Шансон: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Mykola7 (обговорення | внесок) м (Відкинуто редагування 88.155.163.109 (обговорення) до зробленого Halyna13) Мітки: Відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
Немає опису редагування |
||
| (Не показано 46 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
: {{Otheruses|Шансон (значення)}} |
: {{Otheruses|Шансон (значення)}} |
||
'''Шансо́н''' ({{lang-fr|Chanson}}) — це просто [[Французька мова|французьке]] слово, що означає «вірш, [[пісня]]», і тому це назва найпопулярнішого, найвиразнішого [[Список музичних стилів|стилю]] французького [[Спів|співу]]. Це пісня з французькими словами.<ref name="Alison">Edited by: Alison Latham. [https://www.oxfordreference.com/view/10.1093/acref/9780199579037.001.0001/acref-9780199579037-e-1284#acref-9780199579037-e-1284 The Oxford Companion to Music]. — Oxford University Press, 2011 eISBN 9780199579037</ref> Часто має віршовано-розповідну форму. Стосується назви [[Жанр музики|жанру музики]], що складається з пісень, котрі виконуються [[Французька мова|французькою мовою]] та в основному публікуються у [[Франкофонія|франкомовній частині світу]]. Людина, яка практикує шансон, тобто виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики, називають [[Шансоньє|шансоньє́]]. Одним із [[Акомпанемент|акомпануючих]] інструментів традиційного французького шансону є [[Акордеон|акордеон]]. Пісні-розповіді іншими мовами також часто називають «шансоном». Класичний шансон в основному супроводжується [[Акордеон|акордеоном]], [[Скрипка|скрипкою]] або [[Фортепіано|фортепіано]]. Однак музика відіграє другорядну роль, і натомість увага зосереджена на самих текстах, які традиційно характеризуються складними [[Каламбур|каламбурам]]и та поетичними спалахами, зазвичай про [[кохання]] або з більш [[Бурлеск|бурлескними]] темами в центрі. Цей тип шансону відомий як ''«Chanson réaliste»'' і виник у 1880-х роках. [[Застільні пісні]] в жанрі називаються ''«chanson à boire»''. Жанр черпав натхнення з багатьох областей, [[Опера|опери]], [[Вар'єте|вар'єте]], [[Мадригал|мадригалу]], традиційних [[Трувери|труверних]] пісень і останнім часом з [[Джаз|джазу]]. У свою чергу, це надихнуло [[Бразильська музика|бразильську музику]]. |
|||
'''Шансо́н''' ({{lang-fr|Chanson}} — «пісня») — слово французького походження, що означає «<nowiki/>[[пісня]]<nowiki/>», і стосується назви [[Жанр музики|жанру музики]], що складається з пісень, котрі виконуються [[Французька мова|французькою мовою]] та в основному публікуються у [[Франкофонія|франкомовній частині світу]]. Термін виник в часи кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]] як реакція на домінуючий [[Сполучені Штати Америки|англо-американський]] вплив на музичну індустрію. Класичний шансон в основному супроводжується [[акордеон]]ом або [[фортепіано]]. |
|||
[[Файл:DufayBinchois.jpg|міні|праворуч|300пкс|Гійом Дюфе і Жиль Біншуа.]] |
|||
Виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики називають '''[[Шансоньє|шансоньє́]]'''. |
|||
==Термін== |
|||
Французьке слово ''Chanson'' походить від {{lang-la|cantio}} через провансальське ''canso'' та {{lang-it|canzon}} «пісня».<ref name="Alison"/> |
|||
Шансон — це дуже давнє поняття: у [[Середньовіччя|середні віки]] воно використовувалося для позначення пісень, які співали [[Трубадури|трубадури]], часто як вираження [[Куртуазна любов|куртуазної любові]]. В [[Відродження|епоху Відродження]] жанр ще існував і являв собою [[Поліфонія|багатоголосну]] пісню з мелодійним текстом і багатьма [[Ономатопея|звуконаслідуваннями]]. |
|||
Словом «шансон» називали пісні у Франції вже в XIV столітті, позначаючи, природно, зовсім інший жанр — світські пісні, які виконувалися сольно або хором. |
|||
З 19 століття у [[Франція|Франції]] це слово означає як [[Народні пісні|народні пісні]], так і пісні [[Вар'єте|вар'єте]] та пісні [[Кабаре|кабаре]], а також більш серйозні [[Вірш|вірші]], покладені на музику. У минулому назва ''шансонет'' також з'являлася в дещо більш легковажному вигляді. Він з'явився в кабаре, спочатку виконувався у супроводі фортепіано, характеризувався прагненням до легкої розваги з емоційними, витонченими чи гумористичними текстами з поетичними претензіями. |
|||
В часи кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]], термін заново "виник" як реакція на домінуючий [[Сполучені Штати Америки|англо-американський]] вплив на музичну індустрію, коли американський вплив і мислення проникли в Європу в 20 столітті через голлівудські [[Кінотеатр|кінотеатри]], через радіо та [[Грамофонна платівка|індустрію звукозапису]] з такими співаками, як [[Елвіс Преслі]] та [[Білл Гейлі]], а також через журнали.<ref>[http://retro.nrc.nl/W2/Lab/Marshallplan/amerikanisering.html De Amerikanisering begint nu pas goed], ''NRC Handelsblad'', 24 mei 1997. [https://web.archive.org/web/20190912182455/http://retro.nrc.nl:80/W2/Lab/Marshallplan/amerikanisering.html Gearchiveerd] op 12 september 2019.</ref> Тоді для шансону став характерним серйозний зміст і витончена поетичність фразування, класичний шансон в основному супроводжується [[акордеон]]ом або [[фортепіано]]. До цього, [[Шоу-бізнес|світ розваг]] мав давні традиції в [[Ревю (театр)|Ревю]] — розважальний театр, заснований на пісні, танці, [[Вар'єте|вар'єте]] та легковажних [[Скетч|скетчах]] — був поширених у [[Франція|Франції]] вже в 1930-х роках. |
|||
Шансон, який спочатку відносився до жанру пустотливого [[Орфей|Орфея]], зберігся з Середньовіччя та Відродження, потім продовжився розрідженням жанру сентиментальними піснями та дитячими піснями у 1950-х роках, і він також є найбільшою музичною традицією Франції. Він досяг великого прогресу з такими музикантами, як [[Лео Ферре]], [[Едіт Піаф]], [[Жак Брель]], [[Шарль Азнавур]], [[Енріко Масіас]], [[Аманда Лір]], [[Патрісія Каас]], [[Zaz (співачка)|Заз]] та інші. |
|||
«Шансон» у широкому смислі — назва французької пісні в усіх її різновидах, від найдавніших часів до сучасності.<ref name="харків"/> Цей термін переважно використовується для французьких поліфонічних пісень Середньовіччя та Відродження, і в пізніші часи здебільшого обмежується цим застосуванням.<ref name="Alison"/> Це французька [[Поліфонія|багатоголосна]] пісня ХV–ХVІ ст.<ref name="харків">Історія вокального виконавства: прогр. та навч.-метод. матеріали до курсу для студ. спеціальності «Музичне мистецтво» спеціалізації «Естрадний спів»/ Харк. держ. акад. культури; уклад. О.В. Єрошенко — Х.: [[Харківська державна академія культури|ХДАК]], 2008. — 80 с.</ref> Вона представлена у творчості [[Жоскен Депре|Ж. Депре]], [[Гійом Дюфаї|Г. Дюфаї]], [[Клеман Жаннекен|К. Жанекена]] та ін. В розвитку цього жанру відіграли роль національні пісенні традиції (народні пісні з французькими словами, мистецтво труверів) і вплив нідерландської поліфонічної школи.<ref name="Куцин">Короткий вокально-хоровий термінологічний словник: для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки «Середня освіта (Музичне мистецтво)» та «Музичне мистецтво» / укладач Е.К. Куцин. — Мукачево: МДУ, 2017. — 74 с.</ref> У XVI ст. шансон стає одним із визначних жанрів Європейської музики. |
|||
: {{Не плутати|Російський шансон}} |
|||
«[[Російський шансон]]» не є російським еквівалентом французького шансону, не є представленням французького терміну іншою мовою, а є перенесенням і новим уявленням та обробленням на власний лад у відповідності до стандартів і специфіки російського соціуму. |
|||
== Історія == |
== Історія == |
||
=== XV—XVI |
=== У період XV—XVI століть === |
||
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XIV—XVI століть. Шансон був розвинутий з одноголосих світських пісень [[Трувери|труверів]].<ref>{{Cite book |url={{google books|id=q9auCQAAQBAJ|page=281|plainurl=yes}} |title=Поліфонія: Посібник для студ. вищих навч. муз. заклад. |author=Супрун-Яременко Н. О. |year=2014 |publisher=Нова Книга |isbn=9789663825106}}</ref> До перших творів відносять: «Cheulz qui voelent», «Hé hula hu», «'a pas long temps». Хоча переважно автори ранніх творів невідомі, але збереглися й авторські, наприклад «Andray soulet» Маттео Перуджийського. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як [[балада|балад]], [[віреле]], [[рондо]] та мистецтва трубадурів. Першим значним композитором був [[Гійом де Машо]] ([[XIV століття]]). |
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XIV—XVI століть. Шансон був розвинутий з одноголосих світських пісень [[Трувери|труверів]].<ref>{{Cite book |url={{google books|id=q9auCQAAQBAJ|page=281|plainurl=yes}} |title=Поліфонія: Посібник для студ. вищих навч. муз. заклад. |author=Супрун-Яременко Н. О. |year=2014 |publisher=Нова Книга |isbn=9789663825106}}</ref> До перших творів відносять: «Cheulz qui voelent», «Hé hula hu», «'a pas long temps». Хоча переважно автори ранніх творів невідомі, але збереглися й авторські, наприклад «Andray soulet» Маттео Перуджийського. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як [[балада|балад]], [[віреле]], [[рондо]] та мистецтва трубадурів. Першим значним композитором був [[Гійом де Машо]] ([[XIV століття]]). |
||
У [[XV]]—[[XVI]] століттях шансон зазнав впливу [[нідерландська школа|нідерландської поліфонічної школи]]. Серед найвидніших авторів шансону — |
У [[XV]]—[[XVI]] століттях шансон зазнав впливу [[нідерландська школа|нідерландської поліфонічної школи]]. Серед найвидніших авторів шансону — Гійом Дюфаї, [[Жиль Беншуа]], [[Йоганнес Окегем]] (середина XV століття), Жоскен Депре, Клеман Жаннекен (початок XVI століття), [[Орландо ді Лассо]] (кінець XVI століття). |
||
У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів |
У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів Відродження. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався техніка [[Канон (музична форма)|канонів]], в тому числі подвійних («''Basiez Moy''» Жоскена Депре) та нескінченних («''Celebrons''» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами. |
||
=== XVII—XX |
=== У період XVII—XX століть === |
||
В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає [[сопрано]]. З [[XVII століття]] в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент [[лютня|лютні]] або [[клавір]]у. |
В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає [[сопрано]]. З [[XVII століття]] в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент [[лютня|лютні]] або [[клавір]]у. |
||
| Рядок 20: | Рядок 38: | ||
В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався ''chanson réaliste'' («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, ''chanson réaliste'' зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як [[Ернст Шоссон]], [[Габріель Форе]], [[Клод Дебюссі]]. |
В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався ''chanson réaliste'' («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, ''chanson réaliste'' зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як [[Ернст Шоссон]], [[Габріель Форе]], [[Клод Дебюссі]]. |
||
В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону — |
В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону — Едіт Піаф, [[Джо Дассен]], Жак Брель, Шарль Азнавур, Енріко Масіас, Лео Ферре, та інші. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 33: | Рядок 51: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[Російський шансон]] |
* [[Російський шансон]] |
||
* [[Російський міський романс]] |
|||
[[Категорія:Історія музики]] |
[[Категорія:Історія музики]] |
||
Версія за 06:18, 13 вересня 2022
Шансо́н (фр. Chanson) — це просто французьке слово, що означає «вірш, пісня», і тому це назва найпопулярнішого, найвиразнішого стилю французького співу. Це пісня з французькими словами.[1] Часто має віршовано-розповідну форму. Стосується назви жанру музики, що складається з пісень, котрі виконуються французькою мовою та в основному публікуються у франкомовній частині світу. Людина, яка практикує шансон, тобто виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики, називають шансоньє́. Одним із акомпануючих інструментів традиційного французького шансону є акордеон. Пісні-розповіді іншими мовами також часто називають «шансоном». Класичний шансон в основному супроводжується акордеоном, скрипкою або фортепіано. Однак музика відіграє другорядну роль, і натомість увага зосереджена на самих текстах, які традиційно характеризуються складними каламбурами та поетичними спалахами, зазвичай про кохання або з більш бурлескними темами в центрі. Цей тип шансону відомий як «Chanson réaliste» і виник у 1880-х роках. Застільні пісні в жанрі називаються «chanson à boire». Жанр черпав натхнення з багатьох областей, опери, вар'єте, мадригалу, традиційних труверних пісень і останнім часом з джазу. У свою чергу, це надихнуло бразильську музику.
Термін
Французьке слово Chanson походить від лат. cantio через провансальське canso та італ. canzon «пісня».[1]
Шансон — це дуже давнє поняття: у середні віки воно використовувалося для позначення пісень, які співали трубадури, часто як вираження куртуазної любові. В епоху Відродження жанр ще існував і являв собою багатоголосну пісню з мелодійним текстом і багатьма звуконаслідуваннями.
Словом «шансон» називали пісні у Франції вже в XIV столітті, позначаючи, природно, зовсім інший жанр — світські пісні, які виконувалися сольно або хором.
З 19 століття у Франції це слово означає як народні пісні, так і пісні вар'єте та пісні кабаре, а також більш серйозні вірші, покладені на музику. У минулому назва шансонет також з'являлася в дещо більш легковажному вигляді. Він з'явився в кабаре, спочатку виконувався у супроводі фортепіано, характеризувався прагненням до легкої розваги з емоційними, витонченими чи гумористичними текстами з поетичними претензіями.
В часи кінця Другої світової війни, термін заново "виник" як реакція на домінуючий англо-американський вплив на музичну індустрію, коли американський вплив і мислення проникли в Європу в 20 столітті через голлівудські кінотеатри, через радіо та індустрію звукозапису з такими співаками, як Елвіс Преслі та Білл Гейлі, а також через журнали.[2] Тоді для шансону став характерним серйозний зміст і витончена поетичність фразування, класичний шансон в основному супроводжується акордеоном або фортепіано. До цього, світ розваг мав давні традиції в Ревю — розважальний театр, заснований на пісні, танці, вар'єте та легковажних скетчах — був поширених у Франції вже в 1930-х роках.
Шансон, який спочатку відносився до жанру пустотливого Орфея, зберігся з Середньовіччя та Відродження, потім продовжився розрідженням жанру сентиментальними піснями та дитячими піснями у 1950-х роках, і він також є найбільшою музичною традицією Франції. Він досяг великого прогресу з такими музикантами, як Лео Ферре, Едіт Піаф, Жак Брель, Шарль Азнавур, Енріко Масіас, Аманда Лір, Патрісія Каас, Заз та інші.
«Шансон» у широкому смислі — назва французької пісні в усіх її різновидах, від найдавніших часів до сучасності.[3] Цей термін переважно використовується для французьких поліфонічних пісень Середньовіччя та Відродження, і в пізніші часи здебільшого обмежується цим застосуванням.[1] Це французька багатоголосна пісня ХV–ХVІ ст.[3] Вона представлена у творчості Ж. Депре, Г. Дюфаї, К. Жанекена та ін. В розвитку цього жанру відіграли роль національні пісенні традиції (народні пісні з французькими словами, мистецтво труверів) і вплив нідерландської поліфонічної школи.[4] У XVI ст. шансон стає одним із визначних жанрів Європейської музики.
«Російський шансон» не є російським еквівалентом французького шансону, не є представленням французького терміну іншою мовою, а є перенесенням і новим уявленням та обробленням на власний лад у відповідності до стандартів і специфіки російського соціуму.
Історія
У період XV—XVI століть
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XIV—XVI століть. Шансон був розвинутий з одноголосих світських пісень труверів.[5] До перших творів відносять: «Cheulz qui voelent», «Hé hula hu», «'a pas long temps». Хоча переважно автори ранніх творів невідомі, але збереглися й авторські, наприклад «Andray soulet» Маттео Перуджийського. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як балад, віреле, рондо та мистецтва трубадурів. Першим значним композитором був Гійом де Машо (XIV століття).
У XV—XVI століттях шансон зазнав впливу нідерландської поліфонічної школи. Серед найвидніших авторів шансону — Гійом Дюфаї, Жиль Беншуа, Йоганнес Окегем (середина XV століття), Жоскен Депре, Клеман Жаннекен (початок XVI століття), Орландо ді Лассо (кінець XVI століття).
У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів Відродження. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався техніка канонів, в тому числі подвійних («Basiez Moy» Жоскена Депре) та нескінченних («Celebrons» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами.
У період XVII—XX століть
В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.
Впродовж XVIII століття домінуючим вокальним жанром у Франції була опера, відродження сольної пісні припадає на XIX століття, спочатку із салонними мелодіями, а з середини століття завдяки впливу німецької Lieder. Відомою фігурою в цей час стає Луї Нідермеєр.
В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson réaliste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, chanson réaliste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе, Клод Дебюссі.
В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону — Едіт Піаф, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Енріко Масіас, Лео Ферре, та інші.
Примітки
- ↑ а б в Edited by: Alison Latham. The Oxford Companion to Music. — Oxford University Press, 2011 eISBN 9780199579037
- ↑ De Amerikanisering begint nu pas goed, NRC Handelsblad, 24 mei 1997. Gearchiveerd op 12 september 2019.
- ↑ а б Історія вокального виконавства: прогр. та навч.-метод. матеріали до курсу для студ. спеціальності «Музичне мистецтво» спеціалізації «Естрадний спів»/ Харк. держ. акад. культури; уклад. О.В. Єрошенко — Х.: ХДАК, 2008. — 80 с.
- ↑ Короткий вокально-хоровий термінологічний словник: для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки «Середня освіта (Музичне мистецтво)» та «Музичне мистецтво» / укладач Е.К. Куцин. — Мукачево: МДУ, 2017. — 74 с.
- ↑ Супрун-Яременко Н. О. (2014). Поліфонія: Посібник для студ. вищих навч. муз. заклад.. Нова Книга. ISBN 9789663825106.
Література
- Brown, Howard Mayer, et al. "Chanson." In Grove Music Online. Oxford Music Online.
- Dobbins, Frank. "Chanson." In The Oxford Companion to Music, edited by Alison Latham. Oxford Music Online.
- Michail Scherbakov. Russian Chanson. "Deja."
- Grout, Donald Jay, and Palisca, Claude V. (2001). A History of Western Music, 6th ed. New York: W. W. Norton & Co. ISBN 0-393-97527-4.