Ерік XII Магнусон
| Ерік XII Магнусон | |
|---|---|
_seal_1905.jpg) | |
| Народився | 1339[1][2][3] |
| Помер |
20 червня 1359[1] ·чума |
| Країна |
 Швеція |
| Посада | Король Швеції[d] |
| Рід | Фолькунги |
| Батько | Магнус Еріксон |
| Мати | Бланка Намюрська |
| Брати, сестри | Гокан VI |
| У шлюбі з | Беатріс Баварська |
Ерік XII Магнусон (1339—1359) — король Швеції з 1356 до 1359 року. Походив з династії Фолькунгів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ерік був сином Магнуса IV, короля Швеції та Норвегії, та Бланки Намюрської. У 1343 році його обрали спадкоємцем шведського трону. Тим самим його батько Магнус IV намагався зміцнити своє становище у Швеції.
Бажанням Еріка долучитися до керуванням країною, скористалася шведська знать, яка підштовхнула принца на повстання проти батька у 1355 році. Боротьба тривала до 1357 року, коли нарешті королівство Швеція було поділене між Еріком XII та Магнусом IV. При цьому король Ерік отримав південну Швецію та Фінляндію. У 1359 році батько й син замирилися, стали співволодарями країни.
Проте, в цьому ж році, 21 червня, Ерік та його дружина померли. За однією їх було отруєно, за іншою — від поширеної тоді чуми.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Беатрікс (1344—1359), донька Людовика IV Вітельсбаха, імператора Священної Римської імперії. Дітей в них не було.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Erik Magnusson — 1917.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
Джерела[ред. | ред. код]
- Sveriges medeltida personnamn, Upppslagsordet «Erik» s. 8 (швед.)
- Eldbjørg Haug: Margrete. Den siste Dronningen i Sverreætten. Oslo 2000. (Margrete. Die letzte Königin des Sverre-Geschlechts) (швед.)