Сухий лід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:46, 10 листопада 2022, створена 2607:fea8:3d01:ad00:dc32:48f9:744a:c376 (обговорення) (виправлено помилку)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Структура кристалічної ґратки сухого льоду

Суха крига — твердий діоксид вуглецю (CO2), при звичайних умовах (тиск Р = 1 атм і температурі 293 К) переходить у газоподібний стан, минаючи рідку фазу.

За зовнішнім виглядом нагадує лід (звідси назва). Технічний «сухий лід» має густину близько 1560 кг/м3, при сублімації поглинає близько 590 кДж/кг (140 ккал/кг). Використовується для охолодження харчових продуктів (наприклад, морозива) при їх транспортуванні та зберіганні, в науково-дослідних роботах для отримання низьких температур (близько −79 °C), при випробуваннях і збиранні деяких агрегатів у машинобудуванні і т. д.

ГОСТ 12162-77[1] зазначає, що сухий лід (діоксид вуглецю) — низькотемпературний продукт, що отримується з рідкої чи газоподібної вуглекислоти шляхом пресування під високим тиском (близько 300 атм). Нетоксичний, невибухонебезпечний, не проводить електрику. Колір — білий. Температура: −78 ° С. Стандартом передбачається випуск двох сортів сухого льоду — технічного та харчового.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ГОСТ 12162-77* Двуокись углерода твердая. Технические условия.

Посилання[ред. | ред. код]

Dry ice and metal coin