Музей загиблих воїнів-азатамартиків
![]() | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. |
Музей загиблих воїнів-азатамартиків ![]() | |
---|---|
39°48′47″ пн. ш. 46°44′53″ сх. д. / 39.81324166669477194° пн. ш. 46.748308333360775° сх. д.Координати: 39°48′47″ пн. ш. 46°44′53″ сх. д. / 39.81324166669477194° пн. ш. 46.748308333360775° сх. д. | |
Тип | музей |
Країна |
![]() |
Розташування |
![]() |
Адреса | м. Степанакерт, вул. Вазгена Саркісяна, 25 |
Засновано | 2002 |
![]() |
Музей загиблих воїнів-азатамартиків — музей у Нагірно-Карабаській Республіці, присвячений загиблим у Карабаській війні воїнам-визволителям. В перекладі з вірменської, «азатамартік» означає «визволитель». Варто відзначити, що в більшості райцентрів Нагірно-Карабаської Республіки центральні вулиці мають назву «азатамартікнері», тобто вулиця Визволителів.
Будівля музею була збудована в 1950-х, але як музей почала використовуватися вже після війни, починаючи з 2002 р., завдяки громадській організації «Союз Родичів Загиблих Азатамартиків».
Експонати музею зібрані активістами організації з допомогою солдатських матерів, а також співробітників музею. Тут демонструються карти, схеми, що ілюструють визвольний рух вірмен, подвиги фідаїнів-захисників Вітчизни в роки минулої карабаської війни.
На стендах представлені тисячі фотографій загиблих бійців, пробиті кулею документи, листи рідним і близьким, зброя та обмундирування часів Арцаської війни, польовий телефон, радіостанція.
У залі демонструються справжні зразки зброї та інші військові аксесуари, що використалися вірменськими фідаїнами.
Зворушливо зібрані експонати, вся обстановка музею залишає незабутнє враження.
21 квітня 2011 р. музей відвідала група британських парламентарів[1].
Музей відкритий з 9:00 до 18:00, щодня, вихідний день неділя. Вхід на територію музею безкоштовний, однак прийнято залишати невеликі пожертвування для музею.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Британські парламентарії відвідали музей загиблих воїнів-визволителів і Реабілітаційний центр Степанакерту[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний туристичний портал Нагірно-Карабаської Республіки[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Фотозвіт [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.]
|