Відмінності між версіями «Браян Хоррокс»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{Військовик | ім'я = <big>Браян Хоррокс</big> | портрет = British Generals 1939-1945 E16462.jpg | роз...)
 
м (оформлення)
(Не показано 68 проміжних версій цього користувача)
Рядок 13: Рядок 13:
| звання = [[Файл:British Army OF-8.svg|18px]] [[генерал-лейтенант]]
| звання = [[Файл:British Army OF-8.svg|18px]] [[генерал-лейтенант]]
| формування = [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-тя піхотна дивізія]]
| формування = [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-тя піхотна дивізія]]
| командування = [[44-та піхотна дивізія (Велика Британія)|44-та піхотна дивізія]]<br/>[[7-ма бронетанкова дивізія (Велика Британія)|7-ма бронетанкова дивізія]]<br/>[[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX армійський корпус]]<br/>[[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII армійський корпус]]<br/>[[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X армійський корпус]]<br/>[[9-й армійський корпус (Велика Британія)|IX армійський корпус]]<br/>[[Західне командування (Велика Британія)|Західне командування]]<br/>[[Британська Рейнська армія]]
| командування = [[44-та піхотна дивізія (Велика Британія)|44-та піхотна дивізія]]<br/>[[9-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|9-та бронетанкова дивізія]]<br/>[[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII армійський корпус]]<br/>[[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X армійський корпус]]<br/>[[9-й армійський корпус (Велика Британія)|IX армійський корпус]]<br/>[[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX армійський корпус]]<br/>[[Західне командування (Велика Британія)|Західне командування]]<br/>[[Британська Рейнська армія]]
| битви = '''[[Перша світова війна]]'''<br/>
| битви = {{hidden
|''Війни та битви (див.):''
[[Західний фронт (Перша світова війна)|Західний фронт]]<br/>[[Іноземна військова інтервенція в Росії]]<br/>
|{{tree list}}
'''[[Перша світова війна]]'''<br/>
* [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західний фронт]]
** [[Битва при Монсі]]
** [[Біг до моря]]
[[Іноземна військова інтервенція в Росії]]<br/>[[Війна за незалежність Ірландії]]<br/>
'''[[Друга світова війна]]'''<br/>
'''[[Друга світова війна]]'''<br/>
[[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західний фронт]]
* [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західний фронт]]
* [[Французька кампанія (1940)|Французька кампанія]]
** [[Французька кампанія (1940)|Французька кампанія]]
*** [[Битва за Дюнкерк]]
[[Середземноморський, Близькосхідний і Африканський театри воєнних дій Другої світової війни|Африканський ТВД]]
* [[Середземноморський, Близькосхідний і Африканський театри воєнних дій Другої світової війни|Африканський ТВД]]
* [[Північно-Африканська кампанія]]
** [[Північно-Африканська кампанія]]
*** [[Битва при Алам-ель-Халфі]]
*** [[Друга битва за Ель-Аламейн]]
** [[Туніська кампанія]]
*** [[Битва на лінії Марет]]
* [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західний фронт]]
** [[Операція «Блюкот»]]
** [[Операція «Маркет-Гарден»]]
|-
|headerstyle=background:#dbdbdb
|style=text-align: center;
}}
}}
}}
'''Браян Гвен Хоррокс''' ({{lang-en|Brian Gwynne Horrocks}}; [[7 вересня]] [[1895]], [[Ранікхет]]&nbsp;— [[4 січня]] [[1985]], [[Фішборн (Західний Сассекс)|Фішборн]], [[Західний Сассекс]])&nbsp;— британський [[воєначальник]], [[генерал-лейтенант]] [[Британська армія|британської армії]], учасник [[Перша світова війна|Першої]] та [[Друга світова війна|Другої світових воєн]], а також [[Іноземна військова інтервенція в Росії|іноземної інтервенції в Росію]] та [[Війна за незалежність Ірландії|придушення Ірландського повстання за незалежність]].
'''Браян Гвен Хоррокс''' ({{lang-en|Brian Gwynne Horrocks}}; [[7 вересня]] [[1895]], [[Ранікхет]]&nbsp;— [[4 січня]] [[1985]], [[Фішборн (Західний Сассекс)|Фішборн]], [[Західний Сассекс]])&nbsp;— британський [[воєначальник]], [[генерал-лейтенант]] [[Британська армія|британської армії]], учасник [[Перша світова війна|Першої]] та [[Друга світова війна|Другої світових воєн]], а також [[Іноземна військова інтервенція в Росії|іноземної інтервенції в Росію]] та [[Війна за незалежність Ірландії|придушення Ірландського повстання за незалежність]]. Брав участь у змаганнях з [[Сучасне п'ятиборство|сучасного п'ятиборства]] на [[Літні Олімпійські ігри 1924|Літних Олімпійських іграх 1924 року]] в [[Париж]]і.

== Біографія ==
{{Вставка
|Вирівнювання =right
|Ширина =265px
|Текст ='''Військова кар'єра'''
* [[8 серпня]] [[1914]]&nbsp;— [[другий лейтенант]]
* [[18 грудня]] [[1914]]&nbsp;— [[Лейтенант (Британська армія і Королівська морська піхота)|лейтенант]]
* [[1 січня]] [[1917]]&nbsp;— [[Капітан (Велика Британія)|капітан]]
* [[25 листопада]] [[1936]]&nbsp;— [[Майор (Велика Британія)|майор]]
* [[7 грудня]] [[1939]]&nbsp;— [[Підполковник (Велика Британія)|підполковник]]
* [[28 травня]] [[1941]]&nbsp;— [[Полковник (Велика Британія)|полковник]]
* [[17 грудня]] [[1940]]&nbsp;— [[Бригадир (Велика Британія)|бригадир]] (тимчасове)
* [[13 серпня]] [[1943]]&nbsp;— [[Майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерал]]
* [[3 серпня]] [[1944]]&nbsp;— [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]
|Підпис = [https://www.unithistories.com/officers/Army_officers_H02.html#Horrocks_BG Horrocks]
}}
Браян Гвен Хоррокс народився [[7 вересня]] [[1895]] року в індійському місті [[Ранікхет]], де проходив службу його батько [[Полковник (Велика Британія)|полковник]] сер Вільям Хоррокс, доктор [[Королівський медичний армійський корпус|Королівського медичного армійського корпусу]]. У жовтні 1912 року поступив на навчання до [[Королівський військовий коледж у Сандгерсті|Королівського військового коледжу у Сандгерсті]]. За власним визнанням Хоррокса, час у [[Сандгерст]]і, був не дуже визначним для нього&nbsp;— він байдуже ставився до свого навчання і ледве закінчив повний курс підготовки. Неперспективний офіцер, він можливо взагалі б не отримав призначення на посаду, якщо б не початок Першої світової війни в серпні 1914 року.

=== Перша світова та полон ===
[[8 серпня]] 1914 року Хоррокс отримав звання другого лейтенанта і призначення на посаду командира взводу до Міддлсекського полку, лінійного піхотного полку британської армії. У складі 1-го батальйону свого полку 19-ї окремої бригади [[Британський експедиційний корпус (Перша світова війна)|Британських експедиційних сил]] він прибув до Франції та отримав бойове хрещення під час британського відступу в [[Битва при Монсі|битві при Монсі]]. Хоррокс недовгий час бився на Західному фронті, оскільки [[21 жовтня]] в [[Битва при Армантьєрі|битві при Армантьєрі]] на [[Французько-бельгійський кордон|французько-бельгійському кордоні]] його взвод був оточений, і Хоррокс, захищаючи містечко [[Меній (Па-де-Кале)|Меній]] від атак кайзерівської армії, отримав кульове поранення в нижню частину живота і верхню частину стегна, і потрапив у полон. ''«Війна для мене закінчилася, і моя активна військова кар'єра припинилася на чотири роки»'', писав він у своїх мемуарах.

Ув'язнений у військовому госпіталі, Браян був неодноразово допитаний німецькими дізнавачами, які вважали, що [[британці]] всупереч [[Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)|Гаазькій конвенції 1899 року]] застосовують [[Експансивна куля|експансивні кулі]]. Після одужання його перевели до [[Табір військовополонених|табору військовополонених]]. [[18 грудня]] [[1914]] року його підвищили до [[Лейтенант (Британська армія і Королівська морська піхота)|лейтенанта]], незважаючи на те, що він перебував у полоні. Хоррокс неодноразово намагався втекти з німецького полону, одного разу він знаходився на відстані 500 ярдів (460 м) від [[Німецько-голландський кордон|голландського кордону]], перш ніж його захопили німці. Врешті-решт його помістили в табір російських військовополонених, до офіцерів [[російська імператорська армія|російської імператорської армії]], в надії, що мовний бар'єр перешкодить його спробам втечі; Хоррокс використовував час для вивчення [[Російська мова|російської мови]].

=== Росія ===
У 1919 році Браян Хоррокс був відряджений до Росії, де палала Громадянська війна, і діяв у складі [[Іноземна військова інтервенція в Росії|інтервенційних сил Антанти]] на території колишньої Російської імперії. [[19 квітня]] він висадився у [[Владивосток]]і і разом з групою британських офіцерів приєднався до Білої армії адмірала [[Колчак Олександр Васильович|Колчака]]. Першим завданням Хоррокса, разом з 13 британськими офіцерами та 30 солдатами, була охорона поїзда, що доставляв 27 вагонів снарядів Білій армії в [[Омськ]], що на відстані 4800 км [[Транссибірська магістраль|Транссибірською залізницею]]. Подорож зайняла більше місяця, і, будучи єдиним представником охорони, що вільно володіє російською мовою, Хоррокс мусив постійно долати багато труднощів, з якими стикався.

У подальшому якісь час служив у [[Єкатеринбург|Єкатеринбурзі]] на Уралі, де він був заступником начальника школи підготовки [[унтерофіцер]]ів при англо-російській бригаді.

Незважаючи на те, що незабаром після цього британські війська отримали наказ свого уряду повернутися додому, Хоррокс та ще один офіцер, Джордж Хейс залишились інструкторами при [[Сибірська армія|1-ій Сибірській армії]]. Під ударами Червоної армії більшовиків [[Біла армія]] відступала, і Хоррокс разом з ними відступав назад до Владивостока, звідкіля розпочався його похід по Росії. [[7 січня]] [[1920]] року він був захоплений Червоною армією в місті [[Красноярськ]] і провів 10 місяців у полоні, ледве переживши важку форму [[тиф]]у. Британський уряд домовився про звільнення в'язнів, і [[29 жовтня]] Хоррокс залишив Росію, повернувшись на [[крейсер]]і Королівського флоту [[HMS Delhi (D47)|«Делі»]] додому.

=== Ірландія, Інтербеллум ===
По прибуттю до Англії Хорокс знову повернувся до свого полку, який базувався в Німеччині разом з [[Британська Рейнська армія|британською Рейнською армією]] з окупаційними функціями. Згодом [[полк]] перекинули до [[Ірландська Республіка (1919—1922)|Ірландії]], де розпочиналася [[Війна за незалежність Ірландії|англо-ірландська війна]]. Серед його обов'язків було пошук зброї та боротьба із засідками та блокуванням доріг повстанцями, він назвав ''«найбільш неприємною формою ведення війни»''. Нетривалий час він був у відрядженні в [[Сілезія|Сілезії]], де європейські країни намагалися зняти [[Сілезькі повстання|напруженість між польським та німецьким населенням]].

Після завершення службових відряджень, Хоррокс зайнявся сучасним п'ятиборством. Він успішно пройшов змагання на армійських турнірах і був обраний до [[Велика Британія на літніх Олімпійських іграх 1924|британської олімпійської збірної]] на [[Літні Олімпійські ігри 1924|Олімпійських іграх 1924]] в [[Париж]]і, де він фінішував 19-м із 38 спортсменів.

Решту міжвоєнних років Хоррокс провів на різних посадах: ад'ютантом 9-го [[батальйон]]у Міддлсекського полку [[Резерв Армії (Велика Британія)|Територіальної армії]] (1926—1930); слухачем [[Штабний коледж у Камберлі|штабного коледжу в Камберлі]] (1931–32); штабним офіцером у [[Воєнний офіс (Велика Британія)|Воєнному офісі]] (1934–36); начальником штабу 5-ї піхотної бригади (1936–38) та викладачем Штабного коледжу.
[[Файл:Horrocks Covenanter.jpg|міні|праворуч|200пкс|Командир 9-ї бронетанкової дивізії Браян Хоррокс у штабному [[танк]]у [[Cruiser Tank Mark V (А1З Мк III) Covenanter|«Ковенантор»]] на навчаннях. 18 липня 1942]]

У 1928 році Хоррокс одружився з Ненсі Кітчин, дочкою архітектора Ради місцевого самоврядування. У них народилася одна дитина, дочка на ім'я Джилліан, яка потонула в 1979 році, купаючись у річці [[Темза]].

=== Перші роки Другої світової ===
На початку Другої світової війни Хоррокс перебував викладачем у Штабному коледжі в Камберлі. У травні 1940 року він був відправлений до Франції командиром 2-го кулеметного батальйону Міддлсекського полку, безпосередньо підпорядкованого штабу 3-ї дивізії [[Майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерала]] [[Бернард Монтгомері|Бернарда Монтгомері.]] Вів бої під час відступу [[Британський експедиційний корпус (Друга світова війна)|Британського експедиційного корпусу]] [[Битва за Дюнкерк|до Дюнкерка]], і лише за 17 днів справив настільки позитивне враження на своє начальство, як талановитий офіцер, що отримав тимчасове звання бригадира й очолив 11-ту піхотну бригаду. Попередній [[командир бригади]] [[Кеннет Артур Андерсон|Кеннет Андерсон]] став командиром [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-ої дивізії]] під час евакуації, тоді як лейтенант-генерал [[Алан Френсіс Брук|Алан Брук]], командир [[2-й армійський корпус (Велика Британія)|II корпусу]] був відкликаний до Британії, і корпус очолив Монтгомері. По завершенню [[Дюнкерська евакуація|евакуації з Дюнкерського плацдарму]] на [[Британські острови]] Хоррокс очолив 9-ту бригаду, а [[25 червня]] 1941 року став командиром [[44-та піхотна дивізія (Велика Британія)|44-ї піхотної дивізії]].

=== Північна Африка ===
У березні 1942 року Хоррокс став командиром новоствореної [[9-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|9-ї бронетанкової дивізії]] і 27 червня отримав тимчасове звання майор-генерала. Незабаром його відправили до Єгипту командувати [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|ХІІІ корпусом]] [[8-ма армія (Велика Британія)|8-ї армії]] генерала Монтгомері. Після [[Північно-Африканська кампанія|прибуття до Північної Африки]] корпусу Хоррокса було наказано [[Битва при Алам-ель-Халфі|захищати хребет Алам-ель-Халфа]] на північному заході Єгипту від очікуваного нападу [[Корпус «Африка»|«Африканського корпусу»]] генерала [[Ервін Роммель|Роммеля]]. Коли німці атакували 30 серпня, вони не змогли заманити британські танки на свої [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|88-мм гармати]]&nbsp;— тактику, яку раніше вони використовували з великим успіхом&nbsp;— їх виявили й розтрощили як артилерія, так і Повітряні сили пустелі. Бій закінчився тим, що німці ціною великих втрат опанували пагорб Хімейхат, і союзники, після невдалої атаки [[2-га піхотна дивізія (Нова Зеландія)|2-ї новозеландської дивізії]], не бажали спробувати взяти його знову.
[[Файл:British Generals in the Desert E19697.jpg|міні|праворуч|200пкс|Британські генерали в Північно-Африканській кампанії. <small>Командувач 8-ї армії генерал Монтгомері з трьома командирами корпусів (зліва направо): лейтенант-генерал [[Олівер Ліз]] (XXX корпус), лейтенант-генерал [[Герберт Ламсден]] (X корпус), Монтгомері, лейтенант-генерал Браян Хоррокс (ХІІІ корпус)</small>]]
У [[Друга битва за Ель-Аламейн|другій битві під Ель-Аламейном]] XIII корпус Хоррокса виконував другорядні завдання, обмежуючись лише рейдовими діями. Після славетної британської перемоги у битві XIII корпус перейшов до резерву, доки головні сили 8-ї армії переслідували відступаючі сили Осі. У грудні він передав командування XIII корпусом лейтенант-генералу [[Майлз Демпсі|Майлзу Демпсі]] і прийняв командування [[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X корпусом]], провідним корпусом у наступі [[8-ма армія (Велика Британія)|8-ї армії]], після відсторонення [[Герберт Ламсден|Ламсдена]] за його нерішуче керівництво військами в ході переслідування Роммеля.

Після падіння [[Тріполі]] в січні 1943 року, сили Осі, що залишилися, відступили на оборонні позиції в Південному Тунісі й закріпилися на [[лінія Марета|лінії Марета]], що була побудована Францією ще до війни. Тут у березні Хоррокс провів одну з найбільш успішних своїх операцій. Його корпусу, до складу якого входили [[1-ша бронетанкова дивізія (Велика Британія)|1-ша бронетанкова дивізія]], бригада «Вільної Франції» та доданий новозеландський корпус (до складу якого входили 2-га новозеландська дивізія та британська 8-ма бронетанкова бригада), було наказано атакувати в рамках [[Битва на лінії Марет|операції «Суперчардж II»]] після того, як XXX корпусу не вдалося прорвати лінію оборони противника. Втім Хоррокс не став наступати в лоб на добре укріплену фортифікаційну лінію італійсько-німецької армії, а здійснив глибокий обхідний маневр, провівши війська через перевал, який, за оцінкою німців, був непрохідним, зробивши в такий спосіб оборону італійсько-німецьких військ на рубежі Марета даремною і змусивши війська противника відступати. Три італійські дивізії були знищені, а німецька [[15-та танкова дивізія (Третій Рейх)|15-та]] та [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ша танкові дивізії]] та [[164-та легка африканська дивізія (Третій Рейх)|164-та легка африканська дивізія]] зазнали великих втрат.

Потім Хоррокса перевели до [[1-ша армія (Велика Британія)|1-ї армії]], де він очолив [[9-й армійський корпус (Велика Британія)|IX корпус]] після того, як його попередній командувач лейтенант-генерал [[Джон Крокер]] був поранений на навчаннях. Він очолював цей корпус в останньому наступі союзників у Тунісі протягом квітня та травня 1943&nbsp;р., захопив Туніс та прийняв капітуляцію залишків [[група армій «Африка»|групи армій «Африка»]].

У червні 1943 року, після повернення до командування X корпусом, Хоррокс отримав серйозні поранення під час повітряного нальоту на [[Бізерта|Бізерту]], коли він спостерігав за навчанням [[46-та піхотна дивізія (Велика Британія)|46-ї піхотної дивізії]] в контексті підготовки [[Висадка союзників в Італії|до морської десантної]] [[операція «Аваланч»|операції «Аваланч»]], висадки десанту в [[Салерно]]. Кулі німецького винищувача, який атакував групу британських офіцерів, влучили в його верхню частину грудної клітки і пройшли крізь все тіло, пробивши [[легені]], [[шлунок]] та [[кишечник]]. Хоррокс переніс п'ять операцій і витратив чотирнадцять місяців на одужання. На посаді командира [[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X корпусу]] його замінив лейтенант-генерал сер [[Річард Маккрірі]].

=== Західний фронт ===
Більше року Хоррокс відновлювався після важкого поранення перші ніж у серпні 1944 року повернутися до строю. Він був відправлений до Франції, щоб взяти на себе командування [[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX корпусом]], чий командир, [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]] [[Джерард Бакнейл]], не надто рішуче зарекомендував себе у [[Фалезька операція|битві за Фалезький мішок]], де в оточенні опинилися німецькі [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ма]] та [[5-та танкова армія (Третій Рейх)|5-та танкова армії]]. Під час просування через Бельгію, війська Хоррокса звільнили [[Брюссель]] і в один стрімкий прорив просунулися на 400&nbsp;км лише за шість днів.
[[Файл:Winston Churchill stands on a Covenanter tank of 4th-7th Royal Dragoon Guards, to take the salute at an inspection of 9th Armoured Division near Newmarket, Suffolk, 16 May 1942. H19765.jpg|міні|ліворуч|200пкс|<small>Лейтенант-генерал [[Кеннет Артур Андерсон|Кеннет Андерсон]] стоїть праворуч від [[Вінстон Черчилль|Вінстона Черчилля]] на [[танк]]у [[Cruiser Tank Mark V (А1З Мк III) Covenanter|«Ковенантор»]] (ліворуч майор-генерал Браян Хоррокс) під час інспекції [[9-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|9-ї бронетанкової дивізії]]. [[Ньюмаркет (Саффолк)|Ньюмаркет]], [[Саффолк]]. 16 травня 1942</small>]]

У цей час логістичні проблеми становили головний біль для союзників&nbsp;— основні французькі глибоководні порти все ще перебували в руках німців, а лінії постачання союзників розтягнулися аж до пляжів Нормандії. На цей час [[21-ша група армій]] Монтгомері діяла на відстані 480&nbsp;км від своїх портів&nbsp;— удвічі більша дистанція, ніж планувалося раніше при проведенні логістичних розрахунків&nbsp;— тому XXX корпус отримав наказ командувача наступати на [[Антверпен]] для захоплення тамтешніх [[Порт Антверпена|портових доків і гавані]]. На початку вересня порт та місто Антверпен були звільнені частинами [[11-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|11-ї бронетанкової дивізії]], але Монтгомері зупинив XXX корпус для опанування [[Альберт (канал)|каналу Альберта]] північніше міста, який залишався в руках вермахту. Пауза дозволила німцям перегрупуватися навколо річки Шельди, і до того часу, коли союзники відновили наступ, [[1-ша парашутна армія (Третій Рейх)|1-ша десантна армія]] генерала [[Курт Штудент|Курта Штудента]] встигла прибути та закріпитися на міцних оборонних позиціях вздовж протилежного боку каналу. Завдання прорвати посилену німецьку лінію, яка простягалася від Антверпена до Північного моря вздовж річки [[Шельда]], покладалося на [[1-ша армія (Канада)|1-ша канадську армію]] [[генерал]]а [[Гаррі Крірар]]а, що коштувало їй місячної [[Битва на Шельді|кривавої битви на Шельді]]. До середини вересня XXX корпус був знову перенаправлений, цього разу на схід.
[[Файл:The British Army in North-west Europe 1944-45 BU766.jpg|міні|праворуч|200пкс|Лейтенант-генерал Браян Хоррокс з фельдмаршалом Монтгомері та [[Бернард Ліппе-Бестерфельдський|принцем Бернардом]], командувач усіма нідерландськими військами на Західному фронті. 8 вересня 1944]]

У вересні фельдмаршал [[Бернард Монтгомері|Монтгомері]] замислив силами 21-ї групи армій здійснити амбіційний ривок через Рейн, намагаючись обійти з північного [[фланг]]у могутні фортифікаційні споруди [[Лінія Зігфрида|«лінії Зігфріда»]] і прорватися до серця німецького промислового району&nbsp;— [[операція «Маркет-Гарден»|операцію «Маркет-Гарден»]] і таким чином прискорити падіння Третього Рейху. [[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX корпус]] Хоррокса перебував на вістрі удару й мав був здійснити стрімкий прорив на північ вздовж коридору, утримуваного повітрянодесантними військами, щоб зв'язатись з британською 1-ою парашутною дивізією в [[Арнем]]і, яка утримувала стратегічно важливі мости протягом чотирьох днів. XXX корпус Хоррокса так і не встигнув прибути, і хоча [[1-ша повітрянодесантна дивізія (Велика Британія)|1-ша британська парашутна дивізія]] [[Арнемська битва|трималася своїми слабкими силами]] ще протягом п'яти днів, до [[21 вересня]] майже три чверті дивізії було знищено або захоплено в полон. Однією з причин цього стало те, що розвідка [[1-ша повітрянодесантна армія (союзники)|1-ї повітрянодесантної армії]] не змогла виявити залишки [[Список дивізій Ваффен-СС|двох танкових дивізій СС]], які після [[Нормандська операція|боїв у Нормандії]] були відправлені ​​в район Арнему для відпочинку та переформування; розвідка вважала, що в Нідерландах зосереджено лише «кілька піхотних формувань та від 50 до 100 танків». Контратаки військ [[Група армій «B»|групи армій «В»]] [[генерал-фельдмаршал]]а [[Вальтер Модель|Вальтера Моделя]] змушували підрозділи Хоррокса постійно переходити до оборони й затримували їхнє просування, змушуючи британців захищати свої фланги. До того ж, місцевість, якою підрозділам Хоррокса доводилося прориватися, була непридатною для проведення маневрених дій&nbsp;— авангард корпусу, [[Гвардійська бронетанкова дивізія (Велика Британія)|Гвардійська бронетанкова дивізія]], рушила лише поздовж одної вузької магістралі через рівну або затоплену сільську місцевість. Неймегенський міст, що знаходився всього в 13&nbsp;км від [[Арнем]]у, не був захоплений американським [[508-й парашутно-десантний полк (США)|508-м парашутним полком]] у перший день, як планувалося, і ХХХ корпус повинен був допомогти в його захопленні після прибуття до [[Неймеген]]а через два дні, що викликало затримку на 36 годин. За провал операції Хоррокса особисто не звинувачували.

Командир американської [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-ї повітрянодесантної дивізії]] [[бригадний генерал]] [[Джеймс Моріс Гевін|Джеймс Гевін]], який бився під командування Хоррокса в цій операції, згодом написав:
{{text|
«''...він був справді неординарним генералом, і його якості керівництва перевищували все, що я коли-небудь раніше бачив. [Потім] Проводячи лекції в американській армійській школі, я часто заявляв, що генерал Хоррокс був найкращим командиром та генералом, якого я зустрічав під час війни, і найкращим командиром корпусу»''
{{oq|en|«He was truly a unique general officer and his qualities of leadership were greater than any I have ever seen. In lecturing at the American service school I stated frequently that General Horrocks was the finest general officer I met during the war, and the finest corps commander»}}}}

На початку 1945 року XXX корпус брав участь в [[операція «Верітебл»|операції «Верітебл»]], під час якої війська вермахту були вибиті зі своїх оборонних позицій на Рейні. Операція пройшла успішно&nbsp;— до вечора [[9 лютого]] XXX корпус [[Прорив «Лінії Зігфрида»|прорвався через «лінію Зігфрида»]] і увірвався до Німеччини лише з невеликими втратами. 26 квітня був захоплений [[Бремен]]. Війна для Хоррокса завершилася після опанування [[Куксгафен]]а, незабаром нацистська Німеччина капітулювала.

=== Післявоєнний час ===
Після війни Хоррокс продовжував служити у збройних силах, спочатку очолював [[Західне командування (Велика Британія)|Західне командування]], отримавши підвищення в лейтенант-генерали в 1946 році. Потім він нетривалий строк командував британською Рейнською армією, поки не захворів у серпні 1948 року. У січні 1949 року він звільнився з лав армії за станом здоров'я, пов'язаним в першу чергу з наслідками поранень, які він дістав у Північній Африці.

1949 році Браян Хоррокс був призначений [[герольдмейстер]]ом в Палаті лордів Великої Британії&nbsp;— на [[Церемонія відкриття парламенту (Велика Британія)|посада, яку традиційно]] займають відставні офіцери; в 1952 році молода королева [[Єлизавета II]] затвердила це призначення. У 1957 році Хоррокс вивів актрису [[Вів'єн Лі]] з [[Палата лордів Великої Британії|Палати лордів]] після того, як вона зірвала засідання, благаючи зупинити знесення театру святого Якова. У масі інших випадків, оскільки герольдмейстер повинен бути присутнім під час тривалих дебатів на всіх засіданнях Палати, відставний генерал розважався заповненням [[Спортивний беттінг|карток футбольного тоталізатора]]. З боку процес виглядав цілком пристойно: для присутніх лордів це виглядало так, як ніби Хоррокс робив службові позначки про хід засідань. Посаду герольдмейстера Палати лордів Браян Хоррокс посідав до 1963 року.

[[4 січня]] [[1985]] року у віці 89 років Браян Хоррокс помер. У панахиді, яка відбулася у [[Вестмінстерське абатство|Вестмінстерському абатстві]] 26 лютого, взяли участь майор-генерал Пітер Гіллетт і державний секретар оборони [[Майкл Хезелтайн]], які представляли королеву та прем'єр-міністра відповідно. На службі були представлені тридцять полків та багато інших формувань та об'єднань британської армії.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 43: Рядок 138:
* [https://www.tracesofwar.com/persons/34065/Horrocks-Brian-Gwynne-Jorrocks.htm Horrocks, Brian Gwynne «Jorrocks»]{{ref-en}}
* [https://www.tracesofwar.com/persons/34065/Horrocks-Brian-Gwynne-Jorrocks.htm Horrocks, Brian Gwynne «Jorrocks»]{{ref-en}}
* [https://www.ubcpress.ca/asset/9088/1/9780774820899.pdf Corps Commanders Five British and Canadian Generals at War, 1939-45]{{ref-en}}
* [https://www.ubcpress.ca/asset/9088/1/9780774820899.pdf Corps Commanders Five British and Canadian Generals at War, 1939-45]{{ref-en}}
* [https://generals.dk/general/Horrocks/Brian_Gwyne/Great_Britain.html Horrocks, Brian Gwyne]{{ref-en}}
* [https://www.unithistories.com/officers/Army_officers_H02.html#Horrocks_BG Horrocks, Sir Brian Gwynne «Jorrocks»]{{ref-en}}


== Література ==
== Література ==
Рядок 51: Рядок 148:


{{ac}}
{{ac}}
{{start box}}

|-
! colspan="3" style="background:#7BA05B;" | Командування військовими формуваннями (установами)<br/>Великої Британії
{{succession box|титул=[[Файл:44InfDiv.png|26px]]<br/>[[44-та піхотна дивізія (Велика Британія)|Командир <br/>44-ї (Домашні округи) піхотної дивізії]]|попередник=[[майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерал]]<br/>[[Френк Ноель Мейсон-Макфарлан]]|наступник=[[майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерал]]<br/>Айвор Томас Г'юз |роки='''[[25 червня]] [[1941]]&nbsp;— [[14 березня]] [[1942]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:9th Armoured Division Formation Badge.svg|26px]]<br/>[[9-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|Командир <br/>9-ї бронетанкової дивізії]]|попередник=[[майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерал]]<br/>[[Монтегю Барроус]]|наступник=[[майор-генерал (Велика Британія)|майор-генерал]]<br/>Джон Коніерс Д'Арсі |роки='''[[20 березня]]&nbsp;— [[12 серпня]] [[1942]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:XIII corps.svg|37px]]<br/>[[13-й армійський корпус (Велика Британія)|Командир <br/>XIII армійського корпусу]]|попередник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Вільям Готт]]|наступник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Майлз Демпсі]] |роки='''серпень&nbsp;— грудень [[1942]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:X Corps.png|25px]]<br/>[[10-й армійський корпус (Велика Британія)|Командир <br/>X армійського корпусу]]|попередник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Герберт Ламсден]] |наступник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Бернард Фрейберг]] |роки='''грудень [[1942]]&nbsp;— квітень [[1943]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:IX corps.svg|25px]]<br/>[[9-й армійський корпус (Велика Британія)|Командир <br/>IX армійського корпусу]]|попередник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Джон Крокер]] |наступник=розформований |роки='''[[29 квітня]]&nbsp;— [[3 червня]] [[1943]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:XXX Corps 1944-1945 shoulder flash.jpg|35px]]<br/>[[30-й армійський корпус (Велика Британія)|Командир <br/>XXX армійського корпусу]]|попередник= [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Джерард Бакнейл]]|наступник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>[[Александер Галловей]]|роки='''серпень [[1944]]&nbsp;— грудень [[1945]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:Western Command (United Kingdom) Badge.jpg|38px]]<br/>[[Західне командування (Велика Британія)|Командувач<br/>Західного командування]]|попередник= [[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>Деріл Вотсон |наступник=[[Лейтенант-генерал (Велика Британія)|лейтенант-генерал]]<br/>Френк Сімпсон |роки='''[[1946]] &nbsp;— [[1948]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:21st army group badge large.svg|29px]]<br/>[[Британська Рейнська армія|Командувач <br/>Британської Рейнської армії]]|попередник=[[Генерал (Велика Британія)|генерал]]<br/>[[Річард Маккрірі]]|наступник=[[Генерал (Велика Британія)|генерал]]<br/>[[Чарльз Кейтлі]]|роки='''квітень&nbsp;— серпень [[1948]]'''}}
{{end box}}
{{Портали|Біографії|Велика Британія|Перша світова війна|Друга світова війна|Війна}}
{{Портали|Біографії|Велика Британія|Перша світова війна|Друга світова війна|Війна}}


{{DEFAULTSORT:Хоррокс Браян}}
{{DEFAULTSORT:Хоррокс Браян}}
[[Категорія:Випускники Королівського військового коледжу в Сандгерсті]]
[[Категорія:Випускники Королівського військового коледжу в Сандгерсті]]
[[Категорія:Випускники штабного коледжу в Камберлі]]
[[Категорія:Британські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Британські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Британські генерали Другої світової війни]]
[[Категорія:Британські генерали Другої світової війни]]
[[Категорія:Учасники літніх Олімпійських ігор 1924]]
[[Категорія:Британські сучасні п'ятиборці]]

Версія за 05:59, 16 квітня 2021

Браян Хоррокс
англ. Brian Horrocks
British Generals 1939-1945 E16462.jpg
Ім'я при народженні Brian Gwynne Horrocks
Прізвисько «Джоррокс»
Народження 7 вересня 1895(1895-09-07)[1]
Ранікхет, Алмора, North-Western Provincesd, Британська Індія
Смерть 4 січня 1985(1985-01-04)[1] (89 років)
Чичестер, Англія, Велика Британія
Країна Велика Британія Велика Британія
Приналежність Flag of the British Army.svg Британська армія
Рід військ піхота
Освіта Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Штабний коледж у Камберлі
Роки служби 19131949
Звання British Army OF-8.svg генерал-лейтенант
Формування 3-тя піхотна дивізія
Командування 44-та піхотна дивізія
9-та бронетанкова дивізія
XIII армійський корпус
X армійський корпус
IX армійський корпус
XXX армійський корпус
Західне командування
Британська Рейнська армія
Війни / битви
Нагороди
командор ордена Почесного легіону лицар-командор ордена Британської імперії орден «За видатні заслуги» Воєнний Хрест (Велика Британія) Grand Officer of the Order of the Crown Лицарі-Командори ордена Лазні‎ Легіон Заслуг (Командор) (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США)
CMNS: Браян Хоррокс у Вікісховищі

Браян Гвен Хоррокс (англ. Brian Gwynne Horrocks; 7 вересня 1895, Ранікхет — 4 січня 1985, Фішборн, Західний Сассекс) — британський воєначальник, генерал-лейтенант британської армії, учасник Першої та Другої світових воєн, а також іноземної інтервенції в Росію та придушення Ірландського повстання за незалежність. Брав участь у змаганнях з сучасного п'ятиборства на Літних Олімпійських іграх 1924 року в Парижі.

Біографія

Військова кар'єра

Браян Гвен Хоррокс народився 7 вересня 1895 року в індійському місті Ранікхет, де проходив службу його батько полковник сер Вільям Хоррокс, доктор Королівського медичного армійського корпусу. У жовтні 1912 року поступив на навчання до Королівського військового коледжу у Сандгерсті. За власним визнанням Хоррокса, час у Сандгерсті, був не дуже визначним для нього — він байдуже ставився до свого навчання і ледве закінчив повний курс підготовки. Неперспективний офіцер, він можливо взагалі б не отримав призначення на посаду, якщо б не початок Першої світової війни в серпні 1914 року.

Перша світова та полон

8 серпня 1914 року Хоррокс отримав звання другого лейтенанта і призначення на посаду командира взводу до Міддлсекського полку, лінійного піхотного полку британської армії. У складі 1-го батальйону свого полку 19-ї окремої бригади Британських експедиційних сил він прибув до Франції та отримав бойове хрещення під час британського відступу в битві при Монсі. Хоррокс недовгий час бився на Західному фронті, оскільки 21 жовтня в битві при Армантьєрі на французько-бельгійському кордоні його взвод був оточений, і Хоррокс, захищаючи містечко Меній від атак кайзерівської армії, отримав кульове поранення в нижню частину живота і верхню частину стегна, і потрапив у полон. «Війна для мене закінчилася, і моя активна військова кар'єра припинилася на чотири роки», писав він у своїх мемуарах.

Ув'язнений у військовому госпіталі, Браян був неодноразово допитаний німецькими дізнавачами, які вважали, що британці всупереч Гаазькій конвенції 1899 року застосовують експансивні кулі. Після одужання його перевели до табору військовополонених. 18 грудня 1914 року його підвищили до лейтенанта, незважаючи на те, що він перебував у полоні. Хоррокс неодноразово намагався втекти з німецького полону, одного разу він знаходився на відстані 500 ярдів (460 м) від голландського кордону, перш ніж його захопили німці. Врешті-решт його помістили в табір російських військовополонених, до офіцерів російської імператорської армії, в надії, що мовний бар'єр перешкодить його спробам втечі; Хоррокс використовував час для вивчення російської мови.

Росія

У 1919 році Браян Хоррокс був відряджений до Росії, де палала Громадянська війна, і діяв у складі інтервенційних сил Антанти на території колишньої Російської імперії. 19 квітня він висадився у Владивостокі і разом з групою британських офіцерів приєднався до Білої армії адмірала Колчака. Першим завданням Хоррокса, разом з 13 британськими офіцерами та 30 солдатами, була охорона поїзда, що доставляв 27 вагонів снарядів Білій армії в Омськ, що на відстані 4800 км Транссибірською залізницею. Подорож зайняла більше місяця, і, будучи єдиним представником охорони, що вільно володіє російською мовою, Хоррокс мусив постійно долати багато труднощів, з якими стикався.

У подальшому якісь час служив у Єкатеринбурзі на Уралі, де він був заступником начальника школи підготовки унтерофіцерів при англо-російській бригаді.

Незважаючи на те, що незабаром після цього британські війська отримали наказ свого уряду повернутися додому, Хоррокс та ще один офіцер, Джордж Хейс залишились інструкторами при 1-ій Сибірській армії. Під ударами Червоної армії більшовиків Біла армія відступала, і Хоррокс разом з ними відступав назад до Владивостока, звідкіля розпочався його похід по Росії. 7 січня 1920 року він був захоплений Червоною армією в місті Красноярськ і провів 10 місяців у полоні, ледве переживши важку форму тифу. Британський уряд домовився про звільнення в'язнів, і 29 жовтня Хоррокс залишив Росію, повернувшись на крейсері Королівського флоту «Делі» додому.

Ірландія, Інтербеллум

По прибуттю до Англії Хорокс знову повернувся до свого полку, який базувався в Німеччині разом з британською Рейнською армією з окупаційними функціями. Згодом полк перекинули до Ірландії, де розпочиналася англо-ірландська війна. Серед його обов'язків було пошук зброї та боротьба із засідками та блокуванням доріг повстанцями, він назвав «найбільш неприємною формою ведення війни». Нетривалий час він був у відрядженні в Сілезії, де європейські країни намагалися зняти напруженість між польським та німецьким населенням.

Після завершення службових відряджень, Хоррокс зайнявся сучасним п'ятиборством. Він успішно пройшов змагання на армійських турнірах і був обраний до британської олімпійської збірної на Олімпійських іграх 1924 в Парижі, де він фінішував 19-м із 38 спортсменів.

Решту міжвоєнних років Хоррокс провів на різних посадах: ад'ютантом 9-го батальйону Міддлсекського полку Територіальної армії (1926—1930); слухачем штабного коледжу в Камберлі (1931–32); штабним офіцером у Воєнному офісі (1934–36); начальником штабу 5-ї піхотної бригади (1936–38) та викладачем Штабного коледжу.

Командир 9-ї бронетанкової дивізії Браян Хоррокс у штабному танку «Ковенантор» на навчаннях. 18 липня 1942

У 1928 році Хоррокс одружився з Ненсі Кітчин, дочкою архітектора Ради місцевого самоврядування. У них народилася одна дитина, дочка на ім'я Джилліан, яка потонула в 1979 році, купаючись у річці Темза.

Перші роки Другої світової

На початку Другої світової війни Хоррокс перебував викладачем у Штабному коледжі в Камберлі. У травні 1940 року він був відправлений до Франції командиром 2-го кулеметного батальйону Міддлсекського полку, безпосередньо підпорядкованого штабу 3-ї дивізії майор-генерала Бернарда Монтгомері. Вів бої під час відступу Британського експедиційного корпусу до Дюнкерка, і лише за 17 днів справив настільки позитивне враження на своє начальство, як талановитий офіцер, що отримав тимчасове звання бригадира й очолив 11-ту піхотну бригаду. Попередній командир бригади Кеннет Андерсон став командиром 3-ої дивізії під час евакуації, тоді як лейтенант-генерал Алан Брук, командир II корпусу був відкликаний до Британії, і корпус очолив Монтгомері. По завершенню евакуації з Дюнкерського плацдарму на Британські острови Хоррокс очолив 9-ту бригаду, а 25 червня 1941 року став командиром 44-ї піхотної дивізії.

Північна Африка

У березні 1942 року Хоррокс став командиром новоствореної 9-ї бронетанкової дивізії і 27 червня отримав тимчасове звання майор-генерала. Незабаром його відправили до Єгипту командувати ХІІІ корпусом 8-ї армії генерала Монтгомері. Після прибуття до Північної Африки корпусу Хоррокса було наказано захищати хребет Алам-ель-Халфа на північному заході Єгипту від очікуваного нападу «Африканського корпусу» генерала Роммеля. Коли німці атакували 30 серпня, вони не змогли заманити британські танки на свої 88-мм гармати — тактику, яку раніше вони використовували з великим успіхом — їх виявили й розтрощили як артилерія, так і Повітряні сили пустелі. Бій закінчився тим, що німці ціною великих втрат опанували пагорб Хімейхат, і союзники, після невдалої атаки 2-ї новозеландської дивізії, не бажали спробувати взяти його знову.

Британські генерали в Північно-Африканській кампанії. Командувач 8-ї армії генерал Монтгомері з трьома командирами корпусів (зліва направо): лейтенант-генерал Олівер Ліз (XXX корпус), лейтенант-генерал Герберт Ламсден (X корпус), Монтгомері, лейтенант-генерал Браян Хоррокс (ХІІІ корпус)

У другій битві під Ель-Аламейном XIII корпус Хоррокса виконував другорядні завдання, обмежуючись лише рейдовими діями. Після славетної британської перемоги у битві XIII корпус перейшов до резерву, доки головні сили 8-ї армії переслідували відступаючі сили Осі. У грудні він передав командування XIII корпусом лейтенант-генералу Майлзу Демпсі і прийняв командування X корпусом, провідним корпусом у наступі 8-ї армії, після відсторонення Ламсдена за його нерішуче керівництво військами в ході переслідування Роммеля.

Після падіння Тріполі в січні 1943 року, сили Осі, що залишилися, відступили на оборонні позиції в Південному Тунісі й закріпилися на лінії Марета, що була побудована Францією ще до війни. Тут у березні Хоррокс провів одну з найбільш успішних своїх операцій. Його корпусу, до складу якого входили 1-ша бронетанкова дивізія, бригада «Вільної Франції» та доданий новозеландський корпус (до складу якого входили 2-га новозеландська дивізія та британська 8-ма бронетанкова бригада), було наказано атакувати в рамках операції «Суперчардж II» після того, як XXX корпусу не вдалося прорвати лінію оборони противника. Втім Хоррокс не став наступати в лоб на добре укріплену фортифікаційну лінію італійсько-німецької армії, а здійснив глибокий обхідний маневр, провівши війська через перевал, який, за оцінкою німців, був непрохідним, зробивши в такий спосіб оборону італійсько-німецьких військ на рубежі Марета даремною і змусивши війська противника відступати. Три італійські дивізії були знищені, а німецька 15-та та 21-ша танкові дивізії та 164-та легка африканська дивізія зазнали великих втрат.

Потім Хоррокса перевели до 1-ї армії, де він очолив IX корпус після того, як його попередній командувач лейтенант-генерал Джон Крокер був поранений на навчаннях. Він очолював цей корпус в останньому наступі союзників у Тунісі протягом квітня та травня 1943 р., захопив Туніс та прийняв капітуляцію залишків групи армій «Африка».

У червні 1943 року, після повернення до командування X корпусом, Хоррокс отримав серйозні поранення під час повітряного нальоту на Бізерту, коли він спостерігав за навчанням 46-ї піхотної дивізії в контексті підготовки до морської десантної операції «Аваланч», висадки десанту в Салерно. Кулі німецького винищувача, який атакував групу британських офіцерів, влучили в його верхню частину грудної клітки і пройшли крізь все тіло, пробивши легені, шлунок та кишечник. Хоррокс переніс п'ять операцій і витратив чотирнадцять місяців на одужання. На посаді командира X корпусу його замінив лейтенант-генерал сер Річард Маккрірі.

Західний фронт

Більше року Хоррокс відновлювався після важкого поранення перші ніж у серпні 1944 року повернутися до строю. Він був відправлений до Франції, щоб взяти на себе командування XXX корпусом, чий командир, лейтенант-генерал Джерард Бакнейл, не надто рішуче зарекомендував себе у битві за Фалезький мішок, де в оточенні опинилися німецькі 7-ма та 5-та танкова армії. Під час просування через Бельгію, війська Хоррокса звільнили Брюссель і в один стрімкий прорив просунулися на 400 км лише за шість днів.

Лейтенант-генерал Кеннет Андерсон стоїть праворуч від Вінстона Черчилля на танку «Ковенантор» (ліворуч майор-генерал Браян Хоррокс) під час інспекції 9-ї бронетанкової дивізії. Ньюмаркет, Саффолк. 16 травня 1942

У цей час логістичні проблеми становили головний біль для союзників — основні французькі глибоководні порти все ще перебували в руках німців, а лінії постачання союзників розтягнулися аж до пляжів Нормандії. На цей час 21-ша група армій Монтгомері діяла на відстані 480 км від своїх портів — удвічі більша дистанція, ніж планувалося раніше при проведенні логістичних розрахунків — тому XXX корпус отримав наказ командувача наступати на Антверпен для захоплення тамтешніх портових доків і гавані. На початку вересня порт та місто Антверпен були звільнені частинами 11-ї бронетанкової дивізії, але Монтгомері зупинив XXX корпус для опанування каналу Альберта північніше міста, який залишався в руках вермахту. Пауза дозволила німцям перегрупуватися навколо річки Шельди, і до того часу, коли союзники відновили наступ, 1-ша десантна армія генерала Курта Штудента встигла прибути та закріпитися на міцних оборонних позиціях вздовж протилежного боку каналу. Завдання прорвати посилену німецьку лінію, яка простягалася від Антверпена до Північного моря вздовж річки Шельда, покладалося на 1-ша канадську армію генерала Гаррі Крірара, що коштувало їй місячної кривавої битви на Шельді. До середини вересня XXX корпус був знову перенаправлений, цього разу на схід.

Лейтенант-генерал Браян Хоррокс з фельдмаршалом Монтгомері та принцем Бернардом, командувач усіма нідерландськими військами на Західному фронті. 8 вересня 1944

У вересні фельдмаршал Монтгомері замислив силами 21-ї групи армій здійснити амбіційний ривок через Рейн, намагаючись обійти з північного флангу могутні фортифікаційні споруди «лінії Зігфріда» і прорватися до серця німецького промислового району — операцію «Маркет-Гарден» і таким чином прискорити падіння Третього Рейху. XXX корпус Хоррокса перебував на вістрі удару й мав був здійснити стрімкий прорив на північ вздовж коридору, утримуваного повітрянодесантними військами, щоб зв'язатись з британською 1-ою парашутною дивізією в Арнемі, яка утримувала стратегічно важливі мости протягом чотирьох днів. XXX корпус Хоррокса так і не встигнув прибути, і хоча 1-ша британська парашутна дивізія трималася своїми слабкими силами ще протягом п'яти днів, до 21 вересня майже три чверті дивізії було знищено або захоплено в полон. Однією з причин цього стало те, що розвідка 1-ї повітрянодесантної армії не змогла виявити залишки двох танкових дивізій СС, які після боїв у Нормандії були відправлені ​​в район Арнему для відпочинку та переформування; розвідка вважала, що в Нідерландах зосереджено лише «кілька піхотних формувань та від 50 до 100 танків». Контратаки військ групи армій «В» генерал-фельдмаршала Вальтера Моделя змушували підрозділи Хоррокса постійно переходити до оборони й затримували їхнє просування, змушуючи британців захищати свої фланги. До того ж, місцевість, якою підрозділам Хоррокса доводилося прориватися, була непридатною для проведення маневрених дій — авангард корпусу, Гвардійська бронетанкова дивізія, рушила лише поздовж одної вузької магістралі через рівну або затоплену сільську місцевість. Неймегенський міст, що знаходився всього в 13 км від Арнему, не був захоплений американським 508-м парашутним полком у перший день, як планувалося, і ХХХ корпус повинен був допомогти в його захопленні після прибуття до Неймегена через два дні, що викликало затримку на 36 годин. За провал операції Хоррокса особисто не звинувачували.

Командир американської 82-ї повітрянодесантної дивізії бригадний генерал Джеймс Гевін, який бився під командування Хоррокса в цій операції, згодом написав:

«...він був справді неординарним генералом, і його якості керівництва перевищували все, що я коли-небудь раніше бачив. [Потім] Проводячи лекції в американській армійській школі, я часто заявляв, що генерал Хоррокс був найкращим командиром та генералом, якого я зустрічав під час війни, і найкращим командиром корпусу»

Оригінальний текст (англ.)
«He was truly a unique general officer and his qualities of leadership were greater than any I have ever seen. In lecturing at the American service school I stated frequently that General Horrocks was the finest general officer I met during the war, and the finest corps commander»

На початку 1945 року XXX корпус брав участь в операції «Верітебл», під час якої війська вермахту були вибиті зі своїх оборонних позицій на Рейні. Операція пройшла успішно — до вечора 9 лютого XXX корпус прорвався через «лінію Зігфрида» і увірвався до Німеччини лише з невеликими втратами. 26 квітня був захоплений Бремен. Війна для Хоррокса завершилася після опанування Куксгафена, незабаром нацистська Німеччина капітулювала.

Післявоєнний час

Після війни Хоррокс продовжував служити у збройних силах, спочатку очолював Західне командування, отримавши підвищення в лейтенант-генерали в 1946 році. Потім він нетривалий строк командував британською Рейнською армією, поки не захворів у серпні 1948 року. У січні 1949 року він звільнився з лав армії за станом здоров'я, пов'язаним в першу чергу з наслідками поранень, які він дістав у Північній Африці.

1949 році Браян Хоррокс був призначений герольдмейстером в Палаті лордів Великої Британії — на посада, яку традиційно займають відставні офіцери; в 1952 році молода королева Єлизавета II затвердила це призначення. У 1957 році Хоррокс вивів актрису Вів'єн Лі з Палати лордів після того, як вона зірвала засідання, благаючи зупинити знесення театру святого Якова. У масі інших випадків, оскільки герольдмейстер повинен бути присутнім під час тривалих дебатів на всіх засіданнях Палати, відставний генерал розважався заповненням карток футбольного тоталізатора. З боку процес виглядав цілком пристойно: для присутніх лордів це виглядало так, як ніби Хоррокс робив службові позначки про хід засідань. Посаду герольдмейстера Палати лордів Браян Хоррокс посідав до 1963 року.

4 січня 1985 року у віці 89 років Браян Хоррокс помер. У панахиді, яка відбулася у Вестмінстерському абатстві 26 лютого, взяли участь майор-генерал Пітер Гіллетт і державний секретар оборони Майкл Хезелтайн, які представляли королеву та прем'єр-міністра відповідно. На службі були представлені тридцять полків та багато інших формувань та об'єднань британської армії.

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела
  1. а б SNAC — 2010.

Посилання

Література

  • Delaney, Douglas E. (2011). Corps Commanders: Five British and Canadian Generals at War, 1939–45. Vancouver: UBC Press. ISBN 9780774820905.
  • French, David (2001). Raising Churchill's Army. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-924630-4.
  • Mead, Richard (2007). Churchill's Lions: A Biographical Guide to the Key British Generals of World War II. Stroud: Spellmount. ISBN 978-1-86227-431-0.
  • Shepperd, Alan (1991). Keegan, John (ed.). Churchill's Generals. London: Weidenfeld & Nicolson. ISBN 0-297-82066-4.
Командування військовими формуваннями (установами)
Великої Британії
Попередник:
майор-генерал
Френк Ноель Мейсон-Макфарлан
44InfDiv.png
Командир
44-ї (Домашні округи) піхотної дивізії

25 червня 1941 — 14 березня 1942
Наступник:
майор-генерал
Айвор Томас Г'юз
Попередник:
майор-генерал
Монтегю Барроус
9th Armoured Division Formation Badge.svg
Командир
9-ї бронетанкової дивізії

20 березня — 12 серпня 1942
Наступник:
майор-генерал
Джон Коніерс Д'Арсі
Попередник:
лейтенант-генерал
Вільям Готт
XIII corps.svg
Командир
XIII армійського корпусу

серпень — грудень 1942
Наступник:
лейтенант-генерал
Майлз Демпсі
Попередник:
лейтенант-генерал
Герберт Ламсден
X Corps.png
Командир
X армійського корпусу

грудень 1942 — квітень 1943
Наступник:
лейтенант-генерал
Бернард Фрейберг
Попередник:
лейтенант-генерал
Джон Крокер
IX corps.svg
Командир
IX армійського корпусу

29 квітня — 3 червня 1943
Наступник:
розформований
Попередник:
лейтенант-генерал
Джерард Бакнейл
XXX Corps 1944-1945 shoulder flash.jpg
Командир
XXX армійського корпусу

серпень 1944 — грудень 1945
Наступник:
лейтенант-генерал
Александер Галловей
Попередник:
лейтенант-генерал
Деріл Вотсон
Western Command (United Kingdom) Badge.jpg
Командувач
Західного командування

1946  — 1948
Наступник:
лейтенант-генерал
Френк Сімпсон
Попередник:
генерал
Річард Маккрірі
21st army group badge large.svg
Командувач
Британської Рейнської армії

квітень — серпень 1948
Наступник:
генерал
Чарльз Кейтлі