Трухін Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:22, 14 вересня 2021, створена Антон Даньків (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трухін Федір Іванович
Bundesarchiv Bild 146-1976-114-32, Dabendorf, Generale Trochin und Wlassow.jpg
Народився 29 лютого 1896(1896-02-29)
Кострома, Російська імперія
Помер 1 серпня 1946(1946-08-01) (50 років)
Москва, СРСР
·повішення
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Q50857461?
Учасник Перша світова війна
Військове звання Rank insignia of Generalmajor of the Wehrmacht.svg Генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Трухін Федір Іванович (29 лютого 1896, Кострома, Російська імперія1 серпня 1946, Москва, СРСР) — російський колабораціоніст під час Другої світової війни. Один з організаторів РОА, начальник штабу збройних сил Комітету визволення народів Росії. Генерал-майор РСЧА (1940; позбавлений звання).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в дворянській сім'ї. Батько був штабс-капітаном у відставці. Закінчив 2-гу Костромську гімназію, потім навчався на юридичному факультеті Московського університету. Із 1916 року служив у Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни, дослужився до прапорщика.

Із 1918 року служив у Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії, радянсько-української війни, радянсько-польської війни. Командував ротою, батальйоном, полком. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після війни закінчив Військову академію РСЧА (1925). Потім служив начальником штабу дивізії, начальником штабу корпусу, викладав у Академії Генерального штабу. У Червоній армії мав звання полковника (1935), комбрига (1939), генерал-майора (1940).

Із січня 1941 року — начальник оперативного відділу штабу Прибалтійського особливого військового округу.

Із початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року був призначений заступником начальника штабу Північно-Західного фронту.

Колабораціонізм[ред. | ред. код]

29 червня 1941 року пораненим потрапив в німецький полон в Литві[1]. Активно співпрацював з нацистами. Запропонував створити армію з радянських військовополонених, яка б воювала на боці вермахту. Вербував своїх прихильників у таборах для військовополонених. У вересні 1942 року офіційно був звільнений з полону, зайнявся навчанням пропагандистських кадрів. Із жовтня 1942 року — член Національно-трудового союзу нового покоління. Із лютого 1943 року працював з генералом Власовим[1]. Із серпня 1943 року — начальник школи РОА в Дабендорфі, із жовтня 1944 року — начальник штабу збройних сил Комітету визволення народів Росії (КОНР), член Президії КОНР.

8 травня 1945 року заарештований чеськими партизанами і переданий Червоній армії.

Суд і страта[ред. | ред. код]

В СРСР Трухін разом з іншими колишніми керівниками РОА і КОНР був підданий суду. 1 серпня 1946 року він був засуджений до смертної кари і повішений у дворі Бутирської в'язниці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Трухин Федор Иванович. hrono.ru. Процитовано 2021-09-04. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Александров К. М. Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А. А. Власова. Биографический справочник. — СПб., 2001.
  • Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. — М., 2003.