Нові Плани (Кам'янське)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:35, 21 лютого 2021, створена 88.155.100.231 (обговорення) (→‎Історія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нові Плани — історична місцевість у Заводському районі й тепер частина центру Кам'янського.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX та на початку XX сторіч, через споруджений Дніпровський металургійний комбінат й стрімке розвиткові міста до власне козацького казенного села Кам'янського додалися елітарні Верхня й Нижня колонії з вуличним освітленням і водопроводом, та місцевість приватної забудови Нові Плани.

За Кладовищенською вулицею розташовувалися вітряки-млини, та українські хати незаможних містян Кам'янського, що підпорядковувалися Кам'янському сільському районові до їх приєднання до міста Кам'янське у 1929 році.

Територія[ред. | ред. код]

Територія Нових Планів була обмежена:

  • Гімназійною вулицею (сучасний Гімназичний проспект) на з півночі, за якою містилася Верхня Колонія,
  • Новобазарною вулицею (сучасний проспект Свободи) зі сходу,
  • Кладовищенською вулицею (сучасний проспект Тараса Шевченка) на півдні, за якою розташовувалися пустирі й поля,
  • залізничною колією з заходу, вздовж якої в середині 1920-х років прокладена Комунарна вулиця.

На півдні Нових планів, на Кладовищенській вулиці розмістилися 2 цвинтарі: один у дворі сучасного «будинку зі шпилем» на розі проспектів Шевченка й Свободи, та другий — у сучасному Міському парку культури і відпочинку.

Вулична сітка[ред. | ред. код]

За планом вулиць Нових планів нагадує старий центр Одеси з Дерибасовською вулицею.

Широтні вулиці Нових планів:

  • Гімназійна вулиця (радянський проспект Пеліна, сучасний Гімназичний проспект),
  • Васильєвська вулиця (радянська вулиця Арсіневича),
  • Провідна вулиця (радянська Червоноармійська вулиця, сучасна вулиця Олексія Сокола),
  • Олександрівська вулиця (радянська й сучасна Короленківська вулиця),
  • Курська вулиця (радянська вулиця Васильєва),
  • Івановська вулиця (радянська Перекопська вулиця),
  • Єлісаветградська вулиця (радянська й сучасна Шевченківська вулиця),
  • Павловська вулиця (радянська Дзержинська вулиця),
  • Лісопильна вулиця,
  • Кладовищенська вулиця (радянська вулиця Сировця, сучасний проспект Тараса Шевченка).

Їх перехрещують довготні вулиці:

  • дорога вздовж залізничної гілки від станції Тритузна до растворо-бетонного вузла радянського треста «Дзержинськбуд» (залізнична колія розібрана на початку 1960-х років), що стала Комунарною вулицею у кінці 1920-х років,
  • 1-ша Дачна (радянська й сучасна Спортивна вулиця),
  • 2-га Дачна (радянська й сучасна Москворіцька вулиця),
  • Прорізна вулиця (радянська й сучасна Пушкінська вулиця),
  • Новобазарна вулиця (радянський проспект Леніна, сучасний проспект Свободи).

Усередині місцевості розмістився Міський парк культури і відпочинку. що займає місцевість між проспектом Тараса Шевченка, площею Петра Калнишевського й вулицями Московоріцькою, Олексія Сокола й Роберта Лісовського.

Забудова[ред. | ред. код]

Місцевість переважно забудована одно- й двоповерховими приватними садибами.

Серед видатних будівель:

  • будівля «Державного банку» на проспекті Свободи кінця 1930-х років,
  • будинок Сокола на Пушкінській вулиці, — садиба видатного кам'янського архітектора й митця,
  • кам'яна садиба на вулиці Васильєва, 8;
  • будівля середньої школи "16 на проспекті Шевченка.

За роки незалежної України у місцевість переселялися заможні кам'янчани, що призвело до зміни архітектурного вигляду чисельних садиб, з появою розкішних зразків.

Джерела[ред. | ред. код]