Квінт Петіллій Церіал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:09, 29 жовтня 2019, створена Шкурба Андрій Вікторович (обговорення | внесок) (шаблон)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Петіллій Церіал
De vredesonderhandelingen tussen Claudius Civilis en Quintus Petillius Cerealis op de afgebroken brug Rijksmuseum SK-A-4853.jpeg
Народився 30
Помер 83
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d], римський губернаторd, консул Римської імперіїd і консул
У шлюбі з Флавія Доміцилла Молодша
Діти Quintus Petillius Rufusd, Gaius Petillius Firmusd і Флавія Доміцилла

Квінт Петіллій Церіал Цезій Руф (30 — після 83 року до н. е.) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, ординарний консул 83 року, консул-суффект 70 та 74 років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду вершників Цезіїв з Умбрії. Замолоду був усиновлений Квінтом Петіллієм. Свою військову кар'єру розпочав під проводом Светонія Пауліна у Британії. Тут він у 59—61 роках був легатом IX Іспанського легіону. Під час повстання Боудіки рушив на допомогу Камулодуну (сучасний Колчестер). Втім не встиг, а згодом неподалік Камулодуна зазнав повної поразки. Тільки з частиною кінноти Церіал зумів прорватися до Гая Светонія.

По поверненню до Риму сприяв перемозі Веспасіана. Тому був узятий імператором Вітеллієм заручником як прихильник Флавіїв. Проте Церіалу вдалося втекти. Після цього він очолив кінноту й сприяв захопленню Риму, взявши під контроль важливі дороги — віа Сабіана та віа Саларія.

«Квінт Петіллій Церіал». А.Темпеста. 1612 рік

У 70 році імператор Веспасіан призначив Церіала командувачем військ у Верхній Германій та очільником XIII Гемінова легіона. На цій посаді швидко придушив повстання батавів на чолі із Цивілісом. Цього ж року став консулом-суффектом разом з Марк Ульпієм Траяном. У 71 році Квінта Петіллія було призначено намісником Британії. На цій посаді придушив повстання племені бригантів у північній Британії, захопивши її ватажка Венуція.

У 74 році вдруге став консулом-суффектом разом з Титом Клодієм Епрієм Марцеллом. У 83 році став ординарним консулом разом з Доміціаном. Подальша доля невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • A. R. Birley: Petillius Cerialis, Quintus (fl. c.AD 60–c.74). / H. C. G. Matthew, Brian Harrison (Hrsg.): Oxford Dictionary of National Biography, from the earliest times to the year 2000 (ODNB), Oxford University Press, Oxford 2004, ISBN 0-19-861411-X, online, Stand: 2004 (англ.)