Секта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:35, 8 липня 2018, створена 212.2.134.217 (обговорення) (Секти українського походження[джерело?])
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Се́кта (secta — школа, вчення, від лат. sequor — слідую) — релігійне об'єднання, яке навчанням і обрядами відрізняється від панівних релігійно-церковних організацій. Секти складаються здебільшого з колишніх вірних головної церкви, які, покинувши її, перебувають найчастіше у гострій до неї опозиції.

У колоніальних і залежних країнах у деяких випадках сектантство переплітається з народною боротьбою проти колоніалізму. Наприклад, у Південному В'єтнамі чималу роль в боротьбі проти колоніалістів брали ті, що склалися після 2-ї світової війни 193945 «синкретичних сект», що поєднують деякі межі християнства, буддизму і даосизму.

У християнстві, секти — це релігійні групи, що відокремилися від основного напрямку християнства (тобто від традиційного католицтва, православ'я та протестантизму).

Термін «секта» застосовувався в царській Росії офіційною православною церквою з метою маргіналізації як і нових християнських церков і течій, так і дійсно шкідливих аморальних груп, які руйнували монополію російської православної церкви і переслідувалися.

У радянські часи практика цькування інших християнських течій продовжувалася. Самі реформаторські (протестантські) церкви ніколи себе не ототожнювали з назвою «секта», що була формою невизнання спочатку російською православною церквою, а згодом і урядом комуністичного СРСР — протестантських церков за церкви.

Назва походить від латинського «школа», і застосовувалася в Європі до зібрань віруючих з напрямом на вивчення Біблії і ретельному послідовництву Ісусу Христу.

Важливо розрізняти сектантство «соціальне» та сектантство богословське. Під першим розуміємо опозиційність до панівної, матірної церкви. Під другим — відхід від основ християнського віровчення (Триєдиність Бога, спасіння через віру). Спірним є питання приналежності низки протестантських громад. Деякі з них мають формально ортодоксальне вчення, але напівтоталітарні структури і методи роботи.

Сектантство в Росії[ред. | ред. код]

Сектантству в Росії передували антифеодальні єретичні рухи 14—16 століть (див. єресь). Після виникнення в 2-й половині 17 ст. розколу наприкінці 17 ст. з'являється секта хрістововеров (хлистів). Хрістововеріє відрізнялося строгими вимогами аскетизму і містико-екстатичним культом. Т. н. священні, а тим більше церковні книги були знехтувані. Найбільш крайнім крилом хрістововерія з'явилася секта скопців, що з'явилася в кінці 18 ст. і проповідувала крайній аскетизм.

В 60-х рр. 18 ст з лав хрістововерія вийшло учення «духовного християнства», яке незабаром після свого виникнення розділилося на дві групи: духобори і молокани. «Духовне християнство» звало до того, що влаштувало на землі «царства божого», заснованого на рівності людей і спільності матеріальних цінностей. Соціальних принципів «духовного християнства» найбільш послідовно дотримувалися духобори. Молокани в основу свого учення клали Біблію, в тлумаченні якої у них були елементи раціоналізму. На початку 19 ст в їх середовищі виділився «донський толк», що намагався пристосувати молоканство до православ'я і прийти до угоди з самодержавством. З'явилася в молоканстві течія що дотримувалося ідей утопічного соціалізму. У 30—50-х рр. 19 ст з молокан виділилися стрибуни. В середині 19 ст на півдні України виник штундизм у вигляді ряду сект, близьких до баптизму. У 80—90-х рр. 19 ст в середовищі духоборів, розселених в Закавказзі, стався розкол на «Велику партію», що об'єднувала трудові низи духоборів, і «Малу партію», що складалася переважно із заможних елементів. У результаті переслідувань церкви і царизму, особливо суворих по відношенню до духоборів, значна частина їх була вимушена емігрувати до Канади в 18981900.

З кінця 60-х рр. 19 ст до Росії проникає баптизм, а в 80-х рр. 19 ст — адвентизм. Їх поширення особливо характерне для найбільш капіталістично розвинених районів — України, Півдня Росії, Прибалтики. Пізніше в північно-західних і центральних губерніях поширюється різновид баптизму — євангельські християни. В дореформених сектах виникають новоутворення, що встановлюють своєрідних церковних буд і що додають своїм ученням характер догматичних систем, строго обов'язкових для віруючих (Старий Ізраїль, Новий Ізраїль в хрістововерії, християни євангельського сповідання в молоканстві). Баптизм, євангельське християнство, адвентизм були релігійними течіями, реакційними за формою і змістом, розчиняючими соціальний протест демократичних елементів. Вони стали просто невеликими релігійними організаціями, що конкурували з православною церквою, а не антагоністичними їй. В той же час різні релігійні і державні переслідування сектантів в дореволюційній Росії сприяли збереженню про них вистави у відсталих групах трудящих як про противників офіційної церкви. В кінці 19 — початку 20 століття з'явилися різні секти, що проповідували релігійне трезвеннічество.

Напередодні Жовтневої революції 1917 в Росії було до 1 млн сектантів, з них до 200 тис. баптистів, євангельських християн, адвентистів. Керівники сектантства зустріли Жовтневу революцію вороже, боролися проти Радянської влади в роки Громадянської війни 19181920. Деякі секти чинили опір колективізації сільського господарства, виступали проти багатьох заходів соціалістичні держави. Релігійне бузувірство, що виявлялося в діяльності ряду сект (п'ятидесятники, скопці, хлисти і ін.), було заборонене законом. Відділення церкви від держави і гарантована Конституцією свобода совісті поставили сектантські організації в рівне положення зі всіма релігійними культами і позбавили їх минулій репутації як противників пануючої православної церкви. Під тиском рядових віруючих багато сект і їх керівники в середині 20-х рр. заявили про лояльне відношення до радянської влади. Чисельність сектантів в СРСР в порівнянні з дореволюційним часом різко знизилася. Дореформені секти, як і їх пізніші різновиди — молоканство, духоборчество, хрістововеріє, ськопчество, субботнічество, Старий і Новий Ізраїль, втратили основну масу послідовників. Що спостерігався на початку 40 — початку 50-х рр. зростання баптизму, адвентизму, пятидесятництва, як і поширення секти «Організація свідків Єгови» (переважно в західних областях України і Білорусі), потім припинився. У соціально-демографічній структурі цих сект відбуваються зміни, що виявляють збиткову тенденцію в їх розвитку: в порівнянні з 20-ми рр. чисельність молоді знизилася удвічі; також удвічі зменшилася доля чоловіків; серед сектантів втричі скоротилося число осіб, що безпосередньо беруть участь в суспільно-продуктивній праці. Хоча в сучасному сектантстві і йде процес модернізації (відмова від бузувірських обрядів, дотримання законів і т. д.) і пристосування його до умов соціалізму і мислення сучасних людей, в своїй основі воно залишається антигромадським і реакційним. Для сектантів характерні релігійний фанатизм, проповідь аскетизму і відмови від «мирського» життя, психологія «вибраних осіб». Для ідейного розвитку суспільства закономірним є постійний відхід населення від всіх форм релігійного світогляду, у тому числі від сектантства.

При всій відмінності між собою вчень і культів російських релігійних сект їх об'єднувало до селянської реформи 1861 протест проти поневолення людини людиною. Звідси значення, яке було додано в сектантських ученнях людині, його етиці, діяльності, здібності власними силами здійснити «царство боже» на землі. Всім цим ідеологія сектантства зобов'язана була селянському демократизму своїх учасників. Розвиток капіталістичних стосунків в післяреформений період супроводився пожвавленням релігійних настроїв і шукань. Але нові умови суспільного розвитку привели до кризи всіх напрямів сектантства ідея «царства божого» на землі поступилася ідеї «небесної батьківщини». Етика «добрих справ» як засіб досягнення і здійснення ідеалу «справедливості» замінялася вченням про всесилля божественного промислу, про одвічну зумовленість людських доль.

Сектантство в Україні[ред. | ред. код]

В Україні під сектами іноді мають на увазі Свідки Єгови та інші релігійні угрупування, яких було переслідувано або обмежено в діяльності як за царської Росії, так і в СРСР.

Як правило, секти в Україні були звичайно не місцевого походження, а проникали з Росії, Польщі й Західної Європи чи як наслідування німецьких колоністів-протестантів. Вони почали особливо поширюватися у 19 столітті

Секти українського походження[джерело?][ред. | ред. код]

Догналіти[ред. | ред. код]

На сучасному етапі однією із знаних в Західній Україні є «секта Догнала» (або підгорецькі отці/догналіти), яка яскраво свою діяльність активізувала у Львові та в Дрогобичі.

Рідновірство[ред. | ред. код]

Напрямок релігійно-реконструкторських неоязичницьких сект, що з'явився в Україні у 1990-х роках та широко розповсюдився на початку XXI ст. в Україні, Росії, Білорусі тощо. В основу рідновірства покладено ідею «відродження рідної віри», тобто дохристиянського язичництва. Фактично в основі рідновірства лежать релігійно-космогонічні книжки сучасних авторів. Ці вчення за формою нагадують язичництво кінематографічно-вертепного зразка. У більшості рідновірів прийнято брати собі нові псевдо-старослов'янські імена — як, наприклад, Славомир, Дарислава, Ладояра.

Духовний центр «Відродження»[ред. | ред. код]

Духовний центр «Відродження» — сучасне українське харизматичне утворення, що копіює відомі світові аналоги. Засноване Володимиром Мунтяном в 1997 році. Налічує 320 філіалів в Україні, Росії та Білорусі. Переважно діє в Україні, а також у пострадянських країнах.

АллатРа - являє собою суміш з різних окультних навчань.

У книгах «Аллатра» робиться наголос на таємні знання, які декларуються від якогось Сенсея до Анастасії, дівчині, яку він десь під Донецьком нібито вилікував від раку. СЕНСЕЙ позиціонують як бодхісатви, Рідген Джапп, який був втілений для винесення вироку людству.

Секти російського походження[ред. | ред. код]

Молокани[ред. | ред. код]

Відгалуженням духоборів були молокани, які однак зберегли дещо з церковної організації, що її заперечували духобори. Прибувши 1817 до Мелітопільського повіту, вони не зжилися з духоборами, оселеними там раніше, поступово розселювалися та розпадалися на дрібні секти: «суботники» ставились критично до християнських догм, святкували суботу (на відміну від «воскресників», себто недільників); «прісники» не вживали квасного, також цибулі й часнику, щоб не уподібнюватися схильним до єврейських звичаїв; «обрядники» оголошували себе незалежними від людських звичаїв і законів; «общі» мали спільну («общую») власність, а їхніми громадами керували суддя, апостоли і скарбник; «скакуни» (переважно на Катеринославщині), щоб сподобитися зішестя св. Духа скакали під час молитовних зборів до знесилення.

Хлисти[ред. | ред. код]

Шалапути або «хлисти» (перекручене «христи», також відомі як «хлистовщина» — «христовщина»), знані в Росії з середини 17 ст., оформилися у 1860-х роках в Україні, на Донщині й Кубані з осілих на українських землях старообрядців. Вони розбивалися на менші підсекти, як-от: «пасхальники» на Чернігівщині, що Великдень святкували завжди 23 березня, Різдво — 27 грудня, місяці — усі однакові). Хлисти вважали себе наступниками первісних християн, «новим Ізраїлем», твердили про перебування св. Трійці на сьомому небі, не визнавали церковного обряду подружжя. Число їх постійно зменшувалося, і вони не пережили утисків в СРСР у 1930-х років.

Анастасійці[ред. | ред. код]

Комерційна тоталітарна секта «Звенящие кедры России», вчення якої базується на художніх творах російського письменника Володимира Мегре, що описує життя жінки на ім'я Анастасія, яка живе «в гармонії з природою», спілкується із звірами тощо. Один з ключових елементів секти — створення комун, так званих «родових маєтків», що ведуть натуральне господарство, відмовляючись від «благ цивілізації». Фактично, секта часто змушує членів продавати міські квартири та допомагає купувати землю у віддалених районах для спільного будівництва «родових маєтків».

Вальдорфська педагогіка[ред. | ред. код]

Педагогічна секта, що ґрунтується на ініціативах та працях німецького езотерика Рудольфа Штайнера. Являє собою, в першу чергу, мережу альтернативних, часто — державних, освітніх закладів, що сповідують вільний розвиток творчої особистості людини. Релігійно-обрядовий аспект являє собою суміш протестантизму, зороастризму, та езотеричної космогонії, запозиченої в розенкрейцерів та інших християнсько-езотеричних орденів[1].

Секти американського походження[ред. | ред. код]

Свідки Єгови[ред. | ред. код]

Організація заснована у 80-х рр. XIX ст. у США Чарлзом Расселлом. "Свідків Єгови" знають передусім по їх активній пропагандистській діяльності. Вони частіше, ніж члени багатьох інших сект, ходять по будинках, пристають до людей на вулицях, роздають свої листівки і журнали, нав'язливо пропонують вивчати разом Біблію і запрошують на свої збори. Їх також знають із-за їх специфічної особливості - фанатичної відмови від переливання крові. "Свідки Єгови" заперечують будь-який земний уряд і все, що з ним пов'язане: службу в армії, присягу на державні посади, державні свята, віддання почестей прапору, голосування і обрання на виборні посади і т. п. Усі члени секти вважають себе громадянами єдиної теократичної держави - "Суспільство сторожової вежі" із столицею у Брукліні (район Нью-Йорка), де біля бруклінського моста знаходиться їх центр "Вефіль". Випускають журнал "Сторожова Вежа" та журнал "Пробудіться!".

Мормони[ред. | ред. код]

Офіційна назва цієї секти - "Церква Ісуса Христа святих останніх днів". Термін походить від "Книги Мормона". Вона була продиктована Джозефом Смітом-молодшим, стверджуючим, що це переклад древніх літописів корінного населення Америки, складених пророком Мормоном і його сином Моронієм, останніми представниками народу нефійців. Мормонські місіонери виглядають завжди однаково: чорні штани, білі сорочки, скромна краватка, на грудях чорний бейдж, на якому написано, приміром: "старійшина Джонсон" або "старійшина Стівен". Ходять вони завжди парами, часто з темними рюкзаками за спиною. Звичайно це дуже молоді хлопці, років 19-20, коротко пострижені.

Саєнтологія[ред. | ред. код]

Сайєнтологія - це міжнародна добре законспірована організація заснована Л. Роном Хаббардом. Вона зкріплена з обривків різних ідей, як з сфери науки, так і з релігійної області, замішана на вульгарному окультизмі і викладена в термінах "науково"-фантастичних і шпигунських романів 50-х рр.

Інші[ред. | ред. код]

Одночасно зі згаданими сектами на українських землях існувало й існує багато дрібніших сект, що з'являлись і зникали, не залишивши глибшого сліду. Так, наприклад, під час Другої світової війни і після неї виникло понад 10 нових сект: «чорнохристівці», «апокаліптики», «острійники» й ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рада світських гуманістів (Council for Secular Humanism): Are Rudolf Steiner's Waldorf Schools 'Non-Sectarian?' (англ.), переклад на православному сайті Сектовед: Антропософия, «Вальдорфские школы Рудольфа Штайнера» (рос.)