Відмінності між версіями «Крушинський Федір»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{пишу}} {{Однофамільці|Крушинський}} {{особа}} '''Федір Крушинський''' — український публіцист, перекладач, учасник Українських визвольних змагань — сотник, особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри в 191...)
Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності
 
(Не показані 53 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{пишу}}
{{Однофамільці|Крушинський}}
{{Однофамільці|Крушинський}}
[[Файл:Світлина Симона Петлюри, відтворена з негативів №6.jpg|міні|320пкс|Зліва на право: член Директорії [[Швець Федір Петрович|Федір Швець]], ад'ютант Голови Директорії '''Федір Крушинський''', Голова Директорії [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]], перекладач (прізвище невідоме), керуючий справами Директорії [[Миронович Микола|Микола Миронович]]]]
{{особа}}
'''Федір Крушинський''' — український публіцист, перекладач, учасник [[Українська революція|Українських визвольних змагань]] — сотник, особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри в 1919—1922 роках.
'''Фе́дір Круши́нський''' — український публіцист, драматург, перекладач, учасник [[Українська революція|Українських визвольних змагань]] — [[сотник]], особистий [[осавул]] (ад'ютант) Голови [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії УНР]] [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] в 1919—1922 роках.


== Загальні відомості ==
== Загальні відомості ==
Воював у складі [[Синьожупанники|синьожупанників]] під командуванням генерала [[Зелінський Віктор Петрович|Віктора Зелінського]].<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0:%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%97%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9._%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B6%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_(1938).djvu/79 Віктор Зелінський. Синьожупанники.&nbsp;— 1938.&nbsp;— С.&nbsp;76]</ref>
1919—1922 років Федір Крушинський був особистим осавулом (ад'ютантом) Голови Директорії УНР Симона Петлюри.


1919—1922 років&nbsp;— особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри.
1921 року він був інтернований в Польщі, перебував у таборі інтернованих вояків УНР в Калуші.<ref>[https://kult.km.ua/news/view/646-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BDmNehm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDeemNm%EF%BF%BDehel-m%EF%BF%BDe%EF%BF%BDm%EF%BF%BDelm%EF%BF%BDee%EF%BF%BDUm%EF%BF%BD-eze%EF%BF%BDeie%EF%BF%BDeee%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeze%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDebeiebe%EF%BF%BDeb-ee-egelm%EF%BF%BDelepe%EF%BF%BDm%EF%BF%BD-1919-eze%EF%BF%BD.-e%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDeseie%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDelm%EF%BF%BDeim%EF%BF%BDm%EF%BF%BDeb-m%EF%BF%BDe%EF%BF%BDm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDee-e%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeem%EF%BF%BDeyebm%EF%BF%BDes-mNeem%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeem%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDehm%EF%BF%BDebmPe%EF%BF%BDm%EF%BF%BD Проскурівське інтерв'ю головного отамана в березні 1919-го. Що Симон Петлюра хотів повідати світові про Україну / О.&nbsp;М.&nbsp;Собко.&nbsp;— Управління культури і туризму Хмельницької міської ради&nbsp;— 2018]</ref>


1921 року&nbsp;— голова відділу преси Міністерства преси та пропаганди Уряду УНР в [[Тарнів|Тарнові]].<ref>[https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/36190/1/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.%20%D0%93%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B0-%D0%A8%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%87%D0%B0%D0%BA%20%D0%AE.pdf Голубнича-Шленчак Ю.&nbsp;В.&nbsp;Видавнича діяльність інтернованої Армії УНР у таборах Польщі (1921—1924&nbsp;рр.).&nbsp;— Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.&nbsp;— С.&nbsp;112]</ref> Був лектором державної юнкерської школи (1921—1923).<ref>[http://orenbkazak.narod.ru/PDF/UA17_39.pdf Ганин А.&nbsp;В.&nbsp;Подготовка кадров Генерального штаба в украинских воинских формированиях 1917—1939 гг.&nbsp;— С&nbsp;.520]</ref>
У Калуші він був членом редколегії і очільником таборового журналу «Веселка», що був заснований Є. Маланюком та Ю. Дараганом 1922 року. В цьому журналі він публікував свої статті, п'єси, публіцистику.<ref>[https://journ.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/11/Istorija-ukr-vijsk-presu.pdf Кость Степан. Історія української військової преси: навчальний посібник.&nbsp;— Л.: ЛНУ імені Івана Франка, 2016.&nbsp;— С.&nbsp;173]</ref>


Перебував у [[Каліш (табір інтернованих)|таборі інтернованих вояків УНР в Каліші]].<ref name="KM">[https://kult.km.ua/news/view/646-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BDmNehm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDeemNm%EF%BF%BDehel-m%EF%BF%BDe%EF%BF%BDm%EF%BF%BDelm%EF%BF%BDee%EF%BF%BDUm%EF%BF%BD-eze%EF%BF%BDeie%EF%BF%BDeee%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeze%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDebeiebe%EF%BF%BDeb-ee-egelm%EF%BF%BDelepe%EF%BF%BDm%EF%BF%BD-1919-eze%EF%BF%BD.-e%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDeseie%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDelm%EF%BF%BDeim%EF%BF%BDm%EF%BF%BDeb-m%EF%BF%BDe%EF%BF%BDm%EF%BF%BDm%EF%BF%BDee-e%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeem%EF%BF%BDeyebm%EF%BF%BDes-mNeem%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BDeem%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDm%EF%BF%BDe%EF%BF%BD-e%EF%BF%BDehm%EF%BF%BDebmPe%EF%BF%BDm%EF%BF%BD Проскурівське інтерв'ю головного отамана в березні 1919-го. Що Симон Петлюра хотів повідати світові про Україну / О.&nbsp;М.&nbsp;Собко.&nbsp;— Управління культури і туризму Хмельницької міської ради&nbsp;— 2018]</ref>
Згодом друкувався в емігрантських виданнях, залишив спогади про Симона Петлюру. Працював у Парижі.


Друкувався в часописі «Залізний стрілець».
Його спогади про Українські визвольні змагання негативно оцінював президент УНР в екзині Андрій Лівицький. Також за певними джерелами він був членом ОУН і навіть підозрювався у в тому, що був більшовицьким агентом-розвідником з псевдонімом «Б-178».


У [[Каліш]]і Федір Крушинсткий був членом редколегії і відповідальним редактором таборового журналу «Веселка», заснованого [[Маланюк Євген Филимонович|Є. Маланюком]] та [[Дараган Юрій Юрійович|Ю. Дараганом]] 1922 року. В цьому журналі він публікував свої статті, п'єси, публіцистику.<ref>[https://journ.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/11/Istorija-ukr-vijsk-presu.pdf Кость Степан. Історія української військової преси: навчальний посібник.&nbsp;— Л.: ЛНУ імені Івана Франка, 2016.&nbsp;— С.&nbsp;173]</ref>
Інформації про дату народження і смерті Федора Крушинського на даний час не знайшли.


Залишивши дружину у Каліші, 1924 року він прибув до Франції. Після 3-х місяців роботи в [[Оден-ле-Тіш]]і, повернувся до Польщі. Через 2 роки знову переїхав до Парижу разом з дружиною. У [[Париж]]і здобув освіту перукаря.<ref>[https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/4890/file.pdf Олександр Семмо. Хроніка.&nbsp;— Віннпег, 1987.&nbsp;— С.&nbsp;311]</ref> Працював пару років за фахом, згодом друкувався в емігрантських виданнях, залишив спогади про Симона Петлюру. 1939 року був головним редактором видання «Молода Україна».<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=8zgoAQAAMAAJ&q=%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%22&dq=%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%22&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjnm8Cz7PbyAhUbR_EDHaHHAroQ6AF6BAgLEAI Плуг та Меч.&nbsp;— Аргентина, 1939]</ref>
== Переклади ==
* [[Моріс Метерлінк]]. «Монна Ванна», переклад Ф. Крушинського.&nbsp;— Калуш, 1923.


Його спогади про Українські визвольні змагання негативно оцінював президент УНР в екзилі [[Лівицький Андрій Миколайович|Андрій Лівицький]], називав його статті як «паскудні „ревеляції“ прохвоста Крушинського».<ref>[https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky Лівицький Андрій. Листування (1919—1953 роки) / Упорядкув., вступ. ст., заг. ред. Я. Файзуліна.&nbsp;— Український інститут національної пам'яті.&nbsp;— Київ: Фенікс, 2019/&nbsp;— С.&nbsp;205; 303; 460]</ref> Також за певними джерелами<ref>[http://geroika.org.ua/frantsiya/ Крушинський Федір / Героїка. Франція]&nbsp;geroika.org.ua</ref> він був членом [[Організація українських націоналістів|ОУН]] і навіть більшовицьким агентом-розвідником з псевдонімом «Б-178».<ref name="KM" />
== Публікації ==

У Франції займався організацією українських комбатантів.<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=QDsdAAAAMAAJ&q=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82+%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%22+%22%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%96%D0%B9+%D0%B0%D0%B4%D1%8C%D1%8E%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82+%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%BB%D1%8E%D1%80%D0%B8+%D1%96+%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80+%D0%B7%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97+%D0%B2%D0%B6%D0%B5%22&dq=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82+%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%22+%22%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%96%D0%B9+%D0%B0%D0%B4%D1%8C%D1%8E%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82+%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%BB%D1%8E%D1%80%D0%B8+%D1%96+%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80+%D0%B7%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97+%D0%B2%D0%B6%D0%B5%22&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjVuPrq7PbyAhW6Q_EDHYkiAqwQ6AF6BAgCEAI З таємних документів польської окупації Західної України / Зиновій Книш.&nbsp;— Срібна сурма, 1983.&nbsp;— С.&nbsp;114; 119]</ref>

Інформації про дату народження і смерті Федора Крушинського на даний час не знайдено.<ref name="KM" />

== П'єси і переклади ==
* [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/22891/file.pdf Ф. Крушинський. Мотря Кочубеївна. Трагедія в 5 актах.&nbsp;— Каліш, Веселка, 1922]
* [[Моріс Метерлінк]]. «Монна Ванна», переклад Ф. Крушинського.&nbsp;— Каліш, 1923.

== Праці і публікації ==
* «Головний отаман». Спогади ад'ютанта // Наша доба.&nbsp;— Париж. Січень і березень 1949.
* «Головний отаман». Спогади ад'ютанта // Наша доба.&nbsp;— Париж. Січень і березень 1949.
* «Приятелям і ворогам». «Національна гігієна» // Наша доба. Частина 6 (9).&nbsp;— Париж, грудень 1948
* «Приятелям і ворогам». «Національна гігієна» // Наша доба. Частина 6 (9).&nbsp;— Париж, грудень 1948
* «Червоний імперіалізм», «Національна революція в Ірландії», «Тарас Шевченко&nbsp;— незримий вождь України», "Я бачив Німеччину (байки та дійсність про гітлерівщину) // Свобода. Український щоденник.&nbsp;— 1954
* «Я бачив Німеччину» (байки та дійсність про гітлерівщину) // Свобода. Український щоденник. №&nbsp;115.&nbsp;— 1946.
* «Петлюра й Пілсудський: (в 16-ту річницю договору з 22 квітня 1920&nbsp;р.)» // Молода Україна.&nbsp;— Париж, 1936.&nbsp;— №&nbsp;4/5.&nbsp;— С. 5–8.
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00001542 «Тарас Шевченко незримий вождь України»]: промова на святі «Української Просвіти» в Мелєні, Франція, 18 березня 1934&nbsp;р., в 120 річницю народження пророка України / Ф. Крушинський.&nbsp;— Париж: Видання Української визвольної бібліотеки, 1934.&nbsp;— 20 с.
* [https://chtyvo.org.ua/authors/Krushynskyi_Fedir/Natsionalna_revoliutsiia_v_Irlandii/ «Національна революція в Ірландії».&nbsp;— Париж: Видання Української визвольної бібліотеки, 1931]
* [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/22987/file.pdf «Червоний імперіалізм».&nbsp;— Наша зоря, 1921]
* Крушинський Ф. Чому розформовується перша українська дивізія? // Нова рада, 28 квітня 1918.&nbsp;— С.&nbsp;1.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://podolyanin.com.ua/history/8065/ Присягнули на вірність УНР]
* [https://old.uinp.gov.ua/news/chekisti-provodili-antipetlyurivsku-kampaniyu-u-evropi Чекісти проводили антипетлюрівську кампанію у Європі (фото)]&nbsp;old.uinp.gov.ua
* Крушинський Ф. Покута за чужі гріхи (Том І, розділ ХVІІІ з рукопису під заг.: Головний Отаман&nbsp;— герой української легенди. Спогади ад'ютанта) / Федір Крушинський Режим доступу: http://geroika.org.ua/v-20-tu-richnytsyu-smerty-bl-p-polk-bolbochana/
* [https://tsdavo.gov.ua/gmedia/60-1429-1-30-1-jpg/ Лист ад'ютанта Головного отамана військ УНР Ф. Крушинського головноуповноваженому уряду УНР у Кам'янці І. Огієнку з інформацією про перебування С. Петлюри у Польщі, Уряду УНР при війську М. Омеляновича-Павленка тощо. 10 грудня 1919&nbsp;р.]
* [https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/31687/1/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%91%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%202020.pdf Басенко І.&nbsp;В.&nbsp;Образ німців на матеріалах щоденної українсько- та російськомовної преси Києва (січень 1914&nbsp;— грудень 1918&nbsp;рр.). ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.&nbsp;— С.&nbsp;297]
* [http://rgaspi.org/assets/original/tom_1.pdf?1356561454 Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 1 : 1939—1943 / под ред. А.&nbsp;Н.&nbsp;Артизова.&nbsp;— М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012.&nbsp;— С.&nbsp;45]
{{Бібліоінформація}}
{{Портали|Українська література|Історія України|Біографії}}
[[Категорія:Українські публіцисти]]
[[Категорія:Українські драматурги]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Діячі УНР]]
[[Категорія:Сотники (УНР)]]
[[Категорія:Українці Парижа]]

Версія за 06:53, 12 вересня 2021

Зліва на право: член Директорії Федір Швець, ад'ютант Голови Директорії Федір Крушинський, Голова Директорії Симон Петлюра, перекладач (прізвище невідоме), керуючий справами Директорії Микола Миронович

Фе́дір Круши́нський — український публіцист, драматург, перекладач, учасник Українських визвольних змагань — сотник, особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри в 1919—1922 роках.

Загальні відомості

Воював у складі синьожупанників під командуванням генерала Віктора Зелінського.[1]

1919—1922 років — особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри.

1921 року — голова відділу преси Міністерства преси та пропаганди Уряду УНР в Тарнові.[2] Був лектором державної юнкерської школи (1921—1923).[3]

Перебував у таборі інтернованих вояків УНР в Каліші.[4]

Друкувався в часописі «Залізний стрілець».

У Каліші Федір Крушинсткий був членом редколегії і відповідальним редактором таборового журналу «Веселка», заснованого Є. Маланюком та Ю. Дараганом 1922 року. В цьому журналі він публікував свої статті, п'єси, публіцистику.[5]

Залишивши дружину у Каліші, 1924 року він прибув до Франції. Після 3-х місяців роботи в Оден-ле-Тіші, повернувся до Польщі. Через 2 роки знову переїхав до Парижу разом з дружиною. У Парижі здобув освіту перукаря.[6] Працював пару років за фахом, згодом друкувався в емігрантських виданнях, залишив спогади про Симона Петлюру. 1939 року був головним редактором видання «Молода Україна».[7]

Його спогади про Українські визвольні змагання негативно оцінював президент УНР в екзилі Андрій Лівицький, називав його статті як «паскудні „ревеляції“ прохвоста Крушинського».[8] Також за певними джерелами[9] він був членом ОУН і навіть більшовицьким агентом-розвідником з псевдонімом «Б-178».[4]

У Франції займався організацією українських комбатантів.[10]

Інформації про дату народження і смерті Федора Крушинського на даний час не знайдено.[4]

П'єси і переклади

Праці і публікації

Примітки

  1. Віктор Зелінський. Синьожупанники. — 1938. — С. 76
  2. Голубнича-Шленчак Ю. В. Видавнича діяльність інтернованої Армії УНР у таборах Польщі (1921—1924 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. — С. 112
  3. Ганин А. В. Подготовка кадров Генерального штаба в украинских воинских формированиях 1917—1939 гг. — С .520
  4. а б в Проскурівське інтерв'ю головного отамана в березні 1919-го. Що Симон Петлюра хотів повідати світові про Україну / О. М. Собко. — Управління культури і туризму Хмельницької міської ради — 2018
  5. Кость Степан. Історія української військової преси: навчальний посібник. — Л.: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. — С. 173
  6. Олександр Семмо. Хроніка. — Віннпег, 1987. — С. 311
  7. Плуг та Меч. — Аргентина, 1939
  8. Лівицький Андрій. Листування (1919—1953 роки) / Упорядкув., вступ. ст., заг. ред. Я. Файзуліна. — Український інститут національної пам'яті. — Київ: Фенікс, 2019/ — С. 205; 303; 460
  9. Крушинський Федір / Героїка. Франція geroika.org.ua
  10. З таємних документів польської окупації Західної України / Зиновій Книш. — Срібна сурма, 1983. — С. 114; 119

Посилання