Шкляр Геннадій Макарович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Створена сторінка: Шкляр Геннадій Макарович 12. 1946 – 9. 06. 2011 Геннадій Макарович Шкляр народився 1 грудня 1946 р. в м. Таураге (Литва) в родині військовослужбовця і вчительки. Корені роду – на Вінниччині, в колишньому Погрибищенському, а нині Оратівському районі, в селі Скала....)
 
(#biblio2021)
(Не показані 58 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Письменник
Шкляр Геннадій Макарович
|Ім'я = Шкляр Геннадій Макарович
12. 1946 – 9. 06. 2011
|Оригінал імені =
Геннадій Макарович Шкляр народився 1 грудня 1946 р. в м. Таураге (Литва) в родині військовослужбовця і вчительки. Корені роду – на Вінниччині, в колишньому Погрибищенському, а нині Оратівському районі, в селі Скала.
|Фото = [[File:Геннадій Макарович Шкляр.jpg|thumb]]
|Ширина = 280px
|Ім'я при народженні = Шкляр Геннадій Макарович
|Дата народження = 01.12.1946
|Місце народження = м. [[Таураге]], [[Литва]]
|Національність = [[Українці|українець]]
|Громадянство = {{UKR}}
|Жанр = [[повісті]], [[оповідання]], [[вірші]]
|Премії = Лауреат конкурсу НСПУ та Фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова».
Лауреат премії ім. Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури
|місце народження = місто Таураге, Литва
|дата смерті = 9.06.2011
}}
'''Шкляр Геннадій Макарович''' (нар. 1 грудня 1946, місто [[Таураге]], [[Литва]] - 9 червня 2011) — [[Україна|український]] [[письменник]], член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]], лауреат конкурсу НСПУ, премії Міжнародного фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова» та премії імені Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.


== Життєпис ==
1948 р. сім'я переїхала в селище Ружин Житомирської області. Тут Геннадій в 1964 р. закінчив школу, а на початку 1965 р. став літературним працівником районної газети. Служив у війську, в будівельному батальйоні на Алтаї та в Сибіру.
Геннадій Макарович Шкляр народився 1 грудня1946 в місті Таураге, в Литві. Рід його походив із села [[Скала (село)|Скала]] [[Погребищенський район|Погребищенського]] (нині [[Оратівський район|Оратівського району]]) [[Вінницька область|Вінницької області]]. <br />
[[1948]] року сім'я Шклярів переїхала до [[селище міського типу|селища міського типу]] [[Ружин|Ружина]] на Придніпровській височині, [[Бердичівський район|Бердичівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]].
<br />
[[1964]] року Геннадій закінчив школу і на початку [[1965]] року розпочав свою діяльність літературним працівником районної газети.
<br />
[[1973]] року закінчив факультет журналістики Київського державного, а нині [[Київський національний університет ім. Т. Шевченка|Київського національного університету ім. Т. Шевченка]].
Працював у різних періодичних виданнях в різних краях [[Україна|України]], в газеті «Молодь України», певний час був журналістом на півночі колишнього СРСР, у Тюмені. <br />
Г. Шкляр був Членом [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] (НСПУ) з [[1994]] року, лауреат конкурсу
НСПУ та Фогду Євгена Бачинського ([[США]]) «В свчаді слова», лауреат премії ім. Лесі Українки
обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.<br />


Письменник друкувався в багатьох літературних журналах, газеті «[[Літературна Україна]]», а [[Антологія|анталогіях]] сучасної української прози «Квіти в темній кімнаті» ([[1997]]), «Вечеря на дванадцять персон» ([[1997]]). Деякі оповідання письменника перекладені російською та хорватською мовами.<br/>
1973 р. Г. Шкляр закінчив факультет журналістики Київського державного, нині Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
[[9 червня]] [[2011]] року Г. Шкляр помер.<br/>


== Особисте життя ==
Працював у різних періодичних виданнях в різних краях України, в газеті «Молодь України», певний час був журналістом на півночі колишнього СРСР, у Тюмені.


Г. Шкляр народився в сім'ї бойового офіцера Макара Шкляра та вчительки Клавдії Шкляр. Служив у війську, в будівельному батальоні на [[Алтай|Алтаї]] та в [[Сибір|Сибіру]]. Письменник був непересічною людиною. Мав доброзичливу манеру спілкування, спокійний голос, багату, образну і неповторну мову. У нього були очі, які дивляться в глибину душі, справляють на співрозмовника незабутнє враження.<br>
Г. Шкляр спробував також хліба шкільного лаборанта, будівельника, рибалки в рибгоспі, був майстром зміни на цегельному заводі, вчителем, науковим працівником, художником-оформлювачем. В 1984 р. побачила світ перша книжка Г. Шкляра «Чистий вогонь».


За своє життя Г. Шкляр працював також шкільним лаборантом, будівельником, рибалкою в рибгоспі, майстром зміни на цегельному заводі, вителем, науковим працівником, художником-оформлювачем.<br/>
Пізніше були видані такі книжки оповідань та повістей: «Позолочений пісок» (1992), «Загадка джерела» (1997), «Під трьома стовпами» (2000). Аналізуючи твори Г. Шкляра, В. Даниленко писав: «Художній світ письменника зосереджений у глибокій українській провінції. Всі персонажі Г. Шкляра мешкають у селі Крилівці й містечку Круглику.


== Літературна творчість ==
Натуралістичне зображення сучасної дійсності, буденність поезій, крізь які прозирає драматизм винятковості ситуації, становлять своєрідність стилю письменника, художній досвід якого обсервує ординарні особливості, а пластика зображення нагадує м'якість акварелі.


Той, хто хоч б раз ознайомився зі скарбами його творчості, залишиться під незабутнім враженням величі його таланту на все життя.
Замкнуті в обмеженому просторі персонажі Геннадія Шкляра мріють вирватися за коло буднів, але їхні мрії так і залишаються мареннями сільських Дон Кіхотів, а зупинений час Крилівки й Круглика перетворює втомлених мрійників у старіючих вайлуватих диваків з дітвацькими думами й забобонами, які лишилися в цих землях з часів племінної дикості».
Аналізуючи твори Г. Шкляра [[Даниленко Володимир Григорович|В. Даниленко]] писав:
{{block indent |1=
{{quote box
|quote = ''Художній світ письменника зосереджений у глибокій українській провінції. Всі персонажі Г. Шкляра мешкають у селі Крилівці й містечку Круглику.<br>
Натуралістичне зображення сучасної дійсності, буденність поезій, крізь які прозирає драматизм винятковості ситуації, становлять своєрідність стилю письменника, художній досвід якого обсервує ординарні особливості, а пластика зображення нагадує м'якість акварелі.<br>
Замкнуті в обмеженому просторі персонажі Геннадія Шкляра мріють вирватися за коло буднів, але їхні мрії так і залишаються мареннями сільських Дон Кіхотів, а зупинений час Крилівки й Круглика перетворює втомлених мрійників у старіючих вайлуватих диваків з дітвацькими думами й забобонами, які лишилися в цих землях з часів племінної дикості.''
|author =
|align = left | width = 95% | border = 1px | fontsize = 100% | bgcolor = #fffaf0 | style =
|qalign = left | qstyle =
}}
}}


В 2003 році вийшов окремою книжкою художньо-документальний нарис Г. Шкляра «На семи вітрах свіча» про одну з активних учасниць визвольних змагань провідницю ОУН Марію Кравчук з передмовою Голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих Є. Пронюка.


== Видання творів ==
Г. Шкляр друкувався в багатьох літературних журналах, у газеті «Літературна Україна», в антологіях сучасної української прози «Квіти в темній кімнаті» (1997), «Вечеря на дванадцять персон» (1997).
Перша книжка Г. Шкляра «Чистий вогонь» вийшла в [[1984]]) році.<br>
Згодом побачили світ такі видання оповідань та повістей: «Позолочений пісок» ([[1992]]), «Загадка джерела» ([[1997]]), Під трьома стовпами» ([[2000]]).<br>


Окремою книжкою вийшов у [[2003]] році художньо-документальний нарис Г. Шкляра «На семи вітрах свіча» про одну з активних учасниць визвольних змагань&nbsp;— провідницю [[ОУН]] Марію Кравчук з передмовою Голови [[Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих|Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих]]
З 1994 року Г. Шкляр був членом Національної Спілки письменників України, лауреат конкурсу НСПУ та Фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова». Окремі оповідання письменника перекладені російською та хорватською мовами.
(ВУТПВіР) [[Пронюк Євген Васильович|Є. Пронюка]] .


== Книги ==
Галузь:
Основні книги:
письменник
* «Чистий вогонь» (1984),
Рік народження:
* «Позолочений пісок» (1992),
1946
* «Загадка джерела» (1997),
* «Під трьома стовпами» (2000),
* «На семи вітрах свіча» (2003),

== Премії ==
* [[Лауреат конкурсу НСПУ та Фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова»]].
* [[Лауреат премії ім. Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури]].

[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Члени Національної спілки письменників України]]

Версія за 14:08, 28 жовтня 2021

Шкляр Геннадій Макарович
Ім'я при народженні Шкляр Геннадій Макарович
Народився 1 грудня 1946(1946-12-01)
місто Таураге, Литва
Помер 9 червня 2011(2011-06-09) (64 роки)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Жанр повісті, оповідання, вірші
Членство Національна спілка письменників України
Премії

Лауреат конкурсу НСПУ та Фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова».

Лауреат премії ім. Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури

Шкляр Геннадій Макарович (нар. 1 грудня 1946, місто Таураге, Литва - 9 червня 2011) — український письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат конкурсу НСПУ, премії Міжнародного фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова» та премії імені Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.

Життєпис

Геннадій Макарович Шкляр народився 1 грудня1946 в місті Таураге, в Литві. Рід його походив із села Скала Погребищенського (нині Оратівського району) Вінницької області.
1948 року сім'я Шклярів переїхала до селища міського типу Ружина на Придніпровській височині, Бердичівського району Житомирської області.
1964 року Геннадій закінчив школу і на початку 1965 року розпочав свою діяльність літературним працівником районної газети.
1973 року закінчив факультет журналістики Київського державного, а нині Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Працював у різних періодичних виданнях в різних краях України, в газеті «Молодь України», певний час був журналістом на півночі колишнього СРСР, у Тюмені.
Г. Шкляр був Членом Національної спілки письменників України (НСПУ) з 1994 року, лауреат конкурсу НСПУ та Фогду Євгена Бачинського (США) «В свчаді слова», лауреат премії ім. Лесі Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.

Письменник друкувався в багатьох літературних журналах, газеті «Літературна Україна», а анталогіях сучасної української прози «Квіти в темній кімнаті» (1997), «Вечеря на дванадцять персон» (1997). Деякі оповідання письменника перекладені російською та хорватською мовами.
9 червня 2011 року Г. Шкляр помер.

Особисте життя

Г. Шкляр народився в сім'ї бойового офіцера Макара Шкляра та вчительки Клавдії Шкляр. Служив у війську, в будівельному батальоні на Алтаї та в Сибіру. Письменник був непересічною людиною. Мав доброзичливу манеру спілкування, спокійний голос, багату, образну і неповторну мову. У нього були очі, які дивляться в глибину душі, справляють на співрозмовника незабутнє враження.

За своє життя Г. Шкляр працював також шкільним лаборантом, будівельником, рибалкою в рибгоспі, майстром зміни на цегельному заводі, вителем, науковим працівником, художником-оформлювачем.

Літературна творчість

Той, хто хоч б раз ознайомився зі скарбами його творчості, залишиться під незабутнім враженням величі його таланту на все життя. Аналізуючи твори Г. Шкляра В. Даниленко писав:

Художній світ письменника зосереджений у глибокій українській провінції. Всі персонажі Г. Шкляра мешкають у селі Крилівці й містечку Круглику.

Натуралістичне зображення сучасної дійсності, буденність поезій, крізь які прозирає драматизм винятковості ситуації, становлять своєрідність стилю письменника, художній досвід якого обсервує ординарні особливості, а пластика зображення нагадує м'якість акварелі.

Замкнуті в обмеженому просторі персонажі Геннадія Шкляра мріють вирватися за коло буднів, але їхні мрії так і залишаються мареннями сільських Дон Кіхотів, а зупинений час Крилівки й Круглика перетворює втомлених мрійників у старіючих вайлуватих диваків з дітвацькими думами й забобонами, які лишилися в цих землях з часів племінної дикості.


Видання творів

Перша книжка Г. Шкляра «Чистий вогонь» вийшла в 1984) році.
Згодом побачили світ такі видання оповідань та повістей: «Позолочений пісок» (1992), «Загадка джерела» (1997), Під трьома стовпами» (2000).

Окремою книжкою вийшов у 2003 році художньо-документальний нарис Г. Шкляра «На семи вітрах свіча» про одну з активних учасниць визвольних змагань — провідницю ОУН Марію Кравчук з передмовою Голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих (ВУТПВіР) Є. Пронюка .

Книги

Основні книги:

  • «Чистий вогонь» (1984),
  • «Позолочений пісок» (1992),
  • «Загадка джерела» (1997),
  • «Під трьома стовпами» (2000),
  • «На семи вітрах свіча» (2003),


Премії