Хафісе Кадин-ефенді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:15, 14 квітня 2022, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хафісе Кадин-ефенді
осман. عفيفه قادين افندى
Народилася 1685
Померла 12 червня 1723(1723-06-12)
Стамбул, Османська імперія
Країна Османська імперія
Діяльність аристократка
Знання мов османська
Титул принцеса
Посада Валіде
У шлюбі з Мустафа II

Хафісе[к 1] Кадин-ефенді (тур. Hafise Kadınefendi, осман. حفيصہ کادین افندی‎; пр. 1685 — 12 червня 1723 років, Стамбул[3]) — наложниця османського султана Мустафи II і мати п'ятьох його синів і однієї дочки[4][1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Про походження Хафісе практично немає даних. Вважається, що вона потрапила в полон до татар, після чого у віці 10 років була передана в гарем султана Ебу Бекіром-ефенді, одним з міністрів Порти. Наложницею Мустафи Хафісе, ймовірно, стала за підтримки його матері, Еметуллах Рабіе Гюльнуш Султан. Вона була єдиною з усіх жінок гарему, що супроводжували Мустафу у всіх трьох його кампаніях. Хафісе народила султану п'ятьох синів і дочку[2]. На початку березня 1718 року Хафісе відвідала леді Мері Вортлі Монтегю, знаменита мандрівниця і дружина британського посла в Стамбулі. Вона ж у своїх листах називає Хафісе фавориткою султана[2].

Після повалення і смерті Мустафи у 1703 році новий султан велів Хафісе залишити гарем і обрати собі нового чоловіка з числа служителів Порти. Для жінки колишнього султана, яка народила йому шістьох дітей, це було образою. Хафісе благала Ахмеда III не видавати її заміж, а краще вбити її, у надії на те, що вона, вдова султана, була матір'ю п'ятьох Шехзаде[2]. Але всі Шехзаде були мертві, в живих залишалася тільки дочка, і Ахмед залишився непохитний. Хафісе змушена була зробити вибір. Вона вибрала 80-річного Ебу Бекіра-ефенді, державного секретаря, твердо маючи намір зберігати вірність померлому чоловікові і не допускати в своє ліжко іншого чоловіка. Ебу Бекір був обраний в подяку за те, що колись саме він привів Хафісе в гарем[2].

Хафісе удруге залишилася вдовою. Померла в 1723 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Більш ранні видання та переклади дають їй ім'я Хафітен. Турецькі автори трактують його як Хафісе або Хафса. . Алдерсон використовує варіанти Хафітен і Хафісе[1]. У пізніх виданнях листів леді Мері Уортлі Монтегю, заснованих на рукописах, дається варіант Хафісе[2].
Джерела
  1. а б A. D. Alderson. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Clarendon Press, 1956. — 195 с.
  2. а б в г д е Lady Mary Wortley Montagu. The Turkish Embassy Letters / ed. Teresa Heffernan, Daniel O'Quinn. — Broadview Press. — С. 154. — ISBN 1554810426, 9781554810420.
  3. Turkey: The Imperial House of Osman. web.archive.org. Процитовано 6 лютого 2014. 
  4. Consorts Of Ottoman Sultans (in Turkish). Ottoman Web Page. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 9 листопада 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Leslie Peirce. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford University Press, 1993. — ISBN 0-19-508677-5.
  • Yavuz Bahadıroğlu. Resimli Osmanlı Tarihi. — Nesil Yayınları, 2009. — ISBN 978-975-269-299-2.