29-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:53, 14 червня 2018, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (категоризація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
29-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)
29. Panzergrenadier-Division
Logo 29. Panzer-Grenadier-Division.jpg
Емблема 29-ї панцергренадерської дивізії Вермахту
На службі 23 червня 1943 — 29 квітня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Вермахт Вермахт
Вид Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Роль панцергренадери
Чисельність панцергренадерська дивізія
12 554 чол.[1]
У складі Див. Командування
Гарнізон/Штаб Ерфурт
Прізвиська «Дивізія сокола»
(нім. Falke Division)
Оснащення Sd.Kfz 251; StuG; Panzer IV
Війни/битви

Друга світова війна
Середземноморський ТВД
Італійська кампанія

Командування
Визначні
командувачі
генерал-лейтенант Вальтер Фріз

29-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх) (нім. 29. Panzergrenadier-Division) — панцергренадерська дивізія Вермахту за часів Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

29-та панцергренадерська дивізія розпочала формування у березні 1943 року на території окупованої південно-західної Франції на фондах розгромленої у Сталінграді 29-ї моторизованої дивізії Вермахту. 23 червня 1943 року формування з'єднання було завершене і вона передислокована на південь Італії.

Зенітники 29-ї панцер-гренадерської дивізії з зенітною кулеметною установкою MG-42 на узбережжі Мессінської протоки. Мессіна. 1943
Висадка підрозділів 29-ї панцер-гренадерської дивізії в Сицилії. Літо 1943

За станом на 24 вересня 1943 року штатна панцергренадерська дивізія мала у своєму складі два моторизованих гренадерських полки (пізніше перейменовані на панцергренадерські) трьох-батальйонного складу та змішаний танковий полк (танковий батальйон по дві роти Pz Kpfw IV і роту Pz Kpfw V та панцергренадерський батальйон на бронетранспортерах), самохідний протитанковий дивізіон, розвідувальний батальйон, самохідний артилерійський полк, зенітний дивізіон та частини підтримки і забезпечення. Загальна штатна чисельність — 15 418 чоловік, у тому числі 415 офіцерів[2].

Знову сформована дивізія прибула до Італії, а з висадкою союзників 10 липня в Сицилії, 18 липня терміново перекинута на острів. 23 липня підрозділи з'єднання здобули перший бойовий досвід східніше від Терміні-Імерезе, вступивши в бій з американською 45-ю піхотною дивізією. До 17 серпня 1943 року дивізія билася з англо-американськими військами на півночі Сицилії, доки не була успішно евакуйована з іншими німецькими військами через Мессінську протоку до материкової Італії.

Пізніше панцергренадерську дивізію передали до LXXVI-го танкового корпусу генерала танкових військ Т.Герра в Калабрії, де вона протистояла висадці та наступу 8-ї британської армії. Морський десант 5-ї американської армії в районі Салерно змусив німецьке командування терміново перекинути 29-ту дивізію в зону висадки. Панцергренадери, діючи з району Альтавілла-Сілентіна, у взаємодії з іншими маневровими групами та резервами 10-ї армії контратакували американський десант та всіляко сковували його просування вглиб Італії. До 16 вересня 1943 року 29-та дивізія вела запеклі бої й зазнала значних втрат у живій силі та техніці, доки генерал Генріх фон Фітингоф не віддав їй наказ відступити на рубежі оборонної лінії Вольтурно. До 11 листопада формування перебувало в резерві командування, а потім змінило 3-тю панцергренадерську дивізію на оборонних позиціях.

Взимку 1943—1944 років 29-та панцергренадерська дивізія вела оборонні бої біля Монте-Кассіно.

Карта наступу союзних військ від лінії Вольтурно до Зимової лінії. Жовтень-листопад 1943
Карта боїв в районах Салерно та Анціо. 1943—1944

У січні 1944 року, коли американські війська висадили морський десант поблизу Анціо, з'єднання кинули в бій, намагаючись збити ворога у море. Зав'язалися запеклі бої, німці не змогли впоратися з десантом — йому надавав підтримку флот, до того ж союзники постійно атакували німців під Монте-Кассіно. У березні лінія фронту стабілізувалася — почалися дощі, і тому союзники відклали наступ на два місяці, поки не покращиться погода.

11 травня 1944 року союзники розпочали під Монте-Кассіно четвертий наступ і, прорвавши німецьку оборону, стали наступати в напрямку Анціо. 23 травня, попри затятому опору німецьких військ зупинити просування противника, VI-й американський корпус прорвався з плацдарму в південно-східному напрямку і через день з'єднався з військами II-го американського корпусу. Німецькі війська розпочали відступ по всьому фронту; Рим німецьке командування оголосило «відкритим містом» і вивело з нього війська. 4 червня 1944 88-ма американська піхотна дивізія увійшла до Риму.

29-та панцергренадерська дивізія продовжувала відступати на північ в напрямку Вальмонтоне, ведучи ар'єргардні бої з американськими військами, котрі їх значно переважали. Німецькі війська відступали до Готської лінії оборони, де зайняли оборонні позиції по рубежу Орв'єто, Сієна, Флоренції, Чертальдо і до берега Адріатики. З'єднання протистояло спробам англо-американських військ прорвати їхню оборону та вело бої поблизу Луго, Кастель-Болоньєзе, Коріано.

У січні 1945 року дивізія була, нарешті, знята з фронту і виведена на північ Болоньї для відпочинку та реорганізації. З березня до квітня 1945 року дивізія билася на півночі Італії. В останні тижні війни рештки 29-ї панцергренадерської дивізії перетнули Адідже на захід від Ровіго, та відступили через Есте і Лімену, 29 квітня 1945 вони досягли Фельтре, де склали зброю.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час Корпус Армія Група армій
(округ)
Штаб
1943
червень z. Vfg. Група армій «D» Франція
липень XIV-й тк Група армій «C» Апулія, Сицилія
вересень LXXVI-й тк 10-та армія Група армій «C» Сицилія, Салерно
грудень XIV-й тк 10-та армія Група армій «C» Кассіно
1944
січень XIV-й тк 10-та армія Група армій «C» Рим
лютий 14-та армія Група армій «C» Неттуно
квітень 14-та армія Група армій «C» Неттуно
травень Група армій «C» Рим
червень XIV-й тк 14-та армія Група армій «C» Апенніни
липень I-й пдк 14-та армія Група армій «C» Апенніни
серпень 14-та армія Група армій «C» Флоренція
жовтень XIV-й тк 10-та армія Група армій «C» Ріміні
грудень LXXVI-й тк 10-та армія Група армій «C» Болонья
1945
січень LXXVI-й тк 10-та армія Група армій «C» Болонья
лютий Група армій «C» Болонья, По, Пьяве

Склад[ред. | ред. код]

Вересень 1943[3][4] Лютий 1945
15-й моторизований гренадерський полк 15-й панцергренадерський полк
71-й моторизований гренадерський полк 71-й панцергренадерський полк
129-й танковий загін[5]
29-й самохідний артилерійський полк
29-й протитанковий дивізіон[6]
313-й самохідний зенітно-артилерійський дивізіон[7]
29-й моторизований інженерний батальйон
129-й танковий розвідувальний батальйон[8]
29-й дивізійний моторизований загін зв'язку
29-те управління тилу[9] 29-те командування постачання[10]
29-й запасний батальйон

Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]

Нагороджені дивізії[11]
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника (7)
Ribbon of Close Combat Clasp Gold.svg Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті 5
DeutschesKreuzinGold.jpg Кавалери Золотого Німецького Хреста 90
Deutsches Kreuz in Silber.jpg Кавалери Срібного Німецького Хреста 3
RK EK mit ol sw-2.png Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами 1
(№ 87 генерал-лейтенант Вальтер Фріз — 11.08.1944)
RK EK mit eichenlaub-2.png Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям 2
(№ 76 оберст Вальтер Вессель — 17.02.1942
№ 378 генерал-лейтенант Вальтер Фріз — 29.01.1944)
Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes-I.png Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[12] 29
Ehrenblattspange Heer.jpg Кавалери Почесної відзнаки сухопутних військ
«Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»
14

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201—280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
  • Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
  • Franz Götte, Herbert Peiler. Die 29. Falke-Division 1936—1945. Die 29. Infanterie-Division, 29. Infanterie-Division (mot.), 29. Panzer-Grenadier-Division-Falke-Division: eine Dokumentation in Bildern. — Friedberg: Podzun-Pallas-Verlag, 1984. — 160 p.
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
  • Bad Nauheim. Die 29. Infanterie-Division, 29. Infanterie-Division (mot.), 29. Panzer-Grenadier-Division--Falke-Division : eine Dokumentation in Bildern. — Friedberg : Podzun-Pallas-Verlag, 1984. — 160 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 978-3790902280. (нім.)
  • Крис Бишоп. Дивизии панцергренадеров 1939—1945: Справочник-определитель техники. — М.: Эксмо, 2009.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. на 17 квітня 1945
  2. Организация танковых войск Германии
  3. 29. Panzergrenadier-Division
  4. 29. Panzergrenadier-Division
  5. Panzer-Abteilung 129
  6. Panzerjäger-Abteilung 29
  7. Heeres-Flak-Artillerie-Abteilung 313 (mot.)
  8. Panzer-Aufklärungs-Abteilung 129
  9. Versorgungstruppen 29
  10. Panzergrenadier-Nachschubtruppen 29
  11. Holders of high awards (англ.) — у тому числі кавалери 29-ї піхотної та 29-ї моторизованої дивізії Вермахту
  12. Knight's Cross Holders of 29. Panzergrenadier-Division