Відмінності між версіями «Ганс Арп»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
(Не показано 40 проміжних версій цього користувача)
Рядок 24: Рядок 24:
[[Файл:HansArp-CloudShepher1953.JPG|right|200px|thumb|Г.Арп. Пастух хмар. [[Венесуельський університет]]. [[Каракас]]]]
[[Файл:HansArp-CloudShepher1953.JPG|right|200px|thumb|Г.Арп. Пастух хмар. [[Венесуельський університет]]. [[Каракас]]]]


'''Ганс Арп''' (нім. ''Hans Arp'', фр. ''Jean Arp'') ([[1886]]—[[1966]]) — німецький і французький [[скульптор]], [[художник]], [[Графіка|графік]], [[поет]] німецького походження, представник [[абстракціонізм]]у і [[дадаїзм]]у; скульптури, рельєфи, колажі, літературні твори. Чоловік швейцарської художниці, дизайнера, скульптора та танцівниці [[Софі Тойбер-Арп]].
'''Ганс Арп''' (нім. ''Hans Arp'', фр. ''Jean Arp'') ([[1886]]—[[1966]]) — німецький і французький [[скульптор]], [[художник]], [[Графіка|графік]], [[поет]] німецького походження, представник [[абстракціонізм]]у і [[дадаїзм]]у; скульптури, рельєфи, колажі, літературні твори. Чоловік швейцарської художниці, дизайнерки, скульпторки та танцівниці [[Софі Тойбер-Арп]].

== Ранні роки життя ==
Арп народився в Штрасбурзі (нині Страсбург), протягом періоду франко-прусської війни, коли ця територія була відома як Альзас-Лотарін (Elsass-Lotringen на німецькій мові), від французької матері та німецького батька. Після повернення Ельзаса до Франції наприкінці Першої світової війни французький закон визначив, що його ім'я змінюється "Жан". Арп продовжуватиме посилатися на себе "Ганс", розмовляючи німецькою мовою.

== Кар'єра ==
У 1904 році, після випуску з Еколей Де-Арс-Ет-Метьєс у Штрасбурзі, Арп почав діяльність у Парижі, де вперше опублікував свою поезію. З 1905 по 1907 рр. навчався в Кунсчулі в Веймарі, Німеччина, а в 1908 році повернувся до Парижа, де відвідував Академію Юліан. Арп був засновником сучасного Бунда в Люцерну, приймав участь у виставках Бунду з 1911 по 1913 рр.

У 1912 році поїхав до Мюнхена і покликав з собою впливового російського художника [[Кандинський Василь Васильович|Кандинського]]. Пізніше того ж року брав участь у великій виставці в Цюріху, разом з [[Анрі Матісс|Анрі Матіссом]], [[Робер Делоне|Робертом Делоне]] та Кандинським. У Берліні в 1913 отримав покровительство Херворта Вальдена, дилера та редактора журналу, який був у ті часи однією з найпотужніших фігур європейського [[Авангардизм|авангарду.]]

У 1915 році переїхав до Швейцарії, щоб скористатися швейцарським нейтралітетом.

На виставці того ж року Арп вперше зустрівся з художницею [[Софі Тойбер-Арп|Софі Тойбер]], з якою вони повинні були стати партнерами у виготовленні творів мистецтва. Художниця оказала великий вплив на стиль та бачення Ганса. Вони одружилися з 20 жовтня 1922 року.

У 1916 році Гуго Бол відкрив Кабаре Вольтер, що повинно було стати центром діяльності Дади в Цюріху для групи митців. Туди входили: Арп, Марсель Дженко, [[Трістан Тцара]] та інші. У 1920 році, як Ганс Арп разом з Максом Ернстом та соціальним активістом Альфредом Грюнвальдом створили групу Кельн Дада. У 1925 році його робота з'явилася на першій виставці сюрреалістичної групи на Гальрі П'єрі в Парижі.

У 1926 р. Арп переїхав до Паризького передмістя Медона. У 1931 році він трансформував сюрреалістську творчість, щоб створити абстракцію-креацію. Починаючи з 1930-х років, художник заглибив зусилля з колажу та барельєфу, щоб створювати бронзові та кам'яні скульптури. Він виготовив кілька невеликих робіт з багатьох елементів, з якими глядач міг проводити інтеракцію: торкатись, відкріплювати деталі, змінювати їх положення.

Протягом 1930-х років і до кінця життя писав і опублікував есе та поезію. У 1942 році втік з дому в Меудоні, щоб уникнути німецької окупації та жив Цюріху, поки не закінчилася війна.

Aрп відвідав Нью-Йорк у 1949 році заради сольної виставку в галереї Бухгольц. У 1950 році був запрошений виконувати барельєф для Гарвардського університету в Кембриджі, штат Массачусетс, а також фрес у будівлі ЮНЕСКО у Парижі. Артур та Мадлен Левая, Галерея Шалета, які знали Арпа ще з Європи, стали представниками його галереї в Нью-Йорку наприкінці 1950-х років,сприяли його репутації на американській стороні Атлантики.


== Сторінки біографії ==
== Сторінки біографії ==

Поточна версія на 09:46, 16 вересня 2021

Ганс Арп
фр. Jean Arp[1]
Hans Arp.JPG
Народився 16 вересня 1886(1886-09-16)[2][3][…]
Страсбург[5][6][7]
Помер 7 червня 1966(1966-06-07)[5][2][…] (79 років)
Базель, Швейцарія[5][6][7]
Поховання Локарно
Країна Flag of France (1958–1976).svg Франція[9][10]
Flag of Germany.svg Німеччина[10]
Діяльність художник, скульптор, поет, письменник, дизайнер, фотограф, дизайнер прикрас
Alma mater Академія Жуліана
Знання мов французька[2] і німецька[2]
Членство Німецька академія мови і поезії і American Abstract Artistsd[11]
Напрямок дадаїзм[12], Стиль[12] і сюрреалізм[12]
Жанр Абстракціонізм[12] і натюрморт[12]
Magnum opus Evocation of a Form: Human, Lunar, Spectrald і Tabarnad
Родичі Удо Юргенс
Брати, сестри Käthe Bockelmannd і François Arpd
У шлюбі з Софі Тойбер-Арп
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордена Мистецтв та літератури Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
IMDb ID 1089007

Ганс Арп (нім. Hans Arp, фр. Jean Arp) (18861966) — німецький і французький скульптор, художник, графік, поет німецького походження, представник абстракціонізму і дадаїзму; скульптури, рельєфи, колажі, літературні твори. Чоловік швейцарської художниці, дизайнерки, скульпторки та танцівниці Софі Тойбер-Арп.

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

Арп народився в Штрасбурзі (нині Страсбург), протягом періоду франко-прусської війни, коли ця територія була відома як Альзас-Лотарін (Elsass-Lotringen на німецькій мові), від французької матері та німецького батька. Після повернення Ельзаса до Франції наприкінці Першої світової війни французький закон визначив, що його ім'я змінюється "Жан". Арп продовжуватиме посилатися на себе "Ганс", розмовляючи німецькою мовою.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1904 році, після випуску з Еколей Де-Арс-Ет-Метьєс у Штрасбурзі, Арп почав діяльність у Парижі, де вперше опублікував свою поезію. З 1905 по 1907 рр. навчався в Кунсчулі в Веймарі, Німеччина, а в 1908 році повернувся до Парижа, де відвідував Академію Юліан. Арп був засновником сучасного Бунда в Люцерну, приймав участь у виставках Бунду з 1911 по 1913 рр.

У 1912 році поїхав до Мюнхена і покликав з собою впливового російського художника Кандинського. Пізніше того ж року брав участь у великій виставці в Цюріху, разом з Анрі Матіссом, Робертом Делоне та Кандинським. У Берліні в 1913 отримав покровительство Херворта Вальдена, дилера та редактора журналу, який був у ті часи однією з найпотужніших фігур європейського авангарду.

У 1915 році переїхав до Швейцарії, щоб скористатися швейцарським нейтралітетом.

На виставці того ж року Арп вперше зустрівся з художницею Софі Тойбер, з якою вони повинні були стати партнерами у виготовленні творів мистецтва. Художниця оказала великий вплив на стиль та бачення Ганса. Вони одружилися з 20 жовтня 1922 року.

У 1916 році Гуго Бол відкрив Кабаре Вольтер, що повинно було стати центром діяльності Дади в Цюріху для групи митців. Туди входили: Арп, Марсель Дженко, Трістан Тцара та інші. У 1920 році, як Ганс Арп разом з Максом Ернстом та соціальним активістом Альфредом Грюнвальдом створили групу Кельн Дада. У 1925 році його робота з'явилася на першій виставці сюрреалістичної групи на Гальрі П'єрі в Парижі.

У 1926 р. Арп переїхав до Паризького передмістя Медона. У 1931 році він трансформував сюрреалістську творчість, щоб створити абстракцію-креацію. Починаючи з 1930-х років, художник заглибив зусилля з колажу та барельєфу, щоб створювати бронзові та кам'яні скульптури. Він виготовив кілька невеликих робіт з багатьох елементів, з якими глядач міг проводити інтеракцію: торкатись, відкріплювати деталі, змінювати їх положення.

Протягом 1930-х років і до кінця життя писав і опублікував есе та поезію. У 1942 році втік з дому в Меудоні, щоб уникнути німецької окупації та жив Цюріху, поки не закінчилася війна.

Aрп відвідав Нью-Йорк у 1949 році заради сольної виставку в галереї Бухгольц. У 1950 році був запрошений виконувати барельєф для Гарвардського університету в Кембриджі, штат Массачусетс, а також фрес у будівлі ЮНЕСКО у Парижі. Артур та Мадлен Левая, Галерея Шалета, які знали Арпа ще з Європи, стали представниками його галереї в Нью-Йорку наприкінці 1950-х років,сприяли його репутації на американській стороні Атлантики.

Сторінки біографії[ред. | ред. код]

Каталоги виставок[ред. | ред. код]

  • Hans Arp 1886—1986. Rolandseck: Stiftung Hans Arp und Sophie Taeuber-Arp; Stiftung Bahnhof Rolandseck, 1986
  • Hans Arp (1886—1966) zum 100. Geburtstag. Zürich: Kunsthaus Zürich, 1986.
  • Hans Arp 1886—1966: Druckgrafik. München: Edition e, 1986
  • Hans Arp, Sophie Taeuber-Arp. Ostfildern-Ruit: G. Hatje, 1996
  • Hans Arp 1886—1966. Berlin: Kulturstiftung der Länder, 1997
  • Hans Arp, Worte Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2002
  • Schwitters — Arp/ Hrsg. Hartwig Fischer. Ostfildern-Ruit: Hatje Cantz, 2004
  • Hans Arp, Göttinnen umgeben von ihren Rosen und Schlangen/ Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2005
  • Hans Arp, Singendes Blau/ Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2006
  • Ханс Арп. Скульптура. Графика. — М.: ГМИИ им. А. С. Пушкина, 1990


Літературні твори[ред. | ред. код]

  • Gesammelte Gedichte. Bd.1-3. — Zurich; Wiesbaden, 1966—1984.
  • Arp on Arp: poems, essays, memories. — New York: Viking Press, 1972.
  • Sable de lune: poèmes choisis. — Paris: Arfuyen, 2005.
  • [Стихи] / Пер. В.Куприянова // Вести дождя Стихи поэтов ФРГ и Западного Берлина. — М.: 1987. — С. 168—173.
  • [Стихи] / Пер. В.Микушевича // Ханс Арп. Скульптура. Графика. — М.: ГМИИ им. А. С. Пушкина, 1990. — С. 174—187
  • Безымянный зверинец. Пер. С.Дубина // Андре Бретон. Антология черного юмора. — М.: Carte Blanche, 1999. — С. 379—381.
  • Насос облаков. Пер. В. Парнаха // Парнах В. Жирафовидный истукан. — М.: «Пятая страна», «Гилея», 2000. — С. 107. — ISBN 5-901250-01-X.
  • Поэзия французского сюрреализма. — СПб: Амфора, 2003. — С. 217—228.

Література про поета і художника[ред. | ред. код]

  • Last R.W. Hans Arp: the poet of Dadaism. — London: Wolff, 1969.
  • Poley St. Hans Arp: die Formensprache im plastischen Werk. — Stuttgart: G. Hatje, 1978.
  • Fauchereau S. Arp. — New York: Rizzoli, 1988.
  • Rossi P.L. Hans Arp. — Paris: Virgile, 2006.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]