Власов Юрій Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
мНемає опису редагування
Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності
(Не показані 200 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Othernames|Власов}}
{{Спортсмен
{{Спортсмен
| ім'я = Юрій Петрович Власов
| ім'я = Юрій Петрович Власов
Рядок 6: Рядок 5:
| розмір_зображення = 250px
| розмір_зображення = 250px
| підпис = ''у 1960 році''
| підпис = ''у 1960 році''
| прізвисько =
| прізвисько = ''«професор в окулярах»''
|громадянство = {{USSR}}
| національність =
|національність =
| місце_проживання =
| місце_проживання =
| дата_народження = 5.12.1935
| дата_народження = 5.12.1935
Рядок 13: Рядок 13:
| дата_смерті = 13.02.2021
| дата_смерті = 13.02.2021
| місце_смерті = [[Москва]], [[Росія]]
| місце_смерті = [[Москва]], [[Росія]]
| зріст = 187<ref name="СС">{{Cite web|url=http://fatalenergy.com.ru/Book/vlasov_spravedlivost_sili/glava8.php|title=Говорить то, что думаешь // ''Власов Ю.'' Справедливость силы.|last=|first=|date=|website=|publisher=// Л.:Лениздат, 1989. — 470 с. — ISBN 5-289-00374-6|language=|accessdate=}}</ref> см
| зріст = 187 см
| вага = 180 кг (1960)
| вага = 136 кг (1964)
|Alma mater = [[Військово-повітряна інженерна академія імені М.Є. Жуковського]]
| батько = Петро Парфенович Власов
|військове звання = інженер-капітан<ref name="СС"/>
| мати = Марія Данилівна Власова (у дівоцтві — Лимарь)
| батько = Петро Парфенович Власов (1905—1953)
| дружина =
| мати = Марія Данилівна Власова (1905—16 січня 1987<ref name="СС"/>)
| чоловік =
| дружина = 1. Наталя Модорова<br/>2. Лариса Власова
| діти =
| діти = Олена Власова<br/>Ірина Власова
| вебсторінка =
| країна = {{USSR}}
| країна = {{USSR}}
| вид_спорту = [[важка атлетика]]
| вид_спорту = [[важка атлетика]]
| дисципліна =
| дисципліна =
| спортивне_звання = [[Заслужений майстер спорту СРСР]]
| спортивне_звання = {{Заслужений майстер спорту СРСР}}
| клуб = [[ЦСКА]] ([[СРСР]])
| студентська_команда =
| клуб =
| команда = Збірна СРСР з важкої атлетики
| команда =
| нац._збірна = {{USSR}}
| нац._збірна =
| статус_професіонала =
| статус_професіонала =
| тренери =
| тренери =
| завершення_виступів =
| завершення_виступів = 1968
| світові = чотириразовий [[Чемпіонат світу з важкої атлетики|чемпіон світу з важкої атлетики]] ([[1959]], [[1961]]—[[1963]])<ref name="СС"/><ref name="ФіК">''Охрименко О.'' [https://society.fakty.ua/368432-umer-urozhenec-doneckoj-oblasti-olimpijskij-chempion-yurij-vlasov Был кумиром для Шварценеггера: умер олимпийский чемпион Юрий Власов, уроженец Донецкой области]// [[Факти та коментарі]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.</ref>
| тренує =
| регіональні = шестиразовий [[Чемпіонат Європи з важкої атлетики|чемпіон Європи]] (1959—1964)<ref name="СС"/><ref name="ФіК"/>
| світові =
| національні = п'ятиразовий чемпіон СРСР<ref name="Іванцов">''Иванцов В. В.'' [http://www.hrono.info/biograf/bio_we/vlasovyuri.php Власов Юрий Петрович] / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь.&nbsp;— М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— С. 398.</ref> (1959—1963)
| регіональні =
| олімпійські = [[Олімпійський чемпіон]] [[1960]] року<br/>срібний призер [[Олімпійські ігри|Олімпіади]] [[1964]] року
| національні =
| олімпійські =
| паралімпійські =
| найвищий_рейтинг =
| найвищий_рейтинг =
| особисті_рекорди ={{unbulleted list|'''Жим''': 197,5 кг (1964)|'''Ривок''': 172,5 кг (1964) |'''Поштовх''': 215 кг (1964) |'''Загалом (триборство)''': 580 кг (1964)}}
| поточний_рейтинг =
| медалі ={{MedalSport | [[Важка атлетика]] }}
| особисті_рекорди =
{{MedalCompetition|[[Літні Олімпійські ігри|Олімпійські ігри]]}}
| медалі =
{{MedalGold|[[Літні Олімпійські ігри 1960|1960 Рим]]|суперважка категорія}}
{{MedalSilver|[[Літні Олімпійські ігри 1964|1964 Токіо]]|суперважка категорія}}
{{MedalCompetition|[[Чемпіонат світу з важкої атлетики|Чемпіонати світу]]}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат світу з важкої атлетики 1959|1959 Варшава]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат світу з важкої атлетики 1961|1961 Відень]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат світу з важкої атлетики 1962|1962 Будапешт]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат світу з важкої атлетики 1963|1963 Стокгольм]]|суперважка категорія}}
{{MedalCompetition|[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики|Чемпіонати Європи]]}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1959|1959 Варшава]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1960|1960 Мілан]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1961|1961 Відень]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1962|1962 Будапешт]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1963|1963 Стокгольм]]|суперважка категорія}}
{{MedalGold||[[Чемпіонат Європи з важкої атлетики 1964|1964 Москва]]|суперважка категорія}}
| show-medals = yes
| show-medals = yes
| нагороди = {{!}} style="background: transparent"
|нагороди =
{{ряд2
{{!}} {{Орден Леніна|1960}} {{!}} {{Орден Трудового Червоного Прапора|1969}} {{!}} {{Орден «Знак Пошани»|1965}}
| {{Орден Леніна|1960}}
| {{Орден Трудового Червоного Прапора|1969}}
| {{Орден «Знак Пошани»|1965}}
}}
}}
}}
'''Ю́рій Петро́вич Вла́сов''' (*{{ДН|5|12|1935}} — †{{ДС|13|2|2021}})&nbsp;— [[СРСР|радянський]] [[важкоатлет]], [[письменник]] і політичний діяч українського походження. [[Олімпійський чемпіон]] [[1960]] року і срібний призер [[Олімпійські ігри|Олімпіади]] [[1964]] року, чотириразовий [[Чемпіонат світу з важкої атлетики|чемпіон світу з важкої атлетики]] ([[1959]], [[1961]]—[[1963]]), шестиразовий [[Чемпіонат Європи з важкої атлетики|чемпіон Європи]] (1959—1964), п'ятиразовий чемпіон СРСР (1959—1963). Став першою людиною в світі, яка підняла вагу в 200 кг. Встановив 31 рекорд світу і 41 рекорд СРСР ([[1957]]—[[1967]]). [[Заслужений майстер спорту СРСР]] ([[1959]]). Очолював [[Федерація важкої атлетики СРСР|Федерації важкої атлетики]] та атлетичної гімнастики СРСР.
{{Othernames|Власов}}
{{В роботі}}
'''Ю́рій Петро́вич Вла́сов''' ({{ДН|5|12|1935}}&nbsp;— {{ДС|13|2|2021}})&nbsp;— [[СРСР|радянський]] [[важкоатлет]], [[письменник]] і політичний діяч українського походження, нащадок давнього [[козак|козацького]] роду<ref name="СС"/>. [[Олімпійський чемпіон]] [[1960]] року і срібний призер [[Олімпійські ігри|Олімпіади]] [[1964]] року, чотириразовий [[Чемпіонат світу з важкої атлетики|чемпіон світу з важкої атлетики]] ([[1959]], [[1961]]—[[1963]])<ref name="СС"/><ref name="ФіК"/>, шестиразовий [[Чемпіонат Європи з важкої атлетики|чемпіон Європи]] (1959—1964)<ref name="СС"/><ref name="ФіК"/>, п'ятиразовий чемпіон СРСР<ref name="Іванцов"/> (1959—1963).


Став першою людиною в світі, яка підняла над головою з помосту вагу у понад 200 кілограм<ref name="ФіК"/><ref>[https://www.svoboda.org/a/31101314.html Умер Юрий Власов, олимпийский чемпион, писатель, политик]// [[Радио Свобода]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.</ref><ref>[https://espreso.tv/news/2021/02/13/pomer_legendarnyy_vazhkoatlet_yuriy_vlasov_yakyy_narodyvsya_v_ukrayini Помер легендарний важкоатлет Юрій Власов, який народився в Україні]// [[Еспресо TV|Еспресо]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.</ref>. Встановив 29<ref name="СС"/> рекордів світу і 41<ref name="Обоз">''Іншаков М.'' [https://news.obozrevatel.com/ukr/sport/sport/legendarnij-chempion-yakij-stav-kumirom-dlya-shvartseneggera-raptovo-pomer-v-rosii.htm У Росії раптово помер легендарний чемпіон, який став кумиром для Шварценеггера]// [[Обозреватель]]. — 2021. — 13 лютого.</ref> рекорд СРСР ([[1957]]—[[1967]]). [[Заслужений майстер спорту СРСР]] ([[1959]]). Очолював Федерації важкої атлетики та атлетичної гімнастики СРСР. Прапороносець делегації СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1960 і 1964 років.
Прапороносець делегації СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1960 і 1964 років.


З 1959 року — займався літературою, а з середини 1980-х років&nbsp;— по [[1996]] рік&nbsp;— громадською та політичною діяльністю. Народний депутат СРСР ([[1989]]—[[1991]]), депутат [[Державна Дума РФ|Державної думи РФ]] ([[1993]]—[[1995]]).
З 1959 року&nbsp;— займався літературою, а з середини 1980-х років&nbsp;— по [[1996]] рік&nbsp;— громадською та політичною діяльністю. Народний депутат СРСР ([[1989]]—[[1991]]), депутат [[Державна Дума РФ|Державної думи РФ]] ([[1993]]—[[1995]]).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
=== Походження ===
Народився [[5 грудня]] [[1935]] року в місті [[Макіївка|Макіївці]] [[Сталінська область|Сталінської області]] [[Українська РСР|Української РСР]] (тепер — [[Донецька область]] [[Україна|України]]). Батько&nbsp;— Петро Парфенович Власов (*[[1905]]—†[[1953]])&nbsp;— [[розвідник]], [[журналіст]] і [[дипломат]], фахівець з [[Китай|Китаю]]. Мати&nbsp;— Марія Данилівна Власова (у дівоцтві — Лимарь, кубанська козачка зі станиці [[Мінгрельська]]; *1905—†[[1987]]) — завідувачка [[бібліотека|бібліотекою]].
==== Рід матері ====
Мати&nbsp;— Марія Данилівна Власова (*[[1905]]—†[[16 січня]] [[1987]]). У дівоцтві&nbsp;— Лимарь<ref name="СС"/><ref name="Іванцов"/>. Кубанська козачка зі станиці [[Мінгрельська]], де жила від народження і до 23-х років; нащадниця старовинного козацького роду<ref name="СС"/>. Із [[1943]] по [[1945]] рік&nbsp;— завідувала шкільною [[бібліотека|бібліотекою]], бо через застарілий [[туберкульоз]]&nbsp;— не могла працювати на іншій роботі<ref name="СС"/>.

Бабуся по матері&nbsp;— Наталія Микитівна&nbsp;— народила молодшу доньку Юлію (тітку Юрія Власова) на 54-му році життя, а прожила, зберігаючи повну пам'ять і силу, 96 років<ref name="СС"/>. Її улюблений син Василь (дядько Юрія Власова)&nbsp;— був [[осавул]]ом, загинув під [[оборона Царицина (1918)|Царицином]]<ref name="СС"/>.

Прадід по матері&nbsp;— Микита&nbsp;— [[Георгіївський хрест|Георгіївський кавалер]]. Нагороду отримав за [[Облога Плевни|бої під Плевною]]. Був [[станиця|станичним]] [[отаман]]ом<ref name="СС"/>.

Про рід своєї матері Власов писав так:

{{text2|«Ця жіноча гілка мого роду вирізнялася винятковою життєвою стійкістю. Коріння цього роду йшло у [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]]. Після [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|розгону вольниці на Дніпрі]] [[Катерина Друга|Катериною Другою]] мої пращури подалися на [[Кубань]]: краще загинути у сутичках з горцями, ніж тягнути рабське ярмо [[кріпацтво|кріпацтва]], з якого вони вже одного разу звільнилися...».
{{oq|ru|«Эта женская ветвь моего рода отличалась исключительной жизненной стойкостью. Корни этого рода уходили в Запорожскую Сечь. После разгона вольницы на Днепре Екатериной Второй мои предки подались на Кубань: лучше погибнуть в стычках с горцами, нежели тащить рабское ярмо крепостничества, из которого они уже один раз освободились...»<ref name="СС"/>.}}
}}

==== Батько ====
Батько&nbsp;— Петро Парфенович Власов (*[[1905]]—†[[1953]])&nbsp;— [[розвідник]], [[журналіст]] і [[дипломат]], фахівець з [[Китай|Китаю]], у роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був представником [[Комуністичний Інтернаціонал|Комуністичного Інтернаціоналу]] при ЦК [[Комуністична партія Китаю|Компартії Китаю]]<ref name="СС"/>, здійснював зв'язок [[Москва|Москви]] з [[Мао Цзедун]]ом<ref name="Іванцов"/>. Помер восени 1953 року, у віці 48-ми років, у ранзі Надзвичайного та Повноважного Посла СРСР у [[Бірма|Бірмі]]<ref name="СС"/>.

=== Дитинство і навчання ===
У Марії та Петра Власових було двоє дітей&nbsp;— Юрій та Борис<ref name="СС"/>.

Юрій народився [[5 грудня]] [[1935]] року в місті [[Макіївка]] [[Сталінська область|Сталінської області]] [[Українська РСР|Української РСР]] (тепер&nbsp;— [[Донецька область]] [[Україна|України]]).

У одній із автобіографічних книг зізнався, що матері завдячує любов'ю до книги. У дитинстві читав настільки багато, що отримав [[короткозорість]], як і брат Борис<ref name="СС"/>.


У [[1953]] році з відзнакою закінчив [[Саратовське суворовське військове училище]]. У [[1959]] — [[Військово-повітряна інженерна академія імені М. Є. Жуковського|Військово-повітряну інженерну академію імені М.Є.&nbsp;Жуковського]] в [[Москва|Москві]]. Після закінчення академії — отримав звання [[старший лейтенант]] (спеціальність&nbsp;— інженер з авіаційного [[радіозв'язок|радіозв'язку]]).
З [[1946]] по [[1953]] рік&nbsp;— навчався у [[Саратовське суворовське військове училище|Саратовському суворовському військовому училищі]], яке закінчив з відзнакою. З 1953 по [[1959]] рік&nbsp; на радіотехнічному факультеті [[Військово-повітряна інженерна академія імені М.Є. Жуковського|Військово-повітряної інженерної академії ім. М.Є.&nbsp;Жуковського]] в [[Москва|Москві]], після закінчення якого отримав звання [[старший лейтенант]] (спеціальність&nbsp;— інженер з авіаційного [[радіозв'язок|радіозв'язку]]) і недовго служив за спеціальністю у військах [[ППО]]<ref name="Іванцов" />.


Навесні [[1957]] року вперше став рекордсменом СРСР у ривку (144,5 кг) і поштовху (183,0 кг), але менше ніж через місяць [[Медведєв Олексій Сидорович|Олексій Медведєв]]&nbsp;— повернув собі рекорди.
З [[1957]] року входив до складу збірної СРСР із важкої атлетики<ref name="Іванцов" />. Навесні [[1957]] року вперше став рекордсменом СРСР у ривку (144,5 кг) і поштовху (183,0 кг), але менше ніж через місяць [[Медведєв Олексій Сидорович|Олексій Медведєв]] повернув собі рекорди.


Першого успіху на чемпіонатах СРСР досяг у [[1958]] році, посівши 3-е місце (470 кг).
Першого успіху на чемпіонатах СРСР досяг у [[1958]] році, посівши 3-е місце (470 кг).


=== Тріумфальні 1959—1963 роки ===
=== Тріумфальні 1959—1963 роки ===
{{External media||align=right
[[Файл:James Bradford, Yury Vlasov, Norbert Schemansky 1960.jpg|міні|Власов (в центрі) на п'єдесталі на Олімпійських іграх 1960 року в Римі]]
||video1=[https://www.youtube.com/watch?v=GXEuuWhEMCY&ab_channel=TomLeuthner Змагання важкоатлетів на Олімпійських іграх 1960 року у Римі] на Youtube<br/>'''Підходи Власова''': 01:42 і 02:20.<br/>'''Власов на п'єдесталі''': 02:50}}
У [[1959]] році — став лідером у важкій вазі, на змаганнях не програвав до [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор 1964]] року.
У [[1959]] році&nbsp;— став лідером у важкій вазі, на змаганнях не програвав до [[Літні Олімпійські ігри 1964|Олімпійських ігор 1964]] року.


З весни [[1960]] року по травень [[1968]] року служив інструктором зі спорту в [[ЦСКА|Центральному спортивному клубі армії]] (ЦСКА)<ref name="СС"/>.
На Олімпійських іграх в Римі, [[10 вересня]] [[1960]], вижав 180 кг (стільки ж, скільки і [[Джеймс Бредфорд]] з [[Сполучені Штати Америки|США]], який у підсумку став срібним призером), взяв 155 кг (випередивши найближчих конкурентів на 5 кг) і штовхнув 202,5 ​​кг, що дало в сумі 537,5 кг (Бредфорд відстав у поштовху на 20&nbsp;кг, а в сумі&nbsp;— на 25 кг).


Поштовх почав, коли всі конкуренти вже закінчили змагання. Перша спроба&nbsp;— 185&nbsp;кг, олімпійське ''«золото»'' і світовий рекорд в триборстві&nbsp;— 520 кг (колишній належав з [[1955]] року американцеві [[Пол Андерсон (важкоатлет)|Полу Андерсону]]). Друга спроба&nbsp;— 195&nbsp;кг&nbsp;— і світовий рекорд в триборстві стає вже 530&nbsp;кг. Третя спроба&nbsp;— 202,5 кг (світовий рекорд); остаточний результат у триборстві&nbsp;— 537,5&nbsp;кг&nbsp;— став не тільки світовим рекордом, але і перевищив феноменальні досягнення Андерсона&nbsp;— офіційно (512,5 кг) і неофіційно (533 кг)&nbsp;— показані в [[1956]] році.
На [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських іграх в Римі]], [[10 вересня]] 1960, вижав 180 кг (стільки ж, скільки і [[Джеймс Бредфорд]] з [[Сполучені Штати Америки|США]], який у підсумку став срібним призером), взяв 155 кг (випередивши найближчих конкурентів на 5 кг) і штовхнув 202,5 ​​кг (світовий рекорд), що дало в сумі 537,5 кг (Бредфорд відстав у поштовху на 20&nbsp;кг, а в сумі&nbsp;— на 25 кг). Цей результат триборства став не тільки світовим рекордом, але і перевищив феноменальні досягнення [[Пол Андерсон (важкоатлет)|Пола Андерсона]]&nbsp;— офіційно (512,5 кг) і неофіційно (533 кг)&nbsp;— показані в [[1956]] році. За цю перемогу Власов отримав [[орден Леніна]]<ref name="Іванцов" />.


У 1959—[[1963]] роках основними суперниками Власова на міжнародній арені були спортсмени США, в першу чергу&nbsp;— [[Норберт Шеманські]]. Шеманські, незважаючи на свій вік&nbsp;— він народився в [[1924]] році&nbsp;— двічі ([[1961]], [[1962]]) відбирав у Власова рекорди світу в ривку і двічі (1962, 1963) ставав другим на чемпіонатах світу. Особливо завзятим було суперництво на Чемпіонаті світу 1962 року, коли Шеманські програв всього 2,5&nbsp;кг, вигравши жим і ривок.
У 1959—[[1963]] роках основними суперниками Власова на міжнародній арені були спортсмени [[США]], в першу чергу&nbsp;— [[Норберт Шеманські]]. Шеманські, незважаючи на свій вік&nbsp;— він народився в [[1924]] році&nbsp;— двічі ([[1961]], [[1962]]) відбирав у Власова рекорди світу в ривку і двічі (1962, 1963) ставав другим на чемпіонатах світу. Особливо завзятим було суперництво на Чемпіонаті світу 1962 року, коли Шеманські програв всього 2,5&nbsp;кг, вигравши жим і ривок.

З [[1960]] по [[1964]] рік&nbsp;— депутат [[Московська міська рада|Московської міської ради]]<ref name="Іванцов"/>.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:James Bradford, Yury Vlasov, Norbert Schemansky 1960.jpg|border|220px]]
|[[Файл:USSR 1964 Olympics.jpg|border|198px]]
|[[Файл:Yury Vlasov 1964.jpg|border|119px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Власов (в центрі) на п'єдесталі на<br/>[[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських іграх 1960 року]] в [[Рим]]і</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Власов&nbsp;— прапороносець делегації<br/>СРСР на відкритті [[Літні Олімпійські ігри 1964|Олімпійських ігор]]<br/>1964 року</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>На Олімпіаді 1964 року<br/>в [[Токіо (місто)|Токіо]]</small></div>
|}
</center>


=== Ігри 1964 року ===
=== Ігри 1964 року ===
На Олімпійські ігри 1964 року в [[Токіо (місто)|Токіо]] Власов приїхав як фаворит. Головним його суперником був товариш по команді [[Жаботинський Леонід Іванович|Леонід Жаботинський]], який в березні встановив світові рекорди в ривку, поштовху та сумі (до початку Ігор Власов рекорди повернув). Жаботинський мав більшу власну вагу (154,4&nbsp;кг проти 136,4 кг), тому за рівних результатів перевагу отримував Власов.
На [[Літні Олімпійські ігри 1964|Олімпійські ігри 1964 року]] в [[Токіо (місто)|Токіо]] Власов приїхав як фаворит. Головним його суперником був товариш по команді [[Жаботинський Леонід Іванович|Леонід Жаботинський]], який в березні встановив світові рекорди в ривку, поштовху та сумі триборства (до початку Олімпіади Власов рекорди повернув). Жаботинський мав більшу власну вагу (154,4&nbsp;кг проти 136,4 кг Власова), тому за рівних результатів перевагу отримував Власов<ref name="ЗН">''Маевский В.'' [https://zn.ua/SOCIUM/kak_zhabotinskiy_imperatora_obidel.html Как Жаботинский исператора обидел]// [[Зеркало недели]]. — 1996. — 11 жовтня. — № 41.</ref>.


Жим виграв Власов зі світовим рекордом&nbsp;— 197,5&nbsp;кг, Жаботинський відстав на 10 кг. У ривку Власов взяв 162,5&nbsp;кг тільки з третьої спроби, дозволивши Жаботинському зменшити розрив до 5&nbsp;кг&nbsp;— той узяв 167,5 кг (третя спроба на 172,5&nbsp;кг виявилася невдалою). Несподівано Власов пішов на четвертий, додатковий (що не йде в залік триборства) підхід, в якому встановив світовий рекорд&nbsp;— 172,5&nbsp;кг.
За медалі супертяжі змагалися [[18 жовтня]]. За протоколом Власов виступав після Жаботинського. Жим виграв Власов зі світовим рекордом 197,5&nbsp;кг, Жаботинський відстав на 10&nbsp;кг. У ривку Власов взяв 162,5&nbsp;кг, дозволивши Жаботинському зменшити розрив до 5&nbsp;кг (Жаботинський взяв 167 кг). У ривку Власов також пішов на четвертий, додатковий (що не йде в залік триборства) підхід, в якому встановив світовий рекорд&nbsp;— 172,5&nbsp;кг<ref name="ЗН"/>.


У першій спробі поштовху Жаботинський взяв 200&nbsp;кг. ''«Всім своїм виглядом я демонстрував, що відмовляюся від боротьби за «золото», і навіть знизив початкову вагу. Власов, відчувши себе господарем помосту, кинувся підкорювати рекорди і … зрізався»'', — так пізніше коментував хід боротьби Жаботинський<ref>{{Cite web|url=http://web.archive.org/web/20110825212422/http://www.sb.by/print/post/70879/|title=Нервных просим удалиться|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>. Власов штовхнув 205&nbsp;кг, а потім&nbsp;— 210&nbsp;кг. Після цього вага штанги була встановлена вище світового рекорду&nbsp;— 217,5&nbsp;кг. Друга спроба Жаботинського була невдалою (пізніше багато хто вважав, що Жаботинський спеціально не взяв вагу), третя спроба Власова&nbsp;теж, а Жаботинський у своїй третій спробі штовхнув штангу і став олімпійським чемпіоном.
У першій спробі поштовху Жаботинський взяв 200&nbsp;кг. Власов штовхнув 205&nbsp;кг, а потім&nbsp;— 210&nbsp;кг. Жаботинський пішов ва-банк замовив 217,5 кг, тим самим замахнувшись на світовий рекорд. Проте його друга спроба була невдалою. Власов, у якого була остання, третя, спроба, виклик противника прийняв, але штовхнути штангутакож не зміг. А от Жаботинський у своїй третій спробі штангу штовхнув і став олімпійським чемпіоном<ref name="АіФ"">''Позднякова М.'' [https://aif.ru/sport/person/vlastelin_pomosta_trud_i_slava_leonida_zhabotinskogo Властелин помоста. Труд и слава Леонида Жаботинского]// Аргументы и факты. — 2013. — 30 січня.</ref>.


Те змагання Жаботинський згадував так:
Як написала одна з японських газет, ''«дві найсильніші людини Росії&nbsp;— [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] і Юрій Власов&nbsp;— впали майже в один день»'' (змагання у важкій вазі відбулися 18 жовтня, через 4 дні після зняття Хрущова).
{{text2|«На тренуваннях зірвав плече. На вирішальний виступ біль блокували уколами. Але у першому підході до 217,5 кг плече підвело. А в останній, вирішальній спробі сказав собі: не підніму — ціна мені копійка, підніму — «золото». Я йшов до цього 9 років, перетягав 70 000 тонн заліза. І здатися? Ні!».
{{oq|ru|«На тренировках сорвал плечо. На решающее выступление боль блокировали уколами. Но в первом подходе к 217,5 кг плечо подвело. А в последней, решающей попытке сказал себе: не подниму - цена мне копейка, подниму - «золото». Я шёл к этому 9 лет, перетаскал 70 000 тонн железа. И сдаться? Нет!»<ref name="АіФ""/>.}}
}}


Одна з газет тоді написала: ''«Кто не бачив поєдинку Власова і Жаботинського, той не бачив Олімпіади»<ref name="АіФ""/>.''


=== Відхід з великого спорту ===
=== Відхід з великого спорту ===
Як згадував сам Власов, відразу ж після Ігор в Токіо, він відмовився від активних тренувань. Однак через фінансові проблем восени [[1966]] року тренування відновив. [[15 квітня]] [[1967]] року, на чемпіонаті Москви, встановив свій останній світовий рекорд (за який отримав 850 рублів), а в [[1968]] році&nbsp;— офіційно попрощався з великим спортом<ref name=":0" />. У травні 1968 року — подав рапорт про звільнення в запас. Звільнений у званні капітана<ref name=":0">{{Cite web|url=http://fatalenergy.com.ru/Book/vlasov_spravedlivost_sili/glava8.php|title=Ю. Власов. Справедливость силы. Говорить то, что думаешь|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
Як згадував сам Власов, відразу ж після Ігор в Токіо, він відмовився від активних тренувань. Однак через фінансові проблем&nbsp;— восени [[1966]] року тренування відновив. З квітня [[1967]] року&nbsp;— працював в [[ЦСКА]] інструктором вищої кваліфікації з важкої атлетики<ref name="Іванцов"/>.


[[22 квітня]] 1967 року, на чемпіонаті Москви, встановив свій останній світовий рекорд<ref name="СС"/>.
=== Літературна діяльність ===
З [[1959]] року друкував [[нарис]]и і розповіді, а через два роки — став лауреатом другої премії конкурсу на найкращу спортивну розповідь [[1961]] року (організатори&nbsp;— редакція газети [[Советский спорт|''«Радянський спорт»'']] і Московське відділення [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників]]; перша премія не присуджена).


У [[1968]] році&nbsp;— офіційно попрощався з великим спортом. У травні 1968 року&nbsp;— подав рапорт про звільнення в запас. Звільнений у званні інженер-капітана<ref name="СС"/>.
На чемпіонат світу [[1962]] року поїхав не тільки як спортсмен, але і як спеціальний [[кореспондент]] газети ''«[[Известия]]»''<ref>{{Cite news|url=https://web.archive.org/web/20090704100203/http://www.redstar.ru/2005/03/12_03/s.html|title=Его боготворит Шварценеггер|last=|first=|date=|language=|work=«Красная звезда»|accessdate=21.08.2016}}</ref>.
[[Файл:The Vladimirov Diaries cover.jpg|міні|Обкладинка книги «Особый район Китая. 1942—1945»]]
Перша книга&nbsp;— збірка оповідань ''«Себе подолати»''&nbsp;— вийшла в [[1964]] році (ще до поразки на токійських Іграх).


=== Літературна і громадсько-політична діяльність ===
У [[1968]] році, після відходу з великого спорту і звільнення з армії, став професійним літератором. У наступні роки виходять [[повість]] ''«Біла мить»'' ([[1972]]) і [[роман]] ''«Солоні радості»'' ([[1976]]). Окремо стоїть книга ''«Особливий район Китаю. 1942—1945»'' ([[1973]]), яку опублікував під псевдонімом батька (Владимиров). Книга стала результатом 7-річної роботи в архівах, опитувань очевидців; у ній використані щоденники батька, Петра Власова<ref name=":0" />.
З [[1959]] року друкував [[нарис]]и і розповіді<ref name="СС"/>.


У [[1961]] році&nbsp;— став лауреатом другої премії конкурсу на найкращу спортивну розповідь 1961 року (організатори&nbsp;— редакція газети [[Советский спорт|''«Радянський спорт»'']] і Московське відділення [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників]]; перша премія не присуджена).
Від імені [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леоніда Брежнєва]] Власову пропонували працювати у Міжнародному відділі ЦК особистим [[референт]]ом Брежнєва (це було визнанням фундаментальних знань із Китаю після написання книги ''«Особливий район Китаю»'') — але Власов відмовився.


На чемпіонат світу [[1962]] року поїхав не тільки як спортсмен, але і як спеціальний [[кореспондент]] газети ''«[[Известия]]»''<ref>{{Cite news|url=https://web.archive.org/web/20090704100203/http://www.redstar.ru/2005/03/12_03/s.html|title=''Лукомский М.'' Его боготворит Шварценеггер|last=|first=|date=— 2005. — 12 березня. —|language=|work=// [[Красная Звезда (газета)|Красная звезда]]|accessdate=21.08.2016}}</ref>.
Потім була довга перерва, протягом якого Юрій Власов писав в основному ''«в стіл»''. У [[1984]] році — видав книгу ''«Справедливість сили»'', а в [[1989]] році — вийшло її нове, перероблене видання (в книзі вказані роки написання: 1978—1979 і 1987—1989). [[Автобіографія]] за формою, книга містить численні екскурси в історію важкої атлетики, роздуми про спорт&nbsp;— і не тільки.


Перша книга&nbsp;— збірка оповідань ''«Себе подолати»''&nbsp;— вийшла в [[1964]] році у видавництві [[Молода гвардія (видавництво)|''«Молода гвардія»'']]<ref name="СС"/>.
Більшість наступних книг — історичні та публіцистичні.


У [[1968]] році, після відходу з великого спорту і звільнення з армії, став професійним літератором.
==== Тритомник ''«Вогненний хрест»'' ====
Найбільш монументальний твір у творчості Власова&nbsp;— тритомник ''«Вогненний хрест»'', жанр якого визначений автором як ''«історична сповідь»''. Це роман про революцію. Ідея книги з'явилася у Власова у 1959 році, і тоді ж він почав збирати матеріали.


У [[1972]] році — видав [[повість]] ''«Біла мить»''. У [[1973]] — книгу ''«Особливий район Китаю. 1942—1945»'', яку опублікував під псевдонімом батька (Владіміров). Книга стала результатом 7-річної роботи в архівах, опитувань очевидців. У ній використані щоденники батька<ref name="СС" />. Багато епізодів з книги — Власов особисто обговорював з [[Андропов Юрій Володимирович|Андроповим]]<ref name="КП">[https://www.kp.ru/daily/23629/47967/ Олимпийский чемпион по тяжелой атлетике Юрий Власов: В 70 лет поднимаю 185 килограммов]// [[Комсомольская правда]]. — 2005. — 15 грудня.</ref>. Після виходу книги — [[Брежнєв]] запрошував Власова працювати у нього особистим [[референт]]ом з Китаю, але спортсмен відмовився<ref name="КП"/>.
З [[1978]] року — переніс кілька операцій на хребті. Після операції [[1983]] року, коли перебував на межі життя і смерті, приступив до створення цілісного тексту.


У [[1976]] році — видав [[роман]] ''«Солоні радості»''.
У [[1991]]—[[1992]] роках вийшло 2-томне видання, в яке не ввійшло близько третини написаного матеріалу. У [[1993]] році — вийшло 3-томне видання. У цій трилогії Власов робить висновок про тотожність між [[ленінізмо]]м і [[фашизм]]ом і протиставляє [[більшовизм]] християнської моральності<ref>''Иванцов В. В.'' [http://www.hrono.info/biograf/bio_we/vlasovyuri.php Власов Юрий Петрович] / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь.&nbsp;— М.:«ОЛМА-ПРЕСС Инвест», 2005.&nbsp;— Том 1. — с. 398—401.</ref>.


Після 1976-го — була довга перерва, протягом якої Власов писав в основному ''«в стіл»''. У [[1984]] році&nbsp;— видав книгу ''«Справедливість сили»'', а в [[1989]] році&nbsp;— вийшло її нове, перероблене видання (в книзі вказані роки написання: 1978—1979 і 1987—1989). [[Автобіографія]] за формою, книга містить численні екскурси в історію важкої атлетики, роздуми про спорт&nbsp;— і не тільки.
У 1990-ті роки писав безліч публіцистичних статей, які потім вийшли окремими збірками.

З [[1985]] по [[1987]] рік&nbsp;— голова [[Федерація важкої атлетики СРСР|Федерації важкої атлетики СРСР]]. А з 1987 по [[1988]] рік&nbsp;— голова Федерації спортивної гімнастики СРСР<ref name="Іванцов"/>.

Після визнання Держкомспортом СРСР у квітні 1987 року атлетичної гімнастики ([[бодібілдинг]]у), як виду спорту&nbsp;— була утворена федерація, першим президентом якої став Власов<ref>{{Cite web|url=http://web.archive.org/web/20070927093001/http://www.fbbfmoscow.ru/main.php?id=33&pid=14|title=История бодибилдинга в СССР|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.

З 1989 по [[1991]] рік&nbsp;— [[народний депутат СРСР]]. Був обраний на повторних виборах по округу. Входив до Міжрегіональної депутатської групи. На I-му з'їзді народних депутатів СРСР [[31 травня]] 1989 року виступив з промовою, в якій гостро розкритикував [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] і [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]. Восени 1989 року&nbsp;— вийшов з КПРС.

У серпні 1991 року, під час спроби державного перевороту [[ГКЧП]], взяв участь у захисті [[Білий дім (Москва)|Білого дому]], але пізніше став супротивником курсу [[Борис Єльцин|Бориса Єльцина]]. [[30 березня]] [[1992]] року&nbsp;— опублікував у газеті ''«Куранти»'' статтю ''«Сутінки демократії»'', в якій виступив проти проведених в Росії реформ і за відставку керівників держави<ref>{{Cite news|url=http://www.panorama.ru/gazeta/p33verh.html|title=Левый марш либеральной оппозиции|last=Верховский|first=А.|date=май 1992|language=|work=Панорама|accessdate=}}</ref>.

[[Файл:Yury Vlasov (duma.gov.ru).jpg|міні|праворуч|250пкс|У [[1993]] році]]
З грудня [[1993]] по грудень [[1995]] року&nbsp;— депутат [[Державна Дума РФ|Державної думи РФ]].

==== Тритомник ''«Вогняний хрест»'' ====
Найбільш монументальний твір у творчості Власова&nbsp;— тритомник ''«Вогняний хрест»'', жанр якого визначений автором як ''«історична сповідь»''. Це роман про революцію. Ідея книги з'явилася у Власова у 1959 році, і тоді ж він почав збирати матеріали.

За своє життя Власов переніс три важкі операції: видалення пухлини на руці від удару штангою та дві операції на хребті, коли вже й рідних попередили, що спортсмен навряд чи виживе<ref name="КП"/>. Коли перебував на межі життя і смерті — вирішив, що так і не написав головну книгу&nbsp;— і взявся за оформлення ''«Вогняного хреста»''.

У 1991—1992 роках вийшло 2-томне видання, в яке не ввійшло близько третини написаного матеріалу. У 1993 році&nbsp;— вийшло 3-томне видання, перероблене і виправлене. У трилогії Власов робить висновок про тотожність між [[ленінізм]]ом і [[фашизм]]ом і протиставляє християнську моральність [[більшовизм]]у<ref>''Иванцов В. В.'' [http://www.hrono.info/biograf/bio_we/vlasovyuri.php Власов Юрий Петрович] / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь.&nbsp;— М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— с. 398—401.</ref>.

==== Участь у виборах президента Росії 1996 року ====
Брав участь у виборах президента Росії [[1996]] року. Як незалежний кандидат. Згодом згадував:

{{text2|«Я брав участь у виборах президента 1996 року і зіткнувся з такою брехнею та наклепом... Мене неодноразово запрошували до «Президента-Готелю», де був виборний штаб [[Єльцин]]а. Я міг зробити вибір. Або грати за їхніми правилами, і тоді мені пропонували партію, гроші, високий рейтинг, широкий доступ до ЗМІ. Або повна блокада у пресі, нуль відсотків на всіх виборах, дуже важке майбутнє. І я цей вибір зробив... Тоді за два тижні до голосування країною пустили «Спецвипуск» з [[некролог]]ом, що я помер...».
{{oq|ru|«...я участвовал в выборах президента 1996 года и столкнулся с такой ложью и клеветой... Меня неоднократно приглашали в ''«Президент–Отель»'', где был выборный штаб Ельцина. Я мог сделать выбор. Или играть по их правилам, и тогда мне предлагали партию, деньги, высокий рейтинг, широкий доступ в СМИ. Или полная блокада в печати, ноль процентов на всех выборах, очень трудное будущее. И я этот выбор сделал... Тогда за две недели до голосования по стране пустили ''«Спецвыпуск»'' с некрологом, что я умер...<ref name="КП"/>».}}
}}


За результатами виборів — набрав 0,20&nbsp;% голосів.
=== Громадсько-політична діяльність ===
З [[1985]] по [[1987]] рік — президент [[Федерація важкої атлетики СРСР|Федерації важкої атлетики СРСР]]. З 1987 по [[1988]] рік — президент Федерації атлетичної гімнастики СРСР. Після визнання Держкомспортом СРСР у квітні 1987 року атлетичної гімнастики ([[бодібілдинг]]у), як виду спорту — була утворена федерація, першим президентом якої став Власов<ref>{{Cite web|url=http://web.archive.org/web/20070927093001/http://www.fbbfmoscow.ru/main.php?id=33&pid=14|title=История бодибилдинга в СССР|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.


Засновник Народно-патріотичної партії Росії.
З [[1989]] по [[1991]] рік — [[народний депутат СРСР]]. Був обраний на повторних виборах по округу. Входив до Міжрегіональної депутатської групи. На I-му з'їзді народних депутатів СРСР [[31 травня]] [[1989]] року виступив з промовою, в якій гостро розкритикував [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] і [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]]. Восени [[1989]] року&nbsp;— вийшов з КПРС.


=== Останні роки ===
[[30 березня]] [[1992]] року — опублікував у газеті ''«Куранти»'' статтю ''«Сутінки демократії»'', в якій виступив проти проведених в Росії реформ і за відставку керівників держави<ref>{{Cite news|url=http://www.panorama.ru/gazeta/p33verh.html|title=Левый марш либеральной оппозиции|last=Верховский|first=А.|date=май 1992|language=|work=Панорама|accessdate=}}</ref>.


У [[2005]]-му, у 70 років, продовжував професійно тренуватися 2-3 рази на тиждень — піднімав 185-кілограмову штангу<ref name="КП"/>.
З грудня [[1993]] по грудень [[1995]] року — депутат [[Державна Дума РФ|Державної думи РФ]].


[[21 січня]] [[2021]] року&nbsp;— потрапив до реанімації. Пізніше лікарі повідомили, що стан Власова покращився<ref name="ФіК"/>.
Кандидат на виборах президента Росії у [[1996]] році.


Раптово помер [[13 лютого]] 2021 року у Москві. По одній із версій&nbsp;— через [[тромб]].
=== Смерть ===


Раптово помер [[13 лютого]] [[2021]] року у Москві. По одній із версій — через [[тромб]]. Кремований. Урна з прахом похована на [[Новодівичий цвинтар (Москва)|Новодівичому цвинтарі]] у Москві.
Кремований. Урна з прахом похована на [[Новодівичий цвинтар (Москва)|Новодівичому цвинтарі]] у Москві.


== Спортивні досягнення ==
== Спортивні досягнення ==
Рядок 312: Рядок 394:


=== Антропометричні дані в період виступів ===
=== Антропометричні дані в період виступів ===
* Зріст&nbsp;— 187 см<ref name=":0" />
* Зріст&nbsp;— 187<ref name="СС"/> см
* Найбільша змагальна вага&nbsp;— 136,4 кг (1964)
* Найбільша змагальна вага&nbsp;— 136,4 кг (1964)

== Родина ==
Був двічі одружений.

Перша дружина&nbsp;— Наталя Федорівна Модорова. Із нею Власов познайомився на тренуванні. Наталя тоді була студенткою Суриківського художнього училища і прийшла до спортивної зали ЦСКА для замальовок із натури рельєфної мускулатури атлетів. У 1957 році пара одружилася. У подружжя народилася донька Олена (вона закінчила [[МДУ]], стала мистецтвознавцем, працювала у [[Третьяковська галерея|Третьяковській галереї]], заміжня, має двох дітей). У 47 років&nbsp;— Наталя померла (через онкологічне захворювання).

З другою обраницею&nbsp;— Ларисою Сергіївною&nbsp;— познайомився у [[Куйбишев]]і, коли їй було 24 роки, а Власову&nbsp;— 45. Через сім років, коли перша дружина Власова вже померла,&nbsp;— одружився вдруге. У подружжя народилася донька Ірина (вона стала вчителькою математики та інформатики). Друга дружина Власова&nbsp;— очолювала фармацевтичну компанію, працювала лікарем, друкувалася, виступала на радіо. Коли Власову було 80 років&nbsp;— він удруге став удівцем. Друга дружина також померла через онкологію.

== Власов і Шварценеггер ==
Відомий американський [[культурист]] і актор [[Арнольд Шварценеггер]] в одному з інтерв'ю зізнався, що саме завдяки Власову почав займатися культуризмом:

{{цитата|Я був у Відні в 1961 році, дивився чемпіонат Світу з важкої атлетики, де росіяни зминали суперників. І серед них був цей хлопець, Юрій Власов. Він був чемпіоном світу, він був просто гігантом. Він виглядав приголомшливо, але при цьому був інтелігентом, носив окуляри. У нього була неймовірна сила, а також рішучість і витривалість. Він був просто монстром! I тоді я сказав собі — це саме те, що мені потрібно. Саме таким я хочу стати<ref name="Обоз"/>.}}

Після змагань австрійський тренер Хельтке, у якого почав займатися Шварценеггер, познайомив його з Власовим. Чемпіон потиснув руку хлопчикові і сказав: ''«Тренуйся і перемога буде за тобою завжди. Головне в спорті&nbsp;— не боятись!»''<ref name="ВіШ">[https://gazeta.ua/articles/history/_svoyimi-uspihami-svarcenegger-zobovyazanij-radyanskomu-vazhkoatletu-z-donbasu/569877 Своїми успіхами Шварценеггер зобов'язаний радянському важкоатлету з Донбасу]// [[Gazeta.ua]].&nbsp;— 2014.&nbsp;— 15 липня.</ref>.

Через 27 років&nbsp;— Шварценеггер і Власов зустрілися ще раз. У [[1988]] році Шварценеггер прилетів до СРСР для участі в зйомках фільму ''«[[Червона спека]]»''. Після закінчення зйомок&nbsp;— заявив, що не полетить, доки не побачить Власова. Під час зустрічі Шварценеггер зізнався, що своїми успіхами в культуризмі багато в чому зобов'язаний тій зустрічі в роздягальні віденського залу ''«Штадтхалле»''. Шварценеггер подарував Власову свою фотографію з написом: ''«Моєму кумиру Юрію Власову, з любов'ю і поклоном»''<ref name="ВіШ" />.

== Вшанування пам'яті ==
[[Файл:1960 CPA 2453.jpg|міні|праворуч|250пкс|Поштова марка СРСР 1960 року]]
* У [[1960]] році в [[СРСР]] вийшла [[поштова марка]], присвячена перемозі Власова на [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських іграх 1960 року]].
* У [[1983]] році, у [[Москва|Москві]], на території [[Льодовий спортивний комплекс ЦСКА імені В.М. Боброва|спорткомплексу ЦСКА]] на [[Ленінградське шосе (Москва)|Ленінградському шосе]], 39, біля Офіцерського клубу, відкрили Алею спортивної слави ЦСКА — галерею бронзових бюстів уславлених армійських спортсменів та тренерів. Серед них — і бюст Власова.

== Цікаві факти ==
* Власов міг з'явитися у фільмі [[Війна і мир (фільм, 1967)|''«Війна і мир»'']] [[Бондарчук Сергій Федорович|Сергія Бондарчука]]. Його пробували на роль [[П'єр Безухов|П'єра Безухова]]<ref name="ФіК"/>, але після двох днів репетицій&nbsp;— спортсмен відмовився від участі у фільму<ref>[https://culture.fakty.ua/24977-glavnyj-operator-quot-vojny-i-mira-quot-anatolij-petrickij-quot-utverzhdat-akterskie-proby-priezzhala-lichno-ministr-kultury-sssr-ekaterina-furceva-quot Главный оператор «Войны и мира» Анатолий Петрицкий: ''«Утверждать актерские пробы приезжала лично министр культуры СССР Екатерина Фурцева»'']// [[Факти та коментарі]].&nbsp;— 2008.&nbsp;— 4 січня.</ref>.


== Книги ==
== Книги ==
[[Файл:The Vladimirov Diaries cover.jpg|міні|праворуч|250пкс|Обкладинка книги «Особый район Китая. 1942—1945»]]
* Себя преодолеть.&nbsp;— М.: «Молодая гвардия», 1964.&nbsp;— 270 с.
* Себя преодолеть.&nbsp;— М.: «Молодая гвардия», 1964.&nbsp;— 270 с.
* Белое мгновение: Рассказы, повесть&nbsp;— М.: «Советская Россия», 1972.&nbsp;— 222 с.
* Белое мгновение: Рассказы, повесть&nbsp;— М.: «Советская Россия», 1972.&nbsp;— 222 с.
Рядок 354: Рядок 461:


== Джерела ==
== Джерела ==
* Видатні важкоатлети. [http://uwf.net.ua/athletics/famous/49/yurj-vlasov Юрій Власов]// Про спортсмена на сайті Федерації важкої атлетики України.
* [https://espreso.tv/news/2021/02/13/pomer_legendarnyy_vazhkoatlet_yuriy_vlasov_yakyy_narodyvsya_v_ukrayini Помер легендарний важкоатлет Юрій Власов, який народився в Україні]//[[Еспресо TV|Еспресо]]. — 2021. — 13 лютого.
* {{Cite web|url=http://fatalenergy.com.ru/Book/vlasov_spravedlivost_sili/glava8.php|title=Говорить то, что думаешь // ''Власов Ю.'' Справедливость силы.|last=|first=|date=|website=|publisher=// Л.:Лениздат, 1989. — 470 с. — ISBN 5-289-00374-6|language=|accessdate=}}
* ''Разговоров Н.'' [http://www.belousenko.com/books/Vlasov/vlasov_vrem.pdf О Юрии Власове и его книгах]// ''Власов Ю.'' Временщики. — М.:Изд-во Эксмо, Изд-во Алгоритм, 2005. — С. 6-10.
* ''Гордиенко С.'' [http://web.archive.org/web/20110825212422/http://www.sb.by/print/post/70879/ Нервных просим удалиться]// Беларусь сегодня.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 25 липня.
* ''Іншаков М.'' [https://news.obozrevatel.com/ukr/sport/sport/legendarnij-chempion-yakij-stav-kumirom-dlya-shvartseneggera-raptovo-pomer-v-rosii.htm У Росії раптово помер легендарний чемпіон, який став кумиром для Шварценеггера]// [[Обозреватель]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.
* ''Иванцов В. В.'' [http://www.hrono.info/biograf/bio_we/vlasovyuri.php Власов Юрий Петрович] / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь.&nbsp;— М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— с. 398—401.
* ''Маевский В.'' [https://zn.ua/SOCIUM/kak_zhabotinskiy_imperatora_obidel.html Как Жаботинский исператора обидел]// [[Зеркало недели]]. — 1996. — 11 жовтня. — № 41.
* [https://www.kp.ru/daily/23629/47967/ Олимпийский чемпион по тяжелой атлетике Юрий Власов: В 70 лет поднимаю 185 килограммов]// [[Комсомольская правда]]. — 2005. — 15 грудня.
* ''Охрименко О.'' [https://society.fakty.ua/368432-umer-urozhenec-doneckoj-oblasti-olimpijskij-chempion-yurij-vlasov Был кумиром для Шварценеггера: умер олимпийский чемпион Юрий Власов, уроженец Донецкой области]// [[Факти та коментарі]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.
* ''Позднякова М.'' [https://aif.ru/sport/person/vlastelin_pomosta_trud_i_slava_leonida_zhabotinskogo Властелин помоста. Труд и слава Леонида Жаботинского]// Аргументы и факты. — 2013. — 30 січня.
* [https://espreso.tv/news/2021/02/13/pomer_legendarnyy_vazhkoatlet_yuriy_vlasov_yakyy_narodyvsya_v_ukrayini Помер легендарний важкоатлет Юрій Власов, який народився в Україні]// [[Еспресо TV|Еспресо]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.
* ''Разговоров Н.'' [http://www.belousenko.com/books/Vlasov/vlasov_vrem.pdf О Юрии Власове и его книгах]// ''Власов Ю.'' Временщики.&nbsp;— М.:Изд-во Эксмо, Изд-во Алгоритм, 2005.&nbsp;— С. 6-10.
* [https://gazeta.ua/articles/history/_svoyimi-uspihami-svarcenegger-zobovyazanij-radyanskomu-vazhkoatletu-z-donbasu/569877 Своїми успіхами Шварценеггер зобов'язаний радянському важкоатлету з Донбасу]// [[Gazeta.ua]].&nbsp;— 2014.&nbsp;— 15 липня.
* [https://www.svoboda.org/a/31101314.html Умер Юрий Власов, олимпийский чемпион, писатель, политик]// [[Радио Свобода]].&nbsp;— 2021.&nbsp;— 13 лютого.


{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}

Версія за 16:49, 23 березня 2022

Юрій Петрович Власов
у 1960 році
у 1960 році
Загальна інформація
Прізвиська «професор в окулярах»
Громадянство СРСР СРСР
Народження 5 грудня 1935(1935-12-05)
Макіївка, Сталінська область, Українська РСР
Смерть 13 лютого 2021(2021-02-13)[4] (85 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Зріст 187[1] см
Вага 136 кг (1964)
Alma mater Військово-повітряна інженерна академія імені М.Є. Жуковського
Військове звання інженер-капітан[1]
Батько Петро Парфенович Власов (1905—1953)
Мати Марія Данилівна Власова (1905—16 січня 1987[1])
Дружина 1. Наталя Модорова
2. Лариса Власова
Діти Олена Власова
Ірина Власова
Спорт
Країна СРСР СРСР
Вид спорту важка атлетика
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Клуб ЦСКА (СРСР)
Команда Збірна СРСР з важкої атлетики
Нац. збірна СРСР СРСР
Завершення виступів 1968
Участь і здобутки
Світові змагання чотириразовий чемпіон світу з важкої атлетики (1959, 19611963)[1][2]
Регіональні змагання шестиразовий чемпіон Європи (1959—1964)[1][2]
Національні змагання п'ятиразовий чемпіон СРСР[3] (1959—1963)
Олімпійські ігри Олімпійський чемпіон 1960 року
срібний призер Олімпіади 1964 року
Особисті рекорди
  • Жим: 197,5 кг (1964)
  • Ривок: 172,5 кг (1964)
  • Поштовх: 215 кг (1964)
  • Загалом (триборство): 580 кг (1964)
CMNS: Власов Юрій Петрович у Вікісховищі
Нагороди
Орден Леніна — 1960 Орден Трудового Червоного Прапора — 1969 Орден «Знак Пошани»  — 1965
Важка атлетика
Олімпійські ігри
Золото 1960 Рим суперважка категорія
Срібло 1964 Токіо суперважка категорія
Чемпіонати світу
Золото 1959 Варшава
Золото 1961 Відень
Золото 1962 Будапешт
Золото 1963 Стокгольм
Чемпіонати Європи
Золото 1959 Варшава
Золото 1960 Мілан
Золото 1961 Відень
Золото 1962 Будапешт
Золото 1963 Стокгольм
Золото 1964 Москва

Ю́рій Петро́вич Вла́сов (5 грудня 1935(19351205) — 13 лютого 2021) — радянський важкоатлет, письменник і політичний діяч українського походження, нащадок давнього козацького роду[1]. Олімпійський чемпіон 1960 року і срібний призер Олімпіади 1964 року, чотириразовий чемпіон світу з важкої атлетики (1959, 19611963)[1][2], шестиразовий чемпіон Європи (1959—1964)[1][2], п'ятиразовий чемпіон СРСР[3] (1959—1963).

Став першою людиною в світі, яка підняла над головою з помосту вагу у понад 200 кілограм[2][5][6]. Встановив 29[1] рекордів світу і 41[7] рекорд СРСР (19571967). Заслужений майстер спорту СРСР (1959). Очолював Федерації важкої атлетики та атлетичної гімнастики СРСР. Прапороносець делегації СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1960 і 1964 років.

З 1959 року — займався літературою, а з середини 1980-х років — по 1996 рік — громадською та політичною діяльністю. Народний депутат СРСР (19891991), депутат Державної думи РФ (19931995).

Життєпис

Походження

Рід матері

Мати — Марія Данилівна Власова (*1905—†16 січня 1987). У дівоцтві — Лимарь[1][3]. Кубанська козачка зі станиці Мінгрельська, де жила від народження і до 23-х років; нащадниця старовинного козацького роду[1]. Із 1943 по 1945 рік — завідувала шкільною бібліотекою, бо через застарілий туберкульоз — не могла працювати на іншій роботі[1].

Бабуся по матері — Наталія Микитівна — народила молодшу доньку Юлію (тітку Юрія Власова) на 54-му році життя, а прожила, зберігаючи повну пам'ять і силу, 96 років[1]. Її улюблений син Василь (дядько Юрія Власова) — був осавулом, загинув під Царицином[1].

Прадід по матері — Микита — Георгіївський кавалер. Нагороду отримав за бої під Плевною. Був станичним отаманом[1].

Про рід своєї матері Власов писав так:

«Ця жіноча гілка мого роду вирізнялася винятковою життєвою стійкістю. Коріння цього роду йшло у Запорізьку Січ. Після розгону вольниці на Дніпрі Катериною Другою мої пращури подалися на Кубань: краще загинути у сутичках з горцями, ніж тягнути рабське ярмо кріпацтва, з якого вони вже одного разу звільнилися...».
Оригінальний текст (рос.)
«Эта женская ветвь моего рода отличалась исключительной жизненной стойкостью. Корни этого рода уходили в Запорожскую Сечь. После разгона вольницы на Днепре Екатериной Второй мои предки подались на Кубань: лучше погибнуть в стычках с горцами, нежели тащить рабское ярмо крепостничества, из которого они уже один раз освободились...»[1].

Батько

Батько — Петро Парфенович Власов (*1905—†1953) — розвідник, журналіст і дипломат, фахівець з Китаю, у роки Другої світової війни був представником Комуністичного Інтернаціоналу при ЦК Компартії Китаю[1], здійснював зв'язок Москви з Мао Цзедуном[3]. Помер восени 1953 року, у віці 48-ми років, у ранзі Надзвичайного та Повноважного Посла СРСР у Бірмі[1].

Дитинство і навчання

У Марії та Петра Власових було двоє дітей — Юрій та Борис[1].

Юрій народився 5 грудня 1935 року в місті Макіївка Сталінської області Української РСР (тепер — Донецька область України).

У одній із автобіографічних книг зізнався, що матері завдячує любов'ю до книги. У дитинстві читав настільки багато, що отримав короткозорість, як і брат Борис[1].

З 1946 по 1953 рік — навчався у Саратовському суворовському військовому училищі, яке закінчив з відзнакою. З 1953 по 1959 рік — на радіотехнічному факультеті Військово-повітряної інженерної академії ім. М.Є. Жуковського в Москві, після закінчення якого отримав звання старший лейтенант (спеціальність — інженер з авіаційного радіозв'язку) і недовго служив за спеціальністю у військах ППО[3].

З 1957 року входив до складу збірної СРСР із важкої атлетики[3]. Навесні 1957 року вперше став рекордсменом СРСР у ривку (144,5 кг) і поштовху (183,0 кг), але менше ніж через місяць — Олексій Медведєв повернув собі рекорди.

Першого успіху на чемпіонатах СРСР досяг у 1958 році, посівши 3-е місце (470 кг).

Тріумфальні 1959—1963 роки

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Змагання важкоатлетів на Олімпійських іграх 1960 року у Римі на Youtube
Підходи Власова: 01:42 і 02:20.
Власов на п'єдесталі: 02:50

У 1959 році — став лідером у важкій вазі, на змаганнях не програвав до Олімпійських ігор 1964 року.

З весни 1960 року по травень 1968 року служив інструктором зі спорту в Центральному спортивному клубі армії (ЦСКА)[1].

На Олімпійських іграх в Римі, 10 вересня 1960, вижав 180 кг (стільки ж, скільки і Джеймс Бредфорд з США, який у підсумку став срібним призером), взяв 155 кг (випередивши найближчих конкурентів на 5 кг) і штовхнув 202,5 ​​кг (світовий рекорд), що дало в сумі 537,5 кг (Бредфорд відстав у поштовху на 20 кг, а в сумі — на 25 кг). Цей результат триборства став не тільки світовим рекордом, але і перевищив феноменальні досягнення Пола Андерсона — офіційно (512,5 кг) і неофіційно (533 кг) — показані в 1956 році. За цю перемогу Власов отримав орден Леніна[3].

У 1959—1963 роках основними суперниками Власова на міжнародній арені були спортсмени США, в першу чергу — Норберт Шеманські. Шеманські, незважаючи на свій вік — він народився в 1924 році — двічі (1961, 1962) відбирав у Власова рекорди світу в ривку і двічі (1962, 1963) ставав другим на чемпіонатах світу. Особливо завзятим було суперництво на Чемпіонаті світу 1962 року, коли Шеманські програв всього 2,5 кг, вигравши жим і ривок.

З 1960 по 1964 рік — депутат Московської міської ради[3].

James Bradford, Yury Vlasov, Norbert Schemansky 1960.jpg USSR 1964 Olympics.jpg Yury Vlasov 1964.jpg
Власов (в центрі) на п'єдесталі на
Олімпійських іграх 1960 року в Римі
Власов — прапороносець делегації
СРСР на відкритті Олімпійських ігор
1964 року
На Олімпіаді 1964 року
в Токіо

Ігри 1964 року

На Олімпійські ігри 1964 року в Токіо Власов приїхав як фаворит. Головним його суперником був товариш по команді Леонід Жаботинський, який в березні встановив світові рекорди в ривку, поштовху та сумі триборства (до початку Олімпіади Власов рекорди повернув). Жаботинський мав більшу власну вагу (154,4 кг проти 136,4 кг Власова), тому за рівних результатів перевагу отримував Власов[8].

За медалі супертяжі змагалися 18 жовтня. За протоколом Власов виступав після Жаботинського. Жим виграв Власов — зі світовим рекордом 197,5 кг, Жаботинський відстав на 10 кг. У ривку Власов взяв 162,5 кг, дозволивши Жаботинському зменшити розрив до 5 кг (Жаботинський взяв 167 кг). У ривку Власов також пішов на четвертий, додатковий (що не йде в залік триборства) підхід, в якому встановив світовий рекорд — 172,5 кг[8].

У першій спробі поштовху Жаботинський взяв 200 кг. Власов штовхнув 205 кг, а потім — 210 кг. Жаботинський пішов ва-банк — замовив 217,5 кг, тим самим замахнувшись на світовий рекорд. Проте його друга спроба була невдалою. Власов, у якого була остання, третя, спроба, виклик противника прийняв, але штовхнути штангу — також не зміг. А от Жаботинський у своїй третій спробі — штангу штовхнув і став олімпійським чемпіоном[9].

Те змагання Жаботинський згадував так:

«На тренуваннях зірвав плече. На вирішальний виступ біль блокували уколами. Але у першому підході до 217,5 кг плече підвело. А в останній, вирішальній спробі сказав собі: не підніму — ціна мені копійка, підніму — «золото». Я йшов до цього 9 років, перетягав 70 000 тонн заліза. І здатися? Ні!».
Оригінальний текст (рос.)
«На тренировках сорвал плечо. На решающее выступление боль блокировали уколами. Но в первом подходе к 217,5 кг плечо подвело. А в последней, решающей попытке сказал себе: не подниму - цена мне копейка, подниму - «золото». Я шёл к этому 9 лет, перетаскал 70 000 тонн железа. И сдаться? Нет!»[9].


Одна з газет тоді написала: «Кто не бачив поєдинку Власова і Жаботинського, той не бачив Олімпіади»[9].

Відхід з великого спорту

Як згадував сам Власов, відразу ж після Ігор в Токіо, він відмовився від активних тренувань. Однак через фінансові проблем — восени 1966 року тренування відновив. З квітня 1967 року — працював в ЦСКА інструктором вищої кваліфікації з важкої атлетики[3].

22 квітня 1967 року, на чемпіонаті Москви, встановив свій останній світовий рекорд[1].

У 1968 році — офіційно попрощався з великим спортом. У травні 1968 року — подав рапорт про звільнення в запас. Звільнений у званні інженер-капітана[1].

Літературна і громадсько-політична діяльність

З 1959 року друкував нариси і розповіді[1].

У 1961 році — став лауреатом другої премії конкурсу на найкращу спортивну розповідь 1961 року (організатори — редакція газети «Радянський спорт» і Московське відділення Спілки письменників; перша премія не присуджена).

На чемпіонат світу 1962 року поїхав не тільки як спортсмен, але і як спеціальний кореспондент газети «Известия»[10].

Перша книга — збірка оповідань «Себе подолати» — вийшла в 1964 році у видавництві «Молода гвардія»[1].

У 1968 році, після відходу з великого спорту і звільнення з армії, став професійним літератором.

У 1972 році — видав повість «Біла мить». У 1973 — книгу «Особливий район Китаю. 1942—1945», яку опублікував під псевдонімом батька (Владіміров). Книга стала результатом 7-річної роботи в архівах, опитувань очевидців. У ній використані щоденники батька[1]. Багато епізодів з книги — Власов особисто обговорював з Андроповим[11]. Після виходу книги — Брежнєв запрошував Власова працювати у нього особистим референтом з Китаю, але спортсмен відмовився[11].

У 1976 році — видав роман «Солоні радості».

Після 1976-го — була довга перерва, протягом якої Власов писав в основному «в стіл». У 1984 році — видав книгу «Справедливість сили», а в 1989 році — вийшло її нове, перероблене видання (в книзі вказані роки написання: 1978—1979 і 1987—1989). Автобіографія за формою, книга містить численні екскурси в історію важкої атлетики, роздуми про спорт — і не тільки.

З 1985 по 1987 рік — голова Федерації важкої атлетики СРСР. А з 1987 по 1988 рік — голова Федерації спортивної гімнастики СРСР[3].

Після визнання Держкомспортом СРСР у квітні 1987 року атлетичної гімнастики (бодібілдингу), як виду спорту — була утворена федерація, першим президентом якої став Власов[12].

З 1989 по 1991 рік — народний депутат СРСР. Був обраний на повторних виборах по округу. Входив до Міжрегіональної депутатської групи. На I-му з'їзді народних депутатів СРСР 31 травня 1989 року виступив з промовою, в якій гостро розкритикував КПРС і КДБ. Восени 1989 року — вийшов з КПРС.

У серпні 1991 року, під час спроби державного перевороту ГКЧП, взяв участь у захисті Білого дому, але пізніше став супротивником курсу Бориса Єльцина. 30 березня 1992 року — опублікував у газеті «Куранти» статтю «Сутінки демократії», в якій виступив проти проведених в Росії реформ і за відставку керівників держави[13].

У 1993 році

З грудня 1993 по грудень 1995 року — депутат Державної думи РФ.

Тритомник «Вогняний хрест»

Найбільш монументальний твір у творчості Власова — тритомник «Вогняний хрест», жанр якого визначений автором як «історична сповідь». Це роман про революцію. Ідея книги з'явилася у Власова у 1959 році, і тоді ж він почав збирати матеріали.

За своє життя Власов переніс три важкі операції: видалення пухлини на руці від удару штангою та дві операції на хребті, коли вже й рідних попередили, що спортсмен навряд чи виживе[11]. Коли перебував на межі життя і смерті — вирішив, що так і не написав головну книгу — і взявся за оформлення «Вогняного хреста».

У 1991—1992 роках вийшло 2-томне видання, в яке не ввійшло близько третини написаного матеріалу. У 1993 році — вийшло 3-томне видання, перероблене і виправлене. У трилогії Власов робить висновок про тотожність між ленінізмом і фашизмом і протиставляє християнську моральність більшовизму[14].

Участь у виборах президента Росії 1996 року

Брав участь у виборах президента Росії 1996 року. Як незалежний кандидат. Згодом згадував:

«Я брав участь у виборах президента 1996 року і зіткнувся з такою брехнею та наклепом... Мене неодноразово запрошували до «Президента-Готелю», де був виборний штаб Єльцина. Я міг зробити вибір. Або грати за їхніми правилами, і тоді мені пропонували партію, гроші, високий рейтинг, широкий доступ до ЗМІ. Або повна блокада у пресі, нуль відсотків на всіх виборах, дуже важке майбутнє. І я цей вибір зробив... Тоді за два тижні до голосування країною пустили «Спецвипуск» з некрологом, що я помер...».
Оригінальний текст (рос.)
«...я участвовал в выборах президента 1996 года и столкнулся с такой ложью и клеветой... Меня неоднократно приглашали в «Президент–Отель», где был выборный штаб Ельцина. Я мог сделать выбор. Или играть по их правилам, и тогда мне предлагали партию, деньги, высокий рейтинг, широкий доступ в СМИ. Или полная блокада в печати, ноль процентов на всех выборах, очень трудное будущее. И я этот выбор сделал... Тогда за две недели до голосования по стране пустили «Спецвыпуск» с некрологом, что я умер...[11]».

За результатами виборів — набрав 0,20 % голосів.

Засновник Народно-патріотичної партії Росії.

Останні роки

У 2005-му, у 70 років, продовжував професійно тренуватися 2-3 рази на тиждень — піднімав 185-кілограмову штангу[11].

21 січня 2021 року — потрапив до реанімації. Пізніше лікарі повідомили, що стан Власова покращився[2].

Раптово помер 13 лютого 2021 року у Москві. По одній із версій — через тромб.

Кремований. Урна з прахом похована на Новодівичому цвинтарі у Москві.

Спортивні досягнення

Офіційні змагання

Рік Змагання Місце проведення Результат Сума, кг Жим + ривок + поштовх Власна вага, кг
Міжнародні змагання
1959 ЧС, ЧЄ Варшава чемпіон 500 160 + 147,5 + 192,5 115,0
1960 ЧЄ Мілан чемпіон 500 170 + 145 + 185 116,7
1960 ОІ Рим чемпіон 537,5 180 + 155 + 202,5 122,7
1961 ЧС, ЧЄ Відень чемпіон 525 180 + 155 + 190 124,9
1962 ЧС, ЧЄ Будапешт чемпіон 540 177,5 + 155 + 207,5 130,0
1963 ЧС, ЧЄ Стокгольм чемпіон 557,5 187,5 + 160 + 210 131,5
1964 ЧЄ Москва чемпіон 562,5 190 + 165 + 207,5 130,7
1964 ОІ, ЧС Токіо 2-ге місце 570 197,5 + 162,5 + 210 136,4
Чемпіонат СРСР
1958 Сталино 3-тє місце 470 155 + 135 + 180 112,4
1959 II Спартакіада народів СРСР Москва чемпіон 495 160 + 150 + 185 115,2
1960 Ленінград чемпіон 510 170 + 150 + 190 119,1
1961 Дніпропетровськ чемпіон 550 180 + 160 + 210 126,8
1962 Тбілсі чемпіон 522,5 187,5 + 150 + 185 126,3
1963 III Спартакіада народів СРСР Ленінград чемпіон 542,5 185 + 152 + 205 132,0

Рекорди світу

До 1962 року діяв пункт правил, згідно з яким при встановленні на одному змаганні в одній вправі декількох світових рекордів як офіційний рекорд зараховувався тільки найкращий результат.

Триборство Рік Дата Місце проведення
537,5 кг 180 + 155 + 202,5 1960 10 вересня Рим Олімпійські ігри
550 кг 180 + 160 + 210 1961 22 грудня Днепропетровск Чемпіонат СРСР
552,5 кг 187,5 + 160 + 205 1963 13 вересня Стокгольм Чемпіонат світу
557,5 кг 187,5 + 160 + 210
562,5 кг 190 + 165 + 207,5 1964 28 червень Москва Чемпіонат Європи
570 кг 195 + 170 + 205 3 вересня Подольск
575 кг 195 + 170 + 210
580 кг 195 + 170 + 215

Антропометричні дані в період виступів

  • Зріст — 187[1] см
  • Найбільша змагальна вага — 136,4 кг (1964)

Родина

Був двічі одружений.

Перша дружина — Наталя Федорівна Модорова. Із нею Власов познайомився на тренуванні. Наталя тоді була студенткою Суриківського художнього училища і прийшла до спортивної зали ЦСКА для замальовок із натури рельєфної мускулатури атлетів. У 1957 році пара одружилася. У подружжя народилася донька Олена (вона закінчила МДУ, стала мистецтвознавцем, працювала у Третьяковській галереї, заміжня, має двох дітей). У 47 років — Наталя померла (через онкологічне захворювання).

З другою обраницею — Ларисою Сергіївною — познайомився у Куйбишеві, коли їй було 24 роки, а Власову — 45. Через сім років, коли перша дружина Власова вже померла, — одружився вдруге. У подружжя народилася донька Ірина (вона стала вчителькою математики та інформатики). Друга дружина Власова — очолювала фармацевтичну компанію, працювала лікарем, друкувалася, виступала на радіо. Коли Власову було 80 років — він удруге став удівцем. Друга дружина також померла через онкологію.

Власов і Шварценеггер

Відомий американський культурист і актор Арнольд Шварценеггер в одному з інтерв'ю зізнався, що саме завдяки Власову почав займатися культуризмом:

« Я був у Відні в 1961 році, дивився чемпіонат Світу з важкої атлетики, де росіяни зминали суперників. І серед них був цей хлопець, Юрій Власов. Він був чемпіоном світу, він був просто гігантом. Він виглядав приголомшливо, але при цьому був інтелігентом, носив окуляри. У нього була неймовірна сила, а також рішучість і витривалість. Він був просто монстром! I тоді я сказав собі — це саме те, що мені потрібно. Саме таким я хочу стати[7]. «

Після змагань австрійський тренер Хельтке, у якого почав займатися Шварценеггер, познайомив його з Власовим. Чемпіон потиснув руку хлопчикові і сказав: «Тренуйся і перемога буде за тобою завжди. Головне в спорті — не боятись!»[15].

Через 27 років — Шварценеггер і Власов зустрілися ще раз. У 1988 році Шварценеггер прилетів до СРСР для участі в зйомках фільму «Червона спека». Після закінчення зйомок — заявив, що не полетить, доки не побачить Власова. Під час зустрічі Шварценеггер зізнався, що своїми успіхами в культуризмі багато в чому зобов'язаний тій зустрічі в роздягальні віденського залу «Штадтхалле». Шварценеггер подарував Власову свою фотографію з написом: «Моєму кумиру Юрію Власову, з любов'ю і поклоном»[15].

Вшанування пам'яті

Поштова марка СРСР 1960 року

Цікаві факти

Книги

Обкладинка книги «Особый район Китая. 1942—1945»
  • Себя преодолеть. — М.: «Молодая гвардия», 1964. — 270 с.
  • Белое мгновение: Рассказы, повесть — М.: «Советская Россия», 1972. — 222 с.
  • Владимиров П. П. Особый район Китая. 1942—1945. — М.: Агентство печати «Новости», 1973. — 656 с. — 150 000 экз.
Книга была переиздана в СССР (1977), издана на вьетнамском (1973), английском (1974, Индия; 1975, США), японском (1975), чешском (1975), немецком (1976, ГДР), китайском (1976, Тайвань; 2004, Китай) языках.
  • Солёные радости. — М.: «Советская Россия», 1976. — 352 с.
  • Справедливость силы. — М.: «Молодая гвардия», 1984. — 304 с.
  • Формула мужества. — М.: «Знание», 1987. — 94 с.
  • Справедливость силы. — Л.: «Лениздат», 1989. — 608 с. — ISBN 5-289-00374-6
2-е издание книги было расширено примерно в два раза. Впоследствии книга переиздавалась (1995: «Наука-Культура-Искусство», ISBN 5-88853-001-8; 2012: «Альпина паблишер», ISBN 978-5-9614-4286-1).
  • Геометрия чувств. — К.: «Ленинградский комитет литераторов», 1991. — 256 с. — ISBN 5-85490-019-X
  • Стужа. — 1992.
  • Огненный крест. — М.: «Прогресс», «Культура», 1993. — ISBN 5-01-003925-7 — в трёх книгах:
    • Книга 1. «Женевский» счёт. — 512 с. — ISBN 5-01-003926-5
    • Книга 2. Гибель адмирала. — 656 с. — ISBN 5-01-003927-3
    • Книга 3. Бывшие. — 560 с. — ISBN 5-01-003928-1
Ранее, в 1991—1992 годах, в издательстве «Новости» вышли 2 тома книги.
  • Верить!
  • Кто правит бал: Сборник выступлений 1988—1992. — М.: «Пресса», 1993. — 304 с. — ISBN 5-7037-0264-X
  • Русь без вождя. — Воронеж: Воронежская областная организация Союза писателей России, 1995. — 528 с. — ISBN 5-86742-027-2
  • Мы есть и будем. — Воронеж: Издательство Воронежской областной типографии, 1996. — 718 с. — ISBN 5-87456-058-0
  • Русская Правда. — 1999.
  • Временщики (Временщики: Судьба национальной России: Её друзья и враги) — М.: «Детектив-Пресс», 1999. — 464 с. — ISBN 5-89935-002-4
Впоследствии книга переиздавалась (2005: «Эксмо», «Алгоритм», ISBN 5-699-09970-0).
  • Красные валеты. — М.: «Алгоритм», 2005. — 360 с. — (Великий атлет России) — ISBN 5-9265-0233-0
  • 93-й. Год великого поражения. — М.: «Алгоритм», 2006. — 288 с. — (Старая гвардия) — ISBN 5-9265-0246-2
  • Великий передел. — М.: «ДПК Пресс», 2011. — в двух томах:

Нагороди

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Говорить то, что думаешь // Власов Ю. Справедливость силы. // Л.:Лениздат, 1989. — 470 с. — ISBN 5-289-00374-6. 
  2. а б в г д е ж Охрименко О. Был кумиром для Шварценеггера: умер олимпийский чемпион Юрий Власов, уроженец Донецкой области// Факти та коментарі. — 2021. — 13 лютого.
  3. а б в г д е ж и к л Иванцов В. В. Власов Юрий Петрович / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. — М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005. — Том 1. — С. 398.
  4. https://eadaily.com/ru/news/2021/02/13/umer-legendarnyy-sovetskiy-tyazheloatlet-yuriy-vlasov
  5. Умер Юрий Власов, олимпийский чемпион, писатель, политик// Радио Свобода. — 2021. — 13 лютого.
  6. Помер легендарний важкоатлет Юрій Власов, який народився в Україні// Еспресо. — 2021. — 13 лютого.
  7. а б Іншаков М. У Росії раптово помер легендарний чемпіон, який став кумиром для Шварценеггера// Обозреватель. — 2021. — 13 лютого.
  8. а б Маевский В. Как Жаботинский исператора обидел// Зеркало недели. — 1996. — 11 жовтня. — № 41.
  9. а б в Позднякова М. Властелин помоста. Труд и слава Леонида Жаботинского// Аргументы и факты. — 2013. — 30 січня.
  10. Лукомский М. Его боготворит Шварценеггер. // Красная звезда. — 2005. — 12 березня. —. Процитовано 21.08.2016. 
  11. а б в г д Олимпийский чемпион по тяжелой атлетике Юрий Власов: В 70 лет поднимаю 185 килограммов// Комсомольская правда. — 2005. — 15 грудня.
  12. История бодибилдинга в СССР. 
  13. Верховский, А. (май 1992). Левый марш либеральной оппозиции. Панорама. 
  14. Иванцов В. В. Власов Юрий Петрович / Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. — М.:"ОЛМА-ПРЕСС Инвест", 2005. — Том 1. — с. 398—401.
  15. а б Своїми успіхами Шварценеггер зобов'язаний радянському важкоатлету з Донбасу// Gazeta.ua. — 2014. — 15 липня.
  16. Главный оператор «Войны и мира» Анатолий Петрицкий: «Утверждать актерские пробы приезжала лично министр культуры СССР Екатерина Фурцева»// Факти та коментарі. — 2008. — 4 січня.

Джерела