Ятвяги: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
м (вилучено Категорія:Історія Білорусі за допомогою HotCat)
Немає опису редагування
(Не показані 66 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
{{Етнічна група
{{Етнічна група
| назва = Ятвяги
| назва = Ятвяги
| зображення = [[Файл:East Slavic tribes peoples 8th 9th century.jpg|300px]]
| зображення = [[Файл:Baltic_Tribes_c_1200-uk.svg|250px]]
| підпис = Балтські племена у ХІІІ ст.
| підпис = Карта розселення східнослов'янських племен [[VIII ст|VIII]]-[[IX ст]]. та балтів, із зазначенням місця розташування ''Ятвягів''
| самоназва = ятвезь, судзіни
| самоназва = ятвезь, судзіни
| кількість = <!--загальна кількість-->
| кількість =
| розселення = [[Київська Русь]], [[Велике князівство Литовське]], [[Білорусь]]
| розселення = [[Підляшшя]], [[Східна Пруссія]]
| мова = [[ятвязька мова]] ([[балтійські мови]], [[індоєвропейські мови]])
| мова = [[ятвязька мова|ятвязька]]
| релігія= [[язичництво]] → [[християнство]]
| релігія = [[язичництво]] → [[християнство]]
| родичі= [[прусси]]
| родичі = [[пруси (народ)|пруси]], литовці
| вимер = 1283 р.
| вимер = XVII ст.
| раса = [[Європеоїдна раса|Європеоїдна]]
| раса = [[Європеоїдна раса|європеоїдна]]
| входить у = [[литовці]], [[білоруси]], [[поляки]], [[українці]], [[німці]]
| походження = II ст. н.е.
| входить у = [[білоруси]]
}}
}}
'''Ятвя́ги''', '''ятвезь''', ''судови'', ''судзіни'' ({{lang-be|яцьвягі, ятвягі, судовы, судзіны}}<ref name="evkl">Яраслаў Звяруга. «Яцвягі» // [[Велике князівство Литовське (енциклопедія)|Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя]]. У 3 т. / рэд. Г.&nbsp;П.&nbsp;Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус&nbsp;— Яцкевіч.&nbsp;— г. Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя», 2005 г., С. 788 {{ref-be}}</ref>; {{lang-en|Yotvingians}}; {{lang-ru|судави, ятвяги}}<ref name="ВРЕ">{{ref-ru}}[https://bigenc.ru/archeology/text/4171368 Судавская культура] // [[Велика російська енциклопедія|БРЭ]].</ref>)&nbsp;— група західнобалтійських племен, які в І-ому—на поч. ІІ тис. Н. Е. проживали у [[Західний Буг|Бузько]]-[[Нарва (притока Вісли)|Наревському]] та [[Німан]]сько-[[Нарва (притока Вісли)|Наревському]] межиріччях (між середнім Німаном та горішньою Нарвою), на пограниччі [[Київська Русь|Київської Русі]], на північний захід від українських племен ([[Русини|русинів]]). Цю територію називано також [[Ятвігія|Ятвігією]] (Ятва) або [[Судовія|Судовією]]. Етнічно були близькими до [[литовці]]в та [[пруси (народ)|прусів]].


'''Ятвя́ги''' — у VIІІ—ХV ст. група [[балти|західнобалтійських]] племен, які проживали у межиріччі [[Західний Буг|Західного Бугу]], [[Нарва (притока Вісли)|Нареви]] і [[Німан]]а, у так званій [[Ятвігія|Ятвягії]]. Межували на півночі й сході з [[литовці|литовцями]], на півдні — з [[русини|русами]], на південному заході — з [[поляки|поляками]], на заході — з [[пруси (народ)|прусами]] (згодом — [[тевтонський орден|тевтонцями]]). Представники [[Європеоїдна раса|європеоїдної раси]], носії [[ятвязька мова|ятвязької мови]]<ref name="ЕІУ"/>. Сповідували [[балтійська міфологія|балтійське поганство]]. Культурно споріднені з литовцями і прусами язичницької доби. Вперше згадуються у «[[Повість временних літ|Повісті временних літ]]» у статті [[945]] року<ref name="ЕІУ"/>. Воювали проти [[Київська Русь|руських]] і [[Королівство Польське|польсько]]-[[Мазовецьке князівство|мазовецьких]] князів (Х—ХІV ст.), а також лицарів [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] (з ХІІІ ст.), які намагалися захопити ятвязькі землі<ref name="ЕІУ"/>. У XV ст. більшість ятвягів опинилася під владою [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Востаннє згадуються як етнічний релікт у джерелах ХVII ст<ref name="ЕІУ"/>. Взяли участь у етногенезі західних литовців і [[білоруси|білорусів]], [[українці]]в [[Полісся]] і [[Волинь|Волині]], [[німці]]в [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]].
== Археологічні свідчення ==
⚫
До ятвягів відносять [[Культура кам'яних курганів|Судовську археологічну культуру]] східно-мазурської групи. У VII—XI ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів<ref name="ВРЕ" />.


== Назва ==
== Повідомлення літописів ==
* '''Ятвя́ги''' ({{lang-rus|Ӕтвѧгы}}<ref name="ПСРЛ2"/>; {{lang-lt|Jotvingiai}}; {{lang-pl|Jadźwingi}}; {{lang-de|Jatwinger}}; {{lang-la|Jacintones, Jentwesones}}<ref>У папських буллах ХІІІ ст. (Jadźwingi // ''Słownik geograficzny Królestwa Polskiego''... 1882, Т. III, S. 364).</ref>), '''ятвезь'''
Плем'я ''судів'' (судови, судзіни) вперше згадав римський історик [[Публій Корнелій Тацит]] ([[II ст|''2'' ст. нашої ери]]). Судови були згадані також [[Клавдій Птолемей|Клавдієм Птолемеєм]].
⚫
*: На думку [[Кібінь Олексій Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Кібіня]], етнонім ''ятвяги'' сходить до [[патронім]]ічного утвору ''játvingar'', який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я ''Játvígr'' згадується в «[[Сага про нащадків Кнута|Сазі про нащадків Кнута]]»<ref name="Кибинь 2008">Кибинь 2008, С. 117-132.</ref><ref>{{Стаття|автор=А. С. Кибинь|посилання_на_автора= |назва=К этимологии термина ятвяги|посилання=http://philology.ru/linguistics3/kibin-08.htm|відповідальний= |видання=Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.|видання посилання= |тип= |місце=Спб.|рік=2008|місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= 28-29|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького ''Játvígr'': ''Játvígs liðsmenn'' (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, [[Індура]]) біля [[Німан]]у. Пашка стверджує, що [[назалізація|носовий звук]] (''Jotvi'''n'''giai, Jātvi'''n'''gi, Jadwi'''n'''ger, Jaczwa'''n'''gos, ятв'''ѧ'''зи'') йде з тексту [[Русько-візантійський мирний договір (944)|договору 944&nbsp;р.]] і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного ''Játvíg''<ref>Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA</ref>.


* '''судови''', '''судзини'''
Вперше в руських джерелах назву ''ятвяги'' згадано в договорі між [[Русь|Руссю]] і [[Візантія|Візантією]] в [[944]] році. Пізніше про них згадують різні тевтонські та польські джерела.
⚫
*: Інша племінна назва ''судува'', згідно з [[Вітаутас Мажюліс|Вітаутасом Мажюлісом]] («Етимологічний словник прусської мови», {{lang-lt|Prūsų kalbos etimologijos žodynas}}) походить від гідроніма ''*Sūd(a)vā'', який, у свою чергу, утворений від [[балтійські мови|балтійського]] дієслівного кореня ''*sū-'' («текти», «лити»)<ref>Mažiulis, V., ''Prūsų kalbos etimologijos žodynas,'' t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, {{ISBN|978-5-420-01406-6}}.</ref>.

== Племена ==
[[Файл:Mapa prus.svg|250px|міні|Західні балти (пруси і ятвяги) в ХІІІ ст.]]
У деяких дослідженнях прийнята класифікаційна схема, згідно з якою ятвяги, судови, дайнови і полексяни (полешани) розглядалися як частини одного племені. Проте, наймовірніше за все, в XIII столітті ці назви вживалися для позначення одного й того ж етносу<ref name="Кибинь 2008"/>.

⚫
Ятвяги на теренах ріки Злінь (Зліня) мали назву [[злінці]] (зилинці) згідно з [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським літописом]] у 1251 році<ref name="Викитека ЭСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Злинцы|том=XIIa|сторінки=605|ref=}}</ref>. Річка Злінь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше&nbsp;— в [[Гусєв (місто)|Гумбінненському]] окрузі [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]])<ref name="Викитека ЭСБЕ" />


== Історія ==
== Історія ==
=== Походження ===
Ятвяги визначалися войовничістю, з ними часто воювали київські князі: походами проти них ходили [[Володимир Великий]] у [[983]]&nbsp;р.<ref>[http://dokumentika.org/slavyan/v-god-6491-983-vladimir-pobedil-yatvyagov-i-zavoeval-ich-zemliu В год 6491 (983) Владимир победил ятвягов-литовцев, и завоевал их землю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141031130211/http://dokumentika.org/slavyan/v-god-6491-983-vladimir-pobedil-yatvyagov-i-zavoeval-ich-zemliu |date=31 жовтень 2014 }} {{ref-ru}}</ref>, [[Ярослав Мудрий]] ([[1038]]&nbsp;р., [[1048]]&nbsp;р., [[1044]]&nbsp;р.), [[Ярослав Святополкович]] (1112—1113&nbsp;рр.).
⚫
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 A.jpg|thumb|right|250px|Ятвязьке курганне поховання. [[Сувалки]].]]
⚫
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 B.jpg|thumb|right|250px|Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.]]


⚫
До ятвягів відносять [[Культура кам'яних курганів|Судовську археологічну культуру]] східно-мазурської групи. У VII—XI&nbsp;ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів.
Пізніше галицько-волинські князі [[Роман Мстиславич]] і його син [[Данило Галицький|Данило]], разом з [[Мазовія|мазовецькими]] князями підкорили ятвягів. З [[1283]]&nbsp;р. більшу частину земель ятвягів захопив [[Тевтонський Орден]], а частина ятвягів увійшла до складу [[Велике князівство Литовське|Великого Литовського князівства]] і стала одним зі складників у формуванні [[литовці|литовського]] та [[білоруси|білоруського]] народів (див. [[литвини]])<ref>стор. 3999, том. 10, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович.&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000&nbsp;р. ISBN 5-7707-4048-5</ref>.


Тривалий час походження ятвягів було невідоме. У [[Хроніка Галла|хроніці]] [[Галл Анонім|Галла Аноніма]] початку ХІІ ст. мешканці на північний схід від Польші, до яких входили ятвяги, названі «''[[сармати|сарматами]], які також звалися [[гети]] ([[готи]])''»<ref name="СГ">Jadźwingi // ''Słownik geograficzny Królestwa Polskiego''... 1882, Т. III, S. 364.</ref>. У [[Великопольська хроніка|Великопольській хроніці]] ХІІІ ст., а також історії [[Ян Длугош|Яна Длугоша]] так само зазначено, що ятвяги походять від «''гетів, тобто [[пруси (народ)|прусів]]''», є сусідами Мазовії, Русі й Литви, і мають велику схожість у мові з прусами і литвою<ref name="СГ"/>. [[Мартін Кромер]] вважав ятвязьку мову відмінною як від слов'янської, так і литовської<ref name="СГ"/>. [[Адам Нарушевич|Нарушевич]] припускав, що ятвяги є нащадками придунайських [[язиги|язигів]]<ref name="СГ"/>, а [[Павел Йозеф Шафарик|Шафарик]] вбачав у ятвягах інаунксів з «[[Гетика|Гетики]]» [[Йордана]], кревних родичів [[алани|аланів]]<ref name="СГ"/>. [[Домінік Шульц]] вважав ятвягів польським племенем, [[Теодор Нарбут]] і [[Йозеф Ярошевич]] — давньолитовським<ref name="СГ"/>.
== Етимологія ==
[[Файл:Baltic Tribes c 1200-uk.svg|thumb|300px|Карта розселення народів Балтії. Зелені відтінки&nbsp;— західні балти, коричневі&nbsp;— східні]]
⚫
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 A.jpg|thumb|right|200px|Ятвязьке курганне поховання. [[Сувалки]].]]
⚫
[[Файл:Cmentarzysko Jacwingow, Suwalszczyzna, Aug 2004 B.jpg|thumb|right|200px|Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.]]
⚫
На думку [[Кібінь Олексій Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Кібіня]], етнонім ''ятвяги'' сходить до [[патронім]]ічного утвору ''játvingar'', який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я ''Játvígr'' згадується в «[[Сага про нащадків Кнута|Сазі про нащадків Кнута]]»<ref>Кибинь A.С. Ятвяги в X—XI&nbsp;вв.: «балтское племя» или «береговое братство»? // ''Studia Slavica et Balcanica Petropolitana.'' 2008. №&nbsp;2(4). С.117-132</ref><ref>{{Стаття|автор=А. С. Кибинь|посилання_на_автора= |назва=К этимологии термина ятвяги|посилання=http://philology.ru/linguistics3/kibin-08.htm|відповідальний= |видання=Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.|видання посилання= |тип= |місце=Спб.|рік=2008|місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= 28-29|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького ''Játvígr'': ''Játvígs liðsmenn'' (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, [[Індура]]) біля [[Німан]]у. Пашка стверджує, що [[назалізація|носовий звук]] (''Jotvi'''n'''giai, Jātvi'''n'''gi, Jadwi'''n'''ger, Jaczwa'''n'''gos, ятв'''ѧ'''зи'') йде з тексту [[Русько-візантійський мирний договір (944)|договору 944&nbsp;р.]] і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного ''Játvíg''<ref>Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA</ref>.


=== Відносини з Руссю ===
⚫
Інша племінна назва ''судува'', згідно з [[Вітаутас Мажюліс|Вітаутасом Мажюлісом]] («Етимологічний словник прусської мови», {{lang-lt|Prūsų kalbos etimologijos žodynas}}) походить від гідроніма ''*Sūd(a)vā'', який, у свою чергу, утворений від [[балтійські мови|балтійського]] дієслівного кореня ''*sū-'' («текти», «лити»)<ref>Mažiulis, V., ''Prūsų kalbos etimologijos žodynas,'' t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, {{ISBN|978-5-420-01406-6}}.</ref>.
Найраніші згадки про ятвягів у писемних джерелах містить «[[Повість временних літ]]»<ref name="ЕІУ"/>. Зокрема, серед послів київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря]] до [[Візантія|Візантії]] (стаття за [[945]]) зазначений «ятвяг Гунарев»<ref name="ЕІУ"/>. Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів<ref name="ЕІУ"/>. Під [[983]] роком зазначений переможний похід київського князя [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] проти ятвягів<ref name="ПСРЛ2">''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 69.</ref><ref>''Літопис руський''... С. 49.</ref>; під [[1038]] роком — подібний похід його сина, київського князя [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]]<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 141; ''Літопис руський''... С. 92.</ref>. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони [[Київська Русь|Київської Русі]]<ref name="ЕІУ"/>. Саме з розселенням полонених Ярославом Мудрим ятвягів пов'язують кілька курганних могильників 1-ї половини — середини ХІ ст., розташовані в околицях [[Новоград-Волинський|Новограда-Волинського]] (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих [[слов'яни|слов'янських]] поховальних пам'яток)<ref name="ЕІУ">Синиця 2013, С. 766.</ref>.


Наступна згадка про ятвягів трапляється під [[1112]] роком, коли володимирський князь [[Ярослав Святополчич]] здійснив проти них успішний похід<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 273; ''Літопис руський''... С. 169.</ref>. Надалі ятвяги фігурують у [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинському літописі]] саме як супротивники [[Володимирське князівство|Володимирського князівства]]<ref name="ЕІУ"/>. [[1196]] року володимирський князь [[Роман Мстиславич]] у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід<ref>''ПСРЛ'', Т. 2, Стб. 702; ''Літопис руський''... С. 362.</ref>. Однак уже в 2-й пол. 1200-х рр. ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю<ref name="ЕІУ"/>. Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів [[Данило Романович|Данила]] і [[Василько Романович|Василька Романовичів]]. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на [[Волинь]]<ref name="ЕІУ"/>. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини<ref name="ЕІУ"/>. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя [[Лев Данилович|Лева Даниловича]]<ref name="ЕІУ"/>.
== Ятвязькі племена ==


=== Вигасання ===
⚫
* Ятвяги на теренах ріки Злинь (Злиня) мали назву '''[[злинці]]''' (зилинці) згідно з [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським літописом]] у 1251 році<ref name="Викитека ЭСБЕ">{{ВТ-ЕСБЕ|Злинцы|том=XIIa|сторінки=605|ref=}}</ref>. Річка Злинь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше&nbsp;— в [[Гусєв (місто)|Гумбінненському]] окрузі [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]])<ref name="Викитека ЭСБЕ" />
Протягом 2-ї пол. 13 — поч. 15 ст. Я. постійно фігурують як супротивники польс. та литов. володарів, а також Тевтонського ордену. Події цього часу, насамперед інституалізація Великого князівства Литовського, до складу котрого ввійшла більша частина земель Я., визначили істор. долю цих племен: вони були доволі швидко асимільовані сусідами. Щоправда, як певний етнічний релікт Я. згадуються у джерелах до 17 ст. включно<ref name="ЕІУ"/>.
*[[Судова]] (Sudova)

*[[Даїнава]] (Dainava)
== Мова ==
*[[Неманас]] (Nemanas)
⚫
{{main|Ятвязька мова}}
Ятвяги були носіями ятвязької мови, класифікація якої є дискусійною. Більшість науковців дотримуються думки, що це західнобалтійська мова, однак висувалися гіпотези щодо її східнобалтійської належності, а також щодо проміжного положення між західно- та східнобалтійськими мовами<ref name="ЕІУ"/><ref>Отрембский 1961.</ref>.


== Князі ==
== Князі ==
{{Div col|cols=2}}
{{Div col|cols=2}}
* {{нп|Видевут|Видевут|ru|Видевут}} (близько 500&nbsp;р.), володар держави Судо ([[Судовія]]);
* {{нп|Відевут|Відевут|ru|Видевут}} (близько 500&nbsp;р.), володар держави Судо ([[Судовія]]);
* Гунігард (VI&nbsp;ст.);
* Гунігард (VI&nbsp;ст.);
* Бауг (близько 875&nbsp;р.);
* Бауг (близько 875&nbsp;р.);
* Гуннар (близько 900&nbsp;р.), син Бауга;
* Гуннар (близько 900&nbsp;р.), син Бауга;
* Комат, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 413, 415, 491, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Комат, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 413, 415, 491.</ref>;
* Минтеля<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 496, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Минтеля<ref>''Літопис руський''... С. 428, 496.</ref>;
* Мудійко<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 500, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Мудійко<ref>''Літопис руський''... С. 428, 500.</ref>;
* князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256&nbsp;рр.<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 491, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256&nbsp;рр.<ref>''Літопис руський''... С. 415, 491.</ref>;
* Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150&nbsp;р.&nbsp;— †1227&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 384, 516, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150&nbsp;р.&nbsp;— †1227&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 384, 516.</ref>;
* Шюрпа<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 428, 516, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Шюрпа<ref>''Літопис руський''... С. 428, 516.</ref>;
* Небр;
* Небр;
* Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125&nbsp;р.), старший син [[Гедимін]]а;
* Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125&nbsp;р.), старший син [[Гедимін]]а;
* Зебр;
* Зебр;
* Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228&nbsp;рр.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 384, 512, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228&nbsp;рр.)<ref>''Літопис руський''... С. 384, 512.</ref>;
* Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260&nbsp;рр.);
* Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260&nbsp;рр.);
* Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248&nbsp;рр.), [[князь]]-[[Волхви|волхв]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 402, 511, ISBN 5-308-00052-2</ref>;;
* Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248&nbsp;рр.), [[князь]]-[[Волхви|волхв]]<ref>''Літопис руський''... С. 402, 511.</ref>;;
* Скурдо (близько 1283&nbsp;р.);
* Скурдо (близько 1283&nbsp;р.);
* Стекинт (близько 1253&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 413, 415, 512, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Стекинт (близько 1253&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 413, 415, 512.</ref>;
* Дор<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 483, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Дор<ref>''Літопис руський''... С. 415, 483.</ref>;
* Буряль, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 472, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Буряль, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 415, 472.</ref>;
* Борут (1234&nbsp;р.)<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 402, 471, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Борут (1234&nbsp;р.)<ref>''Літопис руський''... С. 402, 471.</ref>;
* Юндил, князь-нобіль ятвязький<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 415, 517, ISBN 5-308-00052-2</ref>
* Юндил, князь-нобіль ятвязький<ref>''Літопис руський''... С. 415, 517.</ref>
* Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході [[Данило Галицький|Данила Романовича]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 414, 469, ISBN 5-308-00052-2</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході [[Данило Галицький|Данила Романовича]]<ref>''Літопис руський''... С. 414, 469.</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Ящелт, васал князя [[Данило Романович|Данила Романовича]]<ref>«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 407, 520, ISBN 5-308-00052-2</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* Ящелт, васал князя [[Данило Романович|Данила Романовича]]<ref>''Літопис руський''... С. 407, 520.</ref> у 1253—1264&nbsp;рр.
* {{нп|Скаламенд|Скаламенд|ru|Скуманд}} (біля 1273—1284&nbsp;рр.)&nbsp;— ятвязький князь (судавський)
* {{нп|Скаламенд|Скаламенд|ru|Скуманд}} (біля 1273—1284&nbsp;рр.)&nbsp;— ятвязький князь (судавський)
* [[Витень (князь)|Вітень]]&nbsp;— великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)<ref>[http://history-belarus.by/pages/figures/vyten.php Витень. Асобы. Список (А-Я)] / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.</ref>
* [[Витень (князь)|Вітень]]&nbsp;— великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)<ref>[http://history-belarus.by/pages/figures/vyten.php Витень. Асобы. Список (А-Я)] / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.</ref>
Рядок 77: Рядок 83:


=== Посли ===
=== Посли ===
* Небяст (до [[Данило Романович|Данила Романовича]] у 1253—1264&nbsp;рр.)<ref>[[Повість врем'яних літ|«Літопис Руський»]], м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 406, 500, ISBN 5-308-00052-2</ref>;
* Небяст (до [[Данило Романович|Данила Романовича]] у 1253—1264&nbsp;рр.)<ref>''Літопис руський''... С. 406, 500.</ref>;
* Ятвяг Гунарев (біля 925—983&nbsp;р.), у 945&nbsp;р. в посольстві київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря Рюриковича]] до [[Константинополь|Константинополя]]<ref>[[Повість врем'яних літ|«Літопис Руський»]], м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., С. 26, 520, ISBN 5-308-00052-2</ref>.
* Ятвяг Гунарев (біля 925—983&nbsp;р.), у 945&nbsp;р. в посольстві київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря Рюриковича]] до [[Константинополь|Константинополя]]<ref>''Літопис руський''... С. 26, 520.</ref>.


== Див. також ==
== Примітки ==
{{Div col|cols=2}}
{{reflist}}
⚫
* [[Ятвязька мова]]
* [[Ятвігія]]
* [[Лютичі]]
* [[Литвини]]
* [[Полісся]]
* [[Балтійська міфологія]]


== Бібліографія ==
{{Div col end}}
⚫
=== Джерела ===
* {{ПСРЛ|2}}
* {{Літопис руський}}


=== Монографії і статті ===
== Примітки ==
* Отрембский, Я.С. Язык ятвягов // ''Вопросы славянского языкознания''. Москва, 1961, Вып. 5
{{reflist|2}}
* Финно-угры и балты в эпоху средневековья: Серия «Археология СССР», Т. 17. Москва, 1987

* Зверуго, Я.Г. ''Верхнее Понеманье в IХ—ХIII вв.'' Минск, 1989
⚫
== Джерела ==
* Квятковская, А.В. ''Ятвяжские могильники Беларуси (конец ХI—ХVII вв)''. Вильнюс, 1998
{{refbegin|2}}
* Кибинь, А.С. Ятвяги в Х—ХI вв.: «балтское племя» или «береговое братство»// ''Studia Slavika et Balcanica Petropolitana'', 2008, № 2 (4). С. 117-132.
* ''Є.&nbsp;В.&nbsp;Синиця.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Ятвяги] // {{ЕІУ|10|766}}
⚫
* {{ЕУ}}
* «[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2 {{ref-uk}}
* Кибинь А. С. // «От Ятвязи до Литвы. Русское пограничье с ятвягами и литвой в X—XIII веках», Серия: Исторические исследования, изд. «Квадрига», 2014 г., 272 с., ISBN 978-5-91791-131-1 {{ref-ru}}
* [http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/get/LT-LDB-0001:J.04~2001~1367190015228/DS.002.2.01.ARTIC Штыхов Г. В., Ятвяги по Ипатьевскому летописному своду] LIETUVOS ARCHEOLOGIJA. 2001. T. 21, p.&nbsp;101—110. ISSN 02-07-8694 {{ref-ru}}
* [http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/get/LT-LDB-0001:J.04~2001~1367190015228/DS.002.2.01.ARTIC Штыхов Г. В., Ятвяги по Ипатьевскому летописному своду] LIETUVOS ARCHEOLOGIJA. 2001. T. 21, p.&nbsp;101—110. ISSN 02-07-8694 {{ref-ru}}
⚫
* {{ЕВКЛ}}
* {{ЕІБ}}
* [http://www.day.kiev.ua/95881/ Ятвяги та боротьба Галицько-Волинського князівства за Полісся. Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор]
* [http://www.day.kiev.ua/95881/ Ятвяги та боротьба Галицько-Волинського князівства за Полісся. Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор]
* {{МСІУ}}
* [http://mirslovarei.com/content_sovistenc/jatvjagi-102783.html Ятвяги Советская Историческая Энциклопедия, том 16]
* [http://mirslovarei.com/content_sovistenc/jatvjagi-102783.html Ятвяги Советская Историческая Энциклопедия, том 16]
⚫
* {{ВТ-ЕСБЕ|Ятвяги}}
* [http://slounik.org/27678.html Yatvegians] // Zaprudnik J. «Historical dictionary of Belarus» (Гістарычны слоўнік Беларусі).&nbsp;— Lamham.&nbsp;— London: Scarecrow Press, 1998.— 338 p. ISBN 0-8108-3449-9. {{ref-en}} {{ref-be}}
* [http://slounik.org/27678.html Yatvegians] // Zaprudnik J. «Historical dictionary of Belarus» (Гістарычны слоўнік Беларусі).&nbsp;— Lamham.&nbsp;— London: Scarecrow Press, 1998.— 338 p. ISBN 0-8108-3449-9. {{ref-en}} {{ref-be}}
* [https://web.archive.org/web/20120713115253/http://www.booksgid.com/science/3119-pashuto-v.t.-obrazovanie-litovskogo.html Пашуто В. Т. (Образование Литовского гос-ва.)]
* [https://web.archive.org/web/20120713115253/http://www.booksgid.com/science/3119-pashuto-v.t.-obrazovanie-litovskogo.html Пашуто В. Т. (Образование Литовского гос-ва.)]


=== Довідники ===
{{refend}}
* Синиця Є. В. [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Yatvahy Ятвяги] // {{ЕІУ|10|766}}
⚫
* {{ЕУ}}
⚫
* {{МСІУ}}
⚫
* {{ВТ-ЕСБЕ|Ятвяги}}
⚫
* {{УМЕ16|частина=Ятвяги|сторінки=2132}}
* Звяруга, Я. Яцвягі // ''Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя''. У 3 т. Мінск, 2005 г., Т. 2, С. 788.
* {{SgKP|III|364|Jadźwingi}}


== Посилання ==
== Посилання ==
{{ci}}
⚫
* {{УМЕ16|частина=Ятвяги|сторінки=2132}}
{{refbegin|2}}
* [http://www.suduva.com/virdainas/ Virdainas is a dictionary (Англійсько-судовський словник]
* [http://www.suduva.com/virdainas/ Virdainas is a dictionary (Англійсько-судовський словник]
* [http://litopys.org.ua/anton/ant25.htm Владимир АНТОНОВИЧ, ОЧЕРК ИСТОРИИ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО ДО СМЕРТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ОЛЬГЕРДА] {{ref-ru}}
* [http://litopys.org.ua/anton/ant25.htm Владимир АНТОНОВИЧ, ОЧЕРК ИСТОРИИ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО ДО СМЕРТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ОЛЬГЕРДА] {{ref-ru}}
Рядок 121: Рядок 123:
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}
* {{ref-ru}}''Кибинь Алексей Сергеевич'', [http://www.dissercat.com/content/verkhnee-ponemane-v-politicheskoi-sotsiokulturnoi-i-etnicheskoi-istorii-slavyan-i-baltov-vii Верхнее Понеманье в политической, социокультурной и этнической истории славян и балтов VIII—XIII&nbsp;вв.] // 1.2. Ятвяги на Неманском речном пути в X—XI веках. 1.3. Русь и «ятвяги» в первой половине XI&nbsp;в.: миссия св. Бруно Кверфуртского и походы Ярослава. [[2009]]. {{СПб.}}.&nbsp;— 202 с.
* {{ref-ru}}''Кибинь Алексей Сергеевич'', [http://www.dissercat.com/content/verkhnee-ponemane-v-politicheskoi-sotsiokulturnoi-i-etnicheskoi-istorii-slavyan-i-baltov-vii Верхнее Понеманье в политической, социокультурной и этнической истории славян и балтов VIII—XIII&nbsp;вв.] // 1.2. Ятвяги на Неманском речном пути в X—XI веках. 1.3. Русь и «ятвяги» в первой половине XI&nbsp;в.: миссия св. Бруно Кверфуртского и походы Ярослава. [[2009]]. {{СПб.}}.&nbsp;— 202 с.

{{refend|2}}


{{Балтійські народи}}
{{Балтійські народи}}
{{ac}}
{{Археологічні культури Білорусі}}
{{Білоруси}}
{{ВП-портали|Етнологія|Антропологія|Історія}}

{{DEFAULTSORT:Ятвяги}}
{{DEFAULTSORT:Ятвяги}}
[[Категорія:Ятвяги| ]]
[[Категорія:Ятвяги| ]]

Версія за 23:51, 9 квітня 2020

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ятвяги (значення).
Ятвяги
Baltic Tribes c 1200-uk.svg
Балтські племена у ХІІІ ст.
Самоназва ятвезь, судзіни
Ареал Підляшшя, Східна Пруссія
Раса європеоїдна
Близькі до: пруси, литовці
Мова ятвязька
Релігія язичництво → християнство
Згас XVII ст.

Ятвя́ги — у VIІІ—ХV ст. група західнобалтійських племен, які проживали у межиріччі Західного Бугу, Нареви і Німана, у так званій Ятвягії. Межували на півночі й сході з литовцями, на півдні — з русами, на південному заході — з поляками, на заході — з прусами (згодом — тевтонцями). Представники європеоїдної раси, носії ятвязької мови[1]. Сповідували балтійське поганство. Культурно споріднені з литовцями і прусами язичницької доби. Вперше згадуються у «Повісті временних літ» у статті 945 року[1]. Воювали проти руських і польсько-мазовецьких князів (Х—ХІV ст.), а також лицарів Тевтонського ордену (з ХІІІ ст.), які намагалися захопити ятвязькі землі[1]. У XV ст. більшість ятвягів опинилася під владою Великого князівства Литовського. Востаннє згадуються як етнічний релікт у джерелах ХVII ст[1]. Взяли участь у етногенезі західних литовців і білорусів, українців Полісся і Волині, німців Східної Пруссії.

Назва

  • Ятвя́ги (ст.-укр. Ӕтвѧгы[2]; лит. Jotvingiai; пол. Jadźwingi; нім. Jatwinger; лат. Jacintones, Jentwesones[3]), ятвезь
    На думку О. С. Кібіня, етнонім ятвяги сходить до патронімічного утвору játvingar, який буквально означає «нащадки Ятвігра», «Ятвігровичі», «люди Ятвігра». Особове ім'я Játvígr згадується в «Сазі про нащадків Кнута»[4][5]. Джозеф Пашка, визнаючи гіпотезу Кібіня, аналогічно тлумачив етнонім як похідний від давньонорвезького Játvígr: Játvígs liðsmenn (рунічний запис ᛃᚨᛏᚢᛁᚴᛋ ᚱᛟᚦᛋ , «воїни Ятвіга») було позначенням експедиції вікінгів Ятвінгра і його поселень в Північній Русі (наприклад, Індура) біля Німану. Пашка стверджує, що носовий звук (Jotvingiai, Jātvingi, Jadwinger, Jaczwangos, ятвѧзи) йде з тексту договору 944 р. і можливо, з'явився внаслідок описки чи помилкового тлумачення первісного Játvíg[6].
  • судови, судзини
    Інша племінна назва судува, згідно з Вітаутасом Мажюлісом («Етимологічний словник прусської мови», лит. Prūsų kalbos etimologijos žodynas) походить від гідроніма *Sūd(a)vā, який, у свою чергу, утворений від балтійського дієслівного кореня *sū- («текти», «лити»)[7].

Племена

Західні балти (пруси і ятвяги) в ХІІІ ст.

У деяких дослідженнях прийнята класифікаційна схема, згідно з якою ятвяги, судови, дайнови і полексяни (полешани) розглядалися як частини одного племені. Проте, наймовірніше за все, в XIII столітті ці назви вживалися для позначення одного й того ж етносу[4].

Ятвяги на теренах ріки Злінь (Зліня) мали назву злінці (зилинці) згідно з Іпатіївським літописом у 1251 році[8]. Річка Злінь ідентифікується деякими дослідниками з місцем, де тепер озеро Зельмент, та з прибережним селищем Зелліген (розташовувалося раніше — в Гумбінненському окрузі Східної Пруссії)[8]

Історія

Походження

Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.
Найбільше Ятвязьке курганне поховання. Сувалки.

До ятвягів відносять Судовську археологічну культуру східно-мазурської групи. У VII—XI ст. на основі судовської культури сформувалася культура ятвягів.

Тривалий час походження ятвягів було невідоме. У хроніці Галла Аноніма початку ХІІ ст. мешканці на північний схід від Польші, до яких входили ятвяги, названі «сарматами, які також звалися гети (готи)»[9]. У Великопольській хроніці ХІІІ ст., а також історії Яна Длугоша так само зазначено, що ятвяги походять від «гетів, тобто прусів», є сусідами Мазовії, Русі й Литви, і мають велику схожість у мові з прусами і литвою[9]. Мартін Кромер вважав ятвязьку мову відмінною як від слов'янської, так і литовської[9]. Нарушевич припускав, що ятвяги є нащадками придунайських язигів[9], а Шафарик вбачав у ятвягах інаунксів з «Гетики» Йордана, кревних родичів аланів[9]. Домінік Шульц вважав ятвягів польським племенем, Теодор Нарбут і Йозеф Ярошевич — давньолитовським[9].

Відносини з Руссю

Найраніші згадки про ятвягів у писемних джерелах містить «Повість временних літ»[1]. Зокрема, серед послів київського князя Ігоря до Візантії (стаття за 945) зазначений «ятвяг Гунарев»[1]. Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів[1]. Під 983 роком зазначений переможний похід київського князя Володимира Святославича проти ятвягів[2][10]; під 1038 роком — подібний похід його сина, київського князя Ярослава Мудрого[11]. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони Київської Русі[1]. Саме з розселенням полонених Ярославом Мудрим ятвягів пов'язують кілька курганних могильників 1-ї половини — середини ХІ ст., розташовані в околицях Новограда-Волинського (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих слов'янських поховальних пам'яток)[1].

Наступна згадка про ятвягів трапляється під 1112 роком, коли володимирський князь Ярослав Святополчич здійснив проти них успішний похід[12]. Надалі ятвяги фігурують у Галицько-Волинському літописі саме як супротивники Володимирського князівства[1]. 1196 року володимирський князь Роман Мстиславич у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід[13]. Однак уже в 2-й пол. 1200-х рр. ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю[1]. Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів Данила і Василька Романовичів. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на Волинь[1]. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини[1]. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя Лева Даниловича[1].

Вигасання

Протягом 2-ї пол. 13 — поч. 15 ст. Я. постійно фігурують як супротивники польс. та литов. володарів, а також Тевтонського ордену. Події цього часу, насамперед інституалізація Великого князівства Литовського, до складу котрого ввійшла більша частина земель Я., визначили істор. долю цих племен: вони були доволі швидко асимільовані сусідами. Щоправда, як певний етнічний релікт Я. згадуються у джерелах до 17 ст. включно[1].

Мова

Докладніше: Ятвязька мова

Ятвяги були носіями ятвязької мови, класифікація якої є дискусійною. Більшість науковців дотримуються думки, що це західнобалтійська мова, однак висувалися гіпотези щодо її східнобалтійської належності, а також щодо проміжного положення між західно- та східнобалтійськими мовами[1][14].

Князі

  • Відевут[ru] (близько 500 р.), володар держави Судо (Судовія);
  • Гунігард (VI ст.);
  • Бауг (близько 875 р.);
  • Гуннар (близько 900 р.), син Бауга;
  • Комат, князь-нобіль ятвязький[15];
  • Минтеля[16];
  • Мудійко[17];
  • князь ятвязький вбитий булавою взимку 1255—1256 рр.[18];
  • Шутр Мондунич, Шутр Мондушич (біля *1150 р. — †1227 р.)[19];
  • Шюрпа[20];
  • Небр;
  • Мондун, Скомонд, Мондовида (близько 1125 р.), старший син Гедиміна;
  • Зебр;
  • Стегут, Стегут Зебрович, син Зебра (Стегут Зібрович, біля 1227—1228 рр.)[21];
  • Скумо, Скуманд (близько *1200-†1260 рр.);
  • Скомонд, Сколоменд (ок.1175-†1248 рр.), князь-волхв[22];;
  • Скурдо (близько 1283 р.);
  • Стекинт (близько 1253 р.)[23];
  • Дор[24];
  • Буряль, князь-нобіль ятвязький[25];
  • Борут (1234 р.)[26];
  • Юндил, князь-нобіль ятвязький[27]
  • Анкад, князь-нобіль ятвязький, провідник у поході Данила Романовича[28] у 1253—1264 рр.
  • Ящелт, васал князя Данила Романовича[29] у 1253—1264 рр.
  • Скаламенд[ru] (біля 1273—1284 рр.) — ятвязький князь (судавський)
  • Вітень — великий князь Литовський на ятвязьких землях (1293—1316)[30]

Посли

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Синиця 2013, С. 766.
  2. ↑ а б ПСРЛ, Т. 2, Стб. 69.
  3. ↑ У папських буллах ХІІІ ст. (Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... 1882, Т. III, S. 364).
  4. ↑ а б Кибинь 2008, С. 117-132.
  5. ↑ А. С. Кибинь. К этимологии термина ятвяги // Дни балтов и белые ночи. Круглый стол "Балтийская филология": десять лет спустя.. — Спб., 2008. — С. 28-29.
  6. ↑ Pashka, Joseph, Virdainas © 1994, 2nd Edition, USA
  7. ↑ Mažiulis, V., Prūsų kalbos etimologijos žodynas, t. IV, (1997) Vilnius, pp 166—167, ISBN 978-5-420-01406-6.
  8. ↑ а б Злинцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIIa. — С. 605. (рос. дореф.)
  9. ↑ а б в г д е Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... 1882, Т. III, S. 364.
  10. ↑ Літопис руський... С. 49.
  11. ↑ ПСРЛ, Т. 2, Стб. 141; Літопис руський... С. 92.
  12. ↑ ПСРЛ, Т. 2, Стб. 273; Літопис руський... С. 169.
  13. ↑ ПСРЛ, Т. 2, Стб. 702; Літопис руський... С. 362.
  14. ↑ Отрембский 1961.
  15. ↑ Літопис руський... С. 413, 415, 491.
  16. ↑ Літопис руський... С. 428, 496.
  17. ↑ Літопис руський... С. 428, 500.
  18. ↑ Літопис руський... С. 415, 491.
  19. ↑ Літопис руський... С. 384, 516.
  20. ↑ Літопис руський... С. 428, 516.
  21. ↑ Літопис руський... С. 384, 512.
  22. ↑ Літопис руський... С. 402, 511.
  23. ↑ Літопис руський... С. 413, 415, 512.
  24. ↑ Літопис руський... С. 415, 483.
  25. ↑ Літопис руський... С. 415, 472.
  26. ↑ Літопис руський... С. 402, 471.
  27. ↑ Літопис руський... С. 415, 517.
  28. ↑ Літопис руський... С. 414, 469.
  29. ↑ Літопис руський... С. 407, 520.
  30. ↑ Витень. Асобы. Список (А-Я) / Краткая история Беларуси за последнюю 1000 лет // Гісторыя Беларусі. Кратко.
  31. ↑ Літопис руський... С. 406, 500.
  32. ↑ Літопис руський... С. 26, 520.

Бібліографія

Джерела

Монографії і статті

Довідники

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ятвяги

Західні балти:
Східні балти:
Сучасні балтійські народи
† — на данний час не існує
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ятвяги&oldid=27659916