Санта-Кроче (Флоренція)
Санта-Кроче | |
---|---|
![]() | |
43°46′05″ пн. ш. 11°15′39″ сх. д. / 43.76814000002777760° пн. ш. 11.26105900002777638° сх. д.Координати: 43°46′05″ пн. ш. 11°15′39″ сх. д. / 43.76814000002777760° пн. ш. 11.26105900002777638° сх. д. | |
Тип споруди | мала базиліка і музей[1] |
Розташування |
![]() |
Архітектор | Арнольфо ді Камбіо |
Початок будівництва | 1294 |
Стиль | готика |
Належність | католицтво |
Єпархія | Римо-католицька архієпархія Флоренціїd |
Стан | національна спадщина Італіїd[3] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
Адреса | Piazza di Santa Croce, Firenze, Piazza di Santa Croce, Florència, Piazza Santa Croce 16[1] і Santa Croce, 16 - Firenze[3] |
Епонім | Животворний Хрест |
Присвячення | Животворний Хрест |
Вебсайт |
santacroceopera.it operadisantacroce.it |
![]() | |
![]() |
Санта-Кроче — базиліка в місті Флоренція (італ. Santa Croce, тобто церква Святого Хреста). Не плутати з однойменною Санта-Кроче ін Джерусалеме, що знаходиться в Римі.
Історія[ред. | ред. код]
За церковною легендою, церкву заснував сам Франциск Ассізький. Він помер у 1226 році, а церква згадана в документах за 1229 рік. Зафіксовано початок нових будівельних робіт 12 травня 1294 року, тобто це була перебудова, ймовірно, за проектом відомого архітектора Арнольфо ді Камбіо.
Це була одна з багатьох перебудов церкви, яка зберегла її готичний характер. Вікна прикрашені вітражами. Над оздобами церкви працювало декілька поколінь майстрів Флоренції різних мистецьких епох: Джотто, Андреа Орканьї, Донателло, Таддео Гадді, Джорджо Вазарі, Бенедетто да Майано. Останній зробив рельєфи зі сценами життя Франциска Ассізського на кафедрі.
Санта Кроче[ред. | ред. код]
Тут поховані:
- Альберті Леон-Баттіста, архітектор, теоретик мистецтва
- Вітторе Альфьєрі, поет
- Галілео Галілей, видатний вчений
- Мікеланджело, геніальний скульптор
- Кенотаф Нікколо Макіавеллі, політик і письменник
- Джоакіно Россіні, композитор
- Міхал Огінський, польський політик, композитор
- Створено кенотаф (порожнє почесне поховання) Данте, поета — вигнанця з Флоренції
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Manfred Wundram, «Kunstführer Florenz», Philipp Reclam GmbH, Stuttgart 1993. — S. 165—184. — ISBN 3-15-010385-1.
- Toman, Rolf (Hrsg.): Die Kunst der italienischen Renaissance. Architektur — Skulptur — Malerei — Zeichnung. Köln 1994
- Zimmermanns, Klaus: Florenz. Köln [1984] 6. Auflage 1990.
|