараб була заарештована польською поліцією. О шостій годині ранку 9 лютого 1924&nbsp;р. до квартири, яку вона винаймала разом зі [[Савицька Стефанія|Стефанією Савицькою]] на вул. Виспянського (тепер&nbsp;— Вишенського), увірвалася польська поліція. Під час обшуку з шафи з-під одягу Ольги Басараб випадково випав пакунок. Жінка підняла його і притиснула до себе. Жест здався поліцейським підозрілим. У пакунку виявили розвідувальні матеріали про дислокацію військових частин всієї польської армії й обох жінок було вирішено заарештувати. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь [[Веймарська республіка|ваймарської Німеччини]] та [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|більшовицької України]] та ув'язнили в тюрмі по вул. Яховича, де Ольга Басараб провела три дні (нині&nbsp;— Ак. Кучера, 5 тепер тут розташовано РВВС Шевченківського району).
Як член УВО О. Басараб була заарештована польською поліцією. О шостій годині ранку 9 лютого 1924&nbsp;р. до квартири, яку вона винаймала разом зі [[Савицька Стефанія|Стефанією Савицькою]] на вул. Виспянського (тепер&nbsp;— Вишенського), увірвалася польська поліція. Під час обшуку з шафи з-під одягу Ольги Басараб випадково випав пакунок. Жінка підняла його і притиснула до себе. Жест здався поліцейським підозрілим. У пакунку виявили розвідувальні матеріали про дислокацію військових частин всієї польської армії й обох жінок було вирішено заарештувати. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь [[Веймарська республіка|ваймарської Німеччини]] та [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|більшовицької України]] та ув'язнили в тюрмі по вул. Яховича, де Ольга Басараб провела три дні (нині&nbsp;— Ак. Кучера, 5 тепер тут розташовано РВВС Шевченківського району).


=== Загибель ===
Поліціянти здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були «інтенсивними», простіше кажучи, із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери. Дослідження показали: останні дні життя Ольга провела, зазнаючи страшних тортур, зокрема, на тілі були численні гематоми, сліди від катування струмом, у жінки були вивернуті суглоби.
Під час жорстоких допитів, що їх проводив слідчий львівської в’язниці (Бригідки) Міхал Кайдан, Ольга відмовилась свідчити. Два останніх допити відбулися 12 лютого: перший провели відразу після обіду, другий, виснажливий, тривав з 9 вечора до 3 години ночі. На ранок 13 лютого Левицьку знайшли повішеною за нез'ясованих обставин на ґратах вікна камери № 7. Дослідження показали, що останні дні життя Ольга провела, зазнаючи страшних тортур, зокрема, на тілі були численні гематоми, сліди від катування струмом, у жінки були вивернуті суглоби.

Найправдоподібнішою версією є катування Ольги Басараб слідчим Левом Кайданом: не стерпівши принижень, горда українка померла. Існує й версія, що позаяк ґрати тієї в'язниці були надто високими для Ольги (а її зріст становив 152 см) і також беручи до уваги свідчення вартового, що після допиту Ольга не могла йти самостійно і її до камери несли, замотану в мокре рядно, її могли повісити слідчі.<ref>{{Cite web|url=http://zik.ua/news/2015/02/09/yakby_ne_tragichna_i_muchenytska_smert_my_b_uzagali_ne_diznalysya_pro_olgu_basarab_i_ii_diyalnist__istoryk_562875|title=Якби не трагічна смерть, ми б не дізналися про Ольгу Басараб і її діяльність, – історик|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2017-02-11}}</ref>


Завдяки агентам [[Українська військова організація|УВО]] у цій в'язниці не вдалося приховати факту смерті Ольги Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав «[[Союз українок]]» (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща [[Хруцький Сергій|Сергій Хруцький]] виступив з інтерпеляцією ([[Депутатський запит|депутатським запитом]]). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в'язнів у польських в'язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.
Завдяки агентам [[Українська військова організація|УВО]] у цій в'язниці не вдалося приховати факту смерті Ольги Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав «[[Союз українок]]» (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща [[Хруцький Сергій|Сергій Хруцький]] виступив з інтерпеляцією ([[Депутатський запит|депутатським запитом]]). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в'язнів у польських в'язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.
Рядок 65: Рядок 58:


Серед лікарів, які проводили розтин, був єдиний українець&nbsp;— [[Панчишин Мар'ян Іванович| доктор Мар'ян Панчишин]]. Адвокатом родини загиблої був [[Шухевич Степан Євгенович|Степан Шухевич]]. Слідство у справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».
Серед лікарів, які проводили розтин, був єдиний українець&nbsp;— [[Панчишин Мар'ян Іванович| доктор Мар'ян Панчишин]]. Адвокатом родини загиблої був [[Шухевич Степан Євгенович|Степан Шухевич]]. Слідство у справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».
== Нагороди та визнання ==
За благодійну працю на фронтах Першої світової Ольга Басараб-Левицька нагороджена пам’ятною відзнакою австро-угорської армії (у 1917 році, з нагоди четвертої річниці Різдва) та почесною срібною медаллю Міжнародного товариства Червоний Хрест з військовою відзнакою, завіреною почесним головою Червоного Хреста ерц-герцогом Францем Сальваторе.


== Вшанування пам'яті ==
== Вшанування пам'яті==
* У Буенос-Айресі (Аргентина), в бібліотечному залі «Просвіти» встановлена пам'ятна табличка на честь 50-річчя від дня народження О. Басараб.

* У Канаді (Саскачеван), встановлено скульптурне погруддя О. Басараб під час II Крайової конференції Організації Українок Канади (ОУК) імені О. Басараб (5 липня 1936 року). У тому ж році ОУК видала у Саскачевані драму Олександра Лугового «Ольга Басарабова».
=== Паломництва українців ===
* Культурно-просвітницьке товариство ім. Ольги Басараб-Левицької (Львів) створило правовий консультаційний центр з метою підтримки українських жінок через діяльність освітніх гуртків, курсів, проведення вистав, концертів, благодійних вечорів.

* На фасаді львівського будинку № 34 по вулиці Вишенського, де польська поліція заарештувала О. Басараб-Левицьку з подругою, встановлено пам`ятну табличку.
Натомість могила О. Басараб на Янівському цвинтарі всі наступні роки міжвоєнної епохи стала об'єктом паломництва українців, а її ім'я сповите ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну. Львівське обласне товариство ім. Ольги Басараб проводить культурно-просвітницьку роботу, створило правовий консультаційний центр, розвиває національну свідомість українських жінок через діяльність освітніх гуртків, курсів, проведення вистав, концертів, благодійних вечорів тощо.
* На честь О. Басараб-Левицької названо вулиці міст Галичини, зокрема, Львова, Івано-Франківська, Стрия.

* У місті Бурштин встановлено пам`ятник О. Басараб-Левицькій.
=== Пам'ятники ===


<center><gallery perrow="4" widths="180" heights="180" caption="Пам'ятники та пам'ятні дошки">
<center><gallery perrow="4" widths="180" heights="180" caption="Пам'ятники та пам'ятні дошки">
Файл:Басараб ольга.png|<small>Могила Ольги Басараб ''(автор проекту надгробку - [[Роберт Лісовський]])''</small>
Файл:Басараб ольга.png|<small>Могила Ольги Басараб ''(автор проекту надгробку - [[Роберт Лісовський]])''</small>
Файл:Basarab LVIV Vyshenskogo34 Desk.JPG|<small>Пам'ятна табличка на будинку № 34 по вулиці Вишенського, де проживала Ольга Басараб [[Львів|м. Львів]]</small>
Файл:Basarab LVIV Vyshenskogo34 Desk.JPG|<small>Пам'ятна табличка на будинку № 34 по вулиці Вишенського, де проживала Ольга Басараб [[Львів|м. Львів]]</small>
</gallery></center>
</gallery></center>


=== Організації, названі на її честь ===
=== Організації, названі на її честь ===
* [[Організація Українок Канади імені Ольги Басараб]]
* [[Організація Українок Канади імені Ольги Басараб|Організація Українок Канади імені Ольги Левицької-Басараб]]
* [[Відділ Союзу Українок в Австралії імені Ольги Басараб]]
* [[Відділ Союзу Українок в Австралії імені Ольги Басараб|Відділ Союзу Українок в Австралії імені Ольги Левицької-Басараб]]
* НСОУ ПЛАСТ, курінь ч. 8 ім. Ольги Басараб
* НСОУ ПЛАСТ, курінь ч. 8 ім. Ольги Левицької-Басараб


=== У літературі ===
=== У літературі ===
Ольга Басараб є однією з героїнь роману «Країна Ірредента» [[Іваничук Роман Іванович|Романа Іваничука]].
Ольга Левицька-Басараб є однією з героїнь роману «Країна Ірредента» [[Іваничук Роман Іванович|Романа Іваничука]].

== Примітки ==
{{reflist}}


== Джерела ==
== Джерела ==

* Басараб Ольга // {{ЕУ}}&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 96.
* Басараб Ольга // {{ЕУ}}&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 96.
* ''[[Лялька Ярослав Степанович|Лялька Ярослав]]''. Ольга Басараб та її доба.&nbsp;— [[Львів]]&nbsp;: Галицька видавнича спілка, 2007.&nbsp;— 1248 с.
* ''[[Лялька Ярослав Степанович|Лялька Ярослав]]''. Ольга Басараб та її доба.&nbsp;— [[Львів]]&nbsp;: Галицька видавнича спілка, 2007.&nbsp;— 1248 с.

Версія за 14:59, 14 травня 2020

Ольга Басараб (Левицька)
Basarab Olga.jpg
Ольга Левицька у скаутському однострої
Ім'я при народженні Ольга Левицька
Народилася 1 вересня 1889(1889-09-01)
Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Померла 13 лютого 1924(1924-02-13)[1] (34 роки)
Львів, Польська Республіка
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина, Польська Республіка
Національність українка
Місце проживання Львів
Діяльність політична діячка, лідерка спільноти
Галузь social engagementd[2] і Політична діяльність[2]
Знання мов польська і українська[2]
Партія УВО
Брати, сестри Северин Левицький
У шлюбі з Дмитро Басараб
Нагороди Відзнака австро-угорської армії та Почесна срібна медаль Міжнародного товариства Червоний Хрест з військовою відзнакою

О́льга Михайлівна Басара́б (Левицька) (1 вересня 1889, с. Підгороддя, Австро-Угорщина, нині Рогатинський район, Івано-Франківська область — 12 лютого 1924, м. Львів) — громадська діячка Галичини початку 20-го століття, організаторка благодійної діяльності, учасниця Українського жіночого союзу (Відень), Союзу Українок (Львів), Комітету допомоги пораненим і полоненим (Відень), Комітету допомоги цивільному населенню (Відень), дипломат УНР і ЗУНР.

Життєпис

Родина

Ольга Левицька народилася 1 вересня 1889 року у родині відомого громадського діяча Михайла Левицького (гербу Рогаля і Сабіни Стрільбицької гербу Сас. Мала старшу сестру Іванну та молодшого брата Северина. Рано втратили батьків (1904 року померла мати, 1908-го батько).

Освіта

Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902—1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві «Дністер», Земельному іпотечному банку. У 1910—1911 роках викладала у торговій школі та водночас проходила практику в Українському Кредитовому Союзі у Тернополі.[3]

Одруження

10 жовтня 1914 року одружилася з українцем із Буковини, студентом «Львівської Політехніки» Дмитром Басарабом. Молодята повінчалися в церкві святої Варвари у Відні.

Їхнє знайомство відбулось ще під час перебування у Перемишлі, де Дмитро навчався у гімназії. Пізніше, вже студентом-політехніком, Дмитро освідчився їй у коханні. Він займався громадською діяльністю, очолював студентську організацію «Основа», активно долучався до дебатів, на яких обговорювались теми національно-визвольного руху поневолених народів Австро-Угорщини.

Невдовзі чоловік отримав повістку до війська і опинився на фронті, у чині молодшого офіцера австро-угорської армії. Менше ніж через рік після одруження, 22 червня 1915 року Дмитро загинув на італійському фронті й був нагороджений посмертно Хрестом за Заслуги ІІІ класу Австро-Угорської імперії.

Суспільно-політична діяльність

Політичну кар'єру Ольга Басараб розпочала як працівниця уряду Євгена Петрушевича. Стала організатором 1 жіночої чоти Легіону УСС у Львові. У 1918—1923 рр. Ольга Басараб працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації вона відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію та інші держави. Провадила харитативну й просвітницьку діяльність у «Комітеті допомоги раненим і полоненим» у Відні та в «Комітеті допомоги цивільному населенню», за що відзначена міжнародною організацією Червоного Хреста. Член управи Українського жіночого союзу у Відні.

Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де стала членом Головної управи філії Союзу українок у Львові, активно співпрацювала з Українською військовою організацією, була зв'язковою полковника Євгена Коновальця.

Арешт

Як член УВО О. Басараб була заарештована польською поліцією. О шостій годині ранку 9 лютого 1924 р. до квартири, яку вона винаймала разом зі Стефанією Савицькою на вул. Виспянського (тепер — Вишенського), увірвалася польська поліція. Під час обшуку з шафи з-під одягу Ольги Басараб випадково випав пакунок. Жінка підняла його і притиснула до себе. Жест здався поліцейським підозрілим. У пакунку виявили розвідувальні матеріали про дислокацію військових частин всієї польської армії й обох жінок було вирішено заарештувати. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України та ув'язнили в тюрмі по вул. Яховича, де Ольга Басараб провела три дні (нині — Ак. Кучера, 5 тепер тут розташовано РВВС Шевченківського району).

Загибель

Під час жорстоких допитів, що їх проводив слідчий львівської в’язниці (Бригідки) Міхал Кайдан, Ольга відмовилась свідчити. Два останніх допити відбулися 12 лютого: перший провели відразу після обіду, другий, виснажливий, тривав з 9 вечора до 3 години ночі. На ранок 13 лютого Левицьку знайшли повішеною за нез'ясованих обставин на ґратах вікна камери № 7. Дослідження показали, що останні дні життя Ольга провела, зазнаючи страшних тортур, зокрема, на тілі були численні гематоми, сліди від катування струмом, у жінки були вивернуті суглоби.

Завдяки агентам УВО у цій в'язниці не вдалося приховати факту смерті Ольги Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав «Союз українок» (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща Сергій Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в'язнів у польських в'язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.

26 лютого відбулася ексгумація тіла Ольги Басараб. Після розтину трупа загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів'ян і кількасот поліцейських. Очолили похоронну процесію десять священиків. Домовину з тілом несли студенти. Після похорону відбулася масова демонстрація.

Серед лікарів, які проводили розтин, був єдиний українець — доктор Мар'ян Панчишин. Адвокатом родини загиблої був Степан Шухевич. Слідство у справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».

Нагороди та визнання

За благодійну працю на фронтах Першої світової Ольга Басараб-Левицька нагороджена пам’ятною відзнакою австро-угорської армії (у 1917 році, з нагоди четвертої річниці Різдва) та почесною срібною медаллю Міжнародного товариства Червоний Хрест з військовою відзнакою, завіреною почесним головою Червоного Хреста ерц-герцогом Францем Сальваторе.

Вшанування пам'яті

  • У Буенос-Айресі (Аргентина), в бібліотечному залі «Просвіти» встановлена пам'ятна табличка на честь 50-річчя від дня народження О. Басараб.
  • У Канаді (Саскачеван), встановлено скульптурне погруддя О. Басараб під час II Крайової конференції Організації Українок Канади (ОУК) імені О. Басараб (5 липня 1936 року). У тому ж році ОУК видала у Саскачевані драму Олександра Лугового «Ольга Басарабова».
  • Культурно-просвітницьке товариство ім. Ольги Басараб-Левицької (Львів) створило правовий консультаційний центр з метою підтримки українських жінок через діяльність освітніх гуртків, курсів, проведення вистав, концертів, благодійних вечорів.
  • На фасаді львівського будинку № 34 по вулиці Вишенського, де польська поліція заарештувала О. Басараб-Левицьку з подругою, встановлено пам`ятну табличку.
  • На честь О. Басараб-Левицької названо вулиці міст Галичини, зокрема, Львова, Івано-Франківська, Стрия.
  • У місті Бурштин встановлено пам`ятник О. Басараб-Левицькій.

Організації, названі на її честь

У літературі

Ольга Левицька-Басараб є однією з героїнь роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.

Джерела

Посилання

  1. різні автори Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. Б. Мельничук, Б. Пиндус. Басараб Ольга Михайлівна… — С. 88.