Корпус генерала Шубникова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:27, 6 червня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (+портал)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корпус генерала ШубниковаPicto infobox cinema.png
рос. Корпус генерала Шубникова
Корпус генерала Шубникова.jpg
Жанр воєнний фільм
Режисер Дамір Вятич-Бережних
Сценарист Кирило Рапопорт
У головних
ролях
Анатолій Васильєв
Євген Леонов-Гладишев
Сергій Проханов
Петро Щербаков
Оператор Анатолій Ніколаєв
Композитор Михайло Зів
Художник Олексій Лебедєв
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 89 хв
Мова російська мова
Країна СРСР СРСР
Рік 1980
IMDb ID 0230423

«Корпус генерала Шубникова» (рос. «Корпус генерала Шубникова») — радянський художній фільм режисера Даміра Вятича-Бережних, знятий Четвертим творчим об'єднанням кіностудії «Мосфільм» за мотивами військових повістей «Коло на карті» «Ешелони» Володимира Баскакова у 1980 році.

Сюжет[ред. | ред. код]

Зима 1942 року. Формується новий механізований корпус під командуванням генерал-майора Шубникова. В цей час, згідно з наказом Гітлера, чотири танкові дивізії повинні бути перекинуті з району Великі Луки — Ржев на допомогу генералу Паулюсу, армія якого щільно оточена радянськими військами в районі Сталінграда. Перед Шубниковим Верховним командуванням поставлена ​​задача по прориву німецької оборони раптовим масованим ударом, створивши при цьому видимість великого наступу, і, таким чином, зірвати перекидання дивізій, необхідних для контрудару і подальшого деблокування частин, що знаходяться в Сталінградському котлі. Противник, який не чекав на цій ділянці фронту наступу, змушений для його парирування використовувати резервні частини, готові до відправки в район Сталінграда для поповнення ударного угруповання групи армій «Дон» генерал-фельдмаршала Манштейна, що формувалося.

Виконавши поставлене перед корпусом бойове завдання по прориву ділянки фронту і рейду по тилах противника, генерал Шубников організував виведення довірених йому частин і підрозділів на з'єднання з основними силами армії. За підтримки артдивізіону, по бездоріжжю, в напрямок села Карпухіно, з боями прорвалися стрілецькі частини. Танки, зведені в одну групу, виходили з району боїв через селище Кузьмічі. Транспортні машини довелося спалити, знаряддя підірвати, з собою взяли тільки стрілецьку зброю і міномети. Поранених винесли на носилках.

Паралельно основного сюжету йде розповідь про долю старшого лейтенанта Мальцева. Мальцев, який воював під керівництвом генерала-майора Шубникова, з початку війни після лікування в госпіталі був переведений в тил на посаду коменданта залізничної станції. Користуючись нагодою, він домагається переведення в сформований корпус.

У перший же день служби, пересуваючись на мотоциклі в тилу наших військ, він потрапив в пастку, влаштовану розвідувальною групою противника. Німцям було важливо дізнатися з перших рук інформацію про прибулі частини. Поранений Мальцев потрапив в полон, був допитаний, але відмовився від співпраці, при цьому він дезінформував противника неправдивими відомостями про тип корпусу, в який був переведений напередодні (помилкове місце служби полоненого радянського військовослужбовця — кавалерійська частина) і вважав за краще смерть.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]