Плита (конструкція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:42, 14 лютого 2021, створена Leon II (обговорення | внесок) (→‎Особливості розрахунку плит)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Плита́ у будівельній механіці — пластина, навантажена перпендикулярно до її площини і яка працює переважно на згин з власної площини.

Основні визначення[ред. | ред. код]

Площина, що ділить товщину пластини навпіл, називається серединною площиною плити. Поверхня, у яку переходить серединна площина в результаті її згинання, називається серединною поверхнею плити[1]. Плита, товщина якої більше ніж у 5 разів менша від величини її прогону, уздовж якого виникають найбільші згинальні моменти, називається тонкою у протилежному випадку йдеться про товсту плиту.

Класифікація плит[ред. | ред. код]

  • За формою у плані: багатокутні (трикутні, прямокутні та інші), круглі (суцільні, кільцеві), довільної форми.
  • За формою вертикального перетину — плоскі, ребристі (з ребрами жорсткості, розташованими в одному або у декількох напрямах).
  • За відносною товщиною: тонкі і товсті.

Особливості розрахунку плит[ред. | ред. код]

Прямокутна плита, що спирається по двох протилежних сторонах і навантажена симетрично до вільних (що без опори) сторін, деформується при згинанні по циліндричній поверхні. Така плита називається балковою й розраховується методами розрахунку балок.

Інші види плит в умовах дії на них поперечного навантаження згинаються у двох напрямках. Тонка плита може розраховуватись на базі технічної теорії згинання пластин. У товстих плитах зсувні напруження у вертикальних перерізах плити приводять до суттєвого спотворення нормалей до серединної поверхні при деформуванні плити. Тому товсті плити розраховуються уточненими методами без використання гіпотез технічної теорії згинання пластин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Строительная механика. Сборник рекомендуемых терминов. Вып. 82. М.: Наука, 1970.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Уманский А. А. Справочник проектировщика промышленных, жилых и общественных зданий и сооружений. Расчётно-теоретический. Книга 2. М.: Стройиздат, 1973. — 416 с.
  • Теорія пластин і оболонок: конспект лекцій / укладач І. В. Павленко.– Суми: Видавництво СумДУ, 2010. — 67 с.

Посилання[ред. | ред. код]