Відмінності між версіями «Анерт Едуард Едуардович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Едуард Едуардович Анерт | жінка = | оригінал імені = {{lang-ru|Эдуард Эдуардович Анерт}} | зображення = | розмір_зображення = 250px | підпис_зображення = | дата народження = 1865 | місце_народження = | дата_смерті = 1945 | місце_смерті = Харбін, провінція Б...)
 
 
(Не показані 63 проміжні версії цього користувача)
Рядок 2: Рядок 2:
| ім'я = Едуард Едуардович Анерт
| ім'я = Едуард Едуардович Анерт
| жінка =
| жінка =
| оригінал імені = {{lang-ru|Эдуард Эдуардович Анерт}}
| оригінал імені = Едуард-Федір Адольфов Анерт
| зображення =
| зображення = Едуард Едуардович Анерт (1865-1945).jpg
| розмір_зображення = 250px
| розмір_зображення = 250px
| підпис_зображення =
| підпис_зображення = <small>''1900-1920-ті''</small>
| дата народження = 1865
| дата народження = 25.07.1865
| місце_народження = [[Модлинська фортеця|Новогеоргіївська фортеця]], [[Королівство Польське (1815—1915)|Королівство Польське]]
| місце_народження =
| дата_смерті = 1945
| дата_смерті = 25.12.1945
| місце_смерті = [[Харбін]], [[провінція Біньцзян]], [[Маньчжурська держава]]
| місце_смерті = [[Харбін]], [[Китай]]
| причина_смерті =
| причина_смерті =
| поховання =
| поховання =
| громадянство = {{RUSold}}
| громадянство = {{RUSold}}→{{Прапорець|GERnazi}}[[Третій Рейх]]
| підданство =
| підданство =
| національність =
| національність =
|alma mater = [[Санкт-Петербурзький гірничий університет]]
|alma mater =
| відомий_(відома) = [[геолог]], дослідник [[Східна Азія|Північно-Східної Азії]] і острова [[Сахалін]]
| відомий_(відома) = [[геолог]]
| дружина =
| дружина =
| діти =
| діти =
| родичі =
| родичі =
| нагороди =
| нагороди = [[Медаль імені М. М. Пржевальського]] ([[1904]])
}}
}}
'''Едуа́рд Едуа́рдович Анерт''' ({{lang-ru|Эдуард Эдуардович Анерт}}; *{{ДН|||1865}} — †{{ДС|||1945}}) — російський і німецький [[геолог]], гірський [[інженер]], дослідник покладів [[корисні копалини|корисних копалин]] [[Східна Азія|Північно-Східної Азії]] і острова [[Сахалін]]. Автор більше ніж 130 наукових робіт з [[геологія|геології]], [[ботаніка|ботаніки]], [[зоологія|зоології]], [[палеонтологія|палеонтології]] і [[вулканологія|вулканології]].
'''Едуа́рд Едуа́рдович Анерт''' ({{lang-ru|Эдуард Эдуардович Анерт}}; справжнє ім'я: '''Едуард-Федір Адольфов Анерт'''; *{{ДН|25|7|1865}} — †{{ДС|25|12|1945}}) — російський і німецький [[геолог]], гірський [[інженер]], дослідник [[Далекий Схід|Далекого Сходу]] і [[Східна Азія|Східної Азії]], відкривач десятків [[родовище|родовищ]] [[нафта|нафти]], [[вугілля]], [[золото|золота]] та інших [[корисні копалини|корисних копалин]]. Автор більше ніж 130 наукових робіт з [[геологія|геології]], [[ботаніка|ботаніки]], [[зоологія|зоології]], [[палеонтологія|палеонтології]] і [[вулканологія|вулканології]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Едуард-Федір Адольфов Анерт народився [[25 липня]] [[1865]] року у [[Модлинська фортеця|Новогеоргіївській фортеці]] біля [[Варшава|Варшави]] у родині спадкового німецького [[дворяни|дворянина]] з [[Прибалтика|Прибалтики]] Едуарда-Готліба Адольфовича Анерта. Батько служив у Новогеоргіївській інженерній команді у [[чин]]і [[штабс-капітан]]а. Мати — Іда Федорівна Анерт (у дівоцтві — фон [[Баумгартени|Баумгартен]]) — донька [[інженер]]а-[[полковник]]а.
Народився у [[1865]] році у дворянській сім'ї. Син [[генерал]]а.

У [[1875]] році батька підвищили до [[підполковник]]а і призначили начальником [[Оренбург|Оренбургзької]] інженерної дистанції. Едуард чотири роки навчався у [[Оренбурзький Неплюєвський кадетський корпус|Оренбурзькій Неплюєвській військовій гімназії]].

У [[1879]] році батька підвищили до [[полковник]]а і перевели до Головного інженерного управління у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Едуард навчався у 3-ій військовій гімназії Санкт-Петербурга, яку у [[1882]] році реорганізували у [[Олександрівський кадетський корпус]]. Закінчив корпус — у [[1883]] році.

У [[1884]] році — вступив до [[Санкт-Петербурзький гірничий університет|Санкт-Петербурзького гірничого університету]].

У травні [[1889]] року — закінчив інститут і був зарахований по Головного гірського управління. Цього ж року звільнився зі служби його 54-річний батько — у званні [[генерал-майор]]а.


Дослужився до чину [[статський радник|статського радника]].
Дослужився до чину [[статський радник|статського радника]].


З [[1896]] року брав участь в геологічних дослідженнях вздовж [[Китайсько-Східна залізниця|Китайсько-Східної залізниці]], відкрив кілька [[вугільне родовище|вугільних родовищ]].
З [[1896]] року брав участь в геологічних дослідженнях вздовж [[Китайсько-Східна залізниця|Китайсько-Східної залізниці]], відкрив кілька [[вугільне родовище|вугільних родовищ]].

У [[1904]] році за монографію ''«Подорожі по Маньчжурії»'' ({{lang-ru|«Путешествия по Маньчжурии»}}) отримав від [[Російське географічне товариство|Російського географічного товариства]] [[Медаль імені М. М. Пржевальського|Медаль імені Миколи Пржевальського]].


У [[1920]] році організував і очолив Далекосхідне відділення [[Геологічний комітет|геологічного комітету]].
У [[1920]] році організував і очолив Далекосхідне відділення [[Геологічний комітет|геологічного комітету]].


У [[1924]] році подав у відставку.
У [[1924]] році подав у відставку.


Працював [[інженер]]ом при Управлінні Китайсько-Східної залізниці у місті [[Харбін]].
Працював [[інженер]]ом при Управлінні Китайсько-Східної залізниці у місті [[Харбін]].


Співорганізатор і співробітни Харбінського краєзнавчого музею та член [[Товариство вивчення Маньчжурського краю|Товариства вивчення Маньчжурського краю]].
Співорганізатор і співробітник Харбінського краєзнавчого музею та член [[Товариство вивчення Маньчжурського краю|Товариства вивчення Маньчжурського краю]].

У [[1933]] році їздив до [[Японія|Японії]]. В університетах [[Токіо]] і [[Осака|Осаки]] читав курс лекцій про гірські ресурси [[Маньчжурія|Маньчжурії]].


У [[1934]] році прийняв підданство [[Німеччина|Німеччини]], став почесним членом [[Лейпциг]]ської академії.
У [[1934]] році прийняв підданство [[Німеччина|Німеччини]], став почесним членом [[Лейпциг]]ської академії.

У [[1935]]-[[1936]] навчальному році у місті [[Синцьзян]], в Інституті Дакун, викладав курс ''«Маньчжуроведення»''. Курс склав на двох мовах — [[російська|російській]] і [[німецька|німецькій]].

У [[1937]] році обраний почесним [[член-кореспондент|членом-кореспондентом]] Німецької академії наук у [[Мюнхен]]і.


У [[1945]] році, після приходу до Харбіна радянських військ, намагався отримати радянське громадянство, але отримав відмову.
У [[1945]] році, після приходу до Харбіна радянських військ, намагався отримати радянське громадянство, але отримав відмову.


Помер у [[1945]] році у [[Харбін]]і.
Помер [[25 грудня]] [[1945]] року у [[Харбін]]і.

== Вшанування пам'яті ==
* На честь Анерта названо [[мис]] в [[передмістя|передмісті]] [[Владивосток]]а, в [[Уссурійська затока|Уссурійській затоці]], між [[Горностай (бухта)|бухтами Горностай]] та [[бухта Де-Ліврона|Де-Ліврона]].


== Бібліографія ==
== Бібліографія ==
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
* Путешествие на восточное побережье русского Сахалина в 1907 г. // Известия Императорского Русского географического общества. — Санкт-Петербург, 1908. — Т.44. — Вып. 1-2.
* [http://elib.shpl.ru/ru/nodes/11197-anert-e-e-puteshestvie-po-manchzhurii-spb-1904-zapiski-imperatorskogo-russkogo-geograficheskogo-obschestva-t-35 Путешествие по Маньчжурии.] — Санкт-Петербург: Типография Императорской академии наук, 1904. — 566 с.
* Путешествие по восточному побережью русского Сахалина в 1907 году / Под ред. А.А. Достоевского // Известия Императорского Русского географического общества. — Санкт-Петербург: Типография М.М. Стасюлевича, 1908. — Вып.8. — С. 124-139.
* Объяснительная записка к издаваемой Экспедицией 40-верстной карте полосы, тяготеющей к Амурской железной дороге. — Санкт-Петербург: Типография В.Ф. Киршбаума, 1911. — 9 с. — (Труды командированной по высочайшему повелению Амурской экспедиции; Прил. 2 к вып. 1).
* [http://www.etomesto.ru/map-habarovsk_priamurie/ Карта местностей, тяготеющих к Амурской железной дороге 1913 года.] Масштаб: 1:1680000. Размер листа: 103x70 см.
* [https://www.prlib.ru/item/435052 От Петрограда до Владивостока: Великий Сибирский путь]/ Конспект лекций, читанных д. с. с. Э. Э. Анертом в Отдельных гардемаринских классах. — Петроград: Типо-литогр. А. Ф. Маркова, 1915. — 66 с.
* [http://elib.shpl.ru/ru/nodes/53736-anert-e-e-shema-vozmozhnoy-organizatsii-vlasti-pg-1917 Схема возможной организации власти.] — Санкт-Петербург: Северная печатня, 1917. — 12 с.
* Отзыв по вопросу о возможности организовать в Приморском крае металлургическое предприятие и о мерах для его обеспечения рудою и углем // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.36. — №5/7. — С. 205-211.
* Отзыв о разведке углей Сучанского района // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.36. — №8/10. — С. 281-282.
* Угли Приморской области // Естественные производ. силы России. — 1919. — Т.4. — Вып. 20. — С. 251-269.
* Богатства недр Русского Востока // Настольный календарный справочник по Дальнему Востоку на 1919 год. — Владивосток, 1919. — С. 107-118.
* Что сделано и что остается выполнить в области геологического изучения Русского Дальнего Востока и его рудных богатств // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1920. — №1. — С. 1-12.
* Общая характеристика железорудных месторождений Русского Дальнего Востока // Русский Дальний Восток. — 1920. — №1. — С. 1-7.
* Годовой отчет за 1917 год по геологическим исследованиям в Южно-Уссурийском крае // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №3. — С. 1-8.
* Краткий годовой отчет о геологических исследованиях в 1919 году // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №14. — С. 1-10.
* Исследования в Посьетском, Прикорейском и Ново-Киевском районах // Известия Геологического комитета. — 1923. — Т.39. — №2. — С. 259-262.
* ''Анерт Э.Э., Криштофович А.Н.'' Геологический очерк Приморья // Приморье. Его природа и хозяйство. — Владивосток, 1923. — С. 50-61.
* Краткое описание, характеристика и подсчет запасов железной руды Ольгинского месторождения // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — №29. — С. 65-71.
* О минеральной воде, доставленной Н. Ковалевым из бассейна р. Судзухе в 15 в. от деревни Ивановки // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — №29. — С. 87.
* ''Анерт Э.Э., Стальнов Г.И.'' О запасах Сучанского каменноугольного месторождения // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — №37. — С. 42-53.
* Подразделение юрских, меловых и третичных угленосных отложений Амурской и Приамурской провинций и острова Сахалин // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — №38. — С. 1-13.
* Богатства недр Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Акционерное об-во «Книжное дело», 1928. — 932 с.
* Геологические исследования по реке Зее. — М.,Л.: Государственное науч.-техн. геологоразведоч. изд-во, 1932. — 42 с. — (Труды Всесоюзного геологоразведочного объединения НКТП СССР. — Вып.181.)
</div >


== Джерела ==
== Джерела ==
* [https://gahk.ru/projects/brem/47845/ Анерт Эдуард Эдуардович]// Про Анерта на сайті Державного архіву Хабаровського краю {{ref-ru}}
* ''Перминов В.В.'' [[http://encycl.chita.ru/encycl/person/?id=861 Анерт Эдуард Эдуардович]]// Малая энциклопедия Забайкалья. Археология / гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. – Новосибирск: Наука, 2011. — 368 с.
* [http://poisk.ngonb.ru/flip236/Kraevedenie/02/1098837_Сибирская%20советская%20энциклопедия_Том1/81/ Анерт, Эдуард Эдуардович]// Сибирская Советская Энциклопедия: в 4 т. / Под общ. ред.: М. К. Азадовского и др. — Т.1: А-Ж. — 1929. — Стовпч. 116.
* ''Бельчич Ю.В.'' [http://old.ihst.ru/projects/sohist/papers/rsm/2004/3/162-170.pdf Эдуард Анерт. Страницы биографии. (По материалам личного архива ученого)]// Россия и современный мир. — 2004. — №3. — С. 162-170.
* ''Обручев В.А.'' [http://books.e-heritage.ru/book/10089009 История геологического исследования Сибири. Период 5 (1918-1940). Вып.7. Амурский край, Южное Приморье и остров Сахалин.] — М.; Л.: Издательство АН СССР, 1946. — 115 с.
* ''Перминов В.В.'' [http://encycl.chita.ru/encycl/person/?id=861 Анерт Эдуард Эдуардович]// Малая энциклопедия Забайкалья. Археология / гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. – Новосибирск: Наука, 2011. — 368 с.
* ''Ремизовский В.И.'' [http://old.sakhalinmuseum.ru/ufile/877_156.pdf Геолог и горный инженер Эдуард Эдуардович Анерт]// Вестник Сахалинского музея. — 1995. — № 2. — С. 156-175.
* ''Ремизовский В.И.'' Исследователь Дальнего Востока и Маньчжурии геолог Э.Э. Анерт // Исторический опыт открытия, заселения и освоения Приамурья и Приморья в XVII-XX вв. (К 350-летию начала похода В.Д.Пояркова на Амур). Ч.1: Тезисы докладов международной научной конференции, Благовещенск, 22-27 июня 1993 г. — Владивосток: ДВГУ, 1993. — С. 108-111.


{{Портали|Біографії|Російська імперія|Геологія|Китай}}
{{Портали|Біографії|Геологія}}


{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}


[[Категорія:Уродженці Мазовецького воєводства]]
[[Категорія:Німці Росії]]
[[Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького гірничого університету]]
[[Категорія:Геологи Російської імперії]]
[[Категорія:Геологи Російської імперії]]
[[Категорія:Нагороджені срібною медаллю імені М. М. Пржевальського]]
[[Категорія:Члени Російського географічного товариства]]
[[Категорія:Члени Російського географічного товариства]]
[[Категорія:Померли в Харбіні]]
[[Категорія:Померли в Харбіні]]

Поточна версія на 10:45, 16 серпня 2021

Едуард Едуардович Анерт
Едуард-Федір Адольфов Анерт
Едуард Едуардович Анерт (1865-1945).jpg
1900-1920-ті
Народився 25 липня 1865(1865-07-25)
Новогеоргіївська фортеця, Королівство Польське
Помер 25 грудня 1945(1945-12-25) (80 років)
Харбін, Китай
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяТретій РейхТретій Рейх
Відомий завдяки геолог
Alma mater Санкт-Петербурзький гірничий університет
Нагороди Медаль імені М. М. Пржевальського (1904)

Едуа́рд Едуа́рдович Анерт (рос. Эдуард Эдуардович Анерт; справжнє ім'я: Едуард-Федір Адольфов Анерт; *25 липня 1865(18650725) — †25 грудня 1945) — російський і німецький геолог, гірський інженер, дослідник Далекого Сходу і Східної Азії, відкривач десятків родовищ нафти, вугілля, золота та інших корисних копалин. Автор більше ніж 130 наукових робіт з геології, ботаніки, зоології, палеонтології і вулканології.

Біографія[ред. | ред. код]

Едуард-Федір Адольфов Анерт народився 25 липня 1865 року у Новогеоргіївській фортеці біля Варшави у родині спадкового німецького дворянина з Прибалтики Едуарда-Готліба Адольфовича Анерта. Батько служив у Новогеоргіївській інженерній команді у чині штабс-капітана. Мати — Іда Федорівна Анерт (у дівоцтві — фон Баумгартен) — донька інженера-полковника.

У 1875 році батька підвищили до підполковника і призначили начальником Оренбургзької інженерної дистанції. Едуард чотири роки навчався у Оренбурзькій Неплюєвській військовій гімназії.

У 1879 році батька підвищили до полковника і перевели до Головного інженерного управління у Санкт-Петербурзі. Едуард навчався у 3-ій військовій гімназії Санкт-Петербурга, яку у 1882 році реорганізували у Олександрівський кадетський корпус. Закінчив корпус — у 1883 році.

У 1884 році — вступив до Санкт-Петербурзького гірничого університету.

У травні 1889 року — закінчив інститут і був зарахований по Головного гірського управління. Цього ж року звільнився зі служби його 54-річний батько — у званні генерал-майора.

Дослужився до чину статського радника.

З 1896 року брав участь в геологічних дослідженнях вздовж Китайсько-Східної залізниці, відкрив кілька вугільних родовищ.

У 1904 році за монографію «Подорожі по Маньчжурії» (рос. «Путешествия по Маньчжурии») отримав від Російського географічного товариства Медаль імені Миколи Пржевальського.

У 1920 році організував і очолив Далекосхідне відділення геологічного комітету.

У 1924 році — подав у відставку.

Працював інженером при Управлінні Китайсько-Східної залізниці у місті Харбін.

Співорганізатор і співробітник Харбінського краєзнавчого музею та член Товариства вивчення Маньчжурського краю.

У 1933 році їздив до Японії. В університетах Токіо і Осаки читав курс лекцій про гірські ресурси Маньчжурії.

У 1934 році прийняв підданство Німеччини, став почесним членом Лейпцигської академії.

У 1935-1936 навчальному році у місті Синцьзян, в Інституті Дакун, викладав курс «Маньчжуроведення». Курс склав на двох мовах — російській і німецькій.

У 1937 році обраний почесним членом-кореспондентом Німецької академії наук у Мюнхені.

У 1945 році, після приходу до Харбіна радянських військ, намагався отримати радянське громадянство, але отримав відмову.

Помер 25 грудня 1945 року у Харбіні.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Путешествие по Маньчжурии. — Санкт-Петербург: Типография Императорской академии наук, 1904. — 566 с.
  • Путешествие по восточному побережью русского Сахалина в 1907 году / Под ред. А.А. Достоевского // Известия Императорского Русского географического общества. — Санкт-Петербург: Типография М.М. Стасюлевича, 1908. — Вып.8. — С. 124-139.
  • Объяснительная записка к издаваемой Экспедицией 40-верстной карте полосы, тяготеющей к Амурской железной дороге. — Санкт-Петербург: Типография В.Ф. Киршбаума, 1911. — 9 с. — (Труды командированной по высочайшему повелению Амурской экспедиции; Прил. 2 к вып. 1).
  • Карта местностей, тяготеющих к Амурской железной дороге 1913 года. Масштаб: 1:1680000. Размер листа: 103x70 см.
  • От Петрограда до Владивостока: Великий Сибирский путь/ Конспект лекций, читанных д. с. с. Э. Э. Анертом в Отдельных гардемаринских классах. — Петроград: Типо-литогр. А. Ф. Маркова, 1915. — 66 с.
  • Схема возможной организации власти. — Санкт-Петербург: Северная печатня, 1917. — 12 с.
  • Отзыв по вопросу о возможности организовать в Приморском крае металлургическое предприятие и о мерах для его обеспечения рудою и углем // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.36. — №5/7. — С. 205-211.
  • Отзыв о разведке углей Сучанского района // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.36. — №8/10. — С. 281-282.
  • Угли Приморской области // Естественные производ. силы России. — 1919. — Т.4. — Вып. 20. — С. 251-269.
  • Богатства недр Русского Востока // Настольный календарный справочник по Дальнему Востоку на 1919 год. — Владивосток, 1919. — С. 107-118.
  • Что сделано и что остается выполнить в области геологического изучения Русского Дальнего Востока и его рудных богатств // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1920. — №1. — С. 1-12.
  • Общая характеристика железорудных месторождений Русского Дальнего Востока // Русский Дальний Восток. — 1920. — №1. — С. 1-7.
  • Годовой отчет за 1917 год по геологическим исследованиям в Южно-Уссурийском крае // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №3. — С. 1-8.
  • Краткий годовой отчет о геологических исследованиях в 1919 году // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №14. — С. 1-10.
  • Исследования в Посьетском, Прикорейском и Ново-Киевском районах // Известия Геологического комитета. — 1923. — Т.39. — №2. — С. 259-262.
  • Анерт Э.Э., Криштофович А.Н. Геологический очерк Приморья // Приморье. Его природа и хозяйство. — Владивосток, 1923. — С. 50-61.
  • Краткое описание, характеристика и подсчет запасов железной руды Ольгинского месторождения // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — №29. — С. 65-71.
  • О минеральной воде, доставленной Н. Ковалевым из бассейна р. Судзухе в 15 в. от деревни Ивановки // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — №29. — С. 87.
  • Анерт Э.Э., Стальнов Г.И. О запасах Сучанского каменноугольного месторождения // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — №37. — С. 42-53.
  • Подразделение юрских, меловых и третичных угленосных отложений Амурской и Приамурской провинций и острова Сахалин // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — №38. — С. 1-13.
  • Богатства недр Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Акционерное об-во «Книжное дело», 1928. — 932 с.
  • Геологические исследования по реке Зее. — М.,Л.: Государственное науч.-техн. геологоразведоч. изд-во, 1932. — 42 с. — (Труды Всесоюзного геологоразведочного объединения НКТП СССР. — Вып.181.)

Джерела[ред. | ред. код]