Відмінності між версіями «Вівся (Тернопільський район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
(Не показані 59 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 7: Рядок 7:
| область = [[Тернопільська область]]
| область = [[Тернопільська область]]
| район = {{Тр-Трн}}
| район = {{Тр-Трн}}
| рада = [[Козівська селищна громада]]
| громада = [[Козівська селищна громада]]
| розташування = Kozova Raion.svg
| розташування = Kozova Raion.svg
| mapx = 146
| mapx = 146
| mapy = 222
| mapy = 222
| засновано = Друга половина XVIII ст.<ref name=":11">{{Cite web|title=Map of the western Ukraine by Friedrich von Mieg 1779-1783|url=http://www.oldmap.org/map-ukraine_karta-fon-miga/|website=www.oldmap.org|accessdate=2020-11-12}}</ref><ref>{{Cite web|title=Karte von Galizien 1779-1783|url=http://www.iaepan.vot.pl/galicja/index-de.html|website=www.iaepan.vot.pl|accessdate=2020-11-14}}</ref>
| засновано = Друга половина XVIII ст.<ref name=":11">{{Cite web|title=Map of the western Ukraine by Friedrich von Mieg 1779-1783|url=http://www.oldmap.org/map-ukraine_karta-fon-miga/|website=www.oldmap.org|accessdate=2020-11-12}}</ref><ref>{{Cite web|title=Karte von Galizien 1779-1783|url=http://www.iaepan.vot.pl/galicja/index-de.html|website=www.iaepan.vot.pl|accessdate=2020-11-14}}</ref>
| населення = 791 особа<ref name="Козівська громада Тернопільська область - Картка громади>[https://kozova-rada.gov.ua/structure/ Козівська громада Тернопільська область - Картка громади]</ref>
| населення = 900 осіб
| територія = 0.219
| територія = 0.219
| ref-територія =
| ref-територія =
Рядок 35: Рядок 35:
| відстань ст =
| відстань ст =
}}
}}
'''Ві́вся'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], [[Тернопільська область]], [[Тернопільський район]], [[Козівська селищна громада]]. [[Адміністративний центр]] колишньої [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільської ради]]. Площа&nbsp;— 0,22 кв. км<ref name=":2" />. Населення&nbsp;— 900 осіб ([[2001]])<ref name="населення 2001" />. До 19 липня 2020&nbsp;р. належало до [[Козівський район|Козівського району]]<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер {{Автошлях С|200803}}<ref name=":16" />.
'''Ві́вся'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], [[Тернопільська область]], [[Тернопільський район]], [[Козівська селищна громада]]. [[Адміністративний центр]] колишньої [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільської ради]]. Площа&nbsp;— 0,22 кв. км<ref name=":2" />. Населення&nbsp;— 791 особа ([[2021]])<ref name=":7">{{Cite web|title=Козівська громада Тернопільська область - Картка громади|url=https://kozova-rada.gov.ua/structure/|website=kozova-rada.gov.ua|accessdate=2021-08-31|language=ua}}</ref>. До 19 липня 2020&nbsp;р. належало до [[Козівський район|Козівського району]]<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер {{Автошлях С|200803}}<ref name=":16" />.


Вперше згадується [[1779]]&nbsp;року у складі [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]<ref name=":11" />; за іншими даними — у 1785 році<ref name=":2" />. У селі є [[Українська греко-католицька церква|греко-католицькі]] [[Церква святого архистратига Михаїла (Вівся)|церква]] (збудована у 1818-1870 рр.) та храм (збудований 1994-2017 рр.) святого [[Архангел Михаїл|архістратига Михаїла]]. На Вівсі перебували [[Українські січові стрільці]]; був заснований осередок [[ОУН]]<ref name=":2" />; сотня [[Українська повстанська армія|УПА]]<ref name=":5" /><ref name=":6" />. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, [[Фельдшерсько-акушерський пункт|фельдшерський пункт]], крамниця, поштовий пункт, бібліотека<ref name=":2" />.
Вперше згадується [[1779]]&nbsp;року у складі [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]<ref name=":11" />. У 1848&nbsp;році у селі [[Селянська реформа 1848|скасовується панщина]]<ref>{{Cite news|title=Зміни у правовому регулюванні земельних відносин у Галичині під впливом революції 1848 р. в Австрійській імперії|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Vznu_Jur_2015_2%282%29__8|work=Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки|date=2015|accessdate=2020-11-11|pages=39–46|issue=2(2)|first=Н. С.|last=Мельничук}}</ref>. Упродовж 1890-х рр. жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу. У 1914—1918&nbsp;роках у Вівсі відбувались події [[Перша світова війна|Першої світової війни]], у селі перебували [[Українські січові стрільці]]<ref name=":2" />. У 1918—1939&nbsp;роках Вівся перебуває у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]]; у селі проводилася [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікація]] та політика [[Полонізація|спольщення]]<ref name=":8">{{Cite book
|url=https://biblio-archive.unog.ch/Dateien/CouncilDocs/C-741-1931-I_EN.pdf
|title=Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland.
|last=
|first=
|year=November 15th, 1931
|publisher=League of Nations
|location=Geneva
|pages=
|language=англійською
|isbn=
}}</ref>. Перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]] заснований осередок [[Організація українських націоналістів|ОУН]]<ref name=":2" />. У період 1941—1944&nbsp;років Вівся перебувало під [[Дистрикт Галичина|нацистською окупацією]], в околицях села була сформована сотня [[Українська повстанська армія|УПА]], яка вела бої з німецькими окупантами, а згодом&nbsp;— з військами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]<ref name=":5" /><ref name=":6" />. У радянські часи в селі провели [[Колективізація в УРСР|колективізацію]] та заснували [[колгосп]], було проведено водогін і газифікацію<ref name=":4" />. За незалежності збудовано храм святого [[Архангел Михаїл|архістратига Михаїла]]<ref name=":7" />. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, [[Фельдшерсько-акушерський пункт|фельдшерський пункт]], крамниця, поштовий пункт та бібліотека<ref name=":2" />.


== Походження назви ==
== Походження назви ==
Рядок 57: Рядок 46:
== Географія ==
== Географія ==
{{див. також|Географія Тернопільської області}}
{{див. також|Географія Тернопільської області}}
Вівся&nbsp;— типове подільське село<ref name="Бережанська земля">{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/9720-berezhanska-zemlya-istorichno-memuarniy-zbirnik/|title=Бережанська земля: історично-мемуарний збірник|last=Лев|first=Василь (ред.)|year=1970, 1998|publisher=Комітет «Видавництва Бережани»|location=1-й том вийшов у 1970 році (Ню Йорк — Париж — Сидней — Торонто), 2-й — у 1998 (Торонто — Ню Йорк — Сидней — Бережани — Козова), 3-й — у 2006|page=877|isbn=}}</ref>. Географічно розташоване в західній частині [[Подільська височина|Подільської височини]] на середній висоті 373&nbsp;м над рівнем моря<ref>{{Cite web|title=Погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район)|url=https://weather.in.ua/ua/ternopol'skaja/3857|website=[[weather.in.ua]]|accessdate=2020-11-10}}</ref><ref name="climate-data" />, у межиріччі [[Коропець (притока Дністра)|Коропця]] й [[Студенка (притока Стрипи)|Тудинки]]<ref name=":13" />, у південно-східній частині історичного регіону [[Галичина]]. Адміністративно&nbsp;— у південно-західній частині [[Тернопільський район|Тернопільського району]], за 3&nbsp;км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5&nbsp;км від села [[Маловоди]], за 9&nbsp;км від [[Козова|Козови]] та за 48&nbsp;км від [[Тернопіль|Тернополя]]. Площа села 0,22 {{comment|кв. км|квадратних кілометри}}<ref name=":2" />. У селі три вулиці: Центральна, Нижня (народні назви&nbsp;— Тамтой бік, Зелена), Колонія (народна назва&nbsp;— Кольонія)<ref>{{Cite web|title=Карти Bing|url=https://binged.it/3kOSk0U|website=www.bing.com|accessdate=2020-11-20|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. Вівся має два ставки, котрі в минулому називалися «Панський» і «Господарський». Їх джерело бере початок у криницях і сполучені між собою [[струмок|струмками]]<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/10569/1/Fayfurka.pdf|title=Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів|last=Файфурка|first=З.|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Студентський науковий вісник. — 2014. — №34.|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref><ref name="Бережанська земля" />. Сільські поля в давнині межували зі [[Степ «Пантелиха»|степом «Пантелиха»]]<ref name="Бережанська земля" /><ref name=":17" />. Село та найближчі навколишні поля лежать на [[Чорноземи опідзолені|чорноземах опідзолених]], [[Чорноземно-лучні осолоділі ґрунти|чорноземно-лучних осолоділих]], [[Темно-сірі ґрунти|темно-сірих опідзолених]] та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах<ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2804541.4501828663,6339816.11345775&z=14&l=grunt&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. До 1970-х років із сторони села з джерел на захід текло декілька струмків, котрі впадали до Коропця<ref>{{Cite web|title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.|url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/866|website=dir.icm.edu.pl|accessdate=2020-11-10|last=|first=|date=|publisher=}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://kpbc.umk.pl/Content/200688/Sponsorzy_061_02_HD_011.pdf|title=Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy|last=Niedźwiecki|first=Mikołaj|year=1896|publisher=Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie|location=|page=111|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Меліорація|меліорації]] земель більшість потічків зникли. На північ від села розташований кар'єр [[черепашник]]а (народна назва місцевості&nbsp;— Камінь), на північний схід&nbsp;— піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на [[Суглинки|суглинку]])<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області|url=http://oda.te.gov.ua/main/ua/publication/content/19460.htm|website=oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>. Сусідні населені пункти:
Вівся&nbsp;— типове подільське село{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}. Географічно розташоване в західній частині [[Подільська височина|Подільської височини]] на середній висоті 373&nbsp;м над рівнем моря<ref>{{Cite web|title=Погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район)|url=https://weather.in.ua/ua/ternopol'skaja/3857|website=[[weather.in.ua]]|accessdate=2020-11-10}}</ref><ref name="climate-data" />, у межиріччі [[Коропець (притока Дністра)|Коропця]] й [[Студенка (притока Стрипи)|Тудинки]]<ref name=":13" />, у південно-східній частині історичного регіону [[Галичина]]. Адміністративно&nbsp;— у південно-західній частині [[Тернопільський район|Тернопільського району]], за 3&nbsp;км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5&nbsp;км від села [[Маловоди]], за 9&nbsp;км від [[Козова|Козови]] та за 48&nbsp;км від [[Тернопіль|Тернополя]]. Площа села 0,22 {{comment|кв. км|квадратних кілометри}}<ref name=":2" />. У селі три вулиці: Центральна, Нижня (народні назви&nbsp;— Тамтой бік, Зелена), Колонія (народна назва&nbsp;— Кольонія)<ref>{{Cite web|title=Карти Bing|url=https://binged.it/3kOSk0U|website=www.bing.com|accessdate=2020-11-20|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. Вівся має два ставки, котрі в минулому називалися «Панський» і «Господарський». Їх джерело бере початок у криницях і сполучені між собою [[струмок|струмками]]<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/10569/1/Fayfurka.pdf|title=Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів|last=Файфурка|first=З.|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Студентський науковий вісник. — 2014. — №34.|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref>{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}. Сільські поля в давнині межували зі [[Степ «Пантелиха»|степом «Пантелиха»]]{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}. Село та найближчі навколишні поля лежать на [[Чорноземи опідзолені|чорноземах опідзолених]], [[Чорноземно-лучні осолоділі ґрунти|чорноземно-лучних осолоділих]], [[Темно-сірі ґрунти|темно-сірих опідзолених]] та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах<ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2804541.4501828663,6339816.11345775&z=14&l=grunt&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. До 1970-х років із сторони села з джерел на захід текло декілька струмків, котрі впадали до Коропця<ref>{{Cite web|title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.|url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/866|website=dir.icm.edu.pl|accessdate=2020-11-10|last=|first=|date=|publisher=}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://kpbc.umk.pl/Content/200688/Sponsorzy_061_02_HD_011.pdf|title=Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy|last=Niedźwiecki|first=Mikołaj|year=1896|publisher=Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie|location=|page=111|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Меліорація|меліорації]] земель більшість потічків зникли. На північ від села розташований кар'єр [[черепашник]]а (народна назва місцевості&nbsp;— Камінь), на північний схід&nbsp;— піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на [[Суглинки|суглинку]])<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області|url=http://oda.te.gov.ua/main/ua/publication/content/19460.htm|website=oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>. Сусідні населені пункти:
{{Розташування
{{Розташування
|центр = Вівся
|центр = Вівся
Рядок 77: Рядок 66:
{{oq|pl|''Wzgórza okryte niewielkimi lasami, ciągną się ku Północy stroiąc okolice przez potrzebne odmiany w różne kształty, którychby napróżno szukać w pobliskich mieyscach obwodu Brzeżańskiego, a Uwsie i Kozowa zdają się nieiako ginąc w morzu złocistych kłosów, albowiem w téy stronie często i na milę do koła nie postrzeże podróżny drzewka, na którémby wzrok iego mógł wypocząć.''}}
{{oq|pl|''Wzgórza okryte niewielkimi lasami, ciągną się ku Północy stroiąc okolice przez potrzebne odmiany w różne kształty, którychby napróżno szukać w pobliskich mieyscach obwodu Brzeżańskiego, a Uwsie i Kozowa zdają się nieiako ginąc w morzu złocistych kłosów, albowiem w téy stronie często i na milę do koła nie postrzeże podróżny drzewka, na którémby wzrok iego mógł wypocząć.''}}
}}
}}
Між Вівсям та Юстинівкою донедавна були невеликі [[Курган|кургани]]. Місцеві мешканці йменували їх «перша могилка» та «друга могилка». Їх походження не задокументоване, але пов'язане з [[Битва під Підгайцями (1667)|битвою]], котра відбулась у 1667 р. під Підгайцями між козаками [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та польськими військами під проводом [[Ян Собеський|Яна Собеського]]<ref name=":12">{{Cite book
Між Вівсям та Юстинівкою існували невеликі [[Курган|кургани]]. Місцеві мешканці йменували їх «перша могилка» та «друга могилка». Їх походження не задокументоване, але пов'язане з [[Битва під Підгайцями (1667)|битвою]], котра відбулась у 1667 р. під Підгайцями між козаками [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та польськими військами під проводом [[Ян Собеський|Яна Собеського]]<ref name=":12">{{Cite book
|title=Вівся
|title=Вівся
|last=Павлишин
|last=Павлишин
Рядок 90: Рядок 79:
=== Клімат ===
=== Клімат ===
{{див. також|Клімат Тернопільської області}}
{{див. також|Клімат Тернопільської області}}
Холодний та помірний. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць. За [[Класифікація кліматів Кеппена|класифікацією Кеппена]] клімат Вівся є [[Вологий континентальний клімат|континентальним з теплим літом (Dfb)]]. Середня річна температура&nbsp;— 7,2&nbsp;°C. Кількість опадів становить близько 657&nbsp;мм на рік. Найменше опадів у лютому&nbsp;— у середньому 31&nbsp;мм. У липні кількість опадів досягає свого піку&nbsp;— у середньому 98&nbsp;мм. При середній температурі 17,9&nbsp;°C липень є найспекотнішим місяцем. При -4,8&nbsp;°C у середньому січень&nbsp;— найхолодніший місяць. Між найсухішим і найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67&nbsp;мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7&nbsp;°C<ref name="climate-data">{{Cite web|title=Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages|url=https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/|website=en.climate-data.org|accessdate=2020-11-13}}</ref>.
За [[Класифікація кліматів Кеппена|класифікацією Кеппена]] клімат Вівся є помірно [[Вологий континентальний клімат|континентальним з теплим літом (Dfb)]]. Середня річна температура&nbsp;— 7,2&nbsp;°C. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць — лютий. Кількість опадів становить близько 657&nbsp;мм на рік. Найменше опадів у лютому&nbsp;— у середньому 31&nbsp;мм. У липні кількість опадів досягає свого піку&nbsp;— у середньому 98&nbsp;мм. При середній температурі 17,9&nbsp;°C липень є найспекотнішим місяцем. При -4,8&nbsp;°C у середньому січень&nbsp;— найхолодніший місяць. Між найсухішим і найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67&nbsp;мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7&nbsp;°C<ref name="climate-data">{{Cite web|title=Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages|url=https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/|website=en.climate-data.org|accessdate=2020-11-13}}</ref>.


{{Клімат міста
{{Клімат міста
Рядок 134: Рядок 123:
|Назва = Вівся на австрійських мапах
|Назва = Вівся на австрійських мапах
|ширина = 250
|ширина = 250
|розташування = left
|розташування = right
|File:Село Вівся на австрійській мапі 1779-1783 років.jpg|Вівся на австрійській військовій [[Мапи фон Міґа|мапі фон Міґа]] (мапа датується 1779-1783 рр.)
|File:Село Вівся на австрійській мапі 1779-1783 років.jpg|Вівся на австрійській військовій [[Мапи фон Міґа|мапі фон Міґа]] (мапа датується 1779-1783 рр.)
|Файл:Вівся на на австрійській мапі 1790 р.jpg|Вівся на австрійській мапі 1790&nbsp;р.
|Файл:Вівся на на австрійській мапі 1790 р.jpg|Вівся на австрійській мапі 1790&nbsp;р.
}}
}}


[[Файл:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|thumb|ліворуч|Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849&nbsp;р. (відновлений за незалежної України).]]
[[Файл:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|thumb|праворуч|Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849&nbsp;р. (відновлений за незалежної України).]]
[[Файл:Вівся на польській мапі 1896р.jpg|ліворуч|thumb|Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській [[Топографічна карта|топографічній мапі]] [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцького повіту]] 1896&nbsp;р. ]]
[[Файл:Вівся на польській мапі 1896р.jpg|праворуч|thumb|Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській [[Топографічна карта|топографічній мапі]] [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцького повіту]] 1896&nbsp;р. ]]
[[Файл:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|ліворуч|thumb|Будівля старої школи 1900—1902&nbsp;рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека]]
[[Файл:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|праворуч|thumb|Будівля старої школи 1900—1902&nbsp;рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека]]


=== Давня історія ===
=== Давня історія ===
Рядок 148: Рядок 137:
=== Габсбурзький період ===
=== Габсбурзький період ===
Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на [[Габсбурзька монархія|австрійській]] військовій [[Мапи Фрідріха фон Міґа|мапі Фрідріха фон Міґа]] «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»<ref name=":11"/>. За іншою версією&nbsp;— 1785 року<ref name=":2" />. У XVIII&nbsp;— поч. ХХ століть село перебувало під владою [[Габсбурги|династії Габсбургів]], у складі [[Австрійська імперія|Австрійської]] та згодом [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] імперій і розташовувалося спершу в [[Бережанський округ|Бережанському окрузі (дистрикті)]]&nbsp;— одному з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]]<ref name=":2">{{Cite book
Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на [[Габсбурзька монархія|австрійській]] військовій [[Мапи Фрідріха фон Міґа|мапі Фрідріха фон Міґа]] «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»<ref name=":11"/>. За іншою версією&nbsp;— 1785 року<ref name=":2" />. У XVIII&nbsp;— поч. ХХ століть село перебувало під владою [[Габсбурги|династії Габсбургів]], у складі [[Австрійська імперія|Австрійської]] та згодом [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] імперій і розташовувалося спершу в [[Бережанський округ|Бережанському окрузі (дистрикті)]]&nbsp;— одному з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]]<ref name=":2">{{Cite book
|title=Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л.|last=Сачик Г., Уніят В., Федечко М.|first=|year=2014|publisher=ТзОВ «Терно-граф»|location=Тернопіль|pages=438–440.|isbn=978-966-457-228-3}}</ref>, а потім у [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцькому повіті]]<ref name=":10" />. Назви первісних родів у Вівсі були такі: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії<ref name="Бережанська земля" />.
|title=Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л.|last=Сачик Г., Уніят В., Федечко М.|first=|year=2014|publisher=ТзОВ «Терно-граф»|location=Тернопіль|pages=438–440.|isbn=978-966-457-228-3}}</ref>, а потім у [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцькому повіті]]<ref name=":10" />. Назви первісних родів у Вівсі були такі: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}.


У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та [[Російська імперія|Російської]] імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 [[Шенбруннський мир|Шенбруннської мирної угоди]] [[14 жовтня]] [[1809]] року австрійський імператор [[Франц II]] віддав Росії територію найсхіднішої частини [[Східна Галичина|Східної Галичини]]&nbsp;— [[Тернопільський край]], землі на схід від лінії [[Залізці]]&nbsp;— [[Зборів]]&nbsp;— р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією<ref>{{Cite book|url=http://history.org.ua/LiberUA/ehu/1.pdf|title=Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.|last=Р. Г. Симоненко|first=|year=2003|publisher=редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — {{К.}} : Наук. думка|location=Київ|pages=526|isbn=966-00-0734-5}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/rzadyrosyjskiewk00lesz/page/184/mode/2up|title=Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815|last=Leszczyski|first=Jan|year=1903|publisher=Druk W.L. Anczyca|location=Kraków|pages=185|language=|isbn=}}{{ref-de}}{{ref-pl}}</ref>.
У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та [[Російська імперія|Російської]] імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 [[Шенбруннський мир|Шенбруннської мирної угоди]] [[14 жовтня]] [[1809]] року австрійський імператор [[Франц II]] віддав Росії територію найсхіднішої частини [[Східна Галичина|Східної Галичини]]&nbsp;— [[Тернопільський край]], землі на схід від лінії [[Залізці]]&nbsp;— [[Зборів]]&nbsp;— р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією<ref>{{Cite book|url=http://history.org.ua/LiberUA/ehu/1.pdf|title=Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.|last=Р. Г. Симоненко|first=|year=2003|publisher=редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — {{К.}} : Наук. думка|location=Київ|pages=526|isbn=966-00-0734-5}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/rzadyrosyjskiewk00lesz/page/184/mode/2up|title=Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815|last=Leszczyski|first=Jan|year=1903|publisher=Druk W.L. Anczyca|location=Kraków|pages=185|language=|isbn=}}{{ref-de}}{{ref-pl}}</ref>.


За часів [[Панщина|панщини]] в селі був двір. Біля нього стояла [[корчма]], де відбувалися за старим звичаєм весілля, хрестини, поминки тощо. Ці святкування датуються ще з часів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] та називалися [[Пропінація|пропінаційним правом]]<ref name="Бережанська земля" />. У 1830—1840 роках велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському ({{lang-pl|Piotr Celestyn Morawski}}, 1786—1835) під гербом [[Домброва (герб)|Домброва]] та Вінцентії Анастазії Моравській ({{lang-pl|Wincenta Anastazja Morawska}}, 1797–?) під гербом [[Наленч (герб)|Наленч]]. Їхній син&nbsp;— [[Северин Моравський]], перед тим, як почати кар'єру [[Духовенство|духовного]], теж керував маєтком батьків на Вівсі<ref>{{Cite book|url=http://rcin.org.pl/Content/39465/WA248_31173_P-II-611_kal-katol-krak-1886_o.pdf|title=Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886|last=|first=|year=1886|publisher=Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie|location=Kraków|pages=204|language=|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Селянська реформа 1848|скасування панщини]] сільські господарства були великі й заможні. Кожен мав [[Сад|загород]] і [[Город (землевпорядкування)|город]] (званий загумінком). Крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 [[Морг поля|моргів]] орного ґрунту<ref name="Бережанська земля" />.
За часів [[Панщина|панщини]] в селі був двір. Біля нього стояла [[корчма]], де відбувалися за старим звичаєм весілля, хрестини, поминки тощо. Ці святкування датуються ще з часів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] та називалися [[Пропінація|пропінаційним правом]]{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}. У 1830—1840 роках велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському ({{lang-pl|Piotr Celestyn Morawski}}, 1786—1835) під гербом [[Домброва (герб)|Домброва]] та Вінцентії Анастазії Моравській ({{lang-pl|Wincenta Anastazja Morawska}}, 1797–?) під гербом [[Наленч (герб)|Наленч]]. Їхній син&nbsp;— [[Северин Моравський]], перед тим, як почати кар'єру [[Духовенство|духовного]], теж керував маєтком батьків на Вівсі<ref>{{Cite book|url=http://rcin.org.pl/Content/39465/WA248_31173_P-II-611_kal-katol-krak-1886_o.pdf|title=Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886|last=|first=|year=1886|publisher=Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie|location=Kraków|pages=204|language=|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Селянська реформа 1848|скасування панщини]] сільські господарства були великі й заможні. Кожен мав [[Сад|загород]] і [[Город (землевпорядкування)|город]] (званий загумінком). Крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 [[Морг поля|моргів]] орного ґрунту{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}.


В австрійській книзі 1869 року «Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt» Вівся згадується в складі Підгаєцького повіту ({{lang-de|Bezirk Podhayce}})<ref name=":10">{{Cite book|url=https://archive.org/details/bub_gb_tYrVAAAAMAAJ/page/n97/mode/2up?q=uwsie|title=Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt|last=|first=|year=1869|publisher=Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch.|location=Wien|pages=73|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>. Вівся декілька раз згадується в австрійському науковому журналі на військову тематику «[[Österreichische Militärische Zeitschrift]]» за 1878 рік, який видавався у [[Відень|Відні]]<ref>{{Cite book
В австрійській книзі 1869 року «Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt» Вівся згадується в складі Підгаєцького повіту ({{lang-de|Bezirk Podhayce}})<ref name=":10">{{Cite book|url=https://archive.org/details/bub_gb_tYrVAAAAMAAJ/page/n97/mode/2up?q=uwsie|title=Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt|last=|first=|year=1869|publisher=Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch.|location=Wien|pages=73|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>. Вівся декілька раз згадується в австрійському науковому журналі на військову тематику «[[Österreichische Militärische Zeitschrift]]» за 1878 рік, який видавався у [[Відень|Відні]]<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/bub_gb_Zp8qAAAAYAAJ/page/n3/mode/2up?q=uwsie|title=Österreichische militärische Zeitschrift|last=|first=|year=1878|publisher=Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei|location=Wien|pages=117, 119, 132, 133|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>.
|url=https://archive.org/details/bub_gb_Zp8qAAAAYAAJ/page/n3/mode/2up?q=uwsie|title=Österreichische militärische Zeitschrift|last=|first=|year=1878|publisher=Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei|location=Wien|pages=117, 119, 132, 133|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>.


У 1890-х роках одним із найбільших землевласників у селі став Севастіян Бемко, власник приблизно 200 моргових господарств. Він, як єдина грамотна людина у Вівсі, упродовж 40 років був [[війт]]ом, за що отримав медаль від [[Імператор Австрії|австрійського цісаря]], пам'ятав часи панства. Помер 1901 року, у віці понад сто років. За війтівства С. Бемка жителі гуртом завершили будівництво церкви, дзвіниці й однокласної школи. Уздовж дороги села були викопані рови для відведення дощової води<ref name=":2" /><ref name="Бережанська земля" />.
У 1890-х роках одним із найбільших землевласників у селі став Севастіян Бемко, власник приблизно 200 моргових господарств. Він, як єдина грамотна людина у Вівсі, упродовж 40 років був [[війт]]ом, за що отримав медаль від [[Імператор Австрії|австрійського цісаря]], пам'ятав часи панства. Помер 1901 року, у віці понад сто років. За війтівства С. Бемка жителі гуртом завершили будівництво церкви, дзвіниці й однокласної школи. Уздовж дороги села були викопані рови для відведення дощової води<ref name=":2" />{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}.


Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове&nbsp;— для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» ({{lang-pl|[[wiktionary:pl:rysik|rysik]]}}). У школі вивчали творчість [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидора Воробкевича]], [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрія Шкрумеляка]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдана Лепкого]]. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] навчання проводилися [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]].<ref name=":14">{{Cite web|title=Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.|url=http://www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/|website=www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>.&nbsp;
Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове&nbsp;— для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» ({{lang-pl|[[wiktionary:pl:rysik|rysik]]}}). У школі вивчали творчість [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидора Воробкевича]], [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрія Шкрумеляка]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдана Лепкого]]. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] навчання проводилися [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]].<ref name=":14">{{Cite web|title=Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.|url=http://www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/|website=www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>.&nbsp;


Важливим чинником формування національної самосвідомості вівсян стала церква. В австро-угорський період парохами були: в 1860–1870-х роках&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Йосиф Макогонський, від 1875 року&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Іван Дурбак, з 1900-х років&nbsp;— {{comment|о.|отець}} І. Кіналь, родом із [[Золота Слобода|Золотої Слободи]]<ref name="Бережанська земля" />.
Важливим чинником формування національної самосвідомості вівсян стала церква. В австро-угорський період парохами були: в 1860–1870-х роках&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Йосиф Макогонський, від 1875 року&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Іван Дурбак, з 1900-х років&nbsp;— {{comment|о.|отець}} І. Кіналь, родом із [[Золота Слобода|Золотої Слободи]]{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=574}}.


Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств&nbsp;— власники земель наділяли чи [[Посаг|вінували]] своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали [[Халупники|халупниками]], що жили лише з денних заробітків<ref name="Бережанська земля" />.
Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств&nbsp;— власники земель наділяли чи [[Посаг|вінували]] своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали [[Халупники|халупниками]], що жили лише з денних заробітків{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}.


Читальню [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|«Просвіти»]] й пожежно-гімнастичне товариство [[Січ (товариство)|«Січ»]] у селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств із науками та викладами<ref name="Бережанська земля" />.
Читальню [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|«Просвіти»]] й пожежно-гімнастичне товариство [[Січ (товариство)|«Січ»]] у селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств із науками та викладами{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}.


Велика земельна власність у селі [[Гвардійське (Теребовлянський район)|Гниловоди]], Вівся та [[Фільварок|фільварку]] [[Тригубів]] (250 [[Гектар|га]]) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській під гербом [[Приятель (герб)|Приятель]]) ({{lang-pl|Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel}}, 1871—1929), її першому чоловікові Александру Пінінському під гербом [[Ястшембець (герб)|Яструбець]] ({{lang-pl|Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec}}, 1864—1902)<ref>{{Cite web|title=Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec|url=https://www.geni.com/people/Aleksander-Pini%C5%84ski-h-Jastrz%C4%99biec/6000000054290554935|website=geni_family_tree|accessdate=2020-11-11}}</ref> і другому чоловікові [[Роберт Лямезан де Салінс|Роберту Лямезану де Салінс]] ({{lang-pl|Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins}}, 1869—1930)<ref>{{Cite book|title=Z Gniłowód do Łężycy|last=Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof|year=2013|publisher=Księgarnia Akademicka|location=Zielona Góra|language=|isbn=978-83-60218-38-9}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|title=Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3|last=Leskiewiczowa (red.)|first=Janina|year=1996|location=Warszawa|pages=141|language=|isbn=83-85490-60-4|accessdate=20 квітень 2020|archive-date=9 листопад 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185339/http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|url-status=no}}{{ref-pl}}</ref>.
Велика земельна власність у селі [[Гвардійське (Теребовлянський район)|Гниловоди]], Вівся та [[Фільварок|фільварку]] [[Тригубів]] (250 [[Гектар|га]]) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській під гербом [[Приятель (герб)|Приятель]]) ({{lang-pl|Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel}}, 1871—1929), її першому чоловікові Александру Пінінському під гербом [[Ястшембець (герб)|Яструбець]] ({{lang-pl|Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec}}, 1864—1902)<ref>{{Cite web|title=Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec|url=https://www.geni.com/people/Aleksander-Pini%C5%84ski-h-Jastrz%C4%99biec/6000000054290554935|website=geni_family_tree|accessdate=2020-11-11}}</ref> і другому чоловікові [[Роберт Лямезан де Салінс|Роберту Лямезану де Салінс]] ({{lang-pl|Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins}}, 1869—1930)<ref>{{Cite book|title=Z Gniłowód do Łężycy|last=Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof|year=2013|publisher=Księgarnia Akademicka|location=Zielona Góra|language=|isbn=978-83-60218-38-9}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|title=Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3|last=Leskiewiczowa (red.)|first=Janina|year=1996|location=Warszawa|pages=141|language=|isbn=83-85490-60-4|accessdate=20 квітень 2020|archive-date=9 листопад 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185339/http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|url-status=no}}{{ref-pl}}</ref>.


=== Перша світова війна, ЗУНР ===
=== Перша світова війна, ЗУНР ===
[[Файл:Стрілецькі могили у Вівсю.jpg|ліворуч|thumb|[[Українські січові стрільці|Стрілецькі могили]] у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920»]]
[[Файл:Стрілецькі могили у Вівсю.jpg|праворуч|thumb|[[Українські січові стрільці|Стрілецькі могили]] у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920»]]
Вівся безпосередньо заторкнули події [[Перша світова війна|Першої світової]] (1914—1918) і [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918—1919)]] воєн. Селом проходили [[Російська імператорська армія|царські війська]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. Серед їх військовиків чимало осіб говорили [[Українська мова|українською мовою]]. Бої село не зачепили, але [[граната|гранатою]] зруйнували корчму<ref name="Бережанська земля" />.
Вівся безпосередньо заторкнули події [[Перша світова війна|Першої світової]] (1914—1918) і [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918—1919)]] воєн. Селом проходили [[Російська імператорська армія|царські війська]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. Серед їх військовиків чимало осіб говорили [[Українська мова|українською мовою]]. Бої село не зачепили, але [[граната|гранатою]] зруйнували корчму{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}.


Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]] 1915—1916 років. Під час їхнього гостювання в селі лунали [[стрілецькі пісні]], замість слів [[Русини|«русин»]], [[Руський|«руський»]] почали вживати [[Українці|«українець»]], [[Українська мова|«українська мова»]], [[Україна|«Україна»]]<ref name="Бережанська земля" />. У школі села містилася [[Пресова кватира УСС|Пресова квартира УСС]], де перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], який залишив спогади про Вівся; [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав у селі [[Поема|поему]] «Ой, нагнувся дуб високий»<ref>{{Cite web|url=https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/МаслійНамВоноСвяте.pdf?1536370666|title=Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!|last=Маслій|first=Михайло|website=https://folio.com.ua/|publisher=Фоліо|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/МаслійНамВоноСвяте.pdf?1536370666|url-status=no}}</ref>; фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA|title=Як з Бережан до кадри|last=Житинський|first=Тарас|website=https://www.youtube.com/|language=|accessdate=19.04.2020|archive-date=10.05.2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170510163214/https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA&list=PLVC5yb9mK-P9FzsdPtpr_fIDAsZxIsVlw&index=22|url-status=no}}</ref>; [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах також залишив спогади про село<ref>{{Cite web|url=https://zbruc.eu/node/49038|title=Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.&nbsp;Гайворонського|last=Боберський|first=Іван|website=https://zbruc.eu/|publisher=Збруч|accessdate=19.04.2020|archive-date=11.09.2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160911093641/http://zbruc.eu/node/49038|url-status=no}}</ref><ref name=":14" />.
Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]] 1915—1916 років. Під час їхнього гостювання в селі лунали [[стрілецькі пісні]], замість слів [[Русини|«русин»]], [[Руський|«руський»]] почали вживати [[Українці|«українець»]], [[Українська мова|«українська мова»]], [[Україна|«Україна»]]{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}. У школі села містилася [[Пресова кватира УСС|Пресова квартира УСС]], де перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], який залишив спогади про Вівся; [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав у селі [[Поема|поему]] «Ой, нагнувся дуб високий»<ref>{{Cite web|url=https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/МаслійНамВоноСвяте.pdf?1536370666|title=Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!|last=Маслій|first=Михайло|website=https://folio.com.ua/|publisher=Фоліо|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/МаслійНамВоноСвяте.pdf?1536370666|url-status=no}}</ref>; фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA|title=Як з Бережан до кадри|last=Житинський|first=Тарас|website=https://www.youtube.com/|language=|accessdate=19.04.2020|archive-date=10.05.2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170510163214/https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA&list=PLVC5yb9mK-P9FzsdPtpr_fIDAsZxIsVlw&index=22|url-status=no}}</ref>; [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах також залишив спогади про село<ref>{{Cite web|url=https://zbruc.eu/node/49038|title=Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.&nbsp;Гайворонського|last=Боберський|first=Іван|website=https://zbruc.eu/|publisher=Збруч|accessdate=19.04.2020|archive-date=11.09.2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160911093641/http://zbruc.eu/node/49038|url-status=no}}</ref><ref name=":14" />.


Андрій Кігічак у газеті [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]] від 7 червня 1952 року в замітці «Подільські маки… (Під Зелені Свята)» згадує Вівся, де були написані слова пісні «Ой, нагнувся дуб високий»:<ref name=":17">{{Cite news|url=https://archive.org/details/Svoboda-1952-146/page/n1/mode/2up?q=вівся|title=Подільські маки... (Під Зелені Свята)|last=Кігічак|first=Андрій|date=7 червня 1952|language=|work=Свобода. Український дневник|accessdate=19 листопада 2020}}</ref>
Андрій Кігічак у газеті [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]] від 7 червня 1952 року в замітці «Подільські маки… (Під Зелені Свята)» згадує Вівся, де були написані слова пісні «Ой, нагнувся дуб високий»:<ref name=":17">{{Cite news|url=https://archive.org/details/Svoboda-1952-146/page/n1/mode/2up?q=вівся|title=Подільські маки... (Під Зелені Свята)|last=Кігічак|first=Андрій|date=7 червня 1952|language=|work=Свобода. Український дневник|accessdate=19 листопада 2020}}</ref>
Рядок 180: Рядок 169:
{{Кінець цитати}}
{{Кінець цитати}}


Під час [[Семиківська битва|боїв над річкою Стрипа]] у вересні-листопаді 1915 року {{comment|УСС|Українські січові стрільці}} утратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полоненими<ref>{{Cite book|url=https://shron1.chtyvo.org.ua/Smyrnov_Andrii/Zbroina_borotba_ukrainskykh_sichovykh_striltsiv.pdf?|title=Збройна Боротьба Українських Січових Стрільців / Нариси воєнно-політичної історії України : навчальний посібник / автори : Атаманенко В., Близняк М., Вєдєнєєв Д. та ін.|last=Смирнов|first=Андрій|year=2014|publisher=Видавництво Національного університету «Острозька академія»|location=Острог|pages=197|isbn=978-966-2254-83-9}}</ref>. Чотирьох із загального числа загиблих поховали в могилі на Вівсі. Серед них&nbsp;— [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], нині&nbsp;— [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської області]]), Іван Медведчук та їхні побратими-стрільці. Їх поховали під спів [[Чуєш, брате мій (Журавлі)|«Видиш, брате мій»]] на майдані та за козацькою традицією насипали високу могилу у формі круглого горба&nbsp;— [[курган]]у з хрестом на горі, який згодом став народною святинею та на якій щорічно на [[Зелені Свята]] бували [[Богослужіння|відправи]]. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська в спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»<ref name="Бережанська земля" />:
Під час [[Семиківська битва|боїв над річкою Стрипа]] у вересні-листопаді 1915 року {{comment|УСС|Українські січові стрільці}} утратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полоненими<ref>{{Cite book|url=https://shron1.chtyvo.org.ua/Smyrnov_Andrii/Zbroina_borotba_ukrainskykh_sichovykh_striltsiv.pdf?|title=Збройна Боротьба Українських Січових Стрільців / Нариси воєнно-політичної історії України : навчальний посібник / автори : Атаманенко В., Близняк М., Вєдєнєєв Д. та ін.|last=Смирнов|first=Андрій|year=2014|publisher=Видавництво Національного університету «Острозька академія»|location=Острог|pages=197|isbn=978-966-2254-83-9}}</ref>. Чотирьох із загального числа загиблих поховали в могилі на Вівсі. Серед них&nbsp;— [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], нині&nbsp;— [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської області]]), Іван Медведчук та їхні побратими-стрільці. Їх поховали під спів [[Чуєш, брате мій (Журавлі)|«Видиш, брате мій»]] на майдані та за козацькою традицією насипали високу могилу у формі круглого горба&nbsp;— [[курган]]у з хрестом на горі, який згодом став народною святинею та на якій щорічно на [[Зелені Свята]] бували [[Богослужіння|відправи]]. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська в спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=469}}:


<center>
<center>
Рядок 194: Рядок 183:
|Назва = Вівся на польських мапах
|Назва = Вівся на польських мапах
|ширина = 250
|ширина = 250
|розташування = left
|розташування = right
|Файл:Вівся, Маковисько, колонія Тригубів, 1923 р.jpg|Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923&nbsp;р.
|Файл:Вівся, Маковисько, колонія Тригубів, 1923 р.jpg|Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923&nbsp;р.
|File:Вівся на детальній польській мапі 1929-1939.jpg|Вівся на детальній польській мапі 1929-1939 рр.
|File:Вівся на детальній польській мапі 1929-1939.jpg|Вівся на детальній польській мапі 1929-1939 рр.
}}
}}


[[Файл:Будівля "Народного дому" у с. Вівся.jpg|ліворуч|thumb|Будівля «Народного дому», збудований 1924&nbsp;р.]]
[[Файл:Будівля "Народного дому" у с. Вівся.jpg|праворуч|thumb|Будівля «Народного дому», збудований 1924&nbsp;р.]]
[[Файл:Згадка про с. Вівся у польські довоєнній газеті, 1937 р.jpg|thumb|Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937&nbsp;р.]]
[[Файл:Згадка про с. Вівся у польські довоєнній газеті, 1937 р.jpg|thumb|Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937&nbsp;р.]]
[[Файл:Будівля бувшого римо-католицького костелу, с. Вівся.jpg|thumb|ліворуч|Будівля недобудованого [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького костелу]]. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма<ref name="Бережанська земля" />.]]
[[Файл:Будівля бувшого римо-католицького костелу, с. Вівся.jpg|thumb|праворуч|Будівля недобудованого [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького костелу]]. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}.]]


У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток [[Сільський господар|«Сільський господар»]], товариства: [[Союз українок|«Союз Українок»]], [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором&nbsp;— Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство «Луг»]]<ref name=":14" />.
У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток [[Сільський господар|«Сільський господар»]], товариства: [[Союз українок|«Союз Українок»]], [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором&nbsp;— Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство «Луг»]]<ref name=":14" />.


У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають [[Польське осадництво|польські осадники]], заселяється фільварок Тригубів<ref name="Бережанська земля" />.
У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають [[Польське осадництво|польські осадники]], заселяється фільварок Тригубів{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=576}}.


У 1924&nbsp;р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною [[Українська еміграція|виїхали до Америки]] і згодом передали 1700 [[Долар США|доларів США]]<ref name=":15" />, збудувала [[Народний дім]] із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств<ref name="Бережанська земля" />.
У 1924&nbsp;р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною [[Українська еміграція|виїхали до Америки]] і згодом передали 1700 [[Долар США|доларів США]]<ref name=":15" />, збудувала [[Народний дім]] із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=576}}.


Викладання курсу [[Історія України|історії України]], [[Географія України|географії України]], [[Природознавство|природознавства]], [[Українська література|української літератури]] при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи&nbsp;— по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років<ref name=":14" />.&nbsp;
Викладання курсу [[Історія України|історії України]], [[Географія України|географії України]], [[Природознавство|природознавства]], [[Українська література|української літератури]] при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи&nbsp;— по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років<ref name=":14" />.&nbsp;
Рядок 213: Рядок 202:
Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося [[Польська мова|польською мовою]]. За провини [[Різка|карали різкою]]. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження<ref name=":14" />.
Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося [[Польська мова|польською мовою]]. За провини [[Різка|карали різкою]]. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження<ref name=":14" />.


Влітку 1928&nbsp;р. (за іншими даними 1927&nbsp;р.<ref name=":15" />) на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода<ref name="Бережанська земля" />. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927&nbsp;р. в замітці ''Свято стрілецької могили'' в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):<ref name=":15">{{Cite book
Влітку 1928&nbsp;р. (за іншими даними 1927&nbsp;р.<ref name=":15" />) на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=576}}. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927&nbsp;р. в замітці ''Свято стрілецької могили'' в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):<ref name=":15">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/Svoboda-1927-167/mode/2up?q=Вівся
|url=https://archive.org/details/Svoboda-1927-167/mode/2up?q=Вівся
|title=Свято стрілецької могили
|title=Свято стрілецької могили
Рядок 236: Рядок 225:
<…> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.
<…> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.
{{Кінець цитати}}
{{Кінець цитати}}
Упродовж листопада 1930&nbsp;р. польською владою у 121 селі [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]] була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанському]], [[Збаразький повіт (II Річ Посполита)|Збаразькому]], [[Підгаєцький повіт|Підгаєцькому]] і [[Тернопільський повіт (II Річ Посполита)|Тернопільському]] повітах<ref name=":8" />. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені<ref name=":2" />. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань.&nbsp;Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко<ref>{{Cite web|url=http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|title=Пацифікація як спосіб нищення українського народу|last=Дудар|first=І.А.|website=http://elartu.tntu.edu.ua/|publisher=Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя|accessdate=19.04.2020|archive-date=21.05.2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180521064055/http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|url-status=no}}</ref>.
Упродовж листопада 1930&nbsp;р. польською владою у 121 селі [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]] була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанському]], [[Збаразький повіт (II Річ Посполита)|Збаразькому]], [[Підгаєцький повіт|Підгаєцькому]] і [[Тернопільський повіт (II Річ Посполита)|Тернопільському]] повітах<ref name=":8">{{Cite book
|url=https://biblio-archive.unog.ch/Dateien/CouncilDocs/C-741-1931-I_EN.pdf
|title=Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland.
|last=
|first=
|year=November 15th, 1931
|publisher=League of Nations
|location=Geneva
|pages=
|language=англійською
|isbn=
}}</ref>. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені<ref name=":2" />. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань.&nbsp;Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко<ref>{{Cite web|url=http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|title=Пацифікація як спосіб нищення українського народу|last=Дудар|first=І.А.|website=http://elartu.tntu.edu.ua/|publisher=Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя|accessdate=19.04.2020|archive-date=21.05.2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180521064055/http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|url-status=no}}</ref>.


15 червня 1934&nbsp;р. село передане з Підгаєцького до Бережанського повіту<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170103094946/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 |date=3 січень 2017 }} {{ref-pl}}</ref>. З 1 серпня 1934&nbsp;р. Вівся перебувало у складі сільської [[Козова (гміна)|гміни Козова]]<ref>{{Cite web|title=Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie.|url=http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU19340640566|website=isap.sejm.gov.pl|accessdate=2020-12-08}}</ref>. 1937&nbsp;р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила вулицю Центральну. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець&nbsp;— Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького]] костелу, який не закінчили через початок Другої світової та [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської]] воєн<ref name=":2" /><ref name="Бережанська земля" />.[[Файл:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|thumb|ліворуч|Символічна могила членам ОУН&nbsp;— УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в [[Тюрма на Лонцького|Львівській в'язниці]]]]
15 червня 1934&nbsp;р. село передане з Підгаєцького до Бережанського повіту<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170103094946/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 |date=3 січень 2017 }} {{ref-pl}}</ref>. З 1 серпня 1934&nbsp;р. Вівся перебувало у складі сільської [[Козова (гміна)|гміни Козова]]<ref>{{Cite web|title=Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie.|url=http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU19340640566|website=isap.sejm.gov.pl|accessdate=2020-12-08}}</ref>. 1937&nbsp;р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила вулицю Центральну. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець&nbsp;— Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького]] костелу, який не закінчили через початок Другої світової та [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської]] воєн<ref name=":2" />{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=576}}.[[Файл:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|thumb|праворуч|Символічна могила членам ОУН&nbsp;— УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в [[Тюрма на Лонцького|Львівській в'язниці]]]]


=== Друга світова війна, німецька окупація, УПА ===
=== Друга світова війна, німецька окупація, УПА ===
Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: у лавах Української повстанської армії воювали проти більщовицьких та німецьких окупантів. Осередок ОУН у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом [[Вермахт|нацистської армії]] в село, у 1943&nbsp;р. [[гестапо]] розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в'язницях<ref name=":2" />.
Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: у лавах Української повстанської армії воювали проти більшовицьких та німецьких окупантів. Осередок ОУН у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом [[Вермахт|нацистської армії]] в село, у 1943&nbsp;р. [[гестапо]] розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в'язницях<ref name=":2" />.


У вересні/жовтні 1943&nbsp;р. коло Вівся було сформовано сотню [[Українська Народна Самооборона|УНС]] (згодом УПА) [[Орли (сотня УПА)|«Орли»]], яку очолив ймовірно Василь Галущак, псевдо «Клич»&nbsp;— солдат [[Українська галицька армія|Української Галицької Армії]]<ref name=":5">{{Cite book
У вересні/жовтні 1943&nbsp;р. коло Вівся було сформовано сотню [[Українська Народна Самооборона|УНС]] (згодом УПА) [[Орли (сотня УПА)|«Орли»]], яку очолив ймовірно Василь Галущак, псевдо «Клич»&nbsp;— солдат [[Українська галицька армія|Української Галицької Армії]]<ref name=":5">{{Cite book
Рядок 308: Рядок 308:


=== Радянський період ===
=== Радянський період ===
[[Файл:Магазин в с. Вівся.jpg|ліворуч|thumb|праворуч|Центральний магазин]]
[[Файл:Магазин в с. Вівся.jpg|праворуч|thumb|праворуч|Центральний магазин]]
1949&nbsp;р. у Вівсі створене [[Колгосп|колективне господарство]], назву якого змінювали декілька разів&nbsp;— на «Москву», ім. [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші. За колгоспом було закріплено 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, переважно орної землі. Колгосп спеціалізувався на рільництві та тваринництві м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств функціонував цегельний завод<ref name=":2" /><ref name=":4">{{Cite book
1949&nbsp;р. у Вівсі створене [[Колгосп|колективне господарство]], назву якого змінювали декілька разів&nbsp;— на «Москву», ім. [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші. За колгоспом було закріплено 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, переважно орної землі. Колгосп спеціалізувався на рільництві та тваринництві м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств функціонував цегельний завод<ref name=":2" /><ref name=":4">{{Cite book
|url=http://resource.history.org.ua/item/11073
|url=http://resource.history.org.ua/item/11073
Рядок 340: Рядок 340:


=== Незалежна Україна ===
=== Незалежна Україна ===
[[Файл:Каплиця у с. Вівся, Тернопільська область.jpg|праворуч|thumb|Каплиця, с. Вівся]]
[[File:Обкладинка книги "Вівся" Павлишин Г.П.jpg|праворуч|thumb|Павлишин Г. П. "Вівся", 2019 р.]]
[[Файл:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|ліворуч|thumb|Храм св. Михаїла, с. Вівся]]
[[File:Обкладинка книги "Вівся" Павлишин Г.П.jpg|ліворуч|thumb|Книга про Вівся, 2019 р.]]



{{External media||align=right
{{External media||align=right
Рядок 349: Рядок 346:
||video2={{YouTube|iLc50s-Hlng&t|Вівся. День Незалежності|logo=1}} // Кіностудія ГАЛИЧАНКА.&nbsp;— Козівський РБК, кер. Ігор Лема.&nbsp;— 2019.&nbsp;— 24 серпня.
||video2={{YouTube|iLc50s-Hlng&t|Вівся. День Незалежності|logo=1}} // Кіностудія ГАЛИЧАНКА.&nbsp;— Козівський РБК, кер. Ігор Лема.&nbsp;— 2019.&nbsp;— 24 серпня.
}}
}}
На початку 90-тих рр. відбулась реорганізація колгоспу "Москва" і створена спілка "Вівсянська"<ref>{{Cite web|title=Рішення від 06.03.2018 по справі № 600/518/16-ц Козівський районний|url=https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73155479|website=zakononline.com.ua|date=2018-04-04|accessdate=2021-08-31|language=ru|last=ZakonOnline}}</ref>.
У 1993&nbsp;р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017&nbsp;р.)<ref>{{Cite web|title=Помер отець Володимир Шуль|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2422-помер-отець-володимир-шуль.html|website=www.tze.org.ua|accessdate=2020-11-13|language=uk-ua|last=Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ|first=|date=|publisher=}}</ref>. У 1999&nbsp;р. на Вівсі збудована каплиця.

У 1994—2017&nbsp;рр. в селі тривало будівництво храму святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017&nbsp;р<ref name=":3">{{Cite web|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-у-день-празника-св-архистратига-михаїла-митрополит-василій-освятив-храм-в-його-честь.html|title=У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь|accessdate=15 квітень 2020|archive-date=18 січень 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200118135651/http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-у-день-празника-св-архистратига-михаїла-митрополит-василій-освятив-храм-в-його-честь.html|url-status=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube|url=https://www.youtube.com/watch?v=6QZiRE-Nwtw|website=www.youtube.com|accessdate=2020-11-16}}</ref>. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівський]] [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священики, чотири з яких&nbsp;— вихідці з села Вівся<ref name=":3" />. Новий [[Престол|престіл]] було освячено за участю [[Козівський деканат УГКЦ|декана Козівського]] о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика<ref name=":3" />. Нині парохом села є о. Іван Козлик<ref>{{Cite web|title=о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ|url=https://kozovadek.at.ua/photo/svjashheniki/zaraz_u_nashomu_dekanati/o_ivan_kozlik/7-0-8|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.


У червні 2017&nbsp;р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100&nbsp;мм часів Другої світової війни<ref>{{Cite web|title=На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової|url=https://www.unian.ua/ternopil/1961931-na-ternopilschini-v-riznih-mistsyah-za-dobu-viyavili-tri-artsnaryadichasiv-drugoji-svitovoji.html|website=www.unian.ua|accessdate=2020-11-16|language=uk}}</ref>.
У червні 2017&nbsp;р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100&nbsp;мм часів Другої світової війни<ref>{{Cite web|title=На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової|url=https://www.unian.ua/ternopil/1961931-na-ternopilschini-v-riznih-mistsyah-za-dobu-viyavili-tri-artsnaryadichasiv-drugoji-svitovoji.html|website=www.unian.ua|accessdate=2020-11-16|language=uk}}</ref>.
Рядок 363: Рядок 358:
У серпні 2020&nbsp;р. в рамках ''Плану розвитку газорозподільної системи'' працівниками [[Тернопільгаз|«Тернопільгазу»]] у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту<ref>{{Cite web|title=Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині|url=https://tgaz.te.ua/ua/article/buduemo-za-evropeyskimi-standartami-noviy-suchasniy-gazorozpodilniy-punkt-u-svivsya-na-ternopilshchini|website=tgaz.te.ua|accessdate=2020-11-16|language=|last=|first=|date=|publisher=Тернопільгаз}}</ref>. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека<ref name=":2" />.
У серпні 2020&nbsp;р. в рамках ''Плану розвитку газорозподільної системи'' працівниками [[Тернопільгаз|«Тернопільгазу»]] у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту<ref>{{Cite web|title=Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині|url=https://tgaz.te.ua/ua/article/buduemo-za-evropeyskimi-standartami-noviy-suchasniy-gazorozpodilniy-punkt-u-svivsya-na-ternopilshchini|website=tgaz.te.ua|accessdate=2020-11-16|language=|last=|first=|date=|publisher=Тернопільгаз}}</ref>. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека<ref name=":2" />.


== Господарство ==
== Економіка ==
В селі діють:
В селі діють:


Рядок 386: Рядок 381:


На [[Парламентські вибори в Україні 2019|позачергових парламентських виборах в Україні 21 липня 2019&nbsp;р.]] 428 мешканців Вівсі віддали свій голос (виборча дільниця №&nbsp;610512). Явка склала 78&nbsp;%. 5&nbsp;% бар'єр подолали такі партії: [[Радикальна партія Олега Ляшка]]: 20,1&nbsp;%; [[Слуга народу|«Слуга народу»]]: 14,7&nbsp;%; [[Європейська Солідарність|Європейська солідарність]]: 14,3&nbsp;%; [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»]]: 13,8&nbsp;%; [[Аграрна партія України]]: 10,7&nbsp;%; [[Голос (партія)|«Голос»]]: 5,8&nbsp;%; [[Українська Стратегія Гройсмана]]: 5,6&nbsp;%<ref>{{Cite web|title=Інфографіка: Вибори до Верховної Ради 2019 року|url=https://elections.dekoder.org/uk/ukraine/parliamentary/2019/party-votes|website=elections.dekoder.org|accessdate=2020-11-10|language=uk}}</ref>.
На [[Парламентські вибори в Україні 2019|позачергових парламентських виборах в Україні 21 липня 2019&nbsp;р.]] 428 мешканців Вівсі віддали свій голос (виборча дільниця №&nbsp;610512). Явка склала 78&nbsp;%. 5&nbsp;% бар'єр подолали такі партії: [[Радикальна партія Олега Ляшка]]: 20,1&nbsp;%; [[Слуга народу|«Слуга народу»]]: 14,7&nbsp;%; [[Європейська Солідарність|Європейська солідарність]]: 14,3&nbsp;%; [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»]]: 13,8&nbsp;%; [[Аграрна партія України]]: 10,7&nbsp;%; [[Голос (партія)|«Голос»]]: 5,8&nbsp;%; [[Українська Стратегія Гройсмана]]: 5,6&nbsp;%<ref>{{Cite web|title=Інфографіка: Вибори до Верховної Ради 2019 року|url=https://elections.dekoder.org/uk/ukraine/parliamentary/2019/party-votes|website=elections.dekoder.org|accessdate=2020-11-10|language=uk}}</ref>.

== Релігія ==
{{Scroll Gallery
|Назва = Церква св. Михаїла, 1870 р.
|ширина = 250
|розташування = right
|File:Церква св. Михаїла, с. Вівся, Тернопільська обл.jpg|<center>Загальний вид на церкву</center>
|File:Настінний надпис у церкві св. Михаїла, с. Вівся.jpg|<center>Настінний напис про заснування парафії та завершення будівництва церкви. Ліворуч: <i>Сѧ церкова зачата 1818</i>. Праворуч: <i>Оуконьчѧна року лв 1870</i>.</center>
}}
{{Scroll Gallery
|Назва = Храм св. Михаїла та каплиця
|ширина = 250
|розташування = right
|Файл:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|<center>Загальний вид на храм, 2017 р.</center>
|Файл:Каплиця у с. Вівся, Тернопільська область.jpg|<center>Каплиця, 1997 р. </center>
}}

====== Церква святого архистратига Михаїла ======
{{main|Церква святого архистратига Михаїла (Вівся)}}
У селі діє [[Церква святого архистратига Михаїла (Вівся)|церква]] святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж [[1810]]—[[1870]]&nbsp;рр.<ref>{{Cite web|title=9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій|url=https://kozovadek.at.ua/index/adresar_parafij_1/0-4|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>). Церкву освятив о. Йосиф Макогонський. Іконостас оновлювався упродовж 1995 року різьбяр і художник Опришко. Фундатором була п. Талішевська зі [[Сполучені Штати Америки|США]].

'''Парохи села:'''
* о. Йосиф Макогонський (1860—1870),
* о. Іван Дурбак (1875—1900),
* о. Ілько Кіналь (1900—1920),
* о. Куницький (1920—1929),
* о. Михайло Дмитрик (1929—1939),
* о. Йосиф Гривнях (1939—1941),
* о. Микола Паснак (1941—1944),
* о. Михайло Кузьма (1944—1945),
* о. Володимир Масяк (1945-1946),
* о. Лев Сальвицький (1946—?),
* о. Андрій Галині (1990—1992),
* о. Михайло Вересюк (1992—1994),
* о. Володимир Шуль (1994—1995),
* о. Степан Собків (1995—1996),
* о. Іван Козлик (з 1996).

====== Храм святого архистратига Михаїла ======
У 1993&nbsp;р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017&nbsp;р.)<ref>{{Cite web|title=Помер отець Володимир Шуль|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2422-помер-отець-володимир-шуль.html|website=www.tze.org.ua|accessdate=2020-11-13|language=uk-ua|last=Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ|first=|date=|publisher=}}</ref>. У 1999&nbsp;р. на Вівсі збудована каплиця.

У 1994—2017&nbsp;рр. в селі тривало будівництво храму святого архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017&nbsp;р<ref name=":3">{{Cite web|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-у-день-празника-св-архистратига-михаїла-митрополит-василій-освятив-храм-в-його-честь.html|title=У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь|accessdate=15 квітень 2020|archive-date=18 січень 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200118135651/http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-у-день-празника-св-архистратига-михаїла-митрополит-василій-освятив-храм-в-його-честь.html|url-status=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube|url=https://www.youtube.com/watch?v=6QZiRE-Nwtw|website=www.youtube.com|accessdate=2020-11-16}}</ref>. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівський]] [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священики, чотири з яких&nbsp;— вихідці з села Вівся<ref name=":3" />. Новий [[Престол|престіл]] було освячено за участю [[Козівський деканат УГКЦ|декана Козівського]] о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика<ref name=":3" />. Нині парохом села є о. Іван Козлик<ref>{{Cite web|title=о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ|url=https://kozovadek.at.ua/photo/svjashheniki/zaraz_u_nashomu_dekanati/o_ivan_kozlik/7-0-8|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.


== Населення ==
== Населення ==
У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року&nbsp;— 1690 осіб. У 1973&nbsp;р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб<ref name=":4" />. Після включення Тернопільської області та села Вівся до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою ''Три́бова''<ref name="Бережанська земля" />) у 1971&nbsp;р. у зв'язку з переселенням жителів<ref>{{Cite book
У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року&nbsp;— 1690 осіб. У 1973&nbsp;р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб<ref name=":4" />. Після включення Тернопільської області та села Вівся до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою ''Три́бова''{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=576}}) у 1971&nbsp;р. у зв'язку з переселенням жителів<ref>{{Cite book
|url=http://resource.history.org.ua/item/0009053
|url=http://resource.history.org.ua/item/0009053
|title=Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше
|title=Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше
Рядок 400: Рядок 437:
|language=
|language=
|isbn=
|isbn=
}}</ref>. Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 947 осіб, з яких 418 чоловіків та 529 жінок<ref name="населення 1989" />. За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 900 осіб<ref name="населення 2001" />.
}}</ref>. Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 947 осіб, з яких 418 чоловіків та 529 жінок<ref name="населення 1989" />. За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 900 осіб<ref name="населення 2001" />. У 2021 р. населення Вівся складало 791 особу<ref name=":7" />.


=== Мова ===
=== Мова ===
Рядок 412: Рядок 449:
| align="right"| 99,44&nbsp;%
| align="right"| 99,44&nbsp;%
|-
|-
| [[російська мова|російська]]
| [[російська мова в Україні|російська]]
| 5
| 5
| align="right"| 0,56&nbsp;%
| align="right"| 0,56&nbsp;%
Рядок 418: Рядок 455:


=== Говірка ===
=== Говірка ===
{{External media||align=right
||video1={{YouTube|pLRtOGMHstU|Летів голуб попід хмари|logo=1}} // Гаївка «Летів голуб попід хмари» у виконанні мешканки Вівся Богдани Стахівни Здеб.
}}
Місцева говірка належить до [[Наддністрянський говір|наддністрянського говору]] [[Південно-західне наріччя української мови|південно-західного наріччя]] української мови. У Вівсі виражені наступні характерні риси цієї говірки&nbsp;— на фонетичному рівні: перехід наголошеного ''а'' в ''о'' (пр''о''вда, бр''о''ў, з''о''втра, вст''о''ў), перехід наголошеного ''о'' в ''у'' (тв''у''рити), перехід ненаголошеного ''а'' після м'яких приголосних в ''е'' (дьекувати), залишки прадавнього носового звуку ''*ę'' (''мнєсо, мнєти''), тверда вимова приголосних ''д, т, з, с, ц, н, л'' перед ''і'' з давнього ''о''&nbsp;— ''нїс'' (іменник, частина тіла), але ''ніс —'' дієслово<ref>{{Cite book
Місцева говірка належить до [[Наддністрянський говір|наддністрянського говору]] [[Південно-західне наріччя української мови|південно-західного наріччя]] української мови. У Вівсі виражені наступні характерні риси цієї говірки&nbsp;— на фонетичному рівні: перехід наголошеного ''а'' в ''о'' (пр''о''вда, бр''о''ў, з''о''втра, вст''о''ў), перехід наголошеного ''о'' в ''у'' (тв''у''рити), перехід ненаголошеного ''а'' після м'яких приголосних в ''е'' (дьекувати), залишки прадавнього носового звуку ''*ę'' (''мнєсо, мнєти''), тверда вимова приголосних ''д, т, з, с, ц, н, л'' перед ''і'' з давнього ''о''&nbsp;— ''нїс'' (іменник, частина тіла), але ''ніс —'' дієслово<ref>{{Cite book
|title=Порівняльний аналіз ісландської та української мов
|title=Порівняльний аналіз ісландської та української мов
Рядок 443: Рядок 483:


== Пам'ятки ==
== Пам'ятки ==

{{Scroll Gallery
{{Scroll Gallery
|Назва = [[Українська вишивка|Вишивка]] Вівся
|Назва = [[Українська вишивка|Вишивка]] Вівся
Рядок 453: Рядок 494:
}}
}}


{{Scroll Gallery
|Назва = Церква св. Михаїла, 1870 р.
|ширина = 250
|розташування = left
|File:Церква св. Михаїла, с. Вівся, Тернопільська обл.jpg|<center>Загальний вид на церкву</center>
|File:Настінний надпис у церкві св. Михаїла, с. Вівся.jpg|<center>Настінний напис про початок та завершення будівництва церкви. Ліворуч: <i>Сѧ церкова зачата 1818</i>. Праворуч: <i>Оуконьчѧна року лв 1870</i>.</center>
}}


'''Встановлено:'''<ref name=":2" />
{{External media||align=right
||video1={{YouTube|pLRtOGMHstU|Летів голуб попід хмари|logo=1}} // Гаївка «Летів голуб попід хмари» у виконанні мешканки Вівся Богдани Стахівни Здеб.
}}
У селі діє церква святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж [[1810]]—[[1870]]&nbsp;рр.<ref>{{Cite web|title=9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій|url=https://kozovadek.at.ua/index/adresar_parafij_1/0-4|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>). Духовні об'єкти та пам'ятники Вівся можна знайти на сторінках видання [[Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм|Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм]] під науковою редакцією [[Стоцький Ярослав Васильович|Я. Стоцького]]<ref name=":7">{{Cite book
|url=https://koha.tntu.edu.ua/cgi-bin/koha/opac-detail.pl?biblionumber=86579
|title=Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм: Присвячується 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля
|last=Стоцький
|first=Я.
|date=2014
|publisher=ТОВ ”Новий колір”
|location=Тернопіль
|isbn=978-966-2061-29-1
}}</ref>.

Встановлено:<ref name=":2" />


* пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини ([[1849]]&nbsp;р.);
* пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини ([[1849]]&nbsp;р.);
Рядок 482: Рядок 502:
* та воякам УПА, полеглим [[1947]]&nbsp;р. ([[1997]]&nbsp;р.);
* та воякам УПА, полеглим [[1947]]&nbsp;р. ([[1997]]&nbsp;р.);
* старовинні пам'ятники XIX ст. на старому цвинтарі.
* старовинні пам'ятники XIX ст. на старому цвинтарі.
<gallery class="center" mode="packed" widths="220">

Файл:Пам'ятна таблиця на могилі Січових стрільців, с. Вівся.jpg|Пам'ятна дошка
Файл:Ставок, с. Вівся, Тернопільська область.jpg|Став "Панський"
Файл:Вулиця Зелена ("Тамтой бік"), с. Вівся, Тернопільська обл.jpg|Вулиця Зелена
Файл:Поле коло с. Вівся, вказівник до Зарваниці.jpg|Вказівник до [[Зарваниця (Тернопільський район)|Зарваниці]]
</gallery>
== Освіта ==
== Освіта ==
[[File:Дитячий садок "Берізка", с. Вівся, Тернопільська область.jpg|праворуч|thumb|Дитячий садок "Берізка"]]
У селі діють дитячий садок «Берізка», директор&nbsp;— Дичко Надія Тимофіївна<ref>{{Cite web|title=Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.|url=https://dytsadok.info/dytyachyj-sadok/34653318/|website=dytsadok.info|accessdate=2020-11-15}}</ref><ref>{{Cite web|title=Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА"|url=https://nomis.com.ua/34653318-doshkilnyi-navchalnyi-zaklad-berizka-vivsianskoi-silskoi-rady|website=nomis.com.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор&nbsp;— Кузів Ігор Романович<ref name=":18">{{Cite web|title=Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО|url=https://te.isuo.org/schools/view/id/18136|website=te.isuo.org|accessdate=2020-11-19}}</ref>. У 1986&nbsp;р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019—2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні<ref name=":18" />. Умови для навчання створювалися завдяки значним зусиллям педагогічних та технічних працівників, яких очолювали директори шкіл в такому порядку:<ref name=":14" />
[[File:School, Vivsia village, Ternopil Oblast, Ukraine.jpg|праворуч|thumb|Школа села Вівся]]
У селі діють [[дошкільний навчальний заклад]] «Берізка», директор&nbsp;— Дичко Надія Тимофіївна<ref>{{Cite web|title=Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.|url=https://dytsadok.info/dytyachyj-sadok/34653318/|website=dytsadok.info|accessdate=2020-11-15}}</ref><ref>{{Cite web|title=Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА"|url=https://nomis.com.ua/34653318-doshkilnyi-navchalnyi-zaklad-berizka-vivsianskoi-silskoi-rady|website=nomis.com.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор&nbsp;— Кузів Ігор Романович<ref name=":18">{{Cite web|title=Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО|url=https://te.isuo.org/schools/view/id/18136|website=te.isuo.org|accessdate=2020-11-19}}</ref>. У 1986&nbsp;р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019—2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні<ref name=":18" />. Навчальна інфраструктура села розвивалася працівниками педагогічної та технічної галузей. Школу Вівся очолювали:<ref name=":14" />


: 1939—1941&nbsp;рр.&nbsp;— Саєнко Василь Феофанович;
:* 1939—1941&nbsp;рр.&nbsp;— Саєнко Василь Феофанович;
: 1944—1950&nbsp;рр.&nbsp;— Гнатина Іван Якович;
:* 1944—1950&nbsp;рр.&nbsp;— Гнатина Іван Якович;
: 1950—1954&nbsp;рр.&nbsp;— Бурченя Дмитро Юхимович;
:* 1950—1954&nbsp;рр.&nbsp;— Бурченя Дмитро Юхимович;
: 1954—1955&nbsp;рр.&nbsp;— Фордзюн Іван Степанович;
:* 1954—1955&nbsp;рр.&nbsp;— Фордзюн Іван Степанович;
: 1955—1956&nbsp;рр.&nbsp;— Мельник Андрій Кіндратович;
:* 1955—1956&nbsp;рр.&nbsp;— Мельник Андрій Кіндратович;
: 1956—1958&nbsp;рр.&nbsp;— Чаплянська Ольга Василівна;
:* 1956—1958&nbsp;рр.&nbsp;— Чаплянська Ольга Василівна;
: 1958—1961&nbsp;рр.&nbsp;— Дячун Петро Семенович;
:* 1958—1961&nbsp;рр.&nbsp;— Дячун Петро Семенович;
: 1961—1967&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
:* 1961—1967&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
: 1967—1972&nbsp;рр.&nbsp;— Дарморост Василь Варфоломійович;
:* 1967—1972&nbsp;рр.&nbsp;— Дарморост Василь Варфоломійович;
: 1972—1973&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
:* 1972—1973&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
: 1973&nbsp;р.&nbsp;— Рубленко Григорій Кузьмович;
:* 1973&nbsp;р.&nbsp;— Рубленко Григорій Кузьмович;
: 1973&nbsp;р.&nbsp;— Здеб Філіпіна Іванівна;
:* 1973&nbsp;р.&nbsp;— Здеб Філіпіна Іванівна;
: 1973—1977&nbsp;рр.&nbsp;— Гуриш Лев Якович;
:* 1973—1977&nbsp;рр.&nbsp;— Гуриш Лев Якович;
: 1977&nbsp;р.&nbsp;— Дунаєвський Юліан Петрович;
:* 1977&nbsp;р.&nbsp;— Дунаєвський Юліан Петрович;
: 1977—1978&nbsp;рр.&nbsp;— Шимонович Євген Омелянович;
:* 1977—1978&nbsp;рр.&nbsp;— Шимонович Євген Омелянович;
: 1978—1996&nbsp;рр.&nbsp;— Павлишин Ганна Петрівна;
:* 1978—1996&nbsp;рр.&nbsp;— Павлишин Ганна Петрівна;
: 1996&nbsp;р. по н. ч.&nbsp;— Кузів Ігор Романович.
:* 1996&nbsp;р. по н. ч.&nbsp;— Кузів Ігор Романович.
: Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини|url=http://oda.gov.te.ua/main/ua/news/detail/5484.htm|website=oda.gov.te.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото)|url=https://www.0352.ua/news/1593758/u-kozovi-vidkrili-sucasnij-plavalnij-basejn-foto|website=0352.ua - Сайт міста Тернополя|accessdate=2020-11-14|language=uk-UA}}</ref>.
: Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини|url=http://oda.gov.te.ua/main/ua/news/detail/5484.htm|website=oda.gov.te.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото)|url=https://www.0352.ua/news/1593758/u-kozovi-vidkrili-sucasnij-plavalnij-basejn-foto|website=0352.ua - Сайт міста Тернополя|accessdate=2020-11-14|language=uk-UA}}</ref>.


== Спорт ==
== Спорт ==
У 2020&nbsp;р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК «Вівся»<ref>{{Cite web|title=ФК ВІВСЯ|url=https://www.facebook.com/groups/960727287698505/|website=www.facebook.com|accessdate=2020-11-15|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ|url=https://ffternopil.com/news/5641/#|website=ffternopil.com|accessdate=2020-11-15}}</ref>
У 2020&nbsp;р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК «Вівся»<ref>{{Cite web|title=ФК ВІВСЯ|url=https://www.facebook.com/groups/960727287698505/|website=www.facebook.com|accessdate=2020-11-15|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ|url=https://ffternopil.com/news/5641/#|website=ffternopil.com|accessdate=2020-11-15}}</ref>. У 2021 р. футбольна команда села Вівся взяла участь у турнірі Козівської селищної громади з [[Мініфутбол|мініфутболу]], котрий відбувся на стадіоні в Козові. На полі за звання кращих змагалися команди із восьми [[Старостинський округ|старостинських округів]]: команда сіл [[Ценів]], [[Бишки]]; команда сіл [[Дибще]], [[Козівка (Козівська селищна громада)|Козівка]], [[Потік (Тернопільський район)|Потік]]; футболісти команди сіл [[Вибудів]], [[Вимислівка]]; команда села Вівся; команда з [[Теофіпілка|Теофіпілки]] та [[Вікторівка (Тернопільський район)|Вікторівки]]; команда сіл [[Городище (Тернопільська міська громада)|Городище]], [[Горби (Тернопільський район)|Горби]], [[Млинці (село)|Млинці]]; команда сіл [[Олесине]], [[Геленки]], [[Уритва]]; команда сіл [[Кальне (Козівська селищна громада)|Кальне]], [[Щепанів]]. Турнір був присвячений 30-тій річниці відновлення [[День Незалежності України|Незалежності України]]<ref>{{Cite web|title=В Козівській громаді відбувся турнір з міні-футболу, присвячений 30-тій річниці Незалежності України.|url=https://kozova-rada.gov.ua/news/1629644975/|website=kozova-rada.gov.ua|accessdate=2021-08-29|language=ua}}</ref>.


== Транспорт ==
== Транспорт ==
Рядок 525: Рядок 552:
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2808583.0580534446,6339701.457915322&z=14&l=pcm_nsdi_lep,pcm_specdozvil,pcm_naftogaz_sverdlovini,pcm_rodovysha_korys_kop&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2808583.0580534446,6339701.457915322&z=14&l=pcm_nsdi_lep,pcm_specdozvil,pcm_naftogaz_sverdlovini,pcm_rodovysha_korys_kop&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.


Найближчі летовища: [[Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ»]] (IFO) 122&nbsp;км, [[Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького]] (LWO) 124&nbsp;км, [[Міжнародний аеропорт «Чернівці»]] (CWC) 204&nbsp;км.
Найближчі летовища: [[Тернопіль (аеропорт)|Міжнародний аеропорт «Тернопіль»]] ([[Код ІАТА|IATA]]: '''TNL''', [[Код аеропорту ІКАО|ICAO]]: '''UKLT''') — 56 км., [[Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ»]] (IATA: '''IFO''', ICAO: '''UKLI''') 122&nbsp;км., [[Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького]] (IATA: '''LWO''', ICAO: '''UKLL''') 124&nbsp;км., [[Міжнародний аеропорт «Чернівці»]] (IATA: '''CWC''', ICAO: '''UKLN''') 204&nbsp;км.


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==
Рядок 531: Рядок 558:
* [[Бабій Лев|Лев Бабій]] (1927—2010)&nbsp;— громадський діяч;
* [[Бабій Лев|Лев Бабій]] (1927—2010)&nbsp;— громадський діяч;
* Лев Мельник&nbsp;— різьбяр і педагог;
* Лев Мельник&nbsp;— різьбяр і педагог;
* Оксана Гладій (Мазурик) (1963&nbsp;р. н.)&nbsp;— тележурналіст, член [[Національна спілка журналістів України|Національної Спілки журналістів України]], керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "[[Національна суспільна телерадіокомпанія України|НСТУ]] «Запорізька регіональна дирекція». Раніше&nbsp;— завідувач відділу художнього мовлення на [[UA: Запоріжжя|Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії]]<ref>Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201109185346/http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id%3D5628%26lang%3Dukr |date=9 листопад 2020 }}</ref>;
* Оксана Гладій (Мазурик) (1963&nbsp;р. н.)&nbsp;— тележурналіст, член [[Національна спілка журналістів України|Національної Спілки журналістів України]], керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "[[Національна суспільна телерадіокомпанія України|НСТУ]]" «Запорізька регіональна дирекція». Раніше&nbsp;— завідувач відділу художнього мовлення на [[UA: Запоріжжя|Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії]]<ref>Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201109185346/http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id%3D5628%26lang%3Dukr |date=9 листопад 2020 }}</ref>;
* Павло Бемко (1898—1962)&nbsp;— культурно-освітній діяч, меценат;
* Павло Бемко (1898—1962)&nbsp;— культурно-освітній діяч, меценат;
* Йосиф Осадца (1950&nbsp;р. н.)&nbsp;— музикант, диригент;
* Йосиф Осадца (1950&nbsp;р. н.)&nbsp;— музикант, диригент;
Рядок 576: Рядок 603:
</gallery>
</gallery>


== Примітки ==
== Джерела ==
{{reflist|2|refs=
{{reflist|2|refs=


Рядок 589: Рядок 616:
== Література ==
== Література ==
{{Commonscat}}
{{Commonscat}}
* {{книга
* ''Бережанська земля: історико-мемуарний збірник'' / упоряд. В. Лев.&nbsp;— Нью&nbsp;— Йорк&nbsp;— Париж&nbsp;— Сідней&nbsp;— Торонто: комітет «Видавництва Бережани», 1970.&nbsp;— 878 с., іл.
|автор = Ред. Василь Лев
|частина =
|посилання частина =
|заголовок = Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник
|оригінал =
|посилання = https://diasporiana.org.ua/ukrainica/9720-berezhanska-zemlya-istorichno-memuarniy-zbirnik/
|вікітека =
|відповідальний =
|видання =
|місце = Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто
|видавництво = "Видавництво Бережани"
|рік = 1970
|том =
|сторінки =
|сторінок = 877
|серія =
|isbn =
|тираж =
| ref = Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник
}}
*''Нагірний М., [[Уніят Віктор Богданович|Уніят В.]]'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
*''Нагірний М., [[Уніят Віктор Богданович|Уніят В.]]'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
*Павлишин Г.П. Вівся: історико-етнографічний нарис/Г.П. Пвлишин — Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2019. — 264 с.; іл.
*Павлишин Г.П. ''Вівся: історико-етнографічний нарис'' / Г.П. Павлишин — Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2019. — 264 с.; іл.
* ''Сачик Г., [[Уніят Віктор Богданович|Уніят В]]., Федечко М.'' Вівся // {{ТІМС|2|438–440}}
* ''Сачик Г., [[Уніят Віктор Богданович|Уніят В]]., Федечко М.'' Вівся //{{ТІМС|2|438–440}}
*[[Стоцький Ярослав Васильович|Стоцький, Я.]] (2014). ''Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм: Присвячується 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля''. Тернопіль: ТОВ ”Новий колір”. [[ISBN]] [[Спеціальна:Джерела книг/978-966-2061-29-1|978-966-2061-29-1]].


{{Козівська селищна громада}}
{{Козівська селищна громада}}

Версія за 20:29, 2 вересня 2021

село Вівся
Головна вулиця с. Вівся навесні
Головна вулиця с. Вівся навесні
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Козівська селищна громада
Код КОАТУУ 6123081401
Облікова картка [4] 
Основні дані
Засноване Друга половина XVIII ст.[2][3]
Населення 791 особа[1]
Територія 0.219 км²
Густота населення 4109.59 осіб/км²
Поштовий індекс 47673[5]
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°22′28″ пн. ш. 25°13′51″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
373[6] м
Відстань до
районного центру
48 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Дорошенка, 3, смт Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601;
староста — вул. Колонія, 12, с. Вівся, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47673
Карта
Вівся. Карта розташування: Україна
Вівся
Вівся
Вівся. Карта розташування: Тернопільська область
Вівся
Вівся
Мапа

CMNS: Вівся у Вікісховищі

Ві́вся — село в Україні, Тернопільська область, Тернопільський район, Козівська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Вівсянської сільської ради. Площа — 0,22 кв. км[7]. Населення — 791 особа (2021)[8]. До 19 липня 2020 р. належало до Козівського району[9]. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер С200803[10].

Вперше згадується 1779 року у складі монархії Габсбургів[2]; за іншими даними — у 1785 році[7]. У селі є греко-католицькі церква (збудована у 1818-1870 рр.) та храм (збудований 1994-2017 рр.) святого архістратига Михаїла. На Вівсі перебували Українські січові стрільці; був заснований осередок ОУН[7]; сотня УПА[11][12]. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, фельдшерський пункт, крамниця, поштовий пункт, бібліотека[7].

Походження назви

Знак при західному в'їзді в село

Топонім Вівся походить від жіночого імені Осія й від злаку овес (вовес, говес) — «село, яке вирощувало овес»[13], від праслов'янського овьсъ; або від збірних понять вівсяне поле, вівсяні сходи, вівси; від слова в множині — вíвса, або також від інших подібних слів — вівсик (зменшено-пестливо); вівсюг — рослина дикого вівса; вівсина — зернина вівса, стебло вівса; вівсисько, вівсище, вівсянище — поле, з якого скосили овес; вівсяник — хліб, корж із вівсяного борошна; вівсяниця — вівсяна солома; вівсянка — борошно або крупа з вівса, вівсяна каша або юшка, вівсяна солома; овесець — стоколос польовий та інших подібних слів[14]. За іншою версією топонім походить від імені власника землі — пана Вівсянського. Виникнення слова також пояснюють за легендою про те, що перших поселенців Вівся щебетанням зустріла пташка вівсянка. Згідно з іншими переказами їх житла згоріли й поселення перемістили північніше, де власне вирощували овес[15].

Географія

Вівся — типове подільське село[16]. Географічно розташоване в західній частині Подільської височини на середній висоті 373 м над рівнем моря[17][18], у межиріччі Коропця й Тудинки[15], у південно-східній частині історичного регіону Галичина. Адміністративно — у південно-західній частині Тернопільського району, за 3 км від села Маковисько, за 4,5 км від села Маловоди, за 9 км від Козови та за 48 км від Тернополя. Площа села 0,22 кв. км[7]. У селі три вулиці: Центральна, Нижня (народні назви — Тамтой бік, Зелена), Колонія (народна назва — Кольонія)[19]. Вівся має два ставки, котрі в минулому називалися «Панський» і «Господарський». Їх джерело бере початок у криницях і сполучені між собою струмками[20][16]. Сільські поля в давнині межували зі степом «Пантелиха»[16]. Село та найближчі навколишні поля лежать на чорноземах опідзолених, чорноземно-лучних осолоділих, темно-сірих опідзолених та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах[21]. До 1970-х років із сторони села з джерел на захід текло декілька струмків, котрі впадали до Коропця[22][23]. Після меліорації земель більшість потічків зникли. На північ від села розташований кар'єр черепашника (народна назва місцевості — Камінь), на північний схід — піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на суглинку)[24]. Сусідні населені пункти:

Компасна роза Козова Золота Слобода Росохуватець Компасна роза
Кальне 𝒩 Маловоди
𝒲    Вівся    
𝒮
Юстинівка Поплави Соснів

Опис навколишньої природи Вівся згадується в польськомовному часописі австрійського періоду «Rozmaitości» від 12 травня 1824 року. Дослідник рослинності Галичини Ернест Віттман (пол. Ernest Dominik Wittman, 1780—1836) описує околиці Вівся та Козови, які розкинулись на захід від річки Стрипа, як:[25]

« Пагорби вкриті невеликими лісами, що тягнуться на північ, прикрашаючи околиці різноманітними краєвидами, які проте відсутні в сусідніх місцевостях Бережанської області, а Вівся та Козова здаються дещо загубленими серед моря золотих колосків, бо з цього боку часто і за милю навколо мандрівник не побачить жодного дерева, на якому могли б відпочити його очі.
Оригінальний текст (пол.)
Wzgórza okryte niewielkimi lasami, ciągną się ku Północy stroiąc okolice przez potrzebne odmiany w różne kształty, którychby napróżno szukać w pobliskich mieyscach obwodu Brzeżańskiego, a Uwsie i Kozowa zdają się nieiako ginąc w morzu złocistych kłosów, albowiem w téy stronie często i na milę do koła nie postrzeże podróżny drzewka, na którémby wzrok iego mógł wypocząć.
«

Між Вівсям та Юстинівкою існували невеликі кургани. Місцеві мешканці йменували їх «перша могилка» та «друга могилка». Їх походження не задокументоване, але пов'язане з битвою, котра відбулась у 1667 р. під Підгайцями між козаками Петра Дорошенка та польськими військами під проводом Яна Собеського[26].

Клімат

За класифікацією Кеппена клімат Вівся є помірно континентальним з теплим літом (Dfb). Середня річна температура — 7,2 °C. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць — лютий. Кількість опадів становить близько 657 мм на рік. Найменше опадів у лютому — у середньому 31 мм. У липні кількість опадів досягає свого піку — у середньому 98 мм. При середній температурі 17,9 °C липень є найспекотнішим місяцем. При -4,8 °C у середньому січень — найхолодніший місяць. Між найсухішим і найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67 мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7 °C[18].

Клімат Вівся
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,7 −0,3 4,5 12,7 18,6 21,8 23,1 22,5 18,3 12,4 5,3 0,4 11
Середня температура, °C −4,8 −3,4 0,8 7,8 13,3 16,5 17,9 17,1 13,2 7,9 2,4 −2,2 7,2
Середній мінімум, °C −7,8 −6,4 −2,8 2,9 8 11,3 12,7 11,8 8,2 3,4 −0,4 −4,7 2
Норма опадів, мм 33 31 32 51 78 93 98 71 57 38 36 39 657
Джерело: climate-data.org

Історія

Вівся на австрійських мапах
Вівся на австрійській військовій мапі фон Міґа (мапа датується 1779-1783 рр.)
Вівся на австрійській мапі 1790 р.
Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849 р. (відновлений за незалежної України).
Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській топографічній мапі Підгаєцького повіту 1896 р.
Будівля старої школи 1900—1902 рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека

Давня історія

Зі спогадів старожилів Вівся Набережного Семена (1884 р.н.) та Груб'яка Богдана (1873 р.н.) відомо, що невеликий гурт людей з Волині, котрі шукали прихистку від войовничих татар, попросили притулку у тодішнього підгаєцького пана, котрий дозволив їм оселитись на полі. На пагорбі, звідки видно дорогу з усіх боків, а головне – з Козови, де проходив торований ордою «Чорний шлях». Без лісу, без річки, у відкритому степу – це безлюдне поле на пагорбі було заселене[26].

Габсбурзький період

Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на австрійській військовій мапі Фрідріха фон Міґа «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»[2]. За іншою версією — 1785 року[7]. У XVIII — поч. ХХ століть село перебувало під владою династії Габсбургів, у складі Австрійської та згодом Австро-Угорської імперій і розташовувалося спершу в Бережанському окрузі (дистрикті) — одному з 18-ти округів австрійської Галичини[7], а потім у Підгаєцькому повіті[27]. Назви первісних родів у Вівсі були такі: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії[16].

У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та Російської імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 Шенбруннської мирної угоди 14 жовтня 1809 року австрійський імператор Франц II віддав Росії територію найсхіднішої частини Східної Галичини — Тернопільський край, землі на схід від лінії Залізці — Зборів — р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією[28][29].

За часів панщини в селі був двір. Біля нього стояла корчма, де відбувалися за старим звичаєм весілля, хрестини, поминки тощо. Ці святкування датуються ще з часів Речі Посполитої та називалися пропінаційним правом[30]. У 1830—1840 роках велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському (пол. Piotr Celestyn Morawski, 1786—1835) під гербом Домброва та Вінцентії Анастазії Моравській (пол. Wincenta Anastazja Morawska, 1797–?) під гербом Наленч. Їхній син — Северин Моравський, перед тим, як почати кар'єру духовного, теж керував маєтком батьків на Вівсі[31]. Після скасування панщини сільські господарства були великі й заможні. Кожен мав загород і город (званий загумінком). Крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 моргів орного ґрунту[16].

В австрійській книзі 1869 року «Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt» Вівся згадується в складі Підгаєцького повіту (нім. Bezirk Podhayce)[27]. Вівся декілька раз згадується в австрійському науковому журналі на військову тематику «Österreichische Militärische Zeitschrift» за 1878 рік, який видавався у Відні[32].

У 1890-х роках одним із найбільших землевласників у селі став Севастіян Бемко, власник приблизно 200 моргових господарств. Він, як єдина грамотна людина у Вівсі, упродовж 40 років був війтом, за що отримав медаль від австрійського цісаря, пам'ятав часи панства. Помер 1901 року, у віці понад сто років. За війтівства С. Бемка жителі гуртом завершили будівництво церкви, дзвіниці й однокласної школи. Уздовж дороги села були викопані рови для відведення дощової води[7][16].

Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове — для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» (пол. rysik). У школі вивчали творчість Сидора Воробкевича, Юрія Шкрумеляка, Богдана Лепкого. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку Першої світової війни навчання проводилися українською (руською) мовою.[33]

Важливим чинником формування національної самосвідомості вівсян стала церква. В австро-угорський період парохами були: в 1860–1870-х роках — о. Йосиф Макогонський, від 1875 року — о. Іван Дурбак, з 1900-х років — о. І. Кіналь, родом із Золотої Слободи[16].

Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств — власники земель наділяли чи вінували своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали халупниками, що жили лише з денних заробітків[30].

Читальню «Просвіти» й пожежно-гімнастичне товариство «Січ» у селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств із науками та викладами[30].

Велика земельна власність у селі Гниловоди, Вівся та фільварку Тригубів (250 га) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській під гербом Приятель) (пол. Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel, 1871—1929), її першому чоловікові Александру Пінінському під гербом Яструбець (пол. Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec, 1864—1902)[34] і другому чоловікові Роберту Лямезану де Салінс (пол. Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins, 1869—1930)[35][36].

Перша світова війна, ЗУНР

Стрілецькі могили у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920»

Вівся безпосередньо заторкнули події Першої світової (1914—1918) і польсько-української (1918—1919) воєн. Селом проходили царські війська Російської імперії. Серед їх військовиків чимало осіб говорили українською мовою. Бої село не зачепили, але гранатою зруйнували корчму[30].

Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями Українських січових стрільців 1915—1916 років. Під час їхнього гостювання в селі лунали стрілецькі пісні, замість слів «русин», «руський» почали вживати «українець», «українська мова», «Україна»[30]. У школі села містилася Пресова квартира УСС, де перебували Лев Лепкий, Роман Купчинський, який залишив спогади про Вівся; Микола Голубець, який написав у селі поему «Ой, нагнувся дуб високий»[37]; фотограф Осип Курилас, про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»[38]; Михайло Гайворонський, який у своїх творах також залишив спогади про село[39][33].

Андрій Кігічак у газеті «Свобода» від 7 червня 1952 року в замітці «Подільські маки… (Під Зелені Свята)» згадує Вівся, де були написані слова пісні «Ой, нагнувся дуб високий»:[40]

<…> Недавнє минуле. Керівник передачі вводить нас в Рідний Край! Йде з висильні бадьорий марш. Його грає якась сильна (може військова, а може і стрілецька) оркестра. Провідну мельодію веде пісня, до слів:

«Дала дівчина хустину,

стрілець у бою загинув,

А серед поля, гнеться тополя,

та й на стрілецьку могилу…!»

Слухаєш тієї пісні і під її маршовий ритм, а уяві машерують сотні, куріні Усусусів. Вони відмашеровують з незабутнього Вівся, по відпочинку, знову на фронт. Чому незабутнього Вівся? Бо там, на цьому відпочинку зродилась над вівсянським ставом, ще одна пісня: «Ой нагнувся дуб старенький, понад став…» <…>

Під час боїв над річкою Стрипа у вересні-листопаді 1915 року УСС утратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полоненими[41]. Чотирьох із загального числа загиблих поховали в могилі на Вівсі. Серед них — Іван Берегуляк (уродженець с. Добрівляни, нині — Дрогобицького району Львівської області), Іван Медведчук та їхні побратими-стрільці. Їх поховали під спів «Видиш, брате мій» на майдані та за козацькою традицією насипали високу могилу у формі круглого горба — кургану з хрестом на горі, який згодом став народною святинею та на якій щорічно на Зелені Свята бували відправи. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська в спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»[42]:

« Здається на другий день були похорони упалих УСС-ів. Відправа в церкві, сумні співи — домовини взяли на рамена друзі та понесли на місце вічного спочинку. Похоронами проводив стрілецький священик о. Пшепюрський при співучасті нашого пароха під звуки стрілецької оркестри, під спів «Видиш брате мій»... поховали усіх у одній могилі не на цвинтарі, а на майдані села. В місці де сходилися три дороги разом, насипано високу могилу. Весною її огородили, прибрали квітами, поставили хрест із написами... В часі похоронів домовини були відкриті, падав легкий дощик, немов сама природа Їх оплакувала... «

11 серпня 1916 року полк січових стрільців, виконуючи наказ командування Південної армії Німецької Імперії, відступив з позицій на річці Стрипа та, через села Антонівку, Вівся, Криве, Літятин, рушив до села Потутори на річці Золота Липа, на південь від Бережан. Загальна чисельність полку становила 1732 вояків, з яких 47 старшин і 1685 стрільців. Очолював їх підполковник Антін Варивода[43].

У польсько-українській війні брали участь уродженці села — підпоручник Олександр Гасіка та хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)[15]. Вівся згадується в польських книгах «Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej» та «Wojsko polskie na wschodzie, 1914—1920», де описується перебування польської кавалерії в селі та фрагмент тогочасного побуту вівсян[44][45].

Польська Республіка (1918—1939)

Вівся на польських мапах
Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923 р.
Вівся на детальній польській мапі 1929-1939 рр.
Будівля «Народного дому», збудований 1924 р.
Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937 р.
Будівля недобудованого римо-католицького костелу. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма[30].

У міжвоєнний період польської окупації у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток «Сільський господар», товариства: «Союз Українок», «Рідна школа», діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором — Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала товариство «Луг»[33].

У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають польські осадники, заселяється фільварок Тригубів[46].

У 1924 р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною виїхали до Америки і згодом передали 1700 доларів США[47], збудувала Народний дім із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств[46].

Викладання курсу історії України, географії України, природознавства, української літератури при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи — по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років[33]

Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося польською мовою. За провини карали різкою. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження[33].

Влітку 1928 р. (за іншими даними 1927 р.[47]) на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода[46]. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927 р. в замітці Свято стрілецької могили в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):[47]

<…> УСС. пішли з Вівся до Соснова, звідсіля то назад то наперед по цілій Галичині і Великій Україні. Вівся осталося само з чотирма стрілецькими могилами на майдані… Не забуло село за них, не дало затоптати їх. Хоч вигоріло в один час, хоч ґранати зрили землю як плугом, хоч по могилках пройшли тисячі Німців, Мадярів, Москалів… Село пильно стерегло памятки по Стрільцях. Відновляло, підсипало гроби, ставило щораз нові хрести, нові написи, а рік річно на Зелені Свята вбирало їх у вінки з подільських квітів, між якими світилася брилянтом неодна щира сльоза. <…>

<…> Дванадцять священиків на чолі з о. прал. Куницьким і о. дек. Сандецьким провадять похід під могилу. Три хори, дві оркестри. Могила в формі стятої піраміди: висока й обємиста. На горі камінний хрест. Все вбране в зелень, ленти і хоруговки. <…>

<…> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.

Упродовж листопада 1930 р. польською владою у 121 селі Тернопільського воєводства була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в Бережанському, Збаразькому, Підгаєцькому і Тернопільському повітах[48]. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені[7]. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко[49].

15 червня 1934 р. село передане з Підгаєцького до Бережанського повіту[50]. З 1 серпня 1934 р. Вівся перебувало у складі сільської гміни Козова[51]. 1937 р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила вулицю Центральну. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець — Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво римо-католицького костелу, який не закінчили через початок Другої світової та німецько-радянської воєн[7][46].

Символічна могила членам ОУН — УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в'язниці

Друга світова війна, німецька окупація, УПА

Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: у лавах Української повстанської армії воювали проти більшовицьких та німецьких окупантів. Осередок ОУН у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом нацистської армії в село, у 1943 р. гестапо розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в'язницях[7].

У вересні/жовтні 1943 р. коло Вівся було сформовано сотню УНС (згодом УПА) «Орли», яку очолив ймовірно Василь Галущак, псевдо «Клич» — солдат Української Галицької Армії[11][12].

26 березня 1944 р. через Вівся пересувався 503-й важкий танковий батальйон Вермахту[52].

У червні 1944 р. з Вівся до дивізії «Галичина» всього зголосилися воювати 24 особи, серед яких Лев Бабій, Дмитро Волощук, Мирон Кіналь, Микола Рубашевський, Григорій і Ярослав Сачики, Роман Стефаник[7].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Д. Бернатович (1908—1945), І. Будик (1918 р. н.), М. Волощук (1914 р. н.), В. Груб'як (1919 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Гілярій (1913 р. н.) Гуменні, Г. Дичко (1913—1945), В. Закришка (1908—1942), Г. Кавка (1918 р. н.), Г. Кіналь (1910—1944), М. Ковалів (1906—1943), С. Монастирський (1919 р. н.), П. Осадца (1908—1945), І. Патарак (1915 р. н.), А. Підлісний (1912 р. н.), В. Рихтер (1905 р. н.), М. Сачик (1918—1944), М. Терлюк (1918 р. н.), М. Шевчук (1918 р. н.), Ю. Януш (1904 р. н.)[7].

В час німецької окупації навчання у сільській школі було перерване і відновилося системно 1944 року[33].

На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва[53]. 17 червня 1947 р. поблизу села у бою з військами НКВС загинув курінний УПА Володимир Якубовський («Бондаренко»)[53][54]. За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944—1953 рр.) було ув'язнено 24 жителі Вівся[7], згодом реабілітовано 20 осіб[55]. У 1946 р. за членство в ОУН та за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту заарештували сільських учителів Івана Груб'яка та Ярослава Стефанюка[7][55]. У 1947—1951 рр. вивезли в Сибір родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950—1951 рр. за зв'язки з ОУН арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Андрія Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк[55][7]. Окрім згаданих, науково-документальна книга Реабілітовані історією також подає такі імена вівсян, репресовані радянською системою за зв'язки і членство в ОУН та службу в УПА: Гаврилів (Сачків-Гаврилів) Павло Якович, Дичка Зиновій Ількович, Дорош Іван Миколайович, Дружбицький Володимир Ілліч, Закришка Дмитро Пилипович, Здеб Катерина Дмитрівна, Здеб Мирон Михайлович, Курницький Дмитро Антонович, Масяк Степан Петрович, Осадца Степан Пилипович, Пелех Іван Антонович, Стефанюк Роман Лаврентійович, Ятва Ярослав Семенович[55].

Радянський період

Центральний магазин

1949 р. у Вівсі створене колективне господарство, назву якого змінювали декілька разів — на «Москву», ім. Данила Галицького. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші. За колгоспом було закріплено 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, переважно орної землі. Колгосп спеціалізувався на рільництві та тваринництві м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств функціонував цегельний завод[7][56].

У післявоєнний період приміщення старої школи було недостатньо для всіх учнів, тому навчалися у приватних будинках: Кіналя Григорія, Мазурика Степана, Бабія Валерія. В одному класі навчалися діти різного віку, з різницею 2–3 роки. Так тривало до шкільної реформи 1959 року, яка визначала перехід на семирічне навчання[57], а в 1961 році — на загальнообов'язкове восьмирічне навчання. До 1986 року, часу побудови нового приміщення, школа у селі була розміщена у пристосованих приміщеннях[33].

У післявоєнний час до 1970-х рр. у Вівсі зведено 140 житлових будинків, 10 виробничих приміщень[56].

За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986 р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці[7].

Незалежна Україна

Павлишин Г. П. "Вівся", 2019 р.
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Церква в с. Вівся на YouTube // В об'єктиві ТТБ. — 11.12.2017.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Вівся. День Незалежності на YouTube // Кіностудія ГАЛИЧАНКА. — Козівський РБК, кер. Ігор Лема. — 2019. — 24 серпня.

На початку 90-тих рр. відбулась реорганізація колгоспу "Москва" і створена спілка "Вівсянська"[58].

У червні 2017 р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100 мм часів Другої світової війни[59].

У серпні 2019 р. у селі відбулося свято — «Вівся — село стрілецької та повстанської слави», на якому вшанували події минулого та патріотів, котрі боролися за Україну. У святі взяли участь місцеві жителі, представники влади, духовенство та історики. Виступив народний духовий оркестр та хор «Червона калина», фольк-гурт «НуФест», дитячий театр «Дивосвіт» Козівського районного будинку культури, народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Корса» Конюхівського сільського клубу, народний хор села Шляхтинці та інші виконавці і колективи села Вівся та Козівського району[15].

Під час свята відбулася презентація книги «Вівся — історико-етнографічний нарис» авторства Павлишин Ганни Петрівни та Люсі Стець. Це історико-етнографічний нарис, котрий висвітлює минувшину та сьогодення села. Нарис ґрунтується на архівних та історичних матеріалах, спогадах очевидців, особистих світлинах та розповідях жителів Вівся[26].

З 12 червня 2020 р. Вівся належить до Козівської селищної громади[60].

У серпні 2020 р. в рамках Плану розвитку газорозподільної системи працівниками «Тернопільгазу» у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту[61]. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека[7].

Господарство

В селі діють:

  • фермерське господарство «Золотий Горіх» (код ЄДРПОУ 43268579), котре спеціалізується на вирощуванні ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників[62];
  • компанія «Агропродсервіс» (код ЄДРПОУ 37043830), котра спеціалізується на тваринництві, рослинництві, насінництві, птахівництві та інших галузях[63].

Коло села є два недіючі кар'єри (пісок, глина), площею 2,1 та 0,63 га відповідно[64].

Політичне життя

На виборах Президента України 25 травня 2014 року 312 мешканців Вівся проголосували за кандидатуру П. Порошенка, 94 — Ю. Тимошенко, 32 — А. Гриценка[65].

На позачергових парламентських виборах в Україні 21 липня 2019 р. 428 мешканців Вівсі віддали свій голос (виборча дільниця № 610512). Явка склала 78 %. 5 % бар'єр подолали такі партії: Радикальна партія Олега Ляшка: 20,1 %; «Слуга народу»: 14,7 %; Європейська солідарність: 14,3 %; Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»: 13,8 %; Аграрна партія України: 10,7 %; «Голос»: 5,8 %; Українська Стратегія Гройсмана: 5,6 %[66].

Релігія

Церква св. Михаїла, 1870 р.
Загальний вид на церкву
Настінний напис про заснування парафії та завершення будівництва церкви. Ліворуч: Сѧ церкова зачата 1818. Праворуч: Оуконьчѧна року лв 1870.
Храм св. Михаїла та каплиця
Загальний вид на храм, 2017 р.
Каплиця, 1997 р.
Церква святого архистратига Михаїла

У селі діє церква святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж 18101870 рр.[67]). Церкву освятив о. Йосиф Макогонський. Іконостас оновлювався упродовж 1995 року різьбяр і художник Опришко. Фундатором була п. Талішевська зі США.

Парохи села:

  • о. Йосиф Макогонський (1860—1870),
  • о. Іван Дурбак (1875—1900),
  • о. Ілько Кіналь (1900—1920),
  • о. Куницький (1920—1929),
  • о. Михайло Дмитрик (1929—1939),
  • о. Йосиф Гривнях (1939—1941),
  • о. Микола Паснак (1941—1944),
  • о. Михайло Кузьма (1944—1945),
  • о. Володимир Масяк (1945-1946),
  • о. Лев Сальвицький (1946—?),
  • о. Андрій Галині (1990—1992),
  • о. Михайло Вересюк (1992—1994),
  • о. Володимир Шуль (1994—1995),
  • о. Степан Собків (1995—1996),
  • о. Іван Козлик (з 1996).
Храм святого архистратига Михаїла

У 1993 р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017 р.)[68]. У 1999 р. на Вівсі збудована каплиця.

У 1994—2017 рр. в селі тривало будівництво храму святого архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017 р[69][70]. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк). На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священики, чотири з яких — вихідці з села Вівся[69]. Новий престіл було освячено за участю декана Козівського о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика[69]. Нині парохом села є о. Іван Козлик[71].

Населення

У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року — 1690 осіб. У 1973 р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб[56]. Після включення Тернопільської області та села Вівся до УРСР з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою Три́бова[46]) у 1971 р. у зв'язку з переселенням жителів[72]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 947 осіб, з яких 418 чоловіків та 529 жінок[73]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 900 осіб[74]. У 2021 р. населення Вівся складало 791 особу[8].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[75]:

Мова Кількість, осіб Відсоток
українська 895 99,44 %
російська 5 0,56 %

Говірка

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Летів голуб попід хмари на YouTube // Гаївка «Летів голуб попід хмари» у виконанні мешканки Вівся Богдани Стахівни Здеб.

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови. У Вівсі виражені наступні характерні риси цієї говірки — на фонетичному рівні: перехід наголошеного а в о (провда, броў, зовтра, встоў), перехід наголошеного о в у (твурити), перехід ненаголошеного а після м'яких приголосних в е (дьекувати), залишки прадавнього носового звуку (мнєсо, мнєти), тверда вимова приголосних д, т, з, с, ц, н, л перед і з давнього о — нїс (іменник, частина тіла), але ніс — дієслово[76]. На граматичному рівні — залишки перфекта у дієсловах (чули-сте, хтіла-м), препозиція частки «ся», що стала постфіксом у дієсловах сучасної української мови (то сє купує, він сє вброў). На лексичному рівні — рідкісні слова, котрі сягають корінням до праслов'янської мови, — хопта[77], давні запозичення з польської та німецької мов, які були адаптовані до граматичної та фонетичної системи говірки. Запозичення з польської: пуделко, слоїк, карк, крижі, з німецької: льомфер (нім. "Läufer"), най би тебе шляк трафив, замельдувати. У Вівсі побутує фразеологізм, характерний лише для цього села — «Вбрався, як Ґадач до шлюбу» — про неохайно та смішно вдягнену людину. На початку XX ст. у селі дійсно жив чоловік з прізвищем Ґадач, який смішно вдягнувся до шлюбу[78]. Місцеві жителі вимовляють назву села Вісє, Вівсє.

Пам'ятки

Вишивка Вівся
Рушник хрестиком
Рушник хрестиком


Встановлено:[7]

  • пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини (1849 р.);
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966 р.);
  • насипані могили — УСС, які загинули в бою біля с. Семиківці (Семиківська битва, вересень-жовтень 1915 р.) на Теребовлянщині (відновлено 1990 р.);
  • та воякам УПА, полеглим 1947 р. (1997 р.);
  • старовинні пам'ятники XIX ст. на старому цвинтарі.

Освіта

Дитячий садок "Берізка"
Школа села Вівся

У селі діють дошкільний навчальний заклад «Берізка», директор — Дичко Надія Тимофіївна[79][80] та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор — Кузів Ігор Романович[81]. У 1986 р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019—2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні[81]. Навчальна інфраструктура села розвивалася працівниками педагогічної та технічної галузей. Школу Вівся очолювали:[33]

  • 1939—1941 рр. — Саєнко Василь Феофанович;
  • 1944—1950 рр. — Гнатина Іван Якович;
  • 1950—1954 рр. — Бурченя Дмитро Юхимович;
  • 1954—1955 рр. — Фордзюн Іван Степанович;
  • 1955—1956 рр. — Мельник Андрій Кіндратович;
  • 1956—1958 рр. — Чаплянська Ольга Василівна;
  • 1958—1961 рр. — Дячун Петро Семенович;
  • 1961—1967 рр. — Корбило Іван Прокопович;
  • 1967—1972 рр. — Дарморост Василь Варфоломійович;
  • 1972—1973 рр. — Корбило Іван Прокопович;
  • 1973 р. — Рубленко Григорій Кузьмович;
  • 1973 р. — Здеб Філіпіна Іванівна;
  • 1973—1977 рр. — Гуриш Лев Якович;
  • 1977 р. — Дунаєвський Юліан Петрович;
  • 1977—1978 рр. — Шимонович Євген Омелянович;
  • 1978—1996 рр. — Павлишин Ганна Петрівна;
  • 1996 р. по н. ч. — Кузів Ігор Романович.
Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова[82][83].

Спорт

У 2020 р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК «Вівся»[84][85]. У 2021 р. футбольна команда села Вівся взяла участь у турнірі Козівської селищної громади з мініфутболу, котрий відбувся на стадіоні в Козові. На полі за звання кращих змагалися команди із восьми старостинських округів: команда сіл Ценів, Бишки; команда сіл Дибще, Козівка, Потік; футболісти команди сіл Вибудів, Вимислівка; команда села Вівся; команда з Теофіпілки та Вікторівки; команда сіл Городище, Горби, Млинці; команда сіл Олесине, Геленки, Уритва; команда сіл Кальне, Щепанів. Турнір був присвячений 30-тій річниці відновлення Незалежності України[86].

Транспорт

Вівся з'єднане з Козовою двосмуговою автодорогою з твердим покриттям номер С200803 довжиною 8,8 км[10]. З іншими навколишніми селами Вівся з'єднане польовими дорогами без твердого покриття. З Вівся до Козови щодня о 07:50 курсує автобус (крім сб, нд), щовівторка о 12:30 та щоп'ятниці та щонеділі о 16:30[87]. Найближча залізнична станція — Козова, звідки дизельним поїздом можна доїхати до Тернополя та Ходорова Львівської області[88]. У селі діє пересувне відділення поштового зв'язку Укрпошти[89].

Через поля на північ від села проходить повітряна лінія електропередач 330 кВ від Бурштинської ТЕС до підстанції «Тернопільська» — лінія «Бурштин — Тернопіль», введена в експлуатацію 1966 р[90][91].

Найближчі летовища: Міжнародний аеропорт «Тернопіль» (IATA: TNL, ICAO: UKLT) — 56 км., Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» (IATA: IFO, ICAO: UKLI) — 122 км., Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (IATA: LWO, ICAO: UKLL) — 124 км., Міжнародний аеропорт «Чернівці» (IATA: CWC, ICAO: UKLN) — 204 км.

Відомі люди

У селі народилися[7]:

  • Лев Бабій (1927—2010) — громадський діяч;
  • Лев Мельник — різьбяр і педагог;
  • Оксана Гладій (Мазурик) (1963 р. н.) — тележурналіст, член Національної Спілки журналістів України, керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "НСТУ" «Запорізька регіональна дирекція». Раніше — завідувач відділу художнього мовлення на Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії[92];
  • Павло Бемко (1898—1962) — культурно-освітній діяч, меценат;
  • Йосиф Осадца (1950 р. н.) — музикант, диригент;
  • Іван Терлюк  (1964 р.н.) — педагог, історик, науковець;
  • Петро Терлюк (1935—2003) — літератор.

Померли:

У художніх творах

Василь Шкляр у романі «Троща» декілька раз згадує село Вівся:[93]

« ...Його накрили біля села Вівся разом із Рисем, Ліщиною, Вірою та Остапом... «
«

...Місько подумав, що його розшукує хтось із районових референтів — День або Орлик, котрі після падіння криївки біля Вівся не давалися чути...

«
«

...Ми з Сірком його заспокоювали, запевняли, що він усе зробив правильно, адже тепер ми знаємо достеменно, хто всипав трощу, хто всипав провідника Шаха на Драгоманівці, хто здав командира Бондаренка біля села Вівся...

«
«

...Тільки чутки доходять їдна страшніша за другу. Біля Соснова впала криївка, пострілялися хлопці. Біля Вівся, на Драгоманівці, у Маловодах те саме...

«

Галерея

Джерела

  1. Козівська громада Тернопільська область - Картка громади
  2. а б в Map of the western Ukraine by Friedrich von Mieg 1779-1783. www.oldmap.org. Процитовано 2020-11-12. 
  3. Karte von Galizien 1779-1783. www.iaepan.vot.pl. Процитовано 2020-11-14. 
  4. Вівся (Тернопільський район) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  5. Довідник поштових індексів України. Тернопільська область. Козівський район
  6. Погода в селі Вівся
  7. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Сачик Г., Уніят В., Федечко М. (2014). Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф». с. 438–440. ISBN 978-966-457-228-3. 
  8. а б Козівська громада Тернопільська область - Картка громади. kozova-rada.gov.ua (ua). Процитовано 2021-08-31. 
  9. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  10. а б Тернопільська обласна державна адміністрація - Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення області. www.oda.te.gov.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  11. а б Samborski, Mieczysław (2019). Ukraińska Narodowa Samoobrona (lipiec 1943 – luty 1944) − poprzedniczka Ukraińskiej Powstańczej Armii-Zachód w Małopolsce Wschodniej. Struktura organizacyjna, obsada kadrowa i jednostki zbrojne (польською). Czasopismo humanistyczne. Rocznik XXVI. 2019. nr 4 (68): Niepodległość i Pamięć. с. 263. ISSN 1427-1443. 
  12. а б П. Сохань (співголова), П. Й. Потічний (співголова), Г. Боряк, В. Лозицький, Р. Пиріг, Ю. Шаповал, О. Удод, С. Кокін, М. Посівнич (2012). Воєнна Округа УПА “Лисоня” 1943-1952 Документи і матеріали. Літопис УПА Нова серія, том 20: Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Видавництво “Літопис УПА” Галузевий державний архів Служби безпеки України. с. 46–47. ISBN 978-966-2105-41-4. 
  13. Кущук, М. (2008). Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. Тернопіль: Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Тернопільській області. с. 34. 
  14. Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко (1982). Етимологічний словник української мови: В 7 т.. Т. 1: А–Г. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: «Наукова думка». с. 389. 
  15. а б в г Кавка, Галина (11.09.2019). У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ). https://nday.te.ua/. Газета "Наш День". Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 20.04.2020. 
  16. а б в г д е ж Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник, 1970, с. 574.
  17. Погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район). weather.in.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  18. а б Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages. en.climate-data.org. Процитовано 2020-11-13. 
  19. Карти Bing. www.bing.com. Процитовано 2020-11-20. 
  20. Файфурка, З. Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Студентський науковий вісник. — 2014. — №34. Процитовано 19.04.2020. 
  21. Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти. map.land.gov.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  22. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2020-11-10. (пол.)
  23. Niedźwiecki, Mikołaj (1896). Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy. Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie. с. 111. (пол.)
  24. Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області. oda.te.gov.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  25. Wittman, Ernest Dominik (1824). Rozmaitości. Piller. с. 149. (пол.)
  26. а б в Павлишин, Ганна (2019). Вівся. Тернопіль: ТОВ «Терно-граф». с. 264. ISBN 978-966-457-373-0. 
  27. а б Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt. Wien: Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch. 1869. с. 73. (нім.)
  28. Р. Г. Симоненко (2003). Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.. Київ: редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка. с. 526. ISBN 966-00-0734-5. 
  29. Leszczyski, Jan (1903). Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815. Kraków: Druk W.L. Anczyca. с. 185. (нім.)(пол.)
  30. а б в г д е Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник, 1970, с. 575.
  31. Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886. Kraków: Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie. 1886. с. 204. (пол.)
  32. Österreichische militärische Zeitschrift. Wien: Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei. 1878. с. 117, 119, 132, 133. (нім.)
  33. а б в г д е ж и Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.. www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  34. Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec. geni_family_tree. Процитовано 2020-11-11. 
  35. Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof (2013). Z Gniłowód do Łężycy. Zielona Góra: Księgarnia Akademicka. ISBN 978-83-60218-38-9. (пол.)
  36. Leskiewiczowa (red.), Janina (1996). Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3. Warszawa. с. 141. ISBN 83-85490-60-4. Архів оригіналу за 9 листопад 2020. Процитовано 20 квітень 2020. (пол.)
  37. Маслій, Михайло. Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!. https://folio.com.ua/. Фоліо. Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 19.04.2020. 
  38. Житинський, Тарас. Як з Бережан до кадри. https://www.youtube.com/. Архів оригіналу за 10.05.2017. Процитовано 19.04.2020. 
  39. Боберський, Іван. Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М. Гайворонського. https://zbruc.eu/. Збруч. Архів оригіналу за 11.09.2016. Процитовано 19.04.2020. 
  40. Кігічак, Андрій (7 червня 1952). Подільські маки... (Під Зелені Свята). Свобода. Український дневник. Процитовано 19 листопада 2020. 
  41. Смирнов, Андрій (2014). Збройна Боротьба Українських Січових Стрільців / Нариси воєнно-політичної історії України : навчальний посібник / автори : Атаманенко В., Близняк М., Вєдєнєєв Д. та ін.. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». с. 197. ISBN 978-966-2254-83-9. 
  42. Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник, 1970, с. 469.
  43. Луговий, Микола. Українське січове стрілецтво і Бережанщина. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 19.04.2020. 
  44. Łada-Walicka, Janina (1921). Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej. Lwów: Spółka nakładowa "Odrodzenie". (пол.)
  45. Bagiski, Henryk (1921). Wojsko polskie na wschodzie, 1914-1920. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy. с. 78. (пол.)
  46. а б в г д Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник, 1970, с. 576.
  47. а б в Купчинський, Роман (21 липня 1927 р.). Свято стрілецької могили. Свобода. Український дневник. 
  48. Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland. (англійською). Geneva: League of Nations. November 15th, 1931. 
  49. Дудар, І.А. Пацифікація як спосіб нищення українського народу. http://elartu.tntu.edu.ua/. Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Архів оригіналу за 21.05.2018. Процитовано 19.04.2020. 
  50. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. Архівовано 3 січень 2017 у Wayback Machine. (пол.)
  51. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie.. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 2020-12-08. 
  52. Lochmann, Franz-Wilhelm; Rubbel, Alfred; Rosen, Von Richard Freiherr (2008-04-16). The Combat History of German Tiger Tank Battalion 503 in World War II (en). Stackpole Books. с. Chapter 26. ISBN 978-0-8117-5092-9. 
  53. а б Штендера (ред.), Євген, співредактор: П. Й. Потічний. Літопис української повстанської армії. Том 12 / Третя подільська воєнна округа УПА «Лисоня». Документи й матеріяли. http://chtyvo.org.ua/. Видавництво Літопис УПА. Архів оригіналу за 03.03.2019. Процитовано 19.04.2020. 
  54. Мизак, Нестор (2007). За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста. Чернівці: "Букрек". с. 189, 258. Архів оригіналу за 9 листопад 2020. Процитовано 20 квітень 2020. 
  55. а б в г Упор. Бажан О. Г., Гуцал П. З., Кіт Л. М. (2013). Реабілітовані історією / Тернопільська область. Книга третя. Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф”. с. 139–141. ISBN 978-966-457-134-7. 
  56. а б в Ред. кол. тому: Нечай С. П. (гол. ред.), Андрєєв В. П. (відп. секр. редкол.), Глинський М. П., Забокрицький І. Я., Івасюта М. К., Ілляш І. М., Ельгорт Б. Б., Каніщенко Л. О., Костенко М. П., Куліш В. В., Мишко Д. І., Нестерець М. М., Приходько М. А. (заст. гол. редкол.), Халупа Н. О., Чернявський Ф. Ф. (1973). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Тернопільська область. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 664. 
  57. Яніцький, О.Ю. (2015). Освітня реформа 1958–1964 років в УРСР: причини, хід, значення. Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія : Історія. Вип. 23. с. 120–124. 
  58. ZakonOnline (2018-04-04). Рішення від 06.03.2018 по справі № 600/518/16-ц Козівський районний. zakononline.com.ua (ru). Процитовано 2021-08-31. 
  59. На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової. www.unian.ua (uk). Процитовано 2020-11-16. 
  60. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області»
  61. Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині. tgaz.te.ua. Тернопільгаз. Процитовано 2020-11-16. 
  62. ФГ "Золотий горіх" (ЄДРПОУ - 43268579). datagov.com.ua. Процитовано 2020-11-11. 
  63. Вітаємо з нагоди 65-ліття директора відділення в с. Вівся Веретка Григорія Євгеновича – Агропродсервіс (uk). Процитовано 2020-11-11. 
  64. Інвестиційний паспорт Козівського району Тернопільської області. Козівська районна державна адміністрація. 2015. 
  65. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу 167, Тернопільська область. ЦВК. Процитовано 11.11.2020. 
  66. Інфографіка: Вибори до Верховної Ради 2019 року. elections.dekoder.org (uk). Процитовано 2020-11-10. 
  67. 9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій. kozovadek.at.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  68. Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. Помер отець Володимир Шуль. www.tze.org.ua (uk-ua). Процитовано 2020-11-13. 
  69. а б в У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь. Архів оригіналу за 18 січень 2020. Процитовано 15 квітень 2020. 
  70. В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 2020-11-16. 
  71. о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ. kozovadek.at.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  72. Упоряд. Д. О. Шелягін; Відп. ред. В. I. Кирненко (1973). Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше. Київ: Відділ в питаннях роботи рад Президії Верховної ради Української РСР. – К.: Вид-во політичної літератури. с. 815. 
  73. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  74. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  75. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  76. Гладій А.Л. (15–19 квітня 2019 року). Порівняльний аналіз ісландської та української мов. Тиждень науки-2019. Гуманітарний факультет Збірник тез доповідей щорічної науково-практичної конференції серед студентів, викладачів, науковців, молодих учених і аспірантів: Міністерство освіти і науки України, Запорізький національний технічний університет. с. 144–145. ISBN 978-617-529-226-6. 
  77. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  78. Гладій, А.Л. (2007). Сучасний стан діалектів західної України. Наука і вища освіта. Тези доповідей учасників XV Міжнародної наукової конференції молодих науковців. Частина 3. Запоріжжя 2007: Гуманітарний факультет "Запорізький інститут державного та муніципального управління". с. 67–68. 
  79. Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.. dytsadok.info. Процитовано 2020-11-15. 
  80. Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА". nomis.com.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  81. а б Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО. te.isuo.org. Процитовано 2020-11-19. 
  82. Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини. oda.gov.te.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  83. У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото). 0352.ua - Сайт міста Тернополя (uk-UA). Процитовано 2020-11-14. 
  84. ФК ВІВСЯ. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-11-15. 
  85. Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ. ffternopil.com. Процитовано 2020-11-15. 
  86. В Козівській громаді відбувся турнір з міні-футболу, присвячений 30-тій річниці Незалежності України.. kozova-rada.gov.ua (ua). Процитовано 2021-08-29. 
  87. Розклад руху автобусів, автобусні маршрути. 109.te.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  88. Львівська залізниця :: Розклад руху приміських поїздів. railway.lviv.ua. Процитовано 2020-11-12. 
  89. Знайти поштовий індекс. https://www.ukrposhta.ua/ua. Процитовано 10 листопада 2020. 
  90. План розвитку оператора системи розподілу ВАТ “Тернопільобленерго” на 2020-2024 роки. Том 1. Пояснювальна записка. Тернопіль: ВАТ "Тернопільобленерго". 2020. с. 6. 
  91. Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго. map.land.gov.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  92. Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr Архівовано 9 листопад 2020 у Wayback Machine.
  93. Шкляр, Василь (2017). Троща. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». с. 19, 103, 110, 145. ISBN 978-617-12-3430-7. 

Література