1-ша дивізія морської піхоти (США): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{Infobox Military Unit |unit_name = <big>1-ша дивізія морської піхоти (США)</big><br/>1st Marine Division |image = 1st Marine Division insignia.svg |image_size = 165px |caption = Нарукавний шеврон дивізії |dates = 1 лютого 1941 — по т.ч. |country = {{USA}} |allegiance = |bra...)
 
м (вікіфікація)
(Не показані 73 проміжні версії цього користувача)
Рядок 9: Рядок 9:
|branch = [[Файл:Seal of the United States Marine Corps.svg|20px]] [[Корпус морської піхоти США]]
|branch = [[Файл:Seal of the United States Marine Corps.svg|20px]] [[Корпус морської піхоти США]]
|type = [[піхотна дивізія|дивізія морської піхоти]]
|type = [[піхотна дивізія|дивізія морської піхоти]]
|role = [[морська піхота|морська піхота]]
|role = [[морська піхота]]
|size = [[дивізія]]<br/>~23 000 о/с
|size = [[дивізія]]<br/>~23 000 о/с
|garrison = [[Файл:Seal of Marine Corps Base Camp Pendleton.png|20px]] [[Кемп-Пендлтон]], [[Південна Каліфорнія]]
|garrison = [[Файл:Seal of Marine Corps Base Camp Pendleton.png|20px]] [[Кемп-Пендлтон]], [[Південна Каліфорнія]]
Рядок 20: Рядок 20:
|mascot =
|mascot =
|nickname = «Стара порода» ({{lang-en|"The Old Breed"}}<br/>«Блакитний діамант» ({{lang-en|"Blue Diamond"}}
|nickname = «Стара порода» ({{lang-en|"The Old Breed"}}<br/>«Блакитний діамант» ({{lang-en|"Blue Diamond"}}
|battles = '''[[Друга світова війна]]'''<br/>
|battles = {{hidden
|''Війни та битви (див.):''
[[Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни|Війна на Тихому океані]]
|{{tree list}}
* [[Новогвінейська кампанія]]
* [[Друга світова війна]]
* [[Філіппінська кампанія (1944–1945)]]
** [[Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни|Війна на Тихому океані]]
*** [[Битва за Гуадалканал]]
*** [[Кампанія в Новій Британії]]
**** [[Битва на мисі Глостер]]
*** [[Битва за Пелеліу]]
*** [[Битва за Окінаву]]
* [[Громадянська війна в Китаї]]
** [[Операція «Белігер»]]
* [[Корейська війна]]
** [[Битва за Пусанський периметр]]
** [[Інчхонська десантна операція]]
** [[Друга битва за Сеул]]
** [[Битва на Чосінському водосховищі]]
** [[Битви при Вонджу]]
** [[Битва при Хвачхоні]]
** [[Битва при Панчбоулі]]
** [[Битва при Банкер-Хіллі (1952)]]
** [[Битва за форпост «Вегас»]]
** [[Битва на річці Самічон]]
* [[Холодна війна]]
** [[Карибська криза]]
* [[Війна у В'єтнамі]]
** [[Операція «Старлайт»]]
** [[Операція «Піранья»]]
** [[Операція «Юніон»]]
** [[Операція «Юніон II»]]
** [[Операція «Свіфт»]]
** [[Операція «Ален Брук»]]
** [[Битва за Хюе]]
** [[Тетський наступ]]
* [[Війна в Перській затоці]]
** [[Операція «Буря в пустелі»]]
*** [[Битва за Хафджі]]
*** [[Битва за міжнародний аеропорт Кувейту]]
*** [[Визволення Кувейту]]
* [[Громадянська війна в Сомалі]]
** [[Операція «Відродження надії»]]
* [[Війна в Іраку]]
** [[Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)]]
** [[Битва за Багдад (2003)]]
** [[Перша битва за Фаллуджу]]
** [[Друга битва за Фаллуджу]]
* [[Війна в Афганістані (2001–2021)|Війна в Афганістані]]
** [[Операція «Ханджар»]]
** [[Операція «Моштарак»]]
|-
|headerstyle=background:#dbdbdb
|style=text-align: center;
}}{{#tag:ref|Також до бойових заслуг відноситься участь попередника 1-ї дивізії морської піхоти&nbsp;— 1-ї бригади передового розгортання&nbsp;— у наступних діях: [[Американська окупація Веракруса]], [[Окупація Гаїті]], [[Окупація Домініканської Республіки]] і вторгнення на Кубу (1917-1922) |group=Прим.}}
|anniversaries =
|anniversaries =
|decorations = [[Файл:PUC 1S 4B.PNG|200px|Президентська відзнака частині із срібною та трьома бронзовими зірками]]<br/>[[Файл:Streamer JMUA.PNG|200 px|Почесна стрічка Нагороди за видатну єдність частини]]<br/>[[Файл:Navy Unit Commendation streamer (USMC).svg|200 px|Почесна стрічка «Подяка за похвальну службу частині ВМС»]]<br/>[[Файл:Streamer MS.PNG|200px|Почесна стрічка «За службу в Мексиці»]]<br/>[[Файл:Streamer DC.PNG|200 px|Почесна стрічка «За Домініканську кампанію»]]<br/>[[Файл:Streamer HC.PNG|200px|Почесна стрічка «За Гаїтянську кампанію»]]<br/>[[Файл:Streamer MCE.PNG|200 px|Почесна стрічка Експедиційної медалі Корпусу морської піхоти]]<br/>[[Файл:Streamer WWI V.PNG|200px|Почесна стрічка медалі Перемоги у Першій світовій війні]]<br/>[[Файл:ADS 1B.PNG|200 px|Почесна стрічка «Пам'ятна медаль оборони Америки»]]<br/>[[Файл:Streamer APC.PNG|200px|Почесна стрічка Азійської-тихоокеанської кампанії]]<br/>[[Файл:Streamer WWII V.PNG|200px|Почесна стрічка Перемоги у Другій світовій війні]]<br/>[[Файл:WWIIV ASIA.PNG|200px|Почесна стрічка окупаційної медалі з позначкою «Азія»]]<br/>[[Файл:Streamer CS.PNG|200px|Почесна стрічка за службу в Китаї]]<br/>[[Файл:NDS 3B.PNG|200px|Почесна стрічка за службу національній обороні з трьома бронзовими зірками]]<br/>[[Файл:Korean Service Medal - Streamer.png|200 px|Почесна стрічка Відзнаки за службу в Кореї]]<br/>[[Файл:Streamer AFE.PNG|200 px|Почесна стрічка Експедиційної медалі]]<br/>[[Файл:SASM 2S 3B.PNG|200 px|Почесна стрічка за службу у В'єтнамі з двома срібними та трьома бронзовими зірками]]<br/>[[Файл:SWASM 2B.PNG|200 px|Почесна стрічка за участь у війні в Затоці з двома бронзовими зірками]]<br/>[[Файл:Iraq Campaign streamer (USMC).svg|200 px|Почесна стрічка за Іракську кампанію]]<br/>[[Файл:Streamer gwotE.PNG|200 px|Почесна стрічка Експедиційної медалі за війну з тероризмом]]<br/>[[Файл:Global War on Terrorism Service Medal streamer.png|200 px|Почесна стрічка за війну з тероризмом]]<br/>[[Файл:Streamer KPUC.PNG|200 px|Почесна стрічка Відзнаки Президента Корейської республіки за проявлений героїзм у бойових діях]]<br/>[[Файл:VMUA PALM.PNG|200 px|Почесна стрічка «Хреста за хоробрість» Республіки В'єтнам із пальмовою гилкою]]<br/>[[Файл:Streamer RVMUCCA.PNG|200 px|Почесна стрічка «Медалі честі» Республіки В'єтнам за цивільні заслуги]]
|decorations =
|battle_honours =
|battle_honours =
|website =
|website =
Рядок 39: Рядок 88:


Це найстаріше і найбільше чинне з'єднання Корпусу морської піхоти США. Сьогодні це одна з трьох дійсних дивізій морської піхоти і є багатоцільовою експедиційною наземною бойовою силою. Носить прізвисько «Стара порода».
Це найстаріше і найбільше чинне з'єднання Корпусу морської піхоти США. Сьогодні це одна з трьох дійсних дивізій морської піхоти і є багатоцільовою експедиційною наземною бойовою силою. Носить прізвисько «Стара порода».

== Історія з'єднання ==
1-ша дивізія морської піхоти веде свою історію від 1-ї бази передового розгортання, яка була сформована 23 грудня 1913 року у Філадельфії. 1 квітня 1914 року бригада була переформована як 1-ша бригада, а 16 вересня 1935 року&nbsp;— 1-ша бригада морської піхоти. У період з квітня 1914 по серпень 1934 року підрозділи 1-ї бригади брали участь в операціях американських військ [[Американська окупація Веракруса|у Мексиці]], [[Окупація Гаїті|Гаїті]], [[Окупація Домініканської Республіки|Домініканській Республіці]] та на Кубі. Хоча 1-а бригада не служила на [[Європейський театр Першої світової війни|Європейському театрі]] під час Першої світової війни, бригада була нагороджена медаллю Перемоги в Першій світовій війні з однією бронзовою зіркою на знак визнання заслуг частини під час цього конфлікту. У жовтні 1940 року бригада була передислокована до [[Гуантанамо (військово-морська база)|Гуантанамо]], [[Куба]].

=== Друга світова війна ===
[[1 лютого]] [[1941]] року на борту [[Список лінійних кораблів США|американського лінійного корабля]] [[USS Texas (BB-35)|«Техас»]] була створена 1-ша дивізія морської піхоти. У травні 1941 року 1-шу дивізію перевели до [[Квантіко (Вірджинія)|Квантіко]], штат [[Вірджинія]] та острова Парріс, [[Південна Кароліна]], а у квітні 1942 року дивізія почала передислокацію на [[Самоа]] та у [[Веллінгтон]]. Підрозділи дивізії разом з підрозділами підтримки були розкидані по Тихому океану. 1-й полк морської піхоти був перевезений трьома кораблями до Нової Зеландії, а [[7 серпня]] 1942 року був висаджений на острів [[Гуадалканал]], що входить до складу [[Соломонові Острови|Соломонових островів]].

7-й полк морської піхоти стояв [[гарнізон]]ом на [[Британське Самоа|Британському Самоа]], а 5-й полк морської піхоти щойно зосередився у Веллінгтоні. 1-й рейдерський батальйон був на [[Нова Каледонія|Новій Каледонії]], а 3-й батальйон оборони&nbsp;— в [[Перл-Гарбор]]і.

Після завершення процесу зосередження дивізія, посилена 1-м парашутним батальйоном, з 16 000 морських піхотинців вийшла з [[Веллінгтон]]а на 89 суднах, відправившись на [[Соломонові острови (архіпелаг)|Соломонові острови]] з навантаженням на 60 діб бойових дій.

[[31 липня]] вся тактична група морської піхоти була передана під командування 61-ї оперативної групи [[віцеадмірал]]а [[Френк Джек Флетчер|Френка Дж. Флетчера]]. Дивізія в повному складі брала участь у [[Битва за Гуадалканал|Гуадалканалській кампанії]]. Бойові дії відбувалися до [[9 грудня]] 1942 року, поки її не замінила [[23-тя піхотна дивізія (США)|Американська дивізія]] [[Александер Патч|Александера Патча]]. За бойові заслуги в битві на Гуадалканалі дивізія здобула три [[Президентська відзнака частині (США)|Президентські відзнаки]] ціною втрати 650 загиблих у боях морських піхотинцях, 1278 поранених у бою, 8580 захворілих на [[Малярія|малярію]] і 31 [[Зниклий безвісти|зниклого безвісти]].

Після Гуадалканалської кампанії дивізії морської піхоти була відправлена в [[Мельбурн]], [[Австралія]], для відновлення [[Боєздатність|боєздатності]], доукомплектування та переоснащення.

Наступною кампанією, в якій дивізія билася, стала [[операція «Картвіл»]], кодове найменування бойових дій союзників [[Новогвінейська кампанія|у Східній Новій Гвінеї]] та [[Кампанія в Новій Британії|Новій Британії]]. [[26 грудня]] 1943 року морські піхотинці висадилися на острівний берег і билися у [[Битва на мисі Глостер|битві при мисі Глостер]]. Бойові дії відбувалися в [[Нова Британія|Новій Британії]] до березня 1944 року, американська морська піхота змагалася за такі місця, як ''Струмок Самогубця'' та ''хребет Аджар''. У ході бою дивізія зазнала втрату 310 убитих і 1083 поранених. Після битви їх відправили на [[Павуву]] на [[Острови Рассела|островах Рассела]] для відновлення боєздатності та відпочинку.

У вересні 1944 року 1-ша дивізія морської піхоти вступила в найкривавішу [[битва за Пелеліу|битву за Пелеліу]]. [[15 вересня]] [[1944]] року в рамках [[Морська десантна операція|висадки морського десанту]] на острів [[3-й експедиційний корпус морської піхоти США|III десантного корпусу]], підрозділи ступили на землю острову. Всупереч прогнозам розвідки та поглядам вищого командування американських сил, що битва за острів нагадуватиме легку прогулянку, лише перший тиждень затятих боїв з японцями за опанування ключових об'єктів аеродрому та навколишньої інфраструктури коштував дивізії 3946 втрат. Дивізія воювала на Пелеліу протягом місяця, перш ніж була проведена її заміна на резерв. Одні з найважчих боїв за всю війну відбувалися в таких місцях, як хребет «Кривавий Ніс» та за центральні пагорби острова. Місяць боїв проти [[14-а дивізія (Японська імперія)|14-ї дивізії]] [[Імперська армія Японії|Імперської японської армії]] на [[Пелеліу]] коштував 1-й дивізії морської піхоти загиблими 1252 воїнів та 5274 поранених.

Останньою кампанією, в якій дивізія брала участь під час Другої світової війни, стала [[битва за Окінаву]]. Дивізія висадилася 1 квітня 1945 року у складі [[3-й експедиційний корпус морської піхоти США|III десантного корпусу]]. Її основна місія полягала в тому, щоб діючи разом із [[6-та дивізія морської піхоти (США)|6-ю дивізією морської піхоти]], очистити північну половину острова від японських військ&nbsp;— [[морська піхота]] хутко виконала це завдання. Водночас [[24-й армійський корпус (США)|XXIV корпус]] американської армії зустрів набагато більш жорсткий опір у південній частині Окінави, і 1 травня 1945 року дивізія морської піхоти була перекинута на південь, де вона замінила виснажену в боях з противником [[27-ма піхотна дивізія (США)|27-у піхотну дивізію]] армії. Дивізія вела запеклі бої на Окінаві до [[22 червня]] 1945 року, коли острів був оголошений звільненим від японських сил. 1-ша дивізія морської піхоти змагалася з японською [[32-га армія (Японія)|32-ю армією]] в таких місцях, як хребет Дакеші, хребет Вана, пагорб «Цукрова голова» та [[замок Сюрі]]. Бої на Окінаві завдали дивізії втрату 1655 убитими в бою.

=== Громадянська війна в Китаї ===
{{main|Громадянська війна в Китаї|Операція «Белігер»}}
Після капітуляції Японії 1-шу дивізію відправили ​​до Північного Китаю як головне формування III десантного корпусу з основною місією репатріації понад 650 000 японських солдатів і цивільних осіб, які все ще перебували в цій частині Китаю. [[30 вересня]] [[1945]] року американські морські піхотинці висадилися в [[Фортеці Дагу|Таку]] і стали гарнізонами в провінції [[Хебей|Хопе]] в містах [[Тяньцзінь]] і [[Пекін|Пейпін]], а також на півострові [[Шаньдун (півострів)|Шаньдун]]. У той час навколо них вирувала [[Громадянська війна в Китаї]] між [[Гоміндан]]ом і [[Комуністична партія Китаю|Комуністичною партією Китаю]]. Більшість морських піхотинців дивізії виконували завдання з охорони залізниць, мостів, складів, у першу чергу з продовольством та вугіллям. Протягом цього часу вони все частіше вступали в сутички з солдатами [[Народно-визвольна армія Китаю|Народно-визвольної армії]], які вважали залізницю та іншу інфраструктуру привабливою мішенню для засідок, [[Рейд (військова справа)|рейдів]] і переслідувань.

До літа 1946 року у дивізії була проведена часткова [[Демобілізація (військова справа)|демобілізація]], і її боєздатність впала нижче стандартів воєнного часу; однак її зобов'язання щодо Китаю залишилися в силі. Оскільки ставало все більш очевидним, що переговори про перемир'я між китайськими угрупованнями зазнали повний крах, американські формування почали підготовку до виведення з [[Хебей|Хопе]]. [[1 вересня]] [[1947]] року останні підрозділи дивізії остаточно залишили [[Китай]].

=== Корейська війна ===
Після скорочення сил, що [[Військова історія США|пройшло в американських збройних силах]], за станом на 1950 рік дивізія являла собою лише посилену полкову бойову групу. З початком [[Корейська війна|агресії комуністів Північної Кореї проти Південної]] дивізія буде терміново відмобілізована і включена до складу ударного угруповання, що мала здійснити висадку {{Не перекладено|Інчхонська десантна операція|морського десанту в Інчхоні||Battle of Inchon}} під керівництвом командувача [[Командування ООН]] генерала [[Дуглас Макартур|Макартура]]. [[15 вересня]] [[1950]] року дивізія стала основним формуванням, що висадилося в [[Інчхон]]і. Після висадки морські піхотинці {{Не перекладено|Наступ ООН у Північній Кореї|стрімко рушили на північ||UN offensive into North Korea}} і після важких боїв у [[Сеул]]і {{Не перекладено|Друга битва за Сеул|звільнили місто||Second Battle of Seoul}} від комуністів.

Після звільнення Сеула дивізію повернули на кораблі, перекинули морем на східний бік [[Корейський півострів|Корейського півострова]] і [[26 жовтня]] вони висадилися у Вонсані. У складі [[10-й армійський корпус (США)|X корпусу]], яким командував генерал-майор армії [[Едвард Алмонд]], дивізії було наказано якомога швидше просуватися на північ до прикордонної річки [[Ялуцзян|Ялу]]. Однак, завдяки обачності командира дивізії генерал-майора [[Олівер Принс Сміт|Олівера Сміта]], який ретельно вивчав розвідувальні дані, 1-ша дивізія морської піхоти не потрапила у пастку, підготовлену корейсько-китайськими командирами.

[[27 листопада]] 1950 року його дивізію атакували відразу 10 піхотних дивізій Китайської народної добровольчої армії. Послідувала жорстока {{Не перекладено|Битва на Чосінському водосховищі|17-денна битва||Battle of Chosin Reservoir}} в суворих зимових умовах. У період з [[27 листопада]] до [[13 грудня]] угруповання військ Командування Організації Об'єднаних Націй під командуванням генерал-майора Олівера П. Сміта були оточені та атаковані близько 120 000 китайських військ під командуванням [[Сун Шилунь|Сун Шилуня]], якому [[Мао Цзедун]] наказав знищити сили ООН. Ведучи [[Битва на Чосінському водосховищі|запеклі бойові дії]] проти семи дивізій противника, американські морські піхотинці з боями відступили від водосховища Чосін, зазнавши понад 900 убитими та зниклими безвісти, понад 3500 поранених, з яких понад 650 осіб стали жертвами [[обмороження]] під час боїв. Більша частина формувань китайської [[9-та армія (Китай)|9-ї армії]] зазнала нищівних втрат, що за оцінками фахівців становили порядку 37 500 осіб, намагаючись зупинити організований відступ морських піхотинців від Чосін, але не змогли реалізувати замислене. В середині грудня дивізія морської піхоти була евакуйована з [[Хиннам]]а, а потім висадилася в [[Пусан]]і.

Починаючи з початку 1951 року дивізія брала участь у кількох наступах ООН у східно-центральній Кореї. Після цього послідували оборонні бої в ході яких війська ООН протистояли китайському {{Не перекладено|Весняний наступ (1951)|весняному наступу||Chinese spring offensive}}. До червня 1951 року 1-ша дивізія морської піхоти просунулася на північ і {{Не перекладено|Битва за Панчбоул|убезпечила Панчбоул||Battle of the Punchbowl}}, а потім перейшла до оборони 18-км рубежу.

У середині березня 1952 року [[8-ма армія (США)|8-ма армія]], до складу якої входила дивізія морської піхоти, розпочала операцію «Бутдроп», яка полягала у масовій передислокації сил ООН. 1-ша дивізія морської піхоти була переведена на найдальший західний фланг лінії зіткнення, перейшовши до оборони ділянки завширшки 56&nbsp;км, на напрямку [[Пхеньян]]-[[Сеул]]. Протягом більшої частини наступного року вела локальні бої місцевого значення. Бої тривали до набуття [[Корейська угода про перемир'я|чинності перемир'я]] [[27 липня]] [[1953]] року.

Під час Корейської війни дивізія зазнала бойових втрат у кількості 4004 загиблих і 25 864 поранених.

=== Війна у В'єтнамі ===
У серпні 1965 року 7-й полк морської піхоти дивізії брав участь в {{Не перекладено|Операція «Старлайт»|операції «Старлайт»||Operation Starlite}}, першому великому бою американських сухопутних військ проти [[В'єтконг]]у у [[Південний В'єтнам|Південному В'єтнамі]]. За цим у вересні послідувала {{Не перекладено|операція «Піранья»|||Operation Piranha}}. У грудні підрозділи дивізії провели {{Не перекладено|Операція «Гарвест Мун»|операцію «Гарвест Мун»||Operation Harvest Moon}}.

У березні 1966 року підрозділи дивізії провели {{Не перекладено|Операція «Юта»|операції «Юта»||Operation Utah}}, {{Не перекладено|Операція «Орегон»|«Орегон»||Operation Oregon}} і {{Не перекладено|Операція «Техас»|«Техас»||Operation Texas}}. У березні в Чу Лай був розгорнутий штаб 1-ї дивізії морської піхоти. До червня вся дивізія вже була передислокована у Південний В'єтнам. Її тактичною зоною відповідальності стали дві південні провінції [[Куанг Тін]] і [[Куанг Нгай]], які входили у смугу відповідальності [[1-й армійський корпус (США)|I корпусу]]. У серпні дивізія провела операцію «Колорадо». З березня по жовтень 1966 року по травень 1967 року дивізія провела 44 військові операції проти В'єтконгу. За бойові заслуги та службу у В'єтнамі в період з 29 березня 1966 року до 15 вересня 1967 року дивізія була 7 разів відзначена [[Президентська відзнака частині (США)|Президентською відзнакою]].

З січня до квітня 1967 року 7-й полк дивізії провів {{Не перекладено|Операція «Десото»|операцію «Десото»||Operation Desoto}}. На початку квітня 1967 року в ході операції «Орегон» дивізія перемістилася на північ до [[Дананг]]а для підтримки 3-ї дивізії морської піхоти, а оперативна група «Орегон» зайняла колишню тактичну зону відповідальності дивізії. З квітня до травня підрозділи дивізії проводили {{Не перекладено|Операція «Юніон»|операції «Юніон»||Operation Union}} та «Бівер Кейдж». З травня по червень 5-й полк морської піхоти проводив {{Не перекладено|Операція «Юніон II»|операцію «Юніон II»||Operation Union II}} спільно із силами [[Армія Республіки В'єтнам|армії Республіки В'єтнам]]. У вересні підрозділи дивізії та південно-в'єтнамська армія провели {{Не перекладено|Операція «Свіфт»|операцію «Свіфт»||Operation Swift}}. У листопаді 5-й полк морської піхоти провів {{Не перекладено|Операція «Ессекс»|операцію «Ессекс»||Operation Essex}}.

[[4 грудня]] 1967 року оперативна група ''X-Ray'' провела операцію «Чеккерс», переміщення 1-ї дивізії морської піхоти з провінції [[Тхиатхьєн-Хюе]] на північ до провінції [[Куангчі (провінція)|Куангчі]] для підтримки [[3-тя дивізія морської піхоти (США)|3-ї дивізії морської піхоти]], яка вела важкі бої вздовж [[Демілітаризована зона (В'єтнам)|в'єтнамської демілітаризованої зони]]. З 28 грудня 1967 року по 3 січня 1968 року підрозділи дивізії провели {{Не перекладено|Операція «Оберн»|операцію «Оберн»||Operation Auburn}} на острові Го Ной на південь від [[Дананг]]а.
{{main|Битва за Хюе}}
В подальшому дивізія брала найактивнішу участь в операціях проти В'єтконга та північно-в'єтнамської армії до виводу американських військ з країни. Так, наприкінці січня 1968 року коли розпочався [[Тетський наступ]], дивізія брала участь у запеклих боях з противником протягом усього період активних бойових дій і разом з підрозділами південно-в'єтнамської армії захищала Дананг і билася в [[Битва за Хюе|битві за Хюе]].

Загалом за час ведення бойових дій у В'єтнамі дивізія втратила 7012 військових, що загинули у Південному В'єтнамі.
{{main|Падіння Сайгона|Операція «Нові переселенці»|Операція «Бебіліфт»|Операція «Нове життя»}}
У 1975 році військових дивізії залучали до підтримки {{Не перекладено|Операція «Нові переселенці»|переселення південнов'єтнамських біженців||Operation New Arrivals}}, які прибули до Сполучених Штатів, надаючи їжу та тимчасовий притулок у [[Кемп-Пендлтон]].

=== Війна в Перській затоці ===
{{main|Війна в Перській затоці|Операція «Щит пустелі»|Операція «Буря в пустелі»|Битва за Хафджі}}
У 1990 році 1-ша дивізія морської піхоти стала ударним ядром американських збройних сил, направлених на Близький Схід у відповідь на вторгнення Іраку в Кувейт. Під час операції «Щит пустелі» дивізія підтримувала [[1-й експедиційний корпус морської піхоти США|I експедиційний корпус морської піхоти]] в обороні Саудівської Аравії від іракської загрози. У 1991 році разом з рештою сил коаліції дивізія перейшла в наступ у складі Центрального командування морських сил США в операції «Буря в пустелі». 1-ша дивізія морської піхоти знищила близько 60 іракських танків поблизу нафтового родовища Бурган, не зазнавши жодної втрати. Танки [[M60 (танк)|M60A1 RISE]] дивізії знищили близько 100 іракських танків і бронетранспортерів, у тому числі близько 50 найсучасніших радянських танків [[Т-72]]. Морські піхотинці внесли величезний внесок у [[Визволення Кувейту|звільнення Кувейту]] від іракських окупантів.

=== Війна в Іраку ===
{{main|Війна в Іраку|Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)}}
1-ша дивізія морської піхоти під командуванням генерал-майора [[Джеймс Меттіс|Джеймса Меттіса]], була одним з двох основних формувань сухопутних військ США, які брали участь у [[Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)|вторгненні в Ірак у 2003 році]] як сухопутний компонент I експедиційного корпусу морської піхоти. Спочатку дивізія вела бої за нафтові родовища [[Румайла]], проводила атаку на [[Басра|Басру]], а потім передислокувалася на північ по іракському шосе № 1 до [[Ен-Насирія|Ен-Насарії]]&nbsp;— міста, переважно населеного [[шиїти|шиїтами]], яке мало стратегічне значення як головна дорожня розв'язка та найближче місто до аеродрому Таліл. Потім дивізія проривалася до Багдаду і просунулася далі, щоб убезпечити [[Тікрит]], сформувавши Оперативну групу «Тріполі» після [[Битва за Багдад (2003)|падіння Багдада]]. Дивізія подолала 808 кілометрів за 17 днів безперервних боїв, що стало найглибшою наземною операцією в історії морської піхоти. Після вторгнення дивізія виконувала завдання з безпеки та стабілізації ситуації в [[Багдад]]і, [[Тікрит]]і, а потім у південно-центральному Іраку з травня по жовтень 2003 року. За дії під час війни дивізія була нагороджена 9-ю Президентською відзнакою.

В лютому 2004 року дивізія повернулася до Іраку і взяла під контроль провінцію [[Анбар (провінція)|Аль-Анбар]] на заході Іраку. Протягом лютого та березня 2005 року дивізія була замінена [[1-ша дивізія морської піхоти (США)|2-ю дивізією морської піхоти]]. У 2006 році дивізія знову була розгорнута в [[Ірак]]у як наземний бойовий елемент I MEF в провінції Аль-Анбар.

=== Війна в Афганістані ===
{{main|Війна в Афганістані (2001–2021)|Операція «Ханджар»|Операція «Моштарак»}}
Починаючи з 2008 року батальйони 1-ї дивізії морської піхоти регулярно відправлялися в [[Афганістан]] для виконання бойових завдань. У березні 2010 року в країні був розгорнутий штаб дивізії, який перейняв на себе командування всіма силами морської піхоти в провінції [[Гільменд (провінція)|Гільменд]], які діяли на підтримку операції «Непохитна свобода».


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 47: Рядок 164:
* [[Лагунний полк «Сереніссіма»]]
* [[Лагунний полк «Сереніссіма»]]
* [[Королівська морська піхота Великої Британії]]
* [[Королівська морська піхота Великої Британії]]

== Примітки ==
;Виноски
{{Reflist|group=Прим.}}

;Джерела
{{reflist}}


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 54: Рядок 178:
* [https://www.usmcu.edu/Portals/218/The%201st%20Marine%20Division%20and%20its%20Regiments%20%20PCN%2019000314800.pdf The 1st Marine Division and its Regiments]{{ref-en}}
* [https://www.usmcu.edu/Portals/218/The%201st%20Marine%20Division%20and%20its%20Regiments%20%20PCN%2019000314800.pdf The 1st Marine Division and its Regiments]{{ref-en}}
* [https://www.nps.gov/parkhistory/online_books/npswapa/extcontent/usmc/pcn-190-003117-00/sec2.htm FIRST OFFENSIVE: The Marine Campaign for Guadalcanal]
* [https://www.nps.gov/parkhistory/online_books/npswapa/extcontent/usmc/pcn-190-003117-00/sec2.htm FIRST OFFENSIVE: The Marine Campaign for Guadalcanal]
* [https://www.marines.mil/Portals/1/Publications/MCRP%205-12D.pdf Organization of the United States Marine Corps] As Amended Through 15 February 2016

== Примітки ==
{{reflist}}


== Література ==
== Література ==
Рядок 68: Рядок 190:
[[Категорія:Корпус морської піхоти США]]
[[Категорія:Корпус морської піхоти США]]
[[Категорія:Військові формування, засновані 1941]]
[[Категорія:Військові формування, засновані 1941]]
[[Категорія:Дивізії США]]

Версія за 10:02, 19 листопада 2021

1-ша дивізія морської піхоти (США)
1st Marine Division
1st Marine Division insignia.svg
На службі 1 лютого 1941 — по т.ч.
Країна США США
Вид Seal of the United States Marine Corps.svg Корпус морської піхоти США
Тип дивізія морської піхоти
Роль морська піхота
Чисельність дивізія
~23 000 о/с
У складі IMEFlogo (2).png 1-й експедиційний корпус морської піхоти США
Гарнізон/Штаб Seal of Marine Corps Base Camp Pendleton.png Кемп-Пендлтон, Південна Каліфорнія
Прізвиська «Стара порода» (англ. "The Old Breed"
«Блакитний діамант» (англ. "Blue Diamond"
Гасло «Немає краще друга, немає гірше ворога» (англ. No Better Friend, No Worse Enemy)
Марш Waltzing Matilda
Війни/битви
Війни та битви (див.):
[Прим. 1]
Нагороди Президентська відзнака частині із срібною та трьома бронзовими зірками
Почесна стрічка Нагороди за видатну єдність частини
Почесна стрічка «Подяка за похвальну службу частині ВМС»
Почесна стрічка «За службу в Мексиці»
Почесна стрічка «За Домініканську кампанію»
Почесна стрічка «За Гаїтянську кампанію»
Почесна стрічка Експедиційної медалі Корпусу морської піхоти
Почесна стрічка медалі Перемоги у Першій світовій війні
Почесна стрічка «Пам'ятна медаль оборони Америки»
Почесна стрічка Азійської-тихоокеанської кампанії
Почесна стрічка Перемоги у Другій світовій війні
Почесна стрічка окупаційної медалі з позначкою «Азія»
Почесна стрічка за службу в Китаї
Почесна стрічка за службу національній обороні з трьома бронзовими зірками
Почесна стрічка Відзнаки за службу в Кореї
Почесна стрічка Експедиційної медалі
Почесна стрічка за службу у В'єтнамі з двома срібними та трьома бронзовими зірками
Почесна стрічка за участь у війні в Затоці з двома бронзовими зірками
Почесна стрічка за Іракську кампанію
Почесна стрічка Експедиційної медалі за війну з тероризмом
Почесна стрічка за війну з тероризмом
Почесна стрічка Відзнаки Президента Корейської республіки за проявлений героїзм у бойових діях
Почесна стрічка «Хреста за хоробрість» Республіки В'єтнам із пальмовою гилкою
Почесна стрічка «Медалі честі» Республіки В'єтнам за цивільні заслуги
Вебсайт 1stmardiv.marines.mil(англ.)
Командування
Визначні
командувачі
Голланд Сміт
Александер Вандегріфт
Джеймс Меттіс

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

1-ша дивізія морської піхоти (США) (англ. 1st Marine Division) — військове з'єднання, дивізія морської піхоти Корпусу морської піхоти США зі штаб-квартирою на базі морської піхоти Кемп-Пендлтон, Каліфорнія. Це наземний бойовий елемент I експедиційного корпусу морської піхоти (I MEF).

Це найстаріше і найбільше чинне з'єднання Корпусу морської піхоти США. Сьогодні це одна з трьох дійсних дивізій морської піхоти і є багатоцільовою експедиційною наземною бойовою силою. Носить прізвисько «Стара порода».

Історія з'єднання

1-ша дивізія морської піхоти веде свою історію від 1-ї бази передового розгортання, яка була сформована 23 грудня 1913 року у Філадельфії. 1 квітня 1914 року бригада була переформована як 1-ша бригада, а 16 вересня 1935 року — 1-ша бригада морської піхоти. У період з квітня 1914 по серпень 1934 року підрозділи 1-ї бригади брали участь в операціях американських військ у Мексиці, Гаїті, Домініканській Республіці та на Кубі. Хоча 1-а бригада не служила на Європейському театрі під час Першої світової війни, бригада була нагороджена медаллю Перемоги в Першій світовій війні з однією бронзовою зіркою на знак визнання заслуг частини під час цього конфлікту. У жовтні 1940 року бригада була передислокована до Гуантанамо, Куба.

Друга світова війна

1 лютого 1941 року на борту американського лінійного корабля «Техас» була створена 1-ша дивізія морської піхоти. У травні 1941 року 1-шу дивізію перевели до Квантіко, штат Вірджинія та острова Парріс, Південна Кароліна, а у квітні 1942 року дивізія почала передислокацію на Самоа та у Веллінгтон. Підрозділи дивізії разом з підрозділами підтримки були розкидані по Тихому океану. 1-й полк морської піхоти був перевезений трьома кораблями до Нової Зеландії, а 7 серпня 1942 року був висаджений на острів Гуадалканал, що входить до складу Соломонових островів.

7-й полк морської піхоти стояв гарнізоном на Британському Самоа, а 5-й полк морської піхоти щойно зосередився у Веллінгтоні. 1-й рейдерський батальйон був на Новій Каледонії, а 3-й батальйон оборони — в Перл-Гарборі.

Після завершення процесу зосередження дивізія, посилена 1-м парашутним батальйоном, з 16 000 морських піхотинців вийшла з Веллінгтона на 89 суднах, відправившись на Соломонові острови з навантаженням на 60 діб бойових дій.

31 липня вся тактична група морської піхоти була передана під командування 61-ї оперативної групи віцеадмірала Френка Дж. Флетчера. Дивізія в повному складі брала участь у Гуадалканалській кампанії. Бойові дії відбувалися до 9 грудня 1942 року, поки її не замінила Американська дивізія Александера Патча. За бойові заслуги в битві на Гуадалканалі дивізія здобула три Президентські відзнаки ціною втрати 650 загиблих у боях морських піхотинцях, 1278 поранених у бою, 8580 захворілих на малярію і 31 зниклого безвісти.

Після Гуадалканалської кампанії дивізії морської піхоти була відправлена в Мельбурн, Австралія, для відновлення боєздатності, доукомплектування та переоснащення.

Наступною кампанією, в якій дивізія билася, стала операція «Картвіл», кодове найменування бойових дій союзників у Східній Новій Гвінеї та Новій Британії. 26 грудня 1943 року морські піхотинці висадилися на острівний берег і билися у битві при мисі Глостер. Бойові дії відбувалися в Новій Британії до березня 1944 року, американська морська піхота змагалася за такі місця, як Струмок Самогубця та хребет Аджар. У ході бою дивізія зазнала втрату 310 убитих і 1083 поранених. Після битви їх відправили на Павуву на островах Рассела для відновлення боєздатності та відпочинку.

У вересні 1944 року 1-ша дивізія морської піхоти вступила в найкривавішу битву за Пелеліу. 15 вересня 1944 року в рамках висадки морського десанту на острів III десантного корпусу, підрозділи ступили на землю острову. Всупереч прогнозам розвідки та поглядам вищого командування американських сил, що битва за острів нагадуватиме легку прогулянку, лише перший тиждень затятих боїв з японцями за опанування ключових об'єктів аеродрому та навколишньої інфраструктури коштував дивізії 3946 втрат. Дивізія воювала на Пелеліу протягом місяця, перш ніж була проведена її заміна на резерв. Одні з найважчих боїв за всю війну відбувалися в таких місцях, як хребет «Кривавий Ніс» та за центральні пагорби острова. Місяць боїв проти 14-ї дивізії Імперської японської армії на Пелеліу коштував 1-й дивізії морської піхоти загиблими 1252 воїнів та 5274 поранених.

Останньою кампанією, в якій дивізія брала участь під час Другої світової війни, стала битва за Окінаву. Дивізія висадилася 1 квітня 1945 року у складі III десантного корпусу. Її основна місія полягала в тому, щоб діючи разом із 6-ю дивізією морської піхоти, очистити північну половину острова від японських військ — морська піхота хутко виконала це завдання. Водночас XXIV корпус американської армії зустрів набагато більш жорсткий опір у південній частині Окінави, і 1 травня 1945 року дивізія морської піхоти була перекинута на південь, де вона замінила виснажену в боях з противником 27-у піхотну дивізію армії. Дивізія вела запеклі бої на Окінаві до 22 червня 1945 року, коли острів був оголошений звільненим від японських сил. 1-ша дивізія морської піхоти змагалася з японською 32-ю армією в таких місцях, як хребет Дакеші, хребет Вана, пагорб «Цукрова голова» та замок Сюрі. Бої на Окінаві завдали дивізії втрату 1655 убитими в бою.

Громадянська війна в Китаї

Після капітуляції Японії 1-шу дивізію відправили ​​до Північного Китаю як головне формування III десантного корпусу з основною місією репатріації понад 650 000 японських солдатів і цивільних осіб, які все ще перебували в цій частині Китаю. 30 вересня 1945 року американські морські піхотинці висадилися в Таку і стали гарнізонами в провінції Хопе в містах Тяньцзінь і Пейпін, а також на півострові Шаньдун. У той час навколо них вирувала Громадянська війна в Китаї між Гомінданом і Комуністичною партією Китаю. Більшість морських піхотинців дивізії виконували завдання з охорони залізниць, мостів, складів, у першу чергу з продовольством та вугіллям. Протягом цього часу вони все частіше вступали в сутички з солдатами Народно-визвольної армії, які вважали залізницю та іншу інфраструктуру привабливою мішенню для засідок, рейдів і переслідувань.

До літа 1946 року у дивізії була проведена часткова демобілізація, і її боєздатність впала нижче стандартів воєнного часу; однак її зобов'язання щодо Китаю залишилися в силі. Оскільки ставало все більш очевидним, що переговори про перемир'я між китайськими угрупованнями зазнали повний крах, американські формування почали підготовку до виведення з Хопе. 1 вересня 1947 року останні підрозділи дивізії остаточно залишили Китай.

Корейська війна

Після скорочення сил, що пройшло в американських збройних силах, за станом на 1950 рік дивізія являла собою лише посилену полкову бойову групу. З початком агресії комуністів Північної Кореї проти Південної дивізія буде терміново відмобілізована і включена до складу ударного угруповання, що мала здійснити висадку морського десанту в Інчхоні[en] під керівництвом командувача Командування ООН генерала Макартура. 15 вересня 1950 року дивізія стала основним формуванням, що висадилося в Інчхоні. Після висадки морські піхотинці стрімко рушили на північ[en] і після важких боїв у Сеулі звільнили місто[en] від комуністів.

Після звільнення Сеула дивізію повернули на кораблі, перекинули морем на східний бік Корейського півострова і 26 жовтня вони висадилися у Вонсані. У складі X корпусу, яким командував генерал-майор армії Едвард Алмонд, дивізії було наказано якомога швидше просуватися на північ до прикордонної річки Ялу. Однак, завдяки обачності командира дивізії генерал-майора Олівера Сміта, який ретельно вивчав розвідувальні дані, 1-ша дивізія морської піхоти не потрапила у пастку, підготовлену корейсько-китайськими командирами.

27 листопада 1950 року його дивізію атакували відразу 10 піхотних дивізій Китайської народної добровольчої армії. Послідувала жорстока 17-денна битва[en] в суворих зимових умовах. У період з 27 листопада до 13 грудня угруповання військ Командування Організації Об'єднаних Націй під командуванням генерал-майора Олівера П. Сміта були оточені та атаковані близько 120 000 китайських військ під командуванням Сун Шилуня, якому Мао Цзедун наказав знищити сили ООН. Ведучи запеклі бойові дії проти семи дивізій противника, американські морські піхотинці з боями відступили від водосховища Чосін, зазнавши понад 900 убитими та зниклими безвісти, понад 3500 поранених, з яких понад 650 осіб стали жертвами обмороження під час боїв. Більша частина формувань китайської 9-ї армії зазнала нищівних втрат, що за оцінками фахівців становили порядку 37 500 осіб, намагаючись зупинити організований відступ морських піхотинців від Чосін, але не змогли реалізувати замислене. В середині грудня дивізія морської піхоти була евакуйована з Хиннама, а потім висадилася в Пусані.

Починаючи з початку 1951 року дивізія брала участь у кількох наступах ООН у східно-центральній Кореї. Після цього послідували оборонні бої в ході яких війська ООН протистояли китайському весняному наступу[en]. До червня 1951 року 1-ша дивізія морської піхоти просунулася на північ і убезпечила Панчбоул[en], а потім перейшла до оборони 18-км рубежу.

У середині березня 1952 року 8-ма армія, до складу якої входила дивізія морської піхоти, розпочала операцію «Бутдроп», яка полягала у масовій передислокації сил ООН. 1-ша дивізія морської піхоти була переведена на найдальший західний фланг лінії зіткнення, перейшовши до оборони ділянки завширшки 56 км, на напрямку Пхеньян-Сеул. Протягом більшої частини наступного року вела локальні бої місцевого значення. Бої тривали до набуття чинності перемир'я 27 липня 1953 року.

Під час Корейської війни дивізія зазнала бойових втрат у кількості 4004 загиблих і 25 864 поранених.

Війна у В'єтнамі

У серпні 1965 року 7-й полк морської піхоти дивізії брав участь в операції «Старлайт»[en], першому великому бою американських сухопутних військ проти В'єтконгу у Південному В'єтнамі. За цим у вересні послідувала операція «Піранья»[en]. У грудні підрозділи дивізії провели операцію «Гарвест Мун»[en].

У березні 1966 року підрозділи дивізії провели операції «Юта»[en], «Орегон»[en] і «Техас»[en]. У березні в Чу Лай був розгорнутий штаб 1-ї дивізії морської піхоти. До червня вся дивізія вже була передислокована у Південний В'єтнам. Її тактичною зоною відповідальності стали дві південні провінції Куанг Тін і Куанг Нгай, які входили у смугу відповідальності I корпусу. У серпні дивізія провела операцію «Колорадо». З березня по жовтень 1966 року по травень 1967 року дивізія провела 44 військові операції проти В'єтконгу. За бойові заслуги та службу у В'єтнамі в період з 29 березня 1966 року до 15 вересня 1967 року дивізія була 7 разів відзначена Президентською відзнакою.

З січня до квітня 1967 року 7-й полк дивізії провів операцію «Десото»[en]. На початку квітня 1967 року в ході операції «Орегон» дивізія перемістилася на північ до Дананга для підтримки 3-ї дивізії морської піхоти, а оперативна група «Орегон» зайняла колишню тактичну зону відповідальності дивізії. З квітня до травня підрозділи дивізії проводили операції «Юніон»[en] та «Бівер Кейдж». З травня по червень 5-й полк морської піхоти проводив операцію «Юніон II»[en] спільно із силами армії Республіки В'єтнам. У вересні підрозділи дивізії та південно-в'єтнамська армія провели операцію «Свіфт»[en]. У листопаді 5-й полк морської піхоти провів операцію «Ессекс»[en].

4 грудня 1967 року оперативна група X-Ray провела операцію «Чеккерс», переміщення 1-ї дивізії морської піхоти з провінції Тхиатхьєн-Хюе на північ до провінції Куангчі для підтримки 3-ї дивізії морської піхоти, яка вела важкі бої вздовж в'єтнамської демілітаризованої зони. З 28 грудня 1967 року по 3 січня 1968 року підрозділи дивізії провели операцію «Оберн»[en] на острові Го Ной на південь від Дананга.

Докладніше: Битва за Хюе

В подальшому дивізія брала найактивнішу участь в операціях проти В'єтконга та північно-в'єтнамської армії до виводу американських військ з країни. Так, наприкінці січня 1968 року коли розпочався Тетський наступ, дивізія брала участь у запеклих боях з противником протягом усього період активних бойових дій і разом з підрозділами південно-в'єтнамської армії захищала Дананг і билася в битві за Хюе.

Загалом за час ведення бойових дій у В'єтнамі дивізія втратила 7012 військових, що загинули у Південному В'єтнамі.

У 1975 році військових дивізії залучали до підтримки переселення південнов'єтнамських біженців[en], які прибули до Сполучених Штатів, надаючи їжу та тимчасовий притулок у Кемп-Пендлтон.

Війна в Перській затоці

У 1990 році 1-ша дивізія морської піхоти стала ударним ядром американських збройних сил, направлених на Близький Схід у відповідь на вторгнення Іраку в Кувейт. Під час операції «Щит пустелі» дивізія підтримувала I експедиційний корпус морської піхоти в обороні Саудівської Аравії від іракської загрози. У 1991 році разом з рештою сил коаліції дивізія перейшла в наступ у складі Центрального командування морських сил США в операції «Буря в пустелі». 1-ша дивізія морської піхоти знищила близько 60 іракських танків поблизу нафтового родовища Бурган, не зазнавши жодної втрати. Танки M60A1 RISE дивізії знищили близько 100 іракських танків і бронетранспортерів, у тому числі близько 50 найсучасніших радянських танків Т-72. Морські піхотинці внесли величезний внесок у звільнення Кувейту від іракських окупантів.

Війна в Іраку

1-ша дивізія морської піхоти під командуванням генерал-майора Джеймса Меттіса, була одним з двох основних формувань сухопутних військ США, які брали участь у вторгненні в Ірак у 2003 році як сухопутний компонент I експедиційного корпусу морської піхоти. Спочатку дивізія вела бої за нафтові родовища Румайла, проводила атаку на Басру, а потім передислокувалася на північ по іракському шосе № 1 до Ен-Насарії — міста, переважно населеного шиїтами, яке мало стратегічне значення як головна дорожня розв'язка та найближче місто до аеродрому Таліл. Потім дивізія проривалася до Багдаду і просунулася далі, щоб убезпечити Тікрит, сформувавши Оперативну групу «Тріполі» після падіння Багдада. Дивізія подолала 808 кілометрів за 17 днів безперервних боїв, що стало найглибшою наземною операцією в історії морської піхоти. Після вторгнення дивізія виконувала завдання з безпеки та стабілізації ситуації в Багдаді, Тікриті, а потім у південно-центральному Іраку з травня по жовтень 2003 року. За дії під час війни дивізія була нагороджена 9-ю Президентською відзнакою.

В лютому 2004 року дивізія повернулася до Іраку і взяла під контроль провінцію Аль-Анбар на заході Іраку. Протягом лютого та березня 2005 року дивізія була замінена 2-ю дивізією морської піхоти. У 2006 році дивізія знову була розгорнута в Іраку як наземний бойовий елемент I MEF в провінції Аль-Анбар.

Війна в Афганістані

Починаючи з 2008 року батальйони 1-ї дивізії морської піхоти регулярно відправлялися в Афганістан для виконання бойових завдань. У березні 2010 року в країні був розгорнутий штаб дивізії, який перейняв на себе командування всіма силами морської піхоти в провінції Гільменд, які діяли на підтримку операції «Непохитна свобода».

Див. також

Примітки

Виноски
  1. Також до бойових заслуг відноситься участь попередника 1-ї дивізії морської піхоти — 1-ї бригади передового розгортання — у наступних діях: Американська окупація Веракруса, Окупація Гаїті, Окупація Домініканської Республіки і вторгнення на Кубу (1917-1922)
Джерела

Джерела

Література

  • Leckie, Robert (2001). Helmet for my Pillow. Simon & Schuster Inc. ISBN 0-7434-1307-5.
  • Rottman, Gordon L., US Marine Corps Pacific Theater of Operations 1941–43, Osprey Publishing, 2004
  • Ballenger, Lee (2000). The Outpost War: U.S. Marines in Korea, Vol. 1: 1952. Washington, D.C.: Potomac Books. ISBN 1-57488-373-9.
  • Warren, James A. (2005). American Spartans: The U.S. Marines: A Combat History from Iwo Jima to Iraq. New York: Pocket Books.