Бланк Олександр Дмитрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Створена сторінка: {{особа |ім'я = Бланк Олександр Дмитрович |родичі = |статки = |термін = |попередник = |насту...)
 
(оформлення)
(Не показані 56 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 32: Рядок 32:
|псевдонім =
|псевдонім =
|прізвисько =
|прізвисько =
|зображення = AlexanderBlank.jpg
|зображення =
|розмір = 250px
|розмір =
|опис =
|опис =
|ім'я при народженні = [[Російська мова|рос.]] ''Израиль (Сруль) Мойшевич Бланк''
|ім'я при народженні = [[Російська мова|рос.]] ''Израиль (Сруль) Мойшевич Бланк''
|дата народження = [[1799]], [[1801]], [[1802]] або [[1804]]
|дата народження = [[1799]], [[1801]], [[1802]] або [[1804]]
|місце народження = [[Старокостянтинів]], [[Старокостянтинівський район]], [[Хмельницька область]], [[Україна]]
|місце народження = [[Старокостянтинів]], [[Волинська губернія]], [[Російська імперія]]
|дата смерті = 29.7.1870(17.7)
|дата смерті = 29.7.1870(17.7)
|місце смерті = с.{{iw|Кокушкіно||ru|Ленино-Кокушкино}}, [[Казанська губернія]], [[Російська імперія]]
|місце смерті = с.{{iw|Кокушкіно||ru|Ленино-Кокушкино}}, [[Казанська губернія]], [[Російська імперія]]
|поховання =
|поховання =
|титул =
|титул =
|місце проживання =
|місце проживання =
|підданство =
|підданство =
|громадянство = [[Російська імперія]]
|громадянство = [[Російська імперія]]
|національність =
|національність =
|alma mater = [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]]
|alma mater = [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]]
|відомий =
|відомий =
|суспільний стан =
|суспільний стан =
|діяльність = [[Лікар]]
|діяльність = [[Лікар]]
|науковий ступінь =
|науковий ступінь =
|ступінь =
|ступінь =
|вчене звання =
|вчене звання =
|примітки =
|примітки =
}}
}}
{{Однофамільці|Бланк (прізвище){{!}}Бланк}}


'''Бланк Олександр Дмитрович''' ([[Російська мова|рос.]] ''Бланк Александр Дмитриевич'' до цього носив ім'я '''Ізраїль (Сруль) Мойшевич Бланк''' [[1799]], [[1801]], [[1802]] або [[1804]] [[Старокостянтинів]], [[Старокостянтинівський район]], [[Хмельницька область]], [[Україна]] - {{ДН|29|7|1870|17|7}} с. Кокушкіно, [[Казанська губернія]], [[Російська імперія]]) за професією лікар-фізіотерапевт. У нього був брат '''Олексій (за іншими джерелами-Дмитро) Дмитрович Бланк''', теж [[лікар]]. Одружився в [[1820]] році на Ганні Гроссшопф. У [1824]] році А.Д. Бланк вступив на державну службу. У [[1840]]-ті роки дослужився до чину [[Надвірний радник|надвірного радника]] зі старшинством ([[підполковник]]), що дало йому право на [[Дворянство у Російській імперії|потомствене дворянство]], а також дід [[Ленін Володимир Ілліч|В.І. Леніна]].
'''Олександр Дмитрович Бланк''', {{lang-ru|Александр Дмитриевич Бланк}}, (нар. [[1799]], [[1801]], [[1802]] або [[1804]], м. [[Старокостянтинів]], [[Волинська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|29|7|1870|17|7}}, с. Кокушкіно, [[Казанська губернія]], [[Російська імперія]])&nbsp;— лікар-фізіотерапевт, [[надвірний радник]], [[підполковник]], дід [[Ленін Володимир Ілліч|В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна]]<ref>[http://cityukraine.info/index.php?citynews=62137 Історія про те, що дід Леніна був житомирським євреєм&nbsp;— міф]</ref>.


== Біографія ==
== Біографія ==
[[Файл:Lenin 1921.jpg|міні|праворуч|210px|thumb|[[Ленін Володимир Ілліч]] онук Олександра Дмитровича]]
Народився Олександр Бланк (ім'я при народженні&nbsp;— ''Ізраїль (Сруль) Мойшевич Бланк'')<ref>[https://uk.carolchanning.net/obrazovanie/82373-vladimir-ilich-lenin-nacionalnost.html Бланк Олександр Дмитрович та Єврейська версія]</ref> в Старокостянтинові, тоді Волинської губернії, у [[Євреї|єврейській]] або [[Німці|німецькій]] родині<ref>[https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_did-lenina-narodivsya-na-hmelnichchini/385164 Дід Леніна народився на Хмельниччині]</ref>.


Навчався на військового лікаря в [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова|Імператорській медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі]] (1818—1824 роках). У 1824 році А. Д.&nbsp;Бланк вступив на державну службу, згодом працював лікарем у [[Смоленськ]]у. У [[1826]] році був відряджений до міста [[Олонець]] для боротьби з епідемічними заразними захворюваннями, де пробув кілька місяців. За успішну ліквідацію епідемії нагороджений урядовою нагородою. 1827—1831 роки&nbsp;— поліцейський лікар. Після вбивства, під час холерного бунту, брата, припинив лікарську практику: брат чергував у центральній холерній лікарні [[Санкт-Петербург|Петербурга]] і, коли вбивали німців-лікарів, був убитий через прізвище. Учасники вбивств були амністовані, а деякі лікарі з не такими прізвищами, як всім хотілося, в тому числі, і А.&nbsp;Д.&nbsp;Бланк, пішли у відставку. Лише навесні 1833 року Олександр Дмитрович знову зважився відновити службу і пішов ординатором в міську лікарню для бідних Святої Марії Магдалини, де служив до 1841 року. Саме в цій лікарні у нього лікувався [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]<ref>[https://salatau.livejournal.com/5086339.html Тараса Шевченка лікував дід Леніна]</ref>. Але одночасно Олександр Дмитрович служив у морському госпіталі.
=== Освіта та робота ===
Народився Бланк Олександр Дмитрович (до цього носив ім'я Ізраїль (Сруль) Мойшевич Бланк) в с. [[Старокостянтинів|Старокостянтині, [[Старокостянтинівський район|Старокостянтинівського району]], [[Хмельницька область|Хмельницької області]], [[Україна]] у [[Євреї|єврейській]] або в [[Німці|німецькій]] родині.
Навчався на військового лікаря в [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова|Імператорській медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі]] ([[1818]]-[[1824]]), потім лікар у [[Смоленськ|Смоленську]]. У [[1826]] р. був відряджений до м. [[Олонець]] для боротьби з епідемічними заразними захворюваннями, де пробув кілька місяців. За успішну ліквідацію епідемії був нагороджений урядовою нагородою. [[1827]]-[[1831]]-поліцейський лікар. У нього була перерва в кар'єрі після вбивства під час холерного бунту його брата. Брат чергував у центральній холерній лікарні [[Санкт-Петербург|Петербурга]] і, коли вбивали німців-лікарів, був убитий через прізвище. Учасники вбивств були амністовані, а деякі лікарі з не такими прізвищами, як всім хотілося, в тому числі, і А.Д. Бланк, пішли у відставку. Лише навесні [[1833]] року Олександр Дмитрович знову зважився відновити службу і пішов ординатором в міську лікарню Святої Марії Магдалини для бідних, де служив до [[1841]] року. Саме в цій лікарні у нього лікувався [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]. Але одночасно Олександр Дмитрович служив у морському госпіталі.


[[22 липня]] [[1838]] року отримав чин [[Колезький асесор|колезького асесора]]. З [[1841]] року — Олександрівський госпіталь в [[Пермська губернія|Пермі]]. З [[1845]] року — лікар при лікарні Юговського заводу в [[Пермська губернія|Пермській губернії]]. [[27 листопада]] [[1847]] радник, в [[1847]] — дворянин [[Казанська губернія|Казанської]] губернії. З [[4 серпня]] [[1859]] року — в [[Сенат Російської імперії|Сенаті]]. Вийшовши у відставку з посади головного лікаря госпіталю Златоустівської збройової фабрики, медичного Інспектора госпіталів Златоустівського гірського округу ([[1845]]-[[1847]]) в [[Златоуст|Златоусті]] (в чині [[Статський радник|статського радника]]), доктор Бланк придбав в [[Казанська губернія|Казанській губернії]] село Кокушкіно, ставши поміщиком середньої руки. Там же і помер {{ДН|29|7|1870|17|7}} року.
22 липня 1838 року отримав чин [[Колезький асесор|колезького асесора]]. У 1840-ті роки дослужився до чину [[Надвірний радник|надвірного радника]] зі старшинством ([[підполковник]]), що дало йому право на [[Дворянство у Російській імперії|потомствене дворянство]]. З 1841 року&nbsp;— Олександрівський госпіталь в [[Пермська губернія|Пермі]]. З 1845 року&nbsp;— лікар при лікарні Юговського заводу в [[Пермська губернія|Пермській губернії]]. 27 листопада 1847 радник, в 1847&nbsp;— дворянин [[Казанська губернія|Казанської]] губернії. З 4 серпня 1859 року&nbsp;— в [[Сенат Російської імперії|Сенаті]]. Вийшовши у відставку з посади головного лікаря госпіталю Златоустівської збройової фабрики, медичного Інспектора госпіталів Златоустівського гірського округу (1845—1847) в [[Златоуст]]і (в чині [[Статський радник|статського радника]]), доктор Бланк придбав в [[Казанська губернія|Казанській губернії]] село Кокушкіно, ставши поміщиком середньої руки. Там же і помер {{ДС|29|7|1870|17}} року.

== Історія про батька Олександра ==

Основоположник роду Моше Бланк, батько Олександра Дмитровича, був сином служив в [[Мінськ|Мінську]] великого чиновника (можливо, з емігрували в [[Російська імперія|Росію]] після
[[Велика французька революція|Французької революції]]), і всупереч звичаям Мінська єврейська громада не хотіла реєструвати його євреєм і з єврейським прізвищем. З документів випливає, що євреєм його все-таки зареєстрували, але з прізвищем, як зазначила А.І. Ульянова, «французького кореня». Уроджений Моше (Мойше) Іцкович Бланк, займався [[Корчма|шинкарством]], активно конфліктував з органом єврейського самоврядування (кагалом). У [[1803]] році його звинуватили в крадіжці чужого сіна, через два роки проти Бланка і його шурина Вігдора Фроімовича порушили кримінальну справу за звинуваченням їх у незаконному продажу звичайної горілки замість фруктової. Але судові інстанції в обох випадках винесли виправдувальний вирок. У [[1806]] році Мойша Бланк образив кагального Штейнберга і доніс владі, що старокостянтинівські євреї приховують від місцевої влади справжню кількість своїх дітей. За законами громади, донос на своїх визнавався найбільшим проступком і карався херемом (прокляттям). Піддався херему виганявся з громади. Але у випадку з Мойшею Бланком херем не був застосований. У [[1808]] році 22 жителі [[Старокостянтинів|Старокостянтинова]], [[Кременець|Кременця]] і [[Бердичів|Бердичева]] звинуватили Бланка в підпалі [[Старокостянтинів|Старокостянтинова]]. Пожежа дійсно мала місце [[29 вересня]]. Мойшу Іцковича заарештували, судили, але його винність так і не довели. У [[Старокостянтинів|Старокостянтинові]] родина бланків залишатися вже не могла. Мойша Іцкович з усім сімейством спішно поїхав до [[Житомир|Житомира]], кинувши будинок і [[Корчма|шинкарство]]. [[1 січня]] [[1835]] хрестився. Є відомості, що лист Дмитра (Моше) Бланка імператору [[Микола I (російський імператор)|Миколі I]], написаний у вересні [[1846]] року мав далекосяжні наслідки. У листі Моше заявив, що вже «40 років тому» він «зрікся євреїв», але через «надмірно побожну дружину», яка померла в [[1834]] році, прийняв християнство і отримав ім'я Дмитра (відповідно до по батькові своїх хрестилися раніше синів) лише [[1 січня]] [[1835]] року. Далі в цьому листі Дмитро (Моше) запропонував з метою асиміляції євреїв заборонити їм носіння національного одягу, а головне — зобов'язати їх молитися в синагогах за російського імператора і імператорське прізвище. Про лист незабаром було повідомлено [[Микола I (російський імператор)|Миколі I]], який повністю погодився з пропозиціями «хрещеного єврея Бланка», і в [[1850]] році євреям заборонили носіння національного одягу, а в [[1854]] — ввели запропонований Бланком текст молитви.


== Сім'я і діти ==
== Сім'я і діти ==
[[Файл:373594вфат.jpg|180px|left|thumb|[[Ульянова Марія Олександрівна|Марія Олександровна Ульянова (Бланк)]] донька Олександра Дмитровича]]
Брат Олексій (за іншими джерелами&nbsp;— Дмитро) Дмитрович Бланк, теж [[лікар]].


Олександр Дмитрович був одружений двічі.
Олександр Дмитрович був одружений двічі. У 1829 році одружився на дочці купця Ганні Іванівні Гроссшопф (німецько-шведського походження).


Ганна померла в молодому віці в 1838 році. Сиротами залишилися син Дмитро, доньки Ганна, Любов, Катерина, [[Ульянова Марія Олександрівна|Марія]]<ref>[https://uk.rodovid.org/wk/Запис:42622 Бланк Марія Олександрівна донька Олександра Дмитровича]</ref> (мати [[Ленін Володимир Ілліч|Володимира Ілліча]]<ref>[https://uk.rodovid.org/wk/Запис:42623 Володимир Ілліч Ленін онук Олександра Дмитровича]</ref>) і Софія. Виховувала їх бездітна сестра матері Катерина.
У [[1829]] році він одружився на дочці купця Ганні Іванівні Гроссшопф (німецько-шведського походження).

Серед віддалених родичів Анни Гроссшопф можна назвати президента [[Німеччина|Німеччини]] барона [[Ріхард фон Вайцзеккер|Ріхарда Карла фон Вайцзеккера]], істориків [[Карл Ріхард Лепсіус|Карла Лепсіуса]] і Ернста Курціуса, генерала вермахту [[Вальтер Модель|Моделя]].

Гнна померла в молодому віці в [[1838]] році. Сиротами залишилися син Дмитро, доньки Ганна, Любов, Катерина, [[Ульянова Марія Олександрівна|Марія]] (мати [[Ленін Володимир Ілліч|Володимира Ілліча]]) і Софія. Виховувала їх бездітна сестра матері Катерина.


Олександр Дмитрович подавав прохання дозволити йому «вступ в законний шлюб з вдовою чиновника 12-го класу фон Ессена Катериною Іванівною». Прохання було відхилено через те що та була його спорідненою.
Олександр Дмитрович подавав прохання дозволити йому «вступ в законний шлюб з вдовою чиновника 12-го класу фон Ессена Катериною Іванівною». Прохання було відхилено через те що та була його спорідненою.


Олександр Бланк-начальник госпіталів на [[Урал|Уралі]] і їх головний доглядач. Жив у місті [[Перм|Пермі]], його дітей виховувала Олександра Іванівна Ессен, сестра Ганни, дружини Олександра, яка померла рано в [[1838]] році. Аню, Машу, Соню, Любу і Катю — доньок Олександра Бланка Катерина Іванівна навчала розмовною [[Німецька мова|німецькою]] та [[Шведська мова|шведською мовами]], в чому Марія Олександрівна процвітала більше інших сестер, а згодом легко навчила цим мовам своїх дітей.
Олександр Бланк&nbsp;— начальник шпиталів на [[Урал]]і і їх головний доглядач. Жив у місті [[Перм]]і, його дітей виховувала Олександра Іванівна Ессен, сестра Ганни, дружини Олександра. Ганну, Марію, Соню, Любу і Катю&nbsp;— доньок Олександра Бланка, Катерина Іванівна навчала розмовній [[Німецька мова|німецькій]] та [[Шведська мова|шведській мовам]], в чому Марія Олександрівна була кращою від інших сестер, а згодом легко навчила цим мовам своїх дітей.


== Цензура в радянську епоху ==
== Цензура в радянську епоху ==
Єврейське походження діда Леніна за радянських часів абсолютно замовчувалося.


Так, Ганна Іллівна Ульянова, старша сестра [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]], дізнавшись в 1924 році з документів департаменту поліції про те, що їх дід по матері був сином міщанина Мошки Бланка, намірилася використовувати ці дані при підготовці біографії свого знаменитого брата, а після того, як в Інституті Леніна, співробітницею якого вона була, оголошення цих відомостей було визнано «незручним», звернулася за дозволом до [[Сталін Йосип Віссаріонович|І.&nbsp;В.&nbsp;Сталіну]], то відповідь була однозначною&nbsp;— про відкриття «мовчати абсолютно». Насправді А.&nbsp;І.&nbsp;Ульянова зверталася з цього приводу до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] в 1932 та 1934 роках: «Факт нашого походження, передбачався мною і раніше,&nbsp;— писала вона,&nbsp;— не був відомий при його [Леніна] життю… Я не знаю, які можуть бути у нас, комуністів, мотиви для замовчування цього факту». «Мовчати про нього [факт] абсолютно»&nbsp;— відповів Сталін.
Єврейське походження Діда Леніна за радянських часів абсолютно замовчувалося.


Письменниця [[Шагінян Марієтта Сергіївна|М. С.&nbsp;Шагінян]] також намагалася вивчити походження Леніна в романі «Квиток з історії», що став частиною її трилогії про сім'ю Ульянових, за що вона зазнала утисків як з боку [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК ВКП(б)]], так і президії [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників СРСР]]. У постанові останньої від 9 серпня 1938 року говорилося, зокрема, що, «застосовуючи псевдонаукові методи дослідження так званого родоводу Леніна», М. С.&nbsp;Шагінян дає спотворене уявлення про національну особу <> найбільшого пролетарського революціонера, генія людства, висунутого російським народом і є його національною гордістю. Роман «Квиток з історії» був заборонений Політбюро ЦК з ініціативи Сталіна (опублікований лише в [[1956]] році).
Так, Анна Іллівна Ульянова, старша сестра [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]], дізнавшись в [[1924]] році з документів Департаменту поліції про те, що їх дід по матері був сином міщанина Мошки Бланка, намірилася використовувати ці дані при підготовці біографії свого знаменитого брата, а після того, як в Інституті Леніна, співробітницею якої вона була, оголошення цих відомостей було визнано «незручним», звернулася за дозволом до [[Сталін Йосип Віссаріонович|І.В. Сталіну]], то відповідь була однозначною — про відкриття «мовчати абсолютно». Насправді А.І. Ульянова зверталася з цього приводу до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталінаїї в [[1932]] і [[1934]] роках: «Факт нашого походження, передбачався мною і раніше, — писала вона, — не був відомий при його [Леніна] життя... Я не знаю, які можуть бути у нас, комуністів, мотиви для замовкнення цього факту». «Мовчати про нього [факт] абсолютно» - відповів [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]].


== Примітки ==
Письменниця [[Шагінян Марієтта Сергіївна|М.С. Шагінян]] також намагалася вивчити походження [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]] в романі «Квиток з історії», що став частиною її трилогії про сім'ю Ульянових, за що вона зазнала утисків як з боку [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК ВКП(б)]], так і президії [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників СРСР]]. У постанові останнього від [[9 серпня]] [[1938]] року говорилося, зокрема, що, «застосовуючи псевдонаукові методи дослідження так званої родоводу Леніна», [[Шагінян Марієтта Сергіївна|М.С. Шагінян]] дає спотворене уявлення про національну особу <...> найбільшого пролетарського революціонера, генія людства, висунутого російським народом і є його національною гордістю. Роман «Квиток з історії» був заборонений Політбюро ЦК з ініціативи [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталінаїї (опублікований лише в [[1956]] році).
{{reflist}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://movahistory.org.ua/wiki/Цензура_чернетка Цензура чернетка]

* [https://zbruc.eu/node/77500 Волинські витоки пролетарського вождя]
* [https://sem40.co.il/rest/interesting/18997/]
* [https://uk.rodovid.org/wk/Запис:291195 Родовід Олександр Дмитрович Бланк]
* [https://sem40.co.il/rest/interesting/8249/]
* [https://www.volart.com.ua/art/ostrog/tkt21.htm Подільські корені родоводу Ульянова-Леніна]

Версія за 09:48, 14 травня 2020

Бланк Олександр Дмитрович
рос. Бланк Александр Дмитриевич
AlexanderBlank.jpg
Ім'я при народженні рос. Израиль (Сруль) Мойшевич Бланк
Народився 1799, 1801, 1802 або 1804
Старокостянтинів, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 17 липня (29 липня) 1870(1870-07-29)
с.Кокушкіно[ru], Казанська губернія, Російська імперія
Громадянство Російська імперія
Діяльність Лікар
Alma mater Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Знання мов російська
Військове звання Підполковник
Батько Мойше Іцкович Бланк
У шлюбі з Ганна Іванівна (Йоганнівна) Гроссшопф
Діти Дмитро, Ганна, Любов, Катерина, Марія, Софія

Олександр Дмитрович Бланк, рос. Александр Дмитриевич Бланк, (нар. 1799, 1801, 1802 або 1804, м. Старокостянтинів, Волинська губернія, Російська імперія — 17 липня (29 липня) 1870, с. Кокушкіно, Казанська губернія, Російська імперія) — лікар-фізіотерапевт, надвірний радник, підполковник, дід В. І. Леніна[1].

Біографія

Ленін Володимир Ілліч онук Олександра Дмитровича

Народився Олександр Бланк (ім'я при народженні — Ізраїль (Сруль) Мойшевич Бланк)[2] в Старокостянтинові, тоді Волинської губернії, у єврейській або німецькій родині[3].

Навчався на військового лікаря в Імператорській медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі (1818—1824 роках). У 1824 році А. Д. Бланк вступив на державну службу, згодом працював лікарем у Смоленську. У 1826 році був відряджений до міста Олонець для боротьби з епідемічними заразними захворюваннями, де пробув кілька місяців. За успішну ліквідацію епідемії нагороджений урядовою нагородою. 1827—1831 роки — поліцейський лікар. Після вбивства, під час холерного бунту, брата, припинив лікарську практику: брат чергував у центральній холерній лікарні Петербурга і, коли вбивали німців-лікарів, був убитий через прізвище. Учасники вбивств були амністовані, а деякі лікарі з не такими прізвищами, як всім хотілося, в тому числі, і А. Д. Бланк, пішли у відставку. Лише навесні 1833 року Олександр Дмитрович знову зважився відновити службу і пішов ординатором в міську лікарню для бідних Святої Марії Магдалини, де служив до 1841 року. Саме в цій лікарні у нього лікувався Тарас Шевченко[4]. Але одночасно Олександр Дмитрович служив у морському госпіталі.

22 липня 1838 року отримав чин колезького асесора. У 1840-ті роки дослужився до чину надвірного радника зі старшинством (підполковник), що дало йому право на потомствене дворянство. З 1841 року — Олександрівський госпіталь в Пермі. З 1845 року — лікар при лікарні Юговського заводу в Пермській губернії. 27 листопада 1847 радник, в 1847 — дворянин Казанської губернії. З 4 серпня 1859 року — в Сенаті. Вийшовши у відставку з посади головного лікаря госпіталю Златоустівської збройової фабрики, медичного Інспектора госпіталів Златоустівського гірського округу (1845—1847) в Златоусті (в чині статського радника), доктор Бланк придбав в Казанській губернії село Кокушкіно, ставши поміщиком середньої руки. Там же і помер 17 (29) липня 1870 року.

Сім'я і діти

Брат Олексій (за іншими джерелами — Дмитро) Дмитрович Бланк, теж лікар.

Олександр Дмитрович був одружений двічі. У 1829 році одружився на дочці купця Ганні Іванівні Гроссшопф (німецько-шведського походження).

Ганна померла в молодому віці в 1838 році. Сиротами залишилися син Дмитро, доньки Ганна, Любов, Катерина, Марія[5] (мати Володимира Ілліча[6]) і Софія. Виховувала їх бездітна сестра матері Катерина.

Олександр Дмитрович подавав прохання дозволити йому «вступ в законний шлюб з вдовою чиновника 12-го класу фон Ессена Катериною Іванівною». Прохання було відхилено через те що та була його спорідненою.

Олександр Бланк — начальник шпиталів на Уралі і їх головний доглядач. Жив у місті Пермі, його дітей виховувала Олександра Іванівна Ессен, сестра Ганни, дружини Олександра. Ганну, Марію, Соню, Любу і Катю — доньок Олександра Бланка, Катерина Іванівна навчала розмовній німецькій та шведській мовам, в чому Марія Олександрівна була кращою від інших сестер, а згодом легко навчила цим мовам своїх дітей.

Цензура в радянську епоху

Єврейське походження діда Леніна за радянських часів абсолютно замовчувалося.

Так, Ганна Іллівна Ульянова, старша сестра Леніна, дізнавшись в 1924 році з документів департаменту поліції про те, що їх дід по матері був сином міщанина Мошки Бланка, намірилася використовувати ці дані при підготовці біографії свого знаменитого брата, а після того, як в Інституті Леніна, співробітницею якого вона була, оголошення цих відомостей було визнано «незручним», звернулася за дозволом до І. В. Сталіну, то відповідь була однозначною — про відкриття «мовчати абсолютно». Насправді А. І. Ульянова зверталася з цього приводу до Сталіна в 1932 та 1934 роках: «Факт нашого походження, передбачався мною і раніше, — писала вона, — не був відомий при його [Леніна] життю… Я не знаю, які можуть бути у нас, комуністів, мотиви для замовчування цього факту». «Мовчати про нього [факт] абсолютно» — відповів Сталін.

Письменниця М. С. Шагінян також намагалася вивчити походження Леніна в романі «Квиток з історії», що став частиною її трилогії про сім'ю Ульянових, за що вона зазнала утисків як з боку ЦК ВКП(б), так і президії Спілки письменників СРСР. У постанові останньої від 9 серпня 1938 року говорилося, зокрема, що, «застосовуючи псевдонаукові методи дослідження так званого родоводу Леніна», М. С. Шагінян дає спотворене уявлення про національну особу <…> найбільшого пролетарського революціонера, генія людства, висунутого російським народом і є його національною гордістю. Роман «Квиток з історії» був заборонений Політбюро ЦК з ініціативи Сталіна (опублікований лише в 1956 році).

Примітки

Посилання