Байков Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:22, 31 жовтня 2016, створена Crazydoktor (обговорення | внесок) (додана Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання з допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олександрович Байков
The Soviet Union 1970 CPA 3935 stamp (Alexander Baykov).jpg
Народився 25 липня (6 серпня) 1870(1870-08-06)
Фатеж Курська область
Помер 6 квітня 1946(1946-04-06) (75 років)
Москва
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність металург
Відомий завдяки хімія, металознавство, металургія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь професор, академік АН СРСР
Володіє мовами російська
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора Орден Святого Володимира 4 ступеня орден Святої Анни 2 ступеня орден Святої Анни 3 ступеня медаль «За оборону Ленінграда»
Сталінська премія Заслужений діяч науки і техніки РРФСР

Олександр Олександрович Байков (25 липня (6 серпня) 1870(18700806), Фатеж Курська область РФ6 квітня 1946, Москва) — металург і хімік, засновник ленінградської наукової школи металознавців. Академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942—1945). Лауреат Державної премії СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення у 1893 році Санкт-Петербурзького університету, працював на кафедрі фізичної хімії цього ж університету. З 1895 по 1902 рік викладав у Санкт-Петербурзькому інституті шляхів сполучення. У 1902 році перейшов у Санкт-Петербурзький політехнічний інститут.

У 1918 році переїхав до Сімферополя, у цьому ж році створив і очолював до 1923 року кафедру хімії Таврійського університету[1]. У 1921—1923 роках був ректором цього ж університету.

З 1923 працює професором кафедри неорганічно хімії Ленінградського університету. Також працював у Інституті металургії АН СРСР.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукові праці присвячені питанням фізикохімії металургійних процесів і прикладної неорганічної хімії. Досліджував процеси твердіння в'яжучих матеріалів і корозії, вогнетривів. Розробив теорію затвердіння цементів.

Створив низку нових курсів з різноманітних розділів металургії, металографії, хімії та технології вогнетривів.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії СРСР (1943). Герой Соціалістичної Праці (1945).

У 1948 році його ім'я присвоєно Інституту металургії АН СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]