6-й Київський корпус (РПАУ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:27, 4 грудня 2018, створена Usik64 (обговорення | внесок) (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

6-й Київський корпус, також Київський повстанський корпус, Київська група РПАУ військове формування Революційної повстанської армії України, один з корпусів який був створений у жовтні 1919 року, проіснував до 1920 року.

Структура[ред. | ред. код]

Корпус складався з полків, полки з батальйонів і дивізіонів, батальйони і дивізіони з рот і сотень, роти і сотні з взводів, взводи з піввзводом .[1]

  • Григорівський батальйон
  • 5-й Гуляйпільський полк (3-го корпусу РПАУ)

Історія[ред. | ред. код]

У кінці вересня 1919 року Штармом РПАУ в селі Верблюжки, була створена Київська група РПАУ з батальйону колишніх григор'євців і 1 махновського полку, командиром був призначений Рябонов його помічник Калюжний.

Групі було дано вказівку повернутися в село Піщаний Брід, знайти Н. Махно передати йому розпорядження штурма і ради РПАУ. Також повстанська група повинна була зайняти район Умані, Таращі, Корсуня, Звенигородки в околицях яких махновці мали зайнятися формуванням «Київського Повстанського Корпусу», створений корпус повинен був вести бойові операції в заданому районі, підбирати поранених махновців і повстанців які залишилися в Уманському районі.

1 жовтня група з села Верблюжки вирушила в зазначений район.[2]

17 листопада Київська група Рябонова в Корсунському районі зайняли Ставище і Канів, знищивши і витісняючи сили генерала Драгомирова на Володарку.[3]

Чисельність[ред. | ред. код]

Початок жовтня 500—1000.

Озброєння[ред. | ред. код]

Початок жовтня 500 багнетів, 20 шабель, 4 кулемети.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно Стр 338
  2. Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно Стр 349—350
  3. Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно Стр 380

Джерела[ред. | ред. код]

  • Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно 1993.