Відмінності між версіями «Івейн»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (оформлення)
м (→‎Артуріана: оформлення)
(Не показано 55 проміжних версій цього користувача)
Рядок 5: Рядок 5:
}}
}}


'''Сер Івейн''' (''Yvain'', ''Оуен'', ''Uwain'', ''Ewaine,'' ''Iwain'', ''Iwein'') - [[Лицарі Круглого столу|лицар Круглого Столу]] в легенді про Короля Артура, який частіше за вс згадується, як син короля Урієна з Горре та чарівниці [[Морґана|Моргани ле Фай]]. Історичний Овейн маб Урієн, на якому базується літературний персонаж, був королем [[Регед|Регеда]] на Британських островах наприкінці [[6 століття]].
'''Сер Івейн''' (''Yvain'', ''Оуен'', ''Uwain'', ''Ewaine,'' ''Iwain'', ''Iwein'') - [[Лицарі Круглого столу|лицар Круглого Столу]] в легенді про Короля Артура, який частіше за все згадується, як син короля Урієна з Горре та чарівниці [[Морґана|Моргани ле Фай]]. Історичний Овейн маб Урієн, на якому базується літературний персонаж, був королем [[Регед|Регеда]] на Британських островах наприкінці [[6 століття]].


Івен - один з найперших персонажів, пов'язаних з [[Король Артур|королем Артуром]]. Він також був одним з найпопулярніших героїв [[Кретьєн де Труа|Кретьєна де Труа]], завдяки поемі "[[Івен - лицар Лева]]" кінця [[12 століття]] і займає значне місце в багатьох пізніших згадках. Часто зустрічається в супроводі свого лютого ручного лева. Він залишається сином Урієна практично у всій літературі, в якій він з'являється, тоді як інші персонажі артуріанської легенди, засновані на історичних особах, як правило, втрачають свої первісні сімейні зв'язки з розвитком куртуазної літератури.
Івейн - один з найперших персонажів, пов'язаних з [[Король Артур|королем Артуром]]. Він також був одним з найпопулярніших героїв [[Кретьєн де Труа|Кретьєна де Труа]], завдяки поемі "[[ Івейн, або Лицар з левом]]" кінця [[12 століття]] і займає значне місце в багатьох пізніших згадках. Часто зустрічається в супроводі свого лютого ручного лева. Він залишається сином Урієна практично у всій літературі, в якій з'являється, тоді як інші персонажі артуріани, засновані на історичних особах, як правило, втрачають свої первісні сімейні зв'язки з розвитком куртуазної літератури.


== Валлійська традиція ==
== Валлійська традиція ==


Івейн (Yvain) бере свою назву від Owain моноклонального Уріен, історичної постаті королівства шостого-го століття [[Регед|Rheged]] в момент англо-саксонського вторгнення в Англії . Його ім'я було записано в традиції [[Бард|бардів]] Талісін і стало легендарним персонажем у [[Валлійські тріади|валлійських тріадах]], де всі його батько, сестра, кінь та особистий бард відомі, але його дружина Пенарван названа однією з "трьох безвірних дружин Великобританії", разом зі своєю сестрою Езилт ( Ізольт, кохання Трістана ).
Івейн (Yvain) бере свою назву від Овейн маб Урієна, історичної постаті королівства шостого-го століття [[Регед]], сучасникав англо-саксонського вторгнення в Англію. Його ім'я було закарбоване в бардівській традиції [[Талісієн|Талісієна]] і стало легендарним персонажем у [[Валлійські тріади|валлійських тріадах]], де всі його рідні: батько, сестра, кінь та особистий бард відомі, але його дружина Пенарван названа однією з "трьох невірних дружин Великобританії", разом зі своєю сестрою Езилт ([[Ізольда|Ізольт]], коханою [[Трістан|Трістана]]).


== Артуріана ==
== Артуріана ==


Івен вперше згадується в книзі [[Джеффрі Монмутський|Джеффрі Монмутського]] " ''[[Історія королів Британії|Historia Regum Britanniae"]]'' c. 1136, де його лише мимохідь згадують як наступника свого дядька Авгусела, короля Олбані (північна Шотландія). Поселенці [[Бретань (історична область)|Бретані]] принесли значну частину своєї островної британської культури, коли прибули на континент, а в 12 столітті оновлені версії бретонських класів та історії стали популярними серед французької аудиторії.
Івейн вперше згадується в книзі [[Джеффрі Монмутський|Джеффрі Монмутського]] "''[[Історія королів Британії]]''" (c. 1136), де його лише мимохідь згадують, як наступника свого дядька Авгусела, короля Олбані (північна Шотландія). Переселенці до [[Бретань (історична область)|Бретані]] принесли значну частину острівної британської культури, коли прибули на континент, а у 12 столітті оновлені версії бретонських лаїв та історій стали популярними серед французької аудиторії.


Французький поет Кретьєн де Труа написав романс ''Івен, лицар Лева,'' в той самий час, коли він працював над ''[[Лицар воза, або Ланселот|Ланселотом, лицарем]]'' воза в 1170-х роках. У ньому Івен намагається помститися за свого двоюрідного брата [[Лицарі Круглого столу|Калогренанта,]] який був розгромлений [[Потойбічний світ|потойбічним]] лицарем біля магічного фонтана, що робить шторм, у лісі [[Броселіанд|Брокелянде]] . Івен перемагає лицаря Ескаладоса і закохується у його вдовину Лодіну . За допомогою слуги Лодін Лунте Івен виграє свою даму і одружується з нею, але кузен [[Ґавейн|Гавейн]] переконує його розпочати рицарські пригоди. Дружина Івена погоджується, але вимагає його повернення через певний проміжок часу, але він стає таким захопленим своїми лицарськими подвигами, що забуває свою даму, і вона забороняє йому повернутися. Івен божеволіє від горя і живе оголеним у лісі (мабуть, це найперший випадок психічної хвороби героя у французькій літературі, який згодом став популярним мотивом <ref>{{Cite journal|last=Wright|first=Edith A.|year=1939|title=Medieval Attitudes Towards Mental Illness|journal=Bulletin of the History of Medicine|volume=7|issue=3|pages=352–356|jstor=44440437}}</ref> ), але врешті-решт виліковується і вирішує відвоювати своє кохання. Лев, якого він врятував від гігантської змії, виявляється вірним супутником і символом лицарської чесноти, і допомагає йому виконати свої пошуки. Зрештою, Лодін дозволяє йому та його леву повернутися до своєї фортеці.
Французький поет [[Кретьєн де Труа]] написав романс "''Івейн, або Лицар з левом''", в той же час, коли працював над твором "''[[Лицар воза, або Ланселот]]''", у [[1170-ті|1170-х]] роках. У ньому Івейн намагається помститися за свого двоюрідного брата Калогренанта, який був переможений [[Потойбічний світ|лицарем з іншого світу]] біля магічного фонтана, що викликав бурю у лісі [[Броселіанд]]. Івейн перемагає лицаря Ескаладоса і закохується у його вдову Лодіну. За допомогою служниці Лодін Лунте, Івейн підкорює вдову і одружується з нею, але кузен [[Ґавейн|Гавейн]] переконує його взяти участь у лицарських пригодах. Дружина Івейна відпускає його, за умови його повернення через певний проміжок часу. Однак він настільки захоплюється пригодами, що забуває про свою дружину, і вона забороняє йому повертатись до неї. Івейн божеволіє від горя і живе оголеним у лісі (мабуть, це найперший випадок психічної хвороби героя у французькій літературі, який згодом став популярним мотивом <ref>{{Cite journal|last=Wright|first=Edith A.|year=1939|title=Medieval Attitudes Towards Mental Illness|journal=Bulletin of the History of Medicine|volume=7|issue=3|pages=352–356|jstor=44440437}}</ref>), але врешті-решт одужує і вирішує повернути своє кохання. Лев, якого він рятує від гігантської змії, виявляється вірним супутником і символом лицарської чесноти, і допомагає йому виконати подальші завдання. Зрештою, Лодін дозволяє йому разом з левом повернутися.
 
 
''Івен'' Кретьєна мав величезний вплив на літературний світ; Німецький поет [[Гартман фон Ауе|Хартманн фон Ауе]] використав його як основу для свого [[Середньоверхньонімецька мова|середньовисоконімецького]] придворного епосу ''Івейна'', тоді як автор " ''Овейна", або "Леді фонтану"'', одного з валлійських романсів, включеного в " ''[[Мабіногіон|Мабіногіон"]]'', розповідає по суті ту ж історію, переробляючи робота у валлійській обстановці. Історія існує у кількох подальших версіях різними мовами, включаючи [[Середньоанглійська мова|середньоанглійську]] ''Ywain та Gawain'' . Однак таємнича <ref>{{Cite book
''Івейн'' Кретьєна мав величезний вплив на літературний світ; Німецький поет [[Гартман фон Ауе|Хартманн фон Ауе]] використав його як основу для свого [[Середньоверхньонімецька мова|середньовисоконімецького]] придворного епосу ''Івейн'', тоді як автор "''Овейна''", або "''Леді фонтану''", одного з валлійських романсів, включеного до "''[[Мабіногіон|Мабіногіону]]''", розповідає ту ж саму історію, переносячі її у давньоваллійську обстановку. Історія знаходить продовження і у кількох подальших різномовних версіях, в тому числі і у [[Середньоанглійська мова|середньоанглійській]] "''Івейн та Гавейн''". Однак таємнича проза ''"Івейн"'' [[14 століття]] <ref>{{Cite book
|title=Arthurian Studies in Honour of P.J.C. Field
|title=Arthurian Studies in Honour of P.J.C. Field
|year=2004
|year=2004
Рядок 26: Рядок 26:
|isbn=9781843840138
|isbn=9781843840138
|jstor=10.7722/j.ctt81s3x
|jstor=10.7722/j.ctt81s3x
}}</ref> ''проза Івена'' 14 століття - це не пов’язаний текст, а не прозифікація поеми Кретьєна.
}}</ref> - це не пов’язаний твір і не прозифікація поеми Кретьєна.


Yvain з'являється у всіх пізніших прозових рахунках [[Ланселот-Грааль|Вульґати циклу]] і після Вульгата циклу, і, отже, в [[Томас Мелорі|Мелорі]] «s ''[[Смерть Артура|Le Morte d'Arthur]]'', а також в численних незалежних романсах. На його важливість свідчить його близька дружба з Гавеном та проходження розділу ''Морт Арту'' [[Ланселот-Грааль|циклу Ланселот-Грааль,]] де він є одним з останніх лицарів, які померли перед [[Король Артур|королем Артуром]] . Мати Івена часто кажуть зведеною сестрою Артура, що робить його племінником Артура. Ця сестра - [[Морґана|Морган ле Фай]] у Циклі після Вульгати та ''Ле Морт'' д'Артур (що призвело до вигнання Івена з суду [[Камелот|Камелоту]] після замаху Моргана на життя Артура), але інші роботи називають іншого брата. Він є племінником [[Морґауза|Моргаузи]] та короля Лота, а отже, двоюрідним братом Гавейна, Агравейна, Гаеріса, [[Ґарет Білоручка|Гарета]] та [[Мордред|Мордреда]] . У нього є зведений брат (з яким його часто плутають) на ім'я Івен Бастард, син Урієна та дружина [[Сенешаль|його сенешала.]]
Івейн з'являється у всіх пізніших прозових іпостасях [[Ланселот-Грааль|циклу Вульґати]] і пост-Вульгатного циклу, а, отже, і у [[Томас Мелорі|Мелорі]] в "''[[Смерть Артура|Смерті Артура]]''", а також в численних незалежних романсах. Про його важливість свідчить його близька дружба з Гавейном та проходження розділу "''Морт Арту''" [[Ланселот-Грааль|циклу Ланселот-Грааль]], де він є одним з останніх лицарів, які помирають перед смертю [[Король Артур|короля Артура]]. Ма́тір'ю Івейна часто називають зведену сестру Артура, що робить його племінником Артура. Ця сестра - [[Морґана|Морган ле Фай]] у пост-Вульгатному циклі та у "''Смерті Артура''". Спорідненість призводить до того, що Івейна засуджують до вигнання з [[Камелот|Камелоту]] після замаху Моргани на життя Артура. Він є племінником [[Морґауза|Моргаузи]] та короля Лота, а отже, двоюрідним братом Гавейна, Агравейна, Гаеріса, [[Ґарет Білоручка|Гарета]] та [[Мордред|Мордреда]]. У нього є зведений брат (з яким його часто плутають) на ім'я Івейн Бастард, який є сином Урієна та дружини [[Сенешаль|його сенешаля]].


Народження Івена від [[Фея|феї]] (феї) Морган може мати своє коріння в валлійських легендах : двоє з Тріад претендують на богоподібну фігуру Модрона як на свою матір. Подорожуючи [[Денбігшир|Денбігширом]], Урієн натрапляє на Форд Лаю, де собаки збираються і гавкають з невідомої причини. Тільки Урієн досить сміливий, щоб підійти до місця, і там він виявляє Модрона, нескінченно праючи одяг (сцена, поширена в кельтській легенді, див. [[Морріган]] ). Він поводиться з нею, і вона оголошує, що їй судилося залишитися на броді, поки християнин не зачав сина. Вона каже Урієну повернутися наприкінці року, щоб прийняти своїх дітей, а це близнюки Овейн і Морвидд. Однак Івен не асоціюється з Морганом у континентальній літературі лише до циклу 13-го століття після Вульгати. (Морган з'являється в " ''Лицарі Лева"'' Кретьєна як цілитель, але автор не має на увазі, що вона є матір'ю головного героя. ) Calogrenant або Colgrevance від ''лицаря Лева'' - ще один його важливий двоюрідний брат у романсах.
Народження Івейна від Феї Моргани ймовірно має своє коріння в валлійських легендах: двоє з Тріад претендують на богоподібну фігуру Модрона як на свою матір. Подорожуючи [[Денбігшир|Денбігширом]], Урієн потрапля до Форд Лаю, де собаки збираються і гавкають з невідомої причини. Тільки Урієн достатньо сміливий, щоб підійти близько до місця, де він виявляє Модрона, яка нескінченно пере одяг (сцена, поширена в кельтській легенді, див. [[Морріган]]). Він пробирається до неї, і вона оголошує, що їй судилося залишитися на броді, доки не зачне сина від християнина. Вона каже Урієну повернутися у кінці року, щоб прийняти своїх дітей, близнюків Овейна і Морвидда. Однак Івен не асоціюється з Морган у континентальній літературі до Пост-Вульгатного циклу 13-го століття. (Морган з'являється в "''Лицарі Лева''" Кретьєна як цілитель, але автор не має на увазі, що вона є матір'ю головного героя).


У ''валлійській казці «Сон Ронабві»'', пов’язаній з ''Мабіногіоном'', Овейн є одним із найкращих воїнів Артура і грає проти нього в шахи, поки [[сакси]] готуються до [[Битва при горі Бадон|битви при Бадоні]]. Тричі під час гри люди Овейна повідомляють йому, що війська Артура забивали його воронів, але коли Овейн протестує, Артур просто відповідає: "Твій хід". Тоді ворони Овейна помстяться сквайрам, і Овейн не зупиняє їх, поки Артур не розчавить шахістів. Саксонські лідери прибувають і просять перемир’я на два тижні, і армії рухаються до [[Корнуолл|Корнуолла]] . Ронабві, мрійник ''Мрії'', прокидається, і читач залишається таким же розгубленим, як і він. ''Мрія про Ронабві'' ніколи не була задовільно витлумачена.
У валлійській казці "''Сон Ронабві''", що пов’язана з ''Мабіногіоном'', Овейн є одним із найкращих воїнів Артура і грає проти нього в шахи, поки [[сакси]] готуються до [[Битва при горі Бадон|битви при Бадоні]]. Тричі під час гри люди Овейна повідомляють йому, що війська Артура забили його воронів, але коли Овейн протестує, Артур просто відповідає: "Твій хід". Далі ворони Овейна мстяться сквайрам Артура, і Овейн не зупиняє їх, поки Артур не розчавлює шахи. Саксонські лідери прибувають і просять перемир’я на два тижні, і армії рухаються до [[Корнуолл|Корнуолла]]. Ронабві, головний герой "Сну", прокидається, і читач залишається таким же розгубленим, як і він. ''Сон Ронабві'' ніколи не був виключно розтлумачений.


== Пізніша Артуріана ==
== Пізня Артуріана ==


* Він з'являється в " Баладі дитини" 34, " ''Кемп Оуйн"'', як головний герой, де його роль полягає в розчаруванні дівчини, перетвореної на дракона, тричі поцілувавши її. Ця історія не має паралелей в легенді про Артура, і незрозуміло, як він прив'язався до цієї історії, хоча багато інших лицарів Артура з'являються в інших баладах, маючи настільки мало зв'язку з їх появою в легенді про Артура. <ref>Child, ''The English and Scottish Popular Ballads'', Volume I, p. 306.</ref>
* У "Баладі Чайлда" №34, "''Лицар Івейн''", з'являється як головний герой, де розчаровує дівчину, перетворену на дракона, тричі поцілувавши її. Ця історія не має паралелей в легендах про Артура, і незрозуміло, як він пов'язаний з цією історією, хоча багато інших лицарів Артура з'являються в інших баладах, маючи настільки ж мало зв'язку з появою в легендах про Артура. <ref>Child, ''The English and Scottish Popular Ballads'', Volume I, p. 306.</ref>
* Він з'являється в " ''Туманах Авалону"'' Маріон Ціммер Бредлі; але як прийомний син Морган ле Фай, а не її біологічний син.
* У "Туманах Авалону" [[Меріон Зіммер-Бредлі]], як прийомний син Морган ле Фай, а не її біологічний син.
* У " ''Зимовому королі'' " Бернарда Корнуелла Овейн є головним воєначальником [[Утер Пендрагон|Утера Пендрагона]] і чемпіоном [[Думнонія|Думнонії]], не маючи жодного зв'язку з Морганом; його зображують досвідченим і дуже побоюваним солдатом, але він морально корумпований і приносить прибуток війні. Прийнявши гроші на різанину невинних шахтарів, щоб створити іноземну державу, Артур звинувачує Овейна в безчесті і кидає йому виклик на дуель, в якій Овейна вбивають.
* У "Зимовому королі" [[Бернард Корнуелл|Бернарда Корнуелла]], Овейн є головним воєначальником [[Утер Пендрагон|Утера Пендрагона]] і чемпіоном [[Думнонія|Думнонії]], не маючи жодного зв'язку з Морганою; його зображують досвідченим і вселяючим страх солдатом, але морально він корумпований і шукає зиск від війни. Артур звинувачує Овейна в безчесті і викликає того на бій, в якому Овейна вбивають.


== Дивитися також ==
== Дивитися також ==

* [[Ґільдас Мудрий]]
* [[Аннали Камбрії]]
* [[Мерлін]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 54: Рядок 58:
== Зовнішні посилання ==
== Зовнішні посилання ==


* [https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/yvain Івен у проекті "Камелот"]
* [https://d.lib.rochester.edu/camelot/theme/yvain Івейн у проекті "Камелот"]


[[Категорія:Лицарі Круглого столу]]
[[Категорія:Лицарі Круглого столу]]

Версія за 01:21, 22 липня 2021

Івейн
Ewaine.png
Твір Breuddwyd Rhonabwyd[1], Смерть Артура[1], Івейн, або Лицар з левом[1] і Iweind
Інформація
Стать чол[1]
CMNS: Івейн у Вікісховищі

Сер Івейн (Yvain, Оуен, Uwain, Ewaine, Iwain, Iwein) - лицар Круглого Столу в легенді про Короля Артура, який частіше за все згадується, як син короля Урієна з Горре та чарівниці Моргани ле Фай. Історичний Овейн маб Урієн, на якому базується літературний персонаж, був королем Регеда на Британських островах наприкінці 6 століття.

Івейн - один з найперших персонажів, пов'язаних з королем Артуром. Він також був одним з найпопулярніших героїв Кретьєна де Труа, завдяки поемі "Івейн, або Лицар з левом" кінця 12 століття і займає значне місце в багатьох пізніших згадках. Часто зустрічається в супроводі свого лютого ручного лева. Він залишається сином Урієна практично у всій літературі, в якій з'являється, тоді як інші персонажі артуріани, засновані на історичних особах, як правило, втрачають свої первісні сімейні зв'язки з розвитком куртуазної літератури.

Валлійська традиція

Івейн (Yvain) бере свою назву від Овейн маб Урієна, історичної постаті королівства шостого-го століття Регед, сучасникав англо-саксонського вторгнення в Англію. Його ім'я було закарбоване в бардівській традиції Талісієна і стало легендарним персонажем у валлійських тріадах, де всі його рідні: батько, сестра, кінь та особистий бард відомі, але його дружина Пенарван названа однією з "трьох невірних дружин Великобританії", разом зі своєю сестрою Езилт (Ізольт, коханою Трістана).

Артуріана

Івейн вперше згадується в книзі Джеффрі Монмутського "Історія королів Британії" (c. 1136), де його лише мимохідь згадують, як наступника свого дядька Авгусела, короля Олбані (північна Шотландія). Переселенці до Бретані принесли значну частину острівної британської культури, коли прибули на континент, а у 12 столітті оновлені версії бретонських лаїв та історій стали популярними серед французької аудиторії.

Французький поет Кретьєн де Труа написав романс "Івейн, або Лицар з левом", в той же час, коли працював над твором "Лицар воза, або Ланселот", у 1170-х роках. У ньому Івейн намагається помститися за свого двоюрідного брата Калогренанта, який був переможений лицарем з іншого світу біля магічного фонтана, що викликав бурю у лісі Броселіанд. Івейн перемагає лицаря Ескаладоса і закохується у його вдову Лодіну. За допомогою служниці Лодін Лунте, Івейн підкорює вдову і одружується з нею, але кузен Гавейн переконує його взяти участь у лицарських пригодах. Дружина Івейна відпускає його, за умови його повернення через певний проміжок часу. Однак він настільки захоплюється пригодами, що забуває про свою дружину, і вона забороняє йому повертатись до неї. Івейн божеволіє від горя і живе оголеним у лісі (мабуть, це найперший випадок психічної хвороби героя у французькій літературі, який згодом став популярним мотивом [2]), але врешті-решт одужує і вирішує повернути своє кохання. Лев, якого він рятує від гігантської змії, виявляється вірним супутником і символом лицарської чесноти, і допомагає йому виконати подальші завдання. Зрештою, Лодін дозволяє йому разом з левом повернутися.   Івейн Кретьєна мав величезний вплив на літературний світ; Німецький поет Хартманн фон Ауе використав його як основу для свого середньовисоконімецького придворного епосу Івейн, тоді як автор "Овейна", або "Леді фонтану", одного з валлійських романсів, включеного до "Мабіногіону", розповідає ту ж саму історію, переносячі її у давньоваллійську обстановку. Історія знаходить продовження і у кількох подальших різномовних версіях, в тому числі і у середньоанглійській "Івейн та Гавейн". Однак таємнича проза "Івейн" 14 століття [3] - це не пов’язаний твір і не прозифікація поеми Кретьєна.

Івейн з'являється у всіх пізніших прозових іпостасях циклу Вульґати і пост-Вульгатного циклу, а, отже, і у Мелорі в "Смерті Артура", а також в численних незалежних романсах. Про його важливість свідчить його близька дружба з Гавейном та проходження розділу "Морт Арту" циклу Ланселот-Грааль, де він є одним з останніх лицарів, які помирають перед смертю короля Артура. Ма́тір'ю Івейна часто називають зведену сестру Артура, що робить його племінником Артура. Ця сестра - Морган ле Фай у пост-Вульгатному циклі та у "Смерті Артура". Спорідненість призводить до того, що Івейна засуджують до вигнання з Камелоту після замаху Моргани на життя Артура. Він є племінником Моргаузи та короля Лота, а отже, двоюрідним братом Гавейна, Агравейна, Гаеріса, Гарета та Мордреда. У нього є зведений брат (з яким його часто плутають) на ім'я Івейн Бастард, який є сином Урієна та дружини його сенешаля.

Народження Івейна від Феї Моргани ймовірно має своє коріння в валлійських легендах: двоє з Тріад претендують на богоподібну фігуру Модрона як на свою матір. Подорожуючи Денбігширом, Урієн потрапля до Форд Лаю, де собаки збираються і гавкають з невідомої причини. Тільки Урієн достатньо сміливий, щоб підійти близько до місця, де він виявляє Модрона, яка нескінченно пере одяг (сцена, поширена в кельтській легенді, див. Морріган). Він пробирається до неї, і вона оголошує, що їй судилося залишитися на броді, доки не зачне сина від християнина. Вона каже Урієну повернутися у кінці року, щоб прийняти своїх дітей, близнюків Овейна і Морвидда. Однак Івен не асоціюється з Морган у континентальній літературі до Пост-Вульгатного циклу 13-го століття. (Морган з'являється в "Лицарі Лева" Кретьєна як цілитель, але автор не має на увазі, що вона є матір'ю головного героя).

У валлійській казці "Сон Ронабві", що пов’язана з Мабіногіоном, Овейн є одним із найкращих воїнів Артура і грає проти нього в шахи, поки сакси готуються до битви при Бадоні. Тричі під час гри люди Овейна повідомляють йому, що війська Артура забили його воронів, але коли Овейн протестує, Артур просто відповідає: "Твій хід". Далі ворони Овейна мстяться сквайрам Артура, і Овейн не зупиняє їх, поки Артур не розчавлює шахи. Саксонські лідери прибувають і просять перемир’я на два тижні, і армії рухаються до Корнуолла. Ронабві, головний герой "Сну", прокидається, і читач залишається таким же розгубленим, як і він. Сон Ронабві ніколи не був виключно розтлумачений.

Пізня Артуріана

  • У "Баладі Чайлда" №34, "Лицар Івейн", з'являється як головний герой, де розчаровує дівчину, перетворену на дракона, тричі поцілувавши її. Ця історія не має паралелей в легендах про Артура, і незрозуміло, як він пов'язаний з цією історією, хоча багато інших лицарів Артура з'являються в інших баладах, маючи настільки ж мало зв'язку з появою в легендах про Артура. [4]
  • У "Туманах Авалону" Меріон Зіммер-Бредлі, як прийомний син Морган ле Фай, а не її біологічний син.
  • У "Зимовому королі" Бернарда Корнуелла, Овейн є головним воєначальником Утера Пендрагона і чемпіоном Думнонії, не маючи жодного зв'язку з Морганою; його зображують досвідченим і вселяючим страх солдатом, але морально він корумпований і шукає зиск від війни. Артур звинувачує Овейна в безчесті і викликає того на бій, в якому Овейна вбивають.

Дивитися також

Примітки

  1. а б в г Yvain // The Camelot Project — 1995.
  2. Wright, Edith A. (1939). Medieval Attitudes Towards Mental Illness. Bulletin of the History of Medicine 7 (3): 352–356. JSTOR 44440437. 
  3. Arthurian Studies in Honour of P.J.C. Field 57. Boydell & Brewer. 2004. ISBN 9781843840138. JSTOR 10.7722/j.ctt81s3x. 
  4. Child, The English and Scottish Popular Ballads, Volume I, p. 306.

Джерела

  • Бромвіч, Рейчел (1963). Тріоед Ініс Придейн: Тріади острова Британія . Університет Уельсу.ISBN 0-7083-1386-8ISBN 0-7083-1386-8 .
  • Child, Френсіс Джеймс, (1965). Англійська та шотландська популярні балади, том I, с. 306. Нью-Йорк: Публікації Дувра.
  • Кретьєн де Труа; Оуен, РДР (перекладач) (1988). Артурські романси . Tuttle Publishing, передрукована Бібліотекою кожного .ISBN 0-460-87389-XISBN 0-460-87389-X .
  • Кретьєн де Труа; Раффель, Бертон (перекладач) (1987). Івен, лицар лева . Преса Єльського університету .ISBN 0-300-03837-2ISBN 0-300-03837-2 .

Зовнішні посилання