Ятвяги: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
м (вилучено Категорія:Історія Білорусі за допомогою HotCat)
Немає опису редагування
(Не показані 66 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
{{Етнічна група
{{Етнічна група
| назва = Ятвяги
| назва = Ятвяги
| зображення = [[Файл:East Slavic tribes peoples 8th 9th century.jpg|300px]]
| зображення = [[Файл:Baltic_Tribes_c_1200-uk.svg|250px]]
| підпис = Балтські племена у ХІІІ ст.
| підпис = Карта розселення східнослов'янських племен [[VIII ст|VIII]]-[[IX ст]]. та балтів, із зазначенням місця розташування ''Ятвягів''
| самоназва = ятвезь, судзіни
| самоназва = ятвезь, судзіни
| кількість = <!--загальна кількість-->
| кількість =
| розселення = [[Київська Русь]], [[Велике князівство Литовське]], [[Білорусь]]
| розселення = [[Підляшшя]], [[Східна Пруссія]]
| мова = [[ятвязька мова]] ([[балтійські мови]], [[індоєвропейські мови]])
| мова = [[ятвязька мова|ятвязька]]
| релігія= [[язичництво]] → [[християнство]]
| релігія = [[язичництво]] → [[християнство]]
| родичі= [[прусси]]
| родичі = [[пруси (народ)|пруси]], литовці
| вимер = 1283 р.
| вимер = XVII ст.
| раса = [[Європеоїдна раса|Європеоїдна]]
| раса = [[Європеоїдна раса|європеоїдна]]
| входить у = [[литовці]], [[білоруси]], [[поляки]], [[українці]], [[німці]]
| походження = II ст. н.е.
| входить у = [[білоруси]]
}}
}}
'''Ятвя́ги''', '''ятвезь''', ''судови'', ''судзіни'' ({{lang-be|яцьвягі, ятвягі, судовы, судзіны}}<ref name="evkl">Яраслаў Звяруга. «Яцвягі» // [[Велике князівство Литовське (енциклопедія)|Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя]]. У 3 т. / рэд. Г.&nbsp;П.&nbsp;Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус&nbsp;— Яцкевіч.&nbsp;— г. Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя», 2005 г., С. 788 {{ref-be}}</ref>; {{lang-en|Yotvingians}}; {{lang-ru|судави, ятвяги}}<ref name="ВРЕ">{{ref-ru}}[https://bigenc.ru/archeology/text/4171368 Судавская культура] // [[Велика російська енциклопедія|БРЭ]].</ref>)&nbsp;— група західнобалтійських племен, які в І-ому—на поч. ІІ тис. Н. Е. проживали у [[Західний Буг|Бузько]]-[[Нарва (притока Вісли)|Наревському]] та [[Німан]]сько-[[Нарва (притока Вісли)|Наревському]] межиріччях (між середнім Німаном та горішньою Нарвою), на пограниччі [[Київська Русь|Київської Русі]], на північний захід від українських племен ([[Русини|русинів]]). Цю територію називано також [[Ятвігія|Ятвігією]] (Ятва) або [[Судовія|Судовією]]. Етнічно були близькими до [[литовці]]в та [[пруси (народ)|прусів]].


'''Ятвя́ги''' — у VIІІ—ХV ст. група [[балти|західнобалтійських]] племен, які проживали у межиріччі [[Західний Буг|Західного Бугу]], [[Нарва (притока Вісли)|Нареви]] і [[Німан]]а, у так званій [[Ятвігія|Ятвягії]]. Межували на півночі й сході з [[литовці|литовцями]], на півдні — з [[русини|русами]], на південному заході — з [[поляки|поляками]], на заході — з [[пруси (народ)|прусами]] (згодом — [[тевтонський орден|тевтонцями]]). Представники [[Європеоїдна раса|європеоїдної раси]], носії [[ятвязька мова|ятвязької мови]]<ref name="ЕІУ"/>. Сповідували [[балтійська міфологія|балтійське поганство]]. Культурно споріднені з литовцями і прусами язичницької доби. Вперше згадуються у «[[Повість временних літ|Повісті временних літ]]» у статті [[945]] року<ref name="ЕІУ"/>. Воювали проти [[Київська Русь|руських]] і [[Королівство Польське|польсько]]-[[Мазовецьке князівство|мазовецьких]] князів (Х—ХІV ст.), а також лицарів [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] (з ХІІІ ст.), які намагалися захопити ятвязькі землі<ref name="ЕІУ"/>. У XV ст. більшість ятвягів опинилася під владою [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Востаннє згадуються як етнічний релікт у джерелах ХVII ст<ref name="ЕІУ"/>. Взяли участь у етногенезі західних литовців і [[білоруси|білорусів]], [[українці]]в [[Полісся]] і [[Волинь|Волині]], [[німці]]в [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]].
== Археологічні свідчення ==
До ятвягів відносять [[Культура кам'яних курганів|Судовську археологічну культуру]] східно-мазурської групи. У VII—XI ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів<ref name="ВРЕ" />.


== Назва ==
== Повідомлення літописів ==
* '''Ятвя́ги''' ({{lang-rus|Ӕтвѧгы}}<ref name="ПСРЛ2"/>; {{lang-lt|Jotvingiai}}; {{lang-pl|Jadźwingi}}; {{lang-de|Jatwinger}}; {{lang-la|Jacintones, Jentwesones}}<ref>У папських буллах ХІІІ ст. (Jadźwingi // ''Słownik geograficzny Królestwa Polskiego''... 1882, Т. III, S. 364).</ref>), '''ятвезь'''
Плем'я ''судів'' (судови, судзіни) вперше згадав римський історик [[Публій Корнелій Тацит]] ([[II ст|''2'' ст. нашої ери]]). Судови були згадані також [[Клавдій Птолемей|Клавдієм Птолемеєм]].
*: На думку [[Кібінь Олексій Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Кібіня]], етнонім ''ятвяги'' сходить до [[патронім]]ічного утвору ''játvingar'', який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я ''Játvígr'' згадується в «[[Сага про нащадків Кнута|Сазі про нащадків Кнута]]»<ref name="Кибинь 2008">Кибинь 2008, С. 117-132.</ref><ref>{{Стаття|автор=А. С. Кибинь|посилання_на_автора= |назва=К этимологии термина ятвяги|посилання=http://philology.ru/linguistics3/kibin-08.htm|відповідальний= |видання=Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.|видання посилання= |тип= |місце=Спб.|рік=2008|місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= 28-29|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького ''Játvígr'': ''Játvígs liðsmenn'' (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, [[Індура]]) біля [[Німан]]у. Пашка стверджує, що [[назалізація|носовий звук]] (''Jotvi'''n'''giai, Jātvi'''n'''gi, Jadwi'''n'''ger, Jaczwa'''n'''gos, ятв'''ѧ'''зи'') йде з тексту [[Русько-візантійський мирний договір (944)|договору 944&nbsp;р.]] і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного ''Játvíg''<ref>Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA</ref>.


* '''судови''', '''судзини'''
Вперше в руських джерелах назву ''ятвяги'' згадано в договорі між [[Русь|Руссю]] і [[Візантія|Візантією]] в [[944]] році. Пізніше про них згадують різні тевтонські та польські джерела.
*: Інша племінна назва ''судува'', згідно з [[Вітаутас Мажюліс|Вітаутасом Мажюлісом]] («Етимологічний словник прусської мови», {{lang-lt|Prūsų kalbos etimologijos žodynas}}) походить від гідроніма ''*Sūd(a)vā'', який, у свою чергу, утворений від [[балтійські мови|балтійського]] дієслівного кореня ''*sū-'' («текти», «лити»)<ref>Mažiulis, V., ''Prūsų kalbos etimologijos žodynas,'' t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, {{ISBN|978-5-420-01406-6}}.</ref>.

== Племена ==
[[Файл:Mapa prus.svg|250px|міні|Західні балти (пруси і ятвяги) в ХІІІ ст.]]
У деяких дослідженнях прийнята класифікаційна схема, згідно з якою ятвяги, судови, дайнови і полексяни (полешани) розглядалися як частини одного племені. Проте, наймовірніше за все, в XIII столітті ці назви вживалися для позначення одного й того ж етносу<ref name="Кибинь 2008"/>.

Ятвяги на теренах ріки Злінь (Зліня) мали назву [[злінці]] (зилинці) згідно з [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським літописом]] у 1251 році<ref name="Викитека ЭСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Злинцы|том=XIIa|сторінки=605|ref=}}</ref>. Річка Злінь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше&nbsp;— в [[Гусєв (місто)|Гумбінненському]] окрузі [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]])<ref name="Викитека ЭСБЕ" />


== Історія ==
== Історія ==
=== Походження ===
Ятвяги визначалися войовничістю, з ними часто воювали київські князі: походами проти них ходили [[Володимир Великий]] у [[983]]&nbsp;р.<ref>[http://dokumentika.org/slavyan/v-god-6491-983-vladimir-pobedil-yatvyagov-i-zavoeval-ich-zemliu В год 6491 (983) Владимир победил ятвягов-литовцев, и завоевал их землю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141031130211/http://dokumentika.org/slavyan/v-god-6491-983-vladimir-pobedil-yatvyagov-i-zavoeval-ich-zemliu |date=31 жовтень 2014 }} {{ref-ru}}</ref>, [[Ярослав Мудрий]] ([[1038]]&nbsp;р., [[1048]]&nbsp;р., [[1044]]&nbsp;р.), [[Ярослав Святополкович]] (1112—1113&nbsp;рр.).
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 A.jpg|thumb|right|250px|Ятвязьке курганне поховання. [[Сувалки]].]]
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 B.jpg|thumb|right|250px|Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.]]


До ятвягів відносять [[Культура кам'яних курганів|Судовську археологічну культуру]] східно-мазурської групи. У VII—XI&nbsp;ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів.
Пізніше галицько-волинські князі [[Роман Мстиславич]] і його син [[Данило Галицький|Данило]], разом з [[Мазовія|мазовецькими]] князями підкорили ятвягів. З [[1283]]&nbsp;р. більшу частину земель ятвягів захопив [[Тевтонський Орден]], а частина ятвягів увійшла до складу [[Велике князівство Литовське|Великого Литовського князівства]] і стала одним зі складників у формуванні [[литовці|литовського]] та [[білоруси|білоруського]] народів (див. [[литвини]])<ref>стор. 3999, том. 10, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович.&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000&nbsp;р. ISBN 5-7707-4048-5</ref>.


Тривалий час походження ятвягів було невідоме. У [[Хроніка Галла|хроніці]] [[Галл Анонім|Галла Аноніма]] початку ХІІ ст. мешканці на північний схід від Польші, до яких входили ятвяги, названі «''[[сармати|сарматами]], які також звалися [[гети]] ([[готи]])''»<ref name="СГ">Jadźwingi // ''Słownik geograficzny Królestwa Polskiego''... 1882, Т. III, S. 364.</ref>. У [[Великопольська хроніка|Великопольській хроніці]] ХІІІ ст., а також історії [[Ян Длугош|Яна Длугоша]] так само зазначено, що ятвяги походять від «''гетів, тобто [[пруси (народ)|прусів]]''», є сусідами Мазовії, Русі й Литви, і мають велику схожість у мові з прусами і литвою<ref name="СГ"/>. [[Мартін Кромер]] вважав ятвязьку мову відмінною як від слов'янської, так і литовської<ref name="СГ"/>. [[Адам Нарушевич|Нарушевич]] припускав, що ятвяги є нащадками придунайських [[язиги|язигів]]<ref name="СГ"/>, а [[Павел Йозеф Шафарик|Шафарик]] вбачав у ятвягах інаунксів з «[[Гетика|Гетики]]» [[Йордана]], кревних родичів [[алани|аланів]]<ref name="СГ"/>. [[Домінік Шульц]] вважав ятвягів польським племенем, [[Теодор Нарбут]] і [[Йозеф Ярошевич]] — давньолитовським<ref name="СГ"/>.
== Етимологія ==
[[Файл:Baltic Tribes c 1200-uk.svg|thumb|300px|Карта розселення народів Балтії. Зелені відтінки&nbsp;— західні балти, коричневі&nbsp;— східні]]
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 A.jpg|thumb|right|200px|Ятвязьке курганне поховання. [[Сувалки]].]]
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 B.jpg|thumb|right|200px|Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.]]
На думку [[Кібінь Олексій Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Кібіня]], етнонім ''ятвяги'' сходить до [[патронім]]ічного утвору ''játvingar'', який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я ''Játvígr'' згадується в «[[Сага про нащадків Кнута|Сазі про нащадків Кнута]]»<ref>Кибинь A.С. Ятвяги в X—XI&nbsp;вв.: «балтское племя» или «береговое братство»? // ''Studia Slavica et Balcanica Petropolitana.'' 2008. №&nbsp;2(4). С.117-132</ref><ref>{{Стаття|автор=А. С. Кибинь|посилання_на_автора= |назва=К этимологии термина ятвяги|посилання=http://philology.ru/linguistics3/kibin-08.htm|відповідальний= |видання=Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.|видання посилання= |тип= |місце=Спб.|рік=2008|місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= 28-29|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького ''Játvígr'': ''Játvígs liðsmenn'' (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, [[Індура]]) біля [[Німан]]у. Пашка стверджує, що [[назалізація|носовий звук]] (''Jotvi'''n'''giai, Jātvi'''n'''gi, Jadwi'''n'''ger, Jaczwa'''n'''gos, ятв'''ѧ'''зи'') йде з тексту [[Русько-візантійський мирний договір (944)|договору 944&nbsp;р.]] і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного ''Játvíg''<ref>Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA</ref>.


=== Відносини з Руссю ===
Інша племінна назва ''судува'', згідно з [[Вітаутас Мажюліс|Вітаутасом Мажюлісом]] («Етимологічний словник прусської мови», {{lang-lt|Prūsų kalbos etimologijos žodynas}}) походить від гідроніма ''*Sūd(a)vā'', який, у свою чергу, утворений від [[балтійські мови|балтійського]] дієслівного кореня ''*sū-'' («текти», «лити»)<ref>Mažiulis, V., ''Prūsų kalbos etimologijos žodynas,'' t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, {{ISBN|978-5-420-01406-6}}.</ref>.
Найраніші згадки про ятвягів у писемних джерелах містить «[[Повість временних літ]]»<ref name="ЕІУ"/>. Зокрема, серед послів київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря]] до [[Візантія|Візантії]] (стаття за [[945]]) зазначений «ятвяг Гунарев»<ref name="ЕІУ"/>. Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів<ref name="ЕІУ"/>. Під [[983]] роком зазначений переможний похід київського князя [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] проти ятвягів<ref name="ПСРЛ2">''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 69.</ref><ref>''Літопис руський''... С. 49.</ref>; під [[1038]] роком — подібний похід його сина, київського князя [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]]<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 141; ''Літопис руський''... С. 92.</ref>. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони [[Київська Русь|Київської Русі]]<ref name="ЕІУ"/>. Саме з розселенням полонених Ярославом Мудрим ятвягів пов'язують кілька курганних могильників 1-ї половини — середини ХІ ст., розташовані в околицях [[Новоград-Волинський|Новограда-Волинського]] (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих [[слов'яни|слов'янських]] поховальних пам'яток)<ref name="ЕІУ">Синиця 2013, С. 766.</ref>.


Наступна згадка про ятвягів трапляється під [[1112]] роком, коли володимирський князь [[Ярослав Святополчич]] здійснив проти них успішний похід<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 273; ''Літопис руський''... С. 169.</ref>. Надалі ятвяги фігурують у [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинському літописі]] саме як супротивники [[Володимирське князівство|Володимирського князівства]]<ref name="ЕІУ"/>. [[1196]] року володимирський князь [[Роман Мстиславич]] у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 702; ''Літопис руський''... С. 362.</ref>. Однак уже в 2-й пол. 1200-х рр. ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю<ref name="ЕІУ"/>. Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів [[Данило Романович|Данила]] і [[Василько Романович|Василька Романовичів]]. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на [[Волинь]]<ref name="ЕІУ"/>. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини<ref name="ЕІУ"/>. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя [[Лев Данилович|Лева Даниловича]]<ref name="ЕІУ"/>.
== Ятвязькі племена ==


=== Вигасання ===
* Ятвяги на теренах ріки Злинь (Злиня) мали назву '''[[злинці]]''' (зилинці) згідно з [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським літописом]] у 1251 році<ref name="Викитека ЭСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Злинцы|том=XIIa|сторінки=605|ref=}}</ref>. Річка Злинь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше&nbsp;— в [[Гусєв (місто)|Гумбінненському]] окрузі [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]])<ref name="Викитека ЭСБЕ" />
Протягом 2-ї пол. 13 — поч. 15 ст. Я. постійно фігурують як супротивники польс. та литов. володарів, а також Тевтонського ордену. Події цього часу, насамперед інституалізація Великого князівства Литовського, до складу котрого ввійшла більша частина земель Я., визначили істор. долю цих племен: вони були доволі швидко асимільовані сусідами. Щоправда, як певний етнічний релікт Я. згадуються у джерелах до 17 ст. включно<ref name="ЕІУ"/>.
*[[Судова]] (Sudova)

*[[Даїнава]] (Dainava)
== Мова ==
*[[Неманас]] (Nemanas)
{{main|Ятвязька мова}}
Ятвяги були носіями ятвязької мови, класифікація якої є дискусійною. Більшість науковців дотримуються думки, що це західнобалтійська мова, однак висувалися гіпотези щодо її східнобалтійської належності, а також щодо проміжного положення між західно- та східнобалтійськими мовами<ref name="ЕІУ"/><ref>Отрембский 1961.</ref>.


== Князі ==
== Князі ==
{{Div col|cols=2}}
{{Div col|cols=2}}
* {{нп|Видевут|Видевут|ru|Видевут}} (близько 500&nbsp;р.), володар держави Судо ([[Судовія]]);
* {{нп|Відевут|Відевут|ru|Видевут}} (близько 500&nbsp;р.), володар держави Судо ([[Судовія]]);
* Гунігард (VI&nbsp;ст.);
* Гунігард (VI&nbsp;ст.);
* Бауг (близько 875&nbsp;р.);
* Бауг (близько 875&nbsp;р.);
* Гуннар (близько 900&nbsp;р.), син Бауга;
* Гуннар (близько 900&nbsp;р.), син Бауга;
* Комат, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 413, 415, 491, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Комат, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 413, 415, 491.</ref>;
* Минтеля<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 496, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Минтеля<ref>''Літопис руський''... С. 428, 496.</ref>;
* Мудійко<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 500, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Мудійко<ref>''Літопис руський''... С. 428, 500.</ref>;
* князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256&nbsp;рр.<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 491, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256&nbsp;рр.<ref>''Літопис руський''... С. 415, 491.</ref>;
* Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150&nbsp;р.&nbsp;— †1227&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 384, 516, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150&nbsp;р.&nbsp;— †1227&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 384, 516.</ref>;
* Шюрпа<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 516, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Шюрпа<ref>''Літопис руський''... С. 428, 516.</ref>;
* Небр;
* Небр;
* Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125&nbsp;р.), старший син [[Гедимін]]а;
* Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125&nbsp;р.), старший син [[Гедимін]]а;
* Зебр;
* Зебр;
* Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228&nbsp;рр.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 384, 512, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228&nbsp;рр.)<ref>''Літопис руський''... С. 384, 512.</ref>;
* Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260&nbsp;рр.);
* Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260&nbsp;рр.);
* Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248&nbsp;рр.), [[князь]]-[[Волхви|волхв]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 402, 511, ISBN 5-308-00052-2</ref>;;
* Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248&nbsp;рр.), [[князь]]-[[Волхви|волхв]]<ref>''Літопис руський''... С. 402, 511.</ref>;;
* Скурдо (близько 1283&nbsp;р.);
* Скурдо (близько 1283&nbsp;р.);
* Стекинт (близько 1253&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 413, 415, 512, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Стекинт (близько 1253&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 413, 415, 512.</ref>;
* Дор<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 483, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Дор<ref>''Літопис руський''... С. 415, 483.</ref>;
* Буряль, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 472, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Буряль, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 415, 472.</ref>;
* Борут (1234&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 402, 471, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Борут (1234&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 402, 471.</ref>;
* Юндил, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 517, ISBN 5-308-00052-2</ref>
* Юндил, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 415, 517.</ref>
* Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході [[Данило Галицький|Данила Романовича]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 414, 469, ISBN 5-308-00052-2</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході [[Данило Галицький|Данила Романовича]]<ref>''Літопис руський''... С. 414, 469.</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Ящелт, васал князя [[Данило Романович|Данила Романовича]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 407, 520, ISBN 5-308-00052-2</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Ящелт, васал князя [[Данило Романович|Данила Романовича]]<ref>''Літопис руський''... С. 407, 520.</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* {{нп|Скаламенд|Скаламенд|ru|Скуманд}} (біля 1273—1284&nbsp;рр.)&nbsp;— ятвязький князь (судавський)
* {{нп|Скаламенд|Скаламенд|ru|Скуманд}} (біля 1273—1284&nbsp;рр.)&nbsp;— ятвязький князь (судавський)
* [[Витень (князь)|Вітень]]&nbsp;— великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)<ref>[http://history-belarus.by/pages/figures/vyten.php Витень. Асобы. Список (А-Я)] / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.</ref>
* [[Витень (князь)|Вітень]]&nbsp;— великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)<ref>[http://history-belarus.by/pages/figures/vyten.php Витень. Асобы. Список (А-Я)] / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.</ref>
Рядок 77: Рядок 83:


=== Посли ===
=== Посли ===
* Небяст (до [[Данило Романович|Данила Романовича]] у 1253—1264&nbsp;рр.)<ref>[[Повість врем'яних літ|«Літопис Руський»]], м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 406, 500, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Небяст (до [[Данило Романович|Данила Романовича]] у 1253—1264&nbsp;рр.)<ref>''Літопис руський''... С. 406, 500.</ref>;
* Ятвяг Гунарев (біля 925—983&nbsp;р.), у 945&nbsp;р. в посольстві київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря Рюриковича]] до [[Константинополь|Константинополя]]<ref>[[Повість врем'яних літ|«Літопис Руський»]], м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 26, 520, ISBN 5-308-00052-2</ref>.
* Ятвяг Гунарев (біля 925—983&nbsp;р.), у 945&nbsp;р. в посольстві київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря Рюриковича]] до [[Константинополь|Константинополя]]<ref>''Літопис руський''... С. 26, 520.</ref>.


== Див. також ==
== Примітки ==
{{Div col|cols=2}}
{{reflist}}
* [[Ятвязька мова]]
* [[Ятвігія]]
* [[Лютичі]]
* [[Литвини]]
* [[Полісся]]
* [[Балтійська міфологія]]


== Бібліографія ==
{{Div col end}}
=== Джерела ===
* {{ПСРЛ|2}}
* {{Літопис руський}}


=== Монографії і статті ===
== Примітки ==
* Отрембский, Я.С. Язык ятвягов // ''Вопросы славянского языкознания''. Москва, 1961, Вып. 5
{{reflist|2}}
* Финно-угры и балты в эпоху средневековья: Серия «Археология СССР», Т. 17. Москва, 1987

* Зверуго, Я.Г. ''Верхнее Понеманье в IХ—ХIII вв.'' Минск, 1989
== Джерела ==
* Квятковская, А.В. ''Ятвяжские могильники Беларуси (конец ХI—ХVII вв)''. Вильнюс, 1998
{{refbegin|2}}
* Кибинь, А.С. Ятвяги в Х—ХI вв.: «балтское племя» или «береговое братство»// ''Studia Slavika et Balcanica Petropolitana'', 2008, № 2 (4). С. 117-132.
* ''Є.&nbsp;В.&nbsp;Синиця.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Ятвяги] // {{ЕІУ|10|766}}
* {{ЕУ}}
* «[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2 {{ref-uk}}
* Кибинь А. С. // «От Ятвязи до Литвы. Русское пограничье с ятвягами и литвой в X—XIII веках», Серия: Исторические исследования, изд. «Квадрига», 2014 г., 272 с., ISBN 978-5-91791-131-1 {{ref-ru}}
* [http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/get/LT-LDB-0001:J.04~2001~1367190015228/DS.002.2.01.ARTIC Штыхов Г. В., Ятвяги по Ипатьевскому летописному своду] LIETUVOS ARCHEOLOGIJA. 2001. T. 21, p.&nbsp;101—110. ISSN 02-07-8694 {{ref-ru}}
* [http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/get/LT-LDB-0001:J.04~2001~1367190015228/DS.002.2.01.ARTIC Штыхов Г. В., Ятвяги по Ипатьевскому летописному своду] LIETUVOS ARCHEOLOGIJA. 2001. T. 21, p.&nbsp;101—110. ISSN 02-07-8694 {{ref-ru}}
* {{ЕВКЛ}}
* {{ЕІБ}}
* [http://www.day.kiev.ua/95881/ Ятвяги та боротьба Галицько-Волинського князівства за Полісся. Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор]
* [http://www.day.kiev.ua/95881/ Ятвяги та боротьба Галицько-Волинського князівства за Полісся. Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор]
* {{МСІУ}}
* [http://mirslovarei.com/content_sovistenc/jatvjagi-102783.html Ятвяги Советская Историческая Энциклопедия, том 16]
* [http://mirslovarei.com/content_sovistenc/jatvjagi-102783.html Ятвяги Советская Историческая Энциклопедия, том 16]
* {{ВТ-ЕСБЕ|Ятвяги}}
* [http://slounik.org/27678.html Yatvegians] // Zaprudnik J. «Historical dictionary of Belarus» (Гістарычны слоўнік Беларусі).&nbsp;— Lamham.&nbsp;— London: Scarecrow Press, 1998.— 338 p. ISBN 0-8108-3449-9. {{ref-en}} {{ref-be}}
* [http://slounik.org/27678.html Yatvegians] // Zaprudnik J. «Historical dictionary of Belarus» (Гістарычны слоўнік Беларусі).&nbsp;— Lamham.&nbsp;— London: Scarecrow Press, 1998.— 338 p. ISBN 0-8108-3449-9. {{ref-en}} {{ref-be}}
* [https://web.archive.org/web/20120713115253/http://www.booksgid.com/science/3119-pashuto-v.t.-obrazovanie-litovskogo.html Пашуто В. Т. (Образование Литовского гос-ва.)]
* [https://web.archive.org/web/20120713115253/http://www.booksgid.com/science/3119-pashuto-v.t.-obrazovanie-litovskogo.html Пашуто В. Т. (Образование Литовского гос-ва.)]


=== Довідники ===
{{refend}}
* Синиця Є. В. [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Yatvahy Ятвяги] // {{ЕІУ|10|766}}
* {{ЕУ}}
* {{МСІУ}}
* {{ВТ-ЕСБЕ|Ятвяги}}
* {{УМЕ16|частина=Ятвяги|сторінки=2132}}
* Звяруга, Я. Яцвягі // ''Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя''. У 3 т. Мінск, 2005 г., Т. 2, С. 788.
* {{SgKP|III|364|Jadźwingi}}


== Посилання ==
== Посилання ==
{{ci}}
* {{УМЕ16|частина=Ятвяги|сторінки=2132}}
{{refbegin|2}}
* [http://www.suduva.com/virdainas/ Virdainas is a dictionary (Англійсько-судовський словник]
* [http://www.suduva.com/virdainas/ Virdainas is a dictionary (Англійсько-судовський словник]
* [http://litopys.org.ua/anton/ant25.htm Владимир АНТОНОВИЧ, ОЧЕРК ИСТОРИИ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО ДО СМЕРТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ОЛЬГЕРДА] {{ref-ru}}
* [http://litopys.org.ua/anton/ant25.htm Владимир АНТОНОВИЧ, ОЧЕРК ИСТОРИИ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО ДО СМЕРТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ОЛЬГЕРДА] {{ref-ru}}
Рядок 121: Рядок 123:
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}
* {{ref-ru}}''Кибинь Алексей Сергеевич'', [http://www.dissercat.com/content/verkhnee-ponemane-v-politicheskoi-sotsiokulturnoi-i-etnicheskoi-istorii-slavyan-i-baltov-vii Верхнее Понеманье в политической, социокультурной и этнической истории славян и балтов VIII—XIII&nbsp;вв.] // 1.2. Ятвяги на Неманском речном пути в X—XI веках. 1.3. Русь и «ятвяги» в первой половине XI&nbsp;в.: миссия св. Бруно Кверфуртского и походы Ярослава. [[2009]]. {{СПб.}}.&nbsp;— 202 с.
* {{ref-ru}}''Кибинь Алексей Сергеевич'', [http://www.dissercat.com/content/verkhnee-ponemane-v-politicheskoi-sotsiokulturnoi-i-etnicheskoi-istorii-slavyan-i-baltov-vii Верхнее Понеманье в политической, социокультурной и этнической истории славян и балтов VIII—XIII&nbsp;вв.] // 1.2. Ятвяги на Неманском речном пути в X—XI веках. 1.3. Русь и «ятвяги» в первой половине XI&nbsp;в.: миссия св. Бруно Кверфуртского и походы Ярослава. [[2009]]. {{СПб.}}.&nbsp;— 202 с.

{{refend|2}}


{{Балтійські народи}}
{{Балтійські народи}}
{{ac}}
{{Археологічні культури Білорусі}}
{{Білоруси}}
{{ВП-портали|Етнологія|Антропологія|Історія}}

{{DEFAULTSORT:Ятвяги}}
{{DEFAULTSORT:Ятвяги}}
[[Категорія:Ятвяги| ]]
[[Категорія:Ятвяги| ]]

Версія за 23:51, 9 квітня 2020

Ятвяги
Baltic Tribes c 1200-uk.svg
Балтські племена у ХІІІ ст.
Самоназва ятвезь, судзіни
Ареал Підляшшя, Східна Пруссія
Раса європеоїдна
Близькі до: пруси, литовці
Мова ятвязька
Релігія язичництвохристиянство
Згас XVII ст.

Ятвя́ги — у VIІІ—ХV ст. група західнобалтійських племен, які проживали у межиріччі Західного Бугу, Нареви і Німана, у так званій Ятвягії. Межували на півночі й сході з литовцями, на півдні — з русами, на південному заході — з поляками, на заході — з прусами (згодом — тевтонцями). Представники європеоїдної раси, носії ятвязької мови[1]. Сповідували балтійське поганство. Культурно споріднені з литовцями і прусами язичницької доби. Вперше згадуються у «Повісті временних літ» у статті 945 року[1]. Воювали проти руських і польсько-мазовецьких князів (Х—ХІV ст.), а також лицарів Тевтонського ордену (з ХІІІ ст.), які намагалися захопити ятвязькі землі[1]. У XV ст. більшість ятвягів опинилася під владою Великого князівства Литовського. Востаннє згадуються як етнічний релікт у джерелах ХVII ст[1]. Взяли участь у етногенезі західних литовців і білорусів, українців Полісся і Волині, німців Східної Пруссії.

Назва

  • Ятвя́ги (ст.-укр. Ӕтвѧгы[2]; лит. Jotvingiai; пол. Jadźwingi; нім. Jatwinger; лат. Jacintones, Jentwesones[3]), ятвезь
    На думку О. С. Кібіня, етнонім ятвяги сходить до патронімічного утвору játvingar, який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я Játvígr згадується в «Сазі про нащадків Кнута»[4][5]. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького Játvígr: Játvígs liðsmenn (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, Індура) біля Німану. Пашка стверджує, що носовий звук (Jotvingiai, Jātvingi, Jadwinger, Jaczwangos, ятвѧзи) йде з тексту договору 944 р. і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного Játvíg[6].
  • судови, судзини
    Інша племінна назва судува, згідно з Вітаутасом Мажюлісом («Етимологічний словник прусської мови», лит. Prūsų kalbos etimologijos žodynas) походить від гідроніма *Sūd(a)vā, який, у свою чергу, утворений від балтійського дієслівного кореня *sū- («текти», «лити»)[7].

Племена

Західні балти (пруси і ятвяги) в ХІІІ ст.

У деяких дослідженнях прийнята класифікаційна схема, згідно з якою ятвяги, судови, дайнови і полексяни (полешани) розглядалися як частини одного племені. Проте, наймовірніше за все, в XIII столітті ці назви вживалися для позначення одного й того ж етносу[4].

Ятвяги на теренах ріки Злінь (Зліня) мали назву злінці (зилинці) згідно з Іпатіївським літописом у 1251 році[8]. Річка Злінь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше — в Гумбінненському окрузі Східної Пруссії)[8]

Історія

Походження

Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.
Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.

До ятвягів відносять Судовську археологічну культуру східно-мазурської групи. У VII—XI ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів.

Тривалий час походження ятвягів було невідоме. У хроніці Галла Аноніма початку ХІІ ст. мешканці на північний схід від Польші, до яких входили ятвяги, названі «сарматами, які також звалися гети (готи)»[9]. У Великопольській хроніці ХІІІ ст., а також історії Яна Длугоша так само зазначено, що ятвяги походять від «гетів, тобто прусів», є сусідами Мазовії, Русі й Литви, і мають велику схожість у мові з прусами і литвою[9]. Мартін Кромер вважав ятвязьку мову відмінною як від слов'янської, так і литовської[9]. Нарушевич припускав, що ятвяги є нащадками придунайських язигів[9], а Шафарик вбачав у ятвягах інаунксів з «Гетики» Йордана, кревних родичів аланів[9]. Домінік Шульц вважав ятвягів польським племенем, Теодор Нарбут і Йозеф Ярошевич — давньолитовським[9].

Відносини з Руссю

Найраніші згадки про ятвягів у писемних джерелах містить «Повість временних літ»[1]. Зокрема, серед послів київського князя Ігоря до Візантії (стаття за 945) зазначений «ятвяг Гунарев»[1]. Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів[1]. Під 983 роком зазначений переможний похід київського князя Володимира Святославича проти ятвягів[2][10]; під 1038 роком — подібний похід його сина, київського князя Ярослава Мудрого[11]. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони Київської Русі[1]. Саме з розселенням полонених Ярославом Мудрим ятвягів пов'язують кілька курганних могильників 1-ї половини — середини ХІ ст., розташовані в околицях Новограда-Волинського (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих слов'янських поховальних пам'яток)[1].

Наступна згадка про ятвягів трапляється під 1112 роком, коли володимирський князь Ярослав Святополчич здійснив проти них успішний похід[12]. Надалі ятвяги фігурують у Галицько-Волинському літописі саме як супротивники Володимирського князівства[1]. 1196 року володимирський князь Роман Мстиславич у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід[13]. Однак уже в 2-й пол. 1200-х рр. ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю[1]. Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів Данила і Василька Романовичів. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на Волинь[1]. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини[1]. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя Лева Даниловича[1].

Вигасання

Протягом 2-ї пол. 13 — поч. 15 ст. Я. постійно фігурують як супротивники польс. та литов. володарів, а також Тевтонського ордену. Події цього часу, насамперед інституалізація Великого князівства Литовського, до складу котрого ввійшла більша частина земель Я., визначили істор. долю цих племен: вони були доволі швидко асимільовані сусідами. Щоправда, як певний етнічний релікт Я. згадуються у джерелах до 17 ст. включно[1].

Мова

Докладніше: Ятвязька мова

Ятвяги були носіями ятвязької мови, класифікація якої є дискусійною. Більшість науковців дотримуються думки, що це західнобалтійська мова, однак висувалися гіпотези щодо її східнобалтійської належності, а також щодо проміжного положення між західно- та східнобалтійськими мовами[1][14].

Князі

  • Відевут[ru] (близько 500 р.), володар держави Судо (Судовія);
  • Гунігард (VI ст.);
  • Бауг (близько 875 р.);
  • Гуннар (близько 900 р.), син Бауга;
  • Комат, князь-нобіль ятвязький[15];
  • Минтеля[16];
  • Мудійко[17];
  • князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256 рр.[18];
  • Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150 р. — †1227 р.)[19];
  • Шюрпа[20];
  • Небр;
  • Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125 р.), старший син Гедиміна;
  • Зебр;
  • Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228 рр.)[21];
  • Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260 рр.);
  • Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248 рр.), князь-волхв[22];;
  • Скурдо (близько 1283 р.);
  • Стекинт (близько 1253 р.)[23];
  • Дор[24];
  • Буряль, князь-нобіль ятвязький[25];
  • Борут (1234 р.)[26];
  • Юндил, князь-нобіль ятвязький[27]
  • Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході Данила Романовича[28] у 1253—1264 рр.
  • Ящелт, васал князя Данила Романовича[29] у 1253—1264 рр.
  • Скаламенд[ru] (біля 1273—1284 рр.) — ятвязький князь (судавський)
  • Вітень — великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)[30]

Посли

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Синиця 2013, С. 766.
  2. а б ПСРЛ, Т. 2, Стб. 69.
  3. У папських буллах ХІІІ ст. (Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... 1882, Т. III, S. 364).
  4. а б Кибинь 2008, С. 117-132.
  5. А. С. Кибинь. К этимологии термина ятвяги // Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.. — Спб., 2008. — С. 28-29.
  6. Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA
  7. Mažiulis, V., Prūsų kalbos etimologijos žodynas, t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, ISBN 978-5-420-01406-6.
  8. а б Злинцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIIa. — С. 605. (рос. дореф.)
  9. а б в г д е Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... 1882, Т. III, S. 364.
  10. Літопис руський... С. 49.
  11. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 141; Літопис руський... С. 92.
  12. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 273; Літопис руський... С. 169.
  13. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 702; Літопис руський... С. 362.
  14. Отрембский 1961.
  15. Літопис руський... С. 413, 415, 491.
  16. Літопис руський... С. 428, 496.
  17. Літопис руський... С. 428, 500.
  18. Літопис руський... С. 415, 491.
  19. Літопис руський... С. 384, 516.
  20. Літопис руський... С. 428, 516.
  21. Літопис руський... С. 384, 512.
  22. Літопис руський... С. 402, 511.
  23. Літопис руський... С. 413, 415, 512.
  24. Літопис руський... С. 415, 483.
  25. Літопис руський... С. 415, 472.
  26. Літопис руський... С. 402, 471.
  27. Літопис руський... С. 415, 517.
  28. Літопис руський... С. 414, 469.
  29. Літопис руський... С. 407, 520.
  30. Витень. Асобы. Список (А-Я) / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.
  31. Літопис руський... С. 406, 500.
  32. Літопис руський... С. 26, 520.

Бібліографія

Джерела

Монографії і статті

Довідники

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ятвяги