Відмінності між версіями «Брагін Ахать Хафізович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Не показані 55 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 9: Рядок 9:


| дата_народження = 26.2.1953
| дата_народження = 26.2.1953
| місце_народження = с. [[Жовтневе (Донецьк)|Жовтневе]], [[Сталіно]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
| місце_народження = с. [[Жовтневе (Донецьк)|Жовтневе]], [[Сталіно]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]]
| місце_проживання = [[Донецьк]]
| місце_проживання = [[Донецьк]]
| дата_смерті = 15.10.1995
| дата_смерті = 15.10.1995
Рядок 34: Рядок 34:
}}
}}


'''Аха́ть Хафі́зович Бра́гін''' (також — '''Алік Грек'''; {{н}} {{ДН|||1953}}, с. [[Жовтневе (Донецьк)|Жовтневе]], [[Сталіно]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — {{†}} {{ДС|15|10|1995}}, [[Донецьк]], [[Україна]]) — український [[донецьк]]ий кримінальний авторитет [[татари|татарського походження]], [[підприємець]], колишній президент футбольного клубу [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]]. За деякими джерелами — наставник [[Ахметов Рінат Леонідович|Ріната Ахметова]].
'''Аха́ть Хафі́зович Бра́гін''' (також — '''Алік Грек'''; {{н}} {{ДН|||1953}}, с. [[Жовтневе (Донецьк)|Жовтневе]], [[Сталіно]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — {{†}} {{ДС|15|10|1995}}, [[Донецьк]], [[Україна]]) — український підприємець, [[донецьк]]ий кримінальний авторитет [[татари|татарського походження]] (прізвисько — Алік Грек), колишній президент футбольного клубу [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]]. Стояв біля джерел створення найбільшої в Україні [[Фінансово-промислова група|фінансово-промислової групи]], що стала після його смерті основною частиною бізнес-конгломерату [[Ахметов Рінат Леонідович|Ріната Ахметова]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився в [[татари|татарській]] родині на околиці [[Донецьк]]а поблизу аеропорту, в селищі Жовтневому [[Куйбишевський район (Донецьк)|Куйбишевського району]].
Народився в татарській родині на околиці Донецька поблизу [[Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва|аеропорту]], в селищі Жовтневому, [[Куйбишевський район (Донецьк)|Куйбишевського району]]. У дитинстві і юності грав у футбол і захоплювався боксом, отримав прізвисько «Алік Грек».<ref>{{Cite web|title=Донецкая мафия. Антология: Б|url=http://dony07.narod.ru/b.html|website=dony07.narod.ru|accessdate=2021-08-29}}</ref>


Розпочав трудову діяльність з роботи м'ясником на ринку біля шахти «Жовтнева».<ref>{{Cite web|title=Тимошенко напомнила, кому было выгодно убийство Щербаня|url=https://zn.ua/POLITICS/timoshenko-napomnila-komu-bylo-vygodno-ubiystvo-scherbanya.html|website=Зеркало недели {{!}} Дзеркало тижня {{!}} Mirror Weekly|accessdate=2021-08-29}}</ref> Поступово перебрав контроль над Центральним ринком Донецька, де також працював у ті часи [[Колесніков Борис Вікторович|Борис Колесніков]]. У роки Перебудови зайнявся підприємництвом, зібрав групу однодумців: Рябін, Морозов, Богданов, займався операціями на валютному ринку та ринку ігор. Завдяки допомозі Шаміля Іванкова, влаштувався працювати директором в донецький магазин № 41.<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref> Ця торгова точка входила в структуру донецької гуртово-роздрібний торговельної бази «Укртекстільторг», якою керував Шаміль Іванків.
Ахать займався [[бокс]]ом.


В кінці 80-х років про Брагіна вже говорили, як про найбільшого підприємця Донецька. Він почав інвестувати капітал в різні фірми, які купували та привозили з Заходу комп'ютери та [[Відеомагнітофон|відеомагнітофони]], відкривали магазини з касетами й апаратурою.
Починав працювати м'ясником в одному з гастрономів Донецька, де також починав й інший татарин&nbsp;— [[Ахметов Рінат Леонідович|Рінат Ахметов]]. Поступово перебрав контроль над Центральним ринком Донецька, де також працював [[Колесніков Борис Вікторович|Борис Колесніков]].


До початку 1990-х група однодумців під керівництвом Брагіна займалася наданням охоронних послуг іншим підприємцям Донецької області. В цей час напрацьовувалися підприємницькі зв'язки у [[Москва|Москві]]. Ахать Брагін направив всі свої зусилля на спільну підприємницьку діяльність з бізнесменом Яношем Юхимовичем Кранцем, з яким його познайомив Борис Колесніков. Янош Кранц був великим підприємцем на ті часи, партнером Євгена Кушніра - одного з найвідоміших луганських [[Криміналітет|криміналітетів]]. Додатково великий дохід бізнесу Ахатя приносив Центральний ринок Донецька, яким керував його діловий партнер [[Колесніков Борис Вікторович|Колесніков]].
На початку 1990-х років контролював значні фінансові та бізнесові інтереси Донецька, придбав футбольний клуб [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]].


Паралельно з цим він поширив свій вплив на десятки великих підприємств регіону, в тому числі металургійний комбінат «<nowiki/>[[Азовсталь]]<nowiki/>» і [[Харцизький трубний завод]], контролював значні фінансові та ділові інтереси Донецька, придбав футбольний клуб «Шахтар». Неофіційно його вважали «господарем» Донецька.<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref>
Неофіційно його вважали «хазяїном» Донецька.

В середині 1992 року Ахать Хафізовіч Брагін запропонував Яношу Кранцу, впливовому бізнесмену родом з Росії, об'єднатися в фінансовому відношенні та разом вести справи. Але Кранц відмовився, посилаючись на те, що справжній бізнесмен повинен бути самостійним. Я. Канц на той час мав у власності кілька заводів з виробництва лакофарбових виробів в Донецьку і Луганську, на яких будувалися нові потужності, значна частка в статутному фонді процвітало тоді [[Донвуглекомбанк|Донвуглекомбанку]], два магазини, а також одне з кращих в той час в Донецьку кафе «Червоний кут» на бульварі Пушкіна. Був в його власності також багатий офіс в [[Калінінський район (Донецьк)|Калінінському районі]], м. Донецька.<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref>

Ахать Брагін і [[Ахметов Рінат Леонідович|Рінат Ахметов]] контролювали російський бізнес горілчаної продукції Євгена Щербаня.


Загинув [[15 жовтня]] [[1995]] року разом з братом і охоронцями в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]] та [[Таврія (Сімферополь)|«Таврія»]]<ref>{{Cite web |url=http://www.svidomo.org/defend_article/783 |title=Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова |accessdate=21 листопада 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180919132146/http://www.svidomo.org/defend_article/783 |archivedate=19 вересня 2018 |deadurl=yes }}</ref>. За офіційною версією замах був скоєний кримінальною групою, яка протистояла Брагіну.
Загинув [[15 жовтня]] [[1995]] року разом з братом і охоронцями в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтар»]] та [[Таврія (Сімферополь)|«Таврія»]]<ref>{{Cite web |url=http://www.svidomo.org/defend_article/783 |title=Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова |accessdate=21 листопада 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180919132146/http://www.svidomo.org/defend_article/783 |archivedate=19 вересня 2018 |deadurl=yes }}</ref>. За офіційною версією замах був скоєний кримінальною групою, яка протистояла Брагіну.

== Замахи ==

=== Причини та привід до замахів ===
В кінці 1993-початку 1994 року двоє жителів Донецька - колишній «наперсточник» Євген Кушнір (в 1997-му помер в СІЗО) і дрібний підприємець Анатолій Рябін (убитий в 1996 році) організували угруповання з 16 осіб. Основним заняттям банди були грабежі та вбивства, в тому числі й на замовлення. Незабаром в її керівництво увійшов чеченець Магомед Алієв на прізвисько "Мага", який відповідав за зв'язки із закордон, зокрема, постачання зброї в особливо великих об'ємах з [[Чечня|Чечні]] та колишніх республік [[Югославія|Югославії]].<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-bragin1-2|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref>

Незабаром банда Кушніра та Рябіна стала активно розширяти території свого впливу, а також почала [[Експансія|експансію]] на тіньових ринках Донецька, що привело до загострення та ворожнечі між кримінальними кланами та бандами. Однак, приводом для початку війни з конкурентами стало вбивство одного з авторитетів Донецька на прізвисько «Чірік», який мав дружбу з Є. Кушніром. В помсту був розстріляний інший злочинний авторитет на прізвисько «Барабан», який дружив з гендиректором фірми «Люкс» Ахатем Брагіним (Аліком Греком). На думку «кушніровців», Ахать Брагін був причетним до вбивства «Чіріка». А насправді банді Курніра та Рябіна, не до смаку був авторитет А. Брагіна та його вплив в регіоні. Конфлікт, судячи з розповідей Кушніра, почався ще в 1990 році - через небажання Брагіна співпрацювати у бізнесі.<ref>{{Cite web|title=Кровавая история Донецка. Часть II - "Ликвидация Ахатя Брагина"|url=https://bezpekavip.com/kriminalnaya-hronika/donetsk/krovavaya-istoriya-donecka-chast-2|website=bezpekavip.com|accessdate=2021-08-29|language=ru}}</ref>

=== Замах в Пісках ===
19 березня 1994 року на Ахатя було скоєно невдалий замах біля його голуб'ятні в селі [[Піски (Ясинуватський район)|Піски]], [[Ясинуватський район|Ясинуватського району]]. Донецька преса писала, як, під'їхавши впритул до машини Грека, люди Кушніра почали розстрілювати його з пістолетів з глушниками. А. Брагіна встиг сховатися від куль в голуб'ятник і там перечекав, поки нападники не зникли. У той день загинули двоє охоронців Грека, а троє його «соратників» були поранені.<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-bragin1-2|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref>

=== Замах біля м'ясокомбінату ===
8 травня 1994 року відбулася друга невдала спроба вбивства Брагіна - вже в самому Донецьку, з використанням п'яти [[Гранатомет|гранатометів]]. Ця спроба вбивства не мала прецедентів на території [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]] з техніки та зухвалості виконання. Співробітники міліції виявили на одній з вулиць вантажний автомобіль «<nowiki/>[[ГАЗ-51]]<nowiki/>» з п'ятьма зарядженими гранатометами, закріпленими в кузові. Привести зброю в дію повинно було саморобний радіокерований пристрій, виготовлений з дитячої іграшки.

=== Фатальний замах на стадіоні «Шахтар» ===
Влітку 1995 року Є. Кушнір і А. Рябін вирішили остаточно вбити А. Брагіна. Знаючи, що Брагін, як президент і затятий уболівальник [[Шахтар (Донецьк)|футбольного клубу «Шахтар»]], не пропускає жодного матчу улюбленої команди, Є. Кушнір запропонував організувати вбивство безпосередньо на стадіоні. Вирішили закласти бомбу на вході в гостьову трибуну. Для цього найняли професійного вбивцю, громадянина Росії, Вадима Болотських на прізвисько «Москвич».<ref>{{Cite web|title=Возможного убийцу Ахатя Брагина отпустили (ФОТО)|url=https://gazeta.ua/ru/articles/life/_vozmozhnogo-ubijcu-ahatya-bragina-otpustili-foto/319509|website=Gazeta.ua|date=2009-12-11|accessdate=2021-08-29|language=ru|last=Gazeta.ua}}</ref>

Для операції придбали пластикову вибухівку підвищеної потужності спеціального призначення - з підривником і дистанційним управлінням промислового виробництва з чотирма додатковими детонаторами та пультом у вигляді [[Брелок|брелока]]. І в середині вересня члени угруповання А. Акулов і І. Філіпенко за кілька ночей пробили нішу в бетонній підставі на вході в гостьову ложу та заклали близько 5 кілограмів вибухівки (еквівалентно 11.5 кілограмам [[Тротил|тротилу]]), встановивши дистанційний детонатор в режим очікування. В операції на стадіоні брало участь загалом 10 членів банди Є. Кушніра. Решта «кушніровців» розосередилися по шляху проходження А. Брагіна і по рації повідомляли про його пересування.<ref>{{Cite web|title=Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ|url=https://genshtab.info/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D1%85%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%A5%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-bragin1-2|website=genshtab.info|accessdate=2021-08-29}}</ref>

І. Філіпенко, надівши форму капітана міліції, знаходився в безпосередній близькості від трибуни, щоб привести бомбу в дію за допомогою дистанційного пристрою. Його кандидатура була обрана не випадково: Філіпенко, кілька років пропрацював підривником на шахтах. Підривник І. Філіпенко натиснув на кнопку приблизно о 17:00, 15 жовтня 1995 р., коли Брагін з охоронцями йшов у ложу. Разом з А. Брагіним були вбиті п'ятеро, троє - важко поранені. Тіло А. Брагіна упізнали по годиннику [[Rolex|«Rolex»]], які він носив.

== Сім'я ==

* Дочка Діляра (1985—2009), померла в від серцевої недостатності.<ref>{{Cite web|title=Ахметов в 17 лет купил первую машину|url=https://gazeta.ua/ru/articles/people-newspaper/_ahmetov-v-17-let-kupil-pervuyu-mashinu/508706|website=Gazeta.ua|date=2013-07-25|accessdate=2021-08-29|language=ru|last=Gazeta.ua}}</ref>
* Син Равіль (1989), підприємець, живе в Донецьку.<ref>{{Cite web|title=Рината Ахметова называют легендой родного поселка, а детей учат брать пример|url=https://gazeta.ua/ru/articles/life/_rinata-ahmetova-nazyvayut-legendoj-rodnogo-poselka-a-detej-uchat-brat-primer-/506756|website=Gazeta.ua|date=2013-07-14|accessdate=2021-08-29|language=ru|last=Gazeta.ua}}</ref>
* Брат&nbsp;— Рашид Євгенович Брагін (рід. 28 грудня 1955 роки), депутат Донецької обласної ради.


== Пам'ять ==
== Пам'ять ==
На його честь в [[Донецьк]]у названа мечеть «[[Ахать-Джамі]]», головним меценатом будівництва якої він виступав.
На його честь в [[Донецьк]]у названа мечеть «[[Ахать-Джамі]]», головним [[Меценатство|меценатом]] будівництва якої він виступав.


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://dony07.narod.ru/b.html#b1 Донецька мафія]
* [https://web.archive.org/web/20110203114325/http://oglyadach.com/news/2007/1/26/131317.htm У Рината Ахметова стріляли. Правдива історія олігарха]
* [https://web.archive.org/web/20110203114325/http://oglyadach.com/news/2007/1/26/131317.htm У Рината Ахметова стріляли. Правдива історія олігарха]
* [http://gazeta.zn.ua/LAW/vzryv,_potryasshiy_vsyu_stranu.html Взрыв, потрясший всю страну]
* [http://gazeta.zn.ua/LAW/vzryv,_potryasshiy_vsyu_stranu.html Взрыв, потрясший всю страну]

Версія за 07:36, 30 серпня 2021

Ахать Хафізович Брагін
Брагін А.jpg
Ахать Брагін
Ім'я при народженні Ахать (Олександр) Хафізович Брагін
Псевдо Алік Грек
Олександр Сергійович Брагін
Народився 26 лютого 1953(1953-02-26)
с. Жовтневе, Сталіно, Українська РСР
Помер 15 жовтня 1995(1995-10-15) (42 роки)
Донецьк, Україна
·замах
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність український татарин
Місце проживання Донецьк
Діяльність підприємець, М'ясник, кримінальний авторитет
Відомий завдяки кримінальний авторитет
Титул президент ф/к Шахтар
Конфесія іслам

Аха́ть Хафі́зович Бра́гін (також — Алік Грек; нар. 1953(1953), с. Жовтневе, Сталіно, Українська РСР, СРСР — пом. 15 жовтня 1995, Донецьк, Україна) — український підприємець, донецький кримінальний авторитет татарського походження (прізвисько — Алік Грек), колишній президент футбольного клубу «Шахтар». Стояв біля джерел створення найбільшої в Україні фінансово-промислової групи, що стала після його смерті основною частиною бізнес-конгломерату Ріната Ахметова.

Життєпис

Народився в татарській родині на околиці Донецька поблизу аеропорту, в селищі Жовтневому, Куйбишевського району. У дитинстві і юності грав у футбол і захоплювався боксом, отримав прізвисько «Алік Грек».[1]

Розпочав трудову діяльність з роботи м'ясником на ринку біля шахти «Жовтнева».[2] Поступово перебрав контроль над Центральним ринком Донецька, де також працював у ті часи Борис Колесніков. У роки Перебудови зайнявся підприємництвом, зібрав групу однодумців: Рябін, Морозов, Богданов, займався операціями на валютному ринку та ринку ігор. Завдяки допомозі Шаміля Іванкова, влаштувався працювати директором в донецький магазин № 41.[3] Ця торгова точка входила в структуру донецької гуртово-роздрібний торговельної бази «Укртекстільторг», якою керував Шаміль Іванків.

В кінці 80-х років про Брагіна вже говорили, як про найбільшого підприємця Донецька. Він почав інвестувати капітал в різні фірми, які купували та привозили з Заходу комп'ютери та відеомагнітофони, відкривали магазини з касетами й апаратурою.

До початку 1990-х група однодумців під керівництвом Брагіна займалася наданням охоронних послуг іншим підприємцям Донецької області. В цей час напрацьовувалися підприємницькі зв'язки у Москві. Ахать Брагін направив всі свої зусилля на спільну підприємницьку діяльність з бізнесменом Яношем Юхимовичем Кранцем, з яким його познайомив Борис Колесніков. Янош Кранц був великим підприємцем на ті часи, партнером Євгена Кушніра - одного з найвідоміших луганських криміналітетів. Додатково великий дохід бізнесу Ахатя приносив Центральний ринок Донецька, яким керував його діловий партнер Колесніков.

Паралельно з цим він поширив свій вплив на десятки великих підприємств регіону, в тому числі металургійний комбінат «Азовсталь» і Харцизький трубний завод, контролював значні фінансові та ділові інтереси Донецька, придбав футбольний клуб «Шахтар». Неофіційно його вважали «господарем» Донецька.[4]

В середині 1992 року Ахать Хафізовіч Брагін запропонував Яношу Кранцу, впливовому бізнесмену родом з Росії, об'єднатися в фінансовому відношенні та разом вести справи. Але Кранц відмовився, посилаючись на те, що справжній бізнесмен повинен бути самостійним. Я. Канц на той час мав у власності кілька заводів з виробництва лакофарбових виробів в Донецьку і Луганську, на яких будувалися нові потужності, значна частка в статутному фонді процвітало тоді Донвуглекомбанку, два магазини, а також одне з кращих в той час в Донецьку кафе «Червоний кут» на бульварі Пушкіна. Був в його власності також багатий офіс в Калінінському районі, м. Донецька.[5]

Ахать Брагін і Рінат Ахметов контролювали російський бізнес горілчаної продукції Євгена Щербаня.

Загинув 15 жовтня 1995 року разом з братом і охоронцями в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами «Шахтар» та «Таврія»[6]. За офіційною версією замах був скоєний кримінальною групою, яка протистояла Брагіну.

Замахи

Причини та привід до замахів

В кінці 1993-початку 1994 року двоє жителів Донецька - колишній «наперсточник» Євген Кушнір (в 1997-му помер в СІЗО) і дрібний підприємець Анатолій Рябін (убитий в 1996 році) організували угруповання з 16 осіб. Основним заняттям банди були грабежі та вбивства, в тому числі й на замовлення. Незабаром в її керівництво увійшов чеченець Магомед Алієв на прізвисько "Мага", який відповідав за зв'язки із закордон, зокрема, постачання зброї в особливо великих об'ємах з Чечні та колишніх республік Югославії.[7]

Незабаром банда Кушніра та Рябіна стала активно розширяти території свого впливу, а також почала експансію на тіньових ринках Донецька, що привело до загострення та ворожнечі між кримінальними кланами та бандами. Однак, приводом для початку війни з конкурентами стало вбивство одного з авторитетів Донецька на прізвисько «Чірік», який мав дружбу з Є. Кушніром. В помсту був розстріляний інший злочинний авторитет на прізвисько «Барабан», який дружив з гендиректором фірми «Люкс» Ахатем Брагіним (Аліком Греком). На думку «кушніровців», Ахать Брагін був причетним до вбивства «Чіріка». А насправді банді Курніра та Рябіна, не до смаку був авторитет А. Брагіна та його вплив в регіоні. Конфлікт, судячи з розповідей Кушніра, почався ще в 1990 році - через небажання Брагіна співпрацювати у бізнесі.[8]

Замах в Пісках

19 березня 1994 року на Ахатя було скоєно невдалий замах біля його голуб'ятні в селі Піски, Ясинуватського району. Донецька преса писала, як, під'їхавши впритул до машини Грека, люди Кушніра почали розстрілювати його з пістолетів з глушниками. А. Брагіна встиг сховатися від куль в голуб'ятник і там перечекав, поки нападники не зникли. У той день загинули двоє охоронців Грека, а троє його «соратників» були поранені.[9]

Замах біля м'ясокомбінату

8 травня 1994 року відбулася друга невдала спроба вбивства Брагіна - вже в самому Донецьку, з використанням п'яти гранатометів. Ця спроба вбивства не мала прецедентів на території СНД з техніки та зухвалості виконання. Співробітники міліції виявили на одній з вулиць вантажний автомобіль «ГАЗ-51» з п'ятьма зарядженими гранатометами, закріпленими в кузові. Привести зброю в дію повинно було саморобний радіокерований пристрій, виготовлений з дитячої іграшки.

Фатальний замах на стадіоні «Шахтар»

Влітку 1995 року Є. Кушнір і А. Рябін вирішили остаточно вбити А. Брагіна. Знаючи, що Брагін, як президент і затятий уболівальник футбольного клубу «Шахтар», не пропускає жодного матчу улюбленої команди, Є. Кушнір запропонував організувати вбивство безпосередньо на стадіоні. Вирішили закласти бомбу на вході в гостьову трибуну. Для цього найняли професійного вбивцю, громадянина Росії, Вадима Болотських на прізвисько «Москвич».[10]

Для операції придбали пластикову вибухівку підвищеної потужності спеціального призначення - з підривником і дистанційним управлінням промислового виробництва з чотирма додатковими детонаторами та пультом у вигляді брелока. І в середині вересня члени угруповання А. Акулов і І. Філіпенко за кілька ночей пробили нішу в бетонній підставі на вході в гостьову ложу та заклали близько 5 кілограмів вибухівки (еквівалентно 11.5 кілограмам тротилу), встановивши дистанційний детонатор в режим очікування. В операції на стадіоні брало участь загалом 10 членів банди Є. Кушніра. Решта «кушніровців» розосередилися по шляху проходження А. Брагіна і по рації повідомляли про його пересування.[11]

І. Філіпенко, надівши форму капітана міліції, знаходився в безпосередній близькості від трибуни, щоб привести бомбу в дію за допомогою дистанційного пристрою. Його кандидатура була обрана не випадково: Філіпенко, кілька років пропрацював підривником на шахтах. Підривник І. Філіпенко натиснув на кнопку приблизно о 17:00, 15 жовтня 1995 р., коли Брагін з охоронцями йшов у ложу. Разом з А. Брагіним були вбиті п'ятеро, троє - важко поранені. Тіло А. Брагіна упізнали по годиннику «Rolex», які він носив.

Сім'я

  • Дочка Діляра (1985—2009), померла в від серцевої недостатності.[12]
  • Син Равіль (1989), підприємець, живе в Донецьку.[13]
  • Брат — Рашид Євгенович Брагін (рід. 28 грудня 1955 роки), депутат Донецької обласної ради.

Пам'ять

На його честь в Донецьку названа мечеть «Ахать-Джамі», головним меценатом будівництва якої він виступав.

Посилання

Примітки

  1. Донецкая мафия. Антология: Б. dony07.narod.ru. Процитовано 2021-08-29. 
  2. Тимошенко напомнила, кому было выгодно убийство Щербаня. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2021-08-29. 
  3. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  4. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  5. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  6. Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 21 листопада 2012. 
  7. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  8. Кровавая история Донецка. Часть II - "Ликвидация Ахатя Брагина". bezpekavip.com (ru). Процитовано 2021-08-29. 
  9. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  10. Gazeta.ua (2009-12-11). Возможного убийцу Ахатя Брагина отпустили (ФОТО). Gazeta.ua (ru). Процитовано 2021-08-29. 
  11. Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Процитовано 2021-08-29. 
  12. Gazeta.ua (2013-07-25). Ахметов в 17 лет купил первую машину. Gazeta.ua (ru). Процитовано 2021-08-29. 
  13. Gazeta.ua (2013-07-14). Рината Ахметова называют легендой родного поселка, а детей учат брать пример. Gazeta.ua (ru). Процитовано 2021-08-29.