Голуб Олена Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:00, 18 червня 2018, створена Paintgol (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Голуб
Goub.port.07.jpg
Народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (66 років)
УРСР Київ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоінсталяція, медіа-мистецтво
Навчання Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художниця
Напрямок експресіонізм, комп'ютерне мистецтво

Голуб Олена Євгенівна у Вікісховищі?

Олена Євгенівна Голуб (нар. 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця contemporary art, працює в галузі комп'ютерного мистецтва, або ж медіа-мистецтва, живописець і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2003 р. Автор понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва, книги "Свято непокори та будні андеграунду".[1]


У візуальній творчості тяжіє до експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальному співставленні об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції.[2]
Куратор і учасник багатьох мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[3]. Твори зберігаються у Музеї шістдесятництва, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Matrices 2012» , Будапешт, Угорщина

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Matrices 2017» , Будапешт, Угорщина

Біографія[ред. | ред. код]

photo of digital series Bronze age-7

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько Євген Голуб став журналістом, а мати Зінаїда Морозова,яка навчалась на вокальному відділенні Київської консерваторії, перейшла працювати до Міністерства охорони здоров'я України. О. Голуб закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Дипломну роботу виконала в Інституті кібернетики в Лабораторії математичних методів дослідження у біології під керівництвом Ю. Антомонова, філософські погляди якого вплинули на світогляд художниці. Деякий час працювала інженером і водночас писала картини, вдосконалюючись як художниця.

Отримати вищу художню освіту в той час можна було лише створивши на іспитах тематичні композиції в дусі радянської ідеології, з чим вона не була згодна. Тому брала приватні уроки малювання у відомих художників. Згодом закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства, викладач Ф.Глущук, і НАОМА, викладач І.Биченкова.

Працювала ілюстратором у журналі «Радуга» (1987 — 1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988 — 1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999 — 2002). Її чоловік Петро Яковенко — культуролог, дочка Ганна Голуб — фотограф, син Андрій Яковенко і онука Анастасія Захарчук — дизайнери.

Golub-apple

Мешкає в Києві. Неодноразово виїжджала за кордон з виставками своїх робіт.

Творчість[ред. | ред. код]

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва —андеґраунду , коли у 1970-х роках писала картини у стилі експресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана),обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді в Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидав» тощо. У 1977 організатори «Руху» ( Ю. Косін, М.Нєдзєльський і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залевський, Олександр Костецький, Олена Голуб , та інші.[4][5] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника,були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів («Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Портрет Белли Ахмадуліної", які зберігаються у НХМУ, «Портрет Богдана Жолдака» та ін.)

Спогади про часи андеграунду та видатних художників Трегуба і Баклицького були опубліковані у книзі: Олена Голуб. СВЯТО НЕПОКОРИ ТА БУДНІ АНДЕГРАУНДУ. Київ, Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ISBN 978-617-7285-11-2

Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей, де вона почала виставляти нові твори. Її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[6][7] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі(Німеччина).[8]

З 2003 року Олена почала створювати фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій. От як характеризує творчість художниці Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:

«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»).

О.Голуб закликає повернутися до проблем людини, до пізнання людської сутності. В її роботах тісно переплітаються долі відомих осіб (Сталін, Гітлер) і персонажів із сімейного альбому, які разом задіяні в історії. У них ставиться питання про причетність і відповідальність кожного, хто живе на землі, за те, що відбувалося колись і відбувається зараз («З кими бути?», «Він, Вона, Вони...»). Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»

Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [14]

У цифрових технологіях художниця знайшла значні можливості для створення своєї візуальної мови. Її композиції, які вона називає «ментальними конструкціями» (в аркушах цифрового друку) відтворюють чимало асоціативно складних речей. Проект «Цифрове подвір’я №3» , в якому художниця була також співкуратором, зібрав твори медіа-художників групи «Г.В.Х.»( тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) з метою продемонструвати необхідність digital message у сучасному мистецтві ( проект виставлявся в Амстердамі, (Нідерланди).[9] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега, відома авангардна художниця і режисер Оксана Чепелик:

«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні...»
Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[15]

Актуальні події сучасності художниця відтворює у творах, які поєднують цифрові й традиційні прийоми, документуючи візуальні артефакти за допомогою акварелі та фотокамери і поєднуючи їх концептуально у ментальних композиціях.[10]

Участь у виставках[ред. | ред. код]

  • 2017 — «Matrices 2017» - бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина. Нагорода «Matrices 2017» .
  • 2017 — Мистецтво Революції Гідності, Музей України, Нью Йорк.
  • 2017 — «Метаграфічні імпресії», Олена Голуб і Володимир Харченко, галерея «Дім Миколи», Київ.
  • 2015 — Digital Agora – 1 Міжнародне Цифрове Трієнале, Szekszard, Угорщина.
  • 2015 — 10 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/expositions-2015/
  • 2015 —Революція гідності: образи Майдану,2013-2014, Wilson Center Washington, D.C., USA. http://www.wilsoncenter.org/event/revolution-dignity-art-exhibit-images-ukraines-maidan-2013-2014
  • 2015 — «Правдиві свідчення», Національний музей історії України, http://www.fulbright.org.ua/uk/events/298/maidan-art.html
  • 2014 —«Вторгнення» - персональний проект фотоінсталяцій, галерея «Майстерня», Будинок художника, Київ
  • 2014 — 9 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/9ieme-exposition-internationale-destampe-numerique-miniature/
  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.[16]
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» - 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» - Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» - Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва(під кер. В. Сидоренко), Київ
  • 2011 — «Неможлива спільнота», Музей Сучасного Мистецтва, Москва, проект Є.Фікса «Портрет 19 мільйонів», фотоінсталяція.evgenij/[17]
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.katalogus web.pdf
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — «DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 »  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.» , WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.[18]
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[11]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, живопис, графіка, фото, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001, 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І — „Люди і звірі“, С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу»,С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі», учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямування[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[17][18]
  • Осмислення ролі художника у сучасному світі.[19][20][21][22][23][24]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[25][26]
  • Взаємодія Українського і Західного мистецтва.[27][28][29][30][31]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петро Яковенко. Згадуючи обличчя 70-х. Голос України.№231, 9 грудня 2017.[1]
  2. Голуб Олена Євгенівна.// Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. Довідник, Київ, 2001, — Т.2, — С. 317. — ISBN 966-7953-01-7.
  3. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  4. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеґраундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[2].
  5. [3]-70 років М.Трегубу, галерея Партком( P.Art.com)
  6. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[4]
  7. Ірина Бажал. Коротко – про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня. [5]
  8. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[6]
  9. Петро Яковенко.. Група «Г.В.Х.» // День, 2008, — 8 жовтня.[7]
  10. Наталія Мусієнко. Урбаністичні нарації Олени Голуб. Сучасне мистецтво. Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ. Випуск Х, - К:. Фенікс, 2014, ст. 99-108, ISSN 2309-8813 [8]
  11. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005, — 27 травня. [9]
  12. Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мыстэцтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  13. Голуб О.Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  14. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба // Образотворче мистецтво. 2004, — №3, — С.70-71.
  15. Голубь Елена.Висящие на одной стене - связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№7-8, — С. 161-168.
  16. Олена Голуб. Андеграунд: підземний потяг, що рухається з минулого в майбутнє.// Сучасність, — 2001, № 6, ст.152-153.
  17. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — №1, — С. 71-73
  18. Голуб Олена. Метаграфія – шлях у багатовимірність // Образотворче мистецтво, №1, 2004, — С. 8-9.
  19. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  20. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю // Образотворче мистецтво. 2005, — №1 — С.52-54
  21. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  22. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2011, —№1, — С.16-17
  23. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.[10]
  24. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.[11]
  25. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№3, — С.24-27.
  26. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№3, — С.52-53.
  27. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  28. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  29. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.[12]
  30. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  31. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.[13].

Література[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

  • Artists.de. Lena Golub
  • Olena Golub
  • [24] – відео - 70 років М.Трегубу, галерея Партком(P.Art.com)
  • [25]- НСХУ.
  • [26] - Голуб Олена. Бібліотека українського світу
  • [27] - Голуб Олена, сторінка у фейсбуці.
  • на рос.:Александра Вагнер. По городу ходили легенды (интервью с Еленой Голуб). Прага, радио «Свобода»,1 декабря 2017

[28]