Севард (король Ессексу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:44, 5 листопада 2020, створена Kanzat (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Севард
Народився невідомо
Помер близько 623
Національність сакси
Діяльність суверен
Титул король Сассексу
Посада король Ессексу[d]
Термін 616—623 роки
Попередник Себерт
Наступник Сігеберт I
Конфесія поганство
Рід Есквінінги
Батько Себерт
Мати Етельгода
Брати, сестри Сексред
Діти 1 син

Севард (давн-англ. Sæward; ? — близько 623) — король Ессексу в 616623 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Есквінінгів. Другий син Себерта, короля Ессексу, та Етельгоди. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. Після загибелі батька в результаті повстання поган Севард розділив владу над королівством з братами — Сексредом і Сексбальдом. Слідом за цим з останніми навернувся з християнства до поганства.

Одного разу брати побачили як Мелліт, єпископ Лондону, здійснює таїнство причастя і зажадали, щоб він дав їм такого ж білого хліба, що й іншим прихожанам. Мелліт відмовився це робити, оскільки брати не були хрещені. Розсердившись, брати вигнали Мелліта з Ессекса. Слідом за цим багато саксів повернулися до поганства. Існує гіпотеза, що справжньою причиною вигнання єпископа Мелліті була смерть Етельберта Кентського в 616 році. Сини Себерта відмовилися визнавати своїм сюзереном Едбальда, який не володів таким авторитетом в англосаксонському світі, і у них зникла потреба прикидатися християнами.

Близько 623 року до Ессексу вдерлося величезне військо Вессексу на чолі з королями Кінегільсом і Квігельмом. Ессекське військо зазнало нищівної поразки, а Севард разом з братами загинув. Новим королем став його син Сігеберт I.

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько: Себерт, король Ессексу в 604—616 роках
  • Син: Сігеберт, король Ессексу в 623—653 роках

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yorke, Barbara. «The Kingdom of the East Saxons.» Anglo-Saxon England 14 (1985): 1-36. (англ.)
  • Nicholas J. Higham: The Convert Kings: Power and Religious Affiliation in Early Anglo-Saxon England, Manchester University Press, Manchester 1997, ISBN 0-7190-4827-3. (англ.)