Вівся (Тернопільський район): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
(уточнення)
Немає опису редагування
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 38: Рядок 38:
{{Otheruses|тип=НП}}
{{Otheruses|тип=НП}}


'''Ві́вся''' — [[село]] [[Козівський район|Козівського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Центр [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільради]]. З облікових даних виключений хутір Тригубів у зв'язку з переселенням жителів. Населення — 884 особи ([[2003]]).
'''Ві́вся''' ([[Польська мова|пол.]] ''Uwsie'', [[Англійська мова|англ.]] ''Vivsia'', [[Російська мова|рос.]] ''Вився'') — [[село]] [[Козівський район|Козівського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Центр [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільради]]. З облікових даних виключений [[хутір Тригубів]] у зв'язку з переселенням жителів. Населення — 884 особи ([[2003]]).


==Географія==
==Розташування==
Село розташоване на півдні району, за 3 км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5 км від села [[Маловоди]], за 9 км від [[Козова|Козови]] та за 48 км від [[Тернопіль|Тернополя]]. У Вівсі є декілька ставків.
Село розташоване на півдні району, за 3 км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5 км від села [[Маловоди]], за 9 км від [[Козова|Козови]] та за 48 км від [[Тернопіль|Тернополя]]. У Вівсі є два ставки, котрі в минулому мали назви "Панський" та "Господарський"<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/10569/1/Fayfurka.pdf|title=ВІДОБРАЖЕННЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ У ТОПОНІМАХ БЕРЕЖАНСЬКОГО
ТА КОЗІВСЬКОГО РАЙОНІВ|last=Файфурка|first=З.|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Студентський науковий вісник. — 2014. — №34.|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref>.
==Історія==
Сусідні населені пункти:
[[File:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|міні|250px|ліворуч|Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці]]
{{Розташування
Перша писемна згадка&nbsp;про село — [[1786]] рік — припадає на період перебування краю у складі [[Австро-Угорщина|імперії Габсбургів]]. Тоді село належало до [[Бережанський округ|Бережанського округу (дистрикту)]], одного з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]].
|центр = Вівся

|пн_зх = [[Козова]]
За часів панщини у селі був двір, що належав ґрафові Лямезанові, біля двора стояла корчма. У середині 1840-х рр. велика земельна власність належала Вецентії Моравській. У 1891-х рр. чи не найбільшим землевласником у селі був Севастіян Бемко (володів близько 200 морґів землі). Як єдиний грамотний у Вівсі чоловік, він упродовж 40 років був війтом, за що отримав медаль від австрійського цісаря. Велика земельна власність у селі перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській.
|пн = [[Золота Слобода]]

|пн_сх = [[Росохуватець (Козівський район)|Росохуватець]]
За війтівства С.Бемка жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу впродовж 1900–1902 рр. Приміщення школи поділялося на дві частини: навчальну, де навчалися діти в дві зміни, і житлову - для вчителів, - «професорів», як тоді називали вчителів. Сиділи в класі за дерев’яними столами і на дерев’яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік». Навчання тривало тільки в зимовий час. Селяни не розуміли значення освіти і тому відкуплялися в урядника, щоб не ходили діти в школу. Частина дітей не відвідувала школи через бідність, бо не було за що «вкупити» дітям чоботи і книжку. До початку першої світової війни діти вчилися в школі українською мовою. 
|зх = [[Кальне (Козівський район)|Кальне]]

|сх = [[Маловоди]]
Важливим фактором формування національної самосвідомості вівсян була Церква. В австро-угорський період парохами села були: у 1860–1870-х рр. — о. Йосиф Макогонський, а від 1875 р. — о. Іван Дурбак, згодом — о. І. Кіналь. 
|пд_зх = [[Юстинівка]]

|пд = [[Поплави (Підгаєцький район)|Поплави]]
Читальню “Просвіти” й пожежно-гімнастичне товариство “Січ” в селі заснували ще до Першої світової війни.
|пд_сх = [[Соснів]]

|анклав =
Село безпосередньо заторкнули події [[Перша світова війна|Першої світової]] (1914–1918 рр.) й [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918–1919 рр.)]] воєн. Зокрема, знаковою подією для села було перебування на перепочинку між боями українських [[Січові Стрільці|січових стрільців]] в листопаді 1916 року, коли фронт опинився над [[Стрипа|Стрипою]]. Лунали в селі стрілецькі пісні. Замість слів «русин», «руський» стали вживати «українець», мова — українська. В школі знаходилася Пресова квартира. Тут перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав в селі поему «Ой, нагнувся дуб високий», фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри», [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах залишив спогади про село.
}}

== Населення ==
Під час боїв над р. Стрипа загинули 4 усусуси, серед них [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], тепер - Дрогобицького району Львівської обл.) та Іван Медведчук, яких поховали на майдані в селі та під час війни насипали високу могилу. У польсько-українській війні брали участь уродженці села - підпоручник Олександр Гасіка і хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі).

У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня “Просвіти”, заснували гурток “Сільський господар”, товариства: [[Союз українок|“Союз Українок”]], “Рідна школа”, діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, а хором Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити [[Січ (товариство)|товариство “Січ”]], щоправда натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство “Луг”]]. У 1924 р. громада села збудувала Народний дім, приміщення для читальні, споживчої кооперативи. Викладання курсу історії України, географії України, природознавства, української літератури при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти [[Полонізація|ополячення]]. Навчання в школі було організоване таким чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи — по два роки кожен. В результаті чотирикласне навчання тривало шість років. 

Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька Могила. Поляки руйнували її, а патріоти вночі відновлювали. Відомо, що вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося польською мовою. За найменшу провину карали різкою. Українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження.  

Під час проведення [[Пацифікація у Галичині 1930|“пацифікації”]] майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні були знищені польськими поліцаями. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. 

15 червня 1934&nbsp;р. село передане до [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанського повіту]] з [[Підгаєцький повіт|Підгаєцького]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{ref-pl}}</ref>

1937 р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила центральну вулицю. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець — Іван Груб’як (Скоць).

1939 року в селі розпочали будівництво костелу, який не закінчили через початок німецько-радянської війни.
[[File:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|міні|250px|ліворуч|Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року]]
[[File:Будівля старого млина у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|thumb|Старий млин на Вівсі, 2017 р.]]
[[File:Пам'ятник на старому цвинтарі у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|thumb|Пам'ятник на старому цвинтарі у с. Вівся, 2017 р.]]
Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: воювали проти німецьких та більшовицьких окупантів у лавах [[Українська повстанська армія|УПА]]. Осередок [[Організація українських націоналістів|ОУН]] у селі створили ще перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]]. З приходом нацистської армії в село, у 1943 р. [[гестапо]] розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в’язницях.

У червні 1944 р. з Вівся зголосилися до [[14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|дивізії “Галичина”]] Лев Бабій, Дмитро Волощук, Мирон Кіналь, Микола Рубашевський, Григорій і Ярослав Сачики, Роман Стефаник; всього з села у дивізії воювали 24 особи.

Під час [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] загинули або пропали безвісти у [[Червона армія|Червоній армії]] Д. Бернатович (1908–1945), І. Будик (1918 р. н.), М. Волощук (1914 р. н.), В. Груб’як (1919 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Гілярій (1913 р. н.) Гуменні, Г. Дичко (1913–1945), В. Закришка (1908–1942), Г. Кавка (1918 р. н.), Г. Кіналь (1910–1944), М. Ковалів (1906–1943), С. Монастирський (1919 р. н.), П. Осадца (1908–1945), І. Патарак (1915 р. н.), А. Підлісний (1912 р. н.), В. Рихтер (1905 р. н.), М. Сачик (1918–1944), М. Терлюк (1918 р. н.), М. Шевчук (1918 р. н.), Ю. Януш (1904 р. н.).

На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА Ярослав Гільовський, Мирон Гуцал, Іван Ліско, Йосип Осадца, Мирон Мультан та інші. 17 червня 1947 р. поблизу села загинув куріний УПА Володимир Якубовський ("Бондаренко").

За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944–1953 рр.) було ув’язнено 24 жителі Вівся, згодом реабілітувала 18 осіб. Так, у 1946 р. заарештували сільських учителів Івана Груб’яка та Ярослава Стефанюка за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту. У 1947–1951 рр. вивезли в Сибір родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950–1951 рр. арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Степана Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк за зв’язки з ОУН.

В час німецької окупації навчання в школі було перерване і відновилося системно 1944 року.


Приміщення школи було тісним для всіх учнів, тому навчалися у приватних будинках: Кіналя Григорія, Мазурика Степана, Бабія Валерія. Навчалися в одному класі діти різного віку, з різницею 2–3 роки. Так тривало до 1956 року — до шкільної реформи, яка визначала перехід на семирічне навчання, а в 1961 році — на загальнообов’язкове восьмирічне навчання. До 1986 року, часу побудови нового приміщення, школа у селі була розміщена в пристосованих приміщеннях (приборство).

1950 р. у Вівсю організували колгосп, назву якого змінювали кілька разів. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші.

За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986 р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці.

== Населення ==
[[File:Село вівся (Козівський район) взимку 2018.jpg||міні|250px|праворуч|Вівся взимку, 2018 р.]]
У 1900 р. у Вівсю проживало 1320, а 1939 р. — 1690 осіб.
У 1900 р. у Вівсю проживало 1320, а 1939 р. — 1690 осіб.


Рядок 119: Рядок 85:
</br>
</br>
Місцева говірка належить до [[Наддністрянський говір|наддністрянського говору]] [[Південно-західне наріччя української мови|південно-західного наріччя]] української мови.
Місцева говірка належить до [[Наддністрянський говір|наддністрянського говору]] [[Південно-західне наріччя української мови|південно-західного наріччя]] української мови.
==Історія==
[[File:Вівся на на австрійській мапі 1790 р.jpg|ліворуч|thumb|Вівся на австрійській мапі 1790 р. [http://easteurotopo.org/images/regional%20maps%20of%20eastern%20europe/Galicia/Carte_Generale_de_l%27Atlas_des_Roiaumes_de_Galicie_et_Lodomerie_(1790)_F.I._Marie.jpg Див. мапу повністю.]]]
[[File:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|thumb|ліворуч|Пам’ятний хрест взнак [[Селянська реформа 1848|скасування панщини]], встановлений 1849 року]]
[[File:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|ліворуч|thumb|Будівля старої школи 1900-1902 рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека]]
[[File:Стрілецькі могили у Вівсю.jpg|thumb|Стрілецькі могили у Вівсю. Світлина з фотольбому [http://shron1.chtyvo.org.ua/Hnatevych_Bohdan/Ukrainski_Sichovi_Striltsi_1914_1920.pdf "Українські Січові Стрільці, 1914–1920"]]]
===Автрійський та Автро-Угорський період===
Перша писемна згадка&nbsp;про село — [[1786]] рік — припадає на період перебування краю у складі [[Габсбурзька монархія|імперії Габсбургів]]. Тоді село належало до [[Бережанський округ|Бережанського округу (дистрикту)]], одного з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]].

За часів панщини у селі був двір, що належав ґрафові Лямезанові, біля двора стояла корчма. У середині 1840-х рр. велика земельна власність належала Вецентії Моравській. У 1890-х рр. одним з найбільших землевласників в селі був Севастіян Бемко (володів близько 200 [[Морг поля|морґів]] землі). Як єдиний грамотний у Вівсі чоловік, він упродовж 40 років був [[Війт|війтом]], за що отримав медаль від австрійського цісаря. Велика земельна власність у селі та хуторі Тригубів (250 [[Гектар|га]]) перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] належала також Ірені Пінінській (1871-1929)<ref>{{Cite book|title=Z Gniłowód do Łężycy|last=Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof|year=2013|publisher=Księgarnia Akademicka|location=Zielona Góra|language=польською|isbn=978-83-60218-38-9}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|title=Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3|last=Leskiewiczowa (red.)|first=Janina|year=1996|location=Warszawa|pages=141|language=польською|isbn=83-85490-60-4}}</ref>.

За війтівства С. Бемка жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу впродовж 1900–1902 рр. Приміщення школи поділялося на дві частини: навчальну, де навчалися діти в дві зміни, і житлову - для вчителів, - «професорів», як тоді називали вчителів. Сиділи в класі за дерев’яними столами і на дерев’яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» (пол. [[wiktionary:pl:rysik| "rysik"]]). Навчання тривало тільки в зимовий час. Селяни не розуміли значення освіти і тому відкуплялися в урядника, щоб не ходили діти в школу. Частина дітей не відвідувала школи через бідність, бо не було за що «вкупити» дітям чоботи і книжку. До початку Першої світової війни діти вчилися в школі [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]]. 

Важливим фактором формування національної самосвідомості вівсян була Церква. В австро-угорський період парохами села були: у 1860–1870-х рр. — о. Йосиф Макогонський, а від 1875 р. — о. Іван Дурбак, згодом — о. І. Кіналь. 

Читальню [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|“Просвіти”]] й пожежно-гімнастичне товариство [[Січ (товариство)|“Січ”]] в селі заснували ще до Першої світової війни.
===Перша світова війна та ЗУНР===
Село безпосередньо заторкнули події Першої світової (1914–1918 рр.) й [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918–1919 рр.)]] воєн. Зокрема, знаковою подією для села було перебування на перепочинку між боями українських [[Січові Стрільці|січових стрільців]] в листопаді 1916 року, коли фронт опинився над [[Стрипа|Стрипою]]. 11 серпня 1916 р. полк УСС, згідно із наказу командування Південного фронту, залишив лінію річки Стрипи та рушив на нові позиції над [[Золота Липа (річка)|Золотою Липою]], через села Антонівку, Вівся, Криве, Літятин до села Потутори, біля Бережан. Чисельність полку становила 47 старшин і 1685 стрільців, яких очолював підполковник [[Варивода Антін|Антін Варивода]]<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7648/1/Lugovyi.pdf|title=УКРАЇНСЬКЕ СІЧОВЕ СТРІЛЕЦТВО І БЕРЕЖАНЩИНА|last=Луговий|first=Микола|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка|accessdate=19.04.2020}}</ref>. В селі лунали стрілецькі пісні. Замість слів [[Русини|«русин»]], [[Руський|«руський»]] стали вживати [[Українці|«українець»]], мова — [[Українська мова|українська]]. В школі знаходилася [[Пресова кватира УСС|Пресова квартира УСС]]. Тут перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав в селі поему «Ой, нагнувся дуб високий»<ref>{{Cite web|url=https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5.pdf?1536370666|title=Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!|last=Маслій|first=Михайло|website=https://folio.com.ua/|publisher=Фоліо|accessdate=19.04.2020}}</ref>, фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA|title=Як з Бережан до кадри|last=Житинський|first=Тарас|website=https://www.youtube.com/|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref>, [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах залишив спогади про село<ref>{{Cite web|url=https://zbruc.eu/node/49038|title=Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.Гайворонського|last=Боберський|first=Іван|website=https://zbruc.eu/|publisher=Збруч|accessdate=19.04.2020}}</ref>.

Під час [[Семиківська битва|боїв над р. Стрипа]] загинули 4 усусуси, серед них [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], тепер - [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської обл.]]) та Іван Медведчук, яких поховали на майдані в селі та під час війни насипали високу могилу. У польсько-українській війні брали участь уродженці села - підпоручник Олександр Гасіка і хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)<ref>{{Cite web|url=https://nday.te.ua/u-kozivskomu-rajoni-orhanizuvaly-patriotychne-svyato-schob-vshanuvaty-istorychne-mynule-krayu-fotoreportazh/#comments|title=У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ)|last=Кавка|first=Галина|date=11.09.2019|website=https://nday.te.ua/|publisher=Газета "Наш День"|accessdate=20.04.2020}}</ref>.
===Польська Республіка (1918—1939)===
[[File:Вівся, Маковисько, колонія Тригубів, 1923 р.jpg|ліворуч|thumb|Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923 р. [http://maps.mapywig.org/m/WIG_maps/series/100K_300dpi/A51_B40_(Z8_KXXXII)_BRZEZANY_1925_300dpi_bcuj302712-289683.jpg Див. мапу повністю.]]]
[[File:Згадка про с. Вівся у польські довоєнній газеті, 1937 р.jpg|thumb|Згадка про село у польській газеті [https://kpbc.umk.pl/Content/186896/publikacja35167.pdf "Dziennik Bydgoski" від 12 липня 1937 р.]]]
[[File:Будівля бувшого римо-католицького костелу, с. Вівся.jpg|thumb|ліворуч|Будівля колишнього римо-католицького костелу. В радянські часи слугувала за колгоспний склад.]]

У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня “Просвіти”, заснували гурток [[Сільський господар|“Сільський господар”]], товариства: [[Союз українок|“Союз Українок”]], [[Рідна школа (товариство)|“Рідна школа”]], діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, а хором Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство “Січ”, щоправда натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство “Луг”]]. У 1924 р. громада села збудувала [[Народний дім]], приміщення для читальні, споживчої кооперативи. Викладання курсу історії України, географії України, природознавства, української літератури при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти [[Полонізація|ополячення]]. Навчання в школі було організоване таким чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи — по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років. 

Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька Могила. Поляки руйнували її, а патріоти вночі відновлювали. Відомо, що вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося [[Польська мова|польською мовою]]. За найменшу провину [[Різка|карали різкою]]. Українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження.  

Під час проведення польською владою [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікації]] у 1930 р. майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні були знищені. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. 1-30 листопада 1930 р. пацифікація охопила 121 село [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]]. Особливо жорстоко проходила вона в [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанському]], [[Збаразький повіт (II Річ Посполита)|Збаразькому]], [[Підгаєцький повіт|Підгаєцькому]] і [[Тернопільський повіт (II Річ Посполита)|Тернопільському]] повітах. Унаслідок тяжких побоїв під час пацифікації помер війт села О. Дичко<ref>{{Cite web|url=http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|title=ПАЦИФІКАЦІЯ ЯК СПОСІБ НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ|last=Дудар|first=І.А.|website=http://elartu.tntu.edu.ua/|publisher=Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя|accessdate=19.04.2020}}</ref>.

15 червня 1934&nbsp;р. село передане до Бережанського повіту з Підгаєцького<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{ref-pl}}</ref>.

1937 р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила центральну вулицю. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець — Іван Груб’як (Скоць).

1939 року в селі розпочали будівництво костелу, який не закінчили через початок [[Друга світова війна|Другої світової]] та [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської]] воєн.
[[File:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|thumb|ліворуч|Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці]]

===Друга світова війна, німецька окупація, УПА===

Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: воювали проти німецьких та більшовицьких окупантів у лавах [[Українська повстанська армія|УПА]]. Осередок [[Організація українських націоналістів|ОУН]] у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом [[Вермахт|нацистської армії]] в село, у 1943 р. [[гестапо]] розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в’язницях.

У червні 1944 р. з Вівся до [[14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|дивізії “Галичина”]] всього зголосилися воювати 24 особи, серед яких [[Бабій Лев|Лев Бабій]], Дмитро Волощук, Мирон Кіналь, Микола Рубашевський, Григорій і Ярослав Сачики, Роман Стефаник.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у [[Червона армія|Червоній армії]] Д. Бернатович (1908–1945), І. Будик (1918 р. н.), М. Волощук (1914 р. н.), В. Груб’як (1919 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Гілярій (1913 р. н.) Гуменні, Г. Дичко (1913–1945), В. Закришка (1908–1942), Г. Кавка (1918 р. н.), Г. Кіналь (1910–1944), М. Ковалів (1906–1943), С. Монастирський (1919 р. н.), П. Осадца (1908–1945), І. Патарак (1915 р. н.), А. Підлісний (1912 р. н.), В. Рихтер (1905 р. н.), М. Сачик (1918–1944), М. Терлюк (1918 р. н.), М. Шевчук (1918 р. н.), Ю. Януш (1904 р. н.).

В час [[Крайсгауптманшафт Бережани|німецької окупації]] навчання у сільській школі було перерване і відновилося системно 1944 року.

На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва<ref name=":0">{{Cite web|url=http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_12_Tretia_Podilska_voienna_okruha_UPA_Lysonia.pdf|title=ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
ТОМ 12 / ТРЕТЯ ПОДІЛЬСЬКА ВОЄННА
ОКРУГА УПА «ЛИСОНЯ». Документи й матеріяли|last=Штендера (ред.)|first=Євген, співредактор: П. Й. Потічний|website=http://chtyvo.org.ua/|publisher=Видавництво Літопис УПА|language=|accessdate=19.04.2020|date=}}</ref>. 17 червня 1947 р. поблизу села у бою з військами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] загинув куріний УПА [[Якубовський Володимир Йосипович|Володимир Якубовський ("Бондаренко")]]<ref name=":0" /><ref name=":1">{{Cite book|url=http://www.religstud.chnu.edu.ua/res/religstud/Knyha%206.pdf|title=За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста|last=Мизак|first=Нестор|authorlink2=Мизак Нестор Степанович|year=2007|publisher="Букрек"|location=Чернівці|pages=189, 258|language=|isbn=}}</ref>. [[File:Криївка УПА поблизу с. Вівся.png|міні|ліворуч|Схема криївки на полі біля с. Вівся, в якій квартирував напередодні загибелі 17 червня 1947 р. шеф штабу УПА "Лисоня" Володимир Якубовський, пс. "Бондаренко".<ref name=":1" />]]
За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944–1953 рр.) було ув’язнено 24 жителі Вівся, згодом реабілітувано 18 осіб. У 1946 р. заарештували сільських учителів Івана Груб’яка та Ярослава Стефанюка за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту. [[Операція «Захід»|У 1947–1951 рр. вивезли в Сибір]] родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950–1951 рр. арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Степана Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк за зв’язки з ОУН.
===Радянський період===
[[File:Магазин в с. Вівся.jpg|ліворуч|thumb|праворуч|Центральний магазин]]
Приміщення школи було тісним для всіх учнів, тому навчалися у приватних будинках: Кіналя Григорія, Мазурика Степана, Бабія Валерія. Навчалися в одному класі діти різного віку, з різницею 2–3 роки. Так тривало до шкільної реформи 1956 року, яка визначала перехід на семирічне навчання, а в 1961 році — на загальнообов’язкове восьмирічне навчання. До 1986 року, часу побудови нового приміщення, школа у селі була розміщена в пристосованих приміщеннях (приборство).

1950 р. у Вівсю організували колгосп, назву якого змінювали кілька разів. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші.

За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986 р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці.
===Незалежна Україна===
У 1994-2017 рр. в селі тривало будівництво храму Святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017 р.


== Пам'ятки ==
== Пам'ятки ==
[[File:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|thumb|ліворуч|Храм Св. Михаїла, с. Вівся]]
[[File:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|thumb|ліворуч|Храм Св. Михаїла, с. Вівся]]
[[File:Церква Святого архістратига Михаїла, УГКЦ (с. Вівся, Козівський район).jpg|thumb|Церква Св. Михаїла, с. Вівся]]
[[File:Церква Святого архістратига Михаїла, УГКЦ (с. Вівся, Козівський район).jpg|thumb|Церква Св. Михаїла, с. Вівся]]
У селі є церква святого Архістратига Михаїла (збудована [[1870]]) та храм святого Архістратига Михаїла, будівництво якого розпочато у [[1994]], а завершено у [[2017]] році. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибула велика кількість вірних села та околиць, а також священиків, чотири з яких – вихідці з села Вівся.<ref>[http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь]</ref> У селі також збудована капличка ([[1999]]).
У селі є церква святого Архістратига Михаїла (збудована [[1870]]) та храм святого Архістратига Михаїла, будівництво якого розпочато у [[1994]], а завершено у [[2017]] році. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівський]] [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибула велика кількість вірних села та околиць, а також священників, чотири з яких – вихідці з села Вівся<ref>[http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь]</ref>. У селі також збудована капличка ([[1999]]).


Встановлено:
Встановлено:
Рядок 129: Рядок 155:
* пам'ятний хрест на честь скасування панщини ([[1848]]; кам'яний),
* пам'ятний хрест на честь скасування панщини ([[1848]]; кам'яний),
* пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1966]]),
* пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1966]]),
* насипані могили&nbsp;— [[УСС]], які загинули в бою біля села Семиківці на Теребовлянщині [[1916]] (відновлено [[1990]])
* насипані могили&nbsp;— [[УСС]], які загинули в бою біля [[Семиківці|с. Семиківці]] на Теребовлянщині [[1916]] (відновлено [[1990]])
* та воякам [[УПА]], полеглим [[1947]] ([[1997]]).
* та воякам УПА, полеглим [[1947]] ([[1997]]).


== Соціальна сфера ==
== Соціальна сфера ==

[[File:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|thumb|Бібліотека у с. Вівся]]
Діють загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, дитячий садок "Берізка", бібліотека.
Діють загальноосвітня [http://vivsia-zosh.te.sch.in.ua/ школа І–ІІ ступенів], дитячий садок "Берізка", бібліотека.


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==
Рядок 141: Рядок 167:
* Л. Мельник&nbsp;— різьбяр і педагог.
* Л. Мельник&nbsp;— різьбяр і педагог.
=== Померли ===
=== Померли ===
* [[Якубовський Володимир]] («Бондаренко») (1915–1947)&nbsp;— курінний УПА, шеф штабу УПА [[ВО-3 «Лисоня»]].
* [[Якубовський Володимир]] («Бондаренко») (1915–1947)&nbsp;— курінний УПА, шеф штабу [[ВО-3 «Лисоня»]].
== Вівся в літературі ==
[[Василь Шкляр]] у романі [[Троща (роман)|«Троща»]] декілька раз згадує село Вівся:<ref>{{Cite book|url=https://books.google.is/books?id=kBc0DwAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B0&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj68PvmofnoAhVL_aQKHVv6Ag4Q6AEIJzAA#v=onepage&q&f=false|title=Троща|last=Шкляр|first=Василь|year=2017|publisher=Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»|location=Харків|pages=418|isbn=978-617-12-3430-7}}</ref>


{{цитата|''...Його накрили біля села Вівся разом із Рисем, Ліщиною, Вірою та Остапом...''
{{кінець цитати}}}}
{{цитата|
''...Місько подумав, що його розшукує хтось із районових референтів — День або Орлик, котрі після падіння криївки біля Вівся не давалися чути...''
{{кінець цитати}}}}
{{цитата|
''...Ми з Сірком його заспокоювали, запевняли, що він усе зробив правильно, адже тепер ми знаємо достеменно, хто всипав трощу, хто всипав провідника Шаха на Драгоманівці, хто здав командира Бондаренка біля села Вівся...''
{{кінець цитати}}|3=|4=}}
{{цитата|
''...Тільки чутки доходять їдна страшніша за другу. Біля Соснова впала криївка, пострілялися хлопці. Біля Вівся, на Драгоманівці, в Маловодах те саме...''
{{кінець цитати}}}}

== Галерея ==
<center><gallery widths="200">
Файл:Пам'ятник на старому цвинтарі у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Один з пам'ятників на старому цвинтарі
Файл:Будівля старого млина у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Старий млин в колишньому житловому будинку
Файл:Село вівся (Козівський район) взимку 2018.jpg|Вівся взимку
Файл:Зупинка транспорту в с. Вівся.jpg|Зупинка транспорту
Файл:Святкові декорації в с. Вівся.jpg|Святкові декорації
</gallery></center>
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|1}}
{{reflist|1}}


== Література ==
== Література ==
{{Портал|Тернопільщина}}
* ''М. Нагірний, В. Уніят.'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
* ''М. Нагірний, В. Уніят.'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
* ''Г. Сачик, В. Уніят, М. Федечко.'' Вівся // {{ТІМС|2|438–440}}
* ''Г. Сачик, В. Уніят, М. Федечко.'' Вівся // {{ТІМС|2|438–440}}

{{Портал|Тернопільщина}}
{{Козівський район}}
{{Козівський район}}
[[Категорія:Села Тернопільської області]]
[[Категорія:Села Тернопільської області]]

Версія за 10:06, 21 квітня 2020

село Вівся
Головна вулиця Вівся навесні
Головна вулиця Вівся навесні
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Козівський район
Рада Вівсянська сільська рада
Код КАТОТТГ UA61040230080051972
Облікова картка Вівся 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 900
Територія 0.219 км²
Густота населення 4109.59 осіб/км²
Поштовий індекс 47673
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°22′25″ пн. ш. 25°13′57″ сх. д.H G O
Відстань до
районного центру
9 км
Місцева влада
Адреса ради 47673, с. Вівся, вул. Колонія, 12
Карта
Вівся. Карта розташування: Україна
Вівся
Вівся
Вівся. Карта розташування: Тернопільська область
Вівся
Вівся
Мапа

CMNS: Вівся у Вікісховищі

Ві́вся (пол. Uwsie, англ. Vivsia, рос. Вився) — село Козівського району Тернопільської області. Центр Вівсянської сільради. З облікових даних виключений хутір Тригубів у зв'язку з переселенням жителів. Населення — 884 особи (2003).

Географія

Село розташоване на півдні району, за 3 км від села Маковисько, за 4,5 км від села Маловоди, за 9 км від Козови та за 48 км від Тернополя. У Вівсі є два ставки, котрі в минулому мали назви "Панський" та "Господарський"[1]. Сусідні населені пункти:

Компасна роза Козова Золота Слобода Росохуватець Компасна роза
Кальне Пн Маловоди
Зх    Вівся    Сх
Пд
Юстинівка Поплави Соснів

Населення

У 1900 р. у Вівсю проживало 1320, а 1939 р. — 1690 осіб.

Населення — 800 осіб (2018 р.).

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[2]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,44
російська 0,56






Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Історія

Вівся на австрійській мапі 1790 р. Див. мапу повністю.
Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року
Будівля старої школи 1900-1902 рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека
Стрілецькі могили у Вівсю. Світлина з фотольбому "Українські Січові Стрільці, 1914–1920"

Автрійський та Автро-Угорський період

Перша писемна згадка про село — 1786 рік — припадає на період перебування краю у складі імперії Габсбургів. Тоді село належало до Бережанського округу (дистрикту), одного з 18-ти округів австрійської Галичини.

За часів панщини у селі був двір, що належав ґрафові Лямезанові, біля двора стояла корчма. У середині 1840-х рр. велика земельна власність належала Вецентії Моравській. У 1890-х рр. одним з найбільших землевласників в селі був Севастіян Бемко (володів близько 200 морґів землі). Як єдиний грамотний у Вівсі чоловік, він упродовж 40 років був війтом, за що отримав медаль від австрійського цісаря. Велика земельна власність у селі та хуторі Тригубів (250 га) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (1871-1929)[3][4].

За війтівства С. Бемка жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу впродовж 1900–1902 рр. Приміщення школи поділялося на дві частини: навчальну, де навчалися діти в дві зміни, і житлову - для вчителів, - «професорів», як тоді називали вчителів. Сиділи в класі за дерев’яними столами і на дерев’яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» (пол. "rysik"). Навчання тривало тільки в зимовий час. Селяни не розуміли значення освіти і тому відкуплялися в урядника, щоб не ходили діти в школу. Частина дітей не відвідувала школи через бідність, бо не було за що «вкупити» дітям чоботи і книжку. До початку Першої світової війни діти вчилися в школі українською (руською) мовою

Важливим фактором формування національної самосвідомості вівсян була Церква. В австро-угорський період парохами села були: у 1860–1870-х рр. — о. Йосиф Макогонський, а від 1875 р. — о. Іван Дурбак, згодом — о. І. Кіналь. 

Читальню “Просвіти” й пожежно-гімнастичне товариство “Січ” в селі заснували ще до Першої світової війни.

Перша світова війна та ЗУНР

Село безпосередньо заторкнули події Першої світової (1914–1918 рр.) й польсько-української (1918–1919 рр.) воєн. Зокрема, знаковою подією для села було перебування на перепочинку між боями українських січових стрільців в листопаді 1916 року, коли фронт опинився над Стрипою. 11 серпня 1916 р. полк УСС, згідно із наказу командування Південного фронту, залишив лінію річки Стрипи та рушив на нові позиції над Золотою Липою, через села Антонівку, Вівся, Криве, Літятин до села Потутори, біля Бережан. Чисельність полку становила 47 старшин і 1685 стрільців, яких очолював підполковник Антін Варивода[5]. В селі лунали стрілецькі пісні. Замість слів «русин», «руський» стали вживати «українець», мова — українська. В школі знаходилася Пресова квартира УСС. Тут перебували Лев Лепкий, Роман Купчинський, Микола Голубець, який написав в селі поему «Ой, нагнувся дуб високий»[6], фотограф Осип Курилас, про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»[7], Михайло Гайворонський, який у своїх творах залишив спогади про село[8].

Під час боїв над р. Стрипа загинули 4 усусуси, серед них Іван Берегуляк (уродженець с. Добрівляни, тепер - Дрогобицького району Львівської обл.) та Іван Медведчук, яких поховали на майдані в селі та під час війни насипали високу могилу. У польсько-українській війні брали участь уродженці села - підпоручник Олександр Гасіка і хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)[9].

Польська Республіка (1918—1939)

Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923 р. Див. мапу повністю.
Згадка про село у польській газеті "Dziennik Bydgoski" від 12 липня 1937 р.
Будівля колишнього римо-католицького костелу. В радянські часи слугувала за колгоспний склад.

У міжвоєнний період польської окупації у селі відновила роботу читальня “Просвіти”, заснували гурток “Сільський господар”, товариства: “Союз Українок”, “Рідна школа”, діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, а хором Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство “Січ”, щоправда натомість сільська молодь заснувала товариство “Луг”. У 1924 р. громада села збудувала Народний дім, приміщення для читальні, споживчої кооперативи. Викладання курсу історії України, географії України, природознавства, української літератури при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти ополячення. Навчання в школі було організоване таким чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи — по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років. 

Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька Могила. Поляки руйнували її, а патріоти вночі відновлювали. Відомо, що вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося польською мовою. За найменшу провину карали різкою. Українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження.  

Під час проведення польською владою пацифікації у 1930 р. майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні були знищені. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. 1-30 листопада 1930 р. пацифікація охопила 121 село Тернопільського воєводства. Особливо жорстоко проходила вона в Бережанському, Збаразькому, Підгаєцькому і Тернопільському повітах. Унаслідок тяжких побоїв під час пацифікації помер війт села О. Дичко[10].

15 червня 1934 р. село передане до Бережанського повіту з Підгаєцького[11].

1937 р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила центральну вулицю. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець — Іван Груб’як (Скоць).

1939 року в селі розпочали будівництво костелу, який не закінчили через початок Другої світової та німецько-радянської воєн.

Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці

Друга світова війна, німецька окупація, УПА

Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: воювали проти німецьких та більшовицьких окупантів у лавах УПА. Осередок ОУН у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом нацистської армії в село, у 1943 р. гестапо розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в’язницях.

У червні 1944 р. з Вівся до дивізії “Галичина” всього зголосилися воювати 24 особи, серед яких Лев Бабій, Дмитро Волощук, Мирон Кіналь, Микола Рубашевський, Григорій і Ярослав Сачики, Роман Стефаник.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Д. Бернатович (1908–1945), І. Будик (1918 р. н.), М. Волощук (1914 р. н.), В. Груб’як (1919 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Гілярій (1913 р. н.) Гуменні, Г. Дичко (1913–1945), В. Закришка (1908–1942), Г. Кавка (1918 р. н.), Г. Кіналь (1910–1944), М. Ковалів (1906–1943), С. Монастирський (1919 р. н.), П. Осадца (1908–1945), І. Патарак (1915 р. н.), А. Підлісний (1912 р. н.), В. Рихтер (1905 р. н.), М. Сачик (1918–1944), М. Терлюк (1918 р. н.), М. Шевчук (1918 р. н.), Ю. Януш (1904 р. н.).

В час німецької окупації навчання у сільській школі було перерване і відновилося системно 1944 року.

На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва[12]. 17 червня 1947 р. поблизу села у бою з військами НКВС загинув куріний УПА Володимир Якубовський ("Бондаренко")[12][13].

Файл:Криївка УПА поблизу с. Вівся.png
Схема криївки на полі біля с. Вівся, в якій квартирував напередодні загибелі 17 червня 1947 р. шеф штабу УПА "Лисоня" Володимир Якубовський, пс. "Бондаренко".[13]

За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944–1953 рр.) було ув’язнено 24 жителі Вівся, згодом реабілітувано 18 осіб. У 1946 р. заарештували сільських учителів Івана Груб’яка та Ярослава Стефанюка за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту. У 1947–1951 рр. вивезли в Сибір родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950–1951 рр. арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Степана Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк за зв’язки з ОУН.

Радянський період

Центральний магазин

Приміщення школи було тісним для всіх учнів, тому навчалися у приватних будинках: Кіналя Григорія, Мазурика Степана, Бабія Валерія. Навчалися в одному класі діти різного віку, з різницею 2–3 роки. Так тривало до шкільної реформи 1956 року, яка визначала перехід на семирічне навчання, а в 1961 році — на загальнообов’язкове восьмирічне навчання. До 1986 року, часу побудови нового приміщення, школа у селі була розміщена в пристосованих приміщеннях (приборство).

1950 р. у Вівсю організували колгосп, назву якого змінювали кілька разів. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші.

За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986 р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці.

Незалежна Україна

У 1994-2017 рр. в селі тривало будівництво храму Святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017 р.

Пам'ятки

Храм Св. Михаїла, с. Вівся
Церква Св. Михаїла, с. Вівся

У селі є церква святого Архістратига Михаїла (збудована 1870) та храм святого Архістратига Михаїла, будівництво якого розпочато у 1994, а завершено у 2017 році. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк). На Архиєрейську Святу Літургію прибула велика кількість вірних села та околиць, а також священників, чотири з яких – вихідці з села Вівся[14]. У селі також збудована капличка (1999).

Встановлено:

  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848; кам'яний),
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966),
  • насипані могили — УСС, які загинули в бою біля с. Семиківці на Теребовлянщині 1916 (відновлено 1990)
  • та воякам УПА, полеглим 1947 (1997).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, дитячий садок "Берізка", бібліотека.

Відомі люди

Народилися

  • Лев Бабій — громадський діяч,
  • Л. Мельник — різьбяр і педагог.

Померли

Вівся в літературі

Василь Шкляр у романі «Троща» декілька раз згадує село Вівся:[15]

« ...Його накрили біля села Вівся разом із Рисем, Ліщиною, Вірою та Остапом... «
«

...Місько подумав, що його розшукує хтось із районових референтів — День або Орлик, котрі після падіння криївки біля Вівся не давалися чути...

«
«

...Ми з Сірком його заспокоювали, запевняли, що він усе зробив правильно, адже тепер ми знаємо достеменно, хто всипав трощу, хто всипав провідника Шаха на Драгоманівці, хто здав командира Бондаренка біля села Вівся...

«
«

...Тільки чутки доходять їдна страшніша за другу. Біля Соснова впала криївка, пострілялися хлопці. Біля Вівся, на Драгоманівці, в Маловодах те саме...

«

Галерея

Примітки

  1. Файфурка, З. ВІДОБРАЖЕННЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ У ТОПОНІМАХ БЕРЕЖАНСЬКОГО ТА КОЗІВСЬКОГО РАЙОНІВ. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Студентський науковий вісник. — 2014. — №34. Процитовано 19.04.2020. 
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  3. Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof (2013). Z Gniłowód do Łężycy (польською). Zielona Góra: Księgarnia Akademicka. ISBN 978-83-60218-38-9. 
  4. Leskiewiczowa (red.), Janina (1996). Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3 (польською). Warszawa. с. 141. ISBN 83-85490-60-4. 
  5. Луговий, Микола. УКРАЇНСЬКЕ СІЧОВЕ СТРІЛЕЦТВО І БЕРЕЖАНЩИНА. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Процитовано 19.04.2020. 
  6. Маслій, Михайло. Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!. https://folio.com.ua/. Фоліо. Процитовано 19.04.2020. 
  7. Житинський, Тарас. Як з Бережан до кадри. https://www.youtube.com/. Процитовано 19.04.2020. 
  8. Боберський, Іван. Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.Гайворонського. https://zbruc.eu/. Збруч. Процитовано 19.04.2020. 
  9. Кавка, Галина (11.09.2019). У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ). https://nday.te.ua/. Газета "Наш День". Процитовано 20.04.2020. 
  10. Дудар, І.А. ПАЦИФІКАЦІЯ ЯК СПОСІБ НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. http://elartu.tntu.edu.ua/. Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Процитовано 19.04.2020. 
  11. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  12. а б Штендера (ред.), Євген, співредактор: П. Й. Потічний. ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ ТОМ 12 / ТРЕТЯ ПОДІЛЬСЬКА ВОЄННА ОКРУГА УПА «ЛИСОНЯ». Документи й матеріяли. http://chtyvo.org.ua/. Видавництво Літопис УПА. Процитовано 19.04.2020. 
  13. а б Мизак, Нестор (2007). За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста. Чернівці: "Букрек". с. 189, 258. 
  14. У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь
  15. Шкляр, Василь (2017). Троща. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». с. 418. ISBN 978-617-12-3430-7. 

Література